Я бiльш не можу тихо жити,
Менi потрiбен вiчний рух,
Я здатна будь-кому служити 
Заради гомону для вух.
Менi потрiбнi буйнi сили,
Крутi звороти у життi,
Миттєва височiнь i схили,
Алмази, згубленi в смiттi.
Менi потрiбнi певнi митi, 
Коли в душi адреналiн,
Думки, в безглуздя оповитi,
Готовi до будь-яких змiн.
Я хочу стати вiтром в полi,
Щоб все навколо ворушiть,
Вiдчути смак у справжнiй волi,
I хай життя тримає мить.
Заради цього варто жити,
Щоб все мiняти навкруги,
Й одного разу зрозумiти,
Що свiт не створен для нудьги.
Я бiльш не  можу так мовчати,
Посеред сiрого життя.
Я здатна зi скали стрибати,
Промчатись краєм забуття.
Бо я не можу в тишi бути,
Коли у серцi буревiй!
Я хочу свiт перевернути
Безглуздям, сповненим надiй!