Ой, весiлля, або як ми циганку циганам за козу продали.
Українське весiлля - це особлива подiя. Так щоб не применшити, можна сказати навiть грандiозна по своєму розмаху. I справа не в двохсот гостях чи п"яному спiву дядi Васi i гонках вiд ГАЇ, якi ще з обiду караулять всi виїзди i заїзди, а головне тут народження нової сiм"ї. Наречена зранку просто прекрасна (iнколи буває, що й не дуже) i з радiстю очiкує тiєї митi, коли в РАЦСi проставлений в паспорт майбутнього чоловiка штамп дозволить їй законно знущатися над нареченим. Її батьки сльозно плачуть, думаючи про її нелегку долю, а в душi не можуть сховати полегшення вiд думки, що нарештi здихалися свого щастя. I тепер нехай ось тi черевички, платтячко, сумочку i перстень купує чоловiк. Наречений в цей момент прокидається пiсля гуляння i починає згадувати, що про щось важливе вiн забув. Пiсля пляшечки пивка вiн згадує, що таки в нього сьогоднi весiлля i треба вдягатися. Що вiн i робить, з радiсними думками, що тепер йому не соромно буде жити з мамою (бо не сам) i майбутня дружина буде всiма способами задовольняти його потреби: смачно готувати, прасувати, прибирати, гладити, з собакою гуляти, в той час, як вiн з тестем буде рибачити у тiньку. Пожалiємо i нареченого, бо вiн ще не знає, що замiсть люблячої дiвчини йому доведеться коротати вiк з фурiєю, яка взялась невiдомо звiдки, а ще замiсть гарного вiдпочинку на рiчцi тесть приготував йому три сапи, лопату, граблi i два гектари городу. Свекруха? Свекруха дуже любить свого синочка, i навiть якщо воно ледаще i немiчне, вона все одно в ньому душi не чаятиме. I тому майбутня невiстка все буде робити не так, i взагалi вона змiя (мабуть свекруха порiвнює з собою i про фурiю навiть не сумнiвається). Свекр? Свекру це просто привiд гарненько випити i закусить. А ще вiн дуже чекає онукiв - раз не вийшло зi свого синочка зробити людину, може на внуках вийде?
Ось з такими радiсними думками нареченнi цiлуються i починають кружляти пiд в"ївшийся до скрежету зубiв марш Мендельсона. Всi радi, намагаються посмiхатися, навiть ось та колишня однокласниця, що прийшла тiльки заради того, щоб обсмiяти наречену, а тепер стоїть в кутку i шипить вiд злостi. Шипи-шипи, я Наташцi сама корсет затягувала - два нiгтi зламала, але зробила з неї ляльку.
А взагалi, чого це я так песимiстично? Адже в моєї подруги сьогоднi великий день - тому я теж посмiхаюсь i костилю незручнi туфлi i сукню - як-не-як, я дружка, i тому в мене пройде все Јбез шуму и пыли". Не даремно ж я привезла два бутильки самогонки, i повара зайнятi тим, що iнтенсивно розмiшують її з усiм можливим алкоголем. Тому сьогоднi я розiйдуся!..
Той же день, тiльки вечiр. Сиджу потягую з бокала мiнералочку, бо пити ту бурду, що намiшали на кухнi небезпечно для здоров"я судячи з двох батькiв, яких годину тому вiдвезли в повному неадекватi додому. Хоча судячи по всьому - Наталочцi сподобалось - танцює, спiває, гостей розважає, бо тамада пiсля двадцятого тосту впав пiд стiл. Там його i залишили, бо мусить ще вiдпрацювати грошi. I все пройшло б чудово, але настав момент зняття фати. Веселу Наталью посадили на стiлець i знявши всi прикраси, свекруха нацепила на її голову платок. А традицiя як каже? Треба ж погоджуватися з третього разу? Але мабуть Наталi забагато випила, тому вирiшила погодитися з першого. Такого пробачити я нiкому не могла i тому з якогось переляку закричала
- Наташа, не погоджуйся, це пастка, тiкай!
I Наташа побiгла, правда не знаючи куди, вона кружляла мiж столами. Свекруха, перелякавшись, почала її наздоганяти з платком в руках. Як при цьому нiчого не впало - залишається таємницею всесвiту. Але це було пiв бiди - один погляд на задоволену моську оператора - i я зрозумiла, що у нас не всi доберуться додому живими i здоровими.
Але ось розданi шишки i можна вирушати нареченим додому, щоб... I якраз не те, що ви подумали... I знову не вгадали, бо рахувати грошi треба наодинцi i вже коли гостi роз"їдуться. А щоб вiдвоювати собi мiсце. Бо саме в цей час п"янi гостi понабивалися до хати, полягали, хто де впав. I бiдному подружжю не те, що першу шлюбну нiч немає де провести, а й поспати мiсця не залишили. Як на мене, не дуже вдалий початок сiмейного життя, наче натяк на майбутнє. А що, ви бачили цiни на квартири? То-то. Але це нiкого не засмучує, тому продовжуємо пити.
Ранок завдався якось не дуже. Погано було всiм, особливо нареченiй, точнiше вже одруженiй жiнцi (я б тут пустила сльозу вiд думки, що ще одна хороша людина зникне в коловоротi буденностi). Якось розбудивши тестя з свекром, якi так i поснули, в обiймах один одного долi бiля дивану, вiдправили їх до ресторану - сьогоднi свято батькiв i циган. Оскiльки в Наташинiй мiсцевостi така подiя була досить поширена, тому щоб запам"ятатися, провести її вирiшили з розмахом i апломбом. Але тут сталося непередбачуване - костюмiв так нiхто i не зробив.
Вихiд знайшовся досить швидко - новенькi штори пiшли в дiло i стали у нас цигани в схiдному стилi, особливо таке Јсарi" йшло Маринцi - дiвчинi з добрячою часткою марокканської кровi в нашiй гарячiй українськiй - i тому ми вирiшили її продавати (про що вона поки не здогадувалася)...
Ранiшнi гостi, на мою думку, приповзали до ресторану, лише за чаркою горiлки, чим наша рiзношерста компанiя користувалася, вимагаючи грошi за вхiд, за Јопохмилончик" i за танець Марини. Останнє дуже приглянулося дядi Васi, i ми б видурили в нього останнє, якби його жiнка не затягла бiдного чоловiка всередину за шкiрки. От не дають людям насолоджуватися життям. Грошi зiбранi, алкоголь випито, всi уже веселi, а тiльки десята, тому вирушаємо на базар.
Мабуть, про цю традицiю треба описати окремо. Звичайно, сьогоднi така подiя дуже мало поширена (кого ж змусиш винаряджатися в смiшнi костюми i позоритися, особливо коли таке весiлля проводиться в забезпечених сiм"ях), але я ще з дитинства запам"ятала, як це буває! По-перше, ви отримуєте повну свободу дiяльностi, адже кожному хочеться повеселитися, привiтати i прийняти участь у божевiльному карнавалi. По-друге, вициганити грошi. Коли ще випаде така можливiсть збити п"ятдесят гривень за демонстрацiю прироблених ем... чоловiчих атрибутiв, на ходу зроблених з огiрка i помiдор? По-третє, мене тут все одно нiхто не знає.
Ось з такими думками, ми ввiйшли на недiльний базар, наповнений кудись поспiшаючими у своїх справах людьми.