7.  Разное. 

Тобi я дякую, мiй Боже,
Що бабця  з сином i небожем
З пiд Києва тiкали разом,
"не випускать"! - було наказом!
Не  я була пiд час голодомору,
Що то не я таке пiзнала горе!  

Тобi я дякую, мiй Боже,
Мiй батько разом iз небожем
Пiшли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,

У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це - Твоя милiсть? 
А тi,що у лiсах ховалися,
Живими по вiйнi зосталися

Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на свiтi, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.

Бо як би це менi дiсталось,
То, мабуть, серце б розiрвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогiв усiх молюся,

У Бога мудростi для  всiх прохаю,
Не бути вбивцею братiв благаю!