Я не пишу, я дихаю вiршем,
Слова виходять потом i сльозами,
Чи сльози виливаються словами,
Немов немає в свiтi iнших тем.

Те, кимось в душу зронене зерно,
Росте в менi не звуком, не мовчанням, -
Колючим дротом, болем впiзнавання,
Фантомом iстин, втрачених давно.

Шепоче надокучливим дощем,
Волає, хниче, б'ється, скаженiє -
Само себе прийняти не умiє...
Я не пишу, я дихаю вiршем.