В распоряжение "Обозревателя" попал промежуточный отчет Временной следственной комиссии Верховной Рады по вопросам расследования обстоятельств трагических событий, приведших к гибели и захвату в плен бойцов добровольческих батальонов, а также Вооруженных сил Украины возле Иловайска Донецкой области.
Напомним, "иловайский котел" стал самым тяжелым испытанием для украинской армии за весь период проведения антитеррористической операции на Донбассе. С того времени прошло полтора месяца, а виновные в трагедии до сих пор не названы.
Публикуем текст документа на языке оригинала полностью:
Промiжний звiт
Тимчасової слiдчої комiсiї Верховної Ради України з питань розслiдування обставин трагiчних подiй, що призвели до загибелi та захоплення в полон бiйцiв добровольчих батальйонiв, а також Збройних сил України бiля мiста Iловайськ Донецької областi
Вiдповiдно до мандату Верховної Ради України Тимчасова слiдча комiсiя з питань розслiдування обставин трагiчних подiй, що призвели до загибелi та захоплення в полон бiйцiв добровольчих батальйонiв, а також Збройних сил України бiля мiста Iловайськ Донецької областi вивчила наступнi подiї та супутнi їм обставини:
- Подiї в прикордонному Секторi Д з 23 липня i до його лiквiдацiї о 24.00 24 серпня 2014 року.
- Наступ на м. Iловайськ, оточення мiста частинами регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї та розвиток ситуацiї в iловайському котлi з 24 серпня i до початку прориву 29 серпня 2014 року.
- Спроби деблокування м. Iловайськ силами антитерористичної операцiї (АТО).
- Переговори про вихiд угрупування українських вiйськ з м. Iловайськ.
- Прорив сил АТО з м. Iловайськ.
Комiсiєю було затверджено план роботи, пiдготовленi i направленi письмовi запитання на адресу керiвника Антитерористичного центру СБУ, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, мiнiстра оборони України, мiнiстра внутрiшнiх справ України, голови Державної прикордонної служби України, голови Служби зовнiшньої розвiдки України, голови Служби безпеки України, керiвника Головного управлiння розвiдки Мiнiстерства оборони України, начальника iнформацiйного управлiння (розвiдки) Державної прикордонної служби України, Генерального прокурора України, командувача Нацiональною гвардiєю України, голови Донецької обласної державної адмiнiстрацiї, мiнiстра охорони здоров'я.
Комiсiєю також було опитано керiвникiв та посадових осiб мiнiстерств i вiдомств, якi є суб'єктами антитерористичної операцiї, експертiв, а також безпосереднiх учасникiв подiй з числа командирiв, бiйцiв i волонтерiв, в т.ч. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України, Нацiональної гвардiї i добровольчих батальйонiв Мiнiстерства внутрiшнiх справ України.
Опитування проходили в режимi засiдання Комiсiї, а також безпосередньо в зонi АТО i госпiталях.
Необхiдно вiдзначити, що на вiдмiну вiд iнших вiдомств, Мiнiстерство оборони та Генеральний штаб системно протидiють роботi Комiсiї.
Обидва вiдомства, якi мають рiзнi функцiї i дiють на пiдставi рiзних положень, визначили одного виконавця з пiдготовки вiдповiдей на питання Слiдчої комiсiї, що є ознакою змови керiвникiв вiдомств.
Не дивлячись на суспiльну значимiсть розслiдування, в порушення встановлених законом строкiв, неповнi вiдповiдi вiд Генерального штабу на поставленi запитання отриманi лише через двадцять днiв у виглядi секретного документа. При цьому неправомiрно обмежено громадський доступ навiть до iнформацiї про загиблих i нагороджених.
Мiнiстерство оборони, якому були адресованi iншi, нiж Генеральному штабу питання, замiсть вiдповiдi на них, надiслало копiю вiдповiдей Генерального штабу, але за пiдписом мiнiстра оборони.
Навiть через сорок днiв пiсля отримання запитань, станом на 20 жовтня 2014 року, Мiнiстерство оборони та Генеральний штаб не надали вiдомостi про загиблих, поранених, померлих вiд ран, зниклих без вiстi i полонених. Єдиний отриманий вiд мiнiстерства i генштабу документ свiдчить про 108 вiйськовослужбовцiв Збройних Сил України, якi загинули в Секторi Д з 22 липня по 24 серпня 2014 року.
Саме цю цифру - 108 загиблих пiд м. Iловайськ, неодноразово повторював, вiдповiдаючи на питання ЗМI, мiнiстр оборони Гелетей В.В., не спромiгшись розiбратися в тому, що сталося i якi втрати понесла країна. Такого ставлення не заслужили нi полеглi воїни, нi їхнi родини, нi Україна.
Запрошенi на засiдання Слiдчої комiсiї мiнiстр оборони Гелетей В.В. i начальник Генерального штабу Муженко В.М. в неприпустимiй формi вiдмовилися вiдповiдати на питання Комiсiї, посилаючись на секретнiсть, хоча визначити ступiнь секретностi вiдповiдей, не вислухавши питань не можливо.
У зв'язку з блокуванням розслiдування з боку мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу, Слiдча комiсiя була змушена 25 вересня 2014 року звернутись до Президента України з iнформацiєю про неприпустимi дiї членiв Ради нацiональної безпеки i оборони України Гелетея В.В. i Муженка В.М., та проханням зобов'язати їх сприяти розслiдуванню.
У вiдповiдь Слiдча комiсiя Верховної Ради України лише через 12 днiв, з порушенням встановлених законом термiнiв, отримала вiдписку за пiдписом Глави Адмiнiстрацiї Президента України Ложкiна Б.Є. про те, що звернення Комiсiї направлено мiнiстру оборони i начальнику Генерального штабу для розгляду!
Не дивлячись на звернення до Президента України, блокування роботи Комiсiї з боку мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу продовжилося.
Так, 2 жовтня 2014 року Комiсiєю на iм'я начальника Генерального штабу направлено лист з проханням забезпечити явку на її засiдання керiвника Сектору Д генерал-лейтенанта Литвина П.М. та начальника штабу 8-го армiйського корпусу полковника Ромигайла П.Д., а також керiвника Сектору Б генерал-лейтенанта Хомчака Р.Б. з групою офiцерiв.
У вiдповiдь - 4 жовтня 2014 року листом за пiдписом тимчасово виконуючого обов"язки начальника штабу Сухопутних вiйськ повiдомлено, що зазначенi офiцери прибудуть на засiдання Комiсiї.
Пiзнiше, 6 жовтня 2014 року, в день засiдання, Комiсiєю отримано лист за пiдписом тимчасово виконуючого обов"язки заступника начальника Генерального штабу генерал-лейтенанта Бессараба С.Б., в якому йдеться про те, що запрошенi офiцери є свiдками в рамках досудового розслiдування, яке проводиться Генеральною прокуратурою, що вони попередженi про нерозголошення таємницi слiдства i у зв'язку з цим не будуть брати участь у засiданнi Комiсiї.
Однак, в той же день, на засiдання Комiсiї прибули i давали свої пояснення генерал Хомчак Р.Б. i група запрошених офiцерiв, якi є свiдками у рамках згаданого досудового розслiдування.
На наступне засiдання, заплановане на 9 жовтня 2014 року, Комiсiя повторно запросила керiвника Сектору Д генерал-лейтенанта Литвина П.М. i полковника Ромигайла П.Д. Однак на адресу Комiсiї знову надiйшла вiдмова вiд Генерального штабу з тих самих пiдстав. При цьому на засiдання Комiсiї з iнiцiативи Генерального штабу з"явився i давав свiдчення учасник iловайських подiй - полковник Мельник Ю.М., який також має статус свiдка у згаданому розслiдуваннi прокуратури.
У зв'язку з описаними манiпуляцiями з боку керiвництва Генерального штабу, у членiв Комiсiї склалося обґрунтоване враження про небажання допускати на засiдання Слiдчої комiсiї незручних для вiйськового керiвництва свiдкiв.
Слiдча комiсiя Верховної Ради України 8 жовтня 2014 року була змушена повторно звернутись до Президента України з iнформацiєю про незаконнi дiї мiнiстра оборони Гелетея В.В. i начальника Генерального штабу Муженка В.М., а також з проханням зобов'язати зазначених посадових осiб сприяти роботi Комiсiї.
Вiдповiдь на звернення Комiсiї станом на 17 жовтня 2014 року не отримана.
Спроби блокування роботи Комiсiї тривають.
В результатi проведеної роботи на пiдставi вiдкритих джерел iнформацiї на цьому етапi розслiдування встановлено таке:
Подiї в прикордонному Секторi Д з 23 липня i до
його лiквiдацiї o 24.00 24 серпня 2014 року
Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в iзоляцiї району АТО, закриттi дiлянки державного кордону України з Росiйською Федерацiєю протяжнiстю близько 140 км на дiлянцi Iзварине - Кумачове з метою недопущення незаконного перетину державного кордону групами росiйських найманцiв i недопущення забезпечення таких груп, а також сепаратистiв з числа мiсцевого населення, озброєнням i боєприпасами. Крiм того, на угрупування Сектору Д покладалось завдання щодо забезпечення безперешкодного пiдвезення боєприпасiв i матерiально-технiчних засобiв в напрямку Петровське - Степанiвка.
На 23 липня, дату передачi командування Сектору Д вiд полковника Грищенка А.М. генерал-лейтенанту Литвину П.М., угрупування Сектору Д налiчувало близько 4000 осiб особового складу i складалось з великого числа розрiзнених пiдроздiлiв.
Станом на 23 липня 72 окрема механiзована бригада, 79 окрема аеромобiльна бригада (без зведеного кулеметно-гранатометного взводу), 2-а батальйонна тактична група 24 окремої механiзованої бригади, батальйонно-тактична група 28 окремої механiзованої бригади, механiзована рота, самохiдно-артилерiйська батарея 51 окремої механiзованої бригади, 2-а i 3-я гаубичнi артилерiйськi батареї 55 окремої артилерiйської бригади, якi прикривали кордон на дiлянцi Iзварине - Кумачове, були фактично змученi систематичними обстрiлами реактивними системами залпового вогню i артилерiйськими системами з територiї Росiйської Федерацiї, i перебували вiдрiзаними вiд основних сил Сектору Д. Поставка продовольства i боєприпасiв в райони зосередження пiдроздiлiв була неможлива.
В особливо критичному становищi перебували пiдроздiли 1-ї i 2-ї батальйонних тактичних груп 72-ї окремої механiзованої бригади в районi населеного пункту Червонопартизанськ та пiдроздiли 2-ї батальйонної тактичної групи 24-ї окремої механiзованої бригади в районi населених пунктiв Зеленопiлля i Довжанське.
Зазначенi пiдроздiли займали оборону у восьми окремих опорних пунктах на вузькiй дiлянцi прикордонної територiї вiд Маринiвки Донецької областi до Червонопартизанська Луганської областi. Доступ в зазначений коридор, обмежений зi сходу - кордоном з Росiйською Федерацiєю, а iз заходу - стратегiчною висотою Саур-Могила та мiстами Снiжне i Торез, що стали базами терористiв, нашi частини мали тiльки з району Амвросiївки.
Крiм того, задачу по перекриттю державного кордону в Секторi Д виконувало зведене тактичне угрупування "Кордон" пiд командуванням генерал-майора Бiньковського О.А. в складi пiдроздiлiв Державної прикордонної служби України та частин Пiвденного ОТО Нацiональної гвардiї України, якi перебували в такому ж станi i, починаючи з 13 липня, систематично зазнавали обстрiлiв з територiї Росiйської Федерацiї з використанням артилерiї, мiнометiв i реактивних систем залпового вогню БМ-21 "Град".
Використовуючи висоту Саур-Могила, противник постiйним артилерiйським вогнем вiдрiзав нашi пiдроздiли вiд усiх видiв постачання. Найнебезпечнiшими були масовi артилерiйськi обстрiли з територiї Росiї i прикордонної української територiї, куди регулярно висувалися росiйськi батареї. Будь-якi спроби перемiщення пiдроздiлiв у цьому районi миттєво накривалися потужним ракетно-артилерiйським вогнем i були ускладненi щiльним мiнуванням не лише комунiкацiй, а й великих територiй.
Органiзувати ефективне iнженерне облаштування позицiй наших вiйськ на територiї, складеної важкими ґрунтами, без iнженерної технiки та великої кiлькостi вибухових речовин виявилося неможливим. Доставити необхiднi матерiали i технiку, а головне використовувати її в умовах постiйних обстрiлiв також було неможливо.
Всi наведенi чинники призвели до пригнобленого морально-психологiчного стану особового складу.
Ситуацiя вимагала негайного їх виведення iз зони ураження артилерiєю з територiї Росiйської Федерацiї.
З моменту втрати нашими вiйськами контролю на дiлянцi державного кордону в районi населеного пункту Iзварине, виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первiсному виглядi, втратило сенс. У той час, як нашi частини, цiною людських життiв, утримували лiнiю кордону пiд постiйним вогнем з територiї Росiйської Федерацiї, на який не можеш вiдповiсти, окупанти через пролом в Iзварине забезпечували посилення та постачання свого угрупування.
Необхiдно було термiново приймати рiшення i або, iстотно посиливши угрупування, закрити iзваринський розрив i пiдвищити щiльнiсть наших вiйськ i вогневих засобiв в Секторi Д, або кардинально змiнити задачу i тактику дiй нашого угрупування в зазначеному секторi.
Практично щодня керiвництво АТО i Генерального штабу отримувало донесення вiд командування Сектору Д про фактичний стан справ, рiднi та близькi наших бiйцiв шляхом проведення масових акцiй пiд будiвлями Адмiнiстрацiї Президента України, Мiнiстерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України намагались звернути увагу полiтичного i вiйськового керiвництва країни на трагiчний розвиток подiй.
У вiдповiдь вiд керiвництва АТО командування Сектору багаторазово чуло звинувачення в панiкерствi, а суспiльство намагалися заспокоїти порожнiми обiцянками i розповiдями про iнформацiйну вiйну з боку противника.
Необхiднi кардинальнi рiшення штабом АТО не приймались. Вiйська продовжували нести втрати.
Весь перiод iснування Сектору Д управлiння з боку керiвника та штабу АТО здiйснювалося в ручному режимi. Роль органу управлiння сектором, покладена на штаб 8-го армiйського корпусу, штучно була зведена до постачальницько-диспетчерських функцiй. Командування Сектору не приймало участь в розробцi операцiй, в бiльшостi випадкiв не знало про їх задум; спроби доповiдей про реальну обстановку в секторi викликали агресiю, звинувачення в боягузтвi i загрози кримiнального переслiдування з боку керiвника АТО генерала Муженка В.М. i начальника штабу АТО генерала Назарова В.М. Взаємодiя сусiднiх секторiв Д i Б практично повнiстю була вiдсутня, хоча їх передовi команднi пункти перебували всього у 5-ти кiлометрах один вiд одного. У певний момент це призвело до небезпечної ситуацiї, коли в Секторi Д випадково були виявленi тили Сектору Б.
В результатi численних невмотивованих хаотичних команд з боку штабу АТО на перемiщення частин i пiдроздiлiв з угрупування Сектору Д, а також виходу з пiд обстрiлу на територiю Росiйської Федерацiї 2-ї батальйонної тактичної групи 72-ї бригади в складi 400 вiйськовослужбовцiв та самовiльного виходу iз зони АТО 1-ї батальйонної тактичної групи 72-ї бригади, чисельнiсть угрупування Сектору Д, яка на 23 липня становила близько 4000 вiйськовослужбовцiв, до ранок 23 серпня скоротилась до 1000 осiб.
Таким же чином, без урахування реальної обстановки i всупереч неодноразовим доповiдям командирiв iз зони бойових дiй, 11 серпня керiвництвом АТО було прийнято рiшення про передислокацiю командного пункту 30-ї окремої механiзованої бригади в населений пункт Мiусинськ i основного командного пункту 8-го армiйського корпусу iз Старогнатiвки в район Кутейникове, тобто в мiсця, контрольованi терористами.
Хронологiя подальших подiй iлюструє рiвень i стиль командування вiйськовими дiями з боку керiвництва штабу АТО.
О 04.00 13 серпня основний командний пункт Сектору Д доповiв керiвництву штабу АТО про танкову атаку району зосередження батальйонної тактичної групи i командного пункту 30-ї окремої механiзованої бригади силами, приблизно, 20 танкiв Росiйської Федерацiї i пiхоти противника. Доповiдь залишена без уваги i розцiнена як панiка.
Вiдповiдно до розпорядження керiвника АТО генерал-лейтенанта Муженка В.М. з 06.00 13 серпня розпочато висування оперативної групи основного командного пункту Сектору Д в район населеного пункту Кутейникове. До 18.00 передовий пункт управлiння сектору був розгорнутий в призначенiй точцi. О 19.40 радiоперехоплення Служби безпеки України засвiдчило виявлення терористами пункту управлiння i запит на його знищення, про що було повiдомлено керiвником Сектору Д керiвниковi АТО. Доповiдь залишилась без уваги i бiльш того, було вказано на необхiднiсть перемiщення в той же район основного складу командного пункту сектору.
О 04.25 21 серпня по району основного командного пункту Сектору Д було завдано удар реактивними системами "Ураган" з територiї Росiйської Федерацiї. В результатi втрати склали 5 осiб вбитими i 13 пораненими. Другим обстрiлом, нанесеним через 1,5-2 години, була знищена вся технiка, яку не вдалось евакуювати через пошкодження пiд час першого обстрiлу. Керiвництво Сектору Д неодноразово попереджало командування АТО про ймовiрнiсть нанесення удару по командному пункту i недоцiльнiсть його перемiщення в небезпечнi райони. Такi попередження iгнорувались або пропозицiї про перемiщення у безпечнi райони не затверджувались, про що свiдчать розпорядження штабу АТО.
Така практика управлiння вiйськами з боку командування АТО значною мiрою зумовила втрати в Секторi Д, якi серед вiйськовослужбовцiв Збройних Сил, Нацiональної гвардiї i Прикордонної служби лише за перiод з 23 липня по 23 серпня поточного року склали вбитими не менше 124 осiб i пораненими не менше 696 осiб.
Крiм того, в полонi на територiї Росiї опинились, лише iз складу 72-ї бригади - близько 400 i 51-ї бригади - близько 50 вiйськовослужбовцiв.
Напередоднi параду в Києвi, 23 серпня вiд Державної прикордонної служби України надiйшла iнформацiя про виявлення на територiї Сектору Д колон броньованої технiки, яка висувається з територiї Росiйської Федерацiї в напрямку населених пунктiв Амвросьевка, Кутейникове.
Доповiдь керiвника Сектору Д генерала Литвина П.М. в штаб АТО о 14.30 23 серпня про виявленi колони росiйської броньованої технiки була розцiнена як панiка i залишилась без уваги i прийняття рiшень.
Реакцiя начальника штабу АТО генерал-лейтенанта Назарова В.М. на чергову доповiдь був лаконiчним: "Це все херня. Ми це вже проходили. Тримайтесь!"
Пропозицiї про вiдведення вiйськ з метою запобiгання блокування та оточення не затвердили.
О 21.15 23 серпня генерал Литвин П.М. був викликаний на зв"язок з начальником Генерального штабу, який в цей час перебував в кабiнетi мiнiстра оборони.
Першим доповiдь генерала Литвина П.М. вислухав мiнiстр i без коментарiв передав слухавку начальнику Генерального штабу, який у вiдповiдь на доповiдь сказав: "При змiнi обстановки доповiдайте в установленому порядку" i повiсив слухавку. Жодних команд не було вiддано.
Приблизно о 10.30 24 серпня, пiд час параду в Києвi, офiцери штабу Сектору Д на чолi з полковником Ромигайло П.Д. з передового командного пункту в лiсопосадцi на трасi Амвросiївка-Кутейникове спостерiгали колону бронетехнiки росiйської армiї загальною чисельнiстю понад 100 одиниць, у складi бойових машин десанту, танкiв, самохiдних артилерiйських знарядь, а також великої кiлькостi тентованих КАМАЗiв з боєприпасами та особовим складом, якi на великiй швидкостi рухались вглиб територiї України.
Iнформацiя про колону росiйської бронетехнiки полковником Ромигайло П.Д. була негайно доведена до начальника штабу АТО генерала Назарова В.М. Вiдповiдь: "Йдiть на х..! Боягузи! С вас посаджу!"
Приблизно о 12.00 вказана iнформацiя в телефоннiй розмовi була доведена начальнику Генерального штабу Муженку В.М.
У вiдповiдь надiйшла одна команда "Не сси! Це все херня! Ми все це проходили!".
Нiякi рiшення по доповiдях прийнятi не були.
Пiзнiше у штабi Сектору Б, при особистiй доповiдi полковником Ромигайло П.Д. командуючому оперативного командування "Пiвдень" генералу Хомчаку Р.Б. про обстановку в Секторi Д, була отримана традицiйна команда: "Не сси!"
В результатi, вже до полудня 24 серпня росiйськi вiйська силами самохiдних артилерiйських установок ударили по тилах Сектору Б, розташованих в Секторi Д.
При цьому слiд звернути увагу на той факт, що мiнiстр оборони Гелетей В.В. i начальник Генерального штабу Муженко В.М. намагаються вводити в оману парламентську комiсiю i громадську думку, стверджуючи, що iнформацiю про масований перетин державного кордону регулярними частинами Росiйської Федерацiї вони отримали лише 25 серпня 2014 року.
Далi подiї розвивалися таким чином. О 14.20 23 серпня пiд час постановки задачi по телефону командир в/ч В0120 (5-й батальйон територiальної оборони "Прикарпаття") заявив, що зняв усi ввiренi йому блокпости i рухається з особовим складом частини в напрямку Тельманове, а далi в напрямку населеного пункту Розiвка. Про залишення району виконання бойового завдання особовим складом в/ч В0120 було негайно повiдомлено начальнику штабу АТО i вжитi необхiднi заходи по поверненню особового складу в район виконання бойового завдання.
О 23.00 23 серпня командир в/ч В0120 в письмовiй формi вiдмовився виконувати бойове розпорядження керiвника Сектору Д i далi на зв'язок не виходив.
Таким чином, о 14.20 23 серпня керiвництву АТО стало вiдомо про те, що зi складу угрупування Сектору Д вибув 5-й батальйон територiальної оборони "Прикарпаття" i, в пiдсумку, чисельнiсть угрупування склала не бiльше 700 осiб.
Не зважаючи на обстановку, що склалась, о 23.00 24 серпня, за погодженням з керiвником Сектору Б генералом Хомчаком Р.Б., зi складу Сектору Д в оперативне пiдпорядкування Сектору Б була переведена батальйонна тактична група 28-ї окремої механiзованої бригади.
Таким чином, в зонi бойових дiй в розпорядженнi керiвництва Сектору Д залишилось не бiльше 300 вiйськовослужбовцiв, озброєних стрiлецькою зброєю, якi на 80% складались зi штабу, пiдроздiлiв зв'язку, охорони та ремонтникiв.
Такою чисельнiстю органiзувати оборону i протистояти просуванню регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї у складi чотирьох батальйонних тактичних груп неможливо.
Викладене дозволяє стверджувати, що емоцiйнi оцiнки, якi звучали в пресi, про ефект домiно, викликаний вiдходом з позицiй батальйону "Прикарпаття", не вiдповiдають дiйсностi. Чисельнiсть нашого угрупування в Секторi Д на дату початку масованого вторгнення росiйських вiйськ була така, що колони росiйської технiки могли просто не помiтити наших вiйськових.
Також, не вiдповiдає дiйсностi твердження командира добровольчого батальйону "Днiпро-1" про втечу керiвника Сектору Д генерала Литвина П.М. i його штабу.
Керiвництво та штаб Сектору Д виконували наявними силами поставленi завдання аж до лiквiдацiї Сектору Д рiшенням штабу АТО з 24.00 24 серпня.
Сумарнi втрати Сектору Д i зведеного тактичного угрупування "Кордон" з 23 липня по 24 серпня 2014 року склали:
Убитими - 125 осiб;
Пораненими - 706 осiб;
Померлими внаслiдок поранень - не встановлено, вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана;
Зниклими безвiсти - не встановлено, вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана;
Полоненими - вiдповiдь вiд мiнiстерства оборони не отримана. Встановлено, що тiльки за двома епiзодами опинилися в полонi близько 450 вiйськовослужбовцiв.
Наступ на Iловайськ, оточення мiста частинами регулярних вiйськ Росiйської Федерацiї i розвиток ситуацiї в iловайському котлi
з 24 серпня i до початку прориву 29 серпня 2014 року
План операцiї по наступу на м. Iловайськ Донецької областi розроблявся в перших числах серпня поточного року пiд керiвництвом Командувача оперативного командування "Пiвдень" генерал-лейтенанта Хомчака Р.Б., який є керiвником Сектору Б.
В подальшому штабом АТО було затверджено рiшення "Про проведення вiйськової операцiї по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в м. Iловайск i узяттю його пiд контроль".
Проведення зазначеної операцiї було частиною плану штабу АТО по оточенню Донецька через Iловайськ i далi на Зугрес iз завданням перерiзати трасу Шахтарськ-Донецьк.
При плануваннi узяття Iловайська керiвництво Сектору Б виходило з розвiдданих, отриманих зi штабу АТО про те, що в мiстi знаходиться вiд 30 до 80 сепаратистiв з числа мiсцевих мешканцiв, якi мають стрiлецьке озброєння, i немає органiзованої оборони.
Поряд з цим, пiдлягає додатковiй перевiрцi iнформацiя командира 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" полковника Мотрiя О.В. та командира розвiд пiдроздiлу 40-го батальйону Олександра Ткачова, якi зазначили, що на зустрiчi, яка вiдбулась 8 серпня в розташуваннi 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" в населеному пунктi Старобешеве, до вiдома керiвника Сектору Б генерала Хомчака Р.Б. було доведено iнформацiю про наявнiсть в Iловайську укрiпрайону та значної чисельностi добре озброєних терористiв.
Завдання по блокуванню Iловайська з чотирьох напрямкiв мали намiр виконати силами 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас". Однак, командир i особовий склад батальйону, озброєного лише стрiлецькою зброєю, висловив сумнiв у можливостi виконання завдання i доцiльностi оголення тилiв, якi захищав 40-й батальйон територiальної оборони.
В результатi, за рiшенням генерала Хомчака Р.Б. один iз чотирьох блокпостiв, якi оточували Iловайськ, був посилений пiдроздiлом 51-ї механiзованої бригади, а три iнших були посиленi танковим взводом i механiзованим взводом на бойовiй машинi пiхоти (БМП). Таким чином, на кожному блокпосту перебувало вiд 30 до 40 бiйцiв батальйону територiальної оборони, один танк i одна БМП.
Зазначена iнформацiя генерала Хомчака Р.Б. також спростовується свiдченнями бiйцiв 40-го батальйону територiальної оборони "Кривбас" i пiдлягає додатковiй перевiрцi.
Задача по блокуванню Iловайська, поставлена генералом Хомчаком Р.Б., була виконана. При її виконаннi в районi населеного пункту Грабське два бiйця загинули i троє були пораненi.
5 серпня в Днiпропетровськiй обласнiй державнiй адмiнiстрацiї вiдбулась зустрiч генерала Хомчака Р.Б. з командирами добровольчих батальйонiв "Донбас" (в/ч 3027 Нацiональної гвардiї) i добровольчими батальйонами особливого призначення Мiнiстерства внутрiшнiх справ "Днiпро-1", "Азов" i "Шахтарськ", видiлених штабом АТО для операцiї по зачистцi Iловайська. На зустрiчi, за участю заступника керiвника Днiпропетровської ОДА Корбана Г.О., обговорювався план операцiї.
Питання, на яке Комiсiя не отримала логiчної вiдповiдi - чому у "вiйськовiй операцiї по розгрому основних сил незаконних збройних формувань в м. Iловайськ i узяттю його пiд контроль" пiдроздiли Збройних Сил брали участь в блокуваннi мiста, а розгром основних сил незаконних формувань був доручений добровольчим батальйонам, якi покликанi виконувати мiлiцейськi функцiї у другому ешелонi i мають вiдповiдне цим функцiям озброєння? Хто конкретно i чому затверджував таке рiшення?
Належить встановити, чому при плануваннi операцiї з узяття крупного транспортного вузла, що має стратегiчне значення, не викликала сумнiву iнформацiя про незначнi сили противника, чому не була проведена дорозвiдка ситуацiї в мiстi, i чому не була врахована можливiсть посилення угрупування терористiв з використанням залiзницi?
Перша спроба входу в Iловайськ з двох напрямкiв вiдбулась 10 серпня i стикнулась з замаскованим укрiпрайоном сепаратистiв i замiнованими дiлянками. Втрати убитими в батальйонi "Донбас" склали 4 людини.
Iншою колоною наступав батальйон "Шахтарськ", посилений двома протитанковими гарматами.
Така органiзацiя наступу викликає бiльше запитань, нiж дає вiдповiдей.
Чому, якщо мова йшла про 30-80 сепаратистiв з числа мiсцевого населення, наступ було посилено двома протитанковими гарматами?
Чому, якщо були сумнiви в розвiдданих, першим ешелоном не пiшли пiдроздiли Збройних Сил з важким озброєнням?
На цi питання ще належить отримати вiдповiдi.
Далi, 16 серпня в селищi Урзуф на базi батальйону "Азов" пройшла спiльна нарада за участю генерала Хомчака Р.Б., заступника мiнiстра внутрiшнiх справ Ярового С.А. i командирiв чотирьох батальйонiв, на якiй було узгоджено новий план операцiї по заходу в Iловайськ, призначеному на 18 серпня.
Через пiвтори години пiсля доповiдi керiвництву АТО, зробленого за пiдсумками наради генералом Хомчаком Р.Б., останнiй отримав завдання штабу АТО почати наступ 17 серпня, тобто на добу ранiше.
Те, що вiдбулося далi пiдтверджує тезу про те, що управляти вiйськовими дiями в режимi АТО неможливо.
Так, о 05.00 17 серпня на точку збору прибули генерал Яровий С.А. i батальйон "Донбас", який вiдразу приступив до виконання завдання. Iз запiзненням на кiлька годин прибув батальйон "Днiпро-1". Не прибули батальйони "Азов" i "Шахтарськ", командири яких заявили, що нiякi новi уточнення їх не цiкавлять i вони будуть на мiсцi в понедiлок (18 серпня). Батальйон "Донбас" за пiдтримки 6 БМП роти капiтана Кошуби пiшов виконувати завдання, не маючи запланованої пiдтримки з трьох бокiв.
Пiсля цього, пiшов батальйон "Днiпро-1", але не спiльно з "Донбасом", як планувалося ранiше, а по маршруту, намiченому для вiдсутнiх батальйонiв "Азов" i "Шахтарськ".
На думку курiвника Сектору Б генерала Хомчака Р.Б. цiлком взяти Iловайськ можна було за 2-3 днi, за умови, що всi сили, якi були запланованi для участi в операцiї, прибули б своєчасно i стали до виконання поставленої задачi.
На наступний день в зону Iловайська замiсть батальйону "Шахтарськ" прибули лише його представники. Командир батальйону "Шахтарськ" Андрiй Фiлоненко на засiданнi Слiдчої комiсiї показав, що дозвiл на вихiд з операцiї батальйони "Шахтарськ" i "Азов" отримали вiд радника мiнiстра внутрiшнiх справ Антона Геращенка i начальника Департаменту органiзацiї дiяльностi пiдроздiлiв мiлiцiї особливого призначення Чалавана В.А. Комiсiя перевiряє зазначену iнформацiю та повноваження названих чиновникiв, але вiдповiдi вiд МВС поки не отриманi.
Наведена iнформацiя ставить пiд сумнiв твердження мiнiстерства внутрiшнiх справ про передачу добровольчих батальйонiв в розпорядження штабу АТО.
Далi, батальйон "Азов", який прибув в зону Iловайська на добу пiзнiше, до виконання завдання приступив лише 19 серпня i незабаром вийшов з бою остаточно.
Батальйон "Днiпро-1" пiсля деяких коливань спiльно з батальйоном "Донбас" зачистив половину Iловайська, однак на другу половину мiста сил не вистачало.
Тодi, на пiдтримку в Iловайськ прибули батальйони МВС "Миротворець", "Iвано-Франкiвськ", "Херсон" та рота "Свiтязь", озброєнi стрiлецькою зброєю, а не пiдроздiли Збройних Сил.
В цей же час, 20 серпня Iнформацiйно-аналiтичний центр РНБОУ переможно рапортував про повний контроль українських силовикiв над Iловайськом.
За заявою генерала Хомчака Р.Б., 24 серпня вiн з неофiцiйних джерел (можливо вiд начальника штабу Сектору Д полковника Ромигайла П.Д.- джерело уточнюється) отримав iнформацiю про перетин державного кордону декiлькома колонами росiйської бронетехнiки чисельнiстю по 80-100 одиниць.
Штаб АТО цю iнформацiю не пiдтвердив, повiдомивши, що є неперевiренi вiдомостi про окремi групи росiйських БМП або танкiв чисельнiстю по 3-5 одиниць.
Така iнформацiя зi штабу АТО була доведена керiвнику Сектору Б генерал-лейтенанту Хомчаку Р.Б. пiсля того, як 23 серпня прикордонна служба України i генерал Литвин П.М. проiнформували керiвництво АТО про виявлення в Секторi Д колон росiйської броньованої технiки, а 24 серпня начальник штабу Сектору Д полковник Ромигайло П.Д. доповiв начальнику штабу АТО генералу Назарову В.М. про перетин о 10.30 колоною росiйської бронетехнiки чисельнiстю бiльше 100 одиниць державного кордону України. Та ж iнформацiя о 12.00 була доведена до вiдома мiнiстра оборони i начальника Генерального штабу.
До полудня 24 серпня, росiйськi вiйська силами самохiдних артилерiйських установок ударили по тилах Сектору Б, розташованих в Секторi Д, а до вечора 24 серпня пiдроздiли 51-ї бригади вже взяли в полон перших 10 росiйських десантникiв з 331 полку повiтрянодесантних вiйськ Росiї, переданих потiм в штаб АТО.
Пiсля цього i до початку прориву з котла 29 серпня обстрiли iловайського угрупування не припинялися.
Iз зони Iловайська протягом 24 i 25 серпня через Старобешеве i 27 серпня в напрямку Волновахи вдавалося вивозити поранених.