Огляд режисерського доробку Джоеля та Етана Коенiв (2010, Дмитро Бондарчук)
Братiв Коенiв (Джоеля i Етана \ Joel and Ethan Coens) називають "гiдрою з двома головами" [20], над усiма своми фiльмами вони працюють разом: виконують функцi режисера, сценариста, продюсера та монтажера (останнiй - найчастiше пiд спiльним псевдонiмом: Roderick Jaynes [2]). Хоча в титрах Джоель (до останнього часу) зазвичай вказувався режисером, а Етан - продюсером [1]. В будь-якому випадку, сприймає х варто як щось цiлiсне i нероздiльне.
З кiном Коени зв'язалися у ранньому вiцi: придбавши камеру Vivitar Super-8, вони почали перезнiмати стрiчки, якi бачили по телебаченню [2]. Про двох подiбних "ремейкерiв" Мiшель Гондрi (Michel Gondry) зафiльмував "Перемотку \ Be Kind Rewind". Правда, на щастя, до нас першi поробки братiв не дiйшли (можливо й збереглися, але не доступнi загалу).
В унiверситетi Джоель зняв пiвгодинну стрiчку "Soundings": "Фiльм оповiдав про жiнку, яка, пiд час сексу зi свом глухим бойфрендом, вголос фантазувала про секс з його кращим другом, який в цей час пiдслухував , знаходячись в сусiднiй кiмнатi" [2]. Та цей фiльм не значиться в фiльмографi режисера [3], очевидно, опис вийшов цiкавiшим за результат.
Далi Джоель попрацював помiчником монтажера "Зловiсних мерцiв \ Evil Dead" режисури свого товариша Сема Реймi (Sam Raimi), вiд чого почалась х кiнодружба [1]. Можливо, подiбна дружбi Тарантiно та Родрiгеса, але менш розрекламована. Вони "позичали" акторiв один одному (у першу чергу говорю про численну епiзодичну участь Брюса Кемпбела (Bruce Campbell) в фiльмах Коенiв [1]), разом працювали над деякими сценарiями, зокрема, Коени з Реймi написали сценарiй "Хвилi злочинностi \ Crimewave", яку Сем поставив в 1985му [4].
Та до "Хвилi злочинностi" Коени встигли зафiльмувати свою дебютну повнометражну картину "Просто кров \ Blood Simple." (1984й рiк). У 2008му роцi на Кивському мiжнародному кiнофестивалi "Молодiсть" в повнометражному конкурсi брав участь "Слiдчий \ A nyomozС" (реж. Аттiла Галамбос \ Attila Galambos). В оглядi фiльмiв-учасникiв я тодi написав: "Фiльми такого роду, жорстокi, а мiсцями психiчно неурiвноваженi, рiдко отримують нагороди. З iншого боку - такому дебюту могли б позаздрити брати Коени" [5].
Та мiцнiсть вражень вiд фiльму Аттiли зблякли, а "Просто кров" - намертво вгвинтилась в кору головного мозку. Окремi сцени згадуються покадрово. Окрiм того стрiчка менi чимось нагадує шанований мною "Принесiть менi голову Альфреда Гарсiа \ Bring Me the Head of Alfredo Garcia" Сема Пекiнпи (Sam Peckinpah)... можливо, атмосферою... можливо, рiдкiсною жанровою приналежнiстю до нео-вестерна, хоча "сюжет" бiльш нагадує класичний нуар...
Приваблива дружина власника бару Еббi (Френсiс МакДорманд (Frances McDormand), що в реальностi стала дружиною Джоеля Коена) зраджує своєму чоловiковi з його ж пiдлеглим - барменом. За ними вже спостерiгає найманий детектив, який приносить вiдвертi свiтлини зради своєму роботодавцевi. Наступний наказ зрогаченого чоловiка: вбити дружину i коханця. Та детектив веде свою гру вiд чого закручується напружений сюжет взаємно недовiри, де нiхто точно не знає i до останнього не розумiє, що коться (окрiм, глядача - на його втiху).
Стрiчка прекрасна в свой виваженостi та прорахованостi (що абсолюту в Коенiв дотягне в "Перехрестi Мiллера \ Miller's Crossing"), за що отримала звання найкращого драматичного фiльму на Першому мiжнародному фестивалi незалежного кiна Санденс. Empire Magazine, у свою чергу, називає "Просто кров" на 15му мiсцi в "50 GREATEST INDEPENDENT FILMS", де, звiсно, попереду "Скаженi пси \ Reservoir Dogs" Тарантiно, "Голова-гумка \ Eraserhead" Лiнча i ряд iнших картин [6].
А Денис Кант називає прикiнцеву сцену боротьби Еббi з детективом серед 50ти найкращих епiзодiв у кiнематографi за всю його iсторiю [7]. Користувач "кiнопоiску" SaW зазначає: "Сон Эммы (насправдi "Abby" - автор), героини Френсис МакДорманд -- я не видел ничего более напряженного на всем пути изучения кино, а я повидал очень и очень много. Идеальное пособие по накаливанию напряжения" [4], що правда, я б посперечався, на мою думку помiтно сильнiшими та напруженiшими сценами фiльму є: вбивство ревнивого чоловiка (закопування заживо) та вже згадувана прикiнцева сцена.
I на сам кiнець, як визнання культовостi стрiчки - Чжан Iмоу (Zhang Yimou), популярний сучасний китайський режисер, зняв ремейк дебюту Коенiв (поодинокий випадок, коли Азiя знiмає ремейк голлiвудського фiльму, а не навпаки), зветься "San qiang pai an jing qi" [4].
Наступною картиною Коенiв стала комедiйно-пригодницька мелодрама, чи на думку кiнокритика Сергiя Кудрявцева: "авантюрно-кримiнальна комедiя" [10] "Виховуючи Арiзону \ Raising Arizona" (1987й рiк).
Акторський склад фiльму помiтно зiрковiший: Нiколас Кейдж (Nicolas Cage, 23 роки на момент знiмань), Вiльям Форсайт (William Forsythe), Джон Гудмен (John Goodman) та Голлi Гантер (Holly Hunter, 29 рокiв), яку Коени мало не отримали ще в "Просто кров": "На роль Эби сначала прослушивалась Холли Хантер, но, поскольку она получила роль в театральной пьесе в Нью-Йорке, она предложила своей соседке по комнате Френсис МакДорманд пройти пробы" [4].
"Виховуючи Аризону", на мою думку, надмiру хвалений фiльм. На 44му мiсцi в топ-50 "фiльмiв, якi варто подивитися за життя" [11], де, до речi, мiститься максимально стиснутий та змiстовний опис стрiчки: "Nic Cage and Holly Hunter kidnap babies in this sharp, inventive comedy of errors from the Coen brothers" [11].
Саймон Пегг (Simon Pegg, вiдносно молодий, але вже прославлений британський актор, вiдомий своми ролями у стрiчках "Зомбi по iменi Шон \ Shaun of the Dead" та "Типу крутi копи \ Hot Fuzz") називає фiльм першим, що його обов'язково мають побачити майбутнi поколiння [12]. "Empire", у свою чергу, називає "Виховуючи Аризону" на 101му мiсцi в топ-500 найкращих [13], а "NEW YORK TIMES" в списку "The Best 1,000 Movies Ever Made" [14].
Iсторiя в тому, що подружня пара (Нiколас Кейдж та Голлi Гантер, в минулому крадiй та мiлiцiянтка, вiдповiдно) викрадають немовля, оскiльки самi мати дiтей не можуть. Справжнi батьки оголошують нагороду за повернення х нащадка. Вiдкривається сезон полювання. Окрiм "друзiв"-зекiв, якi намагаються отримати грошi, за дитиною слiдує справжнiй "пекельний байкер".
Коени завжди значну увагу придiляють розробцi персонажiв, кожен фiльм насичений характерними типажами, якi легко запам'ятовуються та починають iснувати у свiдомостi глядача навiть окремо вiд фiльму [1]. У "Виховуючи Арiзону" цi персонажi надто строкатi та негармонiйнi - проте, це лише моя думка, а "Пекельний вершник" - мною лише поза фiльмом i сприймається =). Etan Bateman в пiдтвердження пише: "Чего только стоит бородатый байкер Леонард Смоллс. Для друзей, которых у него нет, просто Ленни. Он как будто убежал из какого-то пост-апокалиптического фильма в фильм Коэнов" [4].
Протилежно думки пан Mumble: "Растрепанная шевелюра Николаса Кейджа, дурацкая причина рассказывать тупые анекдоты босса, легкомысленные поступки жены на службе, двое придурашных зэков и безбашенный убийца на харлее, пропитанный гранатами и порохом... - всё это сложили не сумбурно, совместили правильно, как надо" [4].
Ще через три роки (1990й) Коени зафiльмували свою чи не найкращу картину - "Перехрестя Мiллера". Це вишуканий i зi своєю оригiнальною вiзуальною естетикою коктейль з "Тiлоохоронця \ YТjinbТ" Куросави та "Хрещеного батька \ Godfather" Копполи [1]. I хоча фiльм не отримав достойного фестивального здобутку (лише 2 перемоги та 2 номiнацi на другорядних фестивалях [3]), глядачi та кiнознавцi (очевидно, з часом) помiтили i вiддали фiльму належне.
"Empire" називає фiльм на 117му мiсцi серед "500 greatest movies of all time" [13]. "Time" в сотнi найкращих свiтових фiльмiв [8], власне, як i "Movieline Magazine", але вже серед сотнi англомовних фiльмiв [9] (де мiсце мають лише 3 стрiчки, знятi в 90х роках: "Перехрестя Мiллера" Коенiв, "Список Шиндлера \ Schindler's List" Спiлберга та "Правдива брехня \ True Lies" Камерона) [9], а "Guardian", в свою чергу, в тисячi найкращих свiтових [15].
Окрiм прекрасно виконано головно ролi Гебрiелом Бiрном (Gabriel Byrne), двох голiв воюючих кланiв (Альберт Фiннi (Albert Finney) та Джон Полiто (Jon Polito)), ряду iнших характерних друго- та третьопланових ролей - у фiльмi Коенiв вперше грає Джон Тортуро (John Turturro) та свою з натяжкою однохвилинну роль Стiв Бушемi (Steve Buscemi) (якщо не рахували ще декiлька секунд як його персонаж з прострiленим обличчям лежить посеред лiсу, адже труп "грає", скорiш за все, дублер) [1]. Звiдсiля i можна почати рахунок дружби Коенiв з Бушемi, який надалi стає х улюбленим актором i якого так часто чекає сумна доля в коенiвських фiльмах [1].
Сюжет стрiчки не хочеться розповiдати. Для "синопсиса" чи "анонса" вiн надто виважений, вишуканий та тонкий. Але закручується все з конфлiкту мiж двома мафiозi (Америка 30х рокiв), мiж якими мов по лезу бритви ходить головний персонаж - радних одного з цих гангстерiв. Тут же: жiнка, шантаж, iнтриганство та питання, вiдповiдь на яке знає лише глядач: "Навiщо вони забрали перуку?".
А вже з наступним фiльмом ("Бартон Фiнк \ Barton Fink", 1991 р.) Джоель та Етан отримують фестивальне визнання (хоча його, звiсно, не зрiвняти з кiлькiстю нагород, яку отримав "Фарго \ Fargo": 54 перемоги та 30 номiнацiй [3] - проте, мистецька цiннiсть цих фiльмiв обернено пропорцiйна до кiлькостi х нагород. У данiй думцi зi мною солiдарний кiнокритик Сергiй Кудрявцев, який в свох рецензiях "Бартону Фiнку" ставить "9,5" балiв з "10" можливих, на противагу - "Фарго" вiн оцiнює в "6" балiв [10]).
"Бартон Фiнк" на Канському кiнофестивалi приносить Джоелю звання "найкращого режисера", Джону Тортуру - нагороду, як найкращому виконавцю головно чоловiчо ролi, i всiм, хто працював над картиною: Золоту пальмову гiлку, як найкращому фiльмовi року [4], яка й до сих пiр залишилася х головною i найважливiшою нагородою [1].
Окрiм того в "Знаете ли вы, что..." на фiльм написано: "Это первый фильм, который выиграл три главных награды (Золотую пальмовую ветвь, Лучший режиссёр и Лучший актёр) Каннского кинофестиваля" [4]. "В Европе по этому поводу возникли пересуды о чрезмерном восхвалении американцев в Канне..." [10] ... при тому що два попереднiх роки головну нагороду взяли теж американськi стрiчки "секс, брехня та вiдео \ sex, lies, and videotape" Содерберга та "Дикi серцем \ Wild at Heart" Девiда Лiнча в 89му та 90му роках, вiдповiдно... але змiнювати щось було вже пiзно.
Конкурентами Коенiв у змаганнях за "Пальмову гiлку" були такi iменитi режисери як Морiс Пiала ("Ван Гог"), Ларс фон Трiєр ("Європа"), Кшиштоф Кесльовський ("Подвiйне життя Веронiки"), Тео Ангелопулос ("Перший крок лелеки"), Спайк Лi ("Лихорадка джунглiв"), Жак Рiветт ("Чарiвна пустунка"), Марко Феррерi ("Плоть"), Чен Кайге ("Життя на струнi"), Карен Шахназаров ("Царевбивця") та декiлька iнших режисерiв зi своми картинами [4]. Журi головував Роман Поланський (Roman Polanski) [4], що вiд його творчого доробку можна провести ряд паралелей до "Бартона Фiнка". Та якби результат конкурсу залежав вiд мене, попри доволi сильних учасникiв (хоча, зiзнаюсь, частину фiльмiв я не бачив) - скорiш за все я теж вiддав би лаври переможця Коенам i х "Бартону Фiнку".
Герой Джона Тортурро, власне, винесений в назву: Бартон Фiнк - драматург, який здобуває визнання своєю дебютною п'єсою i його запрошують в Голiвуд працювати над сценарiєм для кiно. На вулицi 41й рiк, Фiнк - в дешевому готельному номерi намагається створити шедевр (а йому замовляють "бiйцiвську картину"). Його вiдволiкає все, що лише може вiдволiкати - сусiди, шум, тиша - психози беруть верх над здоровим глуздом. Якби у героя були дружина з сином, вiн би вже почав ганятися за ними з сокирою в руках. (натякаю на "Сяяння" Стенлi Кубрика, якого, до речi, Коени часто називаються свом улюбленим кiнорежисером i, без сорому, вставляють в сво фiльми алюзi на його картини [1]).
Кудрявцев про це пише: "Муки слова захватывают начинающего сценариста, который вдруг обретает искомое вдохновение, ввязавшись в невероятно кровавую и патологическую авантюру со своим соседом по отелю, неким страховым агентом Чарли Мидоузом, якобы являющимся маньяком-убийцей Карлом Мундтом. Но существующее и кажущееся к этому мигу уже абсолютно перепутывается в сознании и главного героя, и зрителей: пейзаж с красивой девушкой у моря материализуется, а жизнь Бартона Финка и судьба написанного им сценария становятся призрачными и необъяснимыми" [10]. А вже в рецензi на "Фарго" Кудрявцев називає "Фiнка" одним iз найкращих представникiв напряму кiнематографу iнтелектуальних забав на зiткненнi iлюзi та реальностi [10].
Власне, "Перехрестя Мiллера" та "Бартон Фiнк", на мою думку, найкращi фiльми Коенiв. Далi в них йде перша сходинка творчого спаду. Хоча, зважаючи на те, що AFI (американський кiноiнститут) називає "Фарго" в сотнi найкращих американських фiльмiв [16] (хай навiть в нову редакцiю 2007го року фiльм не попав [16]), "Empire" "Великого Лебовського" ставить далеко попереду "Перехрестя Мiллера" [13], а "Бартоновi Фiнку" серед усiх 500 позицiй взагалi не знайшли мiсця [13] - то я не упевнений, що моя думка є верхом об'єктивностi =).
Далi, 94й рiк: "Hudsucker Proxy", що його як лишень на укранську мову не перекладали: i "Голова Гадсакер(а)", i " Гадсакер Проксi", i "Пiдручний Гадсакер(а)", i "Генеральний директор", i "Пiдставна особа". Фiльм теж був представлений в конкурсi на Канському фестивалi, але вдруге трiумфувати не довелося.
Певно, основними проблемами були очiкування покладенi на фiльм пiсля успiху "Бартона Фiнка" та грошi, якi горою в 35-40 мiльйонiв [10] звалилися на братiв (для порiвняння: чотири попереднi фiльми Коенiв разом взятi обiйшлися продюсерам трiшки бiльше 30ти мiльйонiв доларiв [1]).
Головну роль виконав Тiм Роббiнс (Tim Robbins), його Норвiль Барнес влаштувався у велику корпорацiю кур'єром, але йому "щастить": генеральний директор викидається з вiкна i Норвiля беруть на його посаду. Мотивацiя проста: для того, аби компанiя збанкрутувала i зацiкавленi могли скупити всi акцi задешево. Але Барнес хоч i виглядає повним невдахою, його винахiд (хула-хуп \ обруч для крутiння на талi) ламає плани iнтриганiв.
Кудрявцев вдало називає стрiчку "iронiчною ретро-комедiєю" [10]. Фiльм мало того, що має численнi алюзi та посилання на класичнi голлiвудськi комедi, так ще й атмосферу витримує вiдповiдну, чого досягти значно важче - добродушну, забавну, iронiчну, притягуючу та навiть в якiйсь мiрi магiчну [1].
Ну i нарештi найбiльш хвалений коенiвський "Фарго" (рiк 1995й). Фiльм має, про що я вже згадував, 54 перемоги та 30 номiнацiй на рiзного кшталту кiнофестивалях [3]. Зокрема, нагороди за режисуру на Канському фестi (голова журi: Френсiс Форд Коппола) та вiд BAFTA (Британсько кiноакадемi), статуетку "Оскар" отримала Френсiс МакДорманд за найкращу жiночу роль й ще один "Оскар" Коенам - за сценарiй [3]. А звання "Best Film" картинi присволи: "Florida Film Critics Circle Awards", "New York Film Critics Circle Awards" i "Society of Texas Film Critics Awards" [3]. Але i це далеко не повний перелiк навiть бiльш менш важливих нагород.
Ще веселiше перелiчувати наявнiсть "Фарго" в рiзного кшталту списках та рейтингах. Серед тих, що вiдомi менi (а звертати увагу я намагався лише на "серйознi" списки) я нарахував 27 штук [1]. Якщо коротко: AFI (версiя 97го року) - 84те мiсце [16], "Times" - на 47му в сотнi [17], "Empire" - 198ме мiсце в топ-500 [13], у свох не пронумерованих тисячах називають "Guardian" [15] та "NEW YORK TIMES" [14]. Бiльше того: "нелепую беременную женщину-полицейскую" [10] Мардж Гандерсон (героню Френсiс МакДорманд) неодноразово називають серед сотнi найкращих персонажiв та геров (greatest movie characters).
I от вiд тако визнаностi фiльм в мене викликає двояке вiдчуття: з одного боку - я не бачу в ньому нiчого архiгенiального, з iншого, якщо вiн такий хвалений - щось в ньому таки має бути! I для того аби подолати цей внутрiшнiй дисонанс "Фарго" я дивився i передивлювався 5 разiв (iншi фiльми: 1-2 рази)... та думки своє так i не змiнив: фiльм хороший i вартий уваги, але не верх творчостi братiв Коенiв.
А от на роль Стiва Бушемi хотiлося б звернути особливу увагу. Вiн грає злодiя, якого заразом з манiакальним напарником (у виконаннi Петера Стормаре) наймає продавець автiвок Джеррi Лундегард (Вiльям Мейсi), аби вони "викрали" його дружину (доньку багатiя). А викуп домовилися подiлити.
Напевно, це найбiльша раль Стiва Бушемi в картинах Коенiв [1]. Але прямо пропорцiйно збiльшенню хронометражу на екранi - збiльшився рiвень жорстокостi долi його персонажа. Власне, Коени майже у всiх фiльмах знущаються i вбивають персонажiв Стiва. Я б себе так поводив з актором, якби менi його "нав'язав" продюсер, щось на кшталт: "Добре, я тобi дам багато грошей на фiльм, але ти в ньому i всiх наступних стрiчках - знiматимеш хоча б в самих маленьких ролях мого друга \ сина".
Власне, як би там не було - доля персонажа Бушемi в фiльмi зрежисована з особливою та методичною жорстокiстю. Мало того, що проститутка "свiдчить", що в нього маленький член, потiм - його б'ють i душать (перериваючи секс), стрiляють в обличчя (куля ранить щоку), б'ють сокирою i перетворюють на "органiчну стружку" машиною для подрiбнення деревини (коли приходить детектив ми бачимо лише ногу в бiлiй шкарпетцi, яка виглядає з машини) [1].
Уже у наступному фiльмi ("Великий Лебовськи(й) \ Big Lebowski", 1998) Бушемi помирає значно сумирнiше: в нього стається сердечний приступ (правда до того "з ним не розмовляли його друзi" [1], а пiсля смертi: спалили ("кремували" - має двояке значення =) i розвiяли над морем, але через вiтер його прах полетiв на Чувака (власне, Лебовського, головного героя фiльму у виконаннi Джеффа Брiджеса).
Оригiнальний (правильний) переклад фiльму зробив небезвiдомий пан Гоблiн (Дмитро Пучков): "С каждой минутой события обретают всё более абсурдный поворот. Диалоги поражают бодростью - слово fuck в фильме употреблено 281 раз. На мой взгляд, лучший фильм братьев..." [18].
Подi ж, якi Гоблiн називає "все бiльш абсурдними" починаються з того, що в квартиру Чувака вламуються якiсь вiдморозки, мокають його головою в унiтаз i справляють малi потреби на його килим. Виявляється вони сплутали Чувака Лебовського з iншим Лебовським, багатiєм, дружину якого викрали. Чувака просять аби вiн передав грошi викрадачам. Ну i чим далi, тим веселiше =). Та, по сутi, у "Лебовському" настiльки ж багато вiд "Великого сну \ The Big Sleep" Говарда Говкса, як в "Перехрестi Меллера" вiд "Тiлоохоронця" Акiри Куросави.
Фестивальну локацiю з Канн Коени змiнили на Берлiн, але знову безуспiшно. Зате у глядачiв (у першу чергу, американських) фiльм отримав чималий успiх: бал "8.2 \ 10" дозволяє фiльму тримати мiсце в топ-250 глядацьких симпатiй (принаймнi на момент написання статтi) сайту IMDb [3].
Такому успiху фiльм завдячує не в останню чергу самому персонажевi. Герой типу "проста людина, якiй пощастило i на голову впало Все!" - швидко набрид глядачам, а Чувак - щось абсолютно протилежне, але те саме - вiд того i звичне, i бунтарське (а чого ще потрiбно авдиторi?) [1].
Лебовського добре описали в журналi "Time Out Москва": "Самый ленивый человек в Лос-Анджелесе, курит дурь, гоняет шары, последние 15 лет карьера не на взлете, пьет "Белый русский", слушает "Криденс" (Creedence Clearwater Revival), а еще ему нассали на ковер. Самый симпатичный неудачник в кино, хиппи-переросток, который так и не стал миллионером, потому что ему было лень" [19].
А "Афиша (Киев)" про фiльм написала наступне: "Манифест дауншифтера, вышедший задолго до появления слова "дауншифтер" [20]. "(англ. downshifting, переключение автомобиля на более низкую передачу, а также замедление или ослабление какого-то процесса)" [21]. "Причисляющие себя к дауншифтерам склонны отказываться от стремления к пропагандируемым общепринятым благам наподобие постоянного увеличения материального капитала, карьерного роста и т. д., взамен ориентируясь на жизнь ради себя и/или семьи" [21].
Та межа мiж дауншифтерами та просто ледарями i невдахами доволi тонка. Чого бiльше в Лебовському, чи в героях iнших фiльмiв братiв Коенiв питання суперечливе - але розбиратися в ньому не моя справа.
"О, брате, де ж ти є? \ O Brother, Where Art Thou?" (2000 р.) теж має за персонажiв... доволi ексцентричних та оригiнальних особистостей. Вперше у Коенiв грає Джордж Клунi (George Clooney, за роль отримав "Золотого глобуса"), кажуть, погодився на знiмання, навiть не читаючи сценарiю [22]. Причиною тако довiри стали вподобання Джорджем попереднiх картин Джоеля та Етана [22]. Тут же: Тортурро, Гудмен, Гантер - звичнi для Коенiв. А новим обличчям став Тiм Блейк Нельсон (Tim Blake Nelson), який нiбито єдиний, хто прочитав "Одiсею" Гомера [22], на якiй, кажуть, й ґрунтується фiльм.
Герой Клунi (Ulysses Everett McGill) сидить в тюрмi i ланцюгом скутий з двома iншими в'язнями, але Еверетту термiново потрiбно на волю, для цього вiн розповiдає свом друзям по нещастю iсторiю про великi грошi, якi скоро опиняться пiд водою. Всi втрьох втiкають...
"Впрочем, довольно быстро становится понятно, что никаких денег нет и в помине, а Улисс это все выдумал, однако друзьям предстоит такое количество всевозможных приключений, что, быть может, это будет намного интереснее, чем любое богатство" - з рецензi Алєкса Екслера [24].
Ну i далi пан Екслер пише: "А также... ВИДЕЛИ КОРОВУ НА КРЫШЕ! В этой корове, друзья мои, вся соль фильма! В ней, дорогие читатели, заключаются тот самый ЭПОС! И кто не поймет, при чем тут корова на крыше, тот ни черта не врубится в этот фильм..." [24] i одразу: "Открою вам страшную тайну: я не понял, зачем корова на крыше, поэтому в фильм не врубился. Точнее, врубился, но он меня, если честно, не зацепил" [24].
До чого корова? Насправдi, то третя справа... фiльм маємо доволi непоганий, мiсцями цiкавий, мiсцями забавний... але розiрваний i не цiлiсний. Mumble пише: "По сути своей можно сказать так: "О где же ты, брат?" это тоже самое что и "Воспитывая Аризону", которая отличилась по двум причинам: снято на старую плёнку и действительно смешно" [4]. Про "стару плiвку": "Они (Коени - автор) хотели, чтобы фильм выглядел, как старая, вручную подкрашенная фотография" [22] - досяглося це пiсля цифрового опрацювання картинки [22].
Власне, фiльм початок друго сходинки "спаду" творчостi Коенiв [1]. Американський критик Джеймс Берардiнеллi в пiдтвердження пише: "О, где же ты, брат?" не останется в памяти как один из великих фильмов Коэнов: он на уровень ниже в чём-то похожих друг на друга фильмов "Просто кровь" и "Фарго", и даже по сравнению с менее удачными работами вроде "Большого Лебовски" это шаг назад" [22].
Та вже в 2001му роцi був представлений глядачам новий фiльм Коенiв: "Чоловiк, якого не було \ Man Who Wasn't There". Британська кiноакадемiя дала нагороду оператору Роджерi Дiкiнсу (Roger Deakins, вiн отримав i ряд iнших нагород i премiй за свою роботу) [3], а Джоель отримав звання "кращого режисера" на Канському кiнофестивалi, правда довелося роздiлити свою першiсть з Девiдом Лiнчем (за "Малголанд Драйв \ Mulholland Dr.") [3]. Окрiм того "NEW YORK TIMES" назвав стрiчку в списку "Best 1,000 Movies Ever Made" [14].
У фiльмi головну роль прекрасно виконує Бiллi Боб Торнтон (Billy Bob Thornton). Вiн грає персонажа по iменi Ед Крейн - мовчазний перукар, якому зраджує дружина. В життi Еда з'являється чоловiк, який пропонує вигiдну справу, в яку треба вкласти 10 тисяч доларiв. Ед шантажує коханця своєю дружини (Дейва) - i отримує грошi. Але прожджий комерсант - зникає зi своєю пропозицiєю i з грошима. Та Еда не просто надурили, Дейв (коханець) змусив комерсанта розповiсти все про х домовленiсть. Зав'язується бiйка, Ед вбиває Дейва... а головною пiдозрюваною стає зрадлива дружина героя Торнтона...
"Чоловiк, якого не було" - естетично витриманий i сюжетно прекрасний фiльм. Але не викликає однозначного захоплення. Окрiм всього iншого, не може не потiшити участь Скарлетт Йоханссон (Scarlett Johansson), яка береться робити мiнет Торнтону, коли той за кермом автiвки - як наслiдок аварiя. Сильнi та неочiкуванi сценарнi рiшення зрежисованi гармонiйно та непоспiшно... вiд чого у фiльмi присутня навiть якась медитативнiсть, вiдчуття "долi" та "пошуку сенсу" [1].
"Позже братья Коэны, ошалев от этакой радости (мається на увазi: успiх х фiльмiв - автор), принялись "клепать" гламурные фильмы, вроде "Невыносимой жестокости" и "Игр джентльменов", чем поклонников не очень-то обрадовали" [4].
"Нестерпна жорстокiсть \ Intolerable Cruelty", яка вийшла у прокат в 2003му роцi, справдi, як i "Iгри джентльменiв \ Ladykillers" (2004й) є гламурними, з традицiйно яскравою кольоровою картинкою (жодних стилiзацiй: Кудрявцев: "...лишена особых стилизаторских примет..." [10]). Не в останню чергу причиною тому акторськi склади: Джордж Клунi (який грає в звичному для себе стилi, на вiдмiну вiд попередньо спiльно роботи, "О, брате, де ж ти є?") та Кетрiн Зета-Джонс (Catherine Zeta-Jones).
До речi, цю роль Клунi "Time Out Москва" називає серед трьох його головних робiт (поряд з "Поза полем зору \ Out of Sight" та "Один чудовий день \ One Fine Day") [23], а от "АФИША (Киев)" вiддає перевагу "О, брате, де ж ти є?": "Наиболее удачная коллаборация (спiвпраця - автор) Коэнов и Джорджа Клуни" [20]. Ну i так, аби все в кiнець заплутати: з рецензi Екслера на "Пiсля прочитання спалити" (третiй i останнiй, на момент написання огляду, фiльм Коенiв з Джорджем): "У Клуни этот Гарри получился просто замечательный! ... Совершенно изумительная смесь обаяния и чего-то отталкивающего" [25].
Та особисто я, жодну з цих ролей не назвав би нi найкращою, нi найважливiшою, нi найбiльш запам'ятовуючою в акторськiй фiльмографi Клунi [1]. Для Зети-Джонс ця роль теж не стала архi якою визначною, але вона гарненька - в кадрi виглядає добре i будь-якому фiльму голлiвудського кшталту грає лише на руку (на касовi збори).
Вони виконують ролi адвоката та шлюбно аферистки, вiдповiдно. Клунi ламає план Зети-Джонс, вона вирiшує помститися. Вони закохуються... але х любов нiби в рiзних площинах, зате помста - в однiй, спiльнiй. У фiльмi, як люблять Коени, багато характерних персонажiв. Все iнше - просто хороша iронiчна голлiвудська комедiя з двома зiрками в ролях i неважливо яким режисером.
Кудрявцев свою рецензiю на фiльм завершує так: "Парадоксально, но подражание "блеску Голливуда", которое выражено здесь не столько в жанре и манере повествования, а словно в атмосфере всего происходящего, приводит братьев Коэн к утрате творческой индивидуальности. Нетрудно предположить, что вместо них эту "дистиллированную сатиру" был способен поставить любой иной современный режисер..." [10].
Чимось подiбним до "Нестерпно жорстокостi" є "Iгри Джентльменiв, або Вбивцi ледi \ Ladykillers" (2004й рiк). "Зiрковий склад" тут представляє, у першу чергу, Том Генкс (Tom Hanks) - актор дещо незвичний для Коенiв, власне, як i майже увесь акторський склад (можливо, нав'язанi продюсерами). Окрiм того, даний фiльм - ремейк (а Коени найчастiше знiмають по власним оригiнальним сценарiям [1]) однойменно культово британсько стрiчки Алєксандра Маккендрiка (Alexander Mackendrick), 1955го року.
Версiя Коенiв пристойно i принципово вiдрiзняється вiд оригiналу. Брати попрацювали над слабкими боками сценарiю (попри численнi нагороди за сценарiй картинi Маккендрiка - вони є [1]), попрацювали над персонажами - урiзноманiтнили х та прописали мотивацiю [1]. Окрiм того "Коэны, известные своей любовью к югу Соединенных Штатов, почтенную английскую леди превратили в типичную южную афроамериканку ...... а место действия и диспозицию ограбления перенесли в типичный южный городок, антураж которого стал важной частью повествования" - з цього приводу пише пан Екслер [26], але забуває зазначить, що причина вибору пiвдня Америки в тому, що в оригiнальному фiльмовi висмiювалося так само пiвденне населення, але не США, в Британi.
Герой Тома Генкса розробляє план пограбування казино, збирає команду крадiв i знiмає пiдвальну кiмнату в будинку релiгiйно чорношкiро ледi, з яко вони, викопавши пiдкоп, збираються добратися до грошей. Правда, на шляху до збагачення у них "стоть" власниця будинку... доводиться вдавати репетицi оркестру... та в рештi-решт вони вирiшують позбутися старо ледi...
"Iгри джентльменiв" отримали "Приз журi" на Канському кiнофестивалi, але особливого визнання не здобули. Проте фiльм залишається доволi миловидним i, хоч знову не достатньо коенiвським, приємним... можливо, не менш приємним за стрiчку Вудi Аллена "Дрiбнi шахра \ Small Time Crooks", яка чимось схожа на роботу Коенiв.
Та Алєкс Екслер про фiльм помiтно позитивнiшо думки: "В общем, отличный фильм, я получил большое удовольствие. Постановка, актерская игра, операторская работа - все на высоте. Плюс - фирменный коэновский черный юморок, который здесь весьма и весьма к месту. Классный фильм, просто на пятерку!" [26].
Вже у 2006му роцi в короткометражний епiзод Коенiв, "Tuileries", з кiноальманаху "Париж, любов моя \ Alexander Mackendrick" повертається Стiв Бушемi (пiсля 8рiчно перерви, востаннє працювали разом у "Великому Лебовському"). Бiльше того, цю роль Бушемi - можна назвати першою умовно головною в стрiчках братiв ("умовно" за рахунок того, що це короткометражка i навiть однохвилинна поява - є помiтною =). Та все ж Стiв знову отримав долю коенiвсько агресi в бiк свого персонажу... але обiйшлося без зайво кривавостi, адже альманах - про кохання.
Компанiю Джоелю та Етану склали ряд iнших iменитих режисерiв: Гас Ван Сант, Том Тиквер, Алєксандр Пейн, Вес Крейвен, Олiвер Ассаяс та iншi. Власне, 21 режисер, якi зафiльмували 20 (Коени, звiсно, працювали разом =) п'ятихвилинних новел. Епiзоди вийшли неоднозначнi, однi кращi, запам'ятовуються, iншi - викликають менше захоплення, але описувати увесь альманах в оглядi робiт Коенiв - невдячна справа.
А вже у 2007му роцi Коени фiльмують прекрасний "Старим тут не мiсце \ No Country for Old Men". Повертається чуття стилю, гумор, виваженiсть, продуманiсть та, найважливiше, цiлiснiсть. Картина отримала просто дивовижне фестивальне визнання: 98м нагород i 45 номiнацiй на кiносмотрах першого та iнших класiв [3]. Зокрема, Коени вперше отримують статуетки "Оскар" за "найкращий фiльм" та "найкращу режисуру", при тому, що серед номiнантiв був Пол Томас Андерсон (Paul Thomas Anderson) з надзвичайно сильним фiльмом "Нафта, або Тут буде кров \ There Will Be Blood" [3].
"Старим тут не мiсце" розповiдає про простого працiвника, який натрапляє на мiсце криваво рiзанини наркоторговцiв з якiй нiхто не вижив. Трупи, наркотики та грошi... останнiй пункт чоловiк вирiшує присвоти собi. Але зникнення суми в 2 мiльйони доларiв - не могла залишитись непомiченою... за ним починається полювання.
Картина здобула i певне "спискове" визнання: 228ме мiсце в рейтингу "500 greatest movies of all time" вiд "Empire" [13]. Причиною тако "скромностi" - вiдносна "свiжiть" фiльму, адже редакцi бiльшостi спискiв були виданi, коли дана картина ще не iснувала [1]. Далi, думаю, визнання ще прийде, принаймнi кiллера Антона Чигура у виконаннi Гав'єра Бардема (Javier Bardem) - у рейтингах культових персонажiв i найкращих найманцiв ув iсторi кiно, ми побачимо точно [1].
Алєкс Екслер свою рецензiю закiнчує: "...безусловно, целое кинематографическое событие: он (фiльм - автор) очень мощный, очень глубокий, он заставляет о многом подумать и великолепно поставлен и сыгран. Вполне возможно, что он достоин далеко не одного просмотра, похоже, что в первый раз просто не успеваешь ухватить все, о чем Коэны хотели сказать в этом фильме" [30].
"Старим тут не мiсце" - витриманий в естетично довершенiй манерi (чим нагадує "Перехрестя Мiллера") i високо оцiнений глядачами (на момент написання огляду має 119те мiсце в рейтингу глядацьких симпатiй на IMDb [3]). З'являється думка, що Коенам краще й не потикатись в "бiльше комедiю, нiж кримiнал", а успiшно знiмати "iронiчнi кримiнали з чорним гумором", адже по х фiльмографi чiтко можна прослiдкувати успiшнiшi роботи [1]... хоча, вже у наступному фiльмовi вони знову припускаються тiє само помилки: знiмають "бiльше комедiю" "Спалити пiсля прочитання \ Burn After Reading" (2008й)...
Проте мiж цими двома картинами значиться ще один альманах: "У кожного своє кiно... \ Chacun son cinИma ou Ce petit coup au coeur quand la lumiХre s'Иteint et que le film commence" (2007й рiк), епiзод "Свiтове кiно \ World Cinema" [3]. Всього зiбрано 33 (хоча знято - 34) декiлькахвилинних короткометражок, а режисерський склад куди бiльш вражаючий за "Париж, любов моя": Тео Ангелопулос, Бiлле Аугуст, Чен Кайге, Чжан Iмоу, Кар Вай Вонг, Такеши Кiтано, Ларс фон Трiєр i Гас Ван Сант, Девiд Лiнч i Кроненберг, Акi Каурiсмякi i Аббас Кiаростамi, Кен Лоуч, Кончаловський, Поланський, Вiм Вендерс, брати Дардени i, звiсно ж, Коени [4]. I це ще не увесь перелiк!
Проте вiд такого пристойного (вражаючого i рiзношерстого) перелiку режисерiв у х новелах розiбратися не легше... частину згадав без проблем, а от епiзод Коенiв поновити в пам'ятi не змiг, ба навiть оглянувши всi вiдгуки на "кiнопоiску.ру" (на момент написання х було 23) [4] - зробити цього не змiг. Серед вiдгукiв єдина згадка про участь братiв у альманасi: "Непонятно также, почему так и не показались обещанные Линч и Коэны" [45], хоча щодо Лiнча - у вiдгуках вистачає "вражень" [4].
Та все ж головний продюсер альманаху Жиль Жакоб в iнтерв'ю Юрiю Гладiльщiкову пролив певне свiтло: "...когда стали отказываться еще и Коэны, я не выдержал и начал на них давить. Я вообще-то считаю, что сильно помог их карьере. Поэтому после очередного заверения, будто они никак не могут, я выбрал на компьютере самый крупный шрифт, 64-го размера, и написал им: "Как вам не стыдно?!" И получил картину! Замечательно абсурдную..." [27].
Ну а копнувши ще далi: "Обидно, что в кинотеатрах показывают 33 фильма вместо 34, тем более, что выкинутый фильм сняли Коэны" [28]... хто дав таке право прокатникам - невiдомо, але факт лишається фактом =(... проте: на допомогу приходить YouTube, де можна подивитися епiзод братiв Коенiв [29].
Маємо прекрасну, змiстовну та iронiчну новелу: в техаському кiнотеатрi, паралельно в двох залах, показують "Правила гри \ La rХgle du jeu" Жана Ренуара i "Сезони року \ Iklimler" Нурi Бельге Джейлана. Вiдвiдувач, традицiйний ковбой, обирає на що пiти i радиться з працiвником театру... той розповiдає наскiльки класнi фiльми... пiсля перегляду "Сезонiв року" - ковбой виходить почiсуючи голову, а свого "радника" вже не застає на мiсцi, просить передати йому "вiтання".
Повертаємося до "Спалити пiсля прочитання" (2008). Грають у фiльмi: вже двiчi "вживаний" Джордж Клунi, дружина Джоеля (нагадую) Френсiс МакДорманд, прекраснi Джон Малковiч (John Malkovich) та Тiльда Свiнтон (Tilda Swinton) i, навiть, Бред Пiтт (Brad Pitt) у ролi "полудурка": "Пусть даже, полудурка прекрасно развитого физически. Обратите внимание, как замечательно Коэны обыграли жест Тайлера Дардена из "Бойцовского клуба": тупица Чед точно так же с хрустом разминает шейные позвонки наклонами головы. Хруст один, а какие разные люди!" [25]... хоча в "зв'язках" на IMDb "Бiйцiвського клуба \ Fight Club" й близько нема [3], але це лише хвала рецензенту, що вiн помiтив.
Про знiмальну групу: ще варто зазначити, що Коени вперше вiд "Бартона Фiнка" змiнили оператора: з Роджера Дiкiнса на Емануеля Любецького (Emmanuel Lubezki, працював над "Сонною улоговиною \ Sleepy Hollow" Тiма Бартона, "Новим свiтом \ New World" Терренса Малiка, "I твою маму також \ Y tu mamА tambiИn" Альфонсо Куарона, а в 2006му отримав ряд номiнацiй та нагород за операторство фiльму "Дитя людське \ Children of Men"). Правда, вже у наступних коенiвських фiльмах Дiкiнс повернувся на мiсце "камерамена".
Власне, iсторiя закручується навколо диска на якому записанi нiби то таємнi мемуари вiдставного агента. Диск потрапляє в руки двом iнструкторам фiтнес-центру, вони намагаються шантажувати автора. Поступово приплiтається ряд iнших персонажiв i все заплутується настiльки, що й самi ЦРУшники розiбратися не можуть.
Персонажi в фiльмi критично дурацькi, що мiсцями здається - Коени знову перегнули палицю: "Все прилично выглядящие люди носят внутри себя идиота. Эту простую мысль (и, что обидно, бесспорную) братья Коэны стремятся продемонстрировать на примере любого из персонажей фильма. Получается без труда" [25]. Власне, маємо забавне кiно, що хоч i не дотягує до найкращих робiт братiв, є доволi приємним для перегляду.
Назвою наступною стрiчки автори спробували насторожити свох шанувальникiв: "Серйозний чоловiк \ A Serious Man" (2009) - проте вся серйознiсть виражена знову арсеналом iронi. Головний герой, професор-єврей з характерним прiзвищем Гопнiк, починає задаватися питаннями сенсу буття i пошуками вiдповiдей на вудiалленiвський кшталт, але в притаманнiй стилiзованiй коенiвськiй манерi.
Останнiй фiльм Коенiв на хвилину написання огляду є "True Grit" (2010), одноiменний ремейк вестерну Генрi Гетевея (Henry Hathaway) 69го року, де головну роль виконав Джон Вейн (John Wayne, за що отримав єдиний у своєму життi Оскар), а у версi Коенiв х шанований Джефф Брiджес. Картина вже отримала численнi нагороди та номiнацi, дехто називає серед найкращих 2010го року, проте автори не додали нiчого нового до стрiчки Гетевея.
Власне, на даний момент це вся фiльмографiя Джоеля та Етана Коенiв: 15ть картин (i 2вi короткометражки в альманахах; рекламнi ролики, хоч i вiдомi автору (менi), але не внесли б нiчого важливого в огляд, окрiм того - не вважаються повноцiнною кiнематографiчною формою), жодну з яких не можна назвати поганою, зате частину можна - прекрасними. Це насправдi рiдкiсть, що кожен фiльм представляє собою iнтерес. Що не кажiть, Коени - однi з найталановитiших сучасних режисерiв з прекрасним почуттям гумору: "Если бы ирония могла убивать, никто бы не вышел живым с коэновских фильмов" [20].
Сергiй Кудрявцев у рецензi на "Бартона Фiнка" так охарактеризував всю х творчiсть: "Братья Коэн -- в большей степени формалисты, редкостные киночудаки, которые играют с резвостью и безрассудством детей в своеобразные "кинематографические кубики", выстраивая причудливые фантазии на стыке реального и воображаемого, действительного и "киношного". Они -- блестящие стилисты, облюбовавшие, в основном, "чёрные фильмы" 40-х годов в качестве насмешливого объекта для подражания, а ещё -- искусные мастера кинонаходок, остроумного обыгрывания деталей, внешне странного использования кинематографических приёмов ради создания загадочной и одновременно невсамделишной атмосферы, которая таит подвох, весёлый розыгрыш. Экранный мир Коэнов страшен и смешон в один и тот же миг, всегда двойствен, подвержен оборотничеству, проявлению дурных примет, злых сторон всего сущего -- и насквозь карнавализирован, шутовски вывернут наизнанку, балаганно несерьёзен" [10].
I аби останнє слово було за мною, пропоную "must see" з фiльмографi братiв: Старим тут не мiсце (2007) No Country for Old Men \\\ Великий Лебовський (1998) Big Lebowski, The \\\ Фарго (1995) Fargo \\\ Бартон Фiнк (1991) Barton Fink \\\ Перехрестя Мiллера (1990) Miller's Crossing \\\ Просто кров (1984) Blood Simple.
Список використаних джерел:
1. Власнi спостереження i умовиводи протягом перегляду фiльмiв
2. Братья Коэн - Википедия \ http://ru.wikipedia.org/wiki/Братья_Коэн
3. The Internet Movie Database (IMDb) \ http://www.imdb.com/
4. КиноПоиск.ru. Все фильмы планеты \ http://www.kinopoisk.ru/level/
5. КМФ 'Молодiсть-2008': Рецензi на фiльми: "Сiль" фестивалю - повнометражний конкурс \ http://www.molodist.com/reviews/267
6. 50 GREATEST INDEPENDENT FILMS by Empire Magazine \ http://www.empireonline.com/features/50greatestindependent/
7. kino_tops: 50 лучших эпизодов кинематографа за всю его историю по версии Дениса Канта \ http://community.livejournal.com/kino_tops/30495.html#cutid1
8. The Complete List - ALL-TIME 100 Movies - TIME Magazine \ http://www.time.com/time/2005/100movies/the_complete_list.html
9. The 100 Best Movies Ever Made by Movieline Magazine \ http://www.filmsite.org/movieline.html
10. Книга кинорецензий '3500' Сергей Кудрявцев на КиноПоиске \ http://www.kinopoisk.ru/level/69/
11. Film4's 50 Films To See Before You Die - Channel 4 Film feature \ http://www.channel4.com/film/reviews/feature.jsp?V=3&SV=2&id=161521
12. Британский киноинститут выбрал 75 лучших фильмов \ http://kinokino.com.ua/news/1205/
13. Empire's 500 Greatest Movies Of All Time \ http://www.empireonline.com/500/
14. The Best 1,000 Movies Ever Made By THE FILM CRITICS OF THE NEW YORK TIMES \ http://www.nytimes.com/ref/movies/1000best.html
15. Film 1000 films | Features | guardian.co.uk Film \ http://film.guardian.co.uk/1000films/
16. 100 лучших американских фильмов за 100 лет по версии AFI - Википедия \ http://ru.wikipedia.org/wiki/100_лучших_американских_фильмов_за_100_лет_по_версии_AFI_(2007)
17. Solovey: 100 лучших фильмов по версии "Times". Комментарии : LiveInternet - Российский Сервис Онлайн-Дневников \ http://www.liveinternet.ru/users/_solovey_/post79520624
18. Большой Лебовски (Big Lebowski, The) перевод Гоблина, Goblin - Tynu40k Goblina \ http://oper.ru/trans/view.php?t=1051600642
19. 100 главных киногероев и кинозлодеев Time Out Москва \ http://www.timeout.ru/journal/feature/1485/4
20. Джоэл и Этан Коэны - Кино - АФИША (Киев) \ http://kiev.afisha.ua/guide/cinema/123