Пiсня, присвячена вiтру

Здогадайся, хто це -
Створений ще до потопу,
Iстота могутня,
Хоч нi кiсток, нi плотi,
Анi вен, анi кровi,
Нi голови, анi нiг не має вона.
Не стане старiшим, i не стане молодшим,
Лишиться таким, яким був на початку.
I не в його природi
Страх чи смерть,
Йому байдуже
До iнших iстот.
О Боже! Море бiлiє,
Коли вiн приходить нiзвiдки.
Чудовi риси його,
Одна ж зробила його тим, ким вiн є.
Вiн - у полях, вiн - серед дерев,
Без рук та без нiг,
Без вiку чи лiку,
Без долi, якiй кожний позаздрить,
I вiн не молодший
За п'ять тисяч вiкiв,
Вiн навiть старший,
Хоч вже й назбирається п'ятсот тисяч лiт.
Вiн широкий такий ж,
Як обличчя землi,
Не народжувавсь вiн,
I нiхто та нiколи не бачив його.
Вiн над морями, вiн над землею,*
Слiпий вiн сам, слiпi i до нього.
Щирiсть - не риса його,
I вiн не прийде, коли хтось забажає.
Вiн над землею, вiн над морями,*
Вiн незамiнний,
Вiн не знає межi,
I не має подiбних собi.
Вiн - з чотирьох сторiн,
Не думай, що зможеш передбачить його.
Вiн подорож свою починає
Здiймаючись над мармуровим камiнням.
Вiн голосний, вiн нiмий,*
Вiн чемностi не знає,
Вiн шалений, рiзкий,
Коли падає на землi його взiр.
Вiн нiмий, i вiн голосний,*
Та бурхливий.
Стяг його - найкраще,
Що може бути над обличчям землi.
Вiн - радiсть, i вiн же - бiда,*
Вiн не яскравiє,
I вiн непомiтний,
Бо очима не побачиш його.
Вiн бiда, вiн i радiсть,*
Вiн десь там, та вже тут,
I вiн розлад принiс.
Вiн не залагоджуватиме того, що зробив,
Й за ним немає грiха.
Вiн вологий, вiн i сухий,
Часто з'являється вiн
Вiд Сонця жару чи Мiсяця прохолоди,
I не має з того вигоди Мiсяць,
Жар його - нiяк не палкий.
Єдиний створив його,
Як i всiх iнших iстот.
Вiн володiє початком
Та кiнцем без брехнi.
Таланту особливого не має менестрель,
Що не оспiвує Творця.
Не буде плуг плугом
Без залiза, без зерен.
Не було свiтла
До створення небес,
Не буде в цьому свiтi жерця,
Що не оспiвуватиме хлiб святий,
Вiдступник не пiзнає
Семи могутнiх сил.
Десять країн постало
Десь серед ангельських земель.
I занепала десята,
Адже не любили вони свого Творця.
Потiк безлюбний
Лежить у руїнах.
Люцифер - згубник,
Як i злиденна країна його.
Сiм зiрок виднiються -
То Володаря дар.
Тi, хто вивчають зiрки,
Знають їхню природу.
Marca mercedus
Ola olimus
Luna lafurus
Jubiter venerus**
Сонячне свiтло,
що ллється так вiльно,
Мiсяць ловить охоче.
Пам'ять - рiч недаремна,
Не буде хреста, якщо у нього не вiриш.
О Творець! О Єдиний!
Наша рiдня та товариш,
Наш Володар, - нас не роздiлить
Рать Люцифера.