Вже третi пiвнi ранок викликають,
Нiч вiдступає, сонечко встає.
Всьому свiй час, i все колись минає
I людства нiч з туманом розтає.
Гримлять громи, вiдпущенi стихi§,
Весь Всесвiт жде на наш рiшучий крок.
Вершаться долi i людськi надi§,
Молитви нашi линуть до зiрок.
Давно вже час прокинутися людству,
Та совiсть так не хочеться будить...
Та iскра Божа в душах розгориться
I нечисть вся в безодню полетить.
Вже сонця промiнь вiдчуває серце,
Душа спiває радiсних пiсень.
Вiбрує простiр, швидше час несеться.
Нiхто не спинить сонячний наш День.
Давно пора звiльнитися вiд рабства,
Себе вiдчути часткою Творця,
Вiдкрити серце, зняти з себе маску
I бути вiрним промислу Отця.