Серед величних сосен вiковiчних,
Там, де снiгiв багатi килими,
Пробилась квiтка, наче одинока свiчка,
Осяяла безкрайнi береги.

Вона росла, морозу не здалася,
Росла i квiтла всупереч зимi,
Сили силеннiй набулась i вбралась
В яскравий одяг квiтковiй краси.

Маленька квiтка подолала злиднi,
Лiсу суворого неписаний закон -
Тендiтнi квiтки можуть бути сильнi,
I з темрявою жити в унiсон.