Пожовкла трава
Колихалась од вiтру пiд ногами,
Сонце покотилося
Вiльними лугами,
Сховавши мою тiнь
В пожовклiм листi,
З`єднавши любов та ненависть в однiм намистi.
Сонце - мого сну омана,
Любов минуло весни.
То чому ж в мом серцi рана,
Якщо насолоди були такi чарiвнi?