коли опускаються зорi безхмарно на мiсто
i мiсячне сяйво менi не затулить нiщо
я лiплю дивне печиво iз несвiдомо чарiвного тiста
у виглядi зорь та зi смаком того хто пiшов

коли опускається нiч коли спить усе мiсто
коли я iду по духмяних дорогах своїх
з наплiчника печиво вийняти хочу i з'їсти
щоб ти наодинцi iз ним випадково мене не зустрiв

коли опускається з дерева руденьким спалахом листя
i плечi менi осипає i спину i груди й живiт
я знаю якщо ти зустрiнеш мене то поза межами мiста
там де давно вже тумани зимовi i лiд

коли подих осiннiй є вiтер легенький i бистрий
коли на губах твiй чарiвний як печиво смак
то я засинаю посеред дороги i посеред мiста
i любов моя свiтла нагадує лиш нiчний жах

коли опускаються зорi безхмарно на мiсто
i мiсячне сяйво менi не затулить нiщо
я кидаю в мiсяць дивне печиво з присмаком прiсним
у виглядi зорь щоб вiддати того хто пiшов...