Дівчина з косою
"Самиздат":
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
Аннотация: Смотреть видео версию: http://video.mail.ru/mail/shturman-hai/
|
Ханенко О.І.
Дівчина з косою та §§ друзяки.
На майдані, коло бані,
Сто§ть дівчина з косою.
Вона баки забиває,
І мені, і нам з тобою.
Вона гарная хазяйка,
Все в руках §§ зроста:
М'ясо, нафта і квартплата,
Такі ж файні, як коса.
Ї§ сміх бентежить душі.
Так і хоться закрить уші.
Особливо, як вона -
Обіцяє ціни нам.
Вона гарних хлопців губить,
Яких прізвища на "...ко",
І ласкає, і голубить,
Ще не втримався ні хто.
Вся у білому, з косою,
Незабаром, в кожен дім,
Радість, посмішки, з собою,
Принесе, на заздрість всім.
Власного житла не має,
Десь під Києвом знімає.
Або ж §здить з під Дніпра,
З комуналки прадіда.
Той колись служив в полку,
Дуже гарно, ще Петру.
І за службу гарную,
Взяв сім гектар, з казармою.
"Тільки жаль, що та казарма,
Без солдатів. А так гарна!
Трохи §§ я відрехтую,
Отоді, - і запаную! "
"Як все славно починала,
На базарі торгувала.
Все свіженьке, молоденьке,
І голеньке, і страмненьке. "
"В школі добре я навчалась,
На олімпіади залучалась.
Драп курила під вікном.
Не те вспомнила. Пордон. "
Вже тоді про не§ знав,
Увесь Дніпр і кримінал.
Всі обходили §§,
Чесна женщина, як всі.
Тільки женщина чесная,
Перешкод не знала краю,
Захотілось із дівиці -
Перекинутись в цариці.
Все для того наче було,
Біле личко і натура,
Красномовна, клопітка,
Не дівиця - ягідка.
Тільки з бісовой косою,
Що висіла ковбасою,
Все не знала, що робить:
Одірвать, чи розпустить.
І придумала зхитрити:
"Косу треба закрутити,
У кільце на головешці,
І не смикатимуть врешті!"
То ж не просто вам кільце,
Знак блаженного і все,
Сам Отець торкнувсь рукою,
І коса лягла дугою.
Вона всім наставить роги,
ФСБ і СБУ,
Інтерполу, прокурору,
Бо кума - Луценку Ю.
Той за грати всіх посадить,
Не бо§ться нікого,
В нього ж самооборона -
Не зрозуміло від кого.
Був він кращим із міністрів,
Добре шаблею махав,
Та його таки турнули,
Бо букву "Р" не вимовляв.
В час останній, наша чічка,
Рок не легкий полюбляє,
Бо зятьок §§ англійський,
Так за доцю відробляє.
Щось не чуть за тестя й мужа,
Після деяких подій?
Може десь в селі глухому,
Їй пасуть перепелів?
Їй для голоска лункого,
Яйця треба споживать.
Тільки жаль, що перепілки,
Зразу §х не золотять.
От доводилось бідненькій,
Посидіти на трубі,
Доки Льоня, тобто, Кучма,
Не спровадив в "поко§".
Там §й також не сиділось,
Щось таке лихе случилось,
Серце ніби заболіло...
Відпустили - попустило.
Ще у не§ друг тільняшка,
Чи Невчений, чи Незнашко,
Десь учивсь та загубивсь,
Із Америки прибивсь.
Там Невчений був юристом,
Всіх наук магістросвистом,
А при§хав на Вкра§ну,
І диплом корови з'§ли.
От, і ходить в коридорах,
Та ховається в коморах,
Як питають про диплом,
Каже: "Не пішли б ви... вон"
Лазаренко був дружок,
Із повидлом пиріжок.
Все мільйони рахував,
Зайві - до кишені клав.
А як стало тяжкувато,
Рахувати, що не взято, -
Він подавсь у Новий світ,
І сидить не наче кріт.
Тільки кріт сидить в норі,
А Павлуша не в тюрмі.
Так під вартою легкою,
І співа: "Героям волю"!
Порошенко вже не друг.
Йому чхати на подруг.
Йому шкода шоколада.
Годуй, годуй, а буде зрада.
Цукерки, печиво, торти,
В тривожний час лупили всі.
А як владу поділить,
Любий друже - відійдіть.
Блок тепер вона зробила,
І народу дуже мила.
Блок чи може шлакоблок -
Розбере хіба, що Бог.
Тільки чомусь, шлакоблоки,
Розбігаються у боки.
Може тому, що вона,
Не один вже продала.
До Америки частенько,
В гості §здить метушненько.
Як кінчаються грошата,
Повертається - багата.
Був тернистим §§ путь,
До парламенту, но грудь -
Грудь дівоча шлях пробила,
Мужиків посторонила.
Ї§ вічливо впустили,
І вказали крісло миле.
Та сиділось там не мило.
Мабуть десь стирчало шило.
Є у не§ й вороги,
Москалі та шахтарі.
Хоч і лащиться до них,
Та ненавидить усіх.
Бо ті §й утерли носа,
Розказали всім, що коса,
Що §§ так береже,
То не німб святого вже.
Давід Жванія той знає,
Хто і скільки заробляє.
Тільки доки він мовчить.
Доки шило не стирчить.
Бо як він відкриє рота,
Буде Піскуну робота.
Але доки Піскуну,
На роботі не форту.
То його таки звільнили.
То нарешті поновили.
То його погладять двічі.
То під хвіст заглянуть тричі.
Тільки дарма заглядають,
Зад він добрий, таки, має.
Не такий як в Хакамади,
Але кожен має вади.
Бідний, бідний Нострадамус,
Крутиться він у труні.
Коли чують, як торочуть,
Його вірші всі дурні.
І це ж, хтось таке придумав,
Щоб старий пророк подумав,
Як із кризи нам виходить,
І кого на трон виводить.
Краще дехто хай читає,
Сашу Пушкіна вивчає,
Як хотіла у цариці,
Та лишилась без спідниці.
Так і нині може бути.
Може помогти тут Путін.
Може помогти Мороз.
І Литвин - це не вопрос.
Але дуже вже бо§ться,
Наша люба цар-дівиця,
Дядю Вітю із Донбаса,
Той §§ напоє квасом.
Регіон Донбас потужний,
І цариці дуже нужний.
Та там знають, на духу,
що лице §§ в пуху.
Хлопці там живуть бідові,
Хоч не лицарі казкові,