Коли Геральт вiдкрив очi, пiсок в клепсидрi вже пересипався до кiнця, що означало, що його летаргiя була навiть довшою нiж потрiбно. Вiн насторошив вуха i нiчого не почув. Вiдчуття функцiонували вже нормально.
Узявши однiєю рукою меча, другою провiв по плитi саркофага, шепочучи заклинання, пiсля чого легко, на кiлька дюймiв вiдсунув плиту.
Тиша.
Вiдсунувши плиту далi, вiн сiв, тримаючи зброю напоготовi, визирнув iз домовини. У склепi було темно, але вiдьмак знав, що надворi вже свiтає. Вiн викресав вогню, засвiтив крихiтний каганець i пiднiс його вгору, кидаючи на стiни склепу химернi тiнi.
Порожньо.
Геральт тремтячи вибрався з саркофагу, затерплий i здерев'янiлий. I тодi побачив §§ - лежала горiлиць при домовинi, гола й непритомна.
Була вона радше бридка: худа, з малими гострими грудьми, брудна. Рудувате волосся сягало §й майже до пояса. Поставивши каганець на плитi, вiн схилився до не§. Уста мала блiдi, на вилицi - величезний синець вiд його удару. Геральт зняв рукавицю, вiдложив меча i безцеремонно задер §й пальцем верхню губу - зуби мала нормальнi. Потягнувся до руки, сховано§ у сплутаному волоссi. Пiсля чого намацав долоню, побачив вiдкритi очi. Запiзно.
Шмагонула його кiгтями по ши§, протинаючи глибоко, кров бризнула §й на обличчя. Завила, цiлячись другою рукою в очi. Вiн повалився на не§, хапаючи за зап'ястя, притискаючи до пiдлоги. Клацнула зубами - вже закороткими - йому перед носом. Геральт ударив §§ лобом у лице й притис сильнiше. Вона не мала вже минуло§ сили, тiльки вила пiд ним, випльовуючи кров - його кров - що заливала §й рот. Кров цебенiла швидко. Не було часу. Вiдьмак вилаявся i вгриз мiцно §§ за шию пiд вухом, уп'явся зубами й здушив, допоки нелюдське виття не змiнилось на тонкий, розпачливий крик, а потiм на уривчастi ридання - плач скривджено§ чотирнадцятилiтньо§ дiвчинки.
Вiдпустив §§, коли вона перестала рухатись, звiвся на колiна, вiдiрвав вiд кишенi на рукавi клапоть тканини й притиснув собi до ши§. Намацавши меч, що лежав опрiч, притиснув непритомнiй дiвчинцi вiстря до горла i нахилився до §§ долонi. Нiгтi були бруднi, поламанi, скривавленi, але... нормальнi. Цiлком нормальнi.
Вiдьмак насилу звiвся. Крiзь отвiр до склепу вже вливалась липучо-волога сiрiсть свiтанку. Вiн рушив до схiдцiв, але похитнувся й тяжко опустився на пiдлогу. Крiзь просякнуту тканину кров лилась йому по руцi, стiкала до рукава. Геральт розстебнув кафтан, роздер сорочку на клаптi, в'язав §х навколо ши§, знаючи, що не має багато часу, що ось-ось зiмлiє...
Встиг. I знепритомнiв.
У Визимi, за озером, пiвень, розкуйовдивши у ранковiй вiльготi пiр'я, хрипко прокукурiкав утретє.