Я, Грицан-Чонка Тетяна Василiвна, народилася 29 квiтня 1964 року в с. Вiльхiвцi Тячiвського району Закарпатсько§ областi в родинi колгоспника-землеупорядника Чонки Василя Васильовича. Серед п'ятьох доньок в сiм'§ я була четвертою дитиною.
Мiй дiд , Чонка Василь Васильович, довгий час працював секретарем у С. Фенцика (Руська Нацiонально-Автономна партiя). Родина мешкала в Тячевi . Там народився мiй батько
подробнее>> Аннотация к разделу: ЗОРЯНИЙ ЧАС
Така звабливаІ цнотливаНа мапіВсесвітуЗемля.Мама,Верховина,УкраїнаСвій духЗаради сина зберегла.А внукам?Ні, передати не змогла.Які борги?Їх віддаватиме нащадок...Землі,Її ж дари -У спадок...Таїн краплистихВічний спомин.ОскоминаДушіІ златозорний пітКохання.І болі,ЗатертіВ репресіях.Зрання -ОблудніДороги.А перестороги?Чи долі благовісти?ДорігЖиттєвихТраверсів -Там ШандорПетефі...І Фенцик.Шукають підмоги.Там Бродій і ВолошинНе можуть розділитиОдвічно ціле,Карпатський край.Дороги...Там анцуг і холоші,Там Еган і ШугайХодять по окрайкуСлави.Знай, наших,Знай!Політик і опришокУ чому винні?Так вийшло - понад усеСвобода пахнеКраще.Тимін - їїОрганічна сполука,МозолистеТілоЧерез рідні долиниУ Вічність,У невмирущістьТікає.Дужа днинаРукамиДо небаСягає...ДивнаНаука:На тімені долі,У хащахГоверли,Укмітила сяйво.У словіЗростає.Аж стовпомПостала...Заклякла.Залилась сонцем.Вітер...Стовпи.ПростірЧи заслін це?Ріки, квіти...Марево.Бескиди погоріли.Куди зазираютьПрозорі тіні?НавікиСтовчені у сіль.СтоятьСтовпи...Роки.Куди?Щоночі вишукуютьНедогризки віри,Каверзи Мари,Повчання ЕзопаІ Геродота послання-листи...Нічні інтригиТривожатьДужеЗатертий і випрілийЧас.А шлях?Якого племені,Якої добиВсесильні мужіКрокамиВизначатьПланидуДля нас?То, певне,Про завтраПророчатьЧи лудятьРеалії-сни.На радість,А може,На горе-бідуУтомлені сонцем,ВкарбованіЧасомІ брукомВидінь,В КарпатськійСторонціБродять бувальці:Неандертальці,Синантропи,Кроманьйонці,Пітекантропи...Люди порфір.Від зневіриДо Синім-країни,Від звіраТікали...Де світа окрайок,Де кесаря слід,За стопамиОзлобленої доліРахували власні мозоліФундатори слова'Народ'.Рід зупинивсяЗастиглимиПлямами.РікамиСиньої кровіРозлилисяВоди.І посеред води -Брукована стежка,Пропалена болем.Перекреслює усеІ всіх...ДеМиті інтриги,Чи індульгенціїУзди -Йде доля правдиУ нікуди.НічніСентенції.Там сотні свіч.А за межею -Водопійний ріг.Віки.Роди.Така піднесеністьВелична.Німа язичність,Без'язика -Коли сам вбивцяПроти вбивства,Коли життяПроти життя.Там наші поглядиНа стику.І знову ти -І знову я.Трансформація.Ініціація.А геніальністьПоряд, тут,Бо тамНевивершеністьПрагнеЗнайти до серця путь.ДовершеністьВідбиткамиГаптує вік.А її доля,Вихолощуючи злу неволю,Нове життя цілуєУ закривавлені мозоліСвоїх долонь -Тисячоліть.
ЗОРЯНИЙ ЧАС Така зваблива І цнотлива На мапі Всесвіту Земля. Мама, Верховина, Україна Свій дух Заради сина зберегла. А внукам? Ні, передати не змогла. Які борги? Їх віддаватиме нащадок... Землі, Її ж дари - У спадок... Таїн краплистих Вічний спомин. Оскомина Душі І златозорний піт Кохання. І болі, Затерті В репресіях. Зрання - Облудні Дороги. А перестороги? Чи долі благовісти? Доріг Життєвих Траверсів - Там Шандор Петефі... І Фенцик. Шукають підмоги. Там Бродій і Волошин Не можуть розділити Одвічно ціле, Карпатський край. Дороги... Там анцуг і холоші, Там Еган і Шугай Ходять по окрайку Слави. Знай, наших, Знай! Політик і опришок У чому винні? Так вийшло - понад усе Свобода пахне Краще. Тимін - її Органічна сполука, Мозолисте Тіло Через рідні долини У Вічність, У невмирущість Тікає. Дужа днина Руками До неба Сягає... Дивна Наука: На тімені долі, У хащах Говерли, Укмітила сяйво. У слові Зростає. Аж стовпом Постала... Заклякла. Залилась сонцем. Вітер... Стовпи. Простір Чи заслін це? Ріки, квіти... Марево. Бескиди погоріли. Куди зазирають Прозорі тіні? Навіки Стовчені у сіль. Стоять Стовпи... Роки. Куди? Щоночі вишукують Недогризки віри, Каверзи Мари, Повчання Езопа І Геродота послання-листи... Нічні інтриги Тривожать Дуже Затертий і випрілий Час. А шлях? Якого племені, Якої доби Всесильні мужі Кроками Визначать Планиду Для нас? То, певне, Про завтра Пророчать Чи лудять Реалії-сни. На радість, А може, На горе-біду Утомлені сонцем, Вкарбовані Часом І бруком Видінь, В Карпатській Сторонці Бродять бувальці: Неандертальці, Синантропи, Кроманьйонці, Пітекантропи... Люди порфір. Від зневіри До Синім-країни, Від звіра Тікали... Де світа окрайок, Де кесаря слід, За стопами Озлобленої долі Рахували власні мозолі Фундатори слова "Народ". Рід зупинився Застиглими Плямами. Ріками Синьої крові Розлилися Води. І посеред води - Брукована стежка, Пропалена болем. Перекреслює усе І всіх... Де Миті інтриги, Чи індульгенції Узди - Йде доля правди У нікуди. Нічні Сентенції. Там сотні свіч. А за межею - Водопійний ріг. Віки. Роди. Така піднесеність Велична. Німа язичність, Без"язика - Коли сам вбивця Проти вбивства, Коли життя Проти життя. Там наші погляди На стику. І знову ти - І знову я. Трансформація. Ініціація. А геніальність Поряд, тут, Бо там Невивершеність Прагне Знайти до серця путь. Довершеність Відбитками Гаптує вік. А її доля, Вихолощуючи злу неволю, Нове життя цілує У закривавлені мозолі Своїх долонь - Тисячоліть.