Коли цвiте шипшина, рожевi потоки рясно заливають усю Шипшинiвку - усi ближнi пагорби яри та вирви. А запах який розноситься! Звiдусiль злiтаються до нас бджоли, з ранку до вечора збираючи запашний мед. Не знаю, правда це чи нi, але добрi люди кажуть, що кращого меду, нiж у Шипшинiвцi, немає нiде в цiлому свiтi.
Середина п"ятдесятих рокiв 20 столiття. Влiтку на колгоспному полi працюють школярi, що перейшли до 9-го класу. Серед них дочка директора мiсцевої сiльської школи (його дружина - завуч цiєї ж школи) та син простих колгоспникiв, батько якого загинув на фронтi. Дiти подобаються один одному, у їхнiх душах зароджується щось подiбне до кохання.
Протягом лiтнiх канiкул дiти щодня зустрiчаються. Хлопець зiзнається дiвчинi в коханнi. Вона вiдповiдає взаємнiстю.
Починається навчальний рiк. Вiдношення хлопця i дiвчини дедалi мiцнiшають. На них звертають увагу односельцi, зокрема i батьки. Хлопчикова мати милується ними, але батьки дiвчинки розлюченi тим, що вона покохала не сина сiльського лiкаря, з батьками якого вони вiддавна приятелювали, а простого колгоспника. Вони намагаються завадити дочцi кохати свого обранця. Дiвчина їх не слухає, скаржиться хлопцевi. Вiн пропонує їй пiсля закiнчення 10 класу поїхати одразу на цiлину, де їм нiхто не завадить. Дiвчина погоджується i пiд час наступної лайки з батьками випалює матерi в очi їхнiй план щодо цiлини.
Усвiдомивши всю серйознiсть вiдносин мiж дiтьми, батьки замислюють свiй таємний план розлучення дочки з небажаним женихом.
Коли настає лiто, дiвчина переходить до 10 класу, а хлопця залишають на другий рiк у 9-му. На це погоджуються вчителi, пiдлеглi батькiв дiвчини. Пiсля iспитiв дiвчину забирають батьки з собою на вiдпочинок до Криму. Разом з ними їде лiкар з сином та дружиною. Там вони створюють умови для розвитку взаємовiдносин мiж їхньою дочкою та сином лiкаря. Це їм вдається, бо дiти були близько знайомi з дитинства, хлопець був начитаний, розвинений, добре знав iсторiю i т. д. Дiвчина захоплюється студентом i забуває колгоспника. Директор школи та завуч радiють, що їхнi плани здiйснилися.
Пiсля повернення додому дiвчина холодно розмовляє з колишнiм коханим i повiдомляє, що вона "по-справжньому покохала iншого". Хлопець благає її забути студента, говорить, що так, як вiн, бiльше нiхто кохати не в змозi. Але вона невблаганна, ображає його. Так кiлька разiв. Принижений, вiн iде геть, цiлу нiч блукає по берегу Днiпра i бiльше не iде до школи.
Вiн замикається в собi й починає майструвати з катанки "шпагу" та нiж з зовнiшнього кiльця пiдшипника. Потiм вiн з"являється до школи за 10-15 хвилин до дзвiнка, заходить до свого колишнього класу, пiдходить до дiвчини зi словами: "Нарештi я знаю, що ми будемо навiки разом!" пронизує дiвчину наскрiзь своєю "шпагою". Пiдбiгає вчитель i б"є хлопця по головi урною для смiття, але той обертається й пронизує цiєю ж "шпагою" i вчителя. Переляканi дiти здiймають галас, кидаються хто куди. Хлопець iде до кабiнету директора, але його там немає, шукає завуча, теж без успiху, нарештi вибiгає на шкiльний двiр. Там до нього наближаються фiзрук та воєнрук з криками "Кинь нiж!". Хлопець смiється i вбиває себе ножем.