Дуванский Владимир Петрович : другие произведения.

Мудрий Цар

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:


   жовтень 2004 р.

Мудрий цар


   За далеким синім морем,
   Там, де гори вище хмар,
   Жив, не відаючи горя,
   Благородний славний цар.
   Правив він своїм народом
   Не один десяток літ,
   Доброту його і вроду
   Прославляв весь білий світ.
   Мав чудову він дружину,
   Син на радість підростав
   І робила все родина,
   Щоб царем той гідним став.
   Син батьківське серце тішив,
   Промайнуло безліч днів,
   Непомітно цар старішав,
   Син дорослішав, мужнів.
   День настав, коли корону
   Батько синові віддав
   Та підвів його до трону
   І такі слова сказав:
   "Слухай, сину мій, єдиний,
   Ти найбільший в мене дар,
   Пам`ятай про цю хвилину,
   Бо віднині ти вже цар.
   Будь же гідним свого роду
   Та збагачуй рідний край,
   Прислухайся до народу,
   Ворогам не потурай."
   Юний цар зрадів безмежно,
   Урочисто обіцяв
   Керувати, як належно,
   Щоб ніхто не бідував.
   Цілий день його вітали
   Славні гості. Серед них
   Цар помітив, було мало,
   Дуже мало молодих.
   Цілу ніч цар думу думав,
   А назавтра в перший раз
   Він без жалю і без суму
   Видає такий указ:
   "Всіх старих людей країни
   Для подальшого життя
   Хай ведуть в глуху долину
   Без надій на вороття."
   От указ всьому народу
   Цар ще з ранку сповістив,
   Та з дітей ніхто не згоден
   Геть позбутися батьків.
   Цар подумав: "Всі чекають,
   Що ж робитиму я сам.
   Коли так, то всьому краю
   Власний приклад я подам."
   Він батьків зібрав в дорогу,
   Бо старенькі вже були,
   Хоч слабенькі мали ноги,
   Все ж поволеньки пішли.
   День за днем в дорозі минув,
   От вечірньої пори
   Всі дісталися долини
   Біля чорної гори.
   На м 6якеньку травку сіли,
   Щось поїли-попили,
   Відновити мали сили,
   Бо занадто довго йшли.
   Вже стихав пташиний гомін,
   Вітерець нічний промчав,
   Син підвівся йти додому,
   Батько плакати почав.
   "Тату, що тебе злякало?
   Я ж бував з тобою скрізь,
   І такого не бувало,
   Щоб твоїх я бачив сліз.
   Пригадай, на полюванні
   Ти ведмедя поборов,
   Ворогам на полі браннім
   Багатьом пустив ти кров."
   "Не боюся я померти, -
   сину батько відказав, -
   хоч дивився в очі смерті,
   та від неї не тікав.
   Плачу зараз я від того,
   Що, повір, настане час,
   Вже твій син тебе в дорогу
   Поведе, як ти от нас.
   Ще від того, синку, плачу,
   Що останок моїх днів
   Я тебе вже не побачу,
   Твоїх дочок і синів.
   Прощавай, бувай здоровим,
   Пам`ятай, я був колись..."
   Син у відповідь ні слова,
   Сльози в нього полились.
   Крикнув з розпачем: "Ой, тату,
   Що ж я з вами наробив,
   Це не можна вибачати,
   Хай би грім мене побив!"
   Мовив батько: "Сину, нащо?
   Ти, я бачу, зрозумів,
   Що любов в житті найкраща
   до дітей і до батьків!"
   Непомітно ніч упала,
   Син багаття розпалив,
   На душі спокійно стало,
   Наче, після літніх злив.
   Рано-вранці вже додому
   Торували довгий шлях,
   Не жаліючись на втому
   У натруджених ногах.
   За далеким синім морем,
   Серед гір, що вище хмар,
   Проживав народ без горя,
   Став до влади гідний цар.
  
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"