розумію я, що це таке,
І сумно, й ніч без снів
І з голови ніяк не йде
Та казка давніх днів
Холодом віє і сутеніє,
Заледве тече повз Рейн
Вершина гори жевріє
В промінні, що лишив день.
Сидить на вершині дівчина
Прекрасна, й не уявити,
Гребінь в волоссі згубила,
Волосся ж з золота лите.
І піснею в серце лине
Над річкою вдалечінь
Рибалка враз весла кине,
Життя - лиш примарна тінь
Не помічає безжалісних рифів
Тільки її, тільки мелодію скель
І плинуть за ним хвилі тихі
І душу несуть Лорелей.