Цiкавiстю зкошених вулиць
Та величчю зкошених мiст
Я йду iз косою, мов смерть,
Мов сила, що зкошує свiт.
Я йду тим Новим Орлеаном,
Нью-Йорскьми баштами.
Я йду i не знаю, що стану
Любов'ю, коханням справжнiм.
В цiй битвi я - смерть iз косою.
В цiй битвi я - пам'ятник дiб.
Твердою своєю рукою
Я б'ю непотрiбних осiб.
Терактами цiлого свiту
Харчуюся в своїй душi.
Кохання моє непривiтне,
Воно непотрiбних смiшить.
Я йду своїм зкошеним щастям,
Дивлюсь на натхненнiсть дiбров.
В душi своїй є я найкращим.
В душi моїй ллється кров.
Я велич незкошених вулиць,
Цiкавiсть незкошених мiст?
Моє вiдображення дурить.
Я просто фарбований лис.