Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Дощ стiкав невпинними ручаями по холодному вiконному склу, наповнюючи душу пекучими слiзьми. Який парадокс: дощ у лютому! Такий же парадокс, як i саме життя...
Марта дивилася на заплакане й сiре вiд смутку вiкно. Така ж заплакана в неї i душа. Марта згадувала вчорашнiй день i ту розмову. Власне кажучи, нiякої розмови не вiдбулося. Просто стався виплеск нiкому не потрiбних емоцiй, що накопичилися за тривалий час тяжкої душевної боротьби.
"Краще б я цього не робила", - Марта, з силою закусивши губу, спостерiгала, як крапля за краплею, падаючи з пiднебесся на грiшну землю, малюють на склi дощовий вiзерунок. Шляхи деяких перетиналися, iншi ж продовжували бiгти наввипередки одна однiй, так i не зазнавши щастя поєднання.
Вчора був дiалог. Сьогоднi настала черга монологу. I Марта знову, але вже подумки, звернулася до того, з ким так невдало говорила.
