Семунд Мудрий : другие произведения.

Друга пісня про Хельгі Вбивцю Хундінга

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Остання пісня з циклу про Хельгі та валькірій. Являє собою повну версію попереднього тексту. Фінал моторошний і водночас печальний. Англійський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe20.htm


Друга пісня про Хельгі Вбивцю Хундінга

(Пісня про Вольсунгів давня)

Про Вольсунгів

  
   Сігмунд конунг Вольсунгсон одружився на Боргхільд з Бралунду. Вони нарекли сина свого Хельгі на честь Хельгі сина Хьорварда. Виховував його Хагаль.
   Хундінгом звався могутній конунг. Він правив у Хундланді. Він був великим завойовником і мав багатьох синів, яких брав у виправи. Не мир, але люта ворожнеча була між конунгами Хундінгом і Сігмундом. Кожен убивав родичів іншого. Сігмунд конунг і його родичі звалися Вольсунгами й Ільвінгами.
   Хельгі вирушив до двору Хундінга конунга, щоб усе там потай вивідати. Хемінг, син Хундінга, був удома. Коли Хельгі туди дістався, то зустрів хлопця-пастуха і мовив йому:
  
   1
   "Хемінгу мов ти,
   що відає Хельгі,
   хто у броні
   вразив героя,
   тож сірий вовк
   уже у господі,
   як Хамаля знає
   його Хундінг конунг".
  
   Хамаль було ім'я сина Хагаля. Хундінг конунг послав людей до Хагаля знайти Хельгі, тож Хельгі не мав іншого способу врятуватися, крім як перебратися на служницю й піти до млина. Переслідувачі його не знайшли. Тоді мовив Блінд Зловорожий:
  
   2
   "Очі палають
   у Хагаля хлопки;
   певно, стоїть
   за жорнами муж;
   каміння рипить,
   колоди тріщать.
  
   3
   Присуд суворий
   випав герою,
   вождь мусить нині
   молоти ячмінь;
   звикла скоріше
   тримати рука та
   руків'я меча,
   ніж молотило".
  
   Хагаль відгукнувся:
  
   4
   "Мало дивує
   гамір гучний,
   коли королівна
   крутить жорно;
   вона мандрувала
   над хмарами в небі,
   билась хоробро
   подібно до вікінгів,
   доки її
   Хельгі не визволив;
   вона є сестрою
   Сігара й Хегні,
   тому має люті
   Ільвінгів очі".
  
   Згодом Хельгі повернувся на свій корабель. Він уразив на смерть Хундінга конунга і став зватися Хельгі Вбивця Хундінга. Він зупинився зі своїм військом у Брунавагарі, там на березі вони різали худобу й їли сире м'ясо.
   Хегні звався один конунг. Його дочкою була Сігрун. Вона була валькір'єю і їздила небом і водою. Вона була переродженням Свави. Сігрун під'їхала до корабля Хельгі й мовила:
  
   5
   "Чиї це човни
   пристали до берегу?
   Де твій, звитяжцю,
   дім височіє?
   Чого ти чекаєш
   у Брунавагарі?
   Куди ти шукаєш
   далі дороги?"
  
   Хельгі мовив:
  
   6
   "Хамаля лодді
   пристали до берегу,
   дім мій лишився
   на острові Хлесей,
   вітру чекаю
   в Брунавагарі,
   на схід я шукаю
   далі дороги".
  
   Сігрун мовила:
  
   7
   "Де ти, герою,
   битви будив,
   де годував ти
   птахів сестер Гуннара?
   Де ти броню свою
   кров'ю кропив?
   Чому ти в шоломі
   їси сире м'ясо?"
  
   Хельгі мовив:
  
   8
   "Далі за всіх
   Ільвінга родич
   рушив на захід,
   ніж ти уявляєш,
   ведмедів здобув я
   у Брагалунді,
   орлів годував
   досита лезом.
  
   9
   Сказано нині,
   діво, чому
   кров'ю кроплені
   в нас обладунки,
   чому наше м'ясо
   смажене мало".
  
   Сігрун мовила:
  
   10
   "Про битву ти мовив,
   де випало Хельгі
   Хундінга конунга
   вразити на смерть.
   В борні бурхливій
   помста звершилась,
   кров струменіла
   прибоєм на лезах".
  
   Хельгі мовив:
  
   11
   "Звідки ти знаєш,
   мудрая діво,
   що звершено помсту
   за родичів наших?
   Є тут чимало
   геройських синів,
   яким кортить
   вкоротити наш рід".
  
   Сігрун мовила:
  
   12
   "Була я поблизу
   від воєводи,
   вчора вранці
   князь загинув.
   Метким я назву
   Сігмунда сина,
   що в піснях смертельних
   сутички славить.
  
   13
   Я тебе бачила
   на довгому стругу,
   там ти зробив
   кривавими штевні
   й вогко-холодні
   хвилі там грали;
   ховатись воліє
   шляхетний від мене,
   та Хегні дочка
   Хельгі впізнала".
  
   Гранмаром звався могутній конунг, що жив на Сварінсхаугу. Він мав багато синів: один звався Хьодбродд, інший - Гудмунд, третій - Старкад. Хьодбродд був на зібранні конунгів. Він зажадав узяти собі за дружину Сігрун дочку Хегні. Коли вона про це почула, то вирушила з валькір'ями небом і водою шукати Хельгі.
   Хельгі тоді був на Логафьоллі й бився з Хундінговими синами. Там він убив Альва й Ейольфа, Хьорварда й Херварда, був виснажений битвою й сів під Орлиною Брилою. Там його знайшла Сігрун, підбігла до нього, обійняла за шию, цілувала його і прохала допомоги, як про це сказано у давній пісні про Вольсунгів:
  
   14
   Сігрун зустріла
   славного князя,
   за руку Хельгі
   взяла нетерпляче,
   цілунки й слова
   дарувала вустами
   конунгу в шоломі;
   її він вподобав.
  
   15
   Собі вона
   покохати дозволила
   серцем усім
   лише сина Сігмунда.
  
   Сігрун мовила:
  
   16
   "Мене обіцяли
   за Хьодбродда видати,
   та іншого воїна
   зріти волію;
   тож я боюся
   родичів гніву,
   бо мого батька
   я задум зламала".
  
   17
   Хегні дочка
   ввірила душу
   Хельгі єдиному,
   в тому зізналася.
  
   Хельгі мовив:
  
   18
   "Нині не бійся
   гніву ти Хегні,
   ні злої волі
   родичів інших.
   Ти стала, дівчино,
   моїм життям;
   роду твого
   я не боюся".
  
   Тоді Хельгі зібрав велике морське військо і вирушив на Фрекастейн, і потрапив у жахливу бурю. Блискавки палахкотіли в небі та вражали човни. Тут люди побачили, як небом їдуть дев'ять валькірій, і з ними Сігрун. Шторм утишився, і люди дісталися суходолу неушкоджені.
   Гранмарові сини побачили з якоїсь гори кораблі під вітрилами коло берегів. Гудмунд скочив на коня й поїхав на мис у бухті, щоб усе розвідати. Там Вольсунги вже згортали вітрила.
   Тоді Гудмунд Гранмарсон мовив:
  
   19
   "Хто з щитоносців
   очолив човни,
   ласих до битви
   пустив уперед?
   Миру чекати
   марно від воїв,
   тіні криваві
   кидають вікінги".
  
   Сінфьотлі мовив:
  
   20
   "Тут може Хьодбродд
   Хельгі впізнати,
   човнів очільника,
   першого в битвах,
   статки дістав він
   родичів ваших,
   Фьорсунгів спадок
   він захопив".
  
   Гудмунд мовив:
  
   21
   "Маємо спершу
   на Фрекастейні
   миру шукати
   в присуді битви;
   час уже, Хьодбродде,
   гору нам взяти,
   далі неможна
   шкоду терпіти".
  
   Сінфьотлі мовив:
  
   22
   "Спершу ти, Гудмунде,
   випаси кіз,
   на схилі гори
   по скелям полазь,
   в руку візьми
   горіхову гілку.
   Це тобі ближче
   за присуд прибою".
  
   Хельгі мовив:
  
   23
   "Ліпше, Сінфьотлі,
   тобі розпочати
   битву велику,
   орлів годувати,
   аніж безпечно
   разити словами,
   хоч воїни мають
   ненависті вдосталь.
  
   24
   Не зву я достойними
   Гранмара родичів,
   хоч і брехні
   не варті герої,
   бо довели вони
   при Моїнсхеймі,
   що мають духу
   мечами разити;
   воїни ці
   явили відвагу".
  
   Гудмунд поїхав додому зі звісткою про чуже військо. Тоді Гранмарсони й собі стали скликати раті. Прибуло до них чимало конунгів. Був там і Хегні, батько Сігрун, і сини його, Брагі й Даг. Відбулася велика битва, і погинули всі Гранмарові сини з усіма їхніми вождями, крім Дага сина Хегні, який здався і присягнув на вірність Вольсунгам.
   Сігрун пішла на поле бою і знайшла Хьодбродда, який умирав. Вона мовила:
  
   25
   "Не буде тебе
   Сігрун з Севафьоллю,
   Хьодбродде конунг,
   тримати в обіймах, -
   часто мерців
   мають за харч
   лютичі сірі, -
   полеглі в бою
   Гранмара діти".
  
   Тоді вона знайшла Хельгі й дуже зраділа. Він мовив:
  
   26
   "Тобі не в усьому
   випало щастя, -
   в дечому норни,
   скажу, мають владу:
   вражені вранці
   при Фрекастейні
   Брагі та Хегні, -
   я став їх убивцею.
  
   27
   А на Стюрклейфі -
   [вмер] Старкад конунг,
   а на Хлебьоргу -
   сини Хроллауга.
   Там зрів я диво
   лютожахливе:
   билося тіло
   без голови.
  
   28
   В землю лягли
   майже усі
   родичі Сігрун,
   прийняли смерть.
   Ти не хотіла
   битви, та сварка
   була через тебе,
   воїнів гибель".
  
   Тоді Сігрун загорювала. Хельгі мовив:
  
   29
   "Нині ти, Сігрун, духом не падай,
   була ти нам Хільдою;
   того не змінити, що скоєно скьольдунгам".
  
   Сігрун мовила:
  
   "Життя б я обрала
   загиблим вернути
   й укритись у тебе в обіймах".
  
   Хельгі взяв Сігрун за дружину й мав з нею синів. Старості ж Хельгі не звідав. Даг Хегнарсон приніс Одіну криваву жертву, щоб звершити помсту за батька. Одін послав йому свого списа. Даг знайшов Хельгі у місці, що звалося Фьотурлунд. Він зачаївся і вразив Хельгі списом. Тоді Хельгі впав мертвий, а Даг поїхав на Севафьолль і розповів Сігрун, що сталося.
  
   30
   "Не хтів би я, сестро,
   про горе казати,
   та змушений родички
   печалі примножити:
   вранці загинув
   під Фьотурлундом
   конунг, що був
   кращим на світі,
   той, що героїв
   був годен тримати".
  
   Сігрун мовила:
  
   31
   "Хай тебе всі
   вразять присяги,
   ті, що ти Хельгі
   дав у минулому,
   клявся ти світлими
   Лейфтара водами
   й вогко-холодним
   Каменем Хвиль.
  
   32
   Хай корабель
   під тобою не зрушить,
   хоч би і вітер
   мав ти попутний;
   хай жеребець
   під тобою не їде,
   хоч вороги
   по тебе би їхали.
  
   33
   Хай би твій меч
   не рубав би у битві,
   хіба що твою
   він голову вразить.
   Була б тобі помста
   за Хельгі загибель,
   як став би ти вовком
   у хащах дрімучих,
   скарбу позбавлений
   й радощів будь-яких,
   іншого харчу
   не мав би, крім трупів".
  
   Даг мовив:
  
   34
   "Сказилась ти, сестро,
   безумною стала,
   якщо свого брата
   так проклинаєш,
   з Одіна волі
   всі негаразди,
   бо між героїв
   злі руни творив він.
  
   35
   Тебе просить брат
   взяти персні червоні,
   весь Вандільсве
   і Вігдаллір;
   хай пів країни
   викупом стане
   жоні персненосній
   і дітям твоїм".
  
   Сігрун мовила:
  
   36
   "Жила я щасливо
   на Севафьоллі,
   та вранці чи ввечері
   жила я безрадісно,
   хіба військо княже
   в сяйві наблизиться,
   рушить під конунгом
   Вігблер його,
   златом оббитий,
   зустріла б я князя.
  
   37
   Такого міг Хельгі
   жаху нагнати,
   що всі вороги його
   й родичі їхні
   мов би від вовка
   вівцями бігли,
   козами в гори
   гнали, налякані.
  
   38
   Схожий був Хельгі
   з-поміж героїв
   на ясен поставний
   високий над тернами
   чи на оленя,
   росою кропленого,
   що височіє
   над дичиною
   і сяє рогами
   до самих небес".
  
   На честь Хельгі було насипано курган. А Хельгі потрапив до Вальхалли й Одін запросив його правити усім разом з ним. Хельгі мовив:
  
   39
   "Мусиш ти, Хундінгу,
   кожній людині
   ноги помити
   й багаття розвести,
   собак прив'язати,
   коням дати харчу,
   тільки тоді
   підеш спочивати".
  
   Служниця Сігрун ішла ввечері коло кургану Хельгі й побачила, як Хельгі їде туди з багатьма людьми. Служниця мовила:
  
   40
   "Що за оману
   нині я бачу,
   чи [настав] Рагнарьок, -
   їдуть мерці,
   коням своїм
   острогів дають, -
   чи то герої
   додому вертають?"
  
   Хельгі мовив:
  
   41
   "То не оману
   нині ти бачиш,
   ані загибель
   древнього світу,
   хоч ми коням
   острогів даємо,
   додому герої
   ся не вертають".
  
   Служниця прийшла додому й мовила до Сігрун:
  
   42
   "Сігрун, облиш
   ти Севафьолль,
   коли свого князя
   хочеш зустріти,
   зійди на курган,
   Хельгі прийшов,
   зяють на ньому
   рани криваві,
   тебе він просив
   струмінь смертельний
   йому втамувати".
  
   Сігрун пішла на курган до Хельгі й мовила:
  
   43
   "Нині зраділа я
   зустрічі нашій,
   ніби голодні
   Одіна яструби,
   як мертвих знаходять
   теплую плоть,
   чи, зрощені росами,
   бачать світанок.
  
   44
   Спершу волію
   поцілувати я
   конунга мертвого,
   а ти закривавлений
   панцир зніми,
   волосся твоє, Хельгі,
   наморозь вкрила,
   всюди на князі
   смерті роса,
   руки холодні
   у родича Хегні;
   як маю тебе я,
   герою, зцілити?"
  
   Хельгі мовив:
  
   45
   "З волі твоєї,
   Сігрун з Севафьоллю,
   Хельгі залитий
   росою печалі;
   плачеш ти нині,
   златом прикрашена,
   гіркими сльозами,
   моя сонцесяйна,
   з півдня прийдешня,
   завжди перед сном.
   Падає кожна
   кривава краплина
   князю на груди,
   холодна, камінна,
   тисне на мене.
  
   46
   Вип'ємо добре
   славного зілля,
   хоч втратили нині
   добра і землі;
   хай жоден муж
   тужливих пісень
   більш не співає,
   хоч би й побачив
   рани мої,
   нині дружина
   ввійшла до кургану,
   діва шляхетна
   поруч зі мною".
  
   Сігрун приготувала постіль у кургані:
  
   47
   "Ось тобі, Хельгі,
   ложе готове,
   горя позбавлене,
   Ільвінга чадо,
   жадаю я спокою
   в княжих обіймах,
   так, мов була б я
   з героєм живим".
  
   Хельгі мовив:
  
   48
   "Нині, скажу я,
   нема неможливого,
   рано чи пізно
   у Севафьоллі,
   щоб ти на руках
   мене, неживого,
   спочила в кургані,
   Хегні дочка,
   жінка жива,
   народжена конунгом.
  
   49
   Пора мені їхати
   шляхом червоним,
   путтю птахів
   на блідому коні;
   поїду на захід
   мостом вітрошолому,
   перш ніж Сальгофнір
   переможців пробудить".
  
   Тоді Хельгі поїхав зі своїми людьми, а жінки повернулися додому. Іншого вечора Сігрун послала служницю на курган сторожити. Коли засутеніло, Сігрун сама прийшла туди і мовила:
  
   50
   "З'явився би нині,
   як їхати думав,
   Сігмунда син
   з Одіна залів;
   марно чекаю
   на любого князя,
   бо вже й орли
   на ясен сідають,
   і люди рушають
   на тинг сновидінь".
  
   Служниця мовила:
  
   51
   "Більше сюди
   ти не ходи,
   дісо шляхетна,
   до хати мерця;
   більшає моці
   завжди в ночі
   в усіх мертвих, діво,
   аніж при денному світлі".
  
   Життя Сігрун вкоротилося через печаль і горе.
   Колись вірили, що люди народжуються знову, але тепер це називають бабиними байками. Хельгі й Сігрун вважалися народженими вдруге. Його тепер звали Хельгі Хаддінгьяскаті, а її - Кара дочка Хальфдана, як про це сказано в Пісні про Кару, і вона була валькір'єю.
  

Примітки і коментарі

  
   Ця пісня завершує "триптих про Хельгі" та зачинає власне "Вольсунгівську" частину "героїчного" корпусу "Старшої Едди". З "Піснею про Хельгі сина Хьорварда" і "Першою піснею про Хельгі Вбивцю Хундінга" її ріднить, окрім імені головного героя, кілька спільних сюжетних кліше. Так, в усіх трьох поемах мають місце мотиви помсти за родичів, походи вікінгів, уявлення про невідворотність загибелі й героїчний модус. Спільним також є мотив кохання героя й валькірії, яка стає його духом-хранителем, потойбічною заступницею, а після одруження - статусною, "мирною" дружиною.
   Кидаються в око паралелі з "Першою піснею про Хельгі Вбивцю Хундінга", що, зрештою, не дивно. Знаходимо мотив соціального і родового протистояння "вовків" і "собак" (Ільвінгів і Хундінгів), який ретельніше розглянуто у попередньому коментарі. Варто додати, що тут вовчі конотації Хельгі висловлені ще відвертіше: у строфі 1 він сам себе називає сірим вовком, а у прозовому фрагменті між строфами 4 і 5 їсть сире м'ясо в обладунках, залитих кров'ю. Також артикулюється така варіація посмертної долі героя, як реінкарнація, повторне народження (ісл. endrborn). Тут прямо сказано, що Сігрун дочка Хегні є втіленням іншої валькірії, Свави, а Хельгі сина Сігмунда названо на честь іншого Хельгі, сина Хьорварда. Це можна вважати цілком прозорим натяком. Крім того, у фіналі нам повідомляють, що Хельгі й Сігрун народилися знову згодом, і Хельгі знову звався Хельгі, а Сігрун знову стала валькірією. Інша справа, що цей мотив уже на момент створення пісні застарів і вважався "бабиними байками".
   Водночас між першою та другою піснями про Вбивцю Хундінга є й відмінності. Так, друга пісня має змішану, клаптикову структуру, що ускладнює її датування. Різні фрагменти датуються по-різному, від Х до середини ХІ століття. На думку Генрі Адамса Беллоуза, автора англійського перекладу "Старшої Едди" видання 1936 року, "Друга пісня про Хельгі..." стала результатом переробки і доповнення "Першої пісні...", що ускладнює сприйняття - так, Беллоуз взагалі не вважає цю поему наративом. Із цим твердження важко погодитися: адже твір має ознаки меметичного переходу, себто надає змогу ототожнення реципієнта з героями (Хельгі або Сігрун), емоційного сприйняття їхньої долі з одночасним засвоєнням певної суми соціально й особисто значущого досвіду. Цей твір виконує основну функцію міфу і літератури: ініціальну. На це працює не лише сюжет, а й система тропів, особливості поетики, емоційно насичена любовна лінія, що взагалі не дуже притаманно нордичній традиції. Інша справа, що, як і всі пісні "героїчного" корпусу "Едди", "Друга пісня про Хельгі Вбивцю Хундінга" звернена до воїнської аудиторії, а не до широких народних мас ісландських поселян. Як зазначає той-таки Беллоуз, прокльони Сігрун на адресу її брата з приводу вбивства ним її чоловіка та яскрава сцена на кургані (строфи 43-51) компенсують малозрозумілу композиційну мішанину решти поеми.
   Про сцену на кургані варто сказати кілька слів окремо. Мотив повернення загиблого чоловіка з того світу на побачення з коханою (рідше навпаки) не дивина у світовому фольклорі. Вражає саме те, як ця картина змальована. Сильна експресія, яскрава, насичена емоційна палітра, що поєднує в незбагненній синкретиці Ерос і Танатос, прекрасне і відразливе, кохання і смерть, - о, до такого рівня нашим найсміливішим експериментаторам від літератури рости й рости. Сігрун радіє поверненню Хельгі так, як круки радіють ще теплій мертвечині - і одразу ж, у контрасті з цим моторошним хтонічним образом, зринає порівняння із радістю, яку відчуваєш, споглядаючи світанок (строфа 43). Далебі, Хельгі з'являється не у подобі гламурного мужнього красеня, а вкритий кров'ю з відкритих ран, з інеєм у волоссі (чи йдеться про сивину?), його руки вогкі й холодні, мов хвилі. Власне, перед нами - напівтруп, мрець. Перше, що робить Сігрун, - цілує його. А потім стелить у могильному кургані постіль і там спить разом зі своїм мертвим чоловіком. Зауважте: її служниця дивується і сахається, коли бачить процесію мерців на чолі з Хельгі, і це нормальна реакція нормальної живої людини. Сігрун же, навпаки, демонструє не лише відсутність страху перед мертвими, а й силу духу, силу кохання: огидний вигляд Хельгі викликає в неї не жах і відразу, а жаль і співчуття. З іншого боку, Сігрун і сама до певної міри належить до потойбічного простору: не лише тому, що вона валькірія, а й тому, що нормальній людині не прийде в голову порівнювати себе з круком, а об'єкт свого кохання - з падлом.
   От вам і "Сутінки".
   Ну і ще один момент, який неможливо обійти стороною, а саме: конфлікт шлюбу і роду в строфах 30-38. Зауважте: Сігрун докоряє братові за вбивство Хельгі, не зважаючи, що Даг помстився за їхнього батька Хегні. Чоловік для неї дорожчий за родичів. Подібну розстановку пріоритетів бачимо у "Пісні про Нібелунгів", де Крімхільда мститься братам за чоловіка. Цікаво, що Гудрун зі сказання про Вольсунгів не мститься братам за Сігурда, навпаки, об'єктом її помсти стає її новий чоловік Атлі, який скривдив її родичів. Трактувати таку реакцію Сігрун можна у два способи: а) як свідоцтво початку розпаду родової системи; б) як певний "розрив шаблону", що підкреслює унікальність образу Сігрун, виокремлює її з тогочасної традиції, і тоді можна казати про "Другу пісню..." як про повноцінний артефакт любовної поезії.
  
   Сігмунд конунг і його родичі звалися Вольсунгами й Ільвінгами - тут, як і в "Першій пісні про Хельгі Вбивцю Хундінга", ототожнено дві різні роди.
  
   1. хто у броні вразив героя - йдеться про вбивство батька чи іншого шанованого родича Хельгі, за що він і мститься Хундінгові.
  
   Прозовий фрагмент між строфами 4 і 5: "там на березі вони різали худобу й їли сире м'ясо". Цей звичай вікінгів зветься strandhögg, себто "берегова різанина", практичний спосіб поповнити запаси харчів під час військової подорожі. Щодо поїдання м'яса саме сирим - не певен, хоча виключати таку практику теж неможливо.
  
   6. Хлесей - острів Лесе у протоці Каттегат, мабуть, єдиний з реальних топонімів у цій пісні.
  
   7. сестри Гуннара - валькірії, їхні птахи - круки чи орли. Хто такий Гуннар і чому його сестри - валькірії, важко сказати напевно; радше за все, йдеться про Гуннара сина Гьюкі, брата Гудрун, героя сказання про Вольсунгів.
  
   8. ведмедів здобув я у Брагалунді - під ведмедями маються на увазі воїни, що їх здолав Хельгі, але невідомо, про яку саме битву йдеться.
  
   Строфа 9 має в оригіналі 4 рядки, а не 6.
  
   12. смертельні пісні - valrúnum, "руни загиблих" чи "руни загибелі". Цікаво, що тут під словом "руни" мається на увазі не знак письма, а рід епічних пісень, як у карело-фінському фольклорі. Можливо, це єдиний приклад подібного вжитку поняття "руна" у нордичній традиції.
  
   Строфи 14-24 і прозові вставки мають відповідник у "Першій пісні про Хельгі Вбивцю Хундінга", яка, власне, і завершується перемогою при Фрекастейні.
  
   19. Хто з щитоносців - в оригіналі Hver er skjöldungr, себто "що за скьольдунг". У примітці до строфи 50 "Першої пісні про Хельгі Вбивцю Хундінга" наводиться низка подібних патронімів, що стали вживатися у поезії для позначення героїв і королів. Скьольдунги, або Скільдінги англосаксонської традиції - рад данських конунгів, що нібито походили від Скьольда/Скільда Скевінга, саме ім'я якого перекладається як "щит". Не буде зайвим зауважити, що щит, як і меч, обладунок та шолом, є соціально значущими маркерами, що підкреслюють статус героя. Це - "біла", статусна зброя, на відміну від ножа, списа чи лука зі стрілами. Отже, Гудмунд одразу ж оцінює вождя чужинців як родовиту людину й гідного суперника.
  
   20. спадок Фьорсунгів - важко сказати, хто такі ці Фьорсунги і як їхній спадок потрапив до Хельгі, якщо тільки це не якийсь хитрий кеннінг на позначення золота.
  
   22. присуд прибою (brimis dómar) - битва. Тут я дозволив собі певну вольність, спокусившись алітерацією: у поезії словом brim позначається як море, так і меч. Відтак дослівний переклад - "судовий вирок мечів".
  
   25. лютичі сірі (gránstóð gríðar) - "сірої подоби люті створіння", себто вовки. Ця строфа має в оригіналі 8 рядків, а не 9.
  
   27. диво лютожаливе - в оригіналі gylfa grimmúðgastan, у перекладі Андрія Корсуна 'конунг, в ярости страшный'. Словник Вігфуссона-Клісбі дає такий переклад для слова gylfa: 'an ogre, a beast, a she-wolf', тобто 'велет, звірюка, вовчиця', хоча, можливо, тут має місце вжиток форми gylfa у якості хейті на позначення короля. Зі словом grimmúðgastan теж не все просто: grimm перекладають і як "лють, гнів, злість", і як "морок, пітьма", і як "жах", і як "таїна", а gast у даному випадку радше за все позначає не гостя, як дає словник, а те, що позначається такими словами, як англосаксонське gæst, англійське ghost та німецьке Geist - привид, злий дух, лиха потойбічна істота (від прагерманського *gaista-z; *gaistian-). Відтак, безголове тіло, яке продовжує збройну боротьбу, Хельгі порівнює з чудовиськом, лютим і жахливим.
  
   29. була ти нам Хільдою - алюзія на сказання про Хьяднінгів, поширене у північно-німецькій та скандинавській традиціях (див. хоча б "Прядку про Серлі, або Сагу про Хедіна та Хегні"). Хільда, Хільд - дочка конунга Хегні (Хаген німецького варіанту), яку викрав молодий герой Хедін (Хетель німецької традиції, Хеоден англосаксонської). Хегні вирішив повернути дочку і помститися за образу. Війська старого і молодого конунгів зійшлися в битві й порубали одне одного на капусту. Тоді Хільда чарами оживила обидва війська, і на ранок вони продовжили боротьбу з тим же результатом. Сказано, що так триватиме до кінця часів. У своїй відповіді Сігрун також натякає на цей мотив. Деякі фахівці припускають, що це ні що інше, як хтонічна пародія на поведінку ейнхеріїв у Вальхаллі. Існує також гіпотеза, що саме цей варіант посмертного буття воїнів передував уявленням про Вальхаллу.
  
   Назву місцина "Фьотурлунд" у прозовому фрагменті між строфами 29 і 30 можна перекласти як "Кайдановий Гай". Очевидна паралель зі священною дібровою германців-семнонів, про яку Тацит повідомляє, що туди можна було заходити виключно у кайданах, а виходили звідти вже без них - відгомін обряду ініціації.
  
   31. світлі води Лейфтара - тобто води одної з рік, що течуть у Хель. Тут доцільно згадати паралель з еллінської традиції, де клялися водами підземної ріки Стікс.
   Камінь Хвиль (Unnarstein) - ще можна перекласти як Камінь Унн, камінь однієї з морських велетинь, дочки велета Егера наймення Унн, себто "Хвиля". Чому саме ним клялися - важко сказати напевно. Можу припустити, що той, хто порушив присягу, дану тим каменем, наражався на небезпеку наскочити на рифи чи прибережні скелі під час морської подорожі.
  
   Строфи 32-33 мають паралель у "Повісті временних літ", де князь Ігор під час угоди з візантійським імператором виголошує клятву і перераховує біди, що мають спіткати його та його людей у разі її порушення.
  
   Строфа 39 являє собою кумедний наслідок незграбного редагування епосу. Одін пропонує Хельгі прийняти владу, натомість Хельгі чомусь звертається до Хундінга з не надто ґречними словами. Цей фрагмент - єдине, що залишилося від суперечки між Хельгі й Хундінгом, і можна погодитися з Беллоузом, що тут він виглядає недоречно і по-дурному.
  
   Строфа 42 має в оригіналі 10 рядків, а не 11.
  
   43. Одіна яструби - круки.
  
   44. смерті роса (valdögg) - кеннінг на позначення крові.
   родич Хегні - в оригіналі Högna mági, "зять Хегні".
   Ця строфа має в оригіналі 12 рядків, а не 13.
  
   45. роса печалі (harmdögg) - кеннінг на позначення сліз або крові.
   Ця строфа має в оригіналі 12 рядків, а не 15.
  
   Строфи 45-46 висвітлюють цікаве міфологічне уявлення, поширене на Півночі, згідно з яким небіжчикам на тому світі заважають сльози їхніх живих родичів і друзів. Тому вікінгів не оплакували. Важко сказати, наскільки соціально універсальним було це уявлення, чи стосувалося воно всяких мерців в принципі, чи лише представників воїнського стану.
  
   49. шлях червоний (roðnar brautir) - небо на світанку.
   путь птахів (flugstíg) - кеннінг на позначення неба.
   блідий кінь (fölvan jó) - розповсюджений маркер смерті й атрибут Смерті як персонажа (пор. фольклорний скандинавський образ "кобили Хель").
   міст вітрошолому (vindhjalms brúar) - кеннінг на позначення небосхилу.
   Сальгофнір - півень, що криком будить героїв у Вальхаллі.
   переможці (sigrþjóð) - власне герої, ейнхерії (досл. "переможний люд").
  
   50. ...люди рушають на тинг сновидінь - йдуть спати.
  
   "Пісня про Кару" до нас не дійшла, але Михайло Стеблін-Каменський зазначає, що її переказ міститься в ісландських римах XVI століття.
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"