Summer's Dawn : другие произведения.

Визначним днем

"Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:


   T_T ВИЗНАЧНИМ ДНЕМ T_T
   ...у цьому місяці оголошується відома кожному з нас дата.
   Всі ми знаємо, що таке електрика. Телевізори дивимось? Дивимось. Комп'ютери у робочому стані? Звісно. А їжу як нам готують (тільки не смішіть мене, що самі цим займаєтесь!)? А коли вночі замість сну квартирою вештаємось, що ми в квартирі бачимо? Не темряву ж, а освітлення. Тобто розуміємо і без курсу фізики (хто його вчить, правда ж?), що таке електрична енергія. А звідки береться ця штука? Ну, це теж, як кажуть, "не питання". На станціях спеціальних її видобувають, в тому числі на атомних. На те ж ми і учні, щоб географію розуміти?.. (на цьому місці автор замислився: а чи вчимо ми взагалі цей предмет, чи забуваємо відразу ж після закриття параграфу?.. і чи не вб'є його редактор за такий "нешкільний" підхід до серйозної справи?..)
   Отож, коли згадуємо ми АЕС, проходячи близькою нашій школі вулицею Чорнобильською, то напрошується лише одна думка: а чим ми заплатили за цю електрику?.. Звідки взяли енергію?.. А чи не пішли чиїсь життя та наше особисто здоров'я заради сьогоднішнього майбутнього?..
   Пішли, звичайно. 20 років тому, а точніше, 26 квітня 1986 року, коли батьки наші ще на дискотеки після занять ходили, а нас ще й в проекті не було, сталася аварія на 4-ому реакторі Чорнобильської АЕС.
   Що знаємо про Чорнобиль?.. Та що ми можемо знати. Ну місто. Ну була там станція, ну полетіла вона туди, куди день у день будь-яку роботу посилаємо. Зараз вже важко, так неможливо важко уявити, скільки їх загинуло, молодих і справжніх, скільки залишили вони за собою близьких, в яких вже не залишилось сліз... не стільки на ліквідації загинуло, скільки потім, коли радіація, про яку вчимо-вчимо, та все ніяк не навчимося розуміти, що це за небезпечна дивина така, захопила організми навкруги. Захопила нас. Змусила нас хворіти часто-часто, змусила раз у раз згадувати, що живемо ми усього лише не більш за 100 кілометрів від місця катастрофи.
   Давайте розставимо всі крапки над "і" у слові "біль", "чорний біль", "Чорнобиль". З'ясуємо, перш за все, у чому причина. На щастя, нашому кореспонденту пощастило і істину він дізнався буквально з перших рук, бо історію того, як Чорнобиль перетворився на Чорний Біль, розповіли йому зовсім не старі пліткарки на лавочці, і навіть не старанні читачі художньої літератури (маються на увазі не "ужастики" і не неймовірна Ірена Карпа!)
  
   За розрахунками МАГАТЕ та Інституту ядерної енергії РАН з моменту, коли оператор 4-ого енергоблоку ЧАЕС, дехто Шешунок, натиснув на кнопку аварійного зливання холодної води, і до завершення підйому температури реактора, повинно було пройти всього 3 секунди! Тобто, коли б оператор замешкався на 3 секунди, ми б з вами зараз жили у нормальному, здоровому світі, не знали б, що це за небезпека така - ядерна, і якого бутерброда в неї загортати.
   А все через що? А через те, що той самий Шешунок, за свідченням його колишніх колег, все ще продовжував дивитися яскравого сна про нічну риболовлю... не вдома у вихідний, а під час зачитування додаткової інструкції щодо дії під час різкого підвищення температури реактора типу РБМК-Чорнобильського.
   Для тих, хто не зрозумів, пояснюю людською мовою. Рибку ловив оператор вночі. А зранку на інструктаж пішов. Всі слухали, а Шешунок спав. А аварійна ситуація, за іронією жорстокої жартунки долі, сталася саме під час його чергування. Нічого не пригадуєм? Хіба не спали ми самі так же само під час уроку, на якому важливу тему пояснюють, не отримували "двійки" на екзаменах, витягнувши білет саме з нею?.. Та це наші, особисті "двієчки". "Дванадцятки", звісно, приємніше отримувати, сперечатись не буду. Та не згорить же від цього школа - мислимо усіма 450 головами і помиляємось на дошці. А в Чорнобилі сталася помилка не на дошці, а на пульті. Помилка, що знищила потім життя не тільки інших людей, а й самого Шешунка, до речі.
  
   Висновки є? Вчитись будемо, жителі III тисячоліття, чи так і підемо у нього: затуманені радіацією, не здатні не те що вилікуватись - не допустити у майбутнього таких помилок?
   Це саме питання задав наш кореспондент одному аноніму. Не дуже гарно він вчиться, все більш філософськими проблемами переймається... але промовив палко... що він промовив, можете прочитати у вірші
  
   На пам'ять і долю
   Пам'ятаємо сльози землі,
   Де жили і дорослі, і діти:
   Працювали, любили, росли...
   Ми тепер їм приносимо квіти.
   Ми малюємо дивну красу
   Українських земель. Та невпинно,
   Скільки би не минуло часу, -
   На малюнках палають турбіни.
   У віршах, де співає життя,
   У ласкавому, чистому небі
   Не іде із душі в небуття
   Спалах станції. Лиця веселі,
   Що у тугу за мить перейшли,
   Життєрадісний спів припинили.
   Ті, що втратили все, що знайшли,
   Ті, що щастя своє загубили.
   Пам'ятаєм журбу матерів,
   І дітей, що не знали турботи.
   Пам'ятаємо тих юнаків,
Для яких припинились польоти.
   Пам'ятаєм кохання журбу:
   Скільки втратило, що ледь здобуло!
   Може, щастя було у всьому,
   А тепер тільки пам'ять, що гули
   Ці турбіни людського життя,
Що скінчили своє існування,
   Що не дивляться вже в майбуття,
   Що убили усі сподівання.
   Хтось все втратив, а хто - лиш себе.
   Хто тепер вже не буде здоровий?
   В кому вічно, незмінно живе
   Убиваюча долю хвороба?
   Обірвалися книги життя,
   Залилися журбою сторінки.
Закінчилось спокійне буття,
Почалася журба без зупинки.
   Як "Чорнобиль" звучить? - "Чорний біль".
Але туга не чорного кольору.
   Це дизайнера-горя стиль:
   Обезцвітення і обездолення.
   В нього зовсім нема кольорів,
   Ані фарби, ані відтінку.
   Знищив він усіх, хто любив.
   Він нещастя проклав стежинку.
   Двадцять років минуло з тих пір,
   0x08 graphic
І клянемось усім поколінням:
   Ми підтримаєм щастя і мир,
   Ми у долю свою полинем.
   Ми ніколи не зіпсуєм,
   Ми ніколи і не зруйнуєм.
   Ми клянемося світлим днем:
   Пам'ятаєм. І розбудуєм.
  
  
   Чесно старався анонім, і здається, що у нього щось навіть вийшло. Аноніму оплески, аварії на ЧАЕС - запалені свічки і трошки вічного мовчання (тільки трошки, бо треба ж окрім мовчання і йти до цілі "не зіпсувати, а розбудувати"), кореспонденту - зарплатню, редактору - популярність, собі - знання, уміння, правильне чергування відпочинку і роботи... так? Завісу опущено. До нових зустрічей.
   І хай обійдеться без обезцвітення наших доль. Все в наших лапках, головне - не підпалити їх м'які подушечки...
  
   12.
   -___-
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Пленница чужого мира" О.Копылова "Невеста звездного принца" А.Позин "Меч Тамерлана.Крестьянский сын,дворянская дочь"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"