Аннотация: Ето старое, просто решила набрать и выставить. Вариант будущего.
Миттєвий вибух, безжальний атом
Це люди самi себе вбивають
Вiд жахливої смертi не спасуть i лати
Й тiла у вогнищi бiлiм згорають
А далi - пустеля на полях плодородних
I пустка де перше життя вирувало
I ядерний снiг в будинках холодних
Де людство жило, радiло, кохало
Брудне небо над темним проваллям
Тихi руїни кам`яних джунглей
I нiкому бiльше окропити печаллю
Бiлi скелети локальнiх пустелей
Покрученi велетнi зi сляними очима
Слiпо, з докором возвели очi горi
I людина не трiсне бiльше дверима
У цьому безкрайньому безнадiйному морi
Й останнi живi, сподiватися будем,
Навчаться на помилках предкiв далеких
Що грошi, багатства, не заробленi трудом
Не вартi сльозинки дiток маленьких