2.  Из истории родной страны
(1987 г. - 1996 г.)

Умовляють, умовляють, розтлумачують,
I подальшу  нашу долю передбачують:
Обiцяють дiтям кращу, а онукам лiпшу,
Майже, як у тiм прислiв"ї: гiршу, але iншу!

"Ми лише стаєм на ноги, пiднiмаємось!"
Де ж подiлось все, що було? Чи дiзнаємось?
Кому роздають вугiлля i метал з заводу?
Чом цiна на цукор з сiллю менша, нiж за воду?

Тую воду нам привозять iз - за кордону,
А де ж дiлась мiнеральна, що була вдома?
Чому написи усюди, лиш iноземнi?
Наче вже чужими стали вулицi й землi!

Куди йдемо, громадяни, чого чекаємо?
Що прийде хтось й життя наше нам зробить раєм?
Бо керують пройдисвiти давно вже нами,
Мабуть вже своє життя зрiвняли з богами!

Нас усiх вони вважають нижчого гатунку,
Господи, та де ж вiд них нам шукать порятунку?