Тепер сталося так, що вони прибули до Данського Королiвства ранiше за посланцiв Еллє конунга i сидiли спокiйно зi своїм вiйськом. А тi посланцi дiсталися мiста, де сини Рагнара бенкетували, рушили до чертогу, де вони пили, й пiдiшли до престолу, на якому лежав Iвар. Сiгурд Змiй-в-Оцi й Хвiтсерк сидiли за грою в хнефтафль1, а Бьорн Залiзний Бiк ялозив держалом списа по пiдлозi.
I коли посланцi Еллє конунга пiдiйшли до Iвара, то звернулися до нього шанобливо. Вiн вiдповiв їм i спитав, звiдки вони i якi мають новини. I той, хто був їм за ватажка, сказав, що вони є англами i що Еллє конунг послав їх з новинами про загибель Рагнара, їхнього батька.
Хвiтсерк i Сiгурд випустили гральнi фiгурки й уважно слухали цi звiстки. Бьорн стояв на пiдлозi чертогу i спирався на свого списа. А Iвар розпитав їх ретельно, яким чином той полишив життя. Вони ж розповiли все, що трапилося з ним, вiдколи вiн прибув до Англiї та доки не простився з життям.
I коли їхня розповiдь дiйшла до того, коли вiн мовив: "Захрюкають поросята", - Бьорн так сильно стиснув древко списа, що там лишився слiд вiд його руки. Коли ж посланцi скiнчили свою розповiдь, Бьорн так затрусив списом, що той репнув i розломився надвоє. А Хвiтсерк тримав фiгурку, якою мав ходити, i так її затис, що кров бризнула з-пiд нiгтiв. А Сiгурд Змiй-в-Оцi тримав ножа, яким пiдрiзав нiгтi, коли переповiдали цю звiстку, i слухав так уважно, що дiстався ножем до самої кiстки й не зважив на те. А Iвар спитав, як це все сталося, i лице його робилося то червоним, то синiм, а тодi вiн зблiд i так розпухнув, що все його тiло напинала темна лють, що була у нього в грудях.
Тепер узяв слово Хвiтсерк i мовив, що треба помститися негайно i вбити посланцiв Еллє конунга. Iвар сказав:
- Так не буде. Хай iдуть з миром, куди забажають, i коли чогось їм забракне, хай лише скажуть менi, i я це їм дiстану.
I тепер, виконавши доручення, вони полишили чертоги й повернулися на корабель. I коли мали вiтер, то вийшли з гаванi, й мандрували добре, а тодi пiшли до Еллє конунга i доповiли йому, як кожен iз братiв сприйняв цю звiстку.
I коли Еллє конунг вислухав їх, то мовив так:
- З ваших слiв є певним, що стерегтися нам варто саме Iвара, i бiльше нiкого, а решта має добро промiж ребер, i ми вбережемо наше королiвство вiд них.
Тепер вiн велiв розiслати варту по всiй країнi, би жоден загiн не прибув туди непомiченим.
А коли посланцi Еллє конунга пiшли, стали брати радитись, як їм помститися за Рагнара, їхнього батька.
Тодi мовив Iвар:
- Не вiзьму я в цьому участi й не дам вiйська, бо Рагнара спiткало те, чого я чекав. Вiн кепсько ладнав цю справу вiд початку. Вiн не мав жодної шкоди вiд Еллє конунга, i часто так трапляється, що муж, який завзято чинить кривду, має зрештою зганьбитись. I я радо вiзьму викуп вiд Еллє конунга, якщо вiн менi його запропонує.
Але коли почули це брати його, то сильно розгнiвалися й сказали, що нiколи не вчинять так боягузливо, навiть якщо така його воля.
- Пiде чимало розмов, що в нас руки ростуть iз колiн, якщо ми не зможемо помститися за батька, а ми ж багато мандрували свiтом у вiйськових виправах i вбили багато безневинного люду. Але того не трапиться, бо ми пiдготуємо кожен корабель, що є у Данському Королiвствi. Мусимо зiбрати таке велике вiйсько, щоб кожен муж, годний нести щита, рушив проти Еллє конунга.
А Iвар сказав, що залишить їм усi кораблi, якi очолював, -
- Крiм лише того, що належить менi самому.
I коли пiшли чутки, що Iвар неохочий до тої справи, зiбрали вони значно менше вiйська, та вирушили все одно. I коли прибули вони до Англiї, Еллє конунг був готовий до того й велiв гучно сурмити у свою сурму й покликав усiх своїх людей, якi хотiли його супроводжувати. Нинi вiн зiбрав таке велике вiйсько, що нiхто не мiг сказати, скiльки мужiв зiйшлося, й рушив назустрiч тим братам. I коли вони зустрiлися, Iвар не брав участi у битвi. I тим скiнчився бiй, що сини Рагнара втекли, а Еллє конунг дiстав перемогу.
I коли вiн гнав утiкачiв, сказав Iвар, що не думає повертатися до їхньої землi, -
- I хотiв би я дiзнатися, чи Еллє конунг викаже менi якусь пошану, чи нi, i здається менi, що краще взяти в нього певний викуп, анiж знову дiстати так мало, як ми дiстали тепер.
Хвiтсерк сказав, що не матиме з ним жодних справ i що вiн може йти зi своїм викупом куди йому заманеться, -
- А ми нiколи не вiзьмемо плати за нашого батька.
Iвар сказав, що тут вони мають проститися i просив їх правити країною, якою вони володiли всi разом, -
- А ви маєте вислати менi рухоме майно, коли я скажу.
I коли вiн це мовив, то зичив їм легкого шляху. Тодi вiн вирушив шукати Еллє конунга. I коли вiн до нього прибув, то привiтав його шанобливо i мовив так:
- Я прийшов на цю зустрiч i хочу дiйти згоди з тобою щодо честi, яку ти можеш менi зробити. I нинi бачу, що [силою - Х.А.] нiчого вiд тебе не дiстати, i здається менi на краще прийняти ту пошану, яку ти захочеш менi виказати, нiж i далi губити людей чи й мене самого.
Тодi вiдказав Еллє конунг:
- Казали менi люди, щоби я тобi не вiрив i що ти часто гарно промовляєш, а думаєш пiдлоту, i нам буде певнiше стерегтися тебе i твоїх братiв.
- Я звернуся до тебе з дрiбницею, як ти дозволиш. I я присягаю нiколи не йти проти тебе.
Тепер питає конунг, що вiн просить на вiдшкодування.
- Я хочу, - сказав Iвар, - щоби ти дав менi твоєї землi, скiльки покриє бичача шкiра, зовнiшня сторона якої означить межi маєстату, i я бiльше нiц у тебе не проситиму, i ти геть мене збезчестиш, якщо не виконаєш цього.
- Я не знаю, - сказав конунг, - як нам це нашкодить, якщо ти дiстанеш стiльки моєї землi, i я напевно заплачу тобi цим, якщо ти даси клятву не битися проти мене, i я не боюся твоїх братiв, якщо ти будеш менi вiрним.
1) Хнефтафль (hneftafli) - настiльна гра на зразок шахiв.