Аннотация: Я був кращим у всьому. Зараз я кращий найманий вбивця. I саме я рятую свою планету вiд захоплення прибульцями ...
КРАЩИЙ
ОПОВIДАННЯ
(20 серпня 2016 року)
Я був Кращим у Школi. Так говорив Учитель з загальнолюдської Iсторiї. I я не зубрив. Менi справдi було цiкаво все, що пов'язано з iсторiєю розселення Людства в Космосi.
Всi знають, що дуже давно iснувала одна Планета, на якiй з'явилися Люди. Як вони там з'явилися, нiхто точно не знає: чи то самi зародилися, як i iншi форми життя, чи то прилетiли звiдкись ще... I у них було багато рiзних країн - це такi вiдокремленi об'єднання, що вiдрiзняються вiд iнших традицiями i мовою. Уявляєте, на тiй Планетi рiзнi спiльноти людей говорили рiзними мовами i часто навiть не могли зрозумiти один одного! Потрiбнi були спецiальнi люди-перекладачi, якi знали по кiлька мов. I от цими рiзними мовами Планета мала безлiч назв, кожною мовою - своє. Уявляєте?
Ну от, наприклад, ми на Зеє всi розмовляємо однiєю мовою - Зейською. На найближчiй до нас планетi Еартi у сусiднiй Зорянiй Системi говорять еартською. На iнших планетах розмовляютьть iншими мовами. Але всi вони походять вiд загальнолюдського мови. Якби її не було, ми б могли i не зрозумiти один одного.
Загальнолюдська мова з'явилася, коли вже була заселена вся Сонячна Система Первопланети. Тому ми i знаємо її єдину назву загальнолюдською - Гея.
Коли стали заселятися iншi зорянi системи, назви планет стали давати, як похiднi з назв Геї рiзними мовами: Ерда, Еарта, Терра, Земля..., а переселенськi флотилiї отримали назви рiзних нацiональностей Геї.
Через вiдокремлення на рiзних планетах i в рiзних Зоряних Системах, через вiдмiнностi у мiсцевих клiматах, гравiтацiї, складi атмосфери, рослинах, тваринах i так далi, Загальнолюдська мова стала змiнюватися, - так з'явилися мови рiзних Свiтiв. Але у нас залишилася Загальнолюдська мова, за допомогою якої ми i можемо спiлкуватися в ефiрi, дiзнаватися, як живуть в iнших Свiтах, коли i хто мiгрує далi...
Я вже навчався у випускному класi, коли прийшло повiдомлення з Еарти, що Флотилiя Ердiв направляється в Космос i повинна пройти повз нас через дев'ять рокiв.
Мiграцiя Флотилiї Людства - це i страшно, i цiкаво. З одного боку є можливiсть побачити iнопланетних Людей, познайомитися з особливостями їх органiзмiв, викликаними iншими умовами iснування, обмiнятися знаннями та досягненнями в областi технологiї i культури, а з iншого боку завжди залишається небезпека, що вони захочуть завоювати саме нашу Планету. Адже Флотилiя - це не парочка мiжпланетних корабликiв.
У Стародавнi часи стандартна Флотилiя складалася з Мати-Корабля - космiчного мiста приблизно на 300-400 тисяч чоловiк, з приблизно ста-ста п'ятдесятьма Крейсами з екiпажем у 20 чоловiк, на кожному з яких крiпилося по десять Десантiв з екiпажем по 10 чоловiк. Тобто, можете собi уявити - приблизно 20 тисяч вiйськових i 300-400 тисяч цивiльних, якi теж, у разi завоювання, не сидять склавши руки.
На нашу Зею Люди прилетiли 9116 рокiв тому. Отже, у нас вже йде Х столiття Зейської iсторiї (загальнолюдськiй iсторiї вже приблизно 560 столiть). А прилетiли нашi предки сюди не з Первопланети - Геї, а з Землi-2 - так називалася невелика планета, яку заселила Флотилiя "Слов'яни" з Геї. На їх мовi Гея - це Земля, тому планету i назвали Земля-2. З плином часу мова видозмiнювалася i через 20 столiть Земля вже звучала як Зея. Флотилiя з Землi-2, завоювавши нашу Планету, назвала її вже не Земля-3, а просто Зея.
Високорозумних iстот, схожих на Людей, на Зеї не було, але серед рiзної живностi розвiдники виявили Крошiв - це такi цiкавi, доброзичливi розумнi тваринки розмiром з земну Кiшку, вкритi пухнастим хутром золотистого кольору i з лапками, схожими на людську руку але з шiстьма пальцями, причому перший i останнiй пальцi розташованi навпроти чотирьох iнших - так що крошiвська рука ще бiльш спритна, нiж людська. Спочатку навiть виявили не їх, а їх поселення - побудованi пiвколом або колом округлi будиночки з глини i гiлок. Самих їх довго не могли побачити - вони ховалися вiд незрозумiлих iстот, що з'явилися на їх Планетi з Космосу. Але потiм їх цiкавiсть пересилила страх i вони швидко познайомилися з Людьми. Їм подобалося, коли з ними грають, коли їх гладять, коли з ними розмовляють. Вони швидко навчилися розумiти нашу мову, але в силу особливостей будови гортанi, говорити нею не могли. Кроши iз задоволенням стали жити разом з Людьми в якостi домашнiх вихованцiв i помiчникiв у дрiбних справах: показати, знайти, принести, вiднести, попередити, заховати, включити або вимкнути побутову технiку. Саме завдяки їм ми дiзналися, якi рослини їстiвнi, а якi отруйнi, кого з тварин можна вживати в їжу, а кого нi. А натомiсть вони вимагають тiльки любовi, ласки i спiлкування - дуже люблять, коли їм розповiдають про всi подiї, що вiдбулися, а на нiч - обов'язково Казку про Гею та iншi планети Людей.
У мене теж був свiй Крош. На нiч вiн любив слухати казки про Гею та про Економiку. З iсторiї Геї я знаю, що ранiше у людей iснували грошi - такi предмети, якi можна було мiняти на рiзнi речi i послуги. Потiм цi грошi стали електронними - не треба було носити цi предмети-грошi з собою (цiкаво, їх носили в мiшках чи возили в якихось вiзках?), розраховуватися стали за допомогою комп'ютера. Потiм розраховуватися стали за допомогою мiкрочiпiв, вшитих пiд шкiру долонi, а з розвитком нанотехнологiй - за допомогою наночипiв - Начипiв.
У нас на Зеї розраховуються за товари i послуги, приклавши руку до екрану Банку. Кожен вид робiт, вiдповiдно до Закону, має свою вартiсть. Варто тiльки подумки послати звiт про виконану роботу, як Начипи, що знаходяться в кровi, посилають повiдомлення в Банк, а Банк моментально переводить це повiдомлення у прийняту Законом суму грошових Начипiв - ця сума записується на Начипи, що знаходяться в кровi кожної людини.
Люди на Зеї працюють вiд шести до десяти годин на Добу, кому як подобається, пiдбираючи для себе роботу за смаком i здiбностям, часто мають по двi-три спецiальностi. Якщо треба щось купити або розплатитися за послугу - Начипи знiмаються. Батьки складають Замовлення на дитину - частина Начипiв з їх заробiтку перекладається дiтям. Якщо родичi помирають, Соцслужба вiдправляє на Банк спецiальний Код, i всi Начипи померлого переводяться спадкоємцям.
Наша родина не була бiдною. Мiй Па працював шiсть годин на день Iнженером Космiчних Апаратiв i двi години - Художником Об'ємних Картин з дорогоцiнних каменiв. Ма двi години на день працювала на Заводi Харчових Бiомас i чотири години - в Музеї Людської Iсторiї. Я часто ходив до Ма в Музей, менi дуже подобалося уявляти, що я подорожую по Свiтах i у часi, здiйснюю рiзнi подвиги i роблю рiзнi вiдкриття... Тобто, я захопився Загальнолюдською Iсторiєю...
Щойно на Зеї дiзналися про мiграцiю Ердiв, Єдиний Уряд Зеї термiново створив Iнститут Контакту, де почали готувати рiзних фахiвцiв для здiйснення Контакту з мiгрантами. Я теж збирався вступити до цього Iнституту на спецiальнiсть ЕКIМ - Ердская Культура, Iсторiя, Мова. Ма казала: "Нiк, тобi так пощастило! Ти будеш не тiльки вивчати теорiю, але зможеш i в реальностi спiлкуватися з iнопланетними Людьми!"
Але... Несподiвано Ма захворiла. Тiєю самою Загадкою - мiсцевою хворобою, якою хворiють без видимих причин i вмирають протягом десяти днiв. Перша письмова згадка про Загадку була ще 874 роки тому i з тих пiр нi причин її виникнення, нi способiв її лiкування так i не було знайдено. Ма вмирала, тримаючи мене за руку i переводячи погляд то на мене, то на Па. Говорити вона вже не могла...
***
Наступного дня пiсля кремацiї Па розбився на Антигравi - врiзався в скелю у каньйонi Лабiринт. Я залишився один. I, хоча коштiв для iснування у мене вистачало, закiнчивши Школу, до Iнституту я так i не пiшов. Менi взагалi нiчого не хотiлося. Якби не необхiднiсть пiклуватися про мого Кроша, я, напевно, взагалi б вiдмовився вiд життя.
Кожного дня я ходив у Тир та палив там по мiшенях з усiх видiв зброї - так я вбивав свою злiсть на несправедливiсть життя. У цi днi Крош нi на мить не залишав мене одного. Навiть у Тирi пiдносив менi патрони, мiняв автомат на пiстолет, плазмер на лук, лук на арбалет... Поки я не казав: "Досить. Пiдемо додому". Вдома ми вечеряли, дивилися Вiдик i завалювались спати... I так кожен день.
Приблизно через мiсяць власник Тиру урочисто повiдомив, що я Кращий стрiлець його Тиру... Я знову став Кращим. Кращим у Тирi.
Одного разу власник Тиру, перевiшуючи мiшенi, сказав:
- Молодий чоловiче, я бачу, що ви дуже здiбнi i навiть талановитi. Але з якоїсь причини не шукаєте свого шляху в життi. Дозвольте вам порадити. З вашими здiбностями ви можете стати НУЗом - Найманий Убивцею Зеї - посада шановна, таємнича i добре оплачувана.
Так я потрапив у Школу Убивць. Саме там, ставши Учнем, я змiг глибше ознайомитися з полiтичною системою Зеї.
Коли Флотилiя з Землi-2 прилетiла на Зею, спочатку всiма Людьми керував Командир Флотилiї. Але з плином столiть i зростанням населення приблизно до IV столiття у нас утворилося кiлька Кланiв, якi розподiлили мiж собою Територiї Впливу. Вони спiвiснували мiж собою, ведучи то таємнi, то явнi вiйни, i завдяки цьому, вже до VIII столiття залишилося всього два Клани, якi зараз на рiвних правах складають Єдиний Уряд. (На Еартi, наприклад, таких Кланiв три). Зрозумiло, кожен Клан хоче бути одноосiбним володарем, тому мають рiзнi Таємнi Служби. Однiєю з таких служб є НУЗи - Найманi Убивцi Зеї. Iєрархiя Найманих Убивцiв в обох кланiв однакова:
Учень - їх може бути багато. Вони вивчають полiтику, розвiдку, шпигунство, рiзнi види зброї i бойових практик, особистi справи вiдомих НУЗiв обох кланiв, їх досвiд, помилки i досягнення. При цьому вони отримують мiнiмальну Зейскую зарплату.
Практик - пройшовши необхiдне навчання, отримує i виконує конкретнi завдання щодо усунення небажаних для правителiв свого Клану осiб. Вiн уже має середню зарплату.
Спец - це вже бiльш високе звання НУЗа, який зарекомендував себе хорошим виконавцем. Вiн має зарплату, як у висококвалiфiкованого фахiвця.
Екстра - таке звання мають всього по 10 чоловiк у кожному Кланi. Отримуючи Замовлення, вони вже самi розробляють тактику i стратегiю своєї операцiї, на свiй розсуд можуть залучати помiчникiв чи напарникiв. Їх зарплата прирiвнюється до зарплат директорiв великих Заводiв або Iнститутiв.
Кращий - їх всього по одному в кожному Кланi. Таке звання можна отримати тiльки пiсля усунення Кращого з протилежного Клану. Убив Кращого - сам став Кращим. А зарплата у Кращого - як у Мiнiстра Кланового Уряду.
Недоторканний - таких було всього кiлька за всю iсторiю Зеї. Це звання отримує Кращий, який своїми дiями усунув небезпеку, що загрожувала всiй Зеї, принiс користь всiй Планетi. Його не має право вбивати нiхто з НУЗiв обох Кланiв. Вiн вiдходить вiд справ i стає Почесним Пенсiонером Планети з одноразовою вихiдною допомогою в 10 мiльйонiв Начипiв i щомiсячним доходом, рiвним двом зарплатам Мiнiстра. Щоб ви розумiли, за 10 мiльйонiв можна купити острiв в Теплому Морi, побудувати там замок з усiма необхiдними iнфраструктурами i наворотами, купити Зейський антиграв, морську Яхту, космiчний Гравiльот, i ще залишиться до кiнця життя.
А приймає вiд Уряду Замовлення i розподiляє їх по НУЗах спецiальне Бюрократичне Бюро (Бюро=Бюро). Залежно вiд складностi Замовлення, до роботи залучаються рiзнi спецiалiзацiї i iєрархiї НУЗiв.
Я став Кращим два роки тому. Про звання Недоторканного я б навiть не мiг i мрiяти, якби не Ерди.
***
Пiвроку тому Флотилiя Ердiв увiйшла в нашу Зоряну Систему. Складалася вона з Мати-Корабля на 320 тисяч жителiв, ста Крейсiв з екiпажами по 20 чоловiк, до кожного з яких приєднувалося по десять Десантiв з екiпажами по 10 чоловiк - Всього в Далекий Космос вирушило 322100 осiб. Вони попросили дозвiл на тимчасову стоянку. Для стоянки їм видiлили безлюдний супутник Зеї - Мiс, кам'янисту планету, на якiй ранiше вiвся видобуток алмазiв, залiза, золота i мiдi, але тепер зовсiм занедбану. Туди прилiтають лише шкiльнi екскурсiйнi Гравiльоти. Ще один супутник Зеї - Лея у нас використовується як низькогравiтацiйний Курорт.
Свiй Мати-Корабель Ерди посадили на зворотньому боцi Меса i через деякий час направили на Зею делегацiю з одного Крейса (20 осiб екiпажу) i десяти Десантiв (по 10 осiб). Всього на Зею прибуло 120 Ердiв, щоб домовитися про можливий обмiн. Їм потрiбнi були продукти i вода, нам - їх знання, досягнення культури i новини про Людей iнших Свiтiв. Це стандартна процедура при Мiграцiї.
Тижнiв зо три процес переговорiв йшов за заведеної Людством схемою, як раптом Ерди вивели всi свої Крейиi навколо Зеї i почали атаки Десантами. Так почалася Перша Мiжпланетна Вiйна в iсторiї Зеї i триває вона вже близько п'яти мiсяцiв.
В умовах зовнiшньої загрози Клани оголосили перемир'я, а всi НУЗи отримали завдання по знищенню Ердiв. На сьогоднiшнiй день я вже знищив 1 Крейс, 3 Десанта i близько 48-ми окремих Ердiв. Всi iншi НУЗи обох Кланiв теж вели аналогiчний рахунок - за кожного Ерда нам платили по 10 Начипiв, за Десант - 200, за Крейс - 3000 Начипiв.
I от зараз я лежу в щiлинi неподалiк вiд Бiомасового Заводу i чекаю посадки Десанту, переговори якого пiдслухав за допомогою своєї апаратури. Крош обернувся навколо моєї шиї i тихенько сопе. Ерди планували захопити цей Завод i позбавити продовольства цiлу Область нашого Клану. А я вирiшив не знищувати цей Десант, а захопити його для подальшого використання.
Таке рiшення прийшло до мене не з бухти-барахти (старовинний гейський вираз). Цю операцiю я розробляв i готував близько пiвтора мiсяця. Витративши бiльше половини накопичених Начипiв, я спроектував i зiбрав пастку. Як - не скажу, це моя професiйна таємниця. Елементи Пастки я розташував у двох точках на територiї Заводу, а сам розташувався в третiй, утворивши рiвностороннiй трикутник навколо передбачуваної точки посадки Десанту...
Вiд напруги вже затерпла спина i почали сльозитися очi, коли екран на браслетi засвiтився зеленим. Крош одразу ж прокинувся, зiсковзнув з моєї шиї i причаївся поруч. Бiля точки на екранi засвiтився вiдлiк висоти - Десант в режимi невидимостi завис над центром областi Пастки. Руки свербiли вiд бажання натиснути "Захоплення", але треба було чекати, поки Ерди спустяться на потрiбну висоту. 10 кiлометрiв... 8... 6... Чекаю. 2... 1... 800 метрiв, 600 - час! Я натиснув кнопку - Десант став видимим на висотi 500 метрiв над центром мого трикутника. Вiн помiтно вiбрував, намагаючись вирватися з Пастки. Вскочивши в антиграв, я вивiв його з укриття i кинувся до Десанту. Помiтивши мене, Ерди вiдкрили вогонь з плазмових гармат, але лише покрили спалахами свiй корабель - Пастка тримала i плазму.
Опинившись бiля люка, я включив "Паралiч" (я-то був захищений вiд його дiї спецiальним комбiнезоном), ввiмкнув Вiдмичку i вже через пiвтори хвилини був на ворожому бортi.
Десанти ми вивчали ще будучи Учнями. Тому я вiдразу ж попрямував до Рубки, на шляху розстрiлюючи паралiзованих Ердiв. Взявши Десант пiд свiй контроль, я знову включив невидимiсть, спалив тiла ворогiв у Смiтнику i розслабився...
Через 10 хвилин я послав на ердськiй Крейс сигнал "Виконано" i отримав наказ на повернення. Запеленгувавши напрямок на командний Крейс, який завис на орбiтi над уже захопленим Ердамi мiстом, я попрямував до нього, попередньо вимкнувши пастку i пiдтягнувши до Десанту її елементи. Крош снував по Пульту управлiння i допомагав менi, виконуючи нескладнi команди.
Безперешкодно потрапивши в док Крейса, я одразу розстрiляв два Десанта (400 Начипiв), якi перебували там i дюжину Ердiв (120 Начипiв), якi вiд несподiванки хаотично забiгали по доку. Вибравшись з Десанта, я перехопив Робоприбиральника, що їхав менi назустрiч, забрався в його контейнер i направив його до Головної Рубки. Паралiзувавши Рубку, я вибрався з Робоприбиральника i включив загальний "Паралiч".
Iз задоволенням вiдзначивши закачування на свiй рахунок п'ятсот сорока Начипiв, я приступив до наступного етапу свого плану. Моєю метою був Мати-Корабель. Якщо я його знищу, покiнчити з Ердамi можна буде за лiченi днi. Та й звання Недоторканного менi точно буде забезпечене!
Я повiсив за бортом "Вертушку" (малий космiчний супутник, що iмiтує великий космiчний корабель в режимi невидимостi, в даному випадку - Крейс), а сам повiв його до заздалегiдь приготоваого мною на околицi мiста складу боєприпасiв. Сiвши неподалiк вiд Промзони, я ще раз перевiрив "Вертушку" - вона справно посилала сигнал про знаходження на орбiтi Ердського Крейса. На Мати-Кораблi нi у кого не повинно виникнути сумнiвiв, що Крейс патрулює захоплене мiсто.
До вечора ми з Крошем за допомогою Робопогрузчикiв i Самоходок завантажували Крейс плазмо-вибухiвкою. Потiм я програмував Самохiдки, щоб вони знали, куди йти, опинившись на Мати-Кораблi. Залишивши Кроша чергувати, я поспав години три i опiвночi був готовий до наступного етапу.
Трохи за пiвнiч, коли Лея вiдхилилася майже до Горизонту, а Мес пiдбирався до Зенiту, я вивiв захоплений Крейс з укриття i попрямував до Меса.
Зрозумiвши, що кiлька годин я не буду зайнятий нiчим серйозним, Крош зажадав Казку. Я став розповiдати йому про те, як ми заживемо на власному островi, коли я стану Недоторканним, як будемо подорожувати по всiй Зеї, злiтаємо на Еарт i ще куди-небудь...
На орбiту Меса я вийшов через п'ять з половиною годин, обiгнув його i на дотичному польотi пiшов до Мати-Корабля. Увiйшовши в один з його ста докiв, я включив "Старт" для своїх Самоходок i вони швидко розбiглися по всьому Мати-Кораблю загарбникiв. Щоб дiстатися до всiх необхiдних для моєї авантюри мiсць Космiчного Мiста, Самохiдкам знадобилося 2 години. За цей час менi необхiдно було знешкодити якомога бiльше Крейсiв, що знаходилися в доках.
У цьому доцi в даний момент, крiм мого, знаходився всього один Крейс. Я пiдiйшов до нього i прислухався. У вiдкритий люк не було чутно нi звуку. Крош теж показав, що не вiдчуває нiякої небезпеки. Мабуть, вся команда Крейса i його Десантiв прибули сюди на вiдпочинок i зараз розважалися десь у Центрi. Я увiйшов всередину i пройшовся по всiх примiщеннях, знищивши шляхом декiлькох сплячих вартових. Часу на їх утилiзацiю не було. Опинившись у Рубцi, я запрограмував Автопiлот на полiт i посадку бiля Градека - столицi мого Клану на Зеї, а щоб його не збили нашi, запрограмував включення поблизу вiд поверхнi сигналу "Я - Трофей".
Вискочивши з почавшого вiдлiк до запуску Крейса, я вiдправив до Градека i "свiй" Крейс. Крош, який снував у мене пiд ногами, стрибнув менi на плече, я скочив на ескалаторну дорiжку i помчав по нiй до наступного Доку.
У ньому виявилося цiлих два Крейси. Команда одного з них готувалася до вiдльоту: пара Ердiв управляла Робопогрузчиками. Другий, мабуть, прибув лише кiлька годин тому i стояв порожнiм.
Дiяти треба було швидко i тихо, тому я розстрiляв Ердiв беззвучним пульсаром спочатку в доцi, а потiм i всерединi Крейса. На всю операцiю пiшло трохи бiльше пiвгодини. До Вибуху залишалося мало часу, тому я запустив обидва Крейси на автопiлотi до Градека з сигналом "Я - Трофей", а сам помчав до Головної Рубки Мати-Корабля.
Там, паралiзувавши i знищивши чергову команду з п'яти Ердiв, перекачав на свiй Комп всi сигнали Ердiв, переконався, що мої Самохiдки вже на мiсцях i вiдправився до найближчого доку. У ньому виявився всього один Крейс, до того ж абсолютно порожнiй. На пiдготовку до вiдльоту пiшло близько п'яти хвилин, i незабаром я летiв назад до Зеї.
На пiвдорозi до орбiти Зеї я отримав сигнал вiд своїх Самоходок про Вибух. Мати-Корабель Ердiв з усiм своїм населенням перестав iснувати. Вiдправивши Банку уявний звiт про виконану роботу (знищений Мати-Корабель i кiлька десяткiв Ердiв, захопленi п'ять Крейсiв), я отримав на свiй Рахунок величезну суму Начипiв. Тепер Вiйна закiнчиться, а я точно стану Недоторканним!
Але треба ще прожити цiлий тиждень, поки Уряди обох Кланiв затвердять мене в цьому званнi, а за цей тиждень багато чого ще може статися...
***
Прилетiвши в Градек, я залишив Крейс на Космополi Воям (так у нас називають вiйськових), викликав по зв'язку свiй Антиграв, сiв у нього i полетiв шукати мiсце для ночiвлi. По дорозi на Вухо (навушник для зв'язку, наявний у кожного НУЗа) прийшов Загальний Виклик - це було Замовлення на знешкодження Ердiв, якi вiдмовлялися здаватися i продовжували воювати. За Зведенням, кiлька Крейсiв з командами все ж таки здалися.
Вулицями Градека бродили юрби радiсних Людей, сяяли Свiтлогiрлянди, звучали музика i смiх - всi святкували Перемогу.
Я пiдлетiв до верхнього входу готелю "Едма", пришвартував Гравильот на стоянцi i спустився в хол. Черговою виявилася симпатична дiвчина рокiв двадцяти п'яти - двадцяти шести, з хвилястим каштановим волоссям трохи нижче плечей i величезними, яскраво синiми очима, що дивилися i радiсно, i захоплено, i запитально, i... дивно одночасно.
- Як же звуть це синьооке диво? - Я захоплено потопав в її очах.
- Нiса. - Вона трохи опустила очi. Але одразу ж глянула менi прямо в очi. - А Вас як? - Видно було, що вона захоплюється мною, як НУЗом. Романтика моєї професiї завжди викликала захоплення у молоденьких представниць протилежної статi, а про хлопчакiв i говорити нема чого.
- А я Нiк.
Вона встала i, показавши вглиб коридору, сказала:
- Я проведу Вас у номер, Нiк. Вiн хоч i маленький, але дуже затишний. - Її шануванню не було меж.
Заспаний Крош вилiз з-за пазухи i влаштувався на моєму плечi.
- Ой, який у вас Крош! А як його звати? - Нiса зупинилася бiля прочинених дверей, простягаючи менi кодовий Картоключ.
- Так i звуть - Крош.
- Багата у вас фантазiя, Нiк. Може, ви хочете повечеряти? - Запитала Нiса, включаючи в номерi свiтло i показуючи на Кулiнара. - Меню у нас не велике, але з голоду померти не дозволить. - I вона прикрила за собою дверi iз зворотного боку...
Крош моментально зiскочив, вiдкрив дверцята Кулiнара i почав чаклувати над м'ясними брикетами.
- Приготуй i менi що-небудь на свiй смак. - Попросив я i вiдправився у ванну.
Вперше за кiлька днiв я безтурботно понiжився у ваннi, потiм загорнувся в банний халат i лiг на диванi перед Вiзором. Крош дбайливо пiдсунув менi тацю з гарячим м'ясом, пряним соусом, теплими булочками i солодким кофечаем. На Вухо, кинуте мною в крiсло, надiйшов Загальний виклик, але я не став його прослуховувати - напевно ще один Наказ на знищення Ердiв. Нi, з мене роботи вже вистачить, нехай їх добивають iншi!
По всiх каналах показували Ердiв, що здавалися, Людей, що веселилися та радiли Перемозi, Воїв, якi йшли по слiдах НУЗiв i стрiляли по Ердах, якi не бажали здаватися... Непомiтно я задрiмав...
Отямився я вiд того, що Крош стривожено лоскотав мене по носi. Хтось дуже обережно натискав на дверну ручку. Роки тренувань i звичка швидко реагувати на небезпеку безшумно пiдкинули мене з дивана в кут за дверима. По дорозi у мене в руках автоматично опинився Плазмер. Дверi почали повiльно вiдкриватися, у щiлину, яка повiльно розширювалася та свiтилася, почав протискуватися темний силует. Я захопив голову несподiваного гостя в обхват, одночасно закриваючи йому рота i, ногою зачинивши дверi, розгорнув вiдвiдувача обличчям до себе. Це виявилася Нiса.
- Оце так сюрприз! - Сказав я пошепки i послабив захват.
- Я думала Ви спите. - Вiдповiла дiвчина, вивiльняючись з моїх обiймiв.
- I що ж тобi треба було вiд сплячого? - Iронiчно поцiкавився я.
- Може, i нiчого! - Насупилася вона. - А може, i попередити хотiла!
- Попередити про що?
- Ну, не знаю, чи має це до Вас вiдношенняння, але... Кiлька хвилин тому до нас заселився один чоловiк. I йому на Вухо надiйшло повiдомлення... Я просто була зовсiм поруч i почула... Але, може, Вам це i не треба...
- Що конкретно ти почула? - Я струснув її за плечi.
- Ой! Оголошується Загальне Полювання на Кращого. Цiна - тисяча Начипiв, термiн виконання - шiсть днiв...
- I що далi?
- Далi?.. Вiн сказав: "Прийнято!" i зник у своїй кiмнатi... А я вирiшила, ну просто про всяк випадок, попередити Вас. Може, i не треба було... Ну, я пiду... - Весь її вигляд був такий розгублений, ображений i зворушливий, що я вирiшив їй подякувати.
- Треба, треба було! Велике спасибi, твоє попередження вельми до речi!
- Правда? - Її очi радiсно заблищали.
I тут я почув обережнi кроки по коридору. Я приклав палець до рота, даючи дiвчинi знак мовчати i потягнув її за руку до балконного Причалу, по дорозi пiдбираючи свою екiпiровку: одяг, рюкзак i сумку. Крош вже опинився на перилах балкона.
Поки невiдомий пiдбирав Код до моїх дверей, я швидко одягнувся i порозсував по спецiальних кишенях на моєму комбiнезонi необхiдну зброю. В кiмнату проник чоловiк у такому ж комбiнезонi, як у мене, тiльки з емблемою iншого клану, озирнувся i нечутно рушив до спальнi, тримаючи напоготовi Плазмер. Я натиснув кнопку виклику Гравiльота i поки той пiдлiтав до Причалу, взяв вихiд зi спальнi на прицiл.
- Шшухх!!! - Плазмовий заряд полетiв вiд вхiдних дверей у НУЗа, який показався зi спальнi, i моментально розмазав його попiл по стiнцi.
Я присiв за вiкном, затискаючи Нiсi рот рукою i подивився, хто це там стрiляє. Дверi закривав ще один НУЗ, фiгура якого здалася менi знайомою.
- Не рухайся! - Сказав я. - Ти на прицiлi! Поклади Плазмер i пiднiми руки вгору! - НУЗ виконав мої вимоги. - Нiса, швидко сiдай в Гравiльот i чекай на мене! - Нiсу i Кроша як вiтром здуло. - А тепер повiльно повернись до мене... Стар?!! - Я був здивований. Передi мною стояв один з Екстрiв нашого Клану, з яким я пiдтримував приятельськi стосунки. Колись менi довелося врятувати йому життя i вiн говорив, що обов'язково розплатиться зi мною. - Ти знав, що я тут?
- Так, я вiдстежив твiй Код, Нiк, щойно оголосили Загальне Полювання на Кращого. На тебе, Нiк.
- I ти хотiв мене вбити? - Я б не здивувався, якби це було так. Такi правила у НУЗiв: вбив Кращого - сам став Кращим.
- Нi, я йшов за НУЗом чужого Клану. Це їх Кращий. Був... Тепер я теж Кращий.
- Але Кращий в Кланi може бути тiльки один, а нас тепер двоє. Одному з нас немає мiсця.
- Якщо нам вдасться протриматися шiсть... Нi, тепер уже п'ять днiв, то ти станеш Недоторканним, а я - Кращим. Нiк, я не забув свого боргу.
- Немає Людини - немає боргу! - Пожартував я.
I тут у дверi, зробиввши в нiй дiрку, влетiв плазразряд, миттєво знищивши диван.
Стар вiдразу ж пiдхопив з пiдлоги свою зброю i ми моментально опинилися за вiкном. В кiмнату вривалися НУЗи - нашi або не нашi, не мало значення - менi, щоб вижити в Загальному Полюваннi, вбивати треба було всiх без розбору. Ми зi Старом вiдкрили стрiлянину, вiдступаючи до люка Гравiльота. Вся кiмната палала, вогонь перекинувся в коридор i в сусiднi номери.
- Крош! Жени! - Загорлав я ввалюючись у Гравiльот, перекрикуючи своїм криком голоси переляканих постояльцiв "Едми". Крош натиснув "Старт" i ми, заплутуючи слiди i розкидаючи за собою вiдволiкаючi маячки, кинулися за орбiту i сховалися на одному з великих уламкiв, що залишилися вiд одного з зруйнованих супутникiв Зеї. Весь цей час Нiса, забившись у крiсло i пристебнувшись усiма ременями, мовчки витрiщалася на мене широко розкритими очима.
- Усе! Можеш розслабитися, нам вже нiщо не загрожує. - Я допомiг їй вибратися з крiсла. А вона раптом притулилася до моїх грудей i тихенько схлипнула...
- Ну-ну... Ми в безпецi... Ось вiдпочинемо трохи i подумаємо що робити в найближчi п'ять днiв... - Я погладжував Нiсу по спинi, що здригалася. Крош видерся до неї на голову i став тертися об її волосся своєї мордочкою. Нiса посмiхнулася, взяла Кроша на руки i сiла з ним у куточку.
- Пропоную влаштувати серед уламкiв засiдку. - Вигукнув Стар, який до цього вештався туди-сюди по кабiнi. - I вiдстрiлюватися вiд всiх, хто до нас сунеться!
- Ой, не треба стрiляти! Давайте краще будемо ховатися, постiйно змiнюючи мiсце. Нас нiхто не зможе знайти. - Втрутилася Нiса.
- Найкращий захист - це напад! - Пiдсумував я. - Ну-мо, прорахуємо можливi тактики нападу на Клан-2... - Я сiв за комп, а Крош потягнув Нiсу до гравiльотного Кулiнара. Стар влаштувався в крiслi за мною, намагаючись вникнути в мої розрахунки.
На прорахунок найбiльш вдалою тактики у мене пiшло майже двi Доби (Доба на Зеї триває двадцять загальнолюдських Годин), пiд час яких Стар разiв зо три переганяв Гравiльот з одного астероїда на iнший, Нiса приносила менi брикети розiгрiтої бiомаси i кофечай, а Крош кiлька разiв намагався "допомогти", але кожного разу вiдсилався мною до Нiси. Нарештi, план був готовий i ми взялися за його виконання.
До закiнчення Загального Полювання залишалося три Доби, всi НУЗи максимально активувалися i нишпорили вiд астероїда до астероїда, прочiсуючи весь ближнiй Космос у пошуках мого Гравильота.Нашим шансом була несподiванка i нахабство. Стар замiнив Код мого Маяка на свiй i ми пройшли крiзь ряди НУЗiв на середнiй швидкостi, нiби теж перебуваючи в пошуку. Тiльки маршрут нашого "прочiсування" поступово наближався до Мiстека...
Столиця Клану-2 - Мiстек - розташовувався на тiй самiй широтi, що i наш Градек, але рiвно на протилежному меридiанi. Коли Гравильот завис прямо над ним, я викликав всi Крейси i Десанти Ердiв (їх Коди я зберiг у пам'ятi мого Компа, перебуваючи ще на Матiр-Кораблi Ердiв). Абсолютно несподiвано для Клану-2 їхня столиця опинилася оточеною ердським Флотом. Вся увага Уряду була прикута до нього, тому нiхто не помiтив, як мiй маленький Гравильот в обхiд i на низькiй висотi пiдiйшов до Будинку Клану i сiв на його дах.
Нiсу ми залишили бiля Панелi керування, а самi - я, Стар i Крош з Вiдеокамерою на головi рушили по коридорах до Залу Ради Клану. Крош бiг по стiнi пiд самою стелею i передавав картинку на моє Око (комп'ютерна лiнза, яка передавала на сiткiвку картинку з Вiдеокамери i запитуванi данi з Компа), тому ми заздалегiдь знали про розташування Постiв i легко з ними розправлялися.
Такого нахабства iсторiя НУЗiв ще не знала - нiхто i нiколи не намагався захопити весь Уряд ворогуючого Клану, обмежуючись лише усуненням його окремих членiв. В Зал Ради ми увiрвалися з трьох сторiн, i Крош, на якому, як i на нас, була надiта протигазова Маска, скинув зi стелi газову шашку...
Уряд Клану-2 в панiцi бiгав по Залу. Хтось намагався натиснути кнопку виклику Охорони, хтось кинувся до зброї на стiнi, хтось розгублено кружляв на мiсцi, розкривши з жаху рота i витрiщивши очi... На дiю сонного газу знадобилося всього близько тридцяти секунд. Всi, хто знаходився в Залi, попадали. Ми зi Старом склали соннi тiла в одну купу i накрили Паралiзуючою Iмпульсної Мережею (ПIМ).
Потiм я сiв за Пульт i вийшов на зв'язок з Кланом-1.
- Увага! Говорить Кращий НУЗ Клану-1, позивний Нiк! Я захопив Клан-2 i тепер, згiдно iз Законами Зеї, є одноосiбним Правителем Клану-2. Якщо ви не погодитеся на мої Умови, через тридцять хвилин я оголошу вам Вiйну! - Я вийшов з кадру i запустив з Камери Кроша зйомку нашої операцiї по захопленню Клану-2.
Клан-1 не поспiшав починати переговори. Через двадцять п'ять хвилин я знову вийшов в ефiр. За цей час до нас приєдналася Нiса, а Правителi почали потроху прокидатися.
- Увага! Я розгортаю Флот Ердiв у бiк Клану-1! Якщо через п'ять хвилин не почнуться переговори, я атакую Градек!
Через пiвтори хвилини спалахнув сигнал зв'язку та Головний Правитель Градека виплив у центр екрану:
- Нiк! Ми готовi вас вислухати! Якi вашi Умови мирного врегулювання Конфлiкту?
- Умови простi. По-перше, ви негайно припиняєте Загальне Полювання i оголошуєте мене Недоторканим.
- Але Недоторканого не може призначити Уряд лише одного Клану, потрiбна згода обох!
- Другим Кланом зараз керую я! I я згоден!
- Ви сказали "по-перше". Будуть ще Умови?
- Так. Пiсля присвоєння менi звання Недоторканого, я разблокую Уряд Клану-2 i все пiде по-старому. Крiм того, вiдтепер Загальне Полювання на того, хто претендує на звання Недоторканого, буде заборонено Законом Зеї. I цей Закон ми, два Уряди, приймемо негайно.
- Нам треба подумати...
- Звичайно. У вас залишилося рiвно двi хвилини, поки мiй ердiвський Флот займає позицiї навколо Градека. - Я запустив картинку, на якiй вже майже весь Флот займав позицiї навколо Градека в потрiбних менi точках.
Через пiв-хвилини Клан-1 знову вийшов на зв'язок. Складання текстiв Указiв про Недоторканiсть i Закону про заборону Загального Полювання на НУЗiв, якi претендують на звання Недоторканого, а також їх електронне пiдписання зайняли майже двадцять хвилин. I вiдразу ж по Вуху я почув Вiдбiй Загального Полювання та Сигнал про мою Недоторканiсть.
Бiльше в Мiстеку робити було нiчого. Поставивши таймер Паралiзуючої Мережi на тридцять хвилин, вся наша команда вiдiйшла до Гравiльоту i полетiла.
***
Через тиждень я вже вiдпочивав у своєму Замку на своєму Островi. Сподiваюся, не варто уточнювати, що Нiса залишилася зi мною? Для особливо цiкавих скажу, що у нас в самому розпалi Медомес (похiдне вiд древнього поняття "Медовий мiсяць"). Крош дуже зрадiв змiнi тiсного Гравiльота на простори Острова i цiлими днями гасає по околицях iз захопливими вигуками. Стар став Кращим, а я вiдiйшов вiд справ.
Коли нам з Нiсою набридне наше острiвне вiдлюдництво, ми збираємося подорожувати. Спочатку обiйдемо всю Зею та побуваємо на курортах Леї. А потiм - тепер-то я можу собi це дозволити! - злiтаємо на Еарту. Для цього я викупив в Уряда Крейс Ердiв i почав обладнувати його пiд космiчне житло для нашої сiм'ї (сподiваюся, у нас скоро будуть дiти), адже полiт туди i назад займе близько чотирнадцяти рокiв...
- Нiк! Я вже скучила! Йди до мене! - Це Нiса плаває в нашiй Лагунi голяка. Як я мiг її там залишити одну так надовго?! Все, кидаю диктофон, запускаю Друк i бiжу!