Зажди, не залишай мене саму

У цiй пiтьмi, у темрявi шаленiй,

Бо страх великий перед нею в мене,

Тому не залишай мене саму.

Коли ти йдеш, я нiби глузд втрачаю

I починаю бачити в кутках

Потвор жахливих з кров'ю на руках,

I бiльш нiчого вже не помiчаю.

Поряд з тобою жахи вiдступають,

Потвори знов ховаються у тишi.

Я чую, вiти вiтерець колише.

I я спокiйно очi закриваю.

Не знаю, хто ти, янгол чи диявол.

Менi це, чесно кажучи, байдуже.

Лиш про одне тебе благаю дуже -

Щоб ти не залишав мене саму...