Семунд Мудрий. Промови Фафнiра

Промови Фафнiра

Сiгурд i Регiн пiднялися на Гнiтахейд i знайшли лiгво Фафнiра. Вiн саме уповз до водопою. Тодi Сiгурд зробив велику яму на його шляху i туди залiз. I коли Фафнiр повз вiд свого золота, то вивергав отруту, що капала Сiгурдовi на голову. Коли Фафнiр проповзав понад ямою, Сiгурд ударив його мечем до самого серця. Фафнiр здригався i трусився з голови до хвоста. Сiгурд видерся з ями, i вони побачили один одного. Фафнiр мовив:

"Юначе, юначе,

хто тебе породив,

мужа якого ти син,

ти, який Фафнiра

вразив мечем?

Застряг коло серця клинок".

Сiгурд приховав своє iм'я, бо вiрили в давнину, що слово помираючого має велику мiць, i може сильно зашкодити тому, хто вiдкриє своє ймення. Вiн мовив:

"Шляхетним оленем я звуся,

жити судилось менi

без матерi сином,

й батька не маю,

як iншi сини;

завжди я самотнiй".

Фафнiр мовив:

"Чи вiдаєш ти, якщо батька не маєш,

як iншi сини,

звiдки на свiтi з'явився?"

Сiгурд мовив:

Мiй рiд, я гадаю,

тобi невiдомий,

i сам я - так само;

я Сiгурдом звуся,

а Сiгмунд - мiй батько,

i збройно тебе я здолав".

Фафнiр мовив:

"Що привело тебе?

Чом зажадав ти

вiку менi вкоротити?

Сяйноокий юначе,

родич ти славного батька;

з дитинства ти вправний".

Сiгурд мовив:

"Вiдвага мене привела,

рука помогла менi

й гострий мiй меч;

хоробрим не буде

той перед смертю,

хто змалечку кволий".

Фафнiр мовив:

"Гадаю, коли б ти зростав

на грудях у друзiв,

як муж би ти бився;

з народження був ти

холоп i невiльник,

i б'єшся мов раб".

Сiгурд мовив:

"Чом брешеш ти, Фафнiре,

що далеко я

вiд батькова спадку;

я не холоп,

хоч був у полонi;

ти бачиш, я вiльно живу".

Фафнiр мовив:

"Облуднi слова

досi ти чув,

тепер скажу правду:

злато дзвiнке,

скарб красносяйний

загибель тобi заподiє".

Сiгурд мовив:

"Майном володiти

кожен волiє

до певного дня;

бо всякiй людинi

має прийти

час вирушати до мертвих".

Фафнiр мовив:

"Норни ти присуд

на мисi одержиш

i дурня недолю;

у хвилях потонеш,

пливучи проти вiтру;

все гибель вiщує".

Сiгурд мовив:

"Скажи менi, Фафнiре,

з усiх ти мудрiший

i знаєш багато:

котрi iз норн

жiнкам помагають

родити дiтей?"

Фафнiр мовив:

"Сильно рiзняться

скажу я, тi норни,

за родом i племенем;

тi - з роду асiв,

тi - з роду альвiв,

а деякi - Двалiна дочки".

Сiгурд мовив:

"Скажи менi, Фафнiре,

з усiх ти мудрiший

i знаєш багато:

як зветься острiв,

де аси i Сурт

змiшають вологу мечiв?"

Фафнiр мовив:

"Оскопнiр вiн зветься,

богам там судилося

грати списами;

Бiльрьост обрушився,

коли вони рушили мостом,

i плавають конi у кровi.

Жах-шолом

ношу я вiдтодi,

як лiг на скарбах;

себе найсильнiшим

з усiх я вважав,

кого б не зустрiв".

Сiгурд мовив:

"Жах-шолом

жодного не вбереже

у битвi звитяжних;

кожен побачити може,

що серед смiливих

не вiн - наймiцнiший".

Фафнiр мовив:

"Отрутою дихав я,

лiгши на спадку

великому батька мого".

Сiгурд мовив:

"Сяючий змiю,

ти сильного шуму накоїв

i дух мав твердий;

ненавидiв сильно

людських ти синiв,

бо шолома цього ти мав".

Фафнiр мовив:

"Раджу тобi нинi, Сiгурде,

послухай пораду,

додому ти їдь;

злато дзвiнке,

скарб красносяйний

загибель тобi заподiє".

Сiгурд мовив:

"Ти раду порадив,

але я поїду

до золота в лiгвi,

а ти лежи, Фафнiре,

в муках смертельних,

тут смерть тебе вiзьме".

Фафнiр мовив:

"Мене зрадив Регiн,

тебе вiн теж зрадить,

обом нам вiн смерть заподiє;

жити недовго, гадаю,

судилося Фафнiру;

нинi зустрiв я сильнiшого".

Регiн тримався подалi, коли Сiгурд убив Фафнiра, i прибув згодом, коли Сiгурд витирав кров з меча. Регiн мовив:

"Шануйся ти, Сiгурде,

з Фафнiром в борнi

ти перемогу одержав;

з усiх тих людей,

що землю топтали,

тебе я назву найславнiшим".

Сiгурд мовив:

"Чи можна пiзнати,

як зiйдуться разом

сини переможних,

котрий з усiх найславнiший?

Багато є хвацьких,

що меч не червонили

в грудях у iнших".

Регiн мовив:

"Радiй нинi, Сiгурде,

тiшишся ти,

травою Грам треш;

брат мiй

тобою убитий,

я теж в тому винен".

Сiгурд мовив:

"В тому ти винен,

що мав я рушати

в гори священнi;

добро i життя

залишив би сяючий змiй,

як ти мене не надихнув би".

Тодi пiдiйшов Регiн до Фафнiра й вирiзав йому серце мечем, який звався Рiдiлль, i випив кровi з тої рани. Регiн мовив:

"Посидь нинi, Сiгурде,

я ж пiду спати,

тримай серце змiя над жаром;

його я волiю

з'їсти пiзнiше

з кривавим питвом".

Сiгурд мовив:

"Далеко забiг ти,

коли я червонив

меча кров'ю Фафнiра;

мiрявся я

мiццю зi змiєм,

коли ти лежав у травi".

Регiн мовив:

"Довго лежати

дав би в кущах ти

давньому велету,

як не мав би меча,

що зроблений мною,

з клинком найгострiшим".

Сiгурд мовив:

"Вiдвага - це лiпше

у битвi звитяжних,

нiж меч наймiцнiший,

муж бо хоробрий

у битвi суворiй

i з кепським мечем переможе.

Краще смiливому,

нiж несмiливому

ведеться у грi героїв;

краще звитяжець

за слабкодуха,

що б той не тримав у руцi".

Сiгурд узяв серце Фафнiра i смажив його на прутику. Вiн помiтив, що сiк iз серця пiниться, i тицьнув у м'ясо пальцем, аби спробувати, чи вже готове. Вiн пiднiс пальця собi до рота. Кров з серця Фафнiра потрапила на його язик, i вiн став розумiти мову птахiв. Вiн почув, як синички щебечуть у гiллi. Синиця мовила:

"Тут сидить Сiгурд,

кроплений кров'ю,

Фафнiра серце

смажить над жаром;

назвала б я мудрим

того, хто перснi ламає,

якби м'яз життя

дракона вiн з'їв би".

Iнша мовила:

"Там лежить Регiн,

вiн зрадити хоче

мужа того,

який вiрить йому,

готує у гнiвi

слово лихе,

волiє зла коваль

за брата помститись".

Третя мовила:

"Голову стяв би

вiн сивому старцевi,

до мертвих послав би його;

золотом всiм тим

вiн сам володiв би,

що Фафнiр на ньому лежав".

Четверта мовила:

"Мудрим назвала б

його, як би мiг вiн

гарнi поради

сестер зрозумiти,

зарадив собi

та радував крукiв;

вовка впiзнаєш

за вовчими вухами".

П'ята мовила:

"Мудрим не є

той битви стовбур,

кого я вважала

вiйська вершиною,

коли вiн дозволить

вiльно пiти

брату того,

кого вiн убив".

Шоста мовила:

"Дуже немудро

буде йому пощадити

ворога люду;

там Регiн лежить,

що зраду замислив,

а князю про те не вiдомо".

Сьома мовила:

"Главу хай зiтне вiн

iнистохладного троля

i перснями заволодiє;

буде один вiн

тим володiти,

що Фафнiр берiг".

Сiгурд мовив:

"Влади не має

Регiна доля

смертi моєї

слова його втiлити;

бо звiдси обоє братiв

попрямують до мертвих".

Сiгурд стяв голову Регiна, з'їв серце Фафнiра i випив кровi обох, Регiна i Фафнiра. Тодi почув вiн, як синця мовила:

"Зв'яжи ти, Сiгурде,

перснi червонi;

князю не личить

сильно тривожитись.

Дiву, я знаю,

вельми красиву,

вбрану у злато

ти можеш зустрiти.

До Гьюкi лежить

зелений шлях,

доля дорогу

вкаже герою;

конунг звитяжний

має дочку;

Сiгурд за неї

викуп заплатить.

Зал є високо

на Хiндарфьяллi,

навколо нього

пломiнь буяє,

мав так зробити

муж велемудрий,

морок розсiяти

полиском моря.

Знаю я - там на вершинi

воїтелька спить,

грає над нею

липи губитель;

Iгг шпичаком

її приспав,

бо не того

вона воя згубила.

Знай - ти побачиш

дiву в шоломi,

що її з битви

Вiндскорнiр вивiз;

не ворухнеться

у снi Сiгрдрiва,

конунга чадо,

з присуду норни".

Сiгурд поїхав шляхом Фафнiра до його помешкання i знайшов його вiдчиненим. Дверi й двернi стовпи там були залiзнi. З залiза були й усi балки в тому домi, а сам дiм врито в землю. Там Сiгурд знайшов силу-силену золота i наповнив ним двi скринi. Також вiн узяв там жах-шолом, i золочену броню, i меча Хроттi, i багато коштовного камiння, й поклав це все у торбу на сiдлi Гранi. Але кiнь не зрушив з мiсця, поки Сiгурд сам на нього не сiв.

Примiтки i коментарi

Ця пiсня сюжетно прямо продовжує попередню i являє собою другу частину наративу про те, як Сiгурд замолоду зажив героїчної слави (див. коментар до "Промов Регiна"). Порiвнюючи цi двi пiснi, англiйський перекладач "Едди" Генрi Беллоуз зазначає: "...компiляцiю було виконано грамотнiше, нiж у випадку з "Промовами Регiна" (...) "Reginsmál" є не бiльш нiж неоковирною мозаїкою, тодi як у "Fáfnismál" можна розрiзнити основу пiснi та iнтерполяцiї. Тут, як i у "Reginsmál", iснує дуже мало вказiвок на нiмецьке [пiвденно-германське - Х.А.] походження iсторiї Сiгурда. Одержання Сiгурдом скарбу саме по собi є, поза сумнiвом, частиною давнiшої пiвденної легенди, але манера, в яку це зроблено, типово пiвнiчна. Крiм того, останнi строфи, що розповiдають про сплячу Брюнхiльд, мають прямий стосунок до пiвнiчної Валькiрiї, дiви-воїтельки, яку покарав Одiн, i жодним чином не стосуються пiвденної Брюнхiльд дочки Будлi. "Fáfnismál", одначе, рiзниться вiд "Reginsmál" тим, що не мiстить явних слiдiв традицiї Хельгi, хоча частина пташиної пiснi (строфи 40-44 у формi Fornyrthislag, на вiдмiну вiд корпусу поеми) звучить пiдозрiло схоже на пасаж птаха на початку "Пiснi про Хельгi сина Хьорварда".

В основi пiснi - вчинок, що дав Сiгурдовi його головне прiзвисько - Fáfnisbani, Убивця Фафнiра. Власне, боротьба героя з драконом iз подальшим його знищенням - одна з вiзитних карток iндоєвропейських мiфологiй. Цей сюжет виводить нас на так звану теорiю "основного мiфу", що її сформулювали на хвилi загальної любовi до структуралiзму видатнi лiнгвiсти В'ячеслав Iванов i Володимир Топоров. Суть її полягає у тому, що в основi праiндоєвропейської мiфологiї лежить сюжет перемоги свiтосяйного Громовержця над потворним хтонiчним Змiєм. Цей акт розглядається як культурний, космогонiчний, як протистояння первинному хаосу iз подальшим його впорядкуванням, а божественний Громовержець (а згодом - смертний герой) розглядається як герой культурний. На матерiалi нордичної лiтератури крiм Сiгурда такими героями є, по-перше, Тор, якому суджено знищити Йормунганда, Свiтового Змiя, i, по-друге, Беовульф, який шляхом убивства безiменного дракона звiльняє свiй народ вiд терору з його боку.

В ходi реконструкцiя "основного мiфу" сюжет протистояння обрiс подробицями, що проливають свiтло на мотивацiю героїв. Так, у Громовержця знаходиться жiнка, яку iнодi ототожнюють з солярними, астральними або прокреативними (виробничо-накопичувальними, що вiдповiдають за родючiсть) божествами. Цю жiнку зваблює (чи й просто викрадає) Змiй, за що, власне, Громовержець його i карає. В якостi призу переможець отримує, окрiм повернення жiнки, певнi добра, що потрапляють переважно у прокреативне семантичне поле: золото, iншi коштовностi, худобу, воду життя i смертi тощо. Трактувати цей мотив можна у кiлька способiв. Я схильний до думки, що влада над матерiальним багатством притаманна образу змiя-дракона з давнiх-давен, вiдтак перемогу мiлiтарного божества чи героя-воїна над драконом можна розглядати в контекстi ґрунтовного соцiального зрушення, внаслiдок якого повнота влади в iндоєвропейських спiльнотах перейшла вiд хазяйської та жрецької каст до воїнської.

Це пояснює популярнiсть мотиву драконовбивства зокрема i в нордичнiй традицiї - не забуваймо про термiнальну мiлiтаризованiсть германських спiльнот принаймнi з доби Великого переселення народiв.

Утiм, жодного слiду жiночої присутностi в колiзiї ми не знаходимо. Сiгурд, Беовульф, Тор та iншi драконоборцi не визволяють з драконових печер жодних красунь, принцес тощо. Загалом цей мотив з'являється у германському фольклорi дещо пiзнiше, не без впливу романської куртуазної культури. Або реконструйований мотив не дожив у свiдомостi германцiв до раннього середньовiччя, або вiд початку не був їм притаманний. Я схиляюся до останнього.

Вiдтак "Промови Фафнiра" чудово iлюструють образ дракона в пiвнiчнiй традицiї. Сам Фафнiр є взiрцевим, типовим драконом. Вiн - володар скарбу i його вартовий, i ця роль образу змiя в моделi германського мiфопоетичного наративу стає еталонною. Його прокреативна природа, так само, як i хтонiчна, не пiдлягає сумнiвам, як i потенцiйна небезпека, яку вiн становить для роду людей. Хоча i не в тiй мiрi, як, скажiмо, дракон епосу "Беовульф".

Але, на щастя, Сiгурд не переобтяжений роздумами про добро i зло. Мотив його вчинку цiлком егоїстичний: слава i статок. Якщо Беовульф уколошкав змiя, щоб той не нищив бiльше його народ, то Сiгурд мiг би Фафнiра i не чiпати: наскiльки нам вiдомо, той заподiяв зло лише власним родичам, тож Сiгурд не мав особистих пiдстав для бою з ним.

Це, до речi, проливає свiтло i на сам образ Сiгурда, i на моральнi критерiї, що висувалися до героя в тогочаснiй традицiї. Пошук гiдного суперника, пошук слави, хюбрiстичне, показне, хвалькувате геройство не є чимось осоружним. Навпаки, це вважається чеснотою. Навiть численнi змiєвi скарби не становлять великої вартостi з точки зору суто меркантильної. Багатство без честi i слави не є привабливим. Скарби, переважно золото, як вiйськовий трофей, здобич, потрапляє з прокреативного семантичного поля до поля мiлiтарної культури. Золото в iндоєвропейськiй традицiї втiлює насамперед абстракцiю фарну - вдачi, талану, щастя, магiчної субстанцiї, певний запас якої має людина i спiльнота. Для представника вiйськової страти золото є зримим мiрилом його вдачi, волi, влади, сили, вiдваги тощо ("понты дороже денег"). I для Сiгурда як для воїна скарби Фафнiра цiннi передусiм як показник його статусу.

Втiм, знахiдкою суто германської традицiї є прокляте золото. Мотив "отруєного" фарну, злого, фатального щастя виринає протягом усiєї легенди про Сiгурда та не лише там. Оволодiваючи скарбом Фафнiра, Сiгурд переймає на себе, даруйте, негативну енергетику, яку накопичувало золото вiд моменту вбивства Отра, брата Регiна, жартiвником Локi. Карлик Андварi, перший володар тих скарбiв, наклав на них прокляття, на нього накладається тягар вiд пiдступного вбивства Фафнiром власного батька Хрейдмара, та i той спосiб, у який Сiгурд убив Фафнiра, важко назвати чесним двобоєм (на що натякає сам Фафнiр у строфi 7). Але наразi не може бути мови про рацiоналiзацiю мотиву проклятого золота. Його слiд розглядати в контекстi архаїчних уявлень про щастя/нещастя, якi дожили аж до доби вiкiнгiв.

Строфи 12-15 дещо вибиваються з загального малюнку пiснi. Вони являють собою типовi повчання, приклади яких знаходимо по всiй "Еддi". Сiгурд допитує помираючого Фафнiра на предмет рiзних таємниць буття. Михайло Стеблiн-Каменський зазначає: "Фафнiр, помираючи, промовляє повчання тому, що помираючому приписувались особливi знання й особлива сила (див. прозу пiсля строфи 1). Сiгурд задає Фафнiровi питання (на якi може вiдповiсти лише помираючий) i тим самим не дає йому сказати щось небезпечне для нього, Сiгурда". Таке трактування цiлком вiрогiдне, але з точки зору генезису поеми та конотацiй образу дракона як такого навряд чи вичерпне. Звичайно, Сiгурду як представнику воїнської страти має бути байдуже, як зветься острiв, де боги битимуться з Суртом, i тим паче, з якого роду походять духи, що помагають жiнкам родити дiтей, i вiн просто забалакує драконовi зуби. Проте. Такi еддичнi тексти, як "Бесiда з Вафтруднiром" та "Промови Альвiса", майже повнiстю складаються з подiбного роду питань-вiдповiдей. Iмовiрно, строфи 12-15 побудовано за тим же принципом i являють собою вiдгомiн методики навчання виразникiв мiфологiчної традицiї (соцiальний iнститут яких майже не дожив до доби вiкiнгiв). Та й дракон як такий є не лише кровожерною потворою, а, в силу свого хтонiзму, ще й носiєм знання сакрального характеру, хранителем прадавньої мудростi, як i велети нордичної мiфологiї.

Ще один архаїчний мотив, який подибуємо в "Промовах Фафнiра" - помста за родича. У строфах 33-38 синички напучують Сiгурда вбити Регiна, який нiбито задумав зрадити героя. Чи мав опiкун Сiгурда пiдстави для зради? Безперечно - як суб'єктивнi (банальна жадоба, жага заволодiти батьковим спадком, заради чого все i задумано), так i об'єктивнi. Адже Сiгурд убив його брата. Це покладає на Регiна обов'язок помсти. Без жодних емоцiй. Взагалi на Пiвночi вважалося негарним тоном вершити помсту по гарячих слiдах, у вирi почуттiв - "лише раб мститься одразу". Залишається лише аплодувати Регiновi, який так усе чудово спланував: отримав би i скарб, i пiдставу для знешкодження конкурента.

Що сказати - клятi синички...

Строфа 2 iлюструє зокрема мотив маргiнальностi героя, його не включення в родовi i загалом соцiальнi зв'язки, (людина "короткого життя i довгої долi"; такими є, наприклад, Ахiлл i Кухулiн), а також, можливо, мiстить посилання на пiвденно-германське походження сказання, де героя виховує якийсь коваль, i вiн нiчого не знає про своє шляхетне походження.

Шляхетним оленем я звуся - в оригiналi Göfugt dýr ek heiti, де словом dЩr позначається всяка дика звiрина в принципi, але найчастiше все-таки копитна; варiант перекладу - "Звiром шляхетним я звуся". Також можливо, що Сiгурд так зашифрував власне iм'я (SigurПr можна перекласти як "Переможний", "Приречений на перемогу", а звiр - традицiйне маркування воїна).

У строфi 4 Сiгурд раптом вiдкриває справжнє iм'я, хоча щойно його приховав. З огляду на це, проза пiсля строфи 1 нiчого не пояснює. Можливо, це вказiвка на непересiчну вiдвагу Сiгурда, якого не лякають передсмертнi прокляття дракона. Можливо, це банальна хвалькуватiсть.

У строфi 7 Фафнiр натякає на низький соцiальний статус Сiгурда з огляду на його походження. Хьордiс, матiр героя, пiсля загибелi Сiгмунда потрапила у полон до Альва i народила сина у Хьяльпрека, батька Альва. Згодом Альв на нiй оженився.

11. Норни ти присуд на мисi одержиш - тобто помреш, коли вже побачиш землю i не думатимеш про небезпеку; за iншою версiєю йдеться про мис, де знаходиться вхiд до Хель.

Норни, про яких iдеться у строфах 12-13, також вiдомi як дiси - духи-покровителi, щось таке, як ангели-хранителi, можливий вiдгомiн тотемiзму чи культу предкiв. Оригiнал також мiстить слово nauðgönglar - "тi, що приходять за потреби", тобто щоб допомогти жiнцi народити.

Двалiна дочки - тобто з роду карликiв-двергiв; Двалiн - звичайно ж, iм'я дверга.

14. Сурт - див. примiтку до строфи 52 "Пророцтва Вельви".

...змiшають вологу мечiв (blanda hjörlegi) - себто битимуться; "волога мечiв" (hjörlegi) - кеннiнг на позначення кровi; "мiшати кров", вiдтак, воювати, але iнодi (не тут) - брататися.

15. ...грати списами (geirum leika) - битися.

Бiльрьост - мiст-райдуга (ще Бiфрьост), що веде до небесних чертогiв (див. примiтку до строфи 29 "Промов Грiмнiра").

16. Жах-шолом (Ægishjalm) - ще "жахливий шолом", "шолом жаху". Бозна що воно таке i як дракон носив його на головi. Iснує гiпотеза, що йдеться про ритуальну залiзну маску на кшталт тої, що знайшли у похованнi Саттон-Ху, але там це також був елемент шолома. Наскiльки можна зрозумiти, ця штука викликала лютий страх у кожного, хто на неї дивився, тож вiн робився негодним до спротиву.

25. ...травою Грам треш - нагадуємо, що тут Грам - iм'я меча Сiгурда, а не мiра ваги.

31. Гра героїв (hildileik) - битва; також можливий варiант перекладу "грi валькiрiй", де hildi - вказiвка на iм'я валькiрiї Хiльд (але воно, в свою чергу, значить "битва").

32. ...того, хто перснi ламає (spillir bauga) - кеннiнг на позначення конунга.

...м'яз життя (fjörsega) - серце.

...дракона - в оригiналi fránan, себто "блискучий, сяючий, палаючий".

33. ...зла коваль (bölvasmiðr) - дотепний натяк водночас на паскудну вдачу Регiна i на його ремесло.

35. ...вовка впiзнаєш за вовчими вухами - норвезьке прислiв'я; тут натяк водночас на самого Сiгурда (вовчi конотацiї Вольсунгiв стали загальним мiсцем у мiфознавствi) й на зраду, що замислив Регiн.

36. стовбур битви (hildimeiðr) - кеннiнг на позначення воїна.

вiйська вершина (hers jaðar) - кеннiнг на позначення вождя.

37. ...ворога люду (fjánda inn folkskáa) - тут не зовсiм ясно. Fjánda - це, безперечно, "ворог". А от що саме означає folkskáa, яке також стосується Регiна, важко сказати напевно. Беллоуз переклав це "the bane of the folk", "згуба/отрута народу", а Корсун просто проiгнорував. Якщо хтось має якiсь думки з цього приводу - не соромтеся, пишiть у коментарях.

38. ...iнистохладного троля (inn hrímkalda jötun) - тобто Регiна. Ймовiрно, тролем його названо суто алегорично, за кепський характер.

41. Сiгурд за неї викуп заплатить - тобто вiзьме законною жiнкою. За дружину треба було заплатити викуп, вено, мунд (mund), лише тодi шлюб вважався справжнiм.

42. муж велемудрий - iмовiрно, Одiн.

...морок розсiяти полиском моря - тобто золотом; полиск моря (Ógnar ljóma) - кеннiнг на позначення золота. Взагалi не дуже ясно, про що йдеться: про полум'я чи про золото.

43. липи губитель (lindar váði) - кеннiнг на позначення вогню.

Iгг (Yggr) - "Жахливий", "Страшко", одне з найвiдомiших iмен Одiна.

44. Вiндскорнiр - iмовiрно, це також одне з iмен Одiна.

Оставить комментарий
Размещен: 01/08/2014, изменен: 01/08/2014. 29k. Статистика.
Поэма: Поэзия, Переводы, Foreign+Translat

Связаться с программистом сайта.
Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"
Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"

Оставить комментарий © Copyright Семунд Мудрий (Hagen_a@i.ua) Размещен: 01/08/2014, изменен: 01/08/2014. 29k. Статистика. Поэма: Поэзия, Переводы, Foreign+Translat Старша Едда Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Як Сiгурд отримав проклятий скарб i своє найвiдомiше прiзвисько. Англiйський переклад Беллоуза тут: http://www.sacred-texts.com/neu/poe/poe24.htm

Семунд Мудрий : другие произведения.

Промови Фафнiра