Василий Федорченко
Два ведмедя
Як йшов кум мiй понад лiсом,
Чує: хтось в кущах пихтить.
Став подалi. придивився:
Та це ж начебто ведмiдь!
Мабуть, §сть когось в барлозi.
I побiг кум звiдтiля,
Аж в штани наклав в дорозi,
Бо не знав, що то був я!
Брiв я з ринку п'яний в дупу,
Зачепив плечем сосну,
Протаранив лобом дуба,
Впав в чагарник та заснув.
Ось лежу i чую раптом:
За кущами хтось пихтить.
Став тихесенько я раком:
Та це ж начебто ведмiдь!
Бiг додому навпростець я -
Зник, як дим, похмiльний сум!
Бачу: кум бiжить по стежцi:
- Вiд кого ти, друже кум?
- Та ось спортом забавляюсь
На здоров'ячко своє.
А чому мчиш ти, мов заєць?
- Та шукаю, де ти є!
8 сiчня 2011 р.