Дуванский Владимир Петрович : другие произведения.

Лисиця та Журавель

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:

   В. Дуванський
  

Лисиця та журавель

  
   Було так... Колись Лисиця
   стрiла в полi Журавля,
   привiталась молодиця,
   трохи згодом промовля:
   "Ми з тобою, бачу, схожi,
   ось що я тобi скажу,
   ти один, а це негоже,
   хоч i я одна хожу.
   I тому я запросити
   тебе хочу на обiд,
   приготую їсти, пити,
   бо гостинний маю рiд".
   Журавлю те до вподоби,
   бо без друзiв просто край,
   вiн сказав лисицi: "Добре,
   завтра буду я, чекай".
   Нiч пройшла, Лисичка встала,
   чепурнулась. В казанцi
   до обiду готувала
   щось смачне на молоцi.
   Все готово, i до столу
   подає вона хлiб, сiль,
   кашу, трохи охололу,
   виливає у тарiль.
   Гiсть прийшов, лисиця просить:
   "Не соромся, покуштуй,
   я додам, якщо не досить,
   призволяйся i смакуй".
   Ох, нелегка, мабуть справа
   рiдку кашу дзьобом брать,
   а Лисичка тую страву
   заходилася лизать.
   Кашу всю сама злизала,
   вже й тарiлочка пуста,
   рушничком, що вишивала,
   чемно витерла вуста.
   Зирк на гостя оком чистим,
   каже: "Десь пропав мiй чай,
   жаль, нема що бiльше їсти,
   так що, друже, вибачай".
   "За обiд я дуже вдячний, -
   Журавель їй вiдповiв, -
   ти готуєш дуже смачно,
   добре в тебе попоїв!
   Чи не можеш ти, Лисичко,
   бути в мене на обiд,
   ти ж для мене, як сестричка,
   пригощу тебе як слiд".
   "Ой, лебедику мiй ясний, -
   посмiхнулася вона, -
   я прийду до тебе вчасно,
   виглядай мене з вiкна!"
   Час прийшов, i вже Лисиця
   стука в дверi Журавлю,
   наварив вiн м`ясо птицi
   i картоплi, i щавлю.
   Замiсть горщика взяв глечик,
   що вузеньку шийку мав,
   страву зняв готову з печi
   та її у глечик склав.
   А Лисичка бiля нього,
   наче дзига, так i сяк,
   побажали їй смачного,
   але ж як дiстати смак?
   Голова не лiзе в горщик,
   лапа теж не пролiза,
   от тобi й зелений борщик,
   аж в очах її сльоза!
   Журавель же потихеньку
   їжу дзьобом дiстає,
   тож поїв собi гарненько
   з апетитом все, що є.
   Як поїв, всмiхнувся мило,
   та в очах його печаль:
   "Бач, Лисичко, все поїли,
   пригощати нiчим, жаль.
   Глянь, вже сонечко заходить,
   зачепило небокрай,
   ти до мене вряди-годи
   хоч заходь, не забувай!"
   Як чкурнула в лiс Лисиця,
   що й собацi не здогнать,
   що й "Спасибi", як годиться,
   геть забула проказать!
   З материнської утроби
   хай затямить всяк собi:
   як i що комусь ти робиш,
   так робитимуть й тобi!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"