Гриценко Алёна Александровна. Поэзия

Гриценко Алёна Александровна : другие произведения.

Поэзия

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]

Ссылки:

Оставить комментарий © Copyright Гриценко Алёна Александровна Размещен: 30/10/2004, изменен: 17/02/2009. 7k. Статистика. Сборник стихов: Поэзия		Ваша оценка:

В очах бачу пiщанi наноси,

Чорний гравiй, прозору блакить...

Рiчка плутає вербовi коси...

В очах дивних живе тiльки мить.

У мене на бiль алергiя.

Я дихать не можу. Прости.

То сльози - не кров. Анемiя.

Кохаю, благаю - пусти...

Жовтень, 2002

Зашарiлося сонце.

Розплавилось життя.

Мiсяць срiбла додав

До брудного буття.

Заблищало несправжнє,

А добро, навпаки,

Полетiло кудись,

Мов у вирiй шпаки.

21.11.2002

П'янi очi у тiнь не вдивляються.

Вони бачать лиш те, на що здатнi.

Так i правда - на нiй розумiються,

I - ховають за фрази ошатнi.

23.11.2002

Я iнодi з'їжджаю з глузду.

Слова осiли тягарем

На моїх плечах.

Не сутулься.

Ти мусиш вирости борцем.

Я бачу коми, крапки, знаки...

Вони чiпляються до фраз.

Та нi, все добре.

То здається.

Уявний бiль старих образ.

29.11.2002

А листя падало...

На плечi...

I пилом капало в лице.

А ти мовчала,

Хоч хотiлось

Усiм поплакатись про це.

Та нi, усе в життi дрiбниця.

Лиш пилом вiтер дихав вбiк.

А листя сипалось уламком

Надiї, вбитої навiк.

29.11.2002

Горять у темрявi однi

Пустi висохлi очi.

Бо вiд зорi i до зорi

Ти плакала щоночi.

А сльози висохли.

Тепер

Живеш як у хмарках.

Замерзли руки

Вiд тепла,

Що є ще у думках.

30.11.2002

Затерлося життя, заiржавiло слово.

Ти латочку пришила до здертої кишенi.

Усе старе навколо, заплiснявiла мова,

Лиш не звертай уваги на дiрки у мiшенi.

30.11.2002

Дощем промило кров мою.

То крапельниця з неба.

Я мить усе життя ловлю,

Хоч знаю, що не треба.

I розбивається життя

На блискавки-уламки...

Я пiдбираю їх, мовчу,

Хоч кров'ю сплили ранки...

I кожен день доля одна -

Змивати з пальцiв болi,

I рiзати новi мiсця,

Шукать життя та волi...

1.12.2002

Час повзе

По поверхнi життя.

Руки слинить сльозами любовi.

Нема її.

Упала, зламавшись,

Подряпавши все всерединi до кровi.

23.05.2002

Ти стоїш на даху i вдивляєшся вниз.

Бачиш лиш мурашине житло.

I стежини мiж хат, i затоптаний парк,

А тобi усе це... все одно.

Все одно - чи впадеш, чи злетиш до небес,

Все одно, скiльки бруду десь там,

Ти один, а так хочеться щастя на мить

Для старих незагоєних ран...

Мить промовчала про правду.

Їй соромно стало за нас.

Тихо рипiла пiдлога,

I схлипував хтось кожен час...

Весь свiт упав на твої плечi.

Стомилась думки прибирать.

Стомилась всiм допомагати

I бiль чужий собi збирать...

Сама пiдтримки потребуєш,

А час гострить терпке життя...

Нехай усе в життi - мiнливе,

Незмiнна ти i почуття.

10.12.2002

Крiзь очi ллється квiт троянди...

Тече по пальцях,

По думках...

Рожевим диким ароматом

Лишає сльози

На руках.

Змиває пил вiд хмар i бурi,

Стирає зморшки

У словах,

Лишає тiльки дику нiжнiсть

Вiд твого бунту

У думках.

10.12.2002

Мене не вiдпускає вiтер.

Вiн звик зi мною йти у бiй.

Я застудилась вiд напруги,

Не бий, життя, мене, не бий...

Ти iскорки питав у сонця...

Щоб запалити серце знов -

Вiд неба охолола думка,

I... не потрiбна ця любов.

Тебе затопило сльозами...

Черпав їх вiдром, щоб спастись...

На днi не побачив ти дiрки,

Прострелена доля... молись...

Завтра настає сьогоднi.

Хвилини по щоках течуть.

I мить летить вiд нас щодуху,

Бо люди в темрявi живуть.

Тобi болить...

Не плач - то слабкiсть.

Хай сльози душать мертвий бiль...

Можливо,

Стрес пройде... на краще...

Лише на рани сиплять сiль...

Розплавленим золотом

Сонце рiзало очi.

Не вiдвертався ти. Терпiв.

Але дивитись на вогонь

В життi ти так i не зумiв.

Шукати свiтла в лампочцi не буду.

Не подивлюся пiд матрац...

Не буду з золота пiску

Будувати несправжнiй палац.

Все одно усiм все одно...

Тiльки ти захлинаєшся бунтом.

Життя не змiниш власноруч,

Не засипеш нiколи цим грунтом.

Блакить неба змiшалася з кров'ю.

То сонце вкладалося спать

На лiжко, попечене жаром,

Забувши про матiр згадать.

Воно не молилося нинi.

Забуло про спогад життя.

Стомилося сонце вiд людства,

Вiд вдаваного каяття.

16.12.2002

Волохата хмарка

Зупинилась над тобою.

Вона подумала, що ти

Кликав її за собою.

А ти був таким, як усi.

Плював на життя i на сум.

I сипались сльози згори

Ховаючись посеред дум.

16.12.2002

Оставить комментарий
Размещен: 30/10/2004, изменен: 17/02/2009. 7k. Статистика.
Сборник стихов: Поэзия

Связаться с программистом сайта.
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"
Как попасть в этoт список

Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"