Юриспруденцiя, або правознавство - спецiалiзована галузь знань у сферi суспiльствознавства. Якщо суспiльствознавство - це наука про суспiльство взагалi, то правознавство - система знань у галузi права i держави. Термiн "правознавство" тотожний термiну "юриспруденцiя".
Термiн "юриспруденцiя" виник у Стародавньому Римi наприкiнцi IV - на початку III столiття до н.е. (лат. jurisprudentia - знання права) i зараз вживається у значеннях:
- науки про право i державу, тобто юридично науки, iнакше - теоретично дiяльностi у галузi права;
- професiйно практично дiяльностi юриста (суддя, прокурор, слiдчий, нотарiус, адвокат тощо).
Юридична наука - це система знань про об'єктивнi властивостi права i держави в х поняттєво-юридичному розумiннi та вираженнi, про загальнi та окремi закономiрностi виникнення, розвитку та функцiонування-цержави i права в х структурнiй багатоманiтностi.
Основнi риси (ознаки) юридично науки:
1. Суспiльна наука, що має прикладний характер. Вона покликана обслуговувати потреби громадського життя, юридично практики, юридично освiти, забезпечувати юридичних робiтникiв необхiдними даними про видання i застосування законiв.
2. Наука, що має властивостi точних наук. Юридична наука включає в основному конкретнi знання, вираженi у точних конструкцiях, спiввiдношеннях, як i природничi науки. Юриспруденцiю деякою мiрою можна порiвняти з медичною наукою, яка також поєднує теоретичну i прикладну (практичну) спрямованiсть. Юрист, як i лiкар, має справу зi здоров'ям i життям. Дiяльнiсть юриста стосується "здоров'я" суспiльства у цiлому, духовного життя людини. Юрист проводить профiлактичну роботу, "лiкує" пороки у суспiльному життi, духовному свiтi людини.
>>>4>>>
У цьому полягає гуманiстична спрямованiсть професiй юриста i лiкаря, якi виникли за стародавнiх часiв.
3. Наука, що втiлює у собi позитивнi якостi наук про мислення.
Вона дослiджує питання, пов'язанi зi спроможнiстю вiдображати об'єктивну дiйснiсть у правових судженнях i поняттях у процесi створення i застосування законiв (вивчення обставин юридично справи, тлумачення законiв i т. i.). Так, скажiмо, одна iз юридичних дисциплiн - кримiналiстика[1] присвячена специфiчним питанням людського мислення, застосуванню багатьох спецiальних знань при розслiдуваннi злочинiв.
Отже, юридична наука вбирає в себе якостi всiх трьох основних галузей людських знань - суспiльних наук, природничих наук, наук про мислення.
Головне призначення теоретично юриспруденцi (юридично науки) - бути науковим орiєнтиром для практики державного i правового будiвництва на пiдґрунтi пiзнання i усвiдомлення вiдповiдних суспiльних процесiв та явищ. Юридична наука в сучаснiй Укранi ґрунтується на досягненнях i досвiдi вiтчизняно юриспруденцi та юриспруденцi iнших кран, на iдеях i цiнностях прав i свобод людини, панування права i соцiально-правово державностi.
? 2. Об'єкти, предмет, метод, функцi юридично науки
Поняття юридично науки можна розкрити через розумiння об'єктiв, предмета, методу i функцiй. Пiд об'єктами маються на увазi конкретнi сфери (сторони) об'єктивно дiйсностi, пiд предметом науки - певний зрiз (частина) об'єкта пiзнання.
Об'єктами юридично науки є держава i право - фактично два об'єкти. Проте юриспруденцiя, як i кожна наука, має один предмет вивчення.
Вихiдним для визначення поняття юриспруденцi є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава i право пiзнаються i дослiджуються як складовi моменти єдиного об'єкта юридично науки. В основу х вивчення покладено один прин-
>>>5>>>
цип i критерiй юридичностi, що конкретизується в окремих сферах i напрямках юридичного пiзнання держави i права. Ця конкретизацiя присутня в усiх окремих визначеннях i характеристиках держави i права, у системi понять юридично науки в цiлому та окремих юридичних наук.
Предмет юридично науки - об'єктивнi властивостi права i держави в х поняттєво-юридичному розумiннi та вираженнi, загальнi та окремi закономiрностi виникнення, розвитку i функцiонування держави i права в х структурнiй багатоманiтностi.
Якщо предмет юридично науки - це поняття права в усiх аспектах його теоретико-пiзнавального прояву i вираження, то предмет кожно окремо юридично науки - якийсь певний елемент юридично дiйсностi.
Метод юриспруденцi являє собою засiб юридичного пiзнання, створення та органiзацi юридичного знання. За допомогою юридичного методу предмет юриспруденцi конкретизується i оформлюється у вiдповiдну юридичну теорiю (юридичну науку) як єдину систему знань про державу i право, висловлену в поняттях.
Основний метод юридично науки - фiлософська дiалектика (матерiалiстична та iдеалiстична).
Функцi юридично науки - основнi напрямки розумiння i вираження юридичного знання:
- онтологiчна (пiзнавальна) -- вивчення фундаментальних якостей матерi права, найзагальнiших сутнiсних явищ i процесiв у державному життi, вiдкриття ранiше невiдомих закономiрностей буття держави i права;
- евристична - пiзнання нового в державно-правовому життi, вiдкриття ранiше невiдомих закономiрностей буття держави i права;
- прогностична - передбачення розвитку державно-правових процесiв;
- практично-органiзацiйна - обслуговування практики;
- методологiчна -- дослiдження i розробка засобiв вивчення правово дiйсностi;
- iдеологiчна - вплив на розвиток правово культури суспiльства i людини;
- полiтична - допомога у формуваннi державно-правово полiтики, роз'ясненнi полiтичних i законодавчих рiшень.
>>>6>>>
? 3. Юриспруденцiя як система юридичних наук
У системi суспiльних наук юридична наука (правознавство) виступає як єдина галузь знань, предметом вивчення яко є держава i право. Ця галузь знань є системою взаємозалежних юридичних наук, яка за сферами прояву може бути диференцiйована на цикли наук:
- теоретично-iсторичнi (теорiя держави i права, iсторiя держави i права та iн.);
- державознавчi (державне право, адмiнiстративне право та iн.);
- цивiлiстичнi (цивiльне право, цивiльний процес, господарський процес, сiмейне право та iн.);
- кримiналiстичнi (кримiнальне право, кримiнальний- процес, виправно-трудове право та iн.).
Окреме мiсце посiдають науки, якi вивчають такi, що реалiзують право, вiдносини мiж державами - мiжнародне право (приватне i публiчне), а також науки, що вивчають державу i право iнших кран.
Кожна з зазначених наук є юридичною, має сво предмет i методи вивчення. Разом вони входять до поняття "юридична наука". Якщо предмет юридично науки в цiлому - це поняття права в усiх аспектах його теоретико-пiзнавального прояву i виразу, то предмет кожно окремо юридично науки як складово предмета юридично науки в цiлому - це один з аспектiв поняття права, якась певна сторона юридично дiйсностi. Вiдтак, юридична наука (правознавство) - єдина i водночас диференцiйована наука.
Держава i право у своєму розвитку впливають на юридичну науку, яка постiйно збагачується. З'являються новi або ускладнюються iснуючi правовi iнститути i явища (iпотека, застава, траст, приватизацiя, комерцiалiзацiя тощо). Виникають новi суб'єкти права (банки, акцiонернi товариства, комерцiйнi структури тощо). Розширюються сфери цивiльного обороту. Зростають права громадян. Усе це стимулює появу на деревi юридичного знання нових наукових напрямкiв.
У розвитку юридичного знання момент новизни тiсно пов'язаний iз моментом спадкоємностi. Нова форма в юриспруденцi
>>>7>>>
змiнює застарiлу. Одночасно утримуються i сприймаються практично i науково значущi результати, якi набувають нових властивостей на вищому витку розвитку.
Науково-технiчний прогрес, спецiалiзацiя наукового знання, змiна тих чи iнших суспiльних процесiв покликали до життя космiчне, атомне, комп 'ютерне право. Несприятливе становище з охороною довкiлля змусило наукове спiвтовариство зайнятися розробкою екологiчного (природоохоронного) права. Соцiально-економiчнi змiни в суспiльствi, пов'язанi з розвитком ринкових вiдносин, призвели до видiлення пiдприємницького (комерцiйного), податкового, банкiвського, бiржового права.
Юридичну науку як систему юридичних наук можна представити через структуру - внутрiшнiй подiл на основнi групи (види) наук, що знаходяться у взаємному зв'язку:
1) теоретико-iсторичнi (теорiя держави i права, iсторiя держави i права - загальна i вiтчизняна, iсторiя учень про державу i право);
i мiжгалузевi (кримiнологiя, прокурорський нагляд, органiзацiя правосуддя);
3) спецiальнi прикладнi (кримiналiстика, судова медицина, судова психологiя, судова бухгалтерiя та iн.). Прикладнi науки є комплексними. Для вирiшення правових питань вони використовують положення i висновки як юридичних, так i неюридич-них наук (фiзики, хiмi, загально теорi статистики, медицини та iн.);
4) науки, що вивчають публiчне i приватне мiжнародне право, конституцiйне право iнших кран та iн.
У складi правознавства iсторично першими виникли галузевi науки. Теоретико-iсторичнi науки стали результатом вивчення закономiрностей правово дiйсностi, теоретичним узагальненням державно-правових знань, здобутих протягом iсторi.
У нашi днi використовуються результати багатовiкових досягнень у царинi пiзнання права, закону, держави. Правознавство перебуває в станi пiдйому, що пов'язано з об'єктивними умовами - переходом до ринкових вiдносин, суверенiзацiєю Украни, формуванням нового мислення, концептуальною основою якого є права людини.