Вона милується собою,
Вдивляючись в холодне скло.
А очi свiтяться любов'ю
До вiдображення свого.

Ти номер n-ний був в перелiку захоплень,
Ти донестями марив дивним цим обличчям,
Що посмiхалось з п'єдесталу уособлень,
Таким примарним, наче гiпнотичним.

Ти був в полонi поглядiв i рухiв,
В тенетах сплетених з її волосся.
У пастцi подихiв, що трепетали в грудях,
I вуст, що цiлувать не довелося.