На Землi мiсце знаю єдине
Там душа моя в казку порине,
Де земля для людей, як перлина, 
А пшениця, то злато первинне.

У чудовiй краiнi далекiй, 
Сяйвом сонячним вкритiй,
Розкидались лiса i степи,
Стежки, гори високi, лани.

Синьоокi рiчки i моря, 
Нескiнченнi луга i поля,
Чорноземи плодючiщi в свiтi,
Сльозами з неба политi.

А сльоза та прозора i чиста,
Нiби з дiамантових кульок намисто,
Ллється без усталi днями
I розтекається  десь там полями.

Птахи там щебечуть весною,
Додому вернувшись цiєю порою,
Зiв'ють на деревах затишнi оселi,
Спiванням солодким вiдчинять вам дверi.

I бачачи цю неймовiрну природу,
Вам з легкiстю йдеться собi на роботу,
I ви позабувши ранкову турботу, 
Плекаєте щастя i радiсть потроху.

В краiнi тiй щирiсть людей необмежна
Добробут, кохання i дружба всегдешня.
Все це наповняє ii методично
I хай нам не кажуть, що нiби цинiчно.

А нацiя та найвродливiша в свiтi
Сильнiшi атлети - таки знаменитi.
Весь свiт вдохновенно iм'я вимовляє
Василь Вiрастюк, - хто його не знає?

Шевченко - поет, Наш кобзар генiальний 
У скрутнi часи вiн не був поневольний.
Писав i творив, пiдiймав всiх на ноги
I силою думки Днiпровськi пороги

Очистив вiд царських отих забаганок,
Щоб люди крiпацтвом йому догоджали,
I мов тi раби все життя проживали
У тiнi неволi, мов звiрйо помирали.

Пройшло 300 рокiв - краiна пiднялась
У братських стосунках з людьми об'єдналась
Тепер незалежнiсть i сильна держава 
Крокуємо далi, бо цього ще мало.

Новi президенти - новi забаганки 
Та що нам до цього у нас своi планки,
Якi с кожним роком долаєм з рекордом,
Бо люди працюють, працюють невтомно

***

Шевченко - спортсмен - футболiст видатний
Вiн гордiсть краiни, вiн наш, вiн - рiдний 
Кому забов'язаний цим знають всi - 
Генерал Лобановський, який в серцi завжди.

Не вистачить зошиту всiх описати,
Бо кожен герой, кожного треба знати
Цi люди творили iсторiю нашу
I всi мають дати iм гiдну пошану.

I це - Украiна, а ми Украiнцi
Улюбленцi долi - Боги Олiмпiйцi.
Хай знає весь Всесвiт, що ми нездоланнi
Таланом на вдачею постiйно плеканнi!