Я закохана в тебе до жалю,               
I знущається пристрасть Мегери,
Я не знаю, що станеться далi,
Наближається поклик Сирени. 

Все дратує: навколишнiй свiт,
I лунає крiзь сон: лицедiйка.
Реготати над долею  - грiх,
Хоч смiється сама ця злодiйка. 


Я фактично зробила зiзнання,
Ти не руш, божевiльний, постiй.
Зазирнути дай в очi мовчання,
Я i вдруге благаю: не кинь! 

Подаруй менi справжнє кохання:
В мiсячне сяйво обiйми свої.
Залишаючи  сумнiв, вагання,
Подихом власним мене напої.