Шахов Борис : другие произведения.

Кпу

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  ? 1. Конституцiйне право - провiдна галузь права Украни.
  У системi нацiонального права Украни провiдною галуззю є конституцiйне право Украни. Цiй галузi притаманнi риси, характернi для всiє системи права: нормативнiсть, формальна визначенiсть, спрямованiсть на досягнення певного правового результату, можливiсть захисту правових приписiв засобами державного впливу тощо
  Їй властивi i специфiчнi якiснi ознаки, якi вiдрiзняють  вiд iнших пiдроздiлiв нацiонального права Украни. Найбiльш повно цi ознаки виявляються в особливостях таких характеристик, як предмет i метод правового регулювання, соцiальне призначення й роль конституцiйного права, принципи конституцiйного регулювання, завдання i функцi конституцiйного права, наявнiсть конституцiйно (конституцiйно-правово) вiдповiдальностi.
  Це - квалiфiкацiйнi ознаки галузi конституцiйного права, якi в сукупностi дають змогу видiлити дану галузь права як таку, вiдокремити  вiд iнших пiдроздiлiв системи права, визначити  "обличчя".
  Тiльки врахування всiх цих характеристик може дати узагальнену характеристику конституцiйного права як галузi права.
  Отже, провiдна роль конституцiйного права зумовлюється об"єктивними факторами, якi визначаються характером предмета його регулювання. Насамперед конституцiйне право регулює серцевину полiтичних вiдносин, якi виникають безпосередньо в процесi здiйснення народовладдя в Укранi, що виступає у двох основних формах - безпосередньо та представницько демократi.
  Закрiплюючи повновладдя народу Украни, конституцiйне право тим самим вiдповiдає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспiльствi i яким чином вона здiйснюється, тобто який механiзм  реалiзацi. На цi питання вичерпну вiдповiдь дає найважливiший закон укранського суспiльства - Конституцiя Украни.
  
  ? 2. Поняття i предмет конституцiйного права Украни.
  Основним предметом правового регулювання конституцiйного права Украни є суспiльнi вiдносини, якi виникають i дiють в процесi здiйснення влади народом Украни.
  
  Предмет конституцiйного права опосередковує собою чотири групи (блоки) суспiльних вiдносин.
  
  1. Вiдносини, якi складають основоположнi засади народовладдя, суверенiтету народу.
  
  Суверенiтет народу - це природне право народу бути верховним i повновладним на свой територi. Суверенiтет буває потенцiйним i реальним. Потенцiйним суверенiтетом володiє практично будь-який етнос, незалежно вiд того, має вiн свою державнiсть чи нi, оформився вiн у таку iсторичну спiльнiсть, як народ, визнаний вiн iншими державами i нацiями чи нi.
  
  Реальний суверенiтет - це втiлення в життя суверенних прав народу, його волi йти таким шляхом, який вiн вважає найкращим. Суверенна воля народу Украни, вiльно сформована i втiлена у вiдповiдних документах (передусiм у Конституцi Украни), i є єдиним джерелом державно влади.
  
  2. Вiдносини, якi опосередковують будiвництво (будову), устрiй держави як органiзацi влади народу i для народу.
  
  Влада - необхiдний спосiб органiзацi суспiльства, процесiв, що вiдбуваються в ньому, в тому числi за рахунок авторитарних методiв, якi передбачають можливiсть нав"язування волi суб"єкта влади, застосування в разi потреби примусу.
  
  3. Вiдносини, якi опосередковують основоположнi засади функцiонування держави.
  
  Головними з них є гуманiзм, демократизм, розподiл влад, виразом якого є механiзм противаг, взаємного контролю гiлок влади, х врiвноваженостi.
  
  Такi засади забезпечують стабiльнiсть i належну цiлеспрямованiсть функцiонування держави,  соцiальний характер.
  
  4. Вiдносини, що визначають характер зв"язкiв мiж державою i конкретною особою. Це:
  
  а) вiдносини громадянства, пiд якими, звичайно, розумiють постiйний правовий зв"язок мiж особою i державою, що надає м вiдповiднi права й покладає певнi обов"язки;
  
  б) вiдносини фундаментальних прав громадян Украни: економiчних, полiтичних, соцiальних, культурних, екологiчних;
  
  в) вiдносини гарантiй реалiзацi прав i свобод;
  
  г) вiдносини, що випливають iз факту вiдповiдальностi держави перед особою i навпаки.
  ? 3. Роль конституцiйного права Украни в системi права Украни.
  
  Конституцiйне право Украни є одним з найважливiших засобiв забезпечення повновладдя народу Украни в полiтичнiй, економiчнiй i соцiально-культурнiй сферах його життєдiяльностi. Жодна iнша галузь права не закрiплює суспiльнi вiдносини, що складають основи повновладдя народу Украни. Це - виняткова прерогатива конституцiйного права.
  
  Данi обставини визначають провiдну роль конституцiйного права в системi нацiонального права Украни. Виконуючи роль ядра системи нацiонального права, iнтегруючи його галузi в одне цiле, конституцiйне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституцi Украни - основного джерела конституцiйного права, яке, в свою чергу, є вiдправним для кожно iз галузей нацiонального права Украни.
  
  Вихiдним тут є положення загально теорi права про те, що система права дiлиться на двi пiдсистеми: публiчне право i приватне право. У межах цiє пiдсистеми права формуються галузi законодавства: в рамках публiчного права - конституцiйне, адмiнiстративне, кримiнальне, фiнансове; в рамках приватного - цивiльне, сiмейне, трудове та iншi галузi законодавства.
  
  З iншого боку, визначаючи статус особи, iндивiда в суспiльствi, конституцiйне право закладає пiдвалини приватного права, яке регулює вiдносини мiж iндивiдами.
  
  Найбiльш тiсний зв"язок конституцiйного права з адмiнiстративним правом, яке регламентує управлiнську дiяльнiсть держави, визначає  форми i методи. Одна з функцiй останнього - переведення в динамiку суспiльних вiдносин статичних положень конституцiйного права, яке встановлює основи системи i органiзацi виконавчо влади, юридично вiдповiдальностi, в тому числi адмiнiстративно вiдповiдальностi.
  
  Адмiнiстративне право реалiзує можливостi конституцiйного статусу органiв управлiння, а його санкцi в певних випадках здiйснюють захист норм конституцiйного права.
  
  Тiсний зв"язок мiж конституцiйним i фiнансовим правом, предметом якого є регулювання мобiлiзацi, розподiлу й використання державних грошових фондiв. Основи тако дiяльностi закладенi в нормах конституцiйного права, причому це здiйснюється як на рiвнi Конституцi, так i на рiвнi iнших джерел конституцiйного права. У свою чергу, норми фiнансового права регулюють фiнансування суб"єктiв конституцiйного права - Верховно Ради, Конституцiйного Суду, органiв мiсцевого самоврядування.
  
  Тiсний зв"язок конституцiйного права iз таким рiзновидом публiчного права, як кримiнальне право, особливiстю якого є те, що його норми мiстять заборони на певну поведiнку пiд загрозою застосування репресивного за змiстом покарання. Конституцiя визначає змiст i принципи кримiнально полiтики,  мету i соцiальну спрямованiсть. У свою чергу, кримiнально-правовi норми здiйснюють охорону багатьох конституцiйно правових норм.
  
  Причому останнiм часом взаємозв"язок мiж конституцiйним i вказаними галузями права розширюється i змiнюється.
  ? 4. Основнi принципи та система конституцiйного права Украни.
  
  Система конституцiйного права - є системою iнститутiв i норм конституцiйного права. Це складна, структурована, динамiчна система, з притаманними й законами, принципами побудови та функцiонування. У загальному виглядi  можна уявити як своєрiдне утворення, що складається з трьо вiдносно самостiйних, але надзвичайно тiсно взаємозв"язаних блокiв (елементiв): принципiв конституцiйного права, його iнститутiв i норм.
  
  Принципи конституцiйного права - це фундаментальнi засади, в яких втiлюється сутнiсть i полiтико-правове призначення галузi та  основного джерела - Конституцi Украни.
  
  Принципи конституцiйного права подiляються на двi великi групи - загальнi i спецiальнi.
  
  У загальних принципах втiлюються основнi iде конституцi,  призначення i соцiальна роль. Цi принципи декларуються безпосередньо в Конституцi Украни. Серед них - державний суверенiтет, розподiл влад, непорушнiсть прав та свобод людини i громадянина тощо.
  
  Спецiальнi принципи наповнюють реальним змiстом конкретнi конституцiйно-правовi вiдносини. Вони мають чiтко окреслену юридичну природу i знаходять конкретне застосування в безпосереднiй дiяльностi держави та  органiв. Це, наприклад, принципи органiв державно влади, виборностi мiсцевого самоврядування тощо.
  
  Конституцiйне право Украни орiєнтовано на iншi прiоритети, тому розташування його iнститутiв повинно мати принципово новий вигляд:
  
  1) основи конституцiйного ладу Украни;
  
  2) права, свободи й обов"язки людини i громадянина;
  
  3) форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми та iн.;
  
  4) законодавча влада;
  
  5) Президент Украни;
  
  6) виконавча влада;
  
  7) територiальний устрiй;
  
  8) мiсцеве самоврядування.
  
  Така й система Конституцi Украни - основного джерела конституцiйного права Украни.
  
  Конституцiйне право - вiдкрита система, яка постiйно втягує в орбiту свого регулювання новi елементи, звiльняючись вiд "спрацьованих", "вiджилих" елементiв. Цим забезпечується стабiльнiсть та  правоохоронний вплив на суспiльнi вiдносини.
  ? 5. Поняття i система iнститутiв конституцiйного права Украни.
  
  Iнститут права - це сукупнiсть норм права, якi регулюють певне коло однорiдних, однопорядкових вiдносин i утворюють однорiдну групу. Це повною мiрою стосується i конституцiйно-правового iнституту, норми якого вiдзначаються певною автономiєю, об"єднуються на основi певних принципiв i методiв, вiдзначаються вiдносною самостiйнiстю правового регулювання.
  
  Таким чином, конституцiйно-правовий iнститут - це функцiонально вiдокремлена, внутрiшньо стабiльна пiдсистема взаємозв"язаних правових норм. Це - головний пiдроздiл конституцiйно галузi права, що є системою iнститутiв права i охоплює не один, а декiлька рiзновидiв правовiдносин, однорiдних за свом змiстом i методами правового впливу.
  
  Конституцiйнi iнститути у свой сукупностi утворюють струнку систему, яка є основою Конституцi Украни. Iнститути розташованi в певному порядку, належним чином включенi до тексту Конституцi. Загальне уявлення про систему цих iнститутiв дає  (Конституцi) змiст. Це - iнститут загальних засад конституцiйного ладу, iнститут прав i свобод людини та громадянина, iнститут прямого народовладдя, iнститути законодавчо, виконавчо та судово влади, iнститут територiального устрою, iнститут мiсцевого самоврядування, iнститут, що визначає порядок змiн i доповнень Конституцi.
  
  Можна запропонувати й iншу класифiкацiю конституцiйних iнститутiв залежно вiд вiдносин, якi вони закрiплюють у джерелах конституцiйного права.
  
  I. Iнститут народовладдя, який включає:
  
  1) безпосереднє народовладдя (пряма демократiя);
  
  1. представницьке народовладдя (здiйснюється через обраних представникiв народу);
  
  2. мiсцеве самоврядування.
  
  II. Iнститут конституцiйного оформлення народовладдя:
  
  3. конституцiйний лад;
  
  4. юридична конституцiя;
  
  5. конституцiйнi закони;
  
  6. конституцiйна законнiсть;
  
  7. конституцiйнi звича, традицi.
  
  III. Iнститут правового статусу людини i громадянина:
  
  2) громадянство (постiйний зв"язок особи i держави);
  
  3) система основних прав i свобод людини та громадянина;
  
  4) гарантi основних прав i свобод.
  
  IV. Iнститут державного будiвництва:
  
  1. форма держави;
  
  2. територiальна органiзацiя Украни;
  
  3. механiзм держави.
  ? 6. Конституцiйно-правовi норми, х особливостi та види.
  
  Конституцiйно-правовi норми - це встановленi чи санкцiонованi державою правила, якi визначають поведiнку учасникiв конституцiйно-правових вiдносин. Вони становлять собою особливий рiзновид норм системи нацiонального права. Їм властивi риси, притаманнi всiм правовим нормам. Як важливий засiб соцiально орiєнтацi особи вони встановлюються чи санкцiонуються державою; мають державно-владний характер, є формально визначеними загальнообов"язковими правилами поведiнки; закрiплюються в правових актах, що видаються компетентними державними органами; мають двостороннiй характер, тобто встановлюють не тiльки права, але й обов"язки учасникiв правовiдносин; передбачають наявнiсть особливого механiзму реалiзацi, елементами якого є матерiальнi, iдеологiчнi, соцiально-психологiчнi та правовi чинники; визначають можливiсть багатоварiантно поведiнки; мають ситуацiйний характер; є цiлеспрямованими i гарантованими.
  
  Найбiльш поширеною є класифiкацiя конституцiйно-правових норм за х змiстом.
  
  Перша група - це норми, якi визначають основнi засади конституцiйного ладу Украни.
  
  Друга група - це норми, якi закрiплюють основнi конституцiйнi права i свободи людини i громадянина
  
  Третя група - норми, якi закрiплюють народне волевиявлення (вибори, референдуми) та iншi форми безпосередньо демократi.
  
  Четверта група - норми, якi закрiплюють органiзацiю державно влади: законодавчо, виконавчо та судово, влади Президента Украни, самоврядування тощо.
  
  П"ята група - норми, якi закрiплюють територiальний устрiй Украни, зокрема його визначальнi принципи, систему адмiнiстративно-територiального подiлу, статус Автономно Республiки Крим, мiст Києва та Севастополя.
  
  В залежностi вiд змiсту, норми конституцiйного права подiляються на матерiальнi i процесуальнi.
  
  Процесуальнi норми є складовою частиною практично всiх iнститутiв конституцiйних прав Украни. В цьому х функцiональне призначення: обслуговувати iнститут, забезпечувати реалiзацiю його норм.
  
  Розрiзняють насамперед регулятивнi та охороннi норми. Це - головний розподiл норм конституцiйного права, який вiдповiдає подiловi спецiально-юридичних функцiй на регулятивнi i охороннi. Регулятивнi (правоустановчi) вiдносини виникають здебiльшого при встановленнi суб"єктивних прав та обов"язкiв учасникiв правовiдносин.
  
  У свою чергу, регулятивнi норми можуть бути зобов"язуючими, забороняючими та уповноважуючими.
  
  Зобов"язуючi - це такi юридичнi норми, якi встановлюють обов"язок особи вчинити певнi позитивнi дi.
  
  Утримуватись вiд дiй, якi спрямованi на будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян за расовими i нацiональними ознаками, так само, як i всяку проповiдь расово або нацiонально винятковостi, ворожнечi або зневаги. Це - явна норма-заборона.
  
  Уповноважуючi конституцiйно-правовi норми встановлюють суб"єктивнi права з позитивним наповненням, тобто права на здiйснення тих чи iнших позитивних дiй.
  
  Серед конституцiйних норм немало спецiалiзованих норм: загальних, дефiнiтивних, норм-принципiв, установчих, гарантуючих, оперативних, колiзiйних та iнших.
  
  За сферою дi норми бувають загальнi i локальнi; за тривалiстю дi - постiйнi й тимчасовi. Їх можна класифiкувати також за органами що видають нормативнi акти, можна розрiзняти норми, виданi Верховною Радою Украни, Президентом Украни, мiсцевою радою або iншим органом мiсцевого самоврядування тощо.
  
  Можна класифiкувати акти також за х державно-правовою природою. Зокрема, за природою державно-владних повноважень. Так, деякi органи, посадовi особи, не маючи необхiдних повноважень, iнколи отримують х вiд iнших органiв державно влади або органiв мiсцевого самоврядування. Це так званi делегованi повноваження.
  
  Норми конституцiйного права можна подiляти за х юридичною силою.
  ? 7. Порядок реалiзацi конституцiйно-правових норм.
  
  Норми конституцiйного права, як i вся галузь права, виконують iнтеграцiйнi функцi в правовiй системi крани: вони з"єднують  в одне цiлiсне утворення, визначають найсуттєвiшi  структурнi та функцiональнi характеристики, напрями вдосконалення й розвитку.
  
  Особлива юридична природа, змiст, найвища юридична сила, найбiльша стабiльнiсть у порiвняннi з iншими галузями права, пiдвищений рiвень охорони з боку держави, установчий характер конституцiйно-правових норм, прямий характер х дi, особливий механiзм реалiзацi та специфiка х структури - такi найважливiшi ознаки конституцiйно-правових норм.
  
  Нормам конституцiйного права властивий полiтичний характер, оскiльки основним предметом цiє галузi права є державно-полiтичнi вiдносини влади, тобто полiтичнi вiдносини, що виникають i здiйснюються в сферi функцiонування держави.
  
  Полiтичнi норми включають надзвичайно широке коло соцiальних норм, якi дiють у сферi здiйснення полiтично дiяльностi, серцевиною яко є боротьба за владу, утримання влади i використання, здiйснення  в iнтересах певних суб"єктiв.
  
  Однак лише вiдносно незначна частина таких норм опосередковується правом i стає, таким чином, правовими нормами. Полiтична спрямованiсть таких норм очевидна. Вони приймаються з приводу полiтики, але не є  формальним виразом, не є типовими полiтичними нормами, якi iснують поза конституцiйним правом.
  
  Серед конституцiйно-правових норм значну питому вагу займають нетиповi нормативнi положення, в яких безпосередньо не визначаються права i обов"язки суб"єктiв. Їх завдання в iншому: вони є зв"язуючою ланкою мiж нормами рiзних галузей права, iнтегруючим фактором, що забезпечує єднiсть i стабiльнiсть правово системи. Це нормативнi приписи, що визначають загальнi принципи конституцiйного права, установчi норми, гарантуючi норми, юридичнi конструкцi, норми-дефiнiцi, презумпцi тощо.
  ? 8. Поняття i види конституцiйно-правових вiдносин.
  
  Конституцiйнi вiдносини є результатом дi норм конституцiйного права, хоча це зовсiм не значить, що такi вiдносини виникають безпосередньо з цих норм: основою х виникнення є безпосередня практична дiяльнiсть суб"єктiв конституцiйного права.
  
  Конституцiйно-правовим вiдносинам властивий цiлий ряд специфiчних ознак, якi вiдрiзняють х вiд вiдносин iнших галузей права.
  
  Найбiльш характерними ознаками конституцiйно-правових вiдносин є такi особливостi:
  
  4. Це найбiльш суттєвi суспiльнi вiдносини, якi виникають у сферi здiйснення влади народом крани.
  
  5. Це рiзновид полiтико-правових вiдносин, оскiльки предметом х правового регулювання є полiтика, тобто та сфера життєдiяльностi суспiльства, яка зв"язана з державною владою, з боротьбою рiзних полiтичних партiй, соцiальних груп за завоювання i здiйснення влади.
  
  6. Їм властиве особливе коло суб"єктiв, головною ознакою яких є реалiзацiя державно-владних повноважень в основному шляхом нав"язування своє волi.
  
  7. Для них характерний особливий спосiб реалiзацi прав i обов"язкiв учасникiв вiдносин.
  
  8. Особливiстю конституцiйно-правових вiдносин є й те, що вони виникають i реалiзуються у сферi власне державно дiяльностi як тако.
  
  Види конституцiйно-правових вiдносин. Класифiкацiя конституцiйно-правових вiдносин має i теоретичне, i практичне значення.
  
  Найбiльш поширеною є класифiкацiя конституцiйно-правових вiдносин за х суб"єктами. I це не випадково, оскiльки суб"єкт - головна фiгура в правовiдносинах. Коло суб"єктiв конституцiйного права визначається i закрiплюється нормами цiє галузi. Розрiзняють суб"єкти права i суб"єкти правовiдносин.
  
  Суб"єкт конституцiйного права - це встановлений конституцiйними нормами адресат (носiй), який може мати юридичнi права i нести вiдповiднi обов"язки. Вiн має конституцiйно-правову правоздатнiсть або деєздатнiсть.
  
  Суб"єкт конституцiйно-правових вiдносин - це володар конституцiйно-правово правоздатностi, який реалiзує  безпосередньо в даних вiдносинах.
  ? 9. Суб"єкти i об"єкти конституцiйних вiдносин.
  
  Суб"єкти, тобто учасники конституцiйно-правових вiдносин, досить рiзноманiтнi, що обумовлено багатством змiсту таких вiдносин. Вони мають багато спiльного з суб"єктами iнших вiдносин: володiють певним статусом, надiленi вiдповiдною праводiєздатнiстю, механiзмом реалiзацi свох повноважень тощо.
  
  Суб"єктами конституцiйно-правових вiдносин є:
  
  1) Укранський народ як сукупнiсть громадян рiзних нацiональностей, якому належить вся повнота влади на територi республiки, корiннi народи i нацiональнi меншини.
  
  2) Громадяни Украни, особи без громадянства та iноземцi.
  
  3) Укранська держава (Украна як держава).
  
  4) Органи державно влади Украни.
  
  5) Народнi депутати та посадовi i службовi особи.
  
  6) Полiтичнi партi i громадськi органiзацi.
  
  7) Територiальнi громади, органи та iншi суб"єкти мiсцевого самоврядування.
  
  8) Адмiнiстративно-територiальнi одиницi, передбаченi Конституцiєю i законами.
  
  9) Державнi та iншi пiдприємства, установи i органiзацi, навчальнi й iншi державнi, комунальнi i приватнi заклади.
  
  Цей перелiк не є вичерпним, його можна розширити, диференцiювати тощо. Суб"єктами конституцiйно-правових вiдносин, наприклад, можна вважати виборчi комiсi (Центральну виборчу комiсiю та виборчi комiсi рiзних рiвнiв), загальнi збори громадян за мiсцем проживання, постiйнi комiсi мiсцевих рад, асоцiацi депутатiв тощо.
  
  Об"єкти конституцiйно-правових вiдносин
  
  Пiд об"єктами конституцiйно-правових вiдносин розумiють певнi дi, особистi, соцiальнi або державнi блага, якi безпосередньо задовольняють iнтереси i потреби суб"єктiв цих вiдносин i з приводу яких х учасники вступають у цi вiдносини i здiйснюють сво суб"єктивнi конституцiйнi права i обов"язки.
  
  Згаданi блага можуть бути матерiальними i нематерiальними.
  
  Матерiальними видами об"єктiв конституцiйно-правових вiдносин є:
  
  - полiтичнi блага - конституцiйний лад, суверенiтет, влада, влада народу, державна влада, громадянство, депутатський мандат, посада, територiальна цiлiснiсть тощо;
  
  - дi уповноваженого суб"єкта;
  
  - дi зобов"язаних суб"єктiв;
  
  - речi та iншi майновi i духовнi блага;
  
  - поведiнка суб"єктiв конституцiйно-правових вiдносин;
  
  - результати поведiнки суб"єктiв таких вiдносин;
  
  - природнi об"єкти.
  
  Видами об"єктiв нематерiальних конституцiйно-правових вiдносин є:
  
  - особистi нематерiальнi блага людини i громадянина (життя, здоров"я, честь, гiднiсть);
  
  - певнi соцiальнi властивостi i риси об"єднань, спiльностей;
  
  - духовнi цiнностi.
  ? 10. Пiдстави виникнення i припинення конституцiйно-правових вiдносин.
  
  Пiд юридичними фактами розумiють, як правило, такi життєвi обставини, з якими норми права пов"язують виникнення, змiну чи припинення правових вiдносин.
  
  Юридичних фактiв треба обов"язково пiдкреслювати, що правовi факти - це такi факти реально дiйсностi, з настанням яких наступають певнi юридичнi наслiдки (а не тiльки правовiдносини).
  
  Особливостi конституцiйно-правових фактiв обумовленi тими суспiльними вiдносинами, якi потрапляють у сферу дi норм конституцiйного права. Такi факти спричиняють виникнення, змiну чи призупинення правовiдносин, якi мають мiсце в процесi реалiзацi повновладдя народу Украни.
  
  Зокрема, найбiльш обґрунтованою класифiкацiєю юридичних фактiв є класифiкацiя, в основi яко лежать такi чотири критерi:
  
  10) наслiдки, якi спричиняє юридичний факт: правоутворюючi, правозмiнюючi, правоприпиняючi;
  
  11) форма юридичних фактiв: позитивнi й негативнi;
  
  12) характер дi юридичного факту: факти обмежено, однократно дi i факти-стани;
  
  13) характер зв"язку факту з iндивiдуальною волею особи: юридичнi подi, юридичнi дi.
  
  1. Прикладом правоутворюючого факту є утворення Президентом Украни Кабiнету Мiнiстрiв, на основi чого мiж урядом та мiнiстерствами i вiдомствами виникають рiзноманiтнi адмiнiстративно-правовi та iншi вiдносини.
  
  Правоутворюючими актами є рiшення про проведення позачергових та повторних виборiв, на основi яких виникають конституцiйно-правовi вiдносини, мiжнароднi договори, якi є основою взаємовiдносин мiж рiзними державами. Типовим у цьому вiдношеннi є один Договiр про основи мiждержавних вiдносин, дружбу i спiвробiтництво мiж Украною та республiкою Узбекистан вiд 26 серпня 1992 р.
  
  Правоприпиняючi факти припиняють конституцiйно-правовi вiдносини одного порядку i спонукають становлення правовiдносин iншого порядку. Так, припинення депутатських повноважень тягне за собою виникнення безлiчi рiзноманiтних вiдносин. Те ж саме - при достроковому припиненнi повноважень органу державно влади, народного депутата або посадово чи службово особи.
  ? 11. Структура конституцiйно-правових норм.
  
  Характер суспiльних вiдносин, врегульованих нормами конституцiйного права, визначає х композицiю, тобто структуру. Внутрiшня форма органiзацi i побудови приписiв конституцiйно-правово норми не є, як правло, традицiйною. Звичайно, класична модель правово норми передбачає обов"язкову наявнiсть трьох взаємозв"язаних ланок: гiпотези, диспозицi й санкцi. Для конституцiйного права такi норми скорiш виняток, нiж правило. Бiльшiсть з них мiстять лише саме правило поведiнки - диспозицiю. Надзвичайно рiдко трапляються в них гiпотеза й санкцiя.
  
  Елементи конституцiйно-правово норми нерiдко переплiтаються мiж собою, i на практицi досить непросто видiлити х у чистому виглядi.
  
  Санкцiям конституцiйного права властивий цiлий ряд особливостей, що визначаються характером суспiльних конституцiйних вiдносин. Найважливiша з них - профiлактичне, органiзуюче та виховне призначення таких санкцiй.
  
  Спецiфiчне коло суб"єктiв, якi уповноваженi застосовувати конституцiйно-правово санкцi. Це, насамперед, народ, територiальнi громади (населення адмiнiстративно-територiальних одиниць), органи державно влади та органи мiсцевого самоврядування.
  ? 12. Поняття i види джерел конституцiйного права.
  
  Джерело права - це форма (спосiб) iснування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об"єктивовану реальнiсть.
  
  Джерел права. Це акти-документи, традицi, правовi (в тому числi й конституцiйнi) звича, правовi прецеденти. У бiльшостi випадкiв вони складають систему джерел права (вiдповiдно - систему джерел галузi права). Все це повною мiрою стосується й конституцiйного права, яке також має вiдповiдну систему джерел.
  
  Джерела конституцiйного права закрiплюють найважливiшу сферу полiтико-правових вiдносин, якi виникають у процесi здiйснення народовладдя. Це обумовлює багатство змiсту таких джерел, оскiльки народовладдя - надзвичайно складний комплекс економiчних, полiтичних, соцiальних, соцiально-психологiчних та iнших вiдносин. Такi вiдносини виникають при безпосереднiй реалiзацi нацiонального, державного та народного суверенiтету народу. В таких джерелах втiлюються основи конституцiйного ладу, взаємовiдносини особи й держави, нацiонального i адмiнiстративно-територiального будiвництва, побудови органiв державно влади. Одна з особливостей джерел конституцiйного права полягає в тому, що значна х частина має полiтичний характер. I це цiлком природно, оскiльки конституцiйне право - найбiльш "полiтизована" галузь нацiонально системи права.
  
  Джерела конституцiйного права є результатом правотворчостi державних органiв та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчiсть має особливий характер, оскiльки вона закрiплює найбiльш важливi вiдносини - вiдносини влади.
  
  Джерела конституцiйного права мають комплексний характер, оскiльки об"єднують i матерiальнi, i процесуальнi норми.
  
  I нарештi, варто мати на увазi, що бiльшiсть джерел конституцiйного права виходять за межi права: можна говорити про економiчнi джерела (наприклад, вiдносини власностi), полiтичнi (програми i платформи дiяльностi полiтичних партiй, iншi документи полiтичного характеру), соцiальнi (соцiальна дiяльнiсть класiв, соцiальних груп, громадських об"єднань), соцiально-психологiчнi (рiзноманiтнi психологiчнi установки, мораль).
  
  У свой сукупностi джерела конституцiйного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так i за змiстом динамiчну систему, елементами яко є акти, що мiстять конституцiйно-правовi норми. Множиннiсть конституцiйних вiдносин та рiзноманiтнiсть х об"єктiв обумовлюють рiзнi види правових приписiв, а вiдтак - рiзноманiтнiсть видiв джерел конституцiйного права.
  ? 13. Види джерел конституцiйного права Украни.
  
  Класифiкувати джерела конституцiйного права можна, наприклад, у залежностi вiд способiв правотворчостi. У такому разi вони можуть подiлятися на: акти референдумiв; нормативнi акти територiальних громад та органiв мiсцевого самоврядування; санкцiонованi державою звича, традицi; акти, що є результатом iмплементацi норм мiжнародного права; угоди, договори, конвенцi та iншi акти, якi укладає Украна з iншими державами.
  ? 14. Конституцiя Украни - основне джерело конституцiйного права Украни.
  
  Така й система Конституцi Украни - основного джерела конституцiйного права Украни.
  
  До речi, тривалий час дискутується проблема спiввiдношення системи Конституцi i системи галузi конституцiйного права. Обидвi тiсно пов"язанi, єдинi в свой основi, однак не тотожнi, адже кожнiй з них притаманнi сво критерi побудови та обсяг.
  
  Система конституцiйного права - конструкцiя суб"єктивна, результат певно розумно дiяльностi людей. Система Конституцi є менш суб"єктивним явищем,  основи об"єктивно зумовленi iсторiєю, досвiдом.
  
  Неоднаковий характер розмiщення iнститутiв Конституцi та галузi права. Так, iнститути конституцiйно-правово вiдповiдальностi виконавчо влади, "розкиданi" по всьому тексту Конституцi, є нi чим iншим, як iнститутами галузi права.
  
  Конституцiя Украни на найвищому законодавчому рiвнi закрiплює вiдносини, що виникають i дiють у процесi здiйснення основ повновладдя народу Украни. I це закономiрно, оскiльки Конституцiя має абсолютну вищу юридичну силу, а всi iншi акти повиннi беззастережно й вiдповiдати.
  
  Безумовно, Конституцiя - особливий акт в системi джерел конституцiйного права. Конституцiя - це акт установчого характеру, акт установчо влади, який започатковує пiдвалини, основи конституцiйного ладу, на ґрунтi якого будуються i функцiонують усi iншi вiдгалуження влади.
  
  З одного боку, Конституцiя - це надзвичайно постiйний, стiйкий полiтико-правовий документ, про що свiдчить, зокрема, порядок змiни  положень. Державознавцi з цього приводу кажуть про "жорсткiсть" Конституцi.
  
  З iншого - Конституцiя не може враховувати розвиток суспiльних вiдносин. Консерватизм Конституцi - явище небажане, оскiльки перетворює  в гальмо соцiального прогресу. Життя владно вимагає вчасного внесення змiн i доповнень до Конституцi. Завдання полягає в дотриманнi рацiонального спiввiдношення мiж стабiльнiстю i динамiзмом Конституцi.
  ? 15. Загальна характеристика i основнi риси Конституцi Украни.
  
  Функцi Конституцi, серед яких особливе значення мають установчi, iнтегруючi, системотворчi та iншi функцi.
  
  Конституцiя вносить системнiсть у право, є ефективним системоутворюючим фактором правово системи, закрiплює вихiднi засади формування i дi нацiонального права, наповнює його свом змiстом, пронизує єдиними принципами i iдеями.
  
  Норми Конституцi "вливаються" в норми iнших галузей права, є хнiм джерелом.
  
  Роль Конституцi полягає в тому, що вона забезпечує збалансованiсть публiчних i приватних засад у правi насамперед тим, що закрiплює багатоманiтнiсть власностi,  статус i спiввiдношення мiж  видами, соцiальну спрямованiсть (функцiю) держави тощо. Цим самим Конституцiя закладає основи цивiльного права. Iншими словами: нормуючи вiдносини мiж суб"єктами влади i пiдпорядкованими цiй владi, Конституцiя утверджує себе як головне джерело публiчного права, а конституцiйне право є його основною галуззю.
  ? 16. Поняття, види i роль закону в системi джерел конституцiйного права Украни.
  
  Закон у широкому розумiннi - це встановленi державою загальнообов"язковi правила. У власне юридичному значеннi закон - це нормативно-правовий акт, прийнятий представницьким органом законодавчо влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдумом), що регулює найбiльш важливi суспiльнi вiдносини i має найвищу юридичну силу в системi законодавства Украни.
  
  Конституцiйнi закони (КЗ) - особливi нормативно-правовi акти в системi укранського законодавства, якi за свом полiтико-правовим змiстом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають пiсля Конституцi особливе мiсце, органiчно розвивають, продовжують .
  
  Таким законам належить надзвичайно важлива роль у забезпеченнi конституцiйного регулювання суспiльних вiдносин. Вони є своєрiдними супутниками Конституцi i входять в систему конституцiйного законодавства. Їх спорiдненiсть з Основним Законом полягає насамперед у тому, що в Конституцi є безпосередня вказiвка на необхiднiсть видати той чи iнший закон, який має розвивати ту чи iншу статтю. Таких законiв досить багато.
  
  До конституцiйних, або органiчних законiв вiдносяться також закони про органи державно влади - законодавчо, виконавчо i судово про статус Президента Украни; про полiтичнi партi; територiальний устрiй Украни; про мiсцеве самоврядування; власнiсть; мiжнароднi договори; зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть.
  ? 17. Порядок прийняття законiв.
  
  Закони Украни, як вже зазначалось, можуть бути прийнятi народним голосуванням (всеукранським референдумом). Референдум - це безпосереднє волевиявлення народу, спрямоване на встановлення, змiну чи скасування правових норм. Вiдповiдно до ст. I Закону Украни "Про всеукранський та мiсцевi референдуми", референдум - це спосiб прийняття громадянами Украни шляхом голосування законiв, iнших рiшень з важливих питань загальнодержавного i мiсцевого значення. Референдум - особливий вид правотворчостi, коли верховним законодавцем, творцем права виступає сам народ, минаючи представницькi та iншi органи влади.
  
  Закон передбачає певний комплекс органiзацiйних процедур, якi передують безпосередньому голосуванню. Це - утворення дiльниць для голосування, комiсiй з референдуму, складання спискiв виборцiв, ознайомлення з ними виборцiв, висвiтлення в засобах маосов iнформацi ходу пiдготовки референдуму тощо. Пiсля цього настає третя стадiя - прийняття закону референдумом, коли народна воля матерiалiзується в конкретних актах всенародного голосування. Закон чiтко регламентує цю процедуру, яка здiйснюється у вiдповiдностi з установленими принципами. Ст. 41 Закону передбачає, що проект закону вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано бiльшiсть голосiв громадян вiд числа тих, хто взяв участь у референдумi. На практицi це означає, що закон може бути прийнятий за умови, якщо за нього проголосувало бiльше 25 вiдсоткiв всiх громадян, що мали право брати участь у референдумi.
  ? 18. Стадi законодавчого процесу.
  
  Законодавчий процес започатковує, як вiдомо, вияв законодавчо iнiцiативи, перелiк суб"єктiв яко вичерпується ст. 93 Конституцi Украни.
  
  Основною формою реалiзацi права законодавчо iнiцiативи є внесення пiдготовлених i належним чином оформлених законопроектiв, тобто документiв, а не просто побажань, пропозицiй, мiркувань прийняти або скасувати той чи iнший закон.
  
  Цiлком очевидно, що разом з проектами законiв до Верховно Ради вносяться допомiжнi матерiали, зокрема, пояснювальна записка, фiнансово-економiчне обґрунтування, розгорнутий коментар запропонованого тексту майбутнього закону, перелiк актiв, що втрачають силу з прийняттям нового закону тощо.
  
  Це неодмiнна умова доведення до належно "кондицi" поданих проектiв. Таке обговорення починається задовго до того, як проект надходить до Верховно Ради Украни.
  
  У Верховнiй Радi проект спочатку розглядається та обговорюється вiдповiдними комiтетами, де вирiшується питання про готовнiсть проекту, доцiльнiсть його прийняття, вiдповiднiсть iснуючiй концепцi тощо.
  
  Комiтети готують проект до другого читання. Допрацьований проект разом з пояснювальними матерiалами знову подається депутатам.
  
  Вiдповiдно до регламенту Верховно Ради наступним етапом роботи над проектом є включення його до порядку денного.
  
  Законопроект обговорюється в трьох читаннях: концептуально, постатейно, а потiм по роздiлах i в цiлому.
  
  Пiсля завершення обговорення Верховна Рада приймає рiшення про схвалення проекту в першому читаннi та про доручення вiдповiдним постiйним комiсiям доопрацювати проект i внести його на розгляд Верховнiй Радi. Можливе й iнше рiшення: проект вiдхиляється i направляється на доопрацювання.
  ? 19. Значення i юридична сила конституцiйних i звичайних законiв.
  
  Iстотною характеристикою джерел конституцiйного права є хня юридична природа, елементами яко виступають:
  
  - нормативнiсть актiв;
  
  - юридична сила;
  
  - форма i структура;
  
  - дiя актiв у часi, просторi та за колом осiб;
  
  - засоби забезпечення реалiзацi актiв.
  
  Найбiльш iстотним елементом юридично природи джерел конституцiйного права є хня нормативнiсть.
  
  Одним iз важливих елементiв юридично природи джерел конституцiйного права є х юридична сила, пiд якою розумiють, звичайно, спiввiдношення правових актiв, х мiсце в iєрархi конституцiйно-правових актiв. Iншими словами: чим вище мiсце акта в такiй iєрархi, тим вища його юридична сила. Природно, найвищу юридичну силу має Конституцiя Украни, яка стоть на найвищому щаблi iєрархiчно системи актiв. Таким чином, визначити юридичну силу акта - значить встановити його мiсце в системi джерел конституцiйного права, його спiввiдношення з актами вище- i нижчестоящих органiв.
  ? 20. Суть конституцiоналiзму.
  
  Конституцiоналiзм - це теорiя i практика конституцiйного будiвництва. Вiн становить собою особливу систему конституцiйно-правових вiдносин, якi опосередковують у загальному виглядi повновладдя народу, його суверенiтет. Конституцiоналiзм, таким чином, поняття значно ширше, нiж сама конституцiя.
  
  Як специфiчна форма вiдображення об"єктивно реальностi конституцiоналiзм справляє значний вплив на конституцiйну свiдомiсть, а вiдтак є реальним засобом захисту i оновлення суспiльних i, перш за все, конституцiйних вiдносин.
  
  Конституцiоналiзм уособлює передовi фiнансовi, полiтичнi, економiчнi та iншi iде, якi виступають могутнiм фактором суспiльного прогресу.
  
  Конституцiоналiзм є барометром прогресу i розвитку всього суспiльства. Криза суспiльства - це, перш за все, криза його конституцiоналiзму, головним виявом яко є iстотнi розходження мiж фактичною та юридичною конституцiєю, мiж конституцiйною правосвiдомiстю i офiцiйною полiтико-правовою доктриною.
  
  Конституцiоналiзм як складне системне утворення з властивими йому структурними i функцiональними характеристиками не можна ототожнювати з конституцiйним законодавством чи процесом його реалiзацi. Елементами конституцiоналiзму є: фактична i юридична конституцiя, конституцiйна теорiя, конституцiйнi вiдносини, конституцiйна правосвiдомiсть, конституцiйна законнiсть i правопорядок.
  ? 21. Суть фактично та юридично конституцi.
  
  В конституцiйному правi розрiзняють фактичну i юридичну конституцi. Конституцiя фактична - це реально iснуючий суспiльний устрiй (конституцiйний лад), основу якого складають тi об"єктивнi вiдносини, якi визначають найбiльш суттєвi економiчнi, полiтичнi, соцiальнi та iншi характеристики суспiльства. Iншими словами, фактичну конституцiю складають економiчна, полiтична та соцiальна основи суспiльства, якi органiчно взаємозв"язанi мiж собою.
  
  Фактична конституцiя має мiсце в будь-якому, в тому числi безкласовому суспiльствi.
  
  Юридична конституцiя є офiцiйним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впорядкування реальних суспiльних вiдносин. Фактична конституцiя iснує незалежно вiд того, знайшла вона своє юридичне закрiплення чи нi.
  
  Фактична i юридична конституцi - цiлком самостiйнi явища i ототожнювати х не можна. З iншого боку, юридична конституцiя може вважатись похiдною вiд фактично конституцi.
  
  Фактична конституцiя не може не визначати структурнi та функцiональнi характеристики юридично конституцi, головними з яких є реальнiсть i вiдповiднiсть фактичним конституцiйним вiдносинам, вiдсутнiсть яких призводить до фiктивно конституцi.
  
  Якщо фактична i юридична конституцi збiгаються, то конституцiйна система є реальною. Якщо ж вони не збiгаються, iснують самi по собi, то конституцiйна система є фiктивною, нереальною.
  ? 22. Iсторiя розвитку Конституцi Украни.
  
  Першою Конституцiєю Украни є конституцiя Пилипа Орлика. Пам"ятками полiтико-правово думки укранського народу є також статтi та iншi акти Б. Хмельницького. Першим актом, який безпосередньо започаткував нацiональне конституцiйне право Украни, можна вважати IV Унiверсал Укрансько Центрально Ради (1918). Вiн полiтико-правовим чином сформував, проголосив Украну як незалежну, самостiйну i суверенну державу. На основi Унiверсалу було розроблено цiлий ряд документiв укранського ренесансу, зокрема Конституцiю УНР 1918 р., яка хоч i не була введена в дiю, однак стала своєрiдним акумулятором традицiй надбань укранського правничого досвiду.
  
  Варто зазначити, що тогочасний укранський конституцiоналiзм досить плiдно використовував прогресивнi надбання свiтового конституцiоналiзму. Проте цей перiод розвитку тривав недовго i був перерваний затвердженням Конституцi УРСР 1919 р. Ця Конституцiя була своєрiдною рецепцiєю, певною мiрою дублiкатом Конституцi РРФСР 1918 р., у сукупностi з якою вона стала основним джерелом укранського радянського державного права; хоча про дiйсно нацiональне конституцiйне право в Укранi не могло бути й мови нi за формою, нi за змiстом (тогочасна Украна була квазiдержавою, право яко за змiстом було декларативним, полiтичним, формальним). Панування радянсько концепцi конституцiоналiзму було припинено з прийняттям в 1990 р. Декларацi про державний суверенiтет та Акта проголошення незалежностi Украни в 1991 р. Цi документи стали вiхою, яка започаткувала народження нового укранського права.
  ? 23. Значення та характеристика Конституцi П. Орлика.
  
  5 квiтня 1710 р. у м. Бендери було укладено Пакти й конституцi законiв та вiльностей Вiйська Запорозького. У вiтчизнянiй лiтературi цей акт отримав назву "Конституцiя Пилипа Орлика". Документ було написано пiд впливом передових на той час захiдноєвропейських наукових доктрин (природного права, подiлу влади тощо). Вiн передбачав таку модель органiзацi державно влади в Укранi, яка б базувалася на засадах принципу подiлу влад (законодавча влада мала належати Радi, членами яко є полковники зi своєю старшиною, сотники, "генеральнi радники усiх полкiв" та "посли вiд Низового Вiйська Запорозького"; виконавча - Гетьману, а судова - Генеральному Суду). На жаль положення цього документу не були реалiзованi, хоча формально вiн дiяв на Правобережнiй Укранi до 1714 р.
  ? 24. Основнi положення Конституцi Украни.
  
  Конституцiя складається з 15 роздiлiв, якi об"єднують 161 статтю, в тому числi 2 статтi Прикiнцевих положень, та 14 пунктiв Перехiдних положень.
  
  Роздiл I "Загальнi положення" включає 20 статей (ст.ст. 1-20).
  
  Роздiл II "Права, свободи та обов"язки людини i громадянина" складається iз 48 статей (ст.ст. 21-68).
  
  Роздiл III "Вибори. Референдум" включає 6 статей (ст.ст. 69-74).
  
  Роздiл IV "Верховна рада Украни" (ст.ст. 75-101).
  
  Роздiл V "Президент Украни" (ст.ст. 102-112).
  
  Роздiл VI "Кабiнет Мiнiстрiв Украни. Iншi органи виконавчо влади" (ст.ст. 113-120).
  
  Роздiл VII "Прокуратура" (ст.ст. 121-123)
  
  Роздiл VIII "Правосуддя" (ст.ст. 124-131).
  
  Роздiл IХ "Територiальний устрiй Украни" (ст.ст. 132, 133).
  
  Роздiл Х "Автономна Республiка Крим" (ст.ст. 134-139).
  
  Роздiл ХI "Мiсцеве самоврядування" (ст.ст. 140-146).
  
  Роздiл ХII "Конституцiйний Суд Украни" (ст.ст. 147-153).
  
  Роздiл ХIII "Внесення змiн до Конституцi Украни" (ст. 154-159).
  
  Роздiл ХIV "Прикiнцевi положення" (ст.ст. 160, 161).
  
  Роздiл ХV "Перехiднi положення" (пп. 1-14).
  
  Таким чином, структура конституцi - досить чiтка, логiчно зумовлена система взаємопов"язаних i взаємозумовлених структурних елементiв.
  ? 25. Поняття i принципи конституцiйного устрою Украни.
  
  Конституцiйний лад Украни є системою суспiльних вiдносин, передбачених i гарантованих Конституцiєю i законами, прийнятими на  основi i вiдповiдно до не.
  
  За своєю суттю конституцiйний лад становить собою певний тип конституцiйно-правових вiдносин, зумовлених рiвнем розвитку суспiльства, держави i права.
  
  За свом змiстом конституцiйний лад опосередковує насамперед передбаченi i гарантованi Конституцiєю державний i суспiльний лад, конституцiйний статус людини i громадянина, систему безпосереднього народовладдя, органiзацiю державно влади й мiсцевого самоврядування, територiальний устрiй, основи нацiонально безпеки та iншi найважливiшi iнститути конституцiйно-правових вiдносин в Укранi.
  
  За формою конституцiйний лад являє собою систему основних органiзацiйних i правових форм суспiльних вiдносин, передбачених Конституцiєю, тобто основних видiв органiзацi i дiяльностi держави, суспiльства та iнших суб"єктiв конституцiйно-правових вiдносин.
  
  Iснуючий конституцiйний лад Украни, передбачений  Конституцiєю, характеризується насамперед рядом загальних принципiв, зокрема сувереннiстю, демократизмом, гуманiзмом, реальнiстю, системнiстю, науковою обґрунтованiстю, iсторизмом, наступнiстю, програмним характером, гарантованiстю.
  
  Гуманiзм конституцiйного ладу полягає в закрiпленнi i гарантуваннi Конституцiєю такого порядку, який ґрунтується на реальнiй i всебiчнiй повазi до особи, людини i громадянина, забезпеченнi прав i свобод особи, х гарантуваннi.
  
  Гуманiзм конституцiйного ладу виявляється також у закрiпленiй Конституцiєю нацiональнiй, економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй i екологiчнiй полiтицi держави.
  
  Важливою рисою конституцiйного ладу є його реальнiсть, дiйснiсть, тобто наявнiсть цього ладу де-юре i де-факто.
  
  Конституцiйний лад має бути не формальним, символiчним, а справжнiм, реальним, тобто вiдображати реально iснуючi суспiльнi вiдносини на момент прийняття вiдповiдно конституцi i на перспективу.
  
  Iншим, не менш важливим принципом конституцiйного ладу є системнiсть, тобто послiдовнiсть, логiчнiсть, всебiчнiсть i повнота закрiплення в Конституцi основних iнститутiв суспiльства i держави.
  
  Важливим принципом конституцiйного ладу Украни є також наступнiсть, акумулювання того позитивного, що було в укранському державотвореннi, в державному i суспiльному ладi Украни в минулому, в тому числi в далекому минулому. Це випливає як з Преамбули Конституцi, так i з  змiсту, зокрема положень щодо характеристики нашо держави, державних символiв, прав та свобод людини i громадянина, форм прямого народовладдя, мiсцевого самоврядування та iнших iнститутiв, якi були характернi для Украни в минулому або передбачались i закрiплювались  попереднiми конституцiями, починаючи з Конституцi гетьмана Пилипа Орлика (1710 р.).
  
  Конституцiйний лад Украни характеризується також наявнiстю певно системи гарантiй конституцiйного порядку (органiзацiйно-правових, нормативно-правових та iн.). Цi гарантi будуть розглянутi в наступному параграфi дано глави.
  
  Поряд з цими загальними принципами конституцiйному ладу Украни властивi деякi особливостi, зокрема принципи здiйснення державно влади шляхом подiлу  на законодавчу, виконавчу i судову; верховенство права; прямо дi норм Конституцi; визнання й гарантування мiсцевого самоврядування; судового захисту прав i свобод людини i громадянина; органiчностi мiжнародних договорiв щодо нацiонального законодавства Украни, згода на обов"язковiсть яких надана Верховною Радою; єдиного громадянства; єдино державно мови; цiлiсностi i недоторканостi територi Украни; непорушностi права приватно власностi; прiоритетностi права власностi укранського народу на природнi ресурси; захисту прав усiх суб"єктiв права власностi; свободи iнформацi; недопустимостi використання Збройних Сил, iнших вiйськових формувань для обмеження прав i свобод громадян або з метою повалення конституцiйного ладу, усунення органiв влади чи перешкоджання х дiяльностi; адмiнiстративно автономi окремих адмiнiстративно-територiальних одиниць (Автономна Республiка Крим) тощо.
  ? 26. Поняття i властивостi державного суверенiтету Украни.
  
  Сувереннiсть конституцiйного ладу полягає насамперед у визначеннi, встановленнi конституцiйного ладу народом i можливостi його змiни лише волею народу. Право визначати й змiнювати конституцiйний лад Украни, зазначається у ст. 5 Конституцi, належить виключно народовi i не може бути узурповане державою,  органами або посадовими особами.
  
  Сувереннiсть конституцiйного ладу означає суверенiтет народу i держави (ст. 1, 5 Конституцi). Вiдповiдно до ст. 2 Конституцi суверенiтет Украни поширюється на всю  територiю. Украна є позаблоковою державою й iснування на  територi iноземних вiйськових баз не допускається. Використання iснуючих вiйськових баз на територi Украни для тимчасового перебування iноземних вiйськових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному мiжнародними договорами Украни, ратифiкованими Верховною Радою.
  ? 27. Суверенiтет i принципи держави Украни.
  
  Сувереннiсть конституцiйного ладу полягає насамперед у визначеннi, встановленнi конституцiйного ладу народом i можливостi його змiни лише волею народу. Право визначати й змiнювати конституцiйний лад Украни, зазначається у ст. 5 Конституцi, належить виключно народовi i не може бути узурповане державою,  органами або посадовими особами.
  
  Сувереннiсть конституцiйного ладу означає суверенiтет народу i держави (ст. 1, 5 Конституцi). Вiдповiдно до ст. 2 Конституцi суверенiтет Украни поширюється на всю  територiю. Украна є позаблоковою державою й iснування на  територi iноземних вiйськових баз не допускається. Використання iснуючих вiйськових баз на територi Украни для тимчасового перебування iноземних вiйськових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному мiжнародними договорами Украни, ратифiкованими Верховною Радою.
  
  Згiдно iз ст. 1 Конституцi, Украна є суверенною i незалежною, демократичною, соцiальною i правовою державою. В наступних статтях вона проголошується також унiтарною державою (ст. 2) i республiкою (ст. 5). Опосередковано Украна визнається також нацiональною i свiтською державою. Прiоритетним принципом державного ладу є принцип суверенностi i незалежностi Украни.
  
  Даний принцип означає внутрiшнiй i зовнiшнiй суверенiтет, незалежнiсть нашо держави в усiх основних сферах: полiтичнiй, економiчнiй, соцiальнiй та культурнiй (духовнiй, iнформацiйнiй). За своєю суттю суверенiтет, незалежнiсть означає верховенство, повноту i самостiйность державно влади в серединi крани та рiвноправнiсть й незалежнiсть держави у вiдносинах з iншими державами.
  
  Внутрiшнiй суверенiтет - це суверенiтет у внутрiполiтичнiй сферi, який означає незалежнiсть держави вiд iнших суб"єктiв полiтично системи, насамперед вiд полiтичних партiй та х блокiв, верховенство, повноту та самостiйнiсть державно влади щодо статусу i полiтики цих суб"єктiв.
  
  У зовнiшньому вiдношеннi Украна має у повному обсязi суверенiтет насамперед у полiтичнiй (зовнiшньополiтичнiй) сферi.
  ? 28. Органiзацiя державно влади в Укранi.
  
  Державний лад являє собою органiзацiю (будiвництво) i дiяльнiсть держави. Оскiльки держава сама є органiзацiєю, зокрема полiтичною органiзацiєю суспiльства, то державний лад iнодi визначається й може визначатись як будiвництво держави (державне будiвництво) або  устрiй та дiяльнiсть.
  
  Державний лад Украни, як i будь-яко iншо держави, являє собою передбачену й гарантовану Конституцiєю органiзацiю (будiвництво) держави i  дiяльнiсть. За свом змiстом та формами вiн є багатогранним явищем, яке охоплює структурнi (органiзацiйнi) й функцiональнi основи держави, насамперед полiтичну, економiчну, соцiальну, культурну та iншi основи.
  
  Нинiшнiй державний лад Украни має чимало особливостей.
  
  По-перше, Укранська держава i державний лад Украни мають у багатьох вiдношеннях перехiдний i змiшаний характер, перебувають у стадi становлення.
  
  По-друге, державний лад Украни утверджує в Укранi нацiональну державу.
  
  По-третє, як свiдчить процес державотворення в Укранi в останнi роки, Укранська держава утверджується як європейська держава, якiй притаманнi iстотнi риси бiльшостi європейських держав та держав свiту. Пiдтвердженням тому є Конституцiя Украни 1996 р.
  
  По-четверте, Украна з моменту проголошення своє незалежностi виступає як важливий мiжнародний фактор, який впливає на iншi держави i мiжнароднi органiзацi й зазнає вiдповiдно значного впливу з х боку.
  ? 29. Розподiл державно влади.
  
  Першочергове значення у становленнi i функцiонуваннi демократично держави має порядок формування органiв державно влади (державного апарату).
  
  Ряд органiв державно влади Украни формується окремо представницьким органом державно влади - парламентом Украни (обираються безстроково суддi судiв загально юриспруденцi тощо) чи Президентом як главою держави (перше призначення на посаду професiйного суддi на п"ять рокiв суду загально юрисдикцi) або спiльно, за взаємною участю: за поданням, згодою одного органу державно влади щодо iншого, на паритетних засадах тощо.
  
  Зокрема, Прем"єр-мiнiстр i Генеральний прокурор призначаються Президентом Украни за згодою Верховно Ради.
  
  Суддi Конституцiйного Суду Украни (18 суддiв) призначаються Президентом, Верховною Радою та з"здом суддiв Украни на паритетних засадах (по шiсть суддiв).
  
  Виборними органами державно влади в Укранi є Верховна Рада i Президент.
  
  Виборним представницьким органом державно влади є лише один орган державно влади - Верховна Рада Украни.
  
  Виборними представницькими органами мiсцевого самоврядування є сiльськi, селищнi та мiськi ради.
  ? 30. Суть i змiст народовладдя в Укранi.
  
  Принцип демократизму держави опосередковує передусiм взаємовiдносини держави i суспiльства, держави i особи. Цей принцип вiдповiдає традицiям укранського державотворення i знаходить своє виявлення в сучасних принципах формування органiв державно влади, в х системi, структурi, складi та основних засадах функцiонування.
  
  Демократичною є держава, яка всебiчно i повно виражає волю народу, а  органiзацiя (будiвництво) i дiяльнiсть постiйно вiдповiдають волi народу. Мається на увазi як загальна воля народу, так i воля окремих соцiальних груп, спiльностей та кожно окремо особи - людини i громадянина. Тобто демократичною є держава, яка здiйснює владу народу з його волi i вiдповiдно його волi.
  
  Вихiдним моментом демократизму держави є проголошення його на найвищому конституцiйному рiвнi, що здiйснюється Основним Законом i пов"язано з конституцiйним визнанням державою статусу народу як єдиного джерела влади, його права реалiзовувати свою владу як через органи державно влади та органи мiсцевого самоврядування, так i безпосередньо (шляхом виборiв, референдумiв тощо), та закрiпленням виключного за народом права визначати й змiнювати конституцiйний лад Украни.
  
  Але головне в демократизмi держави - це забезпечення державою реального демократизму.
  ? 31. Форми здiйснення прямого народовладдя в Укранi.
  
  Першочергове значення у становленнi i функцiонуваннi демократично держави має порядок формування органiв державно влади (державного апарату), зокрема порядок виборiв до органiв державно влади та iншi засоби х формування.
  
  Вiдповiдно до Конституцi, шляхом вiльних i справдi демократичних виборiв обираються народнi депутати Украни до парламенту - Верховно Ради, Президент, а також органи мiсцевого самоврядування Украни.
  
  Вибори до цих органiв вiдбуваються на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування (ст. 71 Конституцi).
  
  Залежно вiд форми волевиявлення народу розрiзняють iнститути представницько i безпосередньо демократi.
  
  Вищими формами безпосереднього здiйснення народом влади визначено вибори i референдуми, на основi яких забезпечується формування iнтересiв у суспiльствi, узгодження й координування цих iнтересiв, прояв волi народу як через формування представницьких органiв держави та органiв самоврядування i прийняття ними вiдповiдних рiшень, насамперед у формi законiв, так i через прийняття рiшень безпосередньо громадянами.
  
  Окрiм провiдних форм реалiзацi безпосереднього народовладдя - виборiв, референдумiв, Конституцiєю Украни надається можливiсть здiйснення народного волевиявлення i через iншi форми безпосередньо демократi, зокрема дорадчi опитування, народнi обговорення тощо.
  
  Отже, характерними рисами безпосередньо демократi обов"язково мають виступати:
  
  - пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийняттi рiшень, здiйсненнi влади вiд його iменi;
  
  - прийняття рiшення обов"язкового, iмперативного характеру.
  
  Пряме народовладдя - це система форм безпосереднього вiльного волевиявлення народу як носiя суверенiтету i єдиного джерела влади в Укранi шляхом прямо його участi у встановленнi представницьких органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування i безпосередньому прийняттi владних рiшень з передбачених Конституцiєю та законами Украни питань.
  ? 32. Поняття i форми представницько демократi.
  
  За Конституцiєю основними принципами державного ладу є такi принципи: суверенностi i незалежностi держави, демократизму держави, соцiально i правово держави, унiтарностi (єдностi, соборностi) держави та республiкансько форми правлiння.
  
  Але головне в демократизмi держави - це забезпечення державою реального демократизму. Це досягається як конституцiйно визначеним порядком формування органiв державно влади та iнших iнститутiв держави, так i характером органiзацi дiяльностi держави.
  
  Виборним представницьким органом державно влади є лише один орган державно влади - Верховна Рада Украни.
  
  Виборними представницькими органами мiсцевого самоврядування є сiльськi, селищнi та мiськi ради. Районнi та обласнi ради представляють спiльнi iнтереси територiальних громад сiл, селищ та мiст, незалежно вiд порядку х формування.
  
  Органом державно влади, який уособлює представницьку демократiю в Укранi i є головним структурним елементом демократизму держави, визначена Верховна Рада. Лише вона має право представляти Укранський народ - громадян Украни всiх нацiональностей - i виступати вiд його iменi. Верховна Рада є єдиним, загальнонацiональним, колегiальним, постiйно дiючим органом законодавчо влади Украни.
  ? 33. Правовi гарантi здiйснення народовладдя.
  
  Принцип демократизму суспiльства полягає у належностi влади народовi та участi народу у здiйсненнi влади. Це взаємовiдносини суспiльства i держави. За Конституцiєю, влада в Укранi належить безпосередньо  народу як першоджерелу влади i до того ж всьому народу, а не будь-якiй його частинi, оскiльки народ Украни складають громадяни усiх нацiональностей i об"єктивно - усiх соцiальних груп. Вiдповiдно до ст. 5 Конституцi народ є єдиним джерелом влади в Укранi.
  
  Демократизм суспiльства, суспiльного ладу полягає також в участi народу у здiйсненнi влади: народ здiйснює владу як безпосередньо, так i через органи державно влади та мiсцевого самоврядування (ст. 5). Основними формами безпосереднього здiйснення влади народом, прямого народовладдя є, за Конституцiєю, вибори i референдуми (ст. 69), в яких мають право брати участь усi громадяни Украни, якi досягли на день х проведення 18 рокiв. Тобто весь народ Украни має право брати участь у здiйсненнi полiтично влади.
  ? 34. Поняття, принципи i змiст правового статусу особи.
  
  У визначеннi правового статусу людини i громадянина важливе значення має не лише загальний обсяг прав та свобод особи, а й тi основнi iде, якi перетворюють сукупнiсть прав i свобод особи в систему.
  
  Основними принципами конституцiйно-правового iнституту прав i свобод людини є:
  
  1. Закрiплення в нацiональному правi прав i свобод, встановлених нормами мiжнародного права;
  
  2. Принцип невiдчужуваностi та непорушностi основних природних прав i свобод людини та належнiсть  й вiд народження (ст. 21 Конституцi Украни).
  
  Цей принцип означає, що всi люди визнаються вiльними, що вони володiють правами i свободами вiд народження;
  
  3. Принцип рiвноправностi прав i свобод осiб (ст. 24 Конституцi Украни).
  
  Цей принцип означає, що здiйснення прав та свобод людини i громадянина не повинно порушувати права та свободи iнших осiб.
  
  4. Принцип єдностi прав та обов"язкiв людини i громадянина (ст. 23 Конституцi Украни) полягає у тому, що не повинно бути прав без обов"язкiв, як не повинно бути i обов"язкiв без прав.
  
  5. Принцип гарантованостi прав i свобод людини i громадянина полягає в тому, що, по-перше, конституцiйнi права i свободи гарантуються державою й не можуть бути скасованi i, по-друге, при прийняттi нових законiв або внесеннi до них змiн не допускається звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод.
  
  Отже, пiд конституцiйно-правовим статусом особи розумiють загальнi, основоположнi начала, за допомогою яких у Конституцi визначаються основнi права, свободи i обов"язки людини й громадянина, а також гарантi х здiйснення, тобто можливiсть мати, володiти, користуватися i розпоряджатися економiчними, полiтичними, культурними та iншими соцiальними цiнностями, благами; користуватися свободою дiй i поведiнки в межах конституцi та iнших законiв.
  
  До поняття правового статусу входять такi основнi елементи (вони складають його змiст i структуру): громадянство; загальна правоздатнiсть; принципи правового статусу; конституцiйнi права, свободи й обов"язки громадян; гарантi прав i свобод; вiдповiднi правовi норми.
  ? 35. Поняття громадянства i засоби його набуття.
  
  Громадянство - це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний змiст зв"язку людини i держави, взаємовiдносин громадянина з державою та суспiльством. У визначеннi громадянства Украни, яке дається в преамбулi Закону "Про громадянство Украни", пiдкреслюється правовий характер зв"язку особи й Укрансько держави. Громадянство - правовий, а не фактичний стан. Громадян держави не можна розглядати як сукупнiсть осiб, що проживають на  територi, оскiльки за цiєю ознакою останнi утворюють населення крани - категорiю демографiчну. Термiном "населення" охоплюється не тiльки громадяни певно держави, а й iноземцi та особи без громадянства, якi проживають в кранi. Громадянином держави є особа не в силу того, що проживає на  територi, а внаслiдок iснування мiж особою i державою певних правових зв"язкiв. Пiдставами i умовами набуття громадянства Украни. Ст. 11 Закону про громадянство Украни зазначає, що пiдставами набуття громадянства є:
  
  1) народження;
  
  2) походження;
  
  3) прийняття до громадянства Украни;
  
  4) поновлення громадянства Украни;
  
  5) iншi пiдстави, передбаченi мiжнародними договорами Украни, якi ратифiковано Верховною Радою Украни.
  
  Даний перелiк пiдстав для набуття громадянства є вичерпним. Це означає, що жоднi iншi заокнодавчi чи пiдзаконнi акти не можуть встановлювати додаткових пiдстав набуття громадянства, або ж скасувати чи обмежувати х дiю.
  ? 36. Iнститут громадянства в Укранськiй державi. Порядок набуття i припинення громадянства Украни.
  
  Iнститут громадянства пов"язаний не тiльки з реалiзацiєю державного суверенiтету, а й з обов"язком держави забезпечувати права людини в Укранi. Зокрема, у преамбулi Закону "Про громадянство Украни" зазначається, що "право на громадянство є невiд"ємним правом людини". Це положення повнiстю вiдповiдає Загальнiй декларацi прав людини вiд 10 грудня 1948 р. Громадянство, як суб"єктивне право людини, визнається в Укранi невiд"ємним правом людини. I в цьому планi законодавство про громадянство Украни виходить з вимог мiжнародно-правових стандартiв забезпечення прав та свобод людини.
  
  Набути громадянство Украни шляхом натуралiзацi за iндивiдуальними заявами можуть iноземнi громадяни та особи без громадянства. Для цього м потрiбно виконати зазначенi у ст. 16 Закону про громадянство Украни умови:
  
  1) вiдмовитись вiд iноземного громадянства;
  
  2) постiйно проживати на територi Украни протягом останнiх п"яти рокiв перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осiб, якi прибули в Украну на постiйне проживання i виявили бажання стати громадянами Украни за умов, якщо вони народились чи довели, що хоча б один iз хнiх батькiв, дiд чи баба народилися на  територi, i не перебувають у громадянствi iнших держав;
  
  3) володiти укранською мовою в обсязi, достатньому для спiлкування;
  
  4) мати законнi джерела iснування;
  
  5) визнавати i виконувати Конституцiю Украни та закони Украни.
  
  Вказанi вимоги можуть не враховуватись тiльки у виняткових випадках, а саме щодо осiб, якi мають видатнi заслуги перед Укранською державою. Рiшення щодо цих осiб приймає Президент Украни.
  
  Законодавство Украни встановлює обмеження щодо набуття громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство Украни не приймаються особи, якi:
  
  "1) вчинили злочини проти людства чи здiйснювали геноцид, чинили насильницькi дi проти нацiонально державностi Украни;
  
  2) засудженнi до позбавлення волi до зняття судимостi;
  
  3) перебувають пiд слiдством або уникають покарання чи вчинили злочин на територi iншо держави;
  
  4) перебувають на вiйськовiй службi, у службi безпеки, в правоохоронних органах, органах юстицi або органах державно влади iноземно держави".
  
  Отже, громадянство Украни припиняється:
  
  1) внаслiдок виходу з громадянства Украни;
  
  2) внаслiдок втрати громадянства Украни;
  
  3) за пiдставами, передбаченими мiжнародними договорами, якi ратифiкованi Верховною Радою Украни, - так проголошує ст. 19 Закону.
  
  Вихiд з громадянства (експатрiацiя - вiд лат. ех - колишнiй, раtriа - батькiвщина) вiдбувається тiльки за iнiцiативою само особи (по вiдношенню до дiтей можуть дiяти хнi законнi представники). Вихiд з громадянства Украни здiйснюється за клопотанням особи (ст. 19).
  ? 37. Класифiкацiя прав i свобод громадян.
  
  Конституцiйнi норми рiзних кран щодо прав, свободи i обов"язкiв людини i громадянина можна подiлити на 1) громадянськi i полiтичнi права й свободи, проголошенi буржуазними революцiями; 2) соцiально-економiчнi права, якi ґрунтуються на соцiалiстичному вченнi; 3) колективнi, або солiдарнi, права, проголошенi головним чином кранами третього свiту. Права й свободи, якi стосуються перших двох позицiй, це права й свободи, що належать кожному iндивiдовi. Права третьо позицi можна назвати правами людини i народiв (право на здорове навколишнє середовище, право на страйк, громадянську непокору, право полiтично опозицi).
  
  За iншою класифiкацiєю можливе видiлення загальних i особливих прав, свобод та обов"язкiв людини i громадянина. Критерiєм класифiкацi тут слугує те, що в одних випадках вони стосуються всiх громадян (право на вiдпочинок), а в iнших - тiльки певних (окремих) груп громадян (жiнок, дiтей).
  
  I насамкiнець: права й свободи людини i громадянина можуть бути згрупованi за сферами життєдiяльностi iндивiда. Такого роду класифiкацiя уявляється особливо важливою, бо вона показує межi охорони прав людини i громадянина у рiзних сферах. Критерiєм тут є однорiднiсть матерiального змiсту прав, свобод i обов"язкiв та однотипнiсть норм, що  закрiплюють. За цiєю класифiкацiєю у Конституцi Украни видiляють три основнi групи прав i свобод та одну групу обов"язкiв.
  
  1. Громадськi права i свободи людини.
  
  2. Полiтичнi права i свободи громадян Украни.
  
  3. Економiчнi, соцiальнi та культурнi права й свободи людини i громадянина.
  
  4. Конституцiйнi обов"язки людини i громадянина.
  
  Класифiкацiя конституцiйних прав, свобод i обов"язкiв будується не довiльно, а iз врахуванням наявностi в суспiльствi рiзних сфер дiяльностi, якiсно рiзних за змiстом суспiльних вiдносин; взаємовiдносин держави i громадянина у сферi правоохоронно дiяльностi держави, спрямовано на захист життя, здоров"я, iндивiдуально свободи i безпеки, честi й гiдностi людини, взаємовiдносин у полiтичнiй, соцiальнiй, економiчнiй та культурнiй сферах.
  
  Беручи до уваги окремi сфери дiяльностi держави i громадян та керуючись вiдомими мiжнародними пактами й чинною Конституцiєю Украни, можна видiлити такi групи основних прав та свобод громадян Украни:
  
  1) громадянськi права й свободи;
  
  2) полiтичнi права i свободи;
  
  3) економiчнi права i свободи;
  
  4) соцiальнi права i свободи;
  
  5) культурнi права та свободи.
  ? 38. Полiтичнi права i свобода громадян Украни.
  
  ? 38. Полiтичнi права i свобода громадян Украни.
  
  Полiтичнi права i свободи громадян Украни (статтi: 63 - право на свободу об"єднань; 38 - право участi у керiвництвi державними справами; 39 - право на участь у зборах, мiтингах i т. п.).
  
  До полiтичних гарантiй належать: держава - головний органiзатор здiйснення та захисту прав людини; влада народу, яку вiн здiйснює безпосередньо i через органи державно влади та органи мiсцевого самоврядування; право громадян на свободу об"єднання у полiтичнi партi та громадськi органiзацi для здiйснення й захисту свох прав i свобод; право громадян на участь в управлiннi державними справами, у референдумах, вiльно обирати i бути обраним до органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування; право громадян звертатися за захистом свох прав до Уповноваженого Верховно Ради Украни.
  ? 39. Соцiально-економiчнi та iншi права громадян Украни.
  
  Економiчнi, соцiальнi та культурнi права й свободи людини i громадянина (статтi: 41 - право на приватну власнiсть; 42 - право на пiдприємницьку дiяльнiсть; 13 i 41 - право на користування об"єктами державно та комунально власностi; 44 - право на страйк; 43 - право на працю; 45 - право на вiдпочинок; 46 - право на соцiальний захист; 47 - право на житло; 49 - право на охорону здоров"я, медичну допомогу i медичне страхування).
  
  Економiчнi гарантi конституцiйних прав i свобод громадян Украни це: спосiб виробництва; економiчний лад суспiльства, який має забезпечувати неухильне зростання продуктивних на основi визнання й захисту рiзних форм власностi на засоби виробництва; соцiально-орiєнтована ринкова економiка; економiчна свобода громадян та хнiх об"єднань у виборi форм i здiйсненнi пiдприємницько дiяльностi.
  ? 40. Система обов"язкiв громадян Украни.
  
  Щодо конституцiйних обов"язкiв людини й громадянина, то, згiдно з постулатами загально теорi права - це мiра належно поведiнки. Людина повинна пiдкорятися певним правилам, аби при використаннi свох прав i свобод не спричинити невиправдано шкоди. Конституцiя Украни акцентує на правах i свободах, але фiксує i конституцiйнi обов"язки.
  
  Конституцiйний обов"язок громадянина i людини - це мiра обов"язково поведiнки, яко кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функцiонування iнших суб"єктiв громадянського суспiльства.
  
  Система прав, свобод та обов"язкiв людини й громадянина, встановлена Конституцiєю Украни, визначає основний змiст правового статусу людини i громадянина Украни. Залежно вiд характеру дiяльностi, здiйснювано у основних сферах життя громадянського суспiльства, Конституцiя фiксує основнi права, свободи й обов"язки громадянина i людини. Вони належать усiм громадянам як суб"єктивнi права певного виду.
  
  Формою реалiзацi основних прав можуть бути конкретнi правовiдносини. Водночас деякi конституцiйнi права й обов"язки громадянина i людини можуть здiйснюватись i опрiч останнiх (таємниця листування, виконання законiв тощо).
  
  Уся система прав i обов"язкiв, х спiввiдношення зумовленi об"єктивними потребами та iнтересами суспiльства з одного боку, й iнтересами громадянина i людини - з iншого.
  ? 41. Гарантi здiйснення прав i свобод громадян Украни.
  
  Гарантi основних прав i свобод людини й громадянина становлять собою систему норм, принципiв, умов i вимог, якi забезпечують у сукупностi додержання прав та свобод i законних iнтересiв особи.
  
  Система гарантiй прав i свобод людини включає передумови економiчного, полiтичного, органiзацiйного та правового характеру, а також захисту прав i свобод. Система гарантiй - це умови, засоби й методи, якi забезпечують фактичну реалiзацiю та всебiчну охорону прав i свобод особи.
  
  Практична реалiзацiя конституцiйних прав i свобод забезпечується двома категорiями гарантiй. Це, по-перше, загальнi гарантi, якими охоплюється вся сукупнiсть об"єктивних i суб"єктивних факторiв, спрямованих на практичне здiйснення прав i свобод громадян, на усунення можливих причин й перешкод щодо х неповного або неналежного здiйснення, на захист прав вiд порушень. По-друге, це спецiальнi (юридичнi) гарантi - правовi засоби i способи, за допомогою яких реалiзуються, охороняються, захищаються права й свободи громадян, усуваються порушення прав i свобод, поновлюються порушенi права.
  
  Загальнi гарантi прав i свобод можна класифiкувати на економiчнi, полiтичнi й органiзацiйнi.
  Правовий статус iноземцiв в Укранi та його основнi принципи.
  
  Вiдповiдно до Закону Украни "Про правовий статус iноземцiв" вiд 4 лютого 1994 р. поняття "iноземець" охоплює двi категорi осiб. Ст. 1 Закону дає таке визначення: iноземцями в Укранi визнаються iноземнi громадяни, особи, якi належать до громадянства iноземних держав i не є громадянами Украни, та особи без громадянства, особи, якi не належать до громадянства будь-яко держави.
  
  Iноземцi мають тi самi права i свободи та виконують тi самi обов"язки, що й громадяни Украни, i є рiвними перед законом, якщо iнше не передбачене чинним законодавством Украни (ст. 26 Конституцi Украни).
  
  Особливiстю статусу iноземцiв i осiб без громадянства є те, що, з одного боку, м забезпечують фактичнi та юридичнi передумови для реалiзацi прав i свобод, а з iншого - встановлюються певнi обмеження, що повнiстю вiдповiдають нормам мiжнародного права.
  
  За свом правовим статусом усi iноземцi в Укранi дiляться на:
  
  1) iноземних громадян, якi на законних пiдставах тимчасово проживають на територi держави або iммiгрували на постiйне проживання. Iноземцi, якi iммiгрували на постiйне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвiдки вiдповiдно на постiйне або тимчасове проживання;
  
  2) iноземцiв, якi перебувають в Укранi на iншiй законнiй пiдставi, вважають такими, що тимчасово перебувають в Укранi. В Законi чiтко визначено, за яких умов iноземець може отримати дозвiл на iммiграцiю та iммiгрувати на постiйне проживання. Це можливо, якщо вiн:
  
  - має в Укранi законне джерело iснування;
  
  - перебуває у близьких родинних вiдносинах з громадянами Украни;
  
  - перебуває на утриманнi громадянина Украни;
  
  - має на своєму утриманнi громадянина Украни;
  
  - в iнших, передбачених законами Украни, випадках.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни i Закону Украни "Про статус iноземцiв" iноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок. Також iноземцi можуть набути статусу бiженцiв за пiдстав i в порядку, передбачених Законом Украни "Про бiженцiв" вiд 24 грудня 1993 р. Питання про надання статусу бiженця вирiшують у межах своє компетенцi органи мiграцiйно служби Мiнiстерства Украни у справах нацiональностей та мiграцi в Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi.
  
  Закон "Про статус iноземцiв" передбачає можливостi натуралiзацi iноземцiв, тобто набуття громадянства Украни за умов i пiдстав, визначених Законом Украни "Про громадянство Украни".
  Права i обов"язки iноземцiв в Укранi.
  
  Перелiк основних прав, свобод та обов"язкiв iноземцiв мiститься у другому роздiлi Закону. Iноземцi мають право на вiдпочинок, охорону здоров"я, житло, участь в об"єднаннях громадян, але вони не можуть бути членами полiтичних партiй Украни.
  
  Також iноземцi можуть займатися iнвестицiйною, зовнiшньоекономiчною та iншими видами пiдприємницько дiяльностi, передбаченими законодавством Украни. Iноземцi мають право на трудову дiяльнiсть в Укранi, але не можуть призначатись на деякi посади або займатись певною трудовою дiяльнiстю, якщо вiдповiдно до законодавства Украни це пов"язано з належнiстю до громадянства Украни.
  
  Iноземцi мають право володiти майном на територi Украни, успадковувати i заповiдати його, а також мати особистi немайновi права. Вони мають право на звернення до суду та до iнших державних органiв для захисту хнiх особистих, майнових та iнших прав. У судочинствi iноземцi, як учасники процесу, користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни Украни.
  ? 42. Вiдповiдальнiсть iноземцiв за правопорушення та захист х прав.
  
  Законодавство Украни передбачає вiдповiдальнiсть iноземцiв за вчиненi злочини, адмiнiстративнi або iншi правопорушення. Для iноземцiв, поряд з iншими видами вiдповiдальностi, передбачено скорочення термiну тимчасового перебування в Укранi, а також видворення за межi Украни.
  
  Для всiх iнших категорiй iноземцiв визначено нацiональний режим, який передбачає, що iноземцi не тiльки зрiвнянi в правах з громадянами Украни, за винятком полiтичних прав, а й на них покладаються певнi обов"язки. Подiбна практика повнiстю вiдповiдає мiжнародно-правовим документам в областi прав людини, соцiального захисту та iн.
  ? 43. Поняття категорi осiб без громадянства. Права i обов"язки осiб без громадянства.
  
  Особливiстю статусу iноземцiв i осiб без громадянства є те, що, з одного боку, м забезпечують фактичнi та юридичнi передумови для реалiзацi прав i свобод, а з iншого - встановлюються певнi обмеження, що повнiстю вiдповiдають нормам мiжнародного права.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни i Закону Украни "Про статус iноземцiв" iноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок. Також iноземцi можуть набути статусу бiженцiв за пiдстав i в порядку, передбачених Законом Украни "Про бiженцiв" вiд 24 грудня 1993 р. Питання про надання статусу бiженця вирiшують у межах своє компетенцi органи мiграцiйно служби Мiнiстерства Украни у справах нацiональностей та мiграцi в Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi.
  ? 44. Поняття нацiонального режиму.
  
  По-друге, державний лад Украни утверджує в Укранi нацiональну державу. Це обумовлено передусiм тим, що сучасне державотворення в Укранi має в свой основi реалiзацiю багатовiково укрансько iде створення (поновлення, вiдродження) самостiйно (незалежно, суверенно), соборно (єдино, унiтарно), вiльно, демократично, справедливо, правово, соцiально, розвинуто держави. Разом з тим держава, формуючи полiтичну укранську нацiю - Укранський народ, дбає про розвиток етнiчно укрансько нацi та iнших етносiв.
  
  Вiдповiдно до Конституцi, держава, яка виникла на основi здiйснення укранською нацiєю, усiм Укранським народом права на самовизначення, сприяє консолiдацi та розвитковi укрансько нацi,  iсторично свiдомостi, традицiй i культури, а також розвитковi етнiчно, культурно, мовно та релiгiйно самобутностi всiх корiнних народiв i нацiональних меншин Украни.
  
  В той же час Украна дбає про задоволення нацiонально-культурних i мовних потреб укранцiв, якi проживають за межами держави.
  
  Державна мова в Укранi, державнi символи та iншi iнститути є за свом походженням переважно нацiональними iнститутами етнiчних укранцiв.
  ? 45. Поняття права притулку.
  
  Право на свободу пересування, вибiр мiсця проживання, вiльне залишення територi Украни належить кожному, хто на законних пiдставах перебуває в Укранi. Отже, цього права позбавленi особи, якi проникли в крану внаслiдок порушення вiзового режиму або законодавства про в"зд. Закрiплюючи це право, держава тим самим захищає територiю крани, а також свох громадян, котрi вiдповiдно до свох iнтересiв та без усяких перепусток можуть пережджати з однiє мiсцевостi в iншу й визначати собi мiсце проживання.
  
  Ст. 33 Конституцi Украни, у якiй закрiплене це право, повнiстю вiдповiдає вимогам Загально декларацi прав людини (ст. 13), Мiжнародного пакту про громадянськi й полiтичнi права (ст. 12). Це повнiстю стосується як свободи пересування, вибору мiсця проживання в межах крани, так i можливостi залишати свою крану i повертатися до не.
  
  Закрiплення зазначених прав у конституцiйнi нормi має велике значення саме по собi, але воно ще й посилюється тiєю обставиною, що iз свободою пересування i вибору мiсця проживання тiсно пов"язана реалiзацiя багатьох iнших конституцiйних прав i свобод громадян, наприклад, права власностi й спадкування, права на житло, працю, охорону здоров"я i медичну допомогу, виборчi права та iн.
  ? 46. Взаємозалежнiсть i спiввiдношення громадянського суспiльства i правово держави.
  
  Громадянське суспiльство - це, по-перше асоцiацiя людей у який кожна людина вiльна як така, що володiє невiдчужуваними правами, рiвноправна з iншими членами суспiльства, самостiйна у виборi правового стану (громадянство, iноземного громадянства, вiдсутнiсть громадянства), по-друге, недержавнi (iнституцiоналiзованi в об'єднання громадян) асоцiацi людей по соцiальнiй, етнiчнiй, релiгiйнiй i iншим належностям, полiтичним, професiйним i iн. iнтересам, що, по-третє формуються на цих основах суспiльнi (недержавнi) вiдносини, що розвиваються i функцiонують на самоуправлiнських засадах, самопроявi волi й iнтересiв окремих iндивiдiв, хнiх угрупувань, дiючих у вiльному вiд державно-правового впливу просторi суспiльства.
  
  Становлення i функцiонування громадянського суспiльства у недержавнiй сферi суспiльних вiдносин не означає його iзольованостi вiд державно-правових iнститутiв, органiзацiйно дiяльностi державних органiв i органiзацiй правових засобiв впливу на дiяльнiсть органiзацiй i поводження людей у системi громадянського суспiльства. При цьому використовуються рiзнi державно-правовi засоби: законодавчi акти, правовi вiдносини, що складаються в зв'язку з правовим регулюванням поводження людей, органiзацiєю, реорганiзацiєю, дiяльнiстю i припиненням об'єднань людей, функцiонуванням iнших iнститутiв громадського суспiльства, договiрнi i позадоговiрнi засоби правового регулювання взаємин, взаємодi суспiльства i держави, правоохоронна дiяльнiсть держави, його органiв i органiзацiй.
  
  Демократична правова держава заснована i дiюча на демократичних початках юридична органiзацiя суспiльства, правова форма органiзацi i дiяльностi публiчно-полiтично влади, i  взаємин з людиною рiзних цивiльних (прав) стану i громадянському суспiльством.
  
  Найважливiшi принципи громадянського суспiльства i демократично-правово держави, хнiх взаємин на iндивiдуальному i масовому (асоцiйованому) рiвнях закрiпленi й оформленi в системi конституцiйного ладу. У вiдмiнностi вiд суспiльства, у яке держава входить у якостi найважливiшо полiтично органiзацi, центра, навколо якого "обертається" усе полiтичне життя, громадянське суспiльство не включає державу, не дивлячись на те, що всi його потреби й iнтереси в рiзному ступенi i формi знаходять висвiтлення в державнiй дiяльностi, переломлюються "крiзь" волю держави, одержуючи загальне значення в системi законодавства, юридичних засобiв, що забезпечують стабiльнiсть i нормальний розвиток цивiльного суспiльства.
  
  Визначається службова, обслуговуюча роль держави у вiдношеннi цивiльного суспiльства, вiдтворення для нього нормальних демократичних умов iснування i розвитку. З iншого боку, функцiонування громадянського суспiльства вiдповiдно до законiв держави, повага суспiльством державностi.
  
  Конституцiйними ознаками демократично правово держави є:
  
  - розмежування функцiй, сфер впливу i вiдповiдальностi мiж державою i громадянським суспiльством для того, щоб державне регулювання в громадянському суспiльствi здiйснювалося в межах, визначених Конституцiєю, створило для суспiльства умови нормального розвитку, а громадянське суспiльство i його iнститути, роблячи постiйний вплив на державну полiтику, не претендували на суверенну владу, на здiйснення владних-управлiнських функцiй, узурпацiю влади окремими партiями, чи угрупованнями обличчями, а була вiльною асоцiацiєю людей, хнiм соцiальним будинком;
  
  - досягнення полiтично (державно) влади тiльки за допомогою законом передбачених форм прямого народовладдя, демократичних виборiв, що мають загально, рiвний, прямо характер за умови таємного голосування i виключного права вищого органа державно влади виступати вiд iменi всього народу;
  
  - подiл державно влади на законодавчу, виконавчу, контрольну, судову, кожна з який дiє незалежно, самостiйно, у взаємодi з iншою владою, як правило (виключення може бути встановлено тiльки Конституцiєю), без права взаємного делегування функцiй i повноважень, на засадах взаємних стримань i противаг;
  
  - розмежування компетенцi мiж центральною владою й органами регiонального i мiсцевого самоврядування, центральною i мiсцевою державною адмiнiстрацiєю, органами регiонального мiсцевого самоврядування й iнших форм територiально самоорганiзацi громадян iз правом делегування повноважень i договiрною компетенцiєю в системi самоврядування територiальним колективом (громади, комуни);
  
  - визнання держави не даруванням ним природних вiдчужуваних i недоторканних прав i воль людини i громадянина, забезпечення цих прав i воль державним захистом.
  ? 47. Правове регулювання пiдприємницько дiяльностi.
  
  Право на пiдприємницьку дiяльнiсть (ст. 42). У статтi зазначається: "Кожний має право на пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом". Це право означає, що кожний сам вiльний вибирати, орiєнтуючись на сво бажання i можливостi, чим займатися: стати пiдприємцем, менеджером на акцiонерному пiдприємствi або розпочати iндивiдуальну трудову дiяльнiсть. Людина може визначитися, що вигiдно для не особисто, i заздалегiдь вирiшити, коли i що треба робити, що вiд кого i якому обсязi й на яких умовах вимагати для реалiзацi свох економiчних прав та iнтересiв. Проте приватна iнiцiатива не може суперечити суспiльнiй користi та моралi, завдавати шкоди особистiй безпецi, правам людини та  гiдностi, порушувати норми економiчно безпеки.
  
  Вiдповiдно до ст. 42 Конституцi Украни пiдприємницька дiяльнiсть депутатiв, посадових i службових осiб органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування обмежується законом.
  
  Вiльне пiдприємництво i вiльнiсть договорiв гарантується. Не допускається монопольна пiдприємницька дiяльнiсть i недобросовiсна конкуренцiя.
  
  Держава гарантує всiм пiдприємцям, незалежно вiд обраних ними органiзацiйних форм пiдприємницько дiяльностi, рiвнi права i створює рiвнi можливостi для доступу до матерiально-технiчних, фiнансових, трудових, iнформацiйних, природних та iнших ресурсiв.
  
  Забезпечення матерiально-технiчними ресурсами, що централiзовано розподiляються державою, здiйснюється тiльки за умови виконання пiдприємцем робiт i поставок для державних потреб.
  
  Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом загально юрисдикцi або арбiтражним судом вiдповiдно до х компетенцi.
  ? 48. Поняття, форма i принципи державного устрою Украни.
  
  1. Державний устрiй i форма держави в Укранi: поняття i спiввiдношення.
  
  Державний устрiй - це система вiдносини, що виникають на основi норм, закрiплених у конституцi i конституцiйних законах i дiяльностi органiв, що складаються в процесi формування i, держави, регiонального i мiсцевого самоврядування. Органiзацiя державного устрою заснована на принципах подiлу державно влади на законодавчого, виконавчого i судову, розмежування компетенцi мiж центральною владою, мiсцевими радами й iн. органами самоврядування на основi верховенства Конституцi i законiв Украни. Конституцiйнi основи державного устрою являють собою систему передбачених i закрiплених Конституцiєю основних принципiв органiзацi i дiяльностi держави i його основних iнститутiв: форм держави, основних елементiв (атрибутiв)  механiзму, основних функцiй держави i гарантiй державного устрою. Основними принципами державного устрою Украни вiдповiдно до його Конституцi є принципи суверенiтету i незалежностi держави, демократизму держави, соцiального i правового характеру держави, унiтарностi (єдностi) держави. Ст.ст. 1, 2 Конституцi. Форма держави - це державний устрiй, тобто це його територiальна органiзацiя, форма державних зв"язкiв мiж державою в цiлому i його частинах, хнє правове положення. Територiальний устрiй Украни побудовано на принципах єдностi, неподiльностi, недоторканностi i цiлiсностi державних територi. При рiшеннi питань територiального устрою враховуються державнi iнтереси, думки громадян, що проживають на вiдповiднiй територi, потребi розвитку регiонального i мiсцевого самоврядування. Украна -це унiтарна держава. Територiя Украни подiляється на областi, райони, мiста, райони в мiстах, села i селища. До складу Украни входить Автономна Республiка Крим.
  ? 49. Державно-правовi ознаки Украни як держави.
  
  Тому у правовiй державi, якою прагне стати Украна, первинним актом утвердження державно влади завжди повинен бути закон, а єдиним джерелом утвердження державно влади - народ. Щодо форми правового акта затвердження волi народу, то ним є Основний Закон держави - Конституцiя Украни.
  
  Держави, яка не визнає у свой кранi нiяко влади над собою, окрiм влади свого народу, до держави, яка служить народу i вважає утвердження й забезпечення прав i свобод людини свом основним обов"язком, до держави, яка визнає право на iснування рiзних полiтичних партiй, форм власностi, в тому числi приватно власностi, рiзноманiтних iдеологiй, вчень, теорiй, до держави, яка сприяє пiдприємництву i розвитку ринкових вiдносин.
  
  По-третє, як свiдчить процес державотворення в Укранi в останнi роки, Укранська держава утверджується як європейська держава, якiй притаманнi iстотнi риси бiльшостi європейських держав та держав свiту. Пiдтвердженням тому є Конституцiя Украни 1996 р.
  
  По-четверте, Украна з моменту проголошення своє незалежностi виступає як важливий мiжнародний фактор, який впливає на iншi держави i мiжнароднi органiзацi й зазнає вiдповiдно значного впливу з х боку.
  
  Згiдно iз ст. 6 Конституцi Украни, єдина державна влада за принципом подiлу влад здiйснюється законодавчими, виконавчими та судовими органами державно влади, що дає змогу запобiгти диктаторству будь-яко з них i водночас органiзувати х спiльну дiяльнiсть на основi взаємозалежностi та взаємодi у процесi реалiзацi єдино державно влади в Укранi.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни державна влада здiйснюється на пiдставi державних програм.
  
  Громадяни Украни є суб"єктом прав i свобод, якi не властивi iншим особам, що користуються правами й свободами. Це особливо помiтно при з"ясуваннi об"єкта конституцiйно-правових вiдносин з приводу здiйснення державно влади. Таким об"єктом, згiдно з Конституцiєю, є права i свободи людини. Саме права i свободи людини та х гарантi, згiдно з ч. 2 ст. 3 Конституцi Украни, визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави.
  
  Метою дiяльностi по здiйсненню державно влади в Укранi державними органами, згiдно з Преамбулою Конституцi Украни, є забезпечення прав i свобод людини та гiдних умов  життя.
  
  Отже, суть державно влади в Укранi як конституцiйно-правового iнституту полягає у  легiтимностi, яка законодавчо закрiплена у Конституцi завдяки волi народу як єдиного джерела влади i здiйснюється згiдно з конституцiйними принципами народного суверенiтету, подiлу влад та верховенства права законодавчим, виконавчим й судовими органами на пiдставi загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав i свобод людини як найвищо соцiально цiнностi з метою досягнення гiдних умов  життя.
  ? 50. Поняття суверенiтету держави Украни.
  
  Щодо сутностi народного суверенiтету, то з позицiй полiтико-правового пiдходу вiн є конституцiйно-правовим iнститутом i полiтичним явищем одночасно.
  
  За своєю юридичною природою народний суверенiтет є виразом конституцiйно-правових вiдносин, а народ - суб"єктом народного суверенiтету. У полiтичному ж вiдношеннi народ є соцiальною спiльнотою, незалежно вiд етнiчного чи нацiонального походження громадян Украни.
  
  Народний суверенiтет в Укранi виявляється як прояв державно волi  громадян, яка реалiзується через конституцiйнi iнститути народного волевиявлення, вибори, всеукранський референдум, iншi форми безпосередньо демократi, а також через єдиний представницький орган всього народу - Верховну Раду Украни.
  
  Це - основнi форми реалiзацi народного суверенiтету, якi законодавчо закрiпленi у роздiлах III, IV та V Конституцi Украни.
  
  Народному суверенiтетовi притаманнi всi ознаки конституцiйно-правового iнституту, норми якого характеризуються структурною вiдокремленiстю, комплекснiстю i об"єднуються на основi вiдповiдних принципiв, якi мають певну специфiку по вiдношенню до iнших iнститутiв конституцiйного права. Фактичнi вiдносини мiж народом i державою з приводу реалiзацi належно йому державно влади складають специфiчний предмет суверенiтету. Його конституцiйно-правове регулювання здiйснюється як нормативно-правовими актами, так i iншими формами конституцiйного права: конституцiйними звичаями, прецедентами i договорами. Проте нормативно-правовi акти є головними у цiй системi конституцiйного права.
  ? 51. Поняття i змiст компетенцi держави Украни.
  
  Основнi напрями дiяльностi держави, в яких виражається  сутнiсть, завдання й мета i якi є функцiями держави, що здiйснюються за допомогою державно влади.
  
  Функцi держави тiсно пов"язанi мiж собою, а також з такими суспiльними вiдносинами, на якi держава намагається впливати вiдповiдно до свох потреб, своє полiтики. Щодо методiв здiйснення функцiй держави, то вони залежать вiд компетенцi i форм дiяльностi системи державних органiв, яка будується на пiдставi розподiлу влад. Саме органи органiзовують здiйснення функцiй держави у межах своє компетенцi.
  
  Кожна функцiя держави має притаманнi лише й форми й методи здiйснення. Так, основними формами здiйснення функцiй держави, звичайно, вважаються правотворча, правозастосувальна та правоохоронна дiяльнiсть, в цiлому правове регулювання i безпосередня органiзаторська робота щодо здiйснення правових настанов. Методами ж здiйснення цих функцiй є переконання, заохочення i примус.
  
  Змiстом тiє чи iншо функцi держави є сам процес впливу держави за допомогою державно влади завдяки практичнiй дiяльностi органiв держави на певнi або групу спорiднених суспiльних вiдносин.
  
  Кожна конкретна функцiя держави поєднує у собi змiст, форми й методи дiяльностi вiдповiдно гiлки єдино державно влади (законодавчо, виконавчо, судово), застосування яко пов"язане з особливостями конкретного об"єкта державного впливу.
  
  За соцiальним призначенням державно дiяльностi видiляються такi функцi, якi характеризують призначення держави, найбiльш загальнi напрями  дiяльностi на певному етапi розвитку. Вони здiйснюються не окремими державними органами, а в рiзнiй мiра i багатьма ланками державного апарату. Крiм того, основнi функцi мають комплексний характер, хнiм об"єктом є широке коло спорiднених суспiльних вiдносин, на якi i впливає певний вид державно дiяльностi.
  
  До основних функцiй держави даного виду належать, наприклад, функцi охорони прав i свобод людини й громадянина, захисту правопорядку, законностi тощо.
  
  Зовнiшнi функцi держави забезпечують здiйснення  зовнiшньо полiтики. До них належать наступнi функцi: оборона крани, пiдтримання мiжнародного мiру, мiжнародне економiчне спiвробiтництво тощо.
  ? 52. Поняття i значення адмiнiстративно-територiального подiлу держави.
  
  ? 52. Поняття i значення адмiнiстративно-територiального подiлу держави.
  
  Вiдповiдно до Конституцi (ст. 2), Украна є унiтарною державою. Це означає, що територiя Украни у межах iснуючих кордонiв є цiлiсною i недоторканою, що складовi частини цiє територi перебувають в нерозривному взаємному зв"язку, вiдзначаються внутрiшньою єднiстю i не мають ознак державностi, як це властиво складовим частинам, скажiмо, федеративно держави.
  
  Територiальний устрiй Украни, вiдповiдно до Конституцi (ст. 132), ґрунтується на засадах цiлiсностi та єдностi державно територi, поєднання централiзацi i децентралiзацi у здiйсненнi державно влади, збалансованостi соцiально-економiчного розвитку регiонiв, iз врахуванням хнiх iсторичних, економiчних, екологiчних, географiчних i демографiчних особливостей, етнiчних та культурних традицiй.
  
  Щодо адмiнiстративно-територiального устрою Украни, то це - зумовлена соцiальними, економiчними, соцiально-етнiчними, iсторичними, географiчними, культурними, полiтичними та iншими чинниками внутрiшня територiальна органiзацiя держави з подiлом  на складовi частини - адмiнiстративно-територiальнi одиницi.
  
  Адмiнiстративно-територiальна одиниця - це частина єдино територi Украни, що є просторовою основою для органiзацi та дiяльностi мiсцевих органiв державно влади й органiв мiсцевого самоврядування.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни (ст. 133), адмiнiстративно-територiальний подiл Украни становить цiлiсну систему адмiнiстративно-територiальних одиниць, яка складається з Автономно Республiки Крим (далi - АРК), областей, районiв, мiст, районiв у мiстах, селищ i сiл.
  ? 53. Основнi принципи адмiнiстративно-територiального подiлу Украни.
  
  Територiя Украни як складова частина полiтичного механiзму держави в межах iснуючого кордону є цiлiсною i недоторканою (ст. 2 Конституцi).
  
  Територiальний устрiй Украни, тобто органiзацiя  територi, ґрунтується на засадах єдностi ота цiлiсностi державно територi, поєднання централiзацi i децентралiзацi у здiйсненнi державно влади, збалансованостi соцiально-економiчного розвитку регiонiв з урахуванням х iсторичних, економiчних, екологiчних, географiчних i демографiчних особливостей, етнiчних i культурних традицiй.
  ? 54. Види адмiнiстративно-територiальних одиниць в Укранi.
  
  Територiальний устрiй може бути:
  
  - полiтико-територiальним, який означає наявнiсть в державi iнших державних утворень (штатiв, земель тощо);
  
  - адмiнiстративно-територiальним та iнших видiв.
  
  В Укранi, яка є унiтарною державою, iснує єдиний вид територiального устрою: адмiнiстративно-територiальний устрiй (подiл). Систему цього устрою складають: Автономна Республiка Крим, областi (24), райони, мiста, райони в мiстах, селища i села (ст. 133 Конституцi).
  ? 55. Порядок змiни адмiнiстративно-територiального подiлу Украни
  
  Украна на момент проголошення незалежностi мала сформований територiальний устрiй, який залишився без iстотних змiн i пiсля прийняття Конституцi Украни.
  
  Сьогоднi у складi Украни, як уже зазначалося, знаходиться Автономна Республiка Крим, 24 областi, 2 мiста загальнодержавного значення (Кив та Севастополь), 165 мiст обласного i 279 районного значення, 907 селищ мiського типу, 490 сiльських i 121 мiський район, а також 28 839 сiльських населених пунктiв, об"єднаних в 10 190 сiльських округiв ("сiльрад"), як самостiйних адмiнiстративно-територiальних одиниць.
  
  Адмiнiстративно-територiальний устрiй Украни не є незмiнним. Великi мiста з кiлькiстю населення понад 1 мiльйон постiйно ставлять питання про перетворення х на мiста загальнодержавного значення.
  
  Швидко збiльшується чисельнiсть сiльрад (сiльських округiв), в яких об"єднується по кiлька сiльських населених пунктiв пiд юрисдикцiєю єдиних для них територiальних громад як первинних суб"єктiв мiсцевого самоврядування. Цей процес, стимульований ст. 140 Конституцi Украни, буди наростати.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Украни (п. 13 ст. 92), територiальний устрiй Украни, а отже, i порядок вирiшення питань адмiнiстративно-територiального устрою має визначатися виключно законом Украни. Самою ж Конституцiєю Украни визначаються лише основнi засади та система адмiнiстративно-територiального устрою Украни (ст. 132, 133), а також право Верховно Ради Украни утворювати i лiквiдувати райони, встановлювати й змiнювати межi районiв та мiст, а також вирiшувати питання про найменування i перейменування населених пунктiв та районiв (п. 29 ст. 85).
  ? 56. Державнi символи Украни.
  
  Державними символами Украни, за Конституцiєю (ст. 20), є Державний Прапор Украни, Державний Герб Украни i Державний Гiмн Украни. Державним Прапором Украни є стяг iз двох рiвновеликих горизонтальних смуг синього i жовтого кольору.
  
  Великий Державний Герб Украни встановлюється з урахуванням малого Державного Герба та герба Вiйська Запорiзького. Головним елементом великого Державного Герба є Знак Княжо Держави Володимира Великого (малий Державний Герб).
  
  Державний Гiмн Украни являє собою нацiональний гiмн на музику М. Вербицького зi словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами вiд конституцiйного складу Верховно Ради.
  ? 57. Поняття, ознаки i система органiв Укрансько держави.
  
  Систему органiв державно влади, за Конституцiєю Украни, складають:
  
  1. Орган законодавчо влади.
  
  2. Глава держави.
  
  3. Органи виконавчо влади.
  
  4. Iншi органи держави.
  
  Органом законодавчо влади є Верховна Рада Украни. Верховна Рада є загальнонацiональним, виборним, представницьким, колегiальним, постiйно дiючим, однопалатним органом законодавчо влади, який складається з 450-ти народних депутатiв. Вони обираються на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування термiном на чотири роки (ст. 76).
  
  Главою держави є Президент Украни. За Конституцiєю, вiн є гарантом державного суверенiтету, територiально цiлiсностi, додержання Конституцi, прав i свобод людини i громадянина (ст. 102).
  
  Органи виконавчо влади, за Конституцiєю, становлять собою певну систему. До не входять: Кабiнет Мiнiстрiв, який є вищим органом у системi органiв виконавчо влади i мiсцевi державнi адмiнiстрацi.
  
  Судочинство в Укранi здiйснюється, вiдповiдно до Конституцi, Конституцiйним Судом та судами загально юрисдикцi (ст. 124).
  
  До органiв судово влади належать також Вища рада юстицi.
  
  Поряд з цими органами державно влади є органи, якi передбаченi Конституцiєю, але безпосередньо не вiднесенi до органiв певного виду державно влади. Це, зокрема, Центральна виборча комiсiя, Нацiональна рада Украни з питань телебачення i радiомовлення тощо.
  
  Загальними засадами органiзацi (будiвництва) органiв державно влади є:
  
  - подiл державно влади на законодавчу, виконавчу i судову та взаємодiя органiв державно влади;
  
  - демократичний порядок формування органiв державно влади (виборнiсть, призначення за згодою iнших органiв тощо);
  
  - системнiсть i структурованiсть;
  
  - конституцiйнiсть, законнiсть в органiзацi й дiяльностi;
  
  - постiйний характер дiяльностi i детермiнованiсть повноважень органiв державно влади;
  
  - врахування загальновизнаних принципiв та норм мiжнародного права, досягнень нацiонально i свiтово конституцiйно думки й практики державного будiвництва;
  
  - гарантування дiяльностi органiв державно влади.
  ? 58. Верховна Рада Украни в системi органiв Укрансько держави.
  
  Верховна Рада, за Конституцiєю, остаточно втратила колишнiй статус найвищого органу державно влади та вперше набула всiх основних рис парламенту Украни - єдиного, загальнонацiонального, представницького, колегiального, виборного, однопалатного, постiйно дiючого органу законодавчо влади Украни.
  
  Прiоритетною рисою укранського парламенту як органу законодавчо влади є його єднiсть, виключнiсть, унiверсальнiсть в системi органiв державно влади, що зумовлено насамперед унiтарним характером нашо держави, тобто державним устроєм, вже згаданим подiлом державно влади, його внутрiшньою структурою та iн.
  
  Нинi в Укранi не iснує iнших органiв законодавчо влади - загальнонацiональних або мiсцевих - крiм  Верховно Ради.
  
  Верховна Рада є загальнонацiональним представницьким органом державно влади, оскiльки вона представляє увесь укранський народ - громадян Украни всiх нацiональностей i виступає вiд iменi всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституцi та  змiсту, так i назви парламенту - "Верховна Рада Украни".
  
  Колегiальний характер Верховно Ради як парламенту Украни полягає насамперед у  складi та порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатiв (ст. 76 Конституцi) i є повноважною за умови обрання не менш як двох третин вiд  конституцiйного складу (ст. 82 Конституцi). Рiшення Верховно Ради приймаються на  пленарних засiданнях шляхом голосування (ст. 84 Конституцi). Закони та iншi акти Верховна Рада приймає бiльшiстю вiд  конституцiйного складу, крiм випадкiв, передбачених Конституцiєю (ст. 91).
  
  Однiєю з iстотних особливостей укранського парламенту є його однопалатнiсть.
  ? 59. Порядок утворення Верховно Ради та  компетенцiя.
  
  Конституцiя Украни 1996 р. в цiлому залишила загальну структуру Верховно Ради без змiн у виглядi однопалатного парламенту, проте значно оновила окремi  iнститути. Iстотними новелами укрансько парламентсько реформи є: припинення iснування Президi Верховно Ради як постiйно дiючого органу загально компетенцi, перетворення постiйних комiсiй Верховно Ради у комiтети, формування Рахунково палати Верховно Ради, створення iнституту Уповноваженого Верховно Ради з прав людини та iнших iнститутiв, зокрема iнститутiв найстаршого за вiком народного депутата для вiдкриття першого засiдання першо сесi Верховно Ради для здiйснення процедури складання присяги народними депутатами; представника Президента у Верховнiй Радi та iн.
  
  З метою змiцнення правово основи органiзацi i дiяльностi Верховно Ради та  органiв передбачено прийняття Закону про Регламент Верховно Ради замiсть Регламенту Верховно Ради.
  
  Покладено початок створенню елементiв iнфраструктури Верховно Ради: парламентського видавництва, парламентсько бiблiотеки, Iнституту законодавства, друкованих органiв - журналу "Вiче", газети "Голос Украни" та iн.
  
  Вiдповiдно до чинно Конституцi (ст. 88) i Регламенту Верховно Ради загальнопарламентськими iнститутами загально компетенцi є: Голова Верховно Ради, перший заступник i заступник Голови та апарат Верховно Ради. Голову Верховно Ради, першого заступника i заступника Голови Верховна Рада обирає зi свого складу i вiдкликає х.
  ? 60. Постiйнi комiсi Верховно Ради Украни.
  
  Основними галузевими органами Верховно Ради є  комiтети (табл. 3), якi створюються замiсть постiйних комiсiй Верховно Ради i на х основi. Верховна Рада затверджує перелiк комiтетiв Верховно Ради, обирає голiв цих комiтетiв. Комiтети здiйснюють законопроектну роботу, готують i попередньо розглядають питання, вiднесенi до повноважень Верховно Ради (ст. 89 Конституцi).
  
  Комiтети Верховно Ради Украни чотирнадцятого скликання (станом на 14 травня 1998 р.)
  
  Назви комiтетiв
  
  1. Комiтет з питань правово реформи
  
  2. Комiтет з питань державного будiвництва, мiсцевого самоврядування та дiяльностi рад
  
  3. Комiтет з питань соцiально полiтики та працi
  
  4. Комiтет з питань охорони здоров"я, материнства та дитинства
  
  5. Комiтет з питань молодiжно полiтики, фiзично культури i спорту
  
  6. Комiтет з питань з питань науки i освiти
  
  7. Комiтет з питань культури i духовностi
  
  8. Комiтет з питань економiчно полiтики, управлiння народним господарством, власностi та iнвестицiй
  
  9. Комiтет з питань бюджету
  
  10. Комiтет з питань фiнансiв i банкiвсько дiяльностi
  
  11. Комiтет з питань промислово полiтики
  
  12. Комiтет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерно полiтики та ядерно безпеки
  
  13. Комiтет з питань будiвництва, транспорту i зв"язку
  
  14. Комiтет з питань аграрно полiтики та земельних вiдносин
  
  15. Комiтет у закордонних справах i зв"язках з СНД
  
  16. Комiтет з питань екологiчно полiтики, природокористування та лiквiдацi наслiдкiв Чорнобильсько катастрофи
  
  17. Комiтет з питань законодавчого забезпечення правоохоронно дiяльностi та боротьби з органiзованою злочиннiстю i корупцiєю
  
  18. Комiтет з питань нацiонально безпеки i оборони
  
  19. Комiтет з питань Регламенту, депутатсько етики та органiзацi роботи Верховно Ради Украни
  
  20. Комiтет з питань свободи слова та iнформацi
  
  21. Комiтет з питань прав людини, нацiональних меншин i мiжнародних вiдносин
  
  22. Комiтет у справах пенсiонерiв, ветеранiв та iнвалiдiв
  ? 61. Правовий статус Президента Украни.
  
  Iнститут Президента Украни як глави держави є порiвняно новим явищем у полiтичному життi i державному будiвництвi Украни. Тривалий час в Укранi (колишнiй Укранський РСР) функцi глави держави виконували переважно Верховна Рада, яка вважалась найвищим органом державно влади Украни,  Президiя, як постiйний дiючий орган державно влади, та  голова.
  
  Становлення iнституту Президента Украни було ключовим у реформованi державно влади, пов"язаному з проголошенням незалежностi Украни та змiною  конституцiйного ладу.
  
  Президент також призначає половину складу Ради Нацiонального банку Украни, половину складу Нацiонально ради Украни з питань телебачення i радiомовлення.
  
  Ряд повноважень має Президент i щодо формування органiв судово влади та контрольно-наглядових органiв.
  
  Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституцiйного ладу, державного суверенiтету, територiально цiлiсностi Украни; додержання Конституцi, прав i свобод людини i громадянина та iнших конституцiйних iнститутiв.
  
  Вiдповiдно до Конституцi Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил Украни.
  
  Як глава держави, Президент також приймає рiшення про прийняття до громадянства Украни та припинення громадянства Украни, про надання притулку в Укранi; нагороджує державними нагородами; встановлює президентськi вiдзнаки та нагороджує ними, здiйснює iншi повноваження, встановленi Конституцiєю.
  
  Однiєю з особливостей статусу Президента є те, що вiн не може передавати сво повноваження iншим особам або органам. Це є важливою гарантiєю як статусу Президента, так i конституцiйного ладу в цiлому.
  
  Сво функцi i повноваження Президент здiйснює в певних правових i органiзацiйних формах, якi, як правило, властивi лише цьому iнституту державно влади.
  
  Президент Украни на основi i на виконання Конституцi i законiв Украни видає укази i розпорядження, якi є обов"язковими до виконання на територi Украни. Окремi види актiв Президента скрiплюються, вiдповiдно до Конституцi, пiдписами Прем"єр-мiнiстра i мiнiстра, вiдповiдального за акт та його виконання.
  
  Рiшення Ради нацiонально безпеки i оборони Украни вводяться в дiю указами Президента (ст. 107 Конституцi).
  ? 62. Президент Украни - найвища посадова особа держави i глава виконавчо влади.
  
  За Конституцiєю Президент є главою держави i виступає вiд  iменi. Вiн є гарантом державного суверенiтету, територiально цiлiсностi Украни, додержання Конституцi, прав i свобод людини i громадянина. Президент забезпечує державну незалежнiсть, нацiональну безпеку i правонаступництво держави (ст. 102, 106 Конституцi).
  
  Одними iз прiоритетних повноважень Президента у здiйсненнi названих функцiй є його повноваження щодо представництва держави всерединi крани i в мiжнародних вiдносинах.
  
  Як глава держави, Президент Украни має ряд повноважень щодо призначення i оголошення виборiв i референдумiв як форм безпосередньо демократi та щодо формування i функцiонування органiв державно влади.
  
  Зокрема, Президент призначає всеукранський референдум щодо змiн Конституцi Украни (ст. 156), проголошує всеукранський референдум за народною iнiцiативою; призначає позачерговi вибори до Верховно Ради у строки, встановленi Конституцiєю.
  
  Президент Украни припиняє повноваження Верховно Ради, якщо протягом тридцяти днiв однiє чергово сесi пленарнi засiдання не можуть розпочатися.
  
  Президент має також значнi повноваження на завершальнiй стадi законодавчого процесу: пiдписання i оприлюднення законiв.
  
  Одним з найважливiших i найдiєвiших повноважень Президента як глави держави є його установчi повноваження щодо формування органiв виконавчо влади: Кабiнету Мiнiстрiв, мiнiстерств, iнших центральних органiв виконавчо влади та мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
  
  Так, вiдповiдно до ст. 106 Конституцi Президент призначає за згодою Верховно Ради Прем"єр-мiнiстра та припиняє його повноваження, приймає рiшення про його вiдставку; призначає за поданням Прем"єр-мiнiстра членiв Кабiнету Мiнiстрiв, керiвникiв iнших центральних органiв виконавчо влади, а також голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй та припиняє хнi повноваження на цих посадах.
  ? 63. Кабiнет Мiнiстрiв Украни - орган державно виконавчо влади.
  
  Згiдно з Конституцiєю, Кабiнет Мiнiстрiв Украни є вищим органом у системi органiв виконавчо влади, яку складають центральнi i мiсцевi органи виконавчо влади. Як вищий колегiальний орган, вiн здiйснює владу як безпосередньо, так i через центральнi та мiсцевi органи виконавчо влади, спрямовуючи та контролюючи х дiяльнiсть.
  
  Визначення Кабiнету Мiнiстрiв як вищого органу виконавчо влади вiдображає його роль i мiсце не лише у системi органiв виконавчо влади, а й у системi державно влади Украни в цiлому, характеризує його як орган, який здiйснює виконання законiв Верховно Ради Украни та нормативних актiв Президента Украни.
  
  Правове положення Кабiнету Мiнiстрiв визначається Конституцiєю Украни; Законом "Про Кабiнет Мiнiстрiв Украни"; нормативними актами Президента Украни i Кабiнету Мiнiстрiв Украни.
  
  Як вищий орган виконавчо влади Кабiнет Мiнiстрiв очолює єдину систему виконавчо влади в Укранi; забезпечує у вiдповiдностi з Конституцiєю здiйснення функцiй i повноважень виконавчо влади на територi Украни; спрямовує дiяльнiсть мiнiстерств та iнших органiв виконавчо влади; самостiйно вирiшує питання, якi вiднесенi до його вiдання Конституцiєю Украни.
  
  Кабiнет Мiнiстрiв вiдповiдальний перед Президентом Украни i у свой дiяльностi керується його актами (ст. 113 Конституцi Украни). Одночасно вiн пiдконтрольний i пiдзвiтний Верховнiй Радi Украни, але у межах, визначених Конституцiєю Украни.
  ? 64. Порядок формування i склад Кабiнету Мiнiстрiв Украни.
  
  Виконавчо влади, формування яко - виключне право Президента.
  
  Згiдно iз ст. 114 Конституцi, до Кабiнету Мiнiстрiв входять Прем"єр-мiнiстр Украни, Перший вiце-прем"єр-мiнiстр Украни, три вiце-прем"єр-мiнiстри, мiнiстри закордонних справ, юстицi, фiнансiв, оборони, внутрiшнiх справ, iншi мiнiстри.
  
  За поданням Прем"єр-мiнiстра Украни Президент Украни призначає мiнiстрiв, керiвникiв iнших центральних органiв виконавчо влади, а також осiб, якi не очолюють мiнiстерство чи iнший центральний орган виконавчо влади.
  
  Чисельнiсть Кабiнету Мiнiстрiв Украни, згiдно з Законом "Про Кабiнет Мiнiстрiв Украни", не може перевищувати 25 чоловiк (ст. 5).
  
  Члени Кабiнету Мiнiстрiв Украни є вищими посадовими особами виконавчо влади Украни, на них не поширюється дiя закону про державну службу.
  
  Голова Кабiнету Мiнiстрiв Украни призначається Президентом Украни за згодою Верховно Ради Украни (п. 12 ст. 85, п. 9 ст. 106 Конституцi Украни).
  
  Процес призначення Прем"єр-мiнiстра Украни складається з таких стадiй: визначення Президентом кандидатури на цю посаду, розгляд Верховною Радою Украни цiє кандидатури, у разi вiдхилення - наступне внесення та розгляд кандидатури на пропоновану посаду; призначення Прем"єр-мiнiстра Украни.
  
  На пiдставi подання Прем"єр-мiнiстра Президент пiсля затвердження структури та загально чисельностi Кабiнету Мiнiстрiв Украни, видає указ про призначення списком членiв Кабiнету Мiнiстрiв Украни, видає указ про призначення списком членiв Кабiнету Мiнiстрiв. У списку повинно бути не менше двох третин вiд загально чисельностi Кабiнету Мiнiстрiв.
  ? 65. Компетенцiя Кабiнету Мiнiстрiв Украни.
  
  Новоутворений Кабiнет Мiнiстрiв Украни не пiзнiше нiж у двомiсячний строк пiсля набуття повноважень подає на розгляд Верховно Ради Украни Програму дiяльностi на термiн свох повноважень, у якiй мiститься концептуальне викладення стратегi дiяльностi, засобiв та строкiв виконання завдань Кабiнету Мiнiстрiв Украни.
  
  Змiст функцiй i компетенцi Кабiнету Мiнiстрiв закладено у ст. 116 Конституцi Украни. Деталiзуються вони в Законi "Про Кабiнет Мiнiстрiв Украни".
  
  Як зазначається в Законi, компетенцiя Кабiнету Мiнiстрiв Украни спрямована на органiзацiю виконання Конституцi i законiв Украни, актiв Президента та Кабiнету Мiнiстрiв, Програми його дiяльностi у сферах економiки, соцiального i культурного розвитку, забезпечення прав i свобод людини, науково-технiчно дiяльностi, фiнанси i оподаткування, зовнiшньополiтично та зовнiшньоекономiчно дiяльностi, забезпечення нацiонально безпеки i обороноздатностi крани, здiйснення постiйного контролю за виконанням органами виконавчо влади Конституцi та актiв законодавства Украни, прийняття заходiв по усуненню недолiкiв у роботi цих органiв.
  
  Кабiнет Мiнiстрiв Украни органiзовує проведення єдино полiтики у сферi державно служби, вживає заходiв щодо кадрового забезпечення органiв виконавчо влади, управлiння державними пiдприємствами, установами та органiзацiями, пiдготовки i пiдвищення професiйного рiвня кадрiв державних службовцiв.
  
  Кабiнет Мiнiстрiв Украни з власно iнiцiативи або за дорученням Верховно Ради Украни розробляє i подає на розгляд Верховно Ради Украни плани органiзацiйних, фiнансових, матерiально-технiчних iнформацiйних заходiв для впровадження законi у життя.
  
  Кабiнет Мiнiстрiв здiйснює iншi функцi та повноваження, якi визначаються Конституцiєю i законами Украни, та функцi, що визначаються актами Президента.
  ? 66. Правоохороннi органи в системi органiв Укрансько держави.
  
  Специфiчними повноваженнями надiлене й Мiнiстерство внутрiшнiх справ Украни. Зокрема, Мiнiстерство здiйснює такi права й обов"язки: забезпечує реалiзацiю державно полiтики щодо боротьби зi злочиннiстю; визначає основнi напрями дiяльностi органiв внутрiшнiх справ; органiзує роботу органiв внутрiшнiх справ по охоронi громадського порядку; безпосередньо проводить роботу по виявленню, розкриттю i розслiдуванню злочинiв, що мають мiжрегiональний мiжнародний характер; веде боротьбу з органiзованою злочиннiстю та наркобiзнесом i злочинами у сферi економiки; забезпечує профiлактику правопорушень; бере участь у наукових кримiнологiчних i соцiологiчних дослiдженнях, у розробках на х основi державних програм боротьби iз злочиннiстю i охорони правопорядку; органiзує iнформацiйно-аналiтичне забезпечення дiяльностi органiв внутрiшнiх справ тощо.
  
  Отже, можна констатувати, що правоохороннi органи здiйснюють в основному внутрiшнi функцi держави по забезпеченню прав i свобод людини i громадянина; боротьби iз злочиннiстю, корупцiєю i т. iн., здiйснюючи при цьому правовиконавчу та правоохоронну дiяльнiсть, меншою мiрою - правотворчiсть.
  ? 67. Поняття i суть виборчого права i виборчо системи.
  
  Отже, вибори в Укранi - це передбачена Конституцiєю та законами Украни форма прямого народовладдя, яка є волевиявленням народу шляхом таємного голосування щодо формуванням конституцiйно якiсного i кiлькiсного складу представницьких органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування.
  
  В сучасному полiтичному процесi вибори мають багатоманiтне соцiальне призначення, яке виражається через наступнi суспiльнi функцi: по-перше, вибори є важливим iнструментом реалiзацi народного суверенiтету, легiтимiзацi влади взагалi й конкретно того чи iншого представницького органу у межах його законодавчо компетенцi; по-друге, вибори виступають водночас однiєю з форм здiйснення права нацiонального суверенiтету.
  
  По-третє, через вибори як демократичну форму обрання представникiв народу забезпечується стабiльнiсть, поступовiсть i наступнiсть iснування влади; по-четверте, через вибори як форму вiдносно якiсного вiдбору або своєрiдного фiльтру складу представницьких органiв забезпечується основа для ефективного функцiонування державного механiзму та органiв мiсцевого самоврядування: саме перiодичнi вибори дають змогу позбутися непопулярних, хто скомпрометував себе, полiтикiв; по-п"яте, вибори є одним iз найважливiших способiв формування i вираження суспiльно думки.
  ? 68. Демократизм виборчо системи в Укранi.
  
  У загальному виглядi вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою формування органiв державно влади або мiсцевого самоврядування шляхом голосування.
  
  За умов демократичного суспiльства вибори за своєю суттю - це прояв реально волi народу, процес виявлення i здiйснення тако волi. Суспiльство як асоцiацiя вiльних i рiвноправних людей для пiдтримки свого оптимального функцiонування i постiйного вiдтворення мусить певним чином самоорганiзовуватись i структуруватися. Таким чином, за умов саме демократичного суспiльства iснує постiйний i самостiйний напрям у його дiяльностi - перiодичне формування власних владних структур, якi б задовольняли iнтереси й прагнення кожного члена суспiльства, а також рацiональне iснування всього суспiльства загалом. Волевиявленням народу задається насамперед суспiльний (або публiчний) i полiтичний характер iнституту виборiв.
  ? 69. Основнi принципи виборчо системи в Укранi.
  
  У ст. 71 Конституцi визначається, що вибори до органiв державно влади та мiсцевого самоврядування є вiльними i вiдбуваються на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
  
  Виборцям гарантується вiльне волевиявлення.
  
  Принципи вiльних виборiв є загально визнаними у свiтi i вiдповiдають мiжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимiв. Проголошення цих принципiв на конституцiйному рiвнi робить х обов"язковими для всiх видiв виборiв, виключаючи можливiсть порушення будь-якого з цих принципiв або усiх принципiв одночасно.
  
  Поряд iз цими загальними принципами в кожному iз базових виборчих законiв Украни встановлюються додатковi принципи виборчого процесу. Виборчий процес здiйснюється, зокрема, на засадах: вiльного i рiвноправного висування кандидатiв, гласностi i вiдкритостi, рiвностi можливостей для всiх кандидатiв у проведеннi виборчо компанi; неупередженостi до кандидатiв з боку державних органiв, установ i органiзацiй, органiв мiсцевого самоврядування; свободи агiтацi.
  
  Принципи загального, рiвного i прямого виборчого права при таємному голосуваннi визнанi унiверсальними принципами демократичних виборiв в Укранi.
  
  Принцип рiвностi виборчого права передбачає, що всi громадяни Украни беруть участь у виборах на рiвних засадах. Це означає, що всi виборцi мають однакову кiлькiсть голосiв i кожний має рiвну з iншими вагу, тобто кожний виборець впливає на результати виборiв однаково.
  
  Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати кандидатiв на виборах безпосередньо.
  
  Принцип таємностi голосування означає, що контроль за волевиявленням виборцiв не допускається.
  ? 70. Порядок органiзацi та проведення виборiв.
  
  Виборчий процес - це врегульована законом специфiчна дiяльнiсть уповноважених органiв i громадян, спрямована на формування якiсного i кiлькiсного складу органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування.
  
  Розрiзняють кiлька стадiй (етапiв) виборчого процесу. Перша стадiя - проголошення або призначення виборiв. Новою Конституцiєю Украни передбачаються як передумови проведення виборiв - проголошення вiдповiдно до календарно дати та призначення виборiв залежно вiд х виду.
  
  Друга стадiя - затвердження або утворення виборчих одиниць. Ними виступають виборчi округи i виборчi дiльницi. Виборчi округи бувають територiальними та нацiонально-територiальними.
  
  Виборчi дiльницi - це виборчi одиницi, що об"єднують виборцiв за загальним мiсцем голосування.
  
  Третя стадiя - утворення виборчих органiв, на якi закон покладає керiвництво всiм виборчим процесом. Залежно вiд крани цi органи мають рiзнi назви (комiсi, бюро, президi). Серед них розрiзняють: 1) територiальнi, включаючи Центральнi виборчi комiсi; 2) окружнi - комiсi, що дiють у виборчих округах; 3) дiльничнi комiсi, що дiють у виборчих дiльницях.
  
  Четверта стадiя виборiв - це складання спискiв виборцiв.
  
  Встановити до процедури голосування на виборах коло осiб, що мають право голосу.
  
  Однiєю iз найважливiших стадiй виборчого процесу є стадiя висування i реєстрацi кандидатiв на виборчi посади. Свiтова практика висунення кандидатiв визначає кiлька способiв висунення кандидатiв:
  
  - самовисунення;
  
  - висування групами виборцiв;
  
  - висування полiтичними партiями та iншими громадськими об"єднаннями.
  
  Шоста стадiя виборчого процесу передбачає проведення передвиборчо агiтацi.
  
  Найголовнiша, сьома стадiя виборчого процесу - стадiя голосування, саме з нею пов"язаний кульмiнацiйний акт волевиявлення.
  
  За Законом голосування провадиться в день виборiв або в день повторного голосування на виборах. Законом скасована процедура дострокового голосування на виборах народних депутатiв Украни та на мiсцевих виборах.
  
  Восьма стадiя виборiв включає пiдрахунок голосiв i визначення результатiв виборiв, а також пiдбивання пiдсумкiв виборiв. Закон встановлює термiн тривалостi цiє стадi, порядок пiдрахунку голосiв, перелiк виборчо документацi з цих питань. Кiнцевi загальнi результати виборiв встановлюються Центральною або територiальними виборчими комiсiями i публiкуються в офiцiйнiй пресi.
  ? 71. Гарантi здiйснення виборчого права.
  
  Однiєю з гарантiй реального здiйснення вiльного волевиявлення установлена законом юридична вiдповiдальнiсть за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законiв мiстяться загальнi статтi, якими запроваджується iнститут вiдповiдальностi за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацiю цей iнститут отримує вiдповiдно в чинному адмiнiстративному, кримiнальному, кримiнально-процесуальному, цивiльно-процесуальному законодавствi.
  
  Адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за певнi порушення законодавства про вибори Президента i народних депутатiв. Цiєю статтею встановлюється, що публiчнi заклики або агiтацiя за бойкотування виборiв, опублiкування або поширення iншим способом неправдивих вiдомостей про кандидата у Президенти чи депутати, а також агiтацiя за або проти кандидата в день виборiв тягнуть накладання штрафу вiд трьох до шести офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтно плати.
  
  Кримiнальнi правопорушення, пов"язанi з порушенням виборчого законодавства, належать до злочинiв, якi посягають на суспiльнi вiдносини, пов"язанi з формами, завданнями, змiстом дiяльностi держави i посягають на полiтичнi права громадян: права брати участь в управлiннi державними справами, вiльно обирати i бути обраними до органiв державно влади та органiв мiсцевого самоврядування.
  
  Кримiнально-правовим захистом забезпечується насамперед здiйснення виборчих прав. Ст. 127 Кримiнального кодексу Украни передбачає, що перешкоджання шляхом насильства, обману, погроз, пiдкупу або iншим шляхом вiльному здiйсненню громадянином права обирати або бути обраним Президентом чи народним депутатом, вести передвиборну агiтацiю карається позбавленням волi на строк до п"яти рокiв або виправними роботами на строк до двох рокiв, чи штрафом до десяти офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтно плати.
  
  Ще один вид злочину - порушення таємницi голосування членом виборчо комiсi або iншою службовою особою, передбачений ст. 129 Кримiнального кодексу, карається позбавленням волi на строк вiд одного до п"яти рокiв, або виправними роботами на строк до двох рокiв, або штрафом вiд семи до п"ятнадцяти офiцiйно встановлених мiнiмальних розмiрiв заробiтно плати.
  ? 72. Поняття i види референдумiв.
  
  Особлива роль у системi народовладдя в Укранi належить референдумовi, як найбiльш органiчнiй i природнiй формi народовладдя.
  
  Справдi, за своєю суттю референдум, як i iншi форми народовладдя - вибори, народне обговорення i опитування, є правом реально суверенно i верховно волi народу, проте за свом змiстом i формою здiйснення тобто за предметом i методом правового регулювання референдум iстотно вiдрiзняється вiд iнших форм народовладдя. Волевиявленням народу у виглядi результатi голосування стверджується або нi винесений на референдум закон чи рiшення. Це дає пiдстави характеризувати референдум як нормотворчу форму народовладдя.
  
  За територiальною ознакою референдуми подiляються на:
  
  1) всеукранський;
  
  2) мiсцевий, причому останнiй має два пiдвиди:
  
  а) референдум, що провадиться у межах Автономно Республiки Крим;
  
  б) референдум, що провадиться у межах iнших адмiнiстративно-територiальних одиниць.
  
  Наступна класифiкацiя видiв референдумiв пов"язана з предметом референдуму. Теоретично предмет референдуму - це питання, вирiшення якого вiдбувається шляхом народного голосування. В даному разi залежно вiд предмету розрiзняють наступнi референдуми:
  
  1) обов"язковi;
  
  2) факультативнi.
  
  Обов"язковi мають мiсце у випадках, коли з певних питань рiшення не може бути прийняте iншим шляхом, окрiм народного голосування, причому законом завжди чiтко окреслено коло цих питань.
  
  Факультативнi референдуми - це референдуми, проведення яких можливе, проте не обов"язкове. Призначення референдуму в такому разi залежить вiд рiшення органiв, що компетентнi призначати референдуми, а також вiд наявностi iншо iнiцiативи проведення референдуму, передбачено законодавством.
  ? 73. Принципи участi громадян у референдумах.
  
  Роль референдумiв в регулюваннi суспiльних вiдносин визначається з огляду на хнi основнi соцiальнi функцi.
  
  По-перше, референдум є одним iз основних iнструментiв реалiзацi права народного суверенiтету i легiтимiзацi владних рiшень. Легiтимiзацiя рiшень здiйснюється як шляхом прийняття закону або рiшення пiд час референдуму, так i шляхом пiдтвердження рiшень органiв державно влади з питань, що належать до винятково компетенцi референдумiв через надання вищо юридично сили в обох випадках законам та рiшенням. Певний рiвень легiтимiзацi прийнятих рiшень дотримується i при проведеннi консультативних референдумiв, оскiльки, за законом, хнi результати розглядаються i враховуються державними органами при прийняттi рiшень.
  
  По-друге, референдум є однiєю з основних форм реалiзацi права нацiонального суверенiтету, оскiльки, за умов виконання певно конституцiйно процедури щодо всеукранського референдуму i виконання вимог закону щодо мiсцевих референдумiв, громадяни Украни, представники певно нацi i народностi нашо крани можуть iнiцiювати проведення того чи iншого референдуму з питань, пов"язаних з конституцiйним чи законодавчим регулюванням хнiх нацiональних прав i свобод.
  
  По-третє, референдум є одним iз способiв формування громадсько думки.
  
  По-четверте, за умов демократичного суспiльства референдум може бути використаний народом як противага рiшенням органiв державно влади та мiсцевого самоврядування, що не задовольняють iнтереси громадян.
  
  Запровадження в Укранi порядку проведення референдумiв за народною iнiцiативою створює правовi гарантi здiйснення прямого народовладдя.
  ? 75. Депутати - повноважнi представники народу в Радах народних депутатiв.
  
  Верховна Рада Украни як єдиний орган законодавчо влади в державi розглядає i вирiшує питання, вiднесенi до  повноважень, вiд iменi Укранського народу - громадян Украни всiх нацiональностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цiє волi у Верховнiй Радi є народнi депутати Украни, якi обираються строком на чотири роки.
  
  Народним депутатом Украни може бути громадянин Украни, який на день виборiв досяг 21 року, має право голосу i проживає в Укранi протягом останнiх п"яти рокiв. Не може бути обраним до Верховно Ради Украни громадянин, який має судимiсть за вчинення умисного злочину, якщо ця судимiсть не погашена i не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституцi Украни). Народнi депутати Украни обираються громадянами Украни за змiшаною (мажоритарно-пропорцiйною) системою.
  
  Половина конституцiйного складу Верховно Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основi вiдносно бiльшостi, а друга половина - за списками кандидатiв у депутати вiд полiтичних партiй, виборчих блокiв партiй у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi на основi пропорцiйного представництва.
  ? 76. Повноваження депутатiв.
  
  Повноваження народного депутата Украни починаються з моменту складення присяги.
  
  Повноваження народних депутатiв припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховно Ради Украни.
  
  Здiйснення Верховною Радою Украни покладених на не завдань вимагає активно участi народних депутатiв у пiдготовцi i проведеннi сесiй, у роботi органiв, створюваних Радою, х ефективнiй дiяльностi у виборчих округах.
  
  Закон про статус народного депутата, крiм загальних положень, що визначають найважливiшi складовi статусу народного депутата, видiляє три групи його прав i обов"язкiв:
  
  - права й обов"язки народного депутата у Верховнiй Радi та  органах;
  
  - права й обов"язки народного депутата у виборчому окрузi та за його межами (пiсля введення мажоритарно-пропорцiйно системи виборiв народних депутатiв доцiльно цю групу назвати - права й обов"язки народного депутата, що забезпечують його дiяльнiсть серед виборцiв);
  
  - права народних депутатiв, що гарантують здiйснення х депутатських повноважень, i обов"язки посадових осiб щодо х реалiзацi (основнi гарантi депутатсько дiяльностi).
  
  Цi повноваження народних депутатiв конкретизуються в Регламентi Верховно Ради Украни, Законi про постiйнi комiсi Верховно Ради Украни, в Положеннi про помiчника-консультанта народного депутата Украни, Положеннi про консультанта депутатсько групи (фракцi) Верховно Ради Украни тощо.
  ? 74. Демократичнi засади пiдготовки i проведення референдумiв
  
  Проведення всеукранських та мiсцевих референдумiв регламентується Конституцiєю i Законом про всеукранський i мiсцевi референдуми. З точки зору порядку проведення референдум можна розглядати як референдний процес (iнодi його називають референдарним процесом), який складається з вiдносно самостiйних процедур, що здiйснюються у певнiй послiдовностi:
  
  - призначення референдуму;
  
  - пiдготовка i проведення референдуму;
  
  - голосування i визначення пiдсумкiв референдуму;
  
  - опублiкування i введення в дiю законiв та iнших рiшень, прийнятих референдумом.
  
  У всеукранському та мiсцевому референдумах мають право брати участь громадяни Украни, якi на день проведення референдуму досягли 18-ти рокiв i постiйно проживають вiдповiдно на територi Украни або областi, району, мiста, району в мiстi, селища, села.
  
  Будь-яке пряме або непряме обмеження прав громадян Украни на участь у референдумi залежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расово чи нацiонально належностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгi, полiтичних поглядiв, роду й характеру занять забороняється.
  
  Референдум є прямим: громадяни беруть участь у референдумi безпосередньо.
  
  Голосування пiд час референдуму є таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається.
  
  Пiдготовка i проведення референдумiв здiйснюються на демократичних засадах, вiдкрито i гласно.
  
  Першою стадiєю проведення референдуму є його призначення.
  
  Пiсля завершення збирання пiдписiв iнiцiативна група у триденний строк складає пiдсумковий протокол, в якому зазначається загальна кiлькiсть пiдписiв, дата реєстрацi iнiцiативно групи, дата закiнчення збирання пiдписiв.
  
  Пiдписнi листи по акту передаються на зберiгання у встановленому в законi порядку.
  
  Центральна комiсiя забезпечує реєстрацiю документiв, пiдбиває загальнi пiдсумки збору пiдписiв в цiлому по Укранi, про що складається протокол.
  
  Пiсля прийняття рiшення про призначення наступає друга стадiя референдного процесу - пiдготовка проведення референдуму.
  
  Вiдповiдно до Закону про всеукранський та мiсцевий референдуми створюються структури i умови, необхiднi для проведення референдуму: дiльницi для голосувань, комiсi по проведенню референдуму i списки учасникiв референдуму.
  
  Найбiльш вiдповiдальну стадiю референдуму становить голосування i визначення пiдсумкiв референдуму.
  
  Проект Закону, рiшення вважається ухваленим громадянами, якщо за нього було подано бiльшiсть голосiв громадян вiд числа тих, хто взяв участь у референдумi.
  
  Датою прийняття закону чи рiшення вважається день проведення референдуму.
  
  Тому будь-який результат (як позитивний, так i негативний) є рiшенням самих громадян, хнiм волевиявленням.
  ? 77. Права депутатiв.
  
  Депутат як член Верховно Ради користується правом ухвального голосу з усiх питань, що розглядаються на пленарних засiданнях Верховно Ради та  органiв, до складу яких вiн входить. Вiн голосує особисто i має один голос. Депутат має право брати участь в роботi комiтетiв, комiсiй, членом яких вiн не є, з правом дорадчого голосу.
  
  Кожен депутат може впливати на змiст дiяльностi Верховно Ради та  органiв, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або  органами; ставити питання про визнання законопроекту термiновим та про внесення його на народне обговорення або референдум, вносити проекти постанов, iнших актiв, поправки до них; вносити пропозицi з будь-яких питань, що входять до вiдома Верховно Ради та  органiв, крiм випадкiв, коли право внесення пропозицiй закрiплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; висловлювати думку щодо персонального складу органiв i кандидатур посадових осiб, якi обираються, призначаються, затверджуються, або на призначення яких дається згода Верховною Радою; ставити питання про недовiру складу органiв, утворених Верховною Радою, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.
  
  Найважливiшим серед цiє групи прав слiд назвати право законодавчо iнiцiативи у Верховнiй Радi.
  
  Активнiсть депутата на пленарних засiданнях забезпечується наданим йому правом: брати участь у дебатах; ставити питання доповiдачам, головуючому на засiданнi; давати доводи, виступати з пропозицiями щодо порядку i з мотивiв голосування; передавати головуючому на засiданнi Верховно Ради текст свого виступу, окремо думки, заяви, пропозицi i зауваження з питань, що розглядаються, для включення до протоколу i стенографiчного звiту засiдання; оголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцiй, петицiй громадян чи х об"єднань, якщо вони мають суспiльне значення.
  
  Закон про статус народного депутата надає право народному депутату обирати i бути обраним до органiв Верховно Ради.
  ? 78. Обов"язки депутатiв.
  
  На сукупнiсть прав народних депутатiв впливають i х обов"язки, перелiк яких закрiплений чинними законами. Так, народний депутат зобов"язаний: бути присутнiм та брати участь у засiданнях Верховно Ради Украни та  органiв, до складу яких його обрано; виконувати х доручення й iнформувати про виконання цих доручень; додержуватися Регламенту Верховно Ради Украни та iнших нормативних актiв, що визначають порядок дiяльностi Верховно Ради та  органiв; брати участь у контролi за виконанням законiв та iнших актiв Верховно Ради Украни, рiшень  органiв.
  
  Пленарнi засiдання Верховно Ради, комiтетiв, комiсiй є ефективними, якщо депутати не тiльки присутнi на них, але й беруть активну участь в роботi, а саме: подають пропозицi щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговореннi питань, проектiв актiв Верховно Ради,  органiв, голосують тощо. У разi неможливостi прибути на пленарне засiдання депутат повинен завчасно повiдомити про це з зазначенням причин Секретарiат Верховно Ради, голову комiтету, комiсi.
  
  Серед обов"язкiв народного депутата Закон про статус народного депутата Украни першим називає його обов"язок пiдтримувати тiснi зв"язки з виборцями, регулярно iнформувати х про свою роботу у Верховнiй Радi Украни та  органах, про роботу Верховно Ради та  органiв, виконання х рiшень i про реалiзацiю своє передвиборно програми (ст. 23 Закону).
  ? 79. Основнi гарантi депутатсько дiяльностi.
  
  Чинне законодавство Украни не тiльки надає народним депутатам широкi повноваження, але й встановлює систему гарантiй депутатсько дiяльностi. В Законi про статус народного депутата Украни зазначається, що "Держава гарантує депутату необхiднi умови для ефективного здiйснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада Украни та державнi органи, пiдприємства, установи i органiзацi, незалежно вiд форм власностi i пiдпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об"єднання громадян та х органи сприяють йому в цьому" (ст. 26 Закону).
  
  "Народним депутатам Украни гарантується депутатська недоторканiсть". Це означає, що народнi депутати Украни не можуть бути без згоди Верховно Ради Украни притягненi до кримiнально вiдповiдальностi, затриманi чи заарештованi. Така норма Конституцi Украни.
  
  Гарантiєю ефективного здiйснення повноважень народним депутатом є можливiсть одержання ним необхiдних iнформацiйних матерiалiв, консультацiй спецiалiстiв, використання засобiв масово iнформацi та технiчних засобiв.
  ? 80. Депутатський запит i депутатське звернення.
  
  Депутатський запит - це письмова вимога народного депутата Украни, яка заявляється на сесi Верховно Ради до Президента Украни, до органiв Верховно Ради, Кабiнету Мiнiстрiв Украни, керiвникiв iнших органiв державно влади, органiв мiсцевого самоврядування, керiвникiв пiдприємств, установ i органiзацiй, розташованих на територi Украни, незалежно вiд х пiдпорядкування i форм власностi, дати офiцiйну вiдповiдь з питань, вiднесених до х компетенцi, а саме щодо фактiв порушень або невиконання Конституцi Украни, законiв, постанов та iнших актiв, прийнятих вищими органами державно влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер, якщо його попереднi депутатськi звернення не були задоволенi (п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституцi Украни, ст. 12 Закону про статус народного депутата).
  
  Запит подається депутатом або кiлькома депутатами Головi Верховно Ради через Секретарiат Верховно Ради Украни. На пленарному засiданнi Верховно Ради оголошується змiст i автор запиту i не менш як 1/5 голосiв депутатiв вiд конституцiйного складу Верховно Ради приймається рiшення про доцiльнiсть направлення запиту органу чи посадовiй особi, до яких його звернуто. Рiшення про направлення запиту до Президента Украни має бути попередньо пiдтримано не менш як однiєю третиною вiд конституцiйного складу Верховно Ради. Вiдповiдь на запит надсилається Головi Верховно Ради та депутату, який його внiс, не пiзнiше як у 15-денний термiн з дня його одержання або у iнший термiн, встановлений Верховною Радою, i оголошується на засiданнi Верховно Ради. Депутат має право дати оцiнку вiдповiдi на свiй депутатський запит. Вiдповiдь на депутатський запит може бути обговорена, якщо на цьому наполягає не менш 1/5 частини народних депутатiв.
  
  Депутатське звернення - це викладена у письмовiй формi пропозицiя народного депутата, звернена до посадових осiб, здiйснити певнi дi, дати офiцiйне роз"яснення чи викласти позицiю з питань, вiднесених до х компетенцi (ст. 19 Закону про статус народного депутата Украни). Депутатське звернення є обов"язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не бiльш 10 днiв з моменту одержання. Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження термiну розгляду, не може превищувати 30 днiв з моменту його одержання. Депутат має право бути присутнiм при розглядi надiсланого ним звернення, його повиннi завчасно попередити про час i мiсце розгляду звернення.
  ? 81. Мiсцевi органи влади i самоуправлiння в системi органiв держави, х роль i значення.
  
  Виконавчу владу в областях i районах, мiстах Києвi та Севастополi здiйснюють обласнi та районнi, Кивська та Севастопольська мiсцевi державнi адмiнiстрацi (ст. 118 Конституцi Украни).
  
  Мiсцевi державнi адмiнiстрацi - це державнi органи виконавчо влади в областях, районах, в районах Автономно Республiки Крим, а також в мiстах Києвi та Севастополi, якi надiленi правом представляти iнтереси держави i приймати вiд  iменi розпорядження, що дiють на територi вiдповiдно адмiнiстративно-територiально одиницi. Вони дiють за принципом субординацi, вiдповiдальностi перед Президентом Украни, Кабiнетом Мiнiстрiв Украни, пiдзвiтностi та пiдконтрольностi органам виконавчо влади вищого рiвня, а також районним i обласним радам у межах, передбачених законами "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацi" i "Про мiсцеве самоврядування в Укранi".
  
  Мiсцева державна адмiнiстрацiя є мiсцевим органом в системi органiв виконавчо влади на територi вiдповiдно адмiнiстративно-територiально одиницi. Вона виконує повноваження державно влади та делегованi й вiдповiдними радами виконавчi функцi через створюванi управлiння, вiддiли та iншi структурнi пiдроздiли та дiє пiд керiвництвом голови мiсцево державно адмiнiстрацi.
  
  Саме мiсцевi державнi адмiнiстрацi реалiзують принцип поєднання централiзацi i децентралiзацi у здiйсненнi державно влади, покладений в основу побудови територiального устрою Украни (ст. 132 Конституцi Украни).
  
  Отже, можна зробити висновок, що управлiння мiсцевими справами здiйснюється через органи державно адмiнiстрацi на мiсцях, якi виступають у якостi периферiйно ланки виконавчого апарату, призначаються з центру та формуються за участю представницьких органiв, що обираються населенням вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць. Такий пiдхiд у повнiй мiрi вiдповiдає змiсту управлiння мiсцевими справами, якого додержується бiльшiсть кран сучасного свiту.
  
  Пiд мiсцевим управлiнням, звичайно, розумiють органи, якi призначаються з центру i представляють на мiсцях державну адмiнiстрацiю, а пiд мiсцевим самоврядуванням - мiсцевi представницькi органи.
  
  Уявляється правильним не протиставляти мiсцеве самоврядування мiсцевому управлiнню, а розглядати х у контекстi вiдношення частина - цiле. Мiсцеве управлiння - складний i гнучкий механiзм. Вiн може включати в себе як державну адмiнiстрацiю на мiсцях, так i мiсцевi представницькi органи - ради (органи самоврядування).
  ? 82. Основнi принципи утворення мiсцевих органiв влади. Термiни повноважень.
  
  Мiсцевi державнi адмiнiстрацi дiють на засадах вiдповiдальностi перед людиною i державою за результати своє дiяльностi; верховенства права; законностi, прiоритетностi прав i свобод людини i громадянина; гласностi; поєднання державних i мiсцевих iнтересiв.
  
  Правовий статус мiсцевих державних адмiнiстрацiй встановлюється Конституцiєю Украни, Законом "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацi", iншими законами Украни. У свой дiяльностi мiсцевi адмiнiстрацi керуються також актами Президента Украни, Кабiнету Мiнiстрiв, органiв виконавчо влади вищого рiвня.
  
  Основною функцiєю мiсцево державно адмiнiстрацi є виконавча функцiя, оскiльки цей орган, його дiяльнiсть безпосередньо пов"язана з практичною реалiзацiєю виконавчо влади. Саме в областях i районах зосереджена переважна бiльшiсть рiзного роду об"єктiв власностi рiзних форм, на х територi мешкає бiльшiсть населення Украни, якраз в них створюються всi тi матерiальнi та iншi цiнностi, вiд наявностi яких безпосередньо залежить доля виконання всiх без винятку державних програм i, зокрема, Програми дiй Уряду.
  
  У Конституцi Украни отримали правове врегулювання й iншi положення, в яких розкривається суть та особливостi здiйснення мiсцевого самоврядування в Укранi: мiсцеве самоврядування є правом територiально громади - жителiв села, селища, мiста - самостiйно вирiшувати питання мiсцевого значення вiдповiдно до Конституцi i законiв Украни; мiсцеве самоврядування здiйснюється територiальною громадою безпосередньо i через органи мiсцевого самоврядування: сiльськi, селищнi, мiськi ради та хнi виконавчi органи; органами мiсцевого самоврядування, що представляють спiльнi iнтереси територiальних громад сiл, селищ, мiст, є районнi та обласнi ради (ст. 140); матерiальною i фiнансовою основою мiсцевого самоврядування є рухоме й нерухоме майно, доходи мiсцевих бюджетiв, iншi кошти, земля, природнi ресурси, що є у власностi територiальних громад, а також об"єкти хньо спiльно власностi, якi перебувають в управлiннi районних та обласних рад (ст. 142); територiальнi громади та органи, утворенi ними, мають власнi повноваження, у межах яких дiють самостiйно, пiд свою вiдповiдальнiсть, а також повноваження органiв виконавчо державно влади, наданi (делегованi) м законом, у межах яких вони пiдконтрольнi вiдповiдним органам виконавчо влади (ст. 142, 143); права мiсцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145).
  
  Принцип мiсцевого самоврядування є однiєю з найважливiших ознак будь-яко демократично держави. У кожнiй державi, залежно вiд особливостей  устрою, iсторичних, нацiональних, географiчних та iнших особливостей, мiсцеве самоврядування має специфiчну форму.
  ? 83. Система i компетенцiя мiсцевих Рад народних депутатiв.
  
  В межах тих адмiнiстративно-територiальних одиниць, де є мiсцевi державнi адмiнiстрацi, саме адмiнiстрацi виконують повноваження як мiсцевих органiв державно виконавчо влади галузевого характеру, так i делегованi виконавчi функцi вiдповiдних рад i дiють пiд загальним керiвництвом голови мiсцево державно адмiнiстрацi.
  
  Вiдповiдно до ст. 119 Конституцi Украни, основними завданнями мiсцевих державних адмiнiстрацiй в межах вiдповiдно адмiнiстративно-територiально одиницi є: виконання Конституцi Украни, законiв, актiв Президента Украни, Кабiнету Мiнiстрiв Украни, iнших актiв виконавчо влади вищого рiвня; забезпечення прав i свобод громадян; виконання державних i регiональних програм соцiально-економiчного та культурного розвитку, програм охорони довкiлля, а в мiсцях компактного проживання корiнних народiв i нацiональних меншин - також програм х нацiонально-культурного розвитку; пiдготовка та виконання вiдповiдних бюджетiв; взаємодiя з органами мiсцевого самоврядування; реалiзацiя iнших, наданих державою, а також делегованих вiдповiдною радою, повноважень.
  
  До складу вiдповiдно мiсцево державно адмiнiстрацi входять: голова адмiнiстрацi, його перший заступник, не бiльше трьох заступникiв, керiвники управлiнь, вiддiлiв та iнших структурних пiдроздiлiв.
  
  Мiсцевi державнi адмiнiстрацi очолюють голови вiдповiдних державних адмiнiстрацiй. Вони, у вiдповiдностi з п. 10 ст. 106 Конституцi Украни, призначаються на посаду Президентом Украни за поданням Кабiнету Мiнiстрiв на строк повноважень Президента Украни.
  ? 84. Органiзацiйно-правовi форми дiяльностi мiсцевих Рад.
  
  Важливими ознаками повноцiнностi мiсцевого самоврядування взагалi, його органiв та посадових осiб, зокрема, є х правова, органiзацiйна та матерiально-фiнансова самостiйнiсть (автономiя).
  
  Суть правово автономi полягає у тому, що мiсцеве самоврядування, його органи мають сво власнi повноваження, визначенi Конституцiєю або законом. Цi повноваження, зазначається в Європейськiй Хартi, мають бути повними та виключними, тобто такими, що не належать одночасно органам державно влади чи, скажiмо, iншим органам мiсцевого самоврядування. У межах свох повноважень орган мiсцевого самоврядування має повну свободу дiй для здiйснення власних iнiцiатив з будь-якого питання, вiднесеного до його вiдання. Це правило має дiяти i тодi, коли орган мiсцевого самоврядування здiйснює делегованi йому законом окремi повноваження органiв державно влади. I тут вiн повинен мати свободу пристосовувати здiйснення цих повноважень до мiсцевих умов.
  
  Суть органiзацiйно автономi полягає в тому, що орган мiсцевого самоврядування сам визначає свою власну внутрiшню структуру так, щоб вона вiдповiдала його функцiям та повноваженням i забезпечувала ефективне управлiння. Дiючи в межах закону, орган мiсцевого самоврядування не пiдпорядковується iншим органам, а будь-який адмiнiстративний контроль за його дiями можливий лише для забезпечення законностi та конституцiйних принципiв мiсцевого самоврядування.
  
  Матерiально-фiнансова автономiя мiсцевого самоврядування та його органiв полягає в правi володiння, користування розпорядження об"єктами комунально власностi, а також власними коштами, достатнiми для здiйснення функцiй i повноважень мiсцевого самоврядування.
  ? 85. Конституцiйний Суд Украни, його повноваження i роль у системi органiв держави.
  
  Згiдно з Конституцiєю Украни (ст. 124), судочинство здiйснюється Конституцiйним Судом Украни та судами загально юрисдикцi. Конституцiя Украни (ст. 147) визначає Конституцiйний Суд Украни як єдиний орган конституцiйно юрисдикцi в Укранi. Завданням Конституцiйного Суду є гарантування верховенства Конституцi Украни як Основного Закону держави на всiй територi Украни.
  
  Конституцi багатьох кран розглядають конституцiйнi суди як органи правосуддя. Конституцiя Украни, як уже вiдмiчалось, визначає, що судочинство в Укранi здiйснюється Конституцiйним Судом та судами загально юрисдикцi. Тому є пiдстави вважати, що Конституцiйний Суд поруч з судами загально юрисдикцi складають самостiйний вид державно влади - незалежну судову владу. В юридичнiй лiтературi висловлюється й iнша точка зору на правову природу Конституцiйного Суду. Зокрема, Конституцiйний Суд розглядається як орган, що стоть окремо вiд трьох гiлок влади: законодавчо, виконавчо i судово.
  
  Необхiдно вiдмiтити у зв"язку з цим, що Конституцiйний Суд як спецiалiзований орган конституцiйно юрисдикцi має як спiльнi, так i вiдмiннi риси вiд судiв загально юрисдикцi. Дiяльнiсть конституцiйних судiв здiйснюється в певних процесуальних формах, що зближує х з судами загально юрисдикцi. Спiльними для них є бiльшiсть принципiв судочинства. Закон про Конституцiйний Суд Украни (ст. 4) передбачає, що дiяльнiсть конституцiйного Суду ґрунтується на принципах верховенства права, незалежностi, колегiальностi, рiвноправностi суддiв, гласностi, повноти i всебiчностi розгляду справ та обґрунтованостi прийнятих ним рiшень. Законодавство деяких кран вводить обмеження на застосування, наприклад, таких принципiв, як гласнiсть i змагальнiсть.
  
  Вiдрiзняються конституцiйнi суди вiд судiв загально юрисдикцi за способом х формування, складом i, головним чином, за характером справ, якi вони вирiшують. Предметом розгляду конституцiйних судiв є конституцiйнi питання.
  
  Конституцiйне правосуддя, незалежно вiд органiзацiйних форм його здiйснення, вирiшує завдання захисту конституцi: забезпечення  верховенства, принципу розподiлу влади, захист прав i свобод людини i громадянина.
  ? 87. Дiяльнiсть депутатiв у Радi та  органах.
  
  Народнi депутати Украни є повноважними представниками народу Украни у Верховнiй Радi Украни. Вони, як суспiльнi, полiтичнi дiячi, покликанi виражати не тiльки iнтереси свох виборцiв, а й виражати i захищати суспiльнi, загальнодержавнi iнтереси, керуючись при виконаннi депутатських повноважень Конституцiєю Украни, законами Украни, постановами Верховно Ради Украни, а також своєю совiстю.
  
  Народний депутат Украни є членом Верховно Ради Украни i надiлений всiма правами, що забезпечують його активну участь у дiяльностi Верховно Ради, в комiтетах, тимчасових спецiальних комiсiях, у депутатських об"єднаннях у Верховнiй Радi, гарантують виконання депутатом доручень Верховно Ради та  органiв. Вiн є членом Верховно Ради не тiльки тодi, коли бере участь у роботi Ради та  органiв, але й тодi, коли здiйснює сво повноваження у виборчому окрузi
  
  Народний депутат є активним учасником законотворчого процесу, бере участь у здiйсненнi законодавчо та контрольно функцi Верховно Ради Украни. Ця його дiяльнiсть буде плiдною якщо вiн обiзнаний з iнтересами населення виборчого округу, з економiчними, культурними, нацiональними та iншими особливостями тiє територi, на якiй проживають його виборцi, знає потреби i враховує iнтереси всього укранського народу.
  ? 88. Органiзацiя роботи Верховно Ради Украни.
  
  Першочергове значення у встановленнi порядку роботи парламенту має його нормативно-правове визначення. Порядок роботи Верховно Ради, а також  органiв та посадових осiб визначається Конституцiєю, Регламентом Верховно Ради, а надалi Законом про Регламент Верховно Ради, законами Украни про комiтети Верховно Ради, про статус народного депутата, iншими законодавчими актами. Вiдповiдно до цих правових актiв основними органiзацiйними (органiзацiйно-правовими) формами роботи Верховно Ради є  сесi i засiдання.
  
  Верховна Рада, зазначається у чиннiй Конституцi, працює сесiйно (ст. 82). Сесi Верховно Ради Украни подiляються на черговi й позачерговi. Черговi сесi Верховно Ради починаються з першого вiвторка лютого i першого вiвторка вересня. У зв"язку з такою конституцiйною визначенiстю початку роботи парламенту черговi сесi не скликаються.
  
  Позачерговi сесi Верховно Ради iз зазначенням порядку денного скликаються Головою Верховно Ради на вимогу не менш як третини народних депутатiв вiд конституцiйного складу Верховно Ради або на вимогу Президента. У разi запровадження воєнного чи надзвичайного стану в Укранi Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання (ст. 83 Конституцi).
  
  Засiдання Верховно Ради подiляються на пленарнi, тобто загальнi, i засiдання  органiв (комiтетiв тощо).
  
  Засiдання Верховно Ради проводяться згiдно з розкладом засiдань.
  
  Перед кожним пленарним засiданням вiдбувається поiменна реєстрацiя депутатiв з пред"явленням посвiдчення, персонально картки для голосування i з особистим пiдписом депутата.
  
  Рiшення Верховно Ради приймаються вiдкритим голосуванням за допомогою електронно системи пiдрахунку голосiв та таємним голосуванням шляхом подачi бюлетенiв.
  
  Кожна функцiя Верховно Ради (законодавча, установча, контрольна та iн.) має свiй порядок здiйснення або сво особливостi. Здiйснення цих функцiй або окремих дiй Верховно Ради та  органiв, як правило, називається процедурами, або процесом. Вiдповiдно розрiзняють: законодавчу процедуру; формування органiв державно влади (установчу процедуру); процедуру парламентського контролю; бюджетну та iншi спецiальнi процедури.
  ? 90. Конституцiйне регулювання економiчних вiдносин.
  
  Окрему важливу групу основних прав i свобод людини i громадянина складають економiчнi права.
  
  Найважливiшим елементом правового статусу особи в умовах соцiально ринково економiки є приватна власнiсть, яка включає право людини i громадянина володiти, користуватися та розпоряджатися своєю власнiстю та мати доходи. Держава зобов"язана гарантувати захист приватно й iнших форм власностi.
  
  Економiчнi права - це можливостi людини брати участь у виробництвi матерiальних та iнших благ.
  
  Систему основних прав i обов"язкiв громадянина в галузi економiчного життя складають:
  
  1. Право на приватну власнiсть;
  
  2. Право на пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом;
  
  3. Право на користування природними та iншими об"єктами суспiльно власностi.
  
  Конкретнi положення про гарантi цих прав закрiпленi в Конституцi та у вiдповiдних законодавчих актах. Так, наприклад, вiдповiднi звернення громадян мають розглядатися в строк до одного мiсяця з дня надходження, а тi, якi не потребують додаткового вивчення й перевiрки - невiдкладно, але не пiзнiше 15 дiб вiд дня надходження в орган, зобов"язаний вирiшити питання по сутi повiдомити про вжитi заходи.
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"