Гайдученко Галина Викторовна : другие произведения.

Остання екскурсія

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Всі вже померли. Я залишився зовсім один. Відчуваю, що і мої сили закінчуються. От, вирішив надиктувати свої останні спогади. Може, вони коли-небудь комусь стануть у нагоді...

  
  
  ОСТАННЯ ЕКСКУРСІЯ
  ОПОВІДАННЯ
  (23 вересня 2020 року)
  
   Це повинен був бути чудовий відпочинок - наші діти подарували нам на річницю весілля місячну путівку до будинку відпочинку і розваг на Місяці. Політ ми з дружиною перенесли прекрасно, номер нам дістався чудовий, страви в ресторані готували найкращі, сусіди виявилися милими й інтелігентними. І навіть поява через пару днів у місячному готелі "Мондліхт" дітсадівської групи п'ятирічних карапузів не завдала неприємностей.
   У якості розваг готель пропонував плавання у басейні в умовах меншої сили тяжіння, спортивні змагання з безліччю різних видів стрибків, місячний баскетбол, всілякі концерти, конкурси, тренінги, ігри, і, зрозуміло, екскурсії. Та що вам розповідати! Щось подібне відбувається в усіх позаземних готелях, відрізняються програми хіба що екскурсіями.
   Не зважаючи на те, що ми з дружиною вже відсвяткували по шістдесят років, ми брали участь у всіх запропонованих заходах і навіть, здається, відчули другу молодість. Екскурсії у нас були, практично, через день: і національними секторами єдиного міжнародного підмісячного міста Місяцеграда, і до науково-дослідних комплексів, і на поверхню Місяця.
   Остання екскурсія, на якій ми побували, була найцікавішою. Розповім про неї трохи докладніше. Всі ви знаєте, що Місяцеград постійно розширюється. Для деяких секторів знаходяться і адаптуються природні порожнечі і печери, для деяких доводиться рити котловани. Так от, нещодавно роботизовані екскаватори, які рили котлован неподалік від уже існуючого іспанського сектора, виявили щось незрозуміле. У програму будь-якої будівельної техніки введені "Stop"-и на випадки таких непорозумінь. Прибулі на місце робіт археологи зробили висновок, що екскаватори наткнулися на залишки якоїсь давньої штучної споруди. Для проведення подальших археологічних робіт котлован накрили куполом і поставили компресори, які постійно нагнітають під нього повітря, щоб люди могли працювати там без скафандрів.
   Стародавній комплекс представляв собою вирізаний у скелі круглий зал діаметром приблизно тридцять шість метрів з величезним, теж круглим, кам'яним саркофагом у центрі. До залу вели кілька засипаних місячним грунтом круглих у перерізі коридорів діаметром близько трьох метрів, на початку, в центрі та кінці яких розташовувалися кам'яні диски-перегородки з незрозумілими однаковими знаками - від центральної западини-точки розходилися в різні боки переривчасті і звивистий, як хвилі на дитячих малюнках, промені. Променів було вісімнадцять. Від поверхні Місяця до коридорів вели вертикальні шахти теж засипані грунтом. Сам саркофаг мав зовнішній діаметр близько шести метрів, а внутрішній - п"ять з половиною. Він виявився порожнім, якщо не брати до уваги маленької металевої коробочки, схожої на круглу коробку від цукерок монпансьє, хіба що у два рази більшої. Метал, до речі, виявився якимось складним сплавом, невідомим на Землі. Всередині коробка була порожньою.
   То тут, то там у коридорах знаходили окремі уламки деталей з такого ж металу. І все. Більше нічого не було, хоча роботи-археологи ретельно розкопували весь комплекс і просіювали весь вийнятий грунт. Датування показало, що комплекс був засипаний п'ять мільйонів років тому.
   Археолог-екскурсовод поводив нас по трьом звивистим коридорам, які вже повністю розкопали, провів до залу, показав саркофаг і коробку, запропонував подивитися на розкопки інших коридорів. Їх теж виявилося вісімнадцять, як і променів на кам'яних зображеннях. Деякі з них розкопали майже повністю, деякі - до середини або тільки почали. Всі знайдені диски-перегородки зі звивистими "сонечками" складали уздовж стін круглого залу. Ким були невідомі будівельники, як вони виглядали і звідки прилетіли, куди поділися, для чого побудували цей комплекс, що хотіли заховати в саркофазі з коробочкою і що означають зображення на дисках - так і залишилося загадкою, що розбурхувала фантазію.
   Коли ми сіли в лунобус, щоб повернутися у місто, до нас підсіло й кілька археологів. Разом з собою вони прихопили для лабораторних досліджень один з дисків-перегородок і металеву коробочку з саркофага.
   А потім почалися хвороби. Спочатку захворіли і померли майже всі археологи, потім - персонал лабораторії, потім почали хворіти постійні жителі Місяцеграда та його гості. Хто раніше, хто пізніше почали відчувати дивні симптоми. У першу чергу пропадав апетит. Повністю. Люди не могли ні їсти, ні пити. Штучне годування викликало різкі спазми і блювоту, введення глюкози внутрисудинно приводило до болю по всьому тілу аж до втрати свідомості. Потім наставала апатія - людина не хотіла ні ходити, ні говорити, ні взагалі рухатися. Ось так, лежачи, абсолютно байдужі люди поступово висихали і вмирали, хто за кілька днів, а хто за два тижні від початку прояву симптомів.
   Місцеві медики встановили, що хворобу викликає невідомий вірус, який, ймовірно, був захований у саркофазі стародавнього комплексу. Одразу ж було оголошено карантин, польоти на Місяць і на Землю скасовані, вірус почали досліджувати, а всі ми - і місцеві, і ті, що прилетіли, були взяті під посилений медичний контроль зі щоденною здачею аналізів і експериментами щодо лікування. Всі дані відправлялися по відео зв'язку на Землю, тож там були в курсі всього, що відбувалося.
   Було висунуто припущення, що кам'яні круглі диски-перегородки з "сонечками" слугували попереджувальними про небезпеку знаками. Мабуть, вірус був небезпечним і для тих, хто будував комплекс, тому він і був з такими пересторогами засипаний.
   Коли померли дві п'ятирічні дитини, вирішили розподілити групу дітсадівських дітей, що прилетіли на екскурсію, по одному серед бажаючих городян та гостей. Психологи вважали, що, не бачачи, як помирають їхні одногрупники, діти не будуть схильні до сильного стресу. Вихователька оголосила дітям, що кілька днів вони будуть грати в цікаву гру, яку назвала "Нова сім'я". Діти повинні були називати папами і мамами тих, хто їх до себе взяв і робити вигляд, що вони одна сім'я.
   Ми з дружиною брати дітей не стали, хоча й дуже переживали за них. Майже всі діти померли у перші три тижні після оголошення карантину. Потім інфекція почала поширюватися з такою швидкістю, що місцевий крематорій не встигав справлятися з трупами і їх стали десятками закопувати в траншеях стародавнього комплексу.
   У тих, хто мав досить сильний імунітет, хвороба не виявлялася доволі довго і ми навіть сподівалися, що зможемо пережити цю епідемію. Моя Маріанна померла всього за чотири дні майже через три місяці після початку страшних подій, коли п'ятимільйонне населення Місяцеграда скоротилося більше ніж наполовину. На цей час вже всі, хто міг рухатися, були зайняті на перевезенні трупів до місця розкопок. Їх складали штабелями у звивистих коридорах і по мірі наповнення засипали місячним грунтом. Я протримався найдовше - близько п"яти місяців.
   Ще тиждень тому нас у місті залишалося п'ятсот сімдесят три особи. Саме тоді мені в голову прийшла думка, що зі знаками попередження про небезпеку треба попрацювати більш серйозно. Ну, самі подумайте, що скаже якомусь інопланетянину наш знак, що попереджає про радіацію? Що вони можуть подумати про кружечок, навколо якого розташовано три трикутнички з дугоподібними підставами? Нічого! Всі знаки попередження повинні бути більш універсальними, щоб їх могли зрозуміти всі, а не лише земляни, які про них домовилися. Це на майбутнє...
   А зараз Земля оголосила Місяць недоторканим. Щоб не занести страшний вірус на Землю, на кілька мільйонів років сюди заборонили польоти не лише людям, а й автопілотникам і роботизованим кораблям та човникам. Місяцеградці та їх гості вмирали далеко від рідних...
   Вчора померли всі, хто до цього тримався, а я вперше відчув симптоми хвороби. Ховати небіжчиків у мене немає ні сил, ні бажання. Єдине, що я зміг, так це закрити і загерметизувати всі входи до Місяцеграду, розклеївши біля них наклейки зі знаком ядерної небезпеки. Інших знаків я не знайшов.
   Я залишився абсолютно один. Всі вже померли. Відчуваючи, що й мої сили закінчуються, вирішив надиктувати свої останні спогади. Може, коли-небудь комусь вони і стануть у нагоді... Ну, все. Більше сил немає. Очі вже закриваються... Отак закінчилася остання екскурсія землян на Місяць... Прощайте на мільйони років... Отже, натискаю кнопку "відправлення" і посилаю своє повідомлення на Землю...
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"