Сноррi Стурлусон. Роздiли 43-49

43. Про поїздку Ельвiра й Егiля

Ельвiром звався один муж. Вiн був домочадцем Торiра, його дворецьким i розпорядником у його господi. Вiн же був скарбничим i збирав борги. Ельвiр був уже в лiтах, хоч i лишався чоловiком дiяльним.

Сталося так, що Ельвiр мав їхати по борги, що люди завинили Торiровi з весни. Вiн мав гребного човна i взяв дванадцять хатнiх Торiра з собою. Тодi Егiлю покращало i вiн став на ноги. Тодi вiн знудився сидiти вдома, коли iншi пороз'їжджалися. Тож вiн пiшов до Ельвiра i сказав, що хоче поїхати з ним. А Ельвiр завважив, що годний супутник не зайвий, та й мiсця у човнi не бракувало. Вирiшив Егiль поїхати з ними. Егiль узяв свою зброю - меча, списа й щита. Рушили вони своїм шляхом, щойно були готовi, та потрапили у сильний шторм, iз пронизливим та супротивним вiтром, але вони звитяжно продовжили шлях i взялися за весла.

Так повернула їхня подорож, що пiд кiнець дня вони прибули на острiв Атлей i зiйшли на суходiл. На тому островi була велика садиба, що належала Ейрiковi конунгу. Керував нею муж, якого звали Бардом. Вiн прозвався Атлейяр-Бард¹ i був там великим намiсником i порядкував сумлiнно. Вiн був не родовитим, але його сильно шанували Ейрiк конунг i королева Гуннхiльд.

Люди Ельвiра вiдтягли корабель подалi вiд прибою, а потiм пiшли до садиби i зустрiли Барда надворi. Вони розповiли йому про свою подорож i сказали, що хотiли б переночувати. Бард бачив, що вони змокли до нитки, i супроводив їх до якоїсь кухнi. Вона стояла осторонь дому. Вiн велiв як слiд розпалити вогнище, щоб вони могли висушити одяг.

А коли вони просушилися, Бард повернувся.

- Тепер, - сказав вiн, - вам тут накриють на стiл. Я певен, що ви би залюбки пiшли спочивати, бо сильно втомилися вiд негоди.

Ельвiру це стало до ґусту. Затим внесли стола i подали їжу, хлiб i масло, i поставили великi миски зi скiром².

Бард сказав:

- Дуже менi тепер прикро, що пива нема, iнакше почастував би вас так добре, як хотiв би. Але вам доведеться задовольнитися тим, що є.

Ельвiр iз подорожнiми дуже заспрагли, тому пили скiр. Потiм велiв Бард принести сколотини, а вони й сколотини пили.

- Я б залюбки пригостив вас кращим питвом, коли мав би його.

Соломи там не бракувало. Бард запропонував їм лягати спати на пiдлозi.

44. Егiль убив Атлейяр-Барда

Того ж самого вечора на Атлей прибули Ейрiк конунг i Гуннхiльд, i Бард улаштував для них застiлля в будинку напроти. Там мало вiдбутися принесення дiсам³, тож у тiй залi бучно гуляли й добряче бражилися.

Конунг спитав, де подiвся Бард:

- Щось я його тут не бачу.

Йому вiдказали:

- Бард надворi зi своїми гостями.

- Що ж то за гостi, - сказав конунг, - якщо вiн волiє бути там iз ними, а не тут iз нами?

Йому вiдказали, що то прибули хатнi Торiра херсiра. Конунг мовив:

- Пошлiть за ними та покличте їх сюди.

Так i зробили, додавши, що конунг волiє зустрiтися з ними.

Отже, вони прийшли. Конунг добре зустрiв Ельвiра i сказав йому сiсти на почесне мiсце навпроти нього, а його подорожнiм - позаду. Так i зробили. Егiль сiв поруч iз Ельвiром.

Потiм внесли пиво. Почали виголошувати заздоровницi, одну за одною, i треба було осушити рога пiсля кожної. А коли запала нiч, Ельвiровi супутники вже не могли дати собi раду: хтось блював просто у залi, а хтось i вибiгав за дверi. Бард же хутенько носив їм питво. Тодi взяв Егiль того рога, якого Бард пiднiс Ельвiровi, та сам i перехилив. Бард сказав, що Егiль, певно, дуже спраглий, i дав йому ще один повний рiг i запросив осушити. Егiль узяв рiг i сказав вiсу:

Клявся мiцно ґазда,

Що не буде пива,

Як же зможе воїн

Требу класти дiсам?

Приховав ти кепсько

Цей ганебний вчинок,

I тому прозвешся

Бардом Брехуном ти.

Бард попросив його пити й облишити цей глум. Егiль випивав кожен рiг, що йому пiдносили, за себе i за Ельвiра також.

Тодi пiшов Бард до королеви й сказав, що бачив одного мужа, який ганьбить їх усiх, бо випиває кожен рiг i нiяк не може втамувати спрагу. Королева й Бард пiдмiшали до пива отрути й вiднесли до зали. Потiм Бард зробив на рогу чаклунську позначку й вiддав його служницi. Та подала рiг Егiлю й запросила випити. Тодi Егiль узяв ножа i порiзав собi руку. Вiн узяв рiг, вирiзав на ньому руну й офарбив її кров'ю. Вiн сказав:

Рiжу руну на розi.

Чари червоним фарбую.

Слово чарiвниче

Звiра лiсового.

Вип'ю, коли воля

Веселої дiвки.

Певен: нам на лихо

Пиво Бард позначив.

Рiг репнув i пиво пролилося на солому. Тодi Ельвiровi стало зле. Пiднявся тодi Егiль i пiшов з Ельвiром за дверi, та взявся за меча. А коли вони вийшли, пiдiйшов до них Бард i попросив Ельвiра випити з ним на прощання. Егiль вихопив питво i сказав вiсу:

Ель вiзьму, бо Ельвiр

Весь блiдий зробився.

Хай зiллється брага

Зливою крiзь вуса.

Ти свого лихого

Присуду не знаєш,

Хай тебе хльоскає

Хаварова хвища. ⁴

Егiль вiдкинув рога й вихопив меча. У передпокою було темно. Егiль встромив меча Бардовi крiзь груди так, що вiстря вийшло зi спини. Бард упав замертво, з рани хльостала кров. А тодi й Ельвiр упав i почав блювати. А Егiль вибiг з хати. Надворi вже запав морок. Егiль кинувся тiкати звiдти геть.

А люди помiтили, що у передпокою лежать два тiла - Бард i Ельвiр. Тодi вийшов туди конунг i велiв внести каганця. Люди побачили, що Ельвiр валяється без тями, а Бард убитий, аж уся пiдлога залита його кров'ю.

Тодi спитав конунг, чи бачив хтось того здорованя, що пив бiльше за решту. Люди сказали, що вiн пiшов геть.

- Знайдiть його, - сказав конунг, - i приведiть до мене.

Стали вони його шукати по всiй хатi, але не знайшли. Тодi пiшли вони до кухнi, де спочивала решта людей Ельвiра. Люди конунга спитали, чи не приходив Егiль.

Тi вiдповiли, що Егiль увiрвався до примiщення, схопив свою зброю, -

- А потiм пiшов геть звiдси.

Про це розповiли конунговi. Конунг велiв своїм людям пiти на берег i захопити всi судна, що є на островi:

- Вранцi, коли розвиднiє, обшукаємо весь острiв i вб'ємо того мужа.

45. Торiр херсiр просить милостi для Егiля

Егiль попростував до кораблiв, але коли вiн дiстався берегу, там уже всюди були люди. Вiн блукав там цiлу нiч, але не дiстав жодного човника.

А коли розвиднiло, дiстався Егiль якого мису. Звiдти вiн побачив острiв за повноводою протокою. Тодi вiн зняв шолома, щита й меча, вiдламав у списа вiстря, а ратовище викинув у море, тодi склав зброю до купи, зав'язав у вузол i закинув його собi за спину. Далi вiн пiрнув у море i плив, не спиняючись, поки не дiстався того острову. Острiв звався Саудей⁵, вiн був доволi великий i зарослий чагарями. Там випасали худобу, корiв i овець, з острову Атлей. I коли Егiль дiстався острову, то побгав свiй одяг. Вже настала днина i вийшло сонце.

Коли стало видно, велiв Ейрiк конунг обшукати острiв. Пошуки тривали довго, бо острiв був величенький, а Егiля не знайшли. Тодi вирушили на човнi шукати на iнших островах.

А коли звечорiло, дванадцятеро людей погребли шукати Егiля на Саудей, хоч там поблизу було повно iнших островiв. Егiль побачив човна, що пристав до острова, i дев'ятеро людей зiйшли на берег. Егiль залiг у кущах до того, як човен пiдiйшов до землi.

Ось вони роздiлилися по-троє i пiшли на пошуки, а ще троє лишилися стерегти човен. I коли шукачi вiддалилися, пiдвiвся Егiль i рушив до човна. А тi троє, що лишилися стерегти, не помiтили, як вiн наблизився. Егiль зарубав першого, другий кинувся тiкати i дертися на якусь кручу. Егiль рубонув його й вiдсiк йому ногу. Третiй скочив у човна i став вiдштовхуватися вiд землi багром, та Егiль схопився за каната, пiдтягнув човна до себе й сам у нього скочив, i небагато часу минуло, перш нiж вiн убив вартового й викинув тiло за борт. Тодi Егiль взявся за весла й рушив геть звiдти. Вiн веслував усю нiч i весь наступний день, i не спинявся, поки не прибув до Торiра херсiра. А Ельвiр iз подорожнiми пiшли вiд конунга з миром.

А тi люди, що лишилися на Саудеї, провели там багато ночей i вбивали худобу собi на харч, розвели багаття i пiдтримували жар. Вони зробили такий великий пломiнь, що його побачили у них вдома. I коли той вогонь помiтили, то прислали за ними човен. Тодi конунг поїхав далi. Вiн вирушив по iнших учтах.

Ельвiр i його люди прибули додому ранiше за Егiля, а Торiр i Торольф щойно повернулися з весiлля. Ельвiр розповiв новини, що Бард убитий i як воно так сталося, але не мiг сказати, куди подiвся Егiль, а Торольф сильно засмутився, i Арiнбьорн також. Гадали вони, що той уже не повернеться. А наступного ранку дiстався Егiль додому. I коли Торольф дiзнався про це, то пiдвiвся, вийшов до нього i спитав, яким чином вiн звiдти вибрався i якi новини може розповiсти про цi свої мандри. Егiль сказав вiсу:

Утекти вiд Лiсти⁶

Земель вартового

Невелика справа,

Бо владика й Гуннхiльд

Слуг своїх сумлiнних

Уже не дiждуться:

Троє до чертогiв Хель

Вирушили жити.

Арiнбьорн зрадiв з такого повороту справи, кажучи батьковi своєму, щоби той дiстав вiд конунга помилування для Егiля. Торiр сказав:

- Люди напевно розсудять так, що Бард отримав належне, коли був убитий, хоча Егiль, як i багато хто з його родичiв, не дуже боїться гнiву конунга, а цей тягар не всякий годен нести. Втiм, я все ж спробую дiстати королiвське помилування для нього.

Торiр вирушив шукати конунга, а Арiнбьорн лишився вдома i сказав, що їх має спiткати спiльний присуд. А коли Торiр прибув до конунга, то просив його прийняти викуп за Егiля й розсудити цю справу. Ейрiк конунг був у сильному гнiвi, тож з ним важко було дати раду.

Конунг мовив, що справдилися слова його батька, що цьому роду нема вiри, хоч i вдовольнив клопотання Торiра:

- Але я скасую помилування, якщо цього Егiля побачать десь у моїй державi. Лише через приязнь до тебе, Торiре, я дарую йому таку милiсть.

Конунг назвав викуп, що здався йому пристойним, а Торiр все сплатив i поїхав додому.

46. Похiд Торольфа i Егiля до Курляндiї

Торольф i Егiль замешкали у Торiра i були там у належнiй пошанi, а навеснi пiдготували великий бойовий корабель, зiбрали людей i вирушили влiтку Схiдним Шляхом, брали здобич i мали багато битв. Прибули вони до Курляндiї, пристали до берегу, домовилися з тамтешнiм людом про перемир'я на половину мiсяця й торгували. А коли строк вийшов, заходилися вони воювати i вже тодi приставали у рiзних мiсцях.

Якогось дня пристали вони у гирлi великої рiки, порослої густим лiсом. Вони вирiшили пройтися далi в лiс i подiлилися по дванадцять чоловiк. Вони заглибилися у хащi, i недалеко зайшли, перш нiж натрапили на поселення. Вони стали вбивати тамтешнiй люд, а мiсцевi стали тiкати без спротиву. А пiд кiнець дня велiв Торольф сурмити вiдхiд. Тодi люди, що втекли до лiсу, повернулися, де були, а вiйсько Торольфа повернулося на берег.

А коли сам Торольф прийшов назад, Егiля там не було, а вже запала темна нiч, i вони вирiшили його не шукати. Егiль же з дванадцятьма людьми iшов через лiс, i помiтили вони велику поле i хутiр. Один будинок стояв просто перед ними, тож вони оточили його й увiрвалися всередину, та жодної людини не знайшли, i тому просто взяли там все добро, що знайшли. Будинок був чималенький, тож вони там затрималися надовго, а коли вийшли надвiр i пiшли з хутора, то мiж ними i лiсом уже була ватага, готова напасти на них.

Мiж ними i лiсом була висока загорожа. Тодi мовив Егiль, щоб усi йшли за ним уздовж тину так, щоб їх не могли оточити. Егiль пiшов першим, а iншi за ним, i так близько, що мiж ними не можна було пройти. Куршi⁷ напали на них мерщiй i мiцно зi списами й стрiлами, та у ближнiй бiй не йшли. А Егiль i його супутники спершу не помiтили, що по iнший бiк також iде огорожа, яка перетинає їм шлях. Куршi напали на них у глухому кутi, деякi били списами i мечами крiзь огорожу, а деякi накидали одяг їм на зброю. Зрештою вони були зраненi, тому їх схопили, зв'язали i вiдволоки на хутiр.

Муж той, якому належав хутiр, був могутнiй i заможний. Вiн мав дорослого сина. Стали вони радитись, що робити з бранцями. Мовив ґазда, що рада його така, аби вбити їх усiх у них же на очах. Ґаздин син вiдказав, що на дворi вже затемно, щоб катувати бранцiв. Вiн просив дочекатися ранку. Тож полонених кинули до якоїсь клунi й лишили там мiцно зв'язаними. Егiля прив'язали до стовпа за руки i ноги. Потiм клуню надiйно заперли, i куршi пiшли до хати вечеряти, веселилися й випивали. Егiль почав трусити стовпа, доки не вивернув його з пiдлоги. Тож стовп завалився. Вiддерся Егiль вiд стовпа i звiльнив руки, розiрвавши пута зубами, а потiм звiльнив i ноги. Потiм вiн розв'язав соратникiв своїх.

А коли вони звiльнилися, то почали шукати вихiд з тої клунi. Клуню було зведено з дебелих колод, а в iншому кiнцi була перегородка. Кинулися вони та її зламали. За нею була iнша клуня, також зведена з колод. Вони увiйшли туди.

Тодi почули вони людську мову, що долинала знизу. Стали вони шукати i знайшли накривку на пiдлозi. Глянули вони всередину. Там була глибокий льох. Звiдти й чулася мова. Спитав Егiль, що там за люди сидять. Йому вiдповiв один муж i назвався Акi. Егiль спитав, чи не хотiли б вони вибратися звiдти. Акi вiдповiв, що iз задоволенням це зробили б. Тодi Егiль i його товаришi хутко залiзли до льоху й витягли звiдти трьох чоловiкiв.

Акi сказав, що то двоє його синiв i що вони є данцями, i що їх захопили минулого лiта.

- Взимку менi, - сказав вiн, - добре велося. Мене зробили наглядачем за припасами й учтами, а хлопцiв обернули на рабiв, i то вже було гiрше. Тодi я вирiшив утекти, i так ми i зробили, але нас пiймали. Пiсля цього нас сюди i запроторили.

- Ти маєш знати, як влаштовано хутiр, - сказав Егiль. - Як би нам вибратися?

Акi сказав, що тут є ще одна перегородка:

- Зламайте її. Тодi потрапите у стодолу для зерна, а звiдти вже можете вийти, коли хочете.

Так вони й зробили - зламали перегородку, потiм опинилися у стодолi, а звiдти вийшли надвiр. Навкруги було темно. Тодi мовили вони, що треба вшиватися до лiсу.

Егiль мовив до Акi:

- Якщо ти знаєш цей хутiр, то може скажеш, чи не могли б ми тут чимось розжитися?

Акi сказав, що тут майна не бракує:

- Тут є велике горище, де спить хазяїн. Там чимало зброї.

Егiль запропонував навiдати те горище, i коли вони пiднялися, то побачили, що там вiдкрито. Всерединi було свiтло: слуги готували постiль хазяям. Егiль сказав, аби хтось лишився назовнi, стерегти, щоб нiхто не втiк. Тодi Егiль забрався на горище, озброївся, бо того добра там справдi не бракувало, i перебив усiх слуг. Затим всi його люди озброїлися якнайкраще. Акi вiдкинув накривку на пiдлозi й глянув туди, мовлячи, що цей хiд веде до комори. Вони запалили вогонь i рушили туди. Там вони знайшли майно бонда, рiзнi гарнi речi й силу-силенну срiбла. Тож вони набрали краму й потягли звiдти. Егiль узяв собi величенького баняка для пива. Тодi пiшли вони до лiсу.

А коли вони були вже в лiсi, Егiль спинився й мовив:

- Ми все зробили геть не так, як личить воїнам. Ми просто потягли майно бонда в нього з-пiд носу. Тому ганьба нам навiк. Повернiмося нинi на хутiр, i тодi дiзнаємось, хто чого вартий.

Усi люди йому заперечили, кажучи, що хочуть пiти на корабель. Егiль поставив баняка на землю. Потiм побiг вiн на хутiр. I коли наблизився, то побачив, що слуги виносять столи з кухнi до головної зали. Егiль помiтив у кухнi великий вогонь пiд казанами. Пiшов вiн туди. Там лежали дебелi колоди, а вогнище влаштовано так, як у тих краях було заведено: запалювали один край колоди, i вся вона згорала. Егiль схопив колоду, понiс до зали i поставив так, що палаючий край притулився до стрiхи, критої корою. Вогонь хутко перекинувся на дах. А тi, що випивали в залi, нiчого не помiтили, аж поки полум'я не проникло з даху всередину. Кинулися вони тодi до дверей, а вийти було не так вже просто, бо дверi пiдпирали дровиняки, а ще там стояв Егiль. Вiн убивав кожного, хто вибiгав крiзь дверi. Та настала мить, коли всю хату охопило полум'я, i тодi вiн [ґазда] загинув. Та ж доля спiткала усiх, хто був усерединi, а Егiль повернувся до лiсу шукати своїх подорожнiх. Тодi вони всi разом вирушили на корабель. Сказав Егiль, що вiзьме собi пивного баняка в якостi долi ватажка, а той баняк був повний срiбла.

Торольф i люди його зрадiли, коли Егiль повернувся. Вони вiдiйшли вiд берегу щойно вранцi. Акi та його сини лишилися при Егiлевi. Влiтку вони вирушили до Данiї, грабували купецькi судна i розбiйничали всюди, куди приходили.

47. Похiд на Лунд⁸

Тодi у Данiї правив Харальд син Горма, а Горм⁹, батько його, вже помер. Країна тодi була геть сплюндрована. В Данiї розвелося забагато вiкiнгiв. Акi добре знав Данiю, як на морi, так i на землi. Егiль часто його питав, куди їм варто податися, щоб добряче розжитися майном.

I коли вони прибули до Ейрасунду¹⁰, сказав Акi, що далi вiд берегу стоїть велике торгове мiсто, що зветься Лундом, i додав, що там повно скарбiв, але, схоже, городяни дадуть вiдсiч. Тодi стали люди радитись, чи варто йти туди, чи нi. Думки роздiлилися: дехто був за, дехто - проти. Вирiшили зробити, як скажуть ватажки. Торольф забажав iти. Тодi спитали в Егiля, яка його рада. Вiн сказав вiсу:

Хай мечi засяють,

Годiвники вовка.¹¹

Звершимо дiяння

Цим безжальним лiтом.

Рушимо до Лунду

Люд життя лишати.

Пiд вечiрнiм сонцем хай

Спис спiває страшно.

Пiсля цього вирiшили йти i рушили на Лунд. А городяни дiзналися про напад i стали чинити опiр. Навколо мiста була дерев'яна крiпость. Оборонцi зайняли її. Почалася битва. Егiль першим дiстався всередину крiпостi. Пiсля цього городяни стали тiкати. Була там страшенна рiзанина. Вiкiнги розграбували мiсто i спалили його, перш нiж пiти звiдти, та повернулися на свої кораблi.

48. Егiль зимує з Арiнбьорном

Торольф повiв свiй загiн до Халланду i пристав до якоїсь гаванi, де вони не грабували. Там неподалiк сидiв ярлом муж наймення Арнфiд. I коли вiн почув, що вiкiнги прибули до його земель, то послав людей дiзнатися, бажають вони миру чи вiйни. I коли посланцi прибули до Торольфа i виклали йому ту справу, вiн вiдказав, що воювати тут не буде, бо тут нема чого взяти з бою, i країна ця небагата.

Посланцi повернулися до ярла i розповiли, чим скiнчилася їхня справа. I коли ярл дiзнався, що йому нема потреби скликати вiйсько, то вирiшив сам поїхати до тих вiкiнгiв. I коли зустрiвся з ними, то пiшла в них добра бесiда. Ярл запросив Торольфа до себе на застiлля зi стiлькома людьми, скiльки той захоче мати при собi. Торольф вiдповiв згодою.

Потiм ярл прислав для них коней. Вирушили вони в путь - Торольф i Егiль, i мали при собi три дюжини люду. А коли прибули до ярла, той зустрiв їх гостинно. Провели їх до зали. Коли вони ввiйшли, їх почастували питвом. Так вони просидiли до вечора.

А перед тим, як внесли столи, сказав ярл, що треба кидати жереб, якому чоловiку з якою жiнкою сiдати пити, а тi, кому жiнки не лишилося, пили самi. Жереб кидали у полу плаща, а ярл виймав. Ярл мав дочку, дорослу i гарну. Сидiти з нею на учтi жереб випав Егiлевi. Дочка ярла ходила мiж столами й забавлялася. Егiль пiдвiвся i пiдiйшов до ослону, на якому вона сидiла вдень. I коли люди зайняли свої мiсця, пiшла i дочка ярла на своє. Вона сказала:

Ти чому, юначе,

Ти, який так рiдко

Вовка теплим м'ясом

Годував, сидиш тут?

Крик не чув ти крука

Над кривавим трупом.

Мечiв гостролезих

Зустрiчi не бачив.

Егiль сiв поруч iз нею. Вiн сказав:

Я з мечем кривавим, -

Ворон мiй супутник, -

I спiвочим списом

З вiкiнгами рушив

У сувору борню.

Пойняв пломiнь житла.

Я тiла кривавив

На стiнi фортецi.

Тодi стали вони пити разом i веселилися весь вечiр. Застiлля вийшло таке пречудове, що тривало i наступного дня. Потiм вiкiнги повернулися на корабель. Розпрощалися вони з ярлом друзями i обмiнялися подарунками. Потiм Торольф повiв загiн на острови Бреннейяр. За тих часiв там було повно вiкiнгiв, бо через тi острови ходили купецькi кораблi.

Акi та його сини вирушили додому. Вiн був вельми заможний муж i мав багато дворiв у Ютландiї. Розпрощалися вони приязно i звали одне одного любими друзями.

А коли настала осiнь, Торольф поїхав на пiвнiч у Норвегiю i прибув до Фiордiв до Торiра херсiра. Той зустрiв мандрiвникiв добре, а Арiнбьорн, син його, ще лiпше. Просив вiн, аби Егiль мiг зостатися в них на зиму. Егiль погодився.

Та коли Торiр почув прохання Арiнбьорна, то сказав, що той трохи поквапився.

- Я не певен, - сказав вiн, - що це сподобається Ейрiковi конунгу, адже пiсля убивства Барда вiн не волiє, щоб Егiль жив на його землях.

- Ти, батьку, можеш погодити з конунгом ту справу, - сказав Арiнбьорн, - щоб Егiль зимував у нас. Ти можеш запросити Торольфа, зятя свого, зазимувати в тебе, вiдтак i Егiль муситиме залишитися тут.

Пiсля тих слiв збагнув Торiр, що Арiнбьорн так чи iнак вчинить на свiй розсуд. Тодi вiн запросив Торольфа зимувати в нього, а той погодився. Тож вони зимували там разом i ще дванадцять чоловiк з ними.

Були двоє братiв, знаних як Торвальд Владний i Торфiд Мiцний. Вони були близькими родичами Бьорна Хольда i виховувалися разом з ним. Обоє були люди високi й сильнi, дуже завзятi та рiшучi. Вони супроводжали Бьорна, коли той ходив у вiкiнги, а коли вiн осiв на землi, тi брати пiшли до Торольфа i були з ним у виправах. Вони стояли на носi корабля, та коли Егiль сам став ватажком, Торфiд подавсь до нього i стояв на носi його корабля. Тi брати завжди супроводжали Торольфа, i вiн шанував їх бiльше за iнших своїх корабельникiв. Тої зими брати теж були при Торольфовi та сидiли поруч iз синами Скаллагрiма. Торольф сидiв на почесному мiсцi й пив iз Торiром, а Егiль сидiв навпроти Арiнбьорна та пив iз ним. При кожному споминi¹² вони мали пiдводитися i йти одне одному назустрiч.

Восени Торiр херсiр вирушив до Ейрiка конунга. Конунг прийняв його добре. I коли вони розговорилися, то спитав Торiр конунга, чи той не вiзьме за лихо, коли Егiль залишиться в нього зимувати.

Конунг вiдповiв на те милостиво, кажучи, що Торiр може просити, чого забажає:

- Але таке не минулося б жодному iншому мужевi, який приймав би у себе того Егiля.

А коли Гуннхiльд почула тi слова, то мовила:

- Гадаю я, Ейрiку, що нинi ти став значно поблажливiшим до умовлянь, анiж зазвичай, i вже не пам'ятаєш, якої шкоди тобi наробили, i потуратимеш синам Скаллагрiма, доки вони не вб'ють ще якогось твого близького родича. I хоча ти вважаєш убивство Барда дещицею, я вважаю цiлком iнакше.

Конунг сказав:

- Ти, Гуннхiльд, бiльше за решту напучуєш мене бути суворим, а колись же мiж тобою i Торольфом було бiльше приязнi, нiж тепер. Але я не вiзьму назад слова, що дав за тих братiв.

- Був Торольф доладний тут, при тобi, - сказала вона, - поки Егiль його не зiпсував, а нинi я вважаю, що мiж ними нема рiзницi.

Торiр вирушив додому, коли був готовий, i переказав братам слова короля i королеви.

49. Убивство Торвальда Владного i помста Егiля

Ейвiнд Хвалько i Альф Розбiйник¹³ були братами Гуннхiльд, синами Ецура Тотi. Вони були мужi поставнi, повнi сили й вiдваги. Вони були у великiй пошанi в Ейрiка конунга й Гуннхiльд. В народi вони не мали поваги. Тодi вони були ще молодi, хоч i досягли повнолiття.

Навеснi стало вiдомо, що влiтку має вiдбутися велика треба у Гауларi. Там був головний храм. Туди зiбралося чимало люду з Фiордiв, з Фьялiру та iз Согну, i прибули всi видатнi люди. Ейрiк конунг також приїхав.

Тодi мовила Гуннхiльд братам своїм:

- Я бажаю, щоб на тому велелюддi ви убили когось iз синiв Скаллагрiма, а краще - обох.

Вони вiдказали, що зроблять це.

Торiр херсiр також налаштувався їхати туди. Вiн покликав Арiнбьорна на розмову.

- Тепер я поїду на требу, - сказав вiн, - але не хочу, щоб Егiль їхав туди. Я знаю настрiй Гуннхiльд, i вдачу Егiля, i мiць конунга, тож нелегко буде дати раду, коли вони зустрiнуться. А Егiля неможливо буде втримати, якщо ти теж поїдеш. А Торольф хай їде зi мною, - додав вiн, - i його супутники також. Хай Торольф принесе жертви за себе i за брата.

Потiм Арiнбьорн сказав Егiлевi, що вiн має лишитися вдома:

- I я лишуся теж.

Егiль сказав, що хай так i буде.

Отже, Торiр iз рештою вирушили на требу, i була там сила-силенна люду i страшна пиятика. Торольф вирушив iз Торiром, як i мав, i вони не розлучалися день i нiч. Ейвiнд сказав Гуннхiльд, що нiяк не може дiстати Торольфа.

Вона попросила його вбити когось iз його людей:

- Краще вже так, нiж нiяк.

Тож якось увечерi, коли конунг уже пiшов спочивати, як i Торiр з Торольфом, а Торфiд i Торвальд ще сидiли, прийшли тi брати, Ейвiнд i Альф, i сiли поруч, i всiм було дуже весело, i спершу стали пити по колу. Потiм стали пити по-двоє з одного рогу. Ейвiнд пив iз Торвальдом, а Альф - iз Торфiдом. А коли геть споночiло, стали пити, проливаючи, тож почалася страшна колотнеча. Тодi пiдхопився Ейвiнд i вгородив у Торвальда нiж, i нанiс йому смертельну рану. Потiм пiдвелися й iншi, люди конунга i хатнi Торiра, але й тi, й iншi були беззбройнi, бо там був священний храм, а найбiльш затятих розборонили. Бiльше того вечора нiчого не сталося.

Ейвiнд скоїв убивство у храмi, тож його назвали вовком¹⁴, i вiн мав їхати геть. Конунг просив узяти за це викуп, але Торольф i Торiр вiдказали, що нiколи не брали викупу за людину i надалi не братимуть, i на тому вони розпрощалися. Торiр зi своїми поїхав додому.

Ейрiк конунг i Гуннхiльд вiдiслали Ейвiнда до Данiї до Харальда конунга сина Горма, бо вiн не мiг бiльше лишатися у норвезьких краях. Конунг добре прийняв його iз супутниками. Ейвiнд прибув до Данiї на великому бойовому кораблi. Потiм посадив конунг Ейвiнда захищати країну од вiкiнгiв. Ейвiнд був чудовий воєначальник.

А коли зима минула, стали Торольф i Егiль готуватися до вiкiнгу. I як були готовi, то вирушили Схiдним Шляхом. А коли йшли через Вiк, то завернули на пiвдень уздовж Ютландiї та грабували там, а тодi рушили до Фрисландiї й провели там усе лiто, а тодi повернулися до Данiї.

I коли вони прибули туди, де межували Данiя i Фрисландiя, i пристали до землi, якось увечерi, коли люди готувалися спочивати на кораблях, до корабля Егiля пiдiйшли двоє людей i сказали, що мають до нього справу. Їх провели до нього.

Вони сказали, що Акi Багатий послав їх до нього у такiй справi, що:

- Ейвiнд Хвалько ходить уздовж берегiв Ютландiї та чекає, коли ви поїдете з пiвдня, i привiв таке велике вiйсько, що ви не встоїте, коли вiн рушить проти вас усi свої сили. А сам вiн ходить iз двома невеликими кораблями, що наразi спинилися тут неподалiк.

I коли Егiль почув тi новини, то велiв прибрати намети i тихцем вийти в море. Так i зробили. Дiстались вони того мiсця, де Ейвiнд став на якiр, i напали на нього зi зброєю i з камiнням. Там загинуло багато люду з загону Ейвiнда, а сам вiн стрибнув за борт i поплив до землi, як i тi його люди, кому вдалося врятуватись. А Егiль, забравши кораблi, поклажу i зброю, наступного дня повернувся до своїх. Торольф запитав, де його носило i звiдки вiн узяв тi кораблi, що приїхали з ним. Егiль сказав, що ранiше цими кораблями володiв Ейвiнд Хвалько, i саме в нього вiн їх i забрав. Тодi Егiль промовив:

Трапила нас буря

Поблизу Ютланду.

Бився добре вiкiнг,

Берiг данський берег,

Перш нiж у протоку

Кинувся за вiйськом

З коня хвильового

Ейвiнд Хвальковитий.¹⁵

Торольф сказав:

- Я гадаю, що пiсля цього ми не повернемося до Норвегiї восени, як задумали ранiше.

Егiль вiдказав, що в такому разi було би добре податися ще кудись.

Примiтки

1) Тобто "Бард з острову Атлi".

2) Скiр - кисломолочний слабоалкогольний напiй, аналог кумису.

3) Дiси - божества-покровителi, переважно жiночої подоби, певної мiсцини або людини.

4) "Хаварова хвища" (regni Hávars) - тобто "дощ Одiна", кеннiнг на позначення битви.

5) Тобто "Овечiй острiв".

6) "Лiсти земель вартовий" (Lista láðvarðaðar) - кеннiнг на позначення норвезького правителя, де Лiста (норв. Listeren) - поетична назва Норвегiї, а "вартовий землi" - сталий троп для конунга.

7) Взагалi-то кури, а не куршi (в оригiналi kúrir), але воювати з курами - це, погодьтеся, ще та кумедiя.

8) Лунд (нинi - адмiнiстративний центр однойменної комуни на пiвденному заходi Сконе, Швецiя) засновано не ранiше 990 року, вiдтак або ця подiя саги - повнiстю вигадка, або поселення з такою ж назвою побудували на новому мiсцi (що, зрештою, для середньовiчних мiст було мало не буденною практикою).

9) Горм Старий син Хардакнута (883-941) - перший конунг об'єднаної Данiї; Харальд Синiй Зуб (918-986) - його син i спадкоємець.

10) Протока Ересунн (Зунд).

11) "Годiвники вовка" (ulfs tannlituðr) - точнiше: "тi, хто фарбують вовчi зуби", кеннiнг для воїнiв.

12) На святах було заведено споминати померлих родичiв i друзiв, а також богiв.

13) В оригiналi askmaðr, "ясеневий муж", "людина на ясеневому кораблi", тобто мореплавець, вiкiнг (пор. сакс. ascmanni, дав.-англ. öscmen iз тим же значенням).

14) В оригiналi "var hann vargr orðinn": юридична формула, згiдно якої людина опинялася поза законом.

15) "Буря" (в оригiналi - hríð) - тут: битва; "кiнь хвиль" (unnar hesti) - кеннiнг на позначення корабля.

Комментарии: 1, последний от 02/06/2016. © Copyright Сноррi Стурлусон (перевод: Хаген) (Hagen_a@i.ua) Размещен: 18/05/2016, изменен: 20/05/2016. 33k. Статистика. Глава: Проза, Переводы Сага про Егіля сина Лисого Гріма Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: Егiль продовжує чудити, нищить все живе i виголошує пафоснi вiршi власного виробництва.

Сноррi Стурлусон : другие произведения.

Роздiли 43-49