Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Всесвiтнiй Мессiя

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Людина, глибоко повiривши у свою обранiсть i своє призначення, може втiлити у життя будь-яке пророцтво на будь-якiй планетi i в будь-якому куточку Всесвiту. Тим бiльше, якщо у неї є команда помiчникiв-однодумцiв.
  
  ВСЕСВIТНIЙ МЕСIЯ
  АБО
  ВИКОНАВЕЦЬ ПРОРОЦТВ
  ФАНТАСТИЧНИЙ РОМАН
  
  
  
  Частина перша
  ЕЙЛIР-ЄЮЙ
   (березень-червень 2021 року)
  
  1. НЕОБХIДНI ВIДОМОСТI ДЛЯ ЗЕМЛЯН.
  Через те, що ми перекладаємо цю книгу з ийлiрської на земнi мови, вважаємо за потрiбне деякi загальновiдомi тамтешнiм жителям факти, так би мовити, "привести до земного знаменника".
  Подiї вiдбуваються в самотнiй спiральнiй галактицi Зельсiн-цок-Нане*, розташованiй в схiднiй частинi умовної верхньої пiвкулi** Всесвiту майже паралельно її умовнiй площинi екваторiального зрiзу на вiдстанi приблизно двох третин вiд Пiвнiчного Полюса Всесвiту до його екватора. Галактика являє собою гравiтацiйно-пов'язану систему зiрок, зоряних скупчень, мiжзоряного газу i пилу, темної матерiї, планет, комет та астероїдiв у виглядi п"ятипроменевої зiрки з роздвоєними кiнцями променiв, якi, завдяки круговому руху проти земної годинникової стрiлки щодо загального центру, закрученi в спiраль. Маса галактики Зельсiн-цок-Нане дорiвнює 20 на 1010 маси Зiрки Зель-цок. Дiаметр галактики - близько 200 кiлопарсек (667 тисяч свiтлових рокiв)***.
  Зiрка Зель-цок має масу 2,3 на 1030 кiлограм, радiус - 7,23 на 108 метрiв, а свiтнiсть - 3,94 на 1026 Вт ****.
  Фiзичнi та хiмiчнi характеристики Зель-цок аналогiчнi характеристикам нашого Сонця, але крутиться вся система проти нашої годинникової стрiлки. Розташована Зель-цок майже в центрi правого роздвоєння одного з п'яти спiральних променiв галактики.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *"Цок" ийлiрською вимовляється як цокання язиком по верхньому пiднебiнню, а не як "цок" у нашiй вимовi.
  **Умовно Всесвiт представили у виглядi кулi ще стародавнi Ереси (РС- Розумнi Створiння) мiльярди рокiв тому. Тодi ж вони склали Навiгацiйнi Сфери Всесвiту.
  ***Для порiвняння: маса нашої галактики становить 2 помножити на 1011 маси нашого Сонця, а дiаметр Чумацького Шляху - близько 30 кiлопарсек, тобто 100 тисяч свiтлових рокiв.
   ****Для порiвняння: маса Сонця - 1,99⋅1030 кг, радиус Солнца - 6,96⋅108 м, а сонячна свiтимiсть - 3,85⋅1026 Вт.
  Планетарна система Зель-цок, згiдно з легендами, була штучно створена Древнiми i спочатку являла собою систему з однiєї зiрки, п'ятнадцяти планет i тридцяти супутникiв, що оберталися проти земної годинникової стрiлки по п'ятьох орбiтах. Всi планети мали по два супутники, що оберталися по орбiтах, перпендикулярних одна до одної.
  На першiй, найближчiй до Зель-цок орбiтi, оберталася одна планета Айшух, на другiй - двi планети - Ейжас та Ейжаш, розташованi дiаметрально-протилежно на своїй орбiтi. Три планети третьої орбiти Ийлiр, Ийлiм та Ийлiц утворювали на орбiтi правильний трикутник. На четвертому рiвнi планети йшли по загальнiй орбiтi одна за одною, утворюючи квадрат з чотирма планетами в його кутах - Ойдрак, Ойдраж, Ойдрат i Ойдрап, а на п'ятiй - п'ять планет вимальовували в космосi правильний п'ятикутник - Уйкраг, Уйкраз, Уйкрад, Уйкраб та Уйкрал*.
  Пiсля створення системи Зель-цок Древнi Ереси заселили всi планети та супутники системи гуманоїдами, якi за мiльйони рокiв свого iснування в рiзних клiматичних i фiзичних умовах своїх планет мутували, утворивши кiлька рас, що значно вiдрiзняються одна вiд одної. Вийшовши у великiй Космос, зель-цок-ти** незабаром порушили прийнятi на той час загальногалактичнi правила спiвiснування ересiв, розв'язавши грабiжницькi та пiратськi вiйни не лише у своєму рукавi галактики, але й у сусiднiх.
  За це близько мiльйона рокiв тому системi Зель-цок був не лише оголошений загальний бойкот, який забороняв вихiд за межi своєї системи, а й зруйнованi всi планети та супутники п'ятої орбiти, якi утворили пiсля цього пояс астероїдiв.
  Поки астероїди, що утворилися пiсля знищення планет п'ятої орбiти, не заспокоїлися на своїй орбiтi, вони дощем си-
   -------------------------------------------------------------------------------
   *Щоб зрозумiти значення назв планет, варто ознайомитися з системою рахунку ийлiрцiв.
   **Зель-цок-ти - загальна назва всiх гуманоїдiв системи Зель-цок.
  палися на всi чотири планети i вiсiм супутникiв четвертої орбiти, покриваючи їх поверхнi кратерами, випаровуючи воду i атмосферу, знищуючи на них все живе. Вижити змогли лише нечисленнi гуманоїди цих планет, якi на той час перебували на планетах та супутниках третьої орбiти.
  Через деякий час цi катаклiзми викликали небаченi ранiше спалахи на зiрцi Зель-цок, якi випалили до стану попелу планету першої орбiти Айшух разом з її супутниками. Тепер замiсть Айшуха на його орбiтi навколо зiрки утворилося газо-пилове кiльце.
  Мешканцi планет другої орбiти не витримали пiдвищення температури та катастрофiчної змiни клiмату i майже всi вимерли. Вважається, що глибоко в надрах могла зберегтися вода i примiтивне життя, але пiдтвердити це поки нiкому не вдалося, бо польоти туди пiсля таких масштабних катаклiзмiв були припиненi.
  Вцiлiлi на iнших планетах гуманоїди з Ейжас та Ейжаша другої орбiти, званi в давнину ейжазiмами, а тепер Мандрiвницями-Пiснярками, знайшли новий дiм на трьох планетах та шести супутниках третьої орбiти. Таким чином, розумне життя збереглося лише на планетах та супутниках третьої орбiти.
  Гуманоїди, що вижили, мають загальну назву зель-цок-ти i на даний час представленi всього двома расами*: ийли, якi складають мутацiйну сумiш справжнiх ийлiв трьох планет i шести супутникiв третьої орбiти з додаванням генiв уйкрiв та ойдрiв, та Мандрiвницi-Пiснярки, якi теж злегка мутували.
  Незважаючи на велику кiлькiсть мутацiй, анi слiпоти, анi глухоти, анi нiмоти, так сильно поширених на Землi, у зель- цок-тiв немає. Тому при розмовi вони постiйно жестикулюють, пiдкреслюючи жестами слова i iнтонацiї. Без
  --------------------------------------------------------------------------------
   *Про гуманоїднi раси системи Зель-цок ви дiзнаєтеся докладнiше в подальшому.
  вiдповiдної жестикуляцiї, як би добре ви не вивчили їхню мову, вас просто не зрозумiють.
  Опинившись у повнiй iзоляцiї вiд всього Космосу, цивiлiзацiя зель-цок-тiв спочатку майже повнiстю занепала, але потiм, за кiлька сотень тисячолiть розвитку, здобула нового, сучасного вигляду, про який ви дiзнаєтеся з нашої розповiдi.
  Система рахунку зель-цок-тiв: для зручностi ми не будемо знайомити вас з написанням цифр, а тiльки покажемо, як вони рахували i вимовляли свої числа. Це зроблено з тiєї причини, що в багатьох iменах i назвах планет застосовуються числа. Наприклад, у назвi Частини Першої цього роману вжито слово "Єюй", що в перекладi означає "Сiмнадцятий". На всiх збережених планетах i супутниках виробилася спiльна мова i десяткова система числення, всi цифри в якiй названi по голосних буквах їх прадавнього алфавiту:
  а, е, и, о, у,
  я, є, ї , йо, ю.
  
  1 - ай 2 - ей 3 - ий 4 - ой 5 - уй
  6 - яй 7 - єй 8 - їй 9 - йой 10 - юй
  
  11 - аюй 12 - еюй 13 - июй 14 - оюй 15 - уюй
  16 - яюй 17- єюй 18 - їюй 19 - йоюй 20-ейюй
  Якщо ви помiтили систему, то без зусиль зможете рахувати i далi:
  21 - еай 22 - еей 23 - еий 24 - еой 25 - еуй
  26 - еяй 27 - еєй 28 - еїй 29 - ейой 30 - ийюй
  31 - иай 32 - ией 33 - иий 34 - иой 35 - иуй
  i так далi, аж до 99 - йoйой.
  Нуль позначався цоканням язика об верхнє пiднебiння, яке ми тут описали буквосполученням "цок". Якщо вам потрiбен нуль, повернiть руку вгору долонею, зiмкнiть її в кулак i цокнiть язиком.
  А далi все частiше використовується цокання язиком:
  100 - цок-юй, 200 - цок-ейюй, 300 - цок-ийюй, 400 - цок-ойюй i так далi.
  1000 - юй-цок-юйей,
  1 мiльйон = 10х10 у п'ятому ступенi = юй-цок-юйуй...
  Число п'ять теж можна показати рукою - для цього на той самий кулак треба подути "фуу" i розiмкнути пiд дiєю отриманого вiтру всi п'ять пальцiв. Для десятки потрiбно один за iншим роздмухати обидва зiмкнутих кулака: "фуу-фуу".
  Якщо у нас при лiчбi зазвичай загинають пальцi, то у зель-цок-тiв, навпаки, розгинають - з нуля виростають числа.
  Час тече на Ийлiрi зовсiм не так, як на Землi. I хоча секунда там майже дорiвнює земнiй, в перерахунку все змiнюється:
  на Ийлiрi на Землi
  1 секунда
  
  1 хв = 100 сек
  
  1 година = 100 хв
  
  1 доба = 20 годин
  
  
  ¼ року = 150 дiб
  
  
  
  1 рiк = 600 дiб = 0, 78 секунди
  
   = 78 сек = 1 хв 18 сек
  
   = 7800 сек = 130 хв =
  2 год. 10 хв
  = 2600 хв = 43 год. 20 хв
  = 1 доба. 19 год. 18 хв
  
   = 6499,999 год.
  = 270,833 доби
  = приблизно 9 мiс. 7 днiв
  
   = 36,112 мiсяцiв =
  приблизно 3 роки 28 днiв
  6,5 годин
  
  Знання зель-цок-ти зберiгають в спецiальних Храмах Знань, розташованих пiд древнiми пiдземними мiстами. Але анi паперових книг, анi манускриптiв, анi глиняних або дерев'яних табличок в їх "бiблiотеках" немає - з найдавнiших часiв все записується на голографiчнi Iнформацiйнi Кристали, технологiя вирощування яких збереглася навiть пiсля глобального катаклiзму i майже повного занепаду цивiлiзацiї.
  Пiд Храмами Знань розташовуються майже зовсiм забутi i дуже рiдко вiдвiдуванi Музеї Артефактiв, експонати в яких законсервованi у спецiальнiй смолi.
  Анi медицини, анi шкiл, анi унiверситетiв у зель-цок-тiв немає. Вчаться зель-цок-ти самостiйно, вiдвiдуючи Храми Знань i вивчаючи лише те, що їх цiкавить. Крiм того, у них дуже розвинена регенерацiя i здатнiсть до самооздоровлення, крiм тих випадкiв, коли вмикається Космiчна Вiрусна Програма масового знищення.
  Поняття "кохання" у них теж немає. Є родинна або дружня прихильнiсть i необхiднiсть продовження людства. У давнину кохання було, але майже за мiльйон рокiв iзоляцiї, в умовах, коли чоловiкiв майже не залишилося, воно зникло. Замiж виходять i одружуються не через кохання, а тому, що пора народити дитину. З коханням герої познайомляться, коли вийдуть зi своєї замкнутої системи.
  
  2. МАМИНI КАЗКИ.
  Ми з сестрою - близнюки, я - Ейлiр (другий з планети Ийлiр), хоча перед сном на вушко мама називає мене ще й ласкавим iм'ям Єюй (Сiмнадцятий). Сестра - Айлiра (перша з планети Ийлiр). Чому мама так нас назвала, вiдомо тiльки їй однiй, адже до нашого народження у батька вже було п'ятнадцять дiтей вiд десяти iнших дружин. Ми з сестрою - шiстнадцята та сiмнадцятий. З самого народження ми нi на мить не могли обiйтися одне без одного. Якщо нас пробували розкласти по рiзних лiжечках, поставлених впритул одне до iншого, ми кричали так, що нас перекладали знову в одне лiжечко. Ми навiть засипали, мiцно взявшись за руки. I думки, i зацiкавлення, i захоплення у нас з самого народження були спiльними. I хоча я народився на три хвилини пiзнiше (за земними мiрками на 3 хв 54 сек), нiж Айлiра, ми в усьому були рiвними та однаковими.
  Вiд нашої мами у батька є ще один син - наш рiдний брат - Айлiрагiз (Перший син Володаря Ийлiра, Спадкоємець Престолу), вiн старший за нас на два з половиною роки (за земними мiрками - приблизно на 7 рокiв 8 мiсяцiв i 10,5 днiв).
  Всi жiнки на планетах Ийлiр, Ийлiм i Ийлiц, а також на їх супутниках народжують тiльки в днi, вiдлiчуванi вiд Нового Року: перший - Свято Нового Року - Найдовший День, припадає на середину лiта; сто п'ятидесятий - День Осiннього Рiвнодення або Осiння Чверть; трьохсотий - Найкоротший День в серединi зими, званий Пiвколом; i чотириста п'ятдесятий - День Весняного Рiвнодення або Весняна Чверть.
  Ми з Айлiрою народилися на Новий Рiк, який ще називають Повним Колом, тобто найдовшого лiтнього дня, а наш брат Айлiрагiз - найкоротшого зимового дня, званого Пiврiччям або Пiвколом.
  До нашої першої чвертi року, до Дня Осiннього Рiвнодення (150 ийлiрскiх дiб або 9 мiсяцiв i трохи бiльше 7 днiв за земним часом) ми не покидали маминих апартаментiв, спiлкуючись тiльки з нею, нянею, кiлькома слугами i нашим братом Айлiрагiзом. Iнодi до нас заходив батько. Все, що ми запам'ятовували тодi - це повзання по малiй iгровiй кiмнатi (кругла кiмната дiаметром десять метрiв*, половина якої засклена i виходить назовнi з округлої стiни замку, заставлена по периметру м'якими диванами), прогулянки в тiй частинi саду, яку видно з нашої iгрової, наша загальна спальня, ранковi та вечiрнi воднi процедури у басейнi i годування нас у їдальнi. I, звичайно ж, маминi казки, якi вона могла розповiдати нам цiлими днями - i в басейнi, i в їдальнi, i в
  -------- -------------------------------------------------- --------------------
   * Тут i надалi всi вимiрювання - довжина, об"ємг, вага, швидкiсть i т.д. ми будемо приводити в звичнiй для землян системi вимiрювань.
  iгровiй, i на прогулянцi, i ввечерi перед сном...
  Лiтнiм ранком п'ятдесят четвёртого дня вiд народження (4 мiсяцi i 10 днiв за земним часом), прокинувшись у своєму спiльному лiжечку, ми з Айлiрою не стали перевертатися на животики, щоб поповзати, а просто сiли. До цього часу ми вже розумiли все, що нам казали, i навiть пробували говорити самi. Мама вже приготувалася до купання i прибiгла до нашого лiжечка на поклик нянi:
   - Панi Ейжалiрзiма! Дiти вже сидять!
   - Ми сидимо! - Вiдповiли ми в один голос мамi, яка пiдбiгла до нас.
   - Ой, якi ви молодцi! За це пiсля снiданку ви отримаєте подарунок!
  Мама з нянею вийняли нас з лiжечка i понесли до басейну. Басейн у ийлiрцiв призначений для щоденних ранкових i вечiрнiх водних процедур. Маленькi дiти купаються у ньому з самого народження до року з мамою i нянею, тому вже через кiлька днiв вмiють плавати. До речi, нiяких купальникiв чи iншого одягу при купаннi в особистих басейнах не передбачено.
  Коли ми наплавалися i напирналися, нас вийняли, витерли рушниками i посадили на диван, щоб одягнути. Поки мама i няня приводили себе до ладу i одягалися, ми з сестрою, вперше перебуваючи у сидячому положеннi, виявили, що вiдрiзняємося одне вiд одного.
   - Чому в Ейлiра там щось телiпається? - Запитала Айлiра, вказуючи пальцем.
   - Чому у Айлiри там щiлинка? - Майже одночасно з нею запитав я.
  Мама саме збиралася надягати на нас сорочки.
   - Зараз я розповiм вам казку про сорочку. - Загадково посмiхнулася мама. - Ось, подивiться на сорочку Ейлiра. - Сказала вона, розправляючи її на своїх колiнах. - Бачите, сорочка рiвна, а з неї нiбито виростають двi гiлочки - два рукави.
   - Рукави, як гiлочки. - За звичкою повторили ми.
   - А якщо ми один рукавчик заправимо всередину... - Мама заправила рукав у середину сорочки. - Вийде замiсть гiлочки щiлинка або дiрочка.
   - Дiрочка. - Повторили ми.
   - Так i у вас. Ейлiр - хлопчик, у нього рукавчик вивернутий назовнi, як гiлочка. Айлiра - дiвчинка, у неї точно такий же рукавчик заправлений всередину, як дiрочка. У вас все однакове, тiльки в Ейлiра вивернуте назовнi, а в Айлiри заправлено всередину.
   - Для чого? - Одночасно запитали ми.
   - Щоб вiдрiзняти дiвчаток вiд хлопчикiв.
   - Отже, ти i няня - дiвчатка? - Спробував уточнити я.
   - Так. Тiльки дорослих дiвчаток називають жiнками.
   - Ти i няня - жiнки! - Кивнув я.
   - А Айлiрагiз? - Згадала Айлiра про старшого брата, який теж жив у маминих апартаментах, але займав окрему кiмнату i, через те, що був уже великим, з нами нiколи не купався. Ми зустрiчалися з ним за снiданком i вечерею (у ийлiрцiв прийнято їсти лише два рази на добу - перед сном i пiсля сну), на прогулянках i iнодi вiн приходив до нас в iгрову.
   - Вiн хлопчик.
  - В Айлiрагiза - гiлочка, у нього рукавчик вивернутий. - З розумiнням кивнула Айлiра.
   - А у тата? - Запитав я.
   - У тата - гiлочка, вiн хлопчик. Тiльки дорослих хлопчикiв називають чоловiками. Тому тато - чоловiк.
   - Папа - чоловiк, мама - жiнка. Як ми з Ейлiром. - Айлiра вже сидiла на руках у нянi у своїй жовтiй сорочечцi i таких же жовтих шароварах, пiдставляючи нiжки, щоб на них надягнули чорнi капцi.
  - Значить, ви з татом теж брат i сестра? - Запитав я вже повнiстю одягнений i взутий, поки мама застiбала на моїй червонiй сорочцi чорний пояс.
   - Нi, ми з татом - чоловiк i дружина. У Папи є ще дев'ять дружин, у яких теж є дiти.
   - А iншi дiти хлопчики чи дiвчатка? - Запитав я.
   - Ще два хлопчика i дванадцять дiвчаток. - Вiдповiла мама.
  Ми вже вмiли рахувати до шести - двох себе, маму, няню, брата Айлiрагiза i тата.
   - Ейлiр, Айлiрагiз, ще два брата i тато - всього п'ять хлопчикiв. - Розправляючи пальцi з зiмкнутого кулачка, порахувала Айлiра.
   - А дев'ять дружин i дванадцять дiвчаток - це багато? - Запитав я.
   - Багато. - Засмiялась мама.
   - А чому хлопчикiв мало, а дiвчаток багато? - Продовжував я розпитувати, поки мама з нянею несли нас до їдальнi.
   - Про це я колись розповiм вам нову казку.
   - А коли ми побачимо всiх своїх братикiв i сестричок? - Запитала Айлiра.
   - Ось виповниться вам чверть року, тодi ви їх усiх побачите!
  Того дня їдальня виглядала незвично. За круглим столом на своєму крiслi-тронi Спадкоємця, як завжди обличчям до вiкна, сидiв Айлiрагiз. (Вiн старший за нас на 2,5 ийлiрських рокiв, тому йому за земним часом тодi було 8 рокiв i 20 днiв). А по боках вiд нього тепер стояли два високих стiльчика - для нас з Айлiрою. Крiсла мами i нянi, у яких ми ранiше сидiли на колiнах, вiдсунулися трохи далi.
  Сiвши на свої високi стiльчики, ми з Айлiрою вирiшили спробувати самостiйно взяти ложки в руки. Айлiрагiз опускав ложку в чашу, зачерпував кашу ложкою, i пiднiсши її до рота, акуратно всовував у рот. Пiсля кожної ложки вiн витирав рот серветкою, тримаючи її в iншiй руцi. Ранiше, коли нас годували мама i няня, ми не дуже звертали увагу на всю цю процедуру. Тепер, коли ми вирiшили спробувати самi, виявилося, що це не так уже й просто: то ложка в руцi проверталася i каша з неї випадала на стiл, на пiдлогу, на шаровари; то серветка норовила потрапити в чашу, то ложка потрапляла повз рота i її вмiст бруднив нашi обличчя... Мама i няня лише зрiдка нам допомагали, тому снiданок у нас затягнувся довше, нiж зазвичай.
  Пiсля снiданку Айлiрагiз у супроводi своєї нянi вiдправився до Головного Iгрового Залу, куди ходили всi дiти батька-Властителя у вiцi вiд чвертi до трьох рокiв. А нам дозволили до нашої iгрової доповзти своїм ходом.
  Спочатку ми вправлялися у повзаннi i сидiннi. З цих вправ у нас абсолютно несподiвано вийшло ще й перекидання, причому рiзне. Якщо ми з сидячого положення падали назад, у нас виходив перекид назад, а якщо падали вперед - перекид вперед. Навчившись все це робити i запам'ятавши новi слова: "сiсти, лягти, перекид, вперед, назад", ми злегка втомилися i, лiгши на подушки, там i тут розкиданi по iгровiй кiмнатi, згадали про обiцяний подарунок.
   - Подарунок!!! - Заволали ми в один голос, розмахуючи в повiтрi руками i ногами.
   - Ось ваш подарунок! - Мама встала i дiстала з полицi кульку на нiжцi. - Це ваше перше брязкальце! - Мама витягнулася на килимi поряд з нами.
   - Брязкальце. - Повторили ми i перекинулися на животики, щоб краще роздивитися нову iграшку. - Чому брязкальце?
   - Тому, що якщо його ось так потрусити, у нього в серединi щось брязкає. - I мама потрусила брязкальцем.
   - I я! I я! - Простягнули ми руки до брязкальця.
  Давши нам трохи погремiти брязкальцем, мама знову взяла його в руки i сказала:
   - А зараз я розповiм вам казку про брязкальце. Це незвичайне брязкальце. У всiх iнших дiтей брязкальцем можна тiльки гримiти, а з цим можна вчитися.
   - Вчитися. - Повторили ми.
   - Вчитися - це значить, дiзнаватися щось нове. А нове в цього брязкальця те, що воно схоже на нашу планету Ийлiр.
   - Наша планета Ийлiр. - Повторили ми.
   - Наш палац, в якому живемо ми, тато, всi його дружини i дiти, наш парк, всi будинки i парки iнших людей, всi дорiжки, по яких ми ходимо - все це розташовано на величезнiй кулi, яку називають планета Ийлiр. Вiн схожий на кульку цього брязкальця, тiльки такий величезний, що на ньому все вмiщається. Ось цiєї ручки, за яку я тримаю кульку, у справжньої планети немає, просто так зручнiше тримати. Ось тут на брязкальцi намальована червона лiнiя - а на планетi це називається Екватор.
   - Екватор. - Звично повторили ми.
   - А ось ця синя лiнiя називається Меридiан. Меридiанiв багато, ось вони тут намальованi чорним, але Синiй - Головний Меридiан. Ось тут, нагорi брязкальця всi меридiани перетинаються в однiй точцi. Ця точка називається Верхнiй Полюс.
   - Верхнiй Полюс. - Доторкнулися ми вказiвними пальчиками до синього конуса, що стирчав на вершинi брязкальця, з-пiд якого розходилося безлiч чорних лiнiй i двi синi.
   - Є ще i Нижнiй Полюс, це точка, в якiй меридiани перетинаються внизу. В цю точку вставлена ручка брязкальця. Зараз я її вiд'єднаю i покажу вам Нижнiй Полюс. - Мама вiдкрутила ручку брязкальця i ми побачили дiрочку внизу кульки.
   - Нижнiй Полюс - дiрочка, Верхнiй Полюс - гiлочка. - Почала Айлiра.
   - Значить, Верхнiй Полюс - хлопчик, а Нижнiй Полюс - дiвчинка! - Закiнчив я.
   - Якi ви в мене розумнi! - Захопилася мама. - Нiколи не розглядала полюси з цiєї точки зору...
   - А де перетинаються екватори? - Запитала Айлiра, помiтивши, що крiм червоної лiнiї на брязкальцi намальованi ще й зеленi.
   - Вони нiде не перетинаються. - Вiдповiла мама. - Ось подивiться, будь-яка зелена лiнiя проходить уздовж червоної паралельно, а паралельнi лiнiї нiколи не перетинаються.
   - Паралельнi лiнiї нiколи не перетинаються. - Запам'ятали ми. - Але вони перетинаються з меридiанами! - Раптом помiтив я.
   - Правильно. Є двi головнi точки - там, де Головний Меридiан перетинається з Екватором.
  Дiйсно, в точках перетину перпендикулярних кiл Меридiана i Екватора були намальованi двi жирнi крапки - жовта i фiолетова.
   - Жовту точку називають Точкою Дня, а фiолетову - Точкою Ночi.
   - Чому?
   - Дiзнаєтеся трохи пiзнiше! Так, добре... Верхнiй i Нижнiй Полюси всерединi кульки з'єднанi дротиком, який називається Вiсь Обертання. - Мама знову прикрутила до кульки ручку.
   - Вiсь Обертання. - Повторили ми. - Чому?
   - Тому що, якщо ось так покрутити брязкальце, воно буде обертатися навколо своєї вiсi. Спробуйте!
  Ми по черзi покрутили брязкальце навколо вiсi.
   - Точно так же навколо своєї вiсi обертається вся наша планета Ийлiр.
   - Навiщо? - Запитали ми?
  - Щоб днi змiнювалися ночами. - Мама повернулася до нянi. - Принеси лампу!
  Няня принесла лампу-лiхтар и подала її мамi.
  - Думаю, зараз вам краще сiсти. - Запропонувала мама.
  - Сiсти! - Самi собi скомандували ми й усiлися на своїх подушках.
  - Уявiть, що ця лампа - наш Зель-цок. Ви ж знаєте, що Зель-цок свiтит лише вдень, а вночi його немає, вiн ховається за обрiй.
  - Ми знаємо! Ми бачили, як Зель-цок ховається ввечерi i як вiн з"являється вранцi! - Закивали ми головами, згадавши мамину казку про Зель-цок.
  - Давайте поставимо вас на нашу планету-брязкальце. Ось ця булавочка з червоною кулькою буде Ейлiр, бо в нього червонi сорочка та шаровари, а ось ця, з жовтою кулькою - Айлiра.
  - Тому що у мене жовтi сорочка та шаровари! - Вставила Айлiра.
  - Куди би вас поставити? - Замислилась мама.
  - На Екватор! - Вигукнув я, вiдiбравши у неї червону булавку.
  - Давайте поставимо Айлiру на жовту Точку Дня, а Ейлiра - на фiолетову Точку Ночi. - Мама увiткнула булавки в цi точки. - А теперь уважно подивiться, що буде з ними вiдбуватися, коли я буду крутити брязкальце навколо вiсi! Няня, вимкни свiтло та спусти штори!
  Няня натисканням однiєї кнопки на пультi миттєво перетворила нашу iгрову кiмнату на темний простiр, який ледь освiтлювався лампою-лiхтарем.
  - Ось брязкальце крутиться i на жовту булавку, тобто на Айлiру свiтiть лiхтар, тобто Зель-цок. У Айлiри день. А що в Ейлiра?
  - А у мене Зель-цок не видно, у мене темно, отже, у мене нiч.
  - Повертаємо брязкальце далi...
  - Тепер у мене нiч, а в Ейлiра - день! - Вигукнула Айлiра.
  - А тепер у мене знову день.
  - А у мене знову нiч!
  - От бачите, нiч настає, коли планета вiдвертається вiд Зель-цок, а день - коли повертається до нього. Та нам здається, що це не ми крутимося разом з планетою, а Зель-цок крутиться навколо нас.
  - Чому?
  - Тому, що ми ж не виймали булавки з брязкальця? Вони весь час залишалися на своїх мiсцях. А давайте покатаємося на каруселi! Адже ви тепер вмiєте сидiти!
  Ми з Айлiрою з готовнiстю встали навкарачки i поповзли до каруселi, на якiй до цього катався лише Айлiрагiз. Мама i няня всадили нас у крiсельця каруселi, розташованi на однiй перекладинi дiаметрально протилежно, та тихесенько крутнули її.
  - Поки ви катаєтеся, я розповiм вам казку про карусель. - Сказала мама, прилаштовуючи лампу-лiхтар на центральному стовпчику каруселi i розкручуючи карусель за спинки наших крiселець. - Ось бачите, ви сидите у рiзних крiсельцях, наче у жовтiй та фiолетовiй точках на Екваторi... - Почала мама.
  Спочатку ми побачили, що крутимося навколо стовпчика з лампою, яку мама назвала Зель-цок. Потiм мама натиснула кнопку на пультi, i нашi крiсельця теж стали обертатися навколо власних осей, причому, коли ми "проїжджали" повз няню, крiсельця поверталися до неї спинками, а коли повз маму - спинками до стовпчика.
  - Айлiра пiд"їхала до мене, вона повернулася спиною до Зель-цок i не бачить його - отже, у неї нiч! - Вигукнула мама.
  - А у мене день! - Закричав я, бо саме повернувся до стовпчика обличчям.
  - Тепер у тебе нiч! - Мама торкнула мене за колiнку, коли я проїжджав повз неї.
  - А у мене день! - Почув я голос Айлiри.
  Спочатку ми крутилися та радiли, що у нас змiнюються днi та ночi, а потiм нам стало вважатися, що й стiни кiмнати, на яких були встановленi полки з iграшками, i мама з нянею, лампа на стовпчику, i подушки на пiдлозi - все крутиться, а ми просто сидимо у креслах на одному мiсцi.
  - Все крутиться! - Вигукнули ми з Айлiрою в один голос.
  Мама зупинила карусель i вони з нянею знову зняли нас на пiдлогу.
  - Зель-цок стояв на мiсцi, а ви крутилися, але вам здавалося, що це ви стоїте на мiсцi, а все навколо крутиться i Зель-цок то ховається, то з"являється. Якщо дивитися на вас з рiзних точок зору, то бачиш по рiзному.- Мама взяла з пiдвiконня два кубки з соком и дала нам попити. - Це, дивлячись як i вiдносно чого ви себе бачите. Вiдносно нас з нянею, якi стояли, ви крутилися, а вiдносно вас, якi сидiли, крутилися ми з нянею. Це зветься Теорiєю Вiдносностi.
  - Теорiя Вiдносностi - це коли дивишся на себе з рiзних точок зору. - Повторили ми.
  Нас посадили на диванчик i мама знов взяла до рук брязкальце.
  - Коли жовта точка повернута до Зель-цок - на планетi настає Головний День - найяскравiший час для жовтої точки. У цей час для фiолетової точки настає Головна Нiч - це середина ночi. По цiм точкам розраховують загально-планетний час. Наш падац розташований у Жовтiй Точцi, тож наш час спiвпадає з загально-планетним.
  - Загально-планетним? - Невпевнено повторили ми.
  - Не треба зараз розумiти. Потiм, коли навчитеся рахувати, я розкажу вам казку про час. А зараз повернiмося до брязкальця. Разом день i нiч складають добу, але через те, що вночi ми спимо, добу прийнято називати днем. Вiсь планети можна нахилити. От дивiться, якщо я її нахилю отак, то лампа бiльше освiтлює верхню частину брязкальця, тут стає теплiше, можна сказати, що на верхнiй частинi брязкальця настає лiто. У цей час на нижню частину свiтла падає менше.
  - Там починається зима! - Вигукнув я, згадавши, як мама казала, що наш брат Айлiрагiз народився зимою.
  - Правильно. Так само i наша планета Ийлiр нахиляється до Зель-цок то верхньою, то нижньою частинами, i у нас настає то лiто, то зима. Ви народилися на Новий Рiк, у самiй серединцi лiта. Зараз лiто пiдходить до кiнця, воно закiнчиться через двадцять один день (за земним часом - майже через 38 дiб).
  - I почнеться зима? - Запитала Айлiра.
  - Нi, спочатку почнеться осiнь, це перехiдний час вiд лiта до зими. У найголовнiший день осенi - День Осiннього Рiвнодення - вам виповниться четверть року, и ви пiдете в Головний Iгровий Зал нашого палацу, познайомитеся з iншими дiтьми i будете з ними гратися.
  - А перехiдний час вiд зими до лiта теж є?- Запитав я.
  - Є, вiн називається весна. У Найкоротший День зими - у Пiврiччя - Айлiрагiзу виповниться три роки, вiн стане Повнолiтнiм (за земним часом - 9 рокiв 3 мiсяцi i майже 23 днi). I тодi вiн педе вiд нас до батька.
  - А чому?
  - А це вже буде зовсiм iнша казка. А зараз час вже йти на прогулянку!
  I нас понесли у парк.
  
  3. ОСВIТА ЗА БРЯЗКАЛЬЦЯМИ.
   До нашої першої Осiнньої Чвертi, тобто до Дня Осiннього Рiвнодення, залишалося дев"яносто шiсть дняв (приблизно 5 мiсяцiв i 23,5 дня за земним часом). За цей час ми навчилися ходити, бiгати, стрибати, висiти i пiдтягуватися на перекладинi, кидати i ловити м'яч i багато чого ще дуже веселого. Крiм того, ми вивчили безлiч нових слiв i навчилися рахувати до ста. А головними предметами нашого навчання були брязкальця, якi постiйно ускладнювалися й ускладнювалися, та iгри з якими завжди супроводжувалися новими маминими казками.
  Казка про Ийлiр. Це було майже таке ж брязкальце, як i перше, але до нього на дротинках, укрiплених на ручцi один уздовж екватора на вiдстанi товщини маминого пальця, а другий - перпендикулярно першому, паралельно меридiанам, були прикрiпленi двi меншi кульки. Кульки були прикрiпленi до головних дротiв бiльш тонкими, що дозволяли їм ще й обертатися навколо власних вiсей. У ручцi брязкальця натискалася кнопочка, i все це починало крутитися: оберталася велика куля - Ийлiр, час вiд часу змiнюючи кут нахилу; крутилися навколо нього i навколо своїх осей двi кульки поменше, та ще так, що не стикалися одна з одною.
  Мама розповiла, що у нашої планети є два супутники, якi крутяться навколо неї по перпендикулярних орбiтах. Цi супутники ми бачили на нiчному небi, як двi великi кулi, що з'являлися по черзi. Супутник, що обертається паралельно Екватору називається Ийлiраг, а паралельно Головному Меридiану - Ийлiрог.
  Ийлiраг i Ийлiрог роблять повний оберт навколо Ийлiра за 75 дiб (приблизно 4,5 земних мiсяцi), тобто за рiк здiйснюють вiсiм обертiв. Прямо над нашою Столицею, розташованою у жовтiй точцi Головного Дня, їх можна побачити вiсiм разiв, але в рiзний час. Коли Ийлiраг висить над жовтою Точкою Дня, Ийлiрог опиняється над Верхнiм Полюсом, а коли Ийлiраг знаходиться над фiолетовою точкою Головної Ночi, Ийлiрог проходить над Нижнiм Полюсом.
   - Чому над а не пiд? - Вiдразу ж перепитав я. - Адже Нижнiй Полюс внизу, а Ийлiрог проходить ще нижче!
   - Це, дивлячись як дивитися. Адже якщо ви будете стояти в точцi Нижнього Полюса, то Ийлiрог буде проходити у вас над головами.
   - Тому що це - теорiя вiдносностi! - З розумiнням кивнула Айлiра.
   - А Ийлiраг i Ийлiрог дiвчинки чи хлопчики? - Запитав я.
   - Ийлiраг - дiвчинка, а Ийлiрог - хлопчик. - Вiдповiла мама. Клiмат на Ийлiраг i Ийлiрозi дуже схожий на клiмат Ийлiра, адже вони знаходяться майже на такiй же вiдстанi вiд Зель-цок, як Ийлiр. Тiльки на Ийлiраг є такий час, який називається Чорна Зима. Вiн настає, коли Ийлiраг ховається вiд Зель-цок за нашим Ийлiром i триває тридцять сiм з половиною дiб (приблизно 2 мiсяцi i трохи бiльше 8 дiб на Землi). Весь цей час на Ийлiраг триває нiч i стає так холодно, що випадає снiг.
   - А на Ийлiрозi теж буває Чорна Зима? - Запитав я.
   - Нi, на Ийлiрозi Чорної Зими не буває, тому що вiн нiколи не ховається вiд Зель-цок за Ийлiром. Вiн крутиться навколо Ийлiра у вертикальнiй площинi, поверненiй обличчям до Зель-цок. - Мама показала, як крутяться обидва супутники навколо Ийлiра, а Ийлiр навколо Зель-цок. - На супутниках, як i на планетi, є вода i суходiл, океани i моря, гори i рiчки. На Ийлiраг - двi пори року - Жовте Лiто i Чорна Зима, а на Ийлiрозi, як i у нас, чотири - зима, весна, лiто i осiнь. На нашому Ийлiрi полюси взимку повнiстю замерзають, а влiтку перетворюються на моря, з яких течуть бурхливi рiчки на суходiл. Орбiти супутникiв завжди паралельнi до екватора та меридiанiв, вони теж разом з Ийлiром нахиляються щодо Зель-цок. На Ийлiраг, що обертається паралельно екватору, полюса замерзають пiд час Чорної Ночi i повнiстю вiдтаюють пiд час Жовтого Дня. А на Ийлiрозi взимку стає настiльки холодно, що полюси повнiстю не розморожуються навiть влiтку i там завжди є шар вiчного снiгу.
  Казка про планети третьої орбiти. Того разу мама принесла три майже однаковi брязкальця, такi ж, як Ийлiр з його двома супутниками, тiльки трошки рiзних вiдтiнкiв жовтого: жовто-коричневий, жовто-померанчевий i лимонно-жовтий. Всi три брязкальця встановили на карусельку у парку так, що вони утворили трикутник. Цей трикутник мама позначила ниточками, прив'язаними до кожного брязкальця.
   - Ось вам мотузочок, помiряйте цiєю мотузкою довжину кожної ниточки. - Запропонувала вона нам.
  Всi ниточки трикутника виявилися однаковими.
   - Коли всi вiдстанi однаковi, фiгура називається правильною. - Пояснила мама. - Тут три брязкальця, тому ниточки утворюють три кути, а значить фiгура, яку вони утворюють, називається трикутником.
   - Правильний трикутник. - За звичкою повторили ми.
   - Це три планети нашої третьої орбiти. - Урочисто сказала мама. - Цю ви вже знаєте...
   - Це Ийлiр з супутниками Ийлiрогом та Ийлiраг. - В один голос вiдповiли ми.
   - А цi двi планети називаються Ийлiм з супутниками Ийлiмаз та Ийлiмоз i Ийлiц з супутниками Ийлiцал та Ийлiцол. Подивiться, всi вони крутяться i нахиляються так само, як i наша планета. - Мама натиснула кнопку на пультi i все це закрутилося, завертiлося, перiодично змiнюючи й кут нахилу.
   - Один, два, три - три планети. - Порахувала Айлiра.
   - Два i два i два - всього шiсть супутникiв. - Порахував я.
   - Три планети i шiсть супутникiв - всього дев'ять. - Порахували ми разом.
  Ми стояли, заворожено розкривши роти, i захоплено милувалися планетами нашої орбiти...
  Казка про iншi планети. З кожним днем брязкалець ставало все бiльше. Всi вони були влаштованi однаково: на ручцi закрiплений великий шар-планета, а навколо нього на дротинках, по перпендикулярних одна до одної орбiтах, паралельно до екватора i меридiанiв, оберталися двi менших кульки-супутники. Тiльки розмiри i колiр цих брязкалець були рiзними. Ускладнювалася i каруселька для брязкалець у нашому саду. Спочатку, крiм нашої орбiти, з'явилося ще чотири - двi ближче до центрального стовпчика з лампою, що позначала Зель-цок, та двi - за нашою.
  На першiй орбiтi мама встановила найменше брязкальце темно-сiрого кольору;
   - Це планета Айшух зi своїми супутниками Айшухоном i Айшухан.
  На другiй орбiтi опинилися два брязкальця трохи быльших розмiрiв, нiж брязкальце першої орбiти - темно-фiолетове i темно-синє.
   - Це Ейжас iз супутниками Ейжасуд та Ейжасед, i Ейжаш iз супутниками Ейжашуд та Ейжашад. Бачите, вони розташованi на однiй лiнiї з Зель-цок. Якщо дивитися з Ейжас, то Ейжаша нiколи не видно, вiн ховається за Зель-цок.
   - А якщо дивитися з Ейжаша, то не буде видно Ейжас?! - Здогадалися ми.
  На четвертiй орбiтi встановили чотири брязкальця рiзних вiдтiнкiв бордово-червоного, якi були приблизно в пiвтора рази бiльше брязкалець третьої орбiти - планета Ойдрак з супутниками Ойдракеб та Ойдракуб, Ойдраж з супутниками Ойдражен та Ойдражум, Ойдрат з супутниками Ойдратек та Ойдратук i Ойдрап, супутники якого називалися Ойдрапез i Ойдрапуз.
   - Скiльки планет на четвертiй орбiтi? - Запитала мама.
  - Чотири.
   - Якщо їх з'єднати ниточками, яка вийде фiгура?
   - Чотирикутник.
   - Який?
  Ми вимiряли мотузкою ниточки, якi з'єднували всi чотири брязкальця, i вони виявилися однакової довжини.
   - Правильний чотирикутник! - Вигукнули ми.
   - Правильний чотирикутник називається квадрат. - Сказала мама, щоб ми запам'ятали нове слово.
  На п'ятiй орбiтi виявилося п'ять найбiльших брязкалець чорного кольору: планета Уйкраг з супутниками Уйкрагюн i Уйкрагьон, Уйкраз з Уйкразюмом i Уйкразьомою, Уйкрад з Уйкрадифою i Уйкрадефом, Уйкраб з Уйкрабяною i Уйкрабьоном, Уйкрал з Уйкралiном i Уйкраляною. Цi планети утворювали правильний п'ятикутник.
   - Скiльки всього планет крутиться навколо Зель-цок?
   - Одна, плюс двi, плюс три, плюс чотири, плюс п'ять - всього п'ятнадцять!
   - А скiльки супутникiв?
  Ми почали перераховувати супутники, але тут мама вирiшила полегшити пiдрахунок i пояснила нам, що таке множення. З множенням рахувати виявилося набагато легше.
   - По два супутники у п'ятнадцяти планет - всього тридцять.
   - Ну, тодi скажiть, скiльки всiх супутникiв i планет?
   - П'ятнадцять i тридцять - всього сорок п'ять. - Швидко пiдрахували ми, разом з мамою сiдаючи на лавку, розташовану в декiлькох метрах вiд карусельки i пiдняту над нею на кiлька сходинок.
  А тепер слухайте казку про Систему Зель-цок, сказала мама, натиснувши кнопку на пультi, щоб вся планетарна система зiрки Зель-цок закрутилася i завертiлася з вiдповiдними кожнiй орбiтi швидкостями.
   - Колись давним-давно, у такi часи, про якi нiхто й не пам'ятає, нi нашої зiрки, нi наших планет не було. Проте на iнших планетах бiля iнших зiрок жили i люди, i iншi рiзнi розумнi iстоти, яких ми називаємо Древнiми Творцями. Одного разу вони вирiшили побудувати нашу Систему Зель-цок, ось таку, яку ви бачите на карусельцi. А коли побудували, всi планети i супутники заселили людьми.
   Спочатку людей було не дуже багато, тому всiм вистачало мiсця. Але потiм людей ставало все бiльше i бiльше, мiсця для них було все менше i менше. Не знаю, як так сталося, але деякi люди нашої системи виявилися поганими. Вони вилiтали на космiчних кораблях далеко за межi наших планет i там нападали на чужi кораблi, вбивали їх екiпажi, а все, що могли забрати, вивозили до наших планет. Iнодi вони навiть завойовували планети iнших систем, вбиваючи на них всiх людей. Так почалася Загальногалактична Вiйна.
   - Вiйна - це коли вбивають i завойовують? - Уточнив я.
   - Так. - Пiдтвердила мама. - Галактiв було набагато бiльше, нiж наших, тому вони перемогли. Спочатку вони знищили всi планети п'ятої орбiти...
  Мама натиснула на пультi кнопку i всi чорнi брязкальця вибухнули. Вибух був спрямованим, жоден уламок не полетiв у наш бiк, майже всi вони примагнiтилися до своєї труби-орбiти, але деякi полетiли до планет i супутникiв четвертої орбiти. Брязкальця четвертої орбiти зiм'яло i вони теж стали чорними.
   - З тих пiр замiсть планет i супутникiв на п'ятiй орбiтi утворився пояс астероїдiв - уламкiв вiд планет i супутникiв. А на планетах i супутниках четвертої орбiти було знищено все: i люди, i тварини, i рослини, i будiвлi, i кораблi, i моря, i гори, i атмосфера... Тепер вони представляють собою голе камiння з безлiччю кратерiв вiд ударiв уламкiв...
  - На чотирьох орбiтах залишилося десять планет i двадцять супутникiв... - Сумно пiдрахували ми.
   - Така трагедiя через багато рокiв подiяла i на наш Зель-цок. На ньому стався Страшний Спалах...
  Мама натиснула нову кнопку i лампа на центральному стовпчику спалахнула яскравiше. Вiд цього спалаху спочатку загорiлася екваторiальна Айшухан, що опинилася мiж Зель-цок i Айшухом, а через деякий час i вертикальний супутник Айшухон, який теж запалав.
   - Зель-цок продовжував горiти дуже яскраво, навколо Айшух палали, як сам Зель-цок, обидва його супутника. Тому Айшух не витримав i теж загорiвся...
  Ми спостерiгали, як брязкальце першого рiвня спочатку горiло, потiм перетворилося на попiл, який рiвномiрно розтiкся по трубi першої орбiти.
   - Залишилося дев'ять планет i вiсiмнадцять супутникiв... - Пiдрахували ми i скрушно повiсили голови.
   - Хоча спалах на Зель-цок був не дуже довгим, але спекотно стало на всiх планетах, особливо на другiй орбiтi - на Ейжас з супутниками Ейжасуд та Ейжаседом, i Ейжашi з супутниками Ейжашуд та Ейжашадом, вони перетворилися на спекотнi пустелi. - Мама натиснула нову кнопку i брязкальця другої орбiти стали чорними.
   - Там тепер теж немає життя?
   - Такого, яке було ранiше, немає. Можливо, пiд землею i збереглася вода, i там живуть якiсь пiдземнi органiзми, але точно я не знаю.
   - Виходить, що люди живуть тiльки на наших планетах - планетах третьої орбiти? - Запитала Айлiра.
   - Так, тепер ми всi живемо на цих трьох планетах i їх шести супутниках...
  
  4. ПЕРША ЧВЕРТЬ.
  Наближався сто п'ятдесятий день року, його Перша Чверть, Середина Осенi, День Осiннього Рiвнодення. У цей день нам з Айлiрою мало виповнитися по 0,25 роки (приблизно 9 мiсяцiв i 7 днiв земного часу), а Айлiрагiзу - 2,75 роки (приблизно 8 рокiв 5 мiсяцiв i 18 днiв).
  Мама i няня почали готувати нас до нашого першого Дня Народження. Нас вчили правильно ходити, правильно кланятися кивком голови, правильно називати свої iмена. А крiм того, мама розповiла нам Казку про етикет:
   - У кожну чверть року маленькi дiти святкують свої Днi Народження. Для вас це буде перший День Народження - Перша Чверть, а для Айлiрагiза - одинадцята. Всiєю сiм'єю вiдзначаються тiльки Перша Чверть, Перший Рiк, Три Роки i Шiсть Рокiв. У цi Днi Народження вся сiм'я збирається в Головному Iгровому Залi.
   - А решта Днiв Народження? - Запитав я.
   - Решту святкують тiльки у вузькому колi, в своїх апартаментах.
   - А пiсля шести рокiв? - Запитав я.
   - Пiсля шести рокiв днi народження не святкуються, а тiльки вiдраховуються.
   - Розкажи про Головний Iгровий Зал! - Поквапила маму Айлiра.
   - Навколо круглого залу влаштованi кiмнати-нiшi для кожної з десяти дружин вашого тата - Властителя Ийлiра - та їх дiтей. Вас ще нiхто не бачив, тому вам спочатку доведеться представитися. Треба взятися за руки - Айлiра лiворуч, бо вона старша, а Ейлiр - праворуч. Спочатку ви вийдете у центр залу, повернетесь навколо своєї осi три рази, пiдiйдете до найбiльшої нiшi - татової - i назвете свої iмена, спочатку Айлiра, потiм Ейлiр.
   - А навiщо представлятися татовi? Адже вiн нас знає! - Здивувалися ми.
  - Так заведено. - Вiдповiла мама. - Те, що заведено, називається етикетом. А якщо вже ви - дiти Властителя, значить ви принцеса i принц, а тому повиннi дотримуватися палацового етикету.
   - Палацовий етикет. - Повторили ми.
   - Коли тато вам кивне, ви можете переходити до наступної нiшi лiворуч (планети Зель-цок обертаються проти земної годинникової стрiлки, тому всi круговi напрямки вiдбуваються так само). У першiй нiшi буде сидiти перша татова дружина з одною донькою. Ви так само вклонiться кивком голови i представтеся. Перша дружина та її дочка теж кивнуть - спочатку дружина, потiм дiвчинка. Iмена батькових дружин запам'ятовувати не треба, вони вам не знадобляться, а от iмена всiх дiтей треба буде запам'ятати - вам з ними доведеться грати, поки ви маленькi, i взаємодiяти, коли станете дорослими.
   - Запам'ятати iмена дiтей. - Повторили ми.
   - Потiм ви пiдiйдете до другої нiшi. Там будемо сидiти ми: я - друга дружина, i Айлiрагiз - ваш старший брат. Нам ви теж повиннi будете представитися.
   - Тому що треба дотримуватися палацового етикету. - З розумiнням кивнули ми.
   - Потiм ви пiдете до третьої нiшi i так далi - всього одинадцять нiш - одна татова i десять - його дружин та дiтей. У десятої дружини дiтей поки немає, тому там запам'ятовувати нiкого не треба. Потiм ви знову пiдiйдете до татової нiшi i зробите кивок. Коли тато кивне у вiдповiдь, можна буде повернутися до нашої нiши. Коли тато дасть сигнал, що можна грати, всi дiти вийдуть зi своїх нiш. Постарайтеся хоч з кимось подружитися.
  ***
  День Осiннього Рiвнодення почався незвично. По-перше, за вiкном пiшов дощ. До цього ми нiколи не бачили, щоб вода лилася з неба.У нашому саду i парку вода розбризкується фонтанами з поливальних пристроїв вранцi та ввечерi. Тому, коли ми купалися в басейнi, мама розповiла Казку про погоду:
  Виявляється, погода буває рiзною. Наш палац знаходиться в Столицi планети Ийлiр на екваторi, тому у нас завжди тепло. Тiльки з середини осенi до середини весни час вiд часу йдуть дощi. Взимку вони йдуть майже щодня, а восени i навеснi - зрiдка. Чим ближче до полюсiв, тим стає холоднiше, настiльки, що вода може перетворитися на снiг, як в холодильнику. I цей снiг падає з неба великими бiлими пластiвцями. Взимку на полюсах снiгу дуже багато, його може навалити до декiлькох метрiв заввишки. А влiтку весь цей снiг тане, i тодi в море течуть цiлi рiчки вiдталої води.
   - Я знаю! Погода змiнюється тому, що Ийлiр змiнює вiсь нахилу до Зель-цок! - Ранiше мене озвучила Айлiра спогад про казку про Ийлiр.
  Ми одягли звичайнi костюмчики i пiшли снiдати. Ось там-то няня i дiстала з холодильника велику чашу бiлого снiгу, з якого ми почали лiпити снiжки i навiть фiгурки деяких тварин.
  Другою незвичнiстю було те, що замiсть iгор в Iгровiй Кiмнатi ми всi пiшли переодягнутися, причому нам вперше запропонували самим обрати колiр нарядiв. У шафi висiли звичнi сорочки, шаровари i пояси, а на поличцi внизу стояли капцi.
   - Тiльки вибирайте рiзнi кольори, щоб iншi дiти могли вас розрiзнити, адже ви дуже схожi. - Попередила мама.
  Слiдом за Айлiрагiзом, який надiв золотистi сорочку i шаровари з червоними поясом i тапочками, Айлiра в цей день вибрала зелений костюмчик з жовтим поясом i жовтими тапочками, а я надiв такий же костюмчик срiблястого кольору з чорними поясом i тапочками.
  Третьою незвичнiстю стала мама. Вона завжди була одягнена, як i ми, в сорочку з довгими рукавами, шаровари, тапочки i пояс, а сьогоднi вийшла до нас у сукнi... Це було щось золотисто-жовте, довге i повiтряне, що майорiло i летiло при кожному кроцi, а замiсть рукавiв назад вiдлiтали смужки тканини, як крила у птаха, оголюючи маминi руки. Мамине волосся, яке зазвичай, як i у нас, було схоплено застiбкою i було схоже на хвiст крилана (звiрок, схожий на бiлку-летягу, з великим пухнастим хвостом), сьогоднi було розпущене i великими локонами розтiкалося по спинi. А на головi у неї була корона - дуже гарний золотий головний убiр, прикрашений блискучими рiзнокольоровими камiнцями.
  I ось ми всi вчотирьох, без нянь, пiшли довгим коридором з наших покоїв до Головного Iгрового Залу. Попереду, тримаючи маму за руку, йшов Айлiрагiз, а за ними, взявшись за руки, згiдно з етикетом, йшли ми з Айлiрою. Коридор був створений двома рядами колон, якi пiдтримували склепiнчасту стелю. По обидва боки коридору розрiсся сад, крiзь кущi i дерева якого проглядали такi ж коридори-галереї. Промiжки мiж колонами через один були заскленi рiзнокольоровими скельцями, складеними в картини-вiтражi. На одних картинах зображувалися космiчнi сюжети з древнiми кораблями i битвами, на iнших - пейзажi рiзних планет, на третiх - якiсь тварини, на четвертих - люди, якi займалися рiзними справами...
   - Мама! Розкажи нам про цi картинки! - Не втримавшись, перервав я урочисту тишу.
   - Тепер ви будете ходити цим коридором кожного дня. - Вiдповiла мама. - Ось тодi я i буду розповiдати вам казки про кожну картину.
   - I я теж можу розповiдати! - Обернувся до нас Айлiрагiз. - Я ж їх теж знаю!
  Це була четверта незвичайнiсть - ранiше Айлiрагiз нiчого нам не розповiдав. Тепер ми стали великими, тепер i вiн мiг нас чомусь навчити...
  Головний Iгровий Зал був величезним. Ми вiдразу ж побачили його, щойно перед нами розсунулися дверi коридору i ми увiйшли до своєї нiши. Сама нiша була розмiрами три на три метри, встелена великим м'яким килимом, а вiдразу за дверима на всю її ширину стояв великий диван, на який ми всi й сiли. I тодi перед нами розкинувся круглий простiр дiаметром близько п'ятнадцяти метрiв, огороджений товстими колонами, мiж якими виднiлися iншi нiшi.
   - Одна, двi, три ... - Взялися ми з Айлiрой рахувати нiшi. - Всього десять нiш. I наша одинадцята.
   - А де батькова нiша? - Запитав я.
   - Ота, друга вiд нас злiва. Бачиш, вона найбiльша! - Замiсть мами вiдповiв Айлiрагiз. - А прямо навпроти неї - Парадний Вихiд.
  Батькова нiша була золотисто-медового кольору i в нiй, замiсть дивана стояло всього два великих крiсла-трони.
   - А навiщо татовi два крiсла? - Запитала Айлiра. - З ним хтось буде сидiти?
   - Нi, це моє крiсло. - Вiдповiв Айлiрагiз. - Коли менi виповниться три роки (9 рокiв i майже 4 мiсяцi в земному вимiрi), я сяду поруч з татом.
   - Тому, що ти Спадкоємець! - Одночасно кивнули ми з Айлiрою.
  У цей час нiшi почали заповнюватися жiнками з дiтьми. У бiльшостi нiш дiтей було по двоє, в декiлькох - по одному, а в нашiй та сусiднiй - по троє. У десятiй нiшi сидiла самотня жiнка без дiтей.
  I тут нас як громом вразила п'ята незвичайнiсть цього дня: шкiра i волосся у всiх дiтей i жiнок були рiзного кольору!!! Однi були майже чорними, iншi коричневими, третi - золотисто-жовтими, четвертi - якимись майже бiлими...
   - Мама, а чому... - Хотiв запитати я, але тут раптом настала приголомшлива тиша.
  I в цiй тишi зi стелi пролунав урочистий голос:
   - Властитель трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи Зель-цок - Ийлiрiмiц-Гiз!
  У свою нiшу ввiйшов тато. Всi встали. Тато пiдiйшов до краю нiшi, майже до самої сходинки, по якiй можна було спуститися в зал, обвiв усiх поглядом, кивнув i сiв на своє крiсло-трон.
  Всi знову сiли.
   - Дiти Першої Чвертi цього року - Айлiра та Ейлiр! - Проголосив голос зi стелi.
  Ми з Айлiрою схопилися за руки i встали. Мама злегка пiдштовхнула нас i ми вийшли на середину Головного Iгрового Залу. Повернувшись навколо себе три рази, ми стали обличчям до татової нiшi i пiшли до нього. Пiдiйшовши до сходинки, ми зупинилися i поклонилися головами:
   - Айлiра!
   - Ейлiр!
  Тато уважно подивився на нас, нiби бачив вперше, i кивнув.
   - Властитель всiєї системи Зель-цок з усiма її планетами i супутниками - Ийлiрiмiц-Гiз! - Повiдомив вiн нам i знову кивнув.
  Ми теж кивнули i пiшли налiво, до нiшi першої дружини. Там ми знову зупинилися бiля сходинки, кивнули i представилися:
   - Айлiра!
   - Ейлiр!
  Жiнка i дiвчинка кивнули нам у вiдповiдь i теж назвалися. Через те, що мама попередила нас, що запам'ятовувати iмена жiнок не треба, ми пропустили його повз вуха, а iм"я дiвчинки вислухали уважно:
   - Айшуханiза, два роки з чвертю!
  Ми знову кивнули i пiдiйшли до своєї нiшi .
   - Айлiра!
   - Ейлiр!
  Мама i Айлiрагiз кивнули нам у вiдповiдь.
   - Ейжалiрзiма! Друга дружина Властителя Ийлiрiмiц-Гiза!
  Виявляється, у мами теж було iм'я! Це була шоста незвичайнiсть, адже до цього ми завжди називали її просто мамою.
   - Айлiрагiз! Спадкоємець престолу! Два роки i три чвертi! - Представився наш старший брат.
  Ми знову кивнули i пiшли далi.
  У третiй нiшi були три дiвчинки - Ийлiраз (два з половиною роки), Ийжараз (пiвтора року) i Ийрийна (пiвроку). У четвертiй нiшi - двi дiвчинки Ойдраза (два роки) i Дразойка (три чвертi року). У п'ятої дружини нашого тата були хлопчик i дiвчинка - Одракраз (один рiк i три чвертi) i Украгейра (пiвроку). А у шостiй виявилися близнюки, але не такi, як ми, а обидвi дiвчинки - Яйлiза i Яйлiма, їм було по одному з чвертю року.
  Далi були знову двi дiвчинки - Єйнайка (один рiк i три чвертi) i Єйкайна (три чвертi року). У восьмий нiшi був тiльки один хлопчик - Лiрiдан, якому в цей день виповнився один рiк. У дев'ятої дружини була одна дiвчинка, яку звали Йойлока, i їй сьогоднi виповнилося три чвертi року. А в десятiй нiшi сидiла самотня жiнка без дiтей. Ми представилися одне одному, кивнули i знову вийшли на середину Залу. Знову повернулися навколо своєї вiсi три рази i пiшли до мами.
  I тут сталася сьома незвичайнiсть. До цього дня весь свiт обертався навколо нас. Ми з Айлiрою були центром Всесвiту, в який входили мама, брат, тато i нянi зi слугами. Ми думали, що вся увага оточуючих призначена тiльки нам. А тут раптом виявилося, що сьогоднi особливою увагою користуються i тi дiти, яким виповнився один рiк! I це був хлопчик на iм'я Лiрiдан.
   - Один рiк сьогоднi виповнюється Лiрiдану! - Проголосив голос зi стелi.
  Лiрiдан вийшов в центр, повiльно повернувся навколо своєї вiсi три рази i, тримаючи в руках якийсь мiшок, пiшов представлятися.
   - Що у нього в мiшку? - Пошепки запитав я у мами, пiднявшись до її вуха.
   - Iграшки для молодших. - Замiсть мами вiдповiв Айлiрагiз. - Тi, кому виповнився один рiк, стають старшими i повиннi вiддати кожному молодшому по однiй iграшцi. Тепер вiн може ходити до Храму Знань.
   - А чому ти сьогоднi весь час вiдповiдаєш за маму? - Запитала Айлiра.
   - Тому що жiнки на людях повиннi по можливостi бiльше мовчати. - Урочисто оголосив нам восьму незвичайнiсть Айлiрагiз.
   - Ви запам'ятовуйте все, що вас цiкавить, а потiм, удома, я вам вiдповiм на всi питання. - Тихесенько прошепотiла мама.
  Так само, як i ми, Лiрiдан обiйшов всi нiшi по колу, представляючись i оголошуючи, що йому виповнився один рiк. На сходинки тих нiш, в яких знаходилися дiти, молодшi за нього, вiн клав iграшки. Двi iграшки вiн поклав на нашу сходинку i по однiй - на сходинки третьої, четвертої, п'ятої, сьомої та дев'ятої нiш. Потiм вiн знову вийшов на середину, повернувся три рази i сiв на своє мiсце.
  Тато встав. Вiн знову пiдiйшов до сходинки своєї нiшi, обвiв усiх поглядом i кивнув. Всi дiти вибiгли зi своїх нiш, щоб грати. Слуги внесли через Парадний Вихiд рiзнi гойдалки, каруселi, лазалкi, турнiки, м'ячики, iграшки i стiльки всього нового i незвичайного, що просто очi розбiгалися. Ми з Айлiрою так захопилися новими iграми, що майже зовсiм забули про маму. Лише зрiдка ми пiдбiгали до неї, щоб показати щось нове i висловити своє захоплення. Всi мами сидiли в своїх нiшах i спостерiгали за дитячими iграми. Батько теж сидiв, вiдкинувшись у своєму крiслi, i коли вiн зник, ми навiть не помiтили.
  Увечерi за вечерею ми з захопленням дiлилися новими враженнями, яких було стiльки, що ми, абсолютно знесиленi, вiдразу ж пiсля вечерi i басейну заснули, вперше без маминої казки.
  
  
  
  5. РАСИ СИСТЕМИ ЗЕЛЬ-ЦОК.
  З самого ранку - i в басейнi, i за снiданком, i на прогулянцi - ми з Айлiрою засипали маму цiлою купою питань:
   - Чому всi дiти i мами були рiзного кольору?
   - Чому тато один, а мам десять?
   - Що означають картинки в коридорi?
   - Що роблять дiти пiсля одного року, пiсля двох рокiв, пiсля трьох?
  - Чому Айлiрагiз в три роки пiде вiд нас до тата?
   - Що вiн буде робити?
   - А коли ми знову пiдемо до Головної Iгрової?...
   - Тихо, тихо! - Зупинила нас мама. - Я вам все розповiм, тiльки по черзi, поступово. А спочатку давайте перевiримо, наскiльки добре ви запам'ятали своїх братiв i сестер вiд iнших мам.
  - Всього там було сiмнадцять дiтей. - Почав я. - Три хлопчика i чотирнадцять дiвчаток. Ми з Айлiрою виявилися наймолодшими - нам по однiй чвертi року. (Трохи бiльше 9 мiсяцiв на Землi).
   - По пiвроку виповнилося двом дiвчаткам - Ийрийнi i Украгейрi. - Почала систематизувати дiтей за вiком Айлiра. (Приблизно пiвтора року i пiвмiсяця земного часу).
   - А по три чвертi трьом - Дразойцi, Єйкайнi, i Йойлоцi. - Продовжив я. (На Землi - майже два роки i чотири мiсяцi).
   - Один рiк (земних 3 роки i майже один мiсяць) виповнився одному хлопчиковi, який вчора представлявся так само, як i ми, i подарував нам свої iграшки - я взяла Пухнастика*, а Ейлiр - маленький лiтаючий екiпаж.
   - Його звуть Лiрiдан! - Поквапився я. - По року з чвертю виповнилося дiвчаткам-близнюкам Яйлiзi та Яйлiмi. (Трохи бiльше, нiж земнi 3 роки i 10 мiсяцiв).
   - А пiвтора роки тiльки однiй Ийжараз! (4 роки i майже 7,5 земних мiсяцiв).
   --------------------------------------------------------------------------
   * Пухнастик - маленький домашнiй звiр, схожий на гiбрид бiлки i кiшки.
   - Рiк i три чвертi вчора виповнилося хлопчиковi Одракразу i дiвчинцi Єйнайцi. (Трохи бiльше земних 5 рокiв i 4,5 мiсяцiв).
   - А два роки - Ойдразi! (Майже 6 рокiв i 2 мiсяцi).
   - Дiвчинцi Айшуханiзi, яка у найпершої мами, два з чвертю роки. (7 земних рокiв без двадцяти трьох днiв).
   - А Ийлiраз - два з половиною! (7 рокiв i майже 8,5 мiсяцiв).
   - А найстарший - наш Айлiрагiз! Йому два роки i три чвертi! - Закiнчив я. (8 рокiв i трохи бiльше, нiж 5,5 мiсяцiв).
   - А скiльки всього дiтей до одного року? - Запитала мама.
  - Сiм! - Одночасно вигукнули ми.
   - А вiд одного до двох?
   - Теж сiм!
   - А бiльше двох рокiв?
   - Трьом - Айшуханiзi, Ийлiраз i Айлiрагiзу!
  - Якi ви в мене молодцi! - Зрадiла мама нашiй пам'ятi i вмiнню швидко рахувати.
  Ми щойно закiнчили снiдати i почали збиратися на прогулянку. Айлiрагiз пiшов з нами.
   - Зараз я розповiм вам Казку про раси! - Повiдомила мама, коли ми набiгалися i присiли на лавку вiдпочити.
  - Давним-давно, коли всi планети ще були цiлими, Древнi заселили їх людьми. - Почала мама.
   - Знаємо, ти вже казала!
   - Спочатку всi люди були однаковими. Якими саме, нiхто вже й не пам'ятає. I у них була рiзна технiка, доступна всiм розумним iстотам того часу, яка давала можливiсть подорожувати по всьому Всесвiтi. А потiм пiд дiєю рiзних умов на рiзних планетах почали вiдбуватися мутацiї.
   - Мутацiї - це такi змiни в органiзмах, якi передаються у спадок. - Вставив Айлiрагiз.
   - Першими стали мутувати люди на найпершiй вiд Зель-цок планетi Айшух та його супутниках Айшухонi та Айшухан. Через сильну зiркову радiацiю i дуже спекотний клiмат, людям довелося ховатися пiд землею. Вони рили тунелi i будували пiдземнi мiста. Живучи пiд землею, вони робили цi тунелi все меншими i меншими, по ним вже не можна було ходити i люди стали повзати. Повзати зручнiше, якщо ноги поступово з'єднуються з тiлом в одне цiле. Люди стали все бiльше схожим на черв'якiв i тодi їх стали називати "айшухi".
   - Айшухi - це такi великi черв'яки з людськими головами i руками-лопатами, якими зручно рити. Адже якщо ти знаходишся на поверхнi, треба вмiти дуже швидко закопатися i прорити хiд до тунелю. - Пояснив Айлiрагiз. - Гаразд! Менi вже час! - Вiн встав.
   - Айлiрагiз! - Мама повернулася до брата, який зiбрався йти. - Будь ласка, вiзьми в Музеї Артефактiв колекцiю бурштину, ти знаєш, яку. Увечерi ми з молодшими пограємо з камiнням.
   - Добре. - Вiдповiв Айлiрагiз i разом зi своєю нянею кудись пiшов.
   - А куди пiшов Айлiрагiз? - Запитала Айлiра.
   - У Храм Знань. - Вiдповiла мама. - Там вiн може сам дiзнаватися багато цiкавого з Iнформацiйних Кристалiв, а не тiльки з моїх казок. Адже мої казки вiн уже чув, тепер йому потрiбно щось нове.
   - А коли ми пiдемо в цей Храм Знань? - Поцiкавився я.
   - Коли вам виповниться один рiк.
   - Ну, розповiдай далi! - Нетерпляче поквапила Айлiра.
   - Так вийшло, що в процесi мутацiй всi жiнки-айшухи вимерли, а чоловiки-айшухи без них дiтей мати не могли. I їх би через кiлька сотень рокiв взагалi не залишилося, але тут до них прилетiли ейжазiми з планет Ейжас i Ейжаша та їх супутникiв Ейжасуда i Ейжасед, Ейжашуда i Ейжашад.
   - А чому вони прилетiли?
   - Тому, що у них теж вiдбулися мутацiї, але зовсiм не такi, як у айшухiв. Люди на спекотних планетах i супутниках другої орбiти не стали зариватися в землю. Вони пристосувалися жити на поверхнi своїх планет. Щоб шкiра не обгорала пiд променями Зель-цок, вона стала зовсiм чорною. Такою чорною, що навiть з фiолетовим вiдтiнком. Волосся на головi перетворилося на товстий кучерявий шар хутра, який мiг зберiгати у своїх завитках шар повiтря, що не дозволяв отримати тепловий удар. А гаряче щiльне повiтря планет i супутникiв другої орбiти дозволило їм навчитися лiтати. Спочатку для польотiв вони використовували великi плащi, натягуючи їх, як крилани свої крила-руки. Але поступово їх руки самi стали перетворюватися на крила.
   - Як?
   - У нас на руках пiсля лiктьового суглоба йдуть двi променевi кiстки. А у ейжазiм, одна кiстка залишилася рукою, правда, дуже слабенькою, а друга сильно виросла, вiдокремилася вiд першої i перетворилася на крило. Вони би могли жити i лiтати так скiльки завгодно, але у них вимерли всi чоловiки.
   - I вони теж почали вимирати? - Стало прикро Айлiрi.
   - Нi, природа завжди знаходить вихiд з будь-якої, здавалося б, безвихiдної ситуацiї. Вони стали саморозмножуватися.
   - Як це?
   - Усерединi кожної жiнки, в животi, в певний час починає рости дитина.
   - А як вона звiдти вилазить? - Здивувався я.
   - А ви подивiться на свої животики. - Запропонувала мама.
  Ми з готовнiстю порозстiбали ременi i задрали свої сорочки.
   - Бачите, вiд пупка до самого низу проходить смужка? Начебто слiд вiд старого шраму. Коли приходить час народитися дитинi, живiт по цiй смужцi розкривається, i з нього дiстають дитину. А потiм живiт знову заростає i залишається тiльки смужка.
   - I у нас коли-небудь розкриється? - Запитав я.
   - У Айлiри може розкритися, а у тебе нi.
   - Чому?
   - Знову ж таки через мутацiй. Цi мутацiї багато мiльйонiв рокiв тому привели до того, що всерединi жiнок можуть розвиватися дiти, а у чоловiкiв не можуть.
   - Навiщо ж тодi потрiбнi чоловiки? - Якось пiдозрiло подивилася на мене Айлiра.
   - Тому, що якщо залишаться лише жiнки, у них будуть народжуватися тiльки дiвчатка, точнi копiї своїх мам. I тодi людство перестане розвиватися. А якщо дiти народжуються за допомогою чоловiкiв, вони трохи схожi на маму i трохи на тата, але стають зовсiм iншими. Таким чином, змiнюючись, людство не заходить у глухий кут, а весь час розвивається.
   - Ми з Айлiрою майже зовсiм схожi. - Почав мiркувати я. - Тiльки у мене "рукавчик" вивернутий, а у неї заправлений.
   - Ось бачите! - Зупинила нас мама. - Це i є вiдмiнностi. - А при саморозмноженнi нiяких вiдмiнностей немає. I от, щоб розвиватися далi, жiнки-ейжазiми прилетiли до чоловiкiв-айшухiв. Їхнi дiти в процесi розвитку за кiлька тисяч рокiв стали трохи схожi i на мам-ейжазiм. i на тат-айшухiв.
   - Якими вони стали - лiтаючими черв'яками? - Майже одночасно вигукнули ми.
   - Нi. Дiвчата стали схожi на лiтаючих жiнок, у яких зрослися разом ноги.
   - А як же вони ходили?
   - А навiщо їм ходити, якщо вони вмiють лiтати? Колiннi i тазостегновi суглоби у них збереглися, тому вони можуть сiдати майже так само, як сiдаємо ми, коли тримаємо ноги разом.
  Ми з Айлiрою встали i спробували рухатися, сiдати i лягати так, нiби у нас зрослися ноги. Це було не дуже зручно, але цiлком можливо. Звичайно, з крилами було би набагато краще.
   - А на кого стали схожi хлопчики? - Поцiкавився я.
   - А хлопчики стали схожi на чоловiкiв зi змiїним тiлом, щоб було зручнiше повзати i майже з людськими руками, адже рити землю їм вже не треба було, у них i так було побудовано багато тунелiв, пiдземних ходiв i мiст, пристосованих саме для такого тiла.
   - А де ж вони жили?
   - Дiвчата залишалися на планетах i супутниках другої орбiти, а хлопчикiв через рiк пiсля народження вiдправляли до тат на Айшух i його супутники Айшухон i Айшухан. - Мама сумно зiтхнула, схилила вниз голову i поклала руки навхрест собi на плечi. - А потiм, коли Айшух i його супутники перетворилися на попiл, нi чоловiкiв, нi хлопчикiв не залишилося, вони всi загинули.
  Ми теж схрестили руки, поклавши їх на плечi в знак печалi i пам'ятi, i зiтхнули, опустивши голови .
   - I тодi лiтаючим i тепер безногим чорним ейжазiмам знову довелося саморозмножуватися. А коли i на їх планетах жити стало неможливо, вони перелетiли на третю орбiту, на нашi планети та супутники.
   - I тодi вони знайшли для себе чоловiкiв тут? - З надiєю в голосi запитала Айлiра.
   - Нi, на той час вони вже настiльки сильно вiдрiзнялися вiд перших людей, що спiльнi дiти з людьми третьої орбiти у них стали майже неможливi. Поступово саморозмноження теж стало неможливо - завдяки мутацiям у ейжазiм перестав вiдкриватися живiт. Так само, як у чоловiкiв, дiтей не можна було вийняти. Спочатку животи пробували розрiзати, але тодi або дiти були дуже слабкими i швидко помирали, або вмирали мами. А потiм дiти всерединi ейжазiм стали взагалi розчинятися.
   - Як?!
   - Уявiть собi таку картину: ось росте собi всерединi ейжазiми дитина-дiвчинка, точна копiя своєї мами... Росте, росте, живiт у ейжазiми збiльшується, нiби вона проковтнула м'яч. А потiм, коли ранiше дiвчинка би вилiзла через живiт, вона починає розчинятися i всмоктуватися органiзмом мами. При цьому мама наче перероджується, омолоджується. Природа влаштувала це для того, щоб ейжазiми не вимерли. Тепер вони постiйно омолоджуються i, якщо їх не вбивати або вони, не потраплять в якусь смертельну катастрофу, то можуть жити вiчно. Деяким з живучих зараз ейжазiмам по кiлька десяткiв тисяч рокiв, а деякi взагалi народилися ще до Страшного Спалаху i їм бiльше мiльйона рокiв...
   - А ми їх побачимо?
   - Побачите, i дуже скоро! У Пiврiччя, в Найкоротший Зимовий День, коли Айлiрагiзу виповниться три роки, в палацi буде величезне свято. До нас прилетять Властителi всiх планет, Володарi супутникiв, а також Правителi Провiнцiй, щоб вiдсвяткувати повнолiття Спадкоємця Престолу. Тодi прилетять i ейжазiми. Тiльки тепер їх називають не ейжазiмами, а Мандрiвницями-Пiснярками.
   - Чому?
   - Мандрiвницями - тому, що вони не живуть на одному мiсцi, вони постiйно перелiтають з мiсця на мiсце, з одного мiста до iншого, з одного материка на iншi, з планети на планету та їх супутники i назад. А Пiснярками - тому, що у них дуже хороша пам'ять, вони пам'ятають все, що коли-небудь бачили чи чули самi, або що дiзналися з Iнформацiйних Кристалiв. Але свої знання вони не просто переказують, як я, а спiвають. У них якось так виходить, що знання складаються у пiснi. Це настiльки красиво, що проникає не тiльки в голову, але й у душу. А ще Мандрiвниць-Пiснярок можна часто побачити у Храмi Знань, де вони переглядають Iнформацiйнi Кристали, i на рiзних святах в палацах або на площах мiст.
   - Ти сказала слово "майже". - Згадала Айлiра. - Коли говорила, що ейжазiми не могли мати дiтей вiд ийлiв.
   - Отже, iнодi все ж виходило? - З надiєю глянув я мамi в очi.
   - Iнодi виходило, але дуже рiдко. Виживших нащадкiв ейжазiм та ийлiв можна впiзнати за золотисто-коричнево-жовтою шкiрою (як абрикосовий мед) i темно-коричневому з золотим вiдливом волоссю... - Мама задумливо замовкла.
   - Як у мами. - Прошепотiла менi у саме вухо Айлiра.
  Ми якийсь час сидiли мовчки, але потiм все ж зважилися порушити тишу.
   - А яка раса у нас?
   - А ось я зараз розповiм про всi раси, i тодi ви самi зрозумiєте, до якої раси належите. Отже, айшухи вимерли, про ейжазiм я вже розповiла, тепер - ийли - це раса жителiв третьої орбiти. Їх залишилося в живих найбiльше. Середнiй зрiст ийлiв - два метри, тiла стрункi i пропорцiйнi, основний колiр шкiри - золотисто-жовтий (як мед вiд соняшнику). Вiд полюсiв планети цей медовий колiр поступово вiд золотисто-лимонного (як рiпаковий мед) поглиблюється к екватору до золотисто-жовтого з додаванням оранжевого (як сумiш кульбабкового i буркунового медiв). Так само змiнюється i колiр довгого, як правило, нижче талiї, волосся на головi. Ийли дуже винахiдливi - з них виходять вiдмiннi полiтики, iнженери, вченi.
  Зараз майже всi ийли мають деякi ознаки iнших рас, представники яких вижили i змiшалися з ийлами.
   - У тата схожi ознаки. - Кивнули ми.
   - На планетах п'ятої орбiти виникла раса уйкрiв. Цi планети були найбiльшими i важкими, тому сила тяжiння на них майже в два рази бiльше, нiж у нас. Люди, що жили там, отримали в результатi мутацiй дуже мiцний скелет. Вони були великими - до трьох метрiв ростом i до трьохсот кiлограмiв вагою - i дуже сильними. А через те, що свiтла вiд Зель-цок їх планети i супутники отримували значно менше, то у них там було i темнiше i холоднiше. Тiла їх покрилися теплою бiлою шерстю, а шкiра пiд нею була такою бiлою, що вiдсвiчувала блакиттю. Коли їх планети були знищенi, вижили тiльки тi, хто в цей час знаходився на планетах i супутниках нашої орбiти. Вони дуже добре асимiлювалися з ийлами, тому зараз майже не вiдрiзняються вiд них. В умовах нашого теплого клiмату уйкри позбулися вовняного покриву, але їх нащадкiв можна впiзнати по великих, м'язистих, кремезних тiлах, дуже свiтлiй, майже бiлiй шкiрi (як сумiш меду акацiї i веронiки) i короткому бiлому волоссю, яке ледь досягає плечей.
  Ойдри жили на четвертiй орбiтi. Шкiра у них була рожево-жовта (як у земних європейцiв пiвнiчних країн), волосся свiтле, але тiла не покритi шерстю, а, як i у нас, гладенькi та голi. Вони були високими, трохи вище двох метрiв, сильними, але не такими кремезними, як уйкри, а навiть стрункiшими, нiж ийли. З них теж вижили тiльки тi, хто пiд час катастрофи опинилися на третiй орбiтi. Вони теж швидко асимiлювалися з корiнними жителями i їх нащадкiв можна впiзнати тiльки по свiтлiй шкiрi (як мед малини) та медово-русявому довгому волоссю, а також по витонченiй стрункостi. А ще у них дуже сильно розвинена iнтуїцiя. Iнодi навiть можна подумати, що вони можуть передбачати деякi подiї. Крiм того, вони надзвичайно виверткi i хитрi, тому можуть йти на такi компромiси, якi дозволяють вирiшувати будь-якi конфлiктнi ситуацiї.
  Всiх мешканцiв системи Зель-цок, до якої б раси вони не належали, з давнiх-давен називали зель-цок-тами. Зараз, коли майже всi раси змiшалися, зель-цок-ти дiляться на двi раси: ийли з домiшками всiх ознак уйкрiв, ойдрiв та ейжазiм, з шкiрою i волоссям всiх вiдтiнкiв золотистого меду, середня тривалiсть життя яких становить приблизно тисячу рокiв (майже три тисячi сто земних рокiв) i крилатi чорно-фiолетово-шкiрi Мандрiвницi-Пiснярки з коротким кучерявим волоссям, майже гострим закiнченням тулуба замiсть нiг, крутими стегнами i дуже тонкою талiєю, якi не розмножуються i, постiйно омолоджуючись, живуть практично вiчно.
  - А ми...
   - Все iнше - потiм! - Пiднялася мама з лави. - Зараз ви з нянею пiдете до Головного Iгрового Залу. Граючись з iншими братами i сестрами, ви швидше дiзнаєтеся правила нашого суспiльства. До речi, можете поспостерiгати за всiма мамами i дiтьми i проаналiзувати, ознаки яких рас в них влилися, а ввечерi менi розповiсте. А менi треба придiлити час Айлiрагiзу, адже вiн скоро пiде вiд нас до тата.
   - Але ранiше ти весь час була з нами! - Приревнував я маму до брата.
   - Ранiше, коли вас ще не було, я два з половиною роки весь час була з Айлiрагiзом. Я так само, як i вам, розповiдала йому казки, водила його до Головного Iгрового Залу, а коли йому виповнився рiк, то й до Храму Знань. Пiсля вашого народження, вже чверть року я придiляла йому занадто мало уваги. Тепер ви стали старшими i можете ходити в Iгровий зал з нянею, а я в цей час буду з Айлiрагiзом, менi ще багато чого треба йому розповiсти.
   - Та що ти, Ейлiр! - Потягнула мене за рукав сорочки Айлiра. - Ми ж все одно, коли граємо з дiтьми, до мами майже не пiдходимо! Навiщо їй просто так сидiти i даремно витрачати час? Йдемо!
  I ми пiшли грати з дiтьми. У нашiй нiшi тепер сидiла тiльки наша няня. Спочатку ми, як i всi, бiгали i грали, а потiм згадали про мамине прохання i почали роздивлятися та аналiзувати расовi ознаки всiх присутнiх. А коли в свою нiшу вийшов тато, то i його. Поступово до нашої гри-аналiзу по одному стали приєднуватися й iншi дiти, а потiм ми включилися у неї всi.
   - Мама, уявляєш, майже всi дiти навiть не знали, що у нас колись були рiзнi раси! - Дiлилися ми ввечерi за вечерею враженнями. - Їм що, мами про це не розповiдали?
  - Кожна мама розповiдає своїм дiтям те, що вважає за потрiбне. - Вiдповiла мама. - Або те, про що їх запитують дiти. Може, нi у кого з них просто поки не виникло такого питання.
  Коли слуги прибрали зi столу, Айлiрагiз подав знак, i кiлька людей внесли в їдальню i виставили на стiл величезний плаский ящик, знявши з нього кришку. Айлiрагiз урочисто провiв над ним рукою i сказав:
   - Це найбiльша колекцiя бурштину в нашому свiтi!
  Ми побачили, що ящик роздiлений перегородками на маленькi дiльницi, в яких лежали дуже красивi камiнчики. Всi вони були напiвпрозорими i золотавими, але самих рiзних кольорiв i вiдтiнкiв: жовтi i лимонно-жовтi, жовтувато-коричневi i коричнево-жовтi, темно-коричневi та свiтло-коричневi, оранжево-жовтi та оранжевi, блiдо-жовтi i сiро-жовтi, бiлi i сiрувато-бiлi, свiтло-зеленi, жовто-зеленi i зовсiм зеленi, темно-червонi i бордовi...
   - Яка краса!... - Ми з Айлiрою брали камiнцi в руки i розглядали, як крiзь них проходить свiтло вiд лампи.
   - Янтар - це застигла смола древнiх дерев. - Повiдомив Айлiрагiз. - Цю колекцiю збирали на рiзних планетах ще тодi, коли лiтали у Великому Космосi. Тепер вона зберiгається в Музеї Артефактiв. Зараз ми пограємо з нею, а завтра я вiднесу її на мiсце.
   - За допомогою цих камiнчикiв ви i розповiсте менi, ознаки яких рас ви виявили у членiв нашої сiм'ї. - Сказала мама.
   - Давайте почнемо з тата! - Запропонував Айлiрагiз.
   - Тато... - Ми з Айлiрою схилилися над ящиком, виглядаючи камiнчики, схожi на колiр шкiри нашого тата.
   - Вiн високий, сильний, але при цьому дуже стрункий i витончений. - Почав згадувати я.
   - Шкiра у нього приблизно як цi камiнчики... - Ми разом вийняли з ящика кiлька камiнцiв золотавого темно-жовтого кольору з помаранчевими искринками.
   - Майже такого ж кольору, тiльки трохи свiтлiше, у нього й довге, нижче талiї волосся, зiбране декiлькома зажимами в хвiст. Значить, вiн - екваторiальний ийл змiшаний з ойдром.
   - Молодцi! Правильно! - Похвалили нас одночасно мама i Айлiрагiз.
   - А мама ось такого кольору! - Айлiра першою знайшла камiнчики золотаво-жовто-коричневого кольору.
   - А волосся у неї темно-коричневе з золотим вiдливом i теж таке ж довге, тiльки не пряме, як у тата, а хвилясте. Ти нам не розповiдала про таку расу.
   - Думайте. - Не стала пiдказувати нам мама.
   - Мама найтемнiша з усiх iнших мам. У неї навiть очi темно-коричневi з золотавими искринками. - Почав мiркувати я. - Не дуже висока, у неї дуже тонка талiя i крутi стегна.
   - Як у ейжазiми! Тiльки крил немає, а ноги є. - Пiдхопила Айлiра.
   - Але ж ти розповiдала, що дiти у ийлiв i ейжазiм майже не виходили?! - Запитливо пiдняв я до неї голову.
   - Майже. - Зробила наголос мама. - Але дуже-дуже давно, коли це ще пробували робити, у моєї мами-пiснярки зумiли вирiзати з живота живу мене. Мама майже вiдразу ж померла, i мене виховував тато-ийл. Саме тому вiн назвав мене Ейжалiрзiма.
   - Дуже-дуже давно - це коли? - Насторожився я.
   - Сiм тисяч триста сорок вiсiм рокiв тому. - Зiтхнула мама. (Майже 22тис. 655 земних рокiв).
   - Але ж ийли живуть всього по тисячi рокiв! (Майже 3 тис. 100 земних рокiв).
  - Проте Мандрiвницi-Пiснярки безсмертнi. - Нагадав Айлiрагiз.
   - То ти що, теж безсмертна? - Айлiра аж рота вiдкрила.
   - Можу бути безсмертною, коли самозаплiднююся i дiти в менi розсмоктуються.
   - А як же ми?
   - А ви народилися за допомогою тата. Ви розчинитися не могли.
   - Шкiра у нас майже такого кольору, як у мами, тiльки трохи свiтлiша, напевно, вiд тата. - Продовжила Айлiра.
   - А нашi обличчя майже зовсiм не схожi нi на мамине, нi на татове.
   - Ага, очi - як у мами, волосся - як у тата, носи - як у Айлiрагiза...
   - А Айлiрагiз взагалi бiльше схожий на тата, нiж на маму! - Ми вiдшукували в ящику каменi вiдповiдних вiдтiнкiв i викладали їх в рядок на столi.
   - Значить, у нас бiльше вiд пiснярок, а у нього - вiд ийлiв!
   - Цi зовнiшнi вiдмiнностi дають вам i деякi непомiтнi якостi. - Зупинила нас мама.
   - Якi? - Тут же сiли ми.
   - Вiд тата ви отримали силу i витонченiсть при середньому зростi (майже два метри), а ще винахiдливiсть i iнженерну жилку - недарма вас цiкавить будова будь-якої iграшки. Вiд ойдрiв вам дiсталася хороша iнтуїцiя i спритнiсть. У вас дуже хороша пам'ять, як у мандрiвниць-пiснярок, ви все запам'ятовуєте, варто вам лише раз щось почути або побачити. I хоча пiснi складати ви не вмiєте, назавжди зберiгаєте отриманi знання. Коли Айлiра стане дорослою, вона теж зможе самозаплiднюватися i омолоджуватися, живучи дуже-дуже довго.
   - А як же я? - У мене на очi набiгли сльози.
   - А для тебе у мене є один секрет. - Обiйнявши мене, прошепотiла мама на вушко. - Ти теж безсмертний, тiльки поки про це нiкому не треба знати. Я тобi потiм розповiм.
  Нi Айлiра, нi Айлiрагiз цих слiв не чули, вони подумали, що мама втiшила мене якимись ласкавими словами.
   - А я отримав вiд тата високий зрiст i силу, а також винахiдливiсть i полiтичний талант, який менi дуже стане в нагодi, коли я стану Гiзом! I пам'ять у мене теж дуже хороша, правда, не така абсолютна, як у вас. А ще я хитрий i виверткий, а iнтуїцiя пiдказує менi, що...
   - З нами ви розiбралися, а як iншi вашi брати i сестри? - Перервала його мама i перевела нашу увагу на iнших дiтей.
   - Айшуханiза струнка i витончена, як ойдр, але шкiра у неї дуже свiтла, блiдо-жовта - це вiд уйкрiв. - Почав я згадувати нашi спостереження.
   - I волосся у неї майже бiле та коротке - всього лише до лопаток. - Пiдхопила Айлiра.
   - Значить, в нiй змiшалися уйкри, ойдри i ийли. Вона, напевно, виросте дуже великою i сильною. - Припустив я.
   - З неї вийде хороший воїн. - Кивнув головою Айлiрагiз.
   - Як i з Лiрiдана. Йому лише один рiк, а вiн вже майже такого же зросту, як Айлiрагiз! А який сильний! Вiн сам пересунув гойдалку, яку принесли двоє дорослих слуг! - Висловила наше загальне захоплення Айлiра.
   - А Одракраз - майже чистий ийл: середнього зросту, золотисто-коричнево-жовтий, волосся довге i теж такого кольору, очi - темно-жовтi з помаранчевими искринками. Вiд свiтлої мами йому майже нiчого не дiсталося.
   - Напевно, вiн буде дуже винахiдливим, спритним i хитрим. - Додала Айлiра.
  - А судячи зi свiтлої шкiрi i довгого русявого волосся його сестри Украгейри, в нiй бiльше вiд ойдрiв, значить, вона буде витонченою, стрункою i сильною. - Пiдсумував я.
   - А ще хитрою, спритною, з чудовою iнтуїцiєю i здатнiстю уникати неприємностей. - Додала мама.
   - Три сестрички Ийлiраз, Ийжараз i Ийрийна майже чистi ийли. Значить, вони будуть винахiдливими i розумними, будуть багато знати, вмiти знаходити компромiс, як полiтики. - Продовжила аналiз Айлiра.
   - Близнючки Яйлiза i Яйлiма на додаток до ийлiв мають також темне та кучеряве волосся довжиною всього лише до плечей, мабуть вiд ейжазiм, i свiтло-золотаву шкiру, а також широкi кiстки, напевно, вiд уйкрiв. Якими ж вони вийдуть? - Задумався я.
   - Винахiдливими, сильними i з хорошою пам'яттю! - Вирiшила Айлiра.
   - Ойдраза i Дразойка iмена мають, як у ойдрiв, але волосся у них зовсiм бiле i коротке, як в уйкрiв, хоча шкiра - майже як у тата. Сильнi i високi воїни, як уйкри, i винахiдливi та верткi, як ийли. - Не став занадто просторiкувати я.
   - Єйнайка i Єйкайна мають шкiру золотисто-темно-жовтого кольору, з помаранчевими iскринками, як у тата, i довге русяве волосся, як у ойдрiв. Як з ийлiв, з них можуть вийти винахiдники, полiтики, iнженери i вченi, а як з ойдрiв - витонченi, сильнi i хитрi спритники iз загостреною iнтуїцiєю.
   - Йойлока взагалi виглядає незвично - абсолютно бiле коротке волосся. - Почав я перераховувати її зовнiшнi вiдмiнностi.
   - Це вiд уйкрiв. Значить, вона буде великою i сильною. - Вiдразу ж почала робити висновки Айлiра.
   - Коричнево-жовта з золотинками шкiра.
   - Сумiш ийла i ейжазiми - пам'ять, винахiдливiсть, умiння знаходити компромiси.
   - I при цьому вона вже зараз надзвичайно струнка i витончена.
   - Хитрiсть, спритнiсть, iнтуїцiя. - Пiдсумувала Айлiра.
   - Все! - Я почав збирати камiнчики i розкладати їх по спорожнiлих дiльничках.
   - А десята жiнка? - Зупинила мене мама.
   - А у неї немає дiтей!
   - Але ж колись можуть бути? Якою може бути її дитина?
   - Якщо тато-ийл високий, сильний, дуже стрункий i витончений зi шкiрою темно-жовтого кольору з помаранчевими искринками i довгим, такого ж кольору волоссям... - Почав перераховувати я.
  - А десята мама теж ийл, але з русявим волоссям i витончено-тонка, значить, у нiй є трохи вiд ойдрiв. - Продовжила Айлiра.
   - То дитина вийде майже чистим ийлом - розумним, винахiдливим i спритним, з невеликим додаванням ойдранської сили, хитростi, спритностi i iнтуїцiї. - Говорячи це, я згрiб всi камiнчики i розклав їх по дiльничках в ящику.
   - А тепер купатися i спати! - Мама сплеснула в долонi i вони з нянею, що з'явилася наче нiзвiдки, повели нас до загального басейну.
  Айлiрагiз, подавши знак слугам, щоб вони закрили i прибрали зi столу ящик з колекцiєю бурштину, пiшов купатися у свiй особистий басейн .
  
  6. СIМЕЙНI ТРАДИЦIЇ.
  Наближалася середина зими, дощi йшли майже кожного дня, тому на прогулянку ми виходили з "листочками".* Тихе дзижчання "листочкiв" i постукування крапель дощу по ним налаштовувало на меланхолiйний лад. Бiгати i стрибати по калюжах набридло, сiдати на мокрiй лавцi не хотiлося, та й Айлiрагiз постiйно про щось думав...
   - Про що ти думаєш? - Нарештi, не витримала Айлiра i смикнула його за рукав.
  - Про свiй День Народження. - Вiдповiв Айлiрагiз. - Вiн уже скоро.
   - I що тодi буде? - Пiдключився я.
   - Прилетять всi татовi родичi зi своїми сiм'ями i Властителi всiх планет, Володарi супутникiв теж з сiм'ями, i буде велике свято.
   - А скiльки у тата родичiв? - Не вгамовувалася Айлiра.
  -------------- -------------------------------------------------- --------------
   *Листочок - лiтаючий дрон-парасолька у виглядi великого листа вiчнозеленого дерева, налаштований на свого господаря.
   - Сiмнадцять - один брат i шiстнадцять сестер. Всi вони правлять окремими Провiнцiями Ийлiра.
   - Це скiльки ж народу буде! - Вигукнув я. - Адже у всiх, напевно, такi ж великi сiм'ї, як у нас?
   - Нi, така велика родина у всiй системi Зель-цок тiльки у нашого тата. - З гордiстю вiдповiв Айлiрагiз.
   - Чому?
   - Тому що вiн править не лише планетою Ийлiр, але й всiєю системою Зель-цок. Всi iншi не такi важливi, тому сiм'ї у них меншi.
   - А якi у них сiм'ї?
   - Рiзнi. - Рiзко зупинився Айлiрагiз. - Менi вже нiколи з вами розмовляти, час вже йти репетирувати ритуал.
   - Звичайно, йди! - Погодилася мама. - Я сама їм все розповiм.
  Айлiрагiз розвернувся i побiг так швидко, що "листочок" аж загудiв вiд натуги, ледве встигаючи за ним.
   - Будемо гуляти чи сядемо в альтанцi? - Запитала мама.
   - Пiдемо в альтанку! - Дружно закричали ми. - Тiльки фонтани не будемо включати, i так води багато!
  Розсiвшись на лавках альтанки i втупившись на вимкнений фонтан, ми чекали маминої казки.
   - Зараз я розповiм вам Казку про сiм'ю. - Сказала мама. - Колись давним-давно...
   - А чому ти всi казки починаєш словами "давним-давно"? - Перервала її Айлiра.
   - Тому, що це все дiйсно вiдбувалося дуже давно, майже мiльйон рокiв тому.
   - Ого! I ти все це пам'ятаєш? - Здивувався я.
   - Я все пам'ятаю, але не тому, що сама це бачила, адже мене тодi теж не було. Я все дiзналася з Iнформацiйних Кристалiв.
   - А-а-а... Ну, розповiдай.
   - У тi далекi часи, коли Загальногалактичнi воїни перемогли воїнiв нашої Зель-цок-ської системи, загинули майже всi нашi чоловiки. Крiм того, на систему було накладено Обмеження Народжуваностi - це така космiчна комп'ютерна програма, яка стежить за тим, щоб зель-цок-тiв не ставало бiльше певного числа. Якщо їх стає бiльше, програма запускає в нашу систему вiруси, якi приносять невилiковнi хвороби i люди починають дуже швидко вмирати у великих кiлькостях.
   - Навiщо?
   - Якщо нас буде не дуже багато, то ми не будемо загрозою для iнших.
   - А якщо ми станемо хорошими, ми теж не будемо загрозою? - Запитав я.
   - Не будемо. Але ж вони там не знають, стали ми вже хорошими, чи нi. Так от... Звичайно, ми би швидко могли розмножитися i за допомогою саморозмноження...
   - Але тодi би не було хлопчикiв! - Вставив я.
   - Тому комп'ютерна програма робить так, що самозаплiднюватися можна тiльки один раз, всi iншi дiти розсмоктуються i не виходять з живота.
  - А за допомогою чоловiкiв?
   - Якщо ви будете постiйно перебивати мене запитаннями, я так нiколи i не доберуся до головного! Ви будете слухати?
  Ми мовчки кивнули.
   - Отже, пiсля поразки у Загальногалактичнiй Вiйнi, коли нашу систему iзолювали вiд решти Галактики, чоловiкiв на уцiлiлих планетах i супутниках залишилося дуже мало. Тодi й почали розроблятися рiзнi сiмейнi традицiї, якi до нашого часу придбали остаточного усталеного вигляду.
  Головний Гiз - Властитель всiєї системи, який традицiйно живе на Ийлiрi, може мати десять дружин - за кiлькiстю вцiлiлих планет.
   - Але ж їх всього дев'ять: двi на другий орбiтi, три на третiй i чотири на четвертiй! - Заперечила Айлiра.
   - Тодi ще Айшух i його супутники, хоча й палали в огнi, але все ще iснували. Цi десять дружин мали право народити вiд нього двадцять дiтей. Потiм, коли Айшух i його супутники остаточно перетворилися на попiл, дiтей можна було мати лише вiсiмнадцять - по числу супутникiв, що залишилися, а кiлькiсть дружин вирiшили залишити колишньою.
  Найстарший з дiтей стає спочатку Спадкоємцем, а потiм Властителем Системи Зель-цок, а всi його брати i сестри - Правителями сiмнадцяти Провiнцiй Ийлiра.
   - У нас Властителем стане Айлiрагiз, а ми, всi iншi брати i сестри, будемо Правителями Провiнцiй? - Уточнив я
   - Так. Всi ви будете мати право тiльки на трьох дружин чи чоловiкiв - по числу населених планет i на шiстьох дiтей - по числу супутникiв трьох планет.
   - У Ейлiра буде три дружини, а у мене - три чоловiка. - З розумiнням кивнула Айлiра.
   - Властителi планет Ийлiм i Ийлiц мають право на дев'ять дружин чи чоловiкiв - стiльки планет залишилося в системi - i теж на вiсiмнадцять дiтей - кiлькiсть супутникiв. - Продовжила мама. - Старша дитина стає Властителем планети, а iншi брати i сестри - Правителями сiмнадцяти Провiнцiй. Вони, так само, як на Ийлiрi, можуть мати трьох дружин чи чоловiкiв - по числу населених планет, i шiстьох дiтей - по числу супутникiв.
  Володар або Володарка кожного з шести супутникiв мають право на шiсть дружин чи чоловiкiв - по кiлькостi супутникiв в системi; i на дев'ять дiтей - три населенi планети плюс шiсть їх супутникiв. Старший з цих дiтей стає Володарем супутника, а решта - Правителями восьми Провiнцiй на супутнику i теж можуть мати трьох дружин чи чоловiкiв i шiстьох дiтей.
  Всi решта чоловiкiв у всiй системi Зель-цок, що не належать до касти правителiв, мають по двi дружини, а тi - по двоє дiтей. Жiнки, яким чоловiкiв не вистачило, можуть один раз самозаплiднитися.
   - А якщо хтось захоче два рази? - Поцiкавилася Айлiра.
   - Тодi її та дитину вб'ють. Але цього нiколи не вiдбувається, тому що нiхто цього закону не порушує.
   - А Мандрiвницi-Пiснярки?
   - Мандрiвницi-Пiснярки втратили здатнiсть мати дiтей, тому сiмей не мають. Все зрозумiло?
  Ми кивнули.
   - Тодi порахуйте гостей, якi прилетять на трирiччя Айлiрагiза.
   - А дiтей теж рахувати?
   - Нi, тiльки дорослих.
  - Сiмнадцять братiв i сестер тата, двоє Властителiв Ийлiма i Ийлiца, по сiмнадцять їх братiв i сестер - це п'ятдесят три! - Почав рахувати я.
   - Шiсть Володарiв супутникiв i у кожного - по шiсть дружин чи чоловiкiв - це ще сорок два. - Порахувала Айлiра.
  - У кожного з них по вiсiм братiв i сестер, Правителiв Провiнцiй - це ще сорок вiсiм. Всього виходить... Сто сорок двi особи!
   - I ще троє Спадкоємцiв планет, яким вже виповнилося по три роки. - Вставила мама.
   - Це сто сорок п'ять. I вся наша сiм'я! - Додала Айлiра. - Адже ми всi будемо на святi?
   - Звичайно. - Вiдповiла мама. - Тим бiльше, що в цей день свято не тiльки в Айлiрагiза, а й у Дразойки, Єйкайни i Йойлоки, адже їм виповнюється по одному року.
   - А коли виповнюється три роки дiтям Властителiв iнших планет, теж всi збираються? - Запитав я, уявивши, як часто доводиться всiм перелiтати з планети на планету i з супутника на супутник.
   - Нi, Властителi iнших планет запрошують до себе тiльки своїх родичiв i сiм'ї Володарiв своїх супутникiв, а також Головного Властителя, тобто, вашого тата зi Спадкоємцем, якщо йому вже виповнилося три роки. Володарi супутникiв запрошують тiльки своїх родичiв, тобто Правителiв своїх восьми Провiнцiй, i Властителя своєї планети зi Спадкоємцем. А Правителi Провiнцiй запрошують тiльки Властителя своєї планети чи Володаря свого супутника.
   - Добре! - Полегшено зiтхнув я. - Значить, нам не доведеться лiтати туди-сюди постiйно.
   - А бiдному Айлiрагiзу доведеться! - Пожалiла брата Айлiра. - Це скiльки ж свят йому доведеться вiдвiдати? Сiмнадцять наших i по сiмнадцять на двох iнших планетах - це ж цiлих п'ятдесят один раз!
   - А ще на наших двох супутниках - два Володаря, у яких по дев'ять дiтей - це ще вiсiмнадцять разiв! - Додав я. - Всього виходить шiстдесят дев'ять!
   - Але це ж не за один рiк! Iнодi мiж святами проходить i по десять рокiв. - Заспокоїла нас мама.- Всi цi свята влаштовуються не тiльки на честь днiв народжень, в цей час Володарi, Властителi i Правителi вирiшують рiзнi полiтичнi, дипломатичнi, науковi, технiчнi, економiчнi, управлiнськi питання нашої системи. А крiм того, слухають Мандрiвниць-Пiснярок, якi передають iнформацiю у виглядi пiсень про важливi подiї на iнших планетах i про подiї давнини вiд поколiння до поколiння.
   - А як ти стала дружиною нашого тата? - Запитала Айлiра.
   - Для цього спочатку доведеться розповiсти, як я взагалi з'явилася на свiт. - Зiтхнула мама.
   - Розповiдай! - Пiдбадьорив її я.
   - Мiй тато був звичайнiсiньким зель-цок-том, батьками якого були чистокровний ийл з Ийлiра i чистокровна ойдра з супутника планети Ойдраж - Ойдражен. Вiд тата-ийла йому дiсталися двометровий зрiст i пропорцiйна статура з золотисто-медовим кольором шкiри, а також винахiдливiсть i тяга до знань. Вiд мами-ойдри - бiльш свiтле волосся, а також сила i надзвичайна iнтуїцiя, що межує з яснобаченням. Вiн дуже любив проводити час у Храмi Знань, а я вже казала, що там часто бували й ейжазiми, якi прослуховували i переглядали Кристали Знань. I ось там вiн познайомився з моєю мамою та навiть зважився взяти її за дружину.
  Моя мама була крилатою, чорно-фiолетово-шкiрою, маленького зросту - всього метр п'ятдесят, з тонкою талiєю i коротким кучерявим волоссям, величезними очима i чудовим голосом. Нiг у неї, звичайно ж, не було, але вони з татом часто зустрiчалися бiля одних i тих же Кристалiв. Ойдранська iнтуїцiя пiдказала татовi, що союз з нею може бути дуже потрiбним для людства.
  Тодi, сiм тисяч триста сорок вiсiм рокiв тому (майже 22 тис. 655 земних рокiв) люди вже й не сподiвалися, що цi раси можна змiшувати. Але у моєї мами-пiснярки зумiли вирiзати з живота живу мене. Я пам'ятаю її - адже менi дiсталася ейжазiмська пам'ять. Вона лежала на лiжку, вся така маленька, фiолетово-чорна, а крила звисали аж до пiдлоги. Коли мене пiднесли до неї, вона простягнула до мене руки, пригорнула до себе i заспiвала. Вона спiвала пiсню про Єюя. У дитинствi я думала, що це просто колискова пiсня, в приспiвi якої часто повторювалося: "Єюй-Єюй". Потiм мама прошепотiла: "Не квапся виходити замiж, залишайся як можна довше у Храмi Знань. Твоя доля - народити i виховати Єюя!" - i майже вiдразу ж померла. Я, звичайно ж, тодi нiчого не розумiла, тiльки запам'ятала. А коли навчилася розумiти нашу мову i говорити, тодi вже зрозумiла.
   - Ти називаєш мене Єюй тому, що мама тобi так спiвала? - Здогадався я.
   - Не тiльки. Адже ти - сiмнадцята дитина нашого тата. ("Сiмнадцять" зель-цок-ською - "єюй").
   - А чому тобi треба було довго залишатися у Храмi Знань? - Поцiкавилася Айлiра.
   - Тому, що жiнкам дозволяється користуватися Iнформацiйними Кристалами лише до тих пiр, поки вони не вийдуть замiж. А потiм вони тiльки можуть супроводжувати туди своїх дiтей, яким вже виповнився один рiк, але самi нiчого дiзнаватися не мають права, тiльки те, що замовлять у Храмi їхнi дiти, поки їм не виповниться шiсть рокiв. Така склалася традицiя. А менi хотiлося дiзнатися якомога бiльше.
   - Дурна традицiя! - Вигукнув я. - Це несправедливо, що жiнка хоче щось дiзнаватися, а їй не дозволяють. Я би це змiнив! - I я обiйняв маму.
   - Може, i змiниш... - Прошепотiла мама так тихо, що її почув тiльки я.
   - А скiльки часу ти чекала тата?
   - Сiм тисяч сто сорок п'ять рокiв (майже 22 тис. 640 земних рокiв). За цей час я дуже багато чого дiзналася i запам'ятала. Тато, поки не став Властителем, теж довго не одружувався, щоб дiти у нього з'явилися якомога пiзнiше. Тому вiльний час теж проводив у Храмi Знань. Ми зустрiлися, коли йому було шiстьсот тридцять сiм рокiв (майже 1917 земних рокiв). У нього тодi вже кiлька рокiв була одна дружина, але дiтей ще не було.
  Моя iнтуїцiя, яка дiсталася вiд мого тата, пiдказала, що вже прийшов час, тому я погодилася стати його другою дружиною i через три роки народила першого сина - Айлiрагiза. А вже пiсля нього спочатку третя дружина народила другу татову дитину - дiвчинку Ийлiраз, а потiм перша - теж дiвчинку.
   - Айшуханiзу! - Вигукнули ми з Айлiрою разом.
   - А потiм тато привiв по черзi ще сiм дружин, i вони народили всiх iнших дiтей.
   - А ти народила ще й нас!
   - Так , i вам пора спати!
  7. ПОВНОЛIТТЯ* АЙЛIРАГIЗА.
  Настав трьохсотий день року, Пiвколо, Середина Зими, Найкоротший День у роцi. Нам з Айлiрою виповнилося по пiвроку (майже 1 рiк i 6,5 мiсяцiв земного часу), а Айлiрагiз досяг Повнолiття - йому виповнилося три роки! (Приблизно 9 земних рокiв i 4 мiсяцi). Свято розпочалося з самого ранку.
  По-перше, довелося вбиратися. Ми з Айлiрою надiли срiблястi сорочки i шаровари з червоними поясами i такими ж капцями. Айлiрагiз був золотим - до сорочки i шароварiв у нього тепер додалися золотистi чобiтки замiсть капцiв, золотий пояс, який застiбався на халатi з червоно-золотистим вiзерунком, одягненому поверх золотистої сорочки. Золотава шкiра i волосся Айлiрагiза зливалися з золотом одягу i вiн, коли не рухався, здавався золотою статуєю.
   Мама до снiданку вдруге у нашому життi вийшла у сукнi. Цього разу вона було червоно-помаранчевою, як язики полум'я в камiнi. I, як у справжньому полум'ї, при ходьбi з нього вилiтали i розвивалися на вiтрi окремi стрiчки-язики. Здавалося, мама горiла як казкова позагалактична птаха- фенiксаюн**. I це вiдразу же налаштувало нас на урочистий лад.
  Слуги i нянi теж вбралися - всi вони були у святкових жовто-червоних сорочках i шароварах з чорними поясами i чорними капцями.
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------
   *Повнолiття у зель-цок-тiв настае в 3 роки (9 рокiв i майже 4 мiс. земних). Це означає, що тепер дитина сама може вирiшувати, чому вчитися i чим займатися, а також несе вiдповiдальнiсть за свої вчинки. При цьому бiльшiсть дiтей залишаються з батьками до 20 рокiв (трохи бiльше 61,5 земних). Фiзична зрiлiсть настає в 6 рокiв (трохи бiльше 18,5 земних рокiв). Одружуються, як правило, пiсля 500-рiччя (трохи менше 1539 земних рокiв), хоча можуть мати дiтей i пiсля 6-рiччя. Живуть в середньому близько 1000 рокiв (трохи менше 3077земних рокiв).
  *Птаха-фенiксаюн - казкова птаха, яка замiсть пiр'я має язики полум'я. За легендою, вона є передвiсником важливих доленосних подiй в iсторiї всiєї системи Зель-цок. Кажуть, останнього разу вона прилiтала у нашу систему перед поразкою зель-цок-тiв у Загальногалактичнiй Вiйнi.
  На снiданок подали нашi улюбленi делiкатеси i напої, а зi стелi лилася урочисто-радiсна музика. По закiнченнi снiданку до їдальнi зазирнув тато.
   - То як ти, Айлiрагiз? Готовий? - Запитав вiн, торкнувшись голови старшого сина рукою.
   - Готовий! - Нервово ковтнув Айлiрагiз i автоматично перерахував пальцями затискачi, що зiбрали його волосся в хвiст. Затискачiв було дев'ять - по числу планет i супутникiв.
  - Я вiрю в тебе! - Сказав тато i, як дорослому, вклонився Айлiрагiзу головою, склавши руки за спиною - лiвий лiкоть у долонi правої руки.
  Айлiрагiз так само склав руки i вклонився татовi головою. Ми з Айлiрою перезирнулися - Айлiрагiз став зовсiм дорослим. Тато вийшов, а ми пiшли коридором до Головного Iгрового Залу.
  Попереду дуже швидко йшов Айлiрагiз, склавши руки позаду, як всi дорослi чоловiки. За ним, наче в язиках полум'я, нiби летiла мама. За мамою, взявшись за руки, ледве встигали ми з Айлiрою, а за нами - четверо слуг i двi нянi.
  Посерединi галереї-коридору Айлiрагiз раптом зупинився i втупився у картину-вiтраж у заскленому отворi мiж колонами. На картинi воїн-ийл в золотистих обладунках стародавнього космо-воїна, стоячи на крилi космолiта, гордо озирав свою здобич - низку полонених гуманоїдiв-iнопланетян, якi несли на згорблених плечах якiсь незрозумiлi, але мабуть цiннi, стародавнi речi.
  Айлiрагiз спробував прийняти таку саму позу, як воїн на картинi. У нього це вийшло так схоже, що ми з Айлiрою аж роти пороззявляли. Мама стояла мовчки i чекала, поки Айлiрагiз пiде далi. Айлiрагiз знову склав руки ззаду i пiшов вперед, але вже не так швидко, а спокiйнiше. Ми вийшли в свою нiшу i сiли на диван. Слуги i нянi встали за нашими спинами.
  Головний Iгровий Зал сьогоднi виглядав не так, як завжди: над сiмейними нiшами були пiднятi стiни-перегородки, i виявилося, що за ними балконними ярусами розташовуються ряди диванiв для гостей. Всi цi ряди були заповненi святково вбраними людьми - батьковими родичами-Правителями i Властителями та Володарями всiх населених свiтiв системи Зель-цок з їхнiми чоловiками та дружинами. Всi гомонiли i перемовлялися та раптом, абсолютно несподiвано, замовкли i застигли на своїх мiсцях. Тиша, що настала, була така гучна, що хотiлося почухати вуха, але я втримався. I раптом зi стелi пролунав урочистий голос:
   - Властитель трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи Зель-цок - Ийлiрiмiц-Гiз!
  У свою нiшу вийшов тато. Всi - i дружини з дiтьми в своїх нiшах, i гостi на балконах - встали. Папа пiдiйшов до краю нiшi, обвiв усiх поглядом, кивнув i сiв на своє крiсло-трон.
  Всi знову сiли. Я думав, що зараз Голос представить Айлiрагiза, але виявилося, що спочатку повиннi вийти тi, кому виповнився один рiк.
   - Один рiк сьогоднi виповнюється Дразойцi, Єйкайнi i Йойлоцi! - Проголосив Голос зi стелi.
  Дiвчата одночасно вийшли в центр, встали колом спинами одна до одної i повiльно повернулися навколо центру три рази, тримаючи в руках яскравi мiшки. Потiм вони попрямували до татової нiшi.
   - Дразойка! Єйкайна! Йойлока! - По черзi вклонилися вони татовi. - Один рiк! - Це вони сказали вже разом.
   - Властитель трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи Зель-цок - Ийлiрiмiц-Гiз! - У вiдповiдь нагадав усiм присутнiм тато i кивнув дiвчаткам.
  Тi знову вклонилися i пiшли по колу, роздаючи молодшим дiтям iграшки. Оце так свято! Нам з Айлiрою, Ийрийнi i Украгейрi дiсталося по три iграшки! Всi iншi дiти виявилися старшими за один рiк. Щойно ми зiбралися їх роздивитися, як дiвчатка-однолiтки сiли на свої мiсця i знову пролунав голос зi стелi:
   - Спадкоємець Властителя трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи зiрки Зель-цок - Айлiрагiз!
  Айлiрагiз встав i вийшов на середину залу. Руки вiн тримав складеними за спиною - лiвий лiкоть у долонi правої руки, як у справжнього дорослого чоловiка. Пiднявши обличчя до стелi, Айлiрагiз став повiльно повертатися навколо своєї вiсi...
  I тут, звiдкись з верхнього балкона, до прозорого купола-стелi залу пiд неймовiрно прекрасну музику голосiв, що виспiвували голоснi звуки, вилетiли три Мандрiвницi-Пiснярки! То ось вони якi: маленькi, не бiльше пiвтора метри в довжину, чорнi, з величезними фiолетовими очима i кучерявими шапками короткого волосся, з такими тонкими талiямi, що, здавалося, їх можна охопити пальцями наших дитячих рук, вони зависли пiд куполом, швидко змахуючи своїми чорно-фiолетовими крилами. Одягненi вони були в блискучi, загостренi донизу сукнi-мiшки, що переливалися чорно-зелено-синiм, охоплюючи крутi стегна i стягнутi на тонких талiях тугими поясами, та приховували нижнi частини їх тулубiв. Спереду цi мiшки, як фартухи, крiпилися лямками на тонких, довгих шиях. Маленькi тонкi ручки, що виростали з крил, пальцями переплелися в замок i склалися на грудях. А потiм вони заспiвали...
  Спочатку я просто розчинився у надзвичайно мелодiйнiм звучаннi їх голосiв, а потiм до мене почав доходити i сенс самої пiснi. Мандрiвницi-Пiснярки спiвали про те, що Спадкоємцевi Властителя зоряної системи Зель-цок Айлiрагiзу виповнилося три роки i вiн став повнолiтнiм. У пiснi перераховувалися обов'язки, якi тепер покладаються на Спадкоємця, а також всi планети нашого свiту - i живi, i мертвi. Пiснярки поступово знижувалися i тепер кружляли над самою головою Айлiрагiза.
  Поки вони спускалися, пiд купол вилетiли ще три ейжазiми. Тепер пiсню спiвали вони, а перша трiйка тiльки створювала музичний фон своїми голосами i шелестом крил. Новi Пiснярки спiвали про колишню велич системи Зель-цок i перераховували героїчних предкiв Властителя.
  Коли i цi Пiснярки почали спускатися нижче, вилетiла ще одна трiйка. Тепер мелодiю одними лише голосними звуками вели шiсть ейжазiм, а пiсню-текст спiвали три новi.
  Це була пiсня-побажання, в якiй Спадкоємцевi бажали повернути колишню велич зель-цок-тiв, вiдродити життя на мертвих планетах та супутниках, сприяти припиненню iзоляцiї вiд решти Галактики i виходу у Зовнiшнiй Космос...
  Весь цей час Айлiрагiз повiльно повертався навколо своєї вiсi, обводячи поглядом усiх присутнiх. Коли Мандрiвницi-Пiснярки закiнчили свiй спiв i спурхнули на самий верхнiй балкон, вiн повернувся до нiшi тата i пiшов до нього. Ось вiн зупинився бiля сходинки i голосно представився:
   - Спадкоємець Властителя трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи зiрки Зель-цок - Айлiрагiз!
  Тато встав, тримаючи щось у руках. Це виявився золотий обруч, до якого були прикрiпленi моделi трьох планет третьої орбiти з їх шiстьма супутниками. Цей обруч тато надiв Айлiрагiзу на голову, а потiм з поза трону дiстав найсправжнiсiнький, не iграшковий, золочений бластер - символ Властителя! Тато допомiг Айлiрагiзу прикрiпити його до засувок на золотому поясi, взяв його за обидвi руки i урочисто, вiдступаючи задом, пiдвiв його до другого крiсла-трону. Айлiрагiз повернувся обличчям до залу i вони обидва стали перед своїми тронами, дивлячись у пiдлогу прямо перед собою.
  Всi встали. Ми теж. Властитель i Спадкоємець пiдняли голови i, повертаючи їх справа налiво, обвели всiх поглядами. Знову заспiвали ейжазiми i тато з сином повiльно опустилися у свої крiсла. Всi також сiли. Тато подав знак рукою i всi Властителi планет, Володарi супутникiв i Правителi Провiнцiй, покинули свої мiсця. Через кiлька хвилин вони вийшли в зал по коридору Парадного Виходу, з якого слуги зазвичай вносили нам iграшки i розважальне обладнання. Кожен по черзi пiдходив до нiшi Властителя та Спадкоємця, кланявся головою i йшов у коридор за їх тронами. Коли всi зникли в татовому коридорi, тато з Айлiрагiзом встали i теж вийшли.
   - Вони пiшли на Велику Раду. - Попереджаючи наше запитання, прошепотiла мама.
  Слуги з нянями зникли якось непомiтно i безшумно. Тепер у залi залишилися тiльки мами з дiтьми нашої сiм'ї в своїх нiшах i члени сiмей Властителей та Правителiв на балконах. Голос з-пiд купола проголосив:
   - Урочисте посвячення Спадкоємця закiнчено! Дiтям можна грати!
  Скинувши з себе урочистий вигляд, всi ми вибiгли на середину залу, куди слуги вже вносили iграшки, гойдалки та
  iнше споряддя.
  
  8. РОЗШИРЕННЯ СВIТУ.
  Тепер Айлiрагiз жив у батькових покоях. Мама переселила мене в покої Айлiрагiза, тому ми з Айлiрою опинилися тепер в окремих кiмнатах. Ставши дорослим, Айлiрагiз приходив до Головного Iгрового Залу пограти з нами та iншими дiтьми лише раз на десять днiв - тодi у нього був День Вiдпочинку. Весь iнший час вiн навчався у тата управляти. Як - вiн не розповiдав, вiдмахуючись вiд нас i кажучи:
   - Менi треба вiдпочити вiд державних справ, дайте розслабитися i просто пограти!
  У такi днi вся його дорослiсть кудись зникала i вiн знову ставав схожим на дитину. А ми ставали все дорослiшими та дорослiшими, готуючись до свого першого ювiлею - на Новий Рiк нам мало виповнитися по одному року! (Майже 3 роки i 1 мiсяць земного часу). За цей час, в День Весняного Рiвнодення, вiдсвяткували свої рiчнi ювiлеї Ийрийна та Украгейра, а сестра Ийлiраз стала повнолiтньою i теж, як Айлiрагiз, тепер з'являлася в Iгровому Залi тiльки раз на десять днiв.
   - А чому нiхто не святкує два роки? - Пiсля їх ювiлеїв поцiкавилися ми.
   - Тому, що, згiдно з палацовим етикетом, урочисто вiдзначають тiльки Першу Чверть, Перший Рiк, Повнолiття, тобто три роки, i Фiзичну Зрiлiсть - шiсть рокiв. Всi iншi рiчницi або зовсiм не святкуються, або вiдзначаються у вузькому колi в особистих апартаментах. - Вiдповiла мама. - Так заведено, така традицiя.
  Всi дiти були старшими за нас, всi вже вiдсвяткували свою першу рiчницю i вiдвiдували Храм Знань. Дiтей в Головному Iгровому Залi ставало все менше i менше. А одного разу вийшло так, що ми з Айлiрою виявилися там лише удвох.
   - Який сенс йти до Головного Iгрового Залу, якщо ми там самi? - Запитала мене Айлiра. - Це все одно, що грати в своєму залi.
   - Нудно. - Погодився я. - У Головний зал треба ходити раз на десять днiв, коли там збираються всi.
   - То що, нам залишається тiльки наш зал i сад? - Айлiра була повнiстю розгублена.
   - Який маленький свiт у маленьких дiтей! - Обурено тупнув я ногою.
   - А ви розширте свiй свiт. - Пiдняла мама голову вiд свого малювання, яким вона займалася, коли ми грали.
   - Як?! - З надiєю пiдiйшли ми до мами. - Адже нам до року не можна залишати палац!
   - А ви весь палац знаєте?
   - Ну, нашi кiмнати, басейн... - Почала Айлiра.
   - Iгровий зал, їдальня, сад, коридор, Головний Iгровий Зал, нiшi всiх членiв сiм'ї... - Продовжив я.
   - А де живуть нашi слуги? Няня? Звiдки з'являється їжа в їдальнi? Як влаштований весь iнший палац? Де займаються державними справами тато з Айлiрагiзом? Що знаходиться за межами палацу?
   - Ми нiчого цього не знаємо? - Запитливо подивилася на мене Айлiра.
   - I як нам ранiше в голову не прийшло зайнятися дослiдженням палацу?! - Здивувався я.
   - Всi питання приходять у голову при необхiдностi. - Встала з дивана мама. - Ранiше ви були зайнятi iграми, часу на щось iнше у вас не залишалося, тому i питання про розширення миру не виникало. А тепер ви дозрiли для нових вiдкриттiв.
   - Тодi пiшли вiдкривати палац! - Айлiра рiшуче взяла маму за руку.
   - Пiдемо розширювати наш свiт! - Я теж взявся за мамину руку.
  Спочатку ми дослiджували нашi покої, якi представляли собою окремий круглий палац, з'єднаний з Головним довгим коридором-галереєю.
   - Батькiв палац - Головний, навколо нього розташованi всi iншi палаци, як планети навколо нашого Зель-цок.
   - Десять планет - десять палацiв! - Вигукнула Айлiра. - А в них живуть десять дружин з дiтьми!
   - Взагалi-то, палацiв п'ятнадцять, адже i планет ранiше було п'ятнадцять.
   - А тi п'ять палацiв що, порожнi стоять? - Запитав я.
   - Нi, в них поселяють гостей: Властителiв планет, Володарiв супутникiв, Правителiв провiнцiй, Мандрiвниць-Пiснярок, якi нiколи не живуть довго на одному мiсцi.
   - А татiв палац великий?
  - Вiн просто величезний, як наш Зель-цок! А вiд нього, як промiнчики, вiдходять п'ятнадцять коридорiв-галерей до п'ятнадцяти палацiв. I всi нашi палаци - круглi, як планети. З них лише виступають по два пiвкола, як супутники - Iгровий Зал i Зал для Занять на дiаметрально протилежному боцi.
   - Чому ми нiчого не знаємо про Зал для Занять? - Здивувався я.
   - Тому, що поки вам вистачало Iгрового.
   - Пiшли дослiджувати наш палац! - Я рiшуче потягнув маму до виходу.
  Виявилося, що весь наш палац був досить великим. Круглий в планi, вiн був ще й двоповерховим з оглядовою башточкою на куполi. Палац перетинали два дiаметральнi коридори, а в самому центрi цього перетину була встановлена пiдйомна платформа. Перший коридор закiнчувався з одного боку Iгровим Залом, а з iншого - Залом для Занять. Центри цих залiв знаходилися на окружностi палацу, тому круглi зали виступали з головної окружностi пiвколами супутникiв. Цi виступаючi частини були повнiстю заскленi, а крiзь скло проглядався навколишнiй сад.
  Другий коридор починався вiд їдальнi i продовжувався коридором-галереєю, яка вела до Головного Палацу. З бокiв вiд iгрового залу розташовувалися нашi апартаменти: моя i Айлiрiна кiмнати, спальнi, а також нашi особистi басейни, туалети i гардеробнi. До моєї кiмнатi примикала їдальня, яка з iншого боку межувала з кухонними покоями. Айлiрiни апартаменти межували з верандою-виходом в наш сад, через центр якого проходив головний коридор-галерея. З iншого боку цiєї веранди розташовувалися маминi апартаменти - теж кiмната, спальня, особистий басейн, гардеробна, туалет - все, як у нас. А межували маминi кiмнати з Залом для Занять.
  Цей зал був таким же круглим, як Iгровий, тiльки по периметру заставлений столами з незрозумiлими речами.
   - Це рiзне наукове i художнє обладнання, яке, можливо, вам коли-небудь знадобиться. Ось це, наприклад, фарби, пензлi, дощечки для малювання. Ви ж знаєте, що я люблю малювати?
  Ми кивнули, розглядаючи зблизька те, чим мама малювала свої картини, адже в нашiй iгровий вона робила тiльки начерки малювальними паличками на тонких дерев'яних дощечках.
   - А Айлiрагiз любив лiпити з пластинiду космiчнi кораблi. - Мама пiдвела нас до столу, на якому в коробках лежав рiзнокольоровий пластинiд. - Ось цей космолiт вiн залишив для вас. - Мама дiстала з полицi над столом овальний космолiт з невеликими виступаючими крилами.
   - Такий космолiт я вже бачила! - Вигукнула Айлiра.
   - Так! На одному з вiтражiв у коридорi-галереї! - Згадав я.
  Мама вивела нас з круглого залу до коридору i повела далi.
   - А що за тими дверима? - Зупинився я мiж Залом для Занять i кухонними покоями.
   - А тут знаходиться Зал Кристалiв. - Вiдповiла мама. - Але вам до року користуватися ним не можна.
   - Чому? - Образились ми разом.
   - Така традицiя. - Зiтхнула мама.
  Весь цей час ми йшли окружним коридором i заходили в примiщення, зовнiшнi заскленi стiни яких виходили до саду. Але з iншого боку коридору теж були дверi.
   - А там що? - Штовхнув я одну з них.
  За дверима було напiвтемно, стояли якiсь великi конструкцiї i щось гуло.
   - Це службовi примiщення, що забезпечують життя нашого палацу. - Пояснила мама. - Однi добувають i очищують воду, iншi подають її до басейнiв, фонтанiв, кранiв, туалетiв. Є машини, якi очищають повiтря, охолоджують або пiдiгрiвають його. Деякi переробляють вiдходи нашої життєдiяльностi. Є холодильники для зберiгання продуктiв, машини, що перуть одяг, склади для рiзних речей i допомiжних засобiв i багато всього такого.
   - А де живуть слуги i нянi? - Запитала Айлiра.
  Ми саме зупинилися в центрi перетину двох дiаметральних коридорiв.
   - Давайте станемо на цей круг. - Запропонувала мама.
  Ми встали у намальоване на пiдлозi бiлою фарбою коло i мама плеснула два рази у долонi. Коло з ледь чутним гудiнням почало пiднiмати нас вгору.
   - Тут, на другому поверсi живуть няня, слуги, яких ви вже знаєте i якi вам допомагають. А ще багато таких, яких ви нiколи не бачили - це кухарi, якi готують для вас їжу, i технiки, що керують машинами, прибиральники та посудомийки, прачки та садiвники. Та я й сама їх всiх не знаю! Ну, i рiзне устаткування i машини, якi допомагають їм у їхнiй роботi. Вам хочеться подивитися, як вони живуть?
   - Ну... Давай зайдемо до кiмнати нянi! - Запропонувала Айлiра.
  Кiмната нянi виявилася маленькою, в порiвняннi з нашими, i зовсiм простенькою - лiжко, гардеробна нiша, туалет. А басейн був такий маленький, що в ньому можна було тiльки лягти, але нiяк не плавати.
   - У iнших слуг такi ж маленькi кiмнати? - Поцiкавився я.
   - Так, їм бiльше i не треба, адже вони весь час зайнятi.
   - Тодi пiшли далi!
  А далi ми пiднялися в оглядову альтанку на куполi нашого палацу. I звiдти побачили весь свiй круглий палац, парк навколо нього, дорiжки з майданчиками, лавками, фонтанами i коридор-галерею, що веде до Головного татового Палацу.
   - Головний Палац - це не тiльки татовi покої i Головний Iгровий Зал. Пам'ятаєте, куди пiшли всi Властителi, Володарi i Правителi в День Повнолiття Айлiрагiза?
   - На Велику Раду!
   - Пам'ятаєте, як багато людей туди пiшло?
   - Папа i Айлiрагiз, Властитель Ийлiма i Властителька Ийлiца, Володарi шести супутникiв...
   - Правителi Провiнцiй всiх планет i супутникiв... Всього сто дев'ять осiб.
   - Отже, повинно бути мiсце, де вони зiбралися?
   - Повинно.
  - I мiсце, де займаються державними справами, i мiсця, де все це забезпечується...
   - I де зберiгаються нашi качельки та iграшки, i де живуть слуги, i де встановлено рiзне устаткування...
   - Виходить, що татiв Головний Палац дуже великий? - Дiйшло до мене.
   - Вiн вдесятеро бiльше нашого. - Пiдтвердила мама. - Та до того ж у нього не два поверхи, а цiлих шiсть!
  ***
  Наступного дня мама органiзувала для нас повiтряну екскурсiю над усiм палацовим комплексом.
   Вперше в життi ми сiли в лiтаючий екiпаж* i пiднялися над палацами i деревами. З великої висоти ми побачили величезний круглий парк, в центрi якого розташувався теж круглий, величезний, високий Головний Палац.
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Екiпаж - невеликий iндивiдуальний транспортний засiб, що лiтає на антигравi, яким можна користуватися на планетах та супутниках. Антиграву зараз мало, тому кiлькiсть екiпажiв обмежена. Для мiжпланетних перельотiв використовуються човники.
  Вiд нього в рiзнi боки розбiгалися п'ятнадцять галерей, що закiнчувалися круглими палацами менших розмiрiв. Один з палацiв був практично без стiн - суцiльнi колони, що пiдтримують прозорий купол.
   - Це Палац Зустрiчей. - Пояснила мама. - У ньому нiхто нiколи не живе, тут тiльки зустрiчають гостей, а потiм проводжають їх або до Головного Палацу або поселяють в чотирьох Гостьових Палацах. Он вони - по два з обох бокiв вiд Палацу Зустрiчей. Перед Палацом Зустрiчей розкинулася велика Кругла Площа, до якої з мiста йде Головний Проспект. Це головний проспект нашої Столицi - головного мiста планети Ийлiр i всiєї системи Зель-цок.
   - А що за кругла площа з iншого боку? - Побачив я iншу площу.
  - Це не площа, а посадковий майданчик. Ми саме там сiли в цей екiпаж. На майданчику зазвичай стоять два чотиримiсних космiчних човника - для Властителя та Спадкоємця i три екiпажi, що лiтають тiльки в межах своєї планети.
   - Як наш? - Уточнила Айлiра.
   - Так. Це екiпажi для дружин i дiтей, якi не досягли повнолiття.
   - А чому дружин десять, а екiпажiв всього три? - Обурився я. - А якщо iншим захочеться полiтати?
   - Доведеться чекати своєї черги. - Вiдповiла мама.
   - Такий етикет. - Зiтхнула Айлiра. - А що у мiстi?
  - Будинки, вулицi, люди. А на околицях - заводи i фабрики, на яких роблять все, що нас оточує в життi.
  - А можна подивитися на мiсто? - Айлiра благально глянула мамi в очi.
   - Вам же ще немає року!
   - А якщо пролетiти над краєм палацового саду? - Заблагав я. - Хоч самий краєчок!
   - Гаразд, спробуємо.
  Мама вивела екiпаж до самого краю палацового парку i пiдняла його вище. Прямо за деревами парку пролягала окружнiсть вулицi, а по її периметру стояли великi будинки по три-чотири поверхи висотою.
   - Це будинки мiської знатi. - Пояснила мама.
  Жоден з них не був круглим! Вони були прямокутними з круглою центральною частиною пiд куполом. Вiд вулицi-кола радiально розходилося п'ятнадцять вулиць, вздовж яких стояли прямокутнi будинки в п'ять-шiсть поверхiв.
   - А там будинки простих людей.
   - Мама, дивись! Там є дiти! - Вигукнула Айлiра, помiтивши, як в одному з дворiв грає купка дiтей. - Дiти грають не в залi, а на вулицi?!
   - Звичайно, всюди, де є люди, бувають й дiти. - Спокiйно пiдтвердила мама. - У них немає палацiв i iгрових залiв, тому вони грають на вулицi.
   - У них зовсiм мало iграшок. - Помiтив я.
  Мама вже розгорнула екiпаж вiд краю парку до нашого палацу.
   - I качельок, i карусельок, i лазалок... - Додала Айлiра.
   - А кому ми будемо дарувати iграшки у свiй рiчний ювiлей? - Запитав я. - Адже молодших за нас нiкого немає, а десята жiнка все ще не народила дитину.
   - Вам дарувати iграшки буде нiкому.
   - А якщо ми подаруємо iграшки дiтям у мiстi? - Замислився я. - Адже в той день нам вже можна буде виходити з палацу?
   - З палацу вам виходити можна буде. - Згiдно кивнула мама. - Але iграшки... Так ще нiхто не робив.
   - Яка-небудь заборона на це є? - Спробував уточнити я.
   - Нi, нiяких заборон немає.
   - Тодi ми подаруємо свої iграшки дiтям мiста! - Зрадiла Айлiра.
   - Тiльки двох-трьох iграшок буде замало. - Розмiрковував я. - Дiтей у мiстi багато, отже, i iграшок треба багато.
   - Тодi треба починати збирати їх вже зараз! Мама, а у нас вистачить iграшок на всiх дiтей?
   - Якщо не вистачить, можна буде замовити. - Вiдповiла мама.
   - Як?
  - Як i все iнше. Адже i всi вашi iграшки я замовляла. Я повiдомлю слугам-постачальникам, що саме нам треба i вони в потрiбний час доставлять все необхiдне до Палацу Зустрiчей.
  Всi днi, що залишалися до ювiлею, ми вiдбирали деякi зi своїх iграшок в спецiальнi ювiлейнi мiшки, обiйшли, облазили i оббiгали весь палацовий парк, заходили в палаци своїх братiв та сестер, вивчали Гостьовi Палаци i дослiджували Головний Палац.
  Картинки-вiтражi у всiх п'ятнадцяти коридорах-галереях виявилися рiзними, не було жодної однакової, i всi вони вiдображали рiзнi iсторичнi подiї, що вiдбувалися в системi Зель-цок з незапам'ятних часiв. Всього було так багато i все це було так цiкаво, що час до ювiлею пролетiв зовсiм непомiтно.
  
  9. ПРОРОЦТВО.
  Та ось настав Новий Рiк, Повне Коло, Середина Лiта, Найдовший День у роцi - наш День Народження. Цього дня нам з Айлiрою виповнилося по одному року, а нашiй сестрi Айшуханiзi - три роки. Ми вбралися в золотистi костюмчики з узорами-завитками: у мене - зеленими, в Айлiри - бордовими. Мама одягла сукню - темно-фiолетову, з довгою накидкою ззаду, схожою на крила ейжазiми, а в її коронi переливалися фiолетовi та бузковi каменi.
  У Головному Iгровому Залi зiбралася вся родина, всi нiшi були заповненi ошатними мамами i дiтьми, а з верхнього балкона визирали Мандрiвницi-Пiснярки. Сьогоднi їх там було набагато бiльше, нiж на ювiлеї Айлiрагiза.
   - Це тому, що сьогоднi Новий Рiк. - Прошепотiла мама. - У Новий Рiк Мандрiвницi-Пiснярки нагадують всiм про Пророцтво.
  Спочатку все почалося, як завжди. У свою нiшу вийшли тато i Айлiрагiз, разом обвели всiх поглядами i сiли на свої трони. Голос зi стелi оголосив нас з Айлiрою i ми вийшли на середину залу. А потiм ми внесли змiну до ритуалу. По-перше, слуги винесли за нами величезнi мiшки з iграшками i поставили їх на пiдлогу. Всi почали переглядатися, адже молодших за нас дiтей вже не було. Ми почали обертатися, повернувшись спинами до цих мiшкiв. Потiм представилися спочатку Властителю та Спадкоємцевi, а потiм батьковим дружинам i нашим братам та сестрам в кожнiй нiшi. Коли ми знову повернулися до центру залу, я голосно сказав:
   - Всi цi iграшки i ще багато iнших ми збираємося роздати дiтям у мiстi!
  Ми вклонилися i повернулися до своєї нiши. Слуги винесли нашi мiшки з залу. Потiм коло пошани обiйшла трирiчна Айшуханiза, що стала повнолiтньою. Тепер вона була не в сорочцi i шароварах, а в справжньому дорослому одязi. Зовсiм свiтлу, блiдо-жовту її шкiру вiдтiняла рожева з золотистими iскрами, довга сукня, перехоплена на талiї золотим поясом. Бiле, коротке волосся її не було зiбране у хвостик, а вiльно стiкалося до лопаток. Айлiрагiз подав татовi золоту корону з рожевими каменями, i тато урочисто надiв її на голову Айшуханiзi.
  А коли вона повернулася до своєї нiши, з балкона злетiла зграя Мандрiвниць-Пiснярок. Вони спiвали i кружляли в повiтряному танцi, то пiднiмаючись пiд самий купол, то спускаючись до самої пiдлоги. Частина моєї свiдомостi повнiстю розчинилася в переливах мелодiй, що змiнялися одна за одною, пiдфарбовуючи передавану ними iнформацiю рiзними емоцiйними фарбами i вiдтiнками. Iнша частина свiдомостi почала розпiзнавати, запам'ятовувати i аналiзувати цю iнформацiю.
   Спочатку Пiснярки спiвали про красу нашої величезної Галактики, що обертається в космiчнiй порожнечi, висвiтлюючи її п'ятьма роздвоєними i закрученими в спiраль променями, що складаються з мiльйонiв зiрок i планет. Потiм вони нагадали про те, як Древнi створили нашу прекрасну Систему Зель-цок з її п'ятнадцятьма планетами i тридцятьма супутниками. Потiм в декiлькох урочистих гiмнах спiвалося про безлiч свiтiв, заселених розумними iстотами, схожими i зовсiм не схожими на людей, а також про Загальногалактичне Спiвтовариство Ересiв*. А потiм про вихiд зель-цок-тiв за межi своєї системи i про героїчнi досягнення тiєї епохи.
  Подальшi пiснi забарвилися тривожними нотками, бо в них розповiдалося про грабiжi та пiратство, про вбивства i руйнування, якi стали звичними для зель-цок-тiв того часу.
  А далi кiлька сумних пiсень розповiли про Загальногалактичну Вiйну, в якiй зель-цок-ти зазнали поразки, i про iзоляцiю нашої системи вiд усiєї Галактики.
  Громовий гуркiт голосiв заспiвав про руйнування планет п'ятої орбiти, про знищення життя на планетах i супутниках четвертої орбiти, про зникнення Айшуха та його супутникiв...
  Це було все те, про що ми з Айлiрою i так вже знали з маминих казок, але настiльки вражаюче, що у нас то гордо запалювалися очi i пiднiмалися голови, то ставало так соромно, що опускалися плечi, то стискалися кулаки вiд гнiву, то накочували сльози на очi вiд жалю та безвиходi...
  Єдиною невiдомої до цього iнформацiєю була згадка про календар. Вся багатомiльйонна iсторiя до Поразки з її календарем стала називатися "Доiзоляцiйною". Новий календар почав вiдлiк рокiв з того моменту, коли нашу си-
  -----------------------------------------------------------------------------------------------------
   * Ереси - (РС) - Розумнi Створiння.
  стему накрили невидимим ковпаком iзоляцiї - тодi почалася "Епоха Iзоляцiї". I ось з тих пiр пройшло 997 тисяч 997 рокiв.
  Сьогоднi ми святкуємо початок Нового 997.998 року! До мiльйонного року залишилося всього двi тисячi i два роки.
  А потiм всi Мандрiвницi-Пiснярки впали на пiдлогу залу i вистелили його своїми чорними тiлами, накрившись крилами. I тiльки одна з них високо пiд куполом тонким голосом затягла пiсню про занепад нашої цивiлiзацiї в умовах Iзоляцiї. Вона поступово спускалася все нижче i нижче i вже лiтала, майже торкаючись своїми крилами розпластаних на пiдлозi, здавалося, мертвих ейжазiм.
  I тут в яскравому свiтлi прожектора пiд самим куполом з'явилася Мандрiвниця-Пiснярка у срiблястiй сукнi-мiшку, крила якої були теж вибiленi до срiбла. Зовсiм iншим голосом, урочистим i з нотками надiї вона заспiвала про Пророка. Пiд її спiв всi iншi пiснярки стали, нiби, оживати i пiднiмати голови.
  Майже через 250 тисяч рокiв пiсля початку Iзоляцiї, в 250.008 роцi Епохи Iзоляцiї звичайний ийл Цилiрай з планети Ийлiц йшов через пустелю, що була колись величезним багатолюдним мiстом. I раптом прямо над ним зазнав аварiї невеликий iнопланетний корабель. Вiн впав всього в декiльках сотнях метрiв вiд Цилiрая. Спотикаючись об камiння зруйнованих вiд часу будiвель, провалюючись в ями, подорожнiй побiг до корабля, що впав. Люк був вiдкинутий i Цилiрай залiз у корабель. У ньому виявилося лише одне крiсло, в якому без свiдомостi лежав чоловiк невiдомої раси. Шкiра його була зеленувато-бiлою, голова дуже велика i безволоса, нiс майже не видiлявся, а на руках було по шiсть пальцiв.
  Спочатку Цилiрай злякався i хотiв втекти, але незнайомець застогнав i Цилiрай зрозумiв, що просто так втекти не зможе. Вiн витягнув iнопланетянина з корабля i потягнув до найближчих руїн, тому що на небi почали збиратися хмари. Почалася гроза. Десять днiв доглядав Цилiрай iнопланетянина, приносячи йому воду i їжу, яку мiг добути. А коли прибулець отямився i почав ремонтувати свiй корабель, Цилiрай допомагав йому, чим мiг - то щось потримати, то щось подати. За це на прощання перед вiдльотом таємничий незнайомець сказав:
   "З'явиться у вашому свiтi Вселенський Месiя, Виконавець Пророцтв, який змiнить порядок не тiльки в Системi Зель-цок, а й у всьому Всесвiтi. Народиться вiн сiмнадцятим у сiм'ї, другим у парi i буде безсмертним. Вiн очистить традицiї вiд непотрiбних обрядiв i ритуалiв, змiнить менталiтет народiв i воскресить, вiдродить, вiдкриє цивiлiзацiю пiсля тривалого забуття. Тодi збудеться мрiя всiх людей Системи Зель-цок про подолання труднощiв, якi випали на їх долю, i новий вихiд у Галактику".
  Тепер кожну смислову фразу спiвали, змiнюючи одна одну, по двi пiснярки: "Для того, щоб Месiя з'явився, треба потрудитися. Якщо ти, Цилiрай, донесеш цю звiстку до всього живого на ваших планетах i супутниках, то перiод занепаду закiнчиться i почнеться нове вiдродження. Люди повиннi перестати вбивати одне одного i взагалi будь-яких ересiв, вiдбудувати забутi мiста, розпечатати Храми Знань i тодi менталiтет їх змiниться, а Купол Iзоляцiї розкриється".
  Пiснярки стали по однiй вилiтати на середину, спiвали кожна по однiй фразi i вiдразу же ховалися на верхньому балконi. У цих фразах вони перераховували безлiч ознак, за якими можна буде впiзнати справжнього Месiю. У приспiвах, якi подiляли i пiдсумовували смисловi уривки, в кiнцi кожної фрази повторювалося: "Єюй-Єюй".
  Коли ця пiсня закiнчилася, знову вилетiла срiбляста ейжазiма i заспiвала про те, що гiсть подарував Цилiраю Рiч - невеликий цилiндр, що легко вкладався у руцi, з кнопками. Натиснувши певнi кнопки власник мiг висвiтлити темряву, обiгрiти холод, вiдiгнати ворогiв, викликати допомогу i ще багато чого.
  Тепер, змiнивши мелодiю i настрiй, спiвали кiлька пiснярок: "Як тiльки корабель зник у височинi, Цилiрай натиснув кнопку i в небо вдарив свiтловий промiнь. На цей сигнал до нього спустилася ейжазiма, яка саме пролiтала повз. У кишенi її сукнi-мiшка було кiлька Кристалiв. Цилiрай надиктував на Кристали отриману iнформацiю i, таким чином, став Пророком.
  З цього часу i до самої смертi вiн ходив по рiзних поселеннях своєї рiдної планети i переказував Пророцтво. Мандрiвницi-Пiснярки записали його на багато iнших Кристалiв i рознесли по Храмах Знань всiх iнших планет та супутникiв. З'явилася нова традицiя - кожного Нового Року вони переспiвували iнформацiю про Пророцтво в палацах i на вулицях, у великих мiстах i маленьких поселеннях, на всiх планетах i супутниках...
  Всi пiснярки впали на пiдлогу, як опале листя, а потiм одна за iншою, великою чорної спiраллю пiднялися до купола i замовкли. У тишi було чути тiльки шелест їх крил. А в моїй головi набатом звучало: "Єюй-Єюй! Єюй-Єюй! Єюй-Єюй!", яке поступово перетворилося на "Ейлiр-Єюй! Ейлiр-Єюй! Ейлiр-Єюй!" Я пiдхопився зi свого мiсця i вибiг на середину залу:
   - Я Ейлiр-Єюй! Я сiмнадцятий в сiм'ї i другий в парi! Я буду змiнювати традицiї! Я знову виведу зель-цок-тiв у Галактику!
  Мандрiвницi-Пiснярки зiбралися у величезне коло i почали кружляти навколо мене з новою пiснею, в якiй розповiдалося, що за минулi пiсля Пророцтва 747 тисяч 985 рокiв на планетах багато разiв з'являлися Єюї - сiмнадцятi в сiм'ї та другi в парi, але нiхто з них не був справжнiм.
  До мене пiдiйшла Айлiра i мiцно взяла мене за руку. Вiдчуваючи її пiдтримку, я пiдняв голову до чорного вiд ейжазiм купола i голосно крикнув:
  - Передайте всiм, рознесiть по всьому свiту: я з'явився! Я - справжнiй Єюй! Я - Ейлiр-Єюй!
  Тато i Айлiрагiз встали з тронiв у своїй нiшi. Я подивився на них. Тато кивнув менi i тодi я крикнув всiм своїм братам i сестрам:
   - Я Ейлiр-Єюй! Я починаю мiняти традицiї! Хто хоче йти за мною, виходьте до Палацу Зустрiчей! Ми поїдемо роздавати iграшки дiтям у мiстi! - I ми з Айлiрою, мiцно тримаючись за руки, вийшли через Парадний Вихiд в галерею, що вела до Палацу Зустрiчей.
  Я не озирався, хвилювання захопило мене величезною хвилею так, що якби не Айлiра, я би мiг впасти, не бачачи навiть пiдлоги пiд своїми ногами. Я не знав, чи йде хоч хто-небудь за нами, але виявилося, що всi нашi брати та сестри, i навiть Айлiрагiз з татом, пройшли слiдом за нами крiзь лiс колон Палацу Зустрiчей i вийшли на Круглу Площу.
  Перед Палацом вже стояло кiлька платформ*, завантаже-
  них рiзними iграшками. По двоє ми розподiлилися по цих платформах, i наш кортеж повiльно рушив вулицею - попереду ми з Айлiрою, за нами всi нашi брати та сестри, а в самому кiнцi - Айлiрагiз з татом. I над усiєю цiєю незвичайною колоною - цiла зграя Мандрiвниць-Пiснярок, яка дзвiнко i голосно спiвала про нову традицiю - дарування в День Народження дiтей Властителя iграшок мiським дiтям.
  Коли всi iграшки були розданi i кортеж повернувся до палацу, тато пiдiйшов до мене i сказав:
   - Ейлiр, ти взяв на себе дуже важку ношу. Тепер, коли ти оголосив себе Єюєм, за тобою будуть постiйно спостерiгати:
  ------------------------------------------------------------------------------
  *Платформа - вантажний транспортний засiб на антигравi, що висить у повiтрi i який здатен перевозити до десяти тон вантажу. Транспорту на колесах у зель-цок-ськiй системi немає.
  за всiма твоїми дiями, за всiма словами. Не дивуйся, якщо з сьогоднiшнього дня за тобою всюди будуть слiдувати одна-двi Мандрiвницi-Пiснярки.
  Я пiдняв голову до неба. Дiйсно, всього в декiлькох метрах надi мною кружляли двi ейжазiми. "А раптом я не справжнiй?" - промайнула панiчна думка i я розгублено глянув на Айлiру. Вона мiцно стиснула мою руку i кивнула, нiби кажучи: "Я в тебе вiрю! Ти справжнiй!"
   - Ейлiр! - Тато поклав свою руку менi на голову. - Тобi лише один рiк. Ти ще не несеш вiдповiдальностi за свої вчинки. До твого повнолiття вiдповiдати за тебе буду я i твiй брат - Спадкоємець Айлiрагiз. Постарайся зробити так, щоб нам не довелося нести замiсть тебе покарання.
   - А як? - Розгубився я.
   - Радься. Радься i зi мною, i з братом, i з мамою i з усiма своїми братами та сестрами. У нарадах вiдшукується iстина i знаходиться правильне рiшення.
  
  10. ХРАМ ЗНАНЬ.
  Наступного дня я прокинувся вiд щебетання ейжазiм над вiкном моєї спальнi. Одна з них чекала мене в басейнi, iнша висiла пiд стелею їдальнi. Я вирiшив не звертати на них уваги, ну, не звертаю ж я уваги на вiзерунковi стелi! Пiснярки-Мандрiвницi - це просто новi вiзерунки.
  А пiсля снiданку мама вперше повела нас до Храму Знань. Одна з ейжазiм невiдступно слiдувала над нами. По дорозi мама розповiла, що Храм займає величезнi площi пiд нашою Столицею i пiд усiма мiстами Ийлiра. Входiв у Храм дуже багато, а один з них знаходиться прямо пiд Головним Палацом. Такi ж Храми Знань є i на всiх iнших планетах та супутниках.
  Ми пройшли коридором Головного Палацу i зупинилися в центрi намальованого на пiдлозi кола. Таке саме коло в нашому палацi виявилося пiдйомною платформою. Ця платформа спустила нас пiд землю. Коли вона зупинилася, ми опинилися на краю круглого залу, в центрi якого на п'єдесталi були встановленi два зрощених кристали. Кристали були величезними, приблизно по два метри у висоту i по метру впоперечнику. Один Кристал був блiдо-бузковим, а другий - зеленуватим.
   - Це Головнi Кристали. - Сказала мама. - Перед тим, як шукати будь-яку iнформацiю, треба поставити запитання цим Кристалам. Вони включать свiтловi дорiжки в тих коридорах, якi приведуть вас до Кристалiв з потрiбною iнформацiєю.
   - Це що ж виходить? - Здивувалася Айлiра. - Якщо хтось в мiстi захоче щось дiзнатися, вiн повинен прийти у татiв палац? Чи їм взагалi не можна заходити до Храму Знань?
   - Нi, в мiстi теж є кiлька входiв до Храму, i пiд ними встановленi такi самi Головнi Кристали. У Храмi дуже багато рiзних залiв, кiмнат, коридорiв, переходiв вправо, влiво, вниз i вгору. Без свiтлових покажчикiв у ньому можна заблукати i не знайти дороги назад. А так ви завжди зможете повернутися до своїх Головних Кристалiв i вийти на поверхню в потрiбному вам мiсцi.
   - А якщо я з якогось залу не захочу йти освiтленими коридорами, а пiду зовсiм iншими? - Вирiшив я уточнити. - Я зможу вийти до якихось iнших Головних Кристалiв?
   - Може, зможеш, а може, й нi. - Вiдповiла мама. - Були випадки, коли люди по кiлька днiв блукали лабiринтами Храму, але так i не знаходили виходу. Тому намагайтеся не йти у темнi коридори, адже ви вже цiлком свiдомi, вам виповнилося по одному року!
   - А чому цi Головнi Кристали зрослися разом? - Продовжила розпитувати Айлiра.
   - Тому що вони, як близнюки, завжди повиннi бути разом.
   - А рiзного кольору тому, що один - хлопчик, а iнший - дiвчинка? - Припустив я.
   - Можливо. Бузковий Кристал записує i вiдтворює пiсенну iнформацiю, передану ейжазiмами, а зеленуватий переробляє цю iнформацiю на звичайну розмовну мову, яка значно коротша. Якщо ви хочете отримати iнформацiю з емоцiйним забарвленням, ставите питання бузковому Кристалу, якщо вам потрiбнi просто факти - зеленому.
   - А звiдки беруться цi Кристали? - Запитав я.
   - Кристали вирощуються в спецiальних апаратах. Ходiмо, я покажу. - Мама пiдiйшла ближче до зеленого Кристалу i сказала: - Камера вирощування Кристалiв!
  Одразу же на пiдлозi залу засвiтилася дорiжка, яка вивела нас у високий склепiнчастий коридор. Дивлячись пiд ноги, ми йшли за свiтловим покажчиком, а поки йшли, я помiтив, що нiяких дверей в Храмi не було - в будь-яке примiщення можна було просто увiйти з коридору. Через кiлька секунд ми прийшли до круглої камери вирощування Кристалiв. Тут уздовж стiн незамкнутим кiльцем був встановлений один суцiльний стiлаж, на якому стояли величезнi прозорi ящики. Всi вони були заповненi: в одних кристали-близнюки були ще зовсiм маленькими, в iнших - бiльшими, а найбiльшi виросли вже до метра у висоту.
   - Коли кристали стають трохи бiльше метра, їх виймають i вiдносять туди, де вони будуть стояти. Там, записуючи i зберiгаючи iнформацiю, вони продовжують рости.
   - А якщо менi захочеться взяти кристал додому? Як я його понесу? - Спробував я пiдняти кут ящика.
   - Для зберiгання iнформацiї з однiєї певної теми iснують маленькi кристали, так би мовити, домашнi. Їх цiлком можна покласти у кишеню. У нас вдома, в Залi Кристалiв є такi маленькi Кристали.
   - А де їх вирощують? - Запитала Айлiра.
   - Тут, поруч. - Мама вивела нас у коридор i пропустила до кiмнати навпроти.
  На такому ж незамкненому кiльцi стiлажа стояло безлiч маленьких прозорих коробочок. Всi вони свiтилися примарним бузково-зеленуватим свiтлом, адже в кожному було по два зрощених маленьких Кристали. Деякi з них були такими крихiтними, що їх насилу вдавалося розгледiти на маленькiй платформочцi, а деякi вже були розмiром з пiв-долонi.
   - Оцi Кристали вже скоро будуть виймати i вiдносити в зали, де вони необхiднi. - Пояснила мама.
   - А куди ми пiдемо тепер? - Запитала Айлiра.
   - Це, дивлячись що ви хочете дiзнатися. - Вiдповiла мама.
   - Я хочу бiльше дiзнатися про Пророцтво. - Тут же заявив я, поки Айлiра не встигла розкрити рота.
   - Тодi нам треба повернутися до Головних Кристалiв i поставити їм питання.
  Ми повернулися по свiтловiй дорiжцi до першого залу i вона вiдразу же згасла. Я пiдiйшов до зеленого Кристалу i голосно сказав:
   - Вся iнформацiя про Пророцтво!
  I знову на пiдлозi засвiтилася дорiжка. Тепер ми йшли хвилин з двадцять. У новому залi посерединi стояли два величезних Кристали, а вздовж стiн на вирiзаних в каменi нiшах-полицях стояло багато маленьких. Весь зал свiтився бузково-зеленуватим свiтлом, вiдкидаючи вiдблиски на нашi обличчя. Я пiдiйшов до Головного Кристалу цiєї кiмнати з зеленуватого боку i запитав:
   - Скiльки Єюїв, сiмнадцятих в сiм'ї i других в парi, було в системi Зель-цок за останнi 747 тисяч 985 рокiв?
  Одразу же прозвучала вiдповiдь:
   - За цей час було всього шiстнадцять Єюїв: Елмiз-Єюй, що народився 275 тисяч 867 року. Ургаза-Єюй 277 тисяч 598 року народження. Санти-Єюй - в 276 тисяч 673 роцi. Гордза-Єюй - в 277 тисяч 817 роцi. Ийлiц-Єюй - 301.598 рiк, Оркас-Єюй - 311.113 рiк, Украж-Єюй - 371.546 рiк, Драмiз-Єюй - 417.017 рiк, Крат-Єюй - 499.352 рiк, Лагiз-Єюй - 507.619 рiк, Уйлар-Єюй - 598.917 рiк, Iмлай-Єюй - 618.415 рiк, Лайнок-Єюй - 731.268 рiк, Крiтаз-Єюй - 862.713 рiк, Зейнок-Єюй - 901.109 рiк i Зель-Єюй - 979.799 року народження.
  Тут же до бузкового Кристалу спустилася ейжазiма, яка слiдувала за нами, i заспiвала пiсню про Ейлiр-Єюя, який народився в перший день 997.997 року сiмнадцятим в родинi Властителя Системи Зель-цок Ийлiрiмiц-Гiза другим у парi, який вчора, в день свого першого року оголосив себе Єюєм. Кристал обробив цю iнформацiю i з зеленуватою боку прозвучало:
   - Сiмнадцятий Єюй - Ейлiр-Єюй народився в 997.997 роцi.
   - Єюй-Єюй! Єюй-Єюй! - Радiсно пiдхопила пiснярка.
   - От бачиш: ти сiмнадцятий "сiмнадцятий"! - Зрадiла Айлiра. - Ти справжнiй! Тому, що всi пiснярки не просто так повторювали двiчi "Єюй-Єюй!" Саме сiмнадцятий Єюй справжнiй!
  А потiм ми слухали рiзнi Кристали про Єюя, яким чином вiн себе проявить, з яких дiянь почне i до чого приведе. Провiвши у Храмi Знань кiлька годин, ми, переповненi враженнями та iнформацiєю, повернулися до свого палацу. За вечерею ми вели себе надзвичайно тихо. В головi звучали пiснi ейжазiм про Єюя, а мозок, здавалося, нi про що не думаючи, просто слiдував за мелодiями, що змiнювалися одна за одною. Так само, мовчки i бездумно, ми поплавали кожен в своєму басейнi i пiшли спати. Вночi менi снилися подвиги, якi я здiйснював на Ийлiрi та iнших планетах, а також космiчнi подорожi до iнших свiтiв...
  
  11. ГРА В КОМАНДУ.
  Уранцi пiд час снiданку ми з Айлiрою не могли втриматися вiд запитань:
   - Мама! Пам'ятаєш, як спiвали ейжазiми в Кристалах: "Єюй-Єюй! Сiмнадцятий в сiм'ї i другий в парi! Смаглявий, з чорними очима, хвилястим темно-медовим волоссям, сильний i витончений, винахiдливий i розумний, який вмiє передбачати подiї, безсмертний Месiя!"? Ну, сильним i великим я ще виросту, а от безсмертний? Ти щось хотiла менi розповiсти?
   - Так, мабуть, прийшов час. - Зiтхнула мама. - Ти не зовсiм звичайний хлопчик. Через те, що в тебе є частинка ейжазiми, ти теж, як i Айлiра, час вiд часу зможеш самозаплiднюватися. Але через те, що ти хлопчик, живiт у тебе розкриватися не буде. Самозаплiднена дитина в тобi ще на раннiй стадiї буде розчинятися, а ти будеш омолоджуватися i жити вiчно. Якщо не допустиш, звичайно, щоб тебе вбили.
   - Я буду його захищати! - Тут же вигукнула Айлiра. - А чому Кристали розповiдали про те, що перше пророцтво Єюй-Єюй виконає в три роки? Адже вiн уже почав змiнювати традицiї!
   - Мабуть, новорiчна змiна традицiї дарування iграшок не була такою вже iстотною.
   - То що, менi тепер ще цiлих два роки чекати?! - Обурився я.
   - Нi, навiщо чекати просто так? - Заспокоїла мене мама. - За цей час ти можеш багато чого довiдатися i пiдготуватися. Адже тепер до ваших послуг весь Храм Знань.
   - А... - Хотiв було я продовжити розпитувати, але мама мене зупинила.
   - Все, досить питань! Тепер вам треба виконати моє завдання! Завважте, завдання ви будете виконувати самостiйно, без моєї допомоги.
   - Яке? - Здивувалися ми, адже ранiше самостiйних завдань ми не отримували.
   - Пам'ятаєте, як розповiдали Кристали: "Єюй-Єюй збере Команду, сiмнадцять братiв та сестер, готових за нього пiти на все!"?
   - Пам'ятаємо! - Одночасно кивнули ми з Айлiрою.
   - Уявiть, що ви збираєте команду для важливої i дуже небезпечної справи. У цю команду увiйдуть всi вашi брати i сестри.
   - Точно! Адже нас саме сiмнадцять! - Аж пiдскочила Айлiра.
   - Якi обов'язки вони зможуть виконувати у вашiй командi, враховуючи їх вродженi здiбностi?
   - Ну, Дразойка...
   - Все! Розподiляйте без мене! А завтра менi все розкажете. - I мама пiшла.
  До самої вечерi ми з Айлiрою возилися в нашому Iгровому Залi, розставляючи iграшкових звiрят, якi символiзували наших братiв та сестер, за здiбностями i можливими спецiалiзацiями в нашiй командi.
  Я, оголосивши себе Ейлiр-Єюєм, представив себе iграшковим дракоїдом - тонкокостним двоногим ящiром з бордовими крилами i яскравим червоним гребенем вiд голови уздовж хребта до самого хвоста.
   - Я великий, сильний i витончений, як цей дракоїд! Я - ийло-ойдро-ейжазiм, отже, буду розумним, винахiдливим i безсмертним! У мене вже вiдмiнна пам'ять, а ще буде чудова iнтуїцiя. Треба тiльки навчитися йти на компромiси. Ну, i пiдрости, звичайно.
  Ейлiра взяла iншого дракоїда - з жовтим гребенем.
   - А я вже вмiю йти на компромiси! Тато казав, що в менi є дипломатична жилка. А в iншому я така сама, як ти. То ж я буду головним помiчником Ейлiр-Єюя!
   - А якщо у мене щось не вийде?
   - От! Я так i знала! Нiяких сумнiвiв - я в тебе вiрю! I докладу всiх зусиль для того, щоб у тебе повiрили iншi i ти сам не втрачав вiру в себе! Я буду твоєю iдеологiчною пiдтримкою!
  - Кожному лiдеру потрiбен охоронець. Думаю, для цiєї ролi чудово пiдiйде Йойлока. У нiй змiшанi ознаки всiх чотирьох рас, тому вона виросте сильною та витонченою, спритною та хитрою, дипломатичною та винахiдливою, з розвиненою пам'яттю та iнтуїцiєю.
   - Згодна. - Айлiра вибрала в коробцi синьо-бiрюзового дракоїда. А хто нам ще потрiбен?
   - Так... Нам потрiбно кiлька сильних воїнiв, здатних i захистити нас i пiти в бiй, якщо знадобиться... - Я вибрав в купi iграшок декiлькох бронезаврiв, якi були майже в пiвтора рази бiльше дракоїдiв.
   - На цю роль пiдходять тi, в кого є частинки уйкрiв i ойдрiв... Айшуханiза! Вона ойдро-уйкра-ийла, тому виросте великою, сильною i хитрою войовницею. - Айлiра вiдiбрала у мене одного бронезавра i поставила його трохи осторонь вiд трьох дракоїдiв.
   - А ще Ойдраза - вона теж повинна вирости сильною i високою, як уйкр, i винахiдливою та хитрою, як ийл. За такими ж ознаками пiдходять уйкро-ийла Дразойка i ойдро-уйкро-ийл Лiрiдан. - Я одного за iншим почав виставляти бронезаврiв поруч з першим.
   - Досить! - Зупинила мене Айлiра. - Для бойового загону чотирьох осiб достатньо! Тепер давай обирати стратегiчний загiн.
   - Стратеги повиннi все прораховувати i передбачати неприємностi... - Я вибрав декiлькох древожерок. - Можна їх представити цими тваринами?
   - Ну... Великi, як дракоiди, тiльки без крил i деревоїднi, а не м'ясоїднi... А ще вони такi хитрi, що їх майже нiкому не вдається зловити! Нехай стратегами будуть древожерки!
   - Тодi для стратегiчного штабу вибираємо ойдрiв з їх чудовою iнтуїцiєю... Оцей древожер буде Айлiрагiзом! Адже стратеги повиннi бути винахiдливими, розумними, дипломатичними, хитрими, спритними, сильними i з загостреною iнтуїцiєю! У нього до того ж i пам'ять чудова!
   - А ще... Сестри-близнята Яйлiза i Яйлiма! Вони теж ийло-ойдро-ейжазiми. А на що нам призначити решту?
   - У командi обов'язково повинна бути iнженерна група! Пiдберемо до неї винахiдливих ийлiв... - Я знайшов кiлька фiгурок низiйлiв - схожих на людей, але набагато менших кмiтливих тваринок, якi харчуються плодами з дерев i будують з глини свої будиночки уздовж рiчкових берегiв.
   - Ось, майже чистi ийли - Одракраз i три сестри Ийрийна, Ийлiраз i Ийжараз.
   - Чудово! Що ж будуть робити iншi? - Замислився я.
  Айлiра теж задумалася i просто перебирала iграшкових звiрят у великiй коробцi. Коли в її руцi опинилася фiгурка стрекозiми - великого хижого птаха, трошки схожого на ейжазiму, тiльки з мiцним дзьобом замiсть обличчя, я вигукнув:
   - Нам просто необхiднi тi, хто будуть доносити нашi iдеї народам, агiтувати, щоб вони нас пiдтримували! Нехай це будуть винахiдливi й дипломатичнi, хитрi, сильнi й iнтуїтивнi спритники ийло-ойдри сестри Єйкайна та Єйнайка, i брат з сестрою Одракраз та Украгейра.
   - Але ж Одракраз у нас вже в iнженернiй групi! - Нагадала Айлiра.
   - Точно... Не варто було його роздiляти з сестрою Украгейрою. У кожнiй групi повиннi бути однодумцi, здатнi розумiти одне одного з пiвслова. Отже, iнженерами залишаємо тiльки трьох сестричок, а Одракраза переставляємо до агiтаторiв!
   - А коли народиться вiсiмнадцята дитина, то i її включимо до цiєї групи. - Додала Айлiра. - Адже вона буде ийло-ийло-ойдром.
  Ми деякий час ще гралися зi своїм iграшковим загоном, а потiм, повечерявши i поплававши у басейнах, пiшли спати.
  Вранцi ми показали свiй загiн мамi:
  - Оце - я, найголовнiший, Ейлiр-Єюй. - Поставив я на стiл свого червоно-бордового дракоида.
  - А це я - головний помiчник Єюя та його натхненник! - Ейлiра поставила поруч свого коричнево-жовтого дракоїда. - А це наша тiлохранителька Йойлока! - З iншого боку вiд мене Айлiра поставила синє-бузкового дракоїда
  - У нас є група воїнiв у складi чотирьох осiб. - Почав я виставляти за нашою трiйцею чотирьох бронезаврiв. - Це Айшуханiза, Ойдраза, Дразойка та Лiрiдан.
  - Та ще троє в стратегiчнiй групi! - Айлiра виставила iграшкових древожерок. - Айлiрагiз та сестри-близнючки Яйлiза з Яйлiмою. Ну, и ми з Ейлiром та з Йойлокою також.
  - В iнженернiй групi у нас також троє - сестрички Ийрийна, Ийлiраз та Ийжараз. - Я виставив майже однакових низiйлiв.
  - А це у нас агiтацiйна група! - Айлiра одного за iншим виставила п"ятьох стрекозимiв.
  - А чому їх п"ять? - Здивувалася мама.
  - Тому, що це сестрички Єйкайна та Єйнайка, братик з сестричкою Одракраз та Украгейра, а ще той, хто народиться вiсiмнадцятим. - Пояснила мамi Айлiра.
  - Зрозумiло... - Мама уважно роздивилася наш iграшковий загiн, подiлений на окремi групи. - Ви дуже добре попрацювали. Отже, на десятий день, коли всi брати та сестри зберуться у Головному Iгровому Залi, запропонуйте їм пограти у команду та розподiлiть їх по загонах. Спробуйте зробити це ненав"язливо, щоб вони не змогли вiдмовитися. А потiм дайте всiм домашнi завдання.
  - Домашнi завдання?! - Здивувалися ми з Айлiрою новому словосполученню.
  - Авжеж! Якщо ви вже розподiлили серед своїх братiв та сестер їх ролi у командi, то вони повиннi до цих ролей готуватися. Хай вони вiдшукують у Храмi Знань саме те, що їм зможе стати у нагодi для їх майбутнього призначення.
  - А що їм може стати у нагодi? - В один голос запитали ми.
  - Дiзнайтеся про це у Храмi Знань! - Вiдповiла мама. - У вас на це є ще майже вiсiм днiв.
  Всi цi вiсiм днiв ми дiзнавалися вiд Кристалiв, що може згодитися нам i кожному з членiв нашої Команди. Тому, коли ми прийшли у День Вiдпочинку до Головного Iгрового Залу, у нас вже буда готова програма для кожного.
  Як не дивно, нiкого вмовляти пограти у команду не довелося. Всi дiти, хоча й були старшими за нас, з готовнiстю включилися у гру i погодилися зi своїми ролями у нiй. Подiливши iх на групи, ми з Айлiрою пiдказували, що їм треба робити, якими навичками вони повиннi оволодiти, якi знання здобувати. Таким чином, до кiнця дня кожна група отримала своє домашнє завдання на наступнi дев"ять днiв.
  Айлiрагiз погодився очолити групу стратегiв i вирiшив вивчати iсторiю нашої Системи до Поразки у Загальногалактичнiй Вiйнi та Iзоляцiї. Тим бiльше, що його завжди приваблювала романтика великих битв та завоювань наших народiв у минулому.
  Сестри-близнючки Яйлiза та Яйлiма вирiшили спочатку дiзнатися, що таке стратегiя взагалi, i як вона розробляється, а також подумати над тим, якi стратегiї нам знадобляться на перший час, поки люди повiрять, що я справжнiй Єюй, а всi ми - його Команда.
  Група воїнiв iз задоволенням зголосилася вивчати бойовi мистецтва i ознайомитися з усiма видами зброї, для початку хоча б i теоретично.
  Iнженерам ми запропонували подумати над транспортними засобами для всiх нас.
  Агiтацiйно-iнформацiйна група повинна була навчитися красномовству i вмiнню впливати як на окремих особистостей, так i на цiлi натовпи, надихаючи їх на пiдтримку нашої Команди.
  Ми з Айлiрою вирiшили продовжити вивчення всiх тонкощiв Пророцтва, щоб знати, коли i що необхiдно буде здiйснювати, якi нам для цього можуть знадобитися технiчнi та iнтелектуальнi засоби, якi завдання в зв'язку з цим доведеться роздавати нашiй командi.
  А нашiй охоронницi Йойлоцi ми запропонували не тiльки ходити за нами тiнню i захищати невiдомо вiд кого, але й потроху брати участь у всiх групах. Як воїн-охоронець, вона повинна була оволодiти бойовими мистецтвами. Як стратег, брати участь у розробцi основних лiнiй пiдготовки до дiй. Як iнженер, вона повинна була навчитися управляти космiчними транспортними засобами. А як агiтатор, вона повинна була вмiти красномовно вiдстоювати нашу правоту.
  ***
  До Дня Повнолiття Ойдрази, в День Осiннього Рiвнодення вся наша Команда пiсля Урочистого її Представлення не залишилася грати в Iгровому Залi, а вiдправилася до стартового майданчика за Палацовим Парком. Спецiально до цього дня Айлiрагiз на наше прохання замовив на одному зi столичних заводiв шiстнадцять одномiсних екiпажiв, на яких ми могли лiтати по всьому Ийлiру. Ми довго сперечалися, якого кольору вони повиннi бути, поки мама не зупинила нашу суперечку питанням:
   - А як ви хочете лiтати - щоб вас всi бачили, чи щоб нiхто не бачив?
   - У пророцтвi говорилося, що Команда Єюя буде з'являтися абсолютно несподiвано. - Згадав я.
   - "Серед яскравого неба раптом загориться другий Зель-цок". - Почала цитувати Айлiра. - "Вiн почне спускатися вниз i з нього вийде Єюй зi своєю Командою".
   - Якщо треба з'явитися несподiвано, треба зiбратися разом так, щоб нiхто цього не помiтив. - Обережно вставила мама.
   - На яскраво-блакитному небi не буде видно яскраво-блакитних екiпажiв! - Тут же пiдсумував Айлiрагiз.
   - А як бути з сяйвом? - Запитала Айлiра.
   - Дамо завдання iнженернiй групi сестричок i вони розроблять зовнiшнє освiтлення так, щоб зiбравшись разом ми були схожi на другий Зель-цок! - Вирiшив я.
  Три сестрички розробили систему поверхневого освiтлення наших екiпажiв так, як нам було потрiбно. I ось ми вийшли на стартовий майданчик, на якому нас вже чекали шiстнадцять новеньких лiтаючих екiпажiв яскраво-блакитного кольору. Трохи осторонь стояв двомiсний екiпаж Айлiрагiза, який теж був перефарбований у блакитний колiр i оснащений системою зовнiшнього освiтлення.
  Сестрички-iнженери пояснили всiм, як треба управляти екiпажами i ми зробили пробнi польоти над майданчиком i Палацовим Парком. Управлiння виявилося настiльки простим, що вже через пiвгодини ми виробляли рiзнi фiгури пiлотажу слiдом за нашими iнструкторами - Ийрийною, Ийлiраз та Ийжараз.
  Потiм ми зiбралися внизу i сестри, видавши кожному окуляри-хамелеони, здатнi нейтралiзувати дуже яскраве свiтло, розповiли нам, як будуватися в "кулю", щоб своїм свiтiнням створити "другий Зель-цок". У центрi повинен був зависнути Айлiрагiз, навколо нього шiсть екiпажiв, що розташовувалися на певнiй вiдстанi один вiд одного, повиннi були утворити "внутрiшню сферу".
  Трохи посперечавшись, ми прийшли до спiльної думки, що у внутрiшню сферу увiйдуть екiпажi Ейлiр-Єюя, Айлiри, Йойлоки i сестричок-iнженерiв. Решта десять екiпажiв повиннi були утворити навколо нас "зовнiшню сферу". Коли Кристали в екiпажах сестричок покажуть, що ми зайняли потрiбне положення у просторi, вони натиснуть якусь кнопку, яка включить зовнiшнє свiтiння одночасно на поверхнях всiх екiпажiв. Це свiтiння буде настiльки яскравим, що з поверхнi планети буде здаватися, нiби зовсiм несподiвано на небi спалахнув другий Зель-цок. Потiм, зберiгаючи таке положення, ми всi одночасно повиннi будемо спуститися до поверхнi i, не вiдключаючи освiтлення, вийти зi своїх екiпажiв.
  Пiд прикриттям яскравого свiтла агiтацiйна група повинна буде розгорнути захисний екран, а бойова група розкласти i поставити складаний трон. Коли Ийрийна натисне кнопку пульта дистанцiйного керування, свiтло згасне i люди побачать, як спiвали ейжазiми: "З яскравого свiтла другого Зель-цок виникне Єюй, що сидить зi своїм побратимом на золотому тронi. За ними будуть стояти пiвколом iншi п'ятнадцять чоловiк Команди".
  Сестрички-iнженери розробили двомiсний трон з легкого металопластинiду, дуже схожий на справжнiй золотий, який можна було швидко розкласти i скласти, i який в складеному станi майже не займав мiсця в екiпажi.
  Продемонструвавши нам всi свої напрацювання, сестрички приступили до тренувань. До заходу Зель-цок ми вже цiлком стерпно на висотi двох кiлометрiв шикувалися в кулю, практично не порушуючи вибудованого порядку, спускалися на посадковий майданчик, розгортали захисний екран, розкладали трон i займали розрахованi для кожного мiсця, пiсля чого Ийрийна вимикала свiтло. Нашi мами, якi спостерiгали за всiм цим, сказали, що все це вже дуже схоже на те, про що спiвалося у Пророцтвi, i запропонували йти вечеряти.
   - Ще пара днiв тренувань - i ми зможемо зробити перший загальний вилiт! - Прощаючись, пiдбадьорила нас всiх Ийлiраз. - Наступного разу всi разом ми зберемося через десять днiв.
  А Ийжараз додала:
   - А за цей час ви можете самостiйно полiтати i звикнути до своїх екiпажiв!
   - Послухай, Айлiрагiз. - Зупинив я брата, коли той збирався увiйти в галерею, що вела до Головного Палацу. - Я думаю, що нам доведеться ще дуже багато робити всього такого рiзного. Чи не мiг би ти, як Спадкоємець, побудувати свiй власний завод десь у диких джунглях, але не дуже далеко вiд Столицi?
   - Цiкава iдея! Власний завод! - Зрадiв Айлiрагiз. - Ми ж потiм зможемо на ньому навiть великий космiчний корабель побудувати! А яких вiн повинен бути розмiрiв?
   - Давай запропонуємо подумати про це нашiй iнженернiй групi. - Запропонував я i, отримавши погоджувальний кивок Айлiрагiза, побiг наздоганяти трьох нерозлучних сестричок.
  
  12. ПЕРШI ДIЯННЯ.
  Перший свiй спiльний вилiт ми здiйснили наступного Дня Вiдпочинку. Всi мами вийшли за межi Палацового Комплексу i вирушили до центральної площi столицi, розповiдаючи по дорозi зустрiчним, що, можливо, сьогоднi їм з'явиться диво. Мандрiвницi-Пiснярки, якi зграєю кружляли над площею, також посприяли тому, що на площi зiбралося бiльше десяти тисяч жителiв.
  У небо над площею ми пiднялися по одному в невидимому режимi. Потiм, слiдуючи докладним iнструкцiям нашої iнженерної групи, ми вишикувалися у "кулю". Мама розповiдала потiм, що як не вдивлялася у небо, розгледiти нашi екiпажi на такiй висотi не могла. Зель-цок на цей час пройшов лише чверть свого десятигодинного денного шляху (2,5 години = земних 5 годин i 25 хвилин). I раптом у самому зенiтi спалахнуло ще одне свiтило, яке пiд здивованi вигуки присутнiх людей почало повiльно спускатися до площi. В цей час Мандрiвницi-Пiснярки, якi кружляли над площею, заспiвали Пророцтво про явище Єюя народу у сяйвi другого Зель-цок.
  Куля, що слiпуче свiтилася, сiла на краю площi, змусивши людей прикрити очi руками. Коли вони вiдняли руки вiд своїх очей, перед ними на золотому тронi сидiли двоє людей - я i Айлiрагiз. За нами, згiдно з розробленим стратегами сценарiєм вишикувалися дугою всi iншi.
  Звичайно ж, я не просто так вирiшив з'явитися. Потрiбно було зробити щось незвичайне, щоб дати людям надiю на майбутнє.
  Я встав з трону i голосно сказав:
   - Я - Ейлiр-Єюй! Єюй-Єюй, передбачений Пророком!
   - Єюй-Єюй! Єюй-Єюй! - Заспiвали надi мною Мандрiвницi-Пiснярки, хлопаючи крилами i створюючи своїми голосами чудовий фон для моїх слiв.
   - Я з'явився, щоб змiнити традицiї!.. - Продовжив я, роблячи паузи пiсля кожної фрази, щоб ейжазiми встигли проспiвати своє "Єюй-Єюй!" - Дивiться та слухайте самi i розкажiть тим, хто не бачив i не чув!.. Вiднинi i назавжди... Всiм жiнкам, дiти яких стали повнолiтнiми, дозволяється вiдвiдувати Храм Знань самостiйно!
   - Я - Спадкоємець Властителя системи Зель-цок Айлiрагiз! - Встав поруч мiй старший брат.- Я пiдтверджую змiну закону! Вiдтепер i назавжди! Жiнки, якi виростили своїх дiтей, мають право на знання!
  Натовп загув, перемовляючись, а ми пiд прикриттям свiтла, яке знову спалахнуло, швиденько зiбрали трон, скочили в свої екiпажi i злетiли в небо. Там ми вiдключили свiтло i врозтiч покинули небо над площею. Нашi мами, заздалегiдь попередженi, непомiтно згорнули захисний екран, за яким вже нiчого i нiкого не було.
  До цього я кiлька днiв вивчав стародавнi традицiї, поки раптом не натрапив на заборону жiнкам, якi народили дiтей, вiдвiдувати Храм Знань. А я ж колись дав мамi слово, що змiню його.
   - Коли i чому з'явилася ця традицiя? - Поставив я питання бузковому Кристалу.
  З вiдповiдi, яка прозвучала у виглядi пiснi, я дiзнався, що традицiя виникла дуже давно, ще пiсля першої вiрусної пандемiї, надiсланiй в систему Зель-цок галактичною комп'ютерною програмою, яка забрала мiльйони жителiв, в тому числi бiльшiсть дiтей, на всiх планетах та супутниках. Тодi, щоб забезпечити новонародженим дiтям належний догляд i виховання, до їх повнолiття жiнки позбавлялися права працювати i вiдвiдувати Храм Знань, вiддаючи дiтям весь свiй час.
  У законi зазначалося, що коли дiти пiдростуть i стануть самостiйними, жiнки можуть повернутися до своїх колишнiх обов'язкiв. Якось так вийшло, що з плином часу пiд словами "колишнi обов'язки" стали мати на увазi лише роботу. Таким чином, абсолютно необгрунтовано, заборона на вiдвiдування Храму Знань залишилася в силi. Єдиною лазiвкою, яку знайшли жiнки в законi, був супровiд дiтей у вiцi вiд одного до трьох-шести рокiв до Храму, щоб забезпечити їх безпеку i запобiгти нещасним випадкам, тобто, можливостi заблукати. Коли дiти розлiталися з сiм'ї, жiнкам уже не було з ким туди ходити.
  Порадившись з мамою, Айлiрою i Айлiрагiзом, ми вирiшили, що змiна цiєї традицiї нiчого, крiм користi, принести не може.
  Пiсля першого виступу в Столицi наша Команда в повному складi по черзi облетiла центральнi мiста всiх сiмнадцяти Провiнцiй Ийлiра i всюди, несподiвано з'являючись у свiтлi другого Зель-цок, що спускався на землю, оголошувала про змiну цiєї традицiї, вiдтепер i назавжди звiльняючи жiнок вiд непотрiбної заборони.
  Не маючи можливостi покинути Ийлiр, ми поклали подальше поширення цiєї новини на Мандрiвниць-Пiснярок, якi рознесли її по всiх планетах та супутниках.
  ***
  Особистий завод Спадкоємця був побудований ще до настання зими. Вiн був захований серед джунглiв i займав величезну територiю. Сестрички-iнженери, залучивши декiлькох дорослих iнженерiв та архiтекторiв, спроектували його триповерховим i круглим у планi. На першому поверсi з височенними стелями можна було збирати навiть великi мiжпланетнi кораблi, а на двох верхнiх - невеликi прилади i пристосування. Перед головним входом у примiщення заводу розташувався круглий майданчик, до якого могли пiдлiтати транспорти з необхiдними матерiалами, а позаду нього - випробувальний стартовий майданчик, здатний розмiстити не тiльки кiлька мiжпланетних човникiв, а й великий галактичний корабель.
  А навколо пiд прикриттям буйної рослинностi розмiстилися невеликi житловi будиночки для робiтникiв, iнженерiв та обслуговуючого персоналу. Вийшло цiле мiстечко. Стратегiчна група пiдiбрала на завод необхiдну кiлькiсть iнженерiв i робiтникiв, гарантувавши стабiльно високу зарплату, навiть у тому випадку, якщо завод з якихось причин деякий час буде простоювати.
  Перше завдання для заводу виникло одразу же. Тренуючись лiтати в групi, ми зiткнулися з необхiднiстю мати iндивiдуальнi засоби зв'язку. Айлiрагiз розповiв, що в кожному палацi Правителя чи Властителя будь-якого рангу є кiмната зв'язку. Устаткування, яке в нiй знаходиться, дозволяє зв'язуватися в голосовому та вiдео режимi з Володарями будь-якої планети або супутника, а також з Правителями Провiнцiй. Подiбнi засоби зв'язку для народу були й у всiх мiстах. Розмiщувалися вони в спецiально побудованих Будинках Зв'язку, обладнання було розмiщено в iзольованих кабiнках так, що кожен бажаючий мiг поговорити з кимось з iншої Провiнцiї або з iншої планети, заздалегiдь записавшись у чергу на певну дату i домовившись з абонентом.
  Полазивши серед цього обладнання, позаймавшись у Храмi Знань, покопавшись у Музеї Артефактiв, сестрички знайшли кiлька стародавнiх приладiв iндивiдуального зв'язку.
  Щоб стародавнi артефакти за мiльйони рокiв не перетворилися на пил, всi вони були законсервованi у рiдинi, навколо якої, як футляри, вирощувалися прозорi кристали, а до них прикрiплювалися маленькi iнформацiйнi кристали, що давали повну iнформацiю про даний артефакт. Пiсля ознайомлення з цiєю iнформацiєю, сестрички розробили схеми iндивiдуальних переговорних пристроїв для кожного з нас. Айлiрагiз розпорядився, щоб їх виготовлення почали ще до закiнчення будiвництва заводу. У тимчасових майстернях робочi пiд керiвництвом iнженерiв встигли зробити необхiднi пристрої i пiдвезли їх до Палацу Зустрiчей напередоднi Пiврiччя.
  Отримавши ящик iз замовленням, ми з Айлiрою поспiшили до себе додому, щоб роздивитися подарунки. Засоби зв'язку були виконанi у виглядi золотої дужки, що надiвається на вухо, i звисає з неї семисантиметровою гнучкою плетеною кольчужкою, прикрашеною сапфiрами i фiонiтами. Через цей пристрiй можна було чути i говорити. Щоб отримати вiдеозображення, треба було натиснути великий сапфiр на перснi. Кожен комплект був упакований в дерев'яну коробочку, обтягнуту темно-синiм натуральним шовком павука-шовкопряда (пухнастi десятилапi i десятиокi комахи розмiром з дорослу кiшку).
  Найкоротшого Зимового Дня, дня Повнолiття Одракраза та Єйнайки, пiсля урочистого їх предстьавлення, ми з Айлiрою вручили всiм по коробочцi з навушником i перснем. Тепер наша команда не тiльки могла спiлкуватися на вiдстанi, але й мала однаковi навушники i перснi, якi виглядали, як впiзнаванi аксесуари.
   - Якi вони у нас однаковi... - Замислилась Єйнайка. - З точки зору агiтацiйної групи треба би i одяг для нас придумати однаковий. - Запропонувала вона. - Тодi наша Команда буде сприйматися як єдине цiле.
   - Ой, як здорово! - Зрадiла її сестричка Єйкайна.
   - А хто буде робити такий одяг? - Запитав Айлiрагiз.
   - Ми би могли розробити i намалювати. - Перезирнувшись з сестрою, вiдповiла Єйнайка. - А пошиють слуги. Ось цю сукню, наприклад, спецiально для мого повнолiття пошила моя няня. - I Єйнайка знову покрутилася перед нами у своїй прекраснiй довгiй сукнi.
  Сукня була золотисто-помаранчевою i ще бiльше пiдкреслювала її золотисто-охристий колiр шкiри i такi ж очi з помаранчевими искринками. При русi з розрiзiв сукнi виривалися летючi фiолетовi вставки, а її довге русяве волосся, що хвилясто струменiло по спинi нижче талiї, тепер прикрашав золотий обруч з моделлю Ийлiра та його двох супутникiв, прикрашений темно-синiми i бузковими дорогоцiнними каменями. Навушник з сапфiрами i фiонiтами i такий же перстень дуже пiдiйшли до обруча i до всього наряду.
   - Чудова сукня! - Замилувалася Айлiра. - От i займiться нашими костюмами!
   - Тiльки врахуйте, що костюми повиннi бути не тiльки гарними, але й зручними, вiдповiдати нашим потребам i заняттям. - Додав Айлiрагiз.
   - Давайте-но потренуємося спiлкуватися одне з одним на вiдстанi! - Привернула нашу увагу до приладiв зв'язку Ийжараз. - Зараз я все покажу.
  Виявилося, що нiчого складного в цьому не було. Щоб включити прилад, досить було ввести кодове слово. Ми не стали довго думати i вирiшили, що для загального зв'язку пiдiйде слово "Команда", а для iндивiдуального - iм'я того, з ким хочемо поговорити. Розбiгшись по залу i своїх сiмейних нiшах, ми стали по черзi викликати одне одного.
   - Дразойка!
   - Я чую!
   - Як справи?
   - Нормально! Чути прекрасно! Зараз спробую поговорити з Лiрiданом!
   - Ейлiр!
   - Хто це?
   - Це я, Яйлiза! Чудово?!
   - Чудово! Ну, бувай!
   - Украгейра, ти де?
   - Я сховалася за колоною. А хто це?
   - Це Одракраз! Бачиш, я стою в центрi залу i махаю рукою?
   - Побачила! Привiт!
   - Команда! - Вигукнула кодове слово для всiх Ийжараз. - Зберiться в центрi залу!
  Ми вiдразу ж повискакували на середину i зiбралися в коло. Ийжараз натиснула камiнь на своєму перснi i тут же, прямо у повiтрi над її рукою з'явилося зменшене зображення всiх нас.
  - А он я! - Простягла руку до персня Йойлока.
  Зображення теж простягнуло вперед руку.
   - А я помахав руками! - Одракраз пiдняв руки над головою i став махати ними з боку в бiк.
  Маленький Одракраз над перснем зробив те ж саме. Всi почали хто скакати, хто кивати, хто крутитися, хто робити якiсь знаки, смiючись i розглядаючи своє зменшене зображення у повiтрi.
  Через декiлька хвилин таких пустощiв i веселощiв, Айлiрагiз раптом сказав:
   - Досить! Ви що, забули, що сьогоднi День Повнолiття Єйнайки i Одракраза? Нам ще подарунки треба роздавати!
   - Давайте полетимо на наших екiпажах?! - Запропонувала Яйлiма.
   - А хто буде подарунки з платформ роздавати? - Обернувся до неї Айлiрагiз.
   - Нашi мами! - Вигукнула Дразойка. - Он вони сидять в своїх нiшах i нудьгують, поки ми всi бавимося! Вони будуть стояти на платформах i роздавати iграшки, а ми будемо лiтати над ними на невеликiй висотi разом з Мандрiвницями-Пiснярками.
   - Це буде дуже красиво... - Мрiйливо прикрила очi Украгейра.
   - I мами, нарештi, не будуть нудьгувати, а будуть зайнятi справою! - Вставила Айлiра. - I взагалi, я думаю, що нашим мамам треба теж зробити такi переговорнi пристрої, щоб ми могли з ними зв'язуватися i радитися, коли знаходимося далеко.
   - Їм взагалi треба придумати спiльну справу. Тодi у нас буде допомiжна команда - команда мам. - Додав я.
   - Ось i думай тепер, чим їм зайнятися! На то ти i Єюй! - Вигукнув Айлiрагiз. - А зараз - по екiпажах!
  Так, перемовляючись на вiдстанi, ми i полетiли роздавати мiським дiтям подарунки. Мами дуже зрадiли, що i для них знайшлося заняття, i з задоволенням роздавали подарунки з рухомих платформ. А над ними кружляли ми та ейжазiми, спiваючi "Пiсню про дарування подарункiв", яка вже стала багатьом вiдомою. До речi, завдяки Мандрiвницям-Пiсняркам, на цей час традицiя дарування подарункiв у Днi Народження дiтей Правителiв i Володарiв поширилася i на всiх iнших населених свiтах Системи Зель-цок.
  Вже наступного пiсля свята Дня Вiдпочинку Єйнайка i Єйкайна з'явилися в Головному Iгровому залi у нових костюмах. Це були комбiнезони темно-синього з фiолетовими вставками кольору, трохи схожi на комбiнезони древнiх космо-воїнiв з одного з вiтражiв у коридорi-галереї.
   - Я обрала такий колiр, щоб пiдходив до наших "перемовок". - Пояснювала, показуючи на собi, Єйнайка. - Ось тут зробленi великi кишенi, щоб зберiгати в них необхiдну дрiбницю. А ось тут на поясi - бачите? Це такi петлi, до яких можна буде чiпляти рiзнi штуки. Ну, наприклад, зброю чи ще щось... Це у древнiх так було.
  Ми почали розглядати костюми, повертаючи Єйнайку i Єйкайну то в один, то в iнший бiк, пiднiмаючи їм то одну, то iншу руку.
   - А навiщо тут цi каменi? - Запитала Ийлiраз, торкаючись сапфiрiв на грудях Єйнайки.
   - Не знаю, на зображеннi так було. Може, це якийсь прилад? Ви з сестричками подумайте, а поки нехай буде просто для краси.
   - А битися у такому костюмi буде зручно? - Запитала Айшуханiза. - А ну-мо, пострибайте!
  Єйнайка i Єйкайна почали стрибати, високо задираючи ноги i вимахуючи на всi боки руками.
  - Годиться! - Майже в один голос погодилися Ойдраза i Лiрiдан.
   - У мене пропозицiя! - Голосно проголосив Айлiрагiз, змусивши нас усiх замовкнути i повернутися до нього. - Потрiбнi деякi вiдмiнностi для кожного загону. Ось, наприклад, менi, як стратегу, знадобиться носити з собою деяку кiлькiсть iнформацiйних Кристалiв. Загону воїнiв просто необхiдно буде мати зброю. Iнженерам... - Що вам там потрiбно буде? Отже, над цим теж треба подумати. А так менi все подобається.
   - Давайте ми всi подумаємо, що кому буде потрiбно, i всi свої пропозицiї передамо Єйнайцi i Єйкайнi. - Запропонувала Айлiра.
   - А стосовно кольору нiяких заперечень немає? - Запитала Єйкайна.
   - Я бiльше полюбляю золотистi i червонi вiдтiнки, але якщо ми будемо подорожувати по всьому космосу... Думаю, цей колiр i красивий i практичний! - Пiдсумував Айлiрагiз.
  Я був з ним згоден.
  Наступного Дня Вiдпочинку свої костюми отримали сестри-iнженери Ийлiраз, Ийжараз та Ийлiра. Вони першими розповiли Єйкайнi та Єйнайцi, що саме їм потрiбно. Ще через десять днiв вiдпрацьовувати елементи бойового мистецтва в нових костюмах змогла четвiрка воїнiв. Потiм свої костюми отримали всi iншi - стратеги, агiтатори та iдеологи. Крiм того кожен загiн отримав i свою емблему.
  На моєму лiвому рукавi було зображення всiєї нашої Галактики Зельсiн-цок-Нане, з її п'ятьма роздвоєними i закрученими в спiраль променями-рукавами. Наша система Зель-цок в цiй галактицi була вiдзначена яскраво-зеленим смарагдом. По колу галактики, як далекi i невiдомi зiрки, були розташованi два ряди дiамантiв. Такi ж емблеми, тiльки без смарагду, були i на рукавах Айлiри i нашої охоронницi Йойлоки.
  У команди стратегiв галактика Зельсiн-цок-Нане була оточена одним рядом дiамантiв, а у Айлiрагiза наша система Зель-цок була позначена яскравим рубiном.
  У команди iнженерiв галактика була оточена не зiрками-алмазами, а золотим ободом з виступами, що нагадують виступи шестерiнки.
  У команди воїнiв через всю галактику проходила золота стрiла, а сама галактика була оточена тонким золотим обiдком.
  А для агiтаторiв Єйнайка i Єйкайна на тлi Зельсiн-цок- Нане зобразили летючу ейжазiму.
  Тепер ми, збираючись разом, намагалися надягати саме цi костюми, якi Айлiрагiз, покопавшись в iсторичних хронiках, назвав "унiформою".
  
  13. НАШ СОЦИУМ.
  Наступну чверть року ми з Айлiрою провели у подорожах Ийлiром на своїх особистих екiпажах. Iнодi нас супроводжувала мама. Я хотiв трохи краще дiзнатися устрiй нашого суспiльства та якi в нього є проблеми. Поверталися ми в Головний Палац лише раз на десять днiв, щоб провести час з Командою. А мама постiйно була з нами на зв'язку через свою "перемовку", як ми стали називати свої iндивiдуальнi переговорнi пристрої з легкої подачi Єйнайки.
  Лiтаючи по всьому Ийлiру, ми з Айлiрою краще пiзнали його географiчнi особливостi. Так, наприклад, виявилося, що весь суходiл на Ийлiрi розмiщується на великих i маленьких островах, з усiх бокiв оточених Неозорим Океаном. П'ять найбiльших островiв рiвномiрно розташованi уздовж екватора майже на однаковiй вiдстанi один вiд одного i, хоча вони вiдрiзняються за формою, площi їх приблизно однаковi. Тiльки один острiв помiтно бiльший, нiж iншi, саме на ньому i розташована наша Столиця.
  На пiвдень i на пiвнiч вiд екватора розташовано по п'ять великих архiпелагiв - окремих островiв, вiдстанi мiж якими можна назвати лише протоками. Якби не цi протоки, то площi архiпелагiв можна було би порiвняти з площами екваторiальних островiв.
  А на полюсах знаходяться Снiговi Землi. Через те, що вони часто покритi снiгом, буває незрозумiло, чи то це групки з декiлькох великих близько розташованих островiв, чи то дрiбно-острiвнi архiпелаги.
  Як бачите, всього на Ийлiрi сiмнадцять великих островiв i архiпелагiв. Кожен великий острiв i архiпелаг називають Провiнцiєю, а керують цими Провiнцiями брати i сестри нашого тата.
  Ми вiдвiдали всi Провiнцiї i пожили в Палацах кожного Правителя. Всього у тата виявилося два брата i п'ятнадцять сестер. Провiнцiї розподiленi мiж ними згiдно старшинству - чим старший брат чи сестра, тим бiльшою Провiнцiєю вона або вiн править. Їх дiти не мають права успадкування влади, адже пiсля того, як Властителем Ийлiра i всiєї системи Зель-цок стане Айлiрагiз, Правителями Провiнцiй станемо ми - його брати i сестри, а колишнi Правителi i їхнi дiти стануть звичайними людьми.
  Наш тато не керує нiякою Провiнцiєю, а тiльки Столицею i всiєю системою Зель-цок. Столичною провiнцiєю, але без Столицi, править його сестра, яка народилася через п'ять рокiв пiсля нього. Найменшим з великих островiв править один брат, а Пiвнiчною Снiговою Землею - другий. У всiх iнших Провiнцiях правлять iншi чотирнадцять сестер.
  Аналогiчно влаштовано i на iнших планетах - Ийлiмi та Ийлiцi. Але, як нам розповiли, географiя там дещо iнша, а значить i Провiнцiї утворенi iнакше. На Ийлiмi, наприклад, по екватору розташовано всього три величезних острова, якi називають материками. Кожен з них подiлений на двi Провiнцiї. У Пiвнiчнiй пiвкулi знаходиться ще один великий острiв i три групи по п'ять, сiм i три острови - вони входять до складу ще п'яти Провiнцiй. У Пiвденнiй пiвкулi знаходиться два великих острови i два архiпелаги - це ще чотири провiнцiї.
  Пiвнiчний Полюс влаштований майже так само, як у нас, а на Пiвденному розлилося велике Крижане Море. Його берегами служать два великих острови, один з якого схожий на пiвмiсяць, а iнший - на морську тварину з дев'ятьма щупальцями, витягнутими в протилежний бiк вiд Крижаного Моря.
  Тобто, у них вийшло вiсiмнадцять Провiнцiй, тому Властителька Ийлiма одночасно є i Правителькою Провiнцiї на великому, подiленому приблизно навпiл, екваторiальному островi. У неї є тiльки один брат, вiн наймолодший, тому йому в якостi Провiнцiї дiстався острiв з дев'ятьма "щупальцями".
  На Ийлiцi взагалi з островами не пощастило, суходiл там представлений сiмома величезними материками, абсолютно рiзними за формою i розмiрами. А на полюсах у них розташованi найбiльшi материки. Величезний "хвiст" Пiвденного материка доходить майже до екватора i вiддiляється вiд Схiдного вузькою протокою, а Пiвнiчний вiддiлений вiд Захiдного теж неширокою протокою. Через те, що суходiл на Ийлiцi такий величезний, не весь вiн отримує достатньо вологи вiд океану, i на ньому iснують пустелi.
  Столиця Ийлiца знаходиться на самому кiнчику "хвоста" Пiвденного материка. Властителька Ийлiца править також i цим "хвостом". Весь iнший суходiл подiлений на Провiнцiї i розподiлений мiж її сестрами. Братiв у Володарки Ийлiца немає.
  Аналогiчно влаштована вища влада i на супутниках, з тiєю лише рiзницею, що Провiнцiй на супутниках всього по п'ять, не рахуючи Столичних.
  Властителi, Володарi i Правителi стежать за дотриманням законiв. Порушення законiв будь-ким карається за принципом "так за так" - тобто, що ти зробив, то ти i отримаєш. У багатьох випадках люди самi вирiшують проблеми мiж собою: вбив сусiда - його близькi або друзi можуть вбити тебе. Зiпсував майно - вiддай таке ж або вiдшкодуй його вартiсть. Вкрав щось, у тебе вiдберуть i це, i щось схоже. Якщо люди не можуть домовитися мiж собою самi, вони звертаються до Правителiв. Iснують також Незаперечнi Закони, якi затверджує Властитель всiєї Системи Зель-цок.
  В обов'язки Властителiв, Володарiв i Правителiв входить також зв'язок з iншими планетами i супутниками, донесення до своїх народiв загальної стратегiї їх розвитку, оповiщення про важливi подiї, економiчнi, дипломатичнi та iншi зв'язки, а також забезпечення населення роботою i розвагами.
  Як i дiти Володарiв або Правителiв, дiти простих людей теж мають право вiдвiдувати Храми Знань, але, на мiй подив, не всi вони хочуть всебiчно розвиватися. Пiд наглядом мам багато хто вiдвiдує Храм лише до трьох рокiв, а з настанням Повнолiття (трьох рокiв) вже вибирають для себе заняття i починають працювати i вдосконалюватися в якiйсь вузькiй областi. Тим дивнiше, що бiльшiсть найвiдомiших винахiдникiв i научникiв є вихiдцями саме з народу.
  Розваг у людей майже немає. Пiсля роботи дехто вiдвiдує Храм Знань i вiдшукують там що-небудь цiкаве для себе. Часто це навiть не якiсь фактичнi вiдомостi, а романтично-ностальгiчнi вiдео-розповiдi про древнiх космо-воїнiв, їх мандри i подвиги, пригоди, перемоги i поразки. Такою давньо-космiчною романтикою ще з одного року захопився i Айлiрагiз. Ну, а бiльшiсть людей грають у "Захоплення"*.
  Я вирiшив, що наступним моїм дiянням буде розширення дозвiлля людей.
  ***
  У День Весняного рiвнодення три роки виповнилося середнiй з трьох сестричок - Ийжараз. В якостi подарункiв нашiй командi до цього дня були виготовленi чотири чотиримiсних космiчних човника, здатних лiтати на планети i супутники нашої системи. У Айлiрагiза такий човник, тiльки двомiсний, вже був.
  До цього дня ми з сестричками пiдготували нову розвагу для всього народу. За допомогою працiвникiв, видiлених татом i Айлiрагiзом, в кожному мiстi Ийлiра, Ийлiца i Ийлiма, в кожному мiстi на супутниках i в Провiнцiях, всюди, де жили
  люди, поблизу вiд Головних Майданiв були побудованi спецiалiзованi Будинки Зв'язку, з яких можна було вести вiдео-трансляцiю рiзних подiй як на своїй планетi, так i на всiх iнших. А на самих майданах встановленi ретрансляцiйнi Кристали.
  Це стало змiною традицiї оповiщення. Ранiше будь-яку iнформацiю один одному могли передавати лише Властителi, Володарi i Правителi, а народам її розносили Пiснярки-
  -------------------------------------------------------------------------------
  *"Захоплення" - щось на зразок тривимiрних шахiв, де в голографiчнiй кулi, подiленiй на три сектори, три гравцi завойовують простори один одного, дiючи, як фiгурами, зображеннями космiчних кораблiв, крейсерiв, човникiв i так далi.
  Мандрiвницi, що лiтали i над планетами i в космосi мiж ними на своїх одномiсних човниках. Тепер можна було транслювати iнформацiю, зiбрану на Кристал, одночасно в усi куточки системи Зель-цок.
  Властитель Ийлiрiмiц-Гiз i його Спадкоємець Айлiрагiз видали указ, згiдно з яким Мандрiвницi-Пiснярки повиннi були копiювати на маленькi кристали будь-якi подiї на планетах i супутниках, редагувати їх в компактнi видовища, супроводжуванi пiснями-поясненнями, i транслювати голографiчнi зображення на площi мiст через ретрансляцiйнi Кристали. А керувати цими Будинками-трансляторами, складати сценарiї iнформацiйних i розважальних Програм я запропонував матерям Спадкоємцiв. У нас на Ийлiрi, наприклад, першою керiвницею Народних Програм стала моя мама.
  ***
  Урочисту подiю на честь повнолiття Ийжараз до вечора змогли побачити всi зель-цок-ти. Ийжараз, порадившись зi мною, вирiшила вийти в центр залу не в сукнi, а в новому командному комбiнезонi. Так само, з запiзненням на кiлька хвилин, на iнших планетах i супутниках побачили всю нашу Команду, що вийшла на площу перед Палацом Зустрiчей в команднiй унiформi - майже однакових синьо-фiолетових комбiнезонах.
  Всю урочисту подiю з повiтря копiювали на маленькi кристали Мандрiвницi-Пiснярки, тому агiтацiйна група розробила сценарiй-ритуал, а ми цей свiй вихiд вiдрепетирували заздалегiдь. Вийшовши вперед, ми з Айлiрагiзом встали поруч, пiднявши вгору правi руки, зiмкнутi в кулак.
   - Кулак - цок - нуль. - Символ обнулення попереднiх традицiй. - Пояснили нам вчора сценаристи-агiтатори Украгейра i Одракраз. - А якщо ми всi одночасно виставимо з кулака по одному великому пальцю, над нашими головами виявляться сiмнадцять пальцiв - єюй пальцiв, символ Єюя.
  Згiдно зi сценарiєм, злiва вiд мене стала Айлiра, а праворуч вiд Айлiрагiза - охоронниця Йойлока. Решта членiв Команди вишикувалися пiвмiсяцем: праворуч вiд Йойлоки - стратеги сестри-близнючки Яйлiза i Яйлiма, потiм iнженери - три сестрички Ийрийна, Ийлiраз та Ийжараз. Злiва вiд Айлiри стали нашi iдейнi агiтатори - сестри Єйнайка i Єйкайна i брат з сестрою Одракраз i Украгейра. На кiнцях цього пiвмiсяця встало по два воїни з кожного боку: злiва - Айшуханiза i Ойдраза, а праворуч - Дразойка i Лiрiдан. За командою, вiдданою Айлiрагiзом через нашi "перемовки", всi одночасно пiдняли правi руки, зiмкнутi в кулак, потiм виставили вгору великi пальцi, вигукнули: "Команда Ейлiр-Єюя!" i рiзко опустили руки.
   - Команда Ейлiр-Єюя! Команда Ейлiр-Єюя! - Вiдразу же переклали нашi слова на урочисту мелодiю Пiснярки-Мандрiвницi.
   - Я - Ейлiр-Єюй! - Я знову пiдняв руку вгору. - Вiдтепер я змiнюю ваше дозвiлля! Тепер ви можете дiзнаватися про подiї зi Столицi, а також з iнших мiст всiєї системи Зель-цок, на головних майданах своїх мiст!
   - Я - Спадкоємець Айлiрагiз! - Теж пiдняв руку брат. - Вiдтепер i назавжди iнформацiя може передаватися не тiльки Мандрiвницями-Пiснярками, але й Кристалами на площах мiст!
   - Команда Ейлiр-Єюя! - Скинули вгору кулаки з виставленими великими пальцями нашi брати i сестри.
  Пiсля цього ми сiли в свої екiпажi, нашi мами встали на вантажнi платформи i весь кортеж, супроводжуваний зграєю ейжазiм, рушив вулицями Столицi роздавати подарунки.
  А другого дня пiсля ювiлею Ийжараз ми всiєю командою, розмiстившись по чотирьох чотиримiсних космiчних човниках, побудованих спецiально до цього ювiлею i здатних лiтати на планети i супутники всiєї нашої системи, вперше покинули наш Ийлiр i вирушили на екваторiальний супутник Ийлiраг, щоб команду Ейлiр-Єюя наживо змогли побачити i тамтешнi жителi. В двомiсному човнi Айлiрагiза з нами разом полетiла i наша мама. Вiдвiдавши всi провiнцiї Ийлiраг, з'являючись над площами мiст в сяйвi "другого Зель-цок", ми розповiдали про те, що вже змiнили, а Пiснярки-Мандрiвницi повторювали це у своїй пiсеннiй манерi. Таке ж турне ми провели i на меридiанному Ийлiрозi. Нашi човники долали вiдстань вiд Ийлiра до його супутникiв менше, нiж за чотири години (приблизно 8,5 годин земного часу) *.
  А потiм, вже у супроводi тата i мами, ми вiдвiдали й iншi населенi планети i супутники нашої системи. До цього часу, завдяки трансляцiям, нас уже впiзнавали всi зель-цок-ти, наша фiолетово-синя "унiформа" i вихiд пiвмiсяцем з пiднятими вгору кулаками, з яких рiзко викидалися великi пальцi, викликали бурхливе захоплення.
  Коли ми повернулися до своєї Столицi, ми з подивом виявили, що дiти у дворах своїх будинкiв-багатоповерхiвок стали грати у нову гру - гру в Команду Єюя.
  
  14. ВIД ЮВIЛЕЮ ДО ЮВIЛЕЮ.
  На Новий Рiк нам з Айлiрою виповнилося по два роки, а
  Яйлiза та Яйлiма стали повнолiтнiми. Цього Нового Року до
  традицiйних пiсень про Пророцтво Мандрiвницi-Пiснярки додали i пiснi про дiяння Ейлiр-Єюя та його Команди.
  До ювiлею близнючок ми з iнженерною групою бiльше пiвроку готували справжнiй космiчний корабель. Обробивши iнформацiю про древнi кораблi, сестри-iнженери разом зi своєю мамою та цiлою командою iнших iнженерiв роздобули креслення двадцатимiсного космiчного розвiдника. Айлiрагiз,
  ---------------------------------------------------------------------------- *Для порiвняння: полiт вiд Землi до Мiсяця триває близько 9 годин.
  як Спадкоємець, вiддав наказ на виготовлення необхiдних агрегатiв кiльком технiчним заводам, якi займалися ранiше тiльки деталями для човникiв пiснярок та Володарiв. А його завод зiбрав з усiх деталей повну копiю стародавнього корабля-розвiдника, якому ми з Айлiрою вирiшили дати iм'я "Месiя".
  Посадковий майданчик за Палацовим Парком довелося значно розширити. Там, де ранiше стояли тiльки два двомiсних космiчних човники - один для Властителя, а другий - для Спадкоємця i три екiпажi для його дружин та дiтей, якi недавно потiснилися чотирма нашими чотиримiсними мiжпланетними човниками i сiмнадцятьма повiтряними планетними екiпажами, тепер височiв i новий двадцятимiсний красень. Пiлотами корабля, звичайно ж, стали нашi сестри-iнженери Ийрийна, Ийлiраз та Ийжараз.
  У цьому розвiднику замiсть одномiсних крiсел були передбаченi кiмнатки-каюти для двадцяти осiб, загальний зал, в якому могли розмiститися всi одночасно i рубка управлiння для трьох осiб вахти. Крiм того були вантажнi, сантехнiчнi та енергетичнi вiдсiки, машиннi зали i зал розваг. Якби не Iзоляцiйний Купол, на цьому крейсерi вже можна було би виходити за межi нашої Системи.
  Мене вже давно дратувало те, що Мандрiвницi-Пiснярки, якi усюди супроводжували нас, постiйно змiнювалися. У свiй другий рiк народження я, пiсля роздачi подарункiв дiтям Столицi, пiдкликав до себе всiх ейжазiм i заявив:
   - Вiдтепер супроводжувати нашу команду будуть тiльки двi постiйнi Мандрiвницi-Пiснярки! Порадьтеся мiж собою i визначте, хто це буде. Крiм записування наших дiянь i оповiщення про них жителiв Системи, вони також повиннi надавати нам корисну iнформацiю. Одна ейжазiма повинна досконало знати всi Пророцтва i iсторичнi подiї, пов'язанi з ними, а також Доiзоляцiйну iсторiю. Друга повинна мати всi технiчнi знання, як сучаснi, так i древнi. Цi Мандрiвницi-Пiснярки будуть супроводжувати нас не тiльки на нашiй планетi, але й у космiчних подорожах. Знання ви можете постiйно поповнювати самi, а також зв'язуючись через "перемовки" з тими, хто залишився вдома i має можливiсть вiдвiдувати Храми Знань.
  Кiлька днiв ми збиралися у свою першу далеку мандрiвку. Нашим завданням було встановлення супутникiв зв'язку на новiй орбiтi - мiж третьою i другою. Згiдно з моїм планом реформ, всi жителi нашого населеного свiту повиннi були отримати в своє користування особистi компактнi "перемовки", до масового виготовлення яких вже приступив завод Айлiрагiза.
  Ми облазили i дослiдили кожен закуток нашого корабля, вибрали для себе каюти, розклали в них речi, якi хотiли взяти з собою. До цього часу Мандрiвницi-Пiснярки вже обрали двох ейжазiм, якi повиннi були влитися до нашої команди i яких звали Айзiшухан та Ейжарiдан. Двадцяту каюту зайняла мама сестер-iнженерiв, яка також до замiжжя була видатним iнженером i багато в чому допомагала своїм дiвчаткам. Ми вирiшили, що пiсля цього першого польоту вона очолить iнженерний цех заводу Айлiрагiза.
  Всi супутники зв'язку з поверхнi Ийлiра в космос пiдняли Мандрiвницi-Пiснярки. Зiбравшись парами - по два човника на один супутник, вони вивели двадцять супутникiв за орбiту планети i вже там, у невагомостi, з'єднавши їх у довгий ланцюжок, прикрiпили до нашого корабля.
  Пролетiвши половину вiдстанi до планет другої орбiти, на промiжнiй окружностi ми встановили всi супутники, поступово скорочуючи ланцюжок з них, прикрiплений до нашого корабля. Назад ми повернулися за двадцять днiв до Осiннього Рiвнодення.
  ***
  У День Осiннього Рiвнодення, пiсля офiцiйного святкування Повнолiття Лiрiдана, вся наша Команда вийшла на площу перед Палацом Зустрiчей i ми з Айлiрагiзом проголосили:
   - Я - Ейлiр-Єюй! Вiдтепер i назавжди я воскрешаю еру iндивiдуального спiлкування на вiдстанi! З цiєї хвилини всi зель-цок-ти можуть отримати iндивiдуальнi "перемовки" i безкоштовно спiлкуватися один з одним, перебуваючи в рiзних куточках будь-якого мiста, на рiзних планетах i навiть у космосi!
   - Я - Спадкоємець Властителя Системи Зель-цок Айлiрагiз! Вiдтепер i назавжди вмикається мовний зв'язок через супутники! - Вiн змахнув рукою i оператор, який стежив за ним з оглядової вежi Вхiдного Палацу, натисненням однiєї кнопки задiяв всi розставленi нами на допомiжнiй орбiтi супутники зв'язку. Тiєї ж митi сотнi розповсюджувачiв вийшли на вулицi мiст i почали роздавати всiм бажаючим "перемовки".
  ***
  До цього часу вже майже всi нашi мами були зайнятi, для всiх них знайшлися вiдповiдальнi посади. Мами Айшуханiзи i Лiрiдана зайнялися органiзацiєю шкiл бойових мистецтв на всiх планетах i програм для них, вiдшукуючи забуту iнформацiю в найстарiших куточках Храмiв Знань. Вони також почали проводити навчання перших бажаючих i влаштовувати конкурси на посади тренерiв для цих шкiл.
  Наша мама складала iнформацiйнi та розважальнi голографiчнi Програми, створивши Мiжпланетне Iнфобачення. У цьому їй допомагали цiлi зграї Мандрiвниць-Пiснярок, а також великий загiн творчих людей, здатних розважати народ.
  Мама Одракраза i Украгейри виявилася чудовою сценаристкою. Вона не тiльки допомагала групi агiтаторiв розробляти захопливi сценарiї наших появ на публiцi, але й придумувала сценарiї розважальних Програм для Iнфобачення.
  Мама трьох сестричок-iнженерiв стала головним iнженером на заводi Айлiрагiза i вiдкрила Першу Iнженерну Академiю. Тепер талановитi винахiдники могли працювати не тiльки самi по собi, але й у цiй Академiї, що давало можливiсть швидше втiлювати їх винаходи вiд iдеї до масового виробництва.
  Мама Ойдраза i Дразойки, на основi старовинних легенд, зайнялася пошуком у Музеї Артефактiв втрачених технологiй i приладiв з тим, щоб наштовхнути iнженерiв i винахiдникiв на їх вiдродження.
  У мами близнят Яйлiзи та Яйлiми виявився талант постановки стратегiчних питань. Вона примудрялася побачити проблему навiть там, де її нiхто до цього не помiчав. Саме завдяки її тихим, нiбито риторичним запитанням, ми замислювалися i починали розробляти стратегiї своїх нових дiянь.
  У мами Єйнайки та Єйкайни виявилося надзвичайно сильне почуття прекрасного. Вона зайнялася дизайном як одягу, так i приладiв, над технiчною стороною яких думали iнженери. Причому не тiльки для нашої Команди, але й для всiх зель-цок-тiв.
  Виявилося, що мама Йойлоки все життя мрiяла про вiдновлення життя на загиблих планетах нашої Системи. Тепер, створивши вiдповiдну iнституцiю - Iнститут планет системи Зель-цок, вона зайнялася вивченням умов на них i способах їх виправлення з метою вiдновлення на них життя.
  Десятiй татовiй дружинi ми запропонували очолити Подарункову Службу, яка повинна була вiдтепер кожну чверть року влаштовувати роздачу подарункiв як у Столицi, так i в усiх iнших мiстах Системи. З легкої подачi Мандрiвниць-Пiснярок всi дiти планет i супутникiв Системи Зель-цок стали називати її "Подарунковою Феєю", а жiнок-помiчниць, що викликалися їй допомагати, Феями. Напередоднi Днiв Народження вона стала розповiдати дiтям казки, якi транслювалися через Iнфобачення Програмою "Казки Подарункової Феї".
  У столицi та мiстах на всiх трьох планетах i шести супутниках розпочалося грандiозне будiвництво, покликане забезпечити всi новi iнституцiї вiдповiдними будiвлями, проводився пiдбiр талановитих кадрiв для роботи в них. Так, наприклад, якщо хтось хотiв працювати в Iнженернiй Академiї, вiн повинен був надати на розгляд ряд своїх винаходiв, а якщо хотiв стати сценаристом на Iнфобачекннi - кiлька сценарiїв i напрямкiв Програм.
  ***
  А Найкоротшого Зимового Дня, у Пiврiччя, в день Повнолiття Дразойки, Єйкайни i Йойлоки, пiсля їх урочистого представлення, тато вийшов на середину залу i оголосив:
   - Я - Властитель планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, а також всiх їх супутникiв i всiєї Системи Зель-цок, Ийлiрiмiц-Гiз в день свого шiстсот сорока п'ятирiччя оголошую! Згiдно з iснуючим законом, я вирiшив народити ще одну дитину! З сьогоднiшнього дня ми з моєю десятою дружиною Зарейкою будемо працювати над здiйсненням цього рiшення. На Новий 998.000 рiк у нас народиться остання, вiсiмнадцята дитина! Найдовшого Лiтнього Дня сiм'я Властителя Системи Зель-цок стане повною!
  
  15. ПЕРЕВОРОТ.
   - Цiкаво, хто ж у нас народиться - хлопчик, чи дiвчинка? - Замислився я за вечерею.
   - Хто б не народився, це все одно буде великою радiстю! - Вiдповiла мама. - На це свято прилетять всi Правителi Провiнцiй, Властителi планет та Володарi супутникiв.
   - А як це буде вiдбуватися? - Поцiкавилася Айлiра.
  - Спочатку так само, як у День Повнолiття Айлiрагiза, вiдзначать ваше Повнолiття. Потiм Мандрiвницi-Пiснярки, як завжди на Новий Рiк, заспiвають пiснi про Пророцтво, додавши новi про Ейлiр-Єюя та дiяння його Команди. А потiм оголосять пологи.
   - I що буде?
   - У нiшi десятої дружини замiсть дивана поставлять канапу так, що вона ляже головою до залу, а ногами всередину нiшi. Мандрiвницi-Пiснярки затягнуть пологову пiсню, пiд яку живiт у майбутньої мами почне розкриватися. З розкритого живота ейжазiми виймуть дитину, оголосять хто це - хлопчик чи дiвчинка, i передадуть його по ланцюжку всiх мам татовi. Тато вiзьме дитину на руки, а нова мама голосно викрикне її iм'я.
   - I у нас так було? - Запитав я.
   - Так, але до вас не злiталися гостi, була присутня лише наша сiм'я.
   - А чому до цiєї дитинi всi прилетять? - Продовжував розпитувати я.
   - Тому, що це остання дитина.
   - А якщо тато ще захоче? - Не вiдставала Айлiра.
   - Бiльше дiтей йому мати не можна, якщо раптом народиться дев'ятнадцята, то дев'ятнадцяту дитини вiдразу же уб'ють, батька оскоплять i позбавлять влади. Тодi Престол Ийлiра займе ваш старший брат Айлiрагiз. Вiн повинен буде проголосити указ, щоб на очах у щойно оскопленого батька вбили всiх його дружин та дiтей. А потiм вб'ють i тата. Айлiрагiз залишиться сам.
   - Всiх нас?! - Навiть не повiрили ми. - А чому?
   - Така традицiя. Якщо хто-небудь порушує закон про обмеження народжуваностi, вбивають всiх членiв сiм'ї, крiм Спадкоємця.
   - I у простих людей? - Продовжувала розпитувати Айлiра.
   - I у простих. - Пiдтвердила мама.- Але в родинi простої людини всього двi дружини i чотири дитини, тому при народженнi п'ятої, спочатку вбивають цю п'яту, потiм оскопляють батька, потiм вбивають старших трьох дiтей, залишаючи тiльки або хлопчика, або старшу з дiвчаток, якщо хлопчикiв в сiм'ї немає. Потiм вбивають обох його дружин i в кiнцi - його самого.
   - Що за жахлива традицiя?! - Я був у повнiй розгубленостi. - I нiчого не можна зробити?
   - Ти - Єюй-Єюй. - Нагадала мама. - Може, ти знайдеш рiшення цiєї проблеми. Iнакше виявиться, що ти не справжнiй, адже тебе вб'ють разом з усiма нами i ти нiчого не зробиш.
   - Я - справжнiй! - Я встав i вперто тупнув ногою. - До свого Повнолiття я знайду рiшення! Ми всi залишимося живi!
   - Ну, що ти так рознервувався? - Почала заспокоювати мене мама. - Адже десята дружина, швидше за все, народить, як i належить, одну дитину - вiсiмнадцяту. Наша сiм'я стане повною i це буде велике свято.
   - У нашого тата вже є двi пари близнюкiв. - Пiдтримала мої побоювання Айлiра. - Це ми i Яйлiза з Яйлiмою. Не можна виключати можливостi появи ще однiєї пари. Моя iнтуїцiя...
   - У мене теж є iнтуїцiя! - Перервав я її. - I вона пiдказує менi, що треба знову повернутися до Храму Знань, щоб знайти iнформацiю про витоки цiєї традицiї.
   - I про Пророцтва з цього приводу! - Додала Айлiра.
  Все пiврiччя до свого Повнолiття ми займалися цим питанням. Виявилося, що ще на початку епохи Iзоляцiї, коли не всi навчилися строго дотримуватися закону про Обмеження Народжуваностi, час вiд часу траплялося так, що населення окремо взятих планет або супутникiв виростало настiльки, що перевищувало встановлену норму. Тодi включалася Космiчна Вiрусна Програма, забирала мiльйони життiв не тiльки на "виннiй" планетi або супутнику, але й на всiх iнших. Саме тодi, для остраху порушникiв i була придумана така жорстока традицiя - вбивство всiх, крiм Спадкоємця.
  Ми дiзналися, що для планет Ийлiр, Ийлiм i Ийлiц найбiльша кiлькiсть жителiв не повинна перевищувати трьох мiльярдiв, а для їх супутникiв - одного мiльярда. Тобто, всього на наших трьох планетах i шести супутниках може проживати до п'ятнадцяти мiльярдiв зель-цок-тiв.
  З дуже давнього Кристала, який навiть не переклався з пiсенної в iнформацiйну форму, ми дiзналися, що на планетах другої орбiти може жити до пiвтора мiльярда людей, а на їх супутниках - до п'ятисот мiльйонiв. Тобто другу орбiту, в разi її воскресiння, можна буде заселити п'ятьма мiльярдами зель-цок-тiв. Там же спiвалося про граничну чисельнiсть жителiв для четвертої орбiти: для планет - по два мiльярди, а для супутникiв - по сiмсот п'ятьдесят мiльйонiв.
   - Отже, якщо ми вiдродимо життя на всiх уцiлiлих планетах, то число зель-цок-тiв може досягти майже тридцяти одного мiльярда?! - Здивувалася Айлiра.
   - Так. Але для цього треба спочатку їх воскресити. Лiмiт для кожної окремої планети або супутника перевищувати не можна. - Вiдповiв Кристал, який вже почав перекладати пiсенну iнформацiю з древнього Кристала на фактичну.
   - А скiльки у нас зараз жителiв? - Запитав я.
   - Останнiй перепис населення проводився третiм Єюєм - Санти-Єюєм, в 276 тисяч 681 роцi Епохи Iзоляцiї пiсля чергової пандемiї. Тодi на трьох планетах i шести супутниках живого свiту загинуло бiльше семи мiльярдiв осiб i населення становило на Ийлiрi - 1 мiльярд 748 мiльйонiв осiб, на Ийлiмi - 1 мiльярд 697 мiльйонiв, на Ийлiцi - 1 мiльярд 153 мiльйони зель-цок-тiв. На всiх супутниках - 2 мiльярди 427 мiльйонiв осiб - всього в системi Зель-цок вижило близько 7 мiльярдiв 25 мiльйонiв жителiв.
   - Скоротилося бiльше, нiж в два рази... - Розгублено пробурмотiла Айлiра.
   - Треба термiново провести перепис населення! - Вирiшив я. - Попросимо Айлiрагiза або тата видати Указ. Якщо чисельнiсть населення Ийлiра менше трьох мiльярдiв, то в убивствi всiєї нашої родини немає сенсу, i традицiю можна буде змiнити.
   - А що там йдеться у Пророцтвi? Як Єюй змiнить цю традицiю?
  Спочатку нiчого пiдходящого знайти не вдавалося. Тодi я дав завдання однiй зi своїх ейжазiм - Айзiшухан - вивчити всi стародавнi Пророцтва i знайти таке, яке можна було би притягнути, хоч за вуха, хоч за хвiст, до змiни цiєї традицiї.
  Зiбравши вiдповiднi уривчастi вiдомостi в єдине цiле, Айзiшухан створила нову Пiсню-Пророцтво, яка, в перекладi на фактичну мову повiдомляла, що в День Свого Повнолiття Єюй поборе смерть сiмнадцяти, сказавши своє Головне Слово.
   - Що за "Головне Слово"? - Винiс я питання на обговорення Команди.
  Помирати нiхто не хотiв, тому всi включилися у пошук виходу з можливої ситуацiї. Рiшення довго не знаходилося, ми сперечалися i висували дурнi припущення, поки не вирiшили залишити в радi лише тих, у кого було бiльше ойдранской iнтуїцiї. Взявшись за руки i зосередившись, в коло на пiдлозi Головного Iгрового Залу сiли я з Айлiрою та Айлiрагiзом, Йойлока, Айшуханiза, Лiрiдан, близнючки Яйлiза з Яйлiмою, сестри Єйнайка та Єйкайна i брат з сестрою Одракраз та Украгейра - всього дванадцятеро з Команди.
  В сотий раз повторюючи по черзi слова Пiснi-Пророцтва, перекладенi на фактичну мову, ми раптом одночасно прийшли до однiєї думки: треба прослухати Пiсню-Пророцтво ще кiлька разiв в ейжазiмскому варiантi. У пiсеннiй формi слова "в День Свого Повнолiття Єюй поборе смерть сiмнадцяти, сказавши своє Головне Слово" сенс кiлька змiнювався: "А в третiй рiк Єюй-Єюй врятує вiд смертi всiх єюй. Єюй-Єюй врятує єюй, заспiвавши свою Головну Пiсню. I цю пiсню всi єюй допоможуть спiвати Єюй-Єюю".
   - Дивно, навiщо стiльки разiв повторювати цi єюй - сiмнадцять? - Запитала Єйкайна.
   - Я часто думаю, як ейжазiма. - Задумливо промовила Яйлiма. - Адже в нас з сестрою є трошки вiд них. Виходить, що Єюй повинен сказати своє Головне Слово не сам, йому повиннi допомогти всi ми - всi єюй (сiмнадцять) членiв Команди.
   - А чому "Головне Слово"? - Раптом стрепенулася Айлiра. - Адже в пiснi спiвається "Головну Пiсню"?!
   - Тому, що Кристали завжди перееладають слово "Пiсня" як "слово" або "мова". - Вiдповiла Єйнайка. - Адже ейжазiми не вмiють говорити, вони тiльки спiвають.
   - А якщо треба розумiти дослiвно? - Не вгамовувалася Айлiра.
   - Ти хочеш сказати, що Ейлiр повинен не говорити, а спiвати, як ейжазiма? - Айлiрагiз встав з пiдлоги i пiдiйшов до мене. - Але ж люди не вмiють спiвати. На це здатнi лише Мандрiвницi-Пiснярки. Чи ти можеш? - Брат зверху вниз пильно подивився менi в очi.
   - Не знаю, не пробував... - Пробурмотiв я, теж встаючи. - "А в третiй рiк Єюй-Єюй врятує вiд смертi всiх єюй..." - Спробував я заспiвати, наслiдуючи ейжазiм, але у мене вийшло лише жалюгiдне завивання.
   - Отже, треба навчитися! - Теж встав Лiрiдан.- Причому всiм нам!
  I ми вирушили до Храму Знань, покопавшись в якому, дiзналися, що, виявляється, в далекiй давнинi, коли ейжазiми ще жили на своїх планетах, зель-цок-ти iнших планет i супутникiв теж вмiли спiвати. Не так, звичайно, як ейжазiми, у яких голосовi апарати влаштованi таким чином, що можуть одночасно видавати хор голосiв рiзних тональностей i вiдтiнкiв, та все ж...
  Нам вдалося навiть знайти вiдеорепортаж одного з пiсенних конкурсiв, що проводився майже пiвтора мiльйона рокiв тому на Ийлiмi. I в цьому репортажi ми раптом побачили, що на допомогу своїм голосам ийли, що брали участь у конкурсi, використовували якiсь iнструменти.
   - Що це за iнструменти? - Запитала Украгейра.
   - Це музичнi iнструменти, якi називалися "рукани". У нашому Музеї Артефактiв у вiддiлi "Музика" є кiлька законсервованих примiрникiв. - Вiдповiв Кристал.
   - А що є в роздiлi "Музика" у Храмi Знань? - Запитав Одракраз.
   - Є Кристали, якi навчають спiву.
   - Те, що нам треба! - Вигукнув я. - Бiжимо!
  Вже наступного дня вся наша Команда, крiм сестричок-iнженерiв, почала навчатися спiву. Сестрички зайнялися руканами.
  Мої Мандрiвницi-Пiснярки Айзiшухан i Ейжарiдан аж вуха затикали вiд наших спроб заспiвати хоч кiлька звукiв. Нарештi, вони не витримали i вiдiбрали серед нас лише найздiбнiших. Це виявилися нащадки давнiх ейжазiм - Айлiрагiз, Айлiра i я, наша охоронниця Йойлока i близнючки Яйлiза та Яйлiма - всього шестеро. Всiм iншим було запропоновано навчитися грати на руканах.
  Уже до Дня Весняного Рiвнодення, до Дня Повнолiття Ийрийни та Украгейри, були виготовленi сiмнадцять iндивiдуальних руканiв, якi подарували нам всiм сестрички-iнженери. Ми вiдразу же, не виходячи з Головного Iгрового Залу, спробували витягувати з них звуки. Це виявилося не складно: рукани були схожi на напiврозкритi морськi двостулковi мушлi. На нижнiй стулцi було зроблено одне заглиблення для великого пальця, на верхнiй - чотири для всiх iнших. Натискаючи з рiзною силою на цi заглиблення можна було отримувати рiзнi звуки. А якщо при цьому ще й вiдкривати стулки або стискати їх, цi звуки можна було мiняти по висотi. Стародавнi музиканти користувалися одночасно двома руканами, тримаючи їх в обох руках. Ми вирiшили, що нам достатньо й по одному i з захопленням взялися тиснути на iнструменти. Це наше стискання пальцями руканiв викликало таку какофонiю, що нашi мами поквапилися вийти з залу.
  Роздавати подарунки дiтям мiста ми не пiшли. Та й навiщо, коли для цього є Подарункова Фея зi своєю командою Фей? Ми вирiшили провести репетицiю Головної Пiснi. До цього дня ейжазiми Айзiшухан i Ейжарiдан вже переклали на пiсенну мову те, що я збирався сказати, придумавши для нас не дуже складну мелодiю. Репетицiю вирiшили провести далеко вiд стороннiх вух, у космосi, на нашому кораблi "Месiя".
  Айлiрагiз на репетицiю не полетiв. Крiм того, що вiн обробляв данi перепису населення, вiн повинен був пiдготуватися i до ритуалу перетворення Спадкоємця на Властителя у разi народження двiйнi.
  Айзiшухан i Ейжарiдан розподiлили Команду по голосах. Сольну партiю, як Єюй-Єюй, повинен був вести я. Менi пiдспiвували Айлiра, Яйлiза та Яйлiма. Йойлоцi смисловий спiв не давався, проте вона прекрасно спiвала голоснi, створюючи додатковий голосовий фон. Всi iншi, отримавши рукани рiзних тональностей вiд глибокого низького гудiння до високого кришталевого дзвону, повиннi були навчитися злагоджено вести мелодiю. З Айлiрагiзом Мандрiвницi-Пiснярки займалися окремо. Йому належало проспiвати всього одну сольну фразу.
   - Ось ми вчимося-вчимося, мучимося-мучимося, а потiм виявиться, що десята дружина народить, як i належить, одну дитину! - Вiдпочиваючи пiсля чергової невдачi, зiтхнула Дразойка. - У мене, мiж iншим, рука вже болить сильнiше, нiж вiд махання дерев'яним мечем!
   - Моя iнтуїцiя пiдказує, що все це не дарма! - Поплескав її по плечу Лiрiдан. - Важко в навчаннi - легко в бою!
   - Але ж це не бiй! Це музика! - Виправдовувалася Дразойка.
   - Ця музика може виявитися нашим найголовнiшим боєм. - Глибокодумно вiдповiла Йойлока. - I цей бiй покаже, виживемо ми чи всi загинемо.
  Пiсля цих слiв всi з подвоєним ентузiазмом знову приступили до репетицiї.
  ***
  I ось настав Новий 998.000 рiк, день нашого з Айлiрою Повнолiття, день, сповнений радостi i затьмарений страшними передчуттями. Вийшовши з мамою в нашу нiшу Головного Iгрового Залу, ми сiли на диван i почали оглядатися.
  Всi мiсця на балконах були заповненi Правителями-родичами i Володарями-гостями з iнших планет та супутникiв. На самих верхнiх ярусах щебетали Мандрiвницi-Пiснярки. Нiша десятої дружини була прикрашена золотими нитками, а посеред неї стояла висока канапа з ажурним золотим узголiв'ям, застелена золототканим полотном. Десята дружина сидiла на цiй лежанцi, пiдiбравши пiд себе ноги i поклавши руки на узголiв"я.
  Всi нашi брати i сестри одягнулися в унiформу. Сукня була тiльки в Айлiри - золотистий з червоним тонким вiзерунком шовк м'яко струменiв по її фiгурi, при ходьбi випускаючи назовнi червонi язики полум'я нижньої сукнi. За спинкою дивана лежав напоготовi її синьо-фiолетовий комбiнезон унiформи. Я надiв золотисто-синiй халат, пiдперезаний золотим поясом, прямо на унiформу.
  Як завжди несподiвано наступила оглушлива тиша, в якiй зi стелi пролунав урочистий голос:
   - Властитель трьох планет Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, а також всiєї системи Зель-цок - Ийлiрiмiц-Гiз! А також його Спадкоємець - Айлiрагiз!
  У свою нiшу вийшли тато i наш старший брат. Всi встали. Папа i Айлiрагiз пiдiйшли до краю нiшi, провели по всiх поглядами, одночасно кивнули i сiли на свої крiсла-трони.
  Всi знову сiли.
   - Свого Повнолiття, тобто, третього року життя (9 рокiв i приблизно 4 земних мiсяцi) досягли Айлiра та Ейлiр! - Проголосив голос зi стелi.
  Ми з Айлiрою взялися за руки i встали. Вийшовши на середину Головного Iгрового Залу i повернувшись навколо три рази, ми стали обличчям до татової нiшi i пiшли до неї. Пiдiйшовши до сходинок, ми зупинилися i поклонилися головами:
   - Айлiра! Три роки!
   - Ейлiр! Три роки!
  Тато встав, з гордiстю подивився на нас i кивнув.
   - Властитель всiєї системи Зель-цок з усiма її планетами i супутниками - Ийлiрiмiц-Гiз проголошує тебе повнолiтньою! - Сказав тато i надiв Айлiрi на голову золотий обруч з моделями Ийлiра та його супутникiв, в який були вправленi бузковi каменi. Обруч татовi подав Айлiрагiз. - Властитель всiєї системи Зель-цок з усiма її планетами i супутниками - Ийлiрiмiц-Гiз проголошує тебе повнолiтнiм! - Тато надiв менi на голову такий самий обруч з фiолетовим камiнням. - Вiдтепер i назавжди ви самi вiдповiдаєте за свої слова i вчинки!
  Ми кивнули i пiшли налiво, до нiшi першої дружини. Там ми знову зупинилися бiля сходинки, кивнули i вигукнули:
   - Айлiра! Повнолiтня!
   - Ейлiр! Повнолiтнiй!
  Обiйшовши всi нiшi по колу, ми повернулися до мами i зайняли свої мiсця.
  Тепер почалася вистава Мандрiвниць-Пiснярок. Вони спiвали i кружляли в повiтряному танцi, то пiднiмаючись пiд самий купол, то спускаючись до самої пiдлоги. Частина моєї свiдомостi стежила за переливами їх мелодiй, а iнша частина повторювала мелодiю i слова моєї пiснi. Поки всi перебували пiд гiпнотичним трансом їх спiву i танцю, Айлiра встигла переодягнутися в свiй комбiнезон i сiла поруч зi мною. Потiм ейжазiми заспiвали всi старi пiснi, що розповiдали про Пророка i Пророцтво, а за ними - всi новi про дiяння Ейлiр-Єюя та його Команди.
  В самому кiнцi вилетiли Айзiшухан та Ейжарiдан i заспiвали нове Пророцтво, про те, що "в третiй рiк Єюй-Єюй врятує вiд смертi всiх єюй. Єюй-Єюй врятує єюй, заспiвавши свою Головну Пiсню. I цю пiсню всi єюй допоможуть спiвати Єюй-Єюю". Майже нiхто не звернув на цю пiсню уваги - таке ж Пророцтво, як i всi iншi. Тiльки всi мої брати i сестри зблиснули очима, перезирнувшись, i мiцнiше стиснули в руках свої рукани.
   - Ейлiр! - Тихесенько смикнула мене за рукав Айлiра. - Я ранiше не замислювалася, а тепер мене хвилює питання: чому Єюй врятує сiмнадцятьох? Адже нас повинно стати вiсiмнадцять?!
   - Айлiрагiза рятувати не треба. Вiн - Спадкоємець! - Впевнено вiдповiв я.
  Коли пiснярки проспiвали всi пiснi, знову пролунав голос зi стелi:
  - Оголошується урочистий ритуал народження вiсiмнадцятої дитини Властителя Ийлiра та всiєї Системи Зель-цок - Ийлiрiмiц-Гiза!
  Тато вийшов на середину Залу. Десята дружина лягла на свою лежанку головою до залу, i її стало не видно за узголiв'ям. Всi мами вийшли зi своїх нiш i вишикувалися ланцюжком вiд нiшi десятої дружини до тата, причому перша дружина стала майже на кордонi центрального кола, за нею - наша мама, як друга дружина i так далi. П'ять Мандрiвниць-Пiснярок влетiли в нiшу i зависли над десятою дружиною. Всi iншi злетiли пiд купол i затягнули Пологову Пiсню, в якiй висловлювалися радiсть народження i торжество життя. Всi дiти встали зi своїх мiсць i, мiцно стиснувши в руках поки не активованi рукани, з напругою втупилися на десяту нiшу. Айлiрагiз, як статуя, застиг перед своїм троном...
  Мандрiвницi-Пiснярки в нiшi десятої дружини заспiвали про те, що живiт у породiллi почав розкриватися.
   - Хлопчик! - Раптом рiзко обiрвала мелодiю старша з ейжазiм i пiдняла над головою маленький золотисто-жовтий клубочок.
  Вона передала його в руки дев'ятої дружини i та по ланцюжку передала його далi. Мандрiвницi-Пiснярки пiд стелею заспiвали радiсну пiсню на честь народження п'ятого хлопчика в родинi Властителя. Ледве новонародженої дитини торкнулися руки нашої мами, голос старшої ейжазiми перервав спiв рiзким зойком:
   - Ще дитина! Дiвчинка!
  Всi остовпiли. Старша ейжазiма злетiла з новою живою грудочкою пiд самий купол i кинула її вниз. На пiдлозi, неподалiк вiд центрального кола, тепер лежало закривавлене мiсиво. Тато вiдступив на кiлька крокiв назад, стираючи з обличчя краплi кровi, яка бризнула на нього з трупа убитої дiвчинки. Всi мами розбiглися по своїх нiшах. Наша мама з дитиною на руках залишилася в Залi.
   "Правильний трикутник" - проповзла через мою свiдомiсть розгублена думка. Дiйсно, тато, мама i трупик дiвчинки утворили навколо центрального кола правильний трикутник. Бiльше в моєму мозку не було нiяких думок, здавалося, хтось ретельно вигрiб з мого черепа мозок i все всерединi акуратно витер.
  Раптом з-пiд купола на папу впали чотири Мандрiвницi-Пiснярки, схопили його за руки i за ноги i пiдняли вгору, до середини висоти залу. Зазвучала моторошна мелодiя, вiд якої по шкiрi побiгли мурашки, а волосся на головi заворушилося. Пiснярки заспiвали пiсню про традицiю оскопленiя Властителя, який породив дев'ятнадцяту дитину. Старша ейжазiма змахнула серпоподiбним ножем i на арену залу впало щось закривавлене, а потiм, пiд татiв крик болю, плавно опустилися його шовковi шаровари, по золотистiй тканинi яких розповзлася велика кривава пляма. Ейжазiми розтиснули руки i тато закривавленим мiшком впав поряд з ними.
   - Ейлiр-Єюй! - Скрикнула Айлiра i стукнула мене по спинi, виводячи iз зацiпенiння.
   - Я - Ейлiр-Єюй! Єюй-Єюй! - Заспiвав я перший рядок своєї пiснi, активуючи акомпанемент свого рукана i вибiгаючи на середину залу, чим привернув до себе увагу i зупинив занесений над десятою дружиною нiж старшої ейжазiми.
  Всi зойкнули. До цього нiхто, крiм Мандрiвниць-Пiснярок не спiвав. Я спiвав про причини виникнення традицiї вбивати всю сiм'ю Властителя, що завинив, залишаючи в живих лише його Спадкоємця.
  На другому рядку до мене приєдналася Айлiра, яка стала поруч. Потiм пiдключилися голоси Яйлiзи i Яйлiми, якi пiдкреслила Йойлока. Ще через кiлька секунд навколо мене стали всi iншi брати та сестри, виводячи мелодiю цiлим оркестром руканiв.
  Я спiвав про проведений Спадкоємцем перепис населення, який показав, що на всiх планетах i супутниках Системи Зель-цок є запас в кiлька мiльйонiв осiб, а на Ийлiрi, зокрема, до встановлених трьох мiльярдiв не вистачає семисот сорока мiльйонiв шiстьсот сорока п'яти тисяч зель-цок-тiв.
  Я спiвав про те, що проводячи кожну сотню рокiв подiбнi переписи, ми завжди зможемо контролювати народжуванiсть, не вдаючись до варварської кровопролитної традицiї.
  Я спiвав про те, що в день свого Повнолiття, я - Ейлiр-Єюй, справжнiй Єюй-Єюй, мiняю цю традицiю i вимагаю залишити в живих всiх десять дружин Властителя i всiх його вiсiмнадцять дiтей.
  Вся моя команда пiдняла вгору стиснутi кулаки вiльних вiд руканiв рук i вистрiлила з них великими пальцями.
  I тут заспiвав Айлiрагiз. Вiн спiвав про те, що вiдтепер i назавжди скасовує вбивство всiх членiв сiм'ї, залишаючи лише вбивство зайвої дитини i оскоплення батька, який завинив. А заспiвавши, оголосив усiм звичайними словами:
   - Я - Айлiрагiз-Гiз! Властитель Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, а також їх супутникiв i всiєї Системи Зель-цок! Вiдтепер i назавжди! Кривава традицiя вбивства всiєї родини винного чоловiка вiдмiняється! Замiсть цього вводиться традицiя перепису населення через кожну сотню рокiв! - Айлiрагiз пiдняв вгору зiмкнутий кулак i спустився по сходинцi зi своєї нiшi в зал.
  Я пiдiйшов до нього i став поруч, теж пiднявши кулак. Вся наша Команда вишикувалася пiвмiсяцем з пiднятими вгору кулаками. Айзiшухан i Ейжарiдан копiювали все це на новенькi Кристали. Тато, який лежав на пiдлозi зали у калюжi кровi, пiдняв голову, не вiрячи, що i йому, i всiй його родинi дарується життя. Наша мама так само стояла, притиснувши до себе вiсiмнадцяту дитину. Десята мама пiдвелася на своїй канапi, мiцно вчепившись побiлiлими пальцями в золоте узголiв'я. Чорно-фiолетовi Мандрiвницi-Пiснярки зависли мiж куполом i пiдлогою. Всi гостi на балконах у напрузi подалися вперед i дивилися на нас зверху вниз. I тут ми всi одночасно викинули з кулакiв свої великi пальцi, пiдтверджуючи змiну традицiї.
   - Єюй-Єюй! - Заспiвали, порушуючи гробову тишу, Айзiшухан i Ейжарiдан. - Єюй-Єюй, як пророкувало Пророцтво, врятував сiмнадцять братiв i сестер в свiй день Повнолiття. Єюй-Єюй змiнив ще одну традицiю! Єюй-Єюй врятує наш свiт!
   - Єюй-Єюй виконає всi Пророцтва i врятує наш свiт! - пiдхопили всi iншi Мандрiвницi-Пiснярки. - Єюй-Єюй вiдродить всю Систему Зель-цок i колишню славу зель-цок-тiв! Ейлiр-Єюй - справжнiй Єюй-Єюй!
  До вечора все це побачили всi жителi населених планет i супутникiв Системи Зель-цок.
  
  16. ЖИТТЯ ЗМIНЮЄТЬСЯ.
  Айлiрагiз вийшов у центр кола i простягнув руки до нашої мами, вимагаючи, щоб вона передала йому новонародженого брата. Потiм новий Властитель кивнув татовiй десятiй дружинi, яка напружено сидiла на своїй канапi, щоб вона назвала iм'я. Подолавши зацiпенiння, та, сковтнувши, хрипким вiд хвилювання голосом вигукнула:
   - Iюй... Iюйрiмiц!
  Мама передала їй новонародженого. Айлiрагiз подав знак слугам, i тi забрали кудись тата, витерши й калюжу кровi на пiдлозi. Мама непомiтно шмигнула в нашу нiшу. Новий Властитель Айлiрагiз-Гiз, вставши на краю сходинки своєї нiшi, пiдняв голову i, повертаючи її справа налiво, обвiв всiх поглядом. На верхнiх балконах заспiвали ейжазiми, оповiщаючи всiх, що вiн новий Властитель всiєї системи Зель-цок. Айлiрагiз-Гiз сiв у своє крiсло i подав знак рукою, щоб всi Властителi, Володарi i Правителi спускалися вниз. Через кiлька хвилин вони вийшли в зал по коридору Парадного Виходу. Кожен по черзi пiдходив до нiшi Властителя, кланявся головою i йшов у коридор за його троном. Коли всi зникли у коридорi, Айлiрагiз-Гiз встав i, запросивши всю Команду слiдувати за ним, теж вийшов. Ми пiшли на Велику Раду.
  Зал Великої Ради, що розташовувався дiаметрально протилежно Головному Iгровому Залу, теж був круглим, але влаштований трохи iнакше. Вiд коридору по дiаметру залу простяглася золота дорiжка, яка вела до десяти сходинок, що пiднiмалися до невеликого майданчика прямо навпроти входу, де стояв золотий трон Властителя. За ним розташовувалися три яруси крiсел, лише три з яких були зайнятi. З бокiв вiд дорiжки теж трьома ярусами розташувався амфiтеатр крiсел, зайнятих Властителями планет, Володарями супутникiв та Правителями Провiнцiй. Всi вони, на знак поваги, пiдняли обидвi руки вгору i, сплiвши пальцi, поклали їх собi на голови.
  Айлiрагiз-Гiз пройшов по дорiжцi, пiднявся сходами, розвернувся, окинув усiх поглядом i кивнув. Я вiдчув величезну гордiсть за нього, адже йому сьогоднi виповнилося всього п'ять з половиною рокiв (трохи бiльше 16,5 земних рокiв), але виглядав вiн як дорослий. I хоча вiн ще не досяг Фiзичної Зрiлостi, вiн уже був високим - два метри i сiм сантиметрiв, в його фiгурi вiдчувалася сила, а в поглядi впевненiсть.
  Новий Властитель Системи сiв на трон, поклавши руки на колiна. Всi в залi зняли руки з голiв i теж поклали їх собi на колiна. Витримавши паузу в повнiй тишi, новий Властитель заговорив:
   - Я - Айлiрагiз-Гiз, вiдтепер Властитель Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, всiх їх супутникiв i всiєї Системи Зель-цок! Вiдтепер я буду правити Системою! Мої брати i сестри! - Звернувся вiн до нас, що продовжували стояти бiля входу. - Пройдiть сюди i займiть мiсця за моїм троном!
  Ми пройшли по дорiжцi, пiднялися сходами i розсiлися по крiслах за спиною нашого старшого брата.
   - Перший мiй указ ви вже чули: вiдтепер i назавжди кривава традицiя вбивства всiєї родини, в якiй народжується зайва дитина, вiдмiняється! Замiсть цього, для контролю за народжуванiстю, вводиться традицiя перепису населення через кожну сотню рокiв! Другим моїм указом я призначаю свого батька, колишнього Властителя Ийлiрiмiц-Гiза, тепер просто Ийлiрiмiца, своїм Головним Радником.
   - А як же ми? - Запитала жiнка, що сидiла через одне крiсло вiд мене за спиною Айлiрагiза.
   - Всi три Радники, якi ефективно служили моєму батьковi, залишаться Радниками i при менi.
   - Коли ви маєте намiр замiнити Правителiв Провiнцiй Ийлiра своїми братами i сестрами? - Запитала одна з сестер нашого тата, Правителька Столичного Острову.
  У залi запанувала напружена тиша. Нiхто з Правителiв Ийлiра не розраховував так рано позбутися своїх Провiнцiй i перетворитися на звичайних людей. У багатьох ще були неповнолiтнi дiти, кiлькiсть яких перевищувала лiмiт простих людей. Що буде з ними? Я нахилився до вуха Айлiрагiз-Гiза i тихесенько прошепотiв:
   - Дай менi слово.
   - Перш, нiж робити будь-якi призначення, я хочу, щоб перед нами виступив Ейлiр-Єюй! - Проголосив брат-Властитель.
  Я вийшов на середину золотої дорiжки.
   - Я - Ейлiр-Єюй! - Вiдповiдно до етикету представився я, хоча всi i так знали, хто я такий. - Я мiняю традицiї. На мене та мою Команду чекає багато роботи по вiдродженню Системи Зель-цок, нам нiколи буде займатися справами Провiнцiй, принаймнi, рокiв з п'ятсот. Тому на цей час пропоную залишити всiх Правителiв Провiнцiй Ийлiра на своїх постах.
  Залом прокотилося полегшене зiтхання.
   - Я - Айлiрагiз-Гiз! - Встав зi свого мiсця брат. - Вiдтепер i на п'ятсот рокiв Правителями Провiнцiй Ийлiра залишаються брати i сестри мого батька! Команду Ейлiр-Єюя, яка не входить нi до яких гiлок влади, прошу залишити Велику Раду!
  Ми, всi шiстнадцять членiв Команди, вийшли на дорiжку перед троном, встали пiвмiсяцем i пiдняли стиснутi кулаки вгору. Айлiрагiз-Гiз зробив так само, показуючи, що i вiн залишається в Командi Ейлiр-Єюя. Одночасно ми вистрiлили з кулакiв вгору великими пальцями. Всi в залi затупотiли ногами по пiдлозi на знак найбiльшого захоплення. Пiд цей тупiт ми й вийшли з Залу Великої Ради.
  ***
   - Ух, нарештi! - Полегшено видихнула Айшуханiза. - Ходiмо в Iгровий Зал, я вам дещо покажу!
   - Що саме? - Поцiкавилася Айлiра.
   - Дещо з давнiх бойових технiк. Думаю, це може стати в нагодi не тiльки загону воїнiв, але i всiм iншим!
  Повернувшись у Головний Iгровий Зал, ми побачили, що в ньому вже нiкого немає. Мабуть, всi гостi i мами розiйшлися по своїх справах. Сiвши на пiдлогу по колу Центрального Кола, ми запитально подивилися на Айшуханiзу.
   - Дивiться уважно... - Промовила та.
  Спочатку вона просто стояла нерухомо. Але потiм по її тiлу побiгли маленькi синенькi iскорки. Їх ставало все бiльше i бiльше, поки вся вона не покрилася iскрами, наче новим комбiнезоном. Потiм вся ця електрика нiби почала стiкати з її голови i всього тiла в руки. I ось вона стоїть, тримаючи на своїх долонях двi великих електричних кулi.
   - Куди б їх... - Почала озиратися Айшуханiза. - А, он вiкно в куполi прочинено! - I вона, пiднявши руки вгору, вистрiлила у вiкно блискавками.
  Пролунав рiзкий трiск, як при грозi, але дещо тихiший.
   - Я вже трохи тренувалася. Цими блискавками можна пробити навiть металевий посуд.
   - Як ти це робиш? - Тут же пiдскочили до неї Дразойка i Лiрiдан.
   - Сядьте! Зараз все розповiм! - Айшуханiза теж сiла на пiдлогу. - У стародавньому Кристалi розповiдалося, що всi процеси в наших органiзмах - дихання, рух, кровообiг, травлення їжi i так далi генерують рiзнi форми енергiй. Силою волi можна перетворити механiчну, гравiтацiйну, теплову, бiохiмiчну, розумову, нейрохiмiчну i iншi види енергiї на електричну. Потрiбно навчитися збирати всi цi види енергiї, розподiленi по всьому органiзму, в одну точку, перетворювати їх на електричнi заряди i використовувати їх на свiй розсуд. Наприклад, стрiляти блискавками. Я навiть пробувала рукою заряджати лампу.
   - I як? - Запитала Ойдраза.
   - Вийшло.
   - Н-да... Нiякої зброї при обшуку нiхто не виявить, а ми, виявляється, несемо її в собi... - Вголос замислився Лiрiдан.
   - Навчи нас! - Пiдскочила Ойдраза. - З чого починати?
  I Айшуханiза почала нас навчати. Ми вчилися майже весь день i до вечерi вже цiлком стерпно могли збирати енергiю в невеликi електричнi кульки.
   - Все! Досить! - Вiдчувши голод, розпорядився я. - Завтра будемо практикуватися у лiсi, щоб нiчого не пошкодити.
  - А якщо ми лiс спалимо? - Занепокоїлася Дразойка.
   - Значить, знайдемо галявину! - Вирiшив я. - Головне, щоб нас там нiхто не бачив.
   - I Айлiрагiза покличемо? Ой, Айлiрагiз-Гiза!.. - Поцiкавилася Украгейра.
   - Я з ним поговорю через "перемовку". Якщо у нього не буде якихось справ, то, мабуть, вiн теж прийде.
  Весь наступний день ми вчилися робити блискавки.
  Айлiрагiз змiг приєднатися до нас тiльки через кiлька днiв. Але вже до третього Дня Вiдпочинку ми всi настiльки оволодiли технiкою використання своїх енергiй, що не тiльки стрiляли блискавками, а й заряджали електроприлади, в тому числi i на нашому кораблi, пiдпалювали горючi предмети на вiдстанi, створювали електросытки та електропастки на поверхнях i в повiтрi мiж будь-якими предметами, а також могли битися своїми електроiмпульсами мiж собою, як цiлком матерiальними предметами.
   - Чудово! - Пiсля чергового спарингу вигукнула Йойлока. - Треба ще побiльше розшукати такого ось рiзного, стародавнього, абсолютно забутого.
   - Доiзоляцiйного! - Пiдтримав її Айлiрагiз-Гiз. - I не тiльки з вiйськових мистецтв, а й з рiзних iнших областей. Бо ми ж колись вийдемо в Галактику i виглядатимемо дикунами у порiвняннi з iншими ересами.
  - Отже, на все це пiврiччя, до Дня Фiзичної Зрiлостi Айлiрагiз-Гiза, я оголошую полювання за старожитностями! - Зрадiв я, що менi не треба придумувати, чим же надалi зайняти Команду.
  Тепер ми часто бували не тiльки у Храмi Знань, але й у Музеї Артефактiв. Ми розшукували вiдомостi i технологiї, легенди i Пророцтва, iсторичнi хронiки i перекази. Незабаром у кожного з нас визначилися деякi особливi захоплення. Так, наприклад, навiть нашi воїни роздiлилися за iнтересами: Лiрiдан дуже зацiкавився давнiми видами зброї, а Айшуханiза i Ойдраза - психо-фiзiологiчними бойовими мистецтвами. Дразойка же взялася за вивчення бiохiмiчних способiв впливу на людину.
  Наша охоронниця Йойлока, крiм бойових мистецтв, зайнялася ще й музичними iнструментами, якi, виявляється, можна було використовувати i як спосiб не тiльки психологiчного, а й фiзичного впливу як на окрему особистiсть, так i на цiлу юрбу.
  Айлiрi дуже сподобалося спiвати, тому вона стала вчитися створювати музику i перекладати iнформацiю у пiсеннi тексти, зовсiм як ейжазiма. Менi складати пiснi було не цiкаво, проте я навчився спiвати вже готовi, складенi Айлiрою або Мандрiвницями-Пiснярками. Шукаючи забутi Пророцтва, я оцiнював їх з точки зору Месiї i пропонував Айлiрi скласти вiдповiдну пiсню.
  Айлiрагiз-Гiз, провiвши перепис населення, зацiкавився статистикою, а також виявив, що в Доiзоляцiйну Епоху, поряд з Iнформацiйними Кристалами використовувалася i писемнiсть - спосiб незвукового зберiгання iнформацiї. Ось цiєю самою писемнiстю вiн i зайнявся у вiльний вiд державних справ час.
  Близнята Яйлiза та Яйлiма теж любили спiвати, але не настiльки, щоб не знайти бiльш цiкавого заняття. Разом зi своєю мамою вони захопилися пошуком древнiх логiчних задач, головоломок та iгор, i постiйно у щось грали або щось вирiшували. Завдяки їм, населення наших планет i супутникiв тепер грало не тiльки в "Захоплення", а й у безлiч iнших цiкавих iгор, що вимагали напруги розуму.
  Iнженерне трiо було завантажено втiленням у реальнiсть наших побажань: то вiдновлювало давнi музичнi iнструменти, то розробляло по кресленнях iндивiдуальну зброю для всiх нас i для загону воїнiв, то воскрешало щось цiкаве з забутих побутових технологiй. Але найбiльше вони цiкавилися древнiми кораблями, якi могли швидко перемiщатися не тiльки в межах зоряно-планетних систем, але й по всiй Галактицi i навiть за її межами.
  Одракраз i Украгейра не вилазили з Палацу Iнфобачення i не тiльки брали участь у рiзних його Програмах, що створювалися пiд управлiнням нашої мами Мандрiвницями-Пiснярками, але навiть писали сценарiї. У цьому їм допомагала їх мама.
  Єйнайка i Єйкайна разом зi своєю мамою захопилися дизайном, малюванням та лiпленням. Вони вiдкрили кiлька галерей, в яких виставляли роботи рiзних любителiв мистецтв. На одну з таких виставок потрапили i кiлька картин, намальованих нашою мамою в тi часи, коли вона змушена була сидiти вдома. Пару лiпних робiт надав галереї i Айлiрагiз-Гiз.
  А Iюйрiмiц поки тiльки вiдкривав свiт палацу своєї мами i чекав своєї Першої Чвертi. До речi, наш тато, переставши бути Властителем i звiльнивши Головний Палац для Айлiрагiз-Гiза, перейшов жити до палацу десятої дружини й активно брав участь у вихованнi свого останнього сина.
  Головний Iгровий Зал тепер перетворився на Зал Засiдань нашої Команди, де ми обмiнювалися новими вiдомостями, знахiдками, iнтересами. А Айлiрагiз-Гiз почав навчати нас письму.
   - Може, воно колись нам стане у нагодi. - Сказав вiн. - Для чогось же його Древнi придумали.
   I ми вчилися. Виявилося, що кожен звук можна позначити певним знаком, намалювавши його на будь-якiй поверхнi - дощечцi, листi розкатаного пластинiду i так далi. Ми вчилися малювати цi знаки на листах за допомогою "писалок" - металевих трубочок, заповнених в'язкою чорною масою, якi залишали на гнучкому пластинiдi яскравий чорний слiд. Що писали? Та те, що диктував Айлiрагiз зi свого екрану - пласкої метало-пластинiдової пластини, на якiй висвiчувався текст. Такi "екрани" незабаром були виготовленi i для нас, але поки ми тренувалися на аркушах гнучкого пластинiду. Спочатку пробували писати найпростiшi слова: мама, тато, брат, сестра. Потiм - цiлi речення. А з недавнього часу Айлiрагiз-Гiз став читати нам вголос уривки зi своїх улюблених хронiк.
  
  17. ЩО ТАКЕ КОХАННЯ?
  I ось в одному з текстiв прозвучало слово "кохання".
   - Що таке кохання? - Акуратно виводячи букви, запитала Дразойка.
   - Не знаю. - Розгублено вiдповiв Айлiрагiз-Гiз. - Майже у всiх хронiках i переказах зустрiчається це слово. Здається, воно означає якесь почуття.
   - Яке? - Зажадала уточнити Єйкайна.
  Довелося йти до Храму Знань. Але навiть найдавнiшi Кристали чiткої вiдповiдi нам не дали. У плутаних мiркуваннях говорилося, що це почуття, властиве бiльшостi органiчних ересiв, означає глибоку симпатiю, прихильнiсть i спрямованiсть одного суб'єкта до iншого, включає в себе ряд сильних позитивних емоцiйних та психологiчних станiв вiд самої високою радостi i щастя до простого задоволення. Це почуття суто особисте, iнтимне, виборче, i, як говорилося у бiльшостi древнiх письмових документах, є iндикатором щастя.
  Почуттям, близьким до кохання, називалися прихильнiсть батькiв до дiтей i дiтей до батькiв, прихильнiсть мiж братами i сестрами, але збiльшена в багато разiв i спрямована тiльки на одного суб'єкта. Кохання виникає несподiвано i не залежить вiд волi закоханого. Воно пiдпорядковує собi всi iншi почуття, бажання, прагнення, думки, позбавляє спокою i сну, але в той же час окрилює. Закохана людина мрiє про постiйну фiзичну та емоцiйну близькiсть зi своїм об'єктом, вiдчуває до нього глибоку повагу, прагнення пiклуватися про нього i нести за нього вiдповiдальнiсть. Почуттями, протилежними коханню, можна назвати байдужiсть i ненависть.
   - А це ще що за слова? - Здивувалася Ойдраза. - Одне незрозумiле слово пояснюється двома iншими незрозумiлостями.
   - Краще зрозумiти, що таке кохання, можна з древнiх романтичних романiв. - На закiнчення видав Кристал.
   - Ой, це ще й якiсь романи треба шукати! Набридло! Не хочу! - Обурився Лiрiдан.
   - Нiхто тебе i не змушує. - Заспокоїла його Айлiра. - Айлiрагiз любить читати, ось вiн i буде розбиратися з цим коханням. Ну а ми, якщо десь побачимо чи почуємо всi цi незрозумiлi слова, просто будемо записувати їх на свої перснi i потiм показувати в Залi Зборiв. Якось поступово розберемося.
   - А менi цiкаво, як так вийшло, що "почуття властиве майже всiм органiчним ересам", зникло з нашого життя? Коли це взагалi сталося? - Уже виходячи iз залу древнiх кристалiв, обернулася в арцi Храму Знань Яйлiма.
  Знову активiзувався Кристал:
   - Пiсля поразки в Загальногалактичнiй Вiйнi, на початку Ери Iзоляцiї, всiм зель-цок-там було зроблено космiчне щеплення, яке вiдключає ненависть i агресiю, щоб запобiгти бажанню вести вiйни. Пiд час Першої Космiчної Пандемiї було введене i щеплення вiд кохання, як запобiжник проти зайвої народжуваностi.
   - То от чому цi почуття нам не знайомi! - Вигукнула Айшуханiза. - Вони нам просто стали не потрiбнi.
   - Але якщо ми збираємося припинити Iзоляцiю i вийти в Галактику, нам потрiбно буде бути такими ж, як всi iншi ереси. - Айлiрагiз-Гiз обвiв усiх поглядом.
   - Цiкаво... - Пiдiйшовши до сестри, обернулася до нас Яйлiза. - Якщо цi щеплення були зробленi бiльше дев'ятисот тисяч рокiв тому, вони все ще дiють, чи ми вже можемо навчитися цим незрозумiлим почуттям?
  Питання було риторичним, тому ми просто мовчки пiшли за близнючками по коридору до виходу з Храму.
  З поняттям "ненависть" ми зiткнулися вже наступного Дня Вiдпочинку. I принiс нам його Лiрiдан.
   - Я знаю, що таке "ненависть"! - Вигукнув вiн, щойно ми, виконавши всi обряди, передбаченi палацовим етикетом, сiли в коло на пiдлозi Iгрового Залу.
   - Ти ж не збирався займатися цим питанням! - Здивувалася Йойлока.
   - А я i не займався. Я займався древнiми технiками бою. Одна з таких технiк називається "дiлiрмак". Той, хто зможе нею оволодiти, зможе вбивати людей легким дотиком руки або навiть пальця. Для цього треба вивчити всi вразливi точки на тiлi людини, але не вiдчувати ненавистi.
   - Ну, i що таке ця сама "ненависть"? - Поквапила його Украгейра.
   - Це дуже сильна злiсть на кого-небудь, настiльки сильна, що хочеться цього когось убити. От ейжазiми, наприклад, вбиваючи дев'ятнадцяту дитину, не вiдчували нiякої ненавистi, вони просто виконували обряд. А при ненавистi людина постiйно злиться на когось конкретного настiльки, що хоче його не просто вбити, а й змусити мучитися. I поки вiн не задовольнить це почуття, вiн не може заспокоїтися.
  - Так ось чому нам зробили вiд нього щеплення! - Зрозумiла Яйлiма. - Ми, мабуть, тому i воювали з усiма ересамi галактики, що ненавидiли їх.
   - То що там з дiлiрмаком? - Повернув Лiрiдана до бойового мистецтва Одракраз.
   - Дiлiрмак - це наука управлiння енергетикою свого тiла.
   - Така ж, як при використаннi своєї внутрiшньої електрики для стрiльби блискавками? - Запитала Йойлока.
   - Майже, тiльки ця енергетика не електрична. Спочатку треба навчитися вiдшукувати в собi, накопичувати i концентрувати цю особливу енергiю, здатну вбивати, захищати i зцiляти.
   - Ще одна незрозумiлiсть! - Вигукнула Ийлiра. - Для чого комусь вчитися когось зцiлювати, якщо ми всi здатнi на самозцiлення?
   - Я читав у древнiх хронiках, що колись люди не вмiли самозцiлюватися i для цього у них були спецiально навченi Лiкарi, якi лiкували рiзнi хвороби. У командi кожного космiчного екiпажу обов'язково був такий Лiкар. - Пiдняв голову Айлiрагiз-Гiз, який щось розглядав на своєму екранi.
   - Пандемiї? - Уточнила Ийлiраз.
   - Нi. Ранiше, крiм Космiчних пандемiї iснували й iншi хвороби. Коли ми навчилися самозцiлюватися, потреба в Лiкарях вiдпала.
   - А може, нас навчили самозцiлюватися, щоб ми забули мистецтво Лiкарiв i не могли знайти способiв лiкуватися вiд пандемiй?... - Замислилась Яйлiма.
   - Може бути. - Махнула на неї рукою Айшуханiза. - Розповiдай далi про дiлiрмак!
   - Я щойно подумав, що, можливо, ось цю саму енергiю самозцiлення i треба навчитися концентрувати! - Наче осiнило Лiрiдана.- Пiсля того, як навчишся її концентрувати, треба навчитися володiти собою, тобто, в будь-яких умовах зберiгати спокiй, усунувши ненависть.
   - Ну, ненавистi у нас немає, ми її позбулися майже мiльйон рокiв тому. - Пробурмотiла Єйкайна.
  - Потiм треба вивчити всi вразливi точки людини. Перш, нiж застосувати мистецтво дiлiрмак, треба подивитися на Зель-цок або iншу Головну Зiрку, якщо знаходишся в iншiй Системi.
   - А це ще навiщо? - Здивувався Одракраз.
   - Вiд часу доби залежить, яким пальцем, з якою силою, пiд яким кутом нахилу i якої точки на тiлi треба торкнутися. Якщо рiзко вдарити - настає миттєва смерть, якщо торкнутися з iншою силою, смерть може настати через кiлька годин, дiб, чвертей року. Ось, наприклад, якщо поставити великий палець ось пiд таким кутом i стукнути по дереву майже на заходi, то дерево падає, як зрубане. Я пробував!
   - Уявляєте, що може трапитися з людиною, якщо навiть дерево падає?! - Здивувалася Украгейра, намагаючись вскочити.
   - Це дуже небезпечне мистецтво. - Зупинила її Яйлiза. - Думаю, що всiм нам варто поставитися до нього дуже обережно.
   - Може, всiм i не треба? - Пiдняла на мене погляд Яйлiма. - Може, хай цим дiлiрмаком займуться тiльки воїни?
   - Може бути. - Погодився з нею я. - Давайте, хай поки дiлiрмак вивчають воїни, а потiм нас навчать лише деяким прийомам. Ти як вважаєш, Айлiрагiз-Гiз? - Повернувся я до брата-Властителя.
   - Що? - Пiдняв вiн голову. - Вибачте, я зачитався. Про що ти запитав?
   - Я запропонував, щоб бойове мистецтво дiлiрмак опанувала спочатку тiльки наша четвiрка воїнiв. А потiм деяким прийомам навчила й нас.
   - Добре. Нехай буде так. - Погодився Айлiрагiз-Гiз.
   - А що таке цiкаве ти читаєш, що навiть не чуєш, про що ми тут розмоаляємо? - Поцiкавилася Айшуханiза.
   - Про кохання. Це древнiй романтичний роман. У ньому розповiдається, як космо-воїн Ларнiрiд через свою кохану Карiмарiду затiяв справжню вiйну з цiлою планетою десь там у Галактицi.
   - Виходить, що кохання - це ненависть? - Запитала Айлiра.
   - Нi. Кохання - це дуже сильне почуття прихильностi. Ларнiрiд так сильно кохав Карiмарiду, що зненавидiв всiх тих, хто хоч якось був причетний до її нещастя. Саме заради її порятунку вiн i почав справжню вiйну з цiлою планетою.
   - То навiщо нам таке почуття? - Знизала плечима Айшуханiза.
   - А я би хотiв його вiдчути... - Задумливо й мрiйливо втупився Айлiрагiз-Гiз у купол залу.
  
  ЧАСТИНА ДРУГА
  ВIДРОДЖЕННЯ ЗЕЛЬ-ЦОК-СЬКОЇ СИСТЕМИ
  (липень-серпень 2021)
  1. ПIДГОТОВКА ДО ПЕРШОЇ РОЗВIДКИ.
  Настала середина осенi, Перша Чверть нашого наймолодшого брата Iюйрiмiца. Як завжди, вся наша сiм'я зiбралася в Головному Iгровому Залi, тiльки замiсть тата в нiшi Властителя сидiв Айлiрагiз-Гiз, замiсть його дружин (яких у нього поки що не було) в своїх нiшах розмiстилися всi ми з десятьма нашими мамами, а тато зайняв мiсце поруч з десятою дружиною.
  Пiсля представлення Iюйрiмiца настала незручна тиша - з усiх нас вiн один виявився неповнолiтнiм. З ким йому було грати? Ми з Айлiрагiзом перезирнулися, i я першим вийшов у зал. За мною вийшли й всi iншi брати та сестри. В цей час Айлiрагiз-Гiз подав знак слугам, i тi принесли з однiєї з платформ, приготованих для обряду дарування подарункiв дiтям Столицi, цiлий мiшок iграшок. Ми стали дiставати iграшки по однiй, пояснювати Iюйрiмiцу, як з ними грати, i грали з ним, як маленькi.
  На обряд дарування ми вирушили разом з Подарунковими Феями. Очi Iюйрiмiца горiли вiд захвату, коли вiн їхав на транспортнiй платформi i дивився, як радiють подарункам iншi дiти. Вiн став першим з нас, хто покинув межi Палацу до настання одного року.
  I першим, хто став грати з дiтьми, якi не належать до нашої сiм'ї. Пошепотiвшись з мамою, я запропонував їй пiдiбрати за допомогою якогось конкурсу з Iнфобачення сiмнадцять дiтей, якi могли би скласти компанiю нашому молодшому братовi в його щоденних iграх.
  ***
  За традицiєю, кожного десятого дня, тобто кожного Дня Вiдпочинку, ми збиралися в Головному Iгровому Залi для обмiну знаннями, вiдомостями та iдеями. У цей день мiськi дiти до Палацу не приходили, а Iюйрiмiц намагався вписатися у нашу Команду. Всi мами теж сидiли в своїх нiшах, радилися мiж собою i, якщо було треба, допомагали нам своїми знаннями та порадами.
  Того дня мама Йойлоки, яка все життя мрiяла про вiдродження життя на загиблих планетах, вирiшила висловити деякi свої мiркування про сьогоднiшнiй стан цих планет.
   - Звичайно ж, на планетах четвертої орбiти нiчого живого зберегтися не могло, тому що атмосферу з них повнiстю зiрвало, воду вiднесло, а всю поверхню зiм'яло уламками планет i супутникiв, що падали з п'ятої орбiти. - Почала вона, демонструючи за допомогою Кристала, встановленого в центрi залу, стародавнi хронiки i сучаснi астрономiчнi знiмки. - Але ось на другий орбiтi... - Вона показала планети другої орбiти. - За дев'ятсот з гаком тисяч рокiв Зель-цок прийшов до норми, температура на другiй орбiтi знизилася i там, мабуть, цiлком можна жити. Хоча би Пiсенницям-Мандрiвницям i тим, у кому є їх частинка. Научники Астрономiчного Iнституту вважають, що атмосфера з планет i супутникiв нiкуди не подiлася, вода, яка перетворилася на пару, тепер уже знову випала на поверхню. У той час, як ейжазiми iмiгрували на планети третьої орбiти, iншi тварини могли вижити десь у пiдземних норах. Там навiть могла зберегтися рослиннiсть. Тепер життя, мабуть, вийшло на поверхню i розвинулося у новi види. От би органiзувати розвiдку цих планет...
   - Я давно мрiю вийти за межi нашої орбiти! - Зрадiв Айлiрагiз. - Ийрийна, Ийлiраз, Ийжараз, як ви думаєте, наш корабель-розвiдник може долетiти до другої орбiти?
   - Такi кораблi створювалися для того, щоб переносити команду розвiдникiв з великого галактичного корабля, який зависав неподалiк вiд зоряно-планетної системи, до планет розвiдувальної системи. Наш корабель цiлком для цього придатний. - Вiдповiла Ийлiраз.
   - Якщо польоти до планет нашої орбiти тривають не бiльше шiстнадцяти дiб (трохи бiльше 21 доби земного часу), то до другої орбiти знадобиться летiти близько сорока дiб (трохи бiльше 72 дiб земного часу)*. - Додала Ийжараз.
   - Так довго... - Промимрила Ойдраза.
   - Та ще стiльки ж назад, i там вiд планет до супутникiв - приблизно по 4 години, та ще вiд однiєї планети до iншої - 15 дiб, i на їх супутники... - Почала вистрiлювати з кулака пальцi Ийлiраз. - Та ще побути там трохи, хоча би 10 днiв... Менше, нiж на сто шiсть дiб i не розраховуйте! (Близько 173 земних дiб - майже шiсть мiсяцiв).
   - Через сiмнадцять дiб буде найсприятливiший час. - Тут же вставила мама Йойлокi. - Мiж Ийлiром та Ейжас, з урахуванням часу польоту, буде найкоротша вiдстань.
   - А чи є сенс очiкувати найкоротшої вiдстанi, якщо чекати доведеться майже стiльки ж часу, скiльки летiти? - Запитала Ойдраза.
   - Є. У нас буде економiя енергоресурсiв. - Вiдповiла їй Ийлiра.
   - Через сто сорок днiв, Самого Короткого Зимового Дня, менi треба вiдзначати свою Фiзичну Зрiлiсть. Якщо на полiт до другої орбiтi треба сто шiсть дiб, то у мене в запасi залишиться всього тридцять чотири днi. Цiлком можна було би встигнути... - Почав мiркувати вголос Айлiрагiз-Гiз. - До речi, а як вiдзначає Фiзичну Зрiлiсть Властитель? - Повернувся вiн до мами. - Якi з цього приводу iснують вимоги етикету?
  - Не знаю... - Мама задумалася. - За тi сiм з гаком тисяч рокiв, що я живу, ще жоден Властитель не святкував своє шестирiччя. Зазвичай Властителями стають пiсля п'ятсотлiття.
  
  --------------------------------------------- ---------------------------------
   *Для порiвняння - сучаснi ракети летять вiд Землi до Марса вiд 128 до 308 днiв, в залежностi вiд положення Марса на орбiтi вiдносно Землi. Швидкiсть кораблiв зель-цок-тiв набагато вища, але й дiаметри орбiт бiльшi.
  - Я пам'ятаю, що дуже давно, пiсля третьої Пандемiї, Властителькою стала моя п'ятирiчна пра-пра-пра. - Подав голос тато. - Тодi на церемонiю її шестирiччя прилетiли всi Правителi, Володарi i Властителi.
  - Менi цi святкування вже набридли! - Вигукнув Айлiрагiз-Гiз. - Не залишають часу на справжнi справи! Чи можна якось вiдмовитися вiд гостей?
   - Я думаю, що можна обмежитися тiльки нашими родичами - Правителями Провiнцiй, а всiх iнших не запрошувати. - Трохи подумавши, вiдповiв тато. - Нiхто й не знає, яким у цьому випадку повинен бути етикет, вiн просто не встиг скластися.
   - Добре, будемо вiдзначати у вузькому сiмейному колi! - Зрадiв Айлiрагiз-Гiз. - А всi решта хай дивляться трансляцiю по Iнфобаченню!
   - Тодi треба термiново готуватися до польоту! - Заплескала по пiдлозi долоньками Ийлiраз.
   - На пiдготовку - два днi! - Розпорядився Айлiрагiз-Гiз.
   - Я би хотiла попередити. - Звернула на себе увагу мама Йойлоки. - Не всi з вас зможуть витримати спеку на Ейжас та Ейжашi. Думаю, тi, в кого бiльше вiд уйкрiв та ойдрiв, там не витримають. Краще замiсть них взяти ейжазiм з мого Астрономiчного Iнституту.
  Ми всi почали сперечатися. Летiти хотiли всi. Нарештi, вже перед вечерею, ми вирiшили, що з нашої Команди в першу розвiдку не полетять Айшуханiза, Лiрiдан, Єйнайка, Єйкайна, Украгейра, Одракраз, ну i, звичайно ж, маленький Iюйрiмiц. Таким чином, на кораблi вiльними залишалися дванадцять кают, три з яких займуть мама Йойлоки i двi нашi постiйнi Мандрiвницi-Пiснярки. Ще дев'ять учасникiв експедицiї повинна була пiдiбрати в своєму Iнститутi мама Йойлоки.
  Двох днiв, як хотiв Айлiрагiз-Гiз, для пiдготовки до польоту не вистачило. За вiсiм днiв iнженерна група на заводi Айлiрагiза зробила на нашому кораблi-розвiднику вiсiм порталiв - по чотири з кожного боку - для планетарних екiпажiв, якi могли стати в нагодi нам на Ейжас i Ейжашi, а нашi комбiнезони оснастила системою кондицiонування, здатною як охолоджувати їх, так i пiдiгрiвати. Включався потрiбний режим за допомогою кнопки-сапфiра, розташованої на грудях.
   - От бачиш, Єйнайка! - Звернулася до неї Ийлiраз. - Цi сапфiри, виявляється, зовсiм не для краси. Вони дуже навiть стали у нагодi.
  - Шкода, що ми не летимо. - Зiтхнула Ийжараз. - Та нiчого, у нас є час попрацювати над удосконаленням наших комбiнезонiв, щоб можна було виходити всiм членам Команди на будь-якiй планетi, в будь-якiй точцi Всесвiту i не пiклуватися анi про клiмат, анi про iншi фактори!
   - Якi ще фактори? - Здивувався Лiрiдан.
   - В iнших зоряно-планетних системах можуть виявитися зовсiм iншi умови. Наприклад, атмосфера може мiстити у собi зовсiм iншi гази. - Почала пояснювати мама Йойлоки.
   - Або взагалi бути не газовою, а, наприклад, рiдинною! - Додала Йойлока.
   - Саме так! - Пiдсумувала Ийлiраз. - Є над чим подумати, над чим попрацювати.
   - Коли це ще буде?! - Скептично подивилася на небо Украгейра. - Тодi, коли Ейжазiми знову вiднайдуть ноги?!*
   - А хто буде вести корабель? - Раптом запитала мама сестричок-iнженерiв.
   - Я! - Впевнено вiдповiв Айлiрагiз. - Я вже цiлком навчився.
   - Та й всi ми потроху вчилися. - Додав я. - У разi чого зможемо пiдмiняти одне одного.
  --------------------------------------------------------------------------------
   *"Коли ейжазiми знову вiднайдуть ноги" - приказка, що означає приблизно те ж саме, що у нас "Пiсля дощика в четвер" або "Коли рак на горi свисне" - тобто, нiколи.
  - У такому тривалому польотi без справжнього пiлота обiйтися не можна! - Беззаперечним голосом проголосила мама-iнженер. - Доведеться вам взяти в команду i такого фахiвця. А ще iнженера. А в подальшому, коли ви й справдi вийдете в Галактику, вам знадобиться цiла група iнженерiв, пiлотiв, технiкiв, ремонтникiв...
   - Тодi подумайте ще й про новий корабель. - Запропонував Айлiрагiз-Гiз. - Як бачите, наш виявився занадто маленьким. Треба, щоб у ньому мiстилися не тiльки всi ми, але й тi фахiвцi, якi зможуть нам знадобитися.
   - А ще тi, кого ми, можливо, будемо рятувати! - Додала Єйкайна. - Адже наша Команда створена саме для порятунку, а не просто так, для показових польотiв.
   - Все ясно, потрiбен великий унiверсальний корабель, оснащений всiм, що тiльки може прийти в голову. - Кивнула Ийлiраз.
   - А менi в голову прийшли швидкостi. - Вiдразу ж вiдгукнувся Айлiрагiз. - Адже якщо ми вийдемо в Галактику, а потiм i за її межi, нам знадобляться зовсiм iншi швидкостi, не летiти ж нам на цiлу вiчнiсть з дому! Польоти, хоч в нашiй Системi, хоч на iнший кiнець Всесвiту, не повиннi займати багато часу!
   - Завдань - по саму макiвку вежi Головного Палацу! - Засмiялася Ийжараз. - Гаразд, летiть, а ми подумаємо.
  
  2. ЕЙЖАС ТА ЇЇ СУПУТНИКИ.
  У польотi до другої орбiтi, який тривав трохи бiльше тридцяти дев'яти дiб, ми познайомилися з новими членами нашого екiпажу. Це були астрономи: три Мандрiвницi-Пiснярки, яким було бiльше, нiж по мiльйону рокiв, i якi жили на другiй орбiтi ще до Iзоляцiї, i двоє ийло-ийло-ейжазiм злегка за триста п'ятдесят, якi, як передбачалося, цiлком могли перенести гарячий клiмат планет Ейжас i Ейжашу, а також їх супутникiв. Мандрiвниць-Пiснярок звали Ейжiса, Ейжара i Ейжашухiза, а людей - Ийлiцзiм i Ларiдажаза. А мама сестричок-iнженерiв пiдiбрала нам чудового пiлота Илiмiжiзму - ексцентричну жiнку пiд п'ятсот рокiв, яка ще не думала про замiжжя i з радiстю пiшла в Iнженерну Академiю, та дев'яностолiтнього iнженера-технiка Мiжiзлада. Ще в команду увiйшли два бiолога - Одражiз, якому було трохи бiльше двохсот рокiв, i Жизiмка, що ледь перевалила за свою першу сотню. Всi люди були майже такими ж смаглявими, як Пiснярки-Мандрiвницi i з темним волоссям, хоча й бiльш довгим, нiж у них. За час польоту вони детально ознайомили нас з планетами другої орбiти i з устроєм як самого нашого корабля, так i окремих його агрегатiв.
  Виявилося, що невидимi одне для одного Ейжас та Ейжаш були набагато меншими, нiж планети третьої орбiти, а рiк у них тривав не шiстсот днiв, як у нас, а всього чотириста мiсцевих доби. З огляду на те, що доба на планетах другої орбiти триває всього шiстнадцять ийлiрських годин, виходить, що рiк на них дорiвнює трьомстам двадцяти ийлiрським добам, тобто всього на двадцять дiб бiльше ийлiрського пiврiччя. Сила тяжiння на Ейжас та Ейжашi майже така ж, як на наших супутниках, тобто, становить 0,75* вiд Ийлiрської.
  На супутниках доба триває десять ийлiрських годин, перiод обертання навколо своїх планет - шiстдесят планетарних дiб, а сила тяжiння дорiвнює половинi нашої*.
  Ранiше, до Загальногалактичної Вiйни та катаклiзмiв, що сталися слiдом за нею, суходiл на обох планетах був представлений великими шапками архiпелагiв над обома полюсами з широкою стрiчкою Екваторiального Океану мiж ними. Спалах на Зель-цок випарував майже всю воду, i кiлька сотень тисячолiть планети являли собою розпечене камiння, над яким висiла щiльна атмосфера, що складалася, переважно,
  
  *Для порiвняння - на Мiсяцi сила тяжiння у 6 разiв менша за земну, тому й не може утримувати атмосферу.
  з водяної пари. Паровi вiтри i урагани вивiтрювали суходiл, а коли температура на планетах стала знижуватися, почалася епоха безперервних злив i потоки води вимивали глибокi русла.
  В цiлому, планети, як i ранiше, залишилися дуже схожими одна на одну, тiльки з iншою географiєю: на полюсах утворилися великi материки, прорiзанi протоками, затоками i глибокими каньйонами, потiм йшла густа мережа архiпелагiв, а по екватору серед широкої протоки, яку ми з iронiєю назвали Океаном, з'явилося безлiч наносних островiв. Вiдрiзнялися Ейжас та Ейжаш тiльки розмiрами, формою i розташуванням всiх цих островiв, проток, заток, архiпелагiв i материкiв.
  Спочатку ми вирiшили сiсти на Ейжасуд - екваторiальний супутник планети Ейжас, яка якраз знаходилася в положеннi середини Чорної Зими, ховаючись вiд Зель-цок за своєю планетою. З огляду на те, що супутники робили повний оберт навколо своїх планет за шiстдесят дiб, Чорна Зима тут тривала двадцять мiсцевих планетарних днiв, тобто лише шiстнадцять ийлiрських дiб.
  Сiвши неподалiк вiд пiвденного полюса Ейжасуд, ми опинилися на великому островi. Прилади показали, що атмосфера прийшла до норми i була тепер майже такою ж, як i на наших населених свiтах. Температура за бортом була близько сiмнадцяти градусiв тепла.
   - Дивно, чому не йде снiг i немає морозу? - Почала розминати ноги Яйлiма. - У нас на Ийлiраг Чорна Зима набагато холоднiша.
   - Тому що за сорок днiв мiсцевого лiта, осенi та весни, тобто всього за тридцять двi доби за ийлiрським часом, Ейжасуд так нагрiвається, що за шiстнадцять ийлiрських днiв зими не встигає сильно замерзнути . Уявiть тiльки, Яскравого Лiта на екваторi температура сягає майже ста градусiв! Вода в океанi навiть кипить! Ось це накопичене тепло супутник вiддає атмосферi, а атмосфера не дає йому випромiнюватися в космос. - Нахилившись, щоб торкнутися трави, вiдповiла мама Йойлоки. - Дивна тут трава... Така жорстка...
   - А й справдi, у нас трава зовсiм не така, м'яка, шовковиста... - Айлiра теж присiла до трави. - Ой, а в травi хтось повзає!
   - Значить, життя все ж таки збереглося! - Зрадiла бiолог Жизiмка. - Покажи!
  Айлiра акуратно двома пальчиками зняла щось маленьке з жорсткої травинки i поклала на її долоню.
   - Це комаха... - Стала розглядати живнiсть та. - Дiвчата, ви таке знаєте? - Звернулася вона до Пiснярок-Мандрiвниць, якi куталися у ворсистi накидки.
  Тi довго розглядали комаху, яка спокiйно сидiла на долонi, зiгнувши вiсiм суглобистих лапок i ворушачи чотирма вусиками, i, нарештi, похитали головами:
  - Ранiше тут таких не було.
  - Звiдки ж тодi воно взялося? З Космосу, чи що? - Здивувався Айлiрагiз.
   - З Космосу воно взятися не могло. - Вiдповiла Дразойка. - Ми ж вiд нього iзольованi.
  - А може, воно прилетiло, як той iнопланетянин з Пророцтва, якого зустрiв Цилiрай?! - Одразу ж почала фантазувати Яйлiма.
  - А де тодi його корабель? - Засмiялась Ойдраза.
   - Якщо iнопланетянин такий маленький, то й корабель у нього повинен бути маленьким! - Стояла на своєму Яйлiма.
   - Обережно! - Раптом закричала Яйлiза. - Не топчиться, бо розчавите його!
  Ми всi застигли, боячись i кроку ступити. Бiологи Одражiз i Жизiмка, не звертаючи уваги на нашу суперечку, захопилися розгляданням трави та спiйманої комахи.
   - Нiякого корабля тут немає. - Айлiрагiз понишпорив у травi навколо себе. - Зате таких комах повно. Он вони кудись ланцюжком повзуть.
  Ми всi присiли i, пiдсвiчуючи лiхтариками темряву Чорної Зими, простежили очима за комахами. Спочатку здавалося, що вони повзають хаотично. Але потiм стало помiтно, що це повзання туди-сюди, колами i зигзагами має явний напрямок. По одному вони стiкалися до тонюсенької стежки, по якiй вже всi рухалися в одному напрямку. Жизiмка спустила комаху зi своєї долонi на траву, i та вiдразу же побiгла до стежки, миттєво влившись у загальний потiк.
   - Думаю, що це нiякi не iнопланетяни. - Сказала вона. - Просто тi комахи, якi тут колись жили, майже за мiльйон рокiв сильно змiнилися.
   - Як це вони могли змiнитися?! - Вигукнула Ойдраза. - Що їм, робити було нiчого?
   - Все в свiтi змiнюється. I ейжазiми ранiше ходили на двох ногах. - Проспiвала наша Пiснярка-Мандрiвниця Айзiшухан i, змахнувши крилами, злетiла вище.
  У вiдповiдь на її пiсню четвiрка Пiснярок-Мандрiвниць злетiла над нами i з висоти змогла побачити всю картину. Вони проспiвали, що стежка має майже правильну овальну форму з невеликим загостренням на одному з кiнцiв овалу. Це загострення ховається пiд великою брилою, що нависає над лугом. Потiк комах виходить з-пiд цiєї брили, розтiкається по всьому лузi, щось там збирає, а потiм знову стiкається до стежки i повертається до виходу. Всi рухаються по колу, вiрнiше по овалу, тому жодних сутичок чи заторiв на стежцi не вiдбувається.
  Обережно ступаючи по жорсткiй травi, ми пiшли до брили. Ну, як то пiшли? Правильнiше сказати майже полетiли - при силi тяжiння в два рази меншiй, нiж та, до якої ми звикли, кроки виходили великими i м'якими.
   - Я така легка, майже як ейжазiма! - Закричала Айлiра. - Якщо я тут поживу трохи, то, мабуть, теж навчуся лiтати!
  Всього два-три кроки i ми опинилися бiля брили. Пiд неї вiв вузький хiд, схожий на тунель.
  - Брила тут, мабуть, теж не дуже важка. Давайте пiднiмемо її i подивимося, що цi комахи там роблять. - Запропонувала наш пiлот Илiмiжiзма.
   - Нi! - скрикнула Пiснярка Ейжара. - А раптом ми зруйнуємо їх будинок?!
   - То й що? Подумаєш, якiсь комахи! - Знизала плечима Илiмiжiзма i взялася за камiнь.
   - А раптом вони розумнi?! - Схопила її за руку Жизiмка. - Якщо ми зашкодимо ересам, нас можуть знищити!
   - Хто? - Завмерла Илiмiжiзма.
   - Галакти! - Вiдповiв Одражiз. - Одного разу вони нас вже покарали Iзоляцiєю, можуть покарати знову.
  Ми всi пiдняли голови до неба. Тут, на Пiвденному Полюсi Ейжасуд, де доба тривала лише десять ийлiрскiх годин, зiрки водили над нашими головами повiльний хоровод.
   - У нас зiрки рухаються набагато повiльнiше. - Спантеличено пробурмотiла Дразойка.
   - Звичайно, у нас планета крутиться у два рази повiльнiше! - Вигукнув Айлiрагiз. - Тут ще й день та нiч будуть змiнюватися кожнi п'ять годин.
   - Якi день та нiч, якщо зараз Чорна Зима, тобто, весь час темно? - Саркастично запитала Ойдраза.
   - Коли ми поверненi до планети - нiч, коли поверненi до космосу - день. Вдень видно зiрки, а вночi посерединi зоряного неба - чорна пляма, тому що Ейжас перекриває собою Зель-цок. - Пояснила Йойлока. - А коли почнеться Яскраве Лiто, вдень буде свiтло вiд Зель-цок, а вночi буде свiтитися Ейжас.
   - А де там наш Ийлiр? - Почала крутити головою Яйлiма.
   - Його тут не видно, вiн ховається за обрiєм. - Вiдповiла мама Йойлоки.
   - Але якщо перелетiти ближче до екватора... - Продовжила Йойлока, але тут Одражiз знову почав розглядати комах.
   - Цi комахи нам зовсiм не знайомi. Звiдки вони взялися i як тут вижили, теж невiдомо. Думаю, що в нашому Астрономiчному Iнститутi доведеться створити вiддiлення, що буде займаєтися iнопланетними та мутуючими видами живих органiзмiв.
   - I рослин. - Додала Жизiмка. - Трави такої теж нiколи не було.
   - Давайте повернемося на корабель, поснiдаємо i вирiшимо, що робити далi. - Запропонувала мама Йойлоки.
  За снiданком ми вирiшили, що всi восьмеро членiв Команди Ейлiр-Єюя сядуть в екiпажi i полетять в рiзнi боки, щоб дослiджувати Ейжасуд. П'ятiрка Пiснярок-Мандрiвниць огляне найближчi околицi, лiтаючи своїм ходом. А мама Йойлоки та шестеро iнших людей залишаться бiля корабля.
  Ми розлiталися по всiй Ейжасуд протягом чотирьох з половиною мiсцевих дiб, тобто сорока п'яти годин ийлiрського часу, видiляючи для сну всього по шiсть годин, i намагаючись дiзнатися якомога бiльше про мiсцеву флору та фауну.
  Виявилося, що флора Ейжасуд була представлена двадцяти-сантиметровою жорсткою травою, пiвтора-метровими чагарниками, покритими вузьким i дуже жорстким листям, i такими ж вузьколистими карликовими деревами, не бiльше двох метрiв у висоту. Майже всi кущi та дерева цвiли напiвпрозорими квiтами з сильним запахом, що привертав до себе комах. Яйлiмi та Яйлiзi, що долетiли ближче за всiх до екватору, вдалося навiть знайти пiд кущами i деревами кiлька висохлих кiсточкових плодiв, якi вони вiддали бiологам для подальших дослiджень.
   - Мабуть, вся рослиннiсть пристосувалася квiтнути Чорною Зимою i плодоносити Яскравою Весною. - Припустили тi.
  З фауни були помiченi близько сорока п'яти видiв комах, розмiрами вiд декiлькох мiлiметрiв до пiвметра, бiльшiсть з яких були лiтаючими, та декiлькома видами землерийних тварин, що не перевищували тридцяти сантиметрiв у довжину. Деякi з цих тварин вмiли плавати. Риб i великих морських тварин у морях та рiчках ми не виявили. Вся живнiсть снувала туди-сюди цiлодобово i збирала хто опале листя i плоди, хто померлих сопланетникiв, а дехто навiть полював. Бiологи Одражiз i Жизiмка припустили, що всi вони ведуть такий активний спосiб життя саме у темрявi, коли температура тримається у межах вiд шiстнадцяти до двадцяти п'яти градусiв, а коли настає свiтла частина року, вони або впадають у сплячку, або ведуть менш активний спосiб життя, ховаючись вiд спеки в норах.
  Записавши на Кристали все, що бачили, ми перелетiли на iнший супутник Ейжас - Ейжасед. Перелiт зайняв три години ийлiрського часу. На Ейжаседi, як i на нашому Ийлiрозi, Чорної Зими не буває, бо вiн нiколи не ховається за Ейжас, обертаючись по меридiаннiй орбiтi, перпендикулярнiй радiусу орбiти своєї планети. Тут було помiтно гарячiше: на екваторi - до сiмдесяти градусiв вдень i до шiстдесяти п'яти вночi. Там, де ми приземлилися - близько п'ятдесяти п'яти, а на Полюсах - цiлком звичнi нам сорок-тридцять п'ять градусiв на лiтньому i до двадцяти-двадцяти п'яти на зимовому. День i нiч тут теж змiнювалися кожнi п'ять годин, але вдень яскраво свiтив Зель-цок.
  Виявилося, що мiсцеве щiльне й гарпяче повiтря найважче переносили Ойдраза i Дразойка, у яких не було ейжазiмських генiв. Їм довелося сидiти в прохолодi кондицiонерiв нашого корабля, зате їх екiпажами змогли по черзi скористатися мама Йойлоки та всi iншi.
   На суходолi було багато пiщаних пустель, на яких росли лише жорстка трава i колючi рослини. Буйна рослиннiсть, схожа на нашу екваторiальну, та численна дрiбна живнiсть зустрiчалися лише на днi глибоких, тiнистих каньйонiв, якими протiкали широкi рiчки. Цi рiчки впадали в мiжострiвнi протоки, в яких з висоти польоту наших екiпажiв проглядалися великi багатоногi тварi, якi, мабуть, мутували з комах, багатометровi хробаки та якiсь гiгантськi водоплавнi тварини.
   - Одражiз! А чому не видно нiяких риб? - Запитала через перемовку Яйлiма, що пролiтала в цей час над найширшою протокою.
   - Всi риби вимерли, коли вода повнiстю випарувалася. - Нагадав вiн їй.
   - А звiдки тодi взялися всi цi водоплавнi?
   - Розумiєш, спочатку всякi комахи i тварини, якi вмiли рити нори, сховалися пiд землею. Там цiлком могли бути i пiдземнi джерела води. А потiм, коли вода знову з'явилася на поверхнi, вони вилiзли i навчилися плавати. Поступово вони змiнювалися i ставали бiльшими.
   - Зрозумiло, мутували. - Погодилася Яйлiма i переключилася з загального каналу на Яйлiзу.
  Нiяких будiвель чи слiдiв дiяльностi розумних iстот, як i на Ейжасуд, на Ейжаседi помiтно не було. Тут ми пробули всього годин з тридцять, по черзi змiнюючись на сон, i полетiли на Ейжас.
  На саму Ейжас ми потрапили практично через чотири ийлiрських доби пiсля прильоту до другої орбiти. Приземлилися, чи то приейжасилися, ми пiд час заходу Зель-цок, на великому островi, розташованому приблизно посерединi мiж Пiвнiчним Полюсом та Екватором. Весь острiв з пiвночi на пiвдень був прорiзаний п'ятьма глибокими поздовжнiми каньйонами. Щойно Зель-цок зник за обрiєм, почав накрапати дощик, який вночi перетворився на зливу.
   - Вдень над екватором дуже жарко, до сiмдесяти п'яти градусiв. - Пояснила Ларiдажаза. - Вода з Екваторiальної Протоки випаровується i перетворюється на хмари, якi поширюються над суходолом. Вночi хмари остигають i проливаються дощем.
   - Все ясно, вдень - спека, вночi - злива. - З розумiнням кивнула Айлiра.
   - Тут, у середнiх широтах, температура вдень тримається близько шiстдесяти-п'ятдесяти градусiв, а на полюсах - комфортнi тридцять-тридцять п'ять. - Продовжила Ларiдажаза.
   - Тодi чому ми не сiли на Полюсi?! - Вигукнула Дразойка. - Ми з Ойдразою знов на кораблi сидiти будемо?!
   - Нiчого, на наступнiй планетi я посаджу корабель на Полюсi! - Пообiцяла Илiмiжiзма.
  Оглянувши найближчi околицi i повечерявши, ми лягли спати, вирiшивши вiдкласти дослiдження до ранку, тим бiльше, що нiч (як i день) тут тривала вiсiм годин.
  Увечерi, коли ми приземлилися, температура трималася близько сорока восьми градусiв, а вдень спека пiднялася до п'ятдесяти п'яти. Ойдраза i Дразойка знову залишилися на господарствi, Илiмiжiзма i Мiжiзлада вирiшили перевiрити двигуни та агрегати корабля, мама Йойлоки i обидва бiологи зайнялися сортуванням, зйомкою та озвученням на Кристали здобутих зразкiв, а Ийлiцзiм по черзi приставав то до одного, то до iншого членiв Команди, що прилiтали на вiдпочинок, щоб йому дали скористатися їх екiпажами. Iнодi це йому вдавалося, i тодi вiн кудись мчав на шаленiй швидкостi, а iнодi - нi, i тодi вiн приречено бродив навколо корабля, будуючи з камiнчикiв, що траплялися, зменшенi копiї майбутнiх будинкiв для ейжазiм.
  Пiснярки-Мандрiвницi наполегливо шукали слiди колишнiх будiвель або хоча би входiв до пiдземних Храмiв Знань, але нiчого подiбного їм не траплялося навiть на вiдносно рiвнинних полюсах.
  Ми збирали все, що вважали за потрiбне: зразки камiння, рослин, дрiбних мертвих та висохлих до стану мумiй тварин, черепашки та крильця на берегах рiчок, озер чи океанiв. Нiкого живого я брати не дозволив, боячись ненароком заподiяти шкоду ересам. Ось прилетять сюди справжнi фахiвцi, тодi вони i будуть визначати, чи розвинувся тут за майже мiльйон рокiв розум. Адже в умовах вiдсутностi гуманоїдiв, еволюцiонувати до ересiв могли навiть жучки-черв'ячки.
  Увечерi, за вечерею, Ойдраза i Дразойка виставили посеред столу в загальнiй каютi Кристал, на який протягом дня записували все, що їм приходило в голову, по оснащенню нашого корабля додатковим обладнанням. На їхню думку, нам були просто необхiднi екiпажi i човники для всiх членiв як Команди Ейлiр-Єюя, так i iнших членiв екiпажу корабля.
   - Точно, а то тут не допросишся!... - Пiдтвердив Ийлiцзiм, блиснувши очима в бiк Йойлоки, яка своїм екiпажем йому жодного разу не поступилася.
  Ще нам були потрiбнi апарати, якi сканують ґрунт i камiння на будь-яку глибину, що могло би допомогти не тiльки в спостереженнi за пiдземними жителями, а й в пошуках стародавнiх пiдземних споруд. Про необхiднiсть бiльш унiверсальних комбiнезонiв, здатних витримувати як сильну спеку, так i не менш сильнi морози, нiхто й сперечатися не став. А потiм пiшли взагалi фантастичнi запити: апарат, який визначає ступiнь розумностi, сушильна шафа для гербарiїв та зразкiв фауни, лабораторiя для проведення рiзних бiологiчних дослiджень, комп'ютерний дiагност для аналiзу стану агрегатiв корабля, автокухня, яка звiльняє людей вiд необхiдностi готувати їжу...
   - Вам що, важко було?! - Здивувалася Айлiра. - Занадто багато часу займає приготування кашi?
   - Уяви собi! - Вiдповiла Дразойка. - Вдома нам усiм готують слуги, а тут ми все робимо самi.
  - Треба висипати в каструлю крупу, потiм бiлковий порошок, потiм додати порошок з рослин, що мiстить необхiднi вiтамiни таа мiнерали, влити пару ложок жирiв, додати води, все це ретельно перемiшати i тiльки пiсля цього поставити в автопiч! - Перерахувала всi процеси з приготування звичайної кашi Ойдраза.
   - А якби у нас була запрограмована автокухня, вона сама би все це змiшувала i готувала кашу на потрiбну годину! - Закiнчила Дразойка.
   - Такий апарат стане в нагодi не тiльки у космосi, але й у звичайних будинках. - Згiдно кивнула мама Йойлоки. - А менi потрiбнi збiльшувальнi апарати - як лабораторнi, так i зручнi переноснi.
   - Точно! - Айлiрагiз аж пiдскочив. - Навiщо летiти кiлька десяткiв кiлометрiв у пошуках чогось незрозумiлого, коли можна оглянути околицi з висоти польоту екiпажу у такий збiльшувальний прилад!
   - У нас, у астрономiв є такi прилади - телескопи, якi дозволяють нам спостерiгати за зiрками i планетами, але вони дуже великi. - Вставила Ларiдажаза. - З собою ми взяли один з найменших, але i вiн занадто громiздкий.
   - Тож треба придумати, як зробити їх маленькими! - Пiдсумувала Илiмiжiзма. - А може, i придумувати нiчого не доведеться, а просто треба ретельно попорпатися в Музеї Артефактiв. Давайте краще все от таке рiзне, що прийде в голову, будемо диктувати на Кристал, а потiм вiддамо iнженерам. А зараз вже дуже хочеться спати... - I вона позiхнула, демонстративно розвiвши руки в сторони.
  Провiвши на Ейжас п'ять мiсцевих дiб (чотири ийлiрських), ми полетiли вiдразу на Ейжаш, вирiшивши не залiтати на його супутники.
  
  3. ПРИГОДА НА ЕЙЖАШI.
  Зель-цок ми облiтали по траєкторiї другої орбiти i, як i належить, через п'ятнадцять ийлiрських дiб прилетiли до Ейжаша на iншому кiнцi її дiаметра. Поки летiли, зв'язувалися через супутники, якi ми встановили мiж третьою та другою орбiтами, з Головним Палацом. Хтось просто спiлкувався з мамами i татом, хтось дiлився враженнями з тими братами i сестрами, якi полетiти не змогли. Айлiрагiз розмовляв з татом на державнi теми, а ми з Айлiрою будували плани по заселенню другої орбiти.
   - На Екваторiальних супутниках Ейжасуд та Ейжашуд нiяких поселень поки будувати не варто, Яскравим Лiтом там занадто спекотно. - Дiлився я своїми мiркуваннями. - А от самi планети та меридiаннi супутники Ейжасед та Ейжашад, цiлком придатнi для життя вже зараз.
   - Особливо Полюси! - Додала Айлiра. - На Полюсах i ближче до них цiлком нормальна температура.
   - Тож готуйте експедицiю з бiологiв, геологiв, фахiвцiв з ересiв, будiвельникiв i так далi, щоб уже найближчим часом на Полюсах Ейжас можна було облаштувати два перших дослiдних мiстечка.
   - Думаю, на Ейжашi будуть такi ж самi умови. - Додала Айлiра. - Але, звичайно, спочатку будувати почнемо на однiй планетi, а потiм вже на другiй.
  У той час, як ми пiдлетiли до Ейжаша, Ейжашуд перебувала мiж Зель-цок та своєю планетою, отже, на нiй був самий розпал Лiта. Ейжашад, подолавши екваторiальну орбiту, наближався до положення над Пiвнiчним Полюсом своєї планети. Тому ми i вирiшили приземлитися прямо на Пiвнiчному Полюсi Ейжаша, благо тут розташувався найбiльший материк планети.
  Вийшовши з корабля, майже в зенiтi ми побачили жовто-помаранчево-блакитний Ейжашад, а майже над самим обрiєм - яскраво-лимонний Зель-цок.
   - Не спекотно i не холодно! - Зрадiла Дразойка.
   - Двадцять вiсiм градусiв. - Повiдомив, подивившись на наручний термометр, Мiжiзлад.
   - Який гарний захiд! - Замилувалася Айлiра.
   - А тут у цю пору року завжди так: чотири години свiтанок, чотири години захiд i вiсiм годин - нiч. Адже тут зараз осiнь i Зель-цок не пiднiмається високо над горизонтом. - Пояснив астроном Ийлiцзiм. - Взимку взагалi буде темно, сто мiсцевих дiб Зимової Ночi, проте влiтку Зель-цок сто дiб взагалi не буде ховатися за горизонтом i буде Лiтнiй День.
   - Ще сто дiб весна i сто дiб осiнь. Все зрозумiло... А якi тут довгi тiнi! Та ще подвiйнi! - Глянула пiд ноги Яйлiза.
  Дiйсно, нашi тiнi вiд Зель-цок тяглися майже до обрiю, а свiтлiшi i зовсiм короткi тiнi вiд Ейжашаду були спрямованi майже в протилежний бiк i намагалися притиснутися до наших нiг. Пiд ногами стелилася майже ийлiрська шовковиста трава.
  Пiснярки-Мандрiвницi, злетiвши над нами, проспiвали, що мiсцевiсть навколо корабля злегка горбиста, без високих гiр i глибоких провалiв. Подекуди над травою, серед якої було розсипано безлiч червоних, синiх, бiлих i жовтих квiтiв, пурхали рiзнокольоровi крилатi комахи, хмарами злiтаючи з округлих шапок кущiв, яких чим далi, тим ставало все бiльше, а потiм вони переходили у густий, високий i вже зовсiм темний лiс. Тобто, Илiмiжiзма посадила нас на величезнiй лiсовiй галявинi дiаметром, приблизно до трьох-чотирьох кiлометрiв.
  Поки ми бродили навколо корабля, Зель-цок остаточно зник за горизонтом i настала нiч.
  - Усiм вечеряти i спати! - Розпорядилася мама Йойлоки.
  Нiхто сперечатися i не збирався.
  ***
  Пiсля снiданку я розподiлив свою Команду з екiпажами по восьми напрямках i запропонував не тiльки пролетiти над лiсом, а й спробувати полiтати серед дерев i навiть походити, повiдомляючи про все, що побачимо цiкавого або дивного, через "перемовки".
  Пiснярки-Мандрiвницi не втрачали надiї вiдшукати хоч щось вiд своєї колишньої цивiлiзацiї i, голосно ляскаючи крилами, розлетiлися по п'яти iнших напрямках.
  Мама Йойлоки взялася за астрономiчнi спостереження за зiрками i планетами iнших орбiт, якi потрапляли в поле зору невеликого телескопа, а також за Зель-цок, який плавно пропливав вiд сходу до заходу, минаючи стадiю зенiту.
  Мiжiзлад вирiшив попорпатися у двигунах i агрегатах, а Ийлiцзiм, Илiмiжiзма, Ларiдажаза, Одражiз i Жизiмка пiшли прогулятися до лiсу пiшки, розiйшовшись вiд корабля по п'яти радiальних напрямках.
   - Як тут легко ходити! - Радiла Илiмiжiзма. - Так само, як на нашiй Ийлiраг! I температура вдень майже така ж сама!
   - Зараз тридцять два градуси. - Повiдомив через перемовку Ийлiцзiм.
  Перший день пройшов без особливих пригод, якщо не брати до уваги того, що кiлька разiв у лiсi за нами стежили досить великi тварини з перетинчастими крилами, якi перелiтали з дерева на дерево. У лiсi трави не було, земля була майже голою, але час вiд часу траплялися високi, до пiвтора метри, насипи, пiд якими виднiлися великi нори якихось пiдземних тварин. Над самим кораблем, що стояв посеред галявини, за словами мами Йойлоки, кiлька разiв пролiтали дрiбнi допитливi тваринки, дуже схожi на мiнiатюрних ейжазiм, але зi звiрячими мордочками.
  Другого дня ми продовжили нашi дослiдження, змiстивши свої радiальнi напрямки на п'ятнадцять градусiв лiворуч.
  Як завжди, ми перемовлялися, про щось жартували, повiдомляли про свої знахiдки. Ми з Айлiрою, як могли, пояснювали Ларiдажазi, як спiвати нашу головну пiсню про Ейлiр-Єюя i його Команду, а вона намагалася вчитися спiвати, але поки у неї виходив лише злегка римований речитатив. Ийлiцзiм розважав нас якимись мiськими анекдотами, про iснування яких ми, дiти Властителя, навiть не пiдозрювали.
  - I ось цей торговець бачить у партiї прибулого товару... А-а-а!!!
   - Що таке, Ийлiцзiм?! Це ти так жартуєш чи у тебе щось сталося? - Вигукнув я.
   - На мене напали айшшшшшш.... - Бiльше нiчого не було чути, крiм якогось моторошного шипiння.
   - Команда! - Викрикнув я кодове слово для пiдключення всiєї Команди. - Негайно всiм зiбратися бiля корабля!
  Весь час, поки збиралася Команда, я безуспiшно намагався зв'язатися з Ийлiцзiмом.
   - Що трапилося? - Вибiгали зi своїх екiпажiв мої брат i сестри. - Що трапилося? - Спускалися з неба Пiснярки-Мандрiвницi. - Що трапилося? - Пiдбiгали з рiзних сторiн iншi.
  Дочекавшись, поки всi зiбралися, я пояснив:
   - На Ийлiцзiма в лiсi хтось напав. Вiн встиг повiдомити про це i вiдключився. Треба його шукати.
   - Якщо хтось напав, то вiн повинен бути досить великим. - Висловився Айлiрагiз. - Отже, нам потрiбно бути дуже обережними i скористатися зброєю.
   - Якою зброєю? - Вигукнула Ларiдажаза. - У нас немає нiякої зброї!
   - У мене є символ Властителя - позолочений бластер! Це не просто символ, а справжня дiєздатна зброя.
   - У нас теж є бластери! - Майже в один голос закричали Йойлока, Ойдраза i Дразойка.
   - Менi вiн потрiбен, як охоронницi. - Пояснила Йойлока.
   - А ми - воїни. Який же воїн без зброї?! - Додала Ойдраза.
   - У нас є ейжазiмськi кинджали. - Проспiвала наша Айзiшухан, дiстаючи звiдкись зi складок своїх крил кривий кинджал.
   - У нас є ейжазiмськi кинджали! - Слiдом за нею хором проспiвали iншi Пiснярки-Мандрiвницi i теж показали свої кинджали.
   - У нас з Айлiрою теж є бластери i кинджали. - Почав пiдраховувати я.- Отже, озброєних у нас шестеро людей i п'ять Мандрiвниць. Саме ми i пiдемо рятувати Ийлiцзiма. Решта залишаться на зв'язку, будуть охороняти корабель i в жодному разi по одному вiд нього не вiдходити!
  Визначивши напрямок, в якому пiшов Ийлiцзiм, ми полетiли до лiсу, хто на екiпажах, хто на власних крилах. В тiй дiлянцi лiсу, яку дослiджував Ийлiцзiм, дерева i кущi росли так густо, що летiти мiж ними ставало все важче й важче. Довелося залишити екiпажi пiд розлогим чагарником, прикривши їх гiлками. Ейжара зголосилася охороняти їх, сiвши на однiй з гiлок дерева. Решта Пiснярок змушенi були злетiти над деревами, бо могли пошкодити крила, i слiдували за нами, орiєнтуючись за перемовками.
  Вишикувавшись у невеликий ланцюжок на вiдстанi видимостi одне одного, ми почали прочiсувати лiс у тому ж напрямi. Пройшовши так кiлька сотень метрiв, Ойдраза раптом вигукнула:
  - Є! Я знайшла кепку Ийлiцзiма!
  Ми кинулися до неї.
   - Тут ще якiсь незрозумiлi слiди. - Повiдомила нам Ойдраза. - Наче когось волоком тягли...
   - Ийлiцзiма, кого ж ще! - Впевнено вигукнув Айлiрагiз. - Йдемо по слiду!
  Пройшовши по слiду, що тягнувся серед рiдкiсної трави i по пiщанiй землi, метрiв з триста, ми вийшли до наваленої купи гiлок.
   - Дивна купа... - Почала оглядати її Йойлока. - Якась наче штучна...
   - Це не купа, це загородження! - Пройшла уздовж неї туди-сюди Дразойка.
   - I, мiж iншим, дуже грамотно побудована. - Додав Айлiрагiз.
  Дiйсно, гiлки в загорожi були укладенi то перпендикулярно, то по косiй, кожен ряд переплiтався з попереднiм i так на висоту до чотирьох метрiв, а сама огорожа плавно заокруглювалася.
  Обережно пробираючись мiж гiлками дерев, до нас злетiлися Пiснярки-Мандрiвницi. Розсiвшись на нижнiх гiлках, вони проспiвали, що огорожу навалено навколо насипаного з землi конуса, а пiд конус вiд того мiсця, куди ми прийшли, веде добре втоптана стежка.
   - Значить, тут повинен бути прохiд! - Вигукнув Айлiрагiз. - Давайте його шукати!
  Першою прохiд виявила Айлiра. Вона просто потягнула на себе одну товсту гiлку, яка виступала з загальної купи приблизно навпроти її колiна. За гiлкою потягнулася цiла секцiя загородження i ми побачили щось на зразок тамбура в огорожi, який закiнчувався такими ж дверима з гiлок.
   - Якщо хтось це побудував, значить, вiн розумний! - На рiзнi голоси спiвали Пiснярки-Мандрiвницi, спостерiгаючи за нами з дерев. - Якщо хтось вмiє будувати, вiн належить до ересiв! Ереси на Ейжашi! Можливо, це нащадки ейжазiм! Чудово, чудово, ми знайшли своїх сестер!
   - Тихо! - Гримнув я на них. - Цi хтось викрали нашого Ийлiцзiма, отже, вони налаштованi не доброзичливо. Дотримуйтеся тишi.
  Всi замовкли i вже у повнiй тишi пiдiйшли до земляного конусу, бiля пiднiжжя якого вниз пiд пологим кутом вiв напiвкруглий тунель висотою близько пiвтора метри. Раптом у цiй тишi з тунелю почувся якийсь шурхiт. Я зробив знак i ми всi розбiглися праворуч та лiворуч вiд входу, сховавшись за конусом. Пiснярки завмерли на чорних гiлках i стали зовсiм невидимi. Що вiдбувалося бiля виходу, нам видно не було, поки Ейжарiдан не здогадалася транслювати зображення через камiнь на перснi. Над своєю рукою кожен з нас побачив зменшене зображення всiєї цiєї незвичайної споруди, що знiмалася Пiсняркою з висоти п'ятнадцяти метрiв.
  З земляного тунелю з"явилася цiлком людська голова, плечi, руки i... звивисте тiло триметрового черв'яка. Все тiло черв'яка було покрито темно-коричневими пластинами, якi на обличчi та шиї були меншими, а на спинi та боках бiльшими. Замiсть волосся у нього пiд гострим кутом до голови теж стирчали пластини.
   - Айшухи! - Скрикнула поруч зi мною Айлiра i тут же прикрила рот рукою. - Вони не вимерли. - Прошепотiла вона вже менi на вухо.
  Айшухи виповзали один за одним, голосно шиплячи i шарудячи по стежцi звивистими тiлами, й вiдразу прямували до замаскованого в огорожi виходу. Голови i руки у процесi пересування не брали участi, вони були пiднятi над землею приблизно на метр тридцять - метр сорок так, що верхня частина тулуба виглядала цiлком по-людськи. Я нарахував шiсть особин, поки вони всi не зникли за огорожею i не настала тиша.
   - Здається, все. - Промовила Айлiра i пiшла до входу в конус.
   - То що, готовi лiзти туди? - Айлiрагiз, який вже майже досяг повнолiття (майже 18 земних рокiв i 3 мiсяцi) i був на зрiст близько двох метрiв та десяти сантиметрiв, зiгнувся навпiл i полiз у низький тунель.
   - Хто полiзе, а хто й пiде. - Вiдповiла, пригинаючись, Ойдраза, яка в майже п'ять з чвертю рокiв (майже 16 земних рокiв) вже мала зрiст бiльше метра вiсiмдесяти.
  Яйлiза i Яйлiма, ще не досягли чотирьох з половиною рокiв (близько 13 земних рокiв i 8 мiсяцiв), були невеликими, всього близько пiвтора метри на зрiст, тому лише злегка пригнули голови. Йойлока i Дразойка, хоча i були ровесницями, ростом вiдрiзнялися. У неповнi чотири роки (12 земних рокiв i 4 мiсяцi) Йойлока була близько метра шiстдесяти, а Дразойка - метр п'ятдесят. Ми з Айлiрою увiйшли до тунелю взагалi не згинаючись. В нашi майже три з половиною роки (близько 10 рокiв i восьми земних мiсяцiв) наш зрiст ледь перевалив за метр сорок.
   - I нам така висота цiлком пiдходить. - Почув я спiв за спиною.
  Це була наша Пiснярка Айзiшухан. Вона чи то летiла, чи то повзла у цьому вузькому коридорi. За нею у свiтлi лiхтарика я побачив й iнших.
   - А хто-небудь зовнi залишився? - Запитав я в Айзiшухан. - Адже повинен хтось стежити за тим, що вiдбувається зовнi, щоб вчасно нас попередити?!
   - Там залишилася Ейжарiдан. - У пiвголос проспiвала Айзiшухан. - А я просто зобов'язана записувати все, що вiдбувається з Ейлiр-Єюем та його Командою.
  - А що тут знадобилося Ейжашухiзi та Ейжiсi?
   - Ми шукаємо артефакти! - Проспiвали тi в один голос. - Ми шукаємо слiди цивiлiзацiї! Нам потрiбно сюди!
   "То й нехай собi летять" - подумав я, вкотре намагаючись зв'язатися через перемовку з Ийлiцзiмом. У вiдповiдь лунало лише приглушене шипiння.
   - А стiнки тунелю не просто землянi! - Помiтив Айлiрагiз. - Вони укрiпленi переплетеними гiлками. Ой! Знову за гiлку зачепився! Обережнiше!
   - А тепер у стiнах трапляються каменi. - Через деякий час оголосила Ойдраза, яка йшла попереду всiх. - I сам тунель став трохи вищим.
   - Ийлiцзiм! Вiдповiдай! - Продовжував я викликати через перемовку. - Де ти? Що з тобою?
   - Ш-ш-ш-тут-шшшш... - Раптом серед безперервного шипiння стали проскакувати слова. - Ш-ш-ш-всiх сторiн-ш-ш-ш... по голо-ш-ш-ш-свiдомостi. Мене замкнули-ш-ш-ш-щось схоже на хра-ш-ш-ш... Нiчого не забрали-ш-ш-ш... лiхтариком-ш-ш-ш... Кристали-ш-ш-ш...
  - Це зовсiм як у Храмi Знань! - Раптом попереду вигукнула Ойдраза. Такий же високий i широкий коридор! Ще й кам'яний!
   - Тiльки на пiдлозi немає свiтлових орiєнтирiв! - Додав Айлiрагiз, що йшов за нею.
  Коли ми всi вийшли в коридор, то у свiтлi лiхтарикiв побачили звичайний коридор Храму Знань.
   - Куди пiдемо? - Запитав у мене Айлiрагiз.
   - Сюди! - Показав я лiворуч, звiрившись з сигналом перемовки. - Ийлiцзiм десь там!
   - Треба би робити позначки на стiнi, щоб потiм знайти дорогу назад. - Зупинила мене Йойлока. - Тiльки чим?
   - У мене є писалка! - Покопавшись у кишенi, дiстав свою письмову паличку Айлiрагiз. - Що малювати?
   - Ну, мабуть... стрiлочки, якi вкажуть, де вихiд. - Запропонував я.
   - Добре, малюю першу стрiлку... - Ретельно вимальовуючи на стiнi стрiлку, вiдповiв Айлiрагiз у той час, як ми всi вже рушили коридором.
   - Якийсь не такий тут Храм... - Нiби сама з собою розмiрковувала Айлiра. - Всi примiщення в наших Храмах Знань вiдкритi в коридори, а тут через кожнi двадцять метрiв - дверi, плетенi з гiлок. Може, прочинити одну?
   - Нi! Не варто! - Рiзко зупинилася Йойлока. - А раптом за ними цi величезнi айшухи? Давайте спочатку знайдемо Ийлiцзiма.
  Коридор плавно вигинався, повертаючи то влiво, то вправо, перетинаючись з iншими коридорами, що створювали лабiринт Храму Знань. Шипiння у перемовцi поступово стихало, а голос Ийлiцзiма звучав дедалi бiльш чiтко:
   - Це схоже на зал Головних Кристалiв. - Розповiдав вiн. - Тiльки Кристал один, бузковий. I на питання вiн не вiдповiдає.
   - Тут! - Зупинився я перед плетеними дверима, приваленими величезним круглим каменем у мiй зрiст. - Ийлiцзiм знаходиться за цими дверима!
   - Так, я тут! - Почули ми його голос з-за дверей. - Тiльки менi нiяк не вдається вiдкрити...
   - Нiчого, зараз ми разом... - Ойдраза i Дразойка налягли на камiнь i через кiлька секунд вiдкотили його вбiк уздовж стiни коридору.
  Айлiра схопилася за виступаючу гiлку i вiдкрила дверi. Ми всi, крiм Айлiрагiза, увiйшли до примiщення. Айлiрагiз затримався, малюючи чергову стрiлку.
   - Дивiться! - Не поспiшав виходити на свободу Ийлiцзiм. - Звичайнiсiнький Зал Головних Кристалiв, тiльки Кристал у центрi лише один!
  Дiйсно, озирнувшись, ми побачили себе в майже звичайному залi Храму. Тi дверi, в якi ми увiйшли, були вставленi у звичайний арочний прохiд, що виводив з Залу в Коридор. Мiсце, де повинне було знаходитися коло лiфта, було завалено величезними каменями, скрiпленими мiж собою сполучним розчином. Посерединi залу стояв восьмиметровий древнiй Кристал блiдо-бузкового кольору, а на пiдлозi уздовж стiн акуратно викладенi дрiбнiшi Кристали.
   - Мабуть, полицi та стелажi за цi роки не збереглися i айшухи виклали Кристали на пiдлозi. - Припустив Айлiрагiз.
   - А навiщо вони прикрасили Головний Кристал квiтами? - Здивувалася Дразойка. - Дивiться, вони їх сплели у вiнки!
  Бiля пiднiжжя Головного Кристалу були викладенi вiнки з квiтiв. Було помiтно, що вiнки постiйно оновлювалися.
   - Мабуть, це якийсь мiсцевий ритуал. - Припустила Яйлiза.
   - А може, вони просто його вирiшили прикрасити. Така естетика. - Додала Яйлiма. - Але чому Кристал тiльки один? Як з ним розмовляти?
   - Це ейжазiмський Храм! - Проспiвали у вiдповiдь нашi Пiснярки. - Ейжазiмам не потрiбно перекладати розмовною мовою, тому Кристал тiльки один. Вiн вiдповiдає на спiв.
   - Тодi запитайте його... - Почав було я, але тут в перемовках зазвучав тривожний спiв Ейжарiдан, що залишилася зовнi.
  Вона спiвала про те, що назад повертаються п'ять айшухiв i вони тягнуть тушу якоїсь великого тварини. Нам треба було поквапитися.
   - Хапайте кристали, якi можна винести, i тiкаймо! - Розпорядився Айлiрагiз, розпихуючи по кишенях найдрiбнiшi, тридцятисантиметровi Кристали.
  Ми почали збирати Кристали до кишень та поясних сумок, а Ейжарiдан нас квапила своїм спiвом через перемовку:
   - Вони вже вповзають у коридор! Вони зараз вас виявлять! - Тривожною мелодiєю звучав її голос.
   - Тiкаймо! - Вигукнув Айлiрагiз.
   - Куди тiкаймо? Назустрiч айшухам? - Зупинила його Йойлока. - Думаю, треба перечекати.
   - Вони нас все одно побачать, адже ми вiдвалили вiд дверей камiнь. - Заперечила їй Дразойка.
   - Треба прориватися, поки вони не пiдняли тривогу i сюди не сповзлися й iншi! - Рiшуче пiдняла бластер Ойдраза.
   - Я за прорив! - Вигукнув Айлiрагiз. - Ейлiр, ти вирiшуєш!
   - Гаразд, будемо прориватися. Тiльки нiкого не вбивати! Поставте бластери на паралiзатор! - Погодився я. - Айлiрагiз, ти попереду, веди нас до виходу!
  Ми активiзували зброю i рушили за Айлiрагiзом: спочатку я з Айлiрою та Йойлокою, потiм беззбройний Ийлiцзiм i три Пiснярки з кинджалами, за ними - Яйлiза та Яйлiма, а замикали наш ланцюжок Ойдраза i Дразойка. Повертаючи з одного коридору в iнший, ми бiгли за Айлiрагiзом, поки вiн раптом рiзко не зупинився. Прямо з-за наступного повороту на нас вискочив величезний айшух - приблизно метрове вертикальне людське тiло переходило в триметрове тiло черв'яка, завтовшки бiльше пiвметри.
   - Тримай! - Вигукнув Айлiрагiз i випустив в айшуха бластерний заряд. - Не працює!
  Айшух, озброєний товстою палицею з прив'язаним до неї каменем, продовжував рухатися на нас, загрозливо шиплячи, а бластернi заряди просто стiкали по його пластинах. Йойлока перевела бластер на сильнiший заряд i теж вистрiлила, але заряди вiдскакували вiд шкiри людино-хробака iскрами, що ярко спалахували у темрявi коридору.
   - У цiх айшухiв тiло вкрите товстою бронею! Ставте бластери на повний! - Пересунув важiль на своiй зброї Айлiрагiз.
  Новi пострiли змусили айшуха впасти. У цей час ми почули пострiли ззаду.
   - За нами женуться троє айшухiв! - Повiдомила Дразойка. - Поспiшайте!
  Ми кинулися вперед, збиваючи зарядами бластерiв то одного, то iншого айшуха, якi висовувалися з-за плетених дверей на шум бою. Коли ми добiгли до земляного коридору, за нами, переповзаючи через тiла паралiзованих побратимiв i роззявляючи величезнi роти з гострими зубами, повзло двоє айшухiв з палицями. Ойдраза i Дразойка майже одночасно знешкодили й їх. Бiльше нiкого нi позаду, нi попереду у Коридорi нам не траплялося, поки ми не добiгли до земляного лазу.
  Тут ми майже лоб в лоб зiткнулися з айшухом, який останнiм повертався з лiсу. Поки айшух застиг вiд подиву, Айлiрагiз випустив у нього бластерний заряд. Прохiд виявився закупореним. Вчотирьох Йойлока, Айлiрагiз Ойдраза i Дразойка витягли знерухомлене тiло айшуха в Коридор, i ми полiзли у звiльнений прохiд. Пiднiматися по ньому вгору було важче, нiж спускатися вниз, добре, що з бокiв у тому гiлковому плетiннi були зробленi ручки, за якi можна було пiдтягуватися. Мабуть, айшухи саме так i вибиралися назовнi.
  Тiльки-но ми вибралися з конуса, як знесилена Ейжiса впала нам пiд ноги. Виявляється, вона примудрилася своїми малесенькими ручками схопити майже пiвметровий Кристал i у поривi погонi дотягти цю непiдйомну для неї ношу до виходу.
   - Та облиш ти його! - Спробував розчепити їй руки Ийлiцзiм.
   - Нi! - Розплющуючи очi, вiдповiла Ейжiса. - У ньому бiльше iнформацiї, нiж в десятцi дрiбних.
   - Я понесу! - Айлiрагiз рiшуче вiдiбрав у неї Кристал. - Бiжимо, поки айшухи не опритомнiли!
  Ейжiса, навiть звiльнена вiд ношi, летiти поки не могла. Її пiдхопили пiд руки Ойдраза та Дразойка. Айзiшухан, Ейжарiдан i Ейжашухiза пiднялися над деревами i полетiли до Ейжари, яка стерегла нашi екiпажi, по дорозi переспiвуючи все те, що з нами сталося. Ейжара зв'язалася з кораблем i повiдомила, що ми повертаємося разом з Ийлiцзiмом. Поки ми дiсталися до своїх екiпажiв, Ейжаса вже повнiстю прийшла до тями i сказала, що до корабля вже долетить своїм ходом. Вiдпустивши Пiснярок-Мандрiвниць, ми стали вирiшувати, як на шести екiпажах добиратися сiмом особам.
   - Може, Айлiра, як найменша, вiзьме Ийлiцзiма до себе? - Запропонувала Яйлiма.
   - Нi, Ийлiцзiм занадто великий, буде перевантаження, екiпаж не полетить! - Вiдповiв Айлiрагiз.
   - Тодi треба, щоб хтось йшов пiшки. - Зробила висновок Яйлiза.
   - А це дуже небезпечно. Невiдомо, хто в лiсi ще може напасти. - Заперечив я. - Давайте-но ви всi летить до корабля, а ми з Айлiрою на своїх екiпажах будемо супроводжувати Ийлiцзiма.
   - Точно! У нас i зброя є, i екiпажi можуть лiтати на найнижчий висотi! - Зрадiла Айлiра.
   - Тодi я, долетiвши до корабля, почну пiдготовку до вiдльоту. - Вирiшив Айлiрагiз. - Полетимо додому. Досить нам тут самодiяльнiстю займатися. Потрiбно споряджати на Ейжаш справжню експедицiю.
  Вся Команда полетiла, а ми з Айлiрою рушили на низькiй висотi по обидва боки вiд Ийлiцзiма. Ийлiцзiм намагався йти швидко, а в деяких мiсцях навiть бiгти, тому до корабля ми дiсталися хвилин за сорок.
  Пiднявшись на борт, ми виявили ще один сюрприз: у загальному залi, займаючи велику його частину, лежав нерухомий айшух.
   - Це ще що таке? - Розгублено зупинився я бiля входу в загальний зал.
   - Це поранений айшух. - Вiдповiла мама Йойлоки. - Ми його врятували вiд iнших.
   - Уявляєте! - Почала тараторити Жизiмка. - Всього через пару годин пiсля того, як ви пiшли, он звiдти, - Вона показала зовсiм в iншу сторону лiсу. - З'явилося кiлька айшухiв. Вони гналися за цим, зловили його i - ви не повiрите! - Почали гризти!
   - Цей спочатку вiдбивався, але сили були нерiвними. I ми вирiшили йому допомогти. - Перекидаючи з руки в руку якийсь важкий iнструмент, похмуро продовжив Мiжiзлад.
   - У нас не було нiякої зброї, тiльки iнструменти! - Заново переживаючи те, що сталося, вставила Илiмiжiзма. - Але коли Мiжiзлад стукнув ключем по головi спочатку одного, потiм iншого, тi злякалися нас i поповзли до лiсу.
   - А цього залишили. - Одражiз пiдiйшов до айшуха i поплескав його по хробакоподiбному тiлу. - Ми його оглянули, промили рани водою i...
   - Виявилося, що у нього всерединi малюки! - Не дала Одражiзу договорити Жизiмка. - Вiн або вона ось-ось повинен народити!
   - Тiльки незрозумiло, як. - Задумливо обiйшла навколо несвiдомого тiла мама Йойлоки. - Лiнiї, по якiй повинен розкриватися живiт, у нього немає, тут тiсно притиснутi одна до одної кiстянi пластини.
   - А може, у них дiти вилазять через рот? - Припустила Яйлiза.
   - Або через заднiй прохiд? - Додала Яйлiма.
   - Не кажiть дурниць! Так не буває! - Зупинила їх Ларiдажаза. - Мене iнше хвилює: цей айшух лежить отак вже майже цiлий день i не самозцiлюється. Бачите, там де через прогризенi пластини виступає м'ясо, рани псуються? Що будемо з цим робити?
   - Рани псуються вiд того, що в них потрапляють шкiдливi мiкроорганiзми. - Почала мiркувати Жизiмка. - Мабуть, у цих айшухiв немає вродженої здатностi до самозцiлення. Вперше таке бачу...
   - Так ось чому в екiпажi кожного древнього корабля був Лiкар! - Раптом вигукнув Айлiрагiз. - Пам'ятаєте, я вам розповiдав? Мабуть, не всi ереси вмiють самозцiлюватися i тодi їх треба лiкувати.
   - Як? - Запитав Ийлiцзiм.
   - Для початку потрiбно... - Почав Айлiрагiз, але тут тривожно заспiвала Ейжара, повiдомляючи, що з того боку лiсу, звiдки ми щойно повернулися, з'явилася група айшухiв, озброєних важкими палицями.
  - Злiтаймо! - Наказав я Илiмiжiзмi, i ми всi кинулися до своїх крiсел.
  Вже вилетiвши за межi атмосфери Ейжаша i взявши курс на Ийлiр, ми знову повернулися до айшуха.
   - Якщо у гниттi ран виннi мiкроорганiзми, значить, треба знайти спосiб їх знешкодити. - Повiдомив Одражiз. - У нас є якийсь спосiб, здатний вбивати мiкроорганiзми?
   - Вони гинуть при високих температурах. - Почала мiркувати Жизiмка. - Може, треба припекти рани?
   - Гарнесеньке лiкування! - Заперечив Айлiрагiз. - Я бачу, що нам просто необхiдно вiдродити науку про лiкування i пiдготувати Лiкарiв!
   - Звичайно, ти правильно кажеш, але це потiм. - Обережно зупинила його мама Йойлоки. - А що нам тепер робити?
   - У нас є солодкий джем, кисло-солодкий сiк, гострий соус... - Почала копатися у кухонному вiдсiку Ойдраза.
   - Стоп! - Зупинив її Одражiз. - Гострий соус може пiдiйти. Якщо в ньому замаринувати овочi, вони кiлька днiв не псуються! Давайте мазати рани айшуха соусом!
  Ми всi взялися за "лiкування" айшуха. Той прийшов до тями, почав голосно шипiти i вiдбиватися вiд нас руками. Довелося Йойлоцi цi руки зв'язати. Товсте хробакоподiбне тiло тiльки злегка тремтiло. По очах айшуха було видно, що йому боляче. I все ж нам вдалося доставити його на Ийлiр живим!
  
  4. ПОВЕРНЕННЯ.
  До Фiзичної Зрiлостi Айлiрагiза залишалося всього кiлька днiв. Головний Палац зайнявся пiдготовкою до святкування i трансляцiї його на iншi планети. Нашi сестрички-iнженери пiдготували новий сюрприз. У святковий день Айлiрагiз i Ейлiр-Єюй повиннi будуть подарувати народу новi кораблi, що дозволять всiм комфортно лiтати з Ийлiра на iншi планети та супутники. Ранiше такi подорожi вiльно могли здiйснювати на своїх човниках Мандрiвницi-Пiснярки, Властителi, Володарi i Правителi. Звичайнi люди перелiтали з планети на планету дуже рiдко, коли була необхiднiсть в якихось фахiвцях. Для них iснували подовженi човники, в яких, сидячи один за iншим, мiстилися до десяти осiб.
  Ще до нашого вiдльоту до планет другої орбiти, iнженери почали розробку комфортабельних кораблiв, в яких люди могли сидiти в крiслах, у мiру потреби здатних перетворюватися на лiжанки. На таких кораблях передбачався кухонний i сантехнiчний вiдсiки, до складу екiпажу, крiм двох пiлотiв i технiка, входив слуга, що пропонував їжу i напої пасажирам, яких мiстилося на ньому цiлих тридцять, та пiдтримував порядок. Ще до нашої експедицiї заводи з виготовлення цих народних кораблiв вже були побудованi на Ийлiрi, Ийлiмi та Ийлiцi, i тепер вони готувалися випустити першi партiї.
  Всi ми, хто побував на Ейжас i Ейжашi, разом з нашою мамою та її спiвробiтниками готували серiю iнформацiйних Програм про нашу експедицiю. Пiснярки-Мандрiвницi посилено зайнялися розшифровкою ейжашських Кристалiв, а мама Йойлоки разом з Одражiзом i Жизiмкою готувалися до пологiв айшуха.
  Буквально напередоднi свята на честь Фiзичної Зрiлостi Айлiрагiза, в наших перемовках пролунав тривожний виклик:
   - Команда! Термiново зберiться в Астрономiчному Унiверситетi! Тут таке!...
  Коли ми збiглися в бiологiчне вiддiлення Астрономiчного Унiверситету, перед нами постала жахлива картина: маленькi айшухи довжиною всього близько двадцяти сантиметрiв, вилазили з живота свого чи то батька, чи то матерi, прогризаючи його зубами! Айшух не вiдбивався, а навiть допомагав своїм дiткам, хоча з його очей текли сльози.
   - То ось як вони народжуються... - Пробурмотiла Яйлiма.
   - Ось чому у них немає смужки, що розкривається, на животi... - Вторила їй Яйлiза.
   - А як же вони без мами?... - Розгублено дивилася на цей жах Айлiра.
  I тут дiтки показали "як": не встигнувши вибратися на повiтря, айшухенята тут же починали їсти свого батька. Вони повзали по народившему їх уже мертвому тiлу, вiдгризали шматки м'яса вiд жорстких зовнiшнiх пластин, ковтали їх, майже не розжовуючи, i знову вiдгризали новi.
   - Так вони його всього зжеруть! - Отямився Одражiз. - Нам для дослiджень нiчого не залишиться!
   - Зараз я принесу м'яса! - Кинулася кудись Жизiмка i вже за кiлька хвилин почала кидати малюкам шматки, перераховуючи при цьому потомство, що з'явилося. - Один, два, три...
  Всього малюкiв виявилося десять. Коли вони вiдволiклися на шматки свiжого м'яса, Одражiз з помiчниками вiдтягнули те, що залишилося вiд айшуха, в бiк i взялися за дослiдження. Наївшись, айшухенята поснули, мiцно тримаючи руками недоїденi шматки. Сплячих малюкiв зiбрали у велику коробку i винесли в iнше примiщення.
  Виявилося, що зверху айшух був влаштований так само, як людина, але в хвостi у нього був тiльки хребет з рудиментарними кiсточками малесеньких нiжок. Шкiра у нього з плином часу загрубiла настiльки, що покрилася кiстяними пластинами, здатними пiднiматися пiд кутом до п'ятнадцяти градусiв, що забезпечувало вентиляцiю. На головi замiсть волосся теж були великi пластини, якi пiднiмалися пiд кутом майже сорок градусiв, що надавало їм вигляд якогось дивного головного убору. Рот був на багато бiльшим, нiж у людей, а щелепи всипанi гострими зубами, здатними рiзати i вiдгризати дуже мiцне м'ясо. На руках були мiцнi пласкi кiгтi, призначенi для риття землi. Всерединi носа виявилися клапани, якi, мабуть, закривалися, коли айшухи проривали собi новi ходи у землi. Кров в айшухiв була такою ж, як у всiх зель-цок-тiв.
  ***
  Настав День Фiзичної Зрiлостi Айлiрагiза. Вся наша сiм'я зiбралася в Головному Iгровому Залi, а саме святкування транслювалося по Iнфобаченню на всi живi планети i супутники. Коли Айлiрагiз-Гiз з'явився в своїй нiшi, я зрозумiв, що вiн став зовсiм дорослим, майже таким же, як наш тато. Радники урочисто вимiряли й оголосили його зрiст - два метри дванадцять сантиметрiв. Бiльше Айлiрагiз рости не буде, свою тисячу рокiв (трохи бiльше 3009 земних рокiв) вiн проживе приблизно в такому виглядi, якого досяг до дня своєї Фiзичної Зрiлостi, ну, хiба що буде поступово злегка мiцнiшати i ставати не таким тонким. Наш тато, наприклад, в свої 645 рокiв (близько 1941 земного року) мав зрiст два метри чотирнадцять сантиметрiв i був майже таким же струнким, як Айлiрагiз, тiльки трохи ширшим у плечах i талiї. А ще погляд. Погляд в Айлiрагiза був завзято-захопленим i нетерплячим, а погляд тата - спокiйно-сумним i якимось приреченим.
  Мандрiвницi-Пiснярки заспiвали кiлька пiсень про життя Айлiрагiз-Гiза, про його здобутки i звершення, зробленi до цього часу. Найголовнiшим досягненням виявилася участь у першiй експедицiї до планет другої орбiти i оголошення про початок вiдродження цих планет. Тепер Айлiрагiз-Гiз був Властителем не тiльки Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца зi своїми супутниками, але також i Ейжас та Ейжаша з їхнiми супутниками.
  У своїй промовi Айлiрагiз-Гiз пообiцяв, що буде всiляко сприяти вiдродженню життя не тiльки на двох планетах i чотирьох супутниках другої орбiти, а й на чотирьох планетах i восьми супутниках четвертої орбiти, а також виходу зель-цок-тiв у Галактику.
  Потiм вся наша Команда вийшла на площу перед Палацом Зустрiчей i повiдомила, що вiдтепер i назавжди всi зель-цок-ти зможуть вiльно лiтати з планети на планету на нових комфортабельних кораблях. Одразу же через Кристал були показанi цi новi кораблi i запропоновано всiм Властителям, Володарям i Правителям облаштувати бiля кожного мiста злiтно-посадочнi майданчики, або Космодроми, з яких i можна буде вирушати у мандри. Але головною сенсацiєю, звичайно ж, стало наше повiдомлення про те, що на планетах другої орбiти цiлком можна жити i що ми оголошуємо початок їх вiдродження.
  I тут виявилося, що на Айлiрагiза навалилася купа державних обов'язкiв. Кожного дня вiн разом з татом i iншими радниками скликав вiдео-конференцiї з Володарями iнших планет i супутникiв, на яких приймалося законодавство щодо включення планет i супутникiв другої орбiти в обжиту зель-цок-тами Систему, призначав зустрiчi i сам лiтав з планети на планету. З нами вiн майже не спiлкувався все наступне пiврiччя.
  А ми то возилися з маленькими айшухами, то виступали з iнтерв'ю на Iнфобаченнi, яке почало показ наших пригод на планетах i супутниках другої орбiти невеликими серiями.
  Айшухенята виявилися абсолютно дикими i нiяк не пiддавалися вихованню. Розмовляти вони не вмiли, тiльки шипiли або ричали. Зате чудово запам'ятали слово "м'ясо". Варто було його вимовити, як вони з величезною швидкiстю пiдповзали, роззявляли свої зубастi роти i простягали за м'ясом ручки. До початку Нового Року вони вже були близько метра в довжину, коли лежали, i дiставали верхiвкою менi до колiна, коли пiднiмали людську частину над пiдлогою.
  Час вiд часу по Iнфобаченню виступали Пiснярки-Мандрiвницi i спiвали про те, про що дiзналися вiд вивезених з Ейжашу Кристалiв.
  
  5. ПРО ЩО РОЗПОВIЛИ
  ЕЙЖАЗIМСЬКI КРИСТАЛИ.
  Звичайно ж, переспiвувати всi пiснi Мандрiвниць-Пiснярок я не збираюся, але коротко можу передати деякi факти. Виявляється, коли спалахнув Зель-цок i клiмат на другiй орбiтi сильно змiнився, ейжазiми не в одну мить покинули свої планети. Кораблi були знищенi пiсля поразки в Загальногалактичнiй вiйнi, а човникiв на всiх не вистачало. Крiм того, у них було багато дiтей, деякi ейжазiми повиннi були незабаром народити, тому цю категорiю ейжазiм вирiшили зберегти глибоко пiд землею у Храмах Знань. До безлiчi створених на Ейжас та Ейжашi пiдземних сховищ в термiновому порядку пiдвозили продовольство, яке могло довго зберiгатися, а також насiння корисних рослин. Облаштовувалися житловi примiщення, здатнi пiдтримувати життя ейжазiм протягом декiлькох сотень рокiв, поки на планетах третьої орбiти придумають, як їх врятувати.
  Але все пiшло не так, як планувалося. До планет i супутникiв третьої орбiти у човниках, не призначених для таких далеких перельотiв, долетiли живими не всi ейжазiми. Стало ясно, що потрiбнi справжнi кораблi.
  Поки на третiй орбiтi цивiлiзацiя, позбавлена всього космiчного флоту, занепадала, на другий орбiтi пройшли глобальнi пожежi i всi планети були випаленi.
  Незважаючи на це, пiд землею виросли врятованi дiтки i народилися новi. Хлопчики-айшухи i дiвчатка-ейжазiми виховувалися в пiдземних умовах за допомогою залишившихся з ними дорослих ейжазiм та Кристалiв.
   Продовольства ставало все менше. Не знаю, як на Ейжас, але на Ейжашi настав такий час, коли хлопчики-айшухи просто-напросто з'їли свою наставницю. Далi - бiльше, канiбалiзм став звичайним явищем. Коли ейжазiм не залишилося, склалася традицiя вбивати i з'їдати найбiльш слабких. Найбiльш слабкими виявилися жiночi лiтаючi айшухо-ейжазiмськi особини, якi незабаром теж майже повнiстю вимерли. Щоб вижити, айшухи почали проривати ходи на поверхню землi. До цього часу над планетами вже вирували зливи.
  В тому Храмi, де побували ми, довгий час ще залишалася в живих одна ейжазiма, що зумiла забарикадуватися в одному iз Залiв Головних Кристалiв i записувала на Кристали свої сумнi пiснi, в яких розповiдала iсторiю свого поселення. В однiй з пiсень спiвалося, що в процесi мутацiй хлопчики-айшухи навчилися самозаплiднюватися. Але природа не передбачила для них розкриття животiв при пологах, тому животи доводилося розрiзати. При цьому розрiзаного айшуха дружно з'їдали всi одноплемiнники, дiлячись м'ясом i з новонародженими. Непоганий обмiн: мiсце одного з'їденого займали десять-дванадцять новонароджених, на пожирання яких було накладено табу. Завдяки цьому айшухи стали розмножуватися i дожили до наших часiв, правда, кiлька змiнившись зовнi з появою у них твердих пластинчастих панцирiв i ставши всеїдними хижаками, якi не гребують i напiврозкладеною мертв"ячиною. Без належного виховання вони поступово дичавiли, втратили всi навички цивiлiзацiї i розучилися говорити. Остання пiсня останньої з ейжазiм була перервана на пiвсловi:
   - Моє укриття знайшли! - З розпачем спiвала вона. - Айшухи розбирають стiну мого залу. Я вже бачу, як в отвори, що утворилися, з коридору в зал просовуваюься їх зубастi голови з виразом радостi в очах. Радостi, що вони з'їдять мене. Я не хочу, щоб мене терзали зубами живцем, тому дiстаю свiй кинджал. Проща...... - Цю пiсню i демонстрацiю нашої битви з айшухами Iнфобачення показало останнiми в серiї передач про нашу експедицiю.
  ***
  Пiсля Нового Року Айлiрагiз-Гiз вiдправився в обов'язкове турне по всiх своїх володiннях, а наша Команда, вже майже у повному складi, зробила ще пару короткочасних експедицiй на другу орбiту.
  На Верхньому Полюсi Ейжас за цей час виросло майже справжнє мiстечко. У його центрi стояв круглий палац Головного Дослiдницького Центру Ейжас, з'єднаний коридорами з дев'ятьма палацами Дослiдних Вiддiлень, що займалися бiльш вузькими конкретними напрямками. Навколо цього Центру виросло бiльше двадцяти шестиповерхових житлових будинкiв для научникiв, дослiдникiв i робiтникiв, яких все бiльше прилiтало на планету. Трохи вiддалiк розташувався будiвельний комплекс, починали будуватися якiсь заводи, а також великий злiтно-посадочний Космодром, здатний приймати не тiльки дослiднi кораблi, а й великi кораблi з переселенцями, а також невеликi екскурсiйнi.
  Вiд Дослiдницького Центру прокладали дорогу до iншого центру - там збиралися звести Головний Палац Властителя Ейжас i справжнє мiсто, в якому у майбутньому поселяться новi жителi цiєї планети. В архiвах Храмiв Знань третьої орбiти вiдшукувалися вiдео-картинки та вiдео-креслення древньої ейжазiмской архiтектури, щоб будувати будинки, зручнi для корiнного народу другої орбiти.
  Уряду на Ейжас поки не було, а тимчасовi функцiї Властителя взяла на себе Мандрiвниця-Пiснярка, призначена директором Дослiдницького Центру, яка жила на Ейжас ще до Спалаху.
  Цього разу ми прилетiли на новому кораблi. Вiн був розрахований не тiльки на нас - сiмнадцять членiв Команди Ейлiр-Єюя та двох Пiснярок-Мандрiвниць, але й на цiлий екiпаж з пiлотiв, технiкiв, штурманiв, стюардiв - всього десять чоловiк. Для всiх були передбаченi, хоча й маленькi, та все ж окремi каюти, i ще п'ять кают залишалися вiльними про всяк випадок. Крiм того з бокiв корабля були влаштованi портали з пристикованими у них двадцятьма двомiсними човниками i двадцятьма одномiсними екiпажами. Айлiрагiз-Гiз, що знаходився на цей час на Ийлiцi, та Iюйрiмiц, якому тiльки недавно виповнився один рiк, i який тiльки почав вiдвiдувати Храм Знань, з нами не полетiли.
  Залишивши корабель на Космодромi, ми на екiпажах вирушили до Головного Дослiдницького Центру. Мандрiвниця-Пiснярка Ейжасмiрда радо зустрiла нас в Залi Засiдань.
   - Вiтаю Команду Ейлiр-Єюя на вiдроджуванiй Ейжас! - Проспiвала вона, злетiвши з крiсла, на якому сидiла за столом, заставленим рiзними Кристалами.
   - Вiтаємо Тимчасову Властительку Ейжас Пiснярку-Мандрiвницю Ейжасмiрду! - Проспiвали ми новий, вивчений за час польоту, рядок.
   - Тепер, коли ми знову вiднайшли свiй будинок, ми бiльше не Мандрiвницi-Пiснярки! - Проспiвала вона.- Ми знову називаємося ейжазiмами! У нас тепер є нашi планети, нам немає необхiдностi мандрувати!
  Виконавши всi необхiднi елементи етикету, ми, нарештi, приступили до того, що нас цiкавило:
   - Що дали експедицiї по поверхнi Ейжас? Чи виявленi залишки цивiлiзацiї?
  Ейжасмiрда заспiвала нам довгу пiсню, в якiй розповiла, що всi експедицiї показали вiдсутнiсть на Ейжас розумних iстот, крiм нас. Всi Храми Знань, якi iснували в минулому, були знищенi потоками води, яка промила на суходолi каньйони до п'ятисот метрiв глибиною. Все, що знаходилося в Храмах, виносилося потоками води в океан. Кристали, якi вдалося знайти, i якi знаходяться на її столi, принесенi з Наносних Островiв. Вони сильно пошкодженi i розшифровцi не пiддаються. Багато Кристалiв було перемелено на бузковий кристаличний пiсок, яким усипанi пляжi Наносних Островiв. Навiть на вiдносно рiвних Полюсах вдається виявити лише невеликi руїни древнiх коридорiв. Нiхто з нащадкiв ейжазiм та їх дiтей на Ейжас не вижили.
  Вся флора на Ейжас походить з винесених на поверхню запасiв насiння ранiше культурних рослин, за сотнi тисяч рокiв помiтно здичавiлих i мутувавших. Фауна, переважно, представлена тваринами, предками яких були комахи чи землерийки. В Екваторiальнiй Протоцi вони стали водоплавними i багато з них досягли величезних розмiрiв.
  Ейжашу багато в чому пощастило бiльше. Там полюси пiддалися меншiй ерозiї, тому збереглися великi фрагменти Храмiв Знань, в яких вижили нащадки айшухо-ейжазiм. За вiдкритим нами спiвтовариством диких айшухiв ведеться постiйне спостереження за допомогою записуючих i транслюючих Кристалiв. На цьому ж Пiвнiчному Материку виявлено ще два поселення айшухiв.
  На Пiвденному Материку теж вдалося виявити руїни древнiх Храмiв, але Кристалiв в них чомусь немає, проте там поселилося безлiч рисжизiмок - лiтаючих всеїдних тварин довжиною до пiвметра, дуже схожих на ейжазiм, але зi звiрячими мордочками i гострими зубами. Мабуть, саме звiдти вони розлетiлися i по всiй планетi.
  Невеликi експедицiї продовжують пошук ересiв на Ейжашi та його супутниках, але позитивних результатiв поки не отримали. Розум айшухiв i рисжизiмок, як показує осцилограф, тримається значно нижче порога розумностi, лише рiдкiсними пiками ледь досягаючи нижнього його рiвня, хоча й тi та iншi вмiють плести з гiлок i користуються списами та палицями. Айшухи змiцнюють сплетеними гiлками свої проходи в землi, а рисжизiмки вмiють плести кулястi гнiзда на деревах з невеликим отвором-входом. Iнодi на одному деревi можна побачити до десятка таких куль дiаметром близько пiвтора метри.
  Отримавши початкову iнформацiю, наша Команда вирушила у власну експедицiю спочатку по Ейжас, а потiм по Ейжашу. Ми теж шукали ересiв i залишки цивiлiзацiї ейжазiм. Облазивши всi розкопанi в процесi будiвництва Головного Мiста залишки Храмiв Знань i не виявивши нiчого цiкавого, ми вирiшили вiдправитися на Наноснi Острови.
  Хоча на цей час нашi комбiнезони вже були оснащенi чудовою системою обiгрiву та охолодження, ми вирiшили вийти на одному з островiв вночi, коли температура знижувалася з вiсiмдесяти градусiв до сiмдесяти.
  Якщо над усiєю Ейжас вночi йшов дощ, то на екваторi дощу не було, тут у повiтрi просто стояв пар. Посадивши екiпажi на березi великого острова пiвколом, ми включили на них прожектори i вийшли на пiсок. Бузковий пiсок вiдбивав свiтло безлiччю iскристих граней.
   - Це ж перемеленi водою Кристали! - Вигукнула Яйлiза, зачерпнувши в долоньку жменю пiску.
   - Все, що залишилося вiд безлiчi Храмiв Знань... - Сумно сказав Лiрiдан.
   - Цивiлiзацiя перетворилася на пiсок... - У тон йому продовжила Дразойка.
  - А може, хоч десь зберiгся малесенький цiлий Кристалик? - З надiєю подивилася на всiх нас Яйлiма.
   - Давайте пошукаємо! - Запропонувала Яйлiза.
  Але скiльки ми не шукали, жодного цiлого Кристала знайти не змогли. Єйнайка i Єйкайна у загальних пошуках не брали участi, а для чогось завантажили багажники своїх екiпажiв кристалiчним пiском.
   - Та як на Наносних Островах можна знайти цiлий Кристал?! - Нарештi, не витримала Йойлока. - Якщо все це сюди принесено водою, то воно нею i перемелене.
   - Тодi давайте полетимо куди-небудь в iнше мiсце? - Одракраз подивився на мене, як на старшого.
   - Летимо на той острiв, на який ми сiли першого разу! - Вирiшив я.
   - Це той, що з п'ятьма поздовжнiми каньйонами? - Уточнила Айлiра.
   - Так. Дослiдемо дно хоча б одного з них. - Пiдтвердив я i ми розсiлися по екiпажах.
  Для дослiдження я вибрав центральний каньйон. Майже прямовиснi його стiнки йшли на глибину, як показав лазерний вимiрювач, до п'ятисот тридцяти метрiв. Ширина каньону становила близько ста п'ятнадцяти метрiв. Пiд сильною нiчною зливою рiчка на днi каньйону стала вдвiчi повноводнiшою, а вздовж крутих стiнок залишалися лише вузенькi берега-стежки, на яких ми могли ледве вмiститися, вставши ланцюжком.
  Ми спустилися до рiчки, яка гучно вирувала у темрявi, на заплiчних антигравах*. У свiтлi лiхтарiв, закрiплених на наших шоломах, ми бачили, як бурхлива рiчка несе гiлки i грудки бруду.
   - Нi, тут нiчого знайти неможливо! - Злiтаючи над рiчкою, щоб його не зачепило колодою, що мчалася i перекидадася у брудному потоцi, прокричав Лiрiдан. - Якщо щось i шукати, то тiльки вдень, коли немає дощу i рiчка наполовину висихає.
   - Ай! - Раптом закричала Айлiра, машинально хапаючись за гiлку, яка виступала зi стрiмкого берега.
  Шматок стежки, на якому вона стояла, вiдiрвало бурхливим потоком i понесло у темряву.
   - Антиграв! - Гукнув я їй.
  ------------------ -------------------------------------------------- --------------------------------
   *Антиграв - заплiчне пристосування, що дозволяє вiдключати гравiтацiю. Названо так за речовиною, на якiй працює. Величезнi запаси викопного антиграву видобувалися ранiше на планетах п'ятої орбiти. Зараз використовувається лише те, що збереглося з доiзоляцiйних часiв.
   - Не можу! Руки зайнятi! - Айлiра не могла натиснути кнопку антиграва i так i висiла, бовтаючи ногами над самою водою.
  Пiд суцiльними зливовими потоками i вагою Айлiри шматок землi з гiлкою почав вiдвалюватися. Я та Йойлока майже одночасно пiдлетiли до Айлiри i схопили її за руки в той самий момент, як величезний шматок берега вiдвалився i з гучним сплеском зник у бурхливому потоцi. Не вiдпускаючи руки Айлiри, я натиснув на її грудях фiолетовий кристал, i вона змогла злетiти над рiчкою самостiйно. I тут у свiтлi лiхтарiв ми всi побачили величезний Кристал. Вiн наполовину стирчав iз землi в тому мiсцi, де вiд схилу вiдiрвався шматок.
   - Кристал! - В один голос вигукнули Яйлiза i Яйлiма.
   - Здається, цiлий! - Пiдлетiв до нього Одракраз.
   - Треба його викопати! - Радiсно закрутилася над ним Дразойка.
   - Чим? - Охоче запитала Ойдраза.
   - Руками! - Впевнено крикнула Айшуханiза, i перша почала звiльняти Кристал вiд мокрої розм'яклої грязюки.
  Ми всi кинулися їй допомагати. Повнiстю звiльнивши Кристал вiд землi i винiсши його з каньйону наверх, ми побачили, що вiн був завдовжки бiльше п'яти метрiв i завтовшки бiльше пiвтора метри. Це був перший цiлий Кристал, знайдений на Ейжас.
  Коли Ейжасмiрда проспiвала нам те, що вдалося розшифрувати, виявилося, що цей Кристал стояв у Головному Залi Храму Знань на одному з островiв пiвнiчного архiпелагу. Там теж був влаштований притулок для ейжазiм та їх нащадкiв. Кристал записував все їхнє життя до того моменту, поки зливами на поверхнi не почало промивати каньйони. Одна з таких злив повнiстю зруйнувала Сховище i, убивши всiх мешканцiв, якi населяли його, вiднесла Кристал на сотнi кiлометрiв на пiвдень. Тут вiн був замурований мулом в стiнi каньйону i таким чином зберiгся цiлим.
  
  6. СТАРОДАВНЯ СТОЛИЦЯ ЕЙЖАША.
  Через декiлька днiв ми полетiли на Ейжаш, до того самого поселення айшухiв, якi минулого разу полонили Ийлiцзiма. У мене виникла iдея, що якщо айшухи не вмiють отримувати вiд Кристалiв iнформацiю, то вони їм i не потрiбнi. Замовивши робочим виготовити партiю пластинiдових кристалiв рiзних розмiрiв, схожих на справжнi, i спорядивши ще два кораблi, ми полетiли добувати ейжашськi Кристали.
  У цей наш прилiт над Пiвнiчним Полюсом було Яскраве Лiто. Зель-цок спочатку швиденько сходив з положення торкання до горизонту, потiм довго стояв на серединi шляху до зенiту, i знову швиденько спускався до обрiю, не ховаючись за ним нi на хвилину. Тож ночей влiтку тут не було зовсiм.
  Щоб айшухи на нас не напали, ми скористалися присипляючим газом, який запустили в коридори їхнього лабiринту. Самi ми були у шоломах з закритими масками-забралами, в якi подавалося очищене повiтря. Коли ми пролiзли по вузькому лазу до просторих коридорiв Храму, усюди побачили тiла сплячих айшухiв. I ми, i робочi, i дослiдники, що вiдправилися з нами в цю експедицiю, збирали Кристали у всiх доступних примiщеннях, замiнювали їх розсипами пластинiдових, встановлювали пiд стелею Кристали, якi мали стежити за айшухами, записувати i транслювати iнформацiю, шукали якiсь древнi артефакти.
  У тому залi, де колись був замкнений Ийлiцзiм, замiсть великого Головного Кристалу ми встановили майже такий самий, але штучний. Як i минулого разу, навколо нього були розкладенi вiнки з квiтiв. Ми не стали порушувати встановлений айшухами порядок i розклали навколо фальшивого кристала тi ж вiнки, розмiстивши над ним транслюючий Кристал.
  Перед вiдльотом Ейжасмiрда спiвала, що неподалiк вiд знайденого нами поселення айшухiв, всього в пiвтора десятках кiлометрiв вiд нього, дослiдники виявили ще одне поселення. Вона попросила встановити i там спостережнi Кристали. Полетiвши за заданими координатами, ми знайшли майже таку ж кругову плетену огорожу, а за нею - земляний конус з лазом. Так само скориставшись присипляючим газом, ми спустилися в iншу частину збереженого лабiринту Храму Знань. Тут теж усюди лежали сплячi айшухи, але дверей з коридорiв у зали не було, всi примiщення були вiдкритими. Кристали купами i штабелями були зваленi лише у декiлькох залах, розташованих неподалiк вiд входу. У всiх звiльнених вiд них примiщеннях було навалено обгризенi кiстки та оберемки трави та гiлок, на яких лежали айшухи. Традицiї прикрашати вiнками Головний Кристал у тутешнi айшухвi не було.
  Дослiдники i робочi почали виносити Кристали назовнi, вантажити їх на платформи, якi автоматично розгорталися з рулонiв, i вiдправляти їх до кораблiв, а наша Команда зайнялася установкою наглядових Кристалiв.
  Коли всi вiльнi каюти i вантажнi вiдсiки були заповненi Кристалами та артефактами, обидва кораблi, що супроводжували нас, вирушили назад, до Дослiдницького Центру Ейжас, а ми всiєю Командою вирiшили полетiти на Пiвденний Полюс.
  Обидва Полюси Ейжаша були менш порiзанi, нiж на Ейжас. Його полярнi материки майже не постраждали. Над Пiвденним Полюсом була зима, Довга Нiч, освiтлювана в даний момент вiдразу обома супутниками. Екваторiальна Ейжашуд свiтила зеленувато-жовтим свiтлом майже бiля самого обрiю на заходi, а жовто-помаранчево-блакитний меридiанний Ейжашад пiдбирався до зенiту зi сходу.
  Такої великої галявини у центрi материка, як на Пiвнiчному Полюсi, тут нам знайти не вдалося, весь вiн був суцiльним високостовбуровим лiсом. Тому ми посадили корабель майже бiля самого берега широкої протоки, що вiдокремлювала Пiвденний Материк вiд групи островiв, зiбраних наче у гроно винограду.
  Пересiвши в iндивiдуальнi екiпажi, ми полетiли у рiдкий лiс, стовбури дерев в якому були настiльки високими i прямими, що польоту не заважали. Гiлки шумiли листям високо над нами, серед них виднiлися плетенi кулi рисжизiмок.
  Як i спiвала Ейжасмiрда, в зазначеному мiсцi ми знайшли серед дерев невеликий розлом глибиною всього близько ста вiсiмдесяти метрiв, а на його стiнцi майже посерединi - кiлька величезних плетених з гiлок куль. Вночi рисжизiмки не спали. Побачивши нас, вони стали злiтатися звiдусiль i збиратися у зграї трохи вiддалiк.
  Привiвши свої бластери у готовнiсть, ми полетiли на антигравах до великих куль у розломi. Нашi ейжазiми Айзiшухан та Ейжарiдан летiли своїм ходом, постiйно озираючись на рисжизiмок, що слiдували за нами на деякiй вiдстанi. Якщо нас рисжизiмкi побоювалися, то ейжазiм вони весь час намагалися помацати своїми лапками-ручками то за крила, то за загострений кiнець тулуба, то за волосся на головi. Ейжарiдан i Айзiшухан брикалися вiд кожного дотику i прискорювалися, намагаючись замiшатися серед нас.
  Поблизу кулi виявилися досить мiцними спорудами дiаметром до чотирьох метрiв i з входами-дiрами дiаметром до метра.
   - У таку дiру ми цiлком можемо пролiзти. - Оглянула вхiд Айшуханiза.
   - Всi лiзти не будемо! - Вирiшив я. - Спочатку треба розвiдати, що там всерединi.
   - Ми! Ми! - Вiдразу же закричали Яйлiза i Яйлiма. - Можна у розвiдку полетимо ми?!
   - А я їх буду охороняти! - Тут же вiдгукнувся Лiрiдан.
   - Гаразд, у розвiдку летять Яйлiза, Яйлiма i Лiрiдан. - Погодився я. - Я, Айлiра i Йойлока залишимося бiля входу, iншi - наверх. Ейжазiми нехай поводяться, як їм хочеться.
  Поспiвавши мiж собою щось незрозумiле, Ейжарiдан пiдлетiла ближче до трiйки розвiдникiв, а Айзiшухан приєдналася до нас з Йойлокою.
  Спочатку Лiрiдан, а за ним i Яйлiза з Яйлiмою полiзли в дiрку. Коли Ейжарiдан склала крила, намагаючись влiзти в кулю за ними, зграйка рисжизiмок кинулася до неї. Довелося нам пiдлетiти до самої кулi i вiдганяти їх, голосно горлаючи i махаючи руками. Рисжизiмкi вiдлетiли до основної зграї, тож застосовувати зброю нам не довелося.
   - Гей! Як там у вас? - Застережливо махнувши на чергову допитливу рисжизiмку, прокричав я в дiрку.
   - Темно... Зараз включимо лiхтарi!.. - Почув я голос Лiрiдана.
   - Та це ж коридор Храму Знань! - Майже вiдразу ж за ним пролунав вигук Яйлiзи.
   - Справжнiй Храм! - Слiдом за нею закричала Яйлiма. - Напевно, розлом обвалив частину лабiринту, а цi рисжизiмкi прикрили виходи з нього своїми кулями!
   - А Кристали там є? - Запитала Айлiра.
   - Поки що жодного не видно. - Вiдповiв Лiрiдан. - Може, там, десь у глибинi...
   - Команда! - Покликав я iнших. - Всi лiземо в кулю! Тiльки залишимо зовнi одного чергового i Айзiшухан.
  У вiдповiдь Айзiшухан проспiвала, що вона згодна бути черговою, але сидiти буде у самiй кулi, скраєчку, щоб рисжизiмки її не смикали.
  Чергового ми вирiшили вибрати за допомогою звичайної дитячої лiчилки:
   - Ийлiр, Ийлiц, Ийлiм, ми не сидимо вдома,
   У Космос летимо й кружляємо навколо.
   Айшух, Ейжаш, Ейжас, ми не забули вас,
   Настане ще наш час, Всесвiт, чекай на нас!
  Чергувати випало Ийжараз. Всi iншi полiзли в дiрку кулi i незабаром вже на повний зрiст стояли в коридорi Храму Знань. Спочатку ми йшли прямим коридором до перехрестя п'яти iнших. Тут, повернувши лiворуч, пройшли по дузi коридору i через деякий час знову опинилися у кулi.
   - Ми що, повернулися до початку? - Здивувалася Ийрийна.
   - Зараз перевiрю! - Вiдгукнулася Ийлiраз, висовуючи голову в отвiр. - Нi, це iнша куля! Ийжараз лiтає навколо такої ж кулi метрах у ста звiдси!
   - Дай подивитися! - До виходу пiдiйшов Одракраз. - Так, а прямо пiд нами розташована ще одна куля, мабуть, там вхiд до нижнього коридору.
  Ще кiлька з нас повиглядали з кулi, поки я не вирiшив:
   - Досить! Давайте спробуємо щось знайти!
  I ми знову вирушили вглиб лабiринту. Щоб не заблукати без свiтлових покажчикiв на пiдлозi, Ийрийна постiйно звiрялася з якимось приладом, який вона назвала "орiєнтир".
   - Цей орiєнтир ми зробили для того, щоб завжди знаходити дорогу до потрiбного мiсця. - Пояснила вона. - Як би ми тут нi блукали, вiн нас виведе до першої кулi.
   - Ну, тодi можна ходити, не замислюючись! - Зрадiла Дразойка i побiгла вперед. За нею припустили Єйнайка, Єйкайна, Украгейра i Одракраз.
   - Тiльки на рiзнi боки не розбiгайтеся! - Крикнула їм навздогiн Ийрийна.
   - I нас зачекайте! - Ийлiраз теж побiгла вперед.
  Довелося й нам усiм бiгти. Через деякий час ми пiдбiгли до звичайнiсiнького лiфта-кола на пiдлозi.
   - А як же його ввiмкнути? - Ставши на коло, замислилась Ойдраза.
  До неї пiдлетiла Ейжарiдан i щось проспiвала. Коло пiднялося i вiдлетiло убiк. Пiд ним вiдкрилася шахта дiаметром в один метр.
   - Це не пiдйомник? - Ледве встигла вiдскочити Ойдраза.
   - Ейжазiмам не потрiбнi пiдйомники! - Проспiвала у вiдповiдь Ейжарiдан. - У ейжазiм рiзнi рiвнi Храму з'єднуються вертикальними шахтами. У них треба просто злiтати.
   - А ми на антигравах! - Спокiйно пiдiйшов до шахти Лiрiдан. - За мною! - I вiн почав плавно спускатися вниз.
  Коли ми злетiли за ним на нижчий рiвень, виявилося, що i тут всi найближчi коридори та зали були порожнiми.
   - Жодного завалящого кришталика! - Обурилася Айшуханiза. - Що, так з порожнiми руками i повернемося?!
   - А давайте спустимося на кiлька рiвнiв вниз? - Запропонувала Єйнайка.
   - До тих пiр, поки вiдкриваються шахти! - Додала Єйкайна.
  - Давайте! - Пiдтримала їх Айлiра.
  I ми стали спускатися з рiвня на рiвень, поки не дiсталися... до Музею Артефактiв. Справжнього, цiлого, ейжазiмського!
   - Глибина тисяча двiстi метрiв! - Повiдомила нам, звiрившись зi своїм "орiєнтиром", Ийрийна.
   - Скiльки тут всього... - Украгейра почала обмацувати законсервованi у прозорiй смолi предмети.
   - Нiчого не чiпати! - Вигукнув я. - Артефактами повиннi зайнятися фахiвцi! Ийрийна, ти можеш зв'язатися з Дослiдницьким Центром?
   - Запросто! - Вiдповiла Ийрийна i тут же заторохтiла: - Це ми, Команда Ейлiр-Єюя! Ми виявили цiлий Музей Артефактiв! Передаю координати!.. - I вона почала диктувати цифри. - Сказали, що через годину прилетять! - Повернулася вона до мене.
   - А що нам робити? - Запитала Украгейра. - Не сидiти ж, склавши руки.
   - Можна походити, подивитися, але нiчого не чiпати! - Я сам ледве стримував цiкавiсть. - Розходимося парами, тримайте постiйний зв'язок через перемовки.
  Ми розiйшлися попарно в рiзнi боки. Я пiшов з Айлiрою, а Йойлоку супроводжувала Ейжарiдан, лiтаючи у неї над головою. Близнята Яйлiза i Яйлiма тут же взялися за руки, разом вирушили i Украгейра з Одракразом, а також Єйнайка з Єйкайною. Сестрички-iнженери Ийрийна та Ийлiраз, звичайно ж, теж не могли роздiлитися. Решта пар склали Дразойка з Лiрiданом та Айшуханiза з Ойдразою.
  В ейжазiмському Музеї Артефактiв було багато всього цiкавого i незрозумiлого. До кожного експоната був прирощений бузковий Кристал, але ми, не маючи можливостi їх активувати, ходили, як дикуни серед технiчних чудасiй.
   - Як ти думаєш, що це може бути? - Зупинилася Айлiра навпроти якогось набору металевих трубочок, здавалося, хаотично зiбраних разом.
   - Всi трубочки рiзних дiаметрiв i рiзної довжини... - Почав я мiркувати. - Якби вони були зiбранi одне бiля одного в мiру збiльшення дiаметрiв або зменшення довжини... Але вони стирчать в рiзнi боки хаотично... Може, це якийсь музичний iнструмент?
   - А навiщо ейжазiмам музичнi iнструменти, якщо у них для цього спецiально влаштованi голосовi апарати? - Заперечила Айлiра. - Нi, я думаю, що це... Просто така абстрактна скульптура.
   - Чи технiчний прилад. - Додав я.
   - А це що? - Айлiра пiдiйшла до наступної незрозумiлою речi.
   - Схоже на платформу, але тiльки вона не висить в повiтрi, а стоїть на... як назвати цi круглi штуки пiд нею?
   - Колiщатка.
   - Дивно, платформа на колiщатках... Як же вона перевозила вантажi?
   - Може, її треба було штовхати?
   - Нерозумно! Що, у них антиграву, не було, чи що?
   - А може, i не було! Антиграв доставляли з планет п'ятої орбiти, майже весь вiн осiдав на четвертiй та третiй, а другiй i першiй орбiтi залишалося зовсiм небагато. Може, їм доводилося його економити, i вони придумали iнший спосiб пересування?
  Так, ставлячи собi питання, розмiрковуючи i роблячи рiзнi припущення, ми пройшли кiлька примiщень, переходячи з одного в iнше довгими коридорами, поки не увiйшли до залу з єдиним величезним Кристалом. Бiля Кристала стояла ванна, наповнена застиглою консервуючою смолою, а в нiй була замурована ейжазiма.
   - Мабуть, це остання ейжазiма, яка вижила на цьому материку. - Сумно склала на плечах схрещенi руки Айлiра.
   - Думаю, вона проспiвала Кристалу все, що мала, а потiм лягла в ванну, та так в нiй i померла... - Я теж на знак жалоби склав руки.
  - Але ж ейжазiми можуть жити вiчно!
   - А якщо скiнчилася їжа? А на поверхнi все ще вирували пожежi або суцiльними потоками лився окрiп? Що їй залишалося робити?
   - I от вона, вiдчуваючи, що помирає, зiбрала останнi сили, налила у ванну консервуючу смолу, лягла в неї i... - Почала уявляти Айлiра.
   - I спiвала до останнього подиху! - Закiнчив я.
   - Команда! - Почулося у наших перемовках. - Термiново збирайтеся у першому залi! Прилетiли справжнi дослiдники!
   - Бiжимо! - Схопила мене за руку Айлiра.
   - Зараз, закрiплю координати цього залу...
  ***
  Кiлька днiв ми плуталися пiд ногами дослiдникiв, ставлячи питання, поки нам чемно не запропонували полетiти кудись подалi.
  - То й добре, то й полетимо! - Ховаючи образу, бурчала пiд нiс Айшуханiза.
   - А куди? - Нi до кого не звертаючись, запитала Ойдраза.
   - Давайте полетимо до тих айшухiв, у яких ми ще не були! - Запропонував Одракраз.
   - Та що там може бути цiкавого?! - Заперечила Єйнайка. - Давайте ще над цим материком полiтаємо! - I вона спустилася на дно розлому.
  Ми всi злетiли слiдом за нею i розташувалися на березi невеличкого струмочку в тiнi великої кулi, що висiла над нами.
   - Будемо голосувати! - Вирiшив я. - Хто за те, щоб летiти на Пiвнiчний Материк? - Зiмкнутi кулаки пiдняло вiсiм членiв Команди. - Хто за те, щоб ще полiтати тут? - Ще вiсiм кулакiв. - Порiвну.
   - Що ж робити? - Запитала Дразойка.
   - Посидьте тихо, я подумаю. - Вiдповiв я.
  Поки я думав, моя Команда знiчев'я почала копирсатися у себе пiд ногами. Всього в декiлькох сантиметрах пiд шаром мулу Одракраз абсолютно несподiвано виявив розсип побитих кристалiв.
   - Дивiться, Кристали! - Закричав вiн. - Мабуть, здичавiлi ейжазiми або рисжизiмки, якi прийшли їм на змiну, повикидали їх зi сховища!
   - Шкода, що всi вони розбилися. - Копирсаючись серед уламкiв, зiтхнула Украгейра.
   - А може, хоч трохи й вцiлiло! - З надiєю вiдповiв їй Одракраз.
   - От вони нас прогнали, а ми їм цiлi поклади Кристалiв знайшли! - Подивилася вгору на плетенi кулi Айшуханiза.
  - Я вирiшив! - Встав я. - Спочатку покажемо дослiдникам цi поклади. Потiм полiтаємо ще над Пiвденним Материком, а потiм полетимо на Пiвнiч.
  Передавши дослiдникам поклади викинутих з Храму Кристалiв, ми полетiли над безкраїм лiсом, поки майже в центрi материка сканер, яким нашi сестрички-iнженери просвiчували грунт у пошуках артефактiв, не знайшов якусь аномалiю. На глибинi тридцяти п'яти метрiв висвiчувалося щось велике i кругле.
   - Давайте хоч щось дослiдемо самi?! - Заблагав Одракраз. - А то нас, як маленьких, звiдусiль женуть.
   - Що ти пропонуєш? - Запитав я.
   - Розкопаємо це щось i подивимося, а потiм вже повiдомимо дослiдникам! - Зрадiв Одракраз.
   - Давайте, давайте! - Закричали всi iншi.
  Менi й самому теж дуже хотiлося вiдкрити щось нове або давно забуте старе, тому я не став сперечатися i просто кивнув головою.
   - Ура!!! - Закричали всi, i ми дружно приземлилися пiд деревами бiля краю аномалiї.
   - З чого почнемо? - Запитала Айлiра у сестричок-iнженерiв, якi стали негласними керiвниками цiєї авантюри.
   - Спочатку позначимо кордони! - Вiдповiли тi. - Тiльки чим?
   - Кристалiчним пiском! - В один голос вигукнули Єйнайка i Єйкайна. - Ми його на Наносних Островах про всяк випадок назбирали! Ось цей випадок i настав! У нас його багато!
  Вiдступивши на три метри вiд краю аномалiї, Ийрийна, Ийлiраз i Ийжараз стали прокладати невелику траншейку, а ми всi засипали її пригорщами бузкового пiску. За нашими дiями спостерiгали допитливi рисжизiмки, деякi лише висували мордочки зi своїх плетених куль, а деякi навiть лiтали просто над нашими головами.
  Через пару годин з висоти верхiвок дерев у свiтлi прожекторiв можна було побачити блискуче бузкове коло дiаметром близько двохсот метрiв. Ийрийна визначила його центр i ми вирушили до нього. У самому центрi кола росло величезне дерево, на якому вже висохло листя i висiло кiлька покинутих рисжизiмських куль.
   - Пропоную це дерево звалити! - Лiрiдан постукав кулаком по дереву i воно глухо загуло. - Воно вже зовсiм порожнє всерединi.
   - Спочатку я перевiрю, чи не залишився хто живий у кулях! - Заперечила Йойлока. - Нiкого немає, можна валити! - Повiдомила вона, повернувшись за кiлька хвилин.
   - Легко сказати - валити! - Обiйшов навколо дерева Одракраз. - А як?
   - Бластер! - Рiшуче дiстав я свою зброю. - Ставимо на повну потужнiсть i рiжемо!
   - Стiйте! - Скрикнула Ийжараз. - Треба вирiшити, в який бiк валити, щоб нiхто не постраждав.
   - То керуй нами! - Перекинула бластер з руки в руку Айлiра.
  Сестрички-iнженери походили навколо, щось порахували, щось прикинули i почали розставляти нас по одним їм вiдомих мiсцях, вказуючи, пiд яким кутом i на якiй висотi ми повиннi рiзати. Виконуючи їх вказiвки, ми рiзали дерево хвилин з десять.
   - А чому воно не падає? - Запитала Дразойка, коли ми по командi Ийрийни дружно вiдскочили вiд дерева на кiлька метрiв.
   - Нiчого не розумiю... - Ийжараз обережно пiдiйшла до дерева i торкнула стовбур пальцем. - Не падає...
  - Дiлiрмак! - Раптом вигукнув Одракраз.
  - Що "дiлiрмак"? - Повернувся до нього Лiрiдан.
  - Пам'ятайте, ми вивчали бойове мистецтво "дiлiрмак"? Ми ще пробували валити дерева в джунглях за Столицею?! Якщо поставити великий палець ось пiд таким кутом i стукнути по дереву майже при заходi Зель-цок, то дерево падає, як зрубане. Зараз, правда, не захiд, а вже Нiч, але ж i дерево вже пiдрiзали бластерами... Можна спробувати... - Одракраз пiдiйшов до дерева.
   - Не туди! - Зупинила його Ийрийна. - Дерево має падати он туди, тому ти стань отут.
   - Гаразд, вiдiйдiть подалi! - I вiн стукнув по дереву.
  Дерево заскрипiло i почало падати. Звичайно, дерева у нас в джунглях були набагато меншими, тому i падали майже вiдразу. А це величезне дерево падало довго i повiльно. Ми дивилися на нього, як завороженi, поки воно, чiпляючи гiлками за верхiвки iнших дерев i поламав кiлька плетених куль рисжизiмок, не впало на землю. Добре, що рисжизiмки, якi весь час спостерiгали за нашими дiями, вiдразу же зорiєнтувалися i покинули свої гнiзда. Дiаметр дерева був настiльки великий, що стовбур, лежачи, був у два рази вищим за мене.
  Потiм ми почали розпилювати стовбур на шматки, перекочувати цi шматки на розстеленi поруч платформи-антиграви, якi розкочували з рулонiв, i перетягувати їх подалi, звiльняючи центр зазначеного ранiше кола. Дерева в ейжашському лiсi росли на вiдстанi приблизно п'ятнадцяти-двадцяти метрiв одне вiд одного, то ж у нас вийшла вiльна галявинка дiаметром близько сорока метрiв.
   - Тепер треба копати. - Сказала Ийжараз, помилувавшись галявинкою.
   - Чим? - Охоче запитала Украгейра.
   - Копальних машин у нас немає. - Пiдтвердив Одракраз.
   - Тут копати-то всього метрiв з п'ять! - Звiрилась зi своїм сканером Ийрийна. - Може, руками зможемо?
   - Нi, руками так глибоко не вийде. - Заперечив я.
   - А якщо кинджалами? - Запропонувала Йойлока. - Кинджалами можна рихлити землю, руками згрiбати її на платформи i вiдкидати подалi.
   - На це теж знадобиться багато часу. - Сказала Айлiра.
   - А ми кудись поспiшаємо? - Посмiхнулася Дразойка.
   - Взагалi-то, ми вже так довго працюємо, що пора i вiдпочити. - Вiдповiла їй Яйлiма. - Ви як хочете, а нам пора їсти i спати!
   - Так! - Пiдтакнула сестрi Яйлiза.
  Я глянув на вимiрювач часу i жахнувся - за ийлiрським часом ми не спали i працювали вже бiльше двох дiб! I як це ми ще не падали вiд втоми? Напевно, бажання докопатися до чогось невiдомого i важливого вiдключило всi iншi почуття.
   - Копати будемо завтра! - Оголосив я. - У сенсi, через десять годин за ийлiрским часом. А зараз швиденько поїмо, i спати!
  ***
  Через десять години над лiсом все так же стояла нiч, тiльки супутники i зiрки були розташованi на небi зовсiм по-iншому. Над горизонтом, але зовсiм в iншому мiсцi, свiтила екваторiальна Ейжашуд, а меридiанний Ейжашад перевалив через зенiт. Поснiдавши i скупавшись у струмку, знайденому неподалiк, ми почали копати землю навколо i пiд пнем поваленого дерева.
  Корiння, вiдходило вiд стовбура в рiзнi боки, нiби утворюючи пiд землею альтанку. Спочатку ми спробували рiзати цi коренi, але потiм Айлiра запропонувала залишити їх у спокої i викопувати землю всерединi цiєї кореневої альтанки. Робота пiшла значно швидше i пiд умовний вечiр ми дiсталися до кам'яного перекриття.
   - Все! - Зупинив я Команду. - Купатися, їсти i спати! Залишилося небагато, завтра закiнчимо.
  Пiсля снiданку ми знову вийшли до галявини. Правда, тепер замiсть галявини перед нами була глибока яма, а над нею красувалася альтанка з свiтло-жовтих коренiв, схожих на колони, що пiдтримували верхiвку-пень. Усерединi альтанки вимальовувалося десятиметрове коло кам'яного перекриття.
   - Треба би розчистити це коло. - Запропонувала Айшуханiза.
  Ми ретельно вигребли з нього залишки землi, вимели його зiбраними в пучок гiлками i навiть промили принесеною зi струмка водою. У центрi перекриття позначилося коло пiдйомника.
  Сестрички-iнженери лазили навколо, щось вимiрюючи i розглядаючи у своєму сканерi. Нарештi, вони зiбрали нас разом i урочисто оголосили:
   - Оце мiсце, де ми стоїмо - пiдлога оглядової альтанки над великим круглим палацом. Колись, мабуть, тут були справжнi колони i купол. Тепер їх замiнив пень з корiнням. Ця альтанка знаходиться на даху палацу, дiаметр якого, за нашими розрахунками, дев'яносто метрiв. Сам палац спускається на глибину двадцять п'ять метрiв, мабуть, вiн має п'ять поверхiв. Вiд палацу дiаметрально протилежно вiдходять два коридори довжиною по тридцять метрiв до двох менших, тридцятиметрових палацiв. Тi палаци мають по двi округлi опуклостi i, мабуть, символiзують планети Ейжас i Ейжаш з супутниками. Цi два менших палаци з'єднанi мiж собою по колу двома дугоподiбними будiвлями, якi замикають коло в двiстi метрiв. - Дуже детально, креслячи на аркушi пластинiду писаками, пояснювала Ийжараз.
   - Я думаю, що це був Головний Палац Столицi Ейжашу. - Зробила висновок Ийрийна.
   - Треба перевiрити! - Нетерпляче вигукнув Лiрiдан.
  Айзiшухан i Ейжарiдан пiдлетiли до кола на перекриттi i почали щось спiвати. Вони перепробували мелодiй сiм, поки коло люка зi скреготом не пiднялося i не вiдсунулося вбiк. З темряви шахти повiяло затхлим повiтрям.
   - Одягнiть маски! - Встиг крикнути я братам i сестрам, що кинулися на антигравах вниз.
  Внизу нас зустрiла темрява i прохолода засипаного землею палацового комплексу стародавньої Столицi Ейжаша. Всi будiвлi були цiлими, всi примiщення мебльованi. Тiльки тканини за цi майже мiльйон рокiв зотлiли. Навiть коридори, мiжарочнi отвори яких були зовнi ретельно закладенi кам'яними блоками, вiдсвiчували в свiтлi лiхтарiв картинами вiтражiв.
   - Як це все збереглося? - Дивувалися всi.
   - Думаю, палац був засипаний землею ще до повної евакуацiї ейжазiм. - Висловив я своє припущення. Тому вiн i не згорiв, i не зруйнувався вiтрами, i не розмився зливами.
   - Точно, адже весь цей лiс стоїть на пагорбi! - Прийняв мою думку Лiрiдан. - Засипали, законсервували, а потiм з колишнього парку проросли дерева.
   - Так, так, так! - Заспiвали нашi ейжазiми. - Такi самi дерева росли ранiше в наших мiстах. Але тодi їх було мало, переважно, у нас були низькорослi дерева i чагарники. Але вони, мабуть не вижили. А цi дерева поширилися по всiй планетi, утворивши цiлi лiси.
   - Треба повiдомити про нашу знахiдку дослiдникам. - Перервала їх спiв Айлiра.
  Ийрийна тут же зв'язалася з Ейжасмiрдой i та направила до нас нову дослiдницьку групу.
   - Я вважаю, що Столицю Ейжаша будувати не треба. - Висловив я своє побажання. - Треба тiльки розкопати i вiдреставрувати стару.
   - Тiльки не забудьте переселити рисжизiмок на новi мiсця! - Подбала жалiслива Украгейра.
  
  7. НОВЕ ВIДКРИТТЯ - СТАРIСТЬ.
  Якщо першi два знайдених поселення айшухiв на Пiвнiчному Материку перебували майже в його центрi на вiдстанi декiлькох сотень метрiв одне вiд одного i утворилися, мабуть, з одного Храму, то третє знаходилося за сто сiмнадцять кiлометрiв на пiвдень, на узбережжi широкої морської протоки. Виглядало воно зовсiм не так, як тi першi.
  По-перше, нiякої кiльцеподiбної огорожi i конуса в центрi неї не було. Мiсцевi айшухи побудували щось на зразок величезного мурашника з землi та колод з безлiччю входiв у нього. Висота мурашника досягала тридцяти метрiв, а дiаметр - до сорока п'яти. Пiд ним була цiла система розгалужених ходiв, що йшла на глибину до ста метрiв, проритих у землi та укрiплених морськими камiнцями.
  По-друге, канiбалiзму у цих айшухiв не спостерiгалося. Вони навiть дбали одне про одного. Так, наприклад, ми спостерiгали випадок, коли двоє мiцних айшухiв допомагали третьому, абсолютно знесиленому, дiстатися до нижнього входу в "мурашник", по дорозi пiдгодовуючи його спiйманими землерийками i даючи попити води зi своїх долонь.
  По-третє, цi айшухi вмiли плавати i ловити морських членистоногих, яких вони, переважно, i вживали в їжу.
  По-четверте, вони не проявляли ознак агресiї. Навiть побачивши нас, вони тiльки здивовано зупинялися i, розкривши роти, з цiкавiстю дивилися на нас.
  Ми не стали вiдразу повiдомляти про свої спостереження в Центр, а вирiшили самi зайнятися вивченням цiєї популяцiї, розставивши i закрiпивши всюди, де могли, наглядово-трансляцiйнi Кристали. Тут ми затрималися на п'ятдесят Ейжашських дiб, тобто, близько сорока ийлiрських днiв (майже 2,5 земних мiсяцi), побудувавши для себе табiр, куренi в якому зробили з колод, переплетених мiж собою гiлками.
  Айшухи дуже швидко до нас звикли i займалися своїми повсякденними справами, звертаючи на нас увагу лише тодi, коли ми збиралися їх чимось пригостити. Тому ми змогли дуже багато чого довiдатися про їхнє життя.
  Оскiльки нiяких ознак Храмiв поблизу не було, ми припустили, що це поселення виникло з особин, якi втекли вiд агресивних родичiв-канiбалiв вже пiсля того, як клiмат на планетi стабiлiзувався i айшухi вибралися на поверхню. Розташувавшись на морському узбережжi, айшухи незабаром навчилися плавати i ловити морських тварин, тому голоду у них не було. Не маючи готових коридорiв Храму, вони почали рити свої власнi лабiринти, виносячи землю на поверхню i споруджуючи з неї "мурашник".
  Тут не було такої рiвностi, як у храмових айшухiв, все суспiльство дiлилося на групи. За групою малюкiв стежила група няньок. Група мисливцiв вiдправлялася до моря, де не тiльки сама наїдалася, а й приносила здобич до дому. Була група, що дiлила принесену здобич мiж тими, хто на полювання не ходив. А ще була група айшухiв, яких вранцi виносили з лабiринту, а ввечерi заносили назад. Цi айшухи весь день лежали у затiнку дерев i навiть їсти не могли самостiйно, айшухи-няньки годували їх, пережовуючи здобич своїми зубами.
   - Що це таке? - Дивувалися мої брати та сестри.
   - Може, це та сама штука, яку Айлiрагiз називав хворобою i для якої потрiбнi Лiкарi? - Припустила Ойдраза.
   - Виходить, що айшухи не вмiють самозцiлюватися? - Здивувалася Дразойка. - Але ж всi зель-цок-ти самозцiлюються?!
   - А цi мутували! - Нагадав Лiрiдан.
   - Ось дивiться, всi тутешнi айшухи довгi, порiвняно тонкi i покритi коричнево-охристими пластинами. А цi, начебто, коротшi i значно товщi. - Пiдвела нас ближче до лежачих Айшуханiза. - I пластинки у них зовсiм твердi, зрощенi, тому не дають можливостi тiлу згинатися.
   - I колiр у них набагато свiтлiший. Скорiше не коричнево-охристий, а охристо-сiруватий. - Додала Яйлiма.
  Яйлiза пiдiйшла до одного з айшухiв i взяла його за руку. Рука безвiльно пiдкорилася. Щойно Яйлiза вiдпустила руку, та впала на землю.
   - Вони навiть руками ворушити не можуть! - Яйлiза присiла поруч з айшухом навпочiпки.
  Айшух розплющив очi i роззявив рота, думаючи, що його прийшли годувати.
   - На, дай йому шматочок павука! - Лiрiдан простягнув їй недоїдену ним самим варену лапу морського павука.
   - Вiн не може жувати, у нього всi зуби випали! - Зробила вiдкриття Яйлiза.
   - То от чому няньки самi пережовують для них! - Здогадався Лiрiдан. - Зараз я пожую...
  Погодувавши так декiлькох лежачих айшухiв, ми на антигравах полетiли спостерiгати за мисливцями. Мисливцi сьогоднi вiдпливли досить далеко. З десяток їх оточували i заганяли здобич, а четверо волокли за собою плетену з трави сiтку, в яку й складали улов.
  Раптом на глибинi щось завирувало i айшухи з усiх сил почали гребти до берега, кинувши свою сiтку з чималим уловом.
   - Чого вони так злякалися? - Здивовано озирався Одракраз.
   - Там щось дуже велике. - Намагалася роздивитися пiд вируючої водою Украгейра.
   - Це ж величезний морський павук! - Нарештi, побачила Айшуханiза.
   - Нiчого собi, велетень! - Вигукнула Яйлiма. - Панцир приблизно метрiв з п'ятнадцять в дiаметрi!
   - I з усiх бокiв очi! Обережно, вiн нас помiтив! - Попередила Яйлiза, злiтаючи вище.
  Ми всi теж одразу же злетiли i з безпечної висоти стали роздивлятися морське чудовисько. Павук спробував дiстати нас своїми товстими лапами, подiленими на сегменти. Їх було двадцять i всi вони закiнчувалися мiцними клешнями з гострими зазубринами.
  Не зумiвши нас дiстати, павук переключився на айшухiв, що втiкали, i дуже швидко поплив за ними. Ми летiли над павуком.
   - Я зараз! - Раптом скрикнула Йойлока i, стрiмко спiкiрувавши до води, пiдхопила залишену айшухами сiтку з уловом. - Не вмирати ж їм вiд голоду!
   - Вони не вiд голоду помруть, а вiд цього павука! - Заперечила Єйкайна. - Вiн їх уже наздоганяє!
   - Що ж робити? Треба щось... - Розгублено кружляла над павуком Єйнайка.
   - Бластером його! - Вигукнув Одракраз i першим вихопив зброю.
   - Не з того боку! - Закричала Ийрийна. - Вiдганяйте його вiд айшухiв у море!
  Ми все вiдкрили вогонь по павуку, але заряди стiкали по його панциру, практично не завдаючи йому нiякої шкоди.
  - Якщо з пластин айшухiв такi заряди стiкають, то з цього броньовика i поготiв! - Вигукнула Ийжараз. - Ставте на повну потужнiсть!
   - А ми його не вб'ємо? - Занепокоїлася Яйлiма.
   - Не вб'ємо, хiба що в очi поцiлимо...
   - А я хочу по очах! - Скрикнув Лiрiдан i випустив цiлу чергу максимальних бластерних зарядiв прямо в очi монстру.
  Павук голосно загарчав, застукав по водi усiма двадцятьма лапами i раптом затих. У цей час першi айшухи вже досягли берега i почали виповзати з води.
   - Ми що, так його тут i залишимо? - Облетiла з усiх бокiв величезну тушу Айшуханiза.
   - Подумаєш! Його iншi морськi хижаки розтягнуть! - Байдуже вiдвернувся Одракраз.
   - Нi, не можна їжi пропадати. - Вирiшила Айлiра. - Треба його витягти на берег, нехай айшухи влаштують собi бенкет.
   - Правильно! Ще й нам дiстанеться! - Погодилася Йойлока. - Ну-мо, давайте його за лапи...
  Ми всi взялися за лапи морського павука, навiть Айзiшухан та Ейжарiдан своїми маленькими ручками вхопилися за одну клешню, i потягли чудовисько до берега. Айшухи, якi вже повнiстю вибралися на берег, з цiкавiстю i страхом спостерiгали за нашими дiями. На березi морський павук виглядав ще бiльшим, а купол панцира пiднiмався над пiском на дванадцять метрiв.
   - Нiчогесенька така тарiлочка! - Пройшлася по куполу Єйнайка. - З нього можна зробити дах будинку.
  Своїми бластерами ми допомогли айшухам розрiзати павука на частини. М'ясо у нього було бiлим, а замiсть кровi - бiла рiдина.
   - А чому у нього кров бiла? - Запитала Айлiра.
   - Тому, що вiн не людина i не звiр, а просто комаха, яка мутувала! - Пояснив Одракраз, вiдрiзаючи чергову клешню.
  Клешня з гуркотом упала на землю. Навiть один сегмент павукової лапи до "мурашника" тягло два айшухи. Кинувши дiтей i лежачих всього на одного айшуха-няньку, всi iншi один за одним повзали до берега i назад, пiдбираючи вiдрiзанi нами шматки i тягнучи їх до свого дому.
   - Забагато м'яса вийшло... - Задумливо промовила Єйнайка. - Може й зiпсуватися...
  Але м'ясо не зiпсувалося. Айшухи почали розгризати його на тонкi клаптi i розвiшувати по гiлках, де воно просто почало в'ялитися. Ну, а ми, вирiзавши собi великi шматки з тiла пiд панциром, стушкували собi чудову печеню прямо на багаттi, використавши замiсть каструлi панцир морської землерийки*, яку ми з'їли вчора.
  
  -------------------------------------------------------------------------------
   *Морська землерийка - iстота, схожа на черепаху, але походить вiд сухопутних землерийок. Досягає розмiрiв вiд двадцяти сантиметрiв до метра в дiаметрi.
   Увечерi на зв'язок вийшов Айлiрагiз-Гiз i повiдомив, що дня через два прибуде на Ейжас, щоб, як Вдаститель всiєї системи Зель-цок, офiцiйно призначити Властительку Другої Орбiти, Властительку Ейжаша та Володарок чотирьох супутникiв.
   - Айлiрагiз! - Попросив я. - Давай, ти спочатку прилетиш до нас на Ейжаш. Ми тобi все швиденько розповiмо, а потiм разом полетимо на церемонiю призначення Володарiв.
  - Добре! - Погодився Айлiрагiз. - Тодi завтра я буду у вас, скидайте координати.
  На цей час Яскраве Лiто на Ейжашi пiдiйшло до кiнця i почалася Осiнь. Тепер Зель-цок не свiтив цiлодобово, а ховався на коротку нiч за горизонт. Айлiрагiз прилетiв з першими променями Зель-цок не на великому урядовому кораблi, а на маленькому крейсерi. Поставивши його поруч з нашим кораблем, вiн пiдiйшов до табору.
  - То ось як ви тут живете... - Розглядав вiн нашi хатини. - Нi, я так не зможу. Вдень ще нiчого, але вночi я буду спати на крейсерi!
  - Проходь, сiдай, ми зараз будемо снiдати! - Заметушилася Єйнайка.
   - Що це таке? - Айлiрагiз втупився на великий шматок бiлого м'яса у своїй тарiлцi.
   - Морське чудовисько - такий величезний морський павук! - Вiдповiв Одракраз.
   - Ми з його панцира збираємося зробити дах на стовпах, вийде така альтанка - i вiд Зель-цок заховатися, i вiд дощу! - Повiдомила про нашi плани Украгейра.
   - То оцей величезний купол - це панцир? - Здивувався Айлiрагiз, простеживши за рукою Украгейри, що вказувала на панцир, залишений сушитися неподалiк вiд нашого табору.
   - Так. Ти би бачив, яке страховисько у ньому було! - Вiдповiла Айшуханiза.
   - А ми його бластерами! - Знову уявляючи вчорашню битву, почав махати руками Лiрiдан.
   - Ну, розповiдайте, тiльки все по порядку! - Наївшись i встаючи з колоди, яка служила нам лавкою, сказав Айлiрагiз.
   - Ой, ми тут прилетiли i... - Почали тараторити одночасно Яйлiза i Яйлiма.
   - Нехай Ейлiр-Є юй розповiдає! - Зупинила їх Айлiра. - А ми поки все поприбираємо.
  I я почав розповiдати, прогулюючись з Айлiрагiзом у лiсi мiж нашими кораблями i "мурашником" айшухiв. Я розповiв i про те, як ми знайшли цiлий Кристал у каньйонi на Ейжас; i про те, як замiнювали Кристали в лабiринтах айшухiв; i про те, як знайшли коридори Храму Знань в одному з розломiв, а пiд ним незайманий Музей Артефактiв; i про те, як докопалися до засипаної Ейжашської Столицi; i про те, що тутешнi, прибережнi, айшухи набагато миролюбнiшi за тих, що живуть у центрi материка...
   - Гадаю, тобi треба подивитися на Ейжашську Столицю. - Запропонував я. - Її треба тiльки розкопати, i будувати палац не доведеться, тiльки вибудувати мiсто навколо. Але отут у нас є одна загадка...
   - Що за загадка тут, у диких айшухiв?
   - Щось зовсiм незрозумiле. Деякi айшухи перестають рухатися, їм, звичайно, допомагають, навiть пiдгодовують...
   - Увечерi заносять до лабiринту, а вранцi виносять i кладуть у затiнку. - Вставила, пробiгаючи повз з оберемком опалих гiлок, Украгейра.
   - Коротше, вони так лежать, лежать, а потiм вмирають.
   - А ще у них зуби повипадали! - Додала Айшуханiза, пiдтримуючи величезну колоду, яку забивав у викопану яму Лiрiдан.
  Поки я розповiдав, моя Команда встигла розчистити майданчик, викопати п'ятнадцять ям, встановити i забити в них п'ятнадцять колод i тепер спiльними зусиллями ставила на цi колоди дах - величезний круглий панцир морського павука.
   - Непогана вийшла альтанка... - Оцiнив їх роботу Айлiрагiз. - То ходiмо, подивимося на ваших загадкових айшухiв! - I Айлiрагiз попрямував у бiк "мурашника".
  Оглянувши викладених рядком нерухомих айшухiв, поспостерiгавши, як їх пiдгодовують пережованим м'ясом i поять водою з долонь, порiвнявши з ними звичайних дорослих айшухiв та їх дитинчат, Айлiрагiз сiв i замислився.
   - То що скажеш? - Через деякий час запитав я.
  Ми всi сидiли трохи вiддалiк i чекали вiдповiдi.
   - Ви ж знаєте, що я захоплююся древнiми доiзоляцiоннимi хронiками? - Риторично запитав Айлiрагiз, на що ми всi дружно кивнули. - Так от, в однiй з хронiк демонструвалася планета з iншого рукава нашої Галактики. Там жили люди, у яких тривалiсть життя була набагато коротша за нашу - всього триста-чотириста рокiв (925 - 1235 земних рокiв). Вони не вмiли самозцiлюватися, тому у них були сотнi Лiкарiв, якi працювали в спецiальних будiвлях, куди привозили хворих. Але не всiх хворих можна було вилiкувати. Наприкiнцi життя у них наступав такий перiод, коли вони починали згасати.
   - Як це "згасати"? - Перепитала Айшуханiза.
   - У них ставало все менше i менше сил, вони все менше рухалися, деякi взагалi останнi роки життя не вставали з лiжок. У них випадали зуби, а волосся ставало зовсiм бiлим i теж випадало. Коли навiть їх серце втомлювалося битися, вони вмирали. Це явище називалося "старiсть".
   - Старiсть... - Спробувала Дразойка слово на смак. - Неприємне слово...
   - Вони i так жили зовсiм мало, так їм ще й цiєї старостi не вистачало! - Вигукнув Одракраз. - Нi, щоб в останнi роки життя виконати всi свої бажання, якi ранiше вiдкладав на потiм!
   - У них нiякого "потiм" не було. Спочатку вони були дiтьми, потiм дорослiшали, потiм ставали зрiлими, а потiм починали згасати. - Пiдсумував Айлiрагiз. - Думаю, вони мали жити тiльки сьогоденням. Так i цi айшухи... Мабуть, в процесi мутацiй, у них з'явилася "старiсть".
   - А навiщо вона потрiбна? - Не могла заспокоїтися Ойдраза.
   - Не знаю. Треба запитати у Лiкарiв. - Вiдповiв Айлiрагiз.
   - У нас же немає лiкарiв! - Нагадав Лiрiдан.
   - Тепер є. - На Ийлiцi вiдкрився перший Лiкарський Унiверситет, в якому вивчають будову зель-цок-тiв i рiзних тварин, а також способи їх лiкування. Для цього розшукали купу стародавнiх Кристалiв i приладiв у Музеях всiх трьох планет. Вони вже навiть пришивали вiдiрвану лапу домашньому пухнастику, але я в цьому погано розбираюся.
  - А чим ти займався, крiм державних справ? - Поцiкавилася Украгейра.
   - Коханням. - Коротко вiдповiв Айлiрагiз.
  
  8. АЙЛIРАГIЗ У ПОШУКАХ КОХАННЯ.
   - Як це "коханням"? - Одночасно запитали Украгейра i Одракраз.
   - Спочатку я збирав найменшi згадки про кохання з давнiх iсторичних хронiк на кишеньковi Кристали. Потiм я створив цiлий зал Кристалiв про кохання. Кiлька ейжазiм погодилися менi допомогти i теж переспiвували на мої Кристали всi давнi пiснi про кохання. Я став найбiльшим фахiвцем у цiй галузi, але все одно не мiг до кiнця зрозумiти, що це таке. Довелося створити Iнститут Кохання, в якому стали працювати психологи i ейжазiми, якi зацiкавилися цим питанням.
   - Ов-ва! Цiлий iнститут для якогось незрозумiлого кохання! - Не втримався Лiрiдан.
   - Крiм того, по Iнфобаченню стали демонструвати цiлу серiю науково-популярних i музичних програм, в яких пояснювалося це почуття. А я вирiшив зайнятися практикою.
   - Якою ще практикою, якщо ти так до кiнця i не зрозумiв теорiю? - Здивувалася Айшуханiза.
   - Я вирiшив шукати кохання по всьому нашому свiту, розраховуючи вiдчути, як "йокне" серце.
   - Що значить "йокне"? - Не зрозумiв я.
   - Це таке давнє слово-означення у багатьох згадках про кохання. У древнiх пiснях спiвалося, що коли одна людина зустрiчає близьку їй людину, у неї "йокає" серце. Виникає таке вiдчуття, що ось це та сама людина, вiд якої не можна вiдiйти, що треба бути з нею поруч завжди.
   - Нiчого не розумiю... - Пробурмотiла Єйнайка.
   - Я теж не розумiв, але все ж почав пробувати. У всiх своїх польотах, я уважно придивлявся до всiх дiвчат, якi менi зустрiчалися, i чекав цього серцевого "йокання". Iнодi менi здавалося, що ось воно! Але через кiлька днiв спiлкування виявлялося, що це зовсiм не те, що це звичайна симпатiя. Я навiть придивлявся до дiвчат не тiльки з сiмей Володарiв i Правителiв, але й до звичайних мiських. Так було i на Ийлiцi, i на Ийлiрi, i на Ийлiмi, на кожному супутнику i в кожнiй Провiнцiї... - Айлiрагiз задумливо замовк.
   - То що, ти так i не знайшов свого кохання? - Перервала його мовчання Айлiра.
   - Поки не знайшов. Але я не втрачаю надiї. Повинен же Iнститут Кохання, нарештi, розiбратися, що це таке... Гаразд, ми тут з вами забалакалися, а справи не чекають! Летимо на Ейжас!
  I ми всi полетiли до Ейжаського Дослiдницького Центру.
  Головний Палац на Ейжас на цей час вже був побудований. Вiн представляв собою п'ятиповерхову, круглу у планi будiвлю з великою оглядовою альтанкою нагорi. Вiд нього вiдходило двi дiаметрально-перпендикулярних галереї-коридори, на кiнцях яких розташовувалося ще по одному круглому триповерховому палацу менших розмiрiв - два як символи обох планет другої орбiти з виступаючими з них пiвколами-супутниками i два просто круглих гостьових. Всi цi палаци з'єднувалися дугами двоповерхових будiвель. Таким чином, весь палацовий комплекс являв собою закрите коло.
  Мiж коридорами i палацами вже були висадженi саджанцi, побудованi фонтани, встановленi лавки та альтанки, але на парк це ще було мало схоже. Навколо палацового комплексу вже була побудована перша лiнiя будинкiв, в яких i розмiстилися всi Властителi, Володарi та Правителi зi своїми сiм'ями, якi прилетiли на церемонiю. Властитель всiєї Зель-цок-ської Системи Айлiрагiз-Гiз оселився в окремому гостьовому палацi, а вся моя Команда - в другому. У двох iнших палацах комплексу оселилися ейжазiми, якi претендували на роль Властительок, Володарок i Правительок. У дугоподiбних будiвлях - всi iншi члени нашої великої родини - десять мам i тато зi своїми слугами.
  У призначений день усi ми вирушили до Головного Залу Палацу, який був оточений не одинадцятьма, а всього сiмома нiшами. Замiсть восьмої нiшi, як i у нас, був прохiд у коридор, що вiв до Палацу Зустрiчей. Мiсцевий Палац Зустрiчей не був представлений лише колонами, вiн був цiлком житловим гостьовим палацом, коридор першого поверху якого виходив на Палацову Площу.
  У Головнiй Нiшi стояло два крiсла-трони. Ще кiлька тронiв розмiстилися в нiшi лiворуч. Всю нашу Команду посадили на дивани в першiй нiшi праворуч вiд Головної. Ейжазiми-Претендентки зайняли чотири нiшi, залишивши вiльною лише останню, або першу злiва нiшу з тронами. Всi iншi гостi розмiстилися на шести ярусах балконiв.
  Всi iншi, хто прилетiли на Ейжас для роботи, на постiйне проживання або саме на це свято, спостерiгали за урочистостями через трансляцiйний Кристал, встановлений на Палацовiй Площi.
  I ось зi стелi пролунав урочистий голос:
   - Властитель планет третьої орбiти Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца, шести їх супутникiв Ийлiраг та Ийлiрога, Ийлiмаз та Ийлiмоза, Ийлiцал та Ийлiцола, планет другої орбiти Ейжас та Ежаша зi їхнiми супутниками Ейжасуд та Ейжаседом, Ейжашуд та Ейжашадом, а також всiєї системи Зель-цок - Айлiрагiз-Гiз!
  Айлiрагiз вийшов у Головну Нiшу, пiдiйшов до сходинок, обвiв поглядом справа налiво всiх присутнiх, кивнув i сiв на трон. На його головi тепер було два скрiплених мiж собою золотих обруча, на одному з яких були три планети i шiсть супутникiв, а на iншому - двi планети i чотири супутники. Волосся Айлiрагiза тепер було зiбране у хвiст не дев'ятьма зажимами, а п'ятнадцятьма*.
  Потiм Голос зi стелi оголосив початок представлення претенденток на звання Властительки другої орбiти, а також Столицi другої орбiти. По черзi в центр залу стали вилiтати ейжазiми i спiвати, чому саме вони повиннi стати Властителькою. Це було дуже красиво, хоча до сенсу пiсень я особливо не прислухався. Вислухавши всi їхнi пiснi, Айлiрагiз-Гiз встав i проголосив:
   - Властителькою усiєї другої орбiти, планети Ейжас з супутниками Ейжасуд та Ейжаседом, планети Ейжаш з супутниками Ейжашуд та Ейжашадом, а також Столицi, яка буде побудована саме тут, навколо цього палацового комплексу я призначаю...
  Всi завмерли в очiкуваннi, i в повнiй тишi Айлiрагiз закiнчив:
   - Ейжазiму Ейжарiзу!
  ------------------------------------------------------------------------
  *П"ятнадцять - кiлькiсть обжитих планет та супутникiв у Системi Зель-цок.
  Я почав озиратися. Чомусь я думав, що Властителькою призначать вже знайому нам Ейжасмiрду. Але Ейжасмiрда продовжувала спокiйно сидiти в нiшi претенденток, а на середину залу вилетiла незнайома Ейжарiза.
   - Чому? - Поглядом запитав я в Айлiри.
   - Ти що, не чув? Вона ж дочка колишньої Властительки другої орбiти! Не можна порушувати традицiй.
  Ейжарiза зробила два кола над центральним майданчиком залу i, влетiвши до Головної Нiши, сiла на трон поруч з Айлiрагiзом.
  Потiм Айлiрагiз-Гiз призначив Властительку Ейжаша i його Столицi, яку вже почали вiдновлювати навколо вiдкритого нами палацового комплексу, а також Володарок супутникiв.
  Пiсля того, як всi Володарки були призначенi, Айлiрагiз приступив до призначення Правительок Провiнцiй. Обидвi планети були подiленi на п'ять Провiнцiй кожна: Пiвнiчна i Пiвденна, Пiвнiчнi Острови i Пiвденнi Острови i Наноснi Острови. Екваторiальна Ейжасуд була подiлена лише на двi Провiнцiї - Пiвнiчну та Пiвденну, а меридiанний Ейжасед - на три: Пiвнiчну, Пiвденну i Центральну. Так само було i на супутниках Ейжаша.
  Ейжасмiрду призначили Правителькою Пiвнiчної Столичної Провiнцiї, а також головою Дослiдницького Центру. Наприкiнцi урочистостей Айлiрагiз-Гiз зробив менi знак очима, i вся наша Команда вийшла, вставши на сходинку Головної Нiши. Айлiрагiз став поряд зi мною.
   - Вiдтепер i назавжди! - Вигукнув я, пiднiмаючи кулак вгору. - Я - Ейлiр-Єюй оголошую, що в системi Зель-цок вiдродженi планети i супутники другої орбiти! Всi ейжазiми знову здобули свою батькiвщину!
   - Вiдтепер i назавжди! - Вигукнув Айлiрагiз-Гiз, теж пiднiмаючи кулак. - Я - Володар системи Зель-цок, життя в якiй вiдтепер поширене на п'яти планетах i десяти супутниках! Я оголошую початок заселення вiдроджених планет!
   - Я - Ейлiр-Єюй! Я оголошую початок робiт з вiдродження планет четвертої орбiти!
   - Я - Айлiрагiз-Гiз! Наказую почати пiдготовку до освоєння планет четвертої орбiти!
   - Вiдтепер i назавжди! - Вигукнули хором всi нашi нашi брати та сестри i, пiднявши вгору кулаки, одночасно виставили вгору великi пальцi. - Система Зель-цок повнiстю вiдроджується!
  Всi цi призначення з представленнями претенденток та їх спiвами зайняли цiлий ейжаський день. Увечерi була влаштована загальна святкова вечеря. Столи з їжею розмiщувалися в усiх примiщеннях, гостi ходили та лiтали по Головному Палацу з поверху на поверх, знайомилися, розмовляли, дiлилися враженнями i при цьому їли. Зрозумiло, ейжазiм було бiльше, нiж ийлiв, адже вони прилетiли на свою рiдну планету. Вони пурхали i серед гостей, i над ними, весело спiвали i дзвенiли своїми голосами.
  Ми з Айлiрагiзом ходили разом, за нами, за пару крокiв позаду, слiдували Айлiра з Йойлокою, а над нами постiйно лiтала Айшуханiза, записуючи кожне слово i кожен жест на Кристал i в свою пам'ять. Усюди гомонiли, смiялися, перемовлялися знайомi i незнайомi люди та ейжазiми.
  Ми пiдходили то до одних, то до iнших, перекидалися парою фраз i йшли далi...
  Та раптом Айлiрагiз застиг на мiсцi. Погляд його втупився в якусь одну точку. Я подивився - нiчого особливого, все тi ж гостi, столи, прикраси палацових стiн...
   - Гей, Айлiрагiз! Що з тобою?
  Айлiрагiз не ворушився, здавалося, вiн перетворився на живу статую. Вiдразу же до нас пiдiйшли Айлiра з Йойлокою.
   - Що трапилося?
   - Нiчого не розумiю! Ми розмовляли, смiялися, а потiм вiн ось так закляк на пiвсловi.
   - А якщо так... - Айлiра прикрила очi Айлiрагiзу долонями.
   - Не заважай! - Вiдкинув вiн її руки. - Не заважай дивитися!
   - На кого? - Озирнулася Айлiра.
   - На Неї... - Обличчя Айлiрагiза розпливлося в якiйсь блаженнiй посмiшцi.
  У тiй сторонi, куди дивився Айлiрагiз, було не менше десятка дiвчат. Всi вони були звичайнiсiнькими зель-цок-тами.
   - Яка саме? - Вирiшила уточнити Йойлока.
   - Ота, у синiй з золотом сукнi.
  Це була звичайнiсiнька дiвчина. У нiй вгадувалися ийло-ойдранськi риси: зрiст метр вiсiмдесят два, струнке, пропорцiйне тiло, свiтло-золотавий, з деякою розоватiстю, колiр шкiри, довге, свiтло-русяве волосся, зеленi, з золотистими искринками очi.
   - Зараз я її приведу! - Вигукнула Йойлока i побiгла до дiвчини.
   - Ось! Її звуть Ийлiцлiра! - Пiдвела вона дiвчину до Айлiрагiза.
  Дивно, але Ийлiцлiра так само застигла навпроти Айлiрагiза i, не моргаючи, дивилася на нього своїми широко розплющеними зелено-золотавими очима.
   - Це донька однiєї з Правительок з Ийлiца. - Пояснювала нам Йойлока, в той час, як Айлiрагiз i Ийлiцлiра не зводили одне з одного очей.- Їй нещодавно виповнилося шiсть рокiв, тож вона вже теж досягла фiзичної зрiлостi... Що ще сказати? Може, їх треба якось розворушити?
   - Не знаю. Може, у них серце "йокнуло"? - Припустила Айлiра. - Хто знає, що можна робити при такому "йоканнi"?
   - Давайте вiдтягнемо їх в якийсь куточок i посадимо на диван. - Запропонував я. - Може, коли вони надивляться одне на одного, самi прийдуть до тями.
  Ми так i зробили. Вiдшукали в куточку вiльний диванчик i за руки, пiдштовхуючи у спини, проводили "йокнуту" парочку до нього. Я попросив Айшуханiзу залишитися з Айлiрагiзом i записувати все, що з ними буде вiдбуватися. У ту ж мить до мене пiдлетiла Ейжарiдан i далi нас супроводжувала по палацу вже вона.
  Наступнi п'ять днiв офiцiйних церемонiй Айлiрагiз ходив, наче загiпнотизований, не звертаючи уваги на оточуючих, тримаючи за руку Ийлiцлiру i дивлячись тiльки в її очi. Вона була в такому ж самому станi.
  Усi звернення доводилося робити менi, благо хоч Айлiрагiз стояв поруч i, коли треба було, пiднiмав разом з усiєю Командою кулак вгору. Покiнчивши з обов'язковими ритуалами включення вiдроджених планет i супутникiв другої орбiти до Системи, всi Властителi, Володарi i Правителi, крiм, звичайно, ейжазiмських, почали збиратися додому. Наша Команда полетiла на Ийлiр на своєму кораблi. Айлiрагiз на свiй урядовий корабель взяв i Ийлiцлiру.
  
  9. ВIДРОДЖЕННЯ ДРУГОЇ ОРБIТИ.
  Час летiв все стрiмкiше й стрiмкiше. Поступово всi нашi сестри та брати досягли Фiзичної Зрiлостi i стали такими ж, як усi дорослi. Ми з Айлiрою вiдзначили своє шестирiччя одночасно з повнолiттям Iюйрiмiца. Айлiрагiз-Гiз постiйно лiтав мiж третьою i другою орбiтами, бо його присутнiсть в якостi Властителя всiєї Системи була необхiдна на вiдроджених планетах. Тому сiмнадцятим у нашiй Командi став уже повнолiтнiй Iюйрiмiц.
  Ми теж часто лiтали то на Ейжаш, то на Ейжас, то на їх супутники, не забуваючи й про нашi планети. Тепер скрiзь мене називали тiльки Ейлiр-Єюем а нашу Команду - Командою Ейлiр-Єюя. Усюди, де ми з'являлися, нас радо зустрiчали натовпи зель-цок-тiв, дiти, як i ми, пiднiмали зiмкнутi кулаки i вистрiлювали з них великими пальцями вгору. В усьому нашому свiтi вiдчувався душевний пiдйом, небувале натхнення та тверда переконанiсть, що невдовзi Команда Ейлiр-Єюя виконає всi Пророцтва i зель-цок-ти вийдуть у Галактику.
  Як не дивно, на цiй хвилi душевного пiдйому у зель-цок-тiв стали вiдроджуватися ранiше вiдключенi почуття, все бiльше людей говорило про якусь незрозумiлу закоханiсть, що змушувала здiйснювати ранiше неможливе - вчитися спiвати, грати на музичних iнструментах, складати римування. А Iюйрiмiц, який теж захопився усiма цими новомодними iдеями, одного разу сказав, що навчився танцювати.
   - Як же ти будеш танцювати, якщо не вмiєш лiтати? Тiльки ейжазiми танцюють, тому що можуть як завгодно змiнювати положення свого тiла у просторi! - Не повiрила Украгейра.
   - Сiдайте i дивiться! - Впевнено сказав Iюйрiмiц.
  Ми сiли, очiкуючи побачити якесь безглузде махання руками, що iмiтує танець-полiт ейжазiм. Але Iюйрiмiц руками, як крилами, не махав. Пiд мелодiю, яка звучала з музичного Кристала, Iюйрiмiц плавно i красиво почав рухатися, то не вiдриваючи нiг вiд пiдлоги, то пiднiмаючи ноги по черзi, то роблячи якiсь немислимо-плавнi стрибки. Виявляється, нашi ноги можуть не тiльки ходити, бiгати або стрибати, вони можуть виробляти пiд музику такi рухи, що вiд них неможливо вiдвести очей. Додайте до цього вигини тiла, рухи руками i головою, постiйнi змiни виразу обличчя та очей... Ми сидiли, як зачарованi. Нашi ейжазiми Айзiшухан i Ейжарiдан теж були шокованi.
   - Оце я називаю танцями! - Зупинившись у якiйсь немислимо-красивiй позi, Iюйрiмiц деякий час чекав нашої реакцiї, але так i не дочекавшись її, вивiв нас iз зацiпенiння.
  Ми струсили з себе мару чарiвностi i з натхненням затупотiли по пiдлозi.
  - Колись ейжазiми ходили на двох ногах i разом з людьми танцювали на землi. - Заспiвала Айзiшухан.
   - Потiм ейжазiми втратили ноги i стали танцювати в польотi! - Пiдхопила Ейжарiдан.
   - Тепер люди знову навчилися танцювати!
   - Можливо, незабаром i ейжазiми почнуть ходити!
  Айзiшухан i Ейжарiдан спустилися до самої пiдлоги i спробували зимiтувати деякi з рухiв Iюйрiмiца. Нi, у них нiчого не вийшло. Танцювальнi рухи ейжазiм i людей дуже вiдрiзнялися.
  Iнфобачення постiйно показувало тi пiснi-пророцтва ейжазiм, над якими ми працювали, вiдразу ж за ними - те, що вже виконано, i нашу Команду в дiї. Спецiально для нас Айзiшухан i Ейжарiдан написали нову пiсню про вiдродження планет та супутникiв Другої Орбiти, i ми її виконували на офiцiйних зустрiчах. Цю пiсню у повторi багаторазово показували при демонстрацiї будiвельних робiт на Ейжас i Ейжашi, а також на їх супутниках.
  На всiх обжитих свiтах вже були побудованi космобудiвельнi заводи, якi створювали великi переселенськi кораблi, невеликi дослiднi, iндивiдуальнi та для невеликих команд i так далi. Все бiльше зель-цок-тiв лiтало з планети на планету i по роботi, i на екскурсiї. Для ейжазiм будувалися спецiальнi кораблi-причали, якi зависали на пiдльотi до планет або супутникiв, а з їх причалiв ейжазiми вилiтали до планет i супутникiв вже на своїх звичних iндивiдуальних човниках. Один такий корабель-причал мiг одночасно нести до ста човникiв, був обладнаний каютами для ста пасажирок i екiпажу з десяти людей.
  У той же час створювалося i кiлька великих кораблiв для справжньої дослiдницької експедицiї на планети четвертої орбiти. Крiм нашого корабля, на якому цього разу повиннi були полетiти також i деякi з наших мам, будувалося ще три величезних корабля для рiзних фахiвцiв.
  Системi стало не вистачати головного елемента для транспорту - антиграву. Все бiльше назрiвала необхiднiсть у його видобутку. А де видобували антiграв ранiше? Звичайно ж, на планетах п'ятої орбiти. I хоча вони вже давно були перетворенi на пояс астероїдiв, дослiдники припускали, що його все так само багато на цих астероїдах. Потрiбно було розробити технологiю видобутку антиграву на астероїдах з подальшим транспортуванням його на всi обжитi планети нашої Системи.
  З огляду на досвiд зiткнення з дикими айшухами, розроблялася i нова зброя. Нашi бластери, поставленi на середнiй режим, були здатнi паралiзувати будь-яку людину, але по пластинах айшухiв їх заряди стiкали, не завдаючи нiякої шкоди. Лише максимальний розряд, який миттєво вбиває людину, паралiзував айшуха. Хто знає, з якими iстотами ми могли зустрiтися на iнших планетах у вiдкритому космосi? Як сказав Айлiрагiз, "Нам потрiбна бiльш дiєва зброя, здатна не тiльки паралiзувати, а й вбивати!"
  За десять рокiв Вiдродження майже всi ейжазiми вже переселилися на другу орбiту, туди ж перебралися й тi ийли, в яких була частка ейжазiм. Крiм Столиць i Дослiдних Центрiв, на Ейжас виросло вже чотирнадцять мiст, на Ейжашi - одинадцять, на меридiанних супутниках - по вiсiм, а на екваторiальних - по чотири. Крiм того, дослiдники працювали над спецiальним аерозолем, розбризкуючи який у верхнiх шарах атмосфери гарячих супутникiв, можна було створити захист вiд зайвого Зель-цок-ського випромiнювання, що дозволило би знизити температуру на поверхнях супутникiв i планет ще на пару градусiв.
  По всьому Населеному свiту проводився перепис населення, бо та статистика, яку колись зiбрав Айлiрагiз, тепер застарiла. Кiлькiсть ейжазiм була значно меншою, нiж тi допустимi пiвтора мiльярди людей для планет i п'ятсот мiльйонiв для супутникiв. Навiть з урахуванням ийлiв, що переселилися на другу орбiту, до граничної межi, коли могла би ввiмкнутися Галактична Вiрусна Програма, було дуже далеко. Та й на наших планетах, завдяки цiй мiграцiї, чисельнiсть населення значно знизилася. Тому в своїх польотах на другу орбiту, я вже почав замислюватися над змiною сiмейних традицiй, якi збирався оголосити найближчим часом.
  Iюйрiмiц, ставши сiмнадцятим членом нашої Команди, захопився психологiєю та її прикладною частиною, названою Нейро-Лiнгвiстичним Програмуванням Людей (НЛПЛ або НеЛiПроЛ). Вiн якось так умiв пiдбирати слова, iнтонацiї, тональнiсть i силу звукiв, що тi, хто не був пiдготовлений до подiбного впливу, миттєво пiдчинялися йому i виконували все, що вiн хотiв. Дуже часто цi його фрази-звернення супроводжувалися римуваннями, пiснями або музикою, яку вiн теж ретельно пiдбирав, а також запахами i якимись особливими жестами-танцями.
  Попрактикувавшись на людях та ейжазiмах, Iюйрiмiц в однiй з експедицiй спробував застосувати свiй досвiд i на айшухiв. Правда, для айшухiв довелося пiдбирати зовсiм iншi звуки, жести i запахи, нiж для людей. Ейжарiдан, яку теж дуже зацiкавив цей НеЛiПроЛ, навiть допомогла створити кiлька специфiчних айшухських мелодiй, якi допомагали знизити їх агресiю, присипляли, викликали допитливiсть або робили абсолютно байдужими до нашої присутностi.
  А Айлiрагiз все ще був пiд владою того незрозумiлого почуття, званого "коханням". Це кохання iнодi викликало захоплення. Стародавнi сюжети i пiснi, що транслювалися Кристалами, показували романтичний бiк кохання, тому в суспiльствi все бiльше i бiльше визрiвало бажання дiзнатися, що ж це таке, бажання знайти своє кохання.
  Але iнодi воно просто дратувало. Особливо, коли через нього Айлiрагiз нехтував своїми обов'язками Властителя. У такi днi його пiдмiняв Головний Радник - наш тато, а Столицею Ийлiра керувала наша мама. Айлiрагiз то, нiби, лiтав на крилах з мрiйливим вогнем в очах, то мiг годинами сидiти у нерухомiй печалi зi сльозьми на очах, то робив якiсь безглуздi i нерацiональнi вчинки...
  Те ж саме вiдбувалося i з Ийлiцлiрою. А коли вони були разом... Всi ми знали, що таке поцiлунки. Поцiлувати нас на знак турботи i пiдтримки могли мама або тато, на знак захоплення або схвалення ми могли поцiлувати будь-кого зi своїх братiв та сестер, тато мiг поцiлувати будь-яку зi своїх дружин на знак подяки, те ж саме могли зробити i вони. Iснували етикетнi поцiлунки мiж родичами... Але тi поцiлунки, якi вiдбувалися мiж Айлiрагiзом та Ийлiцлiрою, були зовсiм не схожi на нашi. Вони могли зливатися в поцiлунку на кiлька хвилин i тодi, здавалося, для них весь свiт переставав iснувати.
   - Може, "кохання" - це така хвороба? - З тривогою мiркувала Айлiра. - Може, треба звернутися до Лiкаря? Може, треба провести серйозне обстеження їх стану?
   - Так i зробимо! - Погодився я. - Вiдразу же пiсля Нового Року полетимо на Ейжаш. Там зараз найкращий Лiкарський Iнститут. Попросимо прочитати нам лекцiю про їхнi досягнення, а також провести Лiкарське обстеження всiєї нашої Команди i Айлiрагiза з Ийлiцлiрою. А Айзiшухан пiдготує та систематизує до цього часу всi свої спостереження за цим самим їх "коханням".
  I ось настав черговий 998.012 Новий Рiк. Як проходять подiбнi урочистостi, ви вже знаєте, тому детально розповiдати про них я не буду, але Новорiчна вистава ейжазiм 998.012 року вже значно змiнилася. Майже не було тих сумних пiсень про початок Iзоляцiї i занепад цивiлiзацiї, вже менше спiвалося про Цилiрая, проте дуже багато спiвалося про тi Пророцтва, якi Ейлiр-Єюй i його Команда вже втiлили у життя, про всi змiни у свiтi, що вiдбулися з тих пiр, як Ейлiр-Єюй оголосив себе Єюєм, про вiдродження планет i супутникiв другої орбiти, про повернення ейжазiм на свої рiднi свiти, про вiдродження почуттiв, ранiше заблокованих у нас Галактами, про надiї на вiдродження всiєї Зель-цок-ської Системи i припинення Iзоляцiї.
  Пiсля закiнчення урочистої частини, наша Команда вийшла до сходинок Головної Нiши, в якiй сидiли Айлiрагiз з Ийлiцлiрою, i я оголосив, що мiняю сiмейнi традицiї. Вiдтепер i назавжди кiлькiсть чоловiкiв i дружин в сiм'ях не обов'язково повинна була вiдповiдати ранiше встановленим нормам, а кiлькiсть дiтей має плануватися вiдповiдно до переписiв населення. Цi переписи повиннi були проводитися кожнi два роки i враховувати природну мiграцiю населення.
  Пiсля процедури Дарування Подарункiв дiтям мiста, коли ми долетiли до Мiської Площi, я повiдомив всьому нашому свiтовi, що всього за чверть року до планет четвертої орбiти на чотирьох кораблях вiдправиться дослiдницька експедицiя, пiдготовка якої вже практично закiнчена. Таким чином, почнеться вiдродження планет i супутникiв четвертої орбiти, вся система Зель-цок стане обжитою i готовою вийти в Галактику.
  Поки кораблi, екiпажi та дослiдники готувалися до нової розвiдувальної експедицiї, наша Команда, як i збиралася, полетiла на Ейжаш. За допомогою НеЛiПроЛа Iюйрiмiцу вдалося умовити Айлiрагiза летiти разом з нами. Спочатку ми зробили вiзит ввiчливостi на Ейжас, щоб, згiдно з етикетом, привiтати Властительку усiєї другої орбiти Ейжарiзу.
  Столиця, розташована на Пiвнiчному Материку, сильно змiнилася. Весь Головний Палац був оточений густим парком. Навколо виросло величезне мiсто на двiстi тисяч населення з дивовижною архiтектурою. Вулицi мiста розташовувалися кiльцями навколо Головного Палацу. Будинки на цих вулицях були схожi на величезнi, зрiзанi знизу i зверху кулi з виступаючими з них високими вежами. У цi будинки можна було увiйти з вулицi або залетiти через вежу. Вежi висотою близько п'ятдесяти-сiмдесяти метрiв були прикрашенi гронами прикрiплених до них куль з круглими отворами, майже такими ж, як плетенi кулi рисжизiмок, тiльки великими i сформованими з будiвельного розчину. Над кожним отвором був зроблений козирок вiд свiтла та дощу. Ейжазiми, переважно, користувалися цими баштовими входами, а ийли - вуличними.
  Всього за двадцять кiлометрiв вiд Столицi розташувалося Науково-Дослiдне мiстечко: Головний Палац Iнституту, навколо нього - дев"ять Палацiв Вiддiлень, парк, як i годиться кожному палацовому комплексу, а навколо - п'ять вулиць кулястих i кубiчних будинкiв з двадцятиметровими вежами, що мали кулi-входи на двох-трьох рiвнях. Таких мiст по всiй Ейжас вже було побудовано чотирнадцять i будувалися новi.
  Ми не збиралися надовго затримуватися у Столицi, але Властителька Ейжарiза повiдомила, що завтра, в їх Новий Рiк, у лiкарському Вiддiленнi Дослiдницького Центру вiдбудуться першi пологи на Ейжас. Народжувати збираються п'ять ейжазiм i вiсiм ийлiв. Причому, це будуть не тiльки ейжаськi породiлля, а й з Ейжашу, а також iз супутникiв.
   - А чому у Лiкарському Вiддiленнi? - Здивувалася Дразойка. - Чому не в своїх палацах або будинках?
   - Тому, що невiдомо, як все пройде. - Вiдповiла Ейжарiза. - Нашi Лiкарi приготувалися вжити всiх необхiдних заходiв, щоб нiхто не помер.
   - Як це? - Не зрозумiла Айлiра.
   - А ось я познайомлю вас з Лiкарем, вiн вам все i розповiсть.
  Лiкарем, якому нас передала Ейжарiза, виявилася ийло-ойдро-ейжазiма Айкраза. Готуючись до майбутнiх пологiв, вона попутно пояснювала нам, як вчилися Лiкарi Ейжас i Ейжаша.
   - Спочатку ми вивчали айшухiв. Тих, якi повиннi були ось-ось народити i бути з'їденими своїми нащадками та родичами. За допомогою присипляючого газу ми забирали їх зi зграї i, не даючи малюкам прогризти живiт батька, самi його розрiзали. Малюкам тут же давали м'ясо великих землерийок, вiдловлених заздалегiдь, а розрiзаного айшуха ретельно вивчали.
   - I вам не було їх шкода?! - Розсердилася Яйлiма.
  - Якби не ми, їх би вiдразу же з'їли живцем, а з нашими дослiдженнями у них з'являвся хоч якийсь шанс.
   - То що вам дали цi дослiдження? Це ж айшухи, а ми - люди! - Нетерпляче вставив Одракраз.
   - Якщо ви вивчали стародавню iсторiю, то повиннi пам'ятати, що вся система Зель-цок спочатку була заселена людьми. Через рiзнi умови на планетах почали вiдбуватися мутацiї. Айшухи - це люди, якi сильно мутували. Всерединi у них все влаштовано майже так само, як у нас. Навiть рудиментарнi кiстки нiг є, правда зовсiм маленькi i розташованi майже впритул уздовж хребта. Недарма вони довгий час мали спiльне потомство з ейжазiмами, до речi, теж людьми, що мутували. За останнi дев'ятсот з гаком тисяч рокiв Iзоляцiї вони ще бiльше мутували i вкрилися твердими пластинами, що переродилися з рiдкiсного волосяного покриву.
   - Тобто, ви хочете сказати, що вся ця кiсткова броня - просто видозмiненi волосинки? - Здивувалася Айшуханiза.
   - Саме так. - Пiдтвердила Айкраза. - Тож, ми виходили з того, що все, що пiдходить для лiкування айшухам, може пiдiйти й iншим зель-цок-там. I навiть людям iнших систем... - Айкраза про щось задумалася.
   - То як ви їх лiкували? - Не витримала паузи Йойлока.
   - Спочатку пробували скрiплювати розрiзаний живiт, мiцно стягуючи його тканинними стрiчками, але загоєння не вiдбувалося. Тодi спробували склеювати розрiз пластинiдом - теж не допомогло. Через кiлька днiв у розрiз все одно потрапляли мiкроорганiзми, внутрiшнi тканини починали гнити та вiдмирати, й айшухi повiльно вмирали.
   - Але ж ви знайшли вихiд?! - Нетерпляче поквапив оповiдачку Лiрiдан.
   - Так, нам його пiдказали мирнi прибережнi айшухи, бiля поселення яких i був побудований найбiльший Лiкарський Унiверситет.
   - А їхнi малюки не з'їдали своїх батькiв? - Поцiкавилася Яйлiза.
   - Ви ж бачили, як вони дбали про старих? Звiдки б у них взялися люди похилого вiку, якби малюки з'їдали своїх батькiв?
   - Але ж у них животи теж не розкриваються? - Уточнила Яйлiма.
   - Не розкриваються, але вони їх розрiзають.
   - Але ж вони не ереси! Як вони до цього додумалися? - Вигукнув Лiрiдан.
   - Приморськi айшухи мають iнтелект набагато вищий, нiж у материкових. Якщо у тих порога розумностi досягають лише поодинокi пiки лiнiї осцилографа, то у приморських цих пiкiв набагато бiльше, приблизно половина всiх знятих.
   - I їх вже можна зарахувати до ересiв? - Спалахнули очi у Єйнайки.
   - Поки не можна. Ось, подивiться на шкалу РС: тут всього двадцять балiв. Найвищого пiку в двадцять балiв досягли тiльки Древнi Творцi, якi вмiли створювати галактики рiзної конфiгурацiї, зоряно-планетнi системи, як наша Зель-цок-ська, наприклад, створювати на планетах необхiднi умови i заселяти їх рiзними живими органiзмами, в тому числi i ересами. Ми знаходимося приблизно ось тут... - Айкраза показала на шкалi РС точку, трохи вище середини. - Ми вважаємо, що наш показник розумностi становить близько одинадцяти балiв. До епохи Iзоляцiї вiн був трохи вищим, приблизно близько тринадцяти, потiм ми деградували майже до дев'яти, а тепер знову вiдновлюємося.
   - А в айшухiв? - Поквапила Дразойка.
   - У материкових лише деякi пiки сягають 0,3 бали. А у приморських в середньому близько 0,75 бала. Ересами називають iстот, у яких середнiй показник розумностi перевалює за три бали. При цьому ще враховуються бали здатностi до навчання i росту свiдомостi... Але це, я думаю, вам вже не цiкаво.
   - Звичайно, нам цiкаво, як приморськi айшухи навчили вас рятувати людей! - Повернув розмову до початкової теми Одракраз.
   - Як я вже казала, айшухи самi розрiзають живiт батька, використовуючи для цього гострi раковини морських землерийок. Вони виймають малюкiв з живота батька i вiдразу ж помiщають їх в обгороджений гiлками вольєр, куди кидають напiвживих, вiдловлених заздалегiдь м'яких пiдземних землерийок. Малюки тут же починають їх їсти, а дорослi займаються їх батьком. У панцирi вiд невеликого морського павука, як у чашi, змiшується клеюча рiдина, видобута з залоз морських павукiв, та сiк дуже гiрких чорних ягiд, що ростуть на кущах у навколишнiх лiсах. Цi ягоди отруйнi, тож в їжу їх вживати не можна, проте вони вбивають рiзних хвороботворних мiкроорганiзмiв. Ось цiєю сумiшшю змащуються краї розрiзаного живота айшуха, потiм все тiло обмотується сплетеними з трави мотузками i айшуха кладуть поруч зi старими, доглядаючи за ним, так само, як i за ними, протягом декiлькох днiв. Потiм айшуха розмотують, заклеєний живiт прекрасно зростається, i айшух знову живе, як нi в чому не бувало.
   - Ви те ж саме будете робити i з зель-цок-тами? - Поцiкавилася Айшуханiза.
   - Майже, ми тiльки дещо вдосконалили.
  ***
  Народження перших ейжаських немовлят вiдбувалося в нiшах Головного Залу Дослiдницького Центру. Керувала всiм дiйством Правителька Столичної Провiнцiї i Голова Дослiдницького Центру Ейжас Ейжасмiрда.
  Пiд пологовi пiснi лiтаючих пiд куполом ейжазiм спочатку дiтей народили ийлийськi жiнки. На свiт з'явилися троє хлопчикiв i п'ять дiвчаток. Ийлам допомога Лiкарiв не знадобилася.
  Потiм животи стали розкриватися в ейжазiм. Три ейжазiми, як нам сказали, самозаплiднилися, тож народили трьох звичайних дiвчаток-ейжазiм без будь-яких ускладнень. Вже через пiвгодини їх животи благополучно закрилися. Рiдна планета повернула ейжазiмам здатнiсть до продовження роду.
  А от двi ейжазiми самостiйно народити не могли, бо батьками їх дiтей були ийли-чоловiки. Лiкарям довелося розрiзати їх животи. На загальний подив, на свiт з'явилися здоровi хлопчик i дiвчинка, обидва з крильцями та з нiжками.
   - Перший хлопчик-ейжазiм за останнi кiлька мiльйонiв рокiв! - Радiсно i урочисто проспiвала Ейжасмiрда.- Ми назвемо його Айейжазiмдор, що означає перший хлопчик-ейжазiм! Збулося пророцтво Цилiрая про те, що при цьому Єюї ейжазiми знову вiднайдуть ноги!
  Мамою першого хлопчика-ейжазiма стала вже постiйна мешканка Столицi Ейжаша, а мамою дiвчинки-ейжазiми з нiжками - Пiснярка, яка нещодавно переселилася з меридiанного супутника Ийлiца - Ийлiцола на меридiанний супутник Ейжас - Ейжасед. Лiкарi вiдразу же взялися за порятунок мам, заклеюючи їх животи якимись еластичними стрiчками, змоченими у клiйкiй рiдини. Вже до вечора нам повiдомили, що всi - i мами, i дiти - абсолютно здоровi i включенi до спiльноти.
   - Ах, як чудово! - Iз захопленням склала на головi руки Ойдраза. - Ранiше ейжазiми народжували вiд айшухiв i втратили свої ноги. Тепер вони народжують вiд ийлiв i ноги до них повертаються!
  - Колись ейжазiми не тiльки лiтали, але й ходили на двох ногах. - Радiсною пiснею пiдтвердила Властителька Ейжарiза.
  - Мабуть, Ейлiр-Єюй настiльки змiнив свiт, що наступнi поколiння ейжазiм знову будуть з ногами! Тепер стара приказка "Коли ейжазiми будуть ходити на двох ногах" придбає новий, позитивний i оптимiстичний сенс!
  Привiтавши всiх мам та малюкiв, залишивши їм подарунки вiд Властителя Системи, ми вирушили на Ейжаш.
  ***
  Лiкарський Унiверситет розташовувався на морському узбережжi Пiвнiчного Континенту, неподалiк вiд поселення дружнiх айшухiв.
  Я збирався летiти вiдразу туди, але Айлiрагiзу, як Властителю Системи, треба було привiтати Властительку Ейжаша, тому нам довелося спочатку летiти до Столицi. На Ейжашi у цей час було вже майже повнiстю побудовано одинадцять мiст i розпочато будiвництво ще трьох. Архiтектура Ейжаша була практично такою ж, як на Ейжас, i лише Столиця трохи вiдрiзнялася, зберiгши на собi вiдбиток старовини.
  Якщо Столиця Ейжас розмiстилася на Пiвнiчному Материку, то Столицю Ейжаша вiдновлювали з давнього мiста, знайденого нами в центрi Пiвденного Материка . Вона вже була повнiстю розкопана, будiвлi укрiпленi i вiдреставрованi, а навколо виросло нове мiсто з високими вежами над кулястими i кубiчними будинками.
  Головний Палацовий Комплекс був побудований не з будiвельного розчину, а з древнiх каменiв. Над буйним парком височiла десятиметрова вежа-альтанка, увiнчана всього одним шаром з двома круглими отворами-входами. Пiд нею розташувався круглий в планi п'ятиповерховий Головний Палац, дiаметром дев'яносто метрiв, який, мабуть, в давнину символiзував собою сам Зель-цок. Вiд Головного палацу, по двох перпендикулярних дiаметрах вiдходять два коридори-галереї з вiдновленими стародавнiми вiтражами. Вони вливаються у два круглих триповерхових палаци, що символiзують Ейжас та Ейжаш, дiаметрами по тридцять метрiв. Кожен з них має по два виступаючi пiвкола - свої супутники. На цих палацах оглядовi альтанки мають вигляд п'ятиметрових веж з кулястими отворами-входами. Обидва менших палаци, опуклi пiвкола яких виходять на загальне коло комплексу, з'єднанi по цьому колу двома дугами двоповерхових будiвель. Таким чином, весь Палацовий Комплекс утворює замкнуте коло дiаметром двiстi метрiв.
  Все це ми бачили першого разу з-пiд землi, тепер же, в розкопаному та оновленому виглядi, палац був набагато величнiшим i прекраснiшим, а висаджена навколо квiтуча рослиннiсть з цiлою системою фонтанiв i водоспадiв, вiдновлених за стародавнiми Кристалами, взагалi змушувала уявити себе в далекому минулому. Крiм того, пiд розкопаним древнiм мiстом був знайдений лабiринт Храму Знань з цiлими Кристалами, який повнiстю зберiгся, а пiд ним - древнiй Музей Артефактiв!
  Скiльки абсолютно нового, вiрнiше, забутого старого вдалося отримати звiдти научникам! Стародавнi Бузковi Кристали переспiвували для Храмiв iнших планет i перекладали на мову фактiв Зеленуватих Кристалiв.
  Лiс навколо мiста не був знищений i величезним морем розтiкався по всьому материку. Лише зрiдка в цьому безкрайньому лiсi з'являлися кола мiст зi спрямованими вгору вежами, на яких висiли грона куль-входiв.
  Саме з Храму Знань пiд Столицею Ейжаша по всьому нашому свiту поширилася нова розвага - "дивилки"*, в багатьох з яких герої говорили про кохання.
  Рисжизiмки, виселенi в лiси, з цiкавiстю вiдвiдували i мiста, залiтаючи iнодi навiть до будинкiв. Нiякої шкоди людям вони не завдавали, лише з цiкавiстю спостерiгали за ними та зрiдка випрошували щось смачненьке. Багато з них навiть стали домашнiми улюбленицями, оселившись в будинках людей. До речi, до ейжазiм вони прив'язувалися бiльше, нiж до ийлiв.
   На Пiвденному Материку так i не було виявлено жодного поселення айшухiв. Тут, до появи людей, мешкали тiльки рисжизiмки, безлiч великих комах, переважно лiтаючих, i землерийок. Айшухи вижили тiльки на Пiвнiчному Материку.
  Туди, в Лiкарський Унiверситет, ми i полетiли пiсля дотримання всiх вимог етикету, виступiв нашої Команди перед населенням та конкурсу рiмувань, в якому взяв участь i наш Iюйрiмiц.
  Конкурс вирiшили провести на головнiй площi Столицi Ейжаша на честь народження першого хлопчика-ейжазiма.
  Всi, хто хоч якось навчилися римувати слова, могли виступити зi своїми творами, а суддями конкурсу виступили ейжазiми, якi захоплювалися мистецтвом.
  Виступи були рiзними: хтось, наслiдуючи древнiх римувальникiв, намагався розповiсти про кохання, хтось передавав своє захоплення вiдродженим i розширеним свiтом зель-цок-тiв, хтось супроводжував свої слова музикою, хтось намагався спiвати... Деякi виступи були цiкавими, деякi - кумедними, деякi - викликали роздратування.
  --------------------------------------------- -------------------------------------------------------
   *Дивилки - практично, те ж саме, що нашi земнi фiльми, але показуються у виглядi об'ємних голограм через Кристали. Сюжети для них розiгрувалися артистичними людьми, здатними передавати потрiбнi за сюжетом дiї, емоцiї, почуття. Глядач мiг обходити цю трансляцiю i дивитися з будь-якої зручної для нього точки, i навiть входити всередину зображення, перебуваючи нiби в центрi подiй.
  Та коли вийшов Iюйрiмiц...
   - Я - Iюйрiмiц, член Команди Ейлiр-Єюя! - Представився вiн. - Я захоплююся Нейро-Лiнгвiстичним Програмуванням Людей - НеЛiПроЛом, тому мої римування будуть спиратися на цей самий НеЛiПроЛ. Щоб ви зрозумiли, про що пiде мова, трохи поясню: за допомогою слiв, рим, музики, жестiв, виразiв обличчя та iнтонацiй я спочатку навiю вам спокiй, потiм легку печаль, потiм вiдчуття непоправної втрати i горя. Наступнi римування викличуть у вас гнiв, роздратованiсть, бажання скочити, кудись бiгти i щось робити. Потiм я заспокою вас, а закiнчу свiй виступ римуваннями, що викличуть смiх i створять радiсний настрiй.
  Як Iюйрiмiц сказав, так i зробив. У всiх зель-цок-тiв, що сидiли на лавах, встановлених навколо площi, на обличчях вiдбивалися всi тi емоцiї, якi перерахував Iюйрiмiц, у багатьох по щоках текли сльози - спочатку вiд смутку i горя, а потiм вiд радостi та смiху. Ми всi вiдчули на собi дiю НеЛiПроЛа, яким, як нам ранiше здавалося, Iюйрiмiц захопився лише для розваги.
   - Цей НеЛiПроЛ теж може виявитися дiєвою зброєю у Галактицi. - Задумливо сказав Айлiрагiз, коли ми поверталися з конкурсу до своїх кораблiв.
  
  10. ДОРОСЛА КОМАНДА.
  На захiдне узбережжя Пiвнiчного Материка ми прилетiли з настанням ночi. Всi спiвробiтники Лiкарського Унiверситету вже спали. Тут була пiзня весна, i Зель-цок тiльки-но зник за горизонтом на пару годин.
  Нам довелося посадити свiй корабель на вже повнiстю облаштований Космодром пiд проливним дощем, у свiтлi прожекторiв i наполовину виглядаючого з-за обрiю меридiанного Ейжашада .
   - Заночуємо в кораблях чи кудись вирушимо? - Запитав всiх нас, що вийшли пiд дощ зi своїми "листочками", Айлiрагiз.
   - А давайте розiб'ємо табiр там, де ми були ранiше! - Запропонувала Дразойка.
   - Тим бiльше, що вiд того мiсця якраз однакова вiдстань i до поселення айшухiв, i до Лiкарського Унiверситету! - Пiдтримала її Єйкайна.
   - У нас там ще така чудова альтанка побудована з панцира гiгантського морського павука! - Погодився Лiрiдан.
   - Якого павука? - Ийлiцлiра здивовано вiдiрвала свiй погляд вiд обличчя Айлiрагiза.
   - Великого, справжнього монстра! Його панцир мав дiаметр близько п'ятнадцяти метрiв!
   - Айлiрагiз, давай полетимо туди? - Знову подивилася Ийлiцлiра в очi Айлiрагiза.
   - Звiсно! - У ту ж мить вигукнув Айлiрагiз. - Усiм по екiпажах! Вiзьмiть з собою будинки-трансформери i провiзiю! Вперед!
  Прихопивши з собою все необхiдне, ми полетiли до своєї старої стоянки. Але... впiзнати колишнє мiсце можна було тiльки по куполу павукового панцира. З нашої старої стоянки мiсцевi люди зробили справжнiй меморiал.
  По-перше, тепер панцир пiдтримували не дерев'янi стовпи, вкопанi в землю, а сiмнадцять витончених п'ятиметрових колон з композитного бузково-золотистого будiвельного розчину. По колу панцира був прокладений золотистий жолоб для стоку дощової води.
  По-друге, навколо цiєї альтанки був виритий кiльцеподiбний рiв шириною чотири метри. Зараз, коли йшов проливний дощ, це було особливо красиво: у вiдблисках лiхтарiв, що стояли навколо, вода збiгала по синьо-чорному панциру в золотистий жолоб, частково стiкала з нього в рiв водоспадами, але здебiльшого через колони-труби виривалася сильними дугоподiбними струменями майже до середини рову, наповнюючи його водою.
  По-третє, тепер основу альтанки було пiднято над ровом на кiлька сходинок i оточено ажурним бузково-золотистим композитним парапетом. Таким чином, альтанка стояла наче на островi.
  По-четверте, навколо рову була влаштована темно-фiолетова кiльцева дорiжка шириною близько шести метрiв, на якiй золотом були викладенi нашi iмена. Iмена були написанi справжнiми древнiми буквами, яким нас колись навчав Айлiрагiз!
   - Невже хтось ще захоплюється писемнiстю? - Здивувалася Айшуханiза.
   - Уяви собi! - Вiдповiв Айлiрагiз. - У багатьох унiверситетах научники взяли це стародавнє мистецтво на озброєння i користуються ним у своїй щоденнiй роботi!
  По-п'яте, вiд дорiжки з нашими iменами три мiстка вели у саму альтанку. У центрi альтанки зависло конусоподiбне вогнище, зроблене з негорючого антиграва, в якому навiть зараз горiв вогонь, вiдкидаючи вiдблиски вiд язикiв полум'я на сiмнадцять лавок, розставлених навколо нього.
   - А чому лавок тiльки сiмнадцять? - Порахувала Єйкайна. - Нас же в Командi вiсiмнадцять?
   - У Пророцтвi йдеться, що в Командi Єюя всього сiмнадцять, тобто, "еюй" братiв та сестер! - Струшуючи з крил воду прямо у вогнище, проспiвала Айзiшухан.
   - Єюй веде єюй людей, єюй сестер i братiв! - Тут же процитувала Ейжарiдан, пролiтаючи ближче над вогнем, щоб висушитися. - Команда з єюй людей нас виведе до галактiв!
   - Виходить, що хтось у нас зайвий? - Розгублено озирнулася на всiх Украгейра.
   - А може, сам Єюй не рахується?! Сам Ейлiр-Єюй i його Команда з сiмнадцяти людей?! - Одразу заперечила Яйлiма.
  - А може, просто в Галактику вийдуть тiльки сiмнадцять, комусь у цей час доведеться залишитися вдома. - Припустив Одракраз.
   - Що може вiдвернути людину вiд виходу в Галактику?! - Заперечливо похитала головою Йойлока.
   - Наприклад, якiсь важливi державнi справи... - Невпевнено вставила Ийлiцлiра, подивившись на Айлiрагiза.
   - Заради виходу в Галактику я вiдкладу будь-якi державнi справи! - Вигукнув Айлiрагiз. - З ними зможуть впоратися i iншi Володарi або Радники. Галактика - головна мрiя всього мого життя!
   - А я? - Ийлiцлiра лагiдно взяла його за руку.
   - А ти ще головнiша... - Айлiрагiз сiв на найближчу лавку, посадивши свою кохану до себе на колiна, i вони вiдключилися вiд усього свiту, потонувши у поцiлунку.
   - Давайте i ми сядемо. - Запропонувала Айлiра. - Ми сядемо з Ейлiр-Єюєм на однiй лавцi. - I вона потягнула мене за руку до лавки, що стояла навпроти одного з входiв до альтанки.
   - Ми теж помiстимося на однiй! - Дуетом проспiвали Айзiшухан та Ейжарiдан.
  Разом сiли також близнючки Яйлiза з Яйлiмою, iншим дiсталося по окремiй лавi. Дощ шумiв за альтанкою, стукав по куполу панцира-даху, гримiв водоспадами з отворiв труб-колон... Я дивився на язики полум'я в антiгравному вогнищi, уявляючи їх рукавами галактики...
   - I довго вони ось так можуть? - Перервала загальне мовчання Ойдраза, кивнувши в сторону Айлiрагiза i Ийлiцлiри. - Їм, здається, все одно, а нам треба подумати про ночiвлю!
   - Дивiться, там, мiж лiхтарями ще, здається, щось побудовано! - Одракраз придивився крiзь потоки дощу до протилежного берега рову.
  Мiж сiмнадцятьма стовпами з освiтлюючими кристалами лiхтарiв, було влаштовано сiмнадцять фiолетово-синiх (пiд колiр наших комбiнезонiв) нiш. Нiши були досить великими, щоб вмiстити намети-трансформери, i зовсiм сухими всерединi. Розподiливши нiши мiж собою так само, як лавки, ми поставили в кожнiй по ящику-трансформеру, натиснули кнопки дистанцiйок, i через кiлька секунд з них розгорнулося сiмнадцять будиночкiв. Не знаю, коли до свого будиночка пiшли Айлiрагiз з Ийлiцлiрою, але ми з Айлiрою заснули майже вiдразу ж, щойно нашi голови торкнулися подушок.
  ***
  Вранцi, пiсля снiданку, я зв'язався з Лiкарським Унiверситетом i отримав згоду на вiзит у другiй половинi дня. Ийлiцлiра, незрозумiло вiд чого втомлена, вiдразу ж пiсля снiданку повернулася до свого намету i лягла спати. Вся наша Команда пiшла показувати Iюйрiмiцу поселення айшухiв, а я залишився з Айлiрагiзом в альтанцi бiля вогню, для пiдтримки якого довелося назбирати хмизу у лiсi.
   - Гарний пам'ятник! - Щоб перервати незручне мовчання i якось почати розмову, сказав я, показуючи руками на альтанку i все навколо.
   - Я теж хочу поставити нам пам'ятник. - Стрепенувся Айлiрагiз. - Тiльки не такий. Мiй пам'ятник буде стояти в Столицi на Ийлiрi... В центрi - тригранний стовп-стела, на кожнiй гранi якого будуть перерахованi iмена всiх членiв Команди. Бiля кожної гранi - я, як Властитель Системи, ти - як Єюй-Єюй, i Айлiра, як твоя головна натхненниця. А на сходинку нижче навколо нас будуть стояти статуї всiх iнших наших братiв та сестер - всiєї нашої Команди. Ну, i наших ейжазiм Айзiшухан та Ейжарiдан теж десь треба розмiстити... О, придумав, вони будуть нiби летiти над цiєю стелою, торкаючись її лише крилами!..
   - Навiщо це потрiбно? - Здивувався я.
   - Для iсторiї! - Впевнено вiдповiв Айлiрагiз. - Пам'ятник з композитно-кам'яного розчину буде стояти практично вiчно. Навiть Кристали з часом руйнуються, а для iсторiї потрiбен вiчний матерiал! Ось, у мене вже навiть є ескiз цього пам'ятника! - Айлiрагiз вийняв з кишенi та активiзував невеликий Кристал, i я побачив мiнiатюрний ескiз пам'ятника. - Я його вже вилiпив з пластинаiду всього висотою в пiвметра. Сам пам'ятник я хочу зробити з сумiшi малахiтовою крихти i синьо-фiолетового композитного будiвельного розчину з додаванням антиграва, щоб вiн здавався легким i невагомим... А ще я почав писати Лiтопис.
   - А що таке "лiтопис"? - Не зрозумiв я нового слова.
   - Це письмовий опис будь-яких подiй. Я почав писати "Лiтопис Дiянь Команди Ейлiр-Єюя, Вселенського Месiї, Виконавця Пророцтв i Визволителя народiв".
   - А чи не занадто гучна назва?
  - Цiлком нормальна. Я вже читав деякi стародавнi лiтописи, вони всi мають такi пишномовнi назви. Так належить для лiтописiв.
   - Ну, якщо належить, то хай буде...
  Айлiрагiз вийняв з нагрудної кишенi лист пластинiду, на якому вже було щось написано.
   - Це тiльки начерки. Я вже дещо написав, а зараз намагаюся описати словами нашi портрети.
   - Навiщо портрети описувати словами? - Здивувався я. - Адже їх прекрасно можна роздивитися на зображеннях Кристалiв, причому з усiх бокiв i навiть у русi!
   - Я збираюся в Музеї Артефактiв пiд Столицею побудувати зал Команди. Там будуть i Кристали, що описують всi нашi дiяння, i показують нас на повний зрiст, i демонструють хронiки з нашими пригодами. Будуть навiть дивилки, в яких артисти будуть розiгрувати нашi справжнi та вигаданi пригоди... А на однiй стiнi прямо на каменi буде письмовий опис наших портретiв i характерiв. Цi записи в каменi будуть перезнятi i на Кристали. До речi, на Кристали можна записати i звуковi, словесно-ийлийськi й пiсенно-ейжазiмськi нашi портрети. Головне, щоб в iсторiї залишилося якомога бiльше згадок про Нашу Епоху - Епоху Вiдродження Зель-цок-ської Системи, на самих рiзних носiях iнформацiї... - Айлiрагiз втупився вдалину затуманеним поглядом, мабуть, представляючи все те, про що тiльки що розповiв менi. - Ти допоможеш менi скласти словесний опис кожного з Команди Єюя? - Нарештi, повернувся вiн до мене.
   - Гаразд, я все зрозумiв, якщо це потрiбно для iсторiї, то давай складати опис! - Погодився я.
  Почати вирiшили з мене, але тiльки я почав диктувати, а Айлiрагiз записувати одночасно на Кристал i писалкою на пластинiд, як повернулися нашi брати i сестри. Виявляється, час пролетiв дуже швидко, i нам вже було пора вирушати до Лiкарськкого Унiверситету. Айлiрагiз пiшов до свого намету, розбудив Ийлiцлiру i, розсiвшись по своїх екiпажах, ми полетiли до Унiверситету.
  Уже потiм, у перельотi з Ейжаша до Ийлiра, ми всi разом склали нашi словеснi портрети, якi Айзiшухан i Ейжарiдан одразу же переспiвали, Айлiра записала на Кристал, а Айлiрагiз - на листи пластинiду. Всього через чверть року я побачив цi лiтернi, словеснi портрети висiченими в каменi у Музеї Команди Ейлiр-Єюя пiд Пам"ятгником Командi в Столицi Ийлiра. Ось цей опис:
  Команда Ейлiр-Єюя, Вселенського Месiї,
  який вiдродив Зель-цок-ську Систему,
  звiльнив зель-цок-тiв вiд Iзоляцiї,
  вивiв їх у Галактику i виконав всi Пророцтва
  в епоху правлiння Айлiрагiз-Гiза
  1. Ейлiр-Єюй, Виконавець Пророцтв, Вселенський Месiя - людина-зель-цокт, практично безсмертний. Час народження - початок 997.997 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдро-ейжазiм. Зрiст - 1,83 метри, стрункий, витончений, гнучкий, при цьому з незвичайною силою. Колiр шкiри - кавово-золотистий. Волосся довге, нижче талiї, темно-коричневе з золотим вiдливом, хвилясте, зiбране в хвiст декiлькома зажимами. Очi - темно-коричневi з золотавими искринками. Вираз обличчя часто замислений, збуджено-зацiкавлений, що рiзко змiнюється на натхненно-вольовий.
  Серед здiбностей переважають допитливiсть, вiдмiнна пам'ять, тяжiння до знань i бажання застосувувати цi знання на практицi, рiшучiсть, спритнiсть, вмiння знаходити компромiси i вiдмiнна iнтуїцiя, яка iнодi межує з яснобаченням. Вмiє вислуховувати думку кожного i тiльки пiсля цього, все проаналiзувавши, робить власнi висновки. Твердо вiрить в своє призначення, але при цьому час вiд часу раптом впадає в деяку невпевненiсть у собi та своїх силах, у здатностi повести за собою iнших.
  Захоплення - скептичне ставлення до застарiлих традицiй, пошук витокiв їх виникнення i бажання доцiльно їх змiнювати вiдповiдно до нових умов; вивчення Пророцтв i вигадування способiв їх здiйснення; спiв, гра на руканi, створення римувань для власних пiсень-заяв. Величезне бажання змiнити свiт на краще.
  2. Айлiра - головний помiчник i натхненник Месiї, його сестра-близнючка. Час народження - початок 997.997 року Епохи Iзоляцiї. Людина-зель-цокт, практично безсмертна. Расовi ознаки - ийло-ойдро-ейжазiма. Зрiст - 1,79 метри, струнка, витончена, сильна, спритна, з дуже тонкою талiєю i крутими стегнами, з невеликими, але привабливими грудьми. Шкiра - кавово-золотистого кольору. Волосся - темно-коричневе з золотим вiдливом, довге та хвилясте, зiбране у хвiст одним затискачем на макiвцi, нiби утворюючи фонтан на головi. Очi - темно-коричневi з золотавими искринками. Вираз обличчя, в основному, радiсно-натхненний, спiвчутливий, впевнений.
  Основнi здiбностi - унiкальна пам'ять та iнтуїцiя, що межує з яснобаченням, допитливiсть, рiшучiсть, хитрiсть, винахiдливiсть, iнженерна та дипломатична жилка, здатнiсть до компромiсiв i спритнiсть в несприятливих ситуацiях, тяжiння до знань, абсолютна впевненiсть в призначеннi брата, здатнiсть вселяти в нього впевненiсть у своїх силах, надихаючи на новi звершення.
  Захоплення - пошук таємних i прихованих смислiв в древнiх Пророцтвах, спiв, гра на руканi, створення музики та римувань для пiсень-заяв Ейлiр-Єюя, бажання змiнювати свiт для кращого життя людей.
  3. Айлiрагiз-Гiз, Властитель всiх планет i супутникiв Системи Зель-цок, старший повний брат Ейлiр-Єюя, один з розробникiв стратегiй дiянь Команди. Час народження - середина 997.994 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдро-ейжазiм. Зрiст - 2,12 метри, стрункий, широкоплечий, тонкий в талiї та стегнах, дуже сильний i витривалий. Шкiра - золотисто-медового кольору, значно свiтлiша, нiж у Ейлiр-Єюя. Волосся - майже такого ж кольору, тiльки трохи свiтлiше, довге, нижче талiї, пряме, зiбране у хвiст тридцятьма зажимами (28-число планет i супутникiв Зель-цок-ської Системи, 1 - пилове кiльце, що залишилося вiд Айшуха, 1 - пояс астероїдiв, що залишився пiсля руйнування планет i супутникiв п'ятої орбiти) Очi - золотисто-жовтi з помаранчевими iскринками. Вираз обличчя - буває владним i рiшучим, буває романтично-мрiйливим, буває войовничо-агресивним, буває сяюче-закоханим, буває депресивно-сумним.
  Здiбностi - винахiдливiсть, дипломатiя, тяжяння до знань, хороша пам'ять, непогана iнтуїцiя, полiтичний талант, деяка агресивнiсть i войовничiсть, здатнiсть через кохання втратити здоровий глузд у своїх дiях i знехтувати обов'язками Властителя.
  Захоплення - статистика, стародавня писемнiсть, вивчення древнiх хронiк про колишнi завоюваннях зель-цок-тiв, бажання вiдродити колишню славу, романтичнiсть, закоханiсть, лiплення i створення скульптурних композицiй.
  4. Йойлока - неповна сестра Ейлiр-Єюя, охоронець Месiї. Час народження - середина 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ойдро-ийло-уйкро-ейжазiма. Зрiст - 2,25 метри, при цьому надзвичайно струнка i витончена, з невеликими грудьми. Шкiра - коричнево-жовта з золотинкою. Волосся - абсолютно бiле, ледь прикриває вуха. Очi - сiрувато-зеленуватi з золотистими iскринками. Вираз обличчя переважно спокiйно-зосереджений, iнодi проскакує хвиля захоплення або здивування.
  Здiбностi: сила, спритнiсть, винахiдливiсть, умiння знаходити компромiси, iнтуїцiя, пам'ять.
  Захоплення: бойовi мистецтва, музичнi iнструменти, якi, виявляється, можна використовувати i як спосiб не тiльки психологiчного, а й фiзичного впливу як на окрему особистiсть, так i на цiлу юрбу.
  5. Айшуханiза - неповна сестра Ейлiр-Єюя, у складi загону воїнiв. Час народження - початок 997.995 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ойдро-уйкро-ийла. Зрiст - 2,23 метри, струнка, витончена, але дуже сильна та спритна, важко зрозумiти, чи то у неї є груди, чи то дуже сильно розвиненi груднi м'язи. Волосся коротке, ледь доходить до лопаток, зовсiм бiле. Шкiра дуже свiтла, блiдо-жовтувато-золотиста. Очi - зеленувато-сiрi iз золотистими iскринками.
  Здiбностi: хитрiсть, сила, спритнiсть, вiйськовий талант, володiння всiма видами зброї i бойових мистецтв.
  Захоплення: психо-фiзiологiчнi бойовi мистецтва. Силою волi може перетворити механiчну, гравiтацiйну, теплову, бiохiмiчну, розумову, нейрохiмiчну i iншi види енергiї в електричну, збирати всi цi види енергiї, розподiленi по всьому органiзму, в одну точку, перетворювати їх в електричнi заряди i використовувати їх на свiй розсуд.
  6. Ойдраза - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Дразойки, належить до загону воїнiв. Час народження - чверть 997.995 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - уйкро-ийла. Зрiст - 2,26 метри, ширококоста, м'язиста, неймовiрно сильна, волосся зовсiм бiле i коротке, що не доходить до лопаток, груди досить вираженi. Шкiра - темно-золотисто-медова. Очi - зеленувато-сiрi iз золотистими iскринками.
  Здiбностi: винахiдливiсть, спритнiсть,хитрiсть, сила.
  Захоплення: психо-фiзiологiчнi та бiохiмiчнi бойовi мистецтва.
  7. Дразойка - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Ойдрази, належить до загону воїнiв. Час народження - середина 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - уйкро-ийла. Зрiст - 2,25 метри, ширококоста, м"язиста, з вираженими грудьми. Шкiра - золотисто-темно-медова. Волосся зовсiм бiле, коротке, ледь прикриває вуха. Очi - жовтувато-сiрi iз золотистими iскринками.
  Здiбностi: винахiдливiсть, хитрiсть, сила, володiння рiзними вiйськовими технiками.
  Захоплення: бiохiмiчнi способи впливу на людину, бойовi мистецтва.
  8. Лiрiдан - неповний брат Ейлiр-Єюя, командир загону воїнiв. Час народження - чверть 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ойдро-уйкро-ийл. Зрiст - 2,31 метри, ширококостий, м'язистий, неймовiрно сильний. Шкiра - дуже свiтла, блiдо-жовто-золотава. Волосся майже бiле, злегка русяве, коротке - до лопаток, зiбране у хвiст одним затискачем бiля самої шиї. Очi - зеленувато-сiрi зi снiжними iскринками.
  Здiбностi: неймовiрно сильний i хитрий, володiє всiма видами стародавньої та сучасного зброї, а також бойовими мистецтвами.
  Захоплення: зброя, бойовi мистецтва, бойовi психологiчнi практики.
  9. Яйлiза - неповна сестра Ейлiр-Єюя, сестра-близнючка Яйлiми, загiн стратегiв. Час народження - початок 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдро-ейжазiма. Зрiст - 1,97 метри, ширококоста, але струнка, з тонкою талiєю i маленькими гострими грудьми. Шкiра - свiтло-золотиста. Волосся - темно-коричневе, коротке - до плечей, кучеряве. Очi - жовтi з золотистими iскринками.
  Здiбностi: сильна, розумна, винахiдлива, з вiдмiнною пам'яттю та iнтуїцiєю, що дозволяє дуже швидко прораховувати рiзнi варiанти подiй.
  Захоплення: спiв, логiчнi завдання, iнтелектуальнi iгри та головоломки.
  10. Яйлiма - неповна сестра Ейлiр-Єюя, сестра-близнючка Яйлiзи, загiн стратегiв. Час народження - початок 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдро-ейжазiма. Зрiст - 1,97 метра, ширококоста, але струнка, з тонкою талiєю i маленькими гострими грудьми. Шкiра - свiтло-золотиста. Волосся - темно-коричневе, коротке - до плечей, кучеряве. Очi - жовтi з золотистими iскринками.
  Здiбностi: сильна, винахiдлива розумна, з вiдмiнною пам'яттю та iнтуїцiєю, що дозволяє прораховувати кiлька варiантiв можливих подiй одночасно.
  Захоплення: спiв, логiчнi завдання, iнтелектуальнi iгри та головоломки.
  11. Ийрийна - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Ийлiраз та Ийжараз, iнженерна група. Час народження - три чвертi 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - майже чиста ийла. Зрiст - 2,08 метри, струнка та витончена, груди невеликi. Шкiра - золотисто-медова. Волосся - такого ж кольору, довге, нижче талiї, зiбране у хвiст на макiвцi i ще кiлькома зажимами по всiй довжинi. Очi - темно-медовi з помаранчевими iскринками.
  Здiбностi: розумна, має тяжiння до знань, особливо технiчного характеру, винахiдлива, з iнженерної жилкою. Вмiє знаходити компромiси, деякий полiтичний талант. Iнтуїцiя допомагає уникати неприємностей.
  Захоплення: будь-якi технiчнi винаходи вiд побутової технiки до космiчних кораблiв.
  12. Ийлiраз - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Ийрийни та Ийжараз, iнженер. Час народження - три чвертi 997.994 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - майже чиста ийла. Зрiст - 2,07 метра, струнка, витончена, з невеликими грудьми. Шкiра - золотисто-медова. Волосся - такого ж кольору, довге та пряме, зiбране у хвiст бiля основи шиї та загорнуте у "черепашку". Очi - темно-медовi з помаранчевими iскринками.
  Здiбностi: розумна, тяжiє до знань, особливо технiчних, винахiдлива, з iнженерною жилкою i вiдмiнною iнтуїцiєю, вмiє знаходити компромiси i вирiшувати полiтичнi питання.
  Захоплення: будь-якi технiчнi винаходи вiд побутової технiки до космiчних кораблiв.
  13. Ийжараз - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Ийрийни та Ийлiраз, iнженер. Час народження - три чвертi 997.995 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - майже чиста ийла. Зрiст - 2,07 метри, струнка та витончена. Шкiра - золотисто-медова. Волосся - такого ж кольору, довге та пряме, зiбране у хвiст на макiвцi i закручене в спiраль. Очi - золотисто-медовi з помаранчевими iскринками.
  Здiбностi: розумна, винахiдлива, має технiчнi та iнженернi нахили, iнтуїцiя, пошук компромiсiв, полiтичний талант.
  Захоплення: будь-якi технiчнi винаходи вiд побутової технiки до космiчних кораблiв .
  14. Єйнайка - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Єйкайни, агiтацiйна група. Час народження - середина 997.995 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдра. Зрiст - 2,10 метри, струнка, витончена, сильна. Шкiра - золотисто-темно-охристого кольору. Волосся - довге, золотисто-русяве, пряме, зiбране кiлькома зажимами у хвiст. Очi - охристо-золотистi.
  Здiбностi: художнiй талант, великi знання, винахiдливiсть, умiння переконувати, хитра, спритна, iз загостреною iнтуїцiєю.
  Захоплення: почуття прекрасного, малювання, лiплення, дизайн, створення галерей мистецтв.
  15. Єйкайна - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Єйнайки, агiтацiйна група. Час народження - середина 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдра. Зрiст - 2,11 метри, сильна, витончена, струнка. Шкiра - золотисто-темно-охристого кольору. Волосся - золотисто-русяве, довге, пряме, зiбране у два хвоста декiлькома зажимами. Очi - золотисто-охристi.
  Здiбностi: художнiй талант, великi знання, винахiдливiсть, умiння переконувати, хитрiсть, спритнiсть, загострена iнтуїцiя.
  Захоплення: почуття прекрасного, малювання, лiплення, дизайн, створення галерей мистецтв.
  16. Украгейра - неповна сестра Ейлiр-Єюя, повна сестра Одракраза, агiтацiйна група. Час народження - три чвертi 997.996 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдра. Зрiст - 2,09, витончена, струнка, сильна. Шкiра - свiтла, з рожево-золотистим вiдливом. Волосся - свiтло-русяве, трохи нижче плечей. Очi - золотисто-жовтi.
  Здiбностi: сильна, хитра, спритна, артистична, з чудовою iнтуїцiєю, здатнiстю уникати неприємностей i переконувати людей.
  Захоплення: Iнфобачення, створення сценарiїв, участь у Програмах i Дивилках.
  17. Одракраз - неповний брат Ейлiр-Єюя, повний брат Украгейри, агiтацiйна група. Час народження - середина 997.995 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ойдр. Зрiст - 2,13 метри, сильний м'язистий, стрункий. Шкiра - золотисто-коричнево-жовта. Волосся - золотисто-коричневе, довге, до талiї, зiбране кiлькома зажимами у хвiст. Очi - темно-жовтi з помаранчевими iскринками.
  Здiбностi: артистичнiсть, спритнiсть, хитрiсть, винахiдливiсть, умiння переконувати, сила.
  Захоплення: Iнфобачення, створення сценарiїв, участь у Програмах та Дивилках.
  18. Iюйрiмiц - неповний брат Ейлiр-Єюя, агiтацiйна група. Час народження - початок 998.000 року Епохи Iзоляцiї. Расовi ознаки - ийло-ийло-ойдр. Зрiст - 2,03 метри, стрункий, витончено-тонкий, пластичний. Шкiра - золотисто-темно-медового кольору. Волосся - довге, до пояса, золотисто-русяве, зiбране у хвiст на потилицi i ще кiлькома зажимами по довжинi. Очi - золотисто-медовi з помаранчевими iскринками.
  Здiбностi: сильний, розумний, винахiдливий, виверткий, хитрий, спритний, артистичний, з вiдмiнною спостережливiстю, iнтуїцiєю, емпатiєю, силою переконання.
  Захоплення: психологiя, НЛПЛ (НеЛiПроЛ), складання психологiчних симфонiй зi слiв, музики, запахiв, кольорiв, жестiв, танцiв, виразiв обличчя, римувань.
  Ну, i нашi ейжазiми, якi народилися на початку Епохи Iзоляцiї, майже однаковi, фiолетово-чорнi Айзiшухан (1,50 м) i Ейжарiдан (1,49 м), якi вмiють не тiльки багато пам'ятати, а й вiдшукувати невiдому їм iнформацiю i прекрасно переспiвувати її. Розрiзнити їх можна було по вiдтiнку крил - у Айзiшухан вони були чорнi з зеленуватим вiдливом, а у Ейжарiдан - з синюватим, i за характером - Ейжарiдан була бiльш веселою i запальною, а Айзiшухан бiльш спокiйною та вдумливою.
  Тодi, прочитавши всi цi описи, звiривши їх з нашими портретами з Кристала, прослухавши їх у пiсенному виконаннi ейжазiм, я запитав у Айлiрагiза:
   - А чому ми всi якiсь вже дуже схожi?
   - Так i повинно бути! - Вiдповiв Айлiрагiз. - Ми ж усi - брати та сестри, всi дiти одного батька! Та й виховання отримали майже однакове, i росли в однакових умовах. Якими ж ми ще повиннi бути?!
  А зараз ми всi, розсiвшись по своїх екiпажах, полетiли до Лiкарського Унiверситету.
  
  11. НАУЧНИКИ ДОСЛIДЖУЮТЬ КОХАННЯ.
  Взагалi-то, я думав, що Научники, якi займаються такою незрозумiлою темою, як "кохання", повиннi бути дуже серйозними i знаючими людьми. Але виявилося, що всi вони трохи... як би це сказати... невпевненi, чи що? Точних формулювань цього почуття вони нам не дали, зате розповiли i показали дуже багато цiкавих фактiв, якi ще тiльки належало систематизувати.
  Виявилося, що як i спiвалося в древнiх ейжазiмських пiснях, "кохання властиве всiм ересам, воно пiдносить i надихає, розфарбовує життя всiма кольорами веселки, змушуючи нас свiтитися i смiятися вiд щастя", але воно ж i "скидає в пучину безумства, безвиходi, гнiву та агресiї". Як у рiзних пiснях про одне й те ж саме могли бути настiльки протилежнi визначення? Це було незрозумiло.
  Ще ми дiзналися, що в тi часи, коли Галакти нас iзолювали, нам заодно вiдключили i деякi почуття. У Музеї Пророка Цилiрая, який знаходиться на одному з пустельних островiв Ийлiца, були виявленi стародавнi лiтернi записи на кам'яних блоках, в яких перелiчувалося, що саме i чому нам вiдключили.
  По-перше, агресiю i загарбницькi амбiцiї. Ну, це й зрозумiло, адже саме через свою войовничiсть ми i вели всi тi вiйни, через якi потiм проти нас виступили всi Галакти.
  По-друге, знищили всi лiкарськi згадки i взагалi поняття про лiкування, щоб ми не змогли знайти способiв лiкування вiд Космiчної Вiрусної Програми, що регулює нашу чисельнiсть. Натомiсть нам збiльшили тривалiсть життя (чим довше життя, тим менше поколiнь, а значить, i менше мутацiй) i надiлили органiзми здатнiстю до самовiдновлення.
  По-третє, нас зробили бiльш спокiйними, усунувши ненависть та кохання. Саме через них люди робили нелогiчнi, нерацiональнi, божевiльнi i жорстокi вчинки, причому не тiльки проти iнших ересiв Галактики, а й проти своїх же зель-цок-тiв.
  По-четверте... Та годi, самi сходiть до Музею i прочитайте! Нас цiкавило саме кохання.
  Як не дивно, виявляється, за останнi десять-дванадцять рокiв з цим почуттям стикалося вже бiльше ста двадцяти зель-цок-тiв. А ми-то думали, що це виникло тiльки в Айлiрагiза та Ийлiцлiри! Але майже за мiльйон рокiв мутацiї, хоч i незначнi, все ж вiдбувалися. Так у деяких людей почало включатися кохання, у деяких - войовничiсть, у деяких - агресiя...
   - Я давно помiчала, що наш Айлiрагiз трохи войовничий.- Прошепотiла менi на вухо Айлiра. - Його дуже приваблюють колишнi завоювання зель-цок-тiв, i вiн мрiє про новi. Може, разом iз войовничiстю у нього включилося i кохання?
  Я тiльки знизав плечима, i ми продовжили слухати i дивитися, що нам розповiдали Лiкарi i демонстрували Кристали.
  Всi випадки проявiв кохання ретельно вивчалися i аналiзувалися, порiвнювалися з показниками iнших людей i (не повiрите!) з дикими агресивними айшухами.
  В айшухiв, виявляється, через сильну радiацiю бурхливо розвивалися мутацiйнi процеси, вони вiдключили самовiдновлення органiзму, а замiсть нього включили старiння, не тiльки зняли обмеження на агресивнiсть, а навiть її збiльшили, включили самозаплiднення у чоловiчих особин... У них ще багато чого рiзного сталося, що дало можливiсть Лiкарям знайти дiлянки геномiв, якi значно вiдрiзняюлися вiд наших. I ось серед цих дiлянок був виявлений геном кохання.
  В принципi, Лiкарi вже сьогоднi могли б його "ввiмкнути" всiм зель-цок-там, але, побоюючись негативних наслiдкiв, шукали способи їх усунення, зосередившись поки на зборi фактiв i аналiзi вже iснуючих випадкiв прояву кохання, динамiки його розвитку i, взагалi, здатностi людей до цього почуття.
  Виявилося, що, як i у всього живого, кохання у рiзних людей може проявлятися по-рiзному. Є рослини, що квiтнуть лише один раз за все своє життя, є такi, якi квiтнуть раз на десять рокiв, такi, якi квiтнуть щороку або кожного дня цiлий рiк. Так само i з коханням: у одних воно може бути єдиним на все життя, у iнших їх може бути кiлька, а третi можуть по-справжньому кохати щороку або навiть частiше, постiйно змiнюючи об"єкти кохання.
  Вiдповiдає за стан закоханостi бiлок NFG (назви всiх термiнiв дано в земнiй iнтерпретацiї), який викликає ейфорiю i захоплення, характернi для цього почуття. У закоханих його бiльше 227 одиниць, а у звичайних, не заражених коханням людей, всього 123, тобто, майже в два рази менше. Таким чином, з хiмiчної точки зору, кохання - це форма iснування в органiзмi бiлка NFG, i як будь-яке бiлкове з'єднання, воно не безсмертне.
   - Не вiрю! - Майже в один голос закричали в цю мить Айлiрагiз i Ийлiцлiра. - Наше кохання безмежне i вiчне! Наше кохання закiнчиться тiльки з нашим життям!
  Лiкар, який показував i розповiдав нам цю частину дослiджень, тiльки побiжно глянув на них i продовжив:
   - Завдяки пiдвищеному вмiсту в органiзмi цього бiлка, пiдвищується рiвень адреналiну в кровi, що призводить до радiсної активностi, гарячковостi, iнодi до агресiї, загострюються всi iснуючi почуття, створюється вiдчуття душевного пiдйому.
  Вся розповiдь супроводжувалася iнфо-кадрами з Кристала, записаними як з дослiджуваних людей, так i розiграних у Дивилках спецiально запрошеними артистами.
   - Також пiдвищується рiвень окситоцину, який збiльшує чутливiсть нервових закiнчень, стимулює м'язовi скорочення, викликає сексуальне збудження i оргазм. Майже вiдразу ж зростає i рiвень амфетамiнiв, що викликають наркотичне сп'янiння, затуманений погляд, прискорене дихання i серцебиття. При їх явному надлишку порушується нормальне функцiонування мозку i тодi виникає те, що ми назвали "божевiльним коханням".
   - Жах! Навiщо тодi взагалi це потрiбно?! - Вигукнула Украгейра. - Через якесь незрозумiле кохання втратити розум! Он, навiть Айлiрагiз вже не завжди себе контролює!
   - Це не назавжди. - Заспокоїв її Лiкар. - Через три-чотири роки органiзм звикає до пiдвищеного рiвня бiлка NFG i рiвень амфетамiнiв падає. Наркотична дiя припиняється, мiзки свiтлiшають, всi недолiки до цього iдеального партнера стають очевидними, i кохання може припинитися. Айшухи, наприклад, через три роки кохання раптом настiльки починають ненавидiти один одного, що готовi з'їсти свого партнера - i тут вже перемагає найсильнiший. У людей тривалiсть кохання приблизно така ж.
   - Так мало?! - Вигукнула Ийлiцлiра.
   - Але якщо до кiнця цих чотирьох рокiв народити дитину, то рiвень амфетамiнiв знову пiдвищується i закоханiсть триває до семи рокiв.
   - Але ж i цього замало! - Не втримався й Айлiрагiз.
   - Але якщо партнер обраний правильно, на змiну амфетамiнам приходять ендорфiни, за складом близькi до морфiю. Вони викликають вже не бурю пристрастей, а спокiйну прихильнiсть i душевну теплоту. Якщо ви станете один для одного надiйним джерелом ендорфiнiв, то зможете прожити у коханнi все життя.
   - Айлiрагiз, ми правильно закохалися? - Ийлiцлiра широко розкритими зеленувато-золотистими очима запитально вп'ялася в обличчя Айлiрагiза.
   - Звичайно, правильно! - Впевнено вiдповiв Айлiрагiз. - Я ж без тебе i жити не зможу!
   - А ось це правда. - Пiдтакнув йому Лiкар. - Тi, хто довго живуть у коханнi, пiсля смертi партнера вже жити не можуть i незабаром теж вмирають.
   - Чому? - Здивувалася Дразойка.
   - Втративши своє постiйне джерело пiдживлення ендорфiнами, людина дуже швидко згасає.
   - А як же знайти правильне кохання? - Запитала Єйнайка пiсля деякої паузи.
   - Як не дивно, на потяг одне до одного впливають феромони, тобто люди i тварини пiдсвiдомо реагують на запах. Нашi дослiдження показують, що можна закохатися в об'єкт, який абсолютно не вiдповiдає твоїм естетичним смакам i психологiчним потребам - просто запах виявився пiдходящим. I дiє це без участi аналiтичних вiддiлiв мозку.
   - А наш Iюйрiмiц рiзними способами вмiє впливати на психiку. I за допомогою запахiв теж. - Вставила Ойдраза.
   - Значить, вiн зможе створювати такi парфумнi композицiї, якi зможуть викликати i довго пiдтримувати кохання. - Кивнув головою Лiкар.
   - Iюйрiмiц, ти, будь ласка, з цим обережнiше! - Повернулася до нього Айлiра. - Я поки не хочу нiякого кохання!
   - I я теж! - Озвалася Йойлока.- Тiльки подивитися на цi їх поцiлунки!... Лiкар, от ви пояснiть нам, чому вони постiйно цiлуються? I не так, як мама або тато, або ми один з одним, а... Цi слюнi... Просто жахливо!
   - З точки зору хiмiї, поцiлунок - це перевiрка на сумiснiсть. Якщо слина тих, хто цiлується, не вступає в реакцiю або вступає неправильно, такий поцiлунок не приносить задоволення i його зовсiм не тягне повторити.
   - Виходить, якщо я захочу знайти своє кохання, менi треба цiлуватися? - Запитав Одракраз. - Ось так буду ходити i цiлувати кожну дiвчину, поки не знайду ту, з якою спiвпаду?
   - Не думаю... Спочатку, як правило, вiдбувається зоровий контакт.
   - Точно! Айлiрагiз як тiльки побачив Ийлiцлiру, так i застиг на мiсцi, як статуя! - Згадав я.
   - А Ийлiцлiра теж дар мови втратила i стояла, витрiщивши свої величезнi зеленi очиська, i навiть не клiпала! - Додала Йойлока.
   - А цiлуватися ми стали тiльки на другий день! - Вiдповiла на це Ийлiцлiра.
   - Вирiшили перевiрити на сумiснiсть! - Хихикнула Єйкайна.
  - Але ж Айлiрагiз i Ийлiцлiра вже стiльки разiв перевiрили одне одного на сумiснiсть, що вже, я думаю, цiлком достатньо, щоб переконатися у своєму коханнi. - Припустила Украгейра.
   - Слина людей, що пiдходять одне одному, викликає настiльки приємнi вiдчуття, що виникає бажання цiлуватися i цiлуватися до...
   - До нестями! - Закiнчив Лiрiдан. - Адже вони при цьому наче вiдключаються вiд усього свiту! Вони так i померти можуть!
   - Не турбуйтеся, крiм приємних вiдчуттiв поцiлунки ще й дуже кориснi для здоров'я. При поцiлунку пульс прискорюється майже в два рази, а це тренування серцевого м'яза. Крiм того, задiюються всi м'язи обличчя. Крiм того видiляються речовини, схожi на морфiй, якi є прекрасним знеболюючим. Недарма всi мами в дитинствi цiлували вам забите мiсце. Ця ж речовина допомагає при головному болю i вiд стресiв...
   - А що таке головний бiль? - Не зрозумiла нового словосполучення Яйлiза.
   - I стрес? - Додала Яйлiма.
   - У бiльшостi зель-цок-тiв цього немає, але у тих, у кого починають вмикатися вiдключенi при Iзоляцiї дiлянки геному, це починає проявлятися.
   - Так. У мене дуже часто щось робиться з головою. - Тут же пiдтвердила Ийлiцлiра. - Це таке вiдчуття... я нiчого не можу робити, просто лягаю i сплю, щоб вiдключитися вiд нього.
   - Це i є головний бiль. - Пiдтвердив Лiкар.
   - А стрес? Це, часом, не те, що менi хочеться плакати, коли поруч немає Ийлiцлiри? - Запитав Айлiрагiз.
   - Нi, те, що ти описав, називається сумом. Стрес - це набагато сильнiше. У нас є записи двох таких випадкiв...
   - Не треба нам стресу! - Вирiшила за всiх Айшуханiза.- Потiм якось дiзнаємося! Давайте, розповiдайте далi про кохання!
   - Нашi дослiдження показали, що здатнiсть кохати збереглася в геномi лише сiмдесяти-вiсiмдесяти вiдсоткiв зель-цок-тiв*, якщо її не почати розвивати з дитинства, вона може так i не активiзуватися, навiть якщо ми "ввiмкнемо" вiдключенi дiлянки геному. Крiм того, у кожної людини є своя межа кохання, вище якої вона стрибнути не зможе. Ми створили шкалу вимiрювання сили кохання вiд нуля до ста балiв i виявилося, що тiльки одиницi можуть кохати на сто вiдсоткiв, а у iнших є, припустимо, тiльки двадцять, тож як би вiн не старався, сильнiше кохати не зможе.
   - Нiчого собi! Ось я закохаюся вiдсоткiв на вiсiмдесят, а вона менi вiдповiсть тiльки п'ятдесятьма?! - Обурився Лiрiдан. - Що ж менi тодi робити?
  ----------------------------------- -----------------------------------------------------------------
   *Для порiвняння - у землян здатнiсть кохати iснує у 80-90 вiдсоткiв дiтей до 6-7-рiчного вiку. У бiльш пiзньому вiцi "емоцiйний слух", тобто здатнiсть кохати i спiвпереживати, вже не розвивається.
  - Тут вибiр за вами: треба або змиритися з такою особливiстю вашої коханої, або шукати iншу партнерку, яка буде вiдповiдати вашим вимогам кохання.
  - Менi нiкого iншого шукати не треба! - Айлiрагiз iз захопленням подивився на Ийлiцлiру.
   - Менi теж... - I вони знову вiдключилися вiд навколишнього свiту у своєму нескiнченному поцiлунку.
  - Все! Менi це їхнє кохання вже набридло! - Встала Ойдраза.- Ви казали, що проведете з нами якiсь дослiди?
   - Так, ми можемо визначити, у кого з вас геном кохання вже прокинувся i тiльки й чекає слушної нагоди, щоб включитися, у кого вiн настiльки заблокований, що потребуватиме, в разi необхiдностi, спецiального "включення", хто на скiльки балiв зможе кохати...
   - Тож ходiмо проводити цi дослiди! - Зупинила Лiкаря Ойдраза, рiшуче прямуючи до дверей.
   - А Айлiрагiз з Ийлiцлiрою? - Забарилася Айлiра.
   - Вони потiм все пройдуть. - Заспокоїв я її.
   - Лiкар, то я не зрозумiла, кохання - це хвороба чи?...
   - I хвороба, i велике багатство, i величезне щастя, i нестримне горе - це кому як пощастить. - Незрозумiло вiдповiв Лiкар.
  Нас тестували до самої ночi i ось що виявилося:
  У Айлiрагiза, як ви самi розумiєте, геном кохання вже повнiстю прокинувся i активiзувався. За 100-бальною шкалою вiн мiг кохати на 96 балiв. Те ж саме вiдбулося i з Ийлiцлiрою, але у неї виявилося 99 балiв.
  У мене, Айлiри, Яйлiзи, Яйлiми та Лiрiдана геном кохання знаходився у сплячому станi, i був готовий прокинутися в будь-який момент. При цьому я набирав 83 бали, Айлiра - 89, Яйлiза i Яйлiма - по 91, а Лiрiдан - 86.
  Йойлока та Айшуханiза могли воскресити ген кохання лише при дуже сильному бажаннi. Мабуть, такому, яке було у Айлiрагiза, коли вiн вперше прочитав про це почуття i дуже сильно захотiв його знайти. За шкалою вони набрали 78 i 80 балiв.
  Геноми Ийрийни, Ийлiраз i Ийжараз очiкували лiкарського поштовху, i в разi успiху вони могли покохати на 68, 72 i 73 бали.
  Єйнайка i Єйкайна вже були активованi, хоча про це навiть не здогадувалися, просто ще не зустрiли "свою людину". У них було 89 i 88 балiв.
  В Ойдрази, Дразойки, Украгейри i Одракраза геном кохання можна було активiзувати тiльки хiрургiчним шляхом, якщо вони цього коли-небудь захочуть. При цьому i вони набрали вiд 45 до 51 бала за шкалою кохання.
  Навiть нашi ейжазiми Айзiшухан i Ейжарiдан були готовi до кохання, маючи 56 i 58 балiв.
  Але найдивовижнiшими виявилися показники Iюйрiмiца. Геном кохання у нього взагалi не був вiдключений, нiби не було цих столiть iзоляцiї зель-цок-тiв, або нiби вiн з'явився з глибокого минулого. А його показник навiть перевалив за 100 балiв придуманої Лiкарями шкали!
  
  12. ПIДГОТОВКА ДО НОВОЇ ЕКСПЕДИЦIЇ.
  Повернувшись з Ейжаша на рiднiй Ийлiр, нашi стратеги Яйлiза та Яйлiма на чолi зi своєю мамою оголосили, що до вiдльоту на четверту орбiту нам просто необхiдно зробити агiтацiйний тур, оголошуючи про початок воскресiння останнiх неживих планет. Ми змушенi були вiдвiдати всi великi мiста на Ийлiрi, Ийлiмi та Ийлiцi, а також на всiх їх супутниках. За традицiєю ми з'являлися над головними площами мiст у виглядi "другого Зель-цок" i спускалися в яскравому свiтлi на пiдвищення, побудоване в центрi площi.
  Пiсля спiву ейжазiм, в якому вони переспiвували Пророцтва про воскресiння Зель-цок-ської Системи, пiсля демонстрацiї через Кристали Iнфовбачення того, що вже вiдбулося на планетах i супутниках другої орбiти, ми проголошували своє рiшення про вiдвiдування планет четвертої орбiти з метою воскресiння життя i на них.
  Народ радiв, в усьому суспiльствi вiдчувався надзвичайне надхнення, надiя освiтлювала всi обличчя. У Космофлот записувалися сотнi бажаючих, дiти з трьох рокiв вивчали хто астрономiю, хто космольоти, хто зброю i бойовi мистецтва, хто будь-якi iншi науки, якi могли стати у нагодi в Далекому Космосi. Замiсть звичних шароварiв, сорочок i тапочок, багато хто стали одягатися в комбiнезони, схожi на нашi, тiльки iнших кольорiв, бо на нашi кольори було накладено табу. Iнфобачення не встигало створювати Програми про нашi подорожi i звершення, а також Дивилки, в яких артисти "здiйснювали" подорожi i подвиги в звiльнених Командою Ейлiр-Єюя фантастичних свiтах.
  Мiж третьою i четвертою орбiтами космоiнженерами вже був встановлений новий пояс супутникiв зв'язку, майже такий самий, який колись встановили ми мiж другою i третьою орбiтами. Чотири нових корабля були готовi до вiдльоту. До кожного з них були приписанi астрономи, геологи, бiологи, iнженери, лiкарi, психологи, хiмiки, фiзики, фахiвцi з ересiв i безлiч iнших научникiв. Кожен корабель вела цiла команда пiлотiв, iнженерiв, технiкiв, зв'язкiвцiв. До кожного корабля були приписанi по кiлька ейжазiм i оснащенi каюти Кристалiв. Кожен корабель мав причали з човниками, а човники - з антигравними екiпажами. Крiм кают для фахiвцiв i членiв екiпажiв, на кораблях були влаштованi примiщення для наукових занять i для дозвiлля, лабораторiї та склади.
  У кожному кораблi навiть були влаштованi невеликi басейновi кабiнки - камери два на два метри, заввишки до двох з половиною, якi можна було наповнювати водою до потрiбної глибини. Маленькi ейжазiми, наприклад, наповнювали таку камеру всього до 1,3 метра i купалися по двоє. Високому Лiрiдану потрiбна була глибина 2 метри, а менi вистачало й 1,6. Всього камер було вiсiм - два сусiднiх ряди по чотири кабiнки, притуленi тильними сторонами одна до одної. Всi, хто летiв на кораблi, приписувалися до певної кабiнки i встановлювали черговiсть користування.
  Кожен корабель мав по загону космо-воїнiв з десяти зель-цок-тiв, оснащених найсучаснiшою зброєю. Навiщо? Це менi було незрозумiло.
   - Так розпорядився Властитель Айлiрагiз-Гiз! - Вiдповiв на моє здивоване запитання один з воїнiв.
   - Айлiрагiз збирається воювати! - Зробила висновок Айлiра. - Думаю, що в нашiй системi до цього не дiйде, але хто знає, що вiн збирається робити в Галактицi?...
  У вiльний вiд виступiв на площах час ми теж тренувалися. Кожен з моєї Команди в бiльшiй чи меншiй мiрi опанував усi види бойових мистецтв, вiдомостi про якi вiдшукали в Храмах Знань.
  Айшуханiза своїм головним напрямком обрала перетворення внутрiшнiх енергiй в електричнi розряди i постiйно тренувала нас застосовувати "блискавичнi кулi" на свiй розсуд, як в бойових цiлях, так i в побутових. Ми заряджали електроприлади на кораблi i в своїх палацах, пiдпалювали предмети, кидаючи в них електророзряди, створювали електросiтки та електропастки, фехтували блискавками, як древнiми шаблями чи списами.
  Загiн космо-воїнiв, приписаний до нашого корабля, теж тренувався i придивлявся до наших тренувань, але таких великих успiхiв, як у нас, нiхто в ньому не домiгся, бо всiх секретiв концентрацiї енергiї ми їм не розкривали.
  Пiд керiвництвом Одракраза ми опановували рiзнi види сучасної i древнього зброї. Це були i вiдомi всiм по вiтражним картинкам бластери, i кинджали, i шаблi, i арбалети, i дротики, i плазмо-списи, i рiзнi вибуховi речовини, i навiть звичайнi мотузки, ланцюги, палицi - все, що могло потрапити пiд руку.
  Ойдраза стала тренером з психо-фiзiологiчних бойових мистецтв, навчаючи нас непомiтно, нiби випадково, вимовляти кодовi слова i торкатися на людинi потрiбних нам точок, повнiстю паралiзуючи або просто знерухомлюючи її на деякий час. Зрозумiло, ми вчилися i виводити людей з цього стану, торкаючись iнших точок або вимовляючи iншi кодовi слова.
  Дразойка, захопившись бiохiмiчними способами впливу на людину, вчила нас готувати рiзнi вiдвари, настоянки, сумiшi, отрути та зiлля, якi могли як зцiлити людину вiд складних ран чи хвороб, так i вбити абсолютно здорову людину. Вона дуже багато часу проводила в Лiкарському Унiверситетi Ийлiра, тож я вирiшив заодно передати їй i обов'язки Лiкаря на нашому кораблi.
  Йойлока, яка захоплювалася музикою, навчала нас застосовувати рiзнi музичнi iнструменти i певнi мелодiї для психологiчного i фiзичного впливу на людей. Цих мелодiй у неї було вже бiльше десяти, i вона постiйно влаштовувала для нас репетицiї, поки ми не навчилися виконувати їх майже автоматично.
  Лiрiдан скрупульозно вiдточував з нами давню технiку "дiлiмарк", змушуючи шукати в собi неелектричну енергiю (в основному, енергiю самозцiлення), концентрувати її в собi, запам'ятовувати всi вразливi точки на тiлi людини, як, з якою силою, пiд яким кутом i яким пальцем потрiбно торкатися їх для отримання потрiбного ефекту. I вдень, i вночi вiн навчав нас розраховувати положення свiтил на небi, враховувати час доби i пору року, постiйно повторюючи: "Спокiй, тiльки спокiй, нiякої ненавистi, це тiльки необхiднiсть".
  Iюйрiмiц показував нам деякi з прийомiв НеЛiПроЛа . Вiн склав i розучив з нами бiльше двадцяти рiзних психо-мелодiйних римувань, забезпечив нас рiзнокольоровими аерозольними балончиками зi спецiально пiдiбраними запахами, навчив деяких жестiв та рухiв, за допомогою яких ми могли не тiльки вводити людей у потрiбний нам стан, а й робитися для них невидимими. Дуже смiшно було спостерiгати, як проспiвавши i протанцювавши невелику пiсеньку, ми вiльно могли ходити серед своїх космо-воїнiв, а вони нас зовсiм не бачили i навiть не вiдчували наших дотикiв.
  Нашi космо-воїни тiльки диву давалися, як ми легким подихом або просто злегка торкнувшись, валили дерева, пропалювали дiри у важкiй бронi тренувальних човникiв, без всякої зброї, одними руками чи ногами перемагали їх, озброєних шаблями, кинджалами або списами, одним словом звалювали їх всiх i знерухомлювали хвилин на п'ять.
  Айлiрагiз-Гiз, який з'являвся на наших тренуваннях майже кожного дня в незмiнному супроводi Ийлiцлiри, бився i навчався нарiвнi з нами. Вже напередоднi вильоту вiн зiбрав нас усiх разом i сказав:
   - Тепер вихiд у Галактику нам не страшний! Ми зможемо за себе постояти i дати вiдсiч будь-якому агресоровi!
   - I де це вiн уже побачив агресорiв? - Тихесенько прошепотiла за моєю спиною Дразойка.
   - Поки єдина людина з агресивними нахилами, яку я бачила в своєму життi - це Айлiрагiз. - Ледь чутно сказала менi на вухо Айлiра.
   - I космо-воїни. - Додав я. - Мабуть, в їх загони пiдбиралися i записувалися саме тi, в кого вже прокинулося це давнє почуття.
  
  13. ОЙДРАЖ ТА ЙОГО СУПУТНИКИ.
  I ось настав день вiдльоту. Кожен корабель летiв до рiзних планет, а там, на четвертiй орбiтi, ми повиннi були проводити дослiдження, перелiтаючи з планети на планету один за одним. Таким чином, кожна планета та її супутники розвiдувалися чотирма рiзними експедицiями чотири рази, що давало бiльш повну картину дослiджень.
  Згiдно з планом, Команда Ейлiр-Єюя спочатку летiла до Ойдража з його супутниками, а потiм повинна була по черзi вiдвiдати Ойдрап, Ойдрак та Ойдрат. Крiм нашої Команди, в експедицiю вирушили i деякi з наших мам. Наша мама, як керiвниця Iнфобачення, повинна була збирати iнформацiю для нових Програм, якi висвiтлюватимуть подiї для всiх зель-цок-тiв. Мама трьох сестричок-iнженерiв, як головний iнженер Системи, повинна була збирати данi та iдеї для Iнженерного Унiверситету. Мама Ойдрази та Дразойки вмiла знаходити i придумувати новi технологiї, а також наштовхувати iнженерiв на їх розробку. Мама Яйлiзи i Яйлiми, що мала талант постановки стратегiчних питань i знаходити проблеми навiть там, де їх до цього нiхто не бачив, теж була необхiдна в такiй експедицiї. Мама Йойлоки, яка просто марила вiдродженням життя на планетах нашої Системи i очолювала Астрономiчний Iнститут, просто не могла не полетiти. Отже, з нами летiло всього п'ять мам.
  Тато залишився керувати живими планетами в якостi Головного Радника Айлiрагiз-Гiза. А Айлiрагiз, звичайно ж, не мiг летiти без своєї Ийлiцлiри i знайшов для неї посаду Головного Супроводжуючого Володаря - повинен же вiн був чимось вiдрiзнятися вiд простих людей?!
  Також на борту нашого корабля була дослiдницька група з рiзних фахiвцiв в кiлькостi двадцяти зель-цок-тiв, вiйськовий загiн у кiлькостi десяти осiб i технiчний екiпаж корабля в кiлькостi п'ятнадцяти осiб. Крiм Айзiшухан та Ейжарiдан, на корабель влетiло ще три ейжазiми, якi, пiд керiвництвом нашої мами, вiдразу ж окупували Каюту Кристалiв. Всього на нашому кораблi летiло сiмдесят чотири зель-цок-та. Приблизно по стiльки ж людей та ейжазiм летiло й на iнших кораблях. Це була найбiльша космiчна експедицiя з початку Iзоляцiї Зель-цок-ської Системи.
  Якщо у свою першу експедицiю до планет другої орбiти ми летiли трохи бiльше тридцяти дев'яти ийлiрських дiб (близько 70 земних дiб, тобто два з третиною мiсяцi), то до четвертої орбiти полiт тривав близько шiстдесяти двох дiб (приблизно 112 земних дiб, майже чотири мiсяцi). За цей час ми багато чого дiзналися i про планети, i про супутники, i про знищення галактами п'ятої орбiти.
   - Дивно, а чому уламки планет i супутникiв п'ятої орбiти знищили життя на четвертiй орбiтi i не заподiяли шкоди планетам третьої та другої? - Запитала у своєї мами Йойлока.
   - Планети i супутники п'ятої орбiти Галакти знищували за допомогою якогось випромiнювання, яке пiдривало їх зсередини. Уламки розлiталися на всi боки, але бiльшiсть через деякий час поверталися на свою орбiту, утворюючи пояс астероїдiв. За нашими пiдрахунками в площинi орбiт наших планет до центру, тобто до Зель-цок-ту, могло попрямувати не бiльше сьомої-восьмої частини уламкiв. Лише деякi з них були досить великими, щоб заподiяти шкоду нашим планетам.
   - I все ж, чому вони до нас не долетiли? - Не мiг заспокоїтися Одракраз.
   - Ми вiдшукали древню iнформацiю, яка саме й дасть вiдповiдь на це питання! - Раптом подала голос наша мама. - Ми навiть зробили Дивилку пiд стародавнi пiснi ейжазiм... - I вона пiшла за потрiбним їй Кристалом.
  Через пару хвилин ми вже дивилися, як вiдбувалися давнi подiї, якi коментувалися сумними пiснями ейжазiм. Галакти зiгнали весь наш космiчний флот вглиб Системи, за кордон четвертої орбiти. Через деякий час майже одночасно з рiзних точок Зовнiшнього Космосу до планет i супутникiв п'ятої орбiти потягнулися помаранчевi променi. Всього за кiлька хвилин пiсля того, як вони досягали поверхнi планет, тi вибухали i розлiталися шматками в рiзнi боки. Все, що на них було, i уйкри в тому числi, було знищено. Живими залишилися лише тi, хто був у цей час на iнших орбiтах.
  Деякi з осколкiв попрямували вглиб Системи. Першi з них почали падати на планети i супутники четвертої орбiти менше, нiж через сто дiб пiсля вибухiв. За цей час багато ойдрiв встигли евакуюватися на планети та супутники третьої орбiти. Зрозумiло, весь потiк уламкiв чотири планети взяти на себе не могли. Щоб тi з астероїдiв, якi пролiтали мiж ними, не знищили планети внутрiшнiх орбiт весь Космофлот виступив на їх знищення. Роздiлившись на загони мiж чотирма планетами четвертої орбiти, вони один за iншим йшли на смерть. Траєкторiї астероїдiв прораховувалися i тi з них, якi летiли до живих планет i супутникiв, стародавнi космiти таранили своїми кораблями, пiд зав"язку завантаженими вибухiвкою. Це був Великий Подвиг зель-цок-тiв, чомусь забутий в епоху занепаду цивiлiзацiї. Тi уламки, якi планетам не загрожували, пропускалися до Зель-цок-ту. Можливо, саме вони з часом i викликали на ньому той спалах, вiд якого загинув Айшух...
  Ми всi сидiли, затамувавши подих i склавши схрещенi руки на плечах на знак жалоби i пам'ятi.
   - Великий Подвиг заслуговує великого пам'ятника! - Серед повної тишi твердо пролунав голос Айлiрагiза. - Я його вже бачу... - Погляд Айлiрагiза, спрямований в нiкуди, затуманився, i навiть дотик до його руки Ийлiцлiри довго не виводив його з цього стану...
  Цього дня ми бiльше не хотiли нiчого слухати про планети, усамiтнившись у своїх каютах, кожен зi своїми думками.
  Лише наступного дня мама Йойлоки продовжила свою розповiдь. Рiк на планетах четвертої орбiти триває 800 мiсцевих дiб (близько 9,5 земних рокiв), а доба - 48 ийлiрських годин (трохи бiльше 4,3 земних дiб), (нагадаємо, що на Ийлiрi рiк триває 600 дiб, а доба - 20 ийлiрських годин). Супутники обертаються навколо своїх планет за 80 мiсцевих дiб (бiльше земного року), а доба на супутниках триває 36 ийлiрських години (близько 3,24 земних дiб).
  Поки ми летiли до Ойдража, вирiшили скласти графiк "дня" i "ночi" для нас, звиклих до двадцятигодинної доби. 48 годин ми просто подiлили на два i отримали свої особистi ойдражськi доби всього на чотири години довшi, нiж удома. Виходило, що ми могли працювати вдень 12 годин i вдень також спати 12 годин. Те ж саме i вночi - 12 годин роботи i 12 годин сну. Всi люди i ейжазiми ще в дорозi подiлилися на загони так, щоб не заважати один одному на планетi.
  I ось зовнiшнi Кристали вивели на середину загальної каюти зображення Ойдража з його супутниками - Ойдражен i Ойдражумом. Всi вони були поцяткованi астероїдними кратерами, розрiджена атмосфера над Ойдражем ледь вгадувалася вузькою смужкою в свiтлi далекого Зель-цок. Екваторiальна Ойдражен була схожа на чашу, повернену в цей час дном до Ойдража, а порожнистою частиною - до космосу.
   - Чаша не порожня! - Раптом вигукнула Єйнайка. - У неї нiби до половини щось налили!
   - Нi, не налили! - Заперечив Лiрiдан. - Це щось тверде, i блищить, як дзеркало.
   - Хтось щось налив, заморозив i вiдполiрував до блиску! - Стала розвивати свої спостереження Ойдраза.
   - Я думаю, що в Ойдражен з цього боку врiзався дуже великий астероїд, такий великий, що пролетiв аж до центру супутника, утворивши величезний кратер. Рiдке ядро вилилося в чашу кратера, а потiм застигло. - Припустила мама Йойлоки.
   - Якщо в Ойдражен бiльше немає рiдкого ядра, значить, вона не має магнiтного поля. - Подав голос один з фiзикiв.
   - Чому? - Тут же повернулася до нього Єйкайна.
   - Тому що магнiтне поле будь-якої планети створюється її рiдким розпеченим ядром, в якому рухаються електрично зарядженi шари. Немає руху електричних зарядiв - немає i магнiтного поля. Немає магнiтного поля, значить, немає i сили, що вiдхиляє i убезпечнює радiацiю головного свiтила i його вiтер. Зель-цок-ський вiтер здув з Ойдражен атмосферу, тому вiдновити життя на Ойдражен буде неможливо, хiба що глибоко пiд поверхнею.
   - Або на поверхнi застиглої лави всерединi чаши. - Додав Одракраз.
   - Таке велике дзеркало можна використовувати в астрономiчних цiлях! - Заперечила мама Йойлоки.- Не варто його нiчим забруднювати. А поселення, якщо знадобиться, можна буде робити пiд грунтом з зовнiшньої сторони чаши, або всерединi на її стiнках.
   - Прорити тунелi, як у айшухiв! - Скептично пирхнув Одракраз.
   - Нi, побудувати коридори i зали, як у Храмi Знань! - Поправила його Айлiра.
  Меридiанний Ойдражум, хоча й сильно побитий, виглядав майже круглим, але абсолютно пустельним. Атмосфери на ньому теж не було, мабуть його ядро теж застигло. Поцяткований кратерами сам Ойдраж був овальним, як яйце, поставлене вертикально. Обидва його полюси були вкритi багатокiлометровими шарами льодовикiв. Мама Йойлоки сказала, що i ранiше, до Iзоляцiї на полюсах були льодовики, але не такi величезнi. На пiвнiчнiй його пiвкулi на час нашого прильоту була зима, тому ми вирiшили сiдати ближче до екватора пiвденної пiвкулi, де було лiто i значно теплiше, нiж в iнших мiсцях. Кратерiв на планетi було безлiч, деякi лежали окремо, деякi йшли ланцюжками, деякi накладалися один на одного, утворюючи пересiчнi кiльця. А деякi складалися з декiлькох концентричних кiл, нiби в одне мiсце падали один за одним кiлька астероїдiв.
  Краї кратерiв представляли собою ряди кiльцевих гiр, вкритих льодовиками. Пiд лiтнiми променями Зель-цок цi льодовики танули i стiкали струмками i невеличкими рiчечками на дно кратерiв, утворюючи в їх центрi майже iдеально круглi озера. Береги цих озер були покритi низькорослою рослиннiстю. Ми летiли над денною стороною Ойдража, виглядаючи мiсце посадки. Та ось ми побачили кратер середньої величини, дiаметром приблизно в сорок кiлометрiв* i глибиною близько 980 метрiв. До озера в центрi нього стiкало сiмнадцять струмкiв.
   - Ось бачите, рiвно сiмнадцять струмкiв! Як в пiснях-пророцтвах про Команду Ейлiр-Єюя! - Радiсно вигукнула Яйлiма. - Це знак!
  - Але ж нас вiсiмнадцять! - Нагадала їй Айзiшухан.
   - То й що? У пiснях спiвається сiмнадцять, отже, нехай буде сiмнадцять струмкiв! - Стояла на своєму Яйлiма.
   - Не шукати ж нам кратер з вiсiмнадцятьма струмками! - Пiдтримала сестру Яйлiза. - А вiсiмнадцятим нехай буде саме озеро!
   - Гаразд, сiдаємо тут! - Вирiшив я. - Назвемо це мiсце Єюй-Черзуш!** (Кратер сiмнадцяти струмкiв).
   Пiлоти посадили корабель на рiвному майданчику мiж двома струмками, i ми всi, одягнувши спецiальнi захиснi комбiнезони з масками i запасом повiтря в заплiчних балонах, схожих на горб панцирної землерийки, вийшли на поверхню Ойдража. Хiмiки вiдразу ж попередили, що знiмати маски не варто, бо повiтря тут сильно розрiджене, а крiм того, через вулканiчну дiяльнiсть, викликану астероїдним бомбардуванням, в ту атмосферу, що залишилася, видiлилося занадто багато дiоксиду сiрки та сiрководню. I хоча азоту та
  кисню в нiй теж трохи залишилося, дихати таким повiтрям буде небезпечно для життя.
  ------------------------ -------------------------------------------------- ---------------------------
   *Для порiвняння - на Землi нiмецьке мiсто Нердлiнген (Баварiя) розташоване в астероїдному кратерi дiаметром 24 км i глибиною 750 м.
   **Чер - струмок, зуш - кратер, чуж - озеро, єюй - сiмнадцять (переклад з ийлiрської).
  
  Вода виявилася на вигляд звичайнiсiнькою, такою ж самою, як на Ийлiрi, а от грунт пiд ногами... Ви не повiрите, весь вiн був перемiшаний з антигравом! Якщо ранiше сила тяжiння на планетах четвертої орбiти була майже в пiвтора
  рази бiльшою, нiж на третiй, то тепер тут ходити було значно легше.
   - Звiдки тут стiльки антиграву? - Нi до кого не звертаючись запитав Одракраз. - Адже його, здається, видобували на п'ятiй орбiтi?
   - Мабуть, це антигравнi уламки планет п'ятої орбiти. - Вiдповiв фiзик, який саме розглядав зразок грунту через антителескоп (надалi, для зручностi, будемо називати його, як i на Землi, мiкроскопом).
   - Чудово! - Радiв органiзатор виробництв. - Тут одразу же можна починати розробки антиграва i посилати його цiлими партiями на нашi планети! Це ж в коренi змiнить транспортну ситуацiю! I в будiвництвi! Тепер можна буде будувати мiцнi i в той же час легкi споруди будь-якої висоти! А в мистецтвi... - I вiн кудись помчав зi своїми новими iдеями.
  Ми з Айлiрою вирiшили ближче роздивитися рослиннiсть на берегах озера. Шматочок вiдiрваної нами жовтувато-зеленувато-синюватої рослини виявився схожим на губку - варто було його стиснути, як вiн ставав зовсiм маленьким, вiдпустити - i вiн знову набирав колишнiх розмiрiв. У цiй дивнiй рослинi було безлiч дiрочок, в яких накопичувалася вода. При стисненнi вона витiкала, але варто було опустити рослину в воду, як вона знову наповнювалася водою. Бiологи, якi зайнялися дослiдженнями рослин ранiше за нас, намагалися визначити, чи є в них живi органiзми.
  Живi органiзми першими виявили океанологи, якi опустилися на дно озера. Там, над чистою i блискучою антигравною пiдкладкою, ширяв, як у невагомостi, шар мулу, в якому повзало i плавало декiлька видiв черв'якiв, а деякi з них навiть обзавелися плавниками. Дрiбнi живi органiзми, схожi на шматочки желе, плавали майже по поверхнi озера i ховалися в порах губчастих рослин.
  Через двi години загального натхнення та ажiотажу, командир корабля наказав всiм звiритися зi своїми часовими графiками i дiяти далi згiдно iз розробленим ранiше розкладом. Згiдно з цим розкладом, Команда Ейлiр-Єюя вже мала вечеряти, приймати воднi процедури i вiдправлятися спати, хоча Зель-цок на цей час знаходився майже у зенiтi.
  ***
  Наш наступний "ранок" почався з заходом Зель-цок за обрiй, тобто, з настанням мiсцевої ночi. Екваторiальна Ойдражен в цей час повернулася до нас у пiвоберта, i дзеркальне пiвколо її внутрiшнього вмiсту висвiтлювало околицi, наче дуже сильний прожектор. Меридiанного Ойдражума видно не було. Зiрки на небi виглядали так само звично, як i на Ийлiрi, тiльки значно яскравiше.
   - Це тому, що атмосфера тут набагато тонша i разрiджена. - Пояснила Йойлока.
   - З зiрками все ясно! - Тут же вiдреагував Лiрiдан. - А що ми будемо робити на планетi?
   - Я думаю, що не варто плутатися пiд ногами у фахiвцiв i заважати їм працювати. - Вiдповiла Айлiра. - У нас повинна бути якась iнша мета.
   - Яка? - Одночасно повернулися до неї Єйнайка i Єйкайна.
   - А це повинен вирiшити Ейлiр-Єюй! - Вiдповiла Айлiра.
  От тобi й маєш! Сама заварила кашу, а розсьорбувати менi! То що ж я можу запропонувати своїй Командi?.. Я сiв на великий камiнь i задумався. Всi iншi розсiлися навколо в очiкуваннi мого рiшення.
   - Навiщо ми прилетiли на планети четвертої орбiти? - Запитав я.
   - Щоб вiдродити на них життя i включити їх до числа обжитих планет Зель-цок-ської Системи! - Вiдповiв Айлiрагiз.
   - Навiщо з нами прилетiло так багато рiзних фахiвцiв?
   - Щоб вивчати тут все з рiзних бокiв та точок зору. - Вiдповiла Айшуханiза.
  - Отже, так! Нехай дослiдники все дослiджують, ми їм заважати не будемо. Нехай Iнфобачення збирає всi данi на Кристали, систематизує та ущiльнює їх, а потiм показує нам, щоб ми були в курсi всього. Нехай свої iнфо-звiти надсилають нам i експедицiї з iнших планет. Ми все це будемо переглядати, наприклад, у нiчний час свого неспання. А в денний ми будемо лiтати на своїх екiпажах, де нам заманеться, вести власнi спостереження i робити власнi висновки!
   - Тодi виходить, що зараз ми саме повиннi переглядати всi цi звiти. - Пiдсумувала Дразойка.
   - Але нiхто до цього ще не готовий! - Заперечила Йойлока.
   - Тодi зараз ми пiдемо до тих, хто в цей час працює, i зробимо необхiднi розпорядження! - Рiшуче встав Айлiрагiз. - Щоб завтра все вже йшло, як належить.
   - А потiм? - Повернулася до нього Ийлiцлiра.
   - Що потiм? - Не зрозумiв Айлiрагiз.
   - Ну, розпорядження ми будемо роздавати максимум пiвгодини, а що нам робити весь iнший наш "нiч-день"?
   - Сьогоднi ми полiтаємо над нiчним Ойдражем. - Озвучив я загальне бажання.
   - Згода! Всiм же хочеться тут все подивитися... - Зрадiв Одракраз.
  Зробивши необхiднi розпорядження, ми вивели свої екiпажi з ангарiв корабля i зiбралися на березi озера.
   - З чого почнемо? - Запитав Одракраз.
   - Ось з цього самого мiсця. - Вiдповiв я. - Назву ми йому вже дали - Єюй-Черзуш, а тепер будемо давати назви всiм iншим об'єктам!
   - Ура! Я хочу ось цей струмочок назвати своїм iм"ям! Нехай вiн називається Яйлiма-чер! - Просто застрибала вiд радостi Яйлiма.
   - Тодi озеро нехай називається просто Ейлiр-Єюй-чуж! - Вiдразу же додала Айлiра.- А я собi виберу... Давайте злетимо i виберемо собi вiдповiднi струмочки!
  У вiдбитому свiтлi Ойдражен весь кратер з його горами, струмками i озером з висоти виглядав просто казково.
   - Ой, а я знайшла струмок для Айлiрагiза! - Скрикнула Айшуханiза. - Он той, з водоспадом! Вiн найширший, а водоспад виглядає таким погрозливим...
   - А й справдi, схожий на Айлiрагiза. - Погодилася з нею Ийлiцлiра.
   - Вiдтепер i назавжди! - Напiвжартома, напiвсерйозно проголосив Айлiрагiз. - Нарiкаю цей струмок iм'ям Айлiрагiз-чер!
  Назвавши всi струмки своїми iменами, Айлiра запропонувала столицю Ойдража будувати саме в цьому мiсцi.
   - А як ми назвемо майбутнє мiсто? - Погодившись з нею, запитав Айлiрагiз.
   - Так i назвемо - Єюй-Черзуш! - Вiдповiла Айлiра.
   - Треба б i гори назвати. - Ийрийна обвела поглядом зубчастий обрiй.
   - Отакої?! Навiщо їх називати?! Нехай будуть Кiльцевi гори! - Вiдмахнувся Одракраз, якому вже не терпiлося летiти кудись в iнше мiсце.
   - Е, нi! Якщо вже давати назви, то всьому по порядку! - Пiдтримав Ийрийну Iюйрiмiц. - Он там, наприклад, я бачу гарний прохiд у виглядi арки, що обвалилася. - Вiн показав рукою туди, куди дивився. - Пропоную його так i назвати "Арочний Прохiд".
   - А он там найвища i гостра гора! - Подивилася в iнший бiк Украгейра. - Нехай буде "Гора-Спис"!
   - А оте невелике скупчення обсипаних гiр схоже на величезного панцирного водяного павука! Такого, якого ми вбили на Ейжашi, тiльки в багато разiв бiльшого! - Показала Ийлiраз.
   - Це буде "Застиглий Павук"! - Тут же пiдхопила Ийжараз.
   - А он там ряд майже однакових гiр, вони схожi на гребiнь для волосся. - Показала нам Ейнайка.- Давайте назвемо їх "Гребiнець"?
   - А я знайшов танцюючу людину! - Вигукнув Iюйрiмiц.
   - Де?! - Розвернулися всi ми, не знаходячи того, що побачив Iюйрiмiц.
   - Та он! Як ви не бачите?! Придивiться уважнiше: он той великий круглий камiнь, що висить майже над самою прiрвою - голова. Над нею пiднята одна рука з розчепиреними пальцями, друга рука лежить на сусiднiй горi, нiби спираючись на неї. Одну ногу вiн пiдняв вгору, майже паралельно першiй руцi, а друга - це он той виступ, який спускається до самого дна кратера. Побачили?
  Ми уважнiше придивилися до того, що описував Iюйрiмiц i, дiйсно, всi цi кiлька гiр з'єдналися для наших очей в танцюючу людину.
  - "Танцююча людина" - У ту ж мить назвала це гiрське скупчення Украгейра.
  Давши назви всьому, чому могли, ми вилетiли з кратера Єюй-Черзуш i полетiли паралельно екватору. Полiт над Ойдраж тiльки спочатку був захоплюючим, але потiм швидко набрид. Кратери, кратери i кратери. Гострi та обсипанi гори, вкритi льодовиками, та стiкаючi з них струмки i рiки. Озера в центрi облямованих горами долин та убога жовтувато-зеленувато-синя рослиннiсть на їх берегах. Тiльки розмiри кратерiв i озер були рiзними i кiлькiсть стiкаючих з льодовикiв струмки або рiчок... Майже такi ж пейзажi розгорталися i в польотi по меридiану. На пiвденному полюсi височiв величезний льодовик без кратерiв, але смугастий, наче продряпаний величезною багатокiгтевою лапою - це з нього стiкали i застигали невеликi струмочки.
  Давати назви всiм кратерам, горам, озерам i струмкам у нас вже не було бажання.
   - Нехай тi, хто тут будуватимуть мiста i будуть жити, самi все i називають! - Вирiшив Одракраз. - А з нас i Столицi вистачить!
  До свiтанку ми повернулися на корабель, повечеряли, прийняли ванни i лягли спати.
  ***
  Наступний наш перiод неспання почався з виходом Зель- цок у зенiт. Температура повiтря в кратерi пiднялася до семи градусiв тепла. Водоспад Айлiрагiз-чер гримiв ще сильнiше, нiж учора. Пiд ним вже будувалася тимчасова електростанцiя i тягнулися дроти до будиночкiв табору, побудованого за пiв дня з трансформерiв.
   - А навiщо їм знадобився табiр? - Здивувалася Украгейра. - Адже в кораблi жити набагато комфортнiше i зручнiше?
   - Для дослiджень. - Вiдповiла Ийрийна.- Не тягти ж всi зразки на корабель!
   - Ходiмо, подивимося, що вони там вже познаходили? - Запропонував Лiрiдан.
  А познаходили вже досить багато: i цiлi шматки антиграва, i антiгравний пiсок, перемiшаний з мiсцевою породою, i розсипи алмазiв та якихось iнших диких кристалiв, що утворилися колись через високi температури, i бiльше двадцяти видiв живих органiзмiв, i бiльше десяти видiв рослинностi... Саме в цей момент команда бiологiв i геологiв збиралася на дно озера, за наступною партiєю зразкiв.
   - А можна нам теж? - Яйлiза i Яйлiма благально переводили погляди з мене на командира пiдводникiв i назад.
   - Можна нам з вами? - Запитав я.
   - Можна, тiльки якщо дуже швидко! - Вiдповiв той, вже закручуючи на своїй головi прозорий шолом.
  Всього за пару хвилин ми перевдяглися у пiдводнi костюми i наздогнали групу пiдводникiв, коли вона ледь зникла пiд поверхнею води. Спочатку вода здавалася абсолютно чистою i прозорою. Але бачачи, як пiдводники в нiй щось вишукують, ми придивилися i побачили дрiбних напiвпрозорих тварин, якi снували туди-сюди навколо нас. Однi з них досягали розмiрiв з мiзинець, iншi були з чверть нiгтя, третi взагалi можна було помiтити лише тодi, коли вони цiлою зграєю налипали на склi шолома, роблячи його "в крапочку". У одних були плавники, у iнших - безлiч щупалець, третi взагалi були схожi на кульки або чашечки, якi то розкриваються, то закриваються...
  Потiм ми спустилися до мулистого дна. Вiрнiше, це нам здалося, що ми спустилися на дно. Насправдi товстий шар чистого антиграва, який лежав на днi у виглядi розплющеного коржа, утворював шар вiдштовхування мiж самим дном i шаром мулу. У мулi повзали рiзнi хробокоподiбнi i росли деякi види рослин, мiж якими плавали прозорi рибки, схожi на бурульки.
  Пiд шаром мулу не було нi повiтря, нi води. На вакуум це теж не було схоже.
   - Якась нематерiальна речовина? - Спробував опустити в неї руку Айлiрагiз.
   - Антигравне поле. - Вiдповiв Командир пiдводникiв. - Сьогоднi ми саме збираємося в нього проникнути i спуститися до самого антиграва.
  Всi пiдводники активували гравiтацiйнi пояси на своїх комбiнезонах i показали нам, як це зробити. Тепер ми вiльно могли плавати у тому "щось", що пiдводники назвали антигравним полем. Це було схоже на невагомiсть, в якiй ми могли пересуватися i вгору, i вниз i в будь-яку iншу сторону. А пiд нами вiдбивав свiтло Зель-цок найчистiший металевий антиграв!
   - А чому за стiльки часу, майже мiльйон рокiв, вiн не вкрився хоча би пилом? - Запитала Дразойка.
   - Тому, що вiн все вiд себе вiдштовхує! - Пояснила їй Ийжараз. - Це ж не той антиграв, яким ми звикли користуватися i в якому безлiч рiзних домiшок. Це чистий антиграв, який мiг утворитися в умовах величезних температур космiчного вибуху!
  В цей час команда пiдводникiв вже почала пробувати вiдколоти або вiдпиляти шматок чистого антиграва вiд "коржа". Нiякими iнструментами їм це зробити не вдавалося. Ми поплавали над ними трошки i вирiшили вiдплисти вбiк, щоб не заважати.
   - Я ось що подумала... - Нерiшуче перервала загальне мовчання Ийжараз. - Адже якщо це чистий антиграв, то вiн нiчого не важить?
   - Ну, так. - Пiдтвердив Лiрiдан.
   - А якщо вiн нiчого не важить, то навiщо вiдпилювати вiд нього шматки, коли можна спробувати пiдняти його весь на поверхню?
   - Ось такий величезний млинець, дiаметром вiсiм кiлометрiв?! - Здивувався Одракраз.
   - Це озеро має дiаметр вiсiм кiлометрiв. - Вiдповiла Ийрийна. - А до дна воно поступово звужується. Думаю, цей млинець має дiаметр трохи бiльше шести кiлометрiв.
   - Нiчого собi! - Вигукнула Йойлока. - Антигравний млинець дiаметром у шiсть кiлометрiв треба пiдняти з глибини... А яка глибина води в озерi?
   - Всього-то вiсiмдесят метрiв! - Вiдповiла Єйкайна.
   - Якщо ми будемо пiднiмати млинець вертикально, то нам доведеться пiднiмати i весь цей шар води з усiма його мешканцями. - Почала мiркувати Єйнайка. - А вони вiд цього можуть загинути.
   - Значить, нам треба витягати млинець збоку, в один бiк, нiби з-пiд ковдри води! - Здогадалася Украгейра.
   - Пiшли, розповiмо пiдводникам! - Вирiшила Айлiра.
  Як не дивно, iдея з витягуванням млинця-антиграва спрацювала. Мiсце для витягування вибрали мiж Айлiрагiз-чером i Дразойка-чером, бо вiдстань мiж ними була не менше семи кiлометрiв. Мiж iншими струмками вiдстанi не перевищували трьох-п'яти кiлометрiв.
  До краю млинця-антиграва, розташованого на протилежному вiд табору боцi, приєднали кiлька металевих тросiв, якi тягнули тягачи, i антiграв повiльно, але благополучно виповз на берег. Шар мулу так само повiльно опустився на дно кратера, i озеро перестало бути таким свiтлим, як ранiше, бо дзеркало на його днi зникло. Як це вплине на мiсцеву флору i фауну? Поживемо, побачимо!
  На березi антигравний млинець виявився не "млинцем", а "блюдцем". Таке собi шестикiлометрове у поперечнику блюдце, з товщиною стiнок приблизно у сто метрiв i товщиною дна близько трьохсот метрiв, зависло над берегом мiж струмками на висотi триповерхового будинку. Для надiйностi його закрiпили тросами, хоча воно нiкуди спливати i не збиралося. Цим блюдцем одразу же зайнялися фiзики, хiмiки i геологи, а ми, щоб не заважати, вирушили в денну подорож над Ойдражем.
  Повернувшись до заходу на корабель, ми повiдомили, що кiлька подiбних "млинцiв" виявили ще в деяких озерах. Надiсланi туди експедицiї через кiлька днiв пiдтягли до околиць нашого кратера ще два антигравних блюдця, одне мiдно-нiкелеве, два срiбних i одне золоте - всi рiзних дiаметрiв. Видно, на планетах п'ятої орбiти були великi нерозвiданi поклади цих речовин, якi зiбралися в круглi бомбочки, що розплющилися при зiткненнi з Ойдражем. Тепер розвiдка подiбних знахiдок велася повним ходом по всiй планетi.
  ***
  Прокинувшись, як i належало, в серединi ночi, ми пiшли дивитися Кристали. Все, що було знайдено на Ойдражi, ми i так вже знали, тому переглянули зведення з iнших планет.
  Ойдрат виявився абсолютно мертвою кам'яною кулькою, позбавленою i атмосфери, i магнiтного поля, i навiть води. Вiдновити життя на ньому вартувало би величезних зусиль, тому його вирiшили використовувати для видобутку корисних копалин: антиграва, золота, мiдi, срiбла та iнших металiв, диких кристалiв на кшталт алмазiв, а також для будiвництва заводiв космiчних кораблiв. Адже тут, в умовах космiчного холоду вночi* (-182 градуси за Цельсiєм) i космiчної спеки вдень (+132 градусiв за Цельсiєм), вiдсутнiстi атмосфери i мiкроорганiзмiв, були iдеальнi умови для створення нових високомiцних сплавiв. Виробничо-житловi мiста можна було би побудувати на полюсах, де температура коливалася вiд +10 до -25 градусiв.
  Ойдрап був чимось схожий на Ойдраж, правда рiвень азоту i кисню в його атмосферi був на пару вiдсоткiв вищим, а рiвень дiоксиду сiрки i сiрководню нижчим, що давало можливiсть оживити його трохи швидше, нiж Ойдраж.
  А от Ойдрак порадував! У нього збереглася майже придатна для життя атмосфера, хоча i невеликої товщини. Температура на екваторi трималася в межах +20 - -25 градусiв, а на полюсах не знижувалася нижче -60. Саме на цiй планетi вже зараз, зрозумiло, з купою обмежень i додаткових заходiв, можна було починати жити. Саме тут витрати на вiдновлення атмосфери повиннi були бути мiнiмальними. Саме на Ойдрацi потрiбно було розмiщувати Столицю всiєї четвертої орбiти.
  - А як же Єюй-Черзуш? - Стало прикро Яйлiзi.
   --------- -------------------------------------------------- ------------------------------------------
   *Для порiвняння - на Мiсяцi денна температура становить +127 градусiв, а нiчна - -173 градуси за шкалою Цельсiя. На полюсах - вiд +10 до -15 градусiв.
  - Єюй-Черзуш буде Столицею Ойдража! - Впевнено вiдповiв я. - А на Ойдраку ми знайдемо мiсце для Столицi всiєї четвертої орбiти!
   - Тодi давайте полетимо вiдразу ж туди! - Вигукнув Одракраз.
   - Не можна. Згiдно з графiком експедицiї, з Ойдража ми повиннi вилетiти тiльки через чотири днi, i Ойдрак у нашому розкладi стоїть третiм, пiсля Ойдрапа. - Розвiв я руками. - Хоча ми i Команда Ейлiр-Єюя, але зобов'язанi рахуватися з усiма iншими людьми!
   - Ще цiлих чотири днi на Ойдражi! - Вигукнула Йойлока. - З нудьги можна померти.
   - Тому пропоную летiти на супутники! - Запропонував Айлiрагiз.
  Всi з радiстю погодилися. Нiч закiнчилася, почався свiтанок, час сну нашої Команди.
  ***
  Наступний наш ранок почався з Ойдражської середини дня. Пiсля снiданку i водних процедур ми вiдразу же полетiли на овальний меридiанний Ойдражум. Летiти до нього довелося трохи бiльше шести ийлiрських годин (близько 13 земних), тому на огляд супутника у нас залишалося всього близько шести годин неспання.
  Ну, овальний неживий камiнчик. Сила тяжiння - майже як на Ийлiрi. Усюди кратери, кратери i кратери. Деякi з них з'єднанi мiж собою глубоченними трiщинами-каньйонами, на днi яких у нiчний час можна спостерiгати появу iнiю. На деннiй сторонi - космiчна спека, на нiчний - космiчний холод. На полюсах - тонкий шар льоду, не бiльше двох-трьох метрiв. Нiчого цiкавого, але один день пройшов.
  Назад на Ойдраж ми летiли на автопiлотi i всi спали. Прилетiли пiсля заходу, i пiшли досипати у свої каюти на кораблi.
  Прокинувшись в серединi ночi, ми, як завжди по черзi поплескались в кабiнках-басейнах, поснiдали i пiшли переглядати зведення з Кристалiв. Потiм трохи побродили по нiчному Ойдражу, позаймались бойовими мистецтвами i навiть, за наполяганням Айлiрагiза, трохи потренувались у читаннi та письмi. На свiтанку пiшли спати знову до мiсцевого полудня.
  ***
  Пiсля полудня ми полетiли на чашеподiбну Ойдражен.
  Поки летiли, уявляли, якою має бути архiтектура майбутнiх мiст четвертої орбiти, кожен пропонував свiй варiант, сперечався i вiдстоював його, тому до Ойдражен ми пiдлетiли, не помiтивши, як пролетiв час. На цю мить ми всi погодилися, що мiста треба будувати саме в кратерах, тодi кожне мiсто матиме своє власне озеро, свої струмки з прiсною водою i свої загороджувальнi гори, що захищатимуть вiд вiтрiв амфiтеатр мiста.
  Для неспання залишалося всього трохи бiльше п'яти годин, тому я запропонував спочатку оглянути зовнiшню сторону "чашi", а вже потiм, пiсля сну, внутрiшню.
  Зовнiшня частина Ойдражен майже нiчим не вiдрiзнялася вiд Ойдражума - все тi ж кратери i трiщини каньйонiв. Тiльки трiщини цi були неглибокими i покривали всю поверхню густою мережею, як вiзерунком.
   - Непогано вони розписали чашечку... - Навiть замилувалася Єйнайка.
   - Хоч в Галереї Мистецтв виставляй! - В тон їй вiдповiла Єйкайна.
  На Ойдражен не виявилося нi атмосфери, нi льодових шапок, нi навiть iнiю. Тому, посадивши свої човники на внутрiшнiй стiнцi "чашечки", ми повечеряли i лягли спати.
  Через дванадцять годин ми прокинулися i вийшли на поверхню. Стiнки "чашечки" не були зритi кратерами, вони представляли собою рiвну поверхню, злегка присипану пилюкою, на якiй ми весело залишали ланцюжки своїх слiдiв.
   - А чому тут немає кратерiв? - Запитала, нi до кого не звертаючись, Яйлiза.
   - Мабуть, всi їх вирiвняв той великий астероїд, який перетворив Ойдражен на чашку. - Вiдповiла Йойлока. - А потiм, вже пiсля цього, всередину астероїдам було важче потрапити.
   - Ну, звiсно! Це ж треба прицiлитися i залетiти в середину! - Засмiявся Одракраз.
   - Полетiли до застиглої лави! - Запропонувала Ийлiцлiра, яка вже набiгала навколо Айлiрагiза багатовиткову спираль своїх слiдiв.
  Поблизу вмiст "чашечки" на дзеркало схожим вже не був. Дуже рiвна поверхня була, як i все навколо, присипана шаром космiчного пилу. Пил був неглибоким, всього близько пiвметра. Згрiбаючи його в сторони, ми змогли дiстатися до твердої поверхнi. Тут лава, розтопивши астероїд, яакий врiзався в Ойдражен, змiшалася з його речовиною i створила якийсь невiдомий нам до цього сплав. Сплав притягував органiчнi сполуки (нас в тому числi) i вiдштовхував будь-якi iншi, чи то метали, чи то воду, чи то технiчнi композитнi з'єднання.
   - Нiчого не розумiю! - Поекспериментувавши деякий час з рiзними матерiалами, нарештi, втратила терпiння Ийжараз.
   - То й не треба розумiти! - Вiдповiв їй Одракраз. - Нехай сюди прилiтають научники, розбираються i розумiють. Наша справа - розвiдка. Ми все розвiдали, на Кристал записали, можемо летiти назад!
  
  14. IНШI ПЛАНЕТИ ЧЕТВЕРТОЇ ОРБIТИ.
  Ойдрап, як близнюк Ойдража обрадував нас тiльки бiльш щiльною i менш отруйною атмосферою, в якiй вже навiть можна було дихати до трьох хвилин. Нашi попередники залишили нам дослiдний табiр у величезному кратерi, розташованому чiтко на лiнiї екватора. Цей кратер був дiаметром близько сорока кiлометрiв, а глибиною всього близько восьмисот. У центральне озеро цього кратера стiкало всього дванадцять струмкiв.
   - Треба би для Столицi пiдшукати iнше мiсце. - Задумливо оглядаючи краєвид пiд нашими екiпажами, запропонувала Йойлока. - Щоб було сiмнадцять або вiсiмнадцять струмкiв.
   - Не треба! - Заперечив Айлiрагiз. - Столиця планети четвертої орбiти повинна мати свою числову символiку: чотири планети плюс вiсiм супутникiв - всього дванадцять!
   - А як ми її назвемо? - Запитала Ийлiцлiра.
   - Так... - Задумався Айлiрагiз. - Нехай столиця називається Еюй-Черзуш*! - Нарештi, вирiшив вiн.
  Пейзажi Ойдрапа майже нiчим не вiдрiзнялися вiд пейзажiв Ойдража, хiба що бiльш рiзноманiтною i високою рослиннiстю, серед якої можна було навiть знайти дрiбних амфiбiй i сухопутних тварин. Дно озера Зушчур складалося з гранiтних i базальтових порiд, але в деяких кратерах, як i на Ойдражi нашими попередниками були знайденi металевi та антигравнi "блюдця". Антиграв був за нашим методом витягнений з озер i ширяв над поверхнею в мiсцях його знахiдок, а метал ще треба було видобувати.
   Екваторiальний супутник Ойдрапа Ойдрапез майже не постраждала, на нiй навiть збереглася частина атмосфери i води. А ось у меридiанного Ойдрапуза, був зрiзаний, як ножем, весь пiвнiчний полюс, але не горизонтально, а пiд кутом в двадцять п'ять градусiв до його екватора.
   - Iдеальний космодром! - Дивлячись на рiвно зрiзаний майданчик планетарного масштабу, вигукнув Айлiрагiз. -
  ---------------------------------------- -------------------------------------------------- -----------
   *Еюй-Черзуш - Кратер дванадцяти струмкiв.
  
  Саме звiдси i зможуть стартувати гiгантськi галактичнi кораблi нашого Космофлоту!
  - Але ж тут немає атмосфери! - Заперечила Ийлiра. - Життя тут буде дуже важким.
   - Сюди галактичнi кораблi будуть прилiтати, не завдаючи незручностей нiкому з живих. А жити можна буде на самому Ойдрапi чи на Ойдрапез! Скiльки тут летiти на звичайних крейсерах або навiть човниках! - I вiн вiдразу ж через перемовку вiддав розпорядження фахiвцям про початок планування будiвництва головного галактичного Космодрому саме на зрiзi Ойдрапуза.
  Поки дослiдники займалися своєю роботою на Ойдрапi, наша Команда лiтала туди-сюди, давала назви найбiльш помiтним рельефам, намагалася приручити маленьких, вкритих хутром тварин, якi жили в середнiх широтах планети, риючи собi нори в снiгу. I з нетерпiнням чекала часу перельоту до Ойдраку.
  ***
  I ось ми, нарештi, на Ойдрацi! Три експедицiї, побувавши тут вже до нас, побудували навiть тимчасове мiсто в рiдкiсному листяному лiсi навколо озера в одному з кратерiв бiля екватора.
   - Ну, як один з дослiдницьких центрiв це мiсто i годиться... - Скептично оглянув його з висоти Айлiрагiз. - Але для столицi Ойдрака i всiєї четвертої орбiти треба пiдшукати щось iнше...
   - Яке? - Запитала Ийлiцлiра.
   - Щось бiльш масштабне i символiчне. - Вiдповiв Айлiрагiз.
   - А де шукати будемо? - Поцiкавилася Айшуханiза.
   - Звичайно ж, поблизу екватора! Тут клiмат найбiльш сприятливий.
  Гуляти по Ойдраку було приємно: температура близько двадцяти чотирьох градусiв тепла, цiлком придатне для дихання повiтря, а в пiвтора рази бiльшу, нiж на Ийлiрi, силу тяжiння компенсували антигравнi вставки в комбiнезонах.
  Зверху Ойдрак теж виглядав бiльш симпатичним за iншi планети. Кратерiв на ньому було не дуже багато, бiльшiсть з них вгадувалися по круглим воронкам синьо-зелених лiсiв навколо озер, щiльнi хмари утримували тепло, тому кiльцевi кратернi гори на екваторi не всi були покритi льодовиками. У пiвнiчних широтах круглий рiк тримався снiг i льодовики. Влiтку з них бурхливими потоками текли до екватора рiчки, утворюючи величезнi моря в екваторiальнiй i тропiчнiй зонах.
  Ранiше, до Iзоляцiї, суходiл на Ойдрацi був представлений двома великими материками, розташованими широким поясом уздовж екватора i дрiбними островами в льодовитих Пiвнiчному та Пiвденному морях. Тепер залишився невеликий материк i безлiч великих та дрiбних островiв на екваторi, а ще величезнi льодовики на полюсах. Всi ми полетiли вздовж лiнiї екватора на захiд.
   - Ось цей острiв пiдiйде? - Запитала Украгейра, помiтивши пiд екiпажем острiв середньої величини з невеликим кратером, в який стiкало три широкi рiчки.
   - Нi! - Коротко вiдповiв Айлiрагiз.
   - А цей? - Лiрiдан побачив величезний кратерний острiв зi стрiмкими стiнками, оточеними морем, i центральним озером, в який вода потрапляла через двi морських затоки.
   - Нi!
   - А он той? - Трохи пiвнiчнiше екватора розташувався майже плоский острiв з невеликим кратером, але не в центрi, а майже на самому сходi. - У кратерi можна буде побудувати Головний Палац, а все iнше мiсто розташується на рiвнинi.
   - Нi!
  Що ми не пропонували Айлiрагiзу, як не аргументували свої пропозицiї, його нiщо не влаштовувало. Острови закiнчилися, тепер ми летiли над єдиним материком Ойдрака.
   - Ось вiн! - Раптом скрикнув Айлiрагiз, вказуючи кудись у далечiнь.
  Що саме його так обрадувало, ми поки зрозумiти не могли. А коли пiдлетiли ближче, побачили дiйсно чудовий краєвид. Здавалося, вiн був створений штучно спецiально для столицi Ойдрака. У пiвденно-захiднiй частинi материка гори i лiс вимальовували чотири iдеальнi концентричнi кола. Якщо в самому центрi розташовувалося кругле озеро, то кожна наступна окружнiсть примикала до наступного кiльця гiр чи то кiльцевим озером, чи то каналом.
   - Це ж треба так було вцiлити! - Вигукнув Одракраз. - Чотири рази в одне мiсце!
   - I кожного разу астероїд був все меншим та меншим! - Додала Ойдраза.
   - Дивiться! - Айлiрагiз облiтав кратерний комплекс по зовнiшньому кiльцю. - Спочатку сюди впав просто величезний астероїд - бачите, його дiаметр перевищує сто тридцять кiлометрiв, а кiльцевi гори пiдносяться всього на двiстi-триста метрiв. Далi, поступово знижується лiс i виходить до пологого пiщаного берега кiльцевого озера. Iнший берег цього озера - кiльцевi гори наступного кратера.
   - Їх висота не бiльше ста п'ятдесяти метрiв. - Оцiнила гори Ийлiцлiра.
  - I знову лiс спускається до кiльця води! - Продовжила Єйнайка.
   - Цiкаво, а як виникли цi кiльцевi озера? - Замилувалася бiлоснiжним пiском узбережжя Єйкайна.
   - Струмки з гiр стiкають, а далi впираються в iншi гори, ось i виходить кiльце води! - Пояснила Ийлiра.
   - А потiм ще одне кiльце, а потiм в самому центрi - кругле озеро. Дiйсно дуже красиво. - Яйлiма злетiла вище, щоб помилуватися всiм пейзажем.
   - Не тiльки красиво, але й символiчно! - Вiдгукнувся Айлiрагiз. - Столиця четвертої орбiти буде складатися з чотирьох кiлець!
   - А давайте порахуємо, скiльки там стiкає рiчок i струмкiв? - Запропонувала Айлiра. - Може, i вони що-небудь символiзують?
  В центральне кругле озеро впадав один широкий бурхливий потiк. Величезний i ревучий водоспад пробив скелi найменшого кратера. З кiльцевого озера за ними вода стрiмко обривалася зi стометрової висоти вниз, а потiм широкою рiкою вливалася в озеро дiаметром у пiвтора кiлометри i глибиною близько чотирьохсот метрiв. На протилежному боцi озера крiзь лiс майже паралельно один одному пробиралися два невеликих веселих потiчка. Це озеро знаходилося приблизно на пiвтора кiлометра нижче рiвня океану. Його береги пiднiмалися пологою лiйкою приблизно на п'ятсот метрiв до кiльцевих гiр, найпомiтнiшi пiки яких пiднiмалися не бiльш, нiж на сто п'ятдесят метрiв, утворюючи лiйкоподiбне кiльце шириною близько п'ятнадцяти кiлометрiв.
  Самi кiльцевi гори були не ширше кiлометра, а за ними - двохсотметрове кiльце озера, вода з якого зумiла пробити для себе стiк у виглядi водоспаду i двох потiчкiв.
  Наступна воронка була глибиною близько п'ятисот метрiв i шириною - до десяти кiлометрiв. Потiм гори висотою всього близько п'ятдесяти-шiстдесяти метрiв i озеро за ними, вода з якого двома спокiйними рiчками стiкала в перше кiльцеве озеро. Серед лiсу ми не вiдразу помiтили ще чотири тонесенькi потiчка, якi вливалися в кiльцеве озеро, не вiдкрито, а пiд купами камiння, навалених на його берегах.
  Наступне кратерне кiльце було шириною близько шiстнадцяти кiлометрiв, включаючи i пiвкiлометрове кiльцеве озеро, i кiлометрову гряду невисоких, всього близько ста метрiв, гiр. Четверте кiльце було найширшим - близько двадцяти п'яти кiлометрiв, включаючи ширину кiльцевої гряди i вузьке, схоже на рiчку озеро шириною всього близько двадцяти п'яти-тридцяти метрiв.
   - Ви бачите символiку?! - Захоплювався Айлiрагiз. - Чотири кiльця - чотири орбiти. Центральне озеро - як Зель-цок. У нього впадає всього одна рiчка - як Айшух на першiй орбiтi i два потiчка - як його супутники. В кiльцеве озеро другого кратера впадають двi рiчки - як Ейжаш та Ейжас, а чотири потiчка, що ховаються пiд камiнням - це їх супутники. У наступне кiльце води впадає два широких струмка i одна рiчка - всього три, як планети третьої орбiти...
   - А струмки-супутники? - Запитала Айшуханiза.
   - Може, вони десь там i ховаються... Та навiть якщо їх i немає, то можна зробити! Адже ми все одно тут все забудовуватимемо i перебудовуватимемо! - Вiдмахнувся Айлiрагiз. - А ось це четверте кiльце - це четверта орбiта!
   - Аге ж, тiльки не вистачає чотирьох рiчок i восьми струмкiв! - Посмiхнувся Лiрiдан.
   - Не поспiшайте! - Знизився до самих верхiвок дерев Iюйрiмiц.- Там якась вода пробирається, не могло ж озеро виникнути просто так!
   - А може, в нього вода набiгла з третьої гряди! - Припустив Одракраз.
   - Нi, треба спуститися пiд дерева i пошукати струмки! - Заперечила Яйлiма.
  Ми всi спустилися i взялися вiдшукувати струмки. Маленьких i звивистих, всього їх виявилося дев'ять.
   - Не вистачає для четвертої орбiти. - Похитала головою Йойлока. - Треба би ще три знайти...
   - Дивiться! Он, на тiй сторонi озера з гiр третього кратера стiкає невеликий водоспад! Це вже десять! - Раптом обрадувала всiх Ийжараз.
   - Давайте ще пошукаємо! - Надихнулася Ийрийна.
  Але бiльше анi рiчок, анi потiчкiв, анi водоспадiв ми не виявили.
   - Нiчого! - Заспокоїла всiх Ийлiраз. - Якщо ми все одно будуватимемо, то можна з гiр провести ще два штучних водоспади або струмки. Символiку можна i пiдiгнати.
  - Можна, звичайно! - Погодився Айлiрагiз. - Отже, Столицю Ойдрака та всiєї четвертої орбiти будемо облаштовувати саме тут! А назвемо її... Ойдрак-Ойкер* - I вiн
  через перемовку зв'язався з фахiвцями, передаючи координати майбутньої столицi.
  Меридiанний супутник Ойдракуб виявився мертвим, проте екваторiальна Ойдракеб цiлком була готова до вiдновлення, зберiгши i магнiтне поле, i частину атмосфери.
  Ойдрат та обидва його супутника Ойдратек i Ойдратук виявилися мертвими пустельними кульками без атмосфери i магнiтного поля, щiльно всiянi кратерами. Нiчого цiкавого на них ми не знайшли, якщо не брати до уваги запасiв астероїдних металiв i антиграва. Вiдновлювати їх не мало сенсу, а от видобутком корисних копалин i будiвництвом переробних заводiв зайнятися було варто. Визначати мiсце майбутньої столицi Ойдрата ми не стали, вирiшивши, що її збудують там, де виникне найбiльший завод.
  Закiнчивши з розвiдкою планет i супутникiв четвертої орбiти, ми полетiли назад, на свiй рiдний Ийлiр.
  
  15. ПОВНА СИСТЕМА.
  В дорозi Айлiрагiз знову причепився до нас зi своїм улюбленим писанням.
   - Ну, навiщо нам це потрiбно? - Пробував вiдв'язатися вiд нього Лiрiдан. - Ми вже i так сяк-так вмiємо i читати, i писати. Невже, цього мало?
  -------------------------------------------------------------------------------
   *Ойдрак-Ойкер - Чотири кiльця Ойдрака.
  
   - Мало! - Твердо вiдрiзав Айлiрагiз. - Я хочу, щоб ви вмiли це робити дуже швидко i автоматично.
  - Навiщо? - Намагався вiдтягнути подалi нецiкаву справу Лiрiдан.
   - Щоб бути цивiлiзованими галактами.
   - А може, Галакти i самi вже нi писати, нi читати не вмiють? Як це вмiння може статися нам у нагодi практично?
   - Уявiть екстрену ситуацiю: всi технiки i iнженери загинули, пiлотiв теж немає, ви перебуваєте у глибокому космосi i вам треба дiстатися до дому... Як ви будете керувати кораблем? Це ж вам не човник i не екiпаж, тут купа всяких кнопок, важелiв, екранiв i всього iншого.
   - Ну?.. А Кристали навiщо? Запитаємо у них.
   - Поки запитаєш, поки вiн вiдповiсть, поки ти збагнеш, про що йде мова, поки зорiєнтуєшся серед всiх цих апаратiв управлiння, тебе вже пiдстрiлять або вiзьмуть у полон.
   - Хто?! - Вже не питав, а все бiльше розпалювався Лiрiдан.
   - Якi-небудь войовничi Галакти! - Втрачаючи терпiння, закричав Айлiрагiз.
   - Гаразд, заспокойся! - Торкнув його за лiкоть Iюйрiмiц. - Що ти пропонуєш?
   - Я пропоную пiдписати всi агрегати на кораблi, навчитися їх швидко читати i вiдразу ж дiяти!
   - Цього ще тiльки не вистачало! - Схопився за вуха Одракраз.
   - А чим нам ще займатися шiстдесят два днi польоту до Ийлiра? - Дипломатично вирiшила заспокоїти всiх Айлiра. - Будемо пiдписувати, будемо читати, будемо запам'ятовувати. Треба бути готовими до будь-яких ситуацiй в Галактицi!
  За час польоту до третьої орбiтi, ми встигли пiдписати всi агрегати i примiщення нашого корабля. Тепер вiн так i майорiв червоними, жовтими, синiми, зеленими та чорними лiтерами. Для початку ми запам'ятали, що червонi написи - це аварiйнi агрегати, зеленi - системи життєзабезпечення, жовтi - зв'язок i спостереження, синi - автоматична настройка i ремонт пошкоджень, чорнi - технiка. Потiм Айлiрагiз з екiпажем корабля ганяли нас вiд агрегату до агрегату, поки у нас у мозку не склалася чiтка вiдповiднiсть мiж ними i написами. До кiнця польоту вся наша Команда вже цiлком самостiйно могла керувати всiма системами.
   - От бачите, нiчого складного! - Радiв Айлiрагiз. - Тепер, що би не трапилося, я за нас спокiйний!
  ***
  Поки ми лiтали, на Ийлiрi, виявляється, пройшло 283 днi, майже пiвроку! (Земний рiк i майже п'ять мiсяцiв) За цей час багато що встигло змiнитися.
  По-перше, тато. Переставши бути Властителем та оселившись у палацi своєї десятої дружини, вiн настiльки з нею зблизився, що, незважаючи на своє оскоплення, в ньому прокинулося кохання. Тепер не тiльки Айлiрагiз з Ийлiцлiрою дивилися одне на одного якимось незрозумiлим поглядом, а й тато з десятою дружиною теж. Такi ж пари закоханих все частiше стали зустрiчатися як серед Володарiв i Правителiв, так i серед простих людей. Слово "кохання", яке було ще недавно таким екзотичним, стрiмко вривалося у життя.
  Разом з коханням у зель-цок-тiв поступово прокидалися й iншi почуття: заздрiсть, ненависть, агресiя. Тi з зель-цок-тiв, хто захопився бойовими мистецтвами, шукали приводiв випробувати своє вмiння на дiлi, тому на вулицях все частiше вiдбувалися бiйки. До моменту нашого повернення становище настiльки загострилося, що Айлiрагiз-Гiзу довелося особливим указом заснувати Службу Порядку.
  Iюйрiмiц розробив психологiчнi тести, за якими в цю Службу пiдбиралися особливо урiвноваженi i принциповi люди. Тих, хто порушував порядок, вони спочатку паралiзували легким зарядом бластерiв, а потiм вiдправляли на примусовi роботи. Особливо буйних вiдправляли на будiвництво об'єктiв до вiдроджуваних свiтiв. Тим, хто вiдчував у собi ознаки агресiї, але не хотiв заподiювати шкоди оточуючим, пропонувалося пройти психологiчну пiдготовку самоконтролю над почуттями, що прокинулися. Iюйрiмiц створив цiлий Психологiчний Iнститут, фiлiї якого були на всiх планетах. У ньому не тiльки допомагали людям адаптуватися до нових почуттiв, а й готували Фахiвцiв-Психологiв, здатних допомагати конкретним людям в конкретних випадках. Також тут почали готувати Космо-псiхологiв, здатних стежити за соцiальною ситуацiєю в далеких мандрiвках i попереджати можливi конфлiкти серед членiв великих екiпажiв.
  Деякi зель-цок-ти почали нарiкати i обурюватися, кажучи, що до змiн, внесених у життя Ейлiр-Єюєм, все було звично i спокiйно, а тепер все стало набагато гiрше. На це нашiй агiтацiйнiй групi довелося пiдготувати виступ, в якому ми пояснювали, що галактичне щеплення вiд почуттiв, яке справно працювала майже мiльйон рокiв, перестало дiяти якось занадто рiзко. Саме своєчасна поява Ейлiр-Єюя допоможе всiм подолати перехiдний перiод вiд штучно збiднених почуттями iзолянтiв до повноцiнних галактiв. Для цього ми вводимо новi способи виховання та соцiальної адаптацiї, якi допоможуть бути терпимими до думок та бажань iнших, i навчать володiти всiма своїми почуттями, тобто, вмiнню тримати себе в руках.
  Крiм iндивiдуальних конфлiктiв стали проявлятися i масовi. Так, наприклад, коли у вiцi 976 рокiв померла Володарка Ийлiма, її шiстнадцять сестер i один брат - Правителi Провiнцiй - вiдмовилися звiльняти свої мiсця для її вiсiмнадцяти дiтей, деякi з яких ще навiть не досягли Фiзичної Зрiлостi.
  Бунт пiдняв, як не дивно, наймолодший її брат Ийлiмiз, правлячий острiвною Провiнцiєю у Пiвденнiй пiвкулi, схожою на морську тварину з дев'ятьма щупальцями. Пiдмовивши свою сестру-сусiдку, що правила островом, схожим на пiвмiсяць i розташованим на протилежному березi Льодового Моря, вiн запропонував скинути i навiть вбити всiх дiтей Властительки, включаючи i її Спадкоємицю. Себе вiн бачив Властителем Ийлiма, пропонуючи iншим сестрам залишатися Правительками своїх Провiнцiй. Кожна з Правительок змогла пiдiбрати на свою пiдтримку по кiлька десяткiв найбiльш агресивних городян, i всi вони на перевiзних двадцятимiсних екiпажах рушили до Головного Палацу Ийлiма, який розмiщувався на найбiльшому екваторiальному островi, подiленому на двi Провiнцiї.
  Нову Спадкоємицю-Властительку пiдтримали її сiмнадцять сестер i тiтка - Правителька другої половини цього острова. Вони теж змогли зiбрати навколо Головного Палацу кiлька сотень захисникiв з народу i тримали оборону до тих пiр, поки не втрутився Айлiрагiз-Гiз.
  Дiзнавшись про немислимi ранiше подiї на Ийлiмi, Айлiрагiз зiбрав пiд своїм командуванням кiлька сотень космо-воїнiв, озброєних найсучаснiшою зброєю та навчених всiм видам бойових мистецтв, i вiдправився на Ийлiм. Його вiйсько прибуло в той момент, коли бунтiвники зiбралися атакувати Головний Палац на екiпажах з повiтря. Зав'язався бiй, багато бунтарiв загинули, порядок на Ийлiмi був вiдновлений.
  Вiдповiдно до багатовiкових традицiй, пiсля смертi Властителя, його мiсце займав Спадкоємець або Спадкоємиця, а всi його брати та сестри ставали Правителями Провiнцiй. Колишнi Правителi переходили в розряд простих людей i нi на яку владу бiльше не претендували. В умовах придушення бунту, Айлiрагiзу довелося внести змiни в закон. Як i належить, вiн оголосив Спадкоємицю Айларiму Властителькою Ийлiма i його супутникiв Ийлiмаз i Ийлiмоза. Всiх її сестер, як i належить, Володар Зель-цок-ської Системи проголосив Правительками Провiнцiй.
  Наша Команда, яка прилетiла слiдом за вiйськом Айлiрагiза, виступила перед народом Ийлiма i зажадала дотримання всiх законiв Зель-цок-ської Системи, мiняти якi дозволено тiльки Месiї-Єюю та Властителю.
  Людей, яких Правителi зробили своїми спiльниками в бунтi, довелося покарати. Вони були вiдправленi на розробки корисних копалин на мертвих свiтах четвертої орбiти з правом проживання в упорядкованих мiстах живих планет.
  Усiм Правителям-бунтiвникам Айлiрагiз-Гiз не дозволив вважатися простими людьми, а вiдправив на крейсернi роботи першої орбiти.
  На цей час в газопиловому поясi першої орбiти, по якiй колись обертався Айшух зi своїми супутниками Айшухон i Айшуханом, виявили невеликi злитки золота, мiдi, залiза, срiбла, а також такi металевi сплави, про якi ранiше нiхто не мав уявлення. Тепер невеликi крейсери, влiтаючи в кiльце першої орбiти, виловлювали всi цi злитки i сплави, деякi з яких досягали навiть двох кiлограмiв, i звозили їх на Ейжашуд, екваторiальний супутник Ейжаша, де була обладнана Фiзична База. Там цi метали i сплави дослiджувалися i спрямовувалися на необхiднi виробництва в iншi точки Системи.
  Там же, на Ейжашуд, було побудоване пiдземне мiстечко для колишнiх правителiв-бунтiвникiв та їх найбiльш завзятих прибiчникiв. Всi добровiльнi робiтники першої орбiти проживали в мiстах на клiматично бiльш комфортних планетах Ейжас i Ейжаш та їх меридiанних супутникiв.
  ***
  Поступово вся Зель-цок-ська Система оживала. На Ейжас та Ейжашi, а також їх меридiанних супутниках Ейжаседi та Ейжашадi, завдяки розпорошеним у верхнiх шарах атмосфери аерозолям, клiмат став бiльш м'яким i вiдрiзнявся вiд ийлiрського всього на десять-п'ятнадцять градусiв. Навiть на екваторiальних Ейжасуд та Ейжашуд стало трохи прохолоднiше, в лiтню пору океан уже нагрiвався не до вiсiмдесяти-дев'яноста градусiв, а всього до сiмдесяти. Взимку там, правда, стало холоднiше, температура iнодi знижувалася до нуля, але жити в таких умовах вже цiлком було можна.
  Всi планети i супутники другої орбiти вже були повнiстю обжитi, в численних мiстах рiвноправно жили ейжазiми i ийло-уйкро-ойдри, народжувалося все бiльше дiтей вiд змiшаних шлюбiв, з'являлося все бiльше хлопчикiв i дiвчаток як з крильцями, так i з нiжками.
  З двох племен айшухiв на Ейжашi вижило тiльки одне. Доброзичливi айшухи вступили в контакт з зель-цок-тами i стали навiть наслiдувати їх дiї та використовувати їх побутовi знаряддя, а вiдтак їхнiй iнтелект почав стрiмко зростати. Дослiдники казали, що можливо, цьому також допомогла i генетична пам'ять, успадкована вiд стародавнiх, розумних айшухiв, але приспана в епоху Iзоляцiї. У своїй бiльшостi вони вже переступили через три бали за шкалою Ересiв i були зарахованi до числа ересiв-зель-цок-тiв. Звичайно ж, їм потрiбно було ще багато чому навчитися, але трохи розмовляти вони вже вмiли.
  В умовах все бiльшого заселення планети зель-цок-тами, у агресивного племенi айшухiв ставало все менше територiй для полювання. Спочатку вони перебили i з'їли своїх сусiдiв, а потiм, бачачи, що люди та ейжазiми їм не по зубах, вирушили до племенi доброзичливих айшухiв. Там, неподалiк вiд Меморiалу Команди, побудованому навколо панцира морського павука, вiдбулася вирiшальна битва, пiд час якої i загинули всi агресивнi айшухи.
  Те плем"я айшухiв, що залишилося, почало швидко розмножуватися, в чому їм допомагали Лiкарi, навчатися i тепер все бiльше їх представникiв вливалися у спiвтовариство зель-цок-тiв. Останнiм часом Лiкарi стали стверджувати, що айшухи почали дiлитися на жiночi та чоловiчi особини, а отже, вимирання їм уже не загрожує.
  Туристам, якi прилiтають на другу орбiту, рекомендують подивитися на Ейжашi Меморiал Команди Ейлiр-Єюя, Давню Столицю Ейжаша, вiдвiдати заповiдник, в якому живуть айшухи i погратися з рисжизiмками, а на Ейжасi - вiдвiдати Острiв П'яти Каньонiв i ознайомитися з архiтектурою нових мiст.
  ***
  На четвертiй орбiтi будiвництво теж йшло повним ходом. Було вiдновлено атмосфери на Ойдражi та Ойдрапi, облаштованi їх столицi, будувалися iншi мiста. Ойдрак взагалi тепер вiдрiзнявся вiд Ийлiра тiльки кiльцеподiбною архiтектурою мiст i бiльш холодним клiматом зi снiжними зимами. Зрозумiло, найкрасивiшими та найпривабливишими як для життя, так i для туризму, стали столицi цих планет.
  Столиця Ойдража Єюй-Черзуш з його сiмнадцятьма струмками i водоспадом Айлiрагiз-чер була побудована у виглядi амфiтеатру, подiленого струмками на сектори. Грунт, перемiшаний з антiгравним пiском, робив силу тяжiння тут такою ж самою, як на планетах третьої орбiти. А та губчаста рослиннiсть по берегах струмкiв i озера виявилася справжнiм делiкатесом та джерелом безлiчi корисних вiтамiнiв i мiкроелементiв. Продукти з неї не просто тамували голод i доставляли кулiнарну насолоду, а й робили органiзм набагато бадьорiшим i витривалiшим.
  Столиця Ойдрапа Еюй-Черзуш, амфiтеатр якої був подiлений на сектори дванадцятьма струмками, зниженою силою тяжiння не славилася, зате на днi її озера всiм бажаючим надавалася можливiсть збирати алмази, смарагди, аквамарини, сапфiри та iншi дикi кристали, якi можна було використовувати для прикрас.
  Столиця Ойдрака i всiєї четвертої орбiти Ойдрак-Ойкер, розташована кiльцями в чотири яруси, добудувавши вiдсутнi штучнi струмки та рiки, тепер несла в собi повну символiку Системи Зель-цок: озеро Зель-цок-чуж, чотири яруси, як чотири орбiти Зель-цок-ської Системи, в кожному ярусi кiлькiсть рiчок i струмкiв збiгалася з кiлькiстю планет та супутникiв кожної орбiти.
  На Ойдратi столицею умовно можна було назвати пiдземну базу розробникiв корисних копалин i працiвникiв рiзних заводiв, якi жили тут вахтовим методом по двадцять дiб. Постiйне мiсце проживання вони вибирали в упорядкованих мiстах обжитих планет.
  До речi, майже всi заводи i шкiдливi виробництва з живих планет були перенесенi на мертвi, де тут - на Ойдражумi, Ойдракубi, Ойдратi, Ойдратеку та Ойдракебi, в космiчних умовах видобувалися кориснi копалини, створювалося все важке обладнання, паливо, антiгравнi пiдкладки, а також будувалися всi види транспорту, в тому числi й космiчнi кораблi.
  В чашi Ойдражен була обладнана Обсерваторiя з найбiльшим телескопом Системи i облаштований найбiльший Астрономiчний Унiверситет. У внутрiшнiх стiнках "чаши" були виритi пiдземнi комплекси з житловими кварталами, мiсцями для вiдпочинку, штучними садами i басейнами, лабораторiями, Сховищами Знань та iншими спорудами.
  На Ойдрапузi був побудований найбiльший Космодром, оточений системою пiдземних ангарiв, складiв i готелiв, безлiч кораблебудiвельних заводiв та технiчних проектних iнститутiв.
  У найнижчiй точцi зрiзу Ойдрапуза був встановлений Пам'ятник Космо-воїнам, якi цiною свого життя врятували планети третьої i другої орбiт. Виглядав вiн як величезний амфiтеатр, на лавках якого могли помiститися двадцять тисяч глядачiв, iншi бажаючi могли зависнути над пам'ятником в своїх екiпажах або човниках. Всерединi амфiтеатру була вiдображена вся Зель-цок-ська Система - сам Зель-цок у виглядi величезної кулi, що свiтиться, планети першої, другої, третьої i четвертої орбiт, пояс астероїдiв на п'ятiй орбiтi. Все це було виконано з мiсцевого грунту i антигравної крихти, сплавлених мiж собою будiвельним розчином, тому всi об'єкти висiли в просторi на висотi двадцяти метрiв над рiвнем поверхнi Ойдрапуза. З "пояса астероїдiв" постiйно вилiтало камiння-астероїди в сторону четвертої орбiти, а мiж третьою i четвертою орбiтами постiйно зароджувалися, нiби з нiзвiдки, стародавнi космольоти. Космольоти мчали назустрiч астероїдам i стикалися з ними на четвертiй орбiтi мiж її планетами. Вiдбувалися яскравi спалахи, якi робили невидимим для глядача вiдсмоктування вiдпрацьованого матерiалу пiд поверхню дна арени. Там, за допомогою автоматичного моделювання, з цього матерiалу знову формувалися астероїди i космольоти, вiдводилися у потрiбнi камери i звiдти знову вистрiлювалися у пояс астероїдiв i простiр мiж четвертою та третьою орбiтами. Таким чином, здавалося, що космо-воїни з'являються i летять на смерть безперестанку, день у день, з року в рiк, продовжуючи свiй подвиг для наступних поколiнь.
  До речi, антиграв, якого тепер стало дуже багато, змiнив способи пересування на всiх планетах. Тепер кожен мiг лiтати на iндивiдуальних екiпажах, в крiслах або просто на гравках*.
  Iнженери-космобудiвельники розробляли новi двигуни для перемiщення на великi вiдстанi в межах Галактики. Створювалися i перевiрялися все новi й новi теорiї, а нашi Ийрийна, Ийлiраз i Ийжараз були не останнiми з розробникiв.
  Як не дивувався Лiрiдан, та тепер всi космiчнi кораблi i навiть невеликi крейсери мали написи на своїх агрегатах, системах, механiзмах i так далi. Всi космiти зобов'язанi були вмiти читати i писати, тому навчання читанню та письму стало
  ---------------------------------------- -------------------------------------------------------------
   *Гравка - невелика пластина на антiгравнiй пiдкладцi, схожа на лiтаючий скейт.
  
  загальним. Виник навiть новий напрямок у мистецтвi - лiтература, яким почали захоплюватися багато зель-цок-тiв. У
  одних з них проявився талант вигадування i писання, iншi з задоволенням читали всi їхнi твори, ну а третi цi твори волiли дивитися в Дивилках.
  У поясi астероїдiв п'ятої орбiти наша Команда поки ще не бувала, але Айлiрагiз-Гiз, зрозумiло разом зi своєю Ийлiцлiрою, там вже побував i навiть налагодив видобуток астероїдних копалин. Якби не обов'язки Властителя всiєї Сис-
  теми, вiн би, напевно, вже долетiв би i до Межi Iзоляцiї.
  Зустрiчалися ми з Айлiрагiзом не так вже й часто.
   - Якi повiльнi у нас кораблi! - Дiлився зi мною Айлiрагiз. - До п'ятої орбiти летiти довелося цiлих дев'яносто п'ять дiб! I стiльки ж назад, та ще там полiтати!.. Я витратив на цю експедицiю бiльше двохсот дiб! (Практично, земний рiк). I це притому, що у мене найшвидший корабель у системi! Треба щось робити... У Галактицi будуть потрiбнi зовсiм iншi швидкостi!
  Наша Команда теж не сидiла склавши руки. Ми лiтали по всьому нашому свiту зi своєю програмою виступiв, а мiж виступами займалися кожен своєю справою. Я з Айлiрою, зокрема, вишукували стародавнi Пророцтва, якi ще треба було здiйснити.
  
  16. БIЛЯ КОРДОНIВ IЗОЛЯЦIЇ.
  А роки не йшли, а летiли. У Новий 998.097 рiк, до нашого з Айлiрою сотого року життя, Айлiрагiз-Гiз урочисто вiдкрив Пам'ятник Командi Ейлiр-Єюя, а пiд ним - Музей Команди. Пам'ятник був таким, яким вiн його менi показував ще на макетi: на трикутному майданчику, до якго ведуть три сходинки, встановлена тригранна двадцятиметрова стела. Бiля кожної з її граней стоять приблизно п'ятиметровi фiгури Ейлiр-Єюя, Айлiрагiз-Гiза i Айлiри. На кожнiй гранi золотом виписано по шiсть iмен членiв Команди. Над стелою нiби ширяють двi ейжазiми - Айзiшухан i Ейжарiдан, ледь торкаючись ребер стели своїми крилами. Завдяки замiшаному в розчин антигравному пiску, вони виглядають невагомими. На сходинках стоять теж приблизно п'ятиметровi фiгури наших братiв та сестер, виконанi у вiдповiдних пропорцiях з ростом кожного. Всi статуї стоять з пiднятими вгору правими руками, стиснутими в кулаки. У Днi рiвнодення i сонцестояння з кудакiв вистрiлюються великi пальцi.
  Перед пам'ятником влаштовано лiфтовий майданчик, за допомогою якого можна спуститися до Музею Команди. При появi будь-якої людини Кристал автоматично активiзує голографiчне зображення спочатку пам'ятника, потiм наче живих нас, якi стоять так само, як на пам"ятнику.
  Розташованi навколо пари бузково-зеленуватих Кристалiв розповiдають, переспiвують i показують все, що робила наша Команда, здiйснюючи Пророцтва. Ейжазiми постiйно поповнюють цi данi, лiтаючи за кожним з нас i спостерiгаючи за всiм, чим ми займаємося. Якщо за нами з Айлiрою завжди лiтають Айзiшухан та Ейжарiдан, то за iншими - iншi ейжазiми, якi обрали для себе по однiй особi.
  Iнфобачення переводить сюди всi новини про нашi дiяння, а також художнi Дивилки, вигаданi й знятi артистами. А ще там виставленi експонати - деякi з наших особистих речей. Наприклад, я з подивом побачив там нашi з Айлiрою костюмчики, якi ми надягали в день свого повнолiття i карусельку з брязкальцями, за якими мама пояснювала нам, як влаштована Зель-цок-ська Система.
  Як i мрiяв Айлiрагiз, на однiй з кам'яних стiн золотими лiтерами описанi нашi словеснi портрети, якi можна прочитати, а також прослухати у фактичному або пiсенному варiантах з Кристалiв.
  Вся наша Команда, обiйшла кiлька разiв навколо пам'ятника, спустилася в Музей, помацала деякi з експонатiв, а коли ми вийшли на поверхню, сестри-iнженери повiдомили, що працюють над новим двигуном, який дозволить перемiщатися у Космосi зi швидкостями, що в декiлька разiв перевищують швидкiсть свiтла .
  Розроблюваний ними варп-двигун* використовує хвилю для створення викривленого мiхура в "Метрицi Алькуб"єрре"*, який змiнює простiр-час, стискаючи простiр перед ним, поки його задня частина розтягується. Коротше, варп-двигун розширює i стискає простiр-час навколо корабля i мiхура, в якому корабель знаходиться. Виходить, що сам корабель нерухомий, рухається матерiя навколо нього i штовхає мiхур з ним уперед або у будь-яку iншу сторону. У деяких моделях кораблiв з варп-двигуном, якi вже випробували сестри Ийрийна, Ийлiраз та Ийжараз, маленькi варп-безпiлотники рухалися в десять разiв швидше за швидкiсть свiтла.
  Виклавши всi свої мiркування, показавши за допомогою Кристала моделi i маршрути їх перемiщень, сестрички запропонували приступити до будiвництва повноцiнного науково-дослiдного корабля з варп-двигуном** для нашої Команди.
   - Скiльки часу знадобиться для будiвництва такого корабля? - Вiдразу же зацiкавився Айлiрагiз.
   - Не бiльше року в космiчних умовах, наприклад, на одному з заводiв Ойдрапуза.
   - А якщо до роботи пiдключити вiдразу декiлька заводiв?
   - Можна встигнути й за пiвроку. - Вiдповiла Ийрийна.
   - Але перед цим все одно потрiбнi випробування! - Вставила Ийжараз. - Не можна ж на зовсiм новому кораблi вiдразу же вiдправлятися у далекий Космос! Думаю, спочатку треба побудувати невеликi безпiлотнi варп-кораблики, потiм
  ---------------------------------------- ------------------------------------------------------------
   *Варп-двигун i "метрика Алькуб"єрре" взятi з земної термiнологiї, у зель-цок-тiв, зрозумiло, вони називалися по-iншому.
  **Для порiвняння - з Землi, згiдно з концепцiєю Гарольда-Уайта, такий корабель може долетiти до Альфи Центавра всього за 6 мiсяцiв (вiдстань понад 4 свiтлових рокiв).
  
  варп-човники на двох-трьох осiб, випробувати їх, а вже потiм випробовувати справжнiй корабель.
  - Тим бiльше, що невiдомо, чи зможе вiн подолати Кордон Iзоляцiї. - Додала Ийлiраз.
   - Гаразд, дiвчатка, ви будуйте, а там подивимося. - Розпорядився Айлiрагiз. - Все, що знадобиться для цього будiвництва, є прiоритетним i першочерговим. Якщо з якимись матерiалами буде затримка, звертайтеся прямо до мене! Пора вже виходити в Галактику!
  Ось ця квапливiсть Айлiрагiза мене дещо насторожувала. Коли йому ще не було шести рокiв, вiн вже став Властителем усiєї Зель-цок-ської Системи, йому ледь перевалило за сотню рокiв, а вiн уже одружився з Ийлiцлiрою. Ми ще не знали, що представляє собою Кордон Iзоляцiї, а вiн вже хотiв вилетiти за нього.
  Але, незважаючи на його поспiх, i будiвництво, i випробування не могли пройти так швидко, як вiн хотiв. Поки iнженери будували i випробовували варп-безпiлотники, поки сестрички проектували варп-човники, пролетiв рiк.
  ***
  Зробивши все те, що планували на цей час, ми з Айлiрою вирушили до Музею Цилiрая, щоб ще раз переглянути i прослухати найдавнiшi Пророцтва щодо Iзоляцiї.
  Як всiм вiдомо, Музей Цилiрая знаходиться пiд Храмом Знань на його рiднiй планетi Ийлiцi. Тiльки-но людина спускається до Музею, в першому ж залi автоматично активується Кристал, що показує Цилiрая таким, яким вiн був за життя. Сухорлявий чоловiк у древньому бiлому лахмiттi, в якому ходили всi люди пустельного Ийлiца в 250.008 роцi вiд початку Епохи Iзоляцiї, стоїть серед пiскiв та стародавнiх руїн. В руцi у нього якийсь предмет, схожий на цилiндр дiаметром близько чотирьох сантиметрiв i завдовжки близько двадцяти сантиметрiв, прикрашений рiзнокольоровими кристалами. Вiн розповiдає, а лiтаюча над ним ейжазiма одразу же переспiвує його слова. Ми з Айлiрою вже в тисячний раз слухаємо Пророцтва, намагаючись вловити в них щось нове, ранiше непомiчене:
   - "З'явиться у вашому свiтi Вселенський Месiя, Виконавець Пророцтв, який змiнить порядок не тiльки в Системi Зель-цок, але й у всьому Всесвiтi. Народиться вiн сiмнадцятим у сiм'ї, другим у парi i буде безсмертним. Вiн очистить традицiї вiд непотрiбних обрядiв i ритуалiв, змiнить менталiтет народiв i воскресить, вiдродить, вiдкриє цивiлiзацiю пiсля тривалого забуття. Здiйсниться мрiя всiх людей Системи Зель-цок про подолання труднощiв, якi випали на їх долю, i новий вихiд у Галактику".
  Все знайоме, все вивчено на пам'ять. Зель-цокську Систему ми вiдродили, традицiї помiняли, менталiтет змiнили. Воскресили, вiдродили, вiдкрили колишнi досягнення нашої цивiлiзацiї i дали поштовх для подальшого її розвитку. Життя людей в нашому свiтi стало значно кращим, труднощiв майже нiяких немає.
  Виходить, згiдно з Пророцтвом, час вже виходити в Галактику. Але як? Всi цi роки була Iзоляцiя, i ось так просто, за моїм бажанням, за моїм велiнням, вона раптом припиниться? Не може бути. Жодне з Пророцтв просто так не збувалося, до всього довелося докласти якихось зусиль, придумати, як їх здiйснити. Отже, щоб подолати Межу Iзоляцiї, теж треба щось зробити. А спочатку треба розiбратися з цiєю самою Межею!
  Поки я розмiрковував, ейжазiма в Кристалi доспiвала до того мiсця, де "перiод занепаду закiнчиться i почнеться нове вiдродження. Люди повиннi перестати вбивати одне одного i взагалi будь-яких ересiв, вiдбудувати забутi мiста, розкрити Храми Знань i тодi менталiтет їх змiниться, а Купол Iзоляцiї розкриється. Вiдкриється Єюєм, його ключем i думкою".
   - Стоп! - Вигукнув я. - "Розкриється Єюєм, його ключем i думкою"! Що б це значило?
   - Може, ти, Ейлiр-Єюй, i є ключем вiд Межi Iзоляцiї? - Припустила Айлiра. - Може, тобi треба тiльки уявити, як Межа розкривається, i вона розкриється?
   - Думаю, пора летiти до Межi! - Вирiшив я.
  Оповiстивши всю свою Команду про те, що я збираюся летiти до Межi, я отримав згоду на експедицiю вiд всiх, крiм Ийрийни, Ийжараз та Ийлiраз, якi в цей час перебували на одному з космо-заводiв Ойдрапуза . Айлiрагiз з Ийлiцлiрою теж зiбралися летiти, тимчасово переклавши обов'язки Властителя Системи на нашу маму.
  ***
  Вилетiли ми в Серединi Зими, Самого Короткого Дня, у Пiвколо 998.099 року Епохи Iзоляцiї. Спочатку ми повиннi були прилетiти на Ойдрапуз (62 дня), взяти на корабель сестричок-iнженерiв, завантажити десятка два звичайних та варп-безпiлотникiв, взяти кiлька варп-човникiв для випробувань (плюс 3 днi) i вiдправитися на один з великих астероїдiв п'ятої орбiти ( 95 днiв), де вже була обладнана дослiдницька база з комфортними умовами для проживання. Таким чином, весь перелiт до Бази мав тривати 160 днiв, тобто трохи бiльше чвертi року. Якщо врахувати, що на зворотний шлях знадобиться стiльки ж часу, та ще там буде потрiбно пробути якийсь час, виходило, що наша експедицiя займе бiльше пiвроку, тобто, повернутися ми можемо вже пiсля Нового 998.100 року.
  В одному з докiв Ойдрапуза сестри-iнженери показали нам вже повнiстю готовий Корабель з варп-двигуном. Виглядав вiн як величезний кокон гусеницi, а коли Ийрийна натиснула кнопку на своєму пультi, кокон опинився в напiвпрозорому мiхурi, за обсягом рази в чотири бiльшим, нiж сам корабель.
   - Ми полетимо на ньому? - Запитав Айлiрагiз.
   - Нi, хоча корабель i готовий, ми полетимо на звичайному. - Вiдповiла Ийжараз.
   - Спочатку потренуємося на варп-човниках. Ми їх вже трошки випробовували в межах четвертої орбiти, випробуємо i там, бiля Межi.
  Склавши руки навхрест на своїх плечах, ми вiддали данину печалi i пам'ятi Давнiм Героям-Космовоїнам бiля їх Пам'ятника на краю Космодрому, увiйшли в свiй корабель i, злетiвши, взяли курс до поясу астероїдiв.
  Через кiлька днiв польоту ми дiзналися, що Ийлiцлiра i Айлiрагiз чекають народження дитини у Першу Чверть наступного 998.100 року. Знову вiн поквапився!
   - А якщо ми затримаємося?! Ви що, збираєтеся народжувати Спадкоємця на астероїдi п'ятої орбiти?! - Не стримав я обурення.
   - А може, назад ми полетимо вже на варп-кораблi чи на варп-човниках? - Спокiйно вiдповiв Айлiрагiз, погладжуючи Ийлiцлiру по руцi. - Тодi зворотнiй шлях у нас взагалi займе кiлька хвилин, та й тi знадобляться, щоб розсiстися i включити двигун.
   - Оптимiст! - Скинув я руки до неба, показуючи, що мене це питання тепер взагалi не буде хвилювати.
  ***
  Випробувальний Космодром i дослiдницька База були розташованi на найбiльшому астероїдi зовнiшнього краю кiльця астероїдiв. На цьому космодрому могли цiлком помiститися штуки чотири варп-кораблiв та ще кiлька звичайних, таких як наш. Але зараз ми були однi.
  Розмiстившись у житлових примiщеннях бази, ми вийшли на вечерю до загальної їдальнi. Там, за вечерею, ми спробували скласти програму випробувань.
   - З самого ранку почнемо випробувати варп-безпiлотники! - Як завжди поквапився Айлiрагiз.
   - Нi! - Зупинив я його. - Спочатку ми повиннi побачити Межу.
   - Як ти її побачиш? Вона ж невидима! - Посмiхнувся Айлiрагiз.
   - Я збираюся запустити в космос звичайнi безпiлотники. - Спокiйно вiдповiв я.
   - А якщо вiд пояса астероїдiв до Межi така ж вiдстань, як вiд четвертої до п'ятої орбiт?! - Розлютився Айлiрагiз. - Твої безпiлотники будуть летiти дев'яносто п'ять днiв! А може, й ще бiльше! Нам що, весь цей час сидiти i чекати, склавши руки?!
  Яйлiза i Яйлiма, якi мовчки грали в цей час зi своїми блюдцями, одночасно пiдняли голови i в один голос заговорили:
   - А навiщо нам посилати безпiлотники в площинi орбiт наших планет? Адже Межа може бути створена не у виглядi кулi, а у виглядi двох блюдець, складених разом. - I вони склали два блюдця разом, краями одне до одного, а днищами назовнi.
   - Тодi може статися, що запускаючи безпiлотники не горизонтально, а вертикально до орбiт, ми зможемо скоротити вiдстань до Межi в десятки разiв! - З натхненням вигукнула Йойлока!
   - Якщо ця теорiя пiдтвердиться, то нам зовсiм не обов'язково було летiти аж сюди, до п'ятої орбiтi! - Встав з-за столу Одракраз. - Можна було стартувати перпендикулярно прямо з Ийлiра.
   - Якщо Межа - це блюдце, то вiд Ийлiра до неї набагато бiльше, нiж вiд п'ятої орбiти. - Зупинила його Украгейра.
   - Чому?
   - Тому, що Ийлiр ближче до центру, де днища блюдець вiддаленi одне вiд одного далi. А тут, на самому краю, стiнки блюдець знаходяться значно ближче одна до одної.
  Ми всi вiдправилися у загальний басейн, де мовчки плавали кiлька хвилин, зануренi кожен у свої думки.
   - Гаразд! - Раптом порушив тишу Айлiрагiз. - Даю вам на цi дослiдження Межi не бiльш п'яти днiв! Якщо за цей час ми не побачимо її, почнемо випробовувати варп-безпiлотники!
  Але п'яти днiв нам i не знадобилося. Вiдразу же пiсля снiданку i водних процедур ми всi надiли космо-костюми з прозорими шоломами i горбами-балонами, в яких можна було пересуватися по поверхнi астероїда, i вийшли на космодром. Я розпорядився запустити спочатку тiльки три безпiлотники: один вертикально вгору, другий - вертикально вниз i третiй - в площинi орбiт за п'яту орбiту. Близько години ми ходили i поглядали на зоряне небо, намагаючись роздивитися у ньому маленькi цяточки наших корабликiв. Нарештi, Ийлiцлiрi це набридло, i вона запропонувала спостерiгати за ними з голографiчних зображень Кристалiв. Ми спустилися у загальний зал бази i розсiлися по крiслах.
  Близнята Яйлiза i Яйлiма знiчев'я зайнялися розробкою якоїсь нової логiчної гри, Одракраз з Йойлокою вирiшили повправлятися в силi, пiдвiшуючи на мiзинець рiзнi вантажi - хто бiльше зможе утримати. Ийрийна, Ийжараз i Ийлiраз щось пiдраховували на своїх прозорих пластинках-комп'ютерах. Айлiрагiз усамiтнився в далекому куточку зi своєю Ийлiцлiрою. Єйнайка i Єйкайна покликали до себе Лiрiдана та Украгейру i запропонували їм взяти участь у грi-домальовцi, де треба було з якоїсь каракулi придумати i домалювати малюнок. Iюйрiмiц проводив НеЛiПроЛьськi експерименти на добровольцях - Ойдразi та Дразойцi. Айлiра разом з Айзiшухан i Ейжарiдан почали складати нову пiсню про Команду Ейлiр-Єюя на п'ятiй орбiтi. А я просто дивився на три голограми, що стояли поруч, на яких яскравi крапочки наших безпiлотникiв стрiмко неслися до Межi Iзоляцiї...
  Минуло ще три години i раптом все небо на однiй з голограм спалахнуло i почало переливатися, як Полюсне Сяйво.
  - Межа! - Закричав я.
  Всi схопилися, майже миттєво вдягли свої космо-костюми i вискочили назовнi. Небо над нами сяяло i переливалося. Здавалося, фарби, змiшуючись i перетiкаючи одна в iншу струменять по якiйсь гладенькiй поверхнi. Кiнця цього сяйва не було видно.
   - Який безпiлотник долетiв першим? - Запитала мене Йойлока.
   - Той, який ми випустили вертикально вгору.
  - Отже, вiн летiв рiвно чотири години i дванадцять хвилин... - Звiрилася зi своїм iнфо-браслетом Йойлока. - Майже стiльки ж, як летiти з Ийлiра до його супутника над головою.
  Через кiлька хвилин ми почали отримувати через перемовки повiдомлення з усiх планет та супутникiв, що й над ними небо сяє всiма барвами.
   - Вимiряйте вiдстанi до них! - Попросила Йойлока.
  Виявилося, що з планет другої орбiти до Межi звичайним крейсерним кораблем знадобиться летiти трохи бiльше десяти годин, з планет третьої орбiти - вiсiм з половиною годин, з планет четвертої орбiти - менше шести годин, а з нашої точки, тобто з п'ятої орбiти - чотири години дванадцять хвилин.
  Сяйво почало злегка тьмянiти i раптом знову яскраво спалахнуло.
   - Це долетiв другий безпiлотник! - Зрадiла Ийжараз. - Ми його запустили майже вертикально вниз з протилежної точки астероїда через годину пiсля першого.
  Знову почали приходити пiдтвердження про спалах сяйва з усiх планет. Один безпiлотник, торкнувшись Межi, запалював її всю. Iнфо-Кристали почали складати голографiчне зображення Межi навколо Зель-цок-ської Системи. Воно дiйсно виявилося трохи схожим на два блюдця - велике коло, що охоплює систему в її площинi, i стiнки "блюдець", що поступово пiдвищуються до центру Системи.
   - Згiдно з розрахунками по цiй голограмi, третiй безпiлотник, запущений в площинi орбiт, досягне Межi через двадцять годин! - Пiдрахувала Яйлiма.
   - Всього одна доба до найдальшої точки! - Пiдсумувала Яйлiза.
  Посвiтивши всього близько двох годин, Сяйво Межi почало поступово затухати, поки над нашими головами знову не заблищали яскравi зiрки Космосу.
   - Все, концерт закiнчено! - Зiтхнувши сказав Лiрiдан. - До наступного ще вiсiмнадцять годин. Можна спускатися на Базу.
  Ми вийшли на поверхню на пiвгодини ранiше. Небо яскраво виблискувало зiрками, а ми стояли i вдивлялися в них, чекаючи нового спалаху. Точно в розрахований близнючками час небо знову спалахнуло рiзнобарв'ям.
   - Ось вона, Межа Iзоляцiї! - Мрiйливо сказав Айлiрагiз, обiймаючи Ийлiцлiру за плечi...
  
  17. ДIЙСНО, СIМНАДЦЯТЬ.
  Весь цей день ми запускали безпiлотники, що залишилися, активiзуючи свiтiння Межi i прораховуючи кути нахилу, дуги вигину та iншi її параметри, узгоджуючи з даними з усього нашого свiту.
  Наступного дня я призначив запуск варп-безпiлотникiв з демонстрацiйними i записуючими Кристалами на борту. Вiдстань встановили невелику - таку ж, як вiд четвертої до п'ятої орбiти. Таку вiдстань звичайний корабель долав за дев'яносто п'ять дiб, а варп-безпiлотники опинялися за Межею всього за одну мить! Ми запускали їх i строго вертикально, i пiд кутом, i строго горизонтально. Кожного разу безпiлотник, перетинаючи Межу, змушував її свiтитися, а потiм показував через Кристал Космос навколо себе. У цих зображеннях уся наша зель-цок-ська Система виглядала наче запакована у напiвпрозору плiвку, що свiтилася та струменiла рiзними кольорами.
  Один з безпiлотникiв я запустив до найближчої зоряно-планетарної системи Кара-цок так, щоб вiн пролетiв до її центральної зiрки. Засвiтивши нашу Межу, безпiлотник показав таке ж свiтiння i на пiдльотi до Кара-цок, а потiм згорiв всерединi самої зiрки.
   - Це що ж виходить?! - Вигукнула Дразойка. - Кара-цок теж iзольована?!
   - Цiкаво, скiльки таких iзольованих Систем в нашiй Галактицi? - Одракраз обвiв нас усiх здивовано-розгубленим поглядом.- Це що ж виходить, нам i їх треба буде звiльняти?
   - "З'явиться у нашому свiтi Вселенський Месiя, Виконавець Пророцтв, який змiнить порядок не тiльки в Системi Зель-цок, а й у всьому Всесвiтi" - Заспiвали хором Айшуханiза i Ейжарiдан.
   - Ура! Полетимо рятувати вiд Iзоляцiї iншi свiти! - Зрадiв Одракраз.
   - Почекай! - Зупинив я його. - Ми ще нашу Межу не вiдчинили, а ти вже готовий iнших визволяти!
   - Як це не вiдчинили?! - Скипiв Айлiрагiз. - Варп-безпiлотники спокiйно пролiтають через неї i летять собi далi.
  - I нiчого з ними не вiдбувається! - Пiдтримала чоловiка Ийлiцлiра.
   - Не все так просто. - Задумливо пробурмотiв я. - Безпiлотникiв Межа, може, i пропускає, а ось що буде з живими органiзмами, ще невiдомо. Завтра спробуємо поекспериментувати з рослинами, а потiм з землерийками.
  Експерименти з рослинами пройшли успiшно. Межа пропускала їх так само легко, як i порожнi варп-безпiлотники.
   - То що, переконався? - Радiв Айлiрагiз. - Межа пропускає!
   - Але чому ж вона не зникає? - Сумнiвався я. - Моя iнтуїцiя пiдказує менi, що якби Межа вiдкрилася повнiстю, то вона би взагалi вже зникла i бiльше не свiтилася. Але ми кожного разу бачимо свiтiння навколо всiєї нашої Системи. Значить, Межа ще iснує...
   - Та й справдi, Айлiрагiз! - Спробувала заспокоїти нашого Властителя Айлiра. - Куди ти поспiшаєш? Ще пару днiв поекспериментуємо з землерийками, а тодi...
   - Що тодi? Ви що, дозволете менi летiти?
   - Буде видно! - Вiдповiв я.
   - Буде видно! - Буркнув у бiк Айлiрагiз i, взявши Ийлiцлiру за руку, повiв її до своїх апартаментiв у житловому комплексi Бази.
  Увечерi, пiсля вечерi, до мене в басейнi пiдплив Iюйрiмiц:
   - Я дуже турбуюся з приводу Айлiрагiза... - Нерiшуче почав вiн. - Менi здається, що вiн щось задумав. I коли я думаю, що це може бути, моє серце починає нити, а в душi стає темно...
   - Ви про Айлiрагiза? - Пiдпливла до нас Айлiра. - Я теж щось таке передчуваю, неприємне...
  У цей час Айлiрагiз i Ийлiцлiра, як нi в чому не бувало, допливли до краю басейну, вилiзли i пiшли в свої апартаменти.
  Тут же до нас пiдпливли iншi брати та сестри, вигляд у всiх був стурбованим.
   - Я, про всяк випадок, розвiшу по всiх коридорах спостережливi Кристали i виведу їх на нашi перемовки. - Запропонувала Ийрийна. - Якщо щось трапиться, ми побачимо.
  Вночi мене розбудив гучний крик:
   - Команда! - Пiдняв усiх голос Ийжараз з перемовки. - Айлiрагiз з Ийлiцлiрою в космо-костюмах виходять назовнi!
   - Всi за ними! - Крикнув я, влiзаючи в свiй космо-костюм.
  Нам знадобилося всього кiлька хвилин, щоб вискочити назовнi, але ми запiзнилися. Айлiрагiз та Ийлiцлiра вже сидiли в одному з варп-човникiв.
   - Стiйте! - Вибiг їм назустрiч Iюйрiмiц, махаючи в розпачi руками. - Не активуйте двигун!
  Айлiрагiз посмiхнувся нам через прозоре вiкно човника, помахав рукою i активiзував "бульбашку". Крiзь напiвпрозорий мiхур ми побачили, як вiн обiйняв Ийлiцлiру, поцiлував її довгим поцiлунком i натиснув кристал активацiї варп-двигуна. Секунда - i небо над нашими головами розквiтло Сяйвом. Майже в ту ж мить малесенька дiлянка Межi над нашими головами вибухнула чорно-багряним. Передавальний Кристал з борта човника передав жахливу картину: варп-човник з двома людьми на борту вибухнув i розлетiвся чорним попелом...
  Ми стояли, задерши голови догори в очiкуваннi дива, але воно так i не вiдбулося. Айлiрагiз та Ийлiцлiра, а також ще ненароджений їх Нащадок загинули.
   - Знову поквапився... - Сумно зiтхнув я.
  I ми всi, скорботно склавши схрещенi руки собi на плечi, схилили голови...
   - Єюй веде єюй людей, єюй сестер i братiв! - Заспiвали нашi ейжазiми. - Команда з єюй людей нас виведе до галактiв!
   - Дiйсно, сiмнадцять. - Пробурмотiв Iюйрiмiц.
  Постоявши так у розпачi та жалобi з пiвгодини, я повiдомив маму про жахливу трагедiю. Мама наказала всiм спуститися в Базу та приготуватися до Ритуалу Поховання.
  До цього часу ми жодного разу не стикалися зi смертю так близько, тому про Ритуал Поховання нiчого не знали. Сiвши колом на пiдлозi загального залу бази та активувавши трансляцiйний Кристал пiд стелею, ми побачили, що всi нашi мами i тато так само колом сидять на пiдлозi Головного колись Iгрового, а тепер Соборного Залу у Головному Палацi Ийлiра. За ними колами сидiли слуги.
  Весь обслуговуючий та технiчний персонал нашого корабля теж сiв колом за нами. Кiлька ейжазiм, кружляючи майже над пiдлогою у Головному Палацi, спiвали про досягнення Айлiрагiз-Гiза та про його миттєву смерть. Цю сумну пiсню пiдхопили й нашi ейжазiми, так само кружляючи над нашими головами. Потiм мама сказала, що ми повиннi взяти двi квiтки - одну для Айлiрагiза, а другу для Ийлiцлiри - зв"язати їх разом золотим дротом i випустити у вiдкритий космос.
  Ми пiшли до кают Єйкайни та Єйнайки, якi захоплювалися вирощуванням квiтiв у космосi, щоб обрати квiти.
  - Думаю, для Айлiрагiза найкраще пiдходить орден. - Пiдiйшла до великого куща з квiтами Айшуханiза.
  Квiти орденiв, якi нiби складалися з кiлькох ярусiв, були великими i величними: нижнi десять жовто-золотавих пелюсток круто заверталися вниз до самої гiлки; з їх середини виростали вiсiм менших бiлих загострених пелюсток з яскраво червоним краєм, потiм невеликим фонтаном пiднiмалися шiсть голубих пелюсток, а всерединi виблискували золотом десять малесеньких кульок на тоненьких нiжках.
  - А для Ийлiцлiри пiдiйде оця мотилиця. - Пiдiйшла до iншого кущика Ойдраза.
  Мотилиця виглядала як великий блакитно-бiлий метелик, що на хвильку присiв на одну велику жовту пелюстку. На всiх його шести крильцях-пелюстках були наче намальованi золотисто-зеленi очi.
  - Так, такi самi очi, як у Ийлiцлiри... - Погодилася Йойлока.
  - От, я знайшов золотий дрiт. - Простягнув менi скручений металевий рулончик один з техникiв.
  Я вiдрiзав вiд нього шматочок довжиною близько двадцяти сантиметрiв i почав скручувати обидвi квiтки разом.
  - А як же ненароджений Спадкоємець?! - Раптом вигукнула Дразойка. - Треба i для нього квiтку пiдiбрати.
  - Ось вона... - Айлiра простягнула менi нерозкритий бутон, дбайливо прикритий двома щильними листочками.
  - А що це за квiтка? - Запитала Украгейра.
  - Яка рiзниця, адже ми не знаємо навiть, хто у них мав бути - дiвчинка чи хлопчик. - Вiдповiв Одракраз. - Такий прихований бутон саме пiдходить.
  Я прикрутив до квiток бутон. Вийшовши назовнi, ми посiдали у свої човники i вiдлетiли вiд базового астероїда на кiлька сотень кiлометрiв.
  - Випускай! - Пiдбадьорив мене Iюйрiмiц.
  Я натиснув кнопку шлюзового контейнера i у вiдкритий космос повiльно випливли двi квiтки з бутоном, скрученi золотим дротом. Пiд скорботну поховальну пiсню наших ейжазiм ми спостерiгали, як цей сумний букет вiдлiтає вiд нас, поки не зник з поля зору...
  
  
  Частина третя
  ВИХIД У ГАЛАКТИКУ
  (вересень - грудень 2021)
  
  1. ЖАЛОБНЕ ПОВЕРНЕННЯ.
  Нiчого не хотiлося робити. Сум таким вантажем навалився на нашi душi, що навiть майже повна невагомiсть на Базi не давала полегшення. Ми попадали в крiсла Загальної Зали i сидiли, нiкуди не дивлячись i нi про що не думаючи. Через деякий час слуги пiднесли кожному тацю з вечерею. Виявляється, вже настав вечiр наступного дня. Не виходячи зi свого зацiпенiння, ми проковтнули їжу i продовжували так само нерухомо сидiти. Здавалося, вiд душi вiдрiзали щось дуже важливе, без чого далi жити було неможливо.
  Раптом у руку щось кольнуло - це молодший Лiкар вистрiлив iз медичного пiстолета якiсь лiки. Я встиг помiтити, що свою порцiю отримали всi мої брати та сестри, потiм Зала перед очима закрутилася спочатку повiльно, а потiм все швидше й швидше, поки мою свiдомiсть не поглинула темрява.
   Коли ми прокинулися наступного дня, сум, хоч i залишався, але вже не поглинав всю свiдомiсть. Знову активувавши гравiтацiю, ми всi пiшли оговтуватися у басейн.
   - Цiкаво, а цей Посмертний Ритуал для всiх однаковий? - Запитала Айлiра.
   - Посмертний Ритуал - квiтка у вiдкритому Космосi. - Заспiвали над нами Айзiшухан та Ейжаридан. - Для кожного зель-цок-та - його останнiй шлях.
   А далi вони заспiвали довгу пiсню, в якiй розповiдалося про те, що померлi Володарi та Правителi у своїх Палацах перетворюються на пил за допомогою бластерiв. Потiм цей пил збирається у спецiальнi похороннi кулi, дiрочка закупорюється, похороннi квiти зв'язуються золотим дротом i родичi вилiтають на човниках у вiдкритий Космос. Там спочатку розсiюється пил, а за ним випускаються квiти. Для простих зель-цок-тiв, якi не мають бластерiв, розпорошення померлих проводиться у спецiальних Бластерних Залах, що є у кожному мiстi. Дрiт у них може бути не золотим, а мiдним, залiзним, алюмiнiєвим або з будь-якого iншого металу. У Космос простi зель-цок-ти вилiтають на човниках разом iз ейжазiмами, якi й випускають в останнiй полiт пил вiд померлого та квiти.
   - Це скiльки ж таких Похоронних Букетiв випустили у Космос за мiльйон рокiв?! - Здивувався Лiрiдан.
   - А чому ж ми їх не бачили, коли лiтали? - Запитала Ойдраза.
   - Тому, що, по-перше, вони дуже маленькi у порiвняннi з iншими космiчними об'єктами, i ми не звертали на них уваги, а по-друге, майже всi вони через деякий час потрапляють у поле тяжiння якоїсь планети чи супутника i згоряють у їхнiй атмосферi. - Пояснила Айшуханiза.
   - А ти звiдки знаєш? - З гучним сплеском стрибнув у басейн Одракраз.
   - Логiку ввiмкнула!.. - Вiдрiзала Айшуханiза i пiрнула.
   - Що будемо робити далi? - Пiдпливла до мене Дразойка.
   - Мабуть, треба повертатися додому? - Виринув поруч Лiрiдан.
   - Ми що, даремно летiли сюди стiльки часу? - Вигукнула Ийрийна. - А як же випробування варп-човникiв?
   - Один уже випробував! - Похмуро хлюпнула по водi рукою Йойлока.
   - Це тому, що вiн хотiв стрибнути через Кордон Iзоляцiї! - Нагадала Айшуханiза. - Але ж Кордон ще закритий.
   - Ейлiр, ти знаєш, як його вiдкрити? - Повернулася до мене Єйкайна.
   - Поки не знаю.
   - Що ж нам робити? - Ойдраза розпласталася на водi "зiрочкою".
   - Ми саме над цим думаємо! - Вiдповiла Айлiра.- Зате ми тепер знаємо, що Кордон пропускає лише безпiлотники, а живих не випустить!
   - Отже, варп-човники треба випробовувати всерединi, не наближаючись до Кордону! - Ийжараз вилiзла на борт басейну.
   - Точно! - Погодився Одракраз. - Якщо все пройде нормально, то ми на цих човниках можемо й додому махнути! Раз - i вже там! А не летiти понад чверть року!
   - Як уявлю, що ми будемо чверть року перебувати в космосi i думати про Айлiрагiза... - Пересмикнула плечима Єйнайка. - Давайте краще варп-човники випрробовувати!
   - А я боюсь! - Вигукнула Яйлiза. - А раптом ми так само, як Айлiрагiз?
   - Тож щоб цього не трапилося, почнемо з iнструктажу! - Рiшуче обiрвала всi розмови Айлiра. - Зараз вилазимо з басейну, витираємося, одягаємося, снiдаємо та починаємо! Покваптеся!
   Зiбравшись у Загальнiй Залi бази, ми зайнялися теорiєю варп-перельотiв. Сестрички протягом двох днiв докладно розповiдали i показували, як треба входити в уявний контакт з керуючими Кристалами, розраховувати траєкторiї та вiдстанi, на яких вiдстанях вiд космiчних об'єктiв треба огортатися варп-мiхурцем i де робити точку виходу, як потiм переходити на звичайнi двигуни, як не зiткнутися з можливими кораблями та човниками у точцi виходу, показували траєкторiї наших випробувань у промiжку мiж четвертою та п'ятою орбiтами, тренували нас за допомогою Кристалiв, доводячи нашi дiї до автоматизму.
   Нарештi ми вийшли на Космодром. Усi варп-човники стояли в ряд.
   - Вибирайте, кому який подобається! - Зробила запрошуючий жест Ийрийна.
   Ми обрали собi по човнику i стали бiля них. В принципi, всi вони були однаковi, орiєнтувалися ми лише за допомогою своєї iнтуїцiї.
   - Лiтатимемо парами, тобто, за один раз лише три човники. - Оголосила Ийжараз. - У кожному човнi ви, а поруч хтось iз нас.
   - Першими полетять Єйнайка, Єйкайна та Дразойка. - Виступила наперед Ийлiраз. - Я лечу з Дразойкою! По човникам! - I вона першою полiзла до човника, обраного Дразойкою.
   З Єйнайкою у якосты iнструктора полетiла Ийжараз, а з Єйкайною - Ийрийна. Дiвчатка опустили вхiднi пластини i торкнулися стартових кнопок. Варп-човники пiднялися над астероїдом метрiв на п'ятсот i одразу огорнулися напiвпрозорими бульбашками. Декiлька секунд - i вони зникли. Чекати на їх повернення довелося бiльше пiвгодини. Ми з напругою вдивлялися в космос над головами. Раптом, один за одним, над стартовим майданчиком прямо з порожнечi матерiалiзувалися всi три човники. Дiвчата посадили їх на Космодромi в ручному режимi та вийшли назовнi.
   - Уявляєте! Ми лiтали до планет четвертої орбiти!
   - I навiть сiдали на Ойдрапузi!
   - А потiм стрибали з планети до планети, i до пояса астероїдiв та назад!
   - I це все так швидко, що й мигнути не встигали!
   Коли черга дiйшла до мене, моїм iнструктором виявилася Ийжараз. Я сiв на мiсце пiлота та опустив вхiдну пластину. Ийжараз мовчки спостерiгала за моїми рухами. Я пiдняв човник над Космодромом. Фiгурок своїх братiв та сестер у яскравому свiтлi прожекторiв роздивитися не вдавалося. Рука зависла над кнопкою варп-стрибка.
   - Куди ти хочеш стрибнути? - Поцiкавилася Ийжараз.
   - Спершу хочу пiдлетiти до Ойдража.
   - Уяви точку виходу, подумки покажи її Кристалу i натискай кнопку.
   Я опустив руку на кнопку варп-бульбашки. Космос за прозорим вiкном човника трохи помутнiшав.
   - Старт! - Скомандувала Ийжараз.
   Я натиснув стартову кнопку i вiдразу побачив перед собою Пiвнiчний Полюс Ойдража.
   - Ти це мiсце уявляв? - Поцiкавилася сестричка.
   - Так, тiльки, здається, я хотiв вийти трохи ближче.
   - А ближче й не треба. Маьуть, твоя iнтуїцiя в останню мить вiдсунула точку виходу на потрiбну вiдстань. Звiдси до поверхнi планети летiти лише десять хвилин. Давай далi!
   Я почав "стрибати" вiд планети до планети, зробив "зiгзаг" стрибкiв мiж п'ятою i четвертою орбiтами i повернувся до Космодрому на нашому астероїдi. "Виринув" я на висотi всього п'ятдесяти метрiв.
   - В принципi, у безповiтряному просторi можна i на сам астероїд сiдати, але все ж таки не варто ризикувати. Краще виходити трохи вище. - Прокоментувала мої дiї Ийжараз.
   - А чому не можна стартувати прямо з планети?
   - Тому що є ризик захопити у свiй варп-мiхур частину атмосфери. - Пояснила Ийжараз. - А якщо кожен вiд неї вiдщипуватиме по шматочку, то її можна всю по Космосу розтягнути.
   Керувати варп-човниками, але вже самостiйно, без iнструкторiв, ми навчалися ще два днi. Нарештi сестрички-iнженери сказали, що випробуваннями вони задоволенi i ми можемо повертатися додому.
   - Летимо на човниках! I жодних заперечень! - Вигукнув Лiрiдан.
   - Згоден! - Пiдхопив Одракраз.
   - А що буде з нашим кораблем? - Поцiкавився Iюйрiмiц.
   - Його приведе на Ойдрапуз технiчний екiпаж! - Кивнула у бiк Бази Йойлока.
   - Добре, тiльки спочатку приведемо базу до ладу. Вилетимо завтра пiсля снiданку. - Погодився я. - I треба було би намалювати на човниках якiсь вiдмiннi знаки.
   - Ми намалюємо! - Тут же вiдгукнулися Єйнайка та Єйкайна.
   В принципi, приводити базу до ладу нам не довелося, все вже зробили корабельнi слуги, яких напередоднi своєї загибелi Айлiрагiз вирiшив називати, як у давнину, салiлами*.
  Технiки та салiли залишилися на Базi ще на пару днiв, щоб пiдготуватися до тривалого перельоту до Ойдрапуза, а ми з ранку за ийлiрським часом вийшли до своїх варп-човникiв. На носi кожного човника тепер красувалися невеликi малюнки в кружечках. На моєму - Зель-цок, що сидить на тронi, у Айлiри - пухнастик, що обернувся хвостом. Човен Iюйрiмiца був прикрашений танцюючим чоловiчком, а Айшуханiзи - пам'ятником нашої Команди. Iншi малюнки я не став роздивлятися.
   - Перiод мiж стартами - двi хвилини! - Розпорядилася Ийрийна. - Виринаємо над Пiвденним Полюсом Ийлiра, потiм летимо до Столицi! По човниках!
   - Перший! - Оголосив я через переговорку iншим. - Стартую!
   - Дру... - Встиг я почути голос Айшуханiзи i тут же виринув над Пiвденним Полюсом Ийлiра.
   З iнтервалами у двi хвилини навколо мене почали з'являтися човники всiх моїх братiв та сестер. Крiм Айлiрагiза... Я не промовив жодного слова, але Кристал показав, що всi члени Команди, так само, як i я, сумно схилили голови i склали навхрест руки на своїх плечах...
  
  2. СIМЕЙНА РАДА.
   У Столицi, як й в усiх мiстах на всiх дев'яти планетах та вiсiмнадцяти супутниках, була жалоба. Усюди горiли гiрлян-
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Салiл - стюард.
  ди зiрок, що символiзували величезний Космос, частиною якого Айлiрагiз тепер став. Усюди можна було побачити букетики з двох квiток - ордену та метелика, з'єднаних разом. Про те, що Айлiрагiз i Ийлiцлiра чекали на дитину, ми нiкому розповiдати не стали. Триватиме жалоба по Властителю доти, доки не оголосять, хто тепер буде Властителем усiєї Зель-цок-ської Системи. А вирiшити це ми мали на своїй Сiмейнiй Радi.
  Рада була призначена наступного ранку пiсля нашого повернення. Пiд куполом зiбралися ейжазiми, на балконних ярусах - нашi родичi - Правителi Провiнцiй. Iншi Володарi та Правителi спостерiгали за нашою Радою через трансляцiйнi Кристали. Всi ми разом iз мамами посiдали на пiдлозi у велике коло в Головному Залi. У наших нiшах зараз сидiли Радники на чолi з татом - Головним Радником Айлiрагiз-Гiза.
  - Нарада щодо призначення наступного Властителя Ийлiра та всiх планет i супутникiв другої, третьої та четвертої орбiт, а також пилового поясу першої орбiти та астероїдного поясу п'ятої орбiти Системи Зель-цок оголошується вiдкритою! - Пролунав голос зверху.
  - За законом наступним Властителем має стати друга дитина. - Почала мама сестричок-iнженерiв. - Найстаршою на сьогоднiшнiй день є Ийлiраз. - Вона повернулася до своєї старшої дочки.- Ийлiраз! Ти готова стати Властителькою Зель-цок-ської Системи?
  - Нi! - Майже миттєво вiдповiла Ийлiраз. - Ми тiльки-но освоїли варп-човники. Я хочу вийти у Галактику!
   - Айшуханiз! Ти наступна за старшинством! - Скинула голову мама Айшуханiзи. - Чи готова ти стати Властителькою Системи?
   - Нiзащо! Я не хочу покидати Команду. Я хочу допомогти Ейлiр-Єюю виконати Пророцтво!
   - Ойдраза! Чи готова ти... - Почала мама Ойдрази, але та вiдразу ж зробила негативний жест, схрестивши перед собою обидвi руки, стиснутi в кулаки.
   - Одракраз та Єйнайка!
   - Ийжараз?!..
   - Яйлiза та Яйлiма?..
   - Лiрiдан?..
   - Дразойка, Йойлока, Єйкайна?
   - Ийрийна та Украгейра?..
   Всi мої брати i сестри по черзi робили негативний жест, вiдмовляючись ставати Властителями. У традицiях Зель-цок-ської Системи такого прецеденту ще нiколи не було.
   - Айлiра?
   - Я Головна помiчниця Ейлiр-Єюя, я не можу.
   - Ейлiр?
   - Я Ейлiр-Єюй, я Виконавець Пророцтв, я нiяк не можу бути Властителем!
   - Iюйрiмiц? - Вже зовсiм без надiї в голосi спитала десята мама.
   Коли i наймолодший з нас зробив негативний жест, Айлiра тихенько штовхнула мене в бiк i прошепотiла:
   - Давай, Ейлiр-Єюй, твоя черга! Вирiшуй!
   - Я Ейлiр-Еюй! - Пiдвiвся я. - Я прийшов мiняти традицiї! Як говорилося у Пророцтвi, Команда з єюй людей на чолi з Єюєм вiдкриє Кордон Iзоляцiї i виведе зель-цок-тiв до Галактики. Ми ще не виконали цього Пророцтва, тож нiхто з нас не хоче бути Властителем Системи. У цих умовах я сам призначу Властителя...
   Я обвiв поглядом зправа налiво спочатку все коло мам, братiв i сестер, потiм коло Радникiв, потiм пiдняв голову до балконiв i обвiв поглядом усiх Правителiв та ейжазiм.
   - Айлiрагiз-Гiз, вiдлiтаючи, залишив виконувати обов'язки Властителя нашу маму - Ейжалiрзiму. Вона протягом майже сотнi рокiв часто замiняла Властителя Айлiрагiз-Гiза i чудово справлялася з поставленими завданнями по управлiнню Зель-цок-ською Системою. Тому Властителькою Ийлiра, Ийлiма i Ийлiца з їхнiми супутниками, Ейжас та Ейжаша з їхнiми супутниками, Ойдрака, Ойдража, Ойдрата та Ойдрапа з їхнiми супутниками, а також пилового пояса Айшух i пояса астероїдiв Уйкра я призначаю Ейжалiрзiму!
   Мама встала i пiдiйшла до сходинки Тронної Нiшi. Зверху пролунав голос:
   - Властителька Зель-цок-ської Системи з її дев'ятьма планетами та вiсiмнадцятьма супутниками, пиловим поясом та поясом астероїдiв - Ейжалiрзiма-Гiза!
   Тато, як Головний Радник, винiс корону - п'ять золотих обiдкiв, що символiзують п'ять орбiт Зель-цок-ської Системи, прикрашених дорогоцiнним камiнням, що символiзують усi планети та супутники - i надiв її мамi на голову. Одна з радниць скрiпила мамине волосся у хвiст двадцятьма дев'ятьма заколками. Мама урочисто обвела поглядом зправа налiво всiх присутнiх i сiла на трон. Роль Властительки їй дуже пасувала. Мама кивнула головою i всi Правителi та Володарi, спустившись з балконiв, вирушили на Велику Раду, визначати подальшу полiтику зель-цок-тiв. Трансляцiйнi Кристали передали новину в усi куточки обжитої зель-цок-тами Системи i жалоба по Айлiрагiзу закiнчилася.
  ***
   А наша Команда вирушила на свою Раду. Ми вирiшили провести її далеко вiд усюдисущих ейжазiм з їхнiми Кристалами. Супроводжували нас тiльки Айзiшухан та Ейжаридан, попередженi про те, що про нашу Раду поки що нiкого повiдомляти не треба.
   Залетiвши глибоко в джунглi, ми посiдали в коло на м'якiй травi. Я нiяк не мiг зiбратися з думками. Уловивши мiй стан, Айлiра встала i звернулася до всiх:
   - Давайте поклянемося, що здiйснимо заповiтну мрiю Айлiрагiза, а також стародавнє Пророцтво i вийдемо у Галактику!
   - Клянемося! - Вiдповiли всi разом.
   - Давайте присягнемо, що поки Ейлiр-Єюй не знайде Ключ, нiхто з нас не наближатиметься до Кордону Iзоляцiї!
   - Клянемося!
   - Давайте поклянемося, що не поспiшатимемо, а завжди дiятимемо узгоджено i виважено!
   - Клянемося!
   Айлiра сiла. Настала моя черга.
   - Команда! - Пiднявся я. - Тепер ми знаємо, що кожне слово у Пророцтвi має свiй сенс. Було сказано, що в Командi Ейлiр-Єюя сiмнадцять братiв та сестер, i нас лишилося сiмнадцять. Зараз нас усiх огорнув смуток, тому я пропоную на якийсь час вiдкласти спiльнi польоти. Нехай кожен займеться своїми справами, своїми захопленнями, знайде новi враження на вже обжитих планетах.
   - Тим бiльше, що подорожi до них тепер не займатимуть багато часу! - Вставила Ийжараз.
   - Вранцi поснiдав, махнув на Ейжаш, пополював з айшухами на морських павукiв, у серединi дня перелетiв на Ойдрат, попирнав у пошуках диких кристалiв у його озерах, а до вечерi повернувся додому... - З не дуже веселою усмiшкою розвинув думку Iюйрiмiц.
   - А я малюватиму. - Зiтхнула Єйнайка. - Створю цiлу серiю картин на згадку про Айлiрагiза.
   - А ми займемося варп-кораблями. - Перезирнувшись iз сестрами, сказала Ийрийна.
   - До речi, щодо кораблiв! - Я згадав про маму, якiй тепер треба було постiйно перелiтати з планети на планету, виконуючи властительськi обов'язки. - Я думаю, що варп-кораблi та варп-човники мають бути у кожного Властителя та Володаря. Це значно полегшить їх роботу.
   - А у Правителiв? - Поцiкавилася Ойдраза.
   - Правителям поки не треба. Не так вже часто їм необхiдно перелiтати з планети на планету. А iз супутникiв до планет летiти зовсiм не довго.
   - А кораблi для простих людей? - Вже щось вносила у свiй кишеньковий Кристал Ийлiраз.
   - Простi люди подорожують не часто, тому навiть сама подорож для них стає пригодою. Нехай екскурсiйнi кораблi залишаються на звичайних двигунах. А от для робiтничих бригад... Думаю, для перекидання вахтових робiтникiв та дослiдницьких груп научникiв потрiбно збудувати такi кораблi.
   - Це просто! Адже для них не потрiбно анi кают, анi загальних залiв, анi басейнiв - нiчого! - Одразу ж пiдскочила Ийрийна. - Сiли на крiсла хоч десять чоловiк, хоч сто, пiлот i технiк варпонулись, куди треба, i вже через кiлька секунд можна виходити!
   - Це як подовжений човник. - Згiдно кивнула Ийлiраз.
   - Чи як транспортна платформа, тiльки закрита та не на антигравi, а на варп-двигунi. - Додала Ийжараз.
   - А я займуся нелiпрольськими композицiями. - Звернувся до всiх Iюйрiмiц. - Я думаю, що їх можна буде вставити в такi маленькi штучнi лiтаючi штуки, схожi на комах.
   - Стрекозiмки пiдiйдуть? - Тут же запитала Ийлiраз.
   - Нi, стрекозiмки - це великi хижi птахи з мiцними дзьобами, а менi потрiбнi такi невиннi й маленькi комахи, на яких нiхто не звертатиме уваги.
   У цю мить над нами пролетiли, весело ганяючись одна за одною, зграйка шестикрилих всюдиснучок*.
   - О! Саме ось такi всюдиснучки пiдiйдуть! - Зрадiв Iюйрiмiц. - Вони лiтають скрiзь, до них усi звикли, їх нiхто не боїться. Ви зможете зробити так, щоб вони могли нести у собi
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Всюдиснучки - лiтаючi шестикрилi комахи розмiром з долоню, схожi на гiбрид земних метеликiв з бабками.
  два десятки потрiбних мелодiй та ароматiв i пiдкорятися голосу?
   - Постараємось.
   - А ще вони повиннi так складати крила, щоб ставати схожими на невеликi стрижнi та помiщатися у нагруднiй кишенi. Кiлька таких тоненьких стрижнiв у кожного з нас - i ми зможемо спостерiгати за людьми, залишаючись, наприклад, невидимими.
   - Тодi й менi зробiть такi невеликi цилiндрики, в якi я помiщу потрiбнi зiлля! - Пiдскочила Дразойка. - У кожного з нас буде кишеня з НеЛiПроЛьськими всюдиснучками та кишеня з пробiрками! Про всяк випадок. Я їх помiчу рiзними кольорами, щоб ви не заплуталися. Скiльки роботи!
   - У всiх знайдеться робота на найближчий рiк. - Айлiра вирiшила зупинити братiв та сестер. - I якщо у своїй роботi ви десь наткнетеся хоч на щось, що буде схоже на Ключ вiд Iзоляцiї, або на згадки про нього, одразу ж повiдомляйте нас!
   - Думаю, що нашу нараду можна вважати закiнченою. - Пiднявся я. - А тепер нам треба розлетiтися на деякий час, щоб вiдпочити одне вiд одного. Бажаю всiм приємного та плiдного розвитку. Тримаймо зв'язок через перемовки!
  
  3. ЗОВСIМ НЕСПОДIВАНО.
   У свiй черговий день народження, пiсля обов'язкової Новорiчної вистави ейжазiм, ми з Айлiрою знову вирiшили вiдвiдати музей Цилiрая. З нагоди свята Айлiра одягла сукню - довгу повiтряну хмару бузкового кольору з золотистими iскринками, зi складок якої виривалися фiолетовi фалди нижньої сукнi, а я поверх комбiнезону одягнув святковий фiолетовий халат, густо затканий вiзерунком iз золотистих ниток. Супроводжувала нас на своєму човнi Айзiшухан, що звикла слiдувати за нами, наче тiнь, i не втручатися у нашi розмови.
   Варпонувшись на своїх варп-човниках до Ийлiца, ми полетiли в пустелю. Поруч iз музеєм тепер було обладнано сучасний злiтно-посадковий майданчик, вiд якого пряма дорога з алеєю дерев вела до музею. Тепер над ним був встановлений великий пам'ятник - Десятиметровий Цилiрай стояв на невпорядкованих руїнах, прикриваючи рукою очi вiд свiтла Зель-цок i вдивляючись кудись у далечiнь-нагору, мабуть, на iнопланетянина, що падає.
   Нещодавно сестрички-iнженери видали кожному з нас по невеликому брелоку i повiдомили, що обладнали нашi човники вiдбивною системою, яка так згинає свiтловi потоки, що робить необхiдний предмет невидимим. Поставивши свої човники неподалiк дороги, ми активували невидимiсть i, взявшись за руки, пiшли до музею. Айзiшухан ширяла над нами десь високо в безхмарному небi i була схожа на крихiтну крапку.
   - У пустелi - цiла алея дерев... Ще недавно їх тут не було... А навколо - тiльки пiски та камiння... - Тримаючись за мою руку, оглядалася Айлiра. - Подивися, як гарно вiд них лягає тiнь на плити дороги! Цiкаво, як це в пустелi вдалося виростити цiлу алею вологолюбних альтанкових дерев*? Давай подивимося?!
   Ми увiйшли пiд звисаючi гiлки найближчого дерева. Бiля його ствола, як i належить, стояли двi лавки, мiж якими був влаштований невеликий питний фонтанчик. Вiд фонтанчика вздовж стовбура дерева аж до верхiвки його крони пiднiмалася трубка з розпилювачем на кiнцi. Мабуть, дерево iнодi автоматично поливалося.
   - Знаю! Напевно, вздовж усiєї алеї проведено водогiн! -
  -------------------------------------------------------------------------------
  *Альтанкове дерево - дерево, схоже на земну вербу. Названо так тому, що пiд ним зазвичай ставлять лавки, як у альтанцi, вирiзаючи у гiлках невеликий вхiд. Цвiте дерево бiло-блакитними великими квiтами, а круглi, розмiром з великий мандарин, але з тонкою, як у вишнi, шкiркою бiлувато-жовтi його плоди за смаком нагадують щось середнє мiж полуницею i динею.
  Здогадалася Айлiра. - Давай посидимо тут трохи, в тiнi та прохолодi. - Запропонувала вона.
   Я зiрвав два найстиглiшi плоди i сiв поруч з Айлiрою. В акуратно вирiзаний у гiлках прохiд було чудово видно алею та частину майданчика, до якого в цю мить пiд'їхала пасажирська платформа. З платформи зiйшли двоє людей i, взявшись за руки, пiшли алеєю. Платформа полетiла далi.
   - Цiкаво, хто ж це ще захотiв вiдвiдати музей Цилiрая? - Вгризаючись зубами в плiд альтанкового дерева, запитала Айлiра.- Ще й за руки тримаються, як i ми.
   - А може, вони теж близнюки? - Припустив я. - Чи закоханi.
   - А давай зупинимо їх за допомогою НеЛiПроЛу i подивимося?
   Менi й самому чомусь захотiлося розглянути цю парочку ближче, тому я вийняв з внутрiшньої кишенi пластинiдовий стрижень, натиснув на його кiнчик, зi стрижня розкрилися крильця, i вiн трансформувався в заправлену НеЛiПроЛьськими програмами лiтаючу копiю всюдиснучки. Назвавши їй потрiбну програму, я вiдпустив її в полiт. Всюдиснучка пiдлетiла до парочки, що наближалася, i як нi в чому не бувало стала пурхати над їхнiми головами. Хлопець i дiвчина завмерли на мiсцi, нiби скам'янiвши. Ми вийшли зi свого укриття i пiдiйшли ближче.
   - Вони дуже схожi, одразу видно, що це брат та сестра! А може, як i ми, близнюки! - Зробила висновок Айлiра. - I теж у святковому одязi.
   Дiйсно, на дiвчинi була надiта довга небесно-синя сукня, в прорiзи якої вибивалися повiтрянi бiлi хмари. Поверх блакитних шаровар та сорочки хлопця був одягнений святковий синiй халат з бiлим вiзерунком та бiло-синiм поясом.
   - Це простi люди. - Зробив я висновок. - Бачиш, у них немає дорогоцiнних прикрас та матерiал одягу простiший, нiж у нас.
   - Як цiкаво! - Айлiра обходила пару навколо, то заглядаючи їм в очi, то торкаючись волосся, то доторкаючись до одягу. - Дивись! У них на шиях висять срiбнi ланцюжки iз Кристалами! Як вони чудово придумали! У них Кристали завжди пiд рукою! А ми поки дiстанемо з кишенi чи сумки...
   Я придивився уважнiше. Це були невеликi iнформацiйнi Кристали - бузковий i зелений, загальна основа яких була оправлена в срiбний глечик, що був пiдвiшений догори дном на ланцюжку.
   - Так, зручно. Треба буде i нам так зробити, щоб найпотрiбнiша iнформацiя була завжди пiд рукою.
   - Точнiше, на грудях.
   - Бачиш, вони не дуже високi, майже такого ж зросту, як ми, отже, серед їхнiх предкiв були ейжазiми.
   - Але найбiльше у них вiд ийлiв, змiшаних з ойдрами, - бачиш, волосся у них русяве, а шкiра значно свiтлiша, нiж у нас.
   - А очi... - Я глянув у вiчi дiвчини i почав у них тонути. У грудях прискорено забилося серце. - Очi такi зеленувато-золотистi... - Бiльше говорити я не мiг.
   - I в хлопця... - Насилу вимовила Айлiра i теж замовкла, уп'явшись у вiчi незнайомця.
   З цього незрозумiлого зацiпенiння нас вивела Айзiшухан, що спустилася з неба майже до самої землi. Ми струснули головами, перезирнулися i повернулися пiд тiнь дерева. Я вiдкликав штучну всюдиснучку i, коли вона знову склалася в тонкий стрижень, сховав її до кишенi.
   Дiвчина та хлопець ожили i, не помiтивши нiчого незвичайного, продовжили свiй шлях. Коли вони зрiвнялися з нашим деревом, ми вийшли з укриття їм назустрiч.
   - Ой! Це ж Ейлiр-Єюй та Айлiра! - Вiдразу ж упiзнала нас дiвчина. - Ми вас часто бачимо по Iнфо!
   Я здогадався, що скороченим словом "Iнфо" вона називала Iнфобачення.
   - Дуже приємно! - Вiдповiла Айлiра. - А як вас звуть?
   - Я - Айлiца, а мiй брат - Ейлiц! А ви теж до Музею?
   - Так, хотiли ще раз прослухати Кристали про Пророцтва Цилiрая.
   - Та що нового ви вiд них зможете дiзнатися? - Заговорив Ейлiц. - Набагато цiкавiше послухати голос самого Цилiрая. Правда, вiн говорить стародавньою мовою, i ви не все зможете зрозумiти.
   - А ми перекладемо! - Засмiялася Айлiца. - Це наше хобi - вчити давню мову, якою говорили всi Галакти в Доiзоляцiйну Епоху.
   - А хiба в нас iнша мова? - Здивувався я.
   - Ранiше була такою самою, але майже за мiльйон рокiв вона сильно змiнилася. Багато слiв взагалi без Кристалiв пере-
  класти неможливо. - Вiдповiв Ейлiц.
   - Ейлiр, це зовсiм несподiвана новина! - Знову взяла мене за руку Айлiра. - Адже якщо наша мова змiнилася, ми можемо не зрозумiти Галактiв, коли вийдемо з нашої Системи.
   - Отже, нам треба її вивчити! - Вирiшив я. - Допоможете нам?
   - Звiсно, допоможемо! - Охоче кивнула Айлiца.
   У цей час ми вже увiйшли пiд тiнь стилiзованих руїн, що нависали над алеєю, i пiдiйшли до лiфтового кола. Вставши на нього, ми всi взялися за руки, вимовили слово "донизу" i почали спускатися. В однiй моїй руцi була звична рука Айлiри, в iншiй - легка рука Айлiци, яка бентежила мене зсередини. Не знаю, як так вийшло, але коли ми зiйшли з лiфтового кола, я тримав за руку Айлiцу, а Ейлiц - Айлiру. Так ми й пiшли коридором до потрiбної зали.
   Айзiшухан, що летiла над нами, раптом нi з того, нi з сього, тихенько, ледь чутно заспiвала:
   - Кохання прийде зовсiм несподiвано i сколихне з дна душi такi почуття i бажання, яких ти поки не знав.
   Ми з Айлiрою здивовано перезирнулися: "Невже це кохання?", але думати над цим нам не було коли.
  
  4. ПРОСТI ЛЮДИ.
   Я з Айлiцею йшов попереду, Айлiра з Ейлiцем - за нами, а Айзiшухан лiтала десь у сутiнках пiд стелею склепiнчастого коридору, непомiтно запам'ятовуючи та записуючи нашi розмови.
   - За 748.098 рокiв, що минули пiсля зустрiчi Цилирая з iнопланетянином, наша мова дуже змiнилася. - Розповiдала Айлiца, повертаючи у такi коридори Музею, про якi ми навiть не пiдозрювали.
   - А чому ж усi, навiть дуже давнi Кристали, розмовляють з нами звичною мовою? - Здивувався я.
   - Усi Кристали спiлкуються один з одним. - Почав пояснювати Ейлiц. - Коли у нас мова змiнювалася, вони автоматично пiдлаштовувалися пiд неї та перекладали iнформацiю сучасною мовою.
   - Стривай, стривай! Кристали спiлкуються один з одним? - Здивовано зупинилася Айлiра. - Вони що - ереси?
   - Звичайно, тiльки не гуманоїднi, а кристалiчнi. Вони так само, як i ми, народжуються, ростуть, збирають та обробляють iнформацiю, передають її iншим i навiть вступили в контакт iз нами.
   - А менi нiколи й на думку не спадало, що вони ереси! - Вигукнув я. - Я гадав, що це просто такi технологiї.
   - Звичайно технологiї! - Обiзвалась Айлiца. - Ми ж, вiрнiше, нашi предки, розробили технологiї, якi допомагають вирощувати Кристали у Сховищах Знань.
   - Ми допомагаємо їм, вони допомагають нам. - Додав Ейлiц.
   - А ось цi кристали? - Айлiра показала на прикраси у своєму волоссi.
   - Це дикi кристали, вони не вмiють з нами спiлкуватися, не передають нам iнформацiю, тому ми використовуємо їх лише для прикрас чи механiзмiв у деяких машинах. Хоча вони теж народжуються i ростуть, iнодi утворюючи цiлi грона-родини.
   - А звiдки ви стiльки знаєте про Кристали? Це ваша спецiальнiсть? - Поцiкавився я.
   - Нi, за фахом ми салiли*, лiтаємо екскурсiйним маршрутом Ейлiц-Ейжаш-Ейжас-Ейлiц, а Кристали та Стародавнi мови - це наше хобi, ми ним займаємося у вiльний час.
   - А розкажiть про себе! - Попросила Айлiра, зазираючи в очi Ейлiца. - Це так цiкаво!
   - Ми вже прийшли до потрiбної зали! - Вигукнула Айлiца. - Слухатимемо Цилiрая чи розповiдатимемо про себе? - I вона так подивилася на мене, що менi захотiлося негайно сiсти i дiзнатися якнайбiльше саме про неї.
   - Цилiрай зачекає! - Сказав я. - Розкажiть про себе!
   - Тодi давайте сядемо. - Запропонував Ейлiц, вказуючи на двi лави, що стояли одна навпроти одної в однiй iз нiш стародавньої зали.
   Виявилося, що Айлiца та Ейлiц - близнюки, яким виповнилося сьогоднi по сто рокiв, тобто, вони всього на три роки молодшi за нас. Їхнiй тато та обидвi його дружини працюють на продовольчому заводi, так само, як i всi їхнi предки, пiдбираючи i змiшуючи необхiднi компоненти для рiзних каш.
   Коли Ейлiр-Єюй, тобто я, оголосив себе Єюєм i почав змi-
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Салiли - стюарди.
  
  нювати Зель-цок-ську Систему, дiти вирiшили змiнити сiмейну традицiю. Двi сестри вiд другої дружини зайнялися Космiчною Кулiнарiєю, розробляючи страви з рослин, комах, мiнералiв i тварин усiх планет та супутникiв Зель-цок-ської Системи.
   - От ви, наприклад, знали, що найпоширенiшою приправою в їжi ейжазiм є антиграв? - Весело блискаючи очима, переводила погляд з мене на Айлiру i назад Айлiца.
   - Ми знаємо, що антиграв використовується тiльки в техницi, але щоб як приправа...
   - Отож! Це їхнiй таємний iнгредiєнт! Тому вони такi легенькi! А якщо його додавати в їжу ийлiв, вони теж стануть набагато легшими!
   - Я куштував, але менi не сподобалося! - Вставив Ейлiц. - Смак стає якимось... незрозумiлим, неприємним.
   - Це все сила звички. Одним подобається солодке, iншим - кисле, третiм - гiрке, а ейжазiмам - антигравне.
   У пошуках рiзних компонентiв для страв Космiчної Кулiнарiї їх сестри вже облiтали всю Зель-цок-ську Систему i навiть створили на своїй рiднiй планетi власний завод Космiчної Кулiнарiї, розсилаючи замовлення в усi куточки обжитого свiту.
   Айлiца та Ейлiц вирiшили теж вийти в Космос i нiчого кращого, нiж роботу салiлами, для себе вигадати не змогли.
   - Салiли - це космiчнi слуги. - Пробурмотiла Айлiра. - Чим цiкава така робота?
   Виявилося, що ми мали про роботу салiлiв надто слабке уявлення. Салiли на екскурсiйних маршрутах не лише прибирають у примiщеннях та готують їжу, але й вирощують у примiщеннях свого корабля рослини, створюють живi куточки з домашнiми тваринками, доглядають їх, стежать за часом та розпорядком дня екскурсантiв, допомагають прикрасити дозвiлля, пропонуючи Iнфо-сеанси, сеанси Дивилок, iнтелектуальнi iгри тощо. Екскурсiї рiзними пам'ятками свого маршруту теж проводять вони. Весь екскурсiйний маршрут, на якому працюють Айлiца та Ейлiц, триває 150 дiб, тобто, чверть року, з яких перелiт з Ийлiца до Ейжаша та з Ейжас до Ийлiца займає 78 днiв. Решта часу дiлиться навпiл на самi екскурсiї по планетах та їх супутниках i на перельоти мiж ними. Потiм всьому екiпажу надається вiдпустка на наступнi чверть року, а потiм - наступний полiт. За рiк - два польоти та двi вiдпустки.
   - I скiльки польотiв ви вже здiйснили? - Запитав я.
   - Позавчора ми повернулися на Ийлiц у сто сороковий раз! - Гордо вiдповiла Айлiца.
   - Ви лiтаєте вже сiмдесят рокiв? - Уточнила Айлiра. - I весь час за одним маршрутом?
   - Так. - Вiдповiв Ейлiц. - Але ми вже думаємо про перехiд на якийсь iнший маршрут.
   - Ми мрiємо облiтати всю нашу Систему!
   - I навiть вийти у Галактику!
   - Отже, зараз у вас вiдпустка... А чим ви збиралися зайнятися у вiльний час? - Поцiкавився я.
   - Сьогоднi ми збиралися послухати голос Цилiрая, вивчити кiлька давнiх слiв i мовних оборотiв, потiм полетiти на Парковий Острiв i поблукати там.
   - А ще ми хочемо завiтати до Печери диких кристалiв, а потiм...
   - А можна нам з вами? - Айлiра взяла Ейлiца за обидвi руки i подивилася йому в очi таким же поглядом, яким колись дивився на Ийлiцлiру Айлiрагiз.
   - Можна, мабуть. - Вiдповiв той, не вiдводячи вiд неї свого погляду.
   Я, роблячи над собою неймовiрне зусилля, постарався не заглиблюватись у погляд Айлiци i нагадав:
   - Ви збиралися дати нам прослухати справжнiй голос Цилiрая.
   - Еге ж! Ми ж саме сидимо у потрiбнiй залi! - Вона схопилася i пiдбiгла до Головної Пари Кристалiв цiєї зали.
   - Справжнiй голос Цилiрая! - Звернулася вона до зеленуватого Кристалу. - Розповiдь про зустрiч iз iнопланетянином!
   Майже вiдразу же виникло зображення i зазвучав не Кристалiчний переказ стародавнiх подiй, а справжнiй голос Цилiрая. Голограма показала Цилирая. що сидiв на уламку стародавнього обваленого перекриття, а навколо на таких же уламках сидiло чоловiк сiм. Трохи осторонь постiйно, то присiдала, то спурхувала ейжазiма. Всi люди були одягненi в брунатно-бiле лахмiття, що майорiло пiд сухим вiтром пустелi. Голос Цилирая був хрипким, тихим, але впевненим i натхненним:
   - Це було у 250.008 роцi Епохи Iзоляцiї, через кiлька днiв пiсля Ийлiцького Нового Року. - Почали перекладати Айлiца та Ейлiц. - Я вийшов у пустелю, щоб пошукати серед руїн щось iз давнiх речей, що могло би менi стати у нагодi по господарству, або що я мiг би продати. - Звично i спокiйно, як уже багато разiв до цього, переказував Цилiрай. - Дув холодний вiтер, що вiщував бурю, по небу з великою швидкiстю мчали чорнi хмари...
   Цилiрай говорив довго. Я жестом зупинив Айлiцу та Ейлiца i вслухався у його промову без перекладу. Стародавня мова дiйсно дуже вiдрiзнялася вiд сучасної, багато слiв були нам знайомi, деякi впiзнавалися важко, але були й такi, сенс яких взагалi не вгадувався. Якби не переклад Айлiци та Ейлiца, ми би нiчого не могли зрозумiти.
   I тут менi на думку спало, що для пошукiв Ключа нам просто необхiдно вивчити стародавню мову. Адже в переказi Кристалiв сучасною мовою щось могло передаватися не так, щось могло спотворитися. Айлiра зрозумiло подивилася на мене i додала:
   - А Цилiрай говорив це через 200 тисяч рокiв пiсля Iзоляцiї. За цi тисячi рокiв мова теж змiнилася. Потрiбно вiдновити стародавню, доiзоляцiйну мову зель-цок-тiв, щоб ми могли розумiти Галактiв.
   - Мова Галактiв за цi 998.100 рокiв нашої Iзоляцiї теж могла змiнитися. Отже, нам потрiбнi фахiвцi, якi зможуть вiдновити давню мову, прорахувати можливi її змiни в iнших ересiв, побудувати необхiднi алгоритми для перекладiв та створити автоматичнi перекладачi, за допомогою яких ми зможемо розумiти людей у будь-якiй Системi нашої Галактики та за її межами.
   - Ух, як здорово! - Запалали очi в Ейлiца. - Ми з Айлiцею iз задоволенням зайнялися би цим!
   - Стати галактичною перекладачкою! Ось це справжня справа! - Схопилася з лави Айлiца.
   - От i подумайте, що ви зможете запропонувати новому Iнституту Галактичних Мов. - Запропонував я. - А зараз давайте полетимо на той, як ви казали, Парковий Острiв.
   З Музею ми вийшли теж парами - я з Айлiцею, Айлiра - з Ейлiцем.
   - Наступна Платформа буде за двi години. - Повiдомив Ейлiц, подивившись на цифри, що миготiли на поверхнi пiдвiшеної на ланцюжку пари Кристалiв. - Доведеться почекати.
   - А у нас є варп-човники! - Повiдомила Айлiра. - Звичайно, планетою у варп-режимi подорожувати не можна, але ми можемо його i не включати.
   Я натиснув кнопку на брелоку i поруч з дорогою на майданчику з'явилися нашi двомiснi човники.
   - Ов-ва! Я ще нiколи не лiтала на приватному човнику! - Вигукнула Айлiца.
   Зрозумiло, Айлiца сiла зi мною, а Ейлiц - з Айлiрою.
  
  
  ***
   Перелiт, на який Платформi знадобилося би чотири години, ми подолали всього за двадцять хвилин. Парковий Острiв зверху був схожий на два овали посеред океану, один бiльший, а другий менший, з'єднанi разом невеликою перемичкою. Обидва овали, обведенi по краю вузькими смужками рожево-бузкового пiску, були густо вкритi тропiчною рослиннiстю.
   - Якi гарнi тут пляжi... - Замилувалася Айлiра. - А з чого тут пiсок?
   - Переважно кунцити, трохи аметистiв та кварцитiв з незначною домiшкою сапфiрiв. - Вiдповiв Ейлiц. - Iнодi серед пiску навiть трапляються невеликi камiнцi.
   - Ми з Ейлiцем у дитинствi дуже любили вiдшукувати такi камiнцi та грати з ними! - Довiрливо повiдомила менi Айлiца.
   Майже бiля самої перемички мiж овалами на меншому островi частину пляжу було перетворено на посадковий майданчик. Посадивши човники, ми попрямували до невеликої двоповерхової будiвлi з аркою-брамою, що вела до Парку, захищеного високим кам'яним муром.
   - Потрiбно купити право на прохiд. - Сказав Ейлiц i вiдвернув подол свого святкового халата. Там виявився мiшечок з якимись металевими кубиками та кульками рiзних кольорiв та розмiрiв. Я впiзнав золото, срiбло, мiдь, алюмiнiй та деякi сплави.
   - Що це таке? - Запитала Айлiра.
   - Грошi. Хiба ви не маєте грошей? - Здивувався Ейлiц.
   - Вперше бачу! - Вiдповiла Айлiра. - А навiщо потрiбнi грошi?
   Виявилося, що всi звичайнi люди працюють не просто так. За свою роботу вони одержують грошi. Хто працює бiльше, той отримує бiльше. А потiм за цi грошi можна купувати їжу чи житло, оплачувати поїздки, переговори, розваги. Та й взагалi за все, що нам дiставалося просто так, простi люди мали платити грошима. Вхiд у Парк, наприклад, коштував двi бронзовi кульки дiаметром три мiлiметри з однiєї людини.
   Ми пiдiйшли до вiконця правої частини будiвлi i Ейлiц поклав на пiдвiконня двi кульки. Зi щiлини на пiдвiконнi одразу ж вискочила пластинiдова картка розмiрами три на чотири сантиметри з намальованим на нiй входом у Парк. Я теж пiдiйшов до вiкна i поклав руку на пiдвiконня. З глибин вiкна пролунав голос:
   - Ейлiр-Єюй! Скiльки вхiдних квиткiв?
   Вiд несподiванки я озирнувся на Айлiру.
   - Три! - Вiдповiла та, i менi в руку вiдразу ж вискочило три таких, як у Ейлiца, картки. Без жодних грошей!
   - А ще нам треба купити корм! - Повiдомила Айлiца i потягла мене до вiконця лiворуч.
   Я знову поклав долоню на пiдвiконня.
   - Ейлiр-Єюй! Скiльки й чого ви хочете?
   - Усього по чотири комплекти! - Замiсть мене вiдповiла Айлiца.
   З вiконця випало чотири великi пакети, наповненi маленькими пакетиками, якi чимось шарудiли. Пакети виявилися рослинно-антигравними та майже нiчого не важили.
   - От чудово! I перелiт безкоштовний, i прохiд, i пакети! Як нам пощастило зустрiтися з вами! Все абсолютно безкоштовно! - Радiла Айлiца.
   - Навiщо це? - Запитала Айлiра, приймаючи з рук Айлiци свiй пакет.
   - Потiм побачите! Ходiмо! - I вона потягла мене до арки.
   Отриманi трохи ранiше картки довелося просунути у щiлину на перекладинi, що перегороджувала вхiд. Поперечина пiднялася, i ми ступили на стежку меншого овалу-острiвця, посипану дрiбним гравiєм. З усiх бокiв нас оточили тропiчнi джунглi.
   Спочатку ми йшли тiнистою стежкою, розглядаючи листя рiзних форм i вiдтiнкiв зелено-сiро-синього та квiти немислимих забарвлень. Потiм серед листя та над квiтами стали помiчати дрiбних птахiв та великих комах.
   - Давайте сядемо пiд альтанковим деревом i пiдманiмо до себе всiх, хто тут є. - Потягла мене до захованої пiд гiлками лавки Айлiца.
   Поки ми сiдали, вона розпакувала кiлька пакетикiв зi свого великого пакета i висипала їхнiй вмiст на стежку.
   - А тепер тихо! - Запобiгаючи запитанню Айлiри, Ейлiц затулив рукою свого рота на знак мовчання.
   I тут на стежку почала злiтатися, сповзатися i повiльно пiдходити рiзна живнiсть. Першими до корму кинулася цiла зграя юрких всюдиснучок, якi й до цього не ховалися, а весело пурхали над нашими головами й серед квiтiв та листя. Потiм iз трави виповзло сiмейство павукiв-шовкопрядiв: троє великих, розмiром до сорока сантиметрiв та з десяток маленьких, не бiльше десяти сантиметрiв. З густого зеленувато-сiрого хутра, що прокривало тiла павучкiв, на всi боки сторожко виблискували по десять їх жовтих очей. Своїми десятьма лапками вони користувалися по-рiзному: п'ять лапок через одну використовувалися для пересування i як опорнi, а п'ять iнших - для хапання шматочкiв їжi та засовування їх пiд черевце, де розташовувався рот.
   Безлiч дрiбних комах, що повзали та лiтали, примудрялися окупувати цiлим натовпом якусь одну їстiвну кульку, вiдгризати вiд неї невеликi шматочки i розтягувати зi стежки в лiс.
   Потiм звiдкись з дерев на стежку злетiли два крилани. Цi маленькi жовтувато-коричневi звiрятка змiтали своїми пухнастими хвостами смачнi кульки до себе, iнодi разом з комахами, що обсiли їх, а потiм лапками запихували все це собi до рота, заповнюючи щоки i навiть не намагаючись пережовувати.
   - Це вони на потiм збирають. Коли нiчого не залишиться, вони заберуться на гiлки i там, у безпецi, все спокiйнiсiнько з'їдять. - Пошепки пояснила менi Айлiца.
   - Ой, дивiться! Там пухнастик! - Вказала рукою на хащi Айлiра. - Он, стовбуром спускається! Хiба в Острiвному Парку й домашнi тварини водяться?
   - Нi, домашнiх тут нема. Це дикий пухнастон, родич пухнастика. Дивiться, вiн трохи бiльше домашнього, а ще у нього вiд носа по спинi та хвосту проходять три чорнi смужки. - Пояснив Ейлiц.
   - I по деревах вiн лазить набагато спритнiше, нiж пухнастик! - Додала Айлiца i пiдкинула на стежку ще щось зi свого пакета.
   - А вiн нас не вкусить? - Айлiра з побоюванням подивилася на великi iкла, що загрозливо стирчали з пащi пухнастона.
   - Нi, тут усi звiрi дружелюбнi! - Заспокоїв її Ейлiц. - Взагалi, завдяки туристам, якi всiх тут пiдгодовують, бiльшiсть з них настiльки звикли до людей, що навiть iнодi дають себе погладити.
   Пухнастон пiдiбрав кiлька шматочкiв їжi i сiв осторонь, по черзi засовуючи їх собi в рот i ретельно пережовуючи.
   На стежку бiля нашого альтанкового дерева прибувало дедалi бiльше великих комах та дрiбних пташок. Тварин, крiм парочки криланiв та спокiйного пухнастона, бiльше не було. Айлiца вже повнiстю спустошила для них свiй пакет i почала вiдкривати мiй, як раптом вся живнiсть стрiмко розбiглася i розлетiлася. На стежку, повiльно змахуючи крилами, опустилася величезна, схожа на ейжазiму, тiльки з мiцним червоним дзьобом замiсть обличчя, хижа бабка. Вона пильно озирнулася навколо себе i пiдiбрала дзьобом пару шматочкiв, що залишилися. Потiм, змахуючи крилами, почала стрибати у наш бiк. Виявляється, пiд черевцем у неї були маленькi пазурi! Ось на цих маленьких лапках вона й доплигала до нашого укриття. Просунувши голову у вирiз гiлок, вона уважно подивилася на нас, розкрила дзьоб i заспiвала дуже високу ноту, вимагаючи для себе їжi.
   - А можна я? - Запитала Айлiра, простягаючи руку до мого вже надiрваного Айлiцею пакету.
   - Будь ласка! - Вiдповiла Айлiца i передала пакет Айлiрi.
   - А що бабки люблять? - Розгубилася Айлiра, перебираючи пакетики.
   - Все що завгодно. Тут корми пiдiбрано так, що всiм пiдходять.
   Бабка сама з'їла майже половину мого пакету. Потiм щось заспiвала на високих нотах i повiльно вiдлетiла у глиб острова.
   - Ну що, ходiмо далi? - Запитав Ейлiц.
   - Йдемо! - Охоче подала йому руку Айлiра.
   - А великих тварин тут нема? - Запитав я. - Наприклад, дракоїдiв чи ще когось?
   - На цiй частинi острова немає. Тут тiльки дрiбнi тваринки живуть та бабки залiтають. А великi - за перемичкою. Ми туди також пiдемо.
   Стежка перебралася по дерев'яному мiстку через широкий струмок i побiгла вздовж нього.
   - Зараз ми пiдiйдемо до поселення низийлiв. - Попереджувальним жестом зупинила нас Айлiца. - Рiзких рухiв не робити, голосно не розмовляти!
   Я побачив два ряди глиняних горбкiв уздовж струмка, в основi яких було зроблено входи-нори. Бiля них снували маленькi чоловiчки, якi пересувалися переважно на трьох руках, четвертою чогось торкаючись чи щось тягнучи. Iнодi вони ставали на двi нижнi руки, а верхнiми дiставали з гiлок, що нависали над горбками, великi жовто-коричневi плоди.
   - Якi вони маленькi! - Здивувалася Айлiра, яка ранiше бачила низийлiв тiльки з Кристалiв та серед своїх iграшок. - Я думала, вони бiльшi.
   Низийли виявилися розмiрами трохи бiльше криланiв i, вставши на повний зрiст, ледь дiставали нам до колiн.
   Почувши нас, низийли допитливо порозкривали роти i почали пiдходити ближче, простягаючи за подачкою ручки. При цьому вони голосно цокотiли i насвистували. Я спробував розiрвати маленький пакетик, щоб висипати його вмiст, але низийл, що опинився поруч зi мною, раптом вихопив пакетик з моїх рук, надiрвав його своїми зубами i став їсти, дiстаючи смаколики однiєю ручкою. До нього пiдiйшло зовсiм крихiтне дитинча i простягло свою ручку. Низийл усiвся зручнiше i запропонував дитинi їсти разом з ним. Так вони й їли удвох, по черзi запускаючи у пакетик свої ручки. Роздавши низийлам всi пакетики з другого великого пакету i навiть трохи з третього, ми, спостерiгаючи, як вони дiляться один з одним, пiшли далi.
   Гуляли ми по острову трохи бiльше години i повнiстю згодували тваринам, якi нам зустрiчаються, три пакети, отриманi на входi. Коли звивиста стежка вивела нас до перемички мiж островами, Айлiца надiрвала останнiй пакет i запитала:
   - Хто зголоднiв?
   - Я! - В один голос вигукнули ми всi втрьох.
   - Тодi налiтайте! - Айлiца поклала пакет на столик, навколо якого були встановленi пеньки-табуретки.
   - А це й людям можна їсти? - Здивувався я.
   - А чим ми гiршi за тварин? - Запитанням на запитання вiдповiла Айлiца. - Це всiм можна!
   Ейлiц взагалi майже не розмовляв, дивлячись на Айлiру закоханим поглядом.
   - Здається, у нього серце тьохкнуло. - Прошепотiв я на вухо Айлiрi, куштуючи на смак чергову кульку.
   Усi кульки були хрусткими, але рiзними. Однi на смак нагадували м'ясо, iншi - овочi, третi були схожi на солодощi.
   - Все, нiчого не лишилося! - Зазирнула до порожнього пакету Айлiра. - А чим же ми годуватимемо тварин на другiй частинi острова?
   - Тих тварин годувати не треба. Їм цi кульки не допоможуть. - Вiдповiла Айлiца.
   Пiдкрiпившись, ми пройшли арочним коридором на другий овал Парку i на лiфтовiй платформi пiднялися на кiлька десяткiв метрiв вгору. Тут стежка була прокладена майже на рiвнi верхiвок дерев та обгороджена вiд джунглiв металевою сiткою у виглядi арки. Крiзь дiрочки огороджувальної сiтки вiльно пролiтали дрiбнi птахи та комахи, а внизу, серед дерев i на галявинах ми побачили великих бронезаврiв, деревоточцiв та ще якихось тварин, якi голосно перегукувалися, побачивши нас над своїми головами.
   - Добре, що вони внизу. - Смiючись, сказав я. - Бо, мабуть, з'їли би нас, бо ми їм нiчого не принесли.
   Раптом на сiтку з гучним лясканням синьо-жовтих крил опустився бордовий з фiолетовими плямами дракоїд. Величезний синьо-жовтий гребiнь погрозливо стирчав вiд голови вздовж хребта до самого хвоста.
   - Ай! А якщо вiн прокусить сiтку? - Злякалася Айлiра.
   - Не бiйся. Я тебе захищу! - Вигукнув Ейлiц.
   - Та тут ще жодного разу нiхто не постраждав! - Заспокоїла нас Айлiца. - Огородження досить надiйне!
   У цю мить Дракоїд спробував розiрвати дрiт кiгтистими лапами i перекусити його величезними десятисантиметровими зубами.
   - От бачите, у нього нiчого не виходить! - Прокоментувала його дiї Айлiца.- Ходiмо далi!
   Та Дракоїд не хотiв вiд нас вiдставати. Вiн стрибав по верху сiтки i йшов за нами метрiв зi сто п'ятдесят, поки йому це не набридло i вiн не полетiв, угледiвши в небi блакитно-зелену самку з червоним гребенем i червоними крилами.
   Вже без жодних пригод ми дiйшли до лiфтового кола, спустилися вниз i вийшли до посадкового майданчика.
   - Давайте викупаємось?! - Запропонувала Айлiца.
   - А тут що, є басейн? Щось я його не бачив. - Я здивовано озирнувся.
   - А навiщо нам басейн, якщо є море? - Теж здивувалася Айлiца. - Ви що, нiколи в морi не купалися?
   - Нi, якось не доводилося. - Перезирнулися ми з Айлiрою.
   - Тодi бiжимо! - I Айлiца побiгла по блискучому пiску пляжу до води, по дорозi скидаючи з себе сукню.
   Ми як дiти плавали й пустували у водi, що виявилася солоною, та всеж приємною. А коли я випадково в гонитвi за Айлiцею притулився до неї всiм тiлом, по менi нiби пробiг електричний розряд. I це було так... незрозумiло та приємно, що слiв для своїх вiдчуттiв я пiдiбрати не можу...
  ***
   У Столицю Ийлiца ми повернулися, коли вже сутенiло.
   - А де ваш палац? - Запитала Айлiра, вирулюючи човник над центром мiста.
   - У нас немає палацу, ми живемо у квартирi. - Вiдповiв Ейлiц.
   - У квартирi? Як цiкаво! А чи можна у вас переночувати?
   - Звичайно! Знижуйся на той будинок! - Ейлiц показав, куди треба знижуватися.
   Це виявився багатоквартирний семиповерховий будинок. У центрi його розташовувалась кругла будова дiаметром близько двадцяти шести метрiв, вiд якої, як крила, вiдходили два прямокутники шириною по вiсiмнадцять i довжиною по сiмдесят два метри.
   - У круглiй частинi - громадськi примiщення, там можна збиратися, спiлкуватися, займатися спортом, спiльно переглядати Дивилки, дiзнаватися про щось зi спiльних Кристалiв, грати в рiзнi iгри i багато чого iншого. - Пояснювала Айлiца. - А самi квартири знаходяться по обидва боки вiд круглої частини. Ми живемо на третьому поверсi у лiвому крилi. Тут дуже хорошi квартири, дорогi! Але ми заробляємо достатньо, щоб купити собi таку!
   Опустившись на дах будинку, на якому стояло кiлька шестимiсних маршрутних човникiв, ми вийшли та пiшли до лiфтової платформи. Спустившись у коридор будiвлi, ми побачили, що вiн був дуже вузьким - лише два метри завширшки. По обидва боки коридору розташовувалися квартири.
   - Ось наша квартира! - З гордiстю приклав долоню до дверей Ейлiц. - Проходьте будь ласка!
   Дверi вiдсунулися вздовж стiни убiк, пропускаючи нас у квартиру. Ми опинилися в передпокої розмiрами шiсть на три метри, в якому праворуч, лiворуч i прямо було розташовано три дверi.
   - Тут у нас басейн i туалет... - Ейлiц вiдсунув дверi праворуч.
   Вiдразу за дверима у примiщеннi два на три метри розташовувалося два унiтази та двi раковини, а за ними - невеликий басейн три на чотири метри, вже заповнений теплою водою.
   - У нас встановлена автоматика, яка наповнює басейн теплою водою саме до нашого повернення. - Гордо пояснила Айлiца.
   - Тут у нас кухня та їдальня... - Ейлiц вiдсунув дверi лiворуч.
   Кухонне обладнання було розташоване вздовж стiн такого ж примiщення три на шiсть метрiв, а ближче до дверей стояв стiл i чотири стiльцi.
   - Тут у нас спiльна кiмната... - Ейлiц вiдчинив останнi дверi, розташованi прямо навпроти головного входу, за якими опинилась кiмната п'ять на шiсть метрiв з величезним вiкном на всю стiну.
   У кутках кiмнати стояли столи з дугоподiбними переднiми панелями i такими ж полицями над ними, роблячи кiмнату схожою на коло. З бокiв були розташованi ще двi дверi.
   - Тут спальня Айлiци, а тут моя.
   Спальнi теж були розмiрами п'ять на шiсть. Ось i вся квартира. Коли господарi пiшли на кухню готувати для нас вечерю, Айлiра тихенько прошепотiла:
   - Вся квартира займає лише вiсiмнадцять на вiсiм метрiв, але яка затишна...
   Цiлком логiчно, що пiсля такого насиченого дня я залишився у спальнi Айлiци, а Айлiра - в Ейлiца.
  
  5. У ПОШУКАХ КЛЮЧА.
   Протягом кiлькох наступних днiв ми з Айлiрою влаштували для Айлiци та Ейлiца велику екскурсiю цiкавими мiсцями нашої Зель-цок-ської Системи. Зрозумiло, якби не варп-човники, скрiзь побувати нашi новi знайомi не змогли б i за кiлька десяткiв рокiв!
   Вже у Печерi Диких Кристалiв на Верхньому Полюсi Ийлiца серед моїх думок стали все частiше проскакувати мрiї про те, щоб бiльше нiколи не розлучатися з Айлiцею.
   - Ейлiр, ти тiльки подивися, як цi кристали виблискують у променях вiд лiхтарикiв! - Захоплювалася Айлiца, пересипаючи з долонi на долоню жменю диких самоцвiтiв, що видобувалися в цих мiсцях для технiчних потреб та прикрас.
   - Якби я був художником, я спробував би зробити щось прекрасне для Айлiри... - Ейлiц задумливо приклав до лоба моєї сестри кiлька каменiв, що йому сподобалися. - На згадку про нашу зустрiч...
   - Ну, у нас є чудовi художники-дизайнери - нашi сестрички Єйнайка та Єйкайна! - Чомусь знiяковiла Айлiра. - Давайте назбираємо кристалiв, якi нам сподобаються, а вони потiм для нас зроблять щось дуже гарне! - I Айлiра почала вибирати пiд ногами i вiдколювати вiд стiн печери тi з кристалiв, якi їй сподобалися.
   Ми з Айлiцею теж стали шукати самоцвiти, що пiдходять пiд наш настрiй.
   А коли ми показували близнюкам новий варп-корабель, припаркований на Космодромi Ойдрапуза, я остаточно зрозумiв, що розлучатися з Айлiцею зовсiм не маю намiру.
   - Здорово у вас тут все влаштовано! - Захоплювалася Айлiца, переходячи з одного примiщення корабля до iншого. - I мiсця так багато, бiльше, нiж у нашому домi... Ось тiльки зеленi у вас обмаль. Я би розвiсила по стiнах коридорiв пiдвiснi сади - i красиво, i кисню бiльше, i менше думаєш, що знаходишся у космосi.
   - То й займися цим! - Зрадiв я.
   - Як? Адже наша вiдпустка скоро закiнчується! - Нагадала Айлiца.
   - Вже через сiм днiв ми маємо з'явитися на своэму кораблы, щоб пiдготувати всi системи життєзабезпечення до польоту на Ейжаш. - Пiдтвердив Ейлiц.
   - А якщо ви перейдете працювати на наш корабель? - Зрозумiвши мене без слiв, запитала Айлiра. - Що вам треба зробити, щоб повiдомити екiпаж, що ви не летите з ними?
   - Що, ви й справдi берете нас до свого екiпажу? - Не могла повiрити Айлiца.
   - Звiсно! - Я стримано кивнув головою, хоча мене переповнювала радiсть вiд iдеї, що несподiвано прийшла у голову. - Ми ж скоро збираємося вилiтати у Галактику. А до цього ще треба знайти Ключ. Адже ви допоможете в його пошуках?
   - Iз задоволенням! - Айлiца знову мiцно взяла мене за руку.
   - А ще ви допоможете створити Iнститут Стародавнiх та Iншосистемних мов. - Додала Айлiра. - Адже якщо наша мова так сильно змiнилася, то потрiбно розробити алгоритм змiни мов, щоб там, в iнших зоряних системах, можна було спiлкуватися з мешканцями їхнiх планет.
   - Тодi треба просто зараз повiдомити командира нашого корабля, що ми з ним уже не летимо! - Схопився Ейлiц за перемовку.
   - Ов-ва! - Радiла Айлiца. - Нiколи навiть i подумати не могла, що працюватиму в екiпажi самого Ейлiр-Єюя! - I вона так поцiлувала мене, що я, здається, спочатку розчинився у всьому Всесвiтi, який потiм раптом стягнувся в одну точку поцiлунку...
   - Ей, Ейлiр! - Виявляється, Айлiра смикала мене за подiл халата вже хвилини зо три.
   - Що таке? - Повернувся я до реальностi.
   - З тобою все гаразд? Ти, начебто, вимкнувся. - Стурбовано розглядала вона мене.
   - Нi не все. - Я озирався i не впiзнавав навколишнього свiту, що став набагато яскравiшим. - У мене щось таке... Такий стан... Це щось, що описати словами неможливо...
   - Все зрозумiло - це кохання! - Обiймаючи Айлiру i притягуючи її до себе, знайшов вiдповiдне слово Ейлiц.
   I вони теж злилися у поцiлунку. Я не став марнувати часу i знову поцiлував Айлiцу.
  ***
   Незважаючи на кохання, що розгорiлося мiж нами, ми встигали зайнятися й необхiдними справами.
   По-перше, у дуже короткий термiн було створено Iнститут Мов. Оскiльки основними його спiвробiтницями стали ейжазiми, бiльшiсть з яких пам'ятали ще доiзоляцiйну загальногалактичну мову, побудували Iнститут на Ейжас. Туди були вивезенi деякi з найдавнiших Кристалiв, яким було дано завдання вiдродити стародавню мову.
   По-друге, лiнгво-математики прораховували варiанти змiни мови у рiзних соцiо-iсторичних умовах та навчали новi Кристали лiнгво-аналiзу та способам перекладу з можливих мов, а також навчанню їм тих людей, яким це було цiкаво. Вся команда Ейлiр-Єюя термiново вчила мову доiзоляцiйних Галактiв i вчилася спiвпрацювати з Мово- Кристалами.
   По-третє, Ейлiц та Айлiца дуже багато часу проводили в Мовному Iнститутi i стали справжнiми Фахiвцями-Мовниками. Саме вони навчали Команду Ейлiр-Єюя стародавнiй галактичнiй мовi та поводженню з Мово-Кристалами, назву яких вони теж скоротили до Мовокрiв. Такi Мовокри тепер висiли на золотих ланцюжках у всiх наших братiв та сестер, а також у членiв екiпажу, що набирався на новий корабель.
   По-четверте, пiдбирався зовсiм новий екiпаж. Виявилося, що не тiльки ми з Айлiрою привели на корабель нових знайомих, яким ми надали посади головних Салiлiв та Мовникiв у майбутнiй експедицiї, а й деякi iншi теж закохалися.
   Айшуханiза ще минулої експедицiї багато часу проводила з одним з наших космо-воїнiв. Тепер вони майже не розлучалися, постiйно вдосконалюючи свою майстернiсть i, гадаю, не тiльки. Прийшовши на черговi нашi збори разом iз ним, вона прямо з порога заявила:
   - Це Ийлiнур, вiн буде зi мною! Адже ви й самi бачили, що вiн чудовий Космо-воїн?!
   Я кивнув, погоджуючись, а Ейлiц та Айлiца, як знавцi мов, тобто Мовники, запропонували нову, бiльш коротку назву - Косвоїн. Косвоїн Ийлiнур був пiд стать Айшуханiзi i навiть зовнi був дуже на неї схожий.
   - Тодi i я хочу, щоб до складу екiпажу включили мою е... - Лiрiдан трохи збентежився, але потiм твердо закiнчив: - Кохану! Її звуть Дiлiра i вона фахiвець iз давнiх та iнопланетних традицiй. Адже нам такий фахiвець знадобиться, коли ми опинимося на планетах iнших систем?! Як ви назвете цю посаду? - Лiрiдан запитливо глянув на мене.
   Я вирiшив не заважати фахiвцям вигадувати новi слова, тому тiльки зробив широкий жест у бiк Айлiци та Ейлiца, i вони одразу майже в один голос вигукнули:
   - Традицал! Фахiвцiв з традицiй називатимемо Традицалами.
   Лiридан щось промовив у Перемовку, i в наш зал увiйшла невисока й тендiтна, майже як ейжазима, дiвчина, у якої, як не дивно, темну шкiру обрамляло довге майже бiле волосся.
   - Напрочуд гарне i незвичайне поєднання ойдри з ейжазiмою! - Захопливо прошепотiла Айлiра.
   Дiлiра встала поряд з Лiрiданом i вiн майже навпiл склався, нахиляючись до її вуха, щоб щось сказати.
   - У нас також є новi члени екiпажу! - Пiднялися близнючки Яйлiза i Яйлiма. - На кораблi вони зайвими не будуть, бо це чудовi фахiвцi. Цiлийл - лiкар, Урiйс - астроном, а Ийлiйц - фiзик.
   - Ов-ва, цiлих троє?! - Не стримала свого подиву Дразойка.
   - А що? Адже у нас iндекс кохання становить 91 бал! Так вийшло, що ми обидвi закохалися у всiх трьох.
   - Одночасно? -Продовжувала цiкавитися Дразойка.
   - Нi, по черзi. - Вiдповiла Яйлiза.
   - Протягом пiвроку. - Додала Яйлiма.
   - Вам що, робити не було чого? Я ось нiкого для себе не знайшла. Та й не хочеться! - Дразойка нiчого не розумiла.
   - Це тому, що в тебе лише 49 балiв за шкалою кохання! - До зали увiйшов Iюйрiмiц.
   Ще й як увiйшов! За руки вiн тримав двох дiвчат, а за спиною стояли ще три.
   - У мене, наприклад, як ви пам'ятаєте, кохання зашкалює за сто балiв. Чим би я не займався, я постiйно звертаю увагу на жiнок, якi потрапляють у поле мого зору. Менi вартувало великих зусиль, щоб не забрати їх усiх iз собою, тому я поки що зупинився лише на дванадцяти.
   - А де?.. - Спробував зазирнути за його спину Одракраз.
   - Я залишив їх у своєму палацi, а з цими не можу розлучитися навiть на мить.
   - Але ж ти, мабуть, розумiєш, що стiльки коханих ти не зможеш взяти з собою? - Обережно, щоб не образити анi його, анi його супутниць, запитав я.
   - Ох-хо-хо... - Тяжко зiтхнув Iюйрiмiц, з нiжнiстю подивившись на своїх коханих. - Ну, хоча б чотирьох можна?
   - Якщо ти пiдбереш для них потрiбнi для експедицiї посади, то можна. - Вирiшила Айлiра.
   - Слухай, Iюйрiмiц! У тебе на всiх вистачає i кохання, i пестошiв, i сили? - Пiдiйшов до нього Одракраз, у якого поки що потреби в коханнi не виникло i нiкого не було на прикметi. - А як ти не плутаєш їх iмена?
   - А я їх усiх ласкаво називаю Коханками! - Вiдповiв Iюйрiмiц i почав по черзi цiлувати i гладити по волоссю всiх своїх дiвчат, якi не зводили з нього закоханих поглядiв i, здавалося, бiльше нiкого в цiлому свiтi не помiчали.
   - Бiльше нiхто не має кандидатiв до екiпажу? - Запитала Украгейра. - Може, ми вже почнемо працювати?
   - Все, починаємо! - Пробiгши поглядом по обличчях усiх присутнiх, вигукнула Ийрийна. - Пропоную розпочати саме з формування нового екiпажу. Треба ж нам визначитися, яких фахiвцiв ми вже набрали завдяки цьому вашому коханню, а якi нам ще потрiбнi!
   Пiдбором екiпажу ми займалися майже чверть року. Потрiбно було зiбрати спецiалiстiв з найрiзноманiтнiших галузей, пiдiбрати та навчити обслуговуючий персонал, укомплектувати технiчнi та аналiтичнi служби.
   Потiм серед вiдiбраних кандидатур потрiбно було встановити рiвнi пiдпорядкування та вiдповiдальностi, закрiпити за ними лабораторiї та каюти не лише з урахуванням спецiалiзацiї, а й не забуваючи про пари, якi виникли, а у випадку з близнючками та Iюйрiмiцем - про п'ятiрки. Всiм необхiдно було навчитися спiвпрацювати одне з одним, освоїтися з кораблем та брати участь у загальних тренуваннях.
   Окрiм тренувань довелося навчатися i мов. За допомогою Айлiци та Ейлiца ми з Айлiрою, на вiдмiну вiд iнших, не лише вивчили мову давнiх галактiв, а й мову епохи Цилiрая. Прослуховуючи в оригiналi, а не в переспiвках чи переказах, його Пророцтва, ми шукали той самий Ключ, який зможе вiдкрити Кордон Iзоляцiї нашої Системи.
   Ще треба було розiбратися у стародавнiх Навiгацiйних Сферах* та навчитися прокладати по них маршрути варп-стрибкiв та гiперсвiтлових перельотiв.
   Я давно помiтив, що все дуже потрiбне завжди знаходиться випадково. Так, прослуховуючи розмову Цилiрая з рибалками на березi однiєї з рiчок Схiдного материка Ийлiца, ми почули в записi таку розмову:
   - А чому цей iнопланетянин зазнав аварiї? Вiн що, з кимось воював i його корабель пiдбили?
   - Нi, вiн нi з ким не воював, вiн охороняв нашу Галактику.
   - Вiд кого?
   - Не вiд кого. Вiд її центру.
   - А що там, у центрi?
   - Я дуже погано розумiю все те, що вiн менi розповiдав, тому можу щось наплутати. Але в мiру мого розумiння виходить, що в центрi Галактики знаходиться Яйце. Воно настiльки щiльне, що здається абсолютно чорним, тому що притягує все свiтло, що потрапляє у нього, i не випускає його назовнi.
  -------------------------------------------------------------------------------
  *Навiгацiйнi Сфери - щось на зразок голографiчних карт Всесвiту. Активована Сфера показувала в потрiбному масштабi об'ємне зображення певної дiлянки простору, даючи можливiсть не лише обходити її з усiх бокiв, але й входити всередину, а також прокладати кольоровi лiнiї перемiщень.
   Це Чорне Яйце неазивається Чампом*. Оскiльки Чамп все притягує, вiн притягує i зiрки разом iз усiма їх планетами. Там, у Чампi, зорянi системи стискуються i вiдоме нам життя гине. Надпотужнi гравiтацiйнi сили Чампа та величезнi швидкостi видимої речовини навколо нього створюють таке тертя частинок, у якому змiнюється вся вiдома нам фiзика, речовина одночасно iснує i в минулому, i в сьогоденнi, i в майбутньому.
   Щоб урятувати населенi ересами зорянi системи вiд попадання до Чампу, Вартовi Галактики створили навколо нього Iзоляцiйну Оболонку, яка вiдштовхувала системи, населенi ересами, до околиць Галактики.
   Закриваючи свою дiлянку Оболонки, iнопланетянин потрапив у поле тяжiння Чампа. Вiн, звичайно ж, моментально закрив Ключем Оболонку, та його вiдкинуло в наш рукав Галактики, але чампiвськi сили все ж таки пошкодили корабель, а тiєї стотисячної частки секунди, коли Чамп змiнив фiзику навколо нього, вистачило iнопланетянину, щоб побачити i минуле, i майбутнє, i сьогодення. Таким чином вiн дiзнався про Всесвiтнього Месiю i розповiв про нього менi.
   - А як ти, Цилiрай, зумiв надiслати сигнал Мандрiвницi-Пiснярцi?
   - Iнопланетянин дав менi ось цю рiч. - Цилiрай вийняв зi складок свого вбрання невеликий цилiндр завдовжки близько двадцяти п'яти сантиметрiв i дiаметром близько чотирьох сантиметрiв, прикрашений рiзнокольоровими кристалами. Цилiндр зручно розташовувався в його руцi, хоча виглядав зовсiм недоречним на фонi сiрувато-бiлого лахмiття та
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Чамп - згусток чорної матерiї, настiльки щiльний, що в його обсязi розмiром з футбольний м'яч мiститься така ж маса, як i у всiй видимiй галактицi з усiма її зiрками, планетами, астероїдами, кометами, космiчним пилом i т.д. Його можна було би назвати Чорною Дiрою, але це не дiра, а дуже щiльна матерiя. Все, що в нього потрапляє, настiльки стискається, що змiнює всi свої фiзичнi властивостi на iншi.
  навколишнiх руїн. - Iнопланетянин сказав, що в руках справжнього Месiї ця Рiч здатна висвiтлити темряву, обiгрiти в мороз, вiдiгнати ворогiв, викликати допомогу, розкрити замкнене i зробити ще багато чого такого, чого я навiть зрозумiти не зумiв.
   - Можна помацати? - Один iз рибалок простягнув до цилiндра руку.
   - Будь ласка! - Цилiрай спокiйно вiддав йому рiч.
   - Цi камiнцi схожi на кнопки... А якщо натиснути... Нiчого не вiдбувається!
   - Отже, ти не Месiя. - Цилiрай знову взяв цилiндр. - I я не Месiя. Бачиш, хоч би що я не натискав, нiчого не вiдбувається.
   - Але ж сигнал ти надiслав?!
   - Скорiше не я, а той iнопланетянин. Вже сiдаючи у свiй корабель, вiн щось тут повернув, щось натиснув i сказав менi сидiти, тримаючи Рiч у руцi, поки Зель-цок не досягне зенiту. Я так i сидiв кiлька годин, дивлячись у небо, над яким райдужним сяйвом свiтився Купол Iзоляцiї. Купол згас, щойно Зель-цок досяг зенiту. А потiм я мав натиснути на цей сапфiр. - Цилiрай показав на камiнь у третьому кiльцi цилiндра i навiть кiлька разiв натиснув на нього. - Ось бачите, зараз нiчого не вiдбувається, а тодi з цього кiнця Речi рiзко вистрiлив яскравий промiнь свiтла прямо в небо. Вiн свiтився хвилин з десять, а потiм згас. Але за цей час його помiтила Мандрiвниця-Пiснярка.
   - Ейлiр! Ти чув?! У руках справжнього Месiї ця Рiч здатна висвiтлити темряву, обiгрiти в холод, вiдiгнати ворогiв, викликати допомогу, розкрити замкнене i зробити ще багато чого... - Обличчя Айлiри просто свiтилося вiд натхненної радостi та впевненостi. - Розкрити замкнене! Ця Рiч, мабуть, i є Ключем, який працюватиме тiльки в руках справжнього Месiї! Нам потрiбно термiново знайти її! Потрiбно шукати Ключ!
   Легко сказати "шукати"! Єдина вказiвка, яку нам давали Кристали та ейжазiми, було те, що "Рiч, подарована Цилiраю iнопланетянином, знаходиться пiд Цилiраєм".
   Наступного дня ми знову сидiли пiд альтанковим деревом бiля музею Цилiрая i напружено розмiрковували, де ж шукати цей найзаповiтнiший Ключ.
   - У якому сенсi "Пiд Цилiраєм"? - Мiркувала Айлiца. - Якщо пiд тiлом померлого Цилiрая, то це може бути весь Ийлiц. Адже попiл Цилiрая був розсiяний Пiснярками в незапам'ятнi часи над орбiтою Ийлiца i вже, мабуть, давно опустився на його поверхню.
   - Тодi, може, пiд пам'ятником Цилiраю над його музеєм? - Припустила Айлiра.
   - Нi, цей пам'ятник поставлено зовсiм недавно, вже в епоху Ейлiр-Єюя. - Заперечив Ейлiц.
   - Тодi, мабуть, пiд голографiчною пам'яткою у самому музеї! Його робили ще за життя Пророка. - Вигукнула Айлiца.
   Ми знову спустилися у музей i в першому ж залi зупинилися перед зображенням Цилiрая. Ми обходили його по колу i намагалися зрозумiти, чи Ключ захований пiд уламком плити, на якiй стояло зображення Пророка, чи пiд круглою основою Кристала, який транслює це зображення, чи в нижнiх примiщеннях, розташованих пiд цим залом.
   - Що знаходиться пiд Цилiраєм? - Раптом поставив питання Кристалу Ейлiц.
   - Пiд Цилiраєм зберiгаються його прижиттєвi речi. - Вiдповiв Кристал.
   - Покажи! - Наказав Ейлiц.
   Кругла основа Кристала повернулася, i нам вiдкрилася кам'яна коробка глибиною всього тридцять сантиметрiв i дiаметром близько метра. У "коробцi" лежало кiлька дерев'яних скриньок, оббитих золотом i законсервованих у смолi. Деякi скриньки були пiдписанi стародавнiми письменами, деякi стояли без пiдписiв.
   - "Одяг", "взуття", "миска"... - Почала читати пiдписи Айлiца. - "Речi" немає.
   - А може, вона в непiдписанiй скриньцi! - Припустила Айлiра. - Треба шукати таку, що за розмiрами пiдходила би для Ключа.
   Вiдповiдних скриньок виявилося двi.
   - Будемо розпечатувати? - Запитав Ейлiц.
   - Давай! - Погодився я.
   Ейлiц дiстав по черзi обидвi скриньки, одну подавши Айлiрi, а другу Айлiцi. Коли ми звiльнили вiд консервуючої смоли, розтопивши її в спецiальному пристрої, перший ящик, в ньому виявився музичний iнструмент, що мав вигляд трубочки з отворами. На днi його лежала металева пластина з написом "Дудка Цилiрая". У другiй скриньцi опинився цилiндр iз рiзнобарвними камiнцями i пластинка з написом "Рiч Цилiрая".
   - Це Ключ! - Зрадiв я i обережно взяв iнопланетний цилiндр у руки.
  
  6. ПРИТИРКА.
   Ми вийшли назовнi. Я намагався не торкатися жодного камiнця, щоб випадково не включити якусь невiдому функцiю Ключа.
   - Ой, Ейлiр! Так хочеться якнайшвидше дiзнатися, чи справдi це Ключ! - Крутилася навколо мене Айлiра.
   - Треба бути обережними. - Намагався вiдтягнути її трохи у бiк Ейлiц.
   - А якщо натиснути на той сапфiр? Ну, яким Цилiрай послав свiтловий промiнь у небо? - Прохально подивилася на мене Айлiца.
   Менi було страшно. А раптом я не той Месiя? Раптом Ключ не спрацює? У нерiшучостi я повертав цилiндр у руках, обережно гладив його кiнчиками пальцiв i видихав повiтря на кожен з його каменiв.
   - Давай, Ейлiр! Я в тебе вiрю! - Пiдбадьорила мене Айлiра.
   Я зiбрався з духом, зiтхнув, повернув цилiндр вертикально вгору i натиснув на сапфiр, який показувало прижиттєве зображення Цилiрая. У небо вистрiлив настiльки яскравий промiнь свiтла, що нам довелося на кiлька секунд прикрити очi. Коли ми їх розплющили, промiнь свiтла був уже не таким яскравим.
   - Ура! Ми знайшли Ключ! - Мiцно обiймалася з Ейлiцем Айлiра.
   - Ура! Скоро ми вийдемо в Галактику! - Стрибала навколо мене Айлiца.
   Я знову натиснув на сапфiр i промiнь свiтла згас.
   - Ключ у нас уже є, залишається навчитися користуватися ним. - Замислено пробурмотiв я.
   - Нiчого, притрешся! - Впевнено кивнув Ейлiц.
   Притирання тривало близько чвертi року. Я звикав до Ключа, вiн звикав до мене. Я навiть спав, поклавши його пiд подушку. I саме увi снi до мене приходили то однi, то iншi вiдкриття, якi поступово налаштовували мене на розумiння того як, коли i який саме камiнь-кнопку треба натискати, якi секцiї цилiндра, що складається з рухомих кiлець, i на скiльки треба повернути, щоб домогтися необхiдного ефекту.
   Щоб не зробити чогось непоправного для наших планет, всi випробування доводилося проводити на безлюдних свiтах. У процесi цих випробувань я дуже багато чого навчився. Ключ мiг бути i руйнiвною зброєю, i створювальним iнструментом, i приладом, що аналiзує... Але як прибрати Кордон Iзоляцiї я поки не знав.
   Та ось, коли менi, нарештi, вдалося проробити невеликий отвiр у Кордонi, через який змiг пролетiти безпiлотний варп-човник з живою землерийкою на борту i благополучно повернутися назад, на зв'язок вийшла наша мама - Властителька всiх планет i супутникiв Системи Зель-цок, i зажадала, щоб вся Команда Ейлiр-Єюя зiбралася на Велику Сiмейну Раду.
   - Потрiбно вирiшити загальнополiтичнi питання, пов'язанi з виходом у Вiдкритий Космос! - Заявила вона, нiби знала про нашi успiшнi випробування Ключа та про мої сумнiви щодо доцiльностi усунення Кордону Iзоляцiї найближчим часом.
  ***
   Як не наполягав Iюйрiмiц, Властителька Ейжалiрзiма дозволила прийти на Велику Сiмейну Раду лише членам нашої родини, без коханих. I ось ми всi зiбралися у колишньому Головному Iгровому Залi. У Головнiй Нiшi на тронi Властителя сидiла наша мама. Все така ж красива i ласкава, як i ранiше, тiльки з печаткою бiльшої стурбованостi на тонкому смаглявому обличчi. Решта разом зi своїми мамами зайняли свої нiшi по порядку. Ми з Айлiрою сидiли вдвох: Айлiрагiза вже не було, а мама стала Властителькою. У десятiй нiшi сидiли Iюйрiмiц, його мама та наш тато.
   Оскiльки Рада була сiмейною, то жодних урочистих оголошень Голосом зверху не було. Нараду почала мама:
   - Отже, почнемо! Ейлiре, ти вже знаєш, як вийти в Галактику?
   - Так, ми вже виводили за Кордон безпiлотники з живими iстотами, i вони поверталися назад. I хоча поки я зробив невеликий отвiр у Куполi, сьогоднi вночi я остаточно зрозумiв, як його можна розширити настiльки, щоб пролетiв великий корабель.
   - А повнiстю його прибрати?
   - Я знаю як, але сумнiваюся, чи варто це робити одразу. - Вiдповiв я.
   - Ось про це й я хочу поговорити. Думаю, потрiбна державна програма використання Космосу. Необхiдно розробити чiтку систему коли, хто i за яких умов має право на подорожi у внутрiшньому Космосi, на вихiд iз Системи, на дослiдження найближчих зоряно-планетних систем нашої Галактики та Далекого Космосу.
   - А навiщо? - Безтурботно запитала Ойдраза.
   - Щоб не було плутанини, випадкових зiткнень, самовiльних програм, якi можуть призвести до того, що вже колись було.
   - До загальногалактичної вiйни, чи що? - Уточнив Лiрiдан.
   - I до неї, зокрема. - Кивнула мама. - Необхiдна контрольно-диспетчерська служба та чiткi закони щодо використання рiзних видiв кораблiв.
   I ми почали обговорювати закони та правила. Зрештою у нас вийшло цiле Зведення Космiчних Законiв Системи Зель-цок, яке передбачало, що iндивiдуальними варп-човниками можуть користуватися лише Властителi, Володарi та Правителi. Iншi люди можуть подорожувати на кораблях загального користування з досвiтловими швидкостями, якi вирушають у польоти лише за строго розрахованим розкладом. Громадськi кораблi з варп-двигунами передбачалися лише для екстремальних випадкiв i вахтових робочих. Для науково-дослiдних експедицiй теж могли використовуватися варп-кораблi, та їх польоти планувалися заздалегiдь, iнодi за рiк.
   Кордон Iзоляцiї ми вирiшили поки не знiмати. Мало що там у Галактицi за цей час могло статися! А так ми залишаємось пiд захистом. Я повинен був вiдкрити лише один прохiд, розташування якого на Iзоляцiйному Куполi мало триматися в таємницi i координати якого за необхiдностi могли вводитися в той чи iнший корабель лише вiдповiдальними за вихiд диспетчерами.
   Iюйрiмiц, як головний психолог нашого екiпажу, запропонував для початку здiйснити "притирочний полiт" у Внутрiшньому Космосi. Перелiтаючи вiд планети до планети, варпонуючи з орбiти на орбiту, наш екiпаж чисельнiстю близько ста п'ятдесяти осiб повинен був навчитися взаємодiяти одне з одним так, щоб не конфлiктувати, навiть перебуваючи у тривалих мiжгалактичних перельотах.
   Потiм ми повиннi будемо вийти через Прохiд за межi Кордону Iзоляцiї, облетiти нашу Систему по зовнiшньому краю Iзоляцiйного Купола i лише потiм, пiсля пiврiчного вiдпочинку на своїх рiдних планетах, вiдправитися до найближчої вiд нас зоряно-планетної системи Кара-цок, яка, як ми вже з'ясували за допомогою варп-безпiлотникiв, теж була схована пiд Iзоляцiйним Куполом.
   До цього жоднi iншi дослiднi варп-кораблi виходити за Кордон Iзоляцiї не мали права.
   - Ну, що це за Звiльнення?! - Обурювалися Айшуханiза та Одракраз. - Чи не можна поквапитися?
   - Айлiрагiз уже поквапився! - Рiзко нагадав я. - Спочатку треба потренуватися, потiм набути необхiдних навичок, потiм довести їх до автоматизму i лише тодi дослiджувати Великий Космос!
   Заперечувати менi нiхто не став.
   Вже пiд час притирочного польоту нашою Системою стало очевидним, що не всi пiдiбранi нами фахiвцi здатнi перенести довгостроковi перельоти. Дехто повнiстю втрачав здатнiсть думати i дiяти протягом кiлькох дiб пiсля варп-стрибкiв, дехто впадав у депресiю при польотах на досвiтлових швидкостях, дехто не мiг утриматися вiд конфлiктiв. Тому пiд час пiврiчної вiдпустки нам довелося дещо переглянути склад нашого екiпажу та навчитися взаємодiяти з новими його членами. I коли дехто з нас насолоджувався коханням, Iюйрiмiц просто розривався на частини, вирiшуючи яка ж четвiрка з його вже не дванадцяти, а восьми вiдiбраних Коханок полетить у далекий космос.
   Наш величезний корабель нiс на собi екiпаж зi ста п'ятдесяти людей. Виглядав вiн як велика черепаха*, що
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Черепаха на Ийлiрi має шiсть лапок.
  втягла пiд свої верхнiй i нижнiй панцирi всi лапки. По обидва боки корабля в шлюзових камерах було припарковано по три крейсери - всього шiсть крейсерiв, розрахованих на двадцять п'ять осiб. Коли всi крейсери виходили на стартовi майданчики, "черепаха" висувала "лапки". З бокiв крейсерiв, кожен з яких теж був схожий на черепаху менших розмiрiв, так само, як i у корабля, крiпилися по шiсть двомiсних човникiв, кожен з яких у разi потреби мiг узяти й третього.
   Пiд час притирочного польоту визначилися керiвники рiзних служб. Зрозумiло, що очолював всю експедицiю я. Закрiпленi за кожним крейсером пiлоти та технiки пiдкорялися Ийрийнi та Ийжараз. Ийлiраз керувала групою iнженерiв та винахiдникiв.
   За кожним крейсером було закрiплено по двi ейжазiми, в обов'язки яких входило всюди слiдувати за своїм екiпажем i записувати на кристали все, що з ним вiдбувалося. Ейлiц назвав їх "хронiстками". На моєму крейсерi такими хронiстками були Айзiшухан, якiй пiдпорядковувалися решта ейжазiм, та Ейжаридан.
   До кожного крейсера було прикрiплено по два салiли, а керував службою салiлiв коханий Айлiри Ейлiц.
   Iюйрiмiц наполiг, щоб на кожному крейсерi також було по одному лiкарю та по одному психологу. Сам вiн очолив психологiчну службу, а на чолi лiкарiв поставив Урiйса - одного з трьох коханих Яйлiзи та Яйлiми.
   Очолювати бiологiв ми призначили Цалiрiду з Ийлица, а фахiвцiв з ересiв - Ийлорiна з Ийлiрога.
   Фiзикiв, хiмiкiв та ще якихось научникiв очолили нашi стратеги Яйлiза та Яйлiма, космовоїнiв - Айшуханiза, агiтаторiв та традицалiв (фахiвцiв з традицiй) - Украгейра, а мовникiв (фахiвцiв з мов) - моя Ейлiца.
   Мiй Ай-крейсер (ай - перший) став домом для мене з Айлiцею, Айлiри з Ейлiцем, воїна Лiрiдана з традицалкою Дiлiрою, моєї охоронницi Йойлоки та Украгейри, ейжазiм Айзiшухан та Ейжаридан, пiлота Одрамиця, технiка Цилiки та одного психолога. Яйлiза та Яйлiма зi своїми трьома коханими зайняли двi двомiснi каюти, поселивши ересця Илiйця разом iз Одракразом. На всiх нас було два салiла - хлопець i дiвчина та ще один космовоїн Крагуйр, крiм уже вiдомих Лiрiдана та Йойлоки. Мiй крейсер усi називали Головним.
   На ей-крейсерi (ей - другий) в основному розмiстилися психологи, тому його називали психологiчним. Головним на ньому, звичайно ж, був Iюйрiмiц. З усiх своїх Коханок вiн взяв у експедицiю салiлу Iюлару, бiолога Лiрiюду, хiмiка Ейлюцару та психолога Йойрiюку. Другим салiлом у нього був Раюйл з Ийлiмоза, пiлотом - Дракойна з Ойдрака, технiком - Рогiйл iз Ийлiраг. Також у нього було чотири ересцi на чолi з Ийлорiном i чотири психологи, два традицали i одна мовниця-ейжазiма з Ейжаша. Як у всiх, у нього був один лiкар, а також один хiмiк i чотири космовоїни.
   Ий-крейсер (третiй) став бiологiчним, тому що саме в ньому розмiстилися вiсiм бiологiв та мiкробiологiв, очолюваних Цалiрiдою з Ийлiца. Крiм того, у них були пiлот, технiк, психолог, двоє салiлiв i двi ейжазими, а також не один, а два лiкаря, один фiзик, один бiо-винахiдник, два хiмiки i два космовоїна. На цьому ж крейсерi оселилися й Єйнайка та Єйкайна.
   Ой-крейсер (четвертий) став iнженерним. Ийрийна, Ийлiраз i Ийжараз, окрiм необхiдних салiлiв, пiлота, технiка, лiкаря, психолога та космовоїнiв, укомплектували екiпаж ще двома фiзиками, п'ятьма винахiдниками та чотирма iнженерами.
   Уй-крейсер (п'ятий) комплектувала Айшуханiза. Вона очолювала всю вiйськову службу експедицiї, тому на її крейсерi було цiлих десять космовоїнiв, включаючи i її коханого Ийлiнура. Воїни Команди Ойдраза та Дразойка теж зайняли каюту на цьому крейсерi нарiвнi з двома салiлами, двома ейжазiмами, двома традицалами, двома мовниками та одним лiкарем.
   Яй-крейсер (шостий) у нас був резервним. Пiд час нашого десантування на планети вiн мав залишатися на кораблi, захованому десь серед астероїдiв. На ньому, як i на iнших, було по одному пiлоту, технiку, лiкарю, психологу, двом салiлам та двом ейжазiмам. Крiм того, в резервний екiпаж включили бiолога, фiзика, хiмiка, iнженера, ересця, традицала, мовника i десять космовоїнiв. Якщо з нами на планетах щось трапиться, вони мали прийти на допомогу.
  
  7. ЗIРКОВО-ПЛАНЕТНА СИСТЕМА КАРААТ.
   Нарештi, у День Весняного Рiвноденства 998.101 року Епохи Iзоляцiї, за Чверть до нашого з Айлiрою сто п'ятилiття, ми вийшли за Кордон Iзоляцiї.
   Ще пiд час притирочного польоту я за допомогою Ключа зробив Прохiд дiаметром близько одного кiлометра далеко за п'ятою орбiтою, де не лiтали жоднi кораблi. Зараз ми варпонулись до Кордону, пройшли на досвiтловiй швидкостi через Прохiд, а потiм варпонулись до околиць Системи Кара-цок.
   Взагалi, кара-цок-ти, вiрнiше, як вони самi себе називали, карати, мати, лути i нати, свою Систему називали Караат, тому що зiрку, навколо якої колись оберталося всього чотири планети, вони називали Ат. Отже, навколо зiрки Ат по чотирьох орбiтах оберталися чотири планети, кожна з яких мала по одному супутнику. Так показували давнi Навiгацiйнi Сфери.
   До Iзоляцiї Система Караат протягом кiлькох тисячолiть була нашою колонiєю. I хоча вона, як i всi найближчi системи, була заселена людьми, їхнi раси значно вiдрiзнялися вiд наших. Причому, на вiдмiну вiд наших, раси караатiв не змiшувалися, а навiть ворогували одна з одною. Саме тому нам тодi й удалося їх так легко захопити та поневолити.
   На першiй планетi, яка називалася Наат та на її супутнику Нумат жили нати. Нати були такими ж темношкiрими, як нашi ейжазiми, мали коротке кучеряве волосся, але були настiльки тонкими i сухорлявими, що при такому ж високому, як у ийлiв, зростi здавались тонкими сухими гiлочками, здатними переломитися вiд найменшого дотику. Вони дуже добре володiли будь-якими видами автоматичної зброї, були надзвичайно розумними, хитрими, влучними, але в рукопашних сутичках програвали через слабку м'язову силу. Раби з них виходили поганi, оскiльки анi до фiзичної роботи, анi до перенесення вантажiв вони не були пристосованi. Зате вони чудово лазили по скелях, де добували один iз рiдкiсних делiкатесiв найближчих рукавiв Галактики - сiк нуту, що стiкав по каменях. Що таке нут ми так i не зрозумiли. Знаємо тiльки, що рiс вiн у скельних трiщинах, а його сiк невеликими струмками постiйно стiкав у море. Нати пiдвiшували до скель конусоподiбнi ємностi, в якi цей сiк збирався, а потiм здавали його на нашi приймальнi пункти.
   На другiй планетi Маат та її супутнику Мумат жили блiдi низькорослi мати. Обличчя чоловiкiв у матiв були покритi густою сiрувато-русявою рослиннiстю, яку вони називали бородою та вусами. Середнiй зрiст чоловiкiв не перевищував одного метра сiмдесяти сантиметрiв, а жiнок ще менше. Зате вони були сильними та витривалими, тому не дивно, що вони служили для наших предкiв вантажниками та носiями.
   На третiй планетi Лаат iз супутником Лумат жили лути. Цi люди були зовсiм маленькими, як ейжазiми, але зовсiм бiлими, навiть їхнi очi не мали райдужної оболонки, а зiницi маленькими цятками чорнiли прямо посеред бiлих очних яблук. Крiм довгого волосся на головi, у них був широкий волосяний покрив уздовж усього хребта, що переходив у хвiст. Хвiст не мав хребцiв, як у тварин, а був лише довгим волоссям, що звисало iнодi навiть нижче колiн. Вони постачали всiй Галактицi iнший рiдкiсний делiкатес, званий грибами - кульки, дiаметром до двох-трьох сантиметрiв, якi вживалися у сирому, смаженому, вареному, маринованому та солоному виглядi. За кiлька тисячолiть нашого панування над лутами, кiлькiсть цього делiкатесу постiйно знижувалася, i на початок Епохи Iзоляцiї гриби майже повнiстю зникли.
   Четвертою планетою Карат та її супутником Курмат володiли карати. Саме за їхньою назвою ми й називали всiх жителiв Системи Караат караатами, хоча це сильно ображало їх. Карати були дуже схожi на наших уйкрiв, тiльки безволосими та з блiдо-зеленою шкiрою. Вони були сильними, спритними, високими та кремезними. До появи зель-цок-тiв в їхнiй Системi вони панували над iншими караатами, змушуючи їх платити данину рiзними товарами, зокрема й делiкатесами. Зрозумiло, коли нашi предки їх перемогли, на них теж чекала доля рабiв.
  ***
   Тепер ми побачили Систему Караат, запечатану в Iзоляцiйну Капсулу, що мiстила зiрку, три планети i пояс астероїдiв. Навколо гарячої планети на першiй орбiтi замiсть супутника тепер оберталося газо-пилове кiльце, друга планета, як i ранiше, мала один супутник, а третя обзавелася другим невеликим супутником, що утворився зi стиснутих разом великих уламкiв, якi залетiли вiд зруйнованої планети четвертої орбiти.
   Найнезвичайнiшим у Системi Караат було те, що всi планети оберталися навколо своєї Ат по iдеально круглих орбiтах, а вiсi обертання самих планет були встановленi строго перпендикулярно до орбiт, так що змiн пiр року на планетах не могло бути. Всi супутники оберталися навколо планет паралельно їхнiм екваторам, крiм нового супутника, захопленого Лаатом. Цей супутник мав елiпсоїдну орбiту, розташовану пiд кутом приблизно п'ятнадцять градусiв до орбiти планети.
   Сканування показало, що життя на Наат тепер не було, тому що планета була випалена спалахом на Ат, мабуть, майже таким самим, яким колись був спалений наш Айшух. Щоправда, сама планета на пил не перетворилася, розпорошився тiльки її супутник.
   Друга планета Маат iз супутником Мумат була населена ересами людського типу. Суходiл на нiй був розташований кiльцями: кола, що димляться гейзерами, на полюсах, потiм кiльце низинних материкiв, вiдокремлених вiд полюсiв кiльцями океану, i нарештi високi плато та острови з крутими стрiмчастими берегами по екватору, роздiленi океанськими протоками.
   Третя планета Лаат iз супутником Лумат теж мала ознаки життя та розуму, але зовсiм нам незнайомого. На її полюсах були льодовики завтовшки кiлька сотень метрiв, а величезний екваторiальний материк наче тягнувся численними щупальцями, поїденими водою, до полюсiв. Зiбраний iз захоплених уламкiв другий її супутник був неживою кам'яною кулею, причому такою рiвною, що, здавалося, хтось спецiально скачав її в руках, мiцно стиснувши всi уламки в одну пластичну масу. Оскiльки стародавньої назви новий супутник не мав, ми взяли на себе смiливiсть назвати його Лумiт.
   Четверта планета, яка ранiше називалася Карат, зi своїм супутником Курмат тепер була перетворена на пояс астероїдiв так само, як у нас планети п'ятої орбiти.
  ***
   Поки ми облiтали Караат iз зовнiшнього боку Кордону Iзоляцiї, за допомогою спецiальних приладiв було встановлено, що Епоха Iзоляцiї тут почалася значно пiзнiше, нiж у нас, тобто всього близько 557.340 ийлiрських рокiв тому (близько 1 млн. 677 тис. 222 земних рокiв). Астрономи вiдразу ж почали перераховувати караатський час на звичний для нас i адаптувати наш до караатського.
   Так, наприклад, згiдно зi стародавнiми даними, рiк на Лаат тривав 300 лаатських дiб (приблизно 414 ийлiрських або 750 земних), у добi було по 30 годин (приблизно 2 ийлiрськi доби i 7,6 години або близько 2 земних дiб), а у годинi - 30 хвилин (приблизно 0,92 ийлiрськi години - 92 ийлiрськi хвилини або майже 2 земнi години - близько 120 земних хвилин). Ось цi 30 хвилин у годинi, 30 годин у добi, 300 дiб у роцi сприяли тому, що в давнину числа 3, 30, 300 i так далi вважалися у лутiв священними.
   На Маат 1 година складалася з 60 маатських хвилин (близько 85 ийлiрських хвилин, тобто 0,85 ийлiрських годин або 110,5 земних хвилин, тобто близько 1 години i 50,5 земних хвилин), у добi було 36 годин (30,6 ийлiрських годин, тобто 2,2 ийлiрських дiб i 0,6 годин або 66,3 земних годин, тобто 2,76 земних дiб), а в роцi було 360 дiб (11.016 ийлiрських годин, тобто 550,8 ийлiрських дiб або 23.868 земних годин, тобто близько 994,5 земних дiб). Зрозумiло, що мати вважали священними числа 6, 36, 60, 360 i так далi.
   От i все, що ми змогли вiдновити з iсторiї караатiв за нашими давнiми хронiками. Нашi пращури не дуже ними цiкавилися.
   Через те, що на Наат життя вже не було, з її часом ми вирiшили не морочитися.
   Провiвши фiзичне та хiмiчне сканування уламкiв у поясi астероїдiв, ми не виявили жодних слiдiв антиграву. Зате там було багато металiв, у тому числi й абсолютно незрозумiлого нам магнiтиту, який мiг притягувати та вiдштовхувати з рiзною силою рiзнi метали. Зайнятися цими металами вирiшили пiзнiше, а поки що всiм хотiлося скорiше висадитися на живу планету.
   За допомогою Ключа я зробив дiрку в Кордон Iзоляцiї Караат i ми увiйшли пiд Купол поблизу пояса астероїдiв. Залишивши варп-корабель на одному з великих астероїдiв четвертої орбiти, ми на п'яти варп-крейсерах, забезпечених, як i належить, необхiдною кiлькiстю звичайних човникiв, висадилися поблизу екватора на Лаат. Зi ста п'ятдесяти людей всього екiпажу на кораблi залишилася чергова група - двадцять п'ять осiб та їхнiй крейсер.
   Ще при пiдготовцi до польоту на Ийлiрi бiологи припустили, що в умовах iзоляцiї на рiзних планетах у рiзних зоряних системах могли розвинутись абсолютно новi, незнайомi нам мiкроорганiзми, якi могли стати згубними для нас. Тому спiльно з хiмiками та фiзиками вони розробили захиснi системи до наших космокостюмiв. Доки бiологи не визначать ступiнь безпеки мiкроорганiзмiв дослiджуваних планет, дихати звичним нам способом заборонялося. Тому пiд небо Лаат ми вийшли у повнiстю iзольованих вiд зовнiшнього середовища космо-костюмах.
  
  8. ЛААТ IЗ СУПУТНИКАМИ ЛУМАТ ТА ЛУМIТ.
   Нiчне небо Лаат було розцвiчене зовсiм незнайомими зiрками, зате на ньому, наближаючись до зенiту, яскраво свiтила величезна Лумат, а ближче до горизонту трохи бiльшою крапкою, нiж iншi зiрки, вгадувалася Лумiт. Незважаючи на те, що вона була всього вдвiчi менша, нiж Лумат, вона була значно далi вiд Лаат. Нашу Зель-цок-ську Систему Ёйлока ледь знайшла лiворуч вiд Лумат у виглядi звичайної зiрочки, яка нiчим не вiдрiзнялася вiд iнших.
   Вся Лаат була вкрита рослиннiстю, яка чим далi вiд полюсiв до екватора, тим ставала все густiшою i вищою. Скiльки ми не ходили, не лiтали, не лазили, жодних живих iстот виявити нам не вдавалося.
   - Хоч би якийсь малесенький черв'ячок чи козявочка! - З жалем зiтхали бiологи.
   - Шукайте! - Вимагали ересцi. - У нас очевиднi показники наявностi розуму! I вiн усюди!
   - Та де той розум шукати?! - Вже втрачала терпiння Цалiрiда з Їйлiца, яка очолювала бiологiв. - Пiд цим кущиком, чи що? - I вона пiдняла гiлочку вузьколистої рослини, що стелилася по землi. Уся земля пiд ним була всiяна кругленькими коричневими кнопочками. - А це що за рослини? - Цалiрида обережно торкнулася однiєї з кнопок пальцем.
   - Схоже на той делiкатес, який колись вивозили звiдси нашi пращури. - Помiтив Лiрiдан. - Здається, гриби називаються.
   - Якщо це делiкатес, то треба його скуштувати! - Вигукнув Одракраз i нахилився, щоб зiбрати цих грибiв.
   Усi кнопочки, як за командою, сховалися пiд землю.
   - Ов-ва! Величезний сплеск розумностi на осцилографi! - Повiдомив очолюючий ересцiв Йойлорiн з Ийлiрога.
   Зате трохи осторонь з-пiд землi виросло кiлька нових кнопочок. Кожна куляста кнопочка мiцно стояла на однiй бiлiй нiжцi. Створювалося вiдчуття, що за нами спостерiгають, хоча жодних очей у цих кнопочок не було.
   - Це що, такi тварини? - Визирнула в мене з-за плеча Айлiца. - А чому ж вони не ходять, а ростуть, як рослини?
   - Можливо, це якийсь новий вид живих органiзмiв, середнiй мiж тваринами та рослинами. - Припустила Цалiрiда. - Адже гриби майже повнiстю знищили, коли нашi предки володiли Караат.
   - Слава Всесвiту, що тiльки "майже"! - Вигукнув Йойлорiн.
   - Невже тодi, до Iзоляцiї, ми не помiтили, що вони розумнi? - Дивувалася Айлiца.
   - А може, вони тодi ще не були такими розумними? Може, у них розум тiльки-но зароджувався. - Замислено оглядався Ейлiц.
   - А потiм, коли каратiв i взагалi жодних людей на планетi не залишилося, вони стали мутувати та розвиватися. - Продовжила його думка Айлiра.
   - От i будемо розбиратися! - Пiдсумувала Цалiрiда.
   Потягнулися довгi днi дослiджень, якi, як ви пам'ятаєте, на Лаат тривали майже в два з половиною рази довше, нiж на Ийлiрi, тому замiсть десяти годин вдень доводилося працювати по вiсiмнадцять з половиною. I навiть пiсля такої ж довгої ночi залишалося вiдчуття втоми. Та найгiрше було те, що нам доводилося тягати на собi герметичнi шоломи i запаси очищеного повiтря.
   Виявилося, що тi самi ереси-гриби випускали з-пiд своїх кульок якiсь невидимi спори, якi могли вкорiнитися будь-де, навiть на нашiй шкiрi чи в наших дихальних органах. Поки мiкробiологи разом iз лiкарями розробляли методи нейтралiзацiї цих спор, нам доводилося дихати зрiдженим повiтрям, запас якого ми тягали на своїх спинах у спецiальних контейнерах-горбах. А паралельно дослiджувати як гриби-ереси, так i саму планету Лаат.
   Фiзики, зробивши якiсь свої вимiрювання, розрахунки та дослiдження припустили, що все живе на Лаат було миттєво знищено сильним радiацiйним спалахом. Можливо, це зробили Галакти. Потiм за кiлька сотень тисяч рокiв радiацiя поступово знизилася i насiння рослин та спори грибiв, що збереглися глибоко пiд поверхнею, вибралися назовнi. Гриби, якi, мабуть, i ранiше мали зародки розуму, в умовах пiдвищеної радiацiї та вiдсутностi конкуренцiї стали прискорено розмножуватися та розвиватися, швидкими темпами нарощуючи свою масу та iнтелект.
   Через кiлька днiв фiзики раптом заявили, що Лаат все одно скоро помре. Внутрiшнi шари планети, мабуть, настiльки загуснули, що вже рухалися дуже повiльно, а тому не створювали потрiбного електромагнiтного заряду. Електромагнiтне поле в нiй настiльки ослабло, що стало пропускати бiльше Ат-ського вiтру*, а отже, i радiацiї, яка тепер поступово, але неухильно зростала.
   - А як же гриби-ереси? - Засмутилася Айлiца. - Невже їх не можна врятувати?
  -------------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Ат-ський вiтер - за аналогiєю з Сонячним вiтром.
   - Може, якось можна перезапустити внутрiшнiй електромагнiт? - Запитав я.
   - Перезапустити... Ну, це з областi фантастики! - Головний фiзик приречено махнув рукою.
   Бiологи виявили на Лаат понад тисячу рiзних видiв грибiв, з вражаючими здiбностями. Вони харчуються радiоактивним випромiнюванням i гнилим листям, очищають повiтря навколо себе i прокладають своїми корiнцями-ниточками найбiльш доцiльнi маршрути до мiсць годiвлi та розмноження, мають чутливiсть до запахiв i дотикiв, якимось чином "бачать", не маючи очей, i "чують", не маючи вух*. Кожен iз видiв грибiв, виявлених на Лаат, здебiльшого розташовувався величезною мережею у глибинi грунту, випускаючи назовнi лише кульки i капелюшки на однiй нiжцi, певне, щоб одержати бiльше iнформацiї про оточуюче середовище та для розмноження. Гриби, що виглядають iз землi, - це лише "кiнчики пальцiв" цих павутинок, за допомогою яких органiзм поширює своє насiння. У кожному такому "пальцi" ховаються тисячi спор. Коли частина цих спор потрапляє на землю, на рослини, на дерева або опале листя, вони проростають i створюють новi мережi павутинок. Цi iстоти, як i ми, дихають повiтрям, але не можуть пересуватися, хоча їхнi павутинки здатнi пiд поверхнею простягатися на великi вiдстанi, займаючи до кiлькох десяткiв квадратних кiлометрiв площi.
   Гриби легко вирiшували запропонованi нашими науковцями загадки, їхнi нитки легко проходили лабiринти будь-якої складностi i навiть виходили з них, щоб скоротити шлях до ласощiв поза лабiринтом, наприклад, просто по столу або по стелi лабораторiї. Крiм того, через систему павутинок iнформацiя передавалася на великi вiдстанi грибам свого та
  -------------------------------------------------------------------------------
  *Для порiвняння - на Землi, за оцiнками фахiвцiв, iснує близько 160.000 штамiв грибiв, у бiльшостi з яких є не менш вражаючi здiбностi.
  
  iнших видiв. Так, перебуваючи на протилежному краю материка, на якому ми влаштувалися у своїх будинках-крейсерах, ми виявили, що тутешнi гриби вже вмiють робити все те, чого навчилися пiддослiднi у наших лабораторiях просто неба. Кожна павутинка могла передавати iнформацiю усiй мережi, а мережа дiяла як колективний розум без центрального чи головного вузла.
   - Спробую пояснити, порiвнюючи з нами. - Пояснював нам ересець Ийлорiн. - Уявiть собi, що вся Лаат - це величезна голова, всерединi якої знаходиться супер-мозок. Грибницi - це нейрони мозку, а грибнi нитки - нейроннi зв'язки. Кульки, що виходять на поверхню, i капелюшки на нiжках - це органи вiдчуттiв. Таким чином, вся Лаат - це один ерес iз величезним супер-мозком. Ерес, зовсiм не схожий на людину.
   Виявилося, що гриби не мають хлорофiлу i тому, на вiдмiну вiд рослин, вони не використовують енергiю своєї зiрки Ат. Для пiдтримання життя їм достатньо енергiї своєї планети. Подiбно до тварин, вони перетравлюють їжу, але не всерединi своїх тiл, а поза ними, використовуючи ферменти, якi розкладають органiчнi речовини на складовi, а потiм вбирають у себе цi молекули. Всю побутову органiку, необережно залишену нами зовнi, вони розкладали та поглинали протягом однiєї ночi. До речi, це значно знизило навантаження на нашi очиснi сантехнiчнi системи: досить було вилити в яму вiдходи нашої життєдiяльностi, i вже до ранку вiд них не залишалося й слiду.
   Вражала i сила, яку мали гриби. М'який на вигляд гриб мiг лише за одну нiч прорости пiд важким контейнером вагою в кiлька тонн, пiднявши його на своїй нiжцi на кiлька сантиметрiв.
   Крiм того, вони навчилися впливати на психiку пiддослiдних землерийок та комах, взятих нами iз собою в анабiозному станi. Потрапивши в голову комахи, спора посилала в його мозок хiмiчнi речовини, що змушували комаху дертися на найближче до неї дерево i встромляти свої щелепи в кору, мiцно застрягаючи в нiй. Немов опритомнiвши вiд жаху, комаха починала намагатися звiльнитися i, зрештою, знесилена, помирала. Через кiлька днiв з її голови проростали гриби. Для грибiв ця влада над мозком, мабуть, є засобом розмноження: вони використовують комах, щоб пiднятися на дерево, а велика висота допомагає поширенню їхнiх спор вiтром; так вони знаходять собi новi будинки. Можливо, так само вони можуть впливати i на людей.
   Нашi лiкарi, помiтивши, що гриби ростуть у найрiзноманiтнiших мiсцях, у вогкостi, у спецi, у мiсцях скупчення мiкробiв та вiрусiв, там, де гинуть рослини, дiйшли висновку, що гриби навчилися чинити опiр цим вiрусам та бактерiям. Тодi вони спробували створити на їх основi лiки. Витяжка з дослiджуваних дiлянок геному грибiв, що вiдповiдає за їх здоров'я, допомогла створити лiки й вiд їхнiх спор. Тепер, отримавши щеплення, ми могли спокiйно дихати мiсцевим повiтрям, дуже схожим на наше, без побоювання бути зараженими спорами. Можливо, дослiджуючи їх далi, ми знайдемо засiб й вiд Галактичної Вiрусної Програми. Шкода, що лiки вiд пiдвищеної радiацiї лiкарi поки не винайшли, тому ми продовжували ходити у протирадiацiйних комбiнезонах iз капюшонами та зi щитами на обличчях. Фахiвцi з ерес порiвняли колективний розум грибiв з розумом наших Кристалiв, якi колись у немислимо давнi часи вийшли на контакт з нами i стали допомагати у зберiганнi та передачi iнформацiї. Хтозна, можливо, колись ми вийдемо i на плiдний контакт iз Грибами.
  ***
   Поки бiологи, ересцi та психологи займалися грибами, наша Команда разом iз кiлькома фахiвцями вирушила на Лумат. Клiмат там виявився майже таким же, як на Лаат, рiвень радiацiї теж, але сила тяжiння була майже вдвiчi менша, а вся поверхня являла собою низиннi дiлянки суходолу серед неглибоких солонуватих озер. Рослиннiсть на Лумат була однотипною, сiрувато-зелено-блакитною i схожою на щось середнє мiж мохами та лишайниками. Зате серед цiєї рослинностi чудово розмножилися величезнi, до чотирьох метрiв завдовжки i до двох метрiв у дiаметрi шестиногi тварини, схожi на величезнi бочки з пазуристими лапками i безлiччю маленьких очей на передньому та задньому кiнцях тулуба. Голови на тулубi не було, а рухатися цi тварини могли однаково як уперед, так i назад. Вони плавали на мiлководдi i повiльно пересувалися вологим суходолом, поглинаючи на своєму шляху всю рослиннiсть i залишаючи за собою проїдений слiд. Слава Всесвiту, що рослиннiсть тут теж розмножувалася дуже швидко i вже за день-два знову покривала собою спустошенi дiлянки.
   Один iз бiологiв, що вирушили з нами, назвав цих тварин болотниками*. Бiологи, фiзики та хiмiки, що прилетiли за нами, зробили висновок, що коли Галакти знищили радiацiєю тут все живе, болотники впали в глибокий анабiоз i вийшли з нього вже тодi, коли ситуацiя стабiлiзувалася i на супутнику розрослися мохо-лишайники. В умовах вiдсутностi конкуренцiї вони зумiли вирости до таких величезних розмiрiв.
   Ересцi констатували, що до розуму болотникам ще дуже далеко. Тому нашi космовини спробували використати болотника в їжу. На смак вiн виявився схожим на нiжне м'ясо
  
  -------------------------------------------------------------------------------
  *Болотники - тварини, схожi на земних водяних капустянок або тихоходок. На Землi вони мають розмiри до 1 мм., можуть перебувати у рiдкому киснi (-183 градуси С) i в рiдкому гелiї (- 269 градусiв С), переносять радiацiю у 2 тис. разiв бiльшу, нiж людина, за несприятливих обставин звiльняючи свiй органiзм вiд води та впадаючи у глибокий анабiоз. З анабiозу виходять дуже швидко, вiдновлюють всi функцiї, знаходять пару i вiдразу здатнi до розмноження.
  морських мракузiв*, але пiдвищена радiацiя, на думку бiологiв та фiзикiв, робила його придатним для людини лише в крайнiх умовах гострого голоду. Усi члени моєї Команди куштувати болотника вiдмовилися.
   Подальшi дослiдження показали, що бiльше жодної рослинностi та живностi на Луматi не було.
   Просто для очищення совiстi ми вiдвiдали i кам'яну Лумiт. Взявши проби з мертвої кам"яної поверхнi, ми повернулися на Лаат i там, у лабораторiї, серед вивезених з Лумат зразкiв бiологи виявили малесеньких болотникiв! У теплих та вологих умовах лабораторiї болотники швидко вiдновили свою форму, ставши схожими на пiвмiлiметровi барильця з шiстьма нiжками.
   Дивлячись на них через мiкроскоп, ми бачили вже знайомих нам болотникiв з Лумата. Такi ж тiла, такi ж шiсть нiжок з кiгтями, така ж безлiч очей по обидва боки тулуба. Тiльки розмiри зовсiм iншi. Вони зумiли пережити величезнi температури вибуху своєї планети, величезний тиск, який здавив окремi уламки в єдину кульку, потiм космiчний холод i безповiтряний простiр. I от, бiльше нiж через пiвмiльйона ийлiрських рокiв, вони, як нi в чому не бувало, прокинулися,
  вiд'їлися, знайшли собi пари i одразу ж приступили до розмноження. Якби на Лумiт виникли такi ж сприятливi умови для життя, як на Лумат, цi болотнички теж могли би розвинутися та розмножитися, як i луматськi.
   Можливо, деякi з них навiть вижили на кам'яних уламках пояса астероїдiв. Тому ми надiслали повiдомлення командi, що залишилася на Кораблi, придивитися до свого та навколишнiх астероїдiв уважнiше.
   У принципi, дослiдження на Лаат та її супутниках були
  ---------------------------------------------------------------------------
  *Мракузи - схожi на медуз, але м'ясистi морськi тварини, що живуть в океанах планет третьої орбiти Системи Зель-цок, предки яких жили на суходолi, а тому вiдносилися швидше до травоїдних тварин, нiж до риб.
  
  майже закiнченi. Залишивши тут кiлькох бiологiв, психологiв та ересцiв, парочку космовоїнiв та крейсер з технiчним персоналом, ми флотилiєю вже з чотирьох крейсерiв варпонулись до Маат. Зрозумiло, вся Команда Ейлiр-Єюя вирушила до населеної людьми планети.
  
  9. МААТ ТА ЇЇ СУПУНИК МУМАТ.
   Суходiл на Маат був розташований кiльцями: на полюсах - материки, розмiром з Австралiю* кожен, тiльки з iншими обрисами, що димилися гейзерами. Потiм два кiльця Низинних материкiв i архiпелагiв - Пiвнiчний та Пiвденний, вiдокремленi вiд Полюсних материкiв кiльцями океану. I нарештi, високi екваторiальнi плато материкiв та островiв з крутими стрiмчастими берегами, роздiленi мiж собою океанськими протоками. Розмiри цих островiв варiювалися вiд великих, майже з Англiю*, до середнiх, розмiром з Сицилiю* i зовсiм маленьких, розмiрами з невеликi мiста, а також окремими скелями. Хоча гори були на всiх островах i материках, снiговi вершини були лише на екваторi - саме там гори були найвищими. На полюсах були не просто гори, а сплячi вулкани - на Пiвденному материку їх було шiсть, а на Пiвнiчному - чотири.
   Ерес-сканування показало, що, хоча на Мумат були такi ж самi фiзико-хiмiчнi умови та майже таке ж розташування суходолу серед океану, ересiв на нiй не було. Рослини, тварини, комахи, риби та навiть нечисленнi види грибiв були, а людей не було. Глибоке сканування супутника навiть показало наявнiсть руїн стародавнiх споруд пiд товстим шаром ґрунту, пiд пагорбами, що поросли густим лiсом, пiд товстим шаром мулу на днi морiв, але жодних пiсляiзоляцiйних слiдiв людини. У всiй системi Караат люди жили на єдинiй планетi - на Маат.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Примiтка - щоб легше було уявити географiю Маат, ми тут дали земнi порiвняння.
   Щоб завчасно не привертати до себе уваги, ми розташували своє крейсерське мiстечко саме на Мумат. Мiкробiологи, якi пройшли практику на Лаат, дуже швидко визначили невiдомi нам мiкроорганiзми i створили вiд них щеплення, тому лiсами i гаями Мумат ми могли ходити навiть без космокостюмiв, а в звичайних комбiнезонах.
   Перш нiж висадитися на Маат, потрiбна була розвiдка. Але як ми могли ходити серед мiсцевого низькорослого населення непомiченими? Довелося скористатися технологiями невидимостi для своїх екiпажiв та одягу.
   Першi ж десанти на планету нас здивували: переселенi з чотирьох планет на одну, рiзнi раси караатiв i тут жили окремо.
   Високi плато зi стрiмкими скелястими берегами, розташованi кiльцем по екватору, заселили темношкiрi та кучерявi, як ейжазiми, але високi, майже як ийли (до 1,8 метра), дуже тонкi нати. Нати не визнавали жодного одягу, та й навiщо, коли у них на екваторi, якщо не лiзти високо в гори, завжди було спекотно? Зате вони використовували безлiч прикрас - браслети на руках та ногах, кiльця та перснi на пальцях як рук, так i нiг, намиста на шиях, пiдвiски на вухах, пояси на талiях... I як вони тiльки не ламалися пiд вагою цих дрiбничок?!
   А спекотно в них було так, що рослиннiсть тут була дуже мiзерною, а тварин ще менше. Пустельнi скелi лише подекуди були покритi жовтою випаленою травою, в тiнi скель iнодi траплялися кущики з довгими колючками, а в ущелинах можна було побачити м'ясистi рослини, схожi на земнi кактуси. Найбiльше тут було птахiв, що селилися на вертикальних берегах i харчувалися рибою, та дрiбних землерийних тварин, якi вмiють ховатися вiд гарячих променiв Ат пiд землею.
   Люди теж копали пiдземнi печери-поселення, з'єднанi мiж собою довгими, укрiпленими каменем коридорами. Чим вони харчувалися в таких жорстких умовах?
   Пiвнiчне та пiвденне Кiльця Низинних материкiв та архiпелагiв займали колишнi господарi планети - сiрувато-русявi мати. Їхнi жiнки майже нiчим не вiдрiзнялися вiд наших, а у чоловiкiв на обличчях росло довге волосся, яке вони називали бородами та вусами. Цi бороди та вуса були справжньою гордiстю чоловiкiв. Молодi їх пiдстригали, надаючи немислимих та хитромудрих форм своїм зачiскам на обличчях, а старшi вiдрощували, заплiтали в коси i розташовували цi коси навколо голови та шиї. I чим густiшими i довшими були цi борода та вуса, тим бiльшу повагу до свого господаря викликали вони в iнших. Зростом мати ледь досягали нам до плечей (1,7 - 1,5 метра).
   Клiмат на обох Низинних Кiльцях був найбiльш сприятливим, окультуренi рослини давали врожаї цiлий рiк, живностi на землi та пiд землею, у рiчках та на деревах було безлiч. Ми бачили обробленi поля та сади, дороги мiж ними, якими пiд вiтрилами рухалися вози на колесах. Повiтряного транспорту, як у нас, караати не мали.
   I чоловiки, i жiнки матiв куталися в сiрувато-бiлуватi шматки тканини, якi для зручностi пiдперезували крученими мотузками. А жили вони в будинках iз рiзнокольоровими поздовжнiми смугами, схожими на човни, поставленi на стапелi. Щоб увiйти до будинку, треба було пiднятися до дверного отвору по приставних драбинках. Навiщо такi незручностi?
   Пiвнiчний Континент, що постiйно парував i димiв гейзерами, був заселений лутами - крихiтними, як ейжазiми (1,3 - 1,5 метра), але абсолютно бiлими чоловiчками з бiлими очима i довгим бiлим волоссям, яке спускалося вiд голови, широкою стрiчкою вздовж хребта i хвостом звисало нижче колiн. Лути носили крислатi капелюхи, що захищали їх бiлу шкiру вiд Ат-ських променiв та вiд дощiв, а спереду прикривали тiло бiлими фартухами, на яких рослинними фарбами наносили всiлякi вiзерунки та орнаменти.
   Селилися лути, переважно, у приморських районах материка, а поля обробляли у долинах i на схилах вулканiв. Безлiч гейзерiв накривало материк хмарами пари, у рiчках i озерах вода була десь просто теплою, а де й гарячою. Їхнi будинки-човни теж стояли на палях-стапелях i були пофарбованi в бiлий колiр з рiзнокольоровими вiзерунками по бортах.
   Майже такий самий Пiвденний континент зайняли карати - схожi на наших уйкрiв, тiльки з блiдо-зеленою шкiрою, високi (1,8 - 1,9 метра), кремезнi, спритнi й абсолютно безволосi люди. Вони носили довгi плащi з капюшонами всiх вiдтiнкiв бiлого, блакитного, зеленого та жовтого кольорiв. Червоними були лише їхнi човни-будинки, майже такi самi, як й в iнших тутешнiх ересiв.
   Виявилося, що незважаючи на вiдокремленiсть, усi раси Маат мiж собою таки iнодi контактують. Так, наприклад, i лути, i карати, i мати частину свого врожаю, здобичi, виробiв, якихось необхiдних для життя предметiв та iнструментiв вiдвозили на великих кораблях до натiв. Щоб отримати вантажi з кораблiв, нати спускали зi стрiмких скель дерев'янi платформи на лебiдках. Пiднiмали цi платформи мати чи карати, потiм вони ж перетягували все пiдняте до пiдземних сховищ натiв.
   Що давали натомiсть нати? Та, практично нiчого. Вони щось спiвали, щось говорили, ворожили i пророкували... Але всi раси ставилися до них з великою повагою, уважно вислуховували, дякували й вирушали назад, у свої землi, забираючи списанi чорними знаками шматки бiлої тканини, згорнутi рулонами.
   Маленькi лути тягати вантажi не могли, тому, тимчасово перебуваючи на високих плато натiв, прислуживали всiм. Вони готували їжу у величезних котлах на кам'яних печах пiд вiдкритим небом, розносили її всiм тим, хто працював i ворожив, збирали хмиз пiд рiдкими кущами, висохлий послiд птахiв i тварин, яким потiм розтоплювали печi, мили використаний глиняний, кам'яний та рослинний посуд, збирали смiття та ретельно пiдмiтали пiдземнi примiщення i коридори натiв. I теж слухали натiв.
   А нати розповiдали переважно про Кiнець Свiту, перераховували прикмети його наближення, розраховували час, що залишився до нього... Видно було, що Кiнця Свiту всi дуже бояться i вiрять у нього, як у неминуче зло.
   От про цей Кiнець Свiту i треба було бiльше дiзнатися менi, як Виконавцю Пророцтв i Вселенському Месiї.
  
  10. ПРОРОЦТВО НАТIВ.
   Лiтаючи над Маат, ми бачили, як то вiд одних, то вiд iнших районiв обжитих мiсць до екватора з рiзних бокiв пливли кораблi. Мабуть, за рiзними областями Маат були закрiпленi певнi мiсця на екваторi, тому нi стовпотворiння, нi будь-якої плутанини не було, i весь екватор забезпечувався необхiдними вантажами рiвномiрно за встановленим графiком.
   Ми вирiшили загримуватися пiд каратiв: пофарбували шкiру в зелений колiр, сховали волосся пiд капюшонами довгих плащiв i вiдiбрали вiсiм найнижчих з нас. Таким чином, першими на землю Маат ступили Я (1,83 м), Айлiра (1,79 м), Айлiца (1,78 м), Ейлiц (1,8 м), традицалки Дiлiра (1,77 м) та Ойдрiцика (1,78), ересець Илiйц (1,81 м), психологи Йойрiюка (1,8 м) та Лiрiон (1,79 м).
   У режимi невидимостi ми висадилися на своїх екiпажах у тiнi кам'яного навiсу на неприступному боцi одного з крайнiх пiвнiчних островiв Екваторiального Кiльця. Острiвець був розмiрами близько чотирьох з половиною тисяч квадратних кiлометрiв i вiдокремлювався вiд трохи меншого схожого острова звивистою протокою. Ширина протоки варiювалася вiд одного до двох кiлометрiв, а у найвужчому мiсцi не перевищувала п'ятисот метрiв. Над цим найвужчим мiсцем висiв плетений iз мотузок мiст, а майже пiд ним на обох островах були влаштованi причали.
   Саме в цей час до вибраного нами острова з пiвдня, пробираючись по протоках мiж широким поясом островiв, пiдпливали чотири червонi весельно-паруснi галери каратiв, а з пiвночi по широкому океану стрiмко мчала трiйка величезних бiлих вiтрильникiв лутiв, за якими ледве встигали шiсть сiрих кораблiв зi смугастими вiтрилами пiвнiчних матiв. До iнших островiв i материкiв екватора також з рiзних бокiв пливли ще кiлька груп кораблiв.
   На цей час нашi мовники вже проаналiзували мову караатiв i заправили Кристали-перекладачi, що висiли у кожного з нас на шиях наче прикраси, необхiдними вiдомостями. Команда теж почала вивчати караатську мову, тому ми не турбувалися про те, що чогось зможемо не зрозумiти. Та й переговори з фахiвцями, що залишилися на крейсерах, нiхто не скасовував. Задiявши режим невидимостi на одязi, ми вирушили до прямовисного берега, пiд яким було влаштовано причал.
   Першими до мiсця розвантаження припливли галери каратiв. Двi з них пiдiйшли до нашого причалу, а двi iншi - до причалу сусiднього острова. Бiля лебiдок їх уже чекали четверо зелених чоловiкiв, якi, мабуть, залишилися тут з минулої експедицiї. Вони спустили двi лебiдки до кораблiв i на них почали вантажити якiсь пакунки. Два iншi кораблi розвантажувалися на протилежному боцi протоки. Разом iз тюками на кожнiй платформi пiднiмалося по чотири особи. Розвантаживши платформи, вони переносили вантаж до гори, пiд якою був облаштований вхiд до штучної печери. Всерединi печери пiд крутим кутом спускалися кiлька гладко вiдполiрованих коридорiв, по яких пакунки стрiмко мчали кудись униз.
   Пiсля кiлькох пiдйомiв та спускiв вантажних платформ, коли стало незрозумiло, скiльки каратiв унизу, а скiльки вгорi, ми вiдключили невидимiсть i приєдналися до тягання тюкiв, прислухаючись до розмов. З окремих фраз, що ми передавали одне одному через перемовки, у нас склалося деяке уявлення про життя каратiв.
   На Пiвденному материку каратiв завдяки гейзерам завжди було тепло. Крижаної шапки, як на аналогiчних планетах у Космосi, на маатському полюсi нiколи не було. Центр материка був плоским платом, створеним застиглою лавою, яка стiкала колись сюди з чотирьох вулканiв, розташованих майже на рiвних вiдстанях один вiд одного. Завдяки цим же вулканам ґрунт на материку був дуже родючим, тому карати вирощують великi врожаї фруктiв, овочiв, коренеплодiв, зернових та iнших харчових рослин. Серед цього рослинного харчового достатку повзають великi, до трьох метрiв завдовжки i до тридцяти сантиметрiв у дiаметрi черв'яки з безлiччю нiжок. Цих черв'якiв ловлять, отримуючи, таким чином, i бiлковi продукти: м'ясо та "молоко" - зелену густу суспензiю, багату на вiтамiни i мiнерали й солодкувату на смак. Ось цi продукти - овочi, фрукти, коренеплоди, зерно, м'ясо та молоко карати i доставляють натам у сушеному, в'яленому, консервованому та iнодi свiжому виглядi.
   Поки розвантажувалися каратськi галери, з пiвночi до острова пiдпливли три бiлоснiжнi вiтрильники лутiв. На їхньому материку були такi ж умови, як у каратiв, тому продукти, привезенi ними, були майже такими ж. Окрiм продуктiв вони привезли великi рулони бiлої тканини. Навiщо голим натам потрiбна була тканина? Незрозумiло, але вона теж зникла у пiдземних тунелях.
   Причому лути у розвантаженнi своїх кораблiв участi не брали. Пiднявшись на острiв, вони приступили до господарських обов'язкiв, передавши всi важкi роботи каратам. При цьому великi й сильнi карати дивилися на лутiв з презирством i всiляко намагалися принизити їх глузуваннями, а маленькi лути, втягнувши голови в плечi i опустивши очi, намагалися вiд них якнайшвидше втекти.
   Вже надвечiр iз пiвночi пiдпливли шiсть сiрих корабликiв матiв. Розвантажувати їх нiхто не став, залишивши цю роботу на завтра. Мати легко пiднялися на острiв i облаштовували свiй табiр для ночiвлi, iгноруючи присутнiсть на островi як каратiв, так i лутiв.
   Усi, хто прибув на острiв, збирали з тонких, легких трубок каркаси i натягували на них шматки тканини, пiд якими влаштовувалися на нiчлiг.У таборi лутiв пiд кожним навiсом розташовувалося трiйками по дев'ять осiб, у таборi матiв - по шiсть, а у таборi каратiв - по чотири. Табiр лутiв розташувався ближче до кам'яної гори над коридорами натiв, карати - майже бiля самiсiнького стрiмкого берега, мати - трохи лiвiше вiд каратiв. Ми теж роздiлилися на двi четвiрки, натягли шматки тканини, непомiтно вiдрiзавши їх вiд одного з привезених лутами рулонiв, i розташували свої навiси поруч iз табором каратiв на його правiй околицi.
   Незабаром бiля кожного навiсу запалали вогнища, а лути почали пiдносити до них чани з якоюсь зеленуватою юшкою. Їли всi караати довгими дерев'яними ложками, зачерпуючи юшку iз загального котла, пiднесеного лутами до кожного навiсу.
   Коли всi поїли, з печери з'явилися тонкi чорнi нати. Якби не їхнi бiлi зуби та прикраси, що дзвенiли при ходьбi, в темрявi їх можна було б i не помiтити. Спочатку цiла група цих майже невидимих натiв стала бiля входу в свою печеру i голосно заспiвала, акомпануючи собi на якихось незрозумiлих iнструментах. Потiм вони роздiлилися i по одному попрямували до кожного багаття. До наших двох багать теж прийшло двоє натiв.
   Опишу того, що сiв бiля нашого вогнища. Здавалося, вiн був утричi тонший за Айлiру, а ростом при цьому був майже з мене, не менше 1,82 метра. За пояс у нього було заткнуто кiлька трубочок, з браслетiв на руках та ногах звисали дзвiночки, на спинi крiпився невеликий барабан, а на головi - якiсь дугоподiбнi арки з пiдвiсними дзвiночками. Подивившись, як це роблять iншi, при його наближеннi ми пiдвелися, склали перед своїми обличчями руки долонями одна до одної i схилили голови. Нат розмотав зi свого пояса шматок тканини, розстелив його, сiв, розставивши широко убiк зiгнутi в колiнах ноги, i почав розкладати навколо себе iнструменти. Барабан вiн поставив прямо перед собою, три трубочки поклав праворуч, три - лiворуч. Все те саме вiдбувалося i бiля iнших навiсiв. Потiм одночасно всi нати бiля вогнищ пiдняли руки до неба i голосно завили на супутник Мумат, так, що у нас мороз пробiг по шкiрi. Повивши так близько кiлькох хвилин, вони опустили руки на свої колiна. Наш нат кивнув нам, дозволяючи сiсти.
   Язики полум'я вiдсвiчували вiд чорної шкiри ната, вiдблисками вiдбивались вiд його прикрас та дзвiночкiв, але найяскравiше бiлiли у темрявi його зуби. Цi зуби притягували до себе всю увагу i навiть нiби гiпнотизували. Нат почав грати на своїх iнструментах, дуже швидко перебираючи руками i мiняючи один на iнший, iнший на третiй, при цьому притупуючи ногами i трусячи головою, змушуючи звучати то однi, то iншi дзвiночки. Хоча всi нати розташувалися на вiдстанi кiлька десяткiв метрiв один вiд одного, їх гра i спiв злилися в один хор, який єдиним мотивом розносився з усiх бокiв, створюючи додатковий акомпанемент кожному спiваючому.
  ***
   Нат заспiвав про Велике Пророцтво. Виявляється, пiсля знищення планет четвертої орбiти Галакти зумiли зiбрати на Маат залишки всiх цивiлiзацiй караатiв, заповiдавши їм жити у мирi. А щоб у них не було спокус воювати один з одним, як ранiше, на Маат було накладено Прокляття. Вiдповiдно до цього Прокляття, час вiд часу повинен був наступати Кiнець Свiту, пiсля якого могли вижити лише найдостойнiшi.
   Таких Кiнцiв Свiту вже вiдбувалося кiлька, i кожному передували страшнi подiї, нiби готуючи гiдних до порятунку. Цi подiї називалися Карами Галактiв, i було їх десять.
   Першою Карою було Гаряче Тремтiння Маатське, коли на Пiвденному i Пiвнiчному материках раптом починала тремтiти земля, а вода в теплих озерах та рiчках i навiть ґрунт ставали гарячими. Знаючи про наближення Кiнця Свiту, лути i карати споряджали свої будинки-кораблi, готуючи їх до Великого Плавання, коптили рибу, що зварилася у киплячих водоймах, в'ялили багатонiжок, вантажили на сiмейнi кораблi-дома свої сiм'ї, пожитки i деяку домашню живнiсть.
   Друга Кара несла Великий Мор Риби у водоймах Низинних материкiв мiж полюсами та екватором. Починалося велике нашестя багатонiжок, якi величезними полчищами виповзали з моря на суходiл Низинних кiлець. Двох i трьох метровi багатонiжки заповнювали собою весь простiр, заповзали до будинкiв, давили одна одну, тварин та людей, що траплялися на їхньому шляху.
   Тi з лутiв i каратiв, хто зумiв подолати океан i дiстатися до Низинних Кiлець, вливалися у потiк матiв, якi готувалисяся до втечi. Багато хто, не затримуючись, продовжував плисти через вируючi протоки i виходив у широкi i поки ще спокiйнi води Великого Океану за Низинними Кiльцями.
   Третя Кара перетворювала всю прiсну воду на багряну кров i робила її непридатною для пиття. Хто не встигав створити необхiдних запасiв води у срiбних глечиках розмiрами з людину, помирав вiд спраги. Але навiть запасена у срiблi вода могла за одну нiч перетворитися на таку ж кров, як i вся навколо.
   Четверта Кара прилiтала у виглядi сiро-синiх хмар мошок, що осiдали на рiвнинах, завалених трупами тварин, багатонiжок та людей. Вони кусали всiх живих, кого вбиваючи, а в кого викликаючи страшнi виразки та нариви. Порятунком вiд них могли бути лише довгi плащi з капюшонами iз щiльної тканини, та обмазування мезуном - липкою олiєю, що стiкала з надрiзiв на деревах, званих мезами.
   П'ята Кара називалася Громовою Пiтьмою. Небо ставало темним навiть вдень, ним постiйно проскакували блискавки, а грiм стояв над усiєю Маат, як постiйний акомпанемент.
   Шоста Кара викликала загибель всiх первенцiв матiв i називалася Синьою Смертю Первенцiв. Причому нi iншi мати, нi лути чи карати такою смертю не вмирали. Всi, хто вижив, мiсцевi та прибулi, по рiчках та по суходолу перетягували свої будинки, перетворенi на кораблi, ближче до того берега, який був звернений до екватора. Деякi заздалегiдь вiдпливали у вiдкрите море й у повнiй темрявi, без зiрок i свiтла Ат, тримали курс до скелястих Екваторiальних плато.
   Сьома Кара - Вiдступання Моря. Море вiдступало вiд пiвденного i пiвнiчного берегiв Низинних Кiлець до Полюсiв. Дно оголювалося на кiлька кiлометрiв, залишаючи копошитися на пiску тих морських тварин, якi не встигли вiдпливти чи переповзти у вiдкритий океан.
   Всi цi сiм Кар слiдували одна за одною дуже швидко, всього протягом шести маатських дiб. Багато бiженцiв за цей час не встигали досягти берегiв океану та проток, i тодi їх наздоганяла восьма Кара.
   Восьма Кара називалася Всесвiтнiм Потопом. Вiд Пiвденного i Пiвнiчного материкiв на Низиннi Кiльця з iнтервалом у пiвдня, тобто 13 маатських годин, йшли одна за одною шiсть Великих Хвиль. Висота цих Хвиль досягала ста i навiть бiльше метрiв, вони прокочувалися через весь суходiл Низинних Кiлець, пiдхоплюючи суденця бiженцiв i будинки-кораблi матiв, якi ще не встигли знятися зi своїх стапелiв, i виносила їх у вiдкритий океан, рiвень якого пiднiмався настiльки, що високi скелястi Екваторiальнi Острови ставали схожими на Низиннi.
   Хвилi билися об неприступнi скелi три доби, а потiм море, зi штормами, бурями та смерчами, поступово поверталося до звичного стану. Ще протягом декiлька днiв на Скелястий Екватор прибували тi, хто врятувалися в цьому всесвiтньому катаклiзмi, а нати приймали їх усiх у себе i дiлилися запасами, захованими в їх сховищах. Колись високi i неприступнi скелястi береги тепер були настiльки низькими, що всi, хто прибув, могли, хоча й з величезними труднощами та за допомогою лебiдок, витягти свої кораблi на берег. Тут, на натських островах i материках цi кораблi знову ставали будинками для тих, хто врятувався.
   То ось чому всi мешканцi Маат звозили на екваторiальнi острови свої продукти, тканини, вироби, знаряддя працi, тварин - вони створювали запаси на випадок Кiнця Свiту!
   Приймаючи бiженцiв, нати чомусь спалювали пiдвiснi мотузковi мости мiж своїми островами та материками. Ця традицiя нам теж була покищо незрозумiлою.
   Тут, на Екваторiальних Скелях, наступала Дев'ята Кара - Останнiй Мор. Продовжували вмирати Синьою Смертю матськi Первенцi, починалися незрозумiлi рiзнi хвороби у каратiв та лутiв. Нати намагалися їх лiкувати i теж заражалися. Населення всiєї планети скорочувалося до кiлькох десяткiв тисяч людей рiзних рас. Iнодi цiлком мiг вимерти цiлий скелястий острiв чи материк. Добре, що острови та материки були вiдокремленi один вiд одного, нiби утворюючи карантиннi зони. То ось чому нати спалювали всi мости!
   А через шiстдесят маатських днiв наступала Десята Кара - Велика Битва за Перерозподiл. На той час безлiч птахiв, якi, як i люди, рятувалися на скелястому екваторi вiд Всесвiтнього Потопу, починали розлiтатися, подаючи сигнал про те, що суходiл знову з'явився з-пiд води. Нати залишали матам, лутам i каратам, якi вижили, Письмовi Рулони, запаси продовольства, iнструментiв i матерiалiв, звiдкись виганяли врятовану худобу i виносили великi глинянi глеки з яйцями багатонiжок, а самi йшли глибоко пiд землю та закривалися в своїх пiдземних поселеннях. .
   На спустошених островах не залишалося жодного дерева, жодної травинки, анi мошок, анi черв'якiв, анi птахiв, анi тварин, крiм подарованих натами. Люди мали перерозподiлити мiж собою кораблi, провiзiю, матерiали та тварин. То там, то тут спалахували бiйки мiж групами рiзних рас, якi прагнули заявити своє верховенство. Але найважчим було створення нових спiльнот, визначення ватажкiв та рiшення, куди плисти, адже вся географiя Маат значно змiнювалася. Там, де ранiше був острiв, тепер хлюпалося безмежне море. Де стояла гора, могло утворитись озеро. Береговi лiнiї Пiвнiчного та Пiвденного материкiв ставали абсолютно невпiзнанними, а число вулканiв на них могло або зменшитись, або збiльшитися.
   Якщо люди могли домовитися мiж собою, вони спiльними зусиллями спускали кораблi зi скель у море i вирушали назад, вiдкриваючи для себе Новий Свiт.
   Людей, якi вижили пiсля Кiнця Свiту, було дуже мало, тому вони розселялися по материках i островах Низинних Кiлець i кiлька столiть спiльно iснували карати з матами на пiвднi та мати з лутами на пiвночi. Починалося Велике Вiдродження - кожен чоловiк, маючи двi-три дружини, прагнув завести якнайбiльше дiтей. У деяких сiм'ях за одне життя голови сiм'ї їх могло бути до п'ятдесяти i навiть бiльше!
  Приблизно через маатське сторiччя, коли життя на Пiвнiчному та Пiвденному материках знову ставало можливим, лути та карати переселялися на свої споконвiчнi землi i всi народи Маат знову чекали на Кiнець Свiту...
   Всi цi пiснеспiви про Кiнець Свiту тривали до пiвночi, а наприкiнцi прозвучала Пiсня-Пророцтво, в якiй говорилося, що в Кiнцi Часiв на Маат у сяйвi другої Ат з'явиться Вселенський Месiя. Вiн спуститься з небес зi своїми Зоряними Братами та Сестрами у супроводi крилатих Чорних Янголiв i знiме з караатiв усi Кари Галактiв, припинивши приходи Кiнцiв Свiту i знову вивiвши людей до забутих досягнень цивiлiзацiї Древнiх.
   Ось воно! I тут Вселенський Месiя, тобто, я - Ейлiр-Єюй повинен з'явитися у сяйвi другої Ат. Зорянi брати i сестри, я думаю, це всi зель-цок-ти, що прилетiли зi мною, а не тiльки моя Команда, а крилатi Чорнi Янголи, напевно, нашi ейжазiми.
   Я мало не схопився зi свого мiсця, але мене вчасно утримала Айлiра. Нат помiтив мiй порив, уважно придивився до мене, потiм якимсь незрозумiлим поглядом обвiв Айлiру, Айлiцу та Ейлiца, кивнув якимось своїм думкам i почав збиратися. Склавши всi свої iнструменти за пояс i за спину, вiн склав долонi разом перед своїм обличчям, вклонився, майже склавшись навпiл, i пiшов разом iз рештою натiв у своє пiдземелля.
  ***
   Наступного ранку нам не довелося брати участь у розвантаженнi кораблiв матiв. Кiлька натiв пiдiйшли до двох наших навiсiв i запросили мене та моїх супутникiв спуститися до їхнього пiдземного поселення. Нi про що нас не питаючи, нiчого не уточнюючи, вони провели нас по своїх примiщеннях, показали склади з продовольством, знаряддям працi, тканинами та iншим начинням, показали сховище якихось кам'яних пластин iз видовбаними на них знаками, а в кiнцi, вивiвши нас з коридору високо в горах i дивлячись на небо, висловили припущення, що, можливо, скоро з'явиться Вселенський Месiя i наступного Кiнця Свiту завдяки йому, може, й не буде.
   Як не дивно, тут, на вершинi гори, вже стояли схованi нами внизу екiпажi. I як вони їх знайшли? Адже ми прикрили їх режимом невидимостi! Наразi невидимостi не було. Нати спокiйно спостерiгали, як ми сiдали у свої екiпажi, на прощання запропонувавши, щоб ми спускалися до них з неба ночами, а вони дiлитимуться з нами всiєю вiдомою їм iнформацiєю.
  
  11. ПIДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ПРОРОЦТВА.
   Протягом кiлькох ночей пiд покровом темряви наша експедицiя спускалася невеликими групами до натiв i дiзнавалася все бiльше й бйльше про життя на Маат.
   Вся iнформацiя передавалися у натiв усно з поколiння до поколiння i, кажуть, зберiгалася записаною на Кам'яних Скрижалях десь глибоко у їхнiх скелястих поселеннях. Для всiх караатiв, що прибували до Екваторiальних Островiв, на невеликi рулони бiлої тканини наносилися чорною рослинною фарбою письмена, якi нагадували про пережитi Кiнцi Свiту i перераховували всi прикмети наступного. Коли вiн мав статися, нiхто не знав. Та найнесподiванiшим для нас виявилося те, що на додачу до всiх цих Кар i Кiнцiв Свiту Галакти надiлили караатiв й дуже коротким термiном життя. Найдовше могли прожити нати - до двохсот маатських рокiв (трохи бiльше 183 ийлiрських або близько 553 земних). Середня тривалiсть життя каратiв була близько ста двадцяти маатських рокiв (трохи бiльше 110 ийлiрських рокiв або близько 360 земних). Мати жили в середньому по 140-150 рокiв (129-138 ийлiрських або 386-414 земних), а лути всього близько 80-90 (73-83 ийлiрських або 220-250 земних рокiв). До того ж десь пiсля середини їхнього життя починалася старiсть.
   Старiсть у каратiв була не такою, як у наших айшухiв. Тут вона починалася з того, що люди ставали бiльш млявими, бiльш схильними до рiзних хвороб, їх шкiра зморщувалась, а рухи ставали незграбними. Високi i сильнi зеленошкiрi карати висихали, згиналися i могли ходити, лише спираючись на палицi, а їхня шкiра iз зеленої перетворювалася на буру.
   Волосся i бороди у матiв з сiро-русявих ставали зовсiм бiлими, у них випадали зуби, шкiра теж морщилася, але на вiдмiну вiд каратiв, вони не зсихалися, а навпаки повнiли i бiльшiсть навiть ставали схожим на кулi, наповненi жиром. Пересуватися таким людям-кулям було дуже важко, i вони майже всюди їздили на педальних екiпажах.
   Маленькi бiлi лути, навпаки, сiрiли, зменшувалися в розмiрах i, хоча зуби у них не випадали, вони втрачали все своє бiле волосся i ставали лисими, як карати, тiльки не зеленими, а сiрувато-бiлими.
   Нати, здавалося, ставали ще тоншими i складалися в кiлька разiв, стаючи ще чорнiшими. Зуби в них теж випадали, а дзвiнкi голоси перетворювалися на ледь чутний шепiт.
   Ми зi своїми тисячою рокiв здавалися для них просто безсмертними i вiчно молодими. За тi 557.340 ийлiрських рокiв Iзоляцiї Караатської Системи у нас виросли i прожили свої тисячолiтнi життя трохи бiльше 557 поколiнь, а у них за цей же час (852.730 маатських рокiв) пройшло цiлих 4.264 поколiння натiв, 7.106 поколiнь каратiв, близько 5.880 поколiнь матiв i бiльше 10.032 поколiнь лутiв. Не дивно, що караати так швидко забули всi досягнення доiзоляцiйної цивiлiзацiї i перебували на такому низькому, майже первiсному рiвнi розвитку.
   Нашi iсторики, математики, статистики, традицали, психологи, ересцi та iншi фахiвцi були допущенi до Кам'яних Скрижалiв натiв та уважно їх вивчали, намагаючись знайти пояснення Карам та перiодичнiсть Кiнцiв Свiту. Виявилося, що перший Кiнець Свiту вiдбувся 483 тисячi 450 рокiв тому, тобто в 123.674 роцi вiд початку Iзоляцiї Караатської Системи. Тодi всiм людям, що врятувалися на Екваторi, з'явився Зоряний Пророк i повiдомив, що такi Кiнцi Свiту будуть час вiд часу вiдбуватися й у майбутньому, а позбавити караатiв вiд них зможе тiльки Вселенський Месiя. Саме Зоряний Пророк запропонував збирати ресурси на Скелястому Екваторi, щоб звiдси людство знову могло розповсюджуватись по всiй Маат.
   З того часу сталося вже п'ять Кiнцiв Свiту, останнiй з яких вiдбувся лише 5 тисяч 353 роки тому, у 601.771 роцi Ери Iзоляцiї. Вiдомостi про всi Кiнцi Свiту старанно видовбували на Кам'яних Скрижалях, що зберiгалися глибоко в печерах. Нашi математики та статистики пiдрахували, що мiж кожним наступним Кiнцем Свiту час скорочується в геометричнiй прогресiї зi знаменником прогресiї, приблизно рiвним ½. Таким чином, виходило, що наступного Кiнця Свiту слiд очiкувати приблизно через 7.100 маатських рокiв пiсля останнього. Якщо зараз йшов 607.124 рiк, то до кiнця свiту залишалося всього близько 1.750 маатських рокiв (плюс-мiнус 10) (близько 1.144 ийлiрських або близько 3.530 земних рокiв). Якщо ми хотiли допомогти, треба було негайно приступати.
   Проаналiзувавши всi Кари, ми зрозумiли, чому вони вiдбувалися завжди в однiй послiдовностi.
  Перша Кара - Гаряче Тремтiння Маатське починалася на Пiвнiчному i Пiвденному материках внаслiдок землетрусiв. Чому землетруси вiдбувалися тiльки на полюсах, ще треба було з'ясувати. Через землетруси i рухи кори на материках лава пiднiмалася ближче до поверхнi i вода в гейзерах просто закипала. Гаряча вода стiкала в океан, нагрiваючи його, i починалася друга Кара - Великий Мор Риби та Нашестя Многонiжок, якi, рятуючись вiд високих температур, перепливали океан i виповзали на береги Низинних Кiлець.
   Пiдвищення температури викликало рясне розмноження та цвiтiння червоних водоростей у водоймищах, що робило воду схожою на кров - третя Кара. В цих умовах починали масово гинути знесиленi багатонiжки, продовжували викидатися океаном на берег мертвi риби, дохли без питної води iншi тварини. На їх трупах чудово розмножувалися мошки - четверта Кара. Мошки не обмежувалися падаллю, а жалили i людей, i тварин, викликаючи виразки та нариви.
   Землетруси пробуджували вулкани, вони починали викидати в повiтря хмари попелу i над Маат наставала Темрява, що супроводжувалася грозами i грiзним гуркотом вулканiв - п'ята Кара.
   На цей час майже всi люди встигали зняти свої будинки-кораблi зi стапелiв, завантажити їх продовольством та всiм необхiдним i пiдготуватися до тривалої подорожi. I тут у матiв починали вмирати Первенцi - шоста Кара. Чому лише у матiв? Адже всi - i лути, i карати перебували у таких самих умовах! Вирiшити це питання допомогли традицали. Вони дiзналися, що у матiв iснує давня традицiя - всiм первiсткам, як майбутнiм очiльникам сiмей, в екстремальних умовах створювали найбiльш сприятливi для виживання умови, у тому числi й харчовi. Екстремальних ситуацiй на Маат було багато, i завжди в цьому допомагало те, що Первенцям давали подвiйну порцiю зернових. В умовах Кiнця Свiту на зернових розвивався отруйний грибок. Отримуючи подвiйну дозу цiєї отрути, Первенцi починали синiти, задихатися i швидко вмирати. Iншi їли менше зернових, переважно харчуючись рибою, тому менше пiддавалися отруєнню.
   Вибухи вулканiв та землетруси викликали цiлу серiю цунамi - так наступала сьома Кара - Вiдхiд Моря, а потiм i восьма - Всесвiтнiй Потоп.
   Хвилi висотою в сотнi метрiв пiдхоплювали судна i несли їх широкою стрiчкою океану до Екваторiального Скелястого Кiльця. Багато кораблiв тонули, але тi, хто досягав берегiв, приносили iз собою хвороби, а в умовах великого скупчення народу на ранiше безлюдних островах i материках, починався Останнiй Мор - дев'ята Кара. Пiсля нього виживали лише тi, хто мав дуже сильний iмунiтет.
   Десятої Кари - Битви за Перерозподiл можна було би й уникнути, якби караати не ворогували одне з одним i вмiли домовлятися.
   Виходило, що у всiх Карах Маатських виннi рухи кори i лави, i навiть роз'єднанiсть рас.
   - А чи не можна їх якось перезапустити? - Наївно запитала мене Айлiца.
   - Перезапустити? - Здивувався я. - Хм... Тодi треба спробувати спуститися пiд землю та подивитися, що там вiдбувається...
   - Якщо ви збираєтеся спускатися в надра планети, то треба поквапитися, поки вулкани сплять i гейзери не надто гарячi! - Тут же вiдгукнувся один iз фiзикiв.
   - Взагалi-то, я це просто так сказав. - Схаменувся я. - Але якщо спускатись, то де це краще зробити?
   - Як де?! Звичайно ж, у жерлi найбiльшого вулкана! - Обiзвався фiзик. - Он, на Пiвнiчному материку саме такий є!
  ***
   У жерло вулкана на двомiсних екiпажах полетiла вся Команда Ейлiр-Єюя, прихопивши кiлька фiзикiв. Екiпажi були оснащенi захистом як вiд високих температур, так i вiд космiчного холоду. Те, що ми побачили всерединi планети, не могло приснитися навiть у найфантастичнiшому снi.
   Виявляється, Маат була штучною планетою, у центрi якої працював величезний електромагнiт. Цей електромагнiт створював магнiтне поле планети, яке вiдхиляло Ат-ський вiтер i зменшувало радiацiю, створюючи на нiй умови для життя. Розрахований вiн був на роботу протягом кiлькох мiльярдiв рокiв. У якостi мастила для цього величезного електромагенiту Древнi використали лавовий прошарок, що постiйно тiк по колу. Як вiдомо, вiчного двигуна не iснує, тому вони передбачили механiзм перезапуску електромагнiту - виверження вулканiв та гарячi гейзери мали знiмати зайву напругу, повертаючи потiк лави в надрах в iнший бiк.
   Але в умовах Iзоляцiї, коли Караатська Система зазнала низки катастроф i катаклiзмiв, механiзм перезапуску електромагнiту збився. Колись рiвнi промiжки мiж виверженнями стали коротшати, самi виверження ставали дедалi потужнiшими, а до них додалися землетруси i цунамi.
   - Думаю, треба якимось чином трохи остудити вулкани, щоб вони знову стали компресiйними, а не руйнiвними. - Висловила свою думку Iйжараз.
   - Як остудити вулкан? - Тут же обернувся я до неї.
   - Треба подумати... - Сестрички-iнженери взялися за руки i утворили задумливий трикутник.
   - Думайте! - Дозволив я. - А поки ви думаєте, треба викликати спецiалiстiв та робiтникiв для порятунку планети.
   Зсередини Системи Караат через Iзоляцiйну Сферу зв'язатися iз Системою Зель-цок було неможливо. Тому я попросив команду, яка залишилася в поясi астероїдiв, вийти в Космос через зроблений нами отвiр в Iзоляцiї, та послати в нашу Систему повiдомлення про те, що для вiдновлення цивiлiзацiї тут нам необхiдна цiла флотилiя фахiвцiв i робiтникiв рiзних професiй. Сигнал вiд нашого крейсера був вiдправлений до Системи Зель-цок у варп-коконi, там його пiдхопив один iз зовнiшнiх безпiлотних супутникiв зв'язку, що кружляв над мiсцем входу в нашу Систему, i передав внутрiшньому супутнику, а звiдти вже в Столицю.
   Цiлий день я ходив у задумi.
   - А що ти тепер збираєшся робити? - Запитала Айлiца, коли ми вiдпочивали пiсля вечiрнiх пестощiв.
   - Думаю, що вже настав час, щоб на Маат з'явився передбачуваний Пророцтвом Месiя. Час готуватися до виступу!
  
  12. ПОЯВА МЕСIЇ НА МААТ.
   I ось одним з яскравих днiв, коли до острова натiв, з якими ми вже затоваришували, прибули черговi вiтрильники, кораблi та галери, в розпал їх розвантаження на небi раптом запала друга Ат. Попередженi заздалегiдь нати вийшли зi своїх пiдземель i затягли урочисте виття, що супроводжувалося грою на музичних iнструментах. Карати, мати i лути кинули всi справи i стояли, задерши голови догори i склавши руки долонями разом.
   Друга Ат свiтила яскравiше, нiж звична, i поступово спускалася дедалi нижче. Раптом з неї вилетiла цiла зграя Чорних Янголiв. Нашi ейжазiми розташувалися величезним кiльцем навколо "другої Ат" i заспiвали. Таких спiвiв на Маат ще нiхто не чув. Нати вiдразу ж припинили своє виття i покидали iнструменти, так само, долонями одну до одної, склавши руки. Пiд спiв Чорних Янголiв "друга Ат" опустилася на невелику скелю, що стояла бiля входу в складську печеру, i раптом згасла, а замiсть неї перед здивованими караатами постали сiмнадцять Зоряних Братiв та Сестер. Всi вони були настiльки високими, що лише найменшi з них ростом були з найвищих каратiв. Зорянi Брати i Сестри пiдняли вгору правi руки, зiмкнутi в кулаки, i раптом рiзко викинули великi пальцi. Тiєї ж митi Чорнi Янголи припинили свiй спiв, i над островом розлилася тиша, яка не порушувалася навiть тьохканням птахiв.
   Вперед вийшов один iз братiв, ступив прямо зi скелi, але не впав униз, а завис на серединi її висоти i звернувся до всiх присутнiх караатською мовою:
   - Я Ейлiр-Єюй, Вселенський Месiя! Я прилетiв, щоб урятувати вас! Вiдтепер Кiнцiв Свiту бiльше не буде i ви зможете знову розвинути свою цивiлiзацiю до польотiв у Космос. Але для цього вам треба виконати лише одну умову!
   - Яку? - Зачаровано видихнув натовп каратiв, лутiв, натiв i матiв.
   - Ви повиннi припинити свiй розбрат та навчитися жити, як один народ, вважаючи всi раси рiвними та рiвноправними, переставши розмежовувати своє суспiльство по расах i навiть прийти до того, що раси можуть змiшуватися.
   - Як це?! - Нiхто з караатiв навiть уявити такого не мiг.
   - Як ви зможете спiвпрацювати з iншими ересами у Космосi, якщо не навчилися спiвпрацювати мiж собою? - Запитанням на запитання вiдповiв я. - Галакти тому й поселили вас на однiй планетi, щоб ви навчилися жити у мирi та стати єдиним цiлим народом.
   Вся моя команда спустилася вниз. Пiд шум крил Чорних Янголiв на своїх екiпажах у режимi невидимостi спустилися традицали, психологи та ересцi i протягом кiлькох днiв ми проводили Вчення Всесвiтнього Месiї про рiвнiсть рас. Поки караати навчалися, нашi iнженери, технiки та салiли розгорнули згорнутi в невеликi рулончики антигравнi платформи i з їх допомогою розвантажили всi мiсцевi кораблi.
   У зворотний шлях кожен корабель взяв iз собою новi рулони з письменами, якi повiдомляли про те, що Вселенський Месiя з'явився i незабаром позбавить Маат вiд Кiнцiв Свiту.
   - Якщо Кiнцiв Свiту не буде, то нiхто не привозитиме нам продукти, матерiали та iнструменти. - Спантеличено обернувся до мене старiйшина натiв, провiвши поглядом останнiй з кораблiв.
   - Нати тепер стануть учителями. - Вiдповiв я. - Ми навчатимемо вас, а ви всiх iнших. А за навчання доведеться платити тим самим, чим i за пiдготовку до Кiнця Свiту.
   - А якщо охочих вчитися буде замало?
   - Ми зробимо так, що навчатимуться всi. Без знань неможливий розвиток, без розвитку ви не повернете колишню цивiлiзацiю, без розвиненої цивiлiзацiї ви не зможете пiдтримувати життя на своїй Маат, а також на iнших планетах i супутниках Системи Караат.
   - Говорячи про планети та супутники Системи Караат, ти натякаєш на те, що, як кажуть у стародавнiх пророцтвах, нати зможуть повернутися на свою планету Наат?
   - Не натякаю, а стверджую! Нати повернуться на Наат та Нумат, лути - на Лаат та Лумат. I лише каратам доведеться вибирати для себе будь-яку з цих планет i супутникiв, тому що їх планета Карат i супутник Курмат повнiстю знищенi i перетворенi на пояс астероїдiв.
   - Але ж i наш Нумат теж розсiяний на пилюку? - Виявив дивовижну астрономiчну поiнформованiсть нат.
   - Ми спробуємо його зiбрати. - Обiзвалась Ийрiйна, що сааме пiдiйшла до нас.
  ***
   Нам знадобилося бiльше маатського року на те, щоб облетiти всi поселення матiв, лутiв, каратiв та нутiв i проголосити початок Нової Ери. За цей час до Системи Караат прибули новi кораблi зель-цок-тiв. Усi прибулi селилися в мiстах, що будувалися на Мумат. Працювати належало вахтами по п'ять рокiв, а потiм знову повиннi були прилiтати кораблi, привозячи нову змiну та забираючи стару.
   Традицали почали змiнювати мiсцевi традицiї, заохочуючи взаємодiю мiж расами та розселення їх по всiх дiлянках маатського суходолу. Психологи допомагали подолати психологiчнi бар'єри, ересцi розповiдали про Розумних Iстот у Космосi та можливу спiвпрацю з ними. Головним гаслом суспiльства стало питання:
   - Як ви зможете спiвпрацювати з усiлякими ересами у Космосi, якщо не навчилися спiвпрацювати мiж своїми расами?
   Зель-цок-ти лiтали на своїх екiпажах, на гравках, на антигравах, допомагали перевозити вантажi з материка на материк, будували Ат-ськi, приливнi та вiтровi електростанцiї, оснащували мiсцевий побут багатьма звичними нам iнструментами i навiть перемовками. На великих островах i материках Екватора будувалися рiзнi iнститути - Лiкарськi, Психологiчнi, Технiчнi, Космiчнi, Ереськi тощо, якi були оснащенi навчальними Кристалами та Iнфобаченням.
   На початку кожного року ейжазiми збирали з Полюсiв та Низинних Кiлець учнiв, допомагали їм сiсти на спецiально збудованi нами учнiвськi кораблi з електродвигунами та супроводжували їх на навчання до Екваторiального Кiльця. Причали екваторiальних материкiв та островiв тепер були оснащенi електропiдйомниками, а на самих островах та материках були побудованi комфортабельнi школи-iнтернати.
   Навчання спочатку вели тiльки ейжазiми, але згодом майже всi нати теж стали вчителями. Вчитися в iнтернатах могли як дiти, так i дорослi, було би бажання їх самих та їхнiх сiмей. Навчалися групи, що прибули, по пiвроку, потiм їх змiнювали iншi. Коли бажаючих навчатися стало значно бiльше, школи довелося будувати й на Полюсних материках, i на островах та материках Низинного Кiльця. Вперше за багато столiть нати-вчителi покинули свiй екватор i стали подорожувати по всiй планетi, навчаючи караатiв за їхнiм мiсцем проживання.
   З часом стало з'являтися дедалi бiльше змiшаних сiмей, дiти яких несли у собi ознаки двох-трьох рас. Ми нiколи не бачили стiльки дiтей! У нас лише Властителi мали право на багато дiтей, до того ж наше суспiльство було дорослим: до шести рокiв дiти досягали Фiзичної Зрiлостi та майже тисячу рокiв жили у такому виглядi. Тут усе було iнакше. Кожен Глава Сiм'ї прагнув дати життя якомога бiльшiй кiлькостi дiтей, крiм того, незважаючи на короткий термiн життя, дитинство у них займало п'яту-шосту його частину.
   До речi, про систему керiвництва караатським суспiльством. У кожної раси вона була рiзною. Так, наприклад, у натiв суспiльством керувала Рада Старiйшин, яка збиралася на невеликому, але найвищому острiвцi Екватора. Напевно, ви пам'ятаєте, що в давнину, коли нати жили на своїх Наат та Нумат, вони чудово лазили по стрiмких скелях i збирали сiк нуту. Тут, лазячи по скелях Маат, вони здiйснювали iнформацiйний зв'язок мiж усiма островами та материками Екватору. Рада Старiйшин обговорювала iнформацiю i приймала рiзнi рiшення, що сприяли подальшому процвiтанню свого народу. Коли хтось iз Старiйшин помирав, йому на змiну у спецiальному заплiчному кошику приносили наступного, який досяг певного вiку.
   У матiв кожна сiм'я, що складається з Голови Сiм'ї, кiлькох його дружин та множини його дiтей зi своїми дружинами та дiтьми становили Клан. Коли кiлькiсть дiтей у дiтей Голови Сiм'ї досягала десяти, всi вони, крiм Первенця, могли вiдколотися вiд батькiвського Клану i створити свiй, ставши Головою власної Сiм'ї. Як тiльки Голова Сiм'ї, старiючи, починав товстiти, досягаючи певних, встановлених матами розмiрiв, на посадi Голови Сiм'ї його змiнював Первенець. Кожен Клан сам вирiшував, якi у ньому мають бути закони, а слово Голови Сiм'ї було незаперечним.
   У лутiв, практично, була повна анархiя. Жодних законiв щодо управлiння суспiльством не iснувало. Кожен вважався самодостатньою особистiстю, а чинив так, як хотiв би, щоб iз ним чинили iншi.
   Карати для визначення того, хто буде головним, проводили розподiльнi бої. У цих боях визначався Правитель всього Пiвденного Материка, Правителi певних областей та Правителi окремих поселень. Нашi традицали ламали голови над тим, як поєднати всi цi традицiї в одну спiльну, щоб нiкого не образити i всiм стало комфортнiше.
  ***
   Поки змiнювалося суспiльство, нашi спецiалiсти прораховували технiчнi можливостi виправлення системи. Насамперед треба було перезапустити електромагнiтне серце Маат.
   На глибинi дев'яти кiлометрiв пiд поверхнею Маат знаходиться магматичний прошарок, температура якого дуже висока. Близько сiмдесяти вiдсоткiв тепла, що виробляється текучою магмою, йде в атмосферу через гейзери, що постiйно дiють, i гарячi джерела. Холодна вода з океану постiйно просочується до магми, там випаровується, пiднiмається через трiщини до поверхнi, конденсується i знову перетворюється на воду, поповнюючи гарячi джерела. Решта енергiї накопичується в магматичних камерах вулканiв i поступово розчиняє їх скельнi породи. Спочатку на Полюсних материках було всього по одному компресiйному вулкану, але через катаклiзми початку Iзоляцiї, ця система збилася, магми накопичувалося все бiльше i утворилося ще кiлька вулканiв, якi стали накопичувати занадто багато енергiї, а потiм звiльнятися вiд неї одночасно.
   Щоб вiдновити необхiдний ритм роботи вулканiв, нашi iнженери вирiшили з бокiв кожного вулкана пробурити двi свердловини глибиною по десять кiлометрiв кожна. У свердловини пiд тиском подаватиметься океанiчна вода, яка, нагрiваючись, почне виходити з протилежного боку. Таким чином, можна буде закупорити деякi вулкани.
   З нагрiтою водою на поверхню виходитиме бiльше теплової енергiї, тож з'явиться можливiсть, побудувавши тепловi електростанцiї, отримувати бiльше безкоштовної електрики.
   Все це ми змогли здiйснити за кiлька маатських рокiв, змiнивши географiю Полюсних материкiв до невпiзнання. Тепер на Пiвденному материку замiсть чотирьох вулканiв залишився лише один, найбiльший, а на Пiвнiчному замiсть шести - два, але менших розмiрiв.
   Коли Домоклов меч Кiнця Свiту перестав загрожувати караатам, змiнилася i архiтектура їхнiх поселень. Замiсть будинкiв-човнiв на стапелях, готових у будь-який час вирушити в плавання, стали будуватися повноцiннi стацiонарнi мiста з кам'яними будинками та вулицями. Оскiльки в Системi Караат не було антиграву, караати продовжували використовувати колiснi вiзки на вiтрилах, механiчних приводах та електродвигунах. Поспостерiгавши за нашими ейжазiмами, вони почали робити легкi лiтальнi апарати з тонких металевих трубок з натягнутими на них, як на каркас, полотнищами тканини. Приводилися вони у рух як за допомогою крутiння педалей, так i за допомогою електродвигунiв. Цi апарати вони назвали летючками*.
   Нове поколiння караатiв, яке здобуло всебiчне освiту, з нашою допомогою вже почало освоювати найближчий супутник Мумат. Для мiжпланетних польотiв ми допомогли їм створити Космоiнститут, побудувати Космозавод та створити кiлька перших космокораблiв.
   Як ви пам'ятаєте, умови на Мумат були такими ж, як на самiй Маат. Тепер серед усiєї давно недоторканої людиною тваринно-рослинної пишноти то там, то тут стали з'являтися новi мiста i частина населення вже переселилася сюди.
   Нати почали мрiяти про освоєння своєї споконвiчної планети Наат, усерединi якої нам також вдалося перезапустити двигун для створення електромагнiтного поля. Ат-ський вiтер там тепер стабiльно та неухильно вiдхиляється, а радiацiя на планетi помiтно знижується. Не пройде й тисячы мiсцевих рокiв, як на Наат вже цiлком можна буде жити.
   Як i обiцяла Ийрийна, за допомогою магнiтидiв, зiбраних у мiсцевому поясi астероїдiв, нам вдалося створити магнiтну сферу, всерединi якої ми побудували власний електромагнiт.
  -------------------------------------------------- ----------------------------
  *Летючки - одне та двомiснi екiпажi з сидiннями, вiддалено схожi на земнi дельтаплани.
  
  
  Ця штучна сфера з електромагнiтом вже почала формувати з попелу та пилу нову Нумат. Через кiлька десяткiв тисяч рокiв цей супутник також можна буде заселяти.
   Виявилося, що i на Лаат з її супутником Лумат, де електромагнiтнi двигуни майже зупинилися, теж можна зменшити радiацiю. Там нам довелося пробурити глибокi свердловини на полюсах, дiстатися внутрiшнiх електромагнiтiв, знову розiгрiти магму i, увiмкнувши двигуни, запустити її по колу.
   Гейзерiв та вулканiв на Лаат i Лумат не знадобилося, їм вистачило природного охолодження власними льодовиками. Через кiлька десяткiв тисяч рокiв можливе заселення Лумат людьми.
   Стосовно Лаат у ересцiв виникли певнi сумнiви. Адже Лаат тепер виявилася заселеною новим видом ересiв - Розумними Грибами, тож бездумне втручання людства в їхню екосистему зараз бачилося небажаним.
  ***
   Поки ми виконували Маатськi пророцтва, ми, ясна рiч, продовжували й самi жити. Команда Ейлiр-Єюя збудувала своє мiсто на першому островi, на який ми висадилися. Архiтектуру мiста довелося пiдлаштовувати пiд мiсцевi умови, тому ми не стали будувати звичнi нам Палаци. У центрi мiста з'явився круглий у планi Iнститут Нових Традицiй. У ньому була головна кругла зала для спiльних занять усiх, хто навчається, з мiсцями, розташованими ярусами на балконах, та Iнформацiйним Кристалом у центрi. Для групових занять були облаштованi окремi кiмнати, розташованi навколо круглої зали на трьох поверхах. Заняття в цьому Iнститутi проводили ейжазiми та вже навченi нати. Iнодi виступав i я зi своєю Командою.
   Навколо Iнституту було влаштовано широку Кiльцеву Площу, а за нею вже окремо стояли нашi будинки, не з'єднанi з круглою будiвлею коридорами. Кожен будував свiй будинок на свiй розсуд i таких розмiрiв, якi йому були потрiбнi. Так, наприклад, ми з Айлiрою i тут не хотiли розлучатися, тому звели круглий будинок iз загальною центральною залою та кiльцем апартаментiв навколо нього. Половину апартаментiв зайняли Айлiра з Ейлiцем, а половину - я з Айлiцею. Як i вдома, у нас були спальнi, кiмнати для занять, басейни, а також спiльна кухня та їдальня. Добре, що Айлiца та Ейлiц були колись салiлами - вони вмiли готувати та керувати побутовою апаратурою. Без них нам би довелося наймати стороннiх салiлiв.
   Яйлiза i Яйлiма зi своїми коханими теж оселилися в одному будинку, а решта братiв i сестер роздiлилися, знайшовши для себе пари. Навiть нерозлучнi три сестрички-iнженери збудували три окремi будиночки, з'єднавши їх коридорами зi своїм загальним залом.
   Багато хто з зель-цок-тiв за час роботи в Системi Караат утворили мiж собою закоханi пари, трiйки i навiть четвiрки. Але всiх перевершив, звичайно ж, Iюйрiмiц. Iюйрiмiц мав справжнiй палац - двоповерховий круглий будинок, схожий на зменшену копiю Головного Палацу Столицi Ийлiра, вiд якого дванадцять коридорiв вели до дванадцяти круглих будинкiв його Коханок. Окрiм чотирьох Коханок, яких вiн узяв iз собою спочатку, вiн познайомився i закохався ще в кiлькох жiнок рiзних рас iз новоприбулих зель-цок-тiв i навiть завiв по кiлька мiсцевих коханок. Спочатку це була пара дiвчат-матiв з Пiвнiчного та Пiвденного Кiльця. Потiм вiн познайомився i зумiв закохатися в дiвчину з натiв, а нещодавно ми дiзналися, що вiн зачастив навiть до зелених i лисих каратiв.
   - Навiщо тобi це? -Дивувався я.
   - Як навiщо? - Щиро дивувався Iюйрiмiц. - Я ж кохаю! Я нiчого не можу з цим поробити!
   - I навiть зелених? - Айлiра теж не могла його зрозумiти.
   - Всi раси ересiв, крiм, звичайно, Грибiв та Кристалiв - це люди. Так, вони рiзнi, деякi мутували дуже сильно, але походять всi вiд тих самих Древнiх. А карати... У їхнiй безволосiй зеленостi теж є певна краса...
   - А чому ти не закохуєшся у лутiв? - Продовжувала допитуватися Айлiра.
   - Тому що вони надто маленькi, як дiти, я боюся їм нашкодити.
   Зате на лутiв звернули увагу новоприбулi ейжазiми. Особливо тi, якi вже мали ноги та були представленi двома статями. Всього через пiвроку пiсля їхнього прильоту в наших поселеннях на Мумат i в поселеннях на Пiвнiчному Материцi Маат почали народжуватися Бiлi Янголи - такi ж крилатi, як ейжазiми, але бiлi, як лути. А ще через деякий час з'явилися новi Чорнi Янголи майже двометрового зросту - дiти ейжазiм-жiнок вiд натiв-чоловiкiв та натiв-жiнок вiд ейжазiм-чоловiкiв.
   В Iюйрiмiца також з'явилося кiлька дiтей вiд мiсцевих жiнок. Дивлячись на це, багато хто зi старших зель-цок-тiв теж захотiли мати дiтей. Навiть моя Айлiца, незважаючи на те, що їй було лише трохи бiльше двохсот рокiв, захотiла стати матiр'ю. Пiсля розмови з нею на цю тему, я зрозумiв, що нам час повертатися додому. Я, звичайно ж, дозволив Айлiцi заплiднитися вiд мене, але до вiдльоту треба було вирiшити всi сiмейнi проблеми моєї Команди.
   Згiдно з давньою традицiєю Галактiв, всi дiти, народженi вiд ересiв рiзних рас, мали залишатися на планетах свого народження. Таким чином, усi Бiлi та Чорнi Янголи, як нащадки лутiв, натiв та ейжазiм, мали залишитися з лутами та з натами. Всi дiти Iюйрiмiца i деяких його зель-цок-ських послiдовникiв теж повиннi були залишитися в сiм'ях матiв, натiв i каратiв. У зворотнiй шлях до Зель-цок могли летiти тiльки зель-цок-ти, деякi з яких, як i моя Айлiца, вже встигли заплiднитись одне вiд одного i чекали потомства до нашого Нового Року.
   Пообiцявши караатам, що повернуся до їх Нового 608.874 року, якого, за нашими розрахунками, повинен був статися черговий Кiнець Свiту, але який, завдяки нам, уже не вiдбудеться, я оголосив пiдготовку Команди Ейлiр-Єюя до вiдльоту. А до цього часу зель-цок-ти, що прилiтають сюди - змiшанi раси ийлiв, ойдрiв, уйкрiв та ейжазiм, допомагатимуть караатам у пiдготовцi до припинення Iзоляцiї.
   За цей час на Ийлiрi минуло вже понад сотню рокiв. Ми дуже скучили за домом, за мамами та татом, тому пiдготовку до вiдльоту закiнчили всього за пару днiв. Найгiрше довелося Iюйрiмiцу - йому довелося прощатися з усiма своїми тутешнiми коханками та дiтьми.
   Напередоднi вiдльоту iз Системи Караат я раптом зрозумiв, що заплiднюючи Айлiцу, заразом i сам самозаплiднився. Цiєю новиною я подiлився лише з Айлiрою.
   - Як же так? Адже мама казала, що наше самозаплiднення можливе лише наприкiнцi тисячолiття життя, коли сили органiзму почнуть закiнчуватися! - Вигукнула Айлiра. - Цей процесс контролюється i сам собою вiдбуватися не може! Ти ж його свiдомо не запускав?
   - I не думав! Поняття не маю...
   - А може, це через те - що ти не жiнка? Може, лише жiнки можуть контролювати самозаплiднення? Але чому так рано?
   - А може, цей шалений графiк роботи, життя по маатському годиннику, коли доба в 2,2 рази довша за нашу, виснажила мiй органiзм?
   - Н-да... Замiсть десяти годин на день ми тут працювали по двадцять двi i, хоча вночi теж могли спати по двадцять двi свої години або по вiсiмнадцять мiсцевих, у багатьох виникало безсоння... Знаєш що? Я, мабуть, теж самозаплiднюся, щоб ми з тобою були однаковими за вiком! Тiльки Ейлiцу не кажи!
  ***
   Додому ми повернулися за десять днiв до пiврiччя 998.203 року Епохи Iзоляцiї. До другої чвертi року, до Середини Весни, плоди в наших з Айлiрою тiлах розчинилися i ми омолодилися. У чому це проявилося? У бурхливому спалаху юнацької енергiї, припливi бадьоростi та сил, нових бажаннях та прагненнях, а також у новому спалаху кохання до Айлiци та Ейлiца. Ми вiдчували себе як у шiсть рокiв, у рiк нашої фiзичної зрiлостi.
   А на Новий 998.204, у мiй 207 рiк народження я став батьком хлопчика, якого Айлiца назвала Нанер-Саюн, що означало Син Месiї.
   Слава Всесвiту, бiльше нi в кого з членiв Команди Ейлiр-Єюя дiтей не народилося, i всi вони змогли й надалi брати участь у моїй Мiсiї.
  
  13. НАЙБЛИЖЧI ОКОЛИЦI ГАЛАКТИКИ.
   Поки нас не було, життя в Зель-цок-ськiй Системi тривало. Вiд планети до планети, вiд планет до супутникiв по всiй Системi лiтали космiчнi кораблi. Для Володарiв та екстрених випадкiв використовувалися варп-кораблi. У сусiдню Систему Караат також були налагодженi регулярнi науковi та технiчнi варп-рейси.
   Пiсля святкування Нового Року, коли ейжазiми заспiвали в Головному Палацi Столицi пiснi-пророцтва та пiснi-дiяння, радiсно повiдомляючи, що Iзоляцiї прийшов кiнець i Ейлiр-Єюй врятував уже не тiльки нашу Систему, а й сусiдню, наша мама - Властителька Системи Ейжалiрзiма зiбрала мою Команду на окрему Раду.
   - Я зiбрала вас для того, щоб вирiшити деякi питання, що виникли за нових умов. По-перше, нашi Лiкарi навчилися дослiджувати вiруси, що надсилаються нам Вiрусною Програмою, i розробили програми, якi можуть їх вбивати, вилiковуючи населення вiд пандемiй.
   - А де вони цi вiруси знайшли? Адже пандемiй останнiм часом не було? - Запитала Яйлiза.
   - Вiруси у режимi сну знаходяться на внутрiшнiй поверхнi Iзоляцiйного Кокона. В певних умовах, а саме в умовах перенаселення планет, програма включається, якийсь з видiв вiрусiв починає стрiмко розмножуватися i падати на планету, що провинилася. Беручи зразки з поверхнi Кокона, Лiкарi навчилися їх знищувати.
   - Отже, тепер нам не загрожують епiдемiї, i ми можемо розмножуватися, як нам заманецться? - Зрадiла Яйлiма, озираючись на iнших.
   - Я думаю, що Галакти не просто так обмежували нашу народжуванiсть. - Зупинила її мама. - Перенаселення планет може спричинити небажанi наслiдки. Тому ми залишимо у наших традицiях контроль за чисельнiстю населення та регулярнi його переписи.
   - Нiчого, ось ми вiдкриємо iншi Системи i зможемо переселитися туди! - Оптимiстично вiдгукнувся Лiрiдан.
   - Якщо вони не будуть заселенi iншими ересами. - Обережно вставив тато.
   - Мама! - За звичкою звернувся я до Властительки. - Може, менi варто тепер повнiстю зняти Iзоляцiю з нашої та сусiдньої Систем, а не задовольнятися проходами? Тодi я остаточно виконаю Пророцтво!
   - Не поспiшай. - Вiдповiла мама. - Ми i так вiдкрили входи та виходи в цi системи, нам стала доступна вся Галактика. Поки ми не дослiдемо iншi системи i не зрозумiємо, навiщо Галакти деякi з них iзолювали, повнiстю вiдкривати їх не варто. Може, Iзоляцiя нас вiд чогось охороняє? В усякому разi, за час Iзоляцiї до нас не залетiло жодне велике космiчне тiло, здатне завдати шкоди планетам. Крiм того, поки ми контролюємо входи-виходи, нiхто самостiйно не зможе органiзовувати свої експедицiї та знову розпочати грабiжницькi польоти.
   - До речi, про польоти! - Подав голос тато, що тихо сидив осторонь. - Як ви вважаєте, чим ми можемо торгувати iз караатами? Що ви можете сказати про гриби та сок нуту?
   - Гриби на Лаат стали ересами, тож вживати їх у їжу не можна. - Обiзвалась Дразойка. - Ересцi, що залишилися там, намагаються налагодити з ними контакт.
   - Зате на Мумат є трохи диких грибiв, якщо їх розводити на спецiальних плантацiях, то можна налагодити виробництво, достатнє для експорту. - Висловила свою думку Єйнайка.
   - А от соку нуту бiльше немає. - Скрушно знизав плечима Лiрiдан. - Наат стала зовсiм неживою i, хоча ми перезапустили її електромагнiт, засiвати планету життям можна буде не ранiше, нiж через пiвтори тисячi рокiв. Та й то тими формами життя, якi збереглися на Лаат та Маат, а також на їхнiх супутниках.
   - Гаразд, про форми спiвпрацi з врятованими системами ми ще подумаємо! - Мама зробила знак, що означав перехiд до iншої теми. - А тепер обговоримо вашi польоти. Так довго - бiльше ста рокiв, вони бiльше тривати не повиннi. Такими темпами за вiсiмсот рокiв, що залишилися, ви зможете обстежити всього вiсiм Систем.
   - Але ж ми хотiли виконати Пророцтво! - Вигукнула Айлiра.
   - От i займайтеся надалi тiльки цим! Вам треба було тiльки роззирнутися, дiзнатися, якi проблеми iснують на планетах та в суспiльствi, ознайомитися з пророцтвами, що пророкують порятунок вiд цих проблем i намiтити шляхи їх усунення. А вже рештою мали займатися фахiвцi, яких ви можете викликати звiдси, коли вирiшите, що саме треба виправляти.
   - Але ж нам було цiкаво подивитися, як змiнюється їхнє життя.
   - Подивитися можна i прилетiвши туди через пару сотень рокiв. Нiхто не заважає вам робити туди екскурсiї хоч кожнi десять рокiв!
   - До речi, про екскурсiї. - Знову пiдняв голову тато. - Як ви вважаєте, чи можна нам вiдкривати регулярнi екскурсiйнi маршрути туди для зель-цок-тiв та до нас для караатiв?
   - Над цим я ще подумаю. - Повернулася до нього мама.
   - Звiсно, думати завжди треба. Але вже зараз у мене виникла думка про створення Космiчної Туристичної Служби, якою я мiг би керувати.
   - Чудово, от i займися розробкою основних положень цiєї служби, графiкiв та напрямкiв, списком цiкавих мiсць, тощо з врахуванням вiдкриття нових i нових зiрково-планетних систем.
   Ми ще обговорили кiлька питань i розiйшлися по своїх палацах, щоб насолодитися життям на батькiвщинi. У наступну експедицiю було вирiшено вирушати не ранiше, нiж через рiк, у протилежний вiд Караат бiк, до зоряно-планетної системи Чирколь, яка знаходилася вiд нас на вiдстанi в пiвтора рази бiльшiй, нiж до Караат.
  ***
   Незважаючи на те, що Айлiца виявилася чудовою матiр'ю i прекрасно виховувала нашого сина, я знаходив час, щоб також брати участь у його вихованнi. В основному це зводилося до вечiрнiх казок перед сном, якi я переказував, згадуючи Маминi Казки, та нечастi прогулянки парком.
   Обов'язковi виступи Ейлiр-Єюя та його Команди перед населенням всього нашого обжитого свiту вимагали багато часу, до того ж йшла пiдготовка до наступного польоту, в який вирiшено було взяти, переважно, той самий екiпаж, що й в експедицiю до Караату. Деяких членiв екiпажу, якi народили дiтей, довелося замiнити.
   Першу Чверть нашого сина Нанер-Саюна ми вiдзначили спочатку, як i годилося за традицiєю, даруванням подарункiв дiтям Столицi, а потiм здiйснили кругосвiтню подорож на сiмейному крейсерi по всьому Ийлiру. Тiльки я, Айлiца i Нанер-Саюн, не рахуючи, звичайно, пiлотiв, технiкiв i кiлькох салiлiв. Таким чином, ще до досягнення Першого Року у вихованнi нашого сина до казок додалися ще й подорожi. А пiсля Пiврiччя вiн з нами вже побував на Ийлiцi та Ийлiмi, а також на всiх супутниках третьої орбiти. Нанер-Саюн чудово переносив космiчнi подорожi, тому пiсля його Першого Року ми спробували здiйснити з ним варп-стрибок до планет другої орбiти.
   Експедицiю до Системи Чiрколь я призначив через двадцять днiв пiсля святкування Нового Року та другого року життя Нанер-Саюна. Подарунком йому на день народження цього разу була подорож на Ойдрак. У подорож за межi Iзоляцiйного Купола я пообiцяв взяти його пiсля Повнолiття, тобто пiсля його третього дня народження.
  ***
   До Системи Чiрколь ми вирушили через двадцять днiв пiсля святкування Нового 998.206 року, коли моєму синовi вже виповнилося два роки.
   Система Чiрколь виявилася також iзольованою. Навколо зiрки Чiр оберталося дев'ять планет. Їх розмiри та кiлькiсть супутникiв не пiддавалися жоднiй логiцi. Перша планета мала три супутники, що оберталися навколо своєї планети в її площинi еклiптики по розновiддалених вiд неї орбiтах. Друга планета була трохи бiльшою за першу, але навколо неї обертався лише один супутник. Третя i четверта планети були майже однакових розмiрiв, але якщо навколо третьої обертався один супутник, то навколо четвертої - аж три. П'ята планета була набагато меншою, але обзавелася шiстьма супутниками. Навколо найбiльшої шостої планети було два кiльця астероїдiв, серед яких ховалися дев'ять супутникiв. Сьома, восьма i дев'ята планети були меншими, нiж третя i четверта, але бiльшими, нiж друга. Цi планети супутникiв не мали.
   - Не можу прорахувати алгоритм створення цих планет! - Обурювалася Яйлiза. - Просто плутанина якась!
   - А може, цю Систему нiхто й не створював. Може, вона сама утворилася? - Припустила Украгейра.
   - А чому ж тодi вона iзольована? - Показала на Iзоляцiйний Купол, який переливався кольорами перед нами, Дразойка. - Ну... Утворилася Система самостiйно, стала розвиватися, на нiй виникли умови для життя i її заселили ереси. - Почав мiркувати Одракраз. - А потiм її взяли та iзолювали!
   - Отакої, нi з того, нi з сього! - З викликом кинула йому Ойдраза.
   - Ну, чому ж нi з того, нi з сього? Вони могли теж щось наробити, як ми чи караати. - Вiдстоював своє припущення Одракраз.
   - Та що ви сперечаєтеся?! - Вигукнула Айшуханiза. - От залетимо всередину i все дiзнаємося!
   Зробивши Ключем отвiр в Iзоляцiї, ми влетiли всередину Кокону Системи Чiрколь i стали облiтати по черзi всi планети. Життя нiде не було. Всi планети та супутники виявилися мертвими. Але на другiй, третiй, четвертiй i п'ятiй планетах ми виявили безлiч руїн рiзних споруд незрозумiлої для нас архiтектури, залишки космiчних кораблiв, якi, мабуть, колись зазнали аварiї, вирви вiд вибухiв i навiть трупи тварин i людей, що стирчали з землi. Аналiз показав, що Iзоляцiйний Купол тут був створений приблизно пiвтора мiльйона рокiв тому за ийлiрським часом, навiть ранiше, нiж у нас, а трагедiя, що зiрвала з планет атмосфери i зiбрала їх бiля Кордону Iзоляцiї, сталася приблизно сiмсот п'ятдесят тисяч рокiв тому.
   - Здається, у них вiдбулася вiйна... - Озиралася Яйлiза.
   - Напевно, вони самi себе знищили. - Сумно склав руки на плечах Лiрiдан. - Розв'язали якусь загальносистемну вiйну та всi загинули.
   - I все життя на планетах знищили. - Додала Йойлока.
   - А чому тiла не розклалися i руїни землею не занесло? - Розгублено озиралася Дразойка.
   - Тому що немає анi атмосфери, анi бактерiй, анi вiтру - не було чому це все руйнувати! - Обiзвалась Ойдраза.
   - А перезапустити цi планети не можна? - З надiєю подивилася на Ийрийну Єйнайка.
   - Не можна. - Звiрившись iз глибинним сканером, вiдповiла та. - Планети не штучнi, електромагнiтних двигунiв усерединi немає, а власна магма давно охолола.
   - Все це - просто мертве камiння, що обертається навколо Чiр. - Додала Ийжараз.
   - Не всi вони камiння. - Заперечила їй Йойлока. - Он та красуня з кiльцями - газова куля.
   - А якщо це газова куля, то, може, всерединi є тверде ядро? Може, хоча б на ньому є життя?
   Але життя не було i на газовому гiгантi. Тверде ядро теж виявилося мертвим каменем, а гази навколо нього були такими щiльними, що створювали на поверхнi ядра величезний тиск.
   - То що нам робити з цiєю Системою? - Запитала Айлiра, коли ми вилетiли назовнi.
   - Якщо там немає життя, то й рятувати нiкого не треба. - Вiдповiв я. - I купол Iзоляцiї цiй планетi не потрiбен. Зате я маю можливiсть повправлятися з Ключем - я спробую зняти Iзоляцiю з Чiрколь!
   До цього часу Ключ вже настiльки увiйшов у контакт iз моєю свiдомiстю, що я iнтуїтивно знав, яку кнопку i коли можна натиснути. Знайшовши потрiбнi каменi, я натиснув їх у певнiй послiдовностi, i ми побачили, як райдужно пiдсвiчений Кордон Iзоляцiї поступово розвiявся, несучись у вiдкритий Космос окремими кольоровими хвилями-павутинками.
   На Ийлiр ми надiслали повiдомлення, що Система Чiрколь, в якiй ми пробули близько шiстдесяти йлирських днiв, тепер вiдкрита i на нiй можуть працювати космо-археологи та шукачi корисних копалин.
  ***
   Трохи далi була Система Хром-Каль. Вона виявилася штучною, але не iзольованою. У вiдкритому Космосi навколо зiрки Каль оберталося всього три планети - Хора, Хран i Хурш. Навколо Хори на першiй орбiтi оберталося три супутники, навколо Храну на другiй - два, а навколо Хуршу на третiй - один. Ерес-сканування показало наявнiсть розуму на всiх планетах та супутниках.
   - То що, спускаємось? - Запитав Одракраз, коли ми наблизилися до єдиного супутника третьої планети, позначеного в давнiх Навiгацiйних Сферах, як Ур.
   - Спочатку здiйснимо розвiдку в режимi невидимостi. - Вiдповiв я.
   - Та що там розвiдувати? - Поспiшав Одракраз. - Система з ересами, не iзольована, отже, Галакти вважали її безпечною! Спустимося, налагодимо контакт...
   - Без розвiдки не можна! - Хором пiдтримали мене Яйлiза та Яйлiма.
   - Ну, от ще ... А то би спустилися вiдразу в сяйвi другого Каль... - Бубнячи собi пiд нiс, Одракраз почав вводити код невидимостi у свiй човник i космо-костюм.
   Перша розвiдка Ура показала, що мiсцеве населення представлене двома расами: урами - низькорослими жовтошкiрими та темноволосими людьми, i хорами - високими, сильними, рожевошкiрими. Незважаючи на те, що урiв було бiльше, вони явно пiдкорялися хорам. Я навiть сказав би, що вони були рабами хорiв.
   У хорiв були чудовi кам'янi палаци чiткої прямокутної архiтектури з садами та фонтананами, а в урiв - маленькi глинобитнi хатинки округлих форм. Усюди - на полях, у садах, на якихось виробництвах працювали ури, а хори або нiчого не робили, розважаючись у своїх маєтках, або наглядали за урами. На всiх планетах Системи Хром-Каль життя було влаштовано так само, як на Урi.
   Вечорами у палацах хорiв влаштовувалися бенкети з величезною кiлькiстю їжi та пиття, з яскравою електричною iлюмiнацiєю, з танцями та спiвами, розiгруванням любовних сценок та веселими iграми еротичного характеру. Життя у хорiв було щасливим i безтурботним, нi про якi пророцтва у них ми нiде не чули.
   Ури цiлий день працювали, а вечорами пiсля роботи сiм'ї збиралися навколо центрального вогнища, в якому палав звичайний вогонь. Пiдкидаючи в нього черговий горючий камiнь, найстарша з жiнок розповiдала про Пророцтво. У рiзних сiм'ях урiв кожна Стар-мати розповiдала Пророцтво по своєму, але коли ми поєднали всi почутi розповiдi разом i прогнали їх через Кристал, у нас вийшло зв'язне оповiдання.
   Виходило, що колись усiєю Системою Хром-Каль керував Великий Владика Нефет, який жив на Хранi, але знаходив час щороку вiдвiдувати й iншi свiти Системи Хром-Каль. Вiн був сильним i мудрим, багатим i справедливим, його вислови досi потай вiд хорiв цитували поневоленi ури. При ньому люди на всiх планетах жили у мирi та благоденствi.
   Одного разу Нефет зiбрав своїх наближених i повiдомив:
   - Увi снi менi прийшло страшне видiння: прилетять iз Далекого Космосу варвари з жорстокими серцями, заберуть у людей кораблi i виробництва, поля i тварин, заженуть їх у резервацiї i змусять працювати на себе. Днi розпочинатимуться вбивствами та побиттями. Такi багатi нинi нашi свiти стануть бiдними та спустошеними для нас, зате багатими та прекрасними для варварiв. I навiть Галакти не прийдуть до нас на допомогу, бо Галакти загинуть.
   - А коли станеться це вторгнення?
   - Чи є порятунок вiд нього? - Запитували Нефета наближенi.
   - Вiдбудеться це не скоро, вже пiсля мого життя та життя багатьох поколiнь. Але якщо ми хочемо, щоб наш свiт вижив, треба готуватися до вiйни з варварами вже зараз.
   Свiти Хром-Каль почали готуватися до вiйни. Вони будували багато вiйськових космiчних кораблiв, у великiй кiлькостi виробляли зброю та боєприпаси, всi, хто мiг, записувалися у вiйсько. Але роки та столiття йшли, а варварiв все не було. Люди вирiшили, що Нефет помилився i його Пророцтво виявилося звичайним сном, i поступово послаблювали воїнство, перебудовували вiйськовi кораблi на мирнi маршрутки, переплавивши зброю, використовували метал у мирних цiлях.
   Та ось, коли нiхто вже не очiкував лиха, iз сусiднього рукава Галактики прилетiли варвари. Усього близько року знадобилося їм, щоб повнiстю завоювати всю Систему Хром-Каль та поневолити людей. Їхнi рожевi обличчя лоснилися вiд задоволення, коли вони спостерiгали за стратами та знущаннями над людьми. I лише коли мiсцеве населення зменшилося майже вп'ятеро, хори припинили знущання та вбивства i змусили тих, хто вижив, працювати на себе.
   Ще за життя Нефет розповiдав, що вiд однiєї iз сусiднiх Систем з'явиться Месiя-Визволитель. Буде вiн темношкiрим та яскравим, високим i сильним, безсмертним та славним. З ним у свiтлi другої зiрки, меншої за Каль, але такої ж яскравої, прилетять його брати i сестри, воїни та пiсняри, якi пiснями та зброєю, словом i дiлом, думкою та магiєю виженуть варварiв. I зрадiють тi, хто бачитиме це, i пiдiймуться духом i тiлом, i пiдуть за воїнством Месiї-Визволителя, допомагаючи йому звiльняти свiй свiт. Месiя призначить нового Великого Владику з людей-урiв, а той призначить Владик Свiтiв, i вони мудро розподiлять мiж урами всi їхнi планети та супутники, давши можливiсть самим користуватися ресурсами та багатствами своїх свiтiв.
   Вигнавши варварiв, Месiя-Визволитель обмежить Систему Хром-Каль захисною сферою, через яку вороги вже не зможуть пролетiти. I буде Система Хром-Каль знову мирною i багатою, вiльною i процвiтаючою, яка рiвноправно спiвпрацюватиме з мирними Системами Галактики.
  ***
   Стратегiчна група моєї Команди - Яйлiза, Яйлiма, Йойлока та ми з Айлiрою, за якою невiдступно слiдував Ейлiц, прислухаючись до решти членiв Команди Ейлiр-Єюя, стали розробляти стратегiю визволення людей Системи Хром-Каль. Войовничi Айшуханiза, Лiрiдан та Ойдраза вимагали повного знищення хорiв. Бiльш мирно налаштованi Єйнайка, Єйкайна та Iюйрiмiц пропонували не знищувати їх, а вигнати.
   - Куди вигнати? - Запитала Айлiра. - Адже вигнанi хори, не маючи своєї системи планет, полетять завойовувати iншi. I якщо у нас та караатiв є захисний купол, то в iнших, як i в хромкальцiв, його може не бути.
   - Значить, їм треба знайти новий дiм! - Зробила висновок Украгейра.
   - А поки ми шукатимемо їм вiдповiдну Систему, вони продовжуватимуть пригнiчувати мiсцевих?! - Нетерпляче грюкнув рукою по пiдлокiтнику Лiрiдан.
   - Нi, ми тут теж почнемо щось робити. - Вiдповiв я. - Саме для цього ми тут i збиралися. - Айшуханiза, скiльки у нас всього космоїнiв?
   - На всiх крейсерах всього тридцять два космовоїни, плюс сiмнадцять членiв Команди, разом - сорок дев'ять осiб.
   - П'ятдесят! - Подав голос Ейлiц.
   - Але ж ти не воїн! - Повернулась до нього Айлiра.
   - Я теж тренувався, спостерiгаючи за вами. - Вiдповiв Ейлiц. - До речi, я зможу пiдiбрати ще з чотири особи iз салiлiв.
   - I серед технiчної групи знайдеться три людини! - Подумки щось пiдрахувавши, озвалася Ийрийна.
   - А я можу пiдготувати для ментальних боїв усiх психологiв - їх у нас ще одинадцять людей.
   - Усього шiстдесят вiсiм! - Швидко пiдрахувала Яйлiма. - Впораємося?
   - Думаю, на одному супутнику впораємось. Але вже зараз треба надiслати запит на Ийлiр, щоб нам надiслали хоч парочку кораблiв iз космовоїнами.
   Просто так чекати на космовоїнiв ми не стали. До їх прильоту ми вирiшили звiльнити вiд варварiв-хорiв хоча б єдиний супутник Хурша - Ур. Спочатку я накрив Iзоляцiйною Сферою Ур, щоб хори не могли викликати собi допомогу з iнших свiтiв Хром-Каля.
   Потiм ми у сяйвi "Другого Каля" спустилися в одне з поселень урiв i повiдомили їм, що Месiя-Визволитель нарештi з'явився. Це явище, записане на Iнформацiйний Кристал, нашi ейжазiми, якi були у темрявi зовсiм невидимими, ночами розносили по всьому супутнику. Натхненнi надiєю на близьке визволення, ури стали допомагати нам у захопленнi одного палацу хорiв за iншим.
   А дiяли ми так: пiдлетiвши на своїх човниках та антигравах до одного з палацiв, накривали його iзоляцiйним куполом i спускалися. Спочатку ми за допомогою бойових прийомiв майже беззвучно знерухомлювали i усували охорону. Ури тут же зв'язували їх i пакували на великi дерев'янi вiзки, запряженi мiсцевими великими тваринами аргами*.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Арги - тягловi тварини, схожi на сумiш диплодока та корови.
  
   Потiм ми пiдбиралися до яскраво освiтленого палацу, в якому йшли веселощi. Оточивши його з усiх бокiв, ми вривалися i приймали бiй - хто зi зброєю в руках, хто за допомогою прийомiв дiлiрмаку, хто за допомогою нелiпрольських пiсень та римiвок. На кiнець бою до нас пiд'їжджали ури i вантажили пов'язаних хорiв на вiзки. Так, палац за палацом, область за областю, ми звiльнили вiд хорiв весь Ур, видiливши їм резервацiю, обмежену Захистом, створеним Ключем.
   Коли Ур був повнiстю звiльнений вiд володарювання хорiв, прилетiли кораблi з космовоїнами. Щоб їм легше було працювати, кожну планету та кожен супутник у Системi Хром-Каль я теж накрив Iзоляцiйними Сферами, давши нашим координати входiв-отворiв.
   А самi на своєму кораблi полетiли шукати новий свiт для хорiв, взявши курс на Систему Мормок.
  ***
   Коли я, зiбравши всiх у головному залi корабля бiля Трансляцiйного Кристалу, спробував засвiтити Iзоляцiйний Купол Системи Мормок, вiн не засвiтився. У вiдкритому Космосi, зовсiм неiзольованi вiд нього, так само, як ранiше планети Системи Хром-Каль, летiли яскраво-жовта зiрка Мормок i п'ять планет, що оберталися навколо неї, зi своїми супутниками. Всi планети i супутники були всiляких зелених i зеленкуватих вiдтiнкiв. Сканування показало на них наявнiсть життя, але за шкалою ерес вона не досягала навiть позначки 0,2.
   - Неiзольована система, повна життя, але без ересiв! Як таке можливо? - Запитала Єйкайна.
   - Можливо, вона виникла сама, не була засiяна в давнину людьми, а життя на нiй розвивалося самостiйно. - Почала мiркувати Яйлiза. - I до ересiв поки що не дiйшло.
   - Як це? - Здивувалася Украгейра.
   - Ось поглянь на шкалу РС. - Почала пояснювати Айлiра. - Тут лише двадцять балiв. Найвищого пiку в двадцять балiв досягли лише Древнi Творцi, якi вмiли створювати галактики рiзної конфiгурацiї та зоряно-планетнi системи. Ми знаходимося приблизно ось тут... - Айлiра показала на шкалi РС точку, трохи вище вiд середини. Ереси починаються вiд позначки 3 бали i вище.
   - Шкода, що хори спочатку знайшли Систему Хром-Каль, а не цю! - Вигукнула Єйнайка. - Тодi б i вони, i ури мали свої Системи, i воювати їм не довелося б.
   - А може, хори хотiли потрапити на все готове? Може вони саме на завоювання i були налаштованi? - Почала мiркувати Айшуханiза.
   - Але тепер, коли ми їх повнiстю переможемо та переселимо сюди, їм нiчого не залишиться, як самим починати працювати. - Рiшуче зцiпивши губи, процедiв Лiрiдан.
   - Спочатку її треба дослiдити! - Пристебнула себе до крiсла Яйлiма. - Ейлiр! Починай з першої вiд Мормок планети!
   - До речi, а як вона називається? - Запитала Айлiра.
   - Нiяк. - Звiрившись iз Навiгацiйною Сферою, вiдповiла Ийжараз. - Мабуть, зель-цок-ти лише назвали Систему, а в Навiгацiйну Сферу її внесли без назв планет. Нашi люди - зель-цок-ти сюди не лiтали та планети не називали.
   - Ов-ва! Система, на планети якої ще не ступала нога зель-цок-та! - Радiсно вигукнула Дразойка.
   - I iмена планетам ми даватимемо самi! - Зрадiв Одракраз. - Можна, першу назву я?
   - Тодi я назву два її супутники! - Одразу вiдгукнулася Дразойка.
   Не гаючи часу, моя Команда почала розподiляти мiж собою, хто яку планету чи супутник називатиме. Таким чином, на першiй орбiтi тепер оберталася названа Одракразом Моргана, а навколо неї названi Дразойкою Мор i Ган. На другiй орбiтi навколо Моржази, названої Ийжараз, оберталися три супутники, iмена яким дали Ийрийна та Ийлiраз, - Рiна, Лiра та Ийра. Третю планету та її супутники називали близнючки, тому тепер навколо Моряйї оберталися Лiза та Лiма. Четверту планету Лiрiдан назвав Морлiданом, а його супутники Єйнайка та Єйкайна назвали Найка, Кайна та Єйка. П'яту планету - Моршухан - назвала Айшуханiза, а її супутники - Ойдру та Геру назвали Ойдраза та Украгейра. Йойлока, Iюйрiмiц, я та Айлiра вирiшили поступитися своїм братам та сестрам i не брали участi у назвах.
   Поки пiлоти обережно пiдводили корабель до першої планети, всi назви вже були придуманi, тому сiдали ми вже у середнiх широтах Моргани.
   - Ех, шкода, що ми з Дразойкою не здогадалися назвати планету своїми iменами! - Запiзно журився Одракраз, розглядаючи велику бiрюзово-синю кулю, що показувалася в центрi загальної зали Трансляцiйним Кристалом.
   - Нiчого, зате ми маємо найкрасивiшi назви. - Заспокоїла його Дразойка. - Ще й зовсiм незвичайнi, якiсь загадковi. - Милувалася вона блiдо-салатовим Мором i трав'янисто-зеленим Ганом.
   Моргана майже повнiстю була представлена суходолом з густою мережею рiчок, лише на полюсах були невеликi моря. Бiрюзово-синiй колiр їй надавали високi трави, якi ми спочатку прийняли за океанськi хвилi. Проаналiзувавши бактерiологiчний i хiмiчний склад атмосфери, отримавши необхiднi щеплення, ми вийшли в безмежний бiрюзово-синiй степ. Хвилi трави колихалися метрах у п'яти над головами, а тут, унизу було майже спокiйно, лише безперервний шелест порушував багатовiкову тишу. Обережно ступаючи мiж пасмами та пучками високої трави, Команда рушила вперед, за Йойлокою.
   Раптом Йойлока рiзко зупинилася - попереду хтось пробiг. Це виявилося спритне звiрятко з великими круглими вухами i тонким хвостом, яке на бiгу пiдбирало з землi зернятка, що падали з верхiвок трави.
   - Як ми його назвемо? - Запитала мене Айлiра.
   - Нiяк. Нехай називають тi, хто тут житиме. Нам просто треба розвiдати, чи можливе переселення сюди хорiв.
   У принципi, жити на Морганi було цiлком можна. Серед безкрайнього океану трави можна було влаштовувати звичнi хорам поля, сади, городи тощо. Крiм того, насiння мiсцевої трави теж було їстiвним, а рiзноманiтна дрiбна живнiсть, що снувала мiж стеблами, цiлком могла забезпечити бiлковий рацiон. Щоправда, температура тут була дещо вищою, нiж на Урi - замiсть двадцяти п'яти сорок два градуси. Але коли хори засадять планету деревами та створять мережу озер та штучних морiв, температура може дещо знизитися.
   Блiдо-салатовий Мор, навпаки, був повнiстю залитий водою. На його полюсах лежав лiд, а на мiлководдях розрослися водоростi та лишайники. На рiдкiсних пагорбах суходолу, що стирчали з мiлководдя, повзали численнi членистоногi, а у водi водилася дрiбна рибка i звивистi багатоногi повзаюче-плаваючi iстоти. Склад атмосфери та бактерiй цiлком пiдходив людям, щепленим належним чином.
   Трав'янисто-зелений Ган виявився теж водяним, але тут навiть горбкiв сушi не було. Товща води в деяких мiсцях була до кiлометра завглибшки, а в деяких не перевищувала двох метрiв. Вся її поверхня заросла смарагдово-зеленими водоростями, а пiд ними плавали величезнi морськi тварюки. Полюси були крижаними, деякi крижини вiдколювалися i у виглядi величезних айсбергiв повiльно рухалися до екватора, розсовуючи водоростi та залишаючи за себою блакитнi канали води.
   Сiрувато-зелена Моржаза виявилася дуже схожою на Ийлiр чи Ийлiм. Тут хоч сьогоднi можна було жити - суходiл та море, гори та льодовики, лiси та степи, рiчки та озера, вулкани та прiрви. Багато видiв рослин, риб, комах та тварин.
   - З цiєї планети можна починати переселення хорiв. - Вирiшив я. - Тепер давайте швиденько оглянемо решту.
   Швиденько - це м'яко сказано. На розвiдку кожної планети чи супутника, на аналiз хiмiчного та бактерiологiчного складу атмосфери, на огляд поверхнi та знайомство з флорою та фауною витрачалося не менше п'яти-восьми ийлiрських дiб. Лише через сто десять дiб за йлирським часом ми, побувавши на всiх свiтах Системи Мормок i переконавшись, що вони цiлком придатнi для життя, змогли вийти з неї, створити навколо Захисну Сферу i варпонутися назад, до Хром-Каль.
  ***
   На цей час нашi космовини вже повнiстю звiльнили вiд хорiв усi свiти Системи Хром-Каль. Усiх полонених хорiв розмiстили на Осi, одному з трьох супутникiв першої планети Хори. Iзольованi понад сiмсот тисяч рокiв один вiд одного всi хром-кальти, якi виявилися представниками однiєї раси, отримавши у своє розпорядження кораблi хорiв, стали масово подорожувати, визначаючи собi подальше мiсце проживання у своїй звiльненiй вiд хорiв Системi. Переселившись, вони називали себе не спiльним iм'ям, а, по назвi своїх небесних тiл. Так, наприклад, жителi планети Хора та її супутникiв Ор, Од та Ос, здавна iменувалися орами, жителi Храна та його супутникiв Ана та Ара називалися арами, жителi Хурша та його супутника Ура називали себе урами.
   Я, як Месiя-Визволитель, передбачений древнiм Пророцтвом Нефета, призначив iз найбiльш шанованих людей Великого Владику Системи Хром-Каль та Владик всiх її свiтiв. Подiливши у вiдношеннi 1:6 всi космiчнi кораблi, всю технiку та виробничi комплекси, весь транспорт i великi споруди, всю худобу та запаси насiння, я розпорядився переправити хорiв разом iз необхiдними для початку нового життя iнфраструктурами до нового свiту Системи Мормок. Зрозумiло, всiм їм було зроблено щеплення вiд можливих бактерiологiчних захворювань у нових свiтах.
   Обидва свiти тепер були iзольованi вiд решти Галактики Захисними Куполами, а координати проходiв, про всяк випадок, поки що залишалися вiдомими лише нашiй Командi та вiдповiдальним за проходи зель-цок-там.
   Залишивши рiзних спецiалiстiв, що прилетiли iз Зель-цок-ської Системи налагоджувати життя в обох вiдкритих нами свiтах, ми знову вирушили додому. Ця експедицiя тривала трохи менше року, тому додому ми повернулися за тридцять два днi до Нового 998.207 року.
  
  14. ПОЛIТ У СИСТЕМУ БЛИЗНЮКIВ.
   Прилетiвши додому, я тимчасово розпустив Команду та екiпаж нашого корабля. Вдома я тiльки вiдпочивав, насолоджувався спiлкуванням зi своєю дружиною Айлiцею та сином Нанер-Саюном, готувався до його Повнолiття.
   За кiлька днiв до свого трьохрiччя Нанер-Саюн став цiлком самостiйним та широко обiзнаним хлопчиком. Ростом вiн уже був 1,22 метри, а коло його iнтересiв варiювалося вiд спiву та танцiв до бойових мистецтв, вiд загадок найдавнiшої iсторiї до прихованих тонкощiв психологiї.
   Вiдпочинок моєї Команди не обмежувався неробством та сiмейними втiхами. Не тiльки воїни, а й iншi продовжували бойовi тренування, стратеги вигадували космологiчнi головоломки i вирiшували їх, агiтацiйна група розучувала новi римiвки Iюйрiмiца, в якi вiн вкладав нелiпрольськi технологiї, iнженери займалися вiйськовою та побутовою технiкою.
   Нанер-Саюну було цiкаво все, вiн всюди пхав свого носа, про все розпитував, намагався брати участь у бойових тренуваннях i вирiшеннi космологiчних завдань. Але найбiльше йому подобався Iюйрiмiц, вiрнiше, його володiння НеЛiПроЛом. Чомусь iз усiх наук перевагу вiн вiддавав саме психологiї.
  ***
   На Пiврiччя, тобто у Серединi Зими 998.207 ийлiрського року, Єйнайка народила дочку. Її чоловiком став Оцлiрад, один iз традицалiв нашого екiпажу, з яким в останнiй експедицiї у неї почалося кохання. Тож у нову експедицiю ми вирушили без неї. Тепер її мiсце у командi Ейлiр-Еюя та у загонi агiтаторiв, яким керував Iюйрiмiц, зайняв мiй син Нанер-Саюн у вiцi трьох з половиною рокiв.
   Цього разу ми вирiшили варпонутися у лiве вiдгалуження нашого рукава Галактики.
   - От ми лiтаємо Галактикою, вiдвiдуємо рiзнi Системи, вiдкриваємо або закриваємо їх, а Галактов чомусь поки що нiде не зустрiли. - Замислено крутила перед собою Навiгацiйну Сферу Єйкайна, що залишилася без сестри, а тому нудьгувала.
   - Може, ще й зустрiнемо! - Пiдбадьорив її Одракраз.
   - Не зустрiнемо. - Вiдповiла Яйлiза. - Пам'ятаєте, у своєму Пророцтвi Нефет iз Системи Хром-Каль казав, що Галакти не прийдуть до них на допомогу, бо на той час загинуть? Тож, мабуть, вже загинули.
   - А може, не всi загинули? Може, хтось i лишився?! - Уперто стукнув кулаком об кулак Одракраз.
   - Тодi де вони? - Запитала Яйлiма.
   - Десь далеко. - Одракраз крутнув Сферу так, що вона повернулася до нього своїм Верхнiм Полюсом, а центральнi зiрки нашої Галактики спалахнули яскравiше. - А може, вони там, у серединi Галактики?
   - От чудово! - Вигукнув Нанер-Саюн, що прибiг звiдкись. - А ми полетимо до Центру Галактики?
   - Колись полетимо. - Вiдповiв я.
   У цю мить пiлоти розрахували варп-стрибок до подвiйної зiрки у сусiдньому вiдгалуженнi Галактики, позначенiй у Навiгацiйнiй Сферi однiєю назвою "Близнюки", та оголосили готовнiсть. Ми посiдали в крiсла i пристебнулися.
   Декiлька перевантажувальних миттєвостей i ми виринули бiля Системи, в центрi якої оберталися двi майже однаковi зiрки. Одна зiрка виявилася жовтим карликом iз радiусом 702 тисячi кiлометрiв та температурою 5.490 градусiв, а друга - помаранчевим iз радiусом 699 тисяч кiлометрiв та температурою 5.580 градусiв*. Оберталися Близнюки навколо загального центру тяжкостi, роблячи повний обiг за 1007 ийлiрських годин або трохи бiльше 50 дiб. Система виявилася iзольованою приблизно п'ятсот тисяч рокiв тому за йлирським часом.
   - Навколо чого цi зiрки крутяться? - Висловлював загальний подив Нанер-Саюн. - Чому воно таке маленьке, що його навiть не видно?
   - Розрахунки показують, що це тiло складається з дуже щiльної матерiї з настiльки потужною гравiтацiєю, що воно поглинає навiть свiтло, тому його не видно. А розмiри цього тiла... лише з дитячий м'ячик! - Ийжараз сама була здивована.
   - Ось такий? - Нанер-Саюн простягнув вперед свiй м'ячик, з яким вiн грав, кидаючи його об стiнку.
   - Ну, може, вдвiчi бiльше. - Вiдповiла Ийрийна.
   - А як воно називається?
   - Можна назвати його Чорним Шаром.
   - А чому древнi назвали цi зiрки Близнюк-1 та Близнюк-2? - Крутився навколо Трансляцiйного Кристалу Нанер-Саюн. - Чому би не надати їм окремi iмена?
   - Тебе не спитали. - Добродушно буркнув Одракраз.
   - А якби спитали, я би назвав он ту Жовток, а он ту - Оранж.
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Для порiвняння - радiус Сонця, що є жовтим карликом, дорiвнює 696.340 км, вiдстань вiд нього до Меркурiя дорiвнює 57,9 млн. км, до Венери - 108,2 млн. км, до Землi - 149,6 млн. км, до Марса - 227,9 млн. км. Температура Сонця дорiвнює 5.505 градусiв за Цельсiєм.
   - А чому б i нi? - Погодилася Йойлока. - Давайте внесемо цi iмена до Сфери?
   - Внось! - Дозволив я. - Сфера зель-цок-ська, отже, i iмена зiрок у нiй можуть бути зель-цок-ськими!
   На вiдстанi 60 мiльйонiв кiлометрiв вiд орбiти Близнюкiв була перша планета цiєї Системи, яка не мала супутникiв. Потiм на вiдстанi 110 мiльйонiв кiлометрiв однiєю орбiтою оберталася парочка планет, що мала по два супутники. На третiй орбiтi, на вiдстанi 150 мiльйонiв кiлометрiв, оберталася знову тiльки одна планета, правда з двома супутниками, а на четвертiй - знову двi планети, але вже без супутникiв.
   Древня Сфера повiдомила, що планети мали рiзнi назви мовами свiтiв Близнюкiв, але зель-цок-ських iмен не мали, тому що мiсцевi воїни колись дали рiшучу вiдсiч войовничим зель-цок-там i тi сюди бiльше не совалися.
   Зробивши в Iзоляцiї прохiд, ми влетiли всередину Системи Близнюкiв i зависли над третьою орбiтою в режимi невидимостi. Ерес-сканування показало, що всi планети заселенi ересами, а незабаром ми й самi це побачили - мiж планетами та супутниками туди-сюди снували космiчнi кораблi абсолютно незрозумiлої для нас конструкцiї. Пiдлетiвши на крейсерi ближче до одного з кораблiв, що летiв вiд планети третьої орбiти до однiєї з планет четвертої, ми побачили, що їхнi кораблi не є повнiстю металевими, як нашi, а мають великi прозорi вiкна, як на наших планетарних човниках. А у цих вiкнах ми побачили мiсцевих ересiв - людей зовсiм не схожих на наши раси.
   - Якi вони... - Спробував пiдiбрати потрiбнi слова Нанер-Саюн. - Дивнi та страшнi... I некрасивi...
   - Краса - поняття невизначене. - Вiдповiв йому Iюйрiмiц. - Може, вони себе вважають неперевершеними красенями, а ми для них будемо виглядати потворними монстрами.
   - Ось цi сутулi i ширококiстнi, з маленькими приплюснутими носами, з довгими вухами, що висять по боках, i з гострими зубами, що стирчать з широких безгубих ротiв фiолетовошкiрi монстри - красенi? - Не повiрив Нанер-Саюн.
   - А чим кращi коричнево-золотистi з довгим волоссям i пухкими губами, довгi й тонкi зель-цок-ти?
   - У нас не лише такi!
   - А може, й у них також кiлька рас?
   - А що то за спалахи на планетi першої орбiти? - Перервала їхню суперечку Дразойка - Може, у них якесь свято i вони влаштували салют?
   - На свято нам одразу потикатися точно не варто. - Висловився Iюйрiмiц. - Для першого контакту треба пiдiбрати спокiйнiше мiсце.
   - Ну, от i давайте висадимося на третiй орбiтi. Тим бiльше, що там лише одна планета i на нiй, здається, спокiйно. - Вирiшив я.
   - А чому ви кажете "планета", "орбiта", а не називаєте їх на iм'я? - Знову запитав Нанер-Саюн. - Може, дамо їм назви?
   - Навiщо давати свої назви, якщо у мiсцевих ересiв вони й так є? - Почала пояснювати Яйлiма. - От спустимося i дiзнаємось, як вони називаються.
   - А коли спускатимемося? - Не вгавав мiй син.
   - Нанер-Саюн! - Нарештi вирiшила заспокоїти його Айлiца. - Командi Ейлiр-Єюя треба прийняти рiшення, для цього треба порадитись, а ти весь час лiзеш зi своїми питаннями! Ти можеш деякий час помовчати осторонь i не заважати людям працювати?
   - Можу. - Погодився син i сiв бiля задньої стiнки круглої Спiльної Зали нашого корабля.
   Пiсля деяких суперечок ми дiйшли висновку, що загримуватися пiд якусь расу нам тут не вдасться, а тому нiчого й ховатися.
   - Будемо сiдати на планету третьої орбiти у видимому режимi! - Пiдбив я пiдсумок.
   Пiлот розрахував короткий стрибок i ми варпонулися на орбiту планети. Виринувши над одним iз чотирьох материкiв планети, ми включили режим видимостi i почали повiльно спускатися до поверхнi, вишукуючи мiсце для посадки. Коли до поверхнi залишалося всього три кiлометри, звiдти до нас вилетiли чотири кораблi. Не намагаючись вийти на зв'язок i з'ясувати, хто ми такi, вони спочатку нас оточили, а потiм вiдкрили вогонь з мiсцевого виду зброї. Корабель автоматично включив захист вiд астероїдних уламкiв i жодної шкоди цей обстрiл нам не завдав. Не змiнюючи швидкостi та напрямку, ми знайшли вiльний рiвний майданчик, покритий якоюсь твердою сiрою речовиною, схожою на камiнь, i плавно на нього опустилися.
   В ефiрi йшли постiйнi переговори мiсцевих мiж собою, тому нашим мовникам iз їхнiми програмами дуже швидко вдалося розшифрувати мiсцеву мову та пiдiбрати до неї алгоритм. Мiсцева мова, як i всi почутi нами ранiше в рiзних системах, виявилася одним з дiалектiв стародавнього загальногалактичного. Нашi нагруднi кристали-перекладачi одразу отримали алгоритми, i ми тепер вiльно могли розумiти i розмовляти з мiсцевими.
   Трансляцiйний Кристал показував, що навколо нашого корабля збираються якiсь важкi металевi машини на колесах iз прозорими вiкнами, за якими сидять дуже серйознi, i я би навiть сказав наляканi ереси. Але, може, у них просто були такi вирази, якi ми сприймали як налякано-серйознi?
   - То що, виходимо? - Запитала Айшуханiза, ховаючи пiд накидкою, одягненою поверх комбiнезону, бластер та поясну коробку пристрою, що допомагав концентрувати та посилювати внутрiшню енергiю.
   - А навiщо тобi зброя? - Запитала Єйкайна.
   - Про всяк випадок. Моя iнтуїцiя пiдказує менi, що це їхнi бойовi машини. I взагалi, раджу всiм вам теж озброїтися максимально. Надто вже їхнi обличчя... агресивнi! Так, думаю, це слово найбiльше їм пiдходить!
   I ми почали озброюватися. Окрiм звичайних бластерiв, кожен взяв те, що вважав за потрiбне. Одракраз засунув у поздовжнi шви-кишенi на штанинах комбiнезону по плазмо-спису, прикрiпив до пояса рулон мотузки, пiд плащем приховав плазмо-кинджал, у безлiч нагрудних кишень розсовував дротики, а в таємнi кишенi на рукавах - по звичайному кинджалу.
   Дразойка видала нам усiм по комплекту пробiрок iз зiллями, якi, як вона сказала, завжди можуть стати у нагодi. Кожна пробiрка була забезпечена пробкою-кристалом, яка при дотику повiдомляла, для чого її можна використовувати.
   Йойлока у спецiальнi трубочки, розташованi навколо її талiї на поясi, порозсувала бойовi музичнi iнструменти.
   - А менi досить бластера! - Заявив Лiрiдан. - Мого володiння дилiмарком та енергетикою достатньо для будь-якого бою. Але, мабуть, прихоплю з собою ще Дразойкiв набiр i Одракразовi палицi з ланцюгами.
   Iюйрiмiц не став брати жодних додаткових видiв зброї, крiм набору флакончикiв з ароматами, що дiють на психiку.
   Як не просився вийти назовнi Нанер-Саюн, я не дозволив.
   - Ти ж бачиш, що зi ста п'ятдесяти чоловiк екiпажу виходять лише двадцять! - Закликав я його до дисциплiни. - Мамi теж хочеться, але ж вона мовчить, як i всi iншi. Ось розвiдаємо обстановку, тодi й буде видно.
  
  15. IМПЕРIЇ СИСТЕМИ БЛИЗНЮКIВ.
   У першу розвiдку, крiм шiстнадцяти членiв Команди Ейлiр-Єюя, вийшли Ейлiц, що став негласним охоронцем Айлiри, ейжазiма Ейжарiдан, як хронiкер Команди, космовоїн Ийлiнур - партнер Айшуханiзи та традицалка Дiлiра, навчена своїм коханим Лiрiданом багатьом з бойових мистецтв. Усi вони вибрали собi той чи iнший вид зброї, яку ми їм запропонували.
   Сiвши попарно в десять планетарних човникiв, ми вивели їх iз ангарiв корабля на тверде покриття посадкового майданчика i вишикували пiвколом перед тими, хто нас зустрiчав. З центральної машини, схожої на ейжашського морського павука, тiльки меншої за розмiрами, з вiкнами замiсть очей i на колесах, замiсть лап, вийшов чоловiк i голосно крикнув:
   - Вийдiть з машин i здайтеся!
   - Виходжу я та Айлiра! - Наказав я. - Iншим чекати!
   - Я теж вийду! - Рiшучим тоном заперечив Iюйрiмiц. - При першому контактi потрiбен психолог.
   - Гаразд, на третiй орбiтi трiйка, можливо, краще виглядатиме. - Погодився я. - Ходiмо!
   Ми вийшли i зробили кiлька крокiв уперед.
   - Мутанти якiсь... - Почули ми перехоплену перемовками розмову в машинах.
   - Може, це нова бiологiчна зброя шрапiв?
   - Я Представник Уряду Шираз! - Представився чоловiк, що вийшов уперед. - А хто ви такi?
   - Ми люди, ереси iз Системи Зель-цок сусiднього рукава нашої Галактики Зельсiн-цок-Нане. - Вiдповiв я.
   - Ми називаємо Галактику Шрiмонане. -- Iз наголосом на "о" зауважив Представник. - Навiщо ви прилетiли?
   - Прилетiли дiзнатися, чи не потрiбна вам якась допомога.
   - Як ви проникли через Iзоляцiйний Купол?
   - У нас є ... - Почала було Айлiра, але Iюйрiмiц рiзко перебив її:
   - У нас є така можливiсть. Ми вiльно проникаємо через Iзоляцiї будь-яких зiрково-планетних Систем, створених Галактами.
   - Ви Галакти?
   - Нi, ми такi ж ереси, як ви. Галактiв нiхто давно не зустрiчав.
   - У вас є зброя?
   - Є.
   - Де вона?
   - Скрiзь. - Iюйрiмiц махнув рукою вгору.
   - Скiльки у вас кораблiв?
   - Од... - Спробувала вiдповiсти Айлiра, але її знову перебив Iюйрiмiц:
   - Багато. Вони чекають на нас за Куполом. Якщо з нами щось трапиться...
   - Ми не бажаємо вам зла. Прошу слiдувати за нами!
   Представник залiз у свою машину i всi вони, розвернувшись, поїхали колесами по твердому сiрому покриттю. Ми полетiли за ними на човниках-антигравах, передаючи все, що бачили та чули навколо, через Кристали та перемовки на Кристал Корабля. Машини мiсцевих в'їхали в прямокутний тунель штучної кам'яної гори, проїхали ним, освiтлюючи шлях електричними свiтильниками, вбудованими в їх переднi частини i зупинилися бiля величезних кам'яних ворiт.
   Усю дорогу Украгейра та Одракраз випускали з прочиненого вiкна свого човника штучних мiнi-мошок, запрограмованих на запис та передачу панорами та звукiв на загальний Кристал у кораблi та на нашi перснi. Цi мiнi-мошки розлетiлися по всьому пiдземному комплексу, що виявився просто величезним: десять поверхiв пiд землею та площею близько семи квадратних кiлометрiв на кожному поверсi.
   З машин висипало щонайменше два десятки озброєних воїнiв. Ми теж вийшли з човникiв, про всяк випадок активувавши бронезахист своїх плащiв. Ейжарiдан прикинулася такою ж людиною, як ми, склавши свої крила на спинi у виглядi плаща i ширяючи над землею на гравцi, схованiй пiд довгою спiдницею.
   Нам запропонували пройти кiлькома коридорами, повертаючи то праворуч, то лiворуч, i завели до великого прямокутного залу. Взагалi все в цьому комплексi було прямокутним - i коридори, i дверi, i кiмнати, i зали, i якiсь технiчнi пристрої. I нiде звичних нам кiл або хоча б закруглень. Навiть кiлька колон, що трапилися на шляху, були не круглими в перетинi, а прямокутними. По обидва боки дверей залу стало по одному воїну. Представник запропонував нам скласти зброю на полицi стелажу, що простягнувся вздовж стiни та пройти далi до зали.
   Iюйрiмiц нашою мовою порадив не показувати всiєї зброї, а викласти тiльки тi бластери, якi були на виднотi. Ми послухалися його поради i, таким чином, залишилися майже повнiстю озброєними.
   У залi стояв довгий прямокутний стiл, а вздовж нього - стiльцi на чотирьох нiжках iз прямокутними сидiннями та спинками.
   - Сiдайте! - Запропонував представник мiсцевих, вказуючи на стiльцi, а сам став на чолi стола пiд великим прямокутником, що висiв на стiнi.
   Уздовж стiн i бiля дверей застигло кiлька озброєних людей, а бiля прямокутного столика в прямому кутку зали за якимось квадратним ящиком сидiло ще двоє.
   Представник торкнувся прямокутника на стiнi рукою, i на ньому щось замиготiло. Дуже дивно було розглядати не об'ємне зображення, а плоскi картинки. Коли наш зiр пристосувався до сприйняття плоского зображення, ми зрозумiли, що прямокутний екран транслює появу нашого корабля в Системi Близнюкiв просто нiзвiдки та спуск його на планету третьої орбiти.
   - Звiдки ви прилетiли? - Запитав Представник.
   - Ось звiдси! - Йойлока активувала свiй перстень, одночасно збiльшивши зображення до розмiрiв звичайної Навiгацiйної Сфери, тобто до двох метрiв у дiаметрi, i вiн передав об'ємне зображення нашої Галактики. - Ви знаходитесь тут, а наша Система - отут.
   - Це неможливо! - Пролунав здивований голос iз-за столика в кутку, але Представник кинув туди такий погрозливий погляд, що там одразу замовкли й пригнулися ближче до ящика.
   - Ви вже зустрiчалися iз шрапами?
   - А хто це такi? - Запитала Яйлiма.
   - Шрапи - нашi вороги. Вже багато столiть ми ведемо з ними вiйну. Вони володiють планетами та супутниками першої та другої орбiт Системи Брат та Сестра.
   - Ми нiчого не знаємо про вашу Систему. Розкажiть, як називаються вашi планети та супутники та хто на них живе. - Попросила Йойлока, збiльшуючи зображення Системи Близнюкiв на всю Сферу.
   - Ось цi двi зiрки у нас називаються Двiйнятами. Жовте свiтило - Брат, а помаранчеве - Сестра. - Спробував освоїтись з об'ємним зображенням Представник.
   На плоскому екранi його слова дублювалися плоскою картинкою, якою рухалися плоскi зображення.
   - На першiй орбiтi знаходиться планета Шракан, на другiй - Шрун iз супутниками Ун та Юн i Шрап iз супутниками Ап та Яп. Корiнних жителiв Шруна називають шрунами, Уна - унами, Юна - юнами, Апи - апами, а Япи - япами. Але всiх їх завоювали шрапи з планети Шрап, тому ми їх всiх називаємо шрапами.
   - Тобто, шрапам належать три планети та чотири супутники? - Уточнив Одракраз.
   - А як називаєтесь ви? - Вирiшила уточнити й Айлiра.
   - Ми - ширази. Нам належать планети та супутники третьої та четвертої орбiт. Це Шираз iз супутниками Фiр та Сiр i двi планети четвертої орбiти Шафiза та Шакiр.
   - Три планети та два супутники. - Пiдрахував Одракраз. - На два супутники менше, нiж у шрапiв.
   - Саме так! Хоча нашi планети та супутники бiльших розмiрiв, нiж шрапiвськi. Цi три планети та два супутники входять до Iмперiї Ширазу, а шрапи утворили Iмперiю Шрап.
   - А хто розпочав цю вiйну? I за що ви воюєте? - Запитав Лiридан.
   - Ми лише обороняємось. Робимо все можливе, щоби шрапи не завоювали нашi свiти. Наша вiйна праведна, а їхня - завойовницька. Якщо ви прилетiли нам допомогти, допоможiть завоювати свiти шрапiв!
   - Але якщо ви їх завоюєте, то самi станете завойовниками! - Зауважила Яйлiза.
   - Зате ми припинимо вiйну! Переможе iсторична справедливiсть i Iмперiя Шираз пошириться на всю Систему Брат-Сестра!
   - А що буде зi шрапами? - Я зробив знак Командi, що далi вести дiалог iз ширазами буду я.
   - Те саме, що й iз завойованими нами ранiше мешканцями супутникiв та планет третьої та четвертої орбiт. Вони стануть нашими пiдопiчними, якими ми розумно управлятимемо.
   - То ви свої свiти теж завоювали?
   - Звичайно, iнакше не було б Iмперiї. Але це було дуже давно, ще до Iзоляцiї.
   - А Шрапи?
   - Вони теж створили свою Iмперiю ще до Iзоляцiї. Нашi iмперiї постiйно воюють, то розширюючись, то звужуючись. Лише одного разу нам вдалося об'єднати свої сили, щоб дати вiдсiч зельтам, якi прилетiли звiдкись звiдси. - Представник тицьнув пальцем у наш район Галактики i я зрозумiв, що зельтами вони в давнину називали саме нас.
   - А Галакти?
   - Кожна Iмперiя намагалася залучити Галактiв на свiй бiк, але вони вимагали лише миру та рiвноправ'я. А яке може бути рiвноправ'я, якщо шрапи чорно-коричневi, а ширази - бузково-фiолетовi, не кажучи вже про iншi вiдмiнностi! Яке може бути рiвноправ'я у довговухих з довгоносими?! - Представник явно нервував, ледве стримуючи лють по вiдношенню до ненависного ворога. - Але Галакти не захотiли розбиратися. Вони просто iзолювали нас вiд решти Галактики Куполом, щоб ми не могли воювати за його межами i сказали, що вiдкриють нас тодi, коли у нас запанує мир.
   - От ми i воюємо за цей мир! - Не витримав один iз воїнiв, що стояли бiля дверей. - Коли ми завоюємо шрапiв, Iмперiя стане єдиною, i воювати вже не доведеться!
   - А шрапи теж так вважають? Вони теж воюють за мир та за єдину Iмперiю? - Єхидно поцiкавилася Яйлiза.
   - Так, але нам мир в Iмперiї Шрап не пiдходить! Правити має Iмперiя Шираз! - Стукнув Представник кулаком по столу.
   Повисла незручна тиша, пiд час якої ми дивилися на екран, де беззвучно розгорталися мiжпланетнi бої мiж двома Iмперiями однiєї Системи.
   - То ви допоможете нам у нашiй праведнiй вiйнi? - Нарештi, урвав мовчання Представник.
   - Спочатку нам треба розiбратися. - Вiдповiв я. - Ви могли би надати нам всю iнформацiю про вашi вiйни з доiзоляцiйної епохи до сьогоднi?
   - Тiльки спочатку не завадило би перекусити i десь розмiститися, щоб вiдпочити. - Завважила Ойдраза.
   - Ми розмiстимо вас у казармi. - Вiдповiв Представник. - Ми всi живемо у подiбних казармах. - I їсти ви будете те саме, що й усi нашi воїни.
   - А наша зброя? - Нагадав Одракраз, кивнувши на стелаж, куди ми виклали нашi бластери.
   - Зброя на вiйськовiй базi вам не знадобиться. Ви її отримаєте згодом.
   Казарма виявилася прямокутним примiщенням сiм на шiсть метрiв, по обидва боки якого стояло по п'ять двоярусних лiжок, розташованих подушками до стiни. Бiля кожного лiжка до стiни крiпилася невеличка поличка. Центр кiмнати завширшки два метри закiнчувався дверима, за якими було п'ять унiтазiв, п'ять душових i п'ять умивальникiв. I жодного навiть загального басейну. Над дверима прямокутник плоского демонстрацiйного екрану. I все...
   - Як цей екран вмикається? - Пiдiйшла ближче до дверей Ийрийна i помахала перед ним руками.
   Вiдразу екран сам засвiтився i почав показувати плоскi хронiки боїв мiж кораблями двох Iмперiй. Дуже швидко ми змогли зрозумiти, що кораблi ширазiв були переважно складними конструкцiями, створеними з рiзнорозмiрних прямокутних паралелепiпедiв з квадратними вiкнами-iлюмiнаторами, через якi ширази спостерiгали за зовнiшнiм свiтом. Чотири заднiх подовжених паралелепiпеди викидали при маневрах вогонь. Мабуть, двигуни їхнiх кораблiв працювали на якомусь рiдкому паливi.
   Кораблi шрапiв були схожi на букву "С", що летить незамкненим вiдрiзком кола назад. З кiнцiв цього незамкнутого кола вилiтало полум'я. Передня частина такого корабля теж була засклена i являла собою величезне вiкно, перед яким по дузi були встановленi крiсла екiпажу.
   Ширази були представленi декiлькома рiзновидами подiбних рас. Всi вони здавалися сутулими за рахунок вiдсутностi ший, голова виростала прямо з широких плечей, з бокiв звисали довгi, майже до лiктiв рук, вуха, а шкiра мала бузково-фiолетовий колiр. Вiдрiзнялися раси ширазiв вiдтiнками бузково-фiолетового, носами, губами та зубами.
   У панiвної раси ширазiв носи були маленькими i приплюснутими, губ не було взагалi, а весь рот був просто втиканий гострими зубами в кiлька рядiв, що свiдчило про виключно м'ясний спосiб харчування. Їхня шкiра була найбiльш насиченого фiолетового кольору. Волосся на головах, та й на всiх тiлах, не було.
   Завойованi ними ще в давнину жителi Фiра, супутника Шираза - фiри, були майже такими ж, але з меншими ротами та гострими зубами в два ряди, а уродженцi супутника Сiра - сiри, на додачу до цих вiдмiнностей замiсть носiв мали три прорiзи, якi то стулялися, то розмикалися при диханнi.
   У аборигенiв планети Шафiза - шафiв роти теж були наповненi гострими зубами, але в один ряд, а навколо ротiв йшли двi складки, що утворювали подобу губ. Колiр їхньої шкiри був найбiльш свiтлим, сiрувато-бузковим.
   У шакiв - представникiв корiнного населення планети Шакiр, губ не було, зуби розташовувалися двома рядами - переднi гострi, заднi пласкi, а носи були бiльш виступаючими i тонкими. Колiр шкiри займав промiжне положення мiж сiро-бузковим i темно-фiолетовим.
   Усi чистокровнi ширази займали панiвнi посади, а представники iнших рас - пiдлеглi їм.
   Шрапи були представленi сiмома рiзновидами єдиної колись раси з чорно-коричневим кольором шкiри, маленькими, майже як у нас, вухами та довгими носами, кiнчики яких могли ворушитися. Волосся у них теж не було.
   Панiвнi шрапи мали найсвiтлiшу шкiру коричнево-шоколадного кольору. Такий же колiр шкiри мали i їхнi сусiди з супутникiв Шрапа - Апа та Япа. Тiльки якщо в шрапiв носи були гачкуватими, з горбинкою на перенiссi i нависали над безгубими ротами, наповненими, гострими зубами в один ряд, то в апiв носи, хоч i з горбинкою, над ротами не нависали, а в япiв горбинки не мали.
   Наскiльки ми встигли помiтити, шрапи, апи та япи мали майже рiвнi права i панували над рештою - шрунами, унами, юнами та шраками.
   Шраки вiдрiзнялися найбiльш чорною шкiрою, настiльки чорною, що iнодi були майже невидимими. Носи у них були прямi й гострi, вуха маленькi й притиснутi до голови, а на потилицях поверх шкiри утворилося деяке ущiльнення, на кшталт панцира.
   Шруни були теж чорними, але з вiдтiнком сiрувато-коричневого. Їхнi носи були гострими, з горбинкою, але рота не перекривали. Вуха до голови не притискалися, але й на боки не стирчали. Замiсть панцира на потилицi вони мали кожисту складку, всю в якихось горбках.
   Уни були темно-коричневого кольору, з гладкими потилицями i найкрасивiшими, на наш погляд, рiвними, хоч i довгими носами.
   Юни мали шоколадний колiр шкiри, кiнчики носiв носили постiйно задертими догори, вуха приколювали якимись прикрасами до шкiри голови, а за переднiми гострими зубами були виднi й плоскi.
   Бузково-фiолетовi довговухi ширази терпiти не могли коричнево-чорних довгоносих шрапiв i вели з ними безперервнi вiйни вже бiльше мiльйона рокiв. Агiтацiйний фiльм, який нам показали ширази через плоский екран, стверджував, що виннi у всьому шрапи i лише перемога ширазiв у вiйнi двох iмперiй принесе системi Брат-Сестра довгоочiкуваний мир.
  
  16. НАШ ПЕРШИЙ СПРАВЖНIЙ БIЙ.
   Ми переслали через перемовки та перснi iнформацiю на корабель i, почувши шум у коридорi, вийшли зi своєї казарми. Коридором кудись в один бiк поспiшали ширази. Ми пiшли за ними i незабаром увiйшли до величезної зали, заставленої прямокутними столами. Цi прямокутники вже почали дратувати!
   Ширази розсаджувалися за столами, дотримуючись расових вiдмiнностей: чистокровнi окремо, фiри - окремо, сiри - окремо, шафи - окремо та шаки - окремо. За кожним столом розмiщувалося по двадцять чоловiк, мабуть, за кiлькiстю людей у кожнiй казармi. Нас теж було двадцятеро, за який стiл сiдати, ми не знали.
   - Ну, не чекати ж, коли всi розсядуться i залишать для нас вiльний стiл! - Обурилася Айшуханiза. - Я вибираю он той, вiн поки що вiльний! - I вона рiшуче попрямувала до обраного столу.
   Ми пiшли за нею. Не встигли ми сiсти, як до столу пiдiйшли кiлька фiрiв. Яскраво-фiолетова їхня шкiра на головах лиснiла вiд якихось видiлень, вони зловiсно пiдняли вуха над головами, вишкiрили обидва ряди своїх гострих зубiв i розчепiрили пальцi рук, звiльнивши, як з пiхов, гострi пазурi. Решта спостерiгали, не втручаючись.
   - Мабуть, ми зайняли їхнiй стiл. - Здогадалася Айлiра. - Може, встанемо?
   - Нi! - Вiдповiла Айшуханiза. - Тодi вони подумають, що ми слабкi!
   - Спокiйно! - Встав Iюйрiмiц. - Зараз вони пiдуть...
   Вiн пшикнув з однiєї зi своїх пробiрок якимось ароматом перед собою, зробив крок у ледь помiтну хмару i ласкаво заспiвав кiлька звукiв, з тих, що ми вже засвоїли з мiсцевої мови. Всi агресивно налаштованi фiри якось поникли, начебто зменшилися у розмiрах, сховали пазурi i зуби i пiшли в дальнiй кут до вiльного столу.
   Iюйрiмiц обвiв увесь зал поглядом. Мiсцевi схопилися за виделки i почали завзято мучити шматки м'яса на квадратних металевих тарiлках. Ми також звернули увагу на свої тарiлки. У них лежали шматки напiвсирого м'яса, а виделок у кожного було по двi.
   - Нам що, теж їсти м'ясо сирим? - Тихенько спитала Дразойка.
   - Якщо хочеш, можеш спробувати, а я собi засмажу! - Айшуханiза взяла в руки обидвi виделки i встромила їх у м'ясо.
   Зосередившись, вона пропустила по вилках вiд себе до м'яса невеликий електричний заряд. Запахло смаженим. Айшуханiза iз задоволенням взялася за їжу. Ми послiдували її прикладу i вже за кiлька миттєвостей всi iз задоволенням їли смаженину, приправлену якимись незнайомими нам прянощами. Запивали обiд звичайною водою, що мала явнi домiшки iонiв залiза, магнiю та кальцiю.
   Пiсля вечерi нас попросили пройти до нашої казарми i стали по черзi викликати на розмову. Всi питання "розмови" являли собою допит, метою якого було з'ясувати, чи не є ми шпигунами або посiбниками шрапiв, якою зброєю ми володiємо, коли зможуть прийти до нас на допомогу iншi кораблi i чи залишилися на нашому кораблi ще представники нашої раси.
   Ми вiдповiдали, що на кораблi нiкого не залишилося, що iншi кораблi можуть прилетiти протягом кiлькох годин, що анi шпигунами, анi посiбниками ми не є i що зброю ми їм уже вiддали.
   Коли настала нiч, нам дали спокiй i я змiг вiдправити на Корабель всю iнформацiю про те, що сталося. Я попросив пiлота органiзувати в режимi невидимостi десант з декiлькох варп-екiпажiв до Iмперiї шрапiв i розвiдати обстановку там, не показуючи своєї присутностi.
   Вранцi нас знову почали викликати на розмову. Тепер питали, як працює наша зброя i чому вона не працює в їхнiх руках. Ну, не розповiдати ж їм було про те, що кожен бластер запрограмований на свого носiя i в руках iнших залишається бездiяльним! Ми сказали, що наша зброя розумна та вiдгукується лише на свого господаря. Так само ми пояснили й чому ширази не можуть потрапити у наш корабель.
   До середини мiсцевого дня, пiсля того, як ми поїли (мiсцевi їдять чотири рази на добу, а не два, як ми), я отримав iнформацiю на свiй перстень та перемовку з Iмперiї шрапiв. Виявляється, там була така сама обстановка, як i тут, бойовий дух шрапiв не бачив iншого шляху для вiдновлення миру в Системi Близнюкiв, окрiм завоювання ширазiв. А тi яскравi спалахи на першiй планетi, на Шраканi, якi ми бачили з-пiд Купола Iзоляцiї, виявилися зовсiм не феєрверком, а ракетним обстрiлом! Виявляється, що час вiд часу завойованi шрапами пiдопiчнi свiти намагалися повставати, щоб стати головними.
   Ми всi сидiли колом на пiдлозi i переглядали голографiчну трансляцiю зi свiту шрапiв, коли до нашої казарми увiрвалися озброєнi ширази.
   - Шрапiвська пропаганда! - Кричав Представник. - Знищити!
   Бойовики-ширази спробували знищити зображення. Вони топтали його ногами, стрiляли по ньому металевими цилiндрами зi своєї зброї, але що може зашкодити голографiчному зображенню?... Тiльки те, що я його вимкнув.
  Хтось iз бойовикiв дав по нас чергу. Айшуханiза встигла вiдреагувати на мить ранiше i всi цилiндри зависли у повiтрi перед нами, а потiм електричне поле вiдкинуло їх до стiни. Ми щiльно зiйшлися бiля задньої стiни.
   - Роз'єднати! Поодинцi! - Вiддавав накази Представник. - Загальна тривога!
   Звiдусiль почали лунати гидкi звуки, на якi у коридори висипали сотнi озброєних ширазiв.
   - Тримаємося разом! - Крикнув я. - Пробиваємось до корабля!
   Ось тут i знадобилися всi нашi бойовi тренування. Ми кидали у противника електричними зарядами та блискавками, вiдключали електрику в коридорах, пiдпалювали помахом руки горючi предмети. У всiх нас iз таємних мiсць виникли в кого плазмо-списи, в кого кинджали, в кого дротики, в кого палицi, з'єднанi ланцюгами, в кого звичайнi бластери. Зазвучали мелодiї психопiсень, що обеззброювали i знерухомлювали тих, хто траплявся на шляху Iюйрiмiца та Йойрiюки. У повiтрi поширювалися паралiзуючi аромати, вiд яких у нас був iмунiтет.
   А бойовики все прибували та прибували. Вже на пiдходi до виходу з прямокутного тунелю, Йойлока та Лiрiдан запропонували нам бiгти до корабля, а самi залишилися затримувати нападникiв. Йойлока задiяла одразу кiлька музично-бойових iнструментiв, вiд яких супротивники падали та корчилися на землi, а Лiрiдан вiдбивав атаки на себе за допомогою дилiрмаку. Крiм того, бойовий запал ширазiв охолоджувало й те, що наш захист не брали металевi цилiндри, що вискакували по одному i чергами з трубок їхньої зброї.
   Не втративши жодної людини з Команди, посiявши панiку та розгубленiсть у лавах супротивника, ми повернулися на корабель i злетiли над Ширазом. Розкидавши навколо Шираза голографiчнi зображення нашого корабля, ми варпонулись до Шрапа.
   На Шрапi нас зустрiли майже так само, як i на Ширазi. Тiльки тут нас одразу же замкнули у казармi та допитували через екран на стiнi, не вступаючи в особистий контакт.
   Вибиралися ми зi Шрапа з такими ж боями, як iз Шираза, скориставшись моментом, коли нам принесли їжу та воду. I хоча це все подавалося через невелику щiлину у дверi, Iюйрiмiцу вдалося загiпнотизувати охоронцiв, i тi вiдкрили замок. А далi - блискавки, вибухи, пiдпали, бiйки, пiснi, аромати, бластери, дротики, кинджали...
   - То що нам з ними робити? - Запитала Айлiра, коли ми у кораблi зависли пiд Куполом Iзоляцiї, спостерiгаючи за Системою Близнюкiв, яку транслював Кристал у центр Загальної Зали.
   - Я б їх усiх!.. - Почав Одракраз.
   - Ми сюди не знищувати прилетiли, а допомагати! - Нагадала йому Яйлiза.
   - Та як їм допоможеш, якщо вони навiть мiж собою воюють! - Не вгавав Одракраз. - Недарма їх Галакти iзолювали!
   - От i ми iзолюємо. - Спокiйно вiдповiв я.
   - Не зрозумiв. Адже вони й так вже iзольованi. - Пiдняв голову Лiридан, який щось розглядав через свiй перстень на Шраканi. - До речi, обстрiл Шракана припинився.
   - Це тимчасово, поки вся увага спрямована на нас. - Сказала Айшуханiза.
   А увага i шрапiв, i ширазiв була повнiстю зайнята обстрiлом наших кораблiв. Точнiше сотень голограм, що зависли навколо Шираза i Шрапа. Вони запускали в них ракети, обстрiлювали на брiючому польотi якимись снарядами, пролiтали крiзь них на своїх кораблях... А наша кiлькiсть все не зменшувалася.
   - Смiшно! - Радiв Нанер-Саюн, переставляючи цi зображення з мiсця на мiсце.
   Ось тiльки корабель ширазiв приготувався атакувати наш, як той раптом зникав i з'являвся зовсiм в iншому мiсцi ближнього космосу.
   - То що ти там говорив про iзоляцiю? - Запитала Яйлiма.
   - Думаю, треба iзолювати кожен їхнiй свiт окремо, кожну планету, кожен супутник. - Вiдповiв я. - В умовах повної iзоляцiї Iмперiї розпадуться. Нiхто нiкому не пiдкорятиметься. Нехай спробують жити у мирi на своїх окремо взятих планетах та супутниках.
   - А як довго? - Запитала Єйкайна, прибираючи голографiчнi зображення нашого корабля навколо Шираза та Шрапа. - Теж близько мiльйона рокiв, як нас?
   - Ну... Думаю рокiв через триста ми їх вiдвiдаємо знову. - Вирiшив я i почав створювати за допомогою Ключа iзоляцiйнi сфери навколо кожного супутника та кожної планети Системи Близнюкiв.
   - А я, як Агiтатор, пропоную встановити на Сферах агiтацiйнi демонстрацiї. - Задумливо спостерiгаючи за моїми дiями, промовила Украгейра.
   - Якi? - Здивувалася Айлiра.
   - Ну, хай би двiчi на добу на їхньому небi спалахувало зображення нашої Команди i нагадувало їм про те, що їм слiд жити у мирi, i якщо вони виконають це побажання, то ми прилетимо та приберемо їхню iзоляцiю.
   - Здорово! - Зрадiв Нанер-Саюн. - Давайте запишемо таке звернення!
   Ми вишикувалися у пiвколо, як i на своїх планетах, пiдняли руки вгору i я заговорив:
   - Я - Ейлiр-Єюй, Виконавець Пророцтв Всесвiту! Я iзолюю вас до того часу, поки ви не вiдмовитесь воювати один з одним та з iншими ересами! Я прилечу до вас через триста ваших рокiв. Якщо ви навчитеся жити у мирi, я знищу iзоляцiю!
   - Так... Розрахуємо час на кожнiй планетi... i на кожному супутнику... - Порався бiля Кристала Нанер-Саюн. - Усе! Готово! На свiтанку та на заходi сонця кожного часового поясу в кожному зi свiтiв транслюватиметься з неба це зображення i це звернення!
   - А чи не дiятиме воно їм на нерви? - Обережно втрутилася Йойрiюка. - Менi б таке вже днiв через десять набридло.
   - Буде! - Погодився Iюйрiмiц. - Таке може призвести до масової iстерiї та стресiв. Тому ми його приглушимо... - Вiн трохи повозився з розрахунковим Кристалом i, нарештi, сказав. - Ось. Тепер, якщо у них все буде спокiйно, жодних трансляцiй з небес не буде. А якщо в якомусь районi знову почнеться вiйна, трансляцiя увiмкнеться i працюватиме, доки вiйна не припиниться.
  
  17. ОХОРОНЦI ГАЛАКТИКИ.
   Протягом наступних кiлькох сотень рокiв ми лiтали всiма рукавами нашої Галактики, поступово просуваючись вiд периферiї до центру. Наша мама, Властителька Зель-цок-ської Системи, зажадала, щоб нашi експедицiї за тривалiстю не перевищували трьох рокiв, а час мiж польотами дорiвнював часу попереднього польоту.
   - Це необхiдно, щоб ви не вiдвикали вiд рiдного свiту, щоб почувалися вдома саме тут. - Пояснила вона свою вимогу.
   Ми намагалися дотримуватися цiєї вимоги, тому деякi експедицiї тривали по року, деякi по пiвтора, а деякi лише по кiлька десяткiв днiв. Такi короткi польоти ми поєднували в кiлька i називали Каскадами. За один Каскад iнодi можна було дослiдити три-чотири свiти.
   Деякi свiти були замкнутi Сферами Iзоляцiї, але ересiв на них не було. Якщо умови життя на них пiдходили для нас, Властителька Системи Зель-цок вiддавала наказ до початку їх освоєння нашими кораблями та заселення їх нашими людьми, включаючи цi свiти у володiння зель-цок-тiв. Якщо умови були непридатнi для життя, але на планетах були кориснi ресурси, нашi фахiвцi починали їх освоювати.
   У тих iз замкнутих систем, в яких жили ереси, ми намагалися дiзнатися про їхнi проблеми, їх пророцтва i глобальнi очiкування, а пiсля цього вирiшували їх, як Команда Вселенського Месiї.
   Так, наприклад, у свiтах Системи Лукiс Космiчна Вiрусна Програма, мабуть, вийшла з ладу i на її планети щороку сипалися новi й новi хвороби. У цих умовах за майже пiвмiльйона рокiв на всiх планетах та супутниках стрiмко розвивалося Лiкарське мистецтво. На кожен новий вiрус Лiкарi вiдповiдали винаходом нових лiкiв, але вiруси навчилися мутувати та пристосовуватися до них, тому наступного року доводилося винаходити новi лiки i так безкiнечно. Життя у людей було дуже складним i безрадiсним, з купою рiзних заборон i обмежень, у них постiйно щось болiло, почували вони себе дуже слабкими, а серед настроїв переважали депресивнi. В умовах пiдвищеної смертностi через хвороби та високий рiвень самогубств на тлi депресiй, чисельнiсть населення в цьому свiтi не збiльшувалася, а неухильно знижувалася, наближаючись до межi зникнення виду.
   Усi чекали Кiнця Свiту, коли на кожнiй iз шести планет та шести супутникiв Системи залишиться всього по одному мешканцю. Створювалися Iнститути Останнiх Живих, якi збирали всю iнформацiю про цивiлiзацiї, що гинули, у спецiальних планетарних Iнфосхронах. Останнi Живi готувалися до того, що Найостаннiший на кожнiй планетi повинен буде включити Маяк - вiдео-свiтло-голосове повiдомлення про те, де знаходиться планетарний Iнфосхрон, щоб коли-небудь цю iнформацiю знайшли представники iнших видiв ересiв, якi випадково залетять сюди.
   До моменту нашої появи в Системi Лукiс вже майже нiхто не вiрив у стародавнє Пророцтво, яке вiщувало появу рятiвника вiд хвороб, що зробить життя прекрасним i радiсним. Вивчивши всi напрацювання мiсцевих лiкарiв, посиливши їх напрацюваннями наших лiкарiв, я за допомогою Ключа зумiв знищити Вiрусну Програму цiєї Системи. I хоча вся влада на планетах, як i ранiше, поки належить Лiкарям, якi вводять на свiй розсуд обмеження на спiлкування та пересування, якi видають укази про необхiднi протоколи лiкування та обов'язковi вакцинацiї, цих обмежень стає дедалi менше. Люди вчаться жити без хвороб i будувати новi соцiальнi зв'язки, що дозволяють спiлкуватися з будь-ким i подорожувати як своїми планетами, так i сусiднiми.
  ***
   В одному зi свiтiв пiсля спалаху на їх Центральнiй Зiрцi, що називається Нрiмою, майже на всiх трьох планетах Системи вiдбулося глобальне потеплiння. Найближча до Нрiми планета була повнiстю випалена, а двi iншi, втративши свої крижанi шапки на полюсах, майже повнiстю вкрилися водою. Вцiлiлi ереси перейшли вiд iснування на суходолi до життя пiд водою. У них з'явилися зябра, як у риб, а перетинки мiж пальцями на руках i ногах зробили їх кiнцiвки схожими на ласти. Хоча вони не втратили легень, що дозволяли їм дихати повiтрям, тепер їхнє життя було пов'язане з морем.
   Не маючи змоги будувати пiд водою Космозаводи, вони перестали лiтати одне до одного на планети Налiм та Лiман. Лише древнi легенди розповiдали про те, що колись вони лiтали в Космос i спiлкувалися не лише зi своїми побратимами по Системi Нрiми, а й з ересами iнших свiтiв.
   Одна з легенд-пророцтв передвiщала появу в неосяжному майбутньому якогось Будiвельника, який вiдродить будiвництво Космозаводiв i Кораблiв, возз'єднавши за їх допомогою двi братськi цивiлiзацiї налiмiв i лiманiв, що опинилися в iзоляцiї не тiльки вiд усього Всесвiту, а й одна вiд одної.
   Спочатку я думав побудувати такi Космозаводи на невеликих уцiлiлих острiвцях, але потiм вiдкинув цю думку. Треба було навчити налiмiв та лiманiв видобувати кориснi копалини зi своїх надр пiд водою, будувати пiдводнi заводи та придумати кораблi, здатнi злiтати з-пiд води. Зель-цок-ськi iнженери успiшно попрацювали в цьому напрямку i тепер ми маємо дружню Систему, з ересами якої ведемо взаємовигiдну торгiвлю та культурний обмiн.
  ***
   У деяких войовничих системах при нашiй появi з нами вiдразу ж починали воювати. Витримавши кiлька боїв, ми вирiшували деякi з їх проблем насильницьким чином, знищуючи смертоноснi види зброї i залишаючи їх iзольованими на невизначений час. Натомiсть ми пропонували їм Новi Пророцтва - всi їхнi проблеми вони повиннi вирiшити або самi, або чекати на появу Рятiвника, який прилетить зi своєю Командою лише тодi, коли вони вiдмовляться вiд агресiї та змiнять свiй менталiтет на дружнiй.
   Так ми перелiтали з одного рукава Галактики до iншого, вiд периферiї ближче до центру. Ми дiзналися, що майже всi людиноподiбнi ереси вiдносяться до А-цивiлiзацiй, якi залежать вiд своїх Центральних Зiрок.
   Були виявленi також В-цивiлiзацiї, що пристосувалися жити без свiтил. Такi цивiлiзацiї зустрiчалися на блукаючих планетах i в Системах з погаслою Центральною Зiркою. Ереси В-цивiлiзацiй не були схожi на людей у жодному з можливих наближень. Та вони й на будь-яких тварин не були схожi. До них можна було вiднести деякi види кристалiв, каменiв, випромiнювань або плазмоутворень.
   Деякi Системи виявлялися не iзольованими, але бiльшiсть були запечатанi в Кокони. Навiть налагоджуючи з цивiлiзацiями дружнi чи iнформацiйнi стосунки, я не поспiшав їх повнiстю розкривати. Якесь iнтуїтивне вiдчуття пiдказувало менi, що повнiстю знiмати Iзоляцiю з Систем не треба, треба лише вiдкривати проходи для кораблiв.
  ***
   Мандруючи нашою Галактикою Зельсiн-цок-Нане, ми все бiльше дiзнавалися про її будову. Наша зiрка Зель-цок була лише однiєю з понад ста двадцяти мiльярдiв iнших зiрок, розкиданих по п'ятьох роздвоєних рукавах Галактики, закручених у дисковидну спiраль. Дiаметр цього диска мав понад сто п'ятдесят тисяч свiтлових рокiв, а товщина - тисяча шiстсот сорок свiтлових рокiв. У центрi диска знаходиться сферичне потовщення - балдж дiаметром близько чотирьох тисяч свiтлових рокiв*. Система Зель-цок, що знаходиться майже в центрi свого вiдгалуження, ближче до хвоста, робить один оберт навколо Центру Галактики за 310 мiльйонiв свiтлових рокiв. Вiдстань вiд Зель-цок до Центру Галактики -
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Для порiвняння - дiаметр галактики Чумацький Шлях дорiвнює 100 тис. свiтлових рокiв, товщина диска - 1 тис. свiтлових рокiв, дiаметр балджу - 3 тис. свiтлових рокiв. Кiлькiсть зiрок у галактицi - близько 100 млрд. Сонячна Система робить один оберт навколо центру галактики приблизно за 200 млн свiтлових рокiв.
  близько тридцяти семи тисяч свiтлових рокiв.
   У Центрi Галактики знаходиться Чамп - Чорна Куля дiаметром всього близько десяти мiльйонiв кiлометрiв, яка у вiсiм разiв важча за всi зiрки Галактики. Навколо цього Чампу спостерiгається найбiльше скупчення зiрок, що обертаються з величезними швидкостями. При таких швидкостях обертання всi вони поступово повиннi втягуватися у Чамп, роблячи його ще щiльнiшим, що зрештою мало би призвести до неминучого вибуху та загибелi Галактики.
   Але що ближче ми пiдлiтали до Центру, то бiльше зустрiчалося нам iзольованих Систем, якi надсвiтловими швидкостями летiли у зворотнiй бiк. Серед ересiв, що жили на них, ходили легенди про те, що якась сила в дуже давнi часи вiдштовхнула їхню Систему вiд Чампу i вони отримали Другий Шанс - тепер летять до Периферiї, щоб потiм знову почати шлях до Центру. Їхнiй полiт у зворотнiй бiк триває вже мiльйони рокiв, за якi однi цивiлiзацiї змiнювалися iншими.
  ***
   Цього разу ми полетiли ближче до Центру вiдразу пiсля нашого з Айлiрою шiстьсотлiття. Рiзниця в два-три роки тепер не мала значення i всi ми, брати та сестри Команди, вважалися ровесниками. Навiть нашого сина Нанер-Саюна, якому вже перевалило за триста дев'яносто рокiв, можна було вважати нашим ровесником. У багатьох з нас були дружини, чоловiки та дiти, багато хто побудував у джунглях навколо Головного Палацу Столицi Ийлiру свої сiмейнi палаци.
   Єйнайка та Єйкайна стали Правительками двох найближчих до столицi Провiнцiй i в цю експедицiю не полетiли. Тепер, крiм управлiння Провiнцiями, вони займалися Мистецтвом Всiх Свiтiв, торгуючи та обмiнюючись з дружнiми нам Системами.
   Наша мама оголосила, що згодна виконувати обов'язки Властительки лише стiльки часу, скiльки нам знадобиться на цю експедицiю. Вона припинила самозаплiднення з омолодженнями i збиралася померти.
   - Я вже живу майже 7.950 рокiв. - Сказала вона.
   - Ще нi! - заперечила Айлiра.
   - До вашого повернення буде. Пiсля свого 7950-го дня народження я маю намiр померти. Вам необхiдно вирiшити, хто буде моїм Спадкоємцем, кому я повинна передати управлiння Зель-цок-ською Системою та всiма заселеними зель-цок-тами свiтами.
   Пiсля довгих обговорень, Властительками усiх Свiтiв Зель-цок-тiв погодилися стати близнючки Яйлiза та Яйлiма. На той час у них на двох вже було шiсть чоловiкiв i четверо дiтей - двi пари близнюкiв: хлопчик i дiвчинка вiд Цилийла у Яйлiзи та хлопчик i дiвчинка вiд Урiйса у Яйлiми. Переселившись у Головний Палац для навчання управлiнню Свiтами, вони взяли собi ще кiлькох чоловiкiв, збираючись до нашого повернення довести їхнє число до десяти, а кiлькiсть дiтей - до восьми.
   В Iюйрiмiца був найбiльший Сiмейний Палац, побудований подiбно до Головного, тiльки без залiв зборiв та урядових служб. У центрi стояв Палац Iюйрiмiца з Головним Iгровим Залом, а довкола розташувалися палаци дванадцяти його дружин.
   - Чому дванадцять? - Якось запитала його Дразойка. -Адже навiть Властитель має лише десять.
   - Колись я буду Володарем одного зi свiтiв. - Вiдповiв Iюйрiмiц.
   - У Володарiв може бути по шiсть дружин або чоловiкiв.
   - По-перше, я не прихильник дотримання традицiй у цьому питаннi. А по-друге, шiсть - за мене, та шiсть - за мою вбиту при народженнi сестру-близнючку...
   Але дванадцятьма дружинами Iюйрiмiц не обмежився. У нього було по кiлька дружин на кожному зi свiтiв, по кiлька дiтей i навiть онукiв. Усiх їх вiн час вiд часу вiдвiдував, тож застати його вдома було дуже проблематично.
   Ми з Айлiрою продовжували любити лише Айлiцу та Ейлiца. У мене поки що, крiм Нанер-Саюна, дiтей бiльше не було, а в Айлiри вже були близнюки - двi чотирирiчнi дiвчинки Айгра та Ейгра. Вони вже були повнолiтнiми i в цю експедицiю полетiли разом iз нами.
   Окрiм наших дiтей в екiпажi з'явилися четверо восьмирiчних дiтей Яйлiзи та Яйлiми, кiлька рiзновiкових дiтей Iюйрiмiца, що вже давно досягли повнолiття, син Лiрiдана та дочка Украгейри, а також кiлька дiтей iнших членiв екiпажу, якi замiнили їх на рiзних постах.
   Так, йшли роки та столiття, екiпаж змiнювався. У цьому 998.597 роцi за ийлiрським календарем навiть моя Команда змiнилася: замiсть Яйлiзи, Яйлiми, Єйнайки i Єйкайни, що вийшли з неї, тепер до сiмнадцятки входили мiй Нанер-Саюн, дочка Iюйрiмiца Iюйка, дочка Украгейри Урзiчка i син Лiрiдана Лiдiран...
  ***
   - До речi, ти помiтив, що серед Систем, якi летять у зворотньому напрямку, немає жодної вiдкритої? - Айлiра задумливо розглядала схему розподiлу зоряно-планетних систем у цiй областi Галактики. - Усi Системи Другого Шансу Iзольованi...
   - А може, ця iзоляцiя виконує роль такої пружної оболонки, яка вiдскакує вiд чогось теж пружного, що розташоване довкола Центру? - Припустила Йойлока.
   - Вiд чого вона може вiдскакувати? - Тут же перепитав Лiрiдан. - Вiд якоїсь стiни?
   - А може Центр Галактики теж iзольований! - Схопилася Урзiчка, дочка Украгейри. - Його спецiально iзолювали, щоб iзольованi Системи вiдскакували та не помирали у Чампi?!
   - А може ... - Збирався висловити свою гiпотезу Одракраз, та раптом...
   Спочатку стало абсолютно темно. Не свiтилися свiтильники в кораблi, не свiтився головний Транслюючий Кристал у центрi Загальної Зали, не свiтилися кристали-перекладачi на наших грудях... Потiм ми почули оглушливу тишу, таку, що аж заболiли вуха... У цю мить я пошкодував, що на наших кораблях не було вiкон, як на кораблях ширазiв та шрапiв. Коли ми трохи звикли до такого стану, знову ввiмкнулося свiтло, засвiтилися всi Кристали та з'явилися звичнi звуки.
  I тут Транслюючий Кристал показав, що наш корабель оточений величезними, порiвнянними з невеликими планетами, п'ятьма кораблями лiнзоподiбної форми. Три кораблi зависли навколо нас, один зверху та один знизу. Потiм серед Загального Залу з'явилося зображення ереса людського типу, тiльки вiн був висотою близько десяти метрiв, як показувала порiвняльна шкала. Шкiра у нього була зеленувато-бiлою, голова дуже велика та безволоса, нiс майже не видiлявся, а на руках було по шiсть пальцiв.
  - Як у того iнопланетянина, якому допомiг Цилiрай... - Помiтила Украгейра. - От тiльки зрiст...
  - Може, варпонемося звiдси? - Невпевнено запропонувала Дразойка, пiднiмаючи очi до стелi.
  З пiд стелi над нами нависли дев"ять майже пiвтораметрових зелених голiв.
   - У вас не вийде. - Вiдповiло зображення гiгантського ереса. - Ми вас заблокували.
   - А хто це "ми"? - Поцiкавилася Айшуханiза.
   - Охоронцi Галактики! - Пролунала вiдповiдь.
  
  Частина четверта
  ПОРЯТУНОК ВСЕСВIТУ
  (сiчень - березень 2022 року)
  
  
  1. МIСIЯ ГАЛАКТIВ.
   - То ось вони якi, Галакти... - Мимоволi промимрив Нанер-Саюн.
   - Виходить, вони не вимерли. Пророк Нефет помилився. - Пробурмотiла майже одночасно з ним Айшуханiза.
   - Майже всi вимерли. - Вiдповiло гiгантське голографiчне зображення Галакта у центрi зали. - Нас залишилося лише близько п'ятдесяти тисяч на двадцяти кораблях. Ми патрулюємо околицi Кокона Iзоляцiї Чампа i тепер називаємось Охоронцями Галактики.
   - А вiд чого ви її охороняєте? - Запитала Айлiра.
   - I чому майже всi вимерли? - здивувалася Дразойка.
   - Колись, дуже давно Древнi дали нам двадцять Ключiв, щоб ми могли iзолювати заселенi ересами Системи вiд загибелi у Чампi. На iзоляцiю Систем пiшло багато мiльйонiв рокiв. Спочатку ми iзолювали найближчi до Центру Системи, потiм просувалися все далi до Периферiї. А коли майже всi населенi розумом Системи були iзольованi, настав час iзолювати сам Чамп. Саме пiд час його iзоляцiї загинули найсильнiшi Галакти, якi були головними продовжувачами нашого виду, забравши з собою в Чамп i всi Ключi. З того часу ми оберiгаємо розум у неiзольованих системах вiд потрапляння до Чампу.
   - Як? - Не втримався вiд питання Лiрiдан.
   - Щойно неiзольована Система з ересами потрапляє до небезпечної зони, ми переселяємо її ересiв на бiльш далекi неiзольованi Системи, умови на яких пiдходять їм для життя. Нашi кораблi-планети оснащенi приблизно такими ж, як у вас варп-двигунами, але дещо потужнiшими, тому ми вiдшукуємо придатнi для життя Системи на Периферiї Галактики. Охорона рiзних видiв розуму вiд загибелi у Чампi - наша головна мiсiя в Галактицi.
   - А потiм? Що вiдбувається з ересами у нових Системах?
   - Цi Системи теж рухаються вiд Периферiї до Центру. Але минають мiльярди та мiльярди рокiв, поки вони знову опиняться бiля меж Чампа.
   - Ми зустрiчали Системи Другого Шансу, що летiли вiд Центру до Периферiї. I швидкостi їхнього польоту перевищують свiтловi. - Подiлилася Йойлока. - Ми ледве встигали за ними за допомогою варп-стрибкiв. Але вони траплялися нам тiльки тут, ближче до Центру. Чому ви не переселяєте ересiв у такi iзольованi Системи, ереси в яких вже загинули, але умови для життя збереглися?
   - У нас немає можливостi подолати Сфери Iзоляцiї. Як я вже казав вам, всi Ключi разом з головними Галактами зникли у Чампi.
   - А ми проникали в такi Системи через проколи в Iзоляцiї. - Сказав я.
   - У деяких iз них уже не було ересiв, у деяких ереси представленi не людьми, а зовсiм iншими расами тварин, а деякi вже були мертвими, втративши своє головне свiтило. - Подiлився нашими вiдомостями Одракраз.
   - А ви з якої Системи? - Запитало одразу кiлька гiгантських голiв пiд стелею.
   - Ми iз Системи Зель-цок, яка розташована майже на периферiї Галактики. - Почала показувати на Навiгацiйнiй Сферi Йойлока. - Ось тут...
   - Але ж ця Система була iзольована зовсiм недавно, менше мiльйону рокiв за вашим часом обчислення! - Здивувалося ще кiлька голiв. - Як ви подолали Iзоляцiю?
   - Ми зробили прокол у Сферi. - Повiдомив Iюйрiмiц, знаком попереджаючи мене вiд подробиць. - За допомогою таких проколiв ми потрапляємо до будь-яких iзольованих Систем.
   - Дивно... Нашi науковцi за мiльйони рокiв дослiджень так i не змогли зробити нiчого подiбного. Нам просто необхiдно поспiлкуватися з вами! Пропоную вiдвiдати мiй корабель! - Запропонувало зображення Галакта у центрi Зала.
   - Ми згоднi! - За всiх вiдповiв я. - Говорiть, як це зробити.
   - Вам нiчого робити не треба. Ми пiдтягнемо вас варп-полем до одного з вхiдних шлюзiв. Просто сядьте та розслабтеся.
   Ми всi - i Команда, i екiпаж, всi сто п'ятдесят людей-зель-цок-тiв, що перебували на Кораблi "Всесвiтнiй Месiя", закрiпилися у своїх каютах, i я оголосив про готовнiсть до швартовки.
   - Полетiли! - Почули ми голос Галакта у перемовках.
   Але нiчого не вiдбувалося. Нi поштовхiв, нi перевантажень, нi змiни гравiтацiї, нi затемнення, як за наших варп-стрибкiв. Тiльки у повiтрi серед кожної каюти з'явилося голографiчне зображення. У цьому зображеннi було видно, як мале зернятко нашого корабля плавно попливло до лiнзи-корабля, розташованої перед нами. Що ближче ми пiдпливали, то бiльшою ставала лiнза. Масштабник показав, що її екваторiальний дiаметр становив чотири тисячi кiлометрiв, а висота - двi тисячi кiлометрiв. Ширина екваторiальної стрiчки, в якiй було влаштовано швартовi шлюзи, була близько чотирьох кiлометрiв, а самi шлюзи були величезними круглими отворами дiаметром по два кiлометри кожен.
   У таких шлюзах стояло по два варп-крейсери лiнзоподiбної форми дiаметром по пiвтора кiлометри та висотою по пiвкiлометри. Наш корабель-черепаха довжиною близько ста вiсiмдесяти метрiв i шириною близько ста п'ятдесяти вiльно помiстився мiж двома такими крейсерами, якi при нашому наближеннi трохи роз'їхалися убiк. Тiльки порiвняйте - 180 метрiв та 1500 метрiв! Та наш величезний корабель поруч iз їхнiми крейсерами виглядав як човник!
  -------------------------------------------------- -----------------------------
  *Для порiвняння - Дiаметр Меркурiя дорiвнює 4.879,4 км, дiаметр Венери - 12.104 км, дiаметр Землi - 12.742 км, дiаметр Мiсяця - 3.474,8 км.
   - Ми прибули! Можете виходити! Повiтря, гравiтацiя, бактерiальний склад для вас безпечнi. - Почули ми у своїх перемовках.
   - Всi виходитимемо, чи когось залишимо на кораблi? - Запитав мене Iюйрiмiц.
   - Мабуть, вийдемо всi. Корабель все одно заблокований Галактами i черговi на ньому нiчого не зможуть зробити. - Вирiшив я. - Виходимо через шлюзи наших крейсерiв у режимi евакуацiї!
   Вiдповiдно до режиму евакуацiї, за кожним iз шести шлюзiв нашого корабля було закрiплено по 25 людей екiпажу, таким чином, на вихiд ста п'ятдесяти людей витрачалося лише кiлька хвилин. Зустрiчали нас кiлька десятиметрових Охоронцiв, поряд з якими ми виглядали, як двадцятисантиметровi ляльки в руках звичайної людини. Вони справдi взяли нас на руки i кудись понесли.
   - Так буде швидше та безпечнiше для вас. - Пояснив один з Охоронцiв. - Нiхто вас не затопче.
  
  2. У КОРАБЛI ОХОРОНЦIВIВ.
   З чотирикiлометрового шлюзу по прямому коридору повз гiгантськi примiщення з якимись механiзмами ми вийшли в кругову галерею, до якої були прикрiпленi лiфтовi бульбашки-антиграви. Усерединi корабель-лiнза виявився порожнiм, але в його екваторiальнiй площинi плавала двояковогнута лiнза дiаметром три тисячi кiлометрiв*, завтовшки по краях триста кiлометрiв, а в центрi - сто кiлометрiв. На цiй лiнзi був влаштований ландшафт, що поступово знижувався до центру, з парками та будинками абсолютно незрозумiлої архiтектури, а в центрi було влаштовано море-озеро з декiлькома островами.
  -------------------------------------------------- -----------------------------
  *Нагадаємо, що дiаметр Мiсяця = 3.474,8 км, а Меркурiя = 4.879, 4 км.
   Так само було i на нижнiй сторонi внутрiшньої лiнзи. Необхiдну гравiтацiю в цьому свiтi пiдтримував магнiтидний прошарок мiж двома її сторонами, а перемiщуватися з верхньої сторони на нижню i назад можна було за допомогою спецiальних наскрiзних лiфтових отворiв.
   - Це наше головне мiсто-корабель. - Повiдомив Охоронець, який нiс мене, Айлiру, Айлiцу та Ейлiца. - Загалом таких кораблiв залишилося двадцять, i на кожному живе приблизно по двi з половиною тисячi Охоронцiв. - Пояснював вiн, поки входив у лiфтову бульбашку i голосом вiддавав їй команду своєю давньо-галактичною мовою.
   Бульбашка з чотирма Охоронцями та шiстнадцятьма зель-цок-тами у них на руках попливла над лiнзою-мiстом. Iншi члени нашого екiпажу летiли в iнших бульбашках, у кожну з яких теж увiйшли по чотири Галакта.
   - Мiсця у нас вистачає на всiх з лишком, на кожного Охоронця тепер, за вирахуванням площi моря, припадає бiльше, нiж по 2,5 тисячi квадратних кiлометрiв. Ранiше, коли нас було бiльше, ми жили тiснiше. Усi технiчнi, продовольчi та побутовi виробництва, а також городи у нас розмiщенi над головами, на внутрiшнiй поверхнi зовнiшньої лiнзи. Жодних тварин i комах у нас немає.
   - А м'ясо ви не їсте? - Запитав Ейлiц.
   - Їмо, але для цього тварини нам не потрiбнi. М'ясо вирощується у спецiальних установках iз клiтин тварин, яких ми зустрiчаємо в рiзних неiзольованих свiтах. Для цього їх не треба вбивати, достатньо взяти лише кiлька клiтин.
   У цю мить ми саме пролiтали пiд виробничими комплексами, i нам довелося задерти голови вгору. Комплекси були захованi у зовнiшню оболонку i мали невеликi напiвсферичнi опуклостi з отворами-входами у центрi кожного. Мiж цими кулястими опуклостями розкинулися суцiльнi городи.
   - Звичайно, овочi теж можна було би вирощувати iз клiтин, але нашi люди люблять працювати на городах. - Попереджаючи наше питання, пояснив iнший Охоронець. - Адже так приємно вiдчути себе ближче до землi, коли ти летиш на антигравному листi i своїми руками включаєш поливальнi пристрої, витягуєш за допомогою вакурампа* стиглi кришни, браски або мрачкони**...
   - Саме тому, коли нас поменшало, ми влаштували на мiськiй лiнзi сади. - Продовжив iнший Охоронець. - I красиво, коли вони квiтнуть, i корисно, коли на них дозрiвають фрукти, i затишно, коли хочеться просто вiдпочити чи прогулятися, та ще й повiтря вiд них постiйно оновлюється.
   - Адже життя у пласто-бетонних будинках iнодi дуже набридає. Хочеться на природу. Ось ми й створили собi природу на кораблях.
   Тепер ми почали спускатися до узбережжя внутрiшнього моря i виразнiше могли роздивитися цi пластобетоннi будинки, що величезними островами виступали з нескiнченного моря садiв. Збудованi такi будинки були у виглядi спiралей, що починалися зовнi з трьох дванадцятиметрових поверхiв i, закручуючись до центру, поступово пiднiмалися до десяти поверхiв. Останнiй поверх височiв над поверхнею на сто двадцять метрiв i закiнчувався декоративною вежею з вiстрям.
   - Через цi вiстря на вежах ми отримуємо енергiю, що пересилається iз зовнiшньої оболонки корабля.
   - А звiдки отримує енергiю зовнiшня оболонка? - Почули ми через перемовки питання Ийрийни.
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Вакурамп - городнiй комбайн, що дiє на зразок нашого пилососа, але з безлiччю отворiв, через якi втягуються i витягуються iз землi за допомогою вакууму необхiднi овочi.
  **Крошни, браски, мрачкони - їстiвнi овочi.
  
   - Вся зовнiшня поверхня нашого корабля - це суцiльна батарея, яка отримує енергiю вiд свiтил Галактики. Енергiї в Галактицi дуже багато, особливо поблизу Чампа, де зоряно-планетнi системи стискаються до надзiрок, а тi - у суцiльну зоряну масу, треба лише навчитися використовувати її. - Пояснив один iз Охоронцiв.
   - А де ховаються технiчнi агрегати? - Запитала Ийжараз.
   - Товщина зовнiшньої лiнзи корабля - п'ятнадцять кiлометрiв. Крiм обшивки та зовнiшнiх батарей у нiй захованi всi необхiднi агрегати, двигуни, керуючi комп'ютери, технiчнi виробництва тощо. - Пояснив один iз Охоронцiв.
   - Ви житимете он у тому будинку. - Показав на одну з пласто-бетонних спiралей Охоронець, який тримав мене на руках. - Вiн пристосований для людей вашого зросту, кожен наш поверх у ньому подiлений на три вашi i оснащений маленькими меблями i маленькими побутовими пристроями. У нас вже були ереси вашого типу, i їм там було цiлком зручно.
   - А куди вони подiлися? - Поцiкавилася Айлiра.
   - Ми переселили всю їхню расу з Системи, що гине, на Периферiю.
   - А їхня Система? - Почули ми запитання Одракраза.
   - Вона вже влилася у навколочампове коло i тепер, мабуть, всi її планети i зiрка стиснулися у невелику кульку, що свiтиться в сотнi разiв яскравiше за ваш Зель-цок, i в загальному потоцi стиснутих у такi кульки iнших зiрок прямує до Чампу.
   При цих словах ми приземлилися на пiщаному пляжi. Невеликi лагiднi хвилi моря набiгали на бiлий пiсок, з моря дув легкий вiтерець, викликаючи шелест листя в кронах п'ятдесятиметрових фруктових дерев прибережних садiв. Дорiжка завширшки двадцять метрiв вела до будинку-спiралi, призначеного для нас.
   - Ну, ви поки що розташовуйтеся, звикайте, вiдпочивайте. - Опустили нас на пiсок Охоронцi. - Все, що вам знадобиться у домi, можна отримати, просто сказавши це вголос. Будь-якi питання, будь-якi предмети, будь-якi страви. Доба у нас триває по двадцять годин, як i у вас - десять годин день i десять годин нiч. Коли у нас день - на нижнiй сторонi мiста нiч, коли у нас нiч - там день. До мiсцевої ночi лишилося шiсть годин. Освiтлення вiдключається поступово, залишаються лише зiрочки-нiчнички на опуклостях виробничих комплексiв, тож повної темряви не буде. Територiя навколо вашого будинку, пляж, що був поруч, i частина моря на час вашого перебування у нас будуть недоступнi для Охоронцiв, тому можете не боятися, що вас ненароком затопчуть. По нашому мiсту для безпеки краще пересуватися або на руках Охоронцiв, або на якихось апаратах. Оглядайтеся, освоюйтеся, звикайте, а коли будете готовi до розмови, ми запросимо вас до Наукового Центру i там поговоримо про все, що цiкавить i нас, i вас.
  ***
   Спочатку ми освоювалися зi своїм будинком, зовнiшнiй дiаметр спiралi якого дорiвнював 1160 метрiв. Всього виткiв у цiєї будiвлi було три, ширина кожного витка становила 80 метрiв, причому з внутрiшньої сторони пролягав двадцятиметровий коридор, а по зовнiшнiй сторонi розташовувалися житловi примiщення. Оскiльки кожен дванадцятиметровий поверх Охоронцiв був подiлений на три наших, то до житлових примiщень у коридорi були прокладенi зручнi для нас сходи та влаштованi лiфти. Вiдстань мiж витками будiвлi була близько ста метрiв i також була заповнена фруктовим садом. Якби спiраль удалося розгорнути в одну смужку, то довжина будинку склала би близько 6600 метрiв. Зовнiшнiй виток будинку розпочинався з трьох дванадцятиметрових поверхiв i, коли сягав початку другого витка, був уже п'ятиповерховим. Другий виток починався iз шести поверхiв i закiнчувався сьома. Перша третина третього витка була восьмиповерховою, друга - дев'ятиповерховою, а остання - десятиповерховою.
   З вежi на висотi 120 метрiв було видно зелене море садiв навколо з вежами-спiралями iнших будинкiв, що стирчали з нього, i бiло-сiро-зеленкувате море води за смужкою пляжу. Звiдси, з висоти, можна було припустити, що дiаметр круглого центрального моря-озера був близько тисячi кiлометрiв. Вдалинi виднiлося кiлька зелених острiвцiв. Таким чином, кiльце сушi навколо центрального моря мало бути теж шириною близько тисячi кiлометрiв*.
   Ийрийна, Ийлiраз i Ийжараз за допомогою дистанцiйок викликали до нашого будинку всi човники з корабля i припаркували їх на даху ступiнчастого будинку-спiралi. Оглянувши околицi, ми ввiйшли до будинку. Внутрiшнi примiщення були подiленi на житловi апартаменти, що складалися з передпокою розмiрами десять на десять метрiв, ванни-басейну десять на двадцять, туалетно-душової кiмнати десять на десять, за якою в примiщеннi десять на десять метрiв ховалися якiсь технiчнi установки. За передпокоєм була зала розмiром п'ятдесят на п'ятдесят метрiв, а по обидва її боки - двi однаковi спальнi двадцять на п'ятдесят метрiв.
   Всi дверi розсувалися при нашому наближеннi i зсувалися, щойно ми входили. Автоматично включалося i освiтлення, що рiвномiрно струмувало i вiд стiн, i вiд пiдлоги, i вiд стелi. Варто нам було поставити будь-яке питання, що стосувалося влаштування будинку, як ми чули вiдповiдь, що лунала вiд стiн примiщень. Побродивши так деякий час, ми, нарештi, розподiлилися по апартаментам, якi нам сподобалися. Я з Айлiцею та Айлiра з Ейлiцем зайняли розта-
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Для порiвняння - вiдстань вiд Полтави до Києва = 350 км, вiдстань вiд Полтави до Москви або до Львова = 920 км. Тобто смужка сушi в 1000 км вiд берега моря до краю лiнзи перевищує вiдстань вiд Полтави до Москви або до Львова кiлометрiв на 80.
  шованi поруч апартаменти на самiй горi. На той час вже почало сутенiти i на небi-стелi корабля Охоронцiв засвiтилися вогники. Якщо на мить забути, що в цьому мiсцi лiнзи-мiста до "неба" було всього близько дев'ятисот кiлометрiв, то можна було подумати, що з нього свiтять справжнi зiрки. Тiльки розташованi вони були надто рiвномiрно.
   - Не завадило би повечеряти. - Розгублено оглядаючись i втомлено падаючи на подобу дивану, промовила Айлiца.
   Тiєї ж митi з пiдлоги "проросла" загострена кам'яно-пластинидова колона, доросла до двох метрiв у висоту i розкрилася вiсьмома пелюстками, утворивши плоский стiл висотою один метр та дiаметром два метри. На поверхнi кожної пелюстки розмiщалося по чотири кульки, схожих на плоди.
   - У кулькових горщиках знаходяться їжа та напої. - Почули ми пояснення. - Горщики вiдчиняються дотиком.
   - Спробуємо? - Подивилася на мене Айлiца i доторкнулася пальцем до найближчого горщика.
   Кулька напiврозкрилася вiсьмома пелюстками i в чашцi, що утворилася, ми побачили рожеве пюре, яке мало неймовiрно приємний аромат. Ми почали торкатися всiх кульок по черзi. Однi з них розкривалися повнiстю, iншi - наполовину, третi - лише трохи вiдкривалися. I всi - на вiсiм пелюсток. У ледь вiдкритих горщиках виявилися напої, а на одному з повнiстю вiдкритих лежало безлiч столових приладiв. Вибравши з них тi, якi були схожi на нашi виделки та ложки, ми взялися за трапезу.
   Нарештi ми зрозумiли, що означав вираз "гастрономiчна насолода" в однiй iз стародавнiх книг, яку нам колись читав Айлiрагiз. Описати багатство та розмаїття смакiв, якi ми вiдчули, я не можу, бо за майже мiльйон рокiв iзоляцiї нашої Системи цi слова зникли з нашого лексикону, а вiдновленi слова стародавньої мови до цього дня не мали жодного сенсу. Весь час, що ми провели на кораблi Охоронцiв Галактики, ми дiзнавалися про новi й новi значення стародавнiх гастрономiчних понять, але, напевно, так до кiнця всього й не сприйняли.
   Нам знадобилося три доби, щоб бiльш-менш освоїтися зi своїм будинком та устроєм мiста. У своїх човниках ми лiтали над садами та будинками, купалися у морi, вiдвiдували острови на цьому та протилежному боцi житлової лiнзи.
   До речi, потрапити на "ту" сторону можна було i на човниках, i крiзь лiфтовi проколи. Лiфтовий прокол виглядав як колодязь дiаметром десять метрiв, i глибиною поблизу узбережжя близько ста десяти кiлометрiв. Щоб опинитися на протилежному боцi, треба було просто зробити крок у цей колодязь. Крок - i ти падаєш у прiрву. Доволi швидко. Потiм посерединi колодязя вiдбувається переворот, i ти вже летиш угору, поступово сповiльнюючись i вискакуючи вже зi швидкiстю звичайного перехожого на краю такого ж колодязя з протилежного боку лiнзи.
   Лiтаючи над мiстом з того й iншого боку, ми бачили Галактiв, що прогулювалися по саду. Деякi з них збирали врожай за допомогою пристроїв, якi нагадують заплiчнi сумки з декiлькома шупальцями, що пiднiмалися до гiлок i зривали потрiбнi плоди, засмоктуючи їх у трубки. Це, якщо Галакту хотiлося самому з'їсти якийсь iз них. Для промислового збору врожаю використовувалися схожi агрегати великих розмiрiв, якi лiтали над деревами та керувалися дистанцiйно.
   Всi Охоронцi виглядали для нас на одне обличчя, поки Iюйрiмiц, який вмiв знаходити красу в кожнiй расi ересiв, не пояснив, як їх розрiзняти. Виявилося, що зеленкувато-бiла шкiра мала ледь помiтнi вiдтiнки вiд сiрих до блакитних i жовтих. Зрiст у них варiювався вiд дев'яти метрiв дев'яноста сантиметрiв до десяти метрiв двадцяти сантиметрiв. Ширина плечей могла бути вiд трьох до двох з половиною метрiв, обсяг талiї - теж вiд трьох до двох з половиною метрiв, тобто однi з них були трохи товщi, iншi трохи тоншi.
   Великi безволосi потилицi вiдрiзнялися рiзним вiзерунком сiтки зеленувато-сiрих судин, що просвiчувалися крiзь шкiру. Носи, що виступали на обличчi навколо чотирьох зовсiм маленьких, трохи бiльших за нашi, дихальних отворiв, мали рiзну форму. Роти були не широкими, обрамленими вузькими зеленими губами, iнодi пiдфарбованими яскравими кольорами вiд смарагдового до бiрюзового. За губами ховалися зуби, число яких ми, звичайно, не могли пiдрахувати, але явно бачили рiзцi, iкла, i моляри, що вказувало на всеїднiсть Охоронцiв.
   Очi у них були великi, мигдалеподiбнi, займали майже третину обличчя, а їх колiр мав усi вiдтiнки сiрого, зеленого та блакитного. Анi брiв, анi вiй, анi iншої волосяної рослинностi, у них не було. Шiсть пальцiв на руках у рiзних Галактiв мали рiзну довжину i товщину, форму нiгтiв та рiзний малюнок пiдшкiрних судин.
   Одягалися Галакти у короткi бiлi спiднички з геометричним орнаментом зеленого кольору по подолу, у легкi об'ємнi черевики, що застiбалися за допомогою липучок, на шиях i руках носили намиста та браслети якихось приладiв, прикрашених камiнням. Вирушаючи до Космосу на крейсерах або iндивiдуальних човниках, одягали темно-зеленi, майже чорнi комбiнезони з трубками на поясах. Можливо, це були якiсь технологiчнi пристрої чи зброя.
   Вiдмiнних статевих ознак помiтно не було. Може, вони виявлялися лише тодi, коли Охоронцi були готовi до заплiднення, а може, вони були двостатевими.
   Нарештi, ми вирiшили, що вже досить освоїлися, i повiдомили стiни свого будинку, що готовi до спiлкування.
  
  3. НАША ГАЛАКТИКА У ВСЕСВIТI.
   Наступного ранку, о другiй годинi пiсля свiтанку, було призначено нашу офiцiйну зустрiч iз Охоронцями. Нам запропонували прилетiти до Будинку Зборiв, розташованому на островi у самому центрi моря. Поплававши в басейнах, поснiдавши i одягнувшись, ми розсiлися по своїх двомiсних човниках i всiм екiпажем вирушили до центрального острова.
   - А чому вода в морi не синя, а сiрувато-зелена? - Запитали майже в один голос Айлiринi чотирирiчнi близнючки Айгра та Ейгра.
   - Вода взагалi не має кольору. - Почала пояснювати доросла дочка Украгейри Урзiчка. - У нас вона виглядає синьою через вiдбите у нiй небо.
   - Тут такого глибокого неба немає, до стелi корабля лише близько 900 кiлометрiв. Можливо, зелений колiр водi надають вiдбитi у нiй городи. - Продовжив син Лiрiдана Лiдiран.
   - Зате глибина моря не бiльше тридцяти кiлометрiв, а все дно - iз бiло-сiрого металопласту. - Втрутилася дочка Iюйрiмiца Iюйка. - Вода дуже чиста та прозора, тому крiзь її товщу просвiчує бiло-сiре дно.
   - А чому вода така чиста? - Продовжила Айгра.
   - Тому, що в нiй немає жодних риб чи тварин та жодної рослинностi. - Пояснила Урзiчка.
   - Зрозумiло... - Протягнула Ейгра. - Он, дивiться, в центрi моря острiв, наче квiтка з вiсьмома пелюстками!
   Справдi, якщо до цього пiд нами пропливали, здебiльшого, круглi острови, то ця була схожа на квiтку. По краях кожної пелюстки йшла смужка бiлого пляжу, потiм зеленi пелюстки садiв, роздiленi сiрувато-зеленими затоками, а в центрi - величезна спiральна будiвля Будинку Зборiв. Ця будiвля вiдрiзнялася вiд житлових тим, що в самому її центрi була розташована величезна кругла вежа з прозорим куполом заввишки 520 i дiаметром 440 метрiв, а двi дiаметрально прикрiпленi до неї спiралi iнших примiщень розкручувалися навколо неї п'ятьма витками кожна. Дах однiєї спiралi був пофарбований у яскравий бiрюзовий колiр, а iншої - у яскравий малиновий. Нам запропонували приземлитися на малиновому даху будинку-спiралi та увiйти до центральної вежi через верхнiй вхiд.
   Всерединi вежа була амфiтеатром з круглим жовтим майданчиком у центрi. На лавах, що спiральними ярусами пiдiймалися вiд пiдлоги до верху, вже сидiли тисячi Охоронцiв Галактики. Їх було в кiлька разiв бiльше, нiж населення корабля-мiста, мабуть, прибули гостi з iнших кораблiв. Всi вони були одягненi у темно-зеленi комбiнезони i вiд цього виглядали ще однаковiшими.
   Навпроти входу, через який ми потрапили майже пiд саме склепiння вежi, для нас був влаштований балкон шiстнадцять на шiстнадцять метрiв. Моя Команда у складi сiмнадцяти осiб вийшла до самого парапету, а решта екiпажу розташувалася за нами. Парапет був висотою п'ять метрiв, але виконаний у виглядi ґрат з прозорого склопласту, тож нам крiзь нього було чудово все видно. Пiд нами було сорок ярусiв сидiнь. У верхньому ярусi, протилежний край якого знаходився вiд нас на вiдстанi 408 метрiв, на рiвнi нашого майданчика було чотири ряди сидiнь, решта ярусiв поступово розширювалася до центрального круглого майданчика дiаметром 80 метрiв, що знаходився на глибинi 500 метрiв. Пiдлога нашого балкона була вистелена малиновим ворсистим покриттям, тож я запропонував сiсти прямо на нього.
   Пролунав мелодiйний звук, що запрошвав усiх до уваги. У центрi прямо в повiтрi виникло об'ємне зображення Охоронця, який першим вiтав нас кiлька днiв тому i якого звали Чампейро. Це зображення повторювалося кожнi дванадцять метрiв до самого низу, щоб нiкому не доводилося нi пiднiмати голови, нi опускати, щоб бачити того, хто говорить.
   - Вiтаю всiх Охоронцiв Галактики та Екiпаж Ейлiр-Єюя у Будинку Зборiв! - Почав вiн. - Ми зiбралися сьогоднi, щоб обмiнятися вiдомостями про своє бачення свiту. Згiдно з прийнятими у нас традицiями, почнемо ми. Отже,...
   У центрi простору перед нами постало зображення нашої Галактики, укладеної у прозорий Iзоляцiйний Кокон. Вся промова Чампейро супроводжувалася яскравим об"ємним вiдео, а також чудовою музикою, тож дивитися i слухати було дуже цiкаво.
   Виявилося, що згiдно з давнiми легендами Галактiв, весь наш Всесвiт - це розумна iстота цивiлiзацiї Всесвiтiв. Всi Всесвiти, як i будь-якi ереси, можуть мiж собою спiлкуватися, дiлитися iнформацiєю, вступати в якiсь незрозумiлi для нас вiдносини, створювати в процесi своєї взаємодiї новi Всесвiти.
   Наш Всесвiт народився приблизно чотирнадцять мiльярдiв рокiв тому. Спочатку з'явився невеликий зародок, так зване "космiчне яйце" - грудочка речовини неймовiрної щiльностi. Один кубiчний сантиметр її важив мiльярди мiльярдiв тонн. Отримавши iмпульс вiд iнших Всесвiтiв, наш Всесвiт зробив свiй перший "подих" - стислi до межi нейтрони, з яких складалося яйце, нiби вибухнули i, здобувши свободу, стали розпадатися на електрони та протони. Нейтрони, якi не розпалися, з'єднуючись з електронами i протонами, що з'явилися, стали утворювати атоми. Так виникла матерiя.
   Оскiльки Всесвiт - живий органiзм, то все живе в ньому пiдпорядковується однаковим законам. Атоми та клiтини будь-якого живого органiзму живуть за тими ж законами, що галактики та зiрки у Всесвiтi. Як i будь-який живий органiзм, Всесвiт росте i нинi має вже розмiри приблизно двадцять мiльярдiв свiтлових рокiв. В живих органiзмах клiтини народжуються, живуть, регенеруються, дiляться, вмирають. У Всесвiтi вiдбувається так само. Живий органiзм Всесвiт має розум. Розум Всесвiту первинний, адже вiн саме для цього i створювався iншими Ересами-Всесвiтами. Для розвитку розуму потрiбна iнформацiя, яку Всесвiт видобуває сам у процесi свого життя або отримує вiд iнших Всесвiтiв. Таким чином, iнформацiя є вторинною. Для отримання iнформацiї потрiбна енергiя, отже, енергiя у Всесвiтi є третинною. Похiдними вiд розуму, iнформацiї та енергiї є матерiя та свiдомiсть. Створивши в собi матерiю, Всесвiт надiлив її свiдомiстю.
   На цей час у Всесвiтi бiльше ста мiльярдiв галактик, якi є чимось на зразок нейронiв у мозку людини. I так само, як у нашому мозку однi нейрони вiдмирають, iншi народжуються, так само вiдмирають i народжуються галактики у Всесвiтi. Зародками галактик є квазари, свiтнiсть яких у тисячi разiв яскравiша за свiтнiсть галактик. Галактики i галактичнi скупчення утворюють у Всесвiтi комiрчастi структури, що нагадують пiну, причому вiдстанi мiж галактиками в сотнi разiв бiльше розмiрiв самих галактик. У вузлах таких осередкiв розмiщенi великi скупчення галактик, стiнки та ребра осередкiв мiстять надскупчення галактик, а простiр у серединi осередкiв майже не має галактик. Галактики у середньому стабiльнi, а їх надскупчення беруть участь у розширеннi, тобто у зростаннi органiзму Всесвiту.
   Основна маса Всесвiту, близько 70 вiдсоткiв, - це Темна Матерiя, названа так тiльки тому, що нашi органи сприйняття її не бачать. Вона мiстить близько 30 вiдсоткiв всiєї енергiї Всесвiту. Видима нами матерiя - зiрки, планети, атоми i клiтини речовин i органiзмiв, все, що ми бачимо, мають лише 5 вiдсоткiв енергiї Всесвiту.
   Нитки Темної Матерiї, як нейроннi зв'язки мiж нейронами в нашому мозку, простягаються через весь Всесвiт i поєднують мiж собою галактики. Довжина їх може перевищувати тисячi свiтлових рокiв, а дiаметр понад п'ятсот свiтлових рокiв.
  Виглядають цi нитки як величезнi тунелi*, якими i летять галактики. За допомогою цих ниток-тунелiв, якi ми можемо також вважати розумними, галактики можуть обмiнюватися iнформацiєю, передаючи її з надсвiтловими швидкостями.
   Крiм речовини у Всесвiтi є i антиречовина. Свiтло однаково випромiнюється i речовиною, i антиречовиною, тому зiрка з антиречовини на вигляд нiчим не вiдрiзняється вiд зiрки з речовини, але зоряний вiтер вiд зiрки та антизiрки, зустрiчаючись, анiгiлює, утворюючи Дивне Свiтiння - "iдею". Iдеї - найважливiший розумовий продукт Всесвiту.
   Але наш Всесвiт захворiв, заразившись якимись зовнiшними Паразитами. Тому iншi Всесвiти вiдправили його у штучну кому, iзолювавши вiд iнших Всесвiтiв. Наш Всесвiт повинен зцiлитися, знайшовши у собi сили для самолiкування, тодi вiн вийде з коми i знову зможе влитися у спiльноту Всесвiтiв.
   Щоб Всесвiт мiг накопичити в собi сили за час цiєї коми, представники Древнiх Цивiлiзацiй, як матерiальнi носiї частинки розуму самих Всесвiтiв, дали кожнiй Галактицi по двадцять Ключiв, за допомогою яких ереси нашого Всесвiту повиннi були iзолювати вiд Паразитiв самi галактики та зоряно-планетнi системи у цих галактиках.
   У нашiй Галактицi такi Ключi отримали Галакти - найдавнiша мiсцева цивiлiзацiя ересiв. Iзолювавши спiльними зусиллями двадцяти ключiв саму Галактику, вони зрозумiли, що в умовах iзоляцiї всi ереси з часом можуть загинути в Чампi, так i не дочекавшись виходу з коми. Тому вони планомiрно почали iзолювати Системи, населенi ересами.
   У процесi таких iзоляцiй виявилося, що з вiдпрацьованого матерiалу, який викидається з Чампу з надсвiтловими швидкостями та лiтять до периферiї, утворюються новi зiрки i
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Для порiвняння - згiдно з гiпотезою, вiдстань вiд Сонячної Системи до найближчої "стiнки" такого тунелю приблизно дорiвнює 350 свiтлових рокiв.
   планети, на яких знову з'являється життя, що поступово розвивається до розумного. Потрiбно було захистити вiд попадання в Чамп ще й такi Системи. Тодi було вирiшено iзолювати сам Чамп разом iз областю стиснення зоряно-планетних систем у грудки величезної щiльностi та свiтностi.
   Щiльностi Кокона зовнiшньої iзоляцiї Чампа виявилося замало. Разом з мертвими Системами, через цей Кокон проникали й деякi з населених ересами. Тодi вирiшили створити другий, внутрiшнiй Кокон. Двадцять найсмiливiших Галактiв, зробивши проколи в Iзоляцiї Чампа, проникли через них усередину i створили другий Кокон вже зсередини. Назад нiхто не повернувся, всiх їх разом iз Ключами втягнув Чамп. Тепер можливiсть зняття iзоляцiї з Галактики очiкується лише вiд Охоронцiв iнших галактик, якщо у них Ключi збереглися.
   - Я Ейлiр-Єюй. У мене є ключ! - Вставши, вигукнув я.
  
  4. ПРОРОЦТВО ГАЛАКТIВ.
   Моє зображення, збiльшене у кiлька разiв, у кiлькох екземплярах зависло над центральним колом.
   - Де вiн? - Запитав Чампейро.
   - Ось! - Я пiдняв над головою свiй Ключ.
   У руках мого збiльшеного зображення Ключ виглядав цiлком переконливо. Але коли в просторi з'явилося зображення Ключа Галактiв, мiй поряд з ним став виглядати, як маленька iграшка. Збереженi зображення Ключа показували його як стрижень довжиною метр двадцять п'ять, набраний з кiлець рiзних металiв i сплавiв дiаметром близько двадцяти сантиметрiв, в якi були вправленi великi кристалiчнi каменi-кнопки. Мiй ключ був у п'ять разiв меншим.
   - Це не той Ключ! - Почулося з усiх бокiв. - Вiн занадто маленький!
   Чампейро пiдлетiв до нашого балкона в лiфтовому мiхурi i простяг до мене долоню, щоб я поклав на неї Ключ. Навiть у його дуже тонких, у порiвняннi з iншими Охоронцями, пальцях Ключ виглядав як малесенька паличка, яку вiн мiг би взяти лише двома пальцями.
   - На що здатний цей ключ? - Повертав вiн його перед своїми очима.
   Довелося розповiдати i показувати все, що ми встигли зробити за допомогою нашого Ключа: i як ми робили проколи в Сферах Iзоляцiї, i як знiмали Iзоляцiю з мертвих Систем, як створювали її навколо неiзольованих Систем. Ми показували свiти ересiв, через Iзоляцiю недоступнi для Охоронцiв.
   - Це добре, що ви робили лише проходи до Систем, а не знiмали з них Iзоляцiю. - Вислухавши та переглянувши наш звiт, на середину майданчика вийшов Галакт iз зiрчастим вiзерунком судин на потилицi, якого звали Крочемп. - Це убереже їх вiд попадання до Чампу. Але як до вас потрапив цей ключ? Невже його принесли ереси з iнших галактик?
   - Нi, нам його принесла людина, дуже схожа на вас, тiльки приблизно нашого зросту. - I я розповiв Охоронцям про пророка Цилiрая та його зустрiч з iнопланетянином.
   Деякий час Охоронцi перемовлялися мiж собою, поки один з них не принiс звiдкись стародавнiй iнформацiйний цилiндр i не встановив його в центрi жовтого майданчика.
   - Я Охоронець Легенд. - Повiдомив дуже тонкий, за мiрками Галактiв, Охоронець, який виглядав якимось висохлим i дуже давнiм. - У моєму архiвi зберiгається стародавнiй запис, який багато хто вважав просто казкою ереса, що пошкодився розумом, зовнi схожого на нас, але вашого зросту. Ми думали, що вiн прилетiв iз якоїсь Системи нашої Галактики, умови життя на якiй були близькi до наших, тому раса тамтешнiх ересiв виявилася такою схожою на нашу. Продивiться цей запис...
   З'явилося зображення виснаженого Галакта, що сидiв на чомусь незрозумiлому i розповiдав про свої пригоди. Через деякий час, коли зображення трохи змiстилося, стало зрозумiло, що вiн сидить на долонi Охоронця, спершись спиною об його центральний палець. Вiн розповiдав про те, як у складi двадцятки Галактiв, попрощавшись iз рiдними та друзями, вирушив до своєї дiлянки на околицях Чампа, як зробив прокол у зовнiшньому його Коконi, влетiв усередину та включив програму створення Внутрiшнього Кокона. Його почало втягувати до кругообiгу зоряних згусткiв i потягло все ближче i ближче до самого Чампу. Надпотужнi гравiтацiйнi сили Чампа i величезнi швидкостi видимої речовини навколо нього створювали таке тертя частинок, у якому змiнювалася вся вiдома нам фiзика, а матерiя починала iснувати й у минулому, й у теперiшньому, й у майбутньому одночасно. Iзольований човник, у якому був Панчорк (так звали цього Галакта) ставав то величезним, як планета, то маленьким, як атом, то важким, як зiрка, то легким, як гелiєва хмара. Час то розтягувався на мiльйони свiтлових рокiв, то стискався у мiкросекунди. Тiєї стотисячної частки секунди, коли за його припущеннями все це вiдбувалося, вистачило Панчорку, щоб побачити i минуле, i сьогодення, i майбутнє не лише своє, а й усiєї Галактики, кожної її Системи, планети i навiть окремих ересiв. В останню мить перед попаданням у сам Чамп, уже втрачаючи свiдомiсть, Панчорк iнтуїтивно натиснув якийсь камiнь...
   Опритомнiв вiн уже в пустелi на Ийлiцi, коли його почав приводити до тями один з мiсцевих жителiв на iм'я Цилiрай. Вiдремонтувавши свiй човник, Панчорк створив за допомогою Ключа позачасовий тунель до головного корабля Галактiв i протягом кiлькох секунд повернувся на нього, залишивши Ключ на Ийлiцi. Тiльки опинившись на рiдному кораблi, Панчорк зрозумiв, що став зовсiм маленьким. Чи став вiн таким по дорозi з Ийлiца до корабля, чи потрапив на Ийлiц вже зменшеним, вiн не знав. Знав тiльки, що колись у майбутньому iз Системи, до якої належить Ийлiц, у Галактику вийде Всесвiтнiй Спаситель iз залишеним для нього на Ийлiцi Ключем i врятує не лише Галактику, а й вилiкує сам Всесвiт.
   - Народиться вiн сiмнадцятим у сiм'ї, другим у парi i буде безсмертним... - Закiнчив Панчорк i, важко дихаючи, вiдкинувся на палець руки, що його тримала.
   - За кiлька днiв Панчорк узяв неiзольований човен i направив його до Чампу. Неiзольований човен легко пройшов крiзь Кокон Iзоляцiї i зник у Чампi. I було це майже мiльйон рокiв тому за вашим часом. - Охоронець Легенд прибрав цилiндр i сховав його у складках своєї спiднички.
   - Я Ейлiр-Єюй! - Знов проголосив я. - Я сiмнадцятий у сiм'ї i другий у парi, безсмертний за народженням! Я знайшов Ключ, згiдно з Пророцтвом. Разом з Командою своїх сестер i братiв я вже врятував Свою Систему та багато iнших Систем. Тепер я зустрiвся з вами, щоб урятувати Галактику i вийти у Всесвiт.
   Вся Команда встала за моєю спиною, ми пiдняли над головами стисненi кулаки правих рук i рiзко викинули з них великi пальцi.
  
  5. КОМАНДА У ЗАГОНI ГАЛАКТIВ.
   Нашiй Командi, та й усьому екiпажу, запропонували включитися в роботу Охоронцiв Галактики з патрулювання навколочампового простору. У такi патрульнi експедицiї вирушали крейсери iз десятьма галактами на борту. Їх завданням було обстеження зоряно-планетних Систем, що пiдлiтали до Кокона Iзоляцiї Чампа, на предмет iснування в них ересiв i, якщо такi були, переселення їх самих, а також необхiдних зразкiв рослин i тварин у готовi для життя Системи на Периферiї.
   Наш корабель приписали до крейсера, яким керував Охоронець Прумчан - найнижчий з усiх Галактiв. Вiн мав зрiст 9,98 метрiв i ширину в плечах близько 2,45, а його зелена шкiра мала легкий блакитний вiдтiнок. Вiзерунок судин на його потилицi складався з безлiчi великих i маленьких ромбiв, а нiгтi на шести пальцях теж були обпилянi у формi ромбiв. Великi, на третину обличчя, мигдалеподiбнi очi були глибокого бiрюзово-зеленого кольору i в такий же колiр пофарбованi вузькi губи. Нiс виглядав як бутон квiтки, що не розпустився, з чотирма серединками-нiздрями. Вiн завжди був дружелюбний щодо нас, намагався доступно вiдповiдати на нашi розпитування, але сам запитань майже не ставив.
   Прумчан хотiв звiльнити на своєму крейсерi для нашого корабля один iз шлюзiв, в якому знаходився рятувальний човник, але ми вирiшили, що слiдуватимемо за крейсером своїм ходом або закрiплюватимемося на його поверхнi. Всi крейсери Охоронцiв мали таку ж лiнзовидну форму, як i сам корабель-мiсто, а сидiння для екiпажу розташовувалися в екваторiальнiй внутрiшнiй частинi, так само, як лiнза, що плаває в кораблi самого мiста. Майже всi крейсери мали iзоляцiйну оболонку, що вiдкривалася i закривалася разом з вхiдним отвором - вiсiм пелюсток, що ховалися у стiнках круглого люка на верхнiй частинi лiнзи. Але у них було ще й кiлька неiзольованих крейсерiв, доступ до яких був обмежений. Навiщо вони були потрiбнi, ми дiзналися пiзнiше.
   У патрульнi десятиденнi польоти з кожного корабля вирушало по двадцять крейсерiв - по двiстi Галактiв з кожного корабля, всього чотири тисячi людей. Потiм вони поверталися на свої кораблi, а їм на змiну одразу ж вилiтали наступнi патрулi. Екiпаж кожного крейсера був постiйним, злагодженим та чiтко виконував команди свого командира.
  ***
   Перший спiльний з нами патрульний маршрут Прумчан проклав у виглядi широкої замкненої вiсiмки вiд корабля-мiста до Кордону Чампа. На цьому шляху було зафiксовано бiльше двадцяти зiрково-планетних систем, дванадцять iз яких були iзольованими, а решта вiдкритими.
   Спочатку ми швиденько пролетiли над кiлькома вiдкритими Системами, нi ересiв, нi життя на яких не було виявлено. Потiм нам трапилася iзольована Система з десятьма планетами, на трьох з яких - третiй, четвертiй та п'ятiй - було життя. Всi планети мали по кiлька супутникiв та овальнi орбiти, а їх вiсi мали сильнi нахили до своїх орбiт, що означало значнi коливання клiматiв на них. Сканер показав, що ереси живуть лише на третiй та четвертiй живих планетах, а п'ята населена водоростями, лишайниками, бактерiями та декiлькома видами примiтивних одноклiтинних органiзмiв. Всi супутники виявилися неживими.
   Охоронцi нiколи не були в iзольованих Системах, тому ми запропонували їм здiйснити екскурсiю цим свiтом. Зробивши прокол у Сферi Iзоляцiї, ми спочатку пропустили в нього крейсер Охоронцiв, а потiм влетiли до Системи й самi, закривши прокол за собою. Ерес-сканування показало сiм балiв на четвертiй планетi та п'ять - на третiй.
   Спершу ми вирiшили вiдвiдати третю планету. Через значний нахил вiсi, на Пiвнiчнiй пiвкулi планети в цей час було лiто, а на Пiвденнiй - зима. Майже вся Пiвденна пiвкуля була засипана снiгом, середня температура тут трималася бiля позначок вiд двадцяти до шiстдесяти градусiв морозу. Натомiсть у Пiвнiчнiй йшли безперервнi теплi дощi та вiяли сухi гарячi вiтри, а iнтервал температур був вiд плюс двадцяти до плюс шiстдесяти.
   В умовах зими всi рослини та тварини впадали у сплячку, i лише люди продовжували жити, рятуючись вiд холоду за допомогою електрики, що отримувалася вiд вiтрових генераторiв. Влiтку все оживало, рослини зеленiли i розквiтали, тварини виходили з нiр i швидко розмножувалися. Люди запасалися провiзiєю на довгу зиму i охолоджували свої будинки за допомогою тiєї ж самої електрики.
   Планета виявилася населеною ересами людського типу, якi називали себе радами, свою планету - Раданою, а зiрку - Рудкою. Зрiст їх був пропорцiйний нашому - вiд пiвтора до двох метрiв, шкiра мала молочно-бежевий колiр з рожевим просвiчуванням. На головах росло бiле волосся з рiзними вiдтiнками жовтого - у жiнок довге, майже до п'ят, а у чоловiкiв коротке, що ледь сягало плечей, коричневий колiр очей мав рiзнi вiдтiнки вiд майже чорного до майже бежевого, на руках i ногах було по п'ять пальцiв.
   Суспiльство їх стояло на досить низькому технiчному рiвнi з механiчними засобами пересування i такими ж виробничими комплексами. Наземний, водний, повiтряний транспорт теж рухався за допомогою механiки - педалей, ручок, зiрчастих колiс-шестерень, важелiв i так далi. Чому вони не використовували при цьому електрику, було незрозумiло. Мабуть, просто поки що не додумалися.
   Зате вони мали дуже сильно розвинене мистецтво. Майже всi вмiли спiвати, танцювати, малювати, лiпити, писати римування та прозу, складати i розiгрувати вистави, вигадувати та створювати одяг та неймовiрнi будiвлi, жодна з яких не була схожа на iншу. А ще вони складали казки - такi оповiдання, подiї в яких були зовсiм не схожими на реальнiсть їхнього життя i в яких часто з'являлося чарiвництво.
   Нам на ознайомлення з усiм цим рiзноманiттям видiв мистецтв знадобилося би не менше року, але Охоронцi всього за пару годин зiбрали на свої Цилiндри всю необхiдну iнформацiю, щоб потiм переглянути та вивчити її у наукових вiддiлах свого мiста-корабля.
   Забiгаючи наперед, скажу, що по-перше, цивiлiзацiя радiв розвивалася по колу: спочатку дике iснування, потiм поступове нарощування знань, умiнь, технологiй, потiм розквiт науки, технiки та культури, що на своєму пiку призводило до глобальної катастрофи, i знову повне здичавiння. Археологiчне сканування нарахувало бiльше тридцяти культурних шарiв у їхнiй iсторiї, багато з яких було перемiшано i без дивовижних комп'ютерiв Галактiв розшифровцi могли б i не пiддатися. Згiдно з їхнiми розрахунками, ради зараз перебували на пiвдорозi вiд початку чергового розквiту до пiку.
   По-друге, в умовах постiйної загибелi цивiлiзацiї, ради розвинули усну творчiсть - умiння переказувати казки та передавати їх наступним поколiнням навiть пiсля повного занепаду. Часто в їхнiх чарiвних предметах можна було впiзнати технiчнi пристрої перiодiв розквiту.
   А по-третє, саме цi казки i рухали технiчний i культурний прогрес, змушуючи радiв втiлювати в реальне життя чарiвнi вигадки свого та минулих поколiнь.
   Мене найбiльше зацiкавили казки, в яких ради уявляли щасливе майбутнє або описували щасливе минуле. Прумчан допомiг менi прогнати їх через комп'ютер, i я отримав Пророцтво. Воно свiдчило, що весь свiт рухається по Колу, у всього живого є народження, життя, смерть i знову вiдродження. Вийти з цього Кола неможливо, тому казки i зберiгають iнформацiю про багато Кiл Ради. Але колись прийде в їхнiй свiт Великий Чарiвник i перетворить Коло на Спiраль. Тодi Смерть перетвориться на Сон, а розвиток перестане повертатися до витокiв i постiйно пiднiматиметься все на новi й новi витки.
   Залишалося придумати, як менi - Вселенському Месiї - перетворити Коло на Спiраль. Це завдання моя команда вирiшила, створивши для радiв нову фiлософiю, що забороняла розробку i випробування наукових винаходiв, якi могли би призвести до загибелi цивiлiзацiї i вiдкинути радiв, що вижили, до стану здiчавиння. На здiйснення цього рiшення в життя знадобилося кiлька рокiв, у пiдготовчих та навчальних роботах взяли участь багато iнститутiв зель-цок-тiв, яким допомагали Охоронцi Галактики.
   А для радiв все виглядало так: Великий Чарiвник, що прийшов у сяйвi другої Рудки, разом зi своїми помiчниками заснував на Радi Трiумф Великої Спiралi, керувала якою Рада Трiумфаторiв. Ця Рада та Служителi Великої Спiралi пiдтримували науковцiв та винахiдникiв, стежили за їх iдеями та дослiдженнями, прораховували користь та шкоду вiд впровадження новинок у життя i, якщо шкода вважалася надто великою, могли заборонити використання винаходу навiть в обмежених масштабах. Вiдвiдавши цю Систему через вiсiмсот тридцять рокiв, я побачив, що вони втiлили в життя казки про лiтаючi космiчнi кораблi Великого Чарiвника та його помiчникiв i вже лiтали з планети на планету в Системi зiрки Рудки, спiвпрацюючи зi своїми сусiдами - марами з четвертої планети. Тодi ми й зробили постiйний прокол для кораблiв рудiв та марiв для виходу їх у Галактику.
  ***
   А поки ми висадилися на четверту планету, теж населену ересами людського типу, якi стояли на трохи вищому щаблi розвитку. Ця планета мала менший нахил осi до орбiти, тому на нiй був бiльш рiвний клiмат - вiд 30-40 градусiв морозу взимку до 20-50 градусiв тепла влiтку.
   Раса марiв, якi називали себе брузами, свою планету Рiдабой, а зiрку - Солом, вiдрiзнялася вiд рудiв бiльш високою i мiцною статурою - зрiст три з половиною метри, мiцнi скелети та м'язи, коротке темне волосся на головi, закручене в тугi спiралi, бiла шкiра, зi злегка блакитним вiдтiнком i пронизливо синi очi. Пальцiв на руках i ногах у них було по шiсть, як у Галактiв.
   Брузи вже почали освоювати найближчий космос i лiтали на всi свої три супутники. На двох з них вже були облаштованi постiйнi бази, що займалися розробкою корисних копалин, а на третьому будувався мiжпланетний космозавод i розроблялися кораблi для польотiв до iнших планет, насамперед до Ргози - так вони називали Раду, третю планету Системи Сола, або як вони казали, Солової Системи.
   Тут ми пробули лише кiлька годин. Охоронцi запустили на всi боки якiсь мiкро-прилади, тi зiбрали необхiдну iнформацiю на Цилiндри, просканувавши i саму планету, i людей, i громадський устрiй, i всi сховища iнформацiї. З Цилiндрiв ця iнформацiя потiм була передана на комп'ютери i проаналiзована.
   Проблемою брузiв було очiкування Кiнця Свiту. Практично через кожнi два-три поколiння у них з'являвся черговий пророк, який вiщував загибель всього живого на планетi вже найближчими роками. I, як не дивно, хоча цi пророцтва в багатотисячнiй iсторiї жодного разу не збувалися, брузи щоразу вiрили новому пророку i готувалися до загибелi. Поки Пророк лiтав вiд мiста до мiста i вiщував Кiнець Свiту, зупинялися глобальнi проекти та будiвництва, у суспiльствi наступала апатiя, що часто призводила до масових суїцидiв, а кiлька разiв - i до повного занепаду цивiлiзацiї.
   Проаналiзувавши давнi легенди, ми з'ясували, що iдея Кiнцiв Свiту сягає корiнням у давнi, ще доiзоляцiйнi часи, коли науковцi брузiв розрахували, що їхня Солова Система поступово притягується Чорним Яйцем (очевидно Чампом), в якому i загине. Саме тодi вперше високорозвинена цивiлiзацiя була вiдкинута до витокiв, а вже дикi ереси не помiтили й не зрозумiли, що їхню систему iзолювали, а тому загибель у Чампi їм бiльше не загрожує.
   На той час, як ми прилетiли до Рiдаби, на нiй з'явився черговий пророк. Роботи на супутниках припинилися, робiтники повернулися на Рiдабу, а майже готовий Корабель до Ргози (Ради) не полетiв, не дочекавшись випробувань.
   Тут менi, як Вселенському Месiї або Галактичному Пророку, довелося просто оголосити Пророка Лжепророком, роз'яснити i показати брузам, як влаштована наша Галактика, як Галакти iзолювали Чамп та Системи i що їм тепер нiщо не загрожує.
   - Немає Пророка, крiм Всесвiтнього Месiї Ейлiр-Єюя! - З'явилося у суспiльствi нове гасло. - Вселенський Месiя та Охоронцi Галактики запобiгли Кiнецю Свiту системою iзоляцiї та вiдкриють для нас Галактику, щойно ми досягнемо вiдповiдного рiвня розвитку!
  ***
   В однiй з неiзольованих Систем, вже на зворотному шляху по нашiй траєкторiї-вiсiмцi, ми виявили цивiлiзацiю ересiв нелюдського типу, яка не була засiяна Древнiми, а саморозвинулася. Це були мрочки - пiвметровi хутрянi кульки, що жили серед вiчних снiгiв шостої планети своєї зiрки. Мрочками їх назвали ми, тому що спочатку ми почули вiд них тiльки муркотливi звуки: мр, мур, мро, мре, мря i так далi, що iнодi закiнчувалися шиплячими: ч, ш, щ. Оскiльки цi ереси не були людьми, то й їх мова не мала нiчого спiльного з загальногалактичною.
   Коли ми їх уперше побачили, цi хутрянi кульки з довжиною пухнастого ворсу до десяти сантиметрiв каталися по снiгу. Катиться така кулька, залишаючи на снiгу невелику борозну, та раптом рiзко зупиняється. Мiж ворсинок вiдкриваються два круглих зелених ока, мрочик оглядається, намiчає маршрут, очi ховаються i кулька котиться далi. Поки не наздоганяє дрiбної тварини, теж повнiстю покритої хутром. Тут кулька рiзко пiдскакує та кидається на тварину. У польотi у неї з'являються чотири короткi хутрянi ручки з п'ятьма пальцями на кожнiй, з яких, як iз пiхов, раптом висуваються п'ятисантиметровi кiгтi-ножi. У хутрянiй кульцi роззявається паща з гострими зубами, цi зуби миттєво перегризають горло здобичi, а гострi пазурi розрiзають шкiру на животi. Протягом усього кiлькох секунд лапки, озброєнi кiгтями, знiмають шкiру зi здобичi, i мрочик миттєво з'їдає ще теплу тваринку разом з кiстками. I знову пухнаста кулька котиться кудись снiгом.
   Вiдрiзнялися кульки для нас тiльки кольором хутра - бiле, рiзнi вiдтiнки сiрого вiд ледь помiтного до попелястого та чорного, вся можлива палiтра коричневого, жовтого, рудого. Мрочки спiлкувалися мiж собою, вмiли будувати складнi пiдземнi системи, в яких i жили, i працювали, i створювали елементарнi предмети, необхiднi для їхнього життя. Серед вiчнозелених високих дерев, замiсть листя на яких стирчали голки, iнодi можна було помiтити схожi на стволи металевi труби, з яких у небо пiднiмалися ледве помiтнi гази, мабуть, вiд їхнiх пiдземних виробництв.
   Нашим мовникам довелося розробляти абсолютно новий алгоритм розшифровки мови мрочкiв, тому на Мрочак ми знову повернулися лише за кiлька десяткiв рокiв, коли вже могли повноцiнно з ними спiлкуватися.
   А поки Охоронцi Галактики, зазначивши, що за ерес-шкалою мрочки набирають п'ять з половиною балiв, а їхня неiзольована Система все з бiльшою швидкiстю наближається до Чампу, вирiшили, що їх треба переселяти на Периферiю. А для цього треба було послати туди розвiдувальнi крейсери i пiдшукати вiдповiдну планету в однiй iз неiзольованих Систем. Передували роки й роки роботи. Прумчан уже збирався надiслати варп-повiдомлення на свiй корабель про початок розвiдувальних робiт, але я його зупинив:
   - Прумчан, не поспiшай. Давай просто iзолюємо цю Систему i вона не потрапить до Чампу, отримавши Другий Шанс.
   - Ти впевнений? - Iз сумнiвом подивився на мене командир крейсера.
   - Сам подивись! - I я став вводити у Ключ програму iзоляцiї.
   Всього кiлька секунд - i вся Система мрочкiв, що складалася з зiрки та восьми планет, опинилася у коконi, що мерехтiв всiма кольорами веселки. Кокон сяяв протягом години, а потiм поступово згас.
   Потiм, коли ми розшифрували їхню мову i прилетiли на Мрочак, щоб налагодити з мрочками повноцiнний контакт, виявилося, що мрочакськi науковцi вже розрахували, що їхнiй свiт летить до Чампу, в якому загине лише через кiлька тисяч рокiв, але нiчого не могли вдiяти. Вселенський Месiя, який iзолював їхню Систему i подарував їм Другий Шанс, став для них справжнiм Спасителем, про який спiвалися пiснi для пам'ятi багатьох наступних поколiнь.
  
  6. ЖИТТЯ ОХОРОНЦIВ ГАЛАКТИКИ.
   Вже пiдлiтаючи до спiльноти п'яти кораблiв, ми отримали повiдомлення, що на одному з них настав час Народження.
   - Це дуже важлива подiя! - Зрадiв Прумчан. - Ми летимо туди. Вам також буде цiкаво дiзнатися про деякi нашi традицiї.
   У Залi Зборiв цього корабля вже зiбралося багато народу. Спецiальний майданчик для нас тут не встигли пiдготувати, тому ми розмiстилися по кiлька людей в одному крiслi Галактiв. У центр жовтого майданчика вийшов (чи вийшла?) Охоронниця, яка помiтно вiдрiзнялася вiд iнших. По-перше, у неї були груди, майже такi ж, як у наших жiнок. По-друге, вона мала великий живiт. Одягнена вона була, як i решта Охоронцiв, тiльки в коротку бiлу спiдничку iз зеленим орнаментом та мала безлiч нашийних, наручних, поясних приладiв-прикрас.
   Прумчан, який усiвся поруч iз нами, пояснював усе, що вiдбувалося. Виявляється, середня тривалiсть життя Охоронцiв обчислюється двома-трьома десятками тисяч рокiв, а дiти народжуються дуже рiдко. Востаннє Народження на цьому кораблi-планетi вiдбулося сiм iз чвертю тисяч рокiв тому за нашим часом. Ось чому ми до цього не бачили серед Галактiв жодної дитини чи пiдлiтка!
   Повнолiтнiм Охоронець вважався лише тодi, коли досягав фiзичної зрiлостi - приблизно у вiцi п'ятисот рокiв. Цi п'ятсот рокiв дiлилися на кiлька перiодiв. Раннє Дитинство, коли дитина повнiстю залежала вiд матерi та харчувалася її молоком, тривало близько ста рокiв. До кiнця Раннього Дитинства дитина досягала росту 2-3 метри. Потiм наставало Дитинство - вiд ста до трьохсот рокiв - час найбiльшої цiкавостi та навчаємостi. Цi п'яти-шестиметровi дiти вже могли скрiзь ходити i бiгати самостiйно, ставити будь-кому з Охоронцiв питання, що їх цiкавлять, знайомитися з влаштуванням суспiльства i мiста-корабля. Потiм близько ста рокiв тривав Пiдлiтковий Перiлд, коли дитина вже визначалася зi своїми уподобаннями та посилено навчалася у вибраному нею напрямку. Рiст пiдлiткiв вже мiг бути до вiсьми-дев'яти метрiв. Останнi сто рокiв - молодiсть. Юнi Охоронцi вже i за зростом, i за зовнiшнiм виглядом майже нiчим не вiдрiзнялися вiд дорослих Охоронцiв, хiба що були трохи тоншими i рiзкiшими у рухах, та не мали права самостiйно вибирати для себе поле дiяльностi чи брати участь у вирiшеннi суспiльних питань. Дорослi могли давати їм то одне, то iнше завдання, пропонувати навчання то в однiй, то в iншiй галузi науки. Пiсля досягнення повнолiття їхнi рухи набували плавностi, i вони вже нiчим не вiдрiзнялися вiд старших, наставала вiкова рiвноправнiсть.
   Жiнок серед Галактiв було дуже мало, приблизно близько двадцяти вiдсоткiв вiд їхньої загальної кiлькостi (тобто, на всiх двадцяти кораблях було приблизно 10.000 жiнок та 40.000 чоловiкiв), а народжувати вони могли не частiше, нiж двiчi за все своє життя, та й то не усi. Тому сiмей в Охоронцiв не було, а їхня чисельнiсть, хоч i повiльно, але постiйно скорочувалася. Жiнки, якi не готувалися стати матерями, зовнi нiчим не вiдрiзнялися вiд чоловiкiв, всi вiдмiннi ознаки ховалися пiд короткими спiдничками доти, доки якась iз Охоронцниць не починала готуватися до Народження. Тодi у неї протягом наших шести рокiв поступово рiс живiт, а до кiнця вагiтностi починали рости груди, необхiднi для вигодовування дитини. Охоронниця, яка народила дитину, вiдразу ж отримувала звання Героїнi, а якщо вона народжувала дiвчинку або вдруге - Велиої Героїнi. Лише кiлька разiв в iсторiї Охоронцiв, їхнi жiнки народжували двiчi та обидва рази - дiвчаток. Таких жiнок називали Найбiльшими Героїнями Охоронцiв Галактики. Iмена всiх Героїнь, Великих Героїнь, Найбiльших Героїнь, як i Героїв-чоловiкiв i Героїнь-жiнок, якi здiйснили якийсь iстотний для Галактики подвиг, заносилися до Лiтописiв на спецiальних Цилiндрах i про них знали i пам'ятали всi, хто живе.
   Сьогоднi Героїнею збиралася стати Пачлейкра - Охоронниця, яка вже досягла вiку десяти тисяч трьохсот шiстдесяти семи рокiв (час у Галактiв обчислювався так: секунди, хвилини та години - такi ж, як у зель-цок-тiв, по двадцять годин на добу, по вiсiмсот дiб у роцi. Тобто, за нашим лiточисленням, їй було майже 13.823 роки) (а в земному лiточисленнi - майже 22.722.740 рокiв), i це було її перше Народження.
   Пiд чудову галактичну музику Пачлейкра обiйшла по колу центральний майданчик амфiтеатру вiсiм разiв. Потiм вона вийшла до його центру i з-пiд купола до неї спустилася перекладина на золотих тросах. Вона взялася руками за перекладину i та пiдняла її приблизно на двадцять метрiв над пiдлогою. Вiсiм охоронцiв розтягли пiд нею восьмикутний шматок зеленої тканини у виглядi гамака. Пачлейкра стала пiдтягуватися на руках, i в цей час з-пiд її спiдницi у гамак випала дитина. Вона впала на спину, задригала нiжками та ручками i прокричала своє перше слово: Па-а-а-а-ч-ч-р-р!!!
   - Хлопчик! - Хором проголосили вiсiм Приймаючих i вiдiйшли трохи убiк.
   Мама-Героїня спустилася вниз, прийняла з рук Приймаючих свого майже пiвтораметрового сина, загорнула кожен iз восьми куточкiв тканини-пелюшки так, що зовнi залишилися тiльки голова та ручки новонародженого.
   - Пачнорк! - Проголосила вона, пiднiмаючи згорток над головою. - Пачнорк! - Повторила вона ще сiм разiв, повертаючись на однаковi кути на вiсiм бокiв амфiтеатру.
   Освiтлення вимкнулося i на кiлька секунд настала повна темрява. Коли свiтло знову ввiмкнулося, анi мами-Героїнi, анi її сина, анi восьми Приймаючих Дитину вже не було.
   - Тепер сто рокiв Пачлейкра роститиме сина сама, не показуючи його нiкому. - Пояснив Прумчан. - А потiм його вихованням займеться вся спiльнота цього корабля.
  
  7. НЕВДАЛА СПРОБА.
   Коли ми повернулися на "свiй" корабель, Прумчан та його екiпаж вирушили до Загальної Зали, щоб зробити доповiдь про результати розвiдки. Нас також запросили. Виявляється, цього дня звiтували ще два екiпажi. Командир одного з них повiдомив, що вони зустрiли неiзольовану Систему з ересами, що досягли чотирьох балiв, i тепер необхiдно вживати заходiв щодо переселення їх на Периферiю. Прумчан пiднявся i, поставивши у центрi жовтого майданчика Цилiндр, показав, як нам вдалося iзолювати Систему Мрочкiв. Всi присутнi були приголомшенi.
   - Тож тепер не треба переселяти й знайдену нами Систему! - Зрадiв командир Крочемп. - Пiд час наступного нашого чергування ви полетите з нами та iзолюєте її! - Вклонився вiн у наш бiк.
   Так ми тепер i дiяли: розвiдувальнi крейсери Охоронцiв вилiтали у свої розвiдки i, коли знаходили неiзольовану Систему з ересами, повiдомляли нас. Ми летiли i, ознайомившись з її устроєм та расами, якi її населяли, благополучно iзолювали Систему, залишаючи для себе та Галактiв проколи. Ми iзолювали не тiльки Системи, вiдкритi крейсерами нашої п'ятiрки кораблiв, а й крейсерами iнших п'ятiрок, що були далеко вiд нас i несли патрулювання навколо Чампа з iнших його сторiн. Ключ дiяв безвiдмовно!
   Крiм того, Охоронцii, якi ранiше нiколи не були в iзольованих Системах, тепер, завдяки нашим проколам, здобули можливiсть вiдвiдувати такi Системи, знайомитися з новими видами ересiв, укладати з деякими з них взаємовигiдну спiвпрацю або просто культурне спiлкування. Ми також вiдкривали для себе новi свiти, намагаючись виконати до цього нездiйсненнi надiї, бажання, сподiвання та пророцтва їхнiх мешканцiв.
   Приблизно через рiк, коли ми вже збиралися на деякий час повернутись до своєї Системи Зель-цок, було скликано Великi Збори, на якi прилетiли представники всiх двадцяти кораблiв Охоронцiв Галактики. На цих зборах було вирiшено спробувати зробити прокол в iзоляцiї нашої Галактики. Через те, що поблизу Чампа до Iзоляцiї була найбiльша вiдстань, прокол вирiшили зробити приблизно посерединi, на пiвдорозi вiд областi патрулювання Охоронцiв до нашої Системи.
   До обраного на Навiгацiйнiй Сферi мiсця разом iз нами варпонулися по два крейсери вiд кожного корабля. Урочистий ескорт вишикувався навколо нашого "Вселенського Месiї", записуючи всi нашi дiї на свої Цилiндри. Ми записували, як завжди, на Кристали.
   От ми пiдлетiли до самої Межi, змусивши її свiтитися i переливатися всiма кольорами веселки, як Полюсне Сяйво. От я покрутив потрiбнi металевi кiльця на Ключi, натиснув на потрiбнi камiнцi у певнiй послiдовностi, але... жодного проколу у свiтiннi не побачив. Тодi з одного з крейсерiв Охоронцiв було послано човна на автопiлотi. Вiн спокiйно пройшов крiзь Кордон i показав нам зовнiшню поверхню Сфери. До речi, вже тодi, коли човник повертався, десь у темному куточку зображення я навiть не побачив, а тiльки вiдчув якийсь неспокiй. Крiм мене, нiхто нiчого не помiтив.
   Тепер до Кордону вирiшив пiдiйти один з iзольованих човникiв. Сфера вiдкинула його назад у Галактику одразу на кiлька десяткiв тисяч кiлометрiв, як м'ячик. Щоб приєднатися до нас, йому довелося задiяти варп-стрибок.
   - Треба спробувати пройти крiзь Сферу на неiзольованому човнi. - Запропонував Крочемп. - Iзольованi човники вiдскакуватимуть, а неiзольований може й пройде.
   - Нi, це небезпечно! - Заперечив я. - Думаю, прокол не вийшов. Та й свiтiння усюди рiвномiрне, нiде немає темної областi, що виникає на мiсцi проколу.
   - Треба спробувати! - Вирiшив Чампейро, той, який першим нас зустрiчав. - Я готовий летiти!
   - Не треба! - Майже хором вигукнула вся наша Команда, пам'ятаючи, до чого призвiв ризикований полiт Айлiрагiза.
   Але Охоронцi вирiшили спробувати. У них що, за час iзоляцiї вiд iнших ересiв пропав iнстинкт самозбереження? До Кордону Iзоляцiї, зайнявши мiсце в неiзольованому човнику, полетiв Чампейро. Спалах!!!... Сфера не випустила човника з людиною, а Чампейро став Героєм. Посмертно...
   - Iнодi героями стають не за потребою, а через впертiсть, нетерпiння чи навiть дурiсть. - Прошепотiла менi на вухо Айлiра.
   Я згiдно кивнув. Цiєї смертi цiлком можна було уникнути.
  До мiсця можливого проколу всi летiли з радiстю та надiєю, а поверталися до корабля Охоронцiв зi смутком, розчаруванням та розпачем. Знову було зiбрано Загальнi Збори представникiв усiх кораблiв. Вони дiстали зi своїх сховищ древнi Цилiндри, якi показували Ключi Галактiв з рiзних бокiв, пiд рiзними ракурсами, у дiї та у спокої. Мiй Ключ був таким самим, тiльки маленьким.
   - У мого Ключа, мабуть, не вистачає енергiї. - Вирiшив я. - Галактику iзолювали двадцятьма великими Ключами. Як мiй маленький може зрiвнятися з ними?
   - Може, треба спробувати зробити новий Ключ, бiльший? - Невпевнено запропонувала Айлiра.
   Ключ не пiддавався просвiчуванню жодним опромiненням, тож що у нього всерединi, було невiдомо. Тодi Охоронцi спробували вiдтворити хоча б усi кiльця Ключа з тих металiв та сплавiв, з яких вони були зробленi. За деякими з них довелося летiти на Периферiю, за деякими до самого кордону Чампа. Зразок робили в масштабi десять до одного, тобто Ключ повинен був вийти вдесятеро бiльшим, нiж мiй, щоб Охоронцям було легше з ним працювати. Зрештою, коли всi кiльця були зробленi, а всi камiнцi в них вмонтовано, почали вирiшувати, на що їх треба надiти. Перепробували всi метали та сплави, з яких були зробленi кiльця. Спробували навiть поєднати їх в один сплав. Ключ не працював.
   - А може, у нього всерединi така ерес-речовина, як, наприклад, у наших Кристалiв? Або щось схоже, може, навiть рiдке - он як легко ковзають кiльця у твоїх руках. - Ломала голову Айлiра.
   Сидiти та чекати, поки Галакти вирiшуватимуть цю головоломку, менi набридло, i я вирiшив повертатися додому.
   - Подумайте не над створенням нового Ключа, а над тим, як збiльшити енергiю мого. - Запропонував я, прощаючись iз Прумчаном. - Як пiдживити його так, щоб вiн один впорався iз завданням двадцяти великих.
   - Тобто треба збiльшити енергiю твого Ключа у сто разiв? Але ж нам i енергiя його невiдома... Невiдоме помножити на сто... Та ще й пiдвести її до такого малесенького Ключика... Гаразд, спробуємо думати i в цьому напрямi.
  
  8. КОМАНДА ЗМIНЮЄ ОБЛИЧЧЯ.
   Додому ми повернулися у серединi зими, на Пiврiччя 998.598 року. Наша мама, Властителька Системи Зель-цок та пiдопiчних їй Свiтiв нашої Галактики урочисто призначила свiй Вiдхiд наступного Нового Року. За цей час необхiдно було вирiшити багато полiтичних та кадрових питань.
   Яйлiза та Яйлiма вже професiйно керували зель-цок-ськими Свiтами нарiвнi з нашою мамою, але Свiтiв ставало все бiльше, i на деякi з них необхiдно було призначити Володарiв Пiдопiчних Систем.
   - У деякi Системи погодилися летiти Дiти Властителiв Ийлiма, Ийлiца, Ойдрака та Ойдрата i навiть кiлька Нових Ейжазiм* з Ейжас, Ейжасуд, Ейжаша та Ейжашуд. - Повiдомила мама. - Але я пропоную добре подумати i вам, може, хтось погодиться очолити хоч кiлька Систем? Не все ж вам лiтати Галактикою, ви вже прожили бiльше половини своїх життєвих рокiв, пора би й десь осiсти.
   - А як же вихiд iз Галактики? - Пiдхопилася Дразойка.
   - Наскiльки менi вiдомо, виходу поки немає i, думаю, це питання буде вирiшено ще не скоро, можливо навiть вже пiсля вашого життя. А керувати Системами треба вже зараз.
   - До того ж, якщо вдасться зробити прокол у Сферi Iзоляцiї Галактики ще за вашого життя, Ейлiр-Єюй зможе вас усiх скликати, i ви вилетите на "Вселенському Месiї" у Великий Космос. - Втрутилася Яйлiза.
   - Ми, наприклад, залишаючись Властительками всiх свiтiв зель-цок-тiв, збираємося вийти з Галактики, коли це буде можливо. - Додала Яйлiма.
   - А я не можу без польотiв! - Заперечив Одракраз. - Менi подобається вiдкривати новi свiти та вирiшувати їхнi загадки чи проблеми.
   - Гаразд! - Вирiшив я. - Даю всiм пiвроку вiдпустки. За цей час ви повиннi вирiшити, залишитися в Командi чи стати Властителями якихось Систем. Вiдпочивайте, подорожуйте, визначайтеся.
  ***
   Спочатку ми з Айлiрою вирiшили пожити звичайним йлирським життям. Ми повернулися до свого рiдного палацу
  -------------------------------------------------- --------------------------------------------------
  *Новi Ейжазими - крилатi ейжазими чоловiчої та жiночої статей з ногами.
  
   - Айлiра з Ейлiцем та обома близнючками Айгрою та Ейгрою на свою половину, а я з Айлiцею - на свою. Вже дорослий Нанер-Саюн оселився в невеликому палацi на узбережжi однiєї з морських заток у Провiнцiї, якою правила Єйнайка. Тут вiн влаштував щось подiбне до величезної сiм'ї, запропонувавши всiм охочим дiвчатам приїхати до нього на вiдпочинок. Вiн сподiвався, що в обстановцi вiдпочинку та насолод у такому великому суспiльствi дiвчат у нього з'явиться бiльше шансiв, щоб "йокнуло серце". Як i його кумир Iюйрiмiц, вiн хотiв мати багато дружин та коханок, але поки його серце чомусь не "йокало".
   Iюйрiмiц, поживши днiв з сорок у своєму палацi на Ийлiрi, разом з усiма своїми дружинами та коханками найняв великий екскурсiйний корабель i полетiв до Свiтiв, де в нього залишилися тамтешнi коханки та дiти. I як вiн тiльки їх усiх пам'ятав? Хто в якiй системi живе, на якiй планетi, на якому материку або островi. Вiн пам'ятав усi їхнi iмена, iмена численних дiтей i, хоч як це не дивно, всiх їх любив! I вони також кохали його. Причому так, що мирно уживалися одна з одною i в них жодного разу не виникало конфлiктiв за його увагу!
   Сестрички-iнженери зайнялися розробкою технiчних та енергетичних приладiв, iнструментiв, обладнання для вiдкритих нами Свiтiв, i цi розробки захопили їх настiльки, що подорожi з Командою вiдiйшли на другий план. Натомiсть їхнi дiти - Жаразайн, Айийлiза та Айрiйл збиралися летiти з нами у наступну експедицiю.
   До останньої чвертi року я згадав, що обiцяв людям системи Близнюкiв прилетiти до них приблизно через триста рокiв. Пiсля того польоту пройшов уже 391 рiк за йлирським часом. На рiзних планетах i супутниках Системи Близнюкiв час йшов по-рiзному, але в середньому можна було вважати, що саме зараз настав час вiдвiдати їх.
   У цей полiт разом зi мною та Айлiрою з нашої Команди вирушили також Лiрiдан, Йойлока, Айшуханiза, Ойдраза, Одракраз, Дразойка та Украгейра - лише дев'ять осiб зi старого складу. Решту замiнили вже дорослi дiти, народженi вiд зель-цок-тiв: наш з Айлiцею Нанер-Саюн, син Лiрiдана Лiдiран, дочка Єйнайки Найдраза, дочка Єйкайни Кайдруза, дочка Украгейри Урзiчка, дочка Iюйрiмiца Iюйка, син Ийрийни Айрийл та син Яйлiми Яйурiм. Iншi дiти моїх братiв та сестер зайняли рiзнi пости в екiпажi нашого корабля - "Вселенського Месiї".
  ***
   Варпонувшись до Системи Близнюкiв i пройшовши через прокол в її iзоляцiї, ми побачили всi Свiти, що оберталися навколо двох зiрок Брата та Сестри, як i залишали, iзольованими один вiд одного. I на всiх точилися вiйни.
   Як же так?! На кожнiй планетi та супутнику залишалися представники лише однiєї раси, з ким воювати?! За що?! Виявилось, вiйни йшли за владу. На рiзних Свiтах по-рiзному. Десь воювали за владу на окремих островах чи материках, у деяких Свiтах - над усiєю планетою чи супутником, у деяких навiть за окремi невеликi дiлянки суходолу чи моря. Цi вiйни то тимчасово згасали, то розгорялися з новою силою, то виглядали як окремi вогнища, то охоплювали всю планету. Всi виробництва, все життя людей були пiдпорядкованi вiйськовим, якими командували черговi лiдери, що воювали мiж собою. Цi триста з лишком рокiв iзоляцiї нiкого нiчого не навчили. Навпаки, скрiзь йшла необмежена гонка озброєнь, що призвела вже до запустiння та розрухи на бiльшiй частинi Свiтiв i загрожувала повним їх знищенням.
   - Я стану Властителем Системи Близнюкiв! - Поспостерiгавши за подiями на всiх мiсцевих Свiтах, вирiшив Лiрiдан. - Я буду єдиним Властителем, якому належатиме вся влада, могутнiм i непереможним i, таким чином, пiд моїм керiвництвом нiхто не зможе бiльше зазiхати на владу та вести вiйни!
   - Що тобi для цього треба? - Запитав я.
   - Для початку - нове явлення Всесвiтнього Месiї народам, проголошення мене його заступником та єдиним Властителем Системи, ну а потiм кiлька великих кораблiв iз крейсерами, укомплектованими екiпажами з космовоїнами, якi допомагатимуть менi тримати цi свiти у мирi. Я буду Властителем-Миротворцем!
   - Хто сильнiший, той i миротворець. - Iз сарказмом прокоментувала його промову Украгейра.
   - Так! - Рiшуче обернувся до неї Лiрiдан. - Мир треба нести за допомогою сили! Iншої мови мiсцевi ереси не розумiють! Спочатку я припиню вiйни за допомогою нашої зброї, а потiм вони звикнуть жити мирно.
   Нам довелося вiдвiдати кожен зi свiтiв: спочатку планети Шракан, Шрун та Шрап, їх супутники Ун, Юн, Апа та Япа, потiм - планети Шираз, Шафiзу та Шакiру, а також їх супутники Фiр та Сiр. На всiх свiтах, у всiх великих мiстах ми знову з'являлися у сяйвi "другої пари Близнюкiв" i через трансляцiю на їхнi плоскi екрани i на Сфери Iзоляцiї повiдомляли всiм жителям:
   - Я - Ейлiр-Єюй, Вселенський Месiя та Виконавець Пророцтв Всесвiту! Я iзолював вас на триста рокiв, щоб ви припинили вiйну! Змiнилося кiлька ваших поколiнь, але не змiнилося ваше прагнення до самознищення! Ви, самопроголошенi Володарi! За що ви воюєте? Народу стає все менше, ким ви керуватимете в кiнцевому рахунку?
   На небесах стали демонструватися картини руйнувань на всiх свiтах, записанi нашими Кристалами.
   - Ось до чого призвели вашi нескiнченнi вiйни! - Коментував Лiрiдан. - Придатними для iснування залишається все менше й менше дiлянок ваших планет та супутникiв, бомбардуваннями випаленi майже всi лiси, знищенi тварини, вже зараз бiльшiсть населення голодує.
   - Я Ейлiр-Єюй, Вселенська Месiя! - Знову заговорив я. - Я скасовую владу будь-якого вашого володаря, я знищую всю вашу зброю, я забороняю будь-якi вiйни!
   При цих словах ми за допомогою магнiтидних апаратiв заклинювали i пiднiмали у повiтря всi види зброї, що були на планетах та супутниках. Цi купи снарядiв, автоматичних стрiляючих трубок, бомб, гранат, ракет та iншого озброєння на кiлька хвилин закривали собою свiтло обох свiтил. Над планетами та супутниками наступали "збройн i сутiнки". Потiм ми збирали все це у невеликий мiхур iзоляцiї i через прокол вiдправляли на орбiту навколо кожного Свiту, щоб потiм можна було використовувати метал та вибуховi речовини у мирних цiлях. Небо знову очищалося, з нього знову свiтили Брат та Сестра. I знову на Куполi Iзоляцiї з'являлися нашi зображення.
   - Я Ейлiр-Єюй! Єдиним Володарем усiх свiтiв Системи Близнюкiв я призначаю свого брата Лiрiдана! Тiльки вiн вирiшуватиме вашi долi, тiльки вiн та його помiчники матимуть право на зброю!
   Свою резиденцiю Лiрiдан облаштував на майже позбавленому життi супутнику Шрапа Апi. Тут були зруйнованi не тiльки всi мiста та заводи, а й весь супутник був перетворений на майже мертву пустелю. Озброєнi палицями та уламками колишньої зброї групи апiв бродили руїнами планети в пошуках пiдземних тварин, що ховалися в норах, i воювали мiж собою за цю здобич.
   Ми викликали з Системи Зель-цок два великi кораблi з представниками рiзних професiй i наук i два кораблi з космоїнами. Першим завданням Лiрiдана було вiдновлення життя тепер вже на його Свiтах. Науковцi та бiологи вiдновлювали екосистеми, космовоїни придушували будь-якi осередки бiйок та конфлiктiв, будiвельники вiдбудовували мiста та заводи, що спецiалiзувалися на виробництвi необхiдних для життя продуктiв. Всi ереси Системи Близнюкiв отримували роботу та оплату за неї. У якостi грошей економiсти Лiрiдана ввели в обiг пластометалевi круглi пластинки рiзного дiаметра вiд пiв-сантиметра до п'яти. Чим бiльше таких пластинок заробляла людина, тим бiльше благ i продуктiв вона могла собi дозволити.
   Усi зель-цок-ти, що прилетiли служити у командi Лiрiдана, тепер називалися Миротворцями, а сам Лiрiдан - Властителем-Миротворцем. У складi Миротворцiв виявилося i близько п'ятдесяти Нових Ейжазiм обох статей, якi розносили всi новини та укази Лiрiдана по тих куточках планет та супутникiв, де поки що не було вiдновлено системи трансляцiї, тому їх називали Крилатими Вiсниками Миротворцiв.
   Оскiльки жодної зброї тепер у мiсцевих не було, я зняв iзоляцiю з усiх їх свiтiв, залишивши iзольованою лише саму Систему. Зрозумiло, в iзоляцiї Системи було кiлька проколiв для кораблiв та крейсерiв зель-цок-тiв.
   Перед вiдльотом я проголосив, що Властителем свiтiв Системи Близнюкiв може бути не хто iнший, як сам Лiрiдан, а пiсля його смертi - його Спадкоємцi, якi призначатимуться згiдно з традицiями Системи Зель-цок. Нiхто з мiсцевих ересiв не може бути Воастителем чи Правителем протягом мiльйона наступних рокiв.
  ***
   Залишивши Лiрiдана керувати Системою Близнюкiв, ми полетiли далi до Периферiї Галактики. Тепер мiсце Лiрiдана у Командi зайняв син Яйлiзи Яйцизлiр. Там, на Периферiї, ми "стрибали" з одного "хвоста" Галактики на iнший, доки не потрапили до iзольованої Системи з п'ятьма планетами на п'яти орбiтах, позначених у Навiгацiйнiй Сферi, як Система Свiрiл. Всi п'ять планет мали по одному неживому супутнику, що обертався в екваторiальнiй площинi своєї планети, а умови життя на планетах були дуже схожими на нашi рiднi. Сканування показало, що це Система Другого Шансу, тобто колись вона вже побувала в районi Чампа i була вiдкинута з надсвiтловою швидкiстю до Периферiї.
   Планети Системи мали ознаки штучного творення Древнiми. Як i у нас на Ийлiрi, основний суходiл був представлений великими островами, якi широкою стрiчкою охоплювали екватори планет i вiдокремлювалися один вiд одного морськими протоками. Далi серед океану розташовувалися архiпелаги островiв, кiлькiсть яких поступово зменшувалася вiд приекваторiальної зони до полюсiв, та невеликi материки на полюсах. Причому якщо на перших трьох планетах Полюснi материки були придатнi для життя, то на четвертiй i п'ятiй вони являли собою нетаючi льодовики.
   Поки ми вели зовнiшнє спостереження та сканування, поряд з нами проявився величезний корабель Iюйрiмiца, який варпонувався до нас iз Системи Караат.
   - Що, всiх своїх вже провiдав? - Запитала Йойлока.
   - Нi, всiх не встиг. - З жалем зiтхнув Iюйрiмiц. - Але моя iнтуїцiя пiдказала менi, що тут очiкується щось дуже цiкаве.
   Саме в цей час ерес-сканування показало наявнiсть розуму до дев'яти-дванадцяти балiв на всiх планетах цiєї Системи. Якщо врахувати, що за роки польотiв Галактикою ми вiд одинадцяти балiв дорослi до тринадцяти, ми були, практично, на одному рiвнi ерес. Мiж планетами Системи ми помiтили нечастi перельоти великих кораблiв-човникiв загостреної, як голка, конструкцiї, якi рухалися зi швидкостями, близькими до половини швидкостi свiтла.
   Прослизнувши через прокол в Iзоляцiї всередину Системи, ми в режимi невидимостi стали спостерiгати за мiсцевими ересами. Всi планети були населенi ересами людського типу, а представники їх рас виглядали прекрасними навiть для нас.
   Як i у нас, колiр їхньої шкiри змiнювався вiд темнiшого, молочно-коричневого на планетi першої орбiти до майже бiлого з легким рожевим вiдтiнком на п'ятiй. I у всiх шкiра мала майже таке саме, як у нас, золотисте свiчiння.
   Волосся у них було м'яким i злегка хвилястим, у жiнок - майже до п'ят, а у чоловiкiв - до пояса. Колiр волосся вiд планети до планети теж свiтлiшав вiд чорно-синього до платиново-бiлого.
   Колiр очей дивував рiзноманiтнiстю вiдтiнкiв чорного, сiрого, коричневого, помаранчевого, жовтого, зеленого, бiрюзового, синього, блакитного, фiолетового, бордового, червоного, рожевого та багатьох iнших кольорiв. А обрамленi цi сяючi очi були двома рядами двосантиметрових пухнастих вiй. За акуратними губами переважно червоно-бордово-коричневих вiдтiнкiв ховалися бiлоснiжнi зуби в два ряди, що мали i рiзцi, i iкла, i моляри, що свiдчило про всеїднiсть мiсцевого населення.
   - Це просто рай для того, хто вмiє кохати! - Вигукнув Iюйрiмiц. - Iнтуїцiя мене не пiдвела!
   Серед прекрасних квiтучих та плодоносних садiв голками стирчали у небо бiлi зi срiблястим вiдблиском будiвлi. Окремих мiст чи поселень не було, всi будiвлi розташовувалися рiвномiрно по суходолу i навiть стирчали вiстрями з-пiд води. I так скрiзь, на всiх планетах. Ми в черговий раз пролiтали над другою планетою, коли Iюйрiмiц не витримав i вигукнув:
   - Прийшов вже час вступати у контакт! Скiльки можна лiтати?
   - Дiйсно. - Погодився я. - Тiльки де? - Анi великих мiст, анi якихось палацiв, якi б чимось вiдрiзнялися... Де нам з'явитися?
   - Дивiться! - Показав Одракраз на транслюючий Кристал. - Он на посадку заходить корабель-голка. Давайте з'явимося там, куди вiн сяде!
   Корабель-голка сiдав на планету, розвернувшись до неї тупим кiнцем i пригальмовуючи блакитною хмарою якоїсь речовини. Нiякого посадкового майданчика поблизу не було, корабель сiдав прямо у безкiнечний сад. Варто було космiчнiй голцi торкнутися поверхнi, як вона стала схожою на всi iншi будiвлi, що стояли серед садiв.
   - Це що ж виходить? - Здивувалася Айшуханiза. - Цi будiвлi одночасно є й кораблями? Отже, будь-яка з них може просто злетiти, вилетiти за межi атмосфери та на величезнiй швидкостi полетiти до будь-якої планети?
   - Чудова iдея! - Вигукнув Нанер-Саюн. - Кораблi-мiста, що подорожують по всьому космосу!
   - Щось нечасто вони мандрують.- Зупинила його захват Урзiчка - Ви помiтили, що вони лiтають дуже рiдко? За весь час спостережень ми бачили всього чотири мiжпланетнi перельоти, хоча цих будiвель-кораблiв на планетах десятки тисяч!
   - А може, вони вже налiталися чи мають сезоннi мiграцiї? - Припустила Кайдруза.
   - Та що ви думаєте-гадаете?! - Нетерпляче вигукнув Iюйрiмiц. - Вирiшили сiдати бiля голки, що опустилася, тож давайте сiдати! Ви сяйте, а я поки що залишусь невидимим!
   Ми ввiмкнули Сяйво на iзоляцiйнiй оболонцi свого корабля i зависли над кораблем-будiвлею, який тiльки-но опустився. Наше сяйво було схоже на сяйво їхнього свiтила, тому без уваги не залишилося. З круглих отворiв-вiкон корабля вилетiв цiлий рiй невеликих човникiв i почав кружляти навколо нас. Ми вимкнули Сяйво i постали у виглядi величезної черепахи, що висить у повiтрi.
   Покружлявши трохи навколо неї, човники вишикувалися у тонку лiнiю, явно вказуючи нам напрямок слiдування. Полетiвши в зазначеному напрямку, ми незабаром виявили серед дерев невеликий майданчик, на якому цiлком могли помiститися чотири нашi "черепахи".
   - Мабуть, тут колись стояла будiвля-корабель. - Зауважила Ойдраза. - Поки його нема, можна сiсти нам.
   Пiлот опустив корабель на порослий невисоким молодняком майданчик. У небi над нами проявився корабель Iюйрiмiца i через якийсь час сiв поруч. З одномiсних човникiв висипали мiсцевi ереси i, радiсно посмiхаючись, оточили нашi кораблi.
   - Ознак агресiї немає. - Оцiнила ситуацiю Йойлока. - Зброї також. Пропоную виходити.
   - Екiпаж залишається на мiсцях! - Розпорядився я. - Виходить тiльки Команда Ейлiр-Єюя!
   I ми вийшли. Сiмнадцять членiв Команди: Я - Ейлiр-Єюй, Айлiра, Нанер-Саюн, Лiдiран, Айшуханiза, Йойлока, Ойдраза, Дразойка, Iюйрiмiц, Iюйка, Найдраза, Одракраз, Яйцизлiр, Яйурiм, Украгейра. Супроводжували нас також двоє нових ейжазiм - Ейжазiруз, син Ейжарiдан, i Айзiшахiза, дочка Айзiшухан - обидва i з крилами, i з ногами.
  
  9. ЛЮДИ СИСТЕМИ СВIРIЛ.
   Кожного з нас пiдхопили по двоє людей. Жiнок через пахучий сад до корабля-будiвлi повели чоловiки, чоловiкiв - жiнки. Ростом вони були вiд 1,7 до 1,8 метра, але дуже тонкими, через що здавались вищими. Всi вони, i чоловiки, i жiнки, були одягненi в довгi, тонкi, легкi покривала всiляких кольорiв свiтлих пастельних вiдтiнкiв, обгорнутих навколо їх тiл i перетягнутих джгутами.
   Цi люди були прекрасними, вiд їхнiх тонких облич неможливо було вiдвести погляди. Як i вiд глибоких очей, i вiд струнких постатей, i вiд витончених рухiв, i вiд чарiвних усмiшок... Та ще цi неймовiрнi пахощi квiтiв та чудовi спiви летючих комах... Ми йшли до срiблясто-блакитної будiвлi-корабля, як у трансi. Вiд доторкiв рук дiвчат, якi вели мене, у мене защемiло серце, а душа, здавалося, готова була вилетiти з тiла i розплистись по всьому Всесвiту. Серце "йокало" постiйно, на кого б iз мiсцевих я не подивився.
   Схоже, такi ж вiдчуття були й в iнших членiв Команди. Я навiть не помiтив, як ми увiйшли до будiвлi, чи були у нiй дверi, яким чином я опинився в басейнi наодинцi з двома своїми провiдницями... У водi, крiм якихось речовин, що дуже приємно пахли, здається, було розчинене саме кохання. Ось саме цим самим коханням я й зайнявся одразу з двома дiвчатами... Iнодi я провалювався в сон, iнодi щось пив i їв, весь iнший час був присвячений поцiлункам, пестощам, коханню.
   Коли я потроху почав приходити до тями, нагрудний Кристал повiдомив, що вiдколи ми сiли на третю планету, минуло вже майже п'ять дiб. Ця звiстка мене трохи протверезила, i я вирiшив, що непогано було б дiзнатися, де знаходяться всi iншi. Мої дiвчата, яких звали Свернiл i Расвiл, допомогли менi одягнути свiтло-салатний хiтон i повели показувати своє мiсто-корабель.
   Якщо зовнi мiсто було схоже на шестигранну дуже витягнуту i загострену пiрамiду з увiгнутими гранями, то всерединi воно складалося з безлiчi апартаментiв з басейнами, садами, спiльними залами для якихось занять та розваг, з виробничими i науковими комплексами та всiм необхiдним для життя трьох тисяч осiб. Переходячи з одних апартаментiв до iнших, я знаходив членiв своєї Команди то в ароматних басейнах, то на шовковистiй травi садiв, то пiд хмарами овальних лiжок. I кожного - iз парою мiсцевих людей.
   Нагадавши, що ми перебуваємо тут уже п'ять днiв, я попросив усiх десь зiбратися, щоб познайомитися зi свiрiлами не лише з сексуальної точки зору. Таке мiсце - величезний шестикутний зал-амфiтеатр, знайшлося в нижнiй, найширшiй частинi корабля.
   Як належить будь-якому ввiчливому ересу, я спочатку представив свою Команду, розповiв, звiдки ми прилетiли, чим займаємось i у вiдповiдь попросив свiрiлiв розповiсти про себе. Свою розповiдь свiрiли супроводжували об'ємною демонстрацiєю за допомогою напiвпрозорої сфери, що зависла над центром амфiтеатру. Коли вона активувалася, її ставало майже не видно, i ми нiби опинялися всерединi того, що нам хотiли показати, чи поруч iз ним.
   Цивiлiзацiя свiрiлiв iснує вже багато мiльярдiв рокiв. В епоху найбiльшого розквiту вони лiтали майже по всiй Галактицi та спiвпрацювали з Галактами, а легенди розповiдають, що вони зустрiчалися навiть iз Древнiми. Система Свiрiл складається з зiрки Свiрiл та п'яти планет, якi називаються Свiр, Свара, Свiдл, Сладра та Слав. Супутники кожної планети власних iмен не мають i називаються просто супутник Свира, супутник Свари тощо. Ще в давнину всi раси цих планет змiшалися i тепер є єдиною расою людей, що вiдрiзняються лише ступенем засмаги через ближче або вiддаленiше положення планети вiд Свiрiла.
   Видобуток копалин та важка промисловiсть, зокрема будiвництво кораблiв-мiст, вiдбуваються на супутниках. Всi планети перетворенi на сади, де мирно уживаються люди та спiвучi комахи, а в морях можна зустрiти великих ересiв-багатоногiв, якi були переселенi сюди до Епохи Iзоляцiї, але згодом деградували до чотирьох-п'яти балiв i не бажають вступати в цивiлiзований контакт зi свiрiлами.
   Незадовго до Епохи Iзоляцiї, коли стало ясно, що Система Свiрiл приречена на швидку загибель у Чампi, настала Епоха Депресiї. Особливо вона позначилася на чоловiках. У центрi амфiтеатру зависло зображення хромосом людини.
   - Як ви знаєте, жiнки вiдрiзняються вiд чоловiкiв тим, що мають двi хромосоми ХХ. У чоловiкiв друга хромосома втратила одну нижню нiжку i перетворилася на Y, тобто у них хромосоми XY. Так було ранiше. В умовах Депресiї слабшими виявилися чоловiки, спочатку вiд кожної нiжки хромосоми Y вiдiрвалося по половинцi i вийшла пара ХY, а потiм вся нижня нiжка в Y зникла i вийшла пара Хv. Це призвело до того, що чоловiки все частiше ставали нездатними до продовження роду, у них з'явилася схильнiсть до суїциду, тому чисельнiсть людства у всiй Системi Свiрiл почала стрiмко зменшуватися. Жодних заходiв щодо його збiльшення тодi не здiйснювали, тому що всi готувалися до неминучого Кiнця Життя. У цих умовах нiхто навiть не звернув уваги на те, що Галакти iзолювали їхню Систему i вона в той момент, коли мала загинути, раптом вiдскочила вiд зони Чампа i з надсвiтловою швидкiстю полетiла до Перiферiї.
   Тiльки коли всi зiрки на небi злилися та розмазалися, астрономи помiтили, що Система летить в iнший бiк, а над нею всiма кольорами веселки переливається Iзоляцiя. Епоха Iзоляцiї почалася з Перiоду Загальної Радостi, але навiть такий радiсний стрес погано позначився на чоловiках, їхня хромосома ще сильнiше зменшилася. Саме тодi їхнi кораблi стали перетворюватися на мiста. Для чоловiкiв створювалися комфортнi умови, жiнки намагалися народжувати хлопчикiв, але якiсть їх хромосом покращується вкрай повiльно. I хоча зараз загальна кiлькiсть чоловiкiв значно бiльша, нiж жiнок, на кожних двiстi п'ятдесят жiнок припадає один чоловiк, здатний до заплiднення. Такi чоловiки називаються тут Заплiдниками, i до них записується черга з усiх планет. До самозаплiднення тутешня природа не дiйшла.
   Серед казок-сподiвань свiрiлiв найбiльшою популярнiстю користується казка про те, що в їхню систему прилетить Виконавець Бажань i подарує їх планетам Великого Владику-Заплiдника, який правитиме Системою Свiрiл, збiльшуючи чисельнiсть населення на всiх планетах i поступово виправляючи чоловiчу хромосому до Y. Iзоляцiя свiрiлiв зовсiм не пригнiчувала, а навпаки радувала, давши їм Другий Шанс, i єдиною проблемою був брак повноцiнних чоловiкiв.
  ***
   Кожне мiсто-корабель мав свою Правительку, яка одночасно була i командиром корабля. На цьому кораблi зараз жило 2347 осiб, з яких 1408 були чоловiками, а 939 - жiнками. Серед 1408 чоловiкiв було 24 Заплiдники. Корабель щойно повернувся з турне мiстами п'ятої планети - Слава, на якiй мiсцевi Заплiдники займалися коханням з тамтешнiми жiнками, а мiсцевi жiнки - з тамтешнiми двадцятьма вiсьмома чоловiками, сподiваючись на вдале заплiднення.
   Поява нашої Команди, де зараз було вiсiм чоловiкiв, вселила в них новi надiї. А коли я вiддав розпорядження вийти з корабля всьому екiпажу, їхнє захоплення взагалi не мало меж. У багатьох зель-цок-ських чоловiкiв серце "йокало" майже кожного дня. Задоволення та насолоду отримували й нашi жiнки. За весь час перебування на Свiдлi, я жодного разу не згадав про Айлiцу, як i вона про мене.
   Дiзнавшись про нашу появу, нас почали запрошувати до себе й iншi мiста-кораблi планети. Любовний чад захлеснув нас так сильно, що тiльки наполегливi виклики з Ийлiра змусили нас схаменутися. Виявляється, прийшов час повертатися на Ийлiр. Як не хотiлося нам вiдлiтати, почуття вiдповiдальностi все ж таки змусило нас це зробити. Iюйрiмiц заявив, що вiн хоче стати Володарем Системи Свiрiл i повернеться сюди як Владика-Заплiдник, щойно закiнчиться Траур по Вдастительцi Свiтiв зель-цок-тiв.
   У Нанер-Саюна серце "йокнуло" настiльки, що вiн вирiшив взяти собi за дружину Дiвлiд - Правительку мiста-корабля, а з нею ще три жiнки - Сiвiл, Слiрiн, Рiвсван.
   Я теж узяв собi другу дружину. Нею стала Расвiл, яка чудово потоваришувала з Айлiцею. Деякi члени екiпажу теж забрали з собою нових дружин та чоловiкiв, а багато хто збирався сюди ще повернутися. Додому наш корабель варпонувся, вже несучи на борту не сто п'ятдесят, а сто сiмдесят вiсiм осiб. Айлiра хотiла взяти собi за другого чоловiка одного з мiсцевих Заплiдникiв, але Заплiдникам заборонялося залишати рiдну планету надовго. Тодi вона взяла цiлком сексуально-здатного, але не заплiднюючого чоловiка на iм'я Лiврас.
  
  10. ВИХIД ЗА МЕЖI ГАЛАКТИКИ.
   Додому ми повернулися до Нового 998.599 Року. На Урочистий Вiдхiд Властительки зель-цок-ських свiтiв, крiм членiв сiм'ї, зiбралися також Властителi всiх Пiдлеглих Систем. Лiрiдан вже був тут.
   За традицiєю, останнiми днями перед Вiдходом Властителька вiдвiдувала всiх, з ким хотiла попрощатися особисто. До нас з Айлiрою вона прийшла у переддень свого Вiдходу.
   Ми, як завжди, оселилися у своєму подiленому навпiл палацi, але тепер я вже з двома дружинами, а Айлiра - з двома чоловiками. Моя Расвiл навчала Айлiцу таким тонкощам кохання, про якi зель-цок-ти й не здогадувалися, а практикувалися вони, зрозумiло, зi мною. Те саме вiдбувалося i на половинi Айлiри, тiльки тут Ейлiца навчав Лiврас.
   Мама прийшла, коли ми закiнчували вечерю i збиралися вiддатись любовним втiхам. Звичайно ж, їх довелося вiдкласти, вiдправивши наших дружин та чоловiкiв до саду.
   - Ти теж почула, що тебе хтось кличе? - Запитала маму Айлiра.
   - Так. Це називається Поклик Вiчностi. За свої 7950 рокiв життя я почула його вже восьмий раз.
   - А чому ж ти не вмирала ранiше? Адже тато казав, що той, хто почує Поклик, не може йому чинити опiр i починає готуватися до Вiдходу?
   - Звичайнi чоловiки i жiнки, як правило, не можуть чинити опiр Зову Вiчностi, але ейжазiми i деякi з їхнiх нащадкiв можуть. Якщо вони вiдчувають, що ще не повнiстю виконали своє призначення, вони можуть самозаплiднитись iз розсмоктуванням плода та продовжити своє життя ще на тисячу рокiв.
   - Ми з Ейлiром теж зможемо протистояти Зову? - Поцiкавилася Айлiра.
   - Так, поки повнiстю не виконаєте свою мiсiю. На це знадобиться не одна тисяча рокiв.
   - А тобi не страшно вмирати? - Запитав я.
   - Страшно помирати тодi, коли ще не все здiйснив. От, наприклад, смерть Айлiрагiза була страшною, передчасною, без Зову. Вiн не встиг майже нiчого виконати, навiть не дав життя своєму нащадку. Його розум ще не дозрiв до Прекрасної Вiчностi, тому вiн не мiг у неї потрапити.
   - А ти вiдчуваєш, що все виконала?
   - Так. Тепер я, нарештi, можу влитися у Прекрасну Вiчнiсть.
   - А що ж там, у цiй Вiчностi?
   - Чистий розум, звiльнений вiд тiлесної оболонки, зливається з безлiччю таких самих розумiв i стає Єдиним Розумом Всесвiту.
   - Але ж Всесвiт зараз перебуває в комi! Навiщо йому збiльшення розуму? - Я почав ходити довкола столу.
   - Але ж ти врятуєш Всесвiт? - Мама подивилася на мене з упевненiстю та надiєю. - I тодi вся безлiч розумiв, що пiшли у Вiчнiсть, прокинеться, i... Я не знаю, що буде далi, але вiдчуваю, що це буде чудово!
  ***
   У день Урочистого Вiдходу Властительки Зель-цок-ської Системи та всього Свiту зель-цок-тiв всi Властителi Пiдлеглих Систем знову зiбралися у Головному Залi. Прилетiв навiть один з кораблiв-планет Охоронцiв Галактики. Щоб не порушити гравiтацiю нашої Системи, корабель завис за Сферою Iзоляцiї, надiславши до Головного Залу властительського палацу десять голографiчних зображень, що зависли пiд куполом, на рiвнi балконiв ейжазiм.
   Пiд урочистi пiснi ейжазiм, що перераховували всi досягнення Властительки Ейжалiрзiми, мама стала у центрi великої золотої тацi, покладеної на пiдлогу Загальної Зали. Коли ейжазiми заспiвали Прощальну Пiсню, мама, заплющивши очi, стала повiльно повертатися навколо своєї осi. Десять Проводжаючих iз бластерами вийшли з Головного Коридору i встали по колу, вловлюючи момент, коли мама зробить останнiй подих. У мами пiдкосилися ноги, але залп з бластерiв не дав їй впасти. На золотий пiднос осiв лише її попiл.
   Жалобну Урну з маминим попелом вiддали менi та Айлiрi. Ми разом зi своїми дiтьми, маминими онуками, вилетiли за межi атмосфери Ийлiра i випустили попiл разом iз Траурним Букетом у Космос. Хто знає, скiльки часу знадобиться, щоб вони осiли пилом на планету...
  ***
   Новi Властительки Яйлiза та Яйлiма, вступивши у свої права, оголосили, що Жалоба триватиме десять днiв. Весь цей час Властителi Пiдлеглих Систем не повиннi були покидати Столицю.
   Коли ми повернулися до свого палацу, зi мною зв'язалися Охоронцi Галактики.
   - Ейлiр-Єюй! - Звернувся до мене Прумчан. - Ми знаємо, що ти безсмертний, але iншi Властителi смертнi. Для того, щоб виконати своє призначення по керуванню Пiдлеглими Системами, знадобляться десятки тисяч рокiв. Ми вважаємо, що необхiдно продовжити термiн життя Властителiв.
   - Було би непогано. - Промимрив я. - Але як це зробити?
   - Ми зробили вакцину. Це така витяжка з нашої ДНК, яка може подовжити життя зель-цок-тiв з тисячi до десяти тисяч рокiв.- Генетик Чурканп тримав двома своїми пальцями маленьку, меншу за його нiготь, прозору грановану посудину, в нижнiй основi якої був правильний восьмикутник, а вiсiм бiчних граней пiрамiдою звужувалися до тонкої голки. Усерединi посудини хлюпала бордова рiдина.
   - Ви думаєте, що ця вакцина нам пiдiйде? - З сумнiвом дивився я на дивну посудину. - А якщо у нас виявиться несумiснiсть?
   - Нашi науковцi все прорахували. Вони припускають, що пiсля введення вакцини в органiзм зель-цок-та, можливе лише деяке нездужання. - Поспiшно почав пояснювати Крочемп. - Але якщо ви маєте сумнiв, можна провести пробну вакцинацiю на одному добровольцi.
   - Добре! - Погодився я. - Ви дасте менi один зразок, я зберу всiх Властителiв i запропоную добровольцевi випробувати її на собi. Я лечу до вас!
   Це в руках Галакта посудина виглядала маленькою. Насправдi вона виявився довжиною трохи бiльше дев'яти сантиметрiв, а тоненька голка була п'ятисантиметровою трубкою iз загостреним кiнцем.
   Властителям, якi зiбралися в Головному Залi, я розповiв про вакцину, показав посудину i запитав:
   - Чи є серед вас добровольцi?
   - Є! - Майже вiдразу ж озвався Лiрiдан. - Я готовий.
   - Це може бути дуже боляче. - Попередив я.
   - Я воїн, менi не звикати до болю! - Лiридан рiшуче вийшов у центр зали. - Що треба робити?
   - Встановiть лiжанку у центрi зали! - Наказав я слугам.
   Лiридан лiг на лiжанку, вкриту золоченою зеленою тканиною.
   - Треба оголити всю руку. - Керував моїми дiями Чурканп з голограми пiд стелею. - Тепер треба рiзко встромити голку в плечовий м'яз i натиснути на дно посудини.
   - I тримати так, поки вся рiдина не витече у м'яз! - Додав Крочемп.
   Коли я встромив голку в руку Лiрiдана, вiн майже не скривився. Потiм його обличчя спотворила гримаса болю i вiн, застогнавши, знепритомнiв.
   - Я не думала, що це може бути так боляче! - Вигукнула Властителька однiєї з Систем. - А якщо вiн помре?
   Лiридан пролежав непритомним два днi. Весь цей час вiн залишався в центрi зали, а Властителi та члени моєї Команди, коли могли, вiдвiдували його та чергували бiля його лiжанки, щоб не пропустити змiн у його станi. Лiрiдан прокинувся несподiвано. Спершу вiн лежав i розглядав свої руки. Потiм сiв i оголосив:
   - Почуваюся чудово! Таке вiдчуття, що в мене додалося сил та бадьоростi! Так i хочеться кудись бiгти i щось робити!
   Протягом восьми днiв Жалоби всi Властителi, якi погодилися на вiдносне безсмертя, отримали по восьмикутнiй металевiй коробцi, в якiй стояло по вiсiм посудин з вакциною. Свою вакцинацiю вони вирiшили проводити вже у своїх свiтах.
   - А навiщо по вiсiм вакцин? - Запитала мене Айлiца.
   - Може, комусь доведеться продовжувати життя не один раз, а може, вона знадобиться Спадкоємцям Властителiв. - Вiдповiв я.
  ***
   Другої ночi пiсля закiнчення Жалоби, коли всi Властителi вже розлетiлися по своїх Системах, зi мною знову зв'язалися Галакти.
   - Ейлiр-Єюй! - Урочисто звернувся до мене через голограму Прумчан. - Здається, ми вирiшили проблему iз Ключем.
   - Ви спромоглися зробити великий Ключ? - Зрадiв я.
   - Нi, ми знайшли спосiб, як збiльшити потужнiсть твого.
   - А що ж ви ранiше про це не сказали?
   - Ми думаємо, що спочатку треба провести випробування без зайвих свiдкiв. Тобi доведеться прилетiти до нас.
   - Я полечу з Айлiрою!
   Я вибрався з-пiд рук Айлiци та Расвiл, що обiймали мене увi снi, взяв Ключ i розбудив Айлiру, що спала зi своїми Ейлiцем та Лiврасом. Удвох ми тихенько побiгли до палацового стартового майданчика. Сiвши у двомiсний варп-човник, ми варпонулись спочатку до кордону Системи, пройшли крiзь Iзоляцiю за допомогою проколу та пришвартувалися в одному з докiв корабля-планети Хранителiв Галактики.
   - Ну, розповiдайте! - З нетерпiнням звернувся я до Крочемпа i Прумчана, якi зустрiчали нас.
   - Ми сконструювали перехiдник, який дозволить перекачувати енергiю прямо з околиць Чампа у Ключ. - Одразу ж перейшов до справи Прумчан. - Тiльки для цього треба пiдлетiти до нього ближче.
   - Покажiть цей перехiдник!
   - Ось вiн. - Крочемп дiстав з пiдспiдничної кишенi-мiшочка маленьку коробочку та пiнцет. Вiдкривши коробочку, вiн пiнцетом дiстав iз неї чорний кристал, схожий на двi зрощенi основами восьмиграннi пiрамiди, верхiвку однiєї з яких акуратно зрiзали, отримавши восьмикутну основу.
   Я взяв кристал у руки. Навiть для мене вiн був маленьким - лише близько двох з половиною сантиметрiв у найширшiй частинi та близько чотирьох сантиметрiв у висоту.
   - То що з ним треба робити?
   - Вставити у заглиблення нижньої частини Ключа.
   Верхня частина Ключа закiнчувалася рубiновим кристалом, а в нижнiй нiчого не було. Навiть отвору. Замiсть отвору або металевої заглушки було щось чорне, схоже на дим, що клубився. Але як ми не намагалися хоч щось туди засунути, щоб провести аналiз цього "чогось", подолати невидиму перешкоду не вдавалося. Чорний кристал Охоронцiв був такої ж форми, як рубiновий кристал-наконечник. Я спробував приставити його до основи Ключа тупим кiнцем, щоб кристал, як i рубiн, стирчав з нього вiстрям назовнi, але в мене нiчого не вийшло.
   - Цей кристал треба вставляти вiстрям усередину. - Порадив Крочемп.
   Варто менi було повернути кристал вiстрям до димчастого вмiсту Ключа, як його одразу ж втягло туди, i зовнi залишилася лише нижня частина з усiченою верхiвкою. Й вiдразу заклубилося у моєму мозку. Заклубилося таке саме "щось", що було всерединi Ключа. Спочатку я нiяк не мiг знайти хоч якiсь думки i зорiєнтуватися у просторi. Потiм менi вдалося подумки висвiтлити цi клуби так, що вони з чорних стали сiрими, а потiм я почав розсувати клуби сiрого "диму". I чим бiльше я їх розсовував, тим бiльше вони звивалися в якiсь упорядкованi структури, а в мiй мозок почали входити думки. Навiть не думки, а знання, якi iснували вже мiльйони рокiв, i тепер, начебто, згадувалися. Я точно знав, що менi треба пiдлетiти ближче до Чампу i вийти в Космос далеко над площиною обертання Галактики, де Чампове Випромiнювання утворювало Вертикальну Трубку, перпендикулярну площинi Галактики.
   - Летимо туди! - Вказав я на Навiгацiйнiй Сферi потрiбну точку. - Там я вийду в Космос у звичайному скафандрi.
   - Я з тобою! - Вигукнула Айлiра, коли ми виринули в потрiбнiй точцi, а я почав одягати скафандр.
   - Нi. - вiдповiв я. - I ти, i весь корабель Охоронцiв повиннi варпонутися ближче до площини Галактики. Тут дiятимуть небезпечнi енергiї.
   - А як же ти?
   - Я буду пiд захистом Ключа.
   Загерметизувавши скафандр, я вийшов у Космос на своєму варп-човнi i полетiв ближче до Вертикальної Трубки Чампа. Корабель-Планета Охоронцiв спочатку повiльно вiдлетiв униз, а потiм варпонувся до Кордону Чампа у площинi Галактики.
   Я завис за кiлька сотень кiлометрiв вiд Вертикальної Трубки. Внизу, в яскравому ореолi з безлiчi стиснених у м'ячики зiрок, чорнiла зiниця Чампа. Я "пригадав", чому Iзоляцiя Галактики має кулясту форму, а не лiнзовидну, як у зоряно-планетних систем: хоча Галактика i знаходилася в режимi сну, Чамп був живим. I вiн дихав. Це дихання супроводжувалося викидами вiдпрацьованої речовини та енергiї через Вертикальнi Трубки вгору та вниз. Вiдпрацьована речовина вилiтала з Трубок iз надсвiтловими швидкостями, билася об Сферу Iзоляцiї над Чампом i стiкала по її внутрiшнiй поверхнi до Периферiї, поступово опускаючись до площини Галактики та перетворюючись на зiрки, камiння, пил, планети, чорну речовину та рiзнi енергiї. Ось чому в Галактицi постiйно утворювалися новi зiрки та зiрково-планетнi системи, якi, наближаючись до Чампу, поступово розвивалися та обзаводилися життєвими формами i розумом...
   Я "пригадав", що за кiлька секунд повинен статися черговий "видих" Чампа, який дасть необхiдну енергiю моєму Ключу. А щоб витримати цей викид, менi треба стати величезним, навiть бiльшим за Галактiв. Дiючи автоматично, нiби робив це вже тисячу разiв, я направив чорний кристал Ключа до блискучого обрамлення Чампа, насиченого величезними енергiями, а рубiновим кристалом почав притягувати до себе чорну матерiю з навколишнього Космосу. З цiєї матерiї навколо мене i мого човна став формуватися величезний, майже кiлометровий Скафандр, кожна клiтинка та кожен атом якого був пов'язаний iз моїм мозком. Я вiдчував себе мозком цього величезного тiла-скафандра. Варто менi було ворухнути пальцем, як таким самим, тiльки величезним, пальцем ворушив i Скафандр. У правiй руцi Скафандра з темної енергiї та темної матерiї став формуватися збiльшений дублiкат ерес-начинки мого Ключа, а потiм на неї надiлися металевi кiльця з камiнцями, створенi з видимої матерiї. Кiлометровий Я-Скафандр тримав у руцi збiльшений у п'ятсот разiв Ключ.
   Саме в цю мить Чамп "здихнув". Я направив чорний кристал Ключа до Сфери Iзоляцiї Галактики прямо над Чампом, i кристали Ключiв, як збiльшеного, так i мого, всмоктали величезну кiлькiсть енергiї. Тепер я точно знав, що зможу не тiльки зробити прокол у Сферi Iзоляцiї Галактики, а й, якщо захочу, прибрати всю Iзоляцiю взагалi. I я зробив такий прокол. Але не над Чампом, а приблизно на пiвдорозi вiд Вертикальних Трубок до Периферiї. Причому я перемiстився туди за частку секунди. Це не було схоже на варп-стрибок. Я просто захотiв бути там i миттєво опинився там. Зробивши прокол, я вийшов iз Галактики. Найближча Галактика знаходилася за три мiльйони свiтлових рокiв вiд нашої*. Я "повiльно", протягом кiлькох хвилин, проплив половину цiєї вiдстанi, милуючись Всесвiтом i галактиками, що свiтилися з усiх бокiв. Наша Галактика Зельсiн-цок-Нане свiтилася найяскравiше. Я знав чому: вона тепер була жива. Всi iншi ще знаходилися в сплячому режимi, тому Всесвiт все ще був у комi.
   Чорну матерiю Всесвiту пронизували злегка звивистi, темно-коричневi на тлi чорноти Космосу, коридори вiд нашої галактики до iнших галактик, як нейроннi зв'язки вiд нейронiв. I що далi вони йшли вiд нашої Галактики, то темнiшими ставали. I я знав, що цю життєву активнiсть уже помiтили Паразити, якi заразили наш Всесвiт.
   Я повернувся до Галактики, звернув свiй Скафандр у мiкро-точку i залишив її бiля кордону Сфери Iзоляцiї.
  ------------------------------------------------------------------------------------------------------- *Для порiвняння: вiдстань вiд галактики Чумацький Шлях до галактики Андромеда близько 2,5 млн свiтлових рокiв.
  
  Викликавши корабель-планету Охоронцiв, я розповiв їм усе, що зi мною сталося за цi, виявляється, кiлька годин їхньої вiдсутностi.
   Корабель Охоронцiв виринув за п'ять тисяч кiлометрiв вiд мого човника i закрив собою майже все небо. Я полетiв до нього, щоб увiйти до шлюзової камери.
  
  11. БIЙ З ВСЕЛЕНСЬКИМИ ПАРАЗИТАМИ.
   I Айлiра, i Хранителi згоряли вiд нетерпiння i вмовляли мене зробити пробний вихiд у Всесвiт просто зараз. Я висловив своє побоювання з приводу Паразитiв, але вони мене вмовили. Втiм, i вмовляти особливо не довелося, я й так дуже хотiв показати їм Галактику збоку. А з Паразитами я мiг розправитися за допомогою Ключа, це я точно знав.
   Ми з Айлiрою сiли в мiй човник, я задiяв уже заряджений вiд Чампа Ключ, збiльшив Скафандр, зробив досить великий прокол в Iзоляцiйнiй Сферi i вийшов у Всесвiт.
   - Я варпонусь на п'ятдесят тисяч кiлометрiв вiд Галактики, пересилаю координати точки виходу. Йдiть за мною! - Передав я Охоронцям i натиснув кристал стрибка.
   У чорнiй матерiї Всесвiту знайома нам фiзика не працювала. Величезнi вiдстанi долалися набагато швидше, час, здавалося, тiк повiльнiше i, начебто, в усiх напрямках, вага наших з Айлiрою тiл кудись зникла i ми вiдчували себе невагомими мiкро-частинками в мозку величезного Скафандра, при цьому поняття верху i низу в нашому човнику зберiгалися i ми не лiтали у невагомостi.
   Вимiрювач часу Головного Кристалу човника показав, що минуло всього хвилини двi-три, коли поряд з нами, все на такiй же вiдстанi у п'ять тисяч кiлометрiв, вискочила лiнза корабля-планети Галактiв. Нам здалося, що минуло чимало часу, за який ми встигли помилуватися i нашою Галактикою, i iншими найближчими галактиками i навiть невеликим скупченням галактик десь дуже далеко.
   З корабля Охоронцiв вилетiли кiлька крейсерiв i закружляли довкола нас. Дивно, але я вiдчував себе таким само великим, як Скафандр. Вiн тепер був моїм тiлом. Це було дуже зручно: Я-Айлiра зростом в один кiлометр тепер був майже таким, як пiвтора-кiлометровi крейсери Охоронцiв. Поки Галакти намагалися вимiрювати та аналiзувати чорну матерiю, за кiлька сотень тисяч кiлометрiв вiд нас з'явилося примарне тiло, вiд якого у мене пробiг мороз по шкiрi. Воно було схоже на сiрувато-блакитну напiвпрозору мракузу з безлiччю ниткоподiбних щупалець. Розмiри цiєї Всесвiтньої Мракузи* були величезними - масштабник на Навiгацiйнiй Сферi показав її дiаметр рiвним близько 350 тисяч кiлометрiв**, а довжина щупалець-ниток сягала 4 мiльйонiв кiлометрiв***. Вона наближалася до нас стрибками: ось пливе за кiлька сотень мiльйонiв кiлометрiв вiд нас i за мить уже за кiлька десяткiв. I це так не поспiшаючи, грацiйно, з нитками щупалець, схожих на волосся, що повiльно розвивається...
   Видовище Паразита, що наближався, настiльки нас зачарувало, що я не вiдразу схаменувся.
   - Термiново ведiть корабель до Сфери! - Закричав я. - Вiн дуже великий, Мракуза його помiтить!
   Майже вiдразу Корабель варпонувся до проколу. Але тут до нього потяглися нитки-щупальця iншої Мракузи, що ховалася за Куполом Iзоляцiї Галактики. Лише одна мить, що здалася вiчнiстю, знадобилася їй, щоб висмоктати з корабля-
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Мракуза - iстота, схожа на земну медузу, але є м'ясистою морською твариною, що живе в океанах планет третьої орбiти Зель-цок-ської Системи. Пращури мракуз жили на суходолi i тому вiдносилися швидше до травоїдних безхребетних тварин.
  **Для порiвняння - дiаметр найбiльшої планети в Сонячнiй Системi - Юпiтера = 139.820 км, тобто дiаметр купола Всесвiтньої Мракузи у 2,5 рази бiльший за дiаметр Юпiтера.
  ***Для порiвняння - мiнiмальна вiдстань вiд Землi до Венери = 38 млн км, максимальна = 162 млн км, середня = 100 млн км.
  планети, який виглядав поруч iз нею, як маленький горiшок, усю енергiю. Корабель завис бiля проколу мертвою лiнзою.
   Крейсерiв та Скафандра Всесвiтнi Паразити не помiтили, ми були для них занадто малi.
   - Чому вони сюди злетiлися? - Розгублено спостерiгала за Паразитами Айлiра.
   - Паразити, що заразили наш Всесвiт, харчуються ерес-енергiєю. Наша яскраво сяюча Галактика, прокинувшись вiд коми, стала для них ласою принадою. Ось вони i злiтаються звiдусiль.
   - Але ж вони не подолають Iзоляцiю?
   - Не подолають. - Упевнено вiдповiв я. - Саме для захисту вiд них вона й створювалася.
   Через кiлька секунд поруч iз Галактикою з'явилася ще одна Мракуза, що пiдпливла зовсiм з iншого боку Всесвiту. Утрьох вони намагалися просунути свої щупальцi у прокол, щоб поласувати нашою Галактикою. За соту частку секунди я закрив прокол i направив ключ рубiновим вiстрям до найближчого Паразита. Я кромсал невидимим променем її щупальцi, поки за кiлька тисяч кiлометрiв вiд нас не повис напiвпрозорий купол-сфера її голови. Щоб її вбити, Ключу було потрiбно бiльше енергiї. Де її взятии? Чамп зараз знаходився за межею Iзоляцiї, яку не можна вiдкривати. Та раптом я "згадав": енеогiю можна забирати вiд самих Мракуз! Тiкаючи вiд нiтей-щупалець, якi слiпо вiдшукували мiкроскопiчних нас серед темної матерiї, Я-Скафандр повернув потрiбнi кiльця на Ключi, натиснув потрiбнi камiнцi i повернув основу чорного кристала до нерухомо завислої голови Мракузи. Цiлу вiчнiсть та лише кiлька секунд я витягував енергiю з Паразита, поки вiн не стягнувся у маленьку кульку дiаметром всього близько ста кiлометрiв.
   Двi Мракузи, що залишилися, на деякий час застигли, перебираючи щупальцями i торкаючись ними одна одної, а потiм кинулися до мене з двох бокiв.
   - Крейсери! До проколу! - Вигукнув я. - Ухиляйтеся вiд ниток варп-стрибками! Вони хоч i не бачать вас, можуть намацати! Я вас прикрию! - I я почав кидатися туди-сюди, вiдсiкаючи у Паразитiв щупальця цiлими пучками.
   Позбавленi голови щупальця згорталися у тонкi згустки невiдомої менi матерiї i анiгiлювалися чорною речовиною Всесвiту. Крейсери максимально наблизилися до сфери Iзоляцiї i зависли в такiй близькостi вiд неї, що, здавалося, розпласталися по її поверхнi. Я пiдлетiв майже пiд самий купол однiєї з Мракуз i висмоктав усю її енергiю в Ключ. Ця Мракуза теж згорнулася в кульку губчастої речовини, закривши мене всерединi купола. Я ледве вибрався з нижньої частини Паразита, випалюючи у цiй незрозумiлiй субстанцiї для себе прохiд.
   Третя Мракуза крутилася на мiсцi, розставивши на всi боки свої щупальця, i перетворившись на волосяну кулю величезного дiаметра. Я направив на неї рубiнове вiстря Ключа i почав випалювати спочатку цi нитки, а потiм i саму куполоподiбну голову.
   У межах видимостi мiж двома сусiднiми галактиками з'явився ще один Паразит. Звичайно, можна було б його дочекатися i знищити, але треба було завести пiд Сферу Iзоляцiї вцiлiлi крейсери Охоронцiв. Я зробив зовсiм маленький прокол, i крейсери по черзi влетiли пiд Сферу.
   Закривши прокол, я вирiшив оглянути неживий корабель Охоронцiв Галактики. Усерединi тепер було темно та порожньо. Анi людей, анi рослин - нiчого не залишилося. Iз майже двох з половиною тисяч Галактiв живими на вцiлiлими на крейсерах залишилося всього сто. Потрiбно було повертатися додому. Захопивши мертвий корабель Охоронцiв полем iзоляцiї, я протяг його через новий прокол, закрив його i варпонувся з ним до четвiрки спорiднених кораблiв, що були неподалiк вiд Чампа. Всi вцiлiлi крейсери теж вирушили туди.
   - Тепер лишилося всього дев'ятнадцять кораблiв... - Сумно склала руки на плечах Айлiра. - Їх булоло зовсiм мало, а стало ще менше ...
   Залишивши Охоронцiв розподiлятися по чотирьох кораблях, я знову варпонувся до Кордону Iзоляцiї, звернув Скафандр у точку i, залишивши його на внутрiшнiй поверхнi Сфери Iзоляцiї, варпонувся до Зель-цок.
  
  12. ШЛЯХ ДО НАЙБЛИЖЧОЇ ГАЛАКТИКИ.
   На Ийлiрi минуло лише три доби, а для нас з Айлiрою - цiла вiчнiсть. Пiсля незрозумiлого Космосу та чорної матерiї Всесвiту, зараженого Паразитами, хотiлося тепла, затишку та любовi у рiдному домi. Мої дружини Айлiца i Расвiл вiдразу ж вiдчули мiй стан i оточили мене теплотою кохання та нiжностi, вiдгородивши вiд зовнiшнього простору.
   Знадобилося десять днiв, щоб ми з Айлiрою, нарештi, оговталися вiд пережитого i задумалися про подальшi дiї. Я зiбрав всю Команду, її старих та нових членiв, на екстрену нараду. З невеликим запiзненням до Головного Залу прибули Iюйрiмiц та Лiрiдан, якi на деякий час залишили свої Системи.
   - Що трапилося? - Вигукнув Лiридан, бачачи моє занепокоєне обличчя.
   - Ми вийшли з Галактики. - Повiдомила всiх Айлiра i пiдбадьорливо кивнула менi.
   - Так. I одразу ж втратили цiлий корабель-планету Охоронцiв. Загинуло двi тисячi чотириста двадцять сiм Галактiв.
   - Як? Розкажи! - Майже в один голос вигукнула вся Команда.
   I я розповiв. I про незрозумiлу Чорну Матерiю, з якої в основному складається Всесвiт i яку неможливо нi вiдчути, нi побачити. I про плаваючих у нiй Всесвiтнiх Мракуз, що перемiщуються стрибками i живляться ерес-енергiєю. I про битву з ними за допомогою Ключа, який живиться їх же енергiєю. I про нейро-коридори в чорнiй матерiї, що з'єднують галактики мiж собою.
   - То що ж, нам i надалi сидiти в iзоляцiї? - З вiдчаєм вигукнула Украгейра.
   - Думаю, невеликi кораблi чи крейсери зможуть виходити у Всесвiт. - Почав я мiркувати. - Адже цi Всесвiтнi Мракузи бiльшi, нiж усi планети нашої третьої орбiти iз їх супутниками, взятi разом. Нашi кораблi для них, як якiсь бактерiї для нас, якi ми можемо побачити лише у збiльшувачi.
   - А у Мракуз є збiльшувачi? - Поцiкавилася Ийжараз.
   - Думаю нi. В усякому разi, поки що. Хто знає, може вони вмiють викликати у собi потрiбнi мутацiї, якi призведуть до виникнення збiльшуючого зору.
   - А як же вiдродження iнших галактик? - З надiєю глянув на мене Одракрусен, син Одракраза.
   - Можна спробувати пройти до найближчої галактики через нейрокоридор. - Запропонувала Айлiра. - Цi нейро-коридори теж iзольованi, але поки що невидимi, оскiльки теж складаються з чорної матерiї. Наша галактика вийшла з коми i ерес-енергiя злегка пiдсвiтила коридори, що вiдходять вiд неї, до темно-коричневого кольору. Тепер ми хоча би знаємо, де вони знаходяться i можемо знайти входи до них з нашої Сфери.
   - Чудово! - Зрадiла Iюйка. - Отже, ми все ж таки можемо туди полетiти i допомогти їм вийти з коми!
   - Спочатку треба дослiдити нейро-коридори! - Остудила її радiсть Ийрийна. - Адже ми не знаємо, якi у них дiють фiзичнi закони.
   - Крiм того, треба враховувати швидкiснi здiбностi наших кораблiв. - Додала Ийлiраз. - Варп-стрибки всерединi нашої Галактики тривають вiд кiлькох секунд до кiлькох годин. Але вiдстанi до iнших галактик у мiльйони разiв бiльшi. Отже, i години можуть збiльшитися у кiлька мiльйонiв разiв, тобто у тисячi рокiв подорожей.
   - Якщо це так, то до iнших галактик зможуть долетiти лише Галакти та ейжазiми. - Засмутилася Дразойка.
   - I безсмертний Ейлiр-Єюй! - Додала Айлiра.
   - А я так хотiла побачити весь Всесвiт, що ожив, побувати в iнших галактиках, побачити новi свiти... - Сумно пробурмотiла Айшуханiза.
   - Побачите! - Пiдвiвся я. - Пропоную вам усiм зiбратися на кораблi "Вселенський Месiя" та дослiдити один iз нейро-коридорiв. Ми полетимо до галактики Ийзель! - Я показав на Навiгацiйнiй Сферi найближчу до нас галактику.
   Галактика Ийзель знаходилася вiд нашої на вiдстанi трьох мiльйонiв свiтлових рокiв*. Три її рукави закручувалися навколо свого Чампа в протилежному, у порiвняннi з нашим, напрямi. А дiаметр її становив близько 24,9 тисячi кiлопарсек (тобто 83 тисячi свiтлових рокiв**). Нейро-коридор у її напрямi починався майже бiля екватора нашої Галактики, звивався темно-коричневою змiєю приблизно до середини всiєї вiдстанi до Ийзель, а далi губився у темрявi.
   - Коридор, здається, не весь ще ожив... - Пробурмотiла Найдраза, дочка Єйнайки.
   - Тож ми його й оживимо! - Рiшуче вигукнув Яйцизлiр, син Яйлiзи. - Коли вилiтаємо у розвiдку? - Запитлтво глянув вiн на мене.
   - За п'ять днiв! - Вiдповiв я.
  ***
   У перший розвiдувальний полiт нейрокоридором мiж галактиками, крiм нашої команди та екiпажу, вилетiла цiла
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Для порiвняння - вiдстань вiд галактики Чумацький Шлях до галактики Андромеда близько 2,5 млн свiтлових рокiв.
  **Для порiвняння - Дiаметр Чумацького Шляху = 30 тис.кiлопарсек (100 тис. св. рокiв). Дiаметр Зельсiн-цок-Нане = 200 тис. кiлопарсек (667 тис. св. рокiв)
  
  група фiзикiв з рiзними вимiрювальними приладами i цiлою купою теорiй. Ми варпонулися до входу в коридор i були бiля
  нього вже за двадцять хвилин. Сфера Iзоляцiї в цьому мiсцi, як i скрiзь, переливалася i свiтилася всiма кольорами веселки, але в цьому сяйвi прямо перед нами був коричневий круглий отвiр.
   - Давай спочатку на звичайнiй швидкостi. - Порадила Ийрийна. - Треба роздивитися.
   "Вселенський Месiя" влетiв у коридор, пролетiв кiлька
  сотень кiлометрiв i завис.
   - Спробуємо взяти проби. - Оголосили фiзики.
   - Дивно... - Через деякий час повiдомив головний фiзик. - Там нiчого немає.
   - Зовсiм нiчого? - Перепитала Дразойка.
   - Зовсiм-зовсiм.
   - I навiть чорної матерiї? Адже ми її не можемо анi побачити, анi вiдчути?
   - Якби там була чорна матерiя, ми би за нею не бачили стiн коридору. Але ми їх бачимо, отже, там нiчого немає!
   - Але ж галактики ми бачимо! - Заперечив Шуханiр, син Айшуханiзи. - А вони теж розмiщенi в чорнiй матерiї! Може, ця чорна матерiя має зовсiм iншi фiзичнi властивостi, тому прозора для нашого зору.
   - Потрiбно вийти з корабля! - Запропонувала Йойлока. - Ейлiр-Єюй, як ти думаєш?
   - Думаю, вийду я, весь старий склад Команди та п'ять фiзикiв. Iншi залишаться на кораблi.
   Коли ми вийшли в iзоляцiйних космо-костюмах з корабля, я знову вiдчув час, що розповсюджувався не лiнiйно, а на всi боки, то розтягуючись на тисячолiття, то миттєво стискаючись, i простiр, що здавався то неймовiрно великим, то маленьким, наче крапка. Поки я аналiзував свої вiдчуття, мої руки прокручували металевi кiльця Ключа i натискали рiзнокольоровi камiнцi. Я автоматично закiнчив давно забутi операцiї i направив гострий кiнець рубiну у бiк найближчої стiнки коридору. Весь коридор засвiтився так само, як i Сфера Iзоляцiї нашої Галактики.
   - На Навiгацiйнiй Сферi яскраво засвiтився весь нейрокоридор! - Радiсно повiдомила з корабля через перемовку Яйциз, донька Яйлiзи. - Вiн закiнчується неподалiк вiд Чампа галактики Ийзель.
   - I частина її Сфери Iзоляцiї навколо коридору теж засвiтлилася! - Додала Яйурiс, дочка Яйлiми.
   - А до коридора з рiзних бокiв пiдбираються кiлька Всесвiтнiх Мракуз! - Вигукнув Дiлiран, другий син Лiрiдана. - Якi вони величезнi! А нитки...
   Нитки щупальцiв Паразитiв вже дiсталися нейро-коридору i почали його обмацувати, намагаючись знайти слабкiсть в iзоляцiї. Їх ставало все бiльше i бiльше, вони вже обплели весь коридор так, що за ними не було видно галактик.
   - А якщо... - Почала було Урзiчка, дочка Украгейри.
   - Жодних "якщо"! - Вiдкинув цi побоювання її брат Украз. - Ейлiр-Єюй казав, що Iзоляцiя надiйна!
   - Так, i я збираюся пiдлетiти до стiни коридору! - Пiдтвердив я.
   - Дiаметр коридору приблизно сто тисяч кiлометрiв. - Повiдомив головний фiзик. - Вiд нашого мiсця розташування до найближчої стiни - двадцять сiм тисяч кiлометрiв. Передаю промiнь напряму! - I вiн скинув на мiй перстень промiнь.
   - Нiчого собi! - Здивувався Одракраз. - Нам, напевно, знадобляться варп-човники.
   - Не знадобляться! - Упевнено вiдповiв я. - Тут iнша фiзика, цю вiдстань можна подолати за кiлька секунд!
   Я всiм тiлом та думками кинувся у вказаному променем напрямку. Але менi не знадобилося й кiлькох секунд. Не встиг я й оком моргнути, як уже торкався рукою внутрiшньої стiнки свiтового тунелю. На дотик вiн був як щось слизьке, що пружно прогиналося пiд рукою. Озирнувшись, я побачив, як до мене повiльно пiдпливають мої брати та сестри, i це "повiльно" вклалося у мить.
   Анi стiнки нейрокоридору, анi його внутрiшнє наповнення жодним вiдомим нам фiзичним аналiзам не пiддавалися. Тодi я вирiшив повертатися на корабель i спробувати пролетiти коридором до кiнця, до самої галактики Ийзель. Усi три мiльйони свiтлових рокiв цiєї вiдстанi ми пролетiли лише за три години. Так показали нашi Кристали, що вимiрювали час за ийлiрським вимiром.
   Коли ми вийшли з коридору в Ийзель, до нас уже поспiшали кораблi-планети Охоронцiв цiєї галактики. Кораблi були такими ж, як у наших Галактiв, Охоронцi, якi запросили нас причалити до їх шлюзових докiв, виявилися представниками тiєї ж раси Галактiв, що й нашi.
  
  13. ОЖИВЛЕННЯ ГАЛАКТИК I ПОЛЮВАННЯ НА ПАРАЗИТIВ.
   Ийзельськi Галакти розповiли, що в процесi iзоляцiї галактики вони втратили всi Ключi, але давнi пророцтва пророкували появу Месiї з Ключем звiдкись iз Всесвiту. Ми показали їм, звiдки прилетiли та розповiли, як вiдроджували свою Галактику. Те саме ми збиралися робити i в їх галактицi, але спочатку вирiшили повернутися в Зельсiн-цок-Нане, щоб зiбрати велику експедицiю, включивши до неї представникiв рiзних Систем та Охоронцiв нашої Галактики.
   А потiм почалися нескiнченнi перельоти та воскресiння зiрково-планетних Систем у галактицi Ийзель. Я робив проколи в Сферах Iзоляцiї рiзних Систем i записував координати цих проколiв для кораблiв Охоронцiв, зель-цок-тiв та дружнiх нам рас ересiв. Багато варп-кораблiв з нашої Галактики i навiть кiлька крейсерiв наших Охоронцiв з рiзними фахiвцями на борту вивчали умови на рiзних свiтах, їхнi проблеми та сподiвання, а також прораховували шляхи їх вирiшення. Коли все було прораховано, прилiтав я зi своєю Командою i давав поштовх для втiлення в реальнiсть стародавнiх пророцтв мiсцевих ересiв.
   Поки вирiшувалися проблеми цiєї галактики, ми вже летiли до iншої. Як не дивно, але Ключ зберiгся лише у нас. Часто разом зi мною в Скафандрi мiстилося ще кiлька варп-човникiв iз членами моєї Команди, i ми летiли оживляти наступну галактику. На їхнє воскресiння вимагалося всього по кiлька рокiв, а далi вони вже розвивалися у вказаному мною напрямку або самостiйно, або за допомогою Властителiв, поставлених над їхнiми свiтами Вселенським Месiєю.
   На воскресiння галактик Всесвiту знадобилося чимало тисячолiть. Багатьом iз Властителiв довелося приймати "вакцину безсмертя" Охоронцiв по кiлька разiв. Майже всi члени моєї Команди стали Володарями нових свiтiв у рiзних галактиках, а їхнi мiсця у Командi зайняли спочатку їх дiти, а потiм й онуки.
   Галактики, що вийшли з коми, свiтилися набагато яскравiше, нiж тi, якi поки що не прокинулися, i приваблювали до себе Вселенських Паразитiв навiть iз найдальших куточкiв Всесвiту. Вони пiдпливали i до галактик, i до ниток нейро-коридорiв, якi, пов'язуючи галактики в єдину мережу, тепер дедалi бiльше проявлялися серед непроглядної чорноти Всесвiту. Коридори, ставши видимими для наших очей, дозволяли долати величезнi вiдстанi з небаченими швидкостями. Щоб долетiти вiд однiєї галактики до iншої, треба було витратити лише кiлька годин. Почався всесвiтнiй культурний обмiн, а для потокiв кораблiв, що все збiльшувався, в нейро-коридорах довелося навiть створити спецiальну службу регулювання руху.
   А я зi своїм Ключем та збiльшеною його копiєю в руках Скафандра мiг так само швидко долати вiдстанi й без коридорiв. Я часто виходив у вiдкритий Всесвiт, щоб полювати на Всесвiтнiх Мракуз. Спочатку я вiдсiкав їх нитки-щупальця, а потiм висмоктував за допомогою Ключа всю енергiю, перетворюючи величезнi голови-куполи на невеликi кульки твердої матерiї. Цю матерiю я розпорошував у космiчний пил i разом iз надлишками енергiї вiдправляв до Серця Всесвiту.
   Всесвiтнiм Мракузам за умов коми Всесвiту доводилося харчуватися спалахами наднових зiрок i квазарiв, що утворювалися, коли тi вмирали. Я намагався випередити Паразитiв i вiдправляв вмираючi галактики та зiрки до Серця Всесвiту, пiдживлюючи його та позбавляючи Мракуз харчування.
   Якось менi довелося спостерiгати, як одна Мракуза напала на iншу. Для стороннього спостерiгача боротьба вiдбувалася повiльно i мляво. Спочатку в немислимий клубок сплелися їхнi довжелезнi щупальця, потiм зблизилися куполи їхнiх тiл. Якийсь час здавалося, що нiчого не вiдбувається. Та ось я помiтив, як слабша Мракуза почала зменшуватися i "танути" - сильна Мракуза висмоктувала з неї енергiю так само, як з корабля Охоронцiв або з неiзольованих зiрок i планет. Цiлком поглинувши слабку Мракузу, сильна пiдiбрала пiд свiй купол щупальця i, здавалося, заснула.
   Я мiг би її вiдразу же знищити, але вирiшив подивитися далi, щоб краще їх зрозумiти. Я просто дрейфував у своєму кораблi навколо сплячої Мракузи i чекав. Через кiлька ийлiрських дiб на поверхнi купола Всесвiтнього Паразита почали з'являтися горбочки. Вони поступово збiльшувалися до розмiрiв мiст-кораблiв Охоронцiв, а потiм почали вiдбруньковуватися. На всi боки вiд материнського купола у Всесвiт iз надсвiтловою швидкiстю кинулися маленькi новонародженi паразитики. Мракузi, яка нарештi прокинулася, вдалося схопити своїми щупальцями кiлькох "дiточок", що забарилися, i тут же їх поглинути. Отакої! Цi паразити-канiбали їдять не лише своїх родичiв, а й своїх дiтей! Не даючи Мракузi схаменутися i помiтити мiй корабель, я розгорнув Скафандр навколо свого варп-човника i почав вiдсiкати її щупальця. Мракуза крутилася на мiсцi, не бачачи, хто її атакує. А я у своєму кiлометровому Скафандрi, маленький у порiвняннi з нею, як бактерiя, витягнув з неї всю енергiю i направив її до Серця Всесвiту, наближаючи його воскресiння.
   Перший удар цього Серця пролунав уже тодi, коли з коми вийшла майже третина всiх галактик. Вiн був схожий на той Великий Вибух, який породив речовину у Всесвiтi при її народженнi, але набагато слабший. Я назвав його Скромним Вибухом. Вiд цього Скромного Вибуху iз Серця Всесвiту вирвалася велика кiлькiсть речовини та енергiї, що почали утворювати новi зiрки, планети та системи.
   Цей перший удар змусив деяких Мракуз зiбратися ближче до центру Всесвiту, щоб витягнути з його Серця ерес-енергiю. Я теж помчав туди. Там, борючись iз Всесвiтнiми Паразитами, я раптом вiдчув допомогу. Щось нематерiальне, невидиме, невiдчутне знищувало Мракуз у полi мого зору, тодi як я боровся з однiєю-двома найближчими. Розумiння прийшло увi снi: цим "чимось" були всi ереси, що пiшли у Вiчнiсть за її покликом. Десь серед цього "чогось" були й мої батьки.
   Щойно ми давали iстотну вiдсiч Мракузам, вони вiдлiтали до периферiї Всесвiту i починали полювати на кораблi-планети необережних Охоронцiв з iнших галактик, намагалися проникнути в галактики крiзь Сфери Iзоляцiї, влаштовували напади на нейро-коридори, намагаючись зруйнувати їх. Iнодi їм це вдавалося, i вони дотягувалися своїми щупальцями крiзь коридори всередину галактик. Тодi битися доводилося i на пiдступах до Систем.
   Доки Всесвiт остаточно вийшов з коми, його Серце зробило чотири вибухи-удари. До цього часу вже бiльша частина галактик прийшла до тями, їх число доходило вже до трьох з половиною трильйонiв*, а Паразитiв залишалося лише кiлька десяткiв. За час, поки Всесвiт остаточно вийшов з коми, я вiдвiдав безлiч свiтiв, менi довелося багато разiв самозаплiднюватися, щоб починати новi тисячолiття свого життя, iнодi доводилося впадати в кому i навiть вмирати. Зрозумiло, всього того, що вiдбувалося зi мною за мiльйони рокiв, неможливо описати навiть у ста тисячах томiв подiбних книжок. Дiзнатися про все ви зможете, вiдвiдавши Пам'ятну Галактику Ейлiр-Єюя. Ця галактика померла задовго до того, як ми вийшли у Всесвiт, але я, на пораду Охоронцiв, iзолював її, не давши втягнутися в Серце Всесвiту, i перетворив на Музей Дiй Всесвiтнього Месiї. Там, на неживих кам'яних планетах, що обертаються навколо трьохсот сiмдесяти семи мiльярдiв її зiрок**, встановленi Кристали, якi пам'ятають про всi пригоди, експедицiї, дiї Команди Всесвiтнього Месiї Ейлiр-Єюя.
   Я ж розповiм вам лише про деякi з них.
  
  14. СМЕРТЬ I ВОСКРЕСIННЯ МЕСIЇ.
   До того моменту, як ми знайшли неiзольовану Систему Дзванi, що знаходилася в однiй з галактик другої верхньої чвертi Навiгацiйної Сфери Всесвiту, у мене вже було сiм дружин з рiзних свiтiв i п'ятнадцятеро дiтей: один Нанер- Саюн i сiм хлопчачо-дiвчачих пар близнюкiв. З усiма своїми дружинами та деякими дiтьми я подорожував на своєму
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------- -
  *До уваги: загальна кiлькiсть галактик у частинi Всесвiту, що спостерiгається, поки точно невiдома. У 1990-х роках на основi спостережень космiчного телескопа "Хаббл" вважали, що всього iснує близько 100 мiльярдiв галактик. У 2016 роцi цю оцiнку переглянули та збiльшили кiлькiсть галактик до двох трильйонiв.
  **Для порiвняння: Середня Галактика мiстить, за сучасною оцiнкою, вiд 200 до 400 мiльярдiв зiрок. Їхня основна маса розташована у формi плоского диска. У Галактицi Чумацький Шлях також знаходиться ще й вiд 25 до 100 мiльярдiв коричневих карликiв.
  
  сiмейному кораблi, а деякi з дiтей уже були Володарями своїх свiтiв у рiзних кiнцях Всесвiту.
   Насамперед я iзолював Систему Дзванi, що дуже швидко мчала до Чампу своєї галактики, викликав Команду, яка йшла за мною по п'ятах на своєму кораблi, i корабель науковцiв, а потiм став знайомитися з життям та проблемами мiсцевих ересiв.
   Дзванi складалася з центральної зiрки Дзва та семи планет, лише одна з яких не мала життя. Планети розташовувалися навколо Дзва на трьох орбiтах: двi планети Ромза та Граза на першiй, три на другiй - Людза, Владза та Кодза, i двi на третiй - Мродза та Жолдза. Навколо кожної планети в її екваторiальнiй площинi оберталося по одному супутнику не тiльки без життя, а й без атмосфери, i називалися всi вони однаково - Мертвий Сусiд.
   За всiма ознаками було видно, що Система Дзвани штучно створена Древнiми. Всi планети виглядали практично однаково i незрозумiло на наш погляд. Там, де, на нашу думку, були найсприятливiшi умови для життя - вздовж екватора, розташовувався Екваторiальний Океан, в якому майже не було островiв. Може, цi планети створювалися для морських ересiв, але з якихось причин заселилися людьми?
   Навколо Верхнього i Нижнього Полюсiв розташовувалися по чотири майже рiвних за площею материки. Вони вiдокремлювалися один вiд одного витягнутими трикутниками морiв. З Полюсних льодовикiв до цих морiв стiкали рiчки, що замерзали взимку i вiдтаювали влiтку. Навiть на узбережжях Екваторiального Океану взимку температура знижувалась настiльки, що мiг пiти снiг, хоча тут вiн майже вiдразу ж танув. У глибинi материкiв снiг лежав товстим покривом усю зиму, затоплюючи талою водою низини з настанням весни.
   Не було життя i на Кодзi, однiєї з планет третьої орбiти, хоча фiзичнi та хiмiчнi умови для життя там були цiлком сприятливими. Тiльки уявiть собi: чудова, майже йлирська атмосфера, гори, рiчки, озера, моря, океан - i нiчого живого, навiть бактерiй! Наче хтось одним махом її стерилiзував.
   Саме на цiй неживiй, але придатнiй для дихання планетi я посадив свiй корабель. Бiологи майже вiдразу ж зайнялися експериментами iз засiвання її нашою рослиннiстю, а моїм головним завданням, як завжди, було дослiдження проблем ересiв цiєї Системи.
   Колись у далеку давнину, коли мiсцева цивiлiзацiя ще була в самому розквiтi i люди подорожували вiд планети до планети, вони вийшли до найближчої зоряно-планетної Системи, яка на той час вже була iзольована Галактами. Пiсля того, як кiлька кораблiв дзванiв разом iз екiпажами загинули, намагаючись подолати Сферу Iзоляцiї тiєї Системи, науковцi замислилися над її призначенням. Тодi вони й зрозумiли, що з якоїсь причини Галакти не встигли їх iзолювати, i вся Система Дзванi мчить до Чампу своєї галактики.
   В умовах постiйного очiкування кiнця свiту дзвани почали деградувати, цивiлiзацiя занепала, тривалiсть життя з декiлькох сотень рокiв скоротилася до п'ятдесяти-шiстдесяти, а вся наука поступово замiнилася забобонами та релiгiйними культами, вiдкинувши iнтелект дзванiв до семи балiв по Ерес-Шкалi. На планетах запанував технiчний та духовний занепад, населення вело жалюгiдне iснування в умовах злиднiв та антисанiтарiї.
   Люди дiлилися на роди, якi будували кам'янi будинки у виглядi триповерхових правильних трикутникiв iз Родовим Деревом* у центрi трикутного двору та вежами-входами у вершинах цього трикутника. Розмiри таких будинкiв були рiзними, залежно вiд чисельностi та багатства роду, але,
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Родове Дерево - може досягати у висоту до ста метрiв, має сильний i кострубатий стовбур, розлогу крону, з якої звисають плоди-роди, схожi на земнi кабачки довжиною до сорока-п'ятдесяти сантиметрiв i дiаметром до п'ятнадцяти-двадцяти. На зиму скидає листя, яким можна годувати гловiв.
   переважно, зi сторонами вiд сорока до двадцяти метрiв. Зустрiчалися, звичайно, й халупи пустельникiв зi сторонами трикутника не бiльше п'яти метрiв, якi втратили весь свiй рiд i не мали можливостi навiть посадити Родове Дерево, але дуже рiдко.
   Правильнi трикутники будинкiв планувалися за допомогою кiлочкiв та натягнутих мотузок. Спочатку розмiчалися вершини i сторони трикутника, потiм визначався його центр, в якому висаджувалося Родове Дерево, яке приносило по три-чотири врожаї плодiв-родiв протягом усього теплого перiоду року. Цi плоди можна було їсти сирими, розрiзати на шматки та смажити, отримуючи подобу оладок, або варити як кашу чи пюре. Присмачуючи таке пюре рiзними приправами, можна було отримати солодкий, гiркий, кислий, солоний смаки чи сумiш будь-яких смакiв. Висушенi круглi пластини родiв можна було гризти, як сухарi, або перемелювати на муку, щоб потiм пекти з неї борошнянi вироби. Не дивно, що без Родового Дерева жоден рiд вижити не мiг би, воно було головним постачальником їжi та символом роду.
   Коли Родове Дерево було посаджено, на вершинах трикутника будувалися вежi-входи з майданчиками нагорi для розведення вогню. Цi вогнi на вежах були i свiтильниками для поселень, i маяками для мандрiвникiв, i iлюмiнацiєю пiд час свят. Потiм зводилися самi будiвлi - сторони трикутника. Вiкна в них були вузькими та взимку затягувалися напiвпрозорою шкiрою гловiв*.
   На перших поверхах цих трьох сторiн-будинкiв розташовувалися примiщення для гловiв, виробничi май-
  --------------------------------------------------------------------------------
  *Глови - тварини, схожi на земних равликiв, але з шiстьма нiжками та панциром у виглядi овальної ванни. Харчуються травою, листям, гiлками, коренеплодами, плодами. Взимку впадають у сплячку. Їх м'ясо вживається в їжу, а з панцирiв робляться рiзнi ємностi вiд невеликих чашок, тарiлок, мисок i тазикiв до ванн-басейнiв довжиною близько чотирьох метрiв, та шириною i глибиною до трьох.
  стернi, склади продовольства. Другi поверхи призначалися для спiльних зборiв всiх членiв роду, зустрiчей з гостями та проведення свят, третi поверхи подiлялися на особистi кiмнати. В одному такому родовому трикутнику мiг жити голава роду зi своєю дружиною, своїми дiтьми та онуками, його брати i сестри, якi поки не заснували свого роду, теж зi своїми дiтьми та онуками.
   Жiнки не мали права голосу при вирiшеннi будь-яких важливих питань, вони тiльки працювали, народжували та вирощували дiтей. У спадок Родовий Трикутник передавався тiльки старшому з дiтей голови роду, коли той вiдчував, що невдовзi помре. Дочки, як правило, видавалися замiж в iншi будинки, а молодшi сини могли залишатися на других ролях у Родовому Трикутнику або будувати власнi, стаючи головами своїх родiв.
   Все господарство рiд вiв сам: розводив продуктовi сади за околицями поселення, випасав серед них гловiв, ткав трав'янi тканини, виробляв глиняний посуд i металевi знаряддя тощо. Якщо якомусь роду бiльше вдавалися металевi знаряддя працi, вiн мiг менше уваги придiляти, наприклад, виробництву посуду, а вимiнювати його на ножi та коси у тих, хто був менш майстерним у цьому.
   В одному поселеннi могло бути вiд п'ятдесяти до трьохсот таких будинкiв-трикутникiв, що потопали в тiнi навколишнiх садiв-лiсiв. На околицi кожного поселення будувався Храм-трикутник служителiв Культу Спасителя.
   Служителi Культу Спасителя жили набагато краще за iнших дзванiв, бо менше працювали фiзично. Вони стежили за виконанням традицiй, влаштовували релiгiйнi вистави, якi хоч якось розважали народ. До їх обов'язкiв також входило переписування зiтлiлих сувоїв, на яких було записано Пророцтво про Спасителя з безлiччю тонкощiв визначення його iстинностi, а також їх переказ на святах. Сувої робилися iз трав'яних тканин, якi для бiльшої мiцностi та м'якостi просочувалися смолами дерев. Необхiднi предмети побуту, iнструменти, посуд, тканини, продукти Служителям Культу Спасителя постачали звичайнi дзвани, видiляючи частину свого небагатого прибутку.
   I так було скрiзь, на всiх планетах Системи Дзванi та на всiх їх материках. Вже нiхто й не пам'ятає, коли i на якiй саме з планет з'явилася легенда про те, що колись народиться Спаситель, який, вiддавши за людей своє життя, воскресне, вiдверне неминучу загибель Системи i оголосить шлях нового розвитку дзванiв, залишивши свого безсмертного сина втiлювати його в життя.
   За тисячолiття пiсля виникнення Пророцтва народжувалося чимало мислителiв та лiдерiв, якi хотiли змiнити життя на краще, але без перевiрки на воскресiння Служителi Культу не давали можливостi втiлювати їхнi iдеї щодо перебудови суспiльства чи якiсь технiчнi винаходи, здатнi полегшити чи покращити життя населення.
   Приблизно раз на дев'яносто рокiв Служителi Культу Спасителя за рiзними прикметами розшукували серед людей Можливого Спасителя i при великому скупченнi народу урочисто вбивали його, чекаючи на воскресiння. Iнодi хтось сам оголошував себе Спасителем i йшов на смерть свiдомо, сподiваючись якимось чином вижити. За тисячi рокiв iснування Культу було вбито безлiч чоловiкiв, якi вiдповiдали зовнiшнiм критерiям. Всi вони були мумiфiкованi та викладенi рядами на кам'яних полицях Печери Спасителiв. Своя Печера Спасителiв була на кожнiй планетi. Бiля неї споруджувався жертовний амфiтеатр для глядачiв та Головний Храм-трикутник Служителiв Культу. Поселення бiля Печери Спасителiв називалося Столицею, хоча жодними iншими функцiями, крiм принесення жертви, вiд iнших поселень воно не вiдрiзнялося.
   На принесення жертви з усiх бокiв з великих i малих навколишнiх поселень стiкалися всi, кому було цiкаво подивитися, ставлячи свої трикутнi намети навколо Родових Трикутникiв мiсцевого населення.
  ***
   Як Вселенський Месiя я спробував з'явитися спочатку на сусiднiй з Кодзою планетi - Людзi. Наша поява викликала лише невеликий подив, але нiкого не вiдвернула вiд звичних справ. Нi наш зовнiшнiй вигляд, що так сильно вiдрiзнявся вiд мiсцевої раси, нi технiчнi досягнення, нi предмети, якi ми їм пропонували, не викликали нiчого, крiм подиву, що виражався розкритими ротами, пiднятими вгору руками та видихами "Хххаааа!".
   Я пропонував їм вiтрянi електростанцiї для млинiв, вело-вози для перевезення вантажiв, електрику для освiтлення - марно. Подивувавшись кiлька хвилин, вони знову поверталися до своєї повсякеденної важкої роботи. Як завжди, перевозили вантажi на повiльних величезних гловах, запряжених у дерев'янi вiзки з дерев'яними колесами. Дорослi глови досягали в довжину до п'яти метрiв, у висоту - до трьох з половиною, а в ширину - до трьох. Шiсть їхнiх коротких м'ясистих безкiсткових нiжок ледве тягли саму тушу, овальний панцир i вантажний вiзок. По дорозi глови зривали то листя або плоди з дерев, то вищипували до голого ґрунту траву, що трапилася. Iнодi, щоб дiстати ласу гiлку звiдкись зверху, їх голова-шия подовжувалась, висовуючись з-пiд панцира ще метри на два. Молодi глови висотою до двох метрiв могли використовуватися для верхової їзди, хоча пересувалися не швидше за перехожого. У їжу вживалися або зовсiм маленькi, не бiльше нiж пiвметра особини, або старi, у яких закiнчувався життєвий термiн.
   Як i завжди, дзвани користувалися вогнем у пiчах i для освiтлення примiщень, як i ранiше, перетирали плоди родiв на кам'яних жорнах, як i ранiше, ткали тканини iз зiбраної в лiсах трави.
   - Чому ви не хочете спробувати щось змiнити? - Дивувався я.
   - Тому, що ми шануємо традицiї. - Вiдповiдали вони. - Тiльки Спаситель може їх змiнити.
   - Але ж я i є ваш Спаситель!
   - Доведи! - Чулося у вiдповiдь. - Доведи жертвою бiля Печери Спасителiв.
  
  ***
   - Отже, тобi доведеться померти i воскреснути. - Пожартувала Айлiра, йдучи вздовж нескiнченних полиць з мумiями.
   - Треба спробувати. - Вхопився я за цю iдею. - Як вiдбувається ритуал?
   А обряд вiдбувався так:
   Знайденого за прикметами або самопроголошеного Можливого Спасителя оточували шаною, одягали в ошатний одяг i сповiщали початок Свята Жертви, яке тривало три днi. За цей час у всi найближчi поселення розсилалися гiнцi, якi повiдомляли про появу нового Можливого Спасителя. Через три днi Жертву з великими почестями й у супроводi величезної юрби народу вели до спецiального басейну, видовбаному в каменi бiля пiднiжжя гори з Печерою. Тут його пiд гучнi пiснi роздягали, омивали i далi несли на ношах вгору, до входу в печеру.
   Бiля входу в печеру було влаштовано багатоступiнчастий амфiтеатр, на якому розмiщувалося безлiч народу. Тi, кому не вистачило мiсця в амфiтеатрi, розсаджувалися на уступах скель, що нависали над Жертовним Майданчиком. Можливий Спаситель пiдводився з нош, пiдiймався на ретельно вiдполiрований бiлий камiнь у виглядi трикутника, проголошував свою промову i лягав на ньому обличчям до неба, розкинувши руки до двох вершин трикутного каменю i витягнувши ноги до третьої.
   Близькi родичi або друзi, найкраще дружина, сестра i син, а якщо таких не було, то Служителi Культу, пiд барабанний дрiб i вереск сопiлок одночасно встромляли два вузькi позолоченi кинджали в груди Жертви. Як з'ясувалося, люди Системи Дзванi вiдрiзнялися вiд нас не тiльки блiдо-рожевою шкiрою, коротким сiрим волоссям i низьким зростом. У грудях у них розташовувалося два маленькi серця - правий i лiвий шлуночки розмiщувалися симетрично по обидва боки вiд хребта i з'єднувалися загальною трубкою, що перекачувала кров з одного шлуночка до iншого.
   В принципi, вже вiд цих двох кинджалiв людина вмирала. Але був потрiбен ще один удар: таким же позолоченим кинджалом протикалася голова жертви з-пiд пiдборiддя через очницю. Так би мовити, контрольний удар.
   З цими трьома кинжалами у своєму тiлi Можливий Спаситель лежав на жертовному каменi п'ять днiв. Через п'ять днiв усi кинджали виймалися з його тiла, а сам вiн накривався прозорим ковпаком, щоб усi могли бачити, що вiн справдi помер. Якщо вiн не воскресав на десятий день (а саме так завжди й вiдбувалося), Служителi Культу урочисто бальзамували його за допомогою олiй та смол i вiдносили на нову, витесану в Печерi, полицю.
   - Ну, iз серцями все ясно. - Почала мiркувати моя п'ята дружина Сирiлада iз Системи Санард у галактицi, виявленiй нами майже на периферiї Всесвiту. - Якщо акуратно встромити кинджали праворуч i лiворуч, то можна не зачепити твого серця, розташованого у зель-цок-тiв точно посерединi грудної клiтини.
   Сама Сирiлада мала три серця, але зовнi вiдрiзнялася вiд нас лише третiм оком на потилицi, яскраво-синiм волоссям i такими ж синiми очима, та чотирма тонкими, прозорими крильцями, як у комах, що лiтають. Колись у давнину, коли санарди були ще маленькими, вони за допомогою цих крилець могли лiтати. У мiру еволюцiї самi вони росли, а крильця втрачали здатнiсть пiднiмати їх тiла у повiтря. Тепер вони є лише рудиментарною окрасою та вiдмiнною ознакою раси санардiв.
   - Але ж це буде дуже боляче! - Вигукнула моя перша дружина Айлiца.
   - Нiчого, для справи можу й потерпiти. - Заспокоїв я її.
   - А як же бути з контрольним кинджалом? - Все ще переживала Айлiца.
   - Давайте подивимося на голову Ейлiра за допомогою скануючого Кристалу. - Запропонувала моя четверта дружина Юзюлюй, лiкарка з планети Зюйкет iз пiвденної пiвкулi Всесвiту.
   Юзюлюй була дуже схожа на наших ейжазiм з ногами, але без крил i з золотисто-рожевою шкiрою. Мова у зюйкетiв, як i в ейжазим, була пiсенно-музичною, а лiкарське мистецтво було настiльки розвиненим, що за допомогою спецiально пiдiбраних в особливi пiснi звукiв, вони могли сканувати тiла пацiєнтiв, визначаючи стан внутрiшнiх органiв, i навiть могли бачити стать майбутньої дитини , що виношувалася матiр'ю.
   Як ми не повертали зображення моєї голови, пiд яким кутом не встромляли у зображення кинджали, вони все одно зачiпали мозок, що неминуче призвело би до смертi.
   - А якщо зробити кинджал iз пам'яттю? - Несподiвано запропонувала моя шоста дружина Еленаса, зоряно-планетна система якої у Навiгацiйнiй Сферi знаходилася прямо пiд нашою симетричною екватору Всесвiту, а люди були дуже схожi на нас. - Можна по секундах розрахувати, як i де згинатиметься лезо в мiру проникнення у плоть.
   - Але ж воно все одно має вийти через очницю! - Жахнулася Айлiца.
   - Але ж я можу регенеруватися.
   - Для цього тобi доведеться позапланово самозаплiднитись, адже саме при розсмоктуваннi плода активується регенерацiйна система. - Нагадала Айлiра.
   - Але ти все одно впадеш у кому. - Попередила про можливi ризики Юзюлюй. - А вiдновлюватися почнеш лише пiсля вилучення кинджалiв, лише на шостий день.
   - Нiчого, я вам довiряю! - Рiшуче вiдповiв я. - Починаємо пiдготовку!
  ***
   Насамперед треба було самозаплiднитись. Попереднi дослiди показували, що якщо жiнки-нащадки ейжазим могли самозаплiднюватись, коли хотiли, то менi для цього треба було заплiднити одну зi своїх дружин. Цього разу жереб впав на мою сьому дружину Солязi. Я знайшов її зануреною в анабiоз на дрейфуючому через Всесвiт кораблi. До якої вона належала галактики, встановити не вдалося, тому що в анабiозi вона пробула понад мiльйон рокiв, за якi корабель вiдлетiв вiд рiдного свiту дуже далеко. Прорахувати його маршрут теж було неможливо, оскiльки вiн не був анi лiнiйним, анi кiльцевим, а пiдпорядковувався течiям у чорнiй матерiї i вiдхилявся зустрiчними тiлами та енергiями. Корабель був дуже маленьким, можливо навiть не корабель, а рятувальний човник. Нашi лiкарi зумiли вивести Солязi з анабiозу, i вона одразу же заговорила мовою Древнiх. Тих самих, якi засiвали свiти нашого Всесвiту життям та розумом. Але сама вона до раси Древнiх не належала i їх нiколи не бачила. Вже в тi часи, коли вона вирушила у самотнiй полiт, про Древнiх згадувалося лише у легендах.
   Солязi мала прекрасну, за йлирськими канонами краси, будову тiла, iскристу золотом блiдо-блакитну шкiру, довге синювато-золотисте волосся, сплетене мiж собою наче накидка, блакитнi очi з золотистими iскрами, обрамленi синiми вiями, а її тонкi синi пальцi закiнчувалися синiми овальними нiгтями.
   Незважаючи на деякi побоювання, заплiднення вiдбулося успiшно i Солязi почала виношувати мою чергову дитину. Я теж самозаплiднився i, за розрахунками, мав досягти пiку через вiсiмдесят днiв. Саме на той час i треба було приурочити мою смерть. На сiмейнiй радi було вирiшено, що сином Спасителя, який виконуватиме мою волю, стане Еленiр-Юн, один iз пари близнюкiв вiд моєї шостої дружини Еленаси. Нанер-Саюн на той час вже був Володарем одного зi свiтiв.
   За цей час поряд зi столичним поселенням ми збудували свiй Трикутник: у його кутах на кам'янi пiдставки сiли три нашi кораблi, мiж ними ми проклали пластинидову iмiтацiю триповерхових кам'яних будинкiв, пересадили всередину Трикутника "Родове Дерево", викопане в лiсi i назвалися жителями цього Роду. Мiсцевi лише здивовано проголосили своє "Хххааа!" з приводу того, як швидко ми побудували свiй Трикутник i повернулися до своїх занять. Потiм були виготовленi кинджали з позолоченого сплаву срiбла та пам'ятиду*, до металу яких було внесено розраховану до мiкрона за мiкросекундами, годинами та днями пам'ять змiни форми. Айлiра, Еленiр-Юн та Юзюлюй на макетi до автоматизму вiдпрацювали свої рухи, протикаючи мою пластинiдову копiю кинжалами. Крiм того, Юзюлюй приготувала загоювальний настiй iз трав своєї планети, який не дозволяв розвиватися бактерiям i сприяв загоєнню ран.
   За три днi до пiку самозаплiднення я з'явився на головному мiському майданi Людзи перед вершиною Храму-Трикутника Служителiв Культу, спрямованої до Печери Спасителiв.
   - Я Ейлiр-Єюй! - Закричав я якомога голоснiше, i луна, вiдбита вiд стрiмких скель, повторила мої слова кiлька разiв. - Я справжнiй Спаситель! Я готовий померти та воскреснути!
  ----------------------------------------------------------------------------------------------------*Пам'ятид - метал, що має пам'ять, яку можна заздалегiдь розрахувати. Прямий кинджал з пам'ятиду може викривлятися по заданiй орбiтi в лiченi частки секунди, набуваючи розрахованої форми. На Землi також є явище, зване "пам'яттю металiв".
  
   Спочатку навколо площi стали збиратися окремi дзвани, їх ставало все бiльше i бiльше, а коли вiльного простору навколо мене залишалося всього метрiв iз сiм, з Храму вийшов ланцюжок Служителiв. Вони вишикувалися трьома пiвмiсяцями на сходах Храму, пропустивши вперед Головного Служителя.
   - Повтори, що ти сказав! - Простягнув вiн у мiй бiк свою палицю з необробленим кристалом на кiнцi.
   - Я Ейлiр-Єюй! Я справжнiй Спаситель! Я готовий померти i воскреснути, щоб врятувати народ Людзи та решти планет Системи Дзванi!
   - Хто допомагатиме тобi вмирати?
   - Ми! - Вийшли вперед Юзюлюй, Айлiра та Еленiр-Юн.
   - Моя дружина, моя сестра та мiй син! - Представив я їх Служителям.
   - Оголошуємо три днi Свята Великої Жертви! - Голосно проголосив головний служитель i вдарив палицею у великий металевий диск, пiдвiшений на балцi вхiдної вежi Храму. По площi рознiсся низький гул...
   А потiм почалося свято. На площi та на всiх вулицях встановлювалися столи та лавки, городяни виносили все їстiвне, що тiльки могли вiдшукати, до столицi стiкалися люди з iнших поселень. Я, мiй син Еленiр-Юн, дружина Юзюлюй та сестра Айлiра, а також усi члени мого численного Роду, тобто члени моєї Команди, повиннi були приходити до головного столу, встановленого на сходах Храму, щоб їсти та пити до самого заходу сонця. I так тривало три днi.
  ***
   На четвертий день святково-жалобна колона рушила до Гори Спасителiв. Поки дзвани розсаджувалися в амфiтеатрi та на скелях, мене пiдвели до видовбаного в каменi басейну, наповненого свiжою водою. Пiд гучнi пiснi, що розносилися над амфiтеатром, Служителi Культу роздягли мене, допомогли влiзти у басейн, омили i далi вже понесли на ношах вгору, до Жертовного Майданчика перед входом до Печери.
   Я встав з нош, пiднявся на трикутний бiлий камiнь i голосно крикнув:
   - Я Ейлiр-Єюй! Всесвiтнiй Спаситель, що прийшов померти i воскреснути, щоб змiнити ваше життя! Коли я воскресну, ви почнете змiнювати свої традицiї за моїм планом, а мiй син буде слiдкувати за ним! - Я випив вмiст кубка, протягнутого менi Айлiрою, i кинув його до нiг Служителiв.
   У кубку був спецiальний вiдвар, який мав притупити мiй бiль i на кiлька днiв паралiзувати мене, щоб я не подавав ознак життя.
   Потiм я лiг, розкинувши руки до двох вершин трикутного каменю i витягнувши ноги до третьої. Пролунали невимовно верескливi звуки сопiлок, якi не могли заглушити навiть барабани, пiд якi Юзюлюй, Еленiр-Юн та Айлiра взяли в руки позолоченi кинджали з вузькими лезами. Вони занесли кинджали над головами, й одразу настала гробова тиша.
   - Ах! - Рiзкими вiдпрацьованими рухами Еленiр-Юн i Юзюлюй одночасно встромили кинджали в мої груди, не зачепивши серця.
   Сказати, що було боляче, мало. Якби не почав дiяти паралiзуючий вiдвар, я би не стримався i закричав.
   - Ах! - Простромила Айлiра мою голову вiд пiдборiддя через очницю лiвого ока.
   Я знепритомнiв. Подальшi подiї я описую зi слiв моїх близьких. Протягом п'яти днiв усi охочi пiдходили до мого розпростертого тiла i торкалися мене руками, переконуючись, що я справдi помер. Бiля мого тiла вдень i вночi чергували мої родичi, протираючи мiсця дотикiв дезiнфiкуючим i кровоспинним розчином i не даючи нiкому торкатися кинджалiв, щоб не зрушити їх у небезпечне положення.
   Через п'ять днiв до мене знову прийшли Служителi Культу i сказали, що кинджали можна виймати з тiла. Знову всi мiсця в амфiтеатрi та на скелях були зайнятi, юрби стояли навiть за поселенням, чекаючи, що скажуть Служителi. Айлiра, Юзюлюй та Еленiр-Юн вийняли з мене кинджали. Змоченi кровоспинним засобом рани не кровоточили i Служителi, оглянувши їх, крикнули:
   - Мертвий!
   - Мертвий! Мертвий! Мертвий! - Багаторазовою луною промайнуло над натовпом.
   Вночi я крiзь пелену коми вiдчув всерединi себе початок розсмоктування плода. Почалася регенерацiя пошкоджених тканин. Я так само нерухомо лежав, уже накритий прозорим ковпаком, зробленим зi шкiри глова, але до мене почали повертатися вiдчуття. Жахливо свербiло виколоте лiве око, болiли простромленi легенi, але я не мiг анi пальцем ворухнути, анi моргнути, залишаючись паралiзованим. На дев'ятий день я почав розплющувати очi i зрiдка, коли нiкого не було поблизу, ворушити пальцями.
   На десятий день прийшли Служителi на урочисте зняття ковпака. Щойно його прибрали, я потягнувся, перекинувся на живiт i встав. Ран на тiлi вже не було, око повнiстю вiдновилося i чудово бачило приголомшенi обличчя Служителiв та глядачiв.
   - Хххааа! - Здивовано промайнуло, здавалося, над усiєю планетою.
   - Я Ейлiр-Єюй! Я справжнiй Спаситель! Я помер i воскрес на десятий день, як говорилося у Пророцтвi! Ви все це бачили!
   - Ми бачили... - Видихнув натовп.
   - Я змiнюю традицiї! - Обертаючи своє оголене тiло поданим менi шматком бiлої тканини, вигукнув я. - Я скасовую Культ Спасителя i призначаю над вами Володаря - мого безсмертного сина Еленiр-Юна! - А ось тут я не збрехав, всi мої дiти з якоїсь причини народжувалися здатними до самозаплiднення, а отже, i до безсмертя.
   Пiд резиденцiю Володаря Системи Дзванi Еленiр-Юн облаштував всю ранiше стерильну, а тепер наповнену життям планету Кодза, де побудував кiлька великих мiст i Столицю зi своїм Головним Палацом.
   Ну, а далi почалася рутинна робота науковцiв пiд керiвництвом мого сина, яка через кiлька сотень рокiв мала дати реальнi результати щодо покращення життя та пiдвищення iнтелекту жителiв планети Людза.
   На появу Спасителя на всiх iнших планетах Системи Дзванi пiшло понад сорок рокiв, тому що на кожнiй менi доводилося вмирати i воскресати, а заплiднюватись я мiг лише через кiлька рокiв. Вiд порятунку цiєї системи у мене залишилися болючi спогади та ще дванадцять дiтей - шiсть пар близнюкiв, по хлопчику та дiвчинцi за кожне воскресiння.
  
  15. СВIТ НАНЕР-САЮНА.
   Як я вже казав, майже всi мої сестри та брати, а також старшi з моїх та їхнiх дiтей вже стали Властителями зоряно-планетних систем у рiзних галактиках майже у всiх куточках Всесвiту. Я, як i ранiше, пiсля кожної експедицiї повертався на рiдний Ийлiр, у свiй Сiмейний Палац, що розташовувався поблизу Столицi Ийлiра. Айлiра зi своєю сiм'єю теж щоразу лiтала зi мною. Один-два роки вiдпочинку i знову експедицiя "Вселенського Месiї" або до нової вiдкритої зоряно-планетної системи, яка вимагала згiдно з Пророцтвом мого втручання, або полювання на Мракуз, або вiдвiдування Властителiв врятованих свiтiв.
   А свiти були рiзними. Наприклад, свiт мого старшого сина Нанер-Саюна, що знаходився в галактицi Iзiр третьої чвертi нижньої пiвкулi Всесвiту, називався Iзмiнар. Система складалася з центральної зiрки Нари, трохи бiльшої, нiж наш Зель-цок, i десяти планет, що обертаються по дев'яти орбiтах. Планети та супутники першої, другої, дев'ятої та восьмої орбiт були одиночними, мали вiд одного до двадцяти супутникiв, але жодного прояву життя, а тим паче розуму, не мали. Зате тут було багато корисних копалин, для видобутку яких пiд керiвництвом Нанер-Саюна було збудовано спецiалiзованi заводи та шахтнi розробки. Все життя та ерес-активнiсть зосередилися на п'яти орбiтах, тобто на шести планетах та їх дев'яти супутниках.
   На третiй орбiтi знаходиться планета Iзiда, що мала два супутники, якi оберталися один ближче, iнший далi вiд планети по орбiтах, розташованих у площинi її екватора. Клiмат на них був лише трохи прохолоднiшим, нiж на зель-цок-ських планетах другої орбiти Ейжас та Ейжашi, але мiсцевi ереси не належали до людських рас, а були представленi декiлькома расами ерес-комах.
   Найбiльшi з них - лiтаючi зiрiди, вiддалено схожi на бабок представники колективного розуму, керованого Родовими Царицями. Вони мали зрiст до двох з половиною метрiв та розмах шести крил до трьох метрiв. Три пари членистих лапок могли однаково виконувати функцiї рук i нiг, фасеточнi очi, що покривали майже всю голову, давали круговий огляд, а шiсть довгих вусикiв, що пучком розташовувалися над ними, забезпечували зв'язок мiж особинами, якi могли знаходитися одна вiд одної навiть на вiдстанi в кiлька сотень кiлометрiв.
   Вони будували кулi-мiста iз сумiшi глини, смоли, яку виробляли їх робiтники, та настою смолистих трав. Ця сумiш була дещо схожа на пластинид, але пiсля надання їй необхiдної форми застигала i ставала мiцнiшою за камiнь. Кулi-мiста, приводилися у рух внутрiшнiми двигунами, i могли перекочуватися по поверхнi планети в будь-якому напрямку та навiть перепливати океани. Коли пiсля знайомства з Вселенським Месiєю вони отримали у своє розпорядження космiчнi технологiї, свої космо-кораблi вони почали будувати кулястими за тим самим принципом i з того самого матерiалу. Раса зiрiдiв панує в небi та у кронах височенних дерев.
   Поверхня планети та її супутникiв, їх лiси, степи та чагарниковi заростi населяють пiвтораметровi багатонiжки, що будують свої конусоподiбнi вежi-мiста з ґрунту, скрiплюваного слиною, яку виробляють спецiалiзованi особини. Iнодi такi вежi-конуси досягають заввишки вiсiмдесяти метрiв, а завширшки - п'ятдесяти. Мiж ними пiд землею прокладено ходи-коридори, що з'єднують окремi башти в єдину систему. Всi їх технiчнi прилади робляться з ґрунту, тирси i подрiбненого листя або трави, скрiплених слиною рiзного хiмiчного складу, що iнодi мiстить у собi розчиненi у великiй концентрацiї метали. Завдяки генетичнiй спецiалiзацiї окремi пiдвиди багатонiжок видiляють рiзнi види слини, а тому матерiали та вироби на її основi виходять з рiзними властивостями. Хоча вони ще не освоїли небо, зате навчилися спускатися на дно рiчок, озер i морiв у довгих i гнучких прозорих водонепроникних кораблях, зроблених iз тiєї самої застигаючої слини i трав'яних смол. До космо-перельотiв вони ще не дiйшли, але вже розпочали експерименти по виробництву матерiалiв для космо-кораблiв.
   У морях та океанах живуть воднi ерес-комахи, вiддалено схожi на ейжашських морських павукiв, тiльки з панцирями розмiрами лише до трьох метрiв у дiаметрi. У процесi еволюцiї пiд їхнiми панцирями утворилося щось на кшталт ракетного двигуна, що приводиться у рух сильно газованою водою. Кожен такий панцир є i домiвкою, i власним транспортним засобом. При необхiдностi, пiдкоряючись керуючому розуму своєї Королеви, морськi павуки збираються у велику броньовану купу або разом полюють, заганяючи зграї дрiбних морських комах, вiртуозно лавiруючи у морських глибинах за допомогою своїх ракетних двигунiв.
   Суспiльства морських, наземних i повiтряних комах влаштованi однаково. Всiма управляють Родовi Королеви, особи дiляться на спостерiгачiв, розвiдникiв, будiвельникiв, видiлителiв, розмножувачiв, навчальникiв, зберiгачiв, добувачiв i так далi. Усi мiсцевi ерес-комахи є всеїдними, харчуються як рослинною, так i бiлковою їжею. До приходу в Систему Iзiр Вселенського Месiї вони часто воювали одне з одним i поїдали представникiв iнших видiв. З появою зель-цок-тiв на поїдання ересiв було накладено заборону, i тепер Родовi Королеви керують спiльнотами по кiлька мiльйонiв особин, а всiєю планетою Iзiдою та її двома супутниками управляють Ради Усiх Королев планети чи супутника.
   На четвертiй орбiтi знаходиться планета Iзрал, майже в пiвтора рази бiльша, нiж Iзiда. Iзрал теж має два супутники, але крутяться вони навколо нього по орбiтах, що майже перетинаються, утворюючи у планi знак Х, точка перетину якого знаходиться в екваторiальнiй площинi планети. Ереси цiєї планети вiдносяться до людської раси мiнi-типу. Зрiст мiсцевих людей не перевищує одного метра, хоча в iншому вони цiлком схожi на зель-цок-тiв, крiм кольору шкiри, волосся та очей. Шкiра у них блiдо-коричнева, волосся - коричнево-чорне, коротке i кучеряве, а очi - карi з додаванням рiзних вiдтiнкiв зеленого.
   Материки та острови рiвномiрно розподiленi по всепланетному океану, а клiмат дуже близький до йлирського. Саме на одному з островiв Iзралу Нанер-Саюн i побудував свою Столицю, з якої керує Системою Iзiр. Маленькi, але дуже спритнi, смiливi та розумнi iзрали до приходу Всесвiтнього Месiї ще робили перельоти з планети на свої супутники, але вже втратили технологiї польотiв до iнших планет Системи.
   На п'ятiй орбiтi опинилися вiдразу двi планети - Iзема та Iзонер, розташованi щодо своєї зiрки Нари так само, як нашi Ейжас та Ейжаш, тiльки Iзема має три супутники на трьох концентричних колах, а Iзонер - чотири. На всiх цих дев'яти тiлах п'ятої орбiти ереси виявились дуже схожими на наших уйкрiв, тiльки зростом до п'яти метрiв. Вони теж зберегли свої космiчнi кораблi i лiтали вiд супутника до супутника, вiд планети до планети у межах своєї орбiти.
   Шоста орбiта належить воднiй планетi Iзвалi, поверхня якої покрита товстим шаром льоду, та її таким же шести великим супутникам рiзних розмiрiв, що летять один за одним по однiй орбiтi серед безлiчi крижаних уламкiв та астероїдiв, якi утворюють Кiльце Супутникiв. З пiд льоду iнодi вириваються гейзери i застигають крижаними горами. Пiд крижаною корою в рiдкiй водi розвинулося безлiч водних тварин - великих i маленьких, крiм того, води кишать бактерiями. Не дивно, що серед цього морського розмаїття з'явилися й ереси, схожi на величезнi голови з безлiччю щупалець. Якщо у ересiв людського типу геном мiстить близько 25-30 тисяч кодуючих генiв, то у цих щупальцеголових їх бiльше 40 тисяч*. До того ж вони можуть вносити змiни до власної РНК, таким чином керуючи своєю еволюцiєю. Ця еволюцiя призвела їх до практичного безсмертя, якщо, звичайно, їх нiхто не вб'є чи не з'їсть.
   Майже всю голову цих щупальцеголових займає величезний мозок дiаметром до пiвтора метра з розвиненою корою, безлiччю звивин та укороченими зв'язками мiж нейронами, що дозволяє їм дуже швидко приймати рiшення. Свiй подовжений мозок має i кожне щупальце, причому iнформацiю воно може миттєво передавати будь-якому iншому щупальцю та всьому органiзму вцiлому. Приблизно чверть голови займає шлунок та рот, кишковика вони не мають, а всi поживнi речовини практично повнiстю переробляються та засвоюються органiзмом.
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Для порiвняння - у людей Землi 25 тисяч кодлуючих генiв, у восьминогiв - 33 тисячi, причому вони здатнi вносити змiни в свою РНК, керуючи власною еволюцiєю.
   Десять щупалець виконують функцiї рук та нiг, ласт та двигуна. На присосках знаходяться дотичнi та смаковi рецептори. Не маючи скелета вони можуть змiнювати форму свого тiла, проникаючи навiть у дуже вузькi щiлини. Чують щупальцеголови всiєю шкiрою у широкому дiапазонi вiд iнфра до ультразвуку. Десять величезних очей iз квадратними зiницями бачать i в iнфрачервоному, i у видимому для нас, i в
  ультрафiолетовому свiтлi. Три серця перекачують блакитну кров, перенесення кисню в якiй здiйснюється не за рахунок залiза, як у нас, а за рахунок мiдi. Шкiра щупальцеголовiв настiльки тонко змiнює забарвлення, що й мова спiлкування у них розвинулася колiрна, а про багатство цiєї мови ви можете судити не тiльки за кiлькiстю кольорiв i вiдтiнкiв видимого нами спектру, але i по безлiчi вiдтiнкiв невидимого нами iнфрачервоного та ультрафiолетового.
   Крiм ересiв-щупальцеголовiв в океанських водах Iзвали та її супутникiв розвинулося безлiч iнших водних тварин, якi є практично безсмертними. Не буду їх докладно описувати, лише перерахую деякi види, даючи їм назви за аналогiєю iз земними морськими тваринами*:
   - червоний морський їжак, що ховає свої щупальця мiж довгими гострими голками. Навiть коли його розрiзають на шматочки, iз кожного шматочка може регенеруватися нова особина. Померти може тiльки якщо його повнiстю з'їсти. А їдять пiд водою одне одного усi;
   - морська черепаха, мiж пластинками панцира якої, як свiтлодiоди, горять рiзнокольоровi вогники;
   - двостулковий перлинний молюск у несприятливих умовах може почати омолоджуватися, повернутися у своїй раковинi до зародкового стану, а потiм, коли умови покращаться, почати рости знову i так нескiнченну кiлькiсть разiв;
  ---------------------------------------------------------------------------------------------------
  *Усi цi тварини взятi з аналогiчних земних, що мають такi самi властивостi.
  
   - пласкi морськi черв'яки за рахунок великої кiлькостi в їхньому органiзмi стовбурових клiтин постiйно омолоджуються i не вмирають;
   - численнi види практично безсмертних медуз, з кожного шматочка яких можуть розвинутися новi повноцiннi органiзми;
   - багатомiльйонна армiя морських бактерiй примудряєть-
  ся на певних етапах свого життя впадати на деякий час у щось на кшталт анабiозу, а потiм знову оживати.
   Всi цi тварини дали величезний поштовх для розвитку лiкарського мистецтва у тих свiтах, де гостро стояла проблема старiння, короткого термiну життя та хворобливої смертi до вiдчуття Позову Вiчностi.
   На сьомiй орбiтi царює величезна, найбiльша за всi iншi планети узятi разом, планета Iзнаж зi своїми вiсьмома супутниками. Життя там теж ховається пiд льодом, але не водяним, а амiачним. Саме в амiачному океанi розвинулося багате одноклiтинне життя. Але клiтини тут виявилися величезними, деякi досягають у довжину кiлькох десяткiв метрiв. Через клiтинну мембрану вони вбирають iз океану розчиненi у ньому поживнi речовини, здiйснюють газообмiн та обмiн iнформацiєю. Тут, у збiльшених розмiрах нам стало зрозумiлiшим поняття мiжклiтинного спiлкування. Деякi клiтини навiть почали об'єднуватись у довгостроковi спiльноти, в яких однi клiтини виконують функцiї захисту, деякi дiляться поживними речовинами та всi вони утворюють спiльне поле спiлкування. А це вже зачатки багатоклiтинних органiзмiв.
  ***
   Усi свiти були цiкавими. В одних жили ереси-люди, в iнших ереси-комахи, у третiх - амебоподiбнi представники безкисневих атмосфер, у четвертих - енергети, плазмоїди, кристалоїди та безлiч iнших форм ерес-життя. Деякi свiти, внаслiдок якихось невiдомих нам катастроф позбавленi всього живого, зберегли розум у металевих чи кристалiчних штучних органiзмах, якi зберiгали та постiйно оновлювали iнформацiю про колишнi цивiлiзацiї. Однi свiти населяли представники однiєї раси, iншi кишили рiзноманiтнiстю видiв та форм. Однi були високорозвиненими, iншi стояли на нижнiх сходах ерес-розвитку, а третi, колись деградувавши, знову намагалися досягти колишньої величi. Були й такi свiти, зрозумiти якi з погляду розумної iстоти було просто неможливо. Одним iз таких свiтiв стала Система Тайянгхсi у третiй чвертi нижньої пiвкулi Навiгацiйної Сфери Всесвiту.
  
  16. СИСТЕМА ТАЙЯНГХСI*.
   Ця система була iзольованою i складалася з центральної зiрки Тайянг**, дев'яти планет iз супутниками, що обертаються по елiпсоїдних орбiтах навколо Тайянг, та поясу астероїдiв мiж четвертою та п'ятою планетами. Охоронцi галактики Iнхесi*** розповiли, що ранiше на мiсцi пояса астероїдiв була планета з трьома супутниками, але її зруйнували мiсцевi ереси ще до iзоляцiї. Тобто спочатку система мала десять планет.
   Планети першої та другої орбiт - Шейсiнь та Цiньсiнь**** були занадто гарячими, а тому не придатними для бiологiчного життя, зате там розвинулися ереси-плазмоїди, якi з якихось причин не хотiли вступати в iнформацiйний контакт iз бiлковими.
   У давнину планети третьої, четвертої i п'ятої орбiт були населенi ересами людського типу. Третя планета Дiцьо**** з одним мертвим супутником Юєцо***** належала рудово-
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Тайянгхсi - так китайською мовою звучить назва нашої Сонячної Системи.
  **Тайянг - наше свiтило Сонце.
  ***Iнхесi - так китайською називається наша галактика Чумацький Шлях.
  ****Шейсiнь та Циньсiнь - Меркурiй та Венера.
  *****Дiцьо -Земля.
  ******Юєцьо - Мiсяць.
  лосiй расi дiцинiв*. Цi люди мали зрiст до п'яти метрiв, мiцний ширококiстяний скелет i найбiльший мозок з усiх людей Системи Тайянгхсi. В епоху розквiту вони будували величезнi будови з кам'яних блокiв вагою до п'яти-десяти тонн, лiтали до планет четвертої та п'ятої орбiт, виходили у вiдкритий космос, досягаючи свiтiв найближчих до Тайянгхсi систем. На момент нашої появи в цьому свiтi вiд дiцинiв залишилися лише деякi слiди: залишки мегалiтiв - кам'яних блокiв вiд колишнiх величних будов, кiлька кiстякiв їх нащадкiв, якi деградували до первiсного стану i сильно зменшилися у розмiрах, i наявнiсть кiлькох дiлянок генiв у геномi сучасних людей.
   Сучаснi люди походять вiд нащадкiв людей, що переселилися на Дiцьо з четвертої i п'ятої планет, дикi нащадки яких лише в дуже рiдкiсних випадках схрещувалися з дикими нащадками дiцинiв i представленi тепер, переважно, трьома расами, якi вони самi називають бiлими, жовтими та чорними.
   Четверта планета Хуосiнь** з двома супутниками Хуовейiї та Хуовейар*** належали хуонам**** - високим, триметровим, тонкокiсним людям з чорним волоссям та чорними очима. Хоча розмiр мозку у хуонiв був у вiдсотковому вiдношеннi до розмiрiв тiла трохи меншим, нiж у дiцинiв, у них була дуже розвинена хитрiсть, вмiння пристосовауватися та переймати необхiднi навички вiд iнших рас.
   До того, як з Хуосiнь уламками п'ятої планети, що вибухнула, була зiрвана атмосфера та знищено все живе так, що навiть слiдiв не залишилося вiд колишньої цивiлiзацiї, хуони теж виходили в ближнiй та далекий космос, а також
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Дiцини - Неандертальцi.
  **Хуосiнь - Марс.
  ***Хуовейiї та Хуовейар - супутники Марса Фобос та Деймос.
  ****Хуони - кроманьйонцi (Homo Sapiens).
  вели культурний та економiчний обмiн зi своїми сусiдами з третьої та п'ятої планет. Саме завдяки цим виходам у космос i вдалося врятуватися кiльком тисячам хуонiв, якi, втративши свiй будинок, змушенi були шукати притулок на Дiцьо. Перебивши майже всiх дiцинiв на величезному приекваторiальному материку Афар*, вони оселилися у його центральнiй частинi.
   Мiсцевi клiматичнi та фiзичнi умови значно вiдрiзнялися вiд Хуосiньських, тому нащадки хуонiв стали зазнавати мутацiй. Через бiльшу силу тяжiння вони зменшилися у розмiрах до двох метрiв, через пiдвищену сонячну радiацiю їхня шкiра ставала все темнiшою, набувши темно-коричневого кольору, а в деяких областях ставши навiть майже чорною з фiолетовим вiдтiнком. Привнесенi в новий свiт бактерiї, до яких у хуонiв був iмунiтет, знищили живих дiцинiв в Афарi, тому тут хуони i дiцини навiть не встигли налагодити шлюбнi зв'язки. Афар став цiлком хуонським. Самi ж хуони дуже швидко адаптувалися i до мiсцевих бактерiй, i до мiсцевої рослинностi, i до тварин, яких вживали у їжу.
   П'ята планета Ханьiсiнь** iз трьома своїми супутниками Ханьiвей, Ханьiейрi та Ханьiцiо належала найвойовничiшiй расi людей системи Тайянгхсi - ханьї***. Ще до iзоляцiї Системи Галактами вони завоювали кiлька материкiв i островiв на планетi Хуосiнь, а також всю схiдну частину величезного материка, переважно розташованого в Пiвнiчнiй пiвкулi на Дiцьо, архiпелаг островiв мiж цим материком та материком, що знаходиться нижче екватора, а також великий материк на Пiвденному Полюсi. .
   Навiть на своїй рiднiй планетi рiзнi їхнi лiдери вели вiйни
  -------------------------------------------------------------------------
  *Афар - Африка.
  **Ханьiсiнь - планета п'ятої орбiти, вiд якої тепер залишився лише пояс астероїдiв, можливо Фаетон.
  ***Ханьї - сучаснi китайцi називають себе хань.
  за материки та острови доти, доки якоюсь надпотужною зброєю не розiрвали всю планету на частини, що утворили пояс астероїдiв. Декiлька астероїдiв знищили життя i на Хуосiнi. Тi з ханьї, хто врятувався на кораблях i в колонiях, змушенi були назавжди переселитися на Дiцьо. Але й тут вони не залишали своїх загарбницьких амбiцiй i воювали з дiцинами та хуонами, поки в ядернiй вiйнi не загинула вся вцiлiла ранiше цивiлiзацiя. Через частий дотик з ядерною зброєю та життя в радiацiйно-забруднених областях, раса ханьї набула особливих вiдмiнних ознак, якi у мiсцевого населення тепер називаються монголоїдними. Саме ханьї з деякими змiнами зберегли корiння стародавньої мови галактики Iнхесi.
   Iншi п'ять планет Системи Тайянгхсi є газовими гiгантами. Мусiнь* має сiмдесят дев'ять супутникiв, п'ятнадцять найбiльших з яких можна порiвняти за розмiрами з планетами. Ереси мешкають у водяному океанi пiд льодом лише на одному з його супутникiв - Оулюобi**, розмiри якої у пiвтора рази бiльшi за Юєцьо***, супутник Дiцьо. Вони представленi декiлькома расами щупальцеголових з мiдним обмiном речовин, а значить, i з блакитною кров'ю, якi нинi ледь досягли рiвня восьми балiв за ерес-шкалою i в Космос виходити не навчилися.
   Тусинь****, планета сьомої орбiти, зовнi найбiльш вiдрiзняється вiд iнших, оскiльки має кiлька кiлець iз крижаних брил, що обертаються у площинi її екватора,. У цих кiльцях, серед крижаних брил, обертаються i шiстдесят два її супутники, з яких з планетами можна порiвняти шiстнадцять найбiльших. Бiльшiсть iз цих супутникiв є крижаними кулями з домiшкою кам'яних порiд, хоча на одному з них -
  -------------------------------------------------- -------------------------------------------------
  *Мусiнь - Юпiтер.
  ** Оулюоба - Європа, супутник Юпiтера.
  ***Нагадаємо, що дiаметр Юєцьо (Мiсяця) дорiвнює 3.474,8 кiлометрiв.
  ****Тусiнь - Сатурн.
  Тхуб'є*, можна побачити слiди дiяльностi стародавнiх ханьї в епоху їхнього розквiту. Тут, вздовж усього екватора Тхуб'є простягнувся штучно створений ними гiрський хребет заввишки до тринадцяти i завширшки близько двадцяти кiлометрiв. У деяких мiсцях на цьому хребтi збереглися надовго вмороженi в гiрську породу куполи тимчасових баз будiвельникiв з Ханьiсiнь. Галакти Iнхесi розповiдали, що ха-
  ньї збиралися розтопити за допомогою ядерних технологiй лiд, що покриває супутник, i перетворити його на океан, створивши на супутнику звичнi для них умови життя. Мабуть, не встигли.
   Зате ми виявили солонi моря, що кишать життям, пiд льодами ще одного супутника Тусiн - Тувейара**. Про життя пiд льодами Тувейара свiдчили численнi водянi гейзери у його приполярних областях. Ерес-сканування показало наявнiсть розуму до п'яти балiв, представленого панцирними ракоподiбними та щупальцеголовими, що вирощують на собi панцирi, як у ракоподiбних.
   На восьмiй орбiтi навколо Тайянг обертався ще один газовий гiгант - Тьханьваньсiнь***, який мав двадцять п'ять супутникiв, п'ять iз яких були досить великими. До цього часу ми вже володiли декiлькома iншими мовами, що вживалися на планетi Дiцьо, i тому дiзналися назву цього супутника однiєю з найпоширенiших серед мiсцевих науковцiв мовою - англiйською. Нею назви великих супутникiв Тьханьваньсiнь звучали як Титанiя, Оберон, Умбрiель, Арiель та Мiранда. Умбрiель виявився найтемнiшим космiчним тiлом, яке нам зустрiчалося. Його поверхня вiдображала лише шiстнадцять вiдсоткiв свiтла, що потрапляло на нього. Нашi научники провели деякi аналiзи та висунули гiпотезу, що
  ------------------------------------------------------------------------
  *Тхуб'є - Япет, супутник Сатурна.
  **Тувейар - Енцелад, супутник Сатурна.
  ***Тьханьваньсiнь - Уран.
  
  мiсцева матерiя дуже замiшана на темнiй матерiї. Поки що нам це було незрозумiло, але давало ключ до вивчення Темної Матерiї.
   А от сканування супутника Оберон показало, що мiж його ядром та мантiєю знаходиться теплий водяний океан завтовшки близько сорока кiлометрiв, у якому розчинено безлiч мiнеральних речовин. У цьому багатому середовищi розвинулися двi гiлки ерес-життя: мiнеральне й бiлкове, якi
  спiвiснують та взаємодiють мiж собою i стоять, практично, на одному рiвнi розвитку - шiсть балiв по Ерес-Шкалi.
   Планета дев'ятої орбiти - Хайвонсiнь* утримує навколо себе чотирнадцять супутникiв, досить великими з яких є лише два - Тритон i Протей.
   Найдальша вiд зiрки Тайянг планета Мiньвансiнь** притягла до себе лише один супутник Харон, дiаметром лише близько 1.200 кiлометрiв. Анi на самих планетах Хайвонсiнь та Мiньвансiнь, анi на їх супутниках жодного життя чи ерес-активностi ми не виявили.
   Та нас, зрозумiло, найбiльше зацiкавили нащадки ханьї, хуонiв i дiцинiв, якi вижили на єдинiй населенiй ерес-людьми планетi - Дiцьо.
  ***
   Як я вже казав, пiсля загибелi планет Ханьiсiнь i Хуосiнь, ханьї i хуони, якi вижили, оселилися на Дiцьо, витiснивши мiсцевих дiцинiв на Пiвнiчно-Захiдий материк Амра*** i пiвнiчно-захiднi областi найбiльшого Схiдно-Пiвнiчного материка Еври****. Деякий час на Дiцьо зi змiнним успiхом виникали i зникали досить розвиненi цивiлiзацiї трьох рас, що продовжували воювати мiж собою за землi. При цьому усi
  -------------------------------------------------- ------------------------------------------------
  *Хайвонсiнь - Нептун
  **Мiньвансiнь - Плутон.
  *** Амра - Пiвнiчна Америка.
  ****Евра - Євразiя.
  
  їхнi нащадки поступово деградували. Знайшовши в стародавнiх сховищах ядерну зброю, вони, не знаючи до чого вона може призвести, розв'язали свiтову ядерну вiйну, що призвела до глобального похолодання.
   Нащадки стародавнiх цивiлiзацiй, що пережили глобальне похолодання, були вiдкинутi до первiсних умов i повнiстю втратили древнi знання, опустившись за ерес-шкалою до трьох балiв. Дiцини материка Амри повнiстю вимерли, на Еврi їх залишилося лише кiлька десяткiв тисяч.
   Ханьї Азри* та Антри** теж вимерли, зберiгшись лише у схiдних землях Еври. Декiлька десяткiв тисяч хуонiв вижили в Афрi, звiдки, пiдкоряючись цiкавостi та пристрастi до мандрiвок, кiлькома переселенськими хвилями рушили спочатку в центральнi та схiднi областi Еври, а потiм i в її пiвнiчно-захiднi землi, де зустрiлися з нащадками дiцинiв. Тут вони частину населення асимiлювали, iншi ж вимерли, не впоравшись iз хворобами, привнесеними з бактерiями хуонського свiту.
   На час нашого вiдвiдування Системи Iнхесi на Дiцьо залишилися представники лише однiєї ерес-раси хуонiв*** з меншими або бiльшими домiшками ознак iнших ерес-рас та з наявнiстю бiльшої чи меншої кiлькостi мутацiй. Самi вони продовжували дiлити себе на три раси - бiлих, жовтих та чорних, хоча бiлi та чорнi вiдрiзнялися лише кольором шкiри та пристосованiстю жити в жарких чи холодних областях планети, а жовтi несли у собi монголоїднi риси пiсля найбiльшого ядерного впливу на їхнiх предкiв.
   Проблем, якi Вселенський Месiя мiг би легко усунути, у людей на Дiцьо було безлiч. Вони й самi їх чудово розумiли i цiлком могли би з ними впоратися, але... Виявилося, що знань для деяких ересiв недостатньо, потрiбна ще й воля до вико-
  -------------------------------------------------- -----------------------------------------------
  *Азра - Пiвденна Америка.
  **Антра - Антарктида.
  ***Хуони - кроманьйонцi або Homo Sapiens.
  нання.
   Всi вони чудово розумiли, що треба жити у мирi, i при цьому постiйно воювали мiж собою. Вiйни розгорялися то мiж умовними расами, то мiж так званими Країнами, на тисячi яких було подiлено все людство. У процесi поглиблення своєї роз'єднаностi вони змiнювали свою мову, щоб "iншi" не могли їх зрозумiти i, таким чином, з однiєї давньої прамови у них утворилося близько 7.150 мов. За кiлькiстю носiїв, перше мiсце на Дiцьо займала ханьська або
  китайська мова, яка найбiльше зберегла у собi давньо-галактичнi корiння, друге - iспанська, третє - англiйська, четверте - хiндi та п'яте - арабська.
   На час нашої появи на планетi мiсцевi люди знову розвинулися до ядерної зброї i ледве стримувалися, щоб її не застосувати, знищивши останню людську планету в Системi.
   Всi вони чудово розумiли, що процеси їх життєдiяльностi змiнюють екологiю, що неминуче призведе до масового вимирання всього живого та їх у тому числi, але, крiм розмов на цю тему, нiчого практично не робили.
   Всi вони чудово розумiли, що планета розрахована не бiльше, нiж на три мiльярди людей, але довели свою чисельнiсть бiльш нiж до семи мiльярдiв, вважаючи, що скорочувати чисельнiсть треба за рахунок iнших народiв, але не своїх, i заохочуючи збiльшення народжуваностi у своїх країнах.
   Перенаселену планету постiйно бомбардувала Вiрусна Програма Сфери Iзоляцiї. Епiдемiї та пандемiї з кожним столiттям все частiшали та знищували величезну кiлькiсть населення. Лiкарi вигадували все новi й новi лiки, все новi й новi способи захисту вiд них, аж до iзоляцiї окремих особин у своїх домiвках та припинення людських контактiв навiть в умовах окремих поселень, але вони так i не розумiли, що хвороби не припиняться, доки не буде знижена народжуванiсть.
   Вони вже знову почали виходити у найближчий космос, споряджаючи експедицiї до свого супутника Юєцьо та до планети четвертої орбiти Хуосiнь. У вiльний полiт запустили також кiлька дослiдних автопiлотованих кораблiв, деякi з яких загинули, досягнувши Сфери Iзоляцiї Системи Тайянгхсi.
   Багато людей бачили нашi розвiдувальнi човники та спостережливi човники iнших свiтiв галактики Iнхесi, але випромiнювали стiльки страху та ненавистi, що вступати з ними в контакт нам не хотiлося.
   Але найцiкавiшим для мене було те, що всi народи придумали для себе Релiгiю - якийсь фiлософський напрямок, за яким найкраще життя настане пiсля смертi, а всi проблеми вирiшить Бог чи Месiя.
   I ось я прилетiв. Але як вирiшити їхнi проблеми поки що було незрозумiло, адже варто менi чи будь-якому позадiцьовському ересу вступити з ними в контакт, як вони могли нас убити або пiддати "дослiдам" - бiологiчним дослiдженням з розчленуванням тiла для вивчення внутрiшнiх органiв та неймовiрним знущанням для визначення наших можливостей. Про все це ми дiзналися з їхньої "лiтератури" та "кiно".
   Потрiбно було бiльш глибоке вивчення психологiї мiсцевих ересiв, щоб найближчим часом вплинути на неї i призвести до сприйняття рiшень Всесвiтнього Месiї щодо виправлення їх проблем. З усiх членiв моєї нової Команди, поки навiть не Володаркою, а лише Головним Спостерiгачем погодилася стати одна з онучок Iюйрiмiца зель-цок-ського походження Рiцимiюка, яка успадкувала психологiчний талант свого дiда. Поки її команда вивчала тонкощi менталiтету Дiцьоських ересiв, я мiг продовжити полювання на Всесвiтнiх Мракуз.
   До речi, таких психологiчно та ментально незрозумiлих для нас систем у Всесвiтi було безлiч, i скрiзь нам доводилося залишати наглядовi команди, призначаючи замiсть Володарiв Головних Спостерiгачiв.
  
  17. ВОСКРЕСIННЯ ВСЕСВIТУ.
   Поки численнi ерес-десанти допомагали свiтам по всьому Всесвiту вирiшувати їх проблеми, я продовжував полювати на Всесвiтнiх Мракуз. Тепер вони траплялися, переважно, лише в самому центрi Всесвiту, навколо його Серця. Знищуючи Паразитiв, всю їх енергiю я спрямовував до Серця, намагаючись його завести. Спочатку Всесвiт почав робити лише окремi вдихи-видихи, мiж якими проходили сотнi тисяч рокiв. Але з часом вони почастiшали i тепер промiжки мiж ними лише трохи перевищували тисячу рокiв.
   Думаю, варто пояснити вам, як повинен був працювати живий Всесвiт. У зенiтах Верхньої та Нижньої пiвкуль Всесвiту влаштованi Чорнi Дiри - областi поглинання галактичних ерес-енергiй i всiєї видимої та вiдчуваємої нами матерiї та енергiї. Матерiя та енергiя попадали сюди, стiкаючи по внутрiшнiй оболонцi Сфери Всесвiту. Потрапляючи у Чорнi Дiри, матерiя перетворювалася, перероблялася, кiлька разiв переходила з матерiального стану в антиматерiальне, щоб зрештою вирватися Великим Вибухом, наче з нiчого, у самому центрi Всесвiту, у його Серцi. Звiдси матерiя у виглядi зоряної речовини розлiталася на всi боки. Охолоджуючись пiд час розльоту, матерiя формувала зiрки, планети, галактики, космiчнi тiла бiльшого чи меншого розмiрiв, космiчний пил та рiзнi види випромiнювань. Головним завданням розльоту було утворення ерес-енергiї, яка й забезпечувала розумову дiяльнiсть Всесвiту. Галактики, як нейрони, утворювали мiж собою нейроннi зв'язки-коридори, якими ерес-носiї кожної галактики обмiнювалися iнформацiєю, забезпечуючи процес мислення Всесвiту. Галактики розбiгалися, iнодi стикаючись одна з одною. Тодi виникали квазари - Iдеї, що яскраво спалахували у "мозку" Всесвiту. Вiдпрацьованi та вичерпанi нейрони-галактики, досягнувши країв Всесвiту, стiкали по її внутрiшнiй поверхнi до Чорних Дiр i знову видихалися у виглядi Великого Вибуху iз Серця Всесвiту. I так вiдбувалося вiчно, принаймнi, на наш погляд.
  ***
   Поки я вiв вiйну проти Всесвiтнiх Мракуз, я не раз чув Поклик Вiчностi. Вiдбувалося це так:
   Якоїсь митi я раптом вiдчував непереборне бажання лягти i, нiчого не роблячи, нi про що не думаючи, слухати чудову музику Вiчностi, яка затоплювала собою всю свiдомiсть. Окремi струни цiєї музики сплiталися у свiтловi потоки, що починали утворювати Коридор. Не встаючи зi свого лiжка, я починав летiти цим Коридором до якогось надзвичайно яскравого свiтла в кiнцi його. Свiтло це було в тисячi разiв яскравiшим за найпотужнiший квазар i манило немислимо величезною ерес-енергiєю, яка була настiльки бажаною, що хотiлося неодмiнно прискорити свiй полiт до неї.
   I я починав пришвидшуватися. За свiтловими стiнами Коридору галактики розмазувалися у свiтловi смуги, роблячи його бiльш вiдчутним. Але як би швидко я не летiв, свiтло в кiнцi Коридору не наближалося. Виникало розумiння, що для того, щоб його досягти, треба зробити правильний вибiр. Вибiр полягав у тому, що необхiдно було проаналiзувати все своє життя i вирiшити, чи все залежне вiд мене я зробив, щоб мати право пiти з життя. Розмiрковувати можна було цiлу вiчнiсть. Iнодi менi здавалося, що я вже зробив достатньо, i маю право на Вiчнiсть. Тодi мiй полiт Коридором прискорювався. Коли ж я замислювався над тим, що ще не повною мiрою виконав заявлене Всесвiтнiм Месiєю завдання з воскресiння Всесвiту, швидкiсть мого польоту сповiльнювалася майже до повної зупинки. Так, то прискорюючись, то сповiльнюючись, я летiв Коридором, поки не приймав остаточного рiшення.
   Яким би прекрасним не здавався менi Поклик Вiчностi, я щоразу приймав рiшення, що менi треба повернутися. Вперше я мав забезпечити вирiшення проблем у рiзних свiтах за допомогою ересiв, якi вже вирiшили всi свої проблеми та могли допомогти iншим. Вдруге я зрозумiв, що ще не повною мiрою забезпечив обмiн iнформацiєю мiж галактиками Всесвiту, i менi треба було зайнятися вiдновленням нейрокоридорiв. Потiм треба було вирiшувати проблеми з гинучими галактиками i не дати Мракузам висмоктати з них залишки енергiї, направивши їх до внутрiшньої оболонки Всесвiту, стiкаючи по якiй вони могли потрапити до Чорних Дiр. Ще треба було розiбратися з тими вiсiмдесятьма вiдсотками маси Всесвiту, яка була представлена Темною Матерiєю та Темною Енергiєю i була основною в тiлi Всесвiту. А востаннє я зрозумiв, що менi просто необхiдно подивитися навколо "очима" самого Всесвiту.
   Щоразу, коли я приймав рiшення про повернення до життя, свiтова музика припинялася, Поклик Вiчностi замовкав, свiтловий Коридор згортався у крапку, втягуючись в один з нейронiв мого мозку, а я "прокидався" на своєму лiжку майже в ту саму мить часу, в яку почув Поклик. Неохоче, через силу i велике бажання повернутися до Коридору, щоб знову почути музику Вiчностi, я пiднiмався i знову брався за свою мiсiю. Щоразу в моєму мозку виникали новi iдеї щодо вирiшення завдань, якi передi мною поставали. Щоразу я самозаплiднювався i знову був готовий жити тисячу рокiв. I щоразу разом зi мною вiдмовлялася вiд Поклику Вiчностi моя сестра Айлiра. Йшли тисячолiття, сотнi тисяч рокiв. Пiшли у Вiчнiсть не лише мої сестри та брати, а й їхнi дiти, онуки, правнуки. Йшли мої дружини, дiти та правнуки, а також нащадки та близькi Айлiри. Сотнi разiв повнiстю змiнювався склад Команди Вселенського Месiї, але завжди поряд зi мною залишалася Айлiра.
  
  ***
   Всього за чотири видихи Всесвiту я майже повнiстю вилiкував його вiд Паразитiв. Всесвiт, що прокинувся, сам поглинув решту Мракуз i вперше за багато мiльярдiв i мiльярдiв рокiв "розплющив очi", вийшовши з коми.
   Саме тодi я був у вiдкритому космосi неподалiк своєї рiдної Галактики Зельсiн-цок-Нане. Я дивився на транслюючий Кристал, встановлений у центрi Загального Залу корабля, i милувався рiдною Галактикою, що розгорталася передi мною серед непроглядної чорноти космосу. Айлiра перебирала iнформацiйнi Кристали, що несли в собi iнформацiю про нашу останню експедицiю. Раптом я вiдчув, як Всесвiт "розплющив очi". Це було схоже на осяяння або на пiрнання у те свiтло, яке завжди так манило у свiтловому Коридорi шляху до Вiчностi.
   Те, що я побачив чи то внутрiшнiм зором, чи то ерес-осяянням, чи ще незрозумiло чим, було схоже на... Важко описати те, що людському опису не пiддається, те, що не можна анi побачити, анi вiдчути, анi вимiряти... Наш Всесвiт був не один. Вiн був оточений морем любовi, радостi i ще казна чогось прекрасного, що випромiнювали безлiч подiбних до нашого Всесвiтiв... I вони почали мiж собою спiлкуватися. Про що? Не знаю...
   Я знову почув чудову музику Поклику Вiчностi. Нарештi, завдання Всесвiтнього Месiї було виконано, я розбудив Всесвiт! Я радiсно кинувся Коридором, але... А як же решта Всесвiтiв? Невже менi треба було лише розбудити один з них? Невже менi не цiкаво дiзнатися про сенс їх спiлкування i взагалi iснування? Невже я зупинюся на цьому? А може, варто вийти з нашого Всесвiту до того неймовiрно прекрасного i радiсного простору, в якому всi цi Всесвiти живуть? Може, я маю ще щось дiзнатися, зрозумiти, дослiдити?..
   I я повернувся. Айлiра сидiла на пiдлозi Загальної Зали, поклавши мою голову собi на колiна.
   - Ох, налякав! - Вигукнула вона, коли я розплющив свої очi. - Що з тобою трапилося?
   - Не зi мною. - Вiдповiв я. - З Всесвiтом. Вiн прокинувся.
   - Отже, ми тепер вiльнi? - Обережно запитала Айлiра.
   - Нi. Нам належить вийти з Всесвiту.
   - Куди?
   - У щось у мiльярди разiв прекраснiше, нiж Поклик Вiчностi. У свiт, де мешкають мiльярди Всесвiтiв.
   - А вони нас приймуть? Ми ж такi маленькi. Ми менше галактик i галактичних скупчень, менше навiть будь-якої з планет. Хiба Всесвiти зможуть нас помiтити?
   - Вони вже помiтили та чекають. - Упевнено вiдповiв я.
   - Але навiщо?!
   - Ось вийдемо, i дiзнаємося! Курс до Верхньої Чорної Дiри! - Наказав я.
   - Але ж там вхiд у Серце!
   - Не тiльки. Там також i вихiд iз Всесвiту. Вiн нас випустить!
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"