6. (sfera_for@mail.ru) 2009/01/05 00:43
[ответить]
>>5.Савєльєва Неля
>Ідея хороша, мені сподобалась. Тільки її треба допрацювати. Детальніше так поговоримо.
Чекатиму нашої розмови! :) Добре, що сподобалось - це насправді перше моє оповідання українською.
5. Савєльєва Неля (nelyasav@gmail.com) 2009/01/04 19:25
[ответить]
Ідея хороша, мені сподобалась. Тільки її треба допрацювати. Детальніше так поговоримо. А Сілівра багато в чому неправий, особливо в своїх оцінках жінок, чоловіків і ситуацій. Хоча кожен має право на власну думку.
4. * (sfera_for@mail.ru) 2005/06/08 14:18
[ответить]
>>3.Силивра Игорь Владимирович
>Привіт! Тань, пробач, але оповідання невдале. Дрібниць чіпати не буду - виловиш сама, але... головний герой - хлопець,а у ньому відчувається якась жіночність... не те, що голубизна, ні... хо щось таке є... просто він не створює враження сильного чоловіка, яким описаний. ІМХО тобі треба писати не від його імені, а від імені його дружини, яка розказує про нього. Тоді все поправиться.
А багатьом сподобалось, хто читав (отже це ще раз підтверджує, що читачі різні). Доречі, саме таким я й хотіла його описати, а не сильним. :)
>*******
>ну і по сюжету. Ти б підпустила до свого чоловіка його колишнє кохання, яке йому якно ще не байдужа? Я знаю, що ні. А таких неревнивих жінок, як Оксана небуває... а її ревність було б добре описати.
Доречі, жінки різні. Особливо, коли до них у гості приходять добрі люди ;)
>Ця сім"я розпадеться, бо розведена жінка піде на все, щоб когось заполучити.
Я про такі речі вперше чую. ти колись бачив це? Я спостерігала протилежно. Двічі у житті. Тому...
>Ну і про чоловіка... пробач, я не вірю, що поки його дружина вагітна а поруч колишня коханка він може зберігати вірність. Ніяк не вірю.
Треба було уважніше читати, Ігорю, вона не була йому коханкою, навіть не зустрічалися, просто "романтичне кохання", після слів "(хоч я й залицявся лише подумки)", це має бути зрозумілим ;)
>Тобто може - але він би не спілкувався із Марусею, прогнав би її подалі... а вийшло щось як шведська сім"я. Вона раз-по-раз проглядає кріз удавану ідилію.
Мій герой не прогнав би. Тому що не багато є добрих людей на цьому світі. Хіба ж людина, що просить допомоги її не варта?
>Мені тут не подобається жодний герой - затуркана дружина Оксана (наскільки треба ж бути затурканою, щоб так покірно реагувати на явні зради чоловіка?)
Там жодного слова про те, що він їй зраджував. Навіть навпаки.
>Маруся... ця вмудрилась зіпсувати життя собі, своєму чоловіку, своїй дитині а тепер ще і псує життя іншій сім"ї... ну не вірю я що вона ходить просто поплакати! Так не буває.
Чому вона? про причини її розриву з чоловіком я нічого не казала. Просто коли проблеми почалися, вона шукала підтримки друзів. От і все.
>Я стикався із такими жінками - вони горло порвуть суперниці, інколи - просто так, аби не жилося добре, їй погано -всім буде. І щодо головного героя... характер - слабенький. Ні, такий курятник то не так і погано, але ж... але ж...
Хіба я винна що ти не стикався? Я ж стикалася! куди ж мені від цього подітися, коли може таке бути? %)
*****
>насправді там такого немає. Але у житті було б так, як описав я і читач теж це побачить. Якщо створюєш світ мрій - то обгрунтовуй його, малюй так, щоб реальність не проглядала.
У житті може й булоб, але ЖИТТЯ, то не є "стандарт" всі ситуацій, крок в ліво...крок в право....На те й "ЮМОР", але у житті буває різне, а світ наш такий, що його як не замальовуй, все одно проглядає. Я пишу так, і мені подобається. Нехай в нашому важкому житті всеж таки буде щось світле, наївне та неймовірне.
успіхів! :)
3. (chernidar@rambler.ru) 2005/06/08 13:35
[ответить]
Привіт! Тань, пробач, але оповідання невдале. Дрібниць чіпати не буду - виловиш сама, але... головний герой - хлопець,а у ньому відчувається якась жіночність... не те, що голубизна, ні... хо щось таке є... просто він не створює враження сильного чоловіка, яким описаний. ІМХО тобі треба писати не від його імені, а від імені його дружини, яка розказує про нього. Тоді все поправиться.
*******
ну і по сюжету. Ти б підпустила до свого чоловіка його колишнє кохання, яке йому якно ще не байдужа? Я знаю, що ні. А таких неревнивих жінок, як Оксана небуває... а її ревність було б добре описати.
Ця сім"я розпадеться, бо розведена жінка піде на все, щоб когось заполучити.
Ну і про чоловіка... пробач, я не вірю, що поки його дружина вагітна а поруч колишня коханка він може зберігати вірність. Ніяк не вірю.
Тобто може - але він би не спілкувався із Марусею, прогнав би її подалі... а вийшло щось як шведська сім"я. Вона раз-по-раз проглядає кріз удавану ідилію. Мені тут не подобається жодний герой - затуркана дружина Оксана (наскільки треба ж бути затурканою, щоб так покірно реагувати на явні зради чоловіка?) Маруся... ця вмудрилась зіпсувати життя собі, своєму чоловіку, своїй дитині а тепер ще і псує життя іншій сім"ї... ну не вірю я що вона ходить просто поплакати! Так не буває. Я стикався із такими жінками - вони горло порвуть суперниці, інколи - просто так, аби не жилося добре, їй погано -всім буде. І щодо головного героя... характер - слабенький. Ні, такий курятник то не так і погано, але ж... але ж...
*****
насправді там такого немає. Але у житті було б так, як описав я і читач теж це побачить. Якщо створюєш світ мрій - то обгрунтовуй його, малюй так, щоб реальність не проглядала.
2. * (sfera_for@mail.ru) 2005/06/04 21:23
[ответить]
>>1.Докукина Юлия Вячеславовна
>Гарна історія. Але не смішна зовсім. Мабуть я помиляюся...Скоріше трагедія.Ні! Трагикомедія. Дуже цікаво.
>Юля
Так, зовсім не смішно, але написано в "несерйозному" стилі :) Це моя перша спроба написання прози українською мовою. Дякую, що завітали, приходьте ще! :)
1. * (nikdokyu@ukr.net) 2005/06/04 20:33
[ответить]
Гарна історія. Але не смішна зовсім. Мабуть я помиляюся...Скоріше трагедія.Ні! Трагикомедія. Дуже цікаво.
Юля