Аннотация: Повний текст твору можна прочитати у моїй книжцi "На кучерявих берегах Бугу": https://andronum.com/product/edelweiss-anna-na-kucheryavih-beregah-bugu/
Вже вкотре йому сниться той самий сон: нiбито вiн iде вузьким темним коридором, тримаючись руками за холоднi кам"янi стiни, а навколо - моторошна пiтьма. Iде довго, i здається, кiнця тому не буде. Та ось удалинi нарештi з"являється яскрава цятка. Чим ближче вiн пiдходить до неї, тим вона стає бiльшою i, врештi решт, заслiплює його. Вiн прикриває очi рукою, але йде вперед. Згодом зупиняється i бачить у тому слiпучому сяйвi жiночу постать. Незнайомка повертається до нього обличчям, якого вiн не може роздивитися, оскiльки голову жiнки вкриває серпанок. Тодi, неначе вгадавши його думки, незнайомка пiднiмає край серпанка, i кожного разу саме в цю мить вiн прокидається.
Вiн вiдкрив очi й сiв у лiжку: "Що це за сон? Як його зрозумiти?". Погляд блукає по кiмнатi: пiд стiною, бiля вiкна стоїть пустий мольберт, на столi посеред розкиданих пензлiв i фарб - фiлiжанка з недопитою кавою, до нiжки столу, як бiдна сирота, притулилася палiтра i благально дивиться своїми кольоровими "очима". А у кiмнатному повiтрi ще й досi вiдчувається наркотичний запах олiйних фарб, до якого небайдужий жоден художник.
Все почалося з того часу, коли його, немов самотнiй човен, поглинула велетенська хвиля невдач. Вiн борсався у круговертi безплiдних днiв i безсонних ночей, намагаючись виринути на поверхню, та щось невпинно затягувало глибше й глибше у морок розчарувань i безнадiї. Вiн утрачав сенс життя. I саме тодi йому почав снитися цей сон.
