*                      *                     *

Стежки у життi не має
Важчої, нiж шлях у свiт,
Де живуть обман i правда;
Нiжнiсть, вiра - кривда, злiсть.

Це життя доросле наше,
Де завжди всi грають роль,
Кожен щось на серцi має:
Хто надiю, хто любов.

Вiдшукати кожний мрiє
Ту дорiжку, що веде
На дорогу долi, свiту,
Ту, що можна не знайти.

Бо росте на нiй сторiччя
Грубий i товстий бур"ян -
I у ньому ти столiття
Все шукаєш рiдний шлях.

Треба повнiстю вiддатись
Мрiї, вiрити собi;
Не вiдштовхувати щастя!
I прощати кожну мить.

Жити так приємно! Жити!..
А чому повиннi ми
Все життя шукати мiсце
У суворому життi?

Де хитрiшi правлять свiтом,
Добрi вiрять їм усiм;
Правосуддя - це сильнiшi;
Тлiє їх собор душi.

Як же вiдшукати саме
Той недовгий, рiдний шлях,
Що вiдкриє ту безмежнiсть
Справ i здiйснення бажань?..

Треба йти по стежцi вiльно,
Знову вiрити собi!
I приймати всесвiт нiжно,
Кожен день у тi часи.

I любити все, що можна 
Полюбити; все, що є
На Землi великiй, вiльнiй,
Де природа чарiвна живе.

I державi помагати 
Тiй, де народився ти.
Взагалi, допомагати
Людям i iстотам всiм.