Обездолена тишею ночi...
Обездолена щастям твоїм,
Не ховаючi стомленi очi, 
Розчиняюсь у серцi своїм.

Не ховаючи подиху мiста, 
Я наповню калюжi слiзьми.
З золотаво-жовтого намиста
Обiрву цi краплинки нiмi.

Обiрву, подарую деревам
Поцiлунком останнiм своїм.
Не ховаючи змученi нерви,
Розчиняюсь у вирi краплин...