Аннотация: Шлях у письменники. Яким вiн буває? Чи легка ця - письменницька справа? I чого варто уникати? Чого варто прагнути? Трiшечки з письменницької iсторiї...
Стати письменником. Слово до всiх, хто пише
(Iз серiї "Мрiї збуваються")
Ким я тiльки не мрiяла стати у дитинствi! I лiкарем, i бiблiотекарем, i продавцем... Коли була дитиною, багато малювала. Мати навiть зробила на стiнi виставку моїх малюнкiв. Але як тiльки навчилася писати - почала займатися лiтературою: вела щоденник коротесеньких оповiдань та вiршикiв. На дiдусевiй друкарськiй машинцi створила свою першу книгу про пригоди. В школi за твори отримувала "вiдмiнно". Юнiсть принесла першi вiршi про кохання. А закiнчуючи навчання у школi, я почала створювати свiй "Автобусний роман". Ця моя перша повноцiнна повiсть про стосунки мiж пiдлiтками, про пiдлiсть та пiдступнiсть була завершена влiтку, пiсля мого вступу до iнституту. Їй судилося лежати у шухлядцi багато-багато рокiв. Але я не забула своє призначення, подароване менi Богом. Я багато писала вiршiв, опублiкувала "Автобусний роман" крихiтним накладом, який менi зiпсувало видавництво. Через що вважала свою повiсть понiвеченим дитям. Потiм моя сестра стала спонсором свiжої редакцiї "Автобусного роману", i вийшла вiдредагована повiсть невеличким накладом. Спробувала себе у журналiстицi, не бачачи шляхiв бути опублiкованою. Вела лiтературний клуб. Та все працювала та працювала над "Автобусним романом", редагуючи та вдосконалюючи його.
Шлях у письменники пролiг через низку знущань з боку мiсцевих "метрiв лiтератури", якi розбили в пух i прах мою творчiсть, назвавши мене бездарнiстю. Та вiдбивши в мене Музу та здатнiсть писати на довгi роки. Я звертаюся до вас, письменники-початкiвцi, до тих, хто шукає себе в лiтературi: НЕ ЙДIТЬ ДО ЛIТЕРАТУРНИХ МЕТРIВ!!! Я дуже вас прошу: НЕ ЙДIТЬ!!! Не шукайте їх схвальностi та пiдтримки. Вони не будуть вам допомагати!
Можливо, вони позаздрили моєму таланту (А вiн у мене є! Зараз я впевнена в цьому!!!) Можливо, вгадали у менi конкурента. Хто зна. Але за тi роки, що вкрала у мене їхня критика, скiльки всього класного можна було створити для читача. Тому й закликаю вас: бережiть вашу Музу вiд лiтературних акул, якi можуть її просто розiрвати. А вони вмiють це!
Потiм Муза повернулася. Я почала багато писати, паралельно звертаючись до рiзних видавництв, пропонуючи свою творчiсть.
Не дарма кажуть: стучiть, i вам вiдкриють. Не сидiть, склавши руки! Хоча, якщо ви вже тут, на "Самiздат", то ви вже щось робите. Пiд лежачий камiнь вода не тече.
Своє видавництво - Мультимедiйне видавництво Стрельбицького (StrelBooks) - я знайшла, просто блукаючи по Iнтернету. Але моє блукання було планомiрним та усвiдомленим.
Багато людей, досягнувши чогось важливого в життi, нiколи не розповiдають тi шляхи, якими їм це вдадося. Щоб iнших не понабiгло. А раптом хтось зможе краще? Я - вже вiдкрила вам видавництво, яке опублiкувало двi мої книжки. Чого i вам бажаю. Я не боюся розказати, бо у кожного з нас - свiй шлях.
Ви можете знайти це видавництво по назвi в пошуку Iнтернету. Або звернутися до нього через посилання тут, на Самiздат. Воно ще називається StrelBooks i зараз тут є реклама цього видавництва.
"Мрiї збуваються" - так називається серiя моїх книжок. Сюди входить повiсть "Автобусний роман" та продовження "Щастя не купиш", якi ви можете завантажити з сайту Андронум - знайти мене по пошуку (Я - Iрина Хоменко). Або скопiюйте посилання в адресний рядок https://andronum.com/avtory/homenko-irina/ Або можете скористатися посиланнями з моєї сторiнки.
Так! Мрiї збуваються! Я все життя мрiяла опублiкувати мiй "Автобусний роман". I моя мрiя здiйснилася. А хто її реалiзував - ви вже знаєте!
P.S. Забула сказати про важливу рiч: видавництво опублiкувало мене, автора з вулицi, АБСОЛЮТНО БЕЗКОШТОВНО! За що їм велика подяка...