Як власник Радивилова заохотив князя Острозького до книгодрукування
У великого гетьмана литовського Юрiя Радзивiлла, який став одним iз керiвникiв Великого князiвства Литовського в 30-i роки ХYI столiття, була напрочуд вродлива дочка Барбара. Сiмнадцятилiтньою її вiддали замiж за старшого на 12 рокiв воєводу. Але взаєморозумiння в подружжя не склалося. Можливо, й тому, що молода дружина мала велике коло прихильникiв. Не вiдомо, як би жiнка звiкувала свiй вiк за нелюбом, та через п"ять рокiв шлюбу вона несподiвано овдовiла. Проте це аж нiяк не вiдкривало їй доброго майбутнього: не наживши дiтей з останнiм нащадком впливового роду (Гаштольдiв), удова за тодiшнiми законами мала позбутися всього чоловiкового майна - воно переходило у великокняжу скарбницю.
Звiсно, вся родина Радзивiллiв кинулася якось допомагати нещаснiй - у хiд пiшли всi особистi зв"язки. I врештi-решт нiби випадково Барбара дiстала нагоду познайомитися з самим королем Польщi - Зиґмундом Августом. Удова своєю незвичайною красою вiдразу привернула його увагу. Знайомство виявилося настiльки важливим, що король втратив iнтерес до своєї законної дружини - племiнницi австрiйського iмператора, iз якою щойно взяв шлюб. Натомiсть заходився упадати за Барбарою. Питання про повернення майна само собою вiдступило на заднiй план. А тут ще у Вiльнi, столицi князiвства, почалася якась епiдемiя, i Зиґмунд повинен був затриматися.
Приятелювання короля i Барбари зайшло занадто далеко. А смерть молодої дружини Зиґмунда взагалi розв"язувала йому руки. Вдова оселилася поряд iз королiвським палацом, було наказано вирити пiдземний перехiд, який би полегшував зустрiчi закоханих, уникаючи плiток.
Через чотири роки пiсля знайомства Зиґмунд i Барбара таємно одружилися. I хоч як батьки молодого короля та впливовi вельможi противилися визнанню незнатної Радзивиллiвни, пiсля багатьох перепон Барбара таки була коронована в Польщi.
Спочатку як кохана, а потiм i як дружина короля, вона щедро вiддячувала своїй родинi за колишню пiдтримку. Та й самiй їй попервах необхiдно було пiдвищити соцiальний статус своєї родини. Двоюрiдний брат Микола Радзивiлл Чорний здiйснив ряд дипломатичних поїздок, щоб домогтися для всього роду Радзивiллiв князiвського звання. I воно було надане в 1547 роцi. Микола став литовським канцлером i вiленським воєводою, отримав численнi володiння. Очевидно, тодi ж йому дiсталося й поселення, що здобуло нову назву - Радивилiв, iз нагоди отримання Радзивiллами князiвського звання.
До речi, державною мовою у Великому князiвствi Литовському була тодiшня українсько-бiлоруська. А нею прiзвище Миколи здебiльшого записували як Радивил. Утiм, рiзнi написання прiзвищ iсторичних осiб зустрiчаємо i в пiзнiшi епохи. Тому й не дивно, що першi письмовi згадки в судових документах фiксують назву мiстечка як "Радивилiв". Пiсля Люблiнської унiї 1569 року, коли Волинь опинилася в Речi Посполитiй, цю назву дедалi послiдовнiше стали записувати на польську манеру як Радзивилiв (точнiше - Радзiвiлув).
Микола Радзивiлл Чорний (1515 - 1565) був вiдомим культурно-освiтнiм i протестантським дiячем свого часу (лютеранин, з 1555 p. - кальвiнiст). Вiн заснував чимало шкiл по своїх маєтках, вiдкрив у Берестi (Брестi-Литовському) друкарню, у якiй 1563 року була випущена Радивилiвська Бiблiя (польською мовою).
Саме цей взiрець надихнув вiдомого волинського князя Костянтина Острозького, адже з Радзивiллом вiн породичався i часто з ним спiлкувався. Син Миколи - Кшиштоф Радзивiлл одружився з Катериною Острозькою, а пiсля її передчасної смертi (в 1579 роцi) взяв собi за дружину старшу її сестру Єлизавету, котра вже встигла побувати в шлюбi. За ще одним представником роду Радзивiллiв - Яном - згодом була замужем внучка Костянтина - Елеонора (дочка найстаршого його сина Януша).
Неспроста пiд впливом Миколи Радзивiлла i Костянтин Острозький спочатку заснував у своєму родинному мiстi Острозi школу, яку часто називають академiєю (наприкiнцi 70-х рокiв), а в 1581 роцi випустив у тутешнiй друкарнi першу повну Бiблiю старослов"янською мовою. Друкарем став Iван Федоров (Федорович).
А щастя Барбари, мiж iншим, виявилося недовговiчним - вона померла через рiк пiсля коронування, мавши лише трохи бiльше 30 лiт. В Олеському замку я бачив її мармуровий бюст: тонкi риси обличчя, високе чоло, хоча нiчого вражаючого як на теперiшнi уявлення. Аж не вiриться, що це була саме та красуня, яка так затьмарила свiт польському королевi i спричинила навiть певнi географiчнi змiни, адже в Речi Посполитiй назв населених пунктiв, утворених вiд прiзвища Радзивiллiв, було з десяток. Варто додати, що Радивил - це iм"я одного з предкiв Барбари, який жив за сто лiт до неї. Походить воно з угро-фiнських мов i означає "новохрещений".