Ханенко Александр Иванович : другие произведения.

Дівчина з косою

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Смотреть видео версию: http://video.mail.ru/mail/shturman-hai/


   Ханенко О.І.
  
   Дівчина з косою та §§ друзяки.
  
   На майдані, коло бані,
   Сто§ть дівчина з косою.
   Вона баки забиває,
   І мені, і нам з тобою.
  
   Вона гарная хазяйка,
   Все в руках §§ зроста:
   М'ясо, нафта і квартплата,
   Такі ж файні, як коса.
  
   Ї§ сміх бентежить душі.
   Так і хоться закрить уші.
   Особливо, як вона -
   Обіцяє ціни нам.
  
   Вона гарних хлопців губить,
   Яких прізвища на "...ко",
   І ласкає, і голубить,
   Ще не втримався ні хто.
  
   Вся у білому, з косою,
   Незабаром, в кожен дім,
   Радість, посмішки, з собою,
   Принесе, на заздрість всім.
  
   Власного житла не має,
   Десь під Києвом знімає.
   Або ж §здить з під Дніпра,
   З комуналки прадіда.
  
   Той колись служив в полку,
   Дуже гарно, ще Петру.
   І за службу гарную,
   Взяв сім гектар, з казармою.
  
   "Тільки жаль, що та казарма,
   Без солдатів. А так гарна!
   Трохи §§ я відрехтую,
   Отоді, - і запаную! "
  
   "Як все славно починала,
   На базарі торгувала.
   Все свіженьке, молоденьке,
   І голеньке, і страмненьке. "
  
   "В школі добре я навчалась,
   На олімпіади залучалась.
   Драп курила під вікном.
   Не те вспомнила. Пордон. "
  
   Вже тоді про не§ знав,
   Увесь Дніпр і кримінал.
   Всі обходили §§,
   Чесна женщина, як всі.
  
   Тільки женщина чесная,
   Перешкод не знала краю,
   Захотілось із дівиці -
   Перекинутись в цариці.
  
   Все для того наче було,
   Біле личко і натура,
   Красномовна, клопітка,
   Не дівиця - ягідка.
  
   Тільки з бісовой косою,
   Що висіла ковбасою,
   Все не знала, що робить:
   Одірвать, чи розпустить.
  
   І придумала зхитрити:
   "Косу треба закрутити,
   У кільце на головешці,
   І не смикатимуть врешті!"
  
   То ж не просто вам кільце,
   Знак блаженного і все,
   Сам Отець торкнувсь рукою,
   І коса лягла дугою.
  
   Вона всім наставить роги,
   ФСБ і СБУ,
   Інтерполу, прокурору,
   Бо кума - Луценку Ю.
  
   Той за грати всіх посадить,
   Не бо§ться нікого,
   В нього ж самооборона -
   Не зрозуміло від кого.
  
   Був він кращим із міністрів,
   Добре шаблею махав,
   Та його таки турнули,
   Бо букву "Р" не вимовляв.
  
   В час останній, наша чічка,
   Рок не легкий полюбляє,
   Бо зятьок §§ англійський,
   Так за доцю відробляє.
  
   Щось не чуть за тестя й мужа,
   Після деяких подій?
   Може десь в селі глухому,
   Їй пасуть перепелів?
  
   Їй для голоска лункого,
   Яйця треба споживать.
   Тільки жаль, що перепілки,
   Зразу §х не золотять.
  
   От доводилось бідненькій,
   Посидіти на трубі,
   Доки Льоня, тобто, Кучма,
   Не спровадив в "поко§".
  
   Там §й також не сиділось,
   Щось таке лихе случилось,
   Серце ніби заболіло...
   Відпустили - попустило.
  
   Ще у не§ друг тільняшка,
   Чи Невчений, чи Незнашко,
   Десь учивсь та загубивсь,
   Із Америки прибивсь.
  
   Там Невчений був юристом,
   Всіх наук магістросвистом,
   А при§хав на Вкра§ну,
   І диплом корови з'§ли.
  
   От, і ходить в коридорах,
   Та ховається в коморах,
   Як питають про диплом,
   Каже: "Не пішли б ви... вон"
  
   Лазаренко був дружок,
   Із повидлом пиріжок.
   Все мільйони рахував,
   Зайві - до кишені клав.
  
   А як стало тяжкувато,
   Рахувати, що не взято, -
   Він подавсь у Новий світ,
   І сидить не наче кріт.
  
   Тільки кріт сидить в норі,
   А Павлуша не в тюрмі.
   Так під вартою легкою,
   І співа: "Героям волю"!
  
   Порошенко вже не друг.
   Йому чхати на подруг.
   Йому шкода шоколада.
   Годуй, годуй, а буде зрада.
  
   Цукерки, печиво, торти,
   В тривожний час лупили всі.
   А як владу поділить,
   Любий друже - відійдіть.
  
   Блок тепер вона зробила,
   І народу дуже мила.
   Блок чи може шлакоблок -
   Розбере хіба, що Бог.
  
   Тільки чомусь, шлакоблоки,
   Розбігаються у боки.
   Може тому, що вона,
   Не один вже продала.
  
   До Америки частенько,
   В гості §здить метушненько.
   Як кінчаються грошата,
   Повертається - багата.
  
   Був тернистим §§ путь,
   До парламенту, но грудь -
   Грудь дівоча шлях пробила,
   Мужиків посторонила.
  
   Ї§ вічливо впустили,
   І вказали крісло миле.
   Та сиділось там не мило.
   Мабуть десь стирчало шило.
  
   Є у не§ й вороги,
   Москалі та шахтарі.
   Хоч і лащиться до них,
   Та ненавидить усіх.
  
   Бо ті §й утерли носа,
   Розказали всім, що коса,
   Що §§ так береже,
   То не німб святого вже.
  
   Давід Жванія той знає,
   Хто і скільки заробляє.
   Тільки доки він мовчить.
   Доки шило не стирчить.
  
   Бо як він відкриє рота,
   Буде Піскуну робота.
   Але доки Піскуну,
   На роботі не форту.
  
   То його таки звільнили.
   То нарешті поновили.
   То його погладять двічі.
   То під хвіст заглянуть тричі.
  
   Тільки дарма заглядають,
   Зад він добрий, таки, має.
   Не такий як в Хакамади,
   Але кожен має вади.
  
   Бідний, бідний Нострадамус,
   Крутиться він у труні.
   Коли чують, як торочуть,
   Його вірші всі дурні.
  
   І це ж, хтось таке придумав,
   Щоб старий пророк подумав,
   Як із кризи нам виходить,
   І кого на трон виводить.
  
   Краще дехто хай читає,
   Сашу Пушкіна вивчає,
   Як хотіла у цариці,
   Та лишилась без спідниці.
  
   Так і нині може бути.
   Може помогти тут Путін.
   Може помогти Мороз.
   І Литвин - це не вопрос.
  
   Але дуже вже бо§ться,
   Наша люба цар-дівиця,
   Дядю Вітю із Донбаса,
   Той §§ напоє квасом.
  
   Регіон Донбас потужний,
   І цариці дуже нужний.
   Та там знають, на духу,
   що лице §§ в пуху.
  
   Хлопці там живуть бідові,
   Хоч не лицарі казкові,
   Але вміють працювати,
   І по пиці можуть дати.
  
   Тим, що лізуть скрізь без спросу,
   Можуть дати і по носу.
   Бо тяжка шахтарська праця,
   І вугілля - то не цяця.
  
   Чорне золото - воно,
   Знають всі про то давно.
   Тільки як же без цариці,
   Там обходяться ото.
  
   Вона добре помагала,
   Сама ленти роздавала.
   Та довелось §§ звільнити,
   Від прем'єрства відпочити.
  
   То вона курчат рахує,
   Нафтотрейдерів - турбує.
   То на цукор ставить ціни,
   То на Схід кидає міни.
  
   Та не хочеться в Сибіру,
   Їй шукати свою ж міну.
   Можно підірватися,
   Й калікою зостатися.
  
   І говорять §й Кацапи,
   Ох, попала б ти нам в лапи.
   Ти б тоді, з своєй косою,
   Завертілася юлою.
  
   Вісім місяців терпів,
   Ї§ вивідки факір.
   А тоді терпець урвався,
   По мобілці матюкався.
  
   "Ви шановний не кричіть.
   Референдум все рішить.
   Ми все зробимо гаразд.
   Буде місце і для Вас"
  
   "Головне в Донецьку область,
   Дріт колючий принести.
   І тоді все буде добре.
   І Ахметову - ласти'. "
  
   "І чому, це цей татарин,
   Як Мамай засів в страні.
   Чи йому б жилось погано,
   Ну, наприклад в Ізрайлі'. "
  
   "Там пророки всі ходили.
   І Ренат би там ходив.
   Так не хоче, неборака,
   До тепленьких, до кра§в. "
  
   "Кушнарьова підлічили,
   Підлікуєм і його.
   Головне нам, любий Віктор -
   Знову бути заодно".
  
   "Мене також підлічили,
   Чи не Ваших діло рук?"
   "Ви, шановний запитайте,
   У сво§х старих подруг!"
  
   Отака малята казка,
   Про добродійку, будь ласка,
   Закривайте оченята,
   Буде й в нас земля багата.
  
   Тільки треба підождать,
   Коли негри прибіжать.
   І пороблять все, як слід,
   А можливо і - приплід.
  
   Бо дівчата в нас красиві,
   Довгоногі, серцю милі.
   Тільки ось не має хлопців!
   Може десь застрягли в пробці?
  
   Оті лізуть звідусіль,
   Косоокі, чорнопикі,
   Кривоногі, не великі,
   На ласенький, на шматок,
   Укра§нський пиріжок.
  
   Зроблять в нас таки помийник,
   Нелегалів всіх відстійник.
   А §х треба годувати.
   Так сказала Євро-мати.
  
   Треба - будем годувати,
   Заберем до себе в хати.
   Так у Харкові тепер -
   Мозамбік і КНР.
  
   І сказав хрещений тато:
   "В нас маляток не багато!
   Треба нам піднять приріст!
   Сам до цього маю хист!"
  
   "Лозуг наш - кохаймося!
   Грошей заробляймося!"
   Бо з кожною дитиною -
   Вісім з половиною.
  
   "А за другую дитину,
   Грошенят іще підкину!"
   І плодяться в нас малята
   Та не знають мами й тата.
  
   Кириленко дуже вдячний.
   Він давно при ній піддячий.
   Дуже він не виступає,
   Свого часу дожидає.
  
   Як прижмуть де не будь тітку.
   Скаже він: "Я, був з Тигибко!
   Був у шинку, пиво пив,
   Ще й галушкою закусив."
  
   "Чорновецький мене бачив,
   Він купляв там корм собачий.
   І малесеньким жучком,
   Прошмигнув повз нас бочком."
  
   Може й досі він бо§ться,
   Що брати прийдуть побиться.
   Не на ринг, а у кабак.
   Хто ж не знає §х кулак.
  
   Хлопці знають своє діло.
   Загартоване в них тіло.
   Ще не вибиті мозги.
   Ки§в-мере - підожди!
  
   Мусить хтось відповідати,
   Як землею торгувати.
   І за ціни на житло,
   Що на ній збудовано.
  
   І тут знов з'явилась тітка.
   Ох, і шустра, як та щітка.
   Чорновецький, знов ховайся.
   В космонавти подавайся.
  
   Та навіщо в космонавти?
   Можна рахувати лампи.
   Можна відганяти муху,
   Або ж колупати вухо.
  
   "Хай погавкає вона.
   Ой, яка іде луна!
   Ой, як гарно гомонить!
   Аж у другому свербить".
  
   "Треба вуха частіш чистить,
   У метро, я буду §здить.
   Бо і там, ще є робота.
   Із рекламою клопота'. "
  
   "Досить, добре вже балакать.
   Дам я і тобі відтяпать.
   Чорноземно§ землиці,
   Що у Пущі, у Водиці. "
  
   Ти дивись - замовкла дівка.
   Вже будується домівка.
   Не Величка така хата,
   Як у першого магната.
  
   Що у Франці§ сто§ть
   І французів всих смішить.
   "Хоч вона й маленька,
   Та зате - біленька!"
  
   А у другого, парнішки,
   Тільки Ки§встара вишки.
   Що стоять то тут, то там,
   І зв'язок дарують нам.
  
   Та маленький острівець,
   Доці подарив отець.
   В морі під Очаковим.
   Спецназом опечатаний.
  
   І про себе піклувався.
   Де він міг - то будувався.
   Навіть на Бірючому,
   З фауною плодючою.
  
   Дачу він собі придбав,
   Різних звірів напускав.
   Щоб було де забавлятись,
   Де з рушницей прогулятись.
  
   Майже власний заповідник.
   Диких кабанів розплідник.
   І косулі там гуляють,
   Й осетри не вибувають.
  
   А тоді з телеекрану,
   Він сказав всім нам лукаво:
   "Маєм, те що маєм...!"
   (Те й охороняєм!)
  
   "А кому було потрібно,
   Щоб під Скнилевом літак,
   Так крутив сво§ фігури,
   Що упав в юрбу зівак?"
  
   "Дійсно, це нам не потрібно,
   І з пальним в нас дуже бідно.
   Тому більше не літати!
   Літаки всі - попиляти!"
  
   "Разом з літаками,
   Пустити на метал,
   Все, що заважає,
   До Криму §хать нам. "
  
   "Навіщо в Балаклаві,
   Флот такий сто§ть?
   Така красива бухта,
   А ніде відпочить! "
  
   І третій наш володар,
   Тіє§ ж все співа:
   "Треба святкувати
   день флоту, зокрема."
  
   "Окремо із Москвою,
   У зовсім різні дні.
   Бо Укра§на мала,
   Раніш свій флот - завжди!!!"
  
   "До речі, любі друзі,
   Флот завжди бунтував.
   В 17-му році,
   Він розв'язав скандал".
  
   "Нам лейтенантів Шмідтів,
   Не треба розводить.
   Бо Чорне море знову,
   Може закипіть".
  
   "Навіщо нам військові?
   Що охоронять?
   Тому військові ВУЗи,
   Ми ділимо на п'ять".
  
   І, що в нас залишилось,
   Подивимось тепер?
   Військово-політичний
   Львівський універ.
  
   Тепер поріжем пільги,
   Усім і назавжди.
   Бо де, ще економити -
   Не знаємо й самі.
  
   Пільги залишились,
   Тільки в депутатів.
   Інші ж то не мають
   Отаких мандатів.
  
   Тому треба знову,
   Закон переписати,
   І позабирати,
   В них оті мандати.
  
   Тому - скоротим й депутатів,
   Хоч багато буде матів.
   Цих поділимо на 10,
   Круг підлеглих буде "тесен".
  
   І кожен депутатик -
   В нас міліонер,
   По мільйону душ,
   У кожного тепер.
  
   45 мільйонів,
   Нас всього зосталось.
   Інші повмирали,
   Або ж не повертались.
  
   Бо краще за кордоном,
   Збирати виноград.
   Чим в сво§й кра§ні,
   Слухати порад.
  
   І руки, що не крали,
   Знов таке сверблять.
   А очі видивляються,
   Що б і ще продать.
  
   Дивились ми не довго,
   На те, як комбінат,
   Проковтнув індійський
   Метало-магнат.
  
   Крутилась там і леді,
   На одній нозі.
   Мабуть в не§ також,
   Руки не в грязі.
  
   Як у горлі кістка,
   До сих пір стирчить,
   Маріуполь з Бойко,
   Цього не підточить.
  
   Сидить він на своєму,
   Заводі "Ілліча",
   Робить добру справу -
   І других навча.
  
   Не раз в нього хотіли
   Заводик відібрать.
   Та вміють, ще в мартенах,
   Дулі відливать.
  
   Пригрілись коло домни
   Школи, дитсадки,
   Совхози і колхози,
   І працюють - ВСІ.
  
   Виходить, що й в радгоспі,
   Можливо зароблять.
   Тільки наші парті§,
   Чомусь - це не хотять.
  
   По§дь 100 миль від Києва,
   Побачиш на селі,
   Три старенькі бабці,
   І хатки - сара§'.
  
   Майже як у Франці§,
   Такі ж вони біленькі.
   Тільки під соломою,
   І дуже вже низенькі.
  
   Кожна бабка там багачка,
   Кожна має власну тачку.
   (На одному колесі,
   Це практично, як таксі.)
  
   Можна в ній навоз возить,
   І за сіном з ней ходить.
   А бензин? Це §й не власне,
   Тільки змащуй дьогтем вчасно.
  
   Скільки в нас тих партій,
   Зараз розвелось...
   На тачку б §х накидати,
   І вивезти в навоз.
  
   Та тремтять сердешні,
   За сво§ місця.
   Як же харчуватись?
   Бо хочеться й м'ясця!
  
   Вилами не вміють,
   Вони уже робить.
   Тільки "косять" гарно,
   Ще можуть і - "забить"!
  
   І забувають гарно,
   Обіцянки сво§.
   А "косять" - справді гарно -
   І гривні, і рублі.
  
   Отакі §§ друзяки,
   Всім відомі забіяки,
   Тобто чесні§ пани,
   А холопи - остальні.
  
   Ще й Росія нас повчає,
   Що робить, і як робить.
   Будем слухати ми Штати,
   Бо нам Батько так велить.
  
   Він і жінку там знайшов,
   Й січових стрільців камзол.
   І тепер кричим "Ура!"
   Здравствуй армія УПА!!!
  
   Шухевичу дамо ми
   Героя Укра§ни!!!
   Бо заважав він гарно
   Йти радянським танкам до Берліну.
  
   Та не будем забувати,
   Що Петро і Катря-мати,
   Нам розширили кордон,
   І прогнали турків вон.
  
   А можливо слід згадати,
   З ким татарів воювати,
   Нам доводилось колись?
   Чи ті самі перевелись?
  
   А дозвольте запитать -
   Шведів хто погнав у спядь?
   Хто Французів взяв за шкварки?
   Німцям, закрутив, хто гайки?
  
   Польщі - пельку хто стулив,
   Й мідним тазиком прикрив?
   Може наші кавалери -
   І Петлюри, і Бендери?
  
   Хто Європу і не раз,
   Від загарбників всіх спас?
   Хто не раз в лиху годину,
   Підставляв могутню спину?
  
   Мабуть буду ставить крапку,
   А то ще, що не будь ляпну.
   Вже й так наговорив...
   Може де й пересолив...
  
   Та уваги не звертайте...
   Просто знов старе згадайте...
   "Моя хата з краю -
   Нічого я не знаю!"
  
   Вибирайте любі друзі,
   Хто Вам любий, і окрузі.
   Тих, хто в змозі щось робити,
   А не тільки говорити.
  
   Щоб в парламент наш прийшли.
   Правду - матінку знайшли.
   З декого зняли штанішки,
   І по попі, дали трішки.
  
   А і ще запам'ятайте,
   І нащадків научайте:
   Що у кожній у родині,
   Чи общині, чи кра§ні,
   Хтось один повинен ДбАТИ,
   Й годувать, НЕ ЗАБУВАТИ !!!
  

15.08.2007


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"