Менi байдуже, чуєш, свiт?
Минає все, сьогоднi - завтра...
А я кохаю так, як слiд,
Бо жити саме зараз варто!

Мене немає десь, у когось.
О, вибачайте, незнайомi...
Ми народились всi для чогось,
З метою розiбрали ролi. 

Мене не бачили в Афiнах,
Навiщо їм моє лице?!
А я лiтаю все на крилах,
I не будуйте гнiзд нiде! 

Мене не чули ще руїни
I землi пращурiв моїх...
А загалом нема тканини
Для всiх намiчених хрестiв. 

Менi байдуже на кордони,
Я хочу вишивати тут!
Всi ми такi вже тимчасовi...
Шануймо кожен серця стук!