Тепер домовилися вони мiж собою, що Iвар присягне не виступати проти нього i не давати порад йому на шкоду, та не володiтиме в Англiї землею, крiм тої, що покриє бичача шкура.
Тепер надибав Iвар стару бичачу шкуру й велiв її вимочити й тричi розтягнути, тодi розрiзати її якнайтонше й вiддiлити волосини й м'ясо. I коли це зробили, то вийшов ремiнь, i такий довжелезний, що нiкому не спало б на думку, що таке можливо. Тодi велiв вiн вимiряти ним поле, i там було стiльки землi, скiльки треба для великого мiста, i ззовнi ременя наказав вiн позначити межi для великої мiської стiни. Тодi вiн скликав чимало майстрiв i наказав ставити багато домiв на тому полi, й збудувати велике мiсто, яке назвали Лундунаборгом1. Це найбiльше й найвiдомiше мiсто по всiх Пiвнiчних Землях.
I тепер, коли це мiсто було зведено, роздав вiн своє рухоме майно. А вiн був такий щедрий, що дарував двома руками, i так високо поцiнували його розум, що всi чекали вiд нього порад у складних справах. I так вiн добре ладнав усi дiла, що кожен завважив це найлiпшим для себе, i зробився вiн багатим на друзiв, аж всякий муж став йому за приятеля, i Еллє конунг мав од нього таку велику помiч у керуваннi державою, що велiв йому всiм правити i вершити суд, а сам не мав у тому потреби.
I коли Iвар довiв своїм правлiнням до того, що всi завважили його сумирним, послав вiн людей до братiв своїх iз дорученням, щоб тi надiслали йому золота й срiбла так багато, як вiн просив. А коли тi люди зустрiлися з його братами, то розповiли про своє доручення i про те, до чого призвели його поради, бо нiхто не знав напевно, що той готує. I з того зрозумiли брати його, що вiн геть не змiнився порiвняно з тим, який вiн був. Тепер послали вони йому добра, скiльки вiн сказав. А коли посланцi повернулися до Iвара, той роздав усе добро найсильнiшим людям країни й тим зманив до себе вiйсько Еллє конунга, i всi запевнили, що сидiтимуть спокiйно, навiть якщо почнеться вiйна.
I коли Iвар зманив до себе вiйсько, то послав людей до братiв своїх сказати їм, що вiн хоче, щоб вони скликали ополчення з усiх земель, якими володiють, i наказали йти з ними кожному, кого знайдуть. I коли це повiдомлення дiсталося братiв, то вони зрозумiли, що нинi вiн покладає великi надiї, що тепер вони переможуть. Нинi скликали вони люд з усiєї Данiї, Гаутланду i всiх земель, над якими мали владу, й зiбрали рать iз витязiв, а ще з поселян. Тодi рушили вони кораблями до Англiї, вдень i вночi, й тепер бажали скiнчити свiй шлях до того, як про них стане вiдомо.
Тепер про це вiйсько сказали Еллє конунгу. Скликав вiн свої ратi та зiбрав мало, бо Iвар багато кого переманив од нього.
Тепер пiшов Iвар до Еллє конунга i сказав, що виконає присягу, яку дав.
- Я не дам ради з намiрами братiв моїх, але можу зустрiтися з ними i дiзнатися, чи не забажають вони спинити вiйсько i не робити шкоди, бiльшої за ту, що вже заподiяли.
Тепер пiшов Iвар до братiв своїх i сильно їх пiдбурював, щоб вони якнайшвидше рушили вперед i почали битву, -
- Бо у конунга значно менше вiйська.
А вони вiдказали, що нема потреби їх пiдбурювати i їхнi намiри такi ж, як i були.
Тепер повернувся Iвар до Еллє конунга i сказав йому, що великi лють i одержимiсть його братiв, тож вони його не послухали.
- I коли я хотiв укласти мир мiж вами, вони лише здiйняли крик. Нинi я виконаю клятву, бо не битимуся проти тебе, i стоятиму осторонь зi своїм вiйськом, i битва вiдбудеться мiж вами, як i мало бути.
Тепер бачать Еллє конунг i рать його братiв, а тi рушили так завзято, що аж.
Тодi мовив Iвар:
- Нинi, Еллє конунг, шикуй свої полки, бо я гадаю, що вони жорстоко нападатимуть на тебе деякий час.
А коли ратi зустрiлися, сталася велика битва, i мiцно наступали сини Рагнара на полки Еллє конунга, i такi були рiшучi, що мали на думцi те єдине, щоб зробити якнайбiльше, i битва та була довга i сувора. I скiнчилося тим, що Еллє конунг i рать його стали тiкати, а самого його захопили.
А тодi трапився Iвар поблизу, i мовив, що має обрати його страту:
- Нинi згадаймо те, - сказав вiн, - якої смертi вiн зажадав для нашого батька. Хай нинi муж, управний рiзьбяр, позначить орла на його спинi щонайглибше, а той орел хай буде червлений його ж кров'ю.
I той муж, якого покликали для цього дiла, зробив, що Iвар просив, а Еллє конунга було сильно поранено, перш нiж справу скiнчили. Так вiн пiшов з життя, i вони завважили, що нинi помстилися за батька свого, Рагнара. Iвар сказав, що хотiв би подарувати їм державу, якою вони володiли всi разом, а сам бажає правити в Англiї.
1) Мається на увазi Лондон. У "Сталцi про синiв Рагнара" подiбним чином змальовано заснування Йорка.