Аннотация: Виявля"ться, балет може приносити не лише естетичну насолоду, а й смерть...
ВБИВЧИЙ БАЛЕТ
ОПОВIДАННЯ
(24 квiтня 2024 року)
-1-
Мiй тато вирiшив балотуватися на посаду мера у сво"му мiстi. У якому мiстi, вiд якої партiї, хто були його конкуренти, з деяких мiркувань казати не буду. Та це зовсiм i не сутт"во для мо"ї розповiдi.
Вирiшивши допомогти татовi у передвиборчiй кампанiї, я взяла на два тижнi вiдпустку за свiй рахунок та поїхала до батькiв. Вiд мене до них звичайним потягом їхати лише нiч. Це дуже зручно: увечерi сiда"ш на поїзд, спокiйненько спиш усю нiч, а вранцi приїжджа"ш саме до снiданку.
Нiчого складного робити менi не довелося, просто супроводжувати тата на рiзнi пiдпри"мства, де вiн виступав, i роздавати охочим буклети.
Балотувалися лише три кандидати вiд рiзних партiй. Та раптом стало вiдомо, що один iз претендентiв несподiвано помер. За великого збiгу народу, у громадському мiсцi в нього просто зупинилося серце. Так показав розтин. Наразi претендентiв залишилося дво".
- Сьогоднi до мене приходила одна людина. - Почав тато за вечерею, вiдкинувши якiсь сумнiви, що мучили його весь вечiр. - Член нашої партiї, працiвник сцени з театру... Прийшов i повiдомив щось дуже дивне...
- Що таке дивне? - Запитала мама.
- Навiть не знаю, чи варто розповiдати.
- Якщо вже почав, то розповiдай! - сказала я.
- Ну, гаразд... До нашого театру нещодавно приїхала на гастролi трупа експериментального балету...
- Я чула! - Вставила мама. - Балет назива"ться "Тодлiхбалет". Вiдгуки рiзнi.
- Так от, цей робiтник сцени, прiзвище якого вам знати необов'язково, нехай буде просто Вася, сказав, що кiлька днiв пiдглядав за репетицiями цього балету.
- Я би теж подивилася. - Розмрiялася я. - Як вони вiдпрацьовують рiзнi па, пiруети, стрибки...
- Вася каже, що там не лише па та пiруети вiдпрацьовували. Директор їхньої трупи, дама вже кiлька за сорок, худа дошка з волоссям невизначеного кольору i дуже непри"мним виразом обличчя, навча" їх акупунктурi.
- А що, дуже кориснi знання! - Знову вставила мама. - Балерини на пенсiю виходять рано, отже зможуть лiкувати людей, натискаючи на рiзнi точки. Адже не всiм вда"ться стати балетмейстерами або, як моїй мамi, тренерами з гiмнастики.
- А ви знали, що натискаючи на рiзнi точки, можна не лише вилiкувати, а й убити? Так ось саме цi смертельнi точки i вiдпрацьову" у трупи їхнiй директор.
- Дурницi! - Не повiрила я. - I кого ж вони збираються вбивати?
- Не лише збираються, а й убивають. Принаймнi одного.
- Кого?
- Мого конкурента, Сосновського*.
- Не може бути! У нього ж просто зупинилося серце! Це всi бачили. I розтин пiдтвердив...
- Але перш, нiж серце зупинилося, до нього пiдiйшов балерун** i потис йому руку.
- То й що?
- А те, що вiн натиснув на руцi якiсь точки.
- Якби така точка на руцi була, то нiхто б не мiг вiтатись, адже можна її випадково натиснути i вбити людину. - Засумнiвалася я.
- Випадково не можна. - Вiдповiв тато. - Точок натискати треба кiлька i в певнiй послiдовностi. А той балерун, мiж iншим, висловлював таке захоплення з приводу полiтичної дiяльностi Сосновського, що не вiдпускав його рук i тряс їх у довгому потиску. А потiм Сосновський схопився за серце i
*Всi, подiї вигаданi, iмена та прiзвища придуманi i не мають справжнiх прототипiв.
**Балерун - чоловiкiв, що танцюють балет, називають танцiвниками або артистами балету, але в розмовнiй промовi допуска"ться слово "Балерун".
впав.
- Якщо це правда, то що тепер робити? - Розгубилася мама.
- Не потискати нiкому руки! - Вигукнула я.
- Вася казав, що вони не лише точки на руках натискають, а й вiдпрацьовують якiсь прийоми щодо задушення людей руками та ногами.
- Отже, їх не можна пiдпускати й до шиї. Треба попросити Васю уважнiше все роздивитися, щоб знати, як вони ще можуть дiяти. - Я зiбрала порожнi тарiлки i понесла їх до раковини.
Тепер за крiсло мера боролися лише дво": мiй тато та Гурцин. Незважаючи на те, що у Гурцина все в мiстi було схоплено, навiть полiцiя, а може й саме через це, люди виявляли велику симпатiю саме до мого тата. Попереднi рейтинги показували спiввiдношення приблизно шiстдесят два до тридцяти восьми не на користь Гурцина. Передвиборна кампанiя рухалася до свого завершення, i до офiсу татової партiї вже почали надходити привiтання та запрошення на зустрiчi.
Коли в офiс принесли два десятки квиткiв на балет, ми вирiшили також сходити.
Весь виступ був побудований у виглядi уривкiв з рiзних класичних балетiв, переплетених мiж собою, але в сучасному музичному оранжуваннi та з додаванням рухiв iз хiп-хопу,
брейк-дансу та деяких iнших вуличних напрямкiв.
- Чи не могли б Ви пiсля вистави затриматися у фой" та
вiдповiсти на деякi запитання артистiв? - Пiдiйшов до тата в антрактi директор театру. - Багато хто Вас дуже поважа" i готовий за Вас голосувати.
Тато погодився.
Коли ми спускалися з балкона у фой", вийшло так, що бiльшiсть таткових однопартiйцiв i глядачiв уже спустилися, а решта трохи затрималися, побачивши балерин, що вийшли до них. На широкому сходовому майданчику опинилися ми з мамою та татом. Двi-три балерини позаду нас наполегливо роздавали публiцi, що тiснилася на сходах, свої автографи, а до нас назустрiч йшов стрункий i гарний балерун, радiсно посмiхаючись i простягаючи татовi руку для потиску.
- Руки! - Скрикнула я.
Тато сховав руки за спину. Рука балеруна зависла у повiтрi. Потiм обидвi його руки склалися паралельно i пiднялися до рiвня очей.
- Шия! - Вигукнула мама.
Ми спробували пiдбiгти до тата, щоб допомогти йому, але нам перегородили дорогу двi балерини. Тато зчепив руки в замок i поклав їх ззаду на свою шию, звiвши спереду лiктi разом. Таким чином, i руки, i шия були захищенi. Балерун кинувся до тата i намагався розчепити "замок" iз пальцiв.
- Вбивають! - Закричала я, але шум на сходах стояв такий, що мене не було чути. Не знаю чому, але я якось на автопiлотi включила камеру на смартфонi.
У цей час балеруну вдалося розчепити "замок", i тато впав на пiдлогу. Тут же пiдбiгло кiлька людей iз балетних та глядачiв i констатували татову смерть.
Викликали швидку та полiцiю, опитали свiдкiв, все вказувало на природнi причини смертi. Справу не стали порушувати навiть пiсля того, як я показала вiдзняте вiдео.
- Облич не видно, зображення розмазане, впiзнати нiкого неможливо... - Розглядав начальник полiцiї епiзод, де балерун
намага"ться розтиснути татовi руки. - Може, це якась по-
становка.
- А поза, в якiй тато помер? Де ви бачили сердечника, що вмира" iз затиснутими ззаду руками? А татiв костюм на вiдео? А трико балетного?
- Нiчого довести неможливо. Нiкого впiзнати не можна. Свiдки кажуть одне й те саме: розмовляв iз артистом i раптом упав.
- Я звертатимуся до прокурора! Я звернуся до Ки"ва! - Не могла заспокоїтись я.
- Та ну їх! - Зупинила мене мама. - Все одно нiчого не доведеш, а татовi вже нiчим не допоможеш. Давай похова"мо його, як вiн хотiв, бо iнакше його труп триматимуть мiсяцями в холодильнику i рiзатимуть для якихось експертиз.
***
Тато ще в дитинствi розповiдав менi, що ранiше померлих спалювали, а попiл розвiювали над полями, над рiчками, над морями... Вiн казав, що це набагато краще, нiж якби тiло гнило в землi.
Всi цi днi ми з мамою нi на мить не залишалися самi. Вдень у квартиру постiйно йшли татовi однопартiйцi, вночi вона була сповнена родичiв, якi приїхали на похорон. На третiй день пiсля смертi тата ми поїхали в крематорiй. Пiд час ритуалу до нас пiдходили якiсь люди зi спiвчуттями, дехто намагався потиснути руки, але ми їх не подавали.
Того ж вечора, пiсля того, як ми розвiяли татiв попiл, я забрала маму i ми поїхали до мого мiста...
-3-
Батькове вбивство, так незграбно зам'яте пiдкупленою Гурциним полiцi"ю, не давало менi спокою. Я вже разiв сто переглянула вiдео того вечора. Камера постiйно сiпалася i переверталася, зображення було змащеним, проте дещо роздивитися було можна. Наприклад, заслон iз балерин i балерунiв, якi не пiдпускали публiку до майданчика, де вiдбувалося вбивство, i худу даму зi зморшкуватим обличчям та волоссям невизначеного кольору, що спостерiгала за всiм з балюстради. Вираз обличчя цi"ї панi був такий зловiсно-огидний, що мороз по шкiрi пробирав. Я просто була певна, що саме вона керувала вбивством.
Зрозумiло, я не могла мовчати. Я розповiдала про татове вбивство всiм спiвробiтникам нашої бiблiотеки, але менi нiхто не вiрив.
- Ти ж письменниця, у тебе надто бурхлива фантазiя. - Казали вони. - Ти просто не можеш змиритися з тим, що твiй тато так несподiвано помер, тому вигадала це вбивство.
Тiльки мої найближчi подруги Олена та Таня припускали, що щось у всiй цiй iсторiї не чисто...
- Як ви вважа"те, чи варто менi викласти це вiдео в iнтернет? - Запитала я їх.
- Ну, вiдео не дуже... Але в iнтернетi i гiрше бува"... - Задумалася Таня.
- Викладай! - Впевнено вигукнула Олена. - Нехай буде. I напиши, що це вбивство! Подивимося, скiльки буде переглядiв.
Переглядiв було мало. Вiдгукiв ще менше. Як i казав нача-
льник полiцiї, вiдео було непереконливим.
***
Приблизно через тиждень пiсля мого повернення на роботу наша директорка зiбрала весь колектив в актовiй залi та повiдомила, що управлiння культури видiлило нашiй бiблiотецi безкоштовно(!) тридцять квиткiв до театру.
- Там виступатиме гастролюючий балет, а потiм буде фуршет для гастролерiв та артистiв нашого театру, музикантiв iз фiлармонiї та нас. Захiд проводиться у робочий час, тому явка всiх бiблiотекарiв " обов'язковою! Нам навiть дозволили ранiше закрити бiблiотеку! - Директорка обвела всiх присутнiх поглядом, що не терпiв заперечень. - Завтра треба прийти на роботу ошатними та з зачiсками! Працю"мо до чотирьох у звичайному режимi, потiм закрива"мо бiблiотеку та дружно їдемо до театру! Якщо хтось спробу" втекти, зарахую як прогул!
Мамi про приїзд гастрольного балету я казати не стала. Просто сказала, що пiсля роботи у нас буде якийсь культурний захiд, тож я затримаюся.
***
- Йой, дiвчата, у мене якесь дуже непри"мне передчуття! - Сказала я перед виходом Оленцi та Танi. - Не подоба"ться менi цей балет... Може, це той самий, вбивчий.
- Не дрейф! - Пiдбадьорила мене Олена. - Ми тебе нi на хвилину не залишимо!
- Про всяк випадок, я взагалi все знiматиму! - Пiдхопила Таня. - I як прийдемо, i всю виставу, i фуршет. Все-все-все!
На афiшi бiля театру значилося, що до нас у мiсто приїхав експериментальний балет "Тодлiхбалет".
- Той самий!!! - Ахнула я.
- Не дрейф! Ми з тобою! - Побачивши, як пiдкосилися мої
ноги, пiдтримали мене подруги i, взявши мене пiд руки з обох бокiв, повели сходами.
Мiсця нашiй бiблiотецi видiлили на балконi. Ще пiднiмаючись туди, я помiтила на одному з прольотiв велику бетонну вазу, наповнену тюльпанами, схожу на тi, що стоять на старих вуличних парканах. Тюльпани були незвичайними, їх пелюстки були пофарбованi жовтими, помаранчевими та червоними кольорами так, що здавалося, нiби над кра"м вази застигли язики полум'я.
"От би менi такий букет!" - Задивилася я на квiти -"Справжн" полум'я! Може, спробувати взяти кiлька штук пiсля спектаклю?..."
Продзвенiв третiй дзвiнок, свiтло в залi почало меркнути i вистава почалася... Нiчого нового, все те ж саме, що я вже бачила того разу. Тiльки тепер я дивилася на артистiв iз уважною пiдозрою, впiзнаючи тих, хто перегороджував нам шлях до тата i того балеруна, котрий...
"Вбивчий балет" - звучало у мене пiд мелодiї Чайковського, Шуберта, Бiзе, Грига, Дебюссi, Шостаковича, Хачатуряна та пiд сучаснi естраднi композицiї...
-4-
Вистава закiнчилася, директорка перерахувала нас i сказала, що в буфетi, де вiдбудеться зустрiч-фуршет, ми ма"мо бути за п'ятнадцять хвилин. За цей час можна вiдвiдати туалет, походити театром, подивитися фотографiї артистiв...
- Стiй тут, вiд наших не вiдходь! - Залишили мене на майданчику прольоту з тюльпанами подруги. - А ми в туалет!
- Може, таки з нами?
- Нi, не хочеться.
- Ну, давай! - I дiвчата побiгли вниз сходами.
Я пiдiйшла до вази з вогняними тюльпанами. "Тут їх, мабуть, штук сто. Якщо я вiзьму лише п'ять квiточок, нiхто й не помiтить... Може, менi їх хтось подарував? Може, якийсь шанувальник? Можу ж я комусь сподобатися?..." - пiдбадьорювала я себе, не наважуючись на такий жахливий злочин.
- Галка! Давай скорiше вниз! Там iз тебе хочуть зробити скульптуру! - Ще зi сходiв закричала Оленка.
- Яку ще скульптуру? - Не зрозумiла я.
- Емблему балету для нашого театру! - Почала пояснювати Таня. - Там унизу, в холi стоїть скульптор. Вiн сказав, що побачив тебе ще до початку вистави, i ти пiдходиш йому як типаж для скульптури балерини.
- Розiгру"те? - Не повiрила я. - А чому не якась балерина? Де я, а де балет?
- Ну, ти у нас теж така струнка, як балерина... - Оглянула мене з нiг до голови Олена.
- Вiн сказав, що типаж... - Додала Таня.
- Що тут у вас вiдбува"ться? - Пiдiйшли до нас директорка та її заступниця. - Чому ви ще не в буфетi?
- З Галки збираються зробити скульптуру! - Повiдомила
Оленка. - У виглядi балерини!
- А чому Галку? - Здивувалася директорка. - У них що, балерин не вистача"?
- От i я про це! - Вигукнула я. - Вимагають, щоб я спустилася у фой". Менi що, йти?
- Зачекайте тут, нiкуди не йдiть, зараз ми все з'ясу"мо... - I начальство почало спускатися сходами.
Деякий час ми тупцювали на мiсцi, потiм почали походжати прольотом, потiм витрiщилися на тюльпани ...
- Ой, який красень! - Вигукнула Оленка.
- Де? - Закрутила головою Таня. - А, бачу... Галка, вiн дивиться на тебе!
Я повернула голову i побачила його... Того самого балеруна...
- Дiвчатка, вмикайте камери... - Прошепотiла я, коли балерун з променистою усмiшкою простягнув до мене руки.
- Дiвчино! Ви така прекрасна, що я не мiг до Вас не пiдiйти! - Заговорив вiн, наближаючись до мене. - Дозвольте висловити сво" захоплення, поцiлувавши Вашу руку.
Може, когось такi комплiменти й розплавили б, але я щодня бачу себе у дзеркалi. До того ж, я вже бачила цього балеруна в дiї. Тому я почала вiдступати вiд нього, кра"м ока стежачи за навколишньою обстановкою.
А вона була така: по обидва боки вiд мене, вiдступивши на пару крокiв назад, з увiмкненими камерами стояли Оленка та Таня; сходами пiднiмалося кiлька наших пiд проводом директриси та її заступницi; з майданчика балкона iншими сходами спускалися двi балерини в пачках; звiдти ж спостерiгала за тим, що вiдбува"ться, худа дошка зi зловiсним виразом обличчя в чорних штанях i чорному светрi; а до мене наближався балерун у бiлих колготках... Я ухилялася вiд простягнутих до мене рук, вiдбиваючись кулаками, захищаючи свої кистi та шию.
- Галино Вiкторiвно! - Прокричала вже з майданчика
директорка, що пiднялася до нас. - Вас насправдi хоче бачити скульптор!
Балерун зупинився i озирнувся.
- Ага! Не вийшло! - Зловтiшно сказала я, обходячи його i прямуючи до начальства. - Оно скiльки свiдкiв! I всi зi смарт-
фонами! I всi знiмають!
"Дошка" постукала рукою по поруччям i показала вказiвним пальцем униз.
- На фуршет! На фуршет! - Радiсно вигукнув балерун. - Дозвольте проводити Вас? - Спробував вiн узяти мене пiд руку.
- Нiзащо! - Вiдстрибнула я вiд нього.
- А я iз задоволенням! - Сама пiдхопила балеруна пiд руку заступниця нашої директорки.
Ошелешено оглядаючись на мене, балерун намагався вирватися з її чiпкої хватки.
- Менi треба дещо сказати нашим балеринам... - Нарештi, знайшовся вiн i, вирвавшись iз рук нашої зами, рушив сходами угору менi назустрiч, уже не з радiсною, а зi зловiсною посмiшкою.
За мною майже впритул йшли двi балерини, вiдтiсняючи мене вiд подруг. Подiтися було нiкуди, балерун обхопив мене за талiю та намагався схопити за шию. Як я звивалася i ухилялася, вiдчуваючи на своїй шиї його жорсткi пальцi! Ще раз вивернувшись, я схопилася за його руку, що зiсковзнула з мо"ї шиї, i вп'ялася в неї зубами. Балерун раптом послабив хватку, обм'як i замертво впав менi пiд ноги... Невже я випадково потрапила на тi самi точки?
Мої подруги продовжували знiмати те, що вiдбувалося, перебуваючи трохи вище сходами. Їх приклад наслiдували кiлька iнших наших спiвробiтниць i близько десятка незнайомих глядачiв, якi перебували знизу та зверху на кiлькох прольотах.
Двi балерини вiдтiсняли мене вниз, я задкувала та раптом
вивернулася на балкон, що виходив надвiр. Внизу-праворуч,
на яскраво освiтленiй площi перед театром юрмився народ.
- Балет-вбивця! - Закричала я вниз. - Знiмайте! Такого ви нiколи бiльше не побачите!
Як чудово, що нашi люди жити не можуть без смартфонiв! Усi обличчя майже митт"во перекрилися камерами.
- Ага! - репетувала я. - Он скiльки свiдкiв! Усiх не повбива"те!!! Балет-вбивця! Балет-вбивця!
- Жiнка просто не в собi! - Крикнула зi сходiв худа директорка балету. - Як би в неї серцевого нападу не сталося! Викличте швидку!
- У мене абсолютно здорове серце! - Закричала я. - Попереджаю: якщо в мене станеться серцевий напад, то це буде вбивство! Вони завжди так людей вбивають! Балет-вбивця!
Отримавши сигнал вiд сво"ї директорки, iнший балерун побiг униз i незабаром опинився серед натовпу на майданi. Балерини рухалися вздовж стiночки балконом, намагаючись змусити мене повернутися до сходiв i спуститися. А менi спускатися не хотiлося... У натовпi до мене так легко може хтось пiдiйти чи торкнутися...
Я взялася за перила балкона, i тут помiтила, що на них лежить дрiт. Вчора над нашим мiстом пролетiв ураган, поваливши кiлька дерев i подекуди обiрвавши дроти. На ранок мережа була вiдновлена, але деякi обiрванi дроти ще не встигли прибрати. Цей дрiт не був з'"днаний зi стовпами, вiн просто перекинувся через товсту гiлку дерева, що стояло поруч, а його кiнцi зачепилися за перила балкона. Все це промайнуло перед моїм зором i в моїй свiдомостi за десятi частки секунди. Продовжуючи кричати:
- Балет-вбивця! Балет-вбивця! - Я видерлася на перила, вхопилася за обидва кiнцi дроту i, як Тарзан на лiанi, перелетiла через паркан, що вiдгороджував театр вiд вулицi з боку балкона. Приземлившись, як кiшка, на всi чотири точки на клумбу, я встала, обтрусилася i побiгла до зупинки тролейбуса. Озираючись, я побачила, що другий балерун спочатку кинувся огинати паркан, але потiм зупинився i повернувся назад до театру.
Я заскочила у тролейбус, що вiдходив, i бухнулася на вiльне сидiння. Набрала номер Оленки:
- То як? Зняли?
- Так.
- Одразу ж викладайте в ютуб! I iншим скажiть! Нехай буде вiдео пiд назвою "Балет-вбивця" з рiзних ракурсiв!
-5-
Майже всi вiдео набирали тисячi та мiльйони переглядiв. У полiцiї, куди я прийшла з повинною, заявивши, що випадково вбила балеруна, менi сказали:
- Ваш укус був не смертельним, ви навiть до кровi не прокусили руку. Артист помер через зупинку серця.
- Саме так! - Наполягала я. - Зупинку серця виклика" натискання на певнi точки на руцi!
- Не кажiть дурниць! Директорка балету офiцiйно заявила, що в нього вже певний час були проблеми iз серцем! Ви тут нi до чого.
- А як же вiдео про напад на мене?
- Так, на вiдео видно, що вiн намагався вас задушити, але... Його вже нема", а отже, i справу порушувати нема" причини.
- Але ж там заправля" їх директорка! Це вона вирiшу", кого вбивати! Цей балет спецiально створено для усунення полiтичних супротивникiв!
- А ви що, полiтикою займа"тесь?
- Нi, але я свiдок убивства полiтика. От вони й вирiшили мене прибрати.
- Громадянко, ви нам тут просто якiсь казки розказу"те! То вас хочуть вбити, то ви когось вбива"те незначним укусом... Не морочте нам голову!
I справу зам'яли. "Тодлiхбалет" поїхав, бiльше мене не
турбуючи. Скульптор, як не дивно, бiльше не хотiв бачити мене у якостi моделi для скульптури балерини, хоча наша директорка робила запит до Управлiння культури. Там сказали, що для скульптури вiн знайшов справжню балерину. А що я казала! Його просто хтось попросив вибрати мене, знаючи, що я скоро помру вiд серцевого нападу.
***
Ще деякий час я постiйно оглядалася, стежила, чи не з'являться повiдомлення про вбивчий балет десь у пресi або в iнтернетi, але вiн як у воду канув. Може, його розпустили, може, лiквiдували артистiв-вбивць, а може вiн просто виїхав за кордон i виступа" десь там...
Я зовсiм заспокоїлася, але руку для потиску чи поцiлунку все ж таки бiльше нiкому нiколи не подам!