Аннотация: Вовки створюють пару надовго. Якщо покохали, то назавжди
Вовки створюють пару надовго. Якщо покохали, то назавжди
Пролог.
Два абсолютно однакових вовка задерши морди заворожено дивилися на повний мiсяць, який цiєї ночi не приховували хмари. Два брати близнюка, одна доля на двох. Один iз вовкiв пiдняв морду вгору i завив, його брат вторив йому.
Просидiвши на своєму улюбленому узлiссi, яке приховували вiд усiх важкi ялиновi гiлки до ранкових сутiнкiв, два вовки рушили в бiк будинку. Наввипередки, як вони завжди любили бiгати.
Тут один iз братiв вражено завмер, до чогось принюхувався.
-У чому справа брат? -Ментально запитав один з братiв у iншого.
-Тс-с, ти вiдчуваєш? -Вовк напружено подався у бiк запаху. Його брат став поряд з ним i глибоко втягнув у себе повiтря. Крiм запаху зимової свiжостi та хвої, вiн вловив ледь помiтний солодкуватий запах.
-Ти Хочеш сказати, що це...
-Так.
Вовки, задерши морди завили, i побiгли на запах, який їх так сильно манив. Через кiлька хвилин обидва брати вибiгли з краю лiсу i тихо потрусили у бiк будинку, вiд якого йшов запах. Довго братам не довелося нудитися в невiданнi. Дверi будинку вiдчинилися i звiдти вийшла тендiтна дiвчина, подивившись на всi боки, вона щось забрала з ганку i швидко зникла в будинку. Але цього часу вистачило обом братам.
-Пара ...
-Наша...
-Єдина...
-Брате, я i не сумнiвався, що доля подарує нам одну пару на двох...