Стихотворение
ZeN'у посвящается
"Без надiї"

Якщо я для тебе така вже єдина,
То де ж то блукають тепер твої очi?
Я з плотi i кровi, звичайна людина,
До речi, з сльозами, до речi, щоночi...

Не знаю, iз ким ти, не вiдаю, де ти,
Мов з книги Забужко, спiваю-ридаю
Казковой сопiлкою вiчнi куплети -
I вию на мiсяць, лишаючи зграю...

Iз болем у грудях, iз хрипом у горлi,
Чому не тобi, а буттю вiддаюся?
I страви готую, весела назовнi, -
Та, як Матiос, на цi страви молюся...

Не бачачи вихiд, не бачачи тебе,
Спiваю, ридаю, готую, читаю...
А що я спроможна? Людина, людина -
Як-то в Кобилянськiй: я маю що маю...

Цей вiрш - без надiї, рядки цi - вiдвертi...
Почуй же мене, мiй диявол, мiй Вертер!
Цей вiрш без надiї - та як же уперто,
Як та Українка, я контра спем сперо!


?-14.01.2010г., 15.01.2015г.
с.Маслово - г.Джанкой