Моїй Українi

Зiроньки сяють, нiчка минає,
Вiтер тихесенько пiсню спiває,
А там золотиться уже небокрай,
- О небо, ти волi своєї благай!

Все прокидається, все оживає,
Бо ранок кайдани неволi знiмає,
З тебе, Україно, з тебе, рiдний край,
Я часточка тебе - ти це пам"ятай!

Кручi високi, луки широкi, 
Та ти великий, Днiпре ясноокий,
Чого ви шукаєте в цим бiлiм свiтi,
Самi журбою i горем сповитi,
Прагнете щастя, а горе збираєте, 
Серце i думи свої розпинаєте.

За що,  ви скажiть менi, лани безкраї,
Життя на страждання свої ви мiняєте,
Та долю нещасну свою несете,
Все прагнете волi, а воля святе!